Андрій Дуда, «Точка зору» №4(72)

Нещодавно Національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України оприлюднила свої висновки щодо внесення змін до чинного правопису. Треба відзначити, що реакція публіки була бурхливою. Здається, не знайшлося жодного видання, яке б обминуло цю тему. Проте. думаю, рейвах навколо цієї проблеми є дещо неадекватним. По-перше, рішення про внесення змін до чинного правопису наразі не прийнято Кабінетом Міністрів України. Це лише рішення робочого органу уряду — Національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, яке не має зобов’язуючої сили. Лише 15 лютого на засіданні Кабінету Міністрів України дані пропозиції будуть розглянуті і прийняте остаточне рішення. А по-друге, не такий страшний правопис Жулинського, як його малюють.

Отже, що ж пропонує Комісія з правопису? У новому правописі пропонується внести зміни за 19 пунктами, зокрема розширити сферу вживання літери «ґ», відновити літеру «и» на початку слів (иній), ввести написання закінчення «и» в родовому відмінку іменників III відміни (радости, крови), відмінювання іншомовних слів (пальта, депа, кіна), вживати як нормативні паралельні форми (ефір-етер). усунути подвоєння приголосних у словах іншомовного походження (тона, нето, бруто), запровадити написання в словах з церковно-релігійної сфери. запозичених із грецької мови, між усіма приголосними «и»: (євангелист), поширити «правило дев’ятки» на правопис іншомовних власних назв (Аристотель, Едип), вживати в загальних назвах іншомовного походження перед йотованими після губних апострофа (б’юро. б’юджет), у словах іншомовного походження «і» в позиції перед «о» передавати звукосполученням «йо» (йон, йонійський). а «е» передавати через «є» (проєкт), писати «-ія» всередині слів іншомовного походження (артеріяльний. матеріял). не вживати звук «й» в окремих словах (параноя, секвоя), передавати іншомовний дифтонг »аu» через «ав» (авдит, авдиторія) щоправда, з окремими винятками (джоуль), писати з м’яким знаком імена по батькові (Ігорьовичу). Більшість нововведень (вірніше, поновлень) стосується найточнішої передачі українською мовою іншомовних слів. На те, щоб перейти на новий правопис, Комісія відводить 10 років. Як заявляють члени Комісії, упродовж цього періоду обидва правописи будуть чинними.

До ініціативи (тепер уже -— ініціятиви) Комісії з питань правопису, очолюваної М.Жулинським, можна ставитися по-різному. Скажімо, особисто я не сприймаю з ентузіазмом подібних нововведень у такій делікатній справі, як правопис. Тим більше, що процеси українізації русифікованих регіонів України йдуть дуже повільними темпами, І саме туди треба було б спрямовувати чиновницьку енергію та адміністративний ресурс. Бо складається враження, що «правописні» акції — не що інше як маневри наших чиновників від гуманітарної політики, щоб затінити свою кількарічну бездіяльність. Українська книжка в загоні, її в Україні видається не так багато, а контрабанда з Росії взагалі заганяє українську книжку на найгірші ятки; лише 65% шкіл є українськими (вірніше, вважаються такими), в окремих регіонах узагалі українських шкіл немає. То невже нічим зайнятися гуманітарному блокові уряду?

Але для мене не буде трагедією, якщо уряд схвалить пропозиції Комісії і «план» буде замінено на «плян». При тому. що я україномовний. Але дивно, що чомусь це стає трагедією для людей, які ніколи не розмовляють українською мовою, а якщо розмовляють, то лише на великі свята. От і археолог з лазаренківської експедиції Петро Толочко вставив своїх три крейцари, заявивши, що це диверсія проти української мови. Так би мовити, обізвалась жовта диня. Кар'єру зробив на антинаукових антиукраїнських теоріях, а тут став поборником українського слова. Ще й заявляє, що даний проект є спробою мало не ополячення української мови. До відома академіка Толочка: вплив однієї мови на іншу відбувається в час безпосереднього їх зіткнення, спілкування. Сьогодні такого тісного українсько-польського спілкування наразі не спостерігається. Якщо нашій мові щось і загрожує, то це зросійщення або «оанглічення». Бо впливи англійської та російської мов у нас справді катастрофічні. Або інший аргумент «історика» (прости Господи) — Комісією запропоновано правопис української діаспори. Правопис Голоскевича — це не правопис діаспори. Просто в Україні мова у 20-х роках (що стосується передачі іншомовних слів) була саме такою. Тому не треба істерик, академіки, член-кори, кори і «корєша». Не треба драм. Мова розвивається, мова змінюється, але й має традицію.

Отож не треба боятися, що введення нового правопису призведе до ще більшої русифікації. Куди вже більше? До того ж життя показує, що люди добровільно й так нічого не хочуть робити. Буде старий правопис чи новий, це мало вплине на їхнє бажання вивчати «солов’їну». Хіба що в Україні знову з'являться солов'ї (у значенні «Нахтігаль»). Але це тема окремої розмови.