Загальноуніверситетська газета "Харківський університет"

В.Калашник, проф.,член Національної Правописної комісії при Кабінеті міністрів України, академік АН Вищої школи України (завідувач кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна)

Як член Національної Правописної комісії, я спробую пояснити суть окремих нововведень, важливих з мого погляду, і обгрунтувати неприйнятність кількох положень. Що пропонується в проекті змінити у чинному українському правописі і наскільки потрібні пропоновані зміни? Скажу відразу, що в ряді моментів правопис спрощується, а це в свою чергу має полегшити оволодіння писемною формою української мови. Так, на думку авторів проекту, слід писати окремо пів з усіма словами, якщо позначається половина чогось: пів яблука, пів аркуша, пів Харкова і т. ін. Очевидно, це зробити доцільно, оскільки зняті будуть написання через дефіс, разом, через апостроф. Разом будуть писатися лише ті слова, які виражають одне поняття (півколо, півлітра, півострів тощо). Отже, заперечувати цей пункт нової редакції немає підстав.
Ми поступово звикаємо до повернення літери ґ, оскільки нею позначається окремий звук: ґулі (рос. шишки) - пор. гулі (від гуляти), ґніт (рос. фитиль) - пор. гніт (відповідно до гнітити, пригнічувати когось чи щось) та ін. Особливо важливим є збереження ґ у власних назвах, зокрема прізвищах, щоб уникати небажанних асоціацій, як це було, наприклад, із прізвищем колишнього американського віце-президента (наша усталена вимова Гор співзвучна з англійським просторічним словом зі значенням "повія"). Звичайно, немає потреби змінювати вимову давніше засвоєних слів (газета, граматика тощо), та цього й не пропонують автори проекту.
До спрощень слід віднести поширення правила "дев"ятки" і на власні назви з написаннями: Сиракузи, Чикаго, і т.ін. Мабуть, можна прийняти зміну закінчення в іменниках третьої відміни, адже наявність и в родовому відмінку однини підтримується старою прислівниковою формою безвісти. Тому варто прийняти тут слова з закінченням -и: радости, гордости(як і соли, любови і под.). Тим самим можна уникнути омонімічності з іншими відмінниковими формами(давального та місцевого відмінків).
Цілком прийнятним є написання ав на місці ау, оскільки в цьому випадку немає у вимові повноголосого у, який треба вимовляти при його написанні, а є так званий у нескладовий, як, наприклад, у слові давно [дауно]. Таким чином має бути написання: авдиторія, інавгурація, павза, фавна і т.ін., що, зважаючи на фонетичний принцип письма, як провідний у нашому правописі, повністю узгоджується з вимовою.
Є достатні підстави писати проєкт (пор. об’єкт), оскільки йотація голосного е "запрограмована" мовою-джерелом. У російській мові тут відповідно й пишеться потрібна літера: проект. А ми досі відбиваємо російську вимову з тенденцією до е і значною мірою спотворюємо запозичене слово. В іншому разі ми сліпо перемальовуємо російські літери, і з близького до оригіналу російського Гете одержуємо зовсім далеке у вимові від немецького звучання Гете.
Не все можна прийняти з пропозицій заміни написання іа всередині слова на ія: матеріяльний- замість матеріальний і под., хоч у наведеному прикладі вимова нерідко засвідчує такий варіант. Чи не найбільше підстав такої зміни у слові геніальний, оскільки від базового слова геній постає форма геніяльний. Отже, у цьому пункті необхідно зважати на мовні закони, про те не можна залишати поза увагою і традицію вживання. Останнє зауваження стосується й написання через апостроф слів іншомовного походження(б’юро, б’юджет, п’юре тощо – замість бюро, бюджет, пюре), хоча прийняття його спростило б передавання на письмі пом"якшених губних у сполученні з голосним, що не пом"якшує попереднього приголосного.
Пропоноване проектом паралельне вживання іншомовних слів з приголосними ф і т може стосуватися лише "вільних" стилів (художнього та публіцистичного), в інших ( науковому та офіційно-діловому) необхідно зберегти більш поширені написання: кафедра, а не катедра; міфологія, а не мітологія; орфографія, а не ортографія (пор. ортопедія), хоч наша мова й не послідовна у таких випадках відтворення слова-першооснови.
Зваженого підходу потребує, на мою думку, повернення написання початкового и (у словнику за редакцією Бориса Грінченка на цю літеру подано близько 100 слів). Слова ич, инший, иноді, индик, ирій, иній властиві живому мовленню, і правописом, на мою думку, варто було б закріпити відповідну вимову. Зараз ми вживаємо дві форми з різним написанням ірій і вирій. Зовсім нелогічно виводити форму вирій з ірій, що зайвий раз підтверджує наявність початкового и у цьому слові. Проте не слід залучати до літературного вжитку діалектні слова, що містяться у згаданому словнику, і тим більше - не поширювати таке написання на запозичені слова з подібними звукосполуками.
Є у мене зауваження й щодо відмінювання іншомовних слів на -о, які ввійшли в українську мову в незмінній формі. Так, слова пальто, ситро вже набули відмінкових форм, і природно сприймаються форми без пальта, у пальті, торгувати ситром тощо. Слова кіно та метро знаходяться на шляху до змінюваності, відмінкові їх форми мають відчутний відтінок розмовності( у кіні, з метра і под.), а щодо слова депо, то така, наприклад, його форма, як у депі, сприймається і зовсім як просторічна, ненормативна. Можливо, з часом ці слов стануть відмінюваними, то тоді законодавці правопису й зафіксують це відповідними правилами, а зараз говорити про змінюваність зазначених слів передчасно.
У пропонованих змінах українського правопису є одне: прагнення зберегти своєрідність української мови й привести правописну її систему у відповідність із законами мовного розвитку, беручи до уваги сучасний стан державної мови. Розмови навколо питань правопису набули політичного забарвлення, що не сприяє ні українському духовному відродженню, ні процесові державотворення. Боятися правописних змін, якщо вони будуть прийняті, не слід. Перехідний період у кілька років дозволить досить легко і безпроблемно засвоїти нові написання. Хотілось би, щоб у професорсько-викладацького складу національного університету переважало прагнення зрозуміти суть правописних змін, а не їх безоглядне заперечення.