§ 2. ПРО РІД ДЕЯКИХ ІМЕННИКІВ

 

Коли порівняти рід українських іменників із родом тих самих іменників в інших слов’янських мовах, то здебільшого рід тих іменників у різних мовах буде однаковий. Наприклад: українським брат, край, риба, море й інш. відповідатимуть такого самого роду й із такими самими закінченнями російські слова "брат, край, рыба, море",– польські "brat, kraj, ryba, morze",– сербські "брат, кpaj, риба, море" й інш. Буває й так, що рід слів – однаковий, а закінчення – різні; напр.: українські літературні слова мuшa, морква, церква відповідають російським "мышь, морковь, церковь" тощо. А взагалі можна вважати за майже певне правило, що відповідно-однакові слова в українській і російській мові звичайно мають відповідно-однакові родові закінчення й значіння, здебільшого подібні до закінчень і роду тих самих іменників і в інших слов’янських мовах.

 Опріч таких дуже численних випадків, в українській мові є чимало іменників, властивих, напр., і російській мові, тільки з іншим родовим значінням. Іноді ці слова мають в обох мовах однакові закінчення; напр.: біль, жаль, колодязь, купіль, міль, полинь, сажень, скатерть, ступінь, путь, харч і т. інш. Інколи ті закінчення – різні; напр.: глиб, дишель, дріб, картопля, недуга, пара, перло, пил, посуд, степ, тополя, шатро, шво, ярмарок та інш. Декотрі з таких слів, як уже й згадувалося (в § 1), мають неусталене родове значіння або закінчення; напр.: дрож (дріж) – чол. й жін. p.; міль – чол. й жін. p.; помиї – чол. й жін. p.; потопа – жін. р. й потоп – чол. p.; човен – чол. р. й човно – ніяк. р. тощо.

 От, напр., кількоро слів, що в російській мові вони жіночого роду, а в українській – чоловічого: балок, берліг, (барліг), біль, глиб, глуш, дріб, дур, жаль, кір, купіль, мечет, мозуль, накип, насип, осокір, пил, полинь (полин.) поступ, посуд, продаж, розрух, сажень, Сибір, скатерть, степ, ступінь, Умань (Гумань), фалш, шашіль, шир, ярмарок.

 Слова дишель, копит, ярем в українській мові так само роду чоловічого, а в російській – ніякого, з іншим закінченням.

 А от іще слова, що в російській мові вони чоловічого роду, а в українській – жіночого: відпустка, глиста, запора (залізна), картопля, недуга, обрива, пайка, пара, перепустка, перерва, перла (рос. "перл"), потопа, признака, путь, салата, тополя, харч.

 Слова богословія, євангелія, копія (архаїзм) в українській мові – жіночого роду, а в російській – ніякого.

 Слова перло, човно, шатро, шво в українській мові – роду ніякого, а в російській – чоловічого.

 Слово стерво в українській мові – роду ніякого, а в російській – жіночого ("стерва").

 Дуже часто й запозичені з европейських чи інших мов слова бувають в українській мові не того роду, що в російській.

 От, напр.,– слова жіночого роду, а в російській мові вони – чоловічого роду, з іншими закінченнями: абрикоса, адреса, амбона, аналіза, анекдота, аніліна, апельсина, апотеоза, багета, бальзамина, бензина, візита, кляса, комода, конверта, контроля, криза, нафталіна, нікотина, оркестра, нарада, ранга, синтакса, теза, туалета, фаза, фасада, фльота, цикорія, шалвія, шафа, шоколада й інш.

 Слова, напр., вуаль, деталь, пудер – роду чоловічого, а в російській мові вони – роду жіночого.

 Із раніше поданих слів так само не всі питомі українські; напр.: балок (з німецьк.), дишель (з німецьк.), картопля (з німецьк.), мечет, мечеть (з турецьк.), пайка (тюркськ.), салата (з німецьк.), харч (тюркськ.), ярмарок (з німецьк.) тощо.

 Слова на -ум (-юм), позичені з латинської мови, в українській літературній мові мають належати до чоловічого роду; напр.: багатий акваріюм, небезпечний індивідуум, суворий кольоквіюм, солідний консиліюм, довгий меморандум, колишній форум тощо. Наслідуючи латинську мову (там ці слова належать до ніякого роду), дехто надає цим іменникам значіння ніякого роду; напр.: З дощок зроблено невеличке подіюм (І. Франко). Цього не варт робити.

 Деякі запозичені слова мають неусталені закінчення й родові значіння; напр.: метод (частіше) і метода, програма (частіше) і програм.