§ 25. УВАГИ ДО ДЕЯКИХ ПРИКМЕТНИКІВ

 

 Слово той часто трапляється в порівняннях, коли перед нами немає тої речі чи особи, що до неї ми щось рівняємо, і раніше ми про неї не згадували. В таких випадках слово той надає порівнянню більшої художньої сили й виразности, справляючи на нас таке вражіння, ніби ми добре знаємо те, до чого щось порівнюється.

 Можна сказати, що в таких випадках той має силу своєрідного стилістичного article indèfini, підсилюючи, конкретизуючи, унаочнюючи іменника.

 Приклади: Розійдеться їх слава, як той дим (Л. Глібів). Немов той Дант у пеклі, стою серед бандитів (П. Тичина). Коні були, що тії галки (І. Франко). Басують під козацтвом коні, мов змії ті (М. Коцюбинський). Він – наче вічна та краса (О. Кониський).

 Підсильне до іменника той буває й не в порівняннях; напр.: Не знаю, куди глянуть, як той рот стулить, де ті руки діти (А. Тесленко). Ти не здужаєш і встати, щоб хоч огонь той розвести (Т. Шевченко).

 У деяких небагатьох специфічних випадках той лишається у фразі зовсім без іменника; здебільшого це буває тоді, як річ, що про неї говорять, що з нею щось рівняють, усім добре відома; напр.: Бійся попа, як той ладану (Номіс). Бувало, в неділю, закривши мінею, по чарці з сусідом випивши тієї, батько діда просить... (Т. Шевченко).

 Без іменника той буває і в ходовій фразі: Як той казав (порівн. до рос. "как говорится" – взагалі).

 II. Слово самий (із наголосом на "а") означає крайній пункт досягнення при іменниках; напр.: Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Т. Шевченко). Вітер гне тополю до самого долу (Т. Шевченко).

 Слова самий на означення найвищого ступеня не можна вживати при прикметниках (див. § 20 п. II).

 Форма ніякого роду саме, опріч прикметникової сили, може мати в українській фразі й прислівникову, вказівну силу, відповідаючи російському "именно, как раз"; напр.: Тоді саме ярмарок був (А. Тесленко). Санаторієць захворів саме в тій кімнаті, де був Карпо (М. Хвильовий).

 III. Слово самий (із наголосом на кінці) означає одинокість, вибраність із загалу, одноманітність чи відокремленість; напр.: Самий борщ та борщ без нічого щодня (Сл. Гр.). У самій сорочці вискакує з хати на мороз (Сл. Гр.). Зосталися самі вишкварки (Номіс). Тихо, сумно в тюрмі. Самих мух тільки й чуть (А. Тесленко).

 Таке саме значіння має й нечленна форма сам, стосуючись здебільшого до назов живих істот; напр.: Батько... мусів сам вечеряти (І. Нечуй-Лев.).

 Іноді сам, буваючи при іменникові, підкреслює ролю особи, показує на те, що забирає найбільше уваги; напр.: Аж ось прийшов і сам пан.

 При сам буває іноді один (для підсилення); напр.: Сам-один, як палець (Номіс).

 Тільки ж слово один не може заступати слова сам, цебто не можна сказати, напр., так: Тут одні бур’яни (треба: Тут самі бур’яни).

 Слово самий може бувати при прикметниках, тільки не для означення третього ступеня; напр.: У хаті лишилися самі малі діти (цебто опріч малих дітей, нікого не було). Побачив яблука й нарвав самих зелених (цебто спілих не рвав).

 IV. У сполученнях той самий, цей самий, такий самий слово самий дужче підкреслює вказівність; напр.: Це та сама Горпина?– спитав Вольський (М. Хвильовий). Цей самий хлопець і вчора тут вештався. Знову я такий самий, як і був (А. Заливчий).

 Сюди ж і так само, що його можна заступити словами також, теж; напр.: Я так само поїду на поле.

 Той самий, такий самий означує ще подібність чи повторність; напр: Такий самий годинник і в мене є. Він завжди говорить те саме.

 Не слід говорити той (цей, такий) же самий, один і той (же) самий, один і той же.

 Не слід уживати остільки (полонізм) і настільки (росіянізм) замість такий, так; напр.: Він був такий (а не остільки чи настільки) злий, що... Він говорив так (а не остільки, настільки) нудно, що спати хотілося і т. інш.

 V. Про такі випадки, як один одного й інш., уже згадувалося (див. § 5 п. VI). Сполучення такого типу становлять собою цілісні групи; напр.: Позабирались за плечі один одному, хитаються (А. Тесленко). Ідуть повстанці... один за одним (П. Тичина).

 Слово один може характеризувати неозначеність; напр.: Приводять його в село одне (А. Тесленко). – Сюди ж і ходовий західньо-український зворот "що ти за один".

 Форма ніякого роду одно іноді означає те, що по-рос. передають зворотами "не переставая, все время"; напр.: Одно вона нишпорить щось, одно вона вчиться (А. Тесленко).

 Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм).

 VI. Слова другий та інший в українській літературній фразі слід відрізняти одно від одного. Другий (порівн. до рос. "второй") має вужче проти інший значіння; напр.: Декому можна, а іншим (не другим) зась.

 VII. Прикметники кожний та жадний сполучаються лише з одниною іменника; напр.: кожна людина, немає жадної надії й т. інше. Замість жадний уживають ще жодний; до обох цих слів не можна додавати "ні". А взагалі замість жодний, жадний краще вживати ні один, ніякий, напр.: нема ніякої надії, ні одна людина (= ніхто) не обіходиться без цього й т. інш.

 VIII. Слова всякий і кожний іноді немов збігаються своїми значіннями. А втім кожний має розподільно-числове значіння (див. § 6 п. VIII), а всякий характеризує щось гуртом; напр.: Ласощі всякі визирають з-за скла (А. Тесленко). Про це гаразд усякий знає (Л. Глібів), цебто всі знають.

 Іноді слово всякий має в собі немов зневажливий відтінок; напр.: Це як усякий мені показуватиме, то я й не хочу робити.

 IX. Не слід заступати зворота не абиякий словом значний (через вплив рос. "значительный"); напр.: не абиякий, (а не значний) процент, не абиякі досягнення, не абияка робота й інш.

 Слово значний, до речі, паразитує й деякі інші слова; напр.: значне (замість велике, величеньке) число, не буде значної (замість великої) помилки й т. інш.