Рокочущий

[Таня Бишенко]

Тлумачення у словнику (рос.):
1. РОКОТАТЬ (-очу, -очешь, 1 и 2 л. не употр.), -очет; несов. Издавать рокот. Море рокочет. || сущ. рокотание, -я, ср. – Словарь Ожегова. Толковый словарь русского языка. http://www.ozhegov.org/words/30912.shtml
2. РОКОТА'ТЬ, очу́, о́чешь, несов. (книжн., поэт.). Издавать или производить рокот. Струны рокочут.
Рокотал отдаленный гром. М. Горький. – Толковый словарь русского языка Ушакова.
http://slovari.yandex.ru/~книги/Толковый словарь Ушакова/Рокотать/
3. Рокочущий - ударение: роко́чущий прил. Дробно раскатистый, гулко звучащий. - Толковый словарь Ефремовой.
http://www.efremova.info/word/rokochuschij.html
4. Рокочущий - грохочущий, гремящий, громыхающий - Словарь русских синонимов.
http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_syno ... чущий#sel=

Тлумачення у словнику (укр.):
1. РОКІТЛИВИЙ, рідко РОКОТЛИВИЙ, а, е. 1. Який розкотисто звучить, гуркоче.
До заспівувача приєдналися рокітливі баси, лягали на степ сумним мелодійним гудінням (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 281); Гули джмелі в тон рокітливому згасанню струн (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 64); Послухавши хвилин п'ять рокотливий секретарів голос, що долітав аж з-за дверей,., відвідувачі один за одним залишали прийомну (Мушк., Чорний хліб, 1960, 164); Це було якесь негучне, ледве чутне, але дуже протяжне, рокотливе гарчання (Юрій Смолич, І, 1947, 21). 2. Який утворює рокіт, рокоче. Перебрели [бійці] через рокітливий потік (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 383). - Академічний тлумачний словник (1970—1980).Том 8, стор. 874.
http://sum.in.ua/s/rokitlyvyj
2. Рокіт, -коту, ч. 1. Розкотисті звуки, що зливаються в монотонне звучання; шум моря, потік води в річці, приглушений гул машини і т. ін.; низьке звучання голосу. 2. Мелодійні переливчасті звуки; -ливий, -а, -е. 1. Який розкотисто звучить, приглушено гуркоче. 2. Який утворює рокіт, рокоче. – Сучасний тлумачний словник української мови. Зазагальною редакціею Дубічинського В.В. доктора філологічних наук, професора. Видавництво «ШКОЛА», 2007. Стр. 632.

Власне значення:
Рокочущий - Рокітливий – а, е, (-коту, -ливий) гучний або тихий, ледь чутний звук; потік річки або гуркіт хвиль.
Здавалося, хтось перекував йому навіть голос — з громового настав рокітливий, муркітливий.- «Яса», Юрій Мушкетик. http://www.myukrainci.com/book1735/page47.html
Синоніми:
Рокотливий, гуркіт, гул, муркітливий.

[Кувалда]

додано