§ 15. МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК

 

У сучасній українській мові місцевий відмінок буває лише з прийменниками. За давніших часів його вживали й без прийменників на означення місця й часу; от приклади з слова про похід Ігорів: Див кличеть верху древа. Присну море полунощі. Погасоша вечеру зорі.

 У галицьких і буковинських говірках і досі трапляються випадки безприйменникового місцевого відмінка; напр.: Щось ріці хляпоче. Він теперка халупі. В Коломиї одбирають (рекрутів) як зимі, так літі й інш.

 В літературній мові є лише закам’янілі місцеві відмінки без прийменників, та ми вже відчуваємо їх прислівниками; напр.: Лягло долі погідне море (М. Коцюбинський); долі – закам’янілий місцевим відмінок слова діл.

 В інших випадках місцевий відмінок буває лише з прийменниками, а саме з ось якими: в (у, ув, уві), на, о (об), по, при.

 Приклади: Сичі в гаю перекликались (Т. Шевченко). У балці стало щось кричать (Т. Шевченко). І все те мов снилось мені уві сні (М. Чернявський). Лежав я в забутті, неначе вві сні (М. Чернявський). Не в розумі тут сила! (Л. Глібів). В філософії кохаюсь (П. Тичина). Час летів немов на крилах (Л. Українка). На тім степу скрізь могили (Т. Шевченко). Вона зібралась на силі (Л. Українка). Ти... розумієшся на чарах (М. Вороний). Я на тайнах неба знаюсь (П. Тичина). А на чолі їде влюбленець долі (М. Чернявський). Раз у бабусі Шелестихи я на тім тижні гостював (Л. Глібів). Прокинувсь якось Шахов аж об обіді (І. Кириленко). Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах (П. Тичина). І по селу, й по хуторах, і по купцях, і по панах – пішла про неї слава всюди (Л. Глібів). Було вже по жнивах (П. Панч). Гине, гине в сірій мряці слід по журавлях (Б. Лепкий). Гнуться лози в яру при дорозі (Т. Шевченко). Насміялася при людях, що він в сірій свиті (Т. Шевченко). Помиріться зараз, при наших очах (Л. Глібів). Сідати при столі (Л. Українка). Бути при телефоні (а не "у телефона"; це – росіянізм) і т. інш.

 Примітка. Про конструкції з місцевим див. в § 33.