§ 12. ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

 

 Взагалі й широко кажучи, в сучасній українській мові давальний відмінок означує особу чи річ, що до них безпосередньо стосується чинність, символізована дієсловом, абож увесь зміст фрази.

 I. Найчастіше давальний означує особу чи річ, що їм щось діється чи йде на користь, вигоду, приємність і т. інш. або навпаки – на шкоду, невигоду, невдоволення, прикрість.

 Приклади: Настала й їй щасливая година (Л. Глібів). Поважна розмова їй смакує (М. Вовчок). Ой болить мені та головонька (Нар. пісня). Що за біда тобі склалась? (П. Куліш). Та й сердито ж зробилось мені (А. Тесленко).

 II. До давального шкоди й користи близько підходить і той, що означує об’єкт прихильности, довір’я, подяки, покори, послуху й інших подібних або противних настроїв.

 Приклади: Дяка і шана робітникам щирим (Б. Грінченко). Наум Дрот був батькові й матері слух’яний, старшим себе покірний (Квітка-Основ’яненко). Прости мені, мій батечку (Т. Шевченко). Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту (Номіс). Засміються злії люди малій сиротині (Т. Шевченко). Не йме старенький віроньки казкам про зіроньки (В. Чумак).

 III. Давальний означує того, кому щось наказано, сказано, дозволено, заборонено, порекомендовано й інш.

 Приклади: Тобі скажу правду щиру (Чуб.). Загадав татарин татарці пару коней сідлати (Сл. Гр.). Горе дворові, де корова розказ волові (Номіс). Старий Гуня доброго тобі здоров’я зичить (О. Стороженко).

 IV. Давальний буває другим іменниковим додатком взагалі при багатьох дієсловах; напр.; давати кому що (чого), обіцяти кому що (чого), приносити кому що (чого), повернути кому що, доручити кому що, завинити кому що й чим, присилати кому що, взяти (украсти) кому що, вибачити кому на чому, співати кому чого, грати кому чого, помогти кому чим, доводитися кому чим, здаватися кому чим, за що й на що й т. інш.

 V. Дуже часто трапляється давальний у безпідметових реченнях, означуючи особу, що сама діє, чи їй щось діється.

 Приклади: Йому навіть здалося, що це його старий знайомий (М. Хвильовий). Не ждеться діткам (П. Грабовський). Ярині не спиться (Т. Шевченко). Не лежиться йому (А. Тесленко).

 VI. Аналогічні до поданих і фрази з давальним при дієйменнику. В цих фразах здебільшого виступає значіння категоричности, неминучости, потреби, неодмінности, можливости й інш.

 Приклади: Як же мені молодому та не бути смутному (Чуб.). Не нам, не нам осміяним сміятись, не нам скаліченим іти, німим – піснями заливатись, сліпим – відшукувать світи! Не нам ловить в небеснім морі зорі (О. Олесь). Не кожному пережити ці дні (М. Хвильовий). Пух висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам (П. Мирний).

 VII. Підхожі до цих і фрази з давальним при є (єсть), нема, буде. Хоч ці фрази й бувають із формальним підметом, та центральну особу чи річ означує давальний відмінок.

 Приклади: Чого ж то їм шкода? Аджеж і урода, і розкіш, і шана їм є (І. Манжура). Будьте люди, бо лихо вам буде! (Т. Шевченко). Кому воля, кому нема (Чуб.).

 Сюди ж і це: Стережіться... Щоб не було і вам того, що тій титарівні (Т. Шевченко). Що це йому стало? (Т. Шевченко). Зневірилось усе мені в світі (П. Мирний).

 VIII. У народній мові дуже поширений іще давальний із дієприслівником.

 Приклади: Так мені обридло лежачи (І. Нечуй-Лев.). Як тій зозулі в саду куючи, так вашій сестриці там горюючи (Чуб.). Нащо мені женитися бувши молодому (Чуб.). Важко матері таке згадуючи (П. Мирний). Горе мені на чужині родини не мавши (Метл.).

 Коли б у фразі міг стати дієприслівник (його нема взагалі) теперішнього часу від дієслова бути, то буває самий давальний відмінок; напр.: Такій великій хмарі та без дощу. Такому великому хлопцеві та не вчитися.

 IX. Характеристичну особливість української фрази становить дуже поширений у народній і письменницькій мові так званий давальний стосунковий.

 Приклади: Ти нам батько всім (П. Тичина). Мовчки цілував їй волосся (М. Хвильовий). Чому ж ти не підіймеш теї зброї, що батькові з старечих рук упала? (Л. Українка). А очі їм стали глибшими (В. Винниченко). Очі їй заблискали злістю (І. Сенченко). Глянули всі на клунок йому (А. Тесленко).

 Давальний цей частенько буває навіть тоді, коли ситуація стосується до дуже невиразного, навіть до позірного, примрійного чи вигаданого відчування; напр.: І знов брама зачинилась, навік зачинилась козакові (Т. Шевченко). Дніпро берег риє-риє, яворові корінь миє (Т. Шевченко). Текла річка. На поверхні їй ковзались верховоди (М. Хвильовий). Вулицям бракувало освітлення (В. Чапля).

 До цього давального стосуються й оці, напр., вирази: Рік тому, як була в його вона (А. Тесленко). Декілька років тому почалась нова епоха (М. Хвильовий). Швидко вже буде й роботі кінець (Я. Щоголів). Не все тому правда, що в пісні співають.

 X. Дуже поширений в українській обіхідній фразі так званий етичний давальний, що його ілюструють форми мені, нам, тобі, вам, йому, їй, їм, собі. Підсилюючи іноді якесь твердження чи думку, надаючи фразі більшої жвавости, цей давальний переважно означує внутрішній інтерес особи до чинности чи стосунок тої чинности до особи. Від дієслів цей давальний майже не залежить.

 Приклади: Зараз мені злазь, а то я сам тебе стягну (І. Нечуй-Лев.). Дівка така тобі господарка, що пари їй нема (О. Федькович). А Василь мій так вам затужив, що не можу сказати (О. Федькович). Хлоп’я в садку собі гуляло (Л. Глібів). Піду лісом, стежечками: нехай йому із водою! (Нар. пісня.).

 Вираз "і собі (й собі)" означує наслідування якоїсь чинности й відповідає словам також, теж, так само, і сам (сама, само, самі); напр.: Догадався Грицько. Давай христитися й собі, давай і собі поклони лупить (А. Тесленко).

 Примітка. Замість "і собі" та інших відповідних до нього слів, що їх оце згадано, не слід уживати паразитного зворота "в свою чергу".

 XI. В небагатьох одноманітних випадках давальний означує причину.

 Приклади: Чому не спиш ти уночі? (Т. Шевченко). Чомусь мені, мила, горілка не п’ється (Метл.). Не тому прісно, що не кисло (Номіс). Від неї пахло свіжим тілом, а тому ще більш дурманило голову (М. Хвильовий).

 "Тому" часто буває з "що": тому що (сполучниковий вираз).