Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «сніп»
Шукати «сніп» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

В’яза́льниця, -ці, ж. Вяжущая снопы. У сніп в’язальниця не зв’яже. К. Псал. 297. Ум. В’яза́льничка. О. 1861. XI. Св. 64.
І. Жа́ти, жну, жнеш, гл. Жать. Пора, мати, жито жати, — колос похилився. Мет. 21. Жало два женці. Ном., стр. 298, № 256. Жа́ти на оди́н сніп. Жить въ согласіи. Забудь свою кривду і сим робом нахилиш свою сем’ю до одного діла, до одних думок і будете всі жати на один сніп. Г. Барв. 343.
Ле́жма, нар. Въ лежачемъ положеніи. Попереду сніп лежма б’ють, а потім сторч поставе. Каменец. у. — лежа́ти. Постоянно, не вставая лежать. Лежма лежу хвора. НВолын. у.
Мо́тлох, -ху, м.
1) Хламъ, тряпье, обломки, клочки. М’ясо розварилось на мотлох. Побив змія на мотлох. Мнж. 22. Сніп на мотлох побив. Черк. у.
2) Сбродъ, сволочь. Зоставайся ж із жидами та з мотлохом панським. К. Досв. 219. А то ж добре, що ти там на городі балакаєш із політницями, з усяким мотлохом? Левиц. І. 485.
Нагорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. Рудч. Ск. І. 56.
Нажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нажа́ти, -жну́, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп. Ном. № 10167.
Новоро́чник, -ка, м. Альманахъ. Сніп, український новорочник. Зкрутив Александр Корсун. Рік первий. Харьк. 1841.
Ра́тище, -ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Насажували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. Ратю́га.
Рясни́стий, -а, -е = Рясний. Копа на копі, а сніп на снопі, копи пашнисті, снопи ряснисті. Гол. II. 3.
Сніп, снопа́, м.
1) Снопъ. Да взяв на ратище ворота, так як от сніп святого жита візьмеш. ЗОЮР. І. 4. Жа́ть за сні́п. Жать, получая плату частью урожая. Сим. 196.
2) Пучекъ связанной лучины. Шух. І. 223. Ум. Сніпо́к, снопо́к, сно́пик, снопо́чок, сно́пчик, сно́понько. А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. Мак поспіль укрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі. МВ. III. 127.
Сно́пик, -ка. Ум. отъ сніп.
Снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Сно́пчик, -ка, м. Ум. отъ сніп.
Сто́рма, нар. Стоймя. Сторма поставив сніп. Камен. у.
Стріп, -пу, м.
1) Куча (дерева, напр). Шух. І. 178. 2)? Я з стодоли та у стріп, накрив мене житній сніп. Нп.
Хапа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835.
2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб.
3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає.
4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грин. І. 121.
5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.