Російсько-український сучасний словник. Оголошення

До відвідувачів сайту!

Є ідея доповнювати словникову базу і осучаснювати, тобто, по суті, писати загальний словник

Мета – створення всеохопного (і потужного), відкритого двомовного російсько-українського словника.

Чому двомовний – передусім саме такі словники дуже добре відтінюють/увиразнюють особливості мови (якою перекладають), тобто, дають змогу якнайкраще представити мову і розкривають її багатство (через синонімічні ряди чи близькі за значенням вислови);

Чому російсько-український –

можна почати одразу з другого :);
в силу різних причин досі нема адекватного/притомного перекладу частини слів чи сполук (насамперед це стосується активних дієприкметників);
досі триває тенденція калькувати російські запозичення з інших мов (які часто в російській є невдалими або й у мові-оригіналі), а варто було б знаходити (пропонувати, обігравати) вдаліші відповідники, виходячи зі змісту, який мався на увазі;
є потреба виправити невдалі слова (сполуки) або запропонувати натомість кращі тощо;
враховуючи правописні негаразди, нагальним є пропонування кращого варіянту;
і основне – взоруючись на Академічний словник, заповнити лакуну щодо слів, яких нема в останньому, крім того, додаючи сучасну лексику, дещо уточнити і навіть (!) :) дещо академічне поправити.

Всеохопний – на відміну від паперових словників, має містити не тільки загальну чи спеціялізовану лексику, а й навіть дуже спеціялізовану. Крім того, це словник не тільки живої лексики, до нього входитимуть й слова, які вийшли з ужитку, застарілі, діялектизми тощо, вже хоча б тому, що такі слова часто стають вживаними (деколи широко), повертаються в обіг (чи стають основою для творення неологізмів). Є багато українських слів, які не мають прямих відповідників у російській мові (щоб охопити такі, будуть використані приклади). Отже, все, крім матючків.

Відкритий – постійне доповнення свіжою лексикою.

«Проєктна» назва словника – «народний». Крім редакторів, чия функція насамперед наповнювати, доповнювати і правити словник, зміни (статті, окремі слова, вислови чи просто зауваги) пропонують всі охочі (загал). Бажано, щоб охочих було якнайбільше, а активність – найвищою.

Утім назва – питання теж відкрите. Пропонуйте свої варіянти.

Мовні засади

Взірцем для укладачів є насамперед Академічний словник (Російсько-український словник, 1924 – 33), а також «Російсько-український словник сталих виразів» (Вирган І.О., Пилинська М.М.). Основу словника складатимуть насамперед АС (увійде практично повністю), найкращі двомовні фразеологічні словники (крім останнього ще, наприклад, «Російсько-український фразеологічний словник» В.Підмогильного, Є.Плужника) і матеріяли з інших відомих (якістю) словників (№ 1 - словник Грінченка). Насамперед подаватимемо слова (статті), яких нема в АС та інших словниках сайту, та часто запитувані відвідувачами. Тому, якщо, шановні відвідувачі, ви не знайшли потрібного слова, воно з’явиться трохи згодом (наберіться терпцю)! Кінцева мета – статті мають бути якнайповнішими, але «не застиглими»: за потреби – оперативно дописуваними або виправлюваними, втім без потреби – надмірно не розширюваними.

Враховуючи правописні негаразди, подаватимемо паралельні форми: бажану (яка відрізняється від «усталеної») і чинну (за чинним правописом), яку ще часто (у відповідних випадках) супроводжуватиме позначка совет. (совєтське). Наприклад: Кафедра – катедра (совет. кафедра). Деколи статтю подаватимемо з поясненнями, чому саме так писати, чи саме таке слово слід вживати (зокрема, у випадку «неусталених» слів).

Частина слів може бути дискусійною. Статті з новотворами, спірними словами будуть іти зі знаком , роз’яснення – червоним кольором. Приклад роз’яснення:

Вертолёт – (франц. от греч.) гелікопте́р, ґвинтокрил, вертолі́т. Коли конструктор Камов (1929 р.) придумав слово «вертолёт» (спочатку на заміну «автожиру», а згодом воно стало відповідником «гелікоптера») і слово стало вживаним, то треба було підібрати український відповідник. Прийнятною (для тих часів) була б будь-яка калька: і «вертоліт», і «вертолет», і «вертольот», оскільки в українській є слова «літ», «лет» і «льот». Перше – основне (і найвживаніше), друге – теж літературне, третє – вже на рівні діялекту. Розумна парадигма слова «літ» – лету, лету, летові, літ, летом, на лету/леті, лете. Але радянські мовознавці втулили ще паралельну форму: льоту, льотові і т.д.). Якби «вертоліт» мав парадигму «вертолета, вертолетові…», то все було б гаразд, але з такою – «вертольота, вертольотові…» – ні сюди ні туди. Поки не поправлять парадигму, слово є недолугим і віддавати слід перевагу «гелікоптерові», тим паче, що це слово в мові значно «старіше», або кальці до «гелікоптера» (франц., від грец. helix – ґвинт і ptero – крило) – «ґвинтокрилу». Російському «винтокрылу» залишити відповідник – конвертоплан.

Будова статті: назва (російські слова), синонімічний ряд (українські відповідники), після двокрапки – сталі вислови (фразеологізми) або сполуки російською і їхні українські відповідники. В круглих дужках () подано пояснювальні слова. Також у цих дужках ідуть слова, що вказують на наявність двох варіянтів вислову: час швидко минає (упливає) = час швидко минає і час швидко упливає. Квадратові дужки всередині статті [] означатимуть, що слово (вислів) може бути у двох варіянтах: з задужкованим словом чи без: [снігова] баба = снігова баба і баба. В кінці статті в дужках [] ідуть приклади (з літератури, анекдоти, афоризми тощо). На відміну від Академічного словника, усі приклади винесено в кінець статті.

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник:
• атака в лоб – атака в лоб, лобова атака;
• брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому;
• глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть;
• как поленом по лбу – як обухом по голові;
• лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.);
• лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки;
• лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс;
• лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
• медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень;
• на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано);
• подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба;
• пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися;
• с большим лбом – чолатий, чоластий;
• с высоким лбом – високочолий, високолобий;
• семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік;
• уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.);
• хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.);
• что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.);
• круть-верть – в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.).
[Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник].

Любить, любливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (жалеть) жалувати:
• деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
• кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
• люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
• любить безгранично кого – душі не чути в кому;
• люби́ть безумно – шале́но кохати;
• любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
• любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
• люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
• любить как самого себя – любити як себе́ самого;
• любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
• люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
• люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
• люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
• любить родителей – лю́бити батьків;
• люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
• любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
• любишь кататься – люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
• любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину – люби й оскомину (Пр.);
• он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
• он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
• он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
• он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
• он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
• он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
• прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
• сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
• это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
• я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
• я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
• я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
• я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).
[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоïзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не любити тебе — не можна, то й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль (В.Стус). Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу — вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бекон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). Після того як він показав їй свій рахунок у банку, вона зрозуміла, що кохає його]

СВОБОДНЫЙ – вільний, незалежний, самостійний, незв’язаний, не зайнятий, вакантний: вход свободный – вхід вільний; увіходити (входити) вільно; вы свободны думать об этом как вам угодно – ви маєте право (вам вільно) думати про це як вам заманеться (завгодно); не было и часу свободного у кого – не було й години вільної у кого, кому; свободное произношение – легка вимова; свободный кто – вільний хто; світ вільний кому; свободный художник, музыкант – вільний художник, музика; свободный для прохода – прохідний. [Вільна людина завжди говорить все, що думає. Але не всім].

Що повинен знати будь-який редактор, який працюватиме над словником– принаймні книжки Олекси Синявського «Норми української літературної мови», Олени Курило «Уваги до сучасної української літературної мови», Івана Вихованцяі Катерини Городенської«Теоретична морфологіяукраїнської мови», статтю Юрія Шевельова «Так нас навчали правильних проізношеній». А крім того, треба проштудіювати статтю Петра Горецького «Націоналістичні перекручення в питаннях українського словотвору» (див. книжку «Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду») і робити навпаки :) :

1) Дієслівні іменники на -ння, -ття вживати, коли треба «відтінити вид (доконаність або недоконаність, процесуальність чи многоразовий характер чинності)», щодо наслідків (об’єктів тощо) – перевага іменникам з нульовим суфіксом. Приклад з АС:

[Отделе́ние– 1)відділя́ння, відді́лення, відлуча́ння, відлу́чення, відрі́знювання, відрі́знення, відокре́[о́]млювання, відокре́[о́]млення, від’єдна́ння; відмежо́вування, відмежува́ння; 2)физиол. и хим., см. Выделе́ние, 6; 3)(учреждения, предприятия и т. п.) ві́дділ (-лу). Начальник -ния– голова́ (керівни́к, керівни́чий) ві́дділу. Уголовное, гражданское -ниесуда – криміна́льний, циві́льний ві́дділ су́ду. Концертное -ние – концерто́вий ві́дділ (ро́зділ). -ние в вагоне – пере́діл (-ділу). -ние для курящих, для некурящих – пере́діл для (про) курці́в (курії́в), для (про) некурці́в; 4)(в строении, в шкафу, в ящике и т. п.) перебі́р (-бо́ру), перебі́рка, пере́ділка, комі́рка.Сундук с потайным -ниемдля ценных вещей – скри́ня з потайни́м прискри́нком на кошто́вні ре́чі].

Зараз маємо Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАНУ (!), хірургічне відділення (!) тощо.

2) Не вживати дієслівних іменників жіночого роду на -ка із значенням процесу (дії): доставка, розробка тощо. Взагалі не повинно бути слів на -овка: установка, підготовка тощо (це не стосується, де -ов- входить до складу корення головка (капусти), ковка тощо):

[Подгото́вка ,см. Подгота́вливание .

Подгота́вливание – (чего ) готува́ння, нала́годжування чого́; ( кого к чему) готува́ння, спосо́блення кого́ до чо́го [Готува́ння до шко́ли, до і́спитів]; ( ученьем) піду́чування; (телеги к дороге ) рихтува́ння. -ние кого к какому-л. известию – готува́ння до зві́стки.

З Російсько-українського словника ділової мови 1930 р. М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич:

Подгото́вка – 1) підгото́ваність (-ности); слабая -ка– мала́ підгото́ваність; 2)( действие) – готува́ння, підгото́влювання, підгото́влення, підгото́ва.

Постано́вка – 1) (действие ) ста́влення и ста́вляння, оконч.поста́влення, уста́влення; (представление) виставля́ння, оконч. ви́ставлення чого́; виста́ва. [Виставля́ння в теа́трі траге́дій у гре́ків було́ ще ду́же проста́цьке (Єфр.)]. -вка памятника, машины – поста́влення, уста́влення па́м’ятника, маши́ни. Первая -вка оперы – пе́рша виста́ва опе́ри. -вка лесов для стройки– риштува́ння; 2)поста́ва. Пьеса будет представлена в новой -вке– п’є́са бу́де ви́ставлена в нові́й поста́ві. -вка вопроса( о чём) – поста́ва пита́ння (про що). -ка голоса – поста́влення го́лосу.Срв. Поса́дка, Пози́ция.]

3) «Українські запозичені дієслова, що їм відповідають німецькі дієслова -iren, не мають наростка -ир». Зараз в українській окремі слова залишено «для усунення небажаних омонімів»: парирувати (парувати), репетирувати (репетувати), полірувати (полювати), а також котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати. Ці слова бажано взагалі викинути з мови і замінити українськими (а нових не допускати): парирувати – відбивати або викинути -ир – маршувати тощо.

4) Передавання «відповідно до російських прикметників із складниками -подобный, -образный, -видный) українськими – -уватий, -стий, -астий, -ястий або описовими зворотами: на взір чого, взором чого, нагадуючи собою що і т.д. має бути переважним (за винятком, коли такі українські відповідники не підходящі).

5) Іменників з суфіксами -щик, -чик (за винятком зменшувальних форм – хлопчик тощо) не повинно бути: барабанщик – барабанник, прапорщик – прапорник чи хорунжий тощо. (На жаль, десяток помилкових слів на -щик є в АС).

6) Не допускати прикметників на -очний, -ечний, утворених від іменників на жіночого роду -ка.

7) Префікс зне- (а не обез-), знати про переважні відповідники щодо суфіксів -аль, -оз.

8) Активних дієприкметників в українській нема.

Мыслящий , прлг. – 1) ( глубокомысленный) ду́мний, з ду́мою. [І ду́мнеє чоло́ похмарні́ло (Шевч.)]; 2) ( способный мыслить) мислезда́тний, мисле́нний, миследу́мний, мисля́щий, розу́мний, ( вдумчивый) вду́мливий, (фамил.) голова́тий; срв. Разу́мный.[З ньо́го люди́на голова́та (Крим.)]. -щие элементы– мислезда́тні (мисля́щі) елеме́нти.Человек – существо -щее – люди́на істо́та мислезда́тна (розу́мна). Согласно -щий– одноду́мний, су́голосний, (сщ. ) одноду́мець (-мця). [Звязки́ з су́голосними елеме́нтами (Єфр.)] . Лицо имело -щеевыражение – обли́ччя диви́лося ду́мно (Крим.), обли́ччя ма́ло ду́мний ви́раз.

9) Що стосується подвоєння приголосних (у словах іншомовного походження). Такі подвоєння не властиві українській мові (а в мові-оригіналі часто й не звучать), тому максимально цього уникати (але вказувати поруч і варіянт з подвоєнням, якщо вже він надто поширений). Крім того, можливо, варто залишити поки слова з подвоєними приголосними у разі набігання морфем (у наших випадках – префіксів і коренів): наприклад, ірраціональний. Хоча вже й тут є винятки :) – аритмічний, скажімо (за чинним правописом).

Список, звісно, цей можна розширити. Врешті, з АС видно чітко норми питомої української мови. Треба повернути на перше місце питомі українські відповідники:

Точка зрения– по́гляд (-ду). Ошибочная точка зрения– помилко́вий по́гляд. С точки зрения– з по́гляду. [З по́гляду е́тики, з по́гляду христия́нства ка́ра на го́рло нічи́м не ви́правдана (Кониськ.)]. С этой точки зрения– з цьо́го по́гляду, з по́гляду на це, з цьо́го стано́вища, ( зап.) під цим о́глядом. Под этим углом зрения– з цьо́го по́гляду, під цим по́глядом, о́глядом.

Тобто, «точки зору» залишити хіба для іронії. (Д.Гільберт: «Кожна людина має деякий певний горизонт. Коли він звужується і стає нескінченно малим, то перетворюється в точку. Тоді людина говорить: «Це моя точка зору»).

Окрема проблема, коли російські слова чи вислови внутрішнім смислом не відповідають суті того, що вони покликані відбити: «класичний» приклад – «продукты питания», якими в російській мові позначають харчі, хоча внутрішній смисл сполуки цілком протилежний. Якщо вірити «Словнику іншомовних слів»:

«Продукт (від лат. productus – вироблений) – 1) споживча вартість, матеріальний результат праці людини; 2) речовина, що її здобуто хімічним способом з інших речовин; 3) переносно – наслідок, результат певних умов, навколишнього середовища, породження чого-небудь».

Отже, «харчовий продукт» відрізняється від «продукту харчування» тим, що перший люди їдять, а другий є результатом цього процесу. Тому, слід перекладати «харчовий продукт», « харчі», зважаючи на те, що саме такий сенс (чомусь) вкладено в російські « продукты питания», які замінили цілком прийнятні «пищевые, съестные продукты». Те ж стосується просто невдалих термінів (часто кальок з невдалих термінів в інших мовах), а їх чимало, і вони мають вже довгеньку історію (та позбуватися їх треба хоч там як). Як приклади, невдалий переклад «подавляющего большинства» – переважна більшість, «Sustainable development» – сталий розвиток тощо. Пам’ятаймо: «мова – засіб не виражати вже готову думку, а створювати її» (О.Потебня). Буде покручена чи суперечлива мова, такими ж будуть і думки :). Тому, доконечною є участь у проєкті природничників і технарів.

Початковий варіянт скорочень (і службових слів) такий, як в АС, а згодом буде розширений.

Дискусійні слова

Всі слова (вислови) можна розбити на групи:

1) безпроблемні (цілком прийнятні),

2) дискусійні (спірні).

Дискусійні відповідно можна розбити на підгрупи:

а) нема (вдалого) відповідника;

б) є відповідник (усталений), але невдалий (суперечить глузду або мовним нормам);

в) є нове слово, потрібно знайти вдалий відповідник або правильно транскриптувати/транслітерувати.

Для обговорення дискусійних статтей, слів, висловів, новотворів, правописних питань і надання пропозицій створено форум: r2u.org.ua/forum. Можливо, варто буде створити окремий словничок спірних слів, висловів.

Редактори

Охочі працювати над «народним словником» зголошуйтеся! (Особливо, якщо відчуваєте себе моцними :). Кількість редакторів не є фіксованою. Дискусійні зміни в словник редактори вносять з відома всіх редакторів. Що є дискусійним редакторові має підказувати його чуйка :). Стосовно новотворів варто досягати консенсусу, але рішення можна приймати і простою більшістю голосів редакторів.

Будь-яку статтю може редагувати будь-хто з них, але дотримуватися гасла «не нашкодь!»

Початковий склад редакторів відбиратиме нових редакторів.

Решта людей користуються словником, роблять зауваги, направляють свої матеріяли або ставлять питання (якщо їх не влаштовує варіянт в словнику, чи нема потрібного слова, вислову). Пропоновані зміни, доповнення, приклади охочі можуть надсилати на адресу редакторів (редактора), адреси – на сайті. В силу концепції словника редактори – безіменні. І проєкт має жити незалежно від редакторського складу.

Насамкінець

На часі створення англійсько-українського, німецько-українського, французько-українського, еспансько-українського та ін. словників силами якнайширшого кола мовців. Потрібні заготовинки і охочі працювати :). Словники варто укладати, взоруючись на АС, за двома винятками: а) має бути обов’язково транскрипція головного слова і б) прикладів, на відміну від АС у них подавати не треба, бо нема сенсу (всі приклади будуть в першому словнику – рос.-укр.), зате можна подавати повністю відомі фрази, прислів’я, сталі вислови тощо.
Чому словники конче треба робити вже і широкому загалу. Бо, судячи з усього, якісь «офіційні» структури цього не зроблять чи не зможуть в силу різних причин зробити. Принаймні поки не змогли. А тим часом мова засмічується різним непотребом, який потім всупереч глузду і нормам мови «узаконюють»: всіх цих ведучих, льотчиків, гонщиків, медіа тощо. Тому створювані словники мають, зокрема, пропонувати здорову альтернативу, хоч, можливо, спочатку якесь слово (чи вислів) буде незвичним, спірним, а, мо’, й саме врешті виявиться негодящим. У сучасному українському правописі не бракує суперечностей, а то й безглуздя (типу: Гаусс але гаус, Ватт але ват, Стелла але стеліт, врешті, Ганна але Ганя і т.д.). І проблема навіть не в тому, що якісь «ретрогради» чи «совки» не дають «справжнім професіоналам» установити істинні українські норми, а радше в тому, що останні самі часто не можуть дати раду правописові. Тут досить глянути на всі ті винятки, якими обсаджені правила, на калічні слова, яких насипом, але чомусь нема їм заміни, на активні дієприкметники, що «не властиві українській мові», але чомусь досі в ній унормовані. Традиційним залишається передання іншомовних слів – слід у слід російському написанню… Є два варіянти: чекати, коли офіційні мовознавчі інституції запропонують на енному десятку років незалежного вже, здавалося б, пробування обґрунтовані правила транскрипції/транслітерації слів хоча б з найпоширеніших мов, або ж… не чекати, виходячи з вже наявних логічних (але неофіційних) пропозицій і продовжуючи їх розвиватити, творити свої правила, не зважаючи на ту «офіційність». Другий варіянт видається кращим. Тим паче, коли врахувати, що мовні (!) установи пишуть на своїх книжках «Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту…». Боюсь, з правилами у них може не скластися. На форумі з часом будуть розміщені статті (чи подані поклики на статті на інших сайтах), присвячені різним проблемним правописним питанням, щоб відвідувачі краще могли зорієнтуватися, чому так, а не інакше, висловити свої зауваги, чи запропонувати свої статті чи питання для обговорення.
З АС видно наскільки самостійною була українська лексика (і, зрозуміло, українські мовознавці), і влучною, зокрема, з теперішніх же словників – наскільки прив’язана вона кальками до російської, а останім часом і до англійської та ін. Власне, змінити такий стан можна, але над цим треба працювати. Все залежить від мовців (їхнього бажання, творчості і зусиль). Перефразовуючи Св. Августина, мова – як ми, які ми – така й мова. Можливі (і, врешті, обов’язкові) у такій справі помилки лякати нас не повинні. Відомо, хто не помиляється. Вимоги до новотворів традиційні: відповідність поняттю (за внутрішнім змістом), милозвучість, влучність (щодо термінів – ще й стислість, точність, словотворча здатність тощо).
Щоб не повертатися надалі до правописних питань, ще декілька речень. Стосовно тих, хто вболіває за українську мову, але вважає реформування шкідливим, не на часі тощо. Для вас. Шановні мовці, перш ніж висловлюватися з приводу правописних проблем, спочатку зрозумійте їхню суть або принаймні спробуйте. Можливо, тоді легше буде сприйняти інше бачення і подолати власне роздвоєння. Бо якщо, на прикладі талановитого письменника Д., говорити: «Усі три покоління об’єднує спільна колоніальна спадщина українського суспільства, чия душа сиротливо блаженствує на Невському проспекті, а губи спрагло смокчуть пипку Останкінської телевежі»,– а потім до найбільших вад сучасної української прози, зокрема, відносити «використання сучасними авторами правопису Голоскевича або інших правописів, що маргіналізує літературу, робить її неприродною, відриває від літературної мови і класичної української спадщини», то насамперед треба самому з’ясувати, як писали ці класики. Тоді й питання «як ви уявляєте переписати Шевченка чи Лесю Українку за правописом Голоскевича…» не виникатиме, бо виявиться, що переписувати стали після Голоскевича.
Відвідувачі сайту часто запитують слова, які належать до «разговорных», «просторечных», «жаргонных». Якщо з першими ще якось можна дати раду, у крайньому разі пропонуючи літературні відповідники, то останні насамперед залежать від творчості мас (пропонуйте!), а не від редакторів (хоча, звісно, останні теж можуть «кувати» такі слова).
В словнику матюччя не буде.

Переглянути теперішній вміст сучасного словника можна тут

Обговорення сучасного словника у відповідній гілці форуму

Чекаємо пропозицій і зауваг! Сподіваємося на спільну працю!