СЛОВАРЬ

РОСИЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ

ЗІБРАЛИ І ВПОРЯДКУВАЛИ

М. Уманець і А. Спілка.

ЛЬВІВ, 1893–1899.

 

З друкарнї Наукового Товариства імені Шевченка

під зарядом К. Беднарського.

 

Сканування – Віктор Кубайчук, вичитування – Надія Раш, Любов Цай, редагування – Василь Старко.

Зауваги до електронного видання: виправлено очевидні помилки оригіналу, внесено поправки й доповнення самих авторів. З огляду на труднощі вичитування такого складного тексту при переведенні в електронний формат неуникно закралися додаткові помилки. Про них просимо повідомляти.

 

ПЕРЕДМОВА.

Давно вже почуваєть ся потреба в такій книжці, як росийсько-український словарь. Потреба ся, що здавна чула ся не то що в Галичині а й на Українї, стала найпильнїйшою останнїми часами, коли росийська лїтература придбала собі таку славу й стала ся чимали́м чинником в просьвітї словянських народів, а разом з тим що разу більше стає вона по мові народною й більше московською, коли користування нею для всїх словянських народів, хоч би навіть і таких близьких родичів, як ми Русини, виклика́є ще більшу потребу в словарі. Тим часом ми, Русини, поки що маємо в сїм разі єдиний словарь Левченка (Опытъ русско-украинского словаря. Кіевъ 1874.), але словарь сей, зложений, як видно, на швидку руку, вийшов надто коротенький і дуже мало запомагає при потребі, та й сього словаря давно вже не можна добути по книгарнях.

Запобігаючи сїй потребі ми й зважились випустити в сьвіт нашу роботу, хоч вона спочатку зовсїм для сього не призначала ся, тай самі ми добре бачимо, що вона не відповідати-ме справедливим бажанням громади. Щоб виконати, як слїд, сю роботу не почуваємо в собі досить снаги й знання, та при теперішньому стані української лексикоґрафії, коли ми й досї не спромоглись на повний, науковим способом оброблений, український словарь, не сподїваємось, щоб хто небудь, і геть-то здатнїйший і більше за нас тямущий в сїй справі, міг виконати сю працю цїлком добре.

А проте ми зважились, бо, як там кажуть, „хоч і щербатий ківш, та без його ще гірш“. Коротенька істория нашої працї нехай буде поясненням в сїй справі. Ще з того часу, як вийшов в сьвіт згаданий вище словарь Левченка, почали ми робити до його додатки, дописуючи цїкаві нам слова, які доводилось нам почути з уст народа або вичитати з якої книжки. Отже ми не мали тодї на думцї нїякої иншої мети, окрім власного вжитку при таких напр. працях, як переклади з російської мови або що. Вже з сього знати, що робило ся се без нїякої системи: слова записувались далеко не всї, а тільки ті, які нам здавали ся цїкавими; зсилки на місце або джерело́, відки записано те або инше слово, робили ся хіба де-коли, як нам здавало ся се потрібним з того або з иншого погляду; приміри те-ж заводились по вподобі і т. д. Коротко кажучи, се було не що инше як замітки, що ми робили при оказиї за-для себе. Як би там не було, додатків сих за скільки років набрало ся таки чимало, навіть далеко більше від цїлого словаря Левченка. Вже тодї, а се було дуже давно, де-хто з земляків, бачивши наші додатки, радили нам видати їх, щоб хоч почасти задовольнити тій потребі, яка почувала ся в росийсько-українському словарі.

Тим часом з початку 80-х років пощастило нам стати близько до цїлої громадки земляків, що працювала коло українського словаря, перевіряючи і лаштуючи тодї саме богатий і дуже цїнний материял, зібраний, як нам казано, за цїлих двадцять років з різних кутків Української, Галицької, Буковинської і навіть з Угорскої Руси. Материял сей, як ми допевнились, був справдї багатий. Постачали його сїльські учителї, сьвященики, пани, живущі по селах, що записували слова просто з уст народа, а крім того виписувано слова з памятників устної народної словесности і творів українських і галицьких письменників, як теперішнїх, так і колишнїх. Кожне слово було записане на особливій карточцї, де воно поясняло ся чи перекладалось по росийськи і крім того було визначено, де в якому місци або з якої книжки виписано слово, і наведено навіть самі вирази, в яких те слово було ужито; часом було по 10 і по 20 карточок на одно слово, записане з різних джерел і в різних місцях. Таким побитом треба було тільки перевірити кожне слово, чи вірно розумів його записувач, вибрати слова цїлком певні, пояснити їх і списати, а вже впорядчик увесь той материял мусїв обробити і впорядкувати додавши граматичні поясненя, приміри з карточок і т. д., до чого той материял давав повну змогу, бо на підставі його можна було засьвідчити не то що певність а навіть місце й ступінь уживання кожного слова.

От тодї саме де-кому з нас спало на думку з'ужитковати сей цїнний материял, щоб разом з українським словарем влаштувати й росийсько- український. Для сього ми почали переписувати на карточки слова в зворотному порядку, себ-то на кожній карточцї спочатку ставили росийське слово, а потім переклад чи пояснення по українськи; тодї вже лаштували карточки по альфавіту і почали списувати на листи, користуючись ще й словарем Левченка, нашими додатками до того словаря й иншими джерелами. Слова росийські ми заво́дили в нашу збірку і поясняли їх на підставі росийського академичного словаря (Словарь церковно-славянского и русского языка, составленый вторымъ отдѣленіемъ академіи наукъ. Второе изданіе СПБ, 1867.), а відповідаючі слова українські списували без жадних примірів, зсилок на місце й джерело, де слово записано, та й без инших заміток, бо дбали за те, щоб увесь словарь містив ся в одній книжц, коштував яко мога дешевше і був би доступним підручником, мовляв, на похватї у кожного, аби лиш нагадати яке слово, навести́ на придатний по потребі вираз і т. д., а вже кому треба буде доконче упевнитись в якому слові, де саме і як часто воно вживаеть ся, чи воно питоме наше, чи позичене з якої мови, чи стародавне, чи нове, дознати ся про всї инші подробиці, — той має звертати ся до того українського словаря, що ми його, для відзнаки від нашого, звали „великим“, а наш „малим“. Думалось, бачите, що як громадська робота над „великим словарем“ доходила вже до краю, то можна було незабаром сподївати ся й самого словаря, а тим часом посьпіє і наша робота, котру треба буде хіба ще раз перевірити з „великим словарем“, як буде він зовсім упорядкований, та тодї, не гаючись, і в друкарню. Та „не так склало ся, як жадало ся“. За два роки ледве встигли ми списати слова на карточки, влаштувати їх, і почали списувати на листи, але тут робота наша на чималий час зупиняєть ся і хоч потім знову розпочала ся, та вже при инших умовах. Стало ся се найголовнїйше з тої причини, що найбільше дїяльні і тямущі в сій справі сотрудники виїхали з того міста, де велась робота, а незабаром склало ся так, що вся робота зостала ся на наших руках. Ми добре бачили нашу неспроможність орудувати нею так, як нам здавало ся потрібним і як ми того бажали, та шкода було занехати працю, на котру потрачено такого богато часу, шкода була й самого дїла, котре хоч і яким не вдалим ви́йде з рук наших, а все-ж воно, може, в пригоді стане людям. Примір словаря Левченка, котрий не вважаючи на неповність, не раз ставав в пригодї в таких напр. працях, як переклади з росийської мови, заохочував і бадьорив нас, і ми, не маючи кому здати роботу, відважились вести її дальше і, коли стане снаги — довести до краю, в тій надїї, що все-ж таки наша праця буде повнїша і придатнїша над те, що поки що маємо.

Отож вже в спілцї з иншими товаришами і навіть в иншому містї довелось нам вести дальше се дїло, котре хоч як помалу посовувало ся наперед, а все-ж таки сього року маємо змогу випустити в сьвіт І-й том нашого словаря від А до К., а років за два або за три сподіваємось довести се дїло до краю. Додаємо до сього, що ми мусїли значно розширити нашу роботу проти першого заміру, бо тодї була надїя побачити незабаром той „великий“ словарь, але з того часу ,,чи мало лїт перевернулось, води чи мало утїкло“, а про словарь той і чутки не має. Се й примусило нас додати до українських слів приміри і зсилки на джерело, та, на жаль, ми вже не мали змоги покористуватись карточками, зібраними до того словаря; додатки сї ми робили з наших заміток до словаря Левченка, а зрештою мусїли робити вибірку з друкованих джерел, які нам здавали ся певними. Бажалось би до кожного слова зробити такі додатки, але се дуже на довгий час загальмувало-б усе дїло, коли тим часом потреба в словарі така пекуча, що годї вже на дальше відкладати. Тож випускаємо в сьвіт нашу працю невеликими випусками, сподїваючись, що з кожним випуском вона буде повнїйшою і більше задовольняти-ме, а помічені пропуски, недогляди або помилки можна буде доповнити або поправити в дальших випусках або на кінець цїлого тому, коли земляки не відцурають ся подавати нам належачі до сього свої замітки.

Скажемо тепер коротенько про те, якого порядку ми тримали ся ми старали ся тримати ся в сїй працї, і зробимо деякі замітки, що здавали ся нам потрібними при користуванню нашим словарем.

1. Призначаючи нашу працю тільки для практичного вжитку, ми мусїли залишити розпорядок слів по слововиводам або по иншій системі, більше відповідній з наукового погляду, і дали перевагу чисто азбуковому порядку, як більше зручному до одшукування слів, а тим паче, що сього порядку тримаєть ся й Росийська Академія Наук в своїх виданнях, як вище згаданий словарь і новіший „Словарь русскаго языка, составленный II. Отдѣленіемъ ИМПЕРАТОРСКОЙ Академіи наукъ“ СПБ. 1891, на основі котрого ми вели свою працю.

2. Дбаючи про те, щоб по змозї перекласти на нашу мову чи пояснити більшу частину росийських слів, які містить сей словарь, на скільки вистарчало нам материялу, що здавав ся певним, ми слїдкували за сим академичннм словарем, але часом мусїли й ухиляти ся від його. Найбільше ми тримали ся такого порядку: а) Слова чужоземні, які однаково вживають ся як у мові російській так і в українській, одрізняючись хіба тільки вимовою, властивою нашій мові, ми, зберегаючи місце, зовсїм випускали, а в збірку нашу заво́дили тільки такі чужоземні слова, для котрих в нашій народній чи письменній мові знахо́дили звісні нам відповідні українські слова, б) За-для того-ж самого випускали й такі слова, котрі, властиві обом мовам, мають однакове значіннє і навіть пишуть ся однаково, окрім хиба тих случаїв, коли яке слово в нашій мові вимовляєть ся зовсїм инакше (напр. має инший наголос і т. д.) або коли при якому слові наведені особливі речення. в) Слова здрібнїлі або побільшені, ласкаючі чи зневажливі, а також слова збірні не одсилаємо до відповідних слів первістної форми, як се зроблено в росийському академичному словарі, а перекладаємо на нашу мову, бо в нїй всї ті слова мають завжди самостійні і розмаїті форми. г) За-для того-ж самого перекладаємо всї именники, навіть і такі, котрі походять від приложників, або именники відглагольні так само і приложники, котрі походять від именників, і глаголи різної форми, дбаючи про можливу повність, аби нам достачало на те материялу. д) Имена жіночого роду, котрі походять від имен мужеського і мають однакове розуміння, ставимо не окроме, а по́руч з именами мужеського роду, визначаючи тільки одміну в кінцї слова, напр. Баловни́къ, ца = мазїй, ка і т. д. е) Заво́димо в словарь і перекладаємо й прислівники, але здебільшого ставимо їх поруч з приложниками, визначуючи тільки кінець слова. ж) Ступенї порівняння ставимо окроме тільки тодї, коли вони ухиляють ся від звичайного правила. з) При наукових термінах і словах технїчних ставимо і відповідний латинський термін, коли він нам відомий. и) З де більшого не наводимо нїяких граматичних пояснень, визначуючи лиш граматичні одміни при словах однакових, а число множествене заводимо в словарь чи окроме чи при єдиничному числї і то не скрізь а тільки тодї, коли яке слово не має єдиничного числа або частїше вживаєть ся у множественому або має в сьому особливу форму. і) Приміри, що наведено в росийському академичному словарі, перекладаємо або поясняємо тільки тодї, коли слово в якому небудь злученню з другим має особливе розуміння, або які особливі реченя або приказки, де часом злучення і роспорядок слів надають фразі особливе розуміння, для чого всї такі вирази чи приказки або перекладаємо відповідними нашими або тільки поясняємо їх, коли не маємо або не згадаємо відповідних в нашій мові. к) Наголоси ставимо скрізь над кожним словом, а коли часом наголос переходить на инший склад і слово вживаєть ся різно, тодї ставимо наголос на обох складах; тільки приміри під українськими словами, бажаючи по змозї не утрудняти друкарню, ставимо без наголосів.

3. Що до правопису, то в росийській частинї, звичайно, ми тримали ся цїлком того правопису, який вживаєть ся в академичному словарі останнього видання, хоч і не всї в Росиї згожують ся на той правопис. Правопис сей по части етимологічний, по части историчний, далеко не виявляє фонетичних особливостей росийської мови, а через се дуже часто буває, що ті або инші букви вимовляють ся зовсїм инакше нїж на письмі, так папр. о вимовляєть ся як а, коли в слові над о не має наголосу, г частіше вимовляєть ся як ґ або навіть як х і т. д. Случаїв таких дуже багато, але тут не місце про їх розводитись. Щож до правопису в українській частині, то ми тримали ся так званого фонетичного правопису, який вже здавна уживаєть ся в нашому письменстві і одностайне ухвалений нашими письменниками і ученими, як самий придатнїйший до нашої мови.

4. При перекладах або поясненнях росийських слів і виразів тримали ся ми згаданого академичного словаря, а часом, коли яке пояснення здавало ся нам непевним, звертали ся до словаря Даля (Толковый словарь живаго великорусскаго языка. В. Даля. СПБ. 1881). Найбільше доглядаємо ми такого порядку: а) Різні значення якого слова ставимо нарізно, віддїляючи цифрами 1, 2 і т. д., і кожне пишемо з нового рядка, а переносьні віддїляємо знаком; б) Для перекладу беремо всї звісні нам сослони, але спершу ставимо такі слова, що частїше вживають ся, а вже по́тім і всї инші, хоч би навіть і такі, що вживають ся лиш по-де-куди або у деяких письменників, вважаючи на те, що краще дати часом що і зайве, нїж залишити щось такого, що може і геть-то в пригоді стане; в) В перекладах і поясненнях не цурали ся ми і слів стародавних, котрі може вже й вийшли з сучасного народнього вжитку, але вживають ся теперішними нашими письменниками, а так звані архаїзми відкидали; слова новоутворені заводили в нашу збірку тільки в такім разї, коли сї слова вживають ся в нашому письменстві не одним яким письменником; г) Місце і джерело, відки записано яке слово, визначаємо тільки тодї, коли те слово знаходимо і по друкованих словарях або в инших джерелах, по якім ми перевіряли наш рукописний материял; д) Приміри до слів українських ставимо тільки тодї, коли вони навертали ся нам на згадку або були в наших замітках чи друкованих джерелах. Які саме друковані джерела ми мали, складаючи сей словар, і які скорочення вживаємо — все се визначено в особливому списку, котрий додаємо до сього. Вже з сього списка знати, що багато лишило ся такого, чим ми зовсїм не покористували ся, та й з того, що єсть в сьому спискови, далеко не все вибрано, як про се ми вже попереду казали; то-ж будущому трудівнику, аби хіть, мовляв, буде над чим попрацювати.

Зробивши всї ті замітки, які здавали ся потрібними, мусимо додати, що певне в нашій роботї знайдуть ся недогляди, пропуски, помилки і такі наші вади; почасти се вийшло з тих причин про які ми вище згадували, а почасти й через те, що ми не мали спромоги цїлком віддати ся сїй роботі, як вона того вимагає, а працювали між іншим дїлом, уриваючи вільну хвилину від службової та иншої роботи. В кожному разї сподїваємо ся, що наш словарь при недостачі иншого, кращого, може хоч трохи задовольнити пекучу потребу, яка скрізь почуваєть ся, і може стане в пригодї будущому здатнїшому від нас трудівникови, бо буде, мовляв, до чого тулити ся.

Нарештї вважаємо за обовязок наш згадати тут з великою подякою наших померших сотрудників, що чимало допомагали нам в сїй працї: Т. Десятина-Лукьянова († 1883), К. Ухача-Охоровича († 1886), Т. Зіньківського († 1891) і М. Назаревського († 1891 р.). Пером земля їм! Список всїх инших сотрудників, дай, Боже, їм вік довгий, хто допомагав нам чи то списуваннєм слів на карточки, лаштуваннєм їх, переписуваннєм на листи, чи перевіркою материяла, або хто постачав нам слова, записані з уст народа чи з друкованих джерел, буде надрукований у кінцї першого тому або на кінець цїлого видання, бо не мали ми змоги запитатись у всїх, а поки що всїм нашим сотрудникам наша щиросердечна подяка.

Львів 1893 року. М. Уманець і А. Спілка.

 

Післямова до першого тому

Просимо Шановних Передплатників наших вибачити, що в І т. нашої праці вклюнуло ся так багато друкарських помилок, особливо в перших листах. Огулом кажучи, без помилок обійти ся не можна, а тим більше, що книжка друковала ся позавічно. Про те мусимо признати й нашу вину, що рукописи спочатку писані були не досить розбірно і читко, то и не дивно, що друкарям і справщику трудно було оберегти ся від помилок. Коли-ж стали ми постачати рукописи, розбі́рнїше писані, то в дальших листах вбачаємо вже що разу менше і менше помилок, а з другої половини сього тому і зовсїм їх не багато. Тож вважаємо за обовязок виявити при сїм нашу щиро сердечну подяку Шановному К. Паньківському, що за-для доброго дїла взяв на себе тяжку і нудну виправщицьку роботу. Під Його доглядом і дальше друкуватиметь ся наша праця і ми певні, що коректа буде виконана як слїд добре. Другий том Словаря від К до П готуєть ся, незабаром зданий буде в друкарню і має виходити в 1894 роцї так саме при „Зорі“, випусками при кожному числї, а всього має бути від 18—20 друкованих аркушів. Цїна на другий том зостаєть ся та-ж сама 2 р., а після виходу цїлого тому цїна буде побільшена.

Львів 28 падолиста 1893.

М. Уманець і А. Спілка.

Післямова до другого тому

Закінчивши другий том нашої праці, мусимо перепросити наших шановних Передплатників, що так спізнили ся, а стало ся се з різних непогодних причин, що дуже спиняли нашу роботу і врештї довели до того, що другу половину сього тому нижче підписаний мусїв доробляти вже сам. Про все те, не вважаючи нї на які перешкоди, убезпечаємо докінченє словаря; материял до самого кінця вже зібраний, де-яка частина його вже улаштована і робота хоч і помалу, а все таки посуваєть ся наперед. Третїй том словаря тепер саме готуєть ся і незабаром почне друкувати ся, про що у свій час буде оповіщено. При сїм вважаємо за обовязок згадати з великою шанобою і подякою нашого сотрудника Д-ра В. Галепка, що торік упокоїв ся. Вольші шановний небіжчик своєю щирою прихильностю до нашої роботи і знаттям народної української мови чимало у свій час допомагав нам. Пером земля йому і вічна память! Просимо наших Вельми Шановних дописувачів: І. Левицького, О. Кониського, X. Кримського, І. Спілку і П. Граба, що торік чимало присилали нам слів і примірів з своєї збірки, і на дальше не забувати нас і присилати знадібки до словаря, а всїм иньшим, кому любе наше рідне слово, пригадуємо нашу замітку, надруковану в Зорі за 1893 рік в 12 числї, наперед дякуючи за всяку запомогу в сьому дїлї.

Львів 1895 року.

М. Уманець.

Післямова до третього тому

Закінчивши 3-й том нашої працї, мусимо знову перепросити наших шановних передплатників, що так спізнили ся, а стало ся се з різних непогодних і не від нас залежних причин, які були і ранїше на перешкодї нашій працї і врештї довели до того, що третїй том цїлком мусїв укладати нижче підписаний сам без нїякої запомоги. Про все те і 3-й том словаря виходить під тїєю ж фірмою, як і перші два: М. Уманця і А. Спілки, бо спілка чимало причинила ся до запомоги в сїй працї, коли материяли списували ся на карточки і лаштували ся по алфавіту. При сїм вважаємо за обовязок з великою шанобою і подякою згадати наших сотрудників Г. Андрієвського і М. Климовича, що в сїм роцї упоко́їли ся. Вельми шановні небіжчики своєю щирою прихильностю до нашої роботи і знаттям народної української мови чимало у свій час допомогали нам. Пером земля їм і вічна памъять! Просимо наших вельми шановних дописувачів: І. Левицького, О. Кониського, X. Кримського, І. Спілку і П. Граба, що ранїше, спасибі їм, чи мало допомогали нам, присилаючи знадібки до словаря, і на дальше не забувати нас, а всїм иньшим, кому любе наше рідне слово, пригадуємо нашу замітку, надруковану в Зорі за 1893 рік в 12 числї, наперед дякуючи за всяку запомогу в сїм дїлї. Четвертий і останнїй том тепер саме лаштуєть ся і з того року почне друкувати ся.

Львів 1897 року.

М. Уманець.

 

Післямова до четвертого тому

Вже на прикінченню працї над словарем знайшов я чималу в’язку карточок до словаря, що була у мене в окремій схованцї, про яку я у свій час якось не згадав. Передививши ті карточки і перевіривши з словарем, здибав я не одну сотню слів і примірів, яких не заведено до словаря. До того ще і в записній книжцї моїй знайшли ся де-які знадібки до словаря, що були повиписувані з книжок останнїми часами. Отож всї ті не заведені слова і приміри я друкую особливим додатком. На сьому і кінчаю мою працю. Почалась вона при обставинах, зовсїм не погодних, коли не було повного, науковим способом обробленого, словаря українського, котрий містив би в собі як не всї, так хоч найголовнїйші скарби нашої мови, а був тільки зібраний материял до словаря, хоч і доволї багатий, але зовсїм не оброблений, не зредаґований. Надїя ж наша на те, що словарь той незабаром почне друкувати ся, не справдила ся, та й досї ще того словаря не має. Тож з’ужитковати той материял можна було хіба лиш в тій частинї, що здавала ся нам цїлком певною. На лихо ще спіткала нас і друга невдача. Пояснення росийських слів почали ми на основі академичного словаря лїтературної росийської мови, що почав і виходити ще в 1891 роцї, але за смертю найголовнїйшого редактора Я. К. Грота видання того словаря з’упинило ся надовго, та й досї словарь той доведено тільки до букви З. Так мусїли ми< удати ся до давнього видання академичного словаря росийської і церковно-словянської мови, що вийшло ще в 1847 роцї і було передруковане без нїякої переміни в 1867 роцї. Але з того часу росийська мова значно розвинулась: багато слів, заведених до того словаря, тепер зовсїм вийшли з ужитку або вживають ся вже в иньшому розумінню, а разом з'явило ся в росийській лїтературній мові багато нових слів, яких там зовсїм не має. Тож мусїли ми як росийські слова і вирази, так і українські переклади і пояснення раз-у-раз перевіряти з иньшими джерелами, а се дуже гальмувало нашу роботу і спричинило ся до того, що аж тепер от ледве здолали ми довести її до кінця.

Надрукований в кінцї словаря додаток ясно сьвідчить, що навіть при тих непогодних обставинах словарь наш міг би вийти і геть-то повнїйший, коли б тільки з'ужитковати хоч увесь той материял, що маємо по різних виданнях. Але ж на се треба віку і працї не одної людини! Ми дивимось на нашу працю тільки як на пробу улаштовання більш або менш значної частини словарного материялу, сподїваючись, що й така праця може бути хоч трохи пожиточна для наших письменників, а може стане в якій пригодї і будущим трудівникам на полї української лексїкоґрафії.

В додаток до передмови вважаю за обовязок пояснити, що робота ся розпочалась в спілцї з Вельми шановними: О. Пчілкою, М. Старицьким і з иньшими земляками. Гуртова робота велась найголовнїйше спочатку, коли слова з материялу до українського словаря списувались на карточки, лаштували ся по алфавіту та перевіряли ся по різним джерелам. Однак остання робота доведена була гуртом тільки до половини другого тому. Решту вже мусїв я доробляти сам. Так саме виписки примірів з книжок або з надісланих мінї материялїв зроблені були мною і всю працю впорядчика словаря мусїв я взяти на себе. Поясняю се за-для того, що, яко впорядчик, мушу приняти на себе одвічальність за всї хиби і помилки, яких певне знайдеть ся чимало в сьому словарі. За довгий час роботи над словарем де-кільки сотрудників вже й померли. Про них я згадував у свій час в передмові до словаря і в послїсловях до 2 і 3 тому. Пером земля небіжчикам! А всім живущим сотрудникам, поздоров їх Боже, складаю при сїм найщирійшу подяку. Таку ж подяку виявляю і Високоповажним землякам : Є. Чикаленкові, що значними коштами допоміг видати сю працю, і К. Паньківському, під доглядом котрого вона друкувала ся.

Львів 1899 року.

М. Уманецъ.

 

 

ЗВЕДЕНИХ СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ужитих в словарі, і список використаних друкованих джерел.

 

А. л. — Александров В. Пісня про гарбуза. X. 1889 р. — Чижикове весїлля. X. 1890 р. — Складка, альманах. X. ч. І — 1887 р. і ч. ІІ 1890 р.

Ан. – Казки Андерсена, Переклав М. Стариченко. К. 1873 р.

Анат. — Анатомичне.

Астр. — Астрономичне.

Аф. — Афанасьевъ-Чужбинскій. Поѣздка въ Южную Россію. СПб. 1863. — Що було на серцї. Збірник віршів. Собраніе Сочіненій Афанасьева-Чужбинского. Т. IX. СПб. 1892.

Б. Б. — Байки і прибаютки Л. Боровиковського. К. 1852.

Б. Г. — Байки Леоніда Глїбова. К. 1882.

Баз. — Терновая дорога ло кращої долї. Повість І. Базилевського. — Вятка. 1889.

Бар. — Безталанне сватаня. Образок з галицького життя. В. Барвінок. Л. 1880.

Бар. О. – Барвінський О. — Історична біблїотека. Тернопіль. 1886—1893 р.

Бар. О. — Барвінський О. — Окрім згаданої в 1 доб. спискові „Історичної біблїотеки“, його-ж: Ілюстрована Історія Руси під найдавнїйших до нинїшнїх часів. Л. 1890.

Б. Н. — Богословїѧ нравоꙋ҆читεлнаѧ. Ти́помъ Братства при Цέркви Хра́ма Ѹспὲнїѧ прεст҃ы́ѧ Вл҃чици на́шεѧ Бц҃ы. Въ Лвовѣ. Ро́кꙋ ҂ѱѯ (1760).

Бш. — Баштовий І. — Україньство на лїтературних правах. Л. 1891 р.

В. Щ. — Ворскло. Лїрна поезия. А. Щоголева. X. 1883.

Вас. — Василенко В. — Мѣстечко Опошня. — Этнонрафическое описаніе. Полтава. 1893.

Вол. — Волинь.

Г. Бар. — Ганна Барвінок. (Оповідання в різних збірниках і часописях).

Г. П. — Гречулевич. — Проповѣди на малороссійскомъ языкѣ. Спб. 1860 р.

Г. С. — Гамлетъ, Принць Данський. Переклад М. Старицького. К. 1883 р.

Г. Ст. — Руска граматика. Уложили профес. Смаль-Стоцький і Ф. Гартнер. Л. 1893.

Гал. — Галицьке слово.

Галуз. — Ф. Галузе́нко. — Чумаки або смутні часи України. Поема. Ч. 1864.

Гл. — Глаголь.

Гр. — Гребінка — Пирятинська ластівка. Кобзарь. К. 1878. Д. — дивись.

Гр. Ог. — Граматика О. Огоновського. Л. 1890 р.

Граб. — Павло Граб. — Слова і вирази, що шановний Добродїй вибрав і записав з книжок і з уст народа і прислав нам через редакцию Зорі. На превеликий жаль, не визначено місцьовости, де саме записані слова від народа.

Гул. Ар. — Гулак Артемовський П. — Окрім „Кобзаря“ згаданого в І-му спискові, мали ми рукописні його твори, здебільша ще не друковані.

Гул. Ар. — Гулак-Артемовський. Кобзарь К. 1878.

Де що про сьв. Б. або Д. сьв. В. — Де-що про сьвіт Божий. К. 1863 р.

Дум. — Думитрашко К. — Жабомишодраківка. На нашу руську мову перештопав. К. Д. СПБ. 1859.

Ет. зб. — Етнографічний збірник видає товариство імени Т. Шевченка, зa редакциєю М. Грушевського. У Львові. 1895 р Т. І.

ж. р. — жіночого роду.

З. Баян. — Зоря, часопись літературна за 1895 р. ст. Баяна.

з. н. пр. Яст. — Народня загадка. Народня приказка. — Матеріалы по этнографіи Новороссійскаго края, собранные В. Ястребовымъ. Од. 1891/2.

З. Ог. — Зоря, статті О. Огоновського.

Заг. — Загірня. — Пидъ землею. Оповидання про шахты. Напысала М. Загирня. Черныгивъ. 1897 р.

Зап. Гр., Зап. Кн., Зап. Кок., Зап. Кол., Зап. Ог., Зап. Фр. – Записки наукового товариства імени Т. Шевченка. У Львові. 1885–1897р.— Статті М. Грушевського, О. Кониського, Кокорудза, Колеси, О. Огоновського і І. Франка.

зб. — збірне слово.

зв. — звірьо́к.

здр. — Здрібнїле слово.

Зем.— Короткий нарис земльописи. Вистачив Н. Вахнянин. Л. 1873 р.

Зїньк. — Писання Т. Зїньківського. Л. 1893 р.

І. Г. —Збірник творів Іеремії Галки (Костомарова) Одесса 1875 р.

К. X. — Кулїш. Хата. Збірник. СПб. 1860.

К. Б. — Кулїш. Байда. Князь Вишневецький. Драма. СПб. 1885.

К. Г. — Кулїш П. — Граматка. Спб. 1857 р.

К. Д. — Кулїш. Досьвітки. Думи і поеми. К. 1878.

К. Д. Ж. — Кулїш. Дон-Жуан. Переклад поеми Байрона. Правда 1891—1892 р.

К. Д. С. — Кулїш П. — Дївоче серце. Оповідання. К. 1876 р.

К. З. о Ю. Р. Кулїш П. — Записки о Южной Руси. Спб. 1857 і 1858 р.

К. И. — Кулїш. Пов. Пересьпів книги Иова П. Ратая. Л. 1870.

К. К. — Бондарівна. Драма Карпенка-Карого. Степ. СПБ. 1886.

К. Кр.— Кулїш. Крашанка Русинам і Полякам на Великдень. Л. 1882.

К. К. С. — Карпенко - Карий. Сербин, драма в 5 дїях. Львів 1896 р.

К. М. X. — Кулїш П. — Магомет і Хадиза. Поема Л. 1882 р.

к. н. о. н. пр. Гр. — Народня казка. Народнє оповідання. Народня приказка. — Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сусѣднихь гзберніяхъ. Б. Гринченко. Черниговь. В. 1. і 2. 1895 і 1896 р.

К. П. — Кулїш. Псалтирь або книга хвали Божої. Переклад П. Ратая. Л. 1870.

К. Св. П. — Кулїш. Святе письмо нового завіту. Переклали в купі П. Кулїш і Д. Пулюй. Л. 1880.

К. Ст. або Кіев. Ст. — Кіевская Старина. Ежемѣсячный историческій журналъ. К.

К. Хм. — Кулїш. Хмельнищина. Исторнчне оповідання. СПб. 1861.

К. Ч. Р. — Кулїш. Чорна Рада. СПб. 1857.

К. Ш. — Кобзарь Т. Шевченка. СПб. 1884.

К. Ш. Т. — Кулїш. Шекспирові твори. Переклад з британської мови. Т. І. Л. 1882.

Кайг. — Кайгородовъ Д. — Изъ царства пернатыхъ. Очерки изъ міра русскихъ птицъ. СПТ. 1899 г.

Кв. — Квітка Г. (Основьяненко) — Повісти. СПб. 1858. Драматичні твори. Од. 1802.

Кн. — Дїд Євмен. Записав О. Кониський. Ч. 1894. Також збірка слів і виразів, що шановний Добродїй, вибравши з повійших своїх писаннїй і записів від народа в Київщині, присилав нам.

Кн. — Книжне слово.

Кн. — Кониський О. – Оповідання та иньші його писання, друковані в галицьких часописах, а крім того слова з примірами, записані ним переважно в Чернигівщинї та Київщинї, що шановний письменник прислав нам.

Кн. — Кониський. — Творы О. Коныського - Перебенди. Оповидання. Т. 1 і 2. Одесса. 1899 р. — Тарас Шевченко. Хронїка його життя. Написав О. Кониський. Т. 1. Л. 1898 р,

Ком. — Комаха.

Кон. — Кононенко. Лїра. К. 1885. — Нещасне кохання. К. 1883.

Кост. — Кострицькнй. Нова громада. Поема. К. 1885.

Кот. — Котляревський І. — Писання. К. 1878.

Коц. — Коцюбинський М. — Оповідання його, видані в Чернигові.

Кр. — Кримський Хванько. — Слова з примірами, записані ним від народа в Київщинї.

Кроп. — Кропивницький М. — Збирныкь творивъ. Выдання 3. Харькивъ. 1895 р.

Л. В. — Лѣтопись событій въ Югозападной Россіи въ XVII. в. Составилъ С. Величко. К. 1848.

Л. Н. В. — Лїтературно-науковий вістник за 1898 рік.

Л. С. — Лѣтопись Самовидця о войнахъ Богдана Хмельницкаго и о междоусобіяхъ, бывшихъ въ Малой Россіи по єго смерти. М. 1846.

Ласк. — ласкаюче слово.

Лев. — Кайдашева сїмя. Пов. Івана Левицького. X. 1894. Також збірка слів і виразів, записаних ним в Київщинї.

Лев. — Левицький І. (Нечуй) — Повісти. К. 1874. — Бурлачка 1881. — На Кожумяках, комедия. К. 1874. — Маруся Богуславка, оперета. К. 1875. — Унїя і Петро Могила. Татари і Литва на Українї. — Перші Кіївські князї. К. 1875. — Повісти. Т. І. Л. 1872.

Лев. — Левицький Іван. — Окрім його творів, згаданих в І-му спискові, збірка слів, записаних шановним повістярем з народних уст в Київщинї.

Лев. В. — Левенко Володимир. — Пани й люди. Повість. Л. 1893 р.

Лев. В. Per pedes apostolorum. Повість В. Левенка (в рукопису).

Лїв. — Лївобережна Україна.

М. В. — Марко Вовчок. Народні оповідання. СПб. 1861.

М. Л. — Михайло Левченко — Нѣсколько данныхъ о жилищахъ и пищѣ Южноруссовъ. Записки Юго-запад. Отдѣла Императорскаго Географич. Общ. за 1874 г. т. 2.

Макар. — Макаровський. — Наталя або дві долї разом. Повість. 1848 р.

Ман. — Сказки, пословицы, и т. п., записаныя И. Манжурою. 2 в. 11 т. Сборника Харьковского Историко-Филологич. Общества. X. 1890.

Мед. — медицинське.

Мет. — Южный рускій зборникъ. — Издалъ А. Метлинскій. X. 1848.

Мир. або О. Мир. — Опанас Мирний. Збіраниця з рідного поля. Оповідання. К. 1886 р.

Мн. — множественне число.

муз. — музикальне.

Мч. — Ми-ч. — Про обкладки. К. 1881 р.

Н. д. — Народна дума. (Див. джерела під Н. п.)

Н. з. — Народна загадка. (Див. джерела під Н. пр.)

Н. зам. — Народне замовляння. — Малороссійскія заклинанія. Н. Ефименка. М. 1873.

Н. К. — Народна казка. Народныя южнорусскія сказки. Сборникъ И. Рудченка. К. 1868 і 1870. і див. Ман.

Н. О. — Народне оповідання. — Малорусскія народныя преданія и разсказы. Сводъ М. Драгоманова. К. 1876. – Кіевская старина 1883–1893. — Записки о Южной Руси. Изд. Кулишъ. СПб. 1857—1859.

н. о. Яст. — Матеріали по этнографіи Новороссійскаго края, собраные въ Елисаветградскомъ и Александрійскомъ уѣздахъ Херсонской губ. В. Ястребовымъ. Од. 1894.

Н. П. — Народня пісня. — Историческія пѣсни малорус. народа. Съ примѣчаніями В. Антоновича и М. Драгоманова. К. 1874–1876 — Українські піснї з голосами. О. Балїної. X. 1863. – Народні українські піснї, зібрані О. Гулак-Артемовським. В. І. К. 1883. — Піснї українського люду. Піснї про кохання. Лавренко. К. 1864. — Збірник українських пісень. М. Лисенка. Л. 1873, 1874, 1876 і 1890. – Чумацкія народныя пѣсни П. Рудченко. К. 1874. – Народныя южнорусскія пѣсни. А. Метлинскій. К. 1854. – Піснї, думки і шумки руського народу на Подолѣ, Волинї і Малороссиї. – А. Коцїпинський. К. 1885. – Кіевская Старина 1883–1893. – Записки о Южной Руси. Изд. П. Кулишъ. СПб. 1857–1859.

н. п. Б. — Пѣсни Буковинскаго народа. Записки Юго-зап. Отдѣла Императорскаго Географич. Общ. за 1874 г. т. 2.

н. п. Под. — Народні піснї, записані на Подолї (в рукопису).

Н. пов. — Народне повірря.

Н. пр. – Народна приказка. Українські приказки, прислів’я і таке инше. Спорудив М. Номис. СПб. 1864. — Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ западно-русскій край. Собранные П. Чубинскимъ. Т. І. в. 2. СПб. 1877. – Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, загадок то-що. Зібрав і впорядкував М. Комаров. Од. 1890.

Напр. Наприклад.

Ніс. — Ніс С. — Слова, записані ним в Черниговщинї, з материялів, добутих нами від Н. Житецького.

Нїщ. — Нїщинський П. — Гомерова Одиссея. На мову русько-українську перевіршував П. Байда. Л. 1889—1892 р.

О. Мор. — Оповідання Д. Мордовця. СПб. 1885.

О. С. — Оповідання О. Стороженка. СПб. 1863.

О. Ст. — Марко проклятий. Поема О. Стороженка. Изданіе А. Суворина, СПБ. 1894.

Оп. – Опатович С. — Оповідання з сьвятого писання. К. 1874 р.

Ос. — Основа, южнорусскій вѣстникъ Спб. 1861—1862. (Виписано тільки слова з словаря, що додавав ся до кожної книжки, а бажало ся, щоб хто небудь передивив увесь журнал і вибрав приміри).

П. Пр. — Козакъ и Гануся. Украинскіе очерки Петра Правды К. 1869 г.

Пісоч. — Малярі. Оповідання В. Гаршина. Пер. Д. Пісочинець. Л. 1894.

Поб. — Побільшене слово.

Под. — Подольске.

Полт. – Полтавщина.

Пр. – Правда. Місячник полїтики, науки і письменства. Л.

Прав. – Правобережна Україна.

Про иньші джерела дивись список після передмови спочатку І-го тому, перший добавочний список в кінці 1-го тому і другий добавочний список в кінці 2-го тому.

Пт. Птиця.

Пч. або О. Пч. — Олена Пчілка. — Козачка Олена, поема в збірнику „Рада“, ч. 2. К. 1884 р. — Українським дїтям. Переклади. К. 1882 р. — Думки-мережанки. К. 1886 р.

Р. Н. Різдвяна ніч, оперета М. Старицького. К. 1874.

Р. Петр. — Русалочка. — Збирныкъ виршивъ З. Петруся. Київ. 1893 р.

р. Чайч. – Грінченко (Чайченко) — Кныга казокъ виршомъ. Од. 1896 р. — ІІокынута у лиси дивчына. Од. 1896 р.

Рос. — Рослина.

Руд. — Руданський С. — Сьпівомовки. Видав Н. Г. Волинський. К. 1880 р. — Окрім того мали ми рукописний збірник його творів, з дебільша недрукованих.

Рус. В. — Русальчин Великдень. Драматична дума. Н. Н. К. 1885.

Ряб. — Розбита бандура. — П. Рябошапки. К. 1893 р.

Ряб. Рябковъ — Рябковъ — Рыболовство на Днѣпрѣ. Изд. Херсонскаго Земства.

С. Л. — Опыть русско-украинскаго словаря. Составилъ М. Левченко. К. 1874–190 ст. 8°.

С. — Слово.

С. 3. — Словарь малороссійскихъ идіомовъ или собраніе словъ несходныхъ съ русскими. Составилъ Н. Закревскій. М. 1860. Старосвѣтский бандуриста. Ст. 247–628—8°. (Всїх слів 11, 127, слова всї певні, але значеня їх часто переказано не вірно.)

С. Ан. — Ботаническій словарь. Составилъ Н. Анненковъ. 2 изд. СПб. 1878 г. 644 ст. 8°. (Багата збірка народних назв рослин.)

С. Аф. — Словарь малорусского нарѣчія. Сост. А. Афанасьевъ-Чужбинскій. А—З. Собраніе сочиненій. Т. ІХ, СПб. 1892, ст. 289—464 ст. 8°. (Дуже коротенький, але всї слова певні і написані або з уст народа або з памятників народної словесности.)

С. Ж. — Словарь XVIII ст.; изданный П. Житецкимъ. Кіев. Ст. 1888 кн. 8—12.

С. Жел. — Малоруско-нїмецкий словар. Уложили Е. Желеховский і С. Недїльский. Л. 1885 і 1886 р. 2 т. 1117 ст. 8°. (На превеликий жаль, тільки на дальше маємо змогу покористуватись ним.)

С. Ман. — Словарь Манжури. (Див. Ман.)

С. П. — Словникъ живої народної, письменної і актової мови руськихъ югівщанъ. Составилъ Ф. Пискуновъ. Изд. 2. К. 1882—304 ст. 8°. (Дуже не повний і до того не певний: ми взяли відси тільки де-які слова, що доводилось їх чувати від народа або зустрічати в книжках.)

С. Пав. — Словарь А. Павловского. Малороссійская граматика. СПб. 1818.

С. Пар. — Нѣмецко-рускій (малоруский) словаръ черезъ О. Партицкого. Л. 1867–432+382 ст. 8°. (Дуже багато заведено з так званого „язычія“.)

С. Х. — Степъ. Херсонський збирныкъ. X. СПб. 1886.

С. Ш. — Опытъ южнорусскаго словаря. Трудъ К. Шейковскаго. Т. І. в. І-й А і Б. К., 1861–224 ст. 8°., Т. V в. 1 и 2-й. Т–IО. М. 1883–1886–276 ст. 8°. (Дужо коштовна праця, та шкода велика, що „від дошки до дошки а в серединї анї трошки“.')

Сам. — Самійленко В. — З поезій В. Самійленка. К. 1890 р.

Ск. — Складка. — Альманах Н-р І. Спорудив В. Александров. X. 1887 р.

Сніп. — Сніп, український новорочник. Скрутив О. Корсун. X. 1841 р.

Сп. – Спілка Іван. — Збірка слів з примірами, записаних ним в Харьківщинї.

Ст. — Стародавнє слово.

Ст. nop. Ступінь порівнання.

Ст. Б. Ст. Г. — Ст. С. – Старицький М. — Байки по Крилову. К. 1875. — Гамлет принць Даньський. К. 1883. — Сербські народні піснї. К. 1876.

Ст. Б. X. — Старицький. — Богданъ Хмельныцький. Историчня драма въ 5 діяхъ. К. 1897 р.

Ст. Л. — Статутъ великого князства Литовского. (Після видання 1599 року.) Москва. 1858.

Ст. оп. — Стародавнїй опис. — Бытовая малороссійская обстановка въ документахъ XVII—ХVІІІ в. Кіевская Старина 1870—10.

Степ. — Степовик О. — Оповідання про комах. Яка од їх користь або шкода в господарстві. К. 1882 р. — Оповідання про рослини. Л. 1890 р.

Сум. Ох. — Сумщина. — Охорович К. — Слова й приміри, записані К. Ухач-Охоровичом в Сумському повітї Харьків. Губ.

У.— Українець. Лїтература росийська, галицька і українська. Л. 1873 і 1874.

Федьк. — Повісті Осипа Федьковича. К. 1876.

Фр. — В потї чола. Образки з житя робучого людѵ. Написав І. Франко. Л. 1890.

Хар. — Харківщина.

Хер. — Херсонщина.

Цер. — Церковно-словянське слово.

Ч. К. – Черниговка. Быль XVII в. — Н. Костомарова. СПб. 1883.

Чайч. — В. Чайченко. — Піснї. X. 1885. — Під сїльскою стріхою. К. 1886. — Оповідання, видані нарізно і в галицьких часописях. — Слова, записані ним з уст народа.

Чек. — Чекаленко С. — Розмова про сельське хазяйство. Од. 1897 р.

Черн. — Чернїговщина.

Щог. — Щоголевъ — Слобожанщина. — Лирна поэзія. Харькивъ 1898 р.

Эв. — Запорожье въ остаткахъ старины и народныхъ преданіяхъ. — Эварницкаго. СПб. 1888. — Исторія запорожскихъ козаковъ. — Эварницкаго. СПб. 1892.

Як. — Фотографія зъ мого альбому. О. Яковенко. К. 1885. — Порвані струни. Збірник віршів О. Яковенка. К. 1886.