Зубков Микола
Харківський національний університет ім. В. Каразіна
Темою статті є складні випадки нормування щодо вжитку флексій -а (-я) та -у(-ю) в іменниках ІІ відміни чоловічого роду в Р. в. однини. Згідно з лінґвометодичними положеннями Л. Щерби, розглядаючи граматичні явища, слід ураховувати семантичний аспект з огляду на те, як ця граматична категорія відображає те чи инше поняття [1, 334]. Про явище варіятивности в підручниках побічно зауважено, що окремі іменники мають закінчення -а(-я) чи -у(-ю) залежно від значення чи наголосу без зміни значення.
Розсліди лінґвістів (О. Синявський, С. Смаль-Стоцький, В. Юносова й ин.) свідчать про зміну співвідношення між флексіями Р. в. однини іменників чоловічого роду. Віддавна закінчення -а(-я) мали як назви істот, так і назви предметів та явищ. Закінчення -у(-ю) набували речовинні та абстрактні іменники. Та вже в XV—XVII ст. остання форма набуває значного поширення й починає активно витискати флексію -а(-я). Лише в XX ст. було унормовано положення про те, що закінчення -а(-я) властиві іменникам на позначання назв істот, міст, метричних одиниць, машин, механізмів та їх деталей, окремих предметів чи окреслених понять тощо, а закінчення -у(- ю) зазвичай притаманне іменникам на позначання збірности, речовини, матеріялу, абстрактних понять, процесів тощо, але й тут є низка винятків і розбіжностей. Саме правильне вживання останніх є найбільшим каменем спотикання для мовників, а для пересічних громадян, школярів та студентів і поготів.
Важко не погодитися з проф. І. Ющуком, який підкреслюючи логічну структуру української мови, толерантно зауважив, що на сьогодні слабко впорядкованим є лише відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду, де бувають варіянти й вагання щодо вживання закінчень. Однак нині невпорядковане вживання флексій набуло загрозливих обширів. Теле- й радіоетер часто-густо повідомляє про підписання того чи иншого документу, новин із Парижу, Лондону тощо, часопис «Український адвокат» № 12, 2007 р. з палітурки привітав колеґ З днем адвокату, уздовж українських колій начеплено двозначних застережень «Бережись потягу!», не пасе задніх і Харків — у метрі: «Вихід до тролейбусу (трамваю, автобусу)», «До потягу на стадіон Металіст», «При виході (слід було б — Виходячи) з вагону, не забувайте свої речі», «Наш банк збереже ваші заощадження до єдиного центу», «Аксесуари до вашого джипу», «В ефірі телеканала СТБ «Україна має Талант», «Центр доступа до академічних ресурсів СУГ (Сучасна гуманітарна академія — праворуч від дома електроніки)».
По радіо «Ера-FM» почув оповістку про історію м. Запоріжжя — «…після будівництва Дніпрогеса», згодом «… Президент поклав квіти до пам’ятного знаку», навіть уявити важко таку процедуру, оскільки це слово із кінцевим -у позначає звуковий, світловий, або инший віртуальний знак, далі астролог В. Заблоцький « …щодо знаку зодіака Козерогу» — усе з точністю навпаки. 30.01.09 «… все недобудоване житло до єдиного метру». 02.03.09 Очільник МЗС на Верховній Раді двічі заспокоїв: «Україна не втратила жодного сантиметру території», тоді ж від відника програми з братами Капрановими ми почули: «…читають у нас менше одного відсотку». 11.01.09 о 21.40 політолог В. Ковтун — «У заявах прем’єр-міністра Тимошенко та Президента Ющенко», після цих слів грамотна людина має розуміти, що йшлося про двох жінок. Це найтиповіша плутанина з українськими прізвищами на -о та на приголосний. Прикро, коли їх носії — чоловіки, стають жінками. «Бій Віталія (Володимира) Кличко, брати Кличко, виступ екс-мера Києва Омельченко, депутата Шкіль», 10.02.09 відник п. Лукін надав слово «…політологові Небоженко» et cetera. 09.02.09 нардеп М. Катеринчук переймався «…якістю бензина». 20.02.09 національне радіо рекламує медпрепарат і його «…вплив на діяльність серцевого м’язу», а Ера-FM — ліки від «… запалення трійчастого нерву», тоді ж на телешоу «Свобода на Інтері» нардеп Папієв «…дорватися до друкарського станку». 31.03.09 в черговому зверненні Президента «… від Парижа до Пекіну». 07.04.09 теленовини 1+1 «… завідувач сектора дошкільних закладів». Щодо грамотности перекладу фільмів й ин. «перлів» радіоетеру доречно ознайомитись із вельми повчальною розвідкою Р. Мацюка [2].
Левову частку таких неоковирностей можна списати на елементарну неграмотність тих чи тих мовців. Та біда-проблема в тому — що вони читають?, чим користуються?
Для прикладу, порівняймо матеріял лише декількох фахових навчально-довідкових видань, котрі освячено відповідними міністерським грифами: ангара Д.,* Ж., О., С., Т., а в Б. -ру; аніса Ж., О., але джонатану, дюшесу, кальвілю, ренклоду Ж., Т., в Д. анісу; анонса Г., Ж., Т., а в Д., О. -су; анусу Ж., а в О., Т. -са; аргумента Ж., а в Б., Г., Д., О., С., Т. -ту; атола Ж., Т.,С., а в Д., О. -лу; атрибута Д., Ж., О., С., Т., а в Б. -ту; аутрайта О., Т., а в Ж. -ту; афганця (про вітер) Ж., а в Д, О., Т. лише -ця; бестселера Ж., О., Т., а в Г., Д. -ру; бліндажа, гаража Г., Д., Ж., О., С., Т., а в Б -жу; бордюра Ж., а в Б., Д., О., С., Т. -ру; буклету Ж., а Д., О., С., Т. -та; бутика Ж., О., Т., а в Д. -ку; буфета (перекусна) й -ту (меблі) Ж., а в Б., Г., Д., О., Т. усе навпаки; бювета Д., Ж., а в О., С., Т. -ту; варіанта Д., Ж., О., С., Т., а в Б. -ту; вестерна О., Т., а в Д., Ж. -ну; вестибюля Д., Ж., О., С., Т., а в Б. -лю; гаку Ж., а в Д., О., С., Т. -ка; ганга Ж. (про гурт злочинців); гурта й -ту Ж., О., Т., а в Г., Д., Ю. лише -ту; денарію Ж., О., а в Д. -рія; дизайна Ж., а в Г, Д., О., С., Т. -ну; джихада Т., а в О. -ду; драйва Ж., О., Т., а в Д. -ву; дрелі Т., а в Г., Д., Ж., С. -ля; дрібняка Д., а в С. -ку; звіринця Б., Ж., Т., а в Д., О. -цю; звуку Ж., а в Б., Г, Д., О., С., Т. -ка й -ку; інтегралу Ж., а в Б., Д., О., С., Т. -ла; йогурту Б., Д., Ж., О., а в Т. -та; картинга Ж., а в Д., О., С., Т. -гу; квінтета Ж., а в Б., Д., О., Т. -ту; кіноварі Ж., С., а в Б., Г., О., Т. -ру й -рі; кіоска Ж., С., а в Б., Д., О., Т. -ку; коментарю Б., О. але в Д., Ж., С., Т. -ря; комплекту, боєкомплекту Ж. і т. с. нормокомплекта; коридора Ж., О., Т., а в Б., Д. -ру; крекера Ж., Т., а в О. -ру; кременю Ж., Т., а в Б., Д., О. -ня й -ню; крикета Ж., О., Т., а в Б., Д. -ту; куплета Ж., Т., а Б., О. -ту; лімбу Ж., а в Д., О., С., Т. -ба; ляпанця Ж., а в Д. -цю; мадригала Ж., О., Т., а в Д. -лу; манускрипта Ж., а в Б., Д, О., Т, -ту; маскарону Ж., О., Т, а в Д. -на; молокоміру Ж., а в О., Т. -ра; наступу Ж. і т. с. контрнаступа Ж., а в Б., О., Т. -пу; націонал-лібералізма Ж. і т. с. лібералізму; негатива Ж., Т., а в Д., О. -ва й -ву; нежиті Ж., а в Т. -ті й -тю, лише -тю в Б., Г., Д., О; лише ноумена й феномена Ж., С., а в Г., О. феномену й -на (як людини); на с. 31 Ж. нута, нагуда, на с. 611 -ту, -ду; альта, баса, дисканта Ж. і т. с. баритона й -ну, тенора й -ру; березняка, дубняка, грушняка, сливняка Ж. і т. с. вишняку, сосняку; парадокса Г., Ж., О., С., Т., а в Б., Д. -су; палісадника Ж., Д., С., О., C., Т., а в Б. -ку; панегірика Д., Ж., О., Т., а в Б. -ку; параграфа Ж., С., Т., а в Б. -фу (але ж це не лише знак, а й фраґмент тексту, як й абзацу); паркана й -ну Ж., а в Б. лише -ну; папоротника Т.; пасквіля Г., Д., Ж., О., С., Т., а в Б. -лю (бо фейлетону, маніфесту); позитива й -ву Д, а в Б., Ж., О., С., Т. лише -ва; преса, автоклава Ж. і т. с. преса-автоклаву, хоча прес-конвеєра; аварія потягу Ж. (певно цей словник читали автори застережень, якими рясніє залізниця), усі инші джерела подають лише -га (оскільки це — механізм); провіда Ж., а в Б., Г., Д. -воду; румянця Ж., О., Т., а в Б., Д., -цю; спектра Г., Д., Ж., О., С., Т., а в Б. -ру; штахетника, але штахету Д., О., Т.; юза й -зу (волок) Ж., лише -за в Д., О., Т.; ящура (хвороба) Ж., а в Б., Г., Д. -ру; ящура (гра) Т.
Ось лише дещиця ЧОМУ, які стосуються всіх видань, хоча уважні користувачі потвердять, що це — лише верхівка айсберґа.
Ч О М У?: берега, адже краю; бунта (зв’язка), адже стосу; паралакса, перицентра, періастра, адже апогею, перигею, перигелію; колонтитула, адже напису; догмата, адже канону; короваю, адже хліба, буханця, книша, калача; плюмажу, адже султана; гарнітура, адже комплекту; паласиту, адже метеора, метеорита, боліда; бар’єра, адже бордюру, парапету; падуба, адже чагарнику; борщівника, маточника, мудрика, ранника, щербача (рослини), адже барвінку, кураю, коров’яку, ромену; борщику, душку, схилку, штахетнику, адже барвіночка, відрізка, відтинка, вітрика, звучка, ліска, майданчика, ставка, точка (із суф. -к-) хоча борщу, духу, схилу, штахету, барвінку, відрізу, відтину, вітру, звучку, лісу, майдану, ставу, точку (без суф. -к-); ноктюрна, адже експромту, етюду, концерту, маршу, хоралу, хору; фортрану, адже
______________________________________________
*Літери позначають джерело, див. список л-ри.
бейсика, паскаля; фугасу, адже снаряда; фюзеляжу, адже корпуса; лозунґа, адже заклику, девізу; погреба, адже підвалу, льоху; таблоїда, адже журналу; розчерку, адже закрутка; йодля, адже фальцету; гандропа, каната, провода, троса, адже дроту, кабелю; паса, але ж є в іграх -су; пергаменту, але є й один як папера й -ру; лише акта (про документ), але наказу, протоколу, рапорту; глянцгольда, адже це плинне золото; бункера, адже це може бути й споруда; букета, адже це збірне поняття; паладіуму, адже це статуя; скелета, адже це сукуп кісток; фактора, чинника, адже це абстрактні поняття; регістра, адже це низка клавіш; лише дембеля, але є людина -ля та процес тобто -лю; італіка, а де ж -ку (як шрифт); казимира, адже казинету хоча те й те — тканина; телефону, факсу, а якщо апарат ?; номера, а якщо помешкання?
Назви міст в О.: Кавказу, Броду, Гарту, але Гая, Водобуду але Вітрогона.
Полемічними, як на сьогодні, видаються арґументи знаних науковців (С. Караванський, Ю. Шевельов й ин.) щодо поділу міст на українські й чужі; щоправда без уточнення, які саме чужі — азійські, американські, африканські, европейські. Для прикладу Києва, Львова, Харкова й ин., але Владивостоку, Лондону, Таллінну, Риму й ин. Як вислід — матимемо з однаковим закінченням міста Риму й державу, Алжиру , Тунісу й країну, Занзібару й острів, Кабулу й річку, Кавказу й територію, Каракоруму й гори, Квебеку й провінцію, Кембриджу й заточину та под.? Логічно й доцільно було б лишити усталений стан — топоніми-міста, окрім тих, які мають другий складник із закінченням -у (-ю) — броду — Кам’яного Броду, десанту, лиману, проґресу — Красного Десанту (Лиману, Проґресу) й под., лишити із закінченням -а (-я) , а всі инші (окрім Дінця, Дніпра, Іртиша, Сиваша, Хопра й под. із наголосом на останньому складі) із закінченням -у (-ю).
У ЗМІ ж кожен керується власними смаками: «Рейс із Відню» «Слобода» (№73 від 12.09.06), Ера-FM «Наш кореспондент із Пекіну повідомляє», т. с. 10.02.09 у висиланні «Стамбул – культурна столиця Європи» відник повідомив «… бажаючі поїдуть до Стамбулу».
Дивовижа, але підручники для шкіл, вишів* (з грифами Міносвіти) і навіть
___________
* а) Дзюбишина-Мельник Н. й ин.Читай і знай! Довідник-практикум.— К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2007; б) Козачук Г. Українська мова для абітурієнтів.— К.: Вища школа, 2001; в) Козачук Г., Шкуратяна Н. Практичний курс української мови.— К.: Вища школа, 1993; г) Кононенко П. й ин. Українська мова.— К.: Либідь, 1992; д) Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування.— К.: Каравела, 2005; е) Пазяк О., Кисіль Г. Українська мова і культура мовлення.— К.: Вища школа, 1995; к) Плющ М., Грипас Н. Українська мова.— К.: Освіта, 2002; л) Фурдуй М. Українська мова.— К.: Либідь, 2004; м) Шевчук С. Українська ділове мовлення, 6-те вид.— К.: Алерта, 2008.
академічний правопис (!) подають написання складених назв-топонімів лише із закінченням -у (-ю) — Кривого Рогу, Веселого Подолу, Часового Яру іґноруючи ті, що мають закінчення -а (-я): Білого Каменя (Колодязя, Рукава), Ближнього Хутора, Бобрового Кута, Великого Бобрика (Бурлука, Дирчина), Верхнього Вербежа (Дивлина, Кута, Токмака), Старого Бикова (Білоуса, Бобрика, Салтова) й безліч инших.
Важко погодитися з варіянтами на -а (-я), попри наголос на останньому складі, оскільки всі вони є назвами речовини, збірних й абстрактних понять: вівса, карука, коментаря, ланцюга, ривка, стрибка, табуна, тягаря, хребта, хвоща (падиволоса), адже гуляшу, кулешу, куражу, куртажу, латачу, падежу, пастернаку, сургучу, тютюну, чагарнику, чагарю.
З огляду на повернення до питомих українських відповідників, низка варіянтів відпадуть, або їх буде заступлено, для прикладу: не болта, а прогонича; не бордюру, а окрайку; не борту, а облавку; не буксира, а газівника; не бура, а свідера; не картону, а тектури; не корпуса, а тулуба; не кабелю, а жильнику; не зодіаку, а звірокругу; не девізу, лозунґу, а гасла; не насоса, а помпи; не каната, а кодоли; не троса, а линви; не нафтопроводу, а нафтогону; не нотаріуса, а нотаря; не якоря, а 1) кітви; 2) витворця; не ярлика, а налички й под.
Тенденцію до подальшого розширення вжитку закінчення -у(-ю) за рахунок -а(-я) в іменниках II відміни однини чоловічого роду на приголосний, яка протягом усього періоду функціювання української літературної мови в XX ст. стало мала місце як в усному мовленні та в мові красного письменства, так і в нормативних виданнях. Останнє з помітних розширень семантичних царин уживання форм на -у(-ю) й досі лишається одним з наскладніших і найменш послідовних положень чинного правопису.
Отже, процес нормування флексій -а(-я) та -у(-ю) в зазначених іменниках триває. Нагальною є потреба диференціювати смислові відтінки слів (зокрема термінів) за допомогою заналізованого граматичного явища. Ці пекучі питання розглядала 10-та Міжнародна наукова конференція «Проблеми української термінології СловоСвіт 2008». У її ухвалі-зверненні до Президента України зазначено: а) створити Комітет захисту української мови, на який покласти обов’язки реального захисту української мови від неґативних впливів та забезпечення її розвитку в усіх царинах діяльности суспільства, бо захист державної мови рівнозначний захистові самої держави; б) запровадити мовні інспекції при обласних, міських та районних адміністраціях для контролю якости інформаційно-рекламної продукції; в) відновити діяльність Правописної комісії.
Література: 1. Щерба Л. Языковая система и речевая деятельность.— Л., 1974. 2. Мацюк Р. Суржик для інтеліґенції.— Л.: Сполом, 2008. 3. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови.— К.: УВ. Пульсари, 2004. 4. (Б) Бурячок А. Орфографічний словник.— К.: Наукова думка, 2000. 5. (О) Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики.— К.: ВТФ Перун, 2003. 6. (Т) Великий тлумачний словник сучасної української мови.— К.: ВТФ Перун, 2001. 7. (Г) Гринчишин Д. й ин. Словник-довідник з культури української мови. 3-тє випр. вид.— К.: Знання, 2006. 8. (Д) Лозова Н., Фидрак В. Дзвона чи дзвону? або -а (-я) чи -у(-ю) в родовому відмінку: Словник-довідник.— К.: Наукова думка, 2007. 9. (Ж) Російсько-український словник / За ред. В. Жайворонка.— К.: Абрис, 2002. 10. (С) Українсько-російський словник наукової термінології / За ред. Л. Симоненко.— К.: ВТФ Перун, 2004. 11. (Ю) Ющук І. Українська мова.— К.: Либідь, 2003.
Микола Зубков
доцент кафедри українознавства філософського ф-ту
Харківського національного університету ім. В. Каразіна
Адреса для листування: 31022, Харків, 22, а/с 4601