Послушай

[Наталя]

Вот послушай! - слухай сюди!

[lelka]

Я б сказала послухай-но, ось послухай (слухай сюди скидається на одесизм

[Кувалда]

[Дмитро]

Дуже багато фраз у сучасному одеському лексиконі перелицьовані саме з української мови. Хоч би й такой весь красивый из себя (гарний з себе), имею что-то сказать (маю щось сказати) і т. д. Багато українофобів приписує ці сполуки їдишеві чи німецькій мові. Але ж нащо так далеко ходити? Саме до таких конструкцій, гадаю, і належить слухай сюди! Її фіксує навіть Словник Грінченка. Дещо про це можна прочитати й в Островських. Вислів трапляється в творах Івана Нечуя-Левицького, Михайла Старицького, Леоніда Глібова ("Слухай сюди, пане Пундику!"), Марка Кропивницького, Степана Васильченка, Григорія Квітки-Основ'яненка та інших майстрів українського слова. В одеському лексиконі, як і годиться, це українізм.

[lelka]

Дуже дякую. Не знала цього

[Наталя]

Я б сказала послухай-но, ось послухай (слухай сюди скидається на одесизм

Островські не надто схвалюють словосполуку ось послухай:

...усі засоби масової інформації самоперекладають рос. вот послушай! буквально: ось послухай!,замість слухай сюди!, як, зафіксовано в сл. Грінченка.

Дмитре, спасибі.

[Кувалда]

мені здається, тут є одна закандзюбинка .
Наталя дала неправильний[я сказав "неправильний"! , ні! не найкращий] переклад [може, її збив з пантелику знак оклику, який у цьому вислові не обов’язковий], а lelka, давши правильний[найкращий] переклад, неправильно зарахувала "слухай сюди!" до неукраїнських .
А Островські даремно покришили батона на "ось послухай" :
А тепер ось послухай, о Якове, рабе Мій, та Ізраїлю, якого Я вибрав (Ісая 44, перекл. І.Огієнка).
Ось послу́хай мене́ дурно́ї, то, мо́же, чи не порозумні́шаєш (Б.Грінченко).
— Ож послухай, Ганно, мене, нерозумної! (І.Нечуй-Левицький) [ож – діялектне ось]
- Нам усім — один талан — і дідовi, і батькові, і дитині – довічне панське ярмо. — Закашляла. — А ти не клич на дитину недолю та ось послухай, що я тобi буду казати, — промовила баба таємниче (С.Васильченко).
Такеньки, було, вмовляє її. Одного разу хотів він її розважити та й каже: — Годі тобі, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобi скажу: я вже кума пригласив (М.Вовчок).
— А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському "дружиною" зветься? — Ну? — І знаєш, "дружина" — це краще, як "жінка" або "супруга", бо "жінка" — то означає "рождающая", "супруга" ж по-вкраїнському — "пара волів", а "дружина"... Ось послухай; рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько (М.Куліш).
Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся: — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть (Григір Тютюнник)....

На мою думку вот послушай - це нейтральний вислів, який має найпершого українського відповідника ось послухай.
Українське "слухай сюди", за тим же Грінченком:
Оцюди́ ли́шень слу́хай. Слушай это. Ном.
Оцюди́ ли́ш слу́хай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном.
Тобто тут виникає певна наказовість/примусовість. І це вже більше відповідник російському "слушай сюда". А між цими двома висловами випадками "[по]слухай-но".
Тому я б розставив відповідники так: вот послушай - ось послухай, послухай-но, слухай сюди .

[Наталя]

Стосовно "Наталя дала неправильний переклад" маленьке уточнення: Наталя усього лиш не дала покликання на зауваги Островських.

На мою думку вот послушай - це нейтральний вислів, який має найпершого українського відповідника ось послухай.

Знову ж рабська звичка вторинності. Пане Кувалдо, на Вас не схоже.

[Кувалда]

[Дмитро]

Справді, вислів слухай сюди звучить трохи категоричніше. Але тут усе ще залежить від інтонації:

Олено! Слухай сюди, Олено! Олено! Прохаю тебе, не журися... Ось прохаю-бо тебе, Оленко... (Любов Яновська);

Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того i ву- хом не веду!.. (Марко Кропивницький);

Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад (Іван Карпенко-Карий);

А ти, Бавмерте, слухай сюди, що я тобі скажу. Коли старі люди починають белькотати, як малі діти, то чорт з радощів аж на голові ходить (Леся Українка);

Бідна моя дитиночко! I ти нещасна! Але слухай сюди, моя горличко, — ти любиш Костю? (Михайло Старицький);

Слухай сюди... — лице стало довірливе, лагідне. Почала стиха шепотіти йому щось на ухо, й одсвічували її очі чудним зеленястим блиском (Степан Васильченко);

— Ось слухай сюди! Ото була собі така жінка, що ніколи доброго слова не сказала чоловікові (Іван Нечуй-Левицький);

— Слухай сюди: їдьмо разом на склад! (Василь Барка).

Як бачимо, в деяких прикладах категоричності нема зовсім. Що ж до російського слушай сюда, то певен, що це сутий українізм. У російських класиків дев'ятнадцятого сторіччя я такої конструкції не знайшов. Вона трапляється хіба в творах письменників, чиє життя пов'язане з Україною. Тож для росіянина це справжній одесизм. Якнайточніший відповідник до цього українського вислову, гадаю, — послушай(те), что я тебе (вам) скажу.