Фокстер’є́р, -а, чол. Порода мисливських собак групи тер’єрів, первісно виведена для полювання на лисиць, а згодом використовувана для полювання й на іншого невеликого звіра (як-от борсук), що живе в норах. [«Гарний песик, — відзначив про себе Віктор. — Наче чорної масті, але мордочка і ноги трохи нижче колін — темно-жовті. Вушка опущені. Фокстер’єр», — визначив породу (Петро Шевчук, «Поклін віддаю»).] // Собака такої породи. [1. Рипнули двері, і на нього (Аркадія Петровича) кинулась Мишка, любимий песик, расовий фокстер’єр (Михайло Коцюбинський, «Коні не винні»). 2. Монморенсі наше рішення досить-таки сподобалося. Романтична самотність йому була не до душі. Йому б побільше галасу, і що забава простіша, то кумеднішим він бував. Поглянувши на Монморенсі, можна подумати, що то ангел спустився з небес, який чомусь відмовився від людської подоби і втілився в невеличкому фокстер’єрі (Джером К. Джером, «Троє у човні (якщо не рахувати собаки)», переклав Олег Якушик). 3. Як я хочу теж такого, // хай би навіть і малого, // хай би куцого, рудого // песика! // Міг би бути фокстер’єром — // ми б із ним гуляли сквером (Данута Вавілов, «Дитяча мрія», з польської переклала Ірина Кононенко).]
Відмінок | Однина | Множина |
Називний |
фокстер’є́р |
фокстер’є́ри |
Родовий |
фокстер’є́ра |
фокстер’є́рів |
Давальний |
фокстер’є́рові (фокстер’є́ру)* |
фокстер’є́рам |
Знахідний |
фокстер’є́ра |
фокстер’є́рів |
Орудний |
фокстер’є́ром |
фокстер’є́рами |
Місцевий |
… фокстер’є́рі, фокстер’є́рові |
… фокстер’є́рах |
Кличний |
фокстер’є́ре |
фокстер’є́ри |
* У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову фокстер’є́рові.  |
фокстер’є́р, -ра; -є́ри, -рів |