r2u.org.ua / e2u.org.ua

40-річна Лариса Мельничук, яка народилася селі Ометинці Немирівського району Вінницької області, щойно під час навчання в педучилищі в місті Бар дізналася, що сковорідка — українське слово.
— У нашому селі всі казали на сковорідку "чара", — розповідає. — До 14 років думала, що це правильне літературне слово, а "сковорідка" — з російської. Аж доки не поселилася в гуртожитку училища. Якось попросила Настю з Івано-Франківської області принести з кімнати чару. Вона пішла в кімнату, запитала дівчат, що таке чара. Ті знизали плечима. Прийшла на кухню й каже: "Немає в нас чари". — "Як немає? Може, хто позичив?". Приходжу в кімнату — стоїть на поличці. Я до Насті: "Та ось же вона, а ти казала, що немає". А Настя: "Я ж не знала, що це сковорідка. Придумала якесь слово — "чара". У нас так не говорять. І дівчата не знають". Я давай дівчат питати, чи в когось в селі так кажуть — ні. Виявляється, це наше ометинецьке слівце.

Пательня кажуть і на сковорідку. А в деяких районах сковорідка - чара. Колись я робила дитячу сторінку в "Сільських вістях", то у мене дитяча перетворилась на дівчачу - дівчатка писали мені листи, як і що у них готують. Тож якийсь час не могла зрозуміти: як це м"ясо, перш ніж смажити, кладуть у чарку? Лише згодом одна дівчинка уточнила: "чара, тобто сковорідка".

Наталя писав:Толю, а чому рід чоловічий?

Наталя писав:Ага, вже відкорегував. Та дата корегування не скаже, що я брехлива чи недобачила. )