Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 4 статті
Запропонувати свій переклад для «голиця»
Шукати «голиця» на інших ресурсах:

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Бритва – голи́ця;
• б. кожевническая – бі́лик (-ка).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Голи́ця, -ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574.
2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Константиногр. у.
3) = Гонишна сітка. Браун. 13.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ко́жа = 1. шку́ра (укр.), инодї — ко́жа, шкі́ра (Гал. С. З.), здр. шку́рка. — Кричить, аж з шкури лїзе. н. пр. — Коза з вовком тягала ся, тільки шкура зостала ся. н. пр. — Його салом, та по його ж шкурі і мажуть. н. пр. — Части́ни шку́ри: верхня — ли́чко, середня— зажи́вок, спідня — ніздря́. Ман. — Гуси́ная ко́жа = д. під сл. Гуси́ный. — Змѣи́ная ко́жа (після линяння) — лино́ви́ще, лино́ви́сько. — Линовище гадюче. Пр. — Сыромя́тная ко́жа = сири́ця (С. Л.), сире́ць (С. З.). — Не ви́чинена або́ хоч ви́чинена та з во́вною або ше́рстю: ягняча — сму́шок, з мертворожденого ягняти — ви́пороток, ви́порток, з того, що перелїтувало — пере́лїток, овеча — линтва́рь, козлова — козли́на, козля́тина, з дохлої вівцї, облїзла — голи́ця (Сп.), коровъяча — я́ловича, кінська — шкапо́ва, шкапо́вина, з старої вівцї — стари́ця. — Ви́чинена для о́бувя або на які вироби: това́р, (з телят або лошат) — опо́йок, (годовиків) — габе́лок, ви́росток (С. З. Л.), волова — ю́хта (С. Л. З.), кінська — шкапо́ва, шкапи́на. — Зро́блений з тако́ї шку́ри: опо́йковий, ви́ростковий, юхто́вий, шкапо́вий. — Купив товару на черевики. — Юхтові чоботи. С. З. — Чом, чорнобров, чом до мене не прийшов? Мабуть в тебе, чорнобров, чобіт не має? — Єсть у мене пара, єсть у мене дві, шкаповиї обидві. н. п. — Части́ни ви́чиненої шку́ри: від хвоста — хоз, дальше к голові — підпередова́, передова́, на шиї — оши́йок, під горлом – підго́рля, між рогами — зарі́зок, під черевом — поли, товста, на підошви — ремі́нь. — У шевцїв сї частини зовуть ся ще так (починаючи від хвоста): хоз, клубова́, сере́дня, па́хвиста, передова́, оши́йок. Василенко. — (Шматок старої шкури) — шкура́т (С. З.), шкурато́к, шкурла́т. — Дметь ся, як шкурат на огнї. н. пр. — Сдира́ть ко́жу = білува́ти. — Беруть вони ту лошицю, теплу ще білують. Руд. 2. шку́рка, кожушо́к, лушпа́йка, лушпи́на, зб. — лушпи́ння (С. З.). — Зріже шкурку з яблука, та тодї й їсть. — Лушпиння з оріхів. С.З.
Мерлу́ха, частїше Мерлу́шка = сму́х, сму́шок (з ягняти), линтва́рь (з вівцї), мерли́ця (С. Л.), голи́ця (Сп. з дохлої вівці), ви́порток, ви́пороток (з мертворожденого ягняти), пере́лїток (з того, що перелїтувало), стари́ця (з старої вівцї).