Займенник
§ 40. Особовий і зворотний займенник.
|
|
|
Однина |
|
Множина |
|
|
Наз. в. |
я |
ти |
себе́ |
ми |
ви |
|
Род. в. |
мене́ |
тебе́ |
себе́ |
нас |
вас |
|
Дав. в. |
мені́ |
тобі́ |
собі́ |
нам |
вам |
|
Знах. в. |
мене́ |
тебе́ |
себе́ |
нас |
вас |
|
Оруд. в. |
мно́ю |
тобо́ю |
собо́ю |
на́ми |
ва́ми |
|
Місц. в. |
на мені́ |
на тобі |
на собі́ |
на нас |
на вас |
|
|
|
|
|
|
|
|
Наз.в. |
він |
воно́ |
вона́ |
вони́ |
|
|
Род.в. |
його (ньо́го) |
|
її́ (не́ї) |
їх (них) |
|
|
Дав. в. |
йому |
|
їй |
їм |
|
|
Знах. в. |
його (ньо́го) |
|
її́ (ню, не́ї) |
їх (них) |
|
|
Оруд. в. |
ним, їм |
|
не́ю (є́ю) |
ни́ми, ї́ми |
|
|
Місц. в. |
на ньом́му, нім, йо́му |
|
на ній, їй |
на них, їх |
|
Форми займенника 3-ї особи після прийменників уживаються з н (до ньо́го, за не́ї, на ню…), хоч хоч можна й без н (до йо́го, на йо́му…). Лише в орудному відмінку можна вживати форми з н без прийменника: ним, не́ю, ни́ми.
§ 41. Присвійні займенники.
|
|
Однина |
|
Множина |
|
Наз. в. |
мій моє́ |
моя́ |
мої́ |
|
Род. в. |
мого |
моє́ї |
мої́х |
|
Дав. в. |
моє́му |
мої́й |
мої́м |
|
Знах. в. |
= Наз. або Род. |
мою́ |
= Наз. або Род. |
|
Оруд. в. |
мої́м |
моє́ю |
мої́ми |
|
Місц. в. |
на моєму, мої́м |
на мої́й |
на мої́х |
Так само відмінюються твій, свій.
§ 42. Вказівні займенники.
|
|
Однина |
|
Множина |
|
Наз. в. |
той те |
та |
ті |
|
Род. в. |
того |
тіє́ї |
тих |
|
Дав. в. |
тому |
тій |
тим |
|
Знах. в. |
= Наз. або Род. |
ту |
= Наз. або Род. |
|
Оруд. в. |
тим |
тіє́ю |
тими |
|
Місц. в. |
на тому, тім |
на тій |
на тих |
Так само відмінюються ото́й, тамто́й.
|
Наз. в. |
цей це |
ця |
ці |
|
Род. в. |
цього |
ціє́ї |
цих |
|
Дав. в. |
цьому |
цій |
цим |
|
Знах. в. |
= Наз. або Род. |
цю |
= Наз. або Род. |
|
Оруд. в. |
цим |
ціє́ю |
цими |
|
Місц. в. |
на цьому, цім |
на цій |
на цих |
Так само відмінюються оце́й та рідше вживане сей (але звичайне у таких виразах, як сього ро́ку, сю́ ніч, се́бто тощо).
§43. Питальні займенники.
|
Наз. в. |
хто |
що |
|
|
Род. в. |
кого́ |
чого́ |
|
|
Дав. в. |
кому́ |
чому́ |
|
|
Знах. в. |
кого́ |
що |
|
|
Оруд. в. |
ким |
чим |
|
|
Місц. в. |
на ко́му, кім |
на чо́му, на чім |
|
|
|
Однина |
|
Множина |
|
Наз. в. |
чий чиє́ |
чия́ |
чиї́ |
|
Род. в. |
чийо́го |
чиє́ї |
чиї́х |
|
Дав. в. |
чиє́му |
чиї́й |
чиї́м |
|
Знах. в. |
= Наз. або Род. |
чию́ |
= Наз. або Род. |
|
Оруд. в. |
чиї́м |
чиє́ю |
чиї́ми |
|
Місц. в. |
на чиє́му, на чиї́м |
на чиї́й |
на чиї́х |
§ 44. Неозначені займенники.
|
|
Однина |
|
Множина |
|
Наз. в. |
уве́сь (весь) усе |
уся́ |
усі́ |
|
Род. в. |
усього |
усіє́ї |
усі́х |
|
Дав. в. |
усьому |
усі́й |
усі́м |
|
Знах. в. |
= Наз. або Род. |
усю́ |
= Наз. або Род. |
|
Оруд. в. |
усі́м |
усіє́ю |
усіма́ |
|
Місц. в. |
на всьому, на всі́м |
на всі́й |
на всіх |
§ 45. Складені займенники.
Складені займенники відмінюються лише в основній частині:
Хтось — кого́сь — кому́сь — кимсь і ки́мось...
Щось — чого́сь — чому́сь — чимсь і чи́мось...
Чийсь — чийо́гось — чиє́їсь — чиї́мсь і чиі́мось...
Котри́йсь — котро́гось — котро́мусь...
Де́хто — де́кого — де́кому — де́ на кім і на де́кім...
Де́який — де́якої — де́яким — на де́яких і де́ на яких...
Ніхто́ — ніко́го — ніко́му — ні на ко́му і на нікі́м...
Нія́кий — нія́кого — нія́кому — ні на які́м і на нія́кім…
Щобу́дь — чогобу́дь — чомубу́дь — на чомубу́дь...
Хтоне́будь — когоне́будь — комуне́будь:..
Аби́хто — аби́кого — аби́кому…
Аби́який — аби́якого — аби́якій...
Щодо розділки (-), то див. § 94.
Усі інші займенники: наш, ваш, ко́жен, жа́ден (ко́жний, жа́дний), вся́кий, яки́й, котри́й, і́нший, іна́кший, все́нький, всіля́кий, са́мий, сам відмінюються як прикметники (від займенника сам назовний відмінок множини самі́ і сами́).
Примітка 1. Після всіх прийменників наголос переходить з останнього складу на перший у таких займенникових формах: до ме́не, за те́бе, на се́бе, з йо́го, у не́ї, біля ко́го (ко́гось), від то́го, чо́го (чо́гось), цьо́го, усьо́го, на то́му, при цьо́му, ко́му (ко́мусь), чо́му (чо́мусь), всьо́му.
Але коли такий займенник залежить не від прийменника, то й наголос не переходить: до його́ ха́ти і т. ін.
Примітка 2. Замість форм та, ту, вживаються ще та́я, ту́ю (зокрема в значінні артикула). Про це, як також і про можливість ті́ї, це́є... див. § 373.
Примітка 3. Замість деяких із наведених форм займенників в українському письменстві трапляються й інші, як рівнобіжні: а) мойо́го, твойо́го, свойо́го (= мого, твого, свого), б) мойо́му, мойму́, мо́му, свойо́му... (= моєму...), в) то́ї, тії́, те́ї, це́ї, ції́, усе́ї, усі́ї (= тіє́ї, ціє́ї, всіє́ї), г) то́ю, це́ю, все́ю (= тіє́ю, ціє́ю, всіє́ю), ґ) усі́ми (= всіма́).