§ 19. ДРУГИЙ СТУПІНЬ ПОРІВНЯННЯ

 

 Прикметники з наростками -ш- та -іш- (із давнішого -ійш-) показують, як відомо, на збільшену міру прикмети проти тої самої прикмети в інших речах та особах. Звуться такі прикметники прикметниками другого (чи вищого) ступеня; напр.: дешевий – дешевший, м’який – м’якший, веселий – веселіший і т. інш.

 І. Другий (і третій) ступінь прикметника в українській фразі підлягає всім тим правилам, що й звичайні прикметники, ц. т. однаково відмінюється й однаково згоджується з іменником, родом, числом і відмінком. Заступати другий ступінь прикметника відповідним прислівником не можна; це – росіянізм (порівн.: § 5 п. XI). У російській бо мові другий ступінь прикметника звичайно буває незмінним і на позір не відрізняється від другого ступеня прислівника; порівн.: "дуб выше березы" і "мяч подпрыгнул еще выше". Отже такі випадки, як, напр., "А хазяйка стала ще нахабніш" (М. Хвильовий) і т. інш., не треба вважати за нормативи; тут мало б бути "хазяйка... нахабніша".

 Стильні приклади: У кого довший хвіст – той розум більший має (Л. Глібів). Чия торбина важча? (А. Тесленко). Тепер самі понаживали товстіші вдвоє черева (М. Старицький). За нами йшли доросліші хлопці (А. Заливчий).

 II. Український другий ступінь прикметників (а так само й прислівників) має простий вигляд, і ніколи його не можна заступати описовими зворотами з словами "більше, більш", як це буває в російській мові; напр.: "более дешевий, более обстоятельный, более распостраненный, более удобно" й інш. Отже помилку проти української мови становлять такі, напр., фрази: Придумаєм кару ще більш жорстоку, як смертна (П. Тичина). Популярність твору.... потребує ще більш досконалої художньої форми (О. Досвітній). Треба приходити з більш світлою головою (М. Хвильовий). Лежниха – ця більш одверта (Я. Качура). Лице було ще більш недвиженне, як у мерця (В. Чапля) й інш.

 Зрідка "більше, більш" помилково трапляється не лише при першому ступені, а навіть при другому: "більш зрозумілішою мовою" (з газети), "про це сказано більш докладніше" й інш.

 Все це – сурогати. Треба замість них: кару – жорстокішу, форми – досконалішої, Лежниха – одвертіша, лице – недвиженніше й інш. В останніх двох прикладах ("більш зрозумілішою, більш докладніше") слово більш просто зовсім непотрібне.

 Порівняйте до поданих сурогатів, напр., оце: Чи заходиться та зробить царя здоровшого (Т. Шевченко), а не "більш здорового". Поборов ти першу силу, побори і другу, ще лютішу (Т. Шевченко), а не "більш люту". За нами йшли доросліші хлопці (А. Заливчий), а не "більш дорослі".

 Прикметники дієслівного походження так само, як і всі інші прикметники, можуть мати другий ступінь; напр: Він став гулящіший. Старі люди знаючіші були. Ця книжка поширеніша (обробленіша) за ту й т. інш.

 Примітка. Звороти з "більше, більш" при прикметниках і прислівниках в українській мові єсть; тільки вони не означують другого ступеня; напр.: Сьогодні в театрі були все більш молоді (ц. т. здебільшого молоді). Це більш довгасте, як кругле (ц. т. більше, дужче скидається на довгасте). Такого типу випадків, звичайно, не можна плутати з другим ступенем.

 ІІІ. Конструкція фрази при другому ступені прикметників і прислівників в українській мові так само не така, як у мові російській. У росіян при другому ступені раз-у-раз буває родовий відмінок: "Он старше (кого?) меня. Правда-светлее (чого?) солнца" й т. інш. В українській мові такого типу родовий відмінок становить собою або архаїзм, або росіянізм (у мові інтеліґентів, напр.).

 За літературну норму слід уважати оце: при другому ступені порівняння прикметників і прислівників уживаємо не зразу родового відмінка (назви другого об’єкта порівняння), а оцих службових слів – прийменників від (од), за, над, понад, проти та сполучників ніж (рос. "нежели") і як; по цих словах уже йтиме відповідний відмінок.

 Приклади: Правда ясніша від сонця, та й її з свічкою шукають (Нар. приказка). Хіба краща є за тебе? (Т. Шевченко). Анакреон старіший був над тебе в той час, коли складав веселі оди (Л. Українка). Понад мене вірнішої на світі не найдеш (Чуб.). Проти нас трьох нема в світі дужчого (Е. М. Гр.). Дядина поважніша, ніж мати (А. Тесленко). Добрий пес кращий, як лихий чоловік (Нар. приказка).

 Слова "чим" при другому ступені в літературній фразі не годиться вживати, ц. т. не слід говорити, напр., так: Він знає більше, чим я (треба – як я, ніж я, за мене й інш.).

 "Чим... тим" так само не треба вживати (див. §14 п. VII).

 Слово "чим" при другому ступені можливе лише в фразах такого типу: "Чим раз дужче, чим раз більше".

 IV. Щоб підсилити другий ступінь, українська мова вживає таких слів: далеко, куди, геть, багато, ще.

 Приклади: Далеко легше (Ак. Сл.). Чоловік мій куди суворіший став. Пшеничний хліб багато кращий від житнього (Ак. Сл.). Вона геть більше за мене знала (О. Кониський). Він зробився ще кращий, як був.

 У сучасній інтеліґентській мові аж надто поширилося слово значно (рос. "значительно") підсильне до другого ступеня: Значно складніші, значно тяжчі завдання (з газети) й інш. Слід забракувати це слово при другому ступені, бо воно в нашій фразі виконує тут лише паразитну ролю. Вистачить слів куди, геть, багато, далеко, ще.

 У російській мові, щоб слабше підкреслити міру прикмети, вживають додатка по- до другого ступеня: "побольше, пореже, получше" й інш. Цю російську рису дехто наслідує: В Англії нема просвітянства такого, як у нас, але може є й покраще (М. Хвильовий). Російському "по-" в таких випадках відповідає українське трохи або ще; напр.: У мене є папір трохи кращий за цей, а є й ще гірший і т. інш.

V. Щоб означити те, чим відрізняється при порівнянні один об’єкт від другого, українська мова звичайно вживає орудного відмінка (див. § 14 п. VII); напр.: Новий гетьман був цілою головою вищий від Юрася (М. Грушевський). Цілим погруддям дід були вищі за його (В. Чапля). А чим гірші за чоловіків учительки, лікарки? (Ю. Будяк).

 Взагалі, означуючи різність при порівнянні, не слід копіювати російську конструкцію "на" плюс знахідний "выше на целую голову, длиннее на сажень, старше на три года" й інш.

 У галичан, через наслідуваний польської мови, буває ще тут зворот "о" плюс знахідний: О два роки молодший (Сл. Гр.) тощо. Цей зворот зовсім треба забракувати, як непотрібний полонізм.