§ 30. ПЕРЕЄМНИЙ СТАН

 

І. Форми переємного стану в українській мові, як і в інших мовах,– складні. Їх утворюється з дієприкметників на -ний, -тий головного дієслова й відповідних до часу форм помічного дієслова бути (бувати). Форми теперішнього часу помічного дієслова бути в сучасній мові здебільшого обминається. У давній книжній мові вони були звичайним явищем, хоч їх і тоді вже іноді обминали.

 Примітка. У галичан-інтеліґентів через польський літературний вплив вживається ще тут (замість форм від бути, бувати) дієслова зістатись, напр.: зістав битий, зістану битий і т. інш. Такого типу полонізми, звичайно, треба забракувати.

 У переємному стані буває лише три часи: теперішній, минулий і майбутній. Передминулого часу переємного стану в українській мові немає.

 Приклади з теперішнім часом переємного стану: В тебе хата наметена, в тебе свита позичена (Чуб). Потайники вже зроблені (Т. Шевченко). Собака десь помандрувала, і в хаті вибите вікно (Т. Шевченко). Вона просватана за чигиринського полковника (Т. Шевченко). Чого ж тепер заплакав ти?.. Що серце порване, побите? (Т. Шевченко). Зов’янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). "Чурек і сакля" – все твоє,– воно непрошене, не дане,– ніхто не возьме за своє (Т. Шевченко). Кінь утомлений, копита розкуті, розбиті, сіделечко мережане зопсуте, невкрите (Т. Шевченко). Край берега у затишку прив’язані човни (Л. Глібів). Усе одкрите в нас тюремним ключарям (Л. Українка). Думки його збудовані на мріях і жаданнях великих пролетарських мас (В. Кузьмич). Ви є у нас від самого царя настановлені (Квітка-Основ’яненко) і т. інш.

 Приклади з минулим часом переємного стану: Фурман у того пана був зліплений не з доброї руки (Чуб.). Льохи, де був захований шляхетський скарб, і досі видно (Т. Шевченко). Зиновій Богдан і син його Тимофій були поховані в Суботові (Т. Шевченко). Ти сповнив задачу, що була тобі надана (І. Франко). Аби Андрійко вдоволений був (А. Тесленко). Оддав три карбованці, що ще не взяті були (А. Тесленко). Ганнуся була вже засватана (Плуг). Наче не все ще на святі сказане було (Плуг). Товариство було приголомшене (Плуг).

 Приклади з майбутнім часом переємного стану: Я буду бита від свого татичка (Гол.). Буде його душа од бога пеклом карана (Март.). Мовчи! Почують – будеш битий! (Є. Гребінка). Одчиняй!.. Бо будеш битий!.. Одчиняй! (Т. Шевченко). Буде бите царями сіянеє жито (Т. Шевченко). Буде головонька снігом покрита (Л. Глібів). Хто завтра не вийде на роботу, той буде поштрафований (В. Кузьмич) і т. інш.

 А от іще один приклад: Іще щодня бував і битий (Є. Гребінка).

 II. У народній українській мові і в старших письменників при формах переємного стану замість поширеного тепер (через російськ. літературний вплив) орудного відмінка дієвої особи раз-у-раз уживається конструкції від плюс родовий.

 Приклади: Твоя корова зіпсована від їдної чарівниці (Етн. Зб.). А карабин мальований, від цісаря дарований (Гол.). Земля від бога зроблена (Сл. Гр.). Був спокутуваний від сатани (Сл. Гр.). Ти ще будеш битий від мене (Ув. Кур.). Діточки твої... зовсім обиждені від вітчима та від нових дітей (Квітка-Осн.). Розів’ється він не так, як йому звелять навчені від чужоземців сусіди (П. Куліш). Хмельницький, поставлений від царя замість Мазепи, знаходився тоді в Гетьманщині (О. Стороженко). І нараз, од біса пхнутий, полетів наш батько в кручу (В. Самійленко). Він проклятий від бога (Л. Українка). Навіщо завдавати ще тортури, коли я й так засуджений від тебе! (Л. Українка). Вони начальники від бога дані? – Від бога? Від якого? (Л. Українка) і т. інш.

 Це – органічні українські конструкції, і уникати їх не треба. Вони бувають і при дієсловах з -ся; напр.: Вони... в своїх розпорядках урядкувалися від гетьманів (О. Стороженко) й т. інш.

 III. Тимчасом здавна в українській книжній мові поруч із такими конструкціями траплявся й орудний дієвої особи.

 В народній укр. мові такого типу звороти дуже раритетні; напр.: Ви хороші, та на чортові гроші, а ми погані, та богом кохані (Номіс).

 Вживання при переємному стані орудного відмінка назов живих істот взагалі невластиве слов’янським мовам народнім. Найширше його вживано в старо-болгарській (церковно-слов’янській) мові, де, очевидно, він становив собою наслідування архаїчної мови, а потім (через консервативність кожної книжної мови) просто закоренився. Церк.-сл. орудний дієвої особи вплинув і на старосербську книжну мову, і на книжну українську, і пізніше – на російську. У сучасній українській мові літературній орудний дієвої особи дуже поширився, безперечно, через вплив російської літературної традиції.

 У декотрих старших навіть письменників (напр., у Т. Шевченка), не говорячи вже за пізніших, трапляється лише орудний дієвої особи при формах переємного стану.

 Приклади з творів Т. Шевченка: Якби взять і всю мізерію з собою, дідами крадене добро, тоді б остався сиротою з святими горами Дніпро. Стоїть дерево високе, покинуте богом. Всі були побиті гайдамаками. Розруйнували старосвітський будинок, Богданом ніби будований.

 Аналогічно до цього й орудний дієвої особи при дієсловах на -ся; напр.: І навіки прокленетесь ("будете прокляті") своїми синами (Т. Шевченко). За грішнії, мабуть, діла караюсь я в оцій пустині сердитим богом (Т. Шевченко).

 Ці письменницькі традиційні орудні назов дієвих осіб слід би обмежити, їх не слід надуживати. Теперішн., минул. і майбутній час переємного стану слід би, де тільки можна, заступати конструкціями прямого стану, а при переємних дієприкметниках варто якнайчастіше вживати від плюс родовий відмінок (коли на це дозволяє лексичне значіння дієслова).

 IV. З орудним дієвої особи (назви людей, взагалі – живих істот, коли вони не правлять за знаряддя й т. інш., назви людських колективів, а так само назви містичних істот, як от "бог, чорт" і т. інш.) не можна плутати орудного засобового, знарядного ("чим? ") і способового ("як? "). Звичайно, засобом-знаряддям може бути й жива істота ("лани братами оремо"), найчастіше – тварини ("їхати кіньми").

 Приклади: Ведуть коня вороного... А на йому сіделечко хустиною вкрите (Т. Шевченко). А розумне ваше слово брехнею підбите (Т. Шевченко). Раз добром нагріте серце вік не прохолоне (Т. Шевченко). Торбинками обвішаний його повожатий (Т. Шевченко). Скована жахом, я погляд спустила додолу (Л. Українка). Вийди, коханая, працею зморена (М. Старицький). Стіл застелений був скатертинкою цяцькованою (А. Тесленко.) і т. інш.

 Такий орудний буває, звичайно, й при дієсловах із -ся; напр.: Поле крилося туманом (Т. Шевченко). Улиці базари крились трупом (Т. Шевченко). Не китайкою покрились козацькії очі (Т. Шевченко).

 V. Щодо вживання переємного стану, то в українській народній мові він трапляється раритетно (це не стосується до дієприкметників на -ний, -тий, що вони, до речі, раз-у-раз мають таке саме значіння, як прикметники). Замість конструкцій переємних уживають зворотів із прямим станом; із тих зворотів, звичайно, буває добре видно, що хтось чи щось є об’єкт чинности, а не виконавець її. Отже з погляду масово-народньої фразеології далеко краще сказати, напр., "мене б’ють" (а не "я битий"), "мене покликали" (а не "я був покликаний"), "його зустріли" (а не "він був зустрінутий"), "тебе запишуть" (а не "ти будеш записаний") тощо. У літературній мові, звичайно не можна, обійтися без конструкцій із переємним станом. Тільки ж, справді, ми тих конструкцій часто вживаємо без пуття.

 Вони годяться в мові лише тоді, як треба не саму дію, не чинність підкреслити, а – наслідок її,– ту ознаку (підмета), що стала властива якійсь особі чи речі після впливу на неї котроїсь чинности. У зворотах із переємними конструкціями (особовими, підметовими) – найголовніший момент такий: підмет і його ознака (а не дія). Напр.: "А кінь наш був погано підкований"; у цій фразі сила зовсім не в тім, що нашого коня хтось погано "підкував" (дія); нам цікаво лише те (в цьому разі), що наш кінь має саме таку ось ознаку – "підкований погано" (прикмета). Порівняйте ще такі фрази: "Мовчи, бо будеш битий" і "Мовчи, бо ми тебе битимемо (вони тебе битимуть)"; у першій фразі маємо на увазі наслідок дії – ознаку (прикмету) підмета; у другій фразі – саму дію.

 Насамкінець завважу, що в наших газетах і наукових працях аж надто часто трапляється недоречний переємний стан; те саме явище й у всякого типу канцелярщині; приклади: Нарешті був вироблений статут; там ще торік була відкрита хата читальня; у нас будуть організовані курси; коли вже буде переведена в життя постанова №; за хабар він був звільнений з посади й т. інш. У всіх цих випадках мали б бути конструкції з прямим станом або (де можна) безпідметові з присудком на -но чи -то (див. § 31).