§ 31. ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ НА "-НО", "-ТО"

 

 І. Від дієприкметників переємного стану на -ний, -тий в українській мові утворюються особливі форми на -но, -то: писано, взято, кликано, сказано, накрито, зашито й інш. Ці форми були колись дієприкметниками ніякого роду переємного стану й погоджувалися з відповідним іменником. Та віддавна вони набули собі в українській народній мові цілком самостійної і лише присудково-дієслівної сили (як, напр., і колишні дієприкметники типу "був, була, було" й інш.). Ніяких інших функцій, опріч дієслівно-присудкових, ці форми в укр. фразі не мають і своїм навіть закінченням різнять проти сучасних дієприкметників ніякого роду. Дієприкметники ніяк. роду закінчуються на -не, -те, а ці форми – на -но, -то. Отже не все одно: "розбите вікно" (яке вікно?) і "розбито вікно" (хтось розбив вікно).

 Ті речення, де бувають присудки на -но, -то, – неодмінно безпідметові, цебто – без називного відмінка (підметового). Та й взагалі в реченнях із присудком на -но, -то не тільки не буває підмета (називного відмінка), ба здебільшого навіть ніяк не згадується про дієву особу, про ініціатора якоїсь чинности. Говорячи це, я маю на увазі назви живих істот (коли ті істоти не правлять, звичайно, за знаряддя). Зрідка лише в реченнях із присудком на -но, -то трапляється натяк (не називний відмінок, не підмет) на дієву особу.

 Приклади безпідметових речень із присудком на -но й -то: Хлопців молоденьких забито в кайдани (Нар. пісня). Де ж той хлопець дівся з чорними бровами?.. Чи його убито, чи в полон зайнято? (Нар. пісня). Коли б мені знати, чи моїх братів постреляно, чи їх порубано, чи їх живих у руки забрано (Нар. дума). Пошрамовано його вздовж і впоперек (П. Куліш). А їм неначе рот зашито (Т. Шевченко). Казано в середу новобранців везти по обіді (М. Вовчок). А чи ж дозволено нам думать (Л. Глібів). Невже ж тобі на таблицях залізних записано в сусідів бути гноєм? (І. Франко). Якова за віщось розстріляно (П. Мирний). Сітку складено в човни (Нечуй-Лев.). За ці три дні уже всіх панів навколо зграбовано (М. Чернявський). Закреслено палічками сюди і туди цілих дна рядки (А. Тесленко). Ой, де ж ти був, мій зрадничку, як в бік мене улучено, як в’язано і мучено, і топтано, і палено, і глиною привалено (О. Олесь). Так зафіксовано в присуді (В. Кузьмич). Два роки тому його, молодого хлопця, послано на село (І. Кириленко) і багато інш.

 II. Коли б ми були повернули таку безпідметову конструкцію на підметову (книжну), то знахідн. відм., залежний від присудка на -но чи -то, став би в фразі за підмета. Візьмімо для такої операції останній приклад; з нього вийде отакий зворот: "Два роки тому він, молодий хлопець, був посланий на село".

 На знахідн. відм. при присудках на -но, -то я звертаю увагу от із яких причин: цього знахідного іноді зовсім здря дехто вважає за називний. Така помилка буває тоді, як у фразі є однина іменника або прикметника ніякого роду.

 Приклади з присудком на -но або -то, де є залежний від тих присудків знахідний однини ніякого роду іменників або прикметників: Під жартом сховано добро (Л. Глібів). Ваше діло передано на дослідування (А. Тесленко). Ой у полі жито копитами збито…. Червоною китайкою личенько повито (Нар. пісня). Се мені приготовлено (Л. Глібів). Все це звалено на "крестьянський союз" (А. Тесленко). Мені й сіяти буде нічим, до того забрано все (В. Кузьмич) і т. інш.

 У цих прикладах слова "діло, добро, жито, личенько, все, це" треба вважати за знахідні відмінки (див. до цього § 5 п. п. IV і V).

 III. При дієслівних формах-присудках на -но й -то у народній український фразі не буває (це – закон!) орудного діяльника. Не можна по-народньому сказати, напр., так: "мною одержано листа"; треба "я одержав листа". За можливість орудного діяльника, звичайно, не можуть промовляти звороти старі книжні й оцерковнослов’янені фрази взагалі.

 Чужомовний орудний діяльника, хоч він і противний язиковим звичкам українського народу, дехто з наших письменників і взагалі інтелігентів заводить у свою мову.

 Приклади: Багато тих перлів замито пісками, ще більше по світі загублено нами (М. Чернявський). Що зроблено нами на місцях для розповсюдження газети? (Вісти). Студентом Лучицьким – членом партії соц.-революціонерів зроблено замах на життя... (В. Кузьмич). Такі відомості Чемберленом одержано (Вісти). Його батька забито грабіжниками (Вісти) і т. інш.

 До назов осіб треба прирівняти цілком і назви людських колективів. Отже сюди стосуються й такі приклади: Правлінням колонії оформлено вже комуністичну фракцію (Вісти). Пропозицію партії... відхилено більшістю 66 голосів проти 42 (Вісти). Ухили ленінградської організації засуджено З’їздом (Плуг).

 Все це – результат наслідування російської літературної мови, і – наслідування зовсім непотрібного. Орудний діяльника рідко буває навіть у такій собі інтеліґентській балачці, і дозволяти його – це значить виявляти просто якийсь нерозбірливий лібералізм.

 Тут же зазначу, що при присудках на -но, -то іноді буває в українській фразі конструкція "від" плюс родовий, що немов натякає на діяча; напр.: Що від бога надано, під милого прислано. Що від бога суджено, то від людей не розлучено. Сього слова нам не дано від Господа Христа (Л. Українка) і т. інш.

 Отже, напр., замість говорити "Найголовніші правила правопису встановлено Академією Наук", треба в згоді з народньою традицією вжити зворота: "від Академії Наук".

 IV. З орудним дієвої особи не можна плутати орудного засобового й способового (порівн. § 30 п. IV). Орудний засобовий і способовий при присудках на -но й -то можуть бути.

 Приклади: А в тому саду чисто метено ще й хрищатим барвіночком дрібно плетено (Нар. після). Нам спину, як києм перебито (Нар. пісня). Сирою сирицею назад руки пов’язано (Нар. дума). Де-де шальовкою вкрито (А. Тесленко). Ой у полі жито копитами збито (Нар. пісня) й т. інш.

 V. Українській мові аж ніяк невластиві такі фрази, де до присудків на -но й -то бувають додаткові форми помічного дієслова "було" й "буде".

 Отже помилку проти нормальної української фрази становлять ось оці, напр., конструкції з "було", що їх аж занадто рясно в сучасній інтеліґентській мові, в газетах, у наукових та інших писаннях: Було засіяно десятину з чвертю землі (Ів. Шевченко). Батала... постановлено було послати в Червоне Козацтво (В. Кузьмич). В Польщі її було заарештовано (Г. Брасюк). Їй підсипано було чогось у питво (Ю. Будяк). У всіх установах організовано було гуртки українознавства (Вісти) й інш.

 У старших письменників такі звороти з "було" трапляються зрідка, та й то не в усіх.

 Конструкції з "буде" (недоречним) так само тепер поширені, але їх далеко менше, як із "було". Приклади: А щоб краще на-вік ті сліди збереглись, буде зроблено з нас препарати (В. Самійленко). Підойму буде зламано (П. Панч). В кожну радянську хату буде проведено дрота (О. Вишня). Скоро буде закінчено перший радянський будинок (І. Кириленко). Хуліганів буде притягнено до відповідальности (з газети) й т. інш.

 VI. Форми на -но й -то характеризують лише минулість; отже додаткове до них слівце "було" цілком зайве (бо й без "було" форма, напр., "сплюндровано" означає минулу чинність). А слівце "буде" просто недоречне й максимально дике при присудках на -но й -то.

 Взагалі кажучи, вирази типу "було зроблено, буде зроблено" становлять украй невдалу контамінацію українського безпідметового речення з присудком на -но, -то (листа написано, козаченька вбито) і російських літературних зворотів типу "письмо написано (было, будет), жребий брошен (был, будет)" і т. інш. Річ бо в тім, що в російських фразах типу "дело сделано", "письмо написано", "прилежание поощрено" й інш. форми "сделано, написано, поощрено" становлять собою теперішній час переємного стану (без помічного "єсть"; порівн. до старого "письмо написано єсть"). Ідучи від таких російських (і церк.-сл.) виразів, наші автори починають і українські неособові форми на -но, -то відчувати за теперішній час переємного стану. Загубивши нормальне чуття до укр., напр., "написано", наші автори, коли їм треба означити минулість, і додають до того "написано" недоречне "було"; на означення майбутньости вживають при "написано" недоречного "буде". А що від конструкцій типу "був вироблений статут, була заснована спілка, буде переведений перепис" і т. інш. дуже відгонить книжною штучністю, то наші автори, намагаючись висловитися ніби по-вкраїнському і перебуваючи тимчасом у лабетах російської фрази, дають калічні звороти: "було вироблено статут, буде засновано спілку".

 VII. Тепер подам іще трохи неправильних фраз із поправними варіянтами до них.

 а) "Мною негайно зроблено було належний запит" (газ. "Комуніст"). Це – переклад російського офіціяльного повідомлення; в газ. "Вісти" ця фраза – правильна: "Я негайно зробив запит".

 б) А от знову те саме повідомлення наші газети різно перекладають. У "Комуністі": Там було зроблено ними трус. У "Вістях" правильно: Там вони зробили трус.

 в) "Далеко стоїмо від гасла, що висунуто було партією" (Вісти). Треба: "Далеко стоїмо від гасла, що його висунула партія. Гірше (бо по-книжному): "Далеко стоїмо від гасла, що висунуте було партією".

 г) "Цю нараду скликано було міжнароднім соціялістичним бюром" (Вісти). Треба: Цю нараду скликало міжнароднє соціялістичне бюро. – Далеко гірше: Ця нарада скликана була... бюром.

 ґ) Постановою міністерства... його було заслано (Вісти). Треба: "За постановою міністерства... його заслано" (без "було").

 д) "Так було вирішено Комітетом" (Плуг). Треба: Так вирішив Комітет.

 е) "Лікар... посвідчив те, що вже, було посвідчено й лікаркою" (Плуг). Треба: Лікар... посвідчив те, що вже була посвідчила й лікарка.

 є) "Безпритульність буде ліквідовано" (з газ.). Треба: Безпритульність зліквідують. – Далеко гірше: Безпритульність буде ліквідована.

 ж) "Що зроблено нами на місцях?" (з газ.). Треба: Що ми зробили на місцях?

 з) "Будинок зруйновано було зовсім". Треба: Будинок зруйновано зовсім і т. інш.