Говорящий

[краєзнавець]

Читаю оце внукам казку Алєксєя Толстого "Золотий ключик або пригоди Буратіно". Видана українською в Харкові, 2009, видавництво "Мікко". Прізвища перекладача в реквізитах знайти не вдалося, а літ. редактор - Тетяна Матвієнко.
Так от, Говорящего Сверчка з російського тексту перекладено як Говорящого ж таки Цвіркуна.
Ну, до Цвіркуна питань немає. А до перекладача і до літредактора є. В частині Говорящого.
В словниках не вдалося знайти якогось прийнятного варіянта. Не Мовцем же Цвіркуном тра було назвати цього персонажа?
Що скажуть наші мовні пуристи?

[Танка]

http://www.r2u.org.ua/s?w=%D0%B3%D0%BE% ... ghlight=on

Тут подається варіант говорющий.

Ось у Ліни Костенко у "Берестечку":
ШРАМКО ІДЕ. ПРИХОДИТЬ ВІН ПІД ВЕЧІР.
Край стежки глину рясою мете.
Кволенький піп, хода уже стареча.
Не дуже й говорющий. А проте.
Але тут скоріше у значенні говорливый.

А ось ще приклад від неперевршеного Миколи Лукаша:
Не йди від мене говорющий діаманте
Спи тут як дома тут усе твоє
Гійом Аполлінер, пер.Миколи Лукаша

[Кувалда]

говорючий цвіркун.
додано

[краєзнавець]

А де аргументація до говорючий?
Адже Говорящий Сверчок, як я розумію, це той, який вміє говорити, а не той, який багато балакає.
Власне, потрібен антонім до німий.

[Кувалда]

Розумію Ваші сумніви, справді слова на -ючий більше свідчать, що чогось проявляється багато, але є й слова, які просто характеризують властивість (без цієї багатості). Наприклад, "горючий" — і той що добре горить, і той, що має властивість горіти (пальний).
Власне, стосовно "Говорючого".
Зі словника Грінченка:
Говорючий, -а, -е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160.
2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154. [12]