Усезнайко писав:Тільки уявіть собі, якби всі запозичували через обстояну Анатолієм і Краєзнавцем форму: шофер — шоферувати; пекар — пекурувати; майстер — майстерувати.
Оце перечитав попередні пости цієї гілки і побачив отаке! (раніше чомусь на цьому не зосередився).
Усезнайку та інші учасники цієї дискусії!
Дивно, що ви не знаєте, що все саме так, як оце начебто на ґлум написав Усезнайко, насправді і є.
Зайняття шоферською справою справді зветься шоферувати, виготовляти якусь річ, властиву майстрам -
майст(е)рувати. "е" тут просто ковталося у вимові, його й забули.
Колись у 17 років, не вступивши з першого разу до вузу, я прийшов найматися на Полтавський завод "Електромотор". У відділів кадрів сказав, що мене беруть до такого-то цеху слюсарем (вже з начальником цеху була домовленість). Кадровик обвів мене критичним поглядом і вимовив з сумнівом: "Ну, і що ж ти будеш у нас
слюсарювати".
А слюсар - це ж від німецького schlosser. Тобто майстер, що виготовляє чи ремонтує schlosse - замки. Замкар

, коротше.
Все це ще раз підкреслює сермяжну правду: в українській мові у подібних випадках коренем є вже не лід- чи слюс-, а таки лідер- і слюсар-.
Та це ж перевіряється класичним способом. Збираються докупи всі українські слова з гаданим коренем лід- і визначається, що у всіх тих слів є спільним. Виявиться, що лідер- (у слові лід
ирувати просто злямзена з російської помилка). Перевіримо на аналогії: слюсар, слюсар-ювати, "Слюсар-ня" (таку вивіску бачив над кіоском у Харкові), слюсар-ний, слюсар-чук, слюсар-енко, слюсар-ський . І т.п.