РІД У ЧУЖИХ ІМЕННИКАХ І ВІДМІНЮВАННЯ ЇХ

 

 § 75. Рід у чужих іменниках (загальних) звичайно визначається закінченням їх в українській мові, оскільки ті закінчення асоціюються з закінченнями українських іменників. Так, напр., всі іменники латинського походження на -ум (-юм) будуть чоловічого роду (в лат. мові ніякого): всенаро́дній рефере́ндум, університе́тський кольо́квіюм, мемора́ндум, фо́рум і т. ін., або такі, як декада́нс, алья́нс, префера́нс і т. ін. (хоч у франц. вони жіночого роду), бо в українській мові всі іменники з подібними закінченнями чоловічого роду.

 Деяку неусталеність щодо роду становлять лише ті іменники чужомовного походження, що кінчаються на пом’якшений приголосний, бо таке закінчення в укр. іменниках мають іменники й чоловічого й жіночого роду (кінь — тінь), або ті, що в українській мові не мають цілком сталого одного закінчення, як от: алько́в чи алько́ва. Здебільшого тільки добрий словник дасть надійну вказівку щодо роду й закінчення такого чужомовного слова.

 

§ 76. Відмінюються чужі іменники так, як відповідні українські. Зокрема, відмінюються як іменники ніякого роду слова: а́вто, бюро́, депо́, кіно́, мо́тто, пальто́, піяні́но, трюмо́, са́го, ци́церо. Зовсім не відмінюються такі слова:

 1. Усі на е, є, як от: купе́, неґліже́, декольте́, турне́, кольє́, Га́йне, Туапсе́ і т. ін.

 2. Усі на і, як от: по́ні, комі́, ра́вві, Поті і т. ін.

 3. Усі на у, ю: какаду́, кенґуру́, інтерв’ю́, Анжу́, Лупуле́ску і т. ін.

 4. бру́тто, не́тто, по́рто, со́льо, трі́о, фра́нко, са́льдо, ра́діо (від радіо можливо й радіом) і т. ін.

 Про власні чужі ймення, як Золя́, Іпсіланді, Каподістрія, див. § 80.