Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Запропонувати свій переклад для «голову»
Шукати «голову» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Башка́ – голови́ща, голі́вчина; (глупая) голове́шка, макі́тра, каба́к, бара́няча голова́. • По -ке дать, с’ездить кого – головача́ да́ти кому́, заї́хати кому́ в го́лову (макі́тру). |
| Вбива́ть, вбить – вбива́ти, вби́ти, забива́ти, заби́ти, вганя́ти, увігна́ти, заганя́ти (и заго́нити), загна́ти; (последовательно) позабива́ти, позаганя́ти. [Загна́ла клин у коло́ду. Увігна́в па́лю в зе́млю]. • Вбива́ть, вбить в голову кому-л. – втовкма́чувати, втовкма́чити кому́сь у го́лову, вки́нути кому́ в го́лову. • Вбить себе в голову – убга́ти собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку, в го́лову забра́ти. • Вбива́ть клинья – заганя́ти кли́нці, клинцюва́ти. • Вбива́ть клинья для скрепления (напр. топора) – пліши́ти (соки́ру). |
| Вдо́лбленный –
1) задо́вбаний, удо́вбаний, (многие один за другим) позадо́вбувані, повдо́вбувані; 2) втовкма́чений (в го́лову). |
| Взбрести́ – наверзти́ся. [Ме́ле, що на язи́к наверзе́ться]. • В. на ум – впли́сти (3-е л. впливе́) в го́лову, набрести́ в го́лову, вхопи́тися голови́. [Так отже послу́хайте, яка́ то старо́ї голови́ на ста́рість дурни́ця вхопи́лася (Франко)]. |
| Взубри́ть –
1) пощерби́ти; 2) втовкма́чити (в го́лову) кому́сь щось. |
| Вскру́живать, вскружи́ть кого, -жи́ть голову кому – заморо́чити (закрути́ти, закружи́ти, заверну́ти) го́лову кому́. • Вскру́живающий голову кому – заморо́ка (общ.). • Вскру́женный – заморо́чений, закру́чений. |
| Втемя́шить, вте́мить, -ся – втовкма́чити, -ся, вбга́ти, -ся; залі́зти в го́лову, засі́сти в голові́. |
| Втолко́вывать, -кова́ть – вбива́ти (вби́ти) в го́лову, втовкма́чувати, втовкма́чити. [Вели́кі катастро́фи розкрива́ють о́чі й таки́м, що їм сіє́ї пра́вди нія́ким сло́вом не втовкма́чиш (Куліш)]. • Втолко́ванный – втовкма́чений. |
| Голова́, голо́вка, голо́вушка –
1) голова́, ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще. • Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий. • Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́. • Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти. • Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися. • В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть. • Вниз голово́й, см. Вниз. • Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти. • С непокрытой -во́й – простоволо́сий. • Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю. • Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю. • Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости. • Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що. • Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю. • Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́. • Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю! • Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́. • Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг. • Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий. • Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом. • Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́. • Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́. • Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту. • Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано. • Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти. • Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум. • С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́. • Глупые го́ловы – цві́лі го́лови. • Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра. • Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря. • Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма. • Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́. • Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька. • Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти. • Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́. • С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́. • Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в. • Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру. • Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́. • Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к. • В голова́х – в голова́х. • В го́ловы – в го́лови, під го́лову. • Под голова́ми – під го́ловами. • Из-под головы́ – з-під голі́в; 2) (ум. память) голова́, ду́мка. • Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку. • Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку. • Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик]. • Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці. • Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум. • Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що. • Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися. • Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́. • Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́. • Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що. • Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру. • Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову. • У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́. • Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову. • Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́; 3) (начальник, предводитель) голова́. • Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й. • Быть, служить -во́й – головува́ти. • Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти. • Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́. |
| Голова́нить (птицу) – відтина́ти го́лову, відру́бувати го́лову (пти́ці). |
| Грызть, грызну́ть – гри́зти, гризну́ти, точи́ти; заїда́ти кого́. [Ша́шіль то́чить де́рево. Вона́ плохе́нька, а вони́ ці́лий день заїда́ють її́. То́чить мені́ ду́шу журба́]. • Грызть голову – гри́зти го́лову кому́, золи́ти кого́. [Золи́ть та й золи́ть жі́нка. До́ки ти мене́ золи́тимеш?]. • Грызть орехи, семячки – луза́ти, лу́щити (горі́хи, насі́ння), (шутл.) дзьоба́ти. [Ці́лий день дзьоба́ємо насі́ння]. |
| Дога́дываться, догада́ться – дога́дуватися, догада́тися, здога́дуватися, здогада́тися, уга́дувати, угада́ти, домірко́вуватися, доміркува́тися, доми́слюватися (домис[ш]ля́тися), доми́слитися, дорозуміва́тися, дорозумі́тися, кла́сти в го́лову. [Лягли́ і в го́лову не кла́ли, що вже їм за́втра не встава́ть (Шевч.)]. |
| Дони́мать, доня́ть –
1) (о взимании до́лгов, податей) добира́ти, добра́ти; 2) (причинять неприятность) дійма́ти, доня́ти, дійня́ти, (реже ня́ти) кого́, шку́лити, дошкуля́ти, дошку́лити, допіка́ти, допекти́, припіка́ти, припекти́, надопекти́ кого́ и кому́, дотина́ти, дотну́ти, доп’ясти́, доляга́ти кому́, (редко) догаря́ти, узича́ти кому́, надозо́лювати, надозоли́ти кому́. [Хо́лод дійма́в до косте́й (Коцюб.). Доня́в він мене́ до плачу́. Неста́тки ймуть (М. Вовч.). А що – ця лози́на до́бре шку́лить? Нас націона́льне пита́ння, сказа́в-би, щодня́ дошкуля́є (Грінч.). Допіка́єш мене́ гірки́ми слова́ми (Неч.-Лев.). А ніхто́ мені́ так не допі́к, як та ка́пісна ба́ба Пала́жка! (Неч.-Лев.). Як мені́ життя́ дозоли́ло (Мирн.). Ці осору́жні спра́ви теж хроні́чно доляга́ли письме́нникові (Єфр.)]. • Донима́ет (это) меня – дошкуля́є мене́ (мені́), шку́льно мені́. • Донима́ть словами – дошкуля́ти слова́ми, сло́вом кара́ти; додава́ти слова́ми. [Він не б’є мене́, не лає, він мене́ сло́вом кара́є]. • Донима́ть, доня́ть сильно, до последней степени – допіка́ти до живи́х печіно́к (до се́рця), врази́ти до живо́го, залива́ти за шку́ру са́ла, го́лову кому́ гри́зти, ї́сти. • Он вас доймё́т – він вас дої́де. • Донима́ющий – дошку́льний, дошкульки́й, шкулки́й, доле́[і́]гливий, гірки́й. [Дошкульне́ сло́во. Шкулки́й (дошкульни́й) ві́тер. Нужда́ долі́глива. Ла́є гірки́ми слова́ми]. • Донято́й – дошку́лений. |
| Ду́мать –
1) (мыслить) ду́мати, гада́ти, ми́слити про ко́го, про що, (рассуждать) міркува́ти про що, над чим, (мозговать) мізкува́ти про що, (иметь в мыслях) в голові́ (в ми́слях) поклада́ти що, в го́лову кла́сти, ма́ти на ду́мці (на ми́слі), (полагать) поклада́ти. [І про ре́чі пова́жні гада́в (Самійл.). Ніко́ли не гада́в був (не ожидал) зустрі́ти їх тут (М. Лев.). Та я лю́блю тебе́, і бі́льше ні за ко́го і в голові́ не поклада́ю (Неч.-Лев.). І в го́лову того́ собі́ не клав, щоб свари́тися (Грінч.). А ма́ма зо́всім не така́ ди́ка, як я був поклада́в (Крим.)]. • Ду́мать-гадать – ду́мати-гада́ти, розважа́ти-гада́ти. [В самотині́ я зостаю́ся розважа́ть-гада́ти (Л. Укр.)]. • -мать думу – ду́му гада́ти, ду́му ду́мати. • И ду́мать нечего – і ду́мати не гада́й. • Нечего -мать – шко́да́ й га́дки, шко́да́ чого́, ні́чого (нема́ чо́го) ду́мати, гада́ти, міркува́ти. [Шкода́ й га́дки, не бу́де нічо́го (Шевч.). Шкода́ було́ похо́ду (нечего было и думать о походе), довело́ся верта́тись (Кул.)]. • Так он -мает (таково его мнение) – так він гада́є, така́ в йо́го ду́мка, він тако́ї ду́мки. [Ма́буть і оте́ць Си́дір тако́ї ду́мки (Конис.)]; 2) (заботиться, печься) ду́мати про ко́го, дба́ти про кого-що, клопота́тися про ко́го-що. • И не ду́мать – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́ти. [Не жу́риться Катери́на, і га́дки не ма́є = и не ду́мает вовсе) (Шевч.). Як була́ я молодо́ю, і га́дки не ма́ла (ни о чём не ду́мала), по садо́чку похожа́ла (Шевч.)]; 3) ду́мать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого – ду́мати на ко́го, ма́ти підзо́р на ко́го, при́зру на ко́го ма́ти. [Хто вкрав? на ко́го ви ду́маєте?]; 4) ду́мать с кем о чём-либо (советываться) – ра́дитися з ким про що; (замышлять) замишля́ти з ким; 5) ду́мать (мечтать) о себе (зазнаваться) – зано́ситися, бага́то про се́бе ду́мати, задава́тися, пани́тися. |
| Дурма́нить (в перен. знач.) – морочи́ти, дури́ти го́лову. [Не морочі́ть мені́ голови́. Що ти мені́ го́лову ду́риш!]. |
| Дурь – дур (р. ду́ру) [Па́нський дур], ду́рощі [Їй уже́ не тре́ба ні субо́ти, ні талму́да,— бо то все ду́рощі (Васильч.)], (изредка ед. ч.) ду́рощ (ж. р.) (р. -щи) [Отаку́ ду́рощ йому́ ля́пнув (Мова)], ду́рість (р. -рости), (чудачество) дива́цтво, (блажь) дурна́ при́мха, блазе́нство. • Нашла дурь – дур напа́в кого́ или на ко́го, дур бере́ться чиє́ї голови́. • Вбить себе дурь в голову – забра́ти (собі́) в го́лову ману́. [Яки́йсь дурни́й забра́в у го́лову ману́, що ні́би кра́щого нема́ як він на сві́ті (Біл.-Нос.)]. |
| Жу́чить – ла́яти, карта́ти кого́, ми́лити го́лову кому́. |
| Забива́ть, заби́ть –
1) (заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі]. • -би́ть железн. полосами – заштабува́ти. • -ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти; 2) (вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)]. • -би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)]; 3) -би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь). • -би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись]. • -би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть]; 4) -би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт. • -би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)]; 5) -ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну]; 6) -ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́. • -би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́. • -би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть. • -бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти. • Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • -тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й. • -тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)]. |
| Забира́ть, забра́ть –
1) забира́ти, забра́ти, (мног.) побра́ти, позабира́ти. [Діте́й лю́ди позабира́ли. От поберу́ть вони́ ко́си та й пі́дуть ні́би-то коси́ти (ЗОЮР)]. • -брать всё, без остатка у кого, откуда – позабира́ти все в ко́го, ви́брати що зві́дки, (образно) і кутки́ ви́порожнити кому́. [Я вже всі свої́ гро́ші ви́брав]. • -ра́ть силой – забира́ти, забра́ти си́лою (силомі́ць), га́рбати, зага́рбувати, зага́рбати, грабува́ти, пограбува́ти. [Ні́чим було́ нам заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли і продали́ (Г. Барв.)]. • -рать в долг – боргува́тися, бра́ти на́бір (на борг), на ві́ру. [Ми в крамни́ці боргу́ємося на мі́сяць. Я беру́ хліб на ві́ру, а як зароблю́, тоді́ віддаю́ гро́ші]. • -рать в войско – бра́ти, забира́ти до ві́йська (в а́рмію, в салда́ти) кого́; чуби́ голи́ти кому́. [Коро́ль війну́ замишля́є, усі́х хло́пців забира́є. Хло́пцям чуби́ поголи́ли (Пісня)]. • -ра́ть в плен – забира́ти (займа́ти) в поло́н (у бран, у нево́лю). • -бра́ть в плен всех – усі́х ви́полонити. [Усі́х тата́р ви́рубаємо й ви́полонимо (Куліш)]. • -ра́ть скот на потраве – займа́ти худо́бу в шко́ді (в спашу́). [Ой, ли́хо! ко́ні в спашу́ – займа́йте мерщі́й]; 2) (о хмельном, о лекарстве) розбира́ти, розібра́ти. [Та вже-ж мою́ голі́воньку та хміль розбира́є (Пісня)]. • -ра́ть кого – бра́ти кого́. • Охота -ра́ет кого – хіть бере́ кого́; корти́ть кому́. • Злость -рает – злість бере́, злість узяла́ кого́. • -ра́ет за душу – бере́ за ду́шу, дійма́є до се́рця кого́. [Сумна́ пі́сня бра́ла за ду́шу. Її́ плач аж до се́рця дійма́є]. • -бра́ть в голову – узя́ти собі́ ду́мку, убга́ти в го́лову. • -брать в руки кого – узя́ти в свої́ ру́ки, (шутл.) убра́ти в шо́ри, запетлюва́ти кого́. [А що́, запетльо́вано тебе́?]; 3) (о режущем орудии) бра́ти, взя́ти. [Плуг бере́ мі́лко. Ге́мбель то́всто бере́ – підби́ти тре́ба]. • За́бранный – за́браний и забра́тий; (без остатка) ви́браний; (силой) за́браний и забра́тий си́лою (силомі́ць), зага́рбаний, заграбо́ваний; (в долг) узя́тий на ві́ру, на́бір; (в войско) за́браний до ві́йська; (в плен) за́браний, за́йнятий у бран (у поло́н, у нево́лю); (о скоте на потраве) зайня́тий. |
| Забо́та – кло́піт (-поту), (реже ж. р.) клопота́ (-ти́), (ум.) клопото́чка; (старание) дбання́, клопота́ння, (попечение) пі[е]клува́ння про ко́го, про що, за ко́го, за що, (беспокойство) турбо́та, турбува́ння, (диал.) ту́рба (Шевч.), (печалование) побива́ння, журба́ про (за) ко́го, про (за) що и за ким, за чим. [День і ніч клопочу́ся про своє́ ті́ло, а про ду́шу кло́піт хіба́ раз на ти́ждень бува́є, як у неді́лю до це́ркви пі́деш (Грінч.). Тро́є діте́й поки́нула, а четве́рте в сповито́чку та на мою́ клопото́чку (Чуб.). Дбання́ про добро́бут діте́й (Наш). Сім’я́ вели́ка, клопота́ння бага́то: за всіх ду́мати тре́ба. Зсуши́ло мене́ турбува́ння про ді́ти. Душа́ моя́ втоми́лась побива́нням (Куліш). Ой, є в ме́не, ма́ти, три журби́ у ха́ті: одна́ журба́ – дити́на мала́я (Пісня)]. • Причинять, причинить -ты кому – клопота́ти, заклопота́ти кого́ (чию́сь го́лову). • Он причиняет мне много -бо́т – він завдає́ мені́ бага́то кло́поту; мені́ ду́же кло́пітно з ним. • Иметь много -бо́т – ма́ти кло́поту (турбо́т) бага́то. • Взять на себя -ту о чём – взя́ти (перейня́ти) на се́бе кло́піт про що. • Поручаю вам -ты по воспитанию моего сына – доруча́ю вам піклува́тися про вихова́ння мого́ си́на. • Не имеющий -бо́т – безклопі́тни́й; безтурбо́тний. [То чолові́к безклопітни́й; йому́ нема́ про ко́го дба́ти]. • Отсутствие -бо́т – безклопі́ття. – [Несподі́вана ро́зкіш, безклопі́ття і спо́кій заколиха́ли її́, як малу́ дити́ну (Н.-Лев.)]. • Не знать -бо́т – не ма́ти кло́поту, і га́дки не ма́ти. [Як була́ я молодо́ю – і га́дки не ма́ла: по садо́чку походжа́ла, квітча́лась, пиша́лась (Шевч.)]. • Окружать, окружить -тами кого – піклува́тися, попіклува́тися, дба́ти, подба́ти про ко́го, за ко́го; повива́ти, пови́ти піклува́нням кого́ (Грінч.). • Окружённый -тами – пови́тий піклува́нням. • Оставленный без -бо́т – зане́дбаний, необми́слений, неприко́ханий, непорято́ваний. [Став ти́хий та плохи́й, як сирі́тська дити́на непорято́вана (М. Вовч.)]. • Это уж моя -та – це вже мій кло́піт, в тім уже́ моя́ голова́ (Франко). • Не твоя -та – не твій кло́піт, не твоя́ голова́ в тім (Франко). |
| II. Забра́сывать, забро́сить –
1) (куда, за что) закида́ти, заки́нути, (о мног.) позакида́ти що куди́, за що. [Оди́н ду́рень заки́не у во́ду соки́ру, а де́сять розу́мних не ви́тягнуть (Номис). Заки́нула клубо́к за скри́ню та нія́к не ви́тягну (Київщ.). Заки́нув ру́ки за го́лову. Ото́й мо́тлох (хлам) тре́ба на горі́ще позакида́ти (Харківщ.)]; 2) (задевать) закида́ти, заки́нути куди́ що. [Ді́ти ножа́ десь заки́нули. Десь позакида́ли мої́ чо́боти]. • -ть невод – закида́ти, заки́нути, розсипа́ти, розси́пати не́від. • -ть удочку – закида́ти, заки́нути ву́дку. • -ть голову вверх – закида́ти, заки́нути го́лову (вго́ру), задира́ти, де́рти, заде́рти го́лову, (о многих) позакида́ти, позадира́ти го́лови. [Позакида́ли го́лови, наси́лу на їх держа́лися шапки́ (Н.-Лев.). Кінь знорови́вся, заде́р го́лову]; 3) (оставлять без внимания что) закида́ти, заки́нути що, залиша́ти, залиши́ти що, занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́(я)ти що, відкида́тися, відки́нутися чого́ (или від чо́го), не́хтувати, зне́хтувати, (провинц.) замі́тувати що, (образно) кида́ти, ки́нути під ла́ву що. [Заки́нув науко́ву пра́цю. Занедба́в я свою́ нау́ку. Не ті́льки шкільно́ї нау́ки відки́нувсь, а й геть уся́кі книжки́ чита́ти залиши́в (Крим.). Драгома́нову доріка́ли, що він за біжу́чими спра́вами не́хтує свою́ спеція́льність – істо́рію (Єфр.). Зо́всім дити́ну занеха́ла. Вони́ свою́ сла́ву ки́нули під ла́ву (Шевч.)]. Забро́шенный – 1) заки́нутий и заки́нений, (о неводе) розси́паний; 2) (пренебрежённый) заки́нений, заки́нутий, зане́дбаний, занеха́яний. • Быть -ным – занедба́тися, (образно) хме́лем зарости́. [Було́ ремесло́, та хме́лем заросло́ (Номис)]. • -ное существо – (муж. р.) поки́дько, (ж. р.) поки́дька. [Ні ба́тька, ні ма́тери – поки́дько. Така́ вбо́га і безтала́нна ді́вчина, поки́дька, чужи́й попи́хач (Г. Барв.)]. • -ное здание – занеха́яна будо́ва (или просто) пу́стка. • -ное имение, сад – занеха́яний (зане́дбаний) має́ток, сад. • -ная вещь – поки́дьок (-дька); по́кидь (-ди). |
| Заверте́ть, -ся –
1) заверті́ти, -ся, замоло́ти, -ся, закрути́ти, -ся, крутну́ти, -ся, заверете́нити. -ся. • -ться волчком – задзи́ґати(ся), закружля́ти, млинко́м піти́. [Собача́ замоло́ло хво́стиком (Васильч.). Го́луб перед образа́ми крутну́всь на ни́тці (Коцюб.). Таку́ ману́ пусти́в, що я так на мі́сці й зверете́нилася. Да́рка закружля́ла в и́нший бік (Л. Укр.). Листо́чок пішо́в млинко́м за ві́тром (Свидн.)]. • Всё перед моими глазами -те́лось – все мені́ ті оча́х закрути́лося, зверете́нилося, світ мені́ в оча́х закрути́всь (Крим.); 2) -те́ть голову (закутать) – замота́ти, умота́ти го́лову в що, (насм.) заку́шкати, закурме́нити го́лову, закуту́шкатися чим. [Заку́шкала собі́ го́лову та ву́ха і нічо́го не чу́є. Ач як закуту́шкалася: тепе́р хоч з гарма́ти бий, так не почу́є (М. Грінч.)]. |
| Завя́зывать, завяза́ть –
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти. • -зать петлёй – запетлюва́ти, зав’яза́ти за́шморгом, зашморгну́ти. • -за́ть так, что трудно развязать – затягти́, (диал.) заґрундзюва́ти. • -за́ть, перепутывая завязки – забо́рсати. • -зать узел – зав’яза́ти ву́зол, заґу́дзлити, заву́злити. • -за́ть голову лентой – пов’яза́ти го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою). • -за́ть голову платком – зав’яза́ти (зв’яза́ти) го́лову ху́сткою, (себе) зав’яза́тися ху́сткою, завину́тися, зап’ясти́ся, напну́тися (ху́сткою). [А Оля́на га́рно вбра́лась, завину́лась, впереза́лась (Рудан.). Зап’яла́ся хусти́ною]. • -вать во что – ув’я́зувати, ув’яза́ти що в що. [Ув’яза́ла подушки́ в рядно́]; 2) (начинать, начать) почина́ти, поча́ти, зачина́ти, зача́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. [Розпочали́ розмо́ву]. • -вать отношения с кем – захо́дити в зно́сини, в стосу́нки, нав’я́зувати, нав’яза́ти (зав’я́зувати, зав’яза́ти) відно́сини з ким. • -за́ть приятельские отношения – заприятелюва́ти з ким, нав’яза́ти при́язні стосу́нки з ким. • Завя́занный – зав’я́заний, ув’я́заний; нав’я́заний. |
| Задира́ть, задра́ть –
1) задира́ти и де́рти (вго́ру), заде́рти и задра́ти, заду́блювати, задуби́ти, (о мн.) позадира́ти, позаду́блювати. • -ра́ть голову, хвост, ноги – задира́ти (заде́рти) го́лову, хвоста́, но́ги, закопи́лювати (закопи́лити) хвоста́, заду́блювати (задуби́ти) хвоста́. [Біжи́ть кінь, хвоста́ задуби́вши]. • -ра́ть нос (голову) – ки́рпу гну́ти, гу́бу копи́лити проти ко́го, пиндю́читися, ви́соко не́стися. • -дра́в ноги – заде́рши но́ги. • Я тебе как дам, так и ноги -рё́шь – як стусону́ тебе́, то й п’ята́ми вкри́єшся (но́ги задере́ш); 2) (затрагивать) задира́ти, заде́рти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти кого́, заво́дитися, заве́сти́ся з ким, чіпля́тися до ко́го, нала́зити на ко́го. • Он всех -ра́ет – він ко́жного зачіпа́є, він з ко́жним заво́диться, до ко́жного чіпля́ється, на ко́жного нала́зить; 3) роздира́ти, розде́рти. • -дра́ть за живое – дійня́ти (допекти́) до живо́го, до се́рця, до печіно́к. • Волк козу -дра́л – вовк козу́ розірва́в. • За́дранный – за́драний, заде́ртий, заду́блений. |
| Задура́чить – заморо́чити, задури́ти кого́, задури́ти кому́ го́лову. |
| Заду́ривать, задури́ть – заду́рювати, задури́ти, моро́чити, заморо́чити кого́. • -вать голову кому – моро́чити го́лову кому́. |
| Закружи́ть –
1) (чем, что: о ветре и т. п.) закрути́ти, заверті́ти. [Ві́тер закрути́в сухи́м ли́стям. Схо́питься ві́тер і закру́тить по шляху́ (Грінч.)]. • -жи́ть кому голову – закрути́ти, ваверті́ти, замакі́трити го́лову кому́, зби́ти кого́ з пантели́ку (з пли́гу, з пли́ву). • -жи́ло в голове, -жи́ло кого – заморо́чило го́лову, замакі́трило го́лову кому́, заверну́лося (замакі́трилося) в голові́ кому́, мло́сті обняли́ кого́, мло́сно ста́ло кому́, занедо́брилося кому́, голова́ пішла́ о́бертом, мо́зок закрути́всь кому́, у ко́го; 2) (заставить путать в лесу) закрути́ти кого́; 3) (начать описывать круги, кружиться) закружи́ти, закружля́ти; 4) (загулять) закрути́ти, закури́ти, загуля́ти, закубря́чити. |
| Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́. |
| Заморо́чить кого – заморо́чи́ти, запа́морочити кого́, задури́ти го́лову кому́, па́мороки (ба́ки) заби́ти кому́, з пантели́ку зби́ти кого́. • Заморо́ченный – заморо́чений, запа́морочений. |
| За́муж, нрч. – за́між. [Убо́гого полюби́ла, ма́ти за́між не пусти́ла (Шевч.). Візьму́ за́між за се́бе (Пісня)]. • Выходить, выйти -муж – іти́, піти́ за́між за ко́го, дружи́тися, одружи́тися з ким, зашлю́битися з ким, віддава́тися, відда́тися, (о мн.) повіддава́тися за ко́го, поодру́жу́ватися з ким; (образно) зав’яза́ти го́лову (ко́су), покри́ти ко́су, (о несчастл. замужестве образно) зав’яза́ти світ кому́. [Чи за и́ншого пішла́, чи мене́ чека́єш? (Пісня). Зашлю́битись, не до́щик перечека́ти (Номис). Відда́лася за Андрі́я (Коцюб.). Мої́ по́други всі вже поодру́жувалися. Я не бу́ду, коза́ченьку, коси́ покрива́ть (Пісня). Зав’яза́ла голо́воньку, – не розвяжу́ дові́ку (Чуб. V). Взяли́ мене́, ізвінча́ли і світ мені́ зав’яза́ли (Пісня)]. • Выйти -муж раньше старшей сестры – (шутливо) під кори́то підверну́ти ста́ршу. [Ме́нша, та́ рані́ш пі́де за́між, підве́рне ста́ршу під кори́то (Г. Барв.)]. • Выдавать, выдать -муж – дава́ти, да́ти (за́між), віддава́ти, відда́ти (за́між), дружи́ти, одружи́ти. [Сині́в жени́ти, а дочо́к дава́ти, ро́дичів на весі́лля зва́ти (Мет.). Тому́ си́на жени́ти, тому́ дочку́ дружи́ти (Основа)]. |
| Запу́тывать, запу́тать –
1) что (перепутывать) – заплу́тувати, заплу́тати, запу́тувати, запу́тати, забо́рсувати, забо́рсати й забурсува́ти що, (о мног.) позаплу́тувати; (о волосах: вз’ерошить) ку́длати, заку́длати, куйо́вдити, за[с]куйо́вдити, (о мн.) поку́длати, покуйо́вдити. • -тать дело – заплу́тати спра́ву; 2) кого (приводить в замешательство) – заплу́тувати, заплу́тати, збива́ти, зби́ти кого́. [Слі́дчий заплу́тав його́ геть, він не знав, що й каза́ти (Київ)]; 3) (увязывать верёвкой что-л.) зав’я́зувати, зав’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти що, зашнуро́вувати, зашнурува́ти, ушнуро́вувати, ушнурува́ти що; 4) кого во что – заплу́тувати, заплу́тати, уплу́тувати, уплу́тати кого́ в що, (о мног. поза[пов]плу́тувати), уверта́ти, уверну́ти, вкру́чувати, вкрути́ти кого́ в що; см. Впу́тывать. • -тывать, -тать кого в дело – за[в]плу́тувати, за[в]плу́тати кого́ в спра́ву, пришива́ти, приши́ти кого́ до спра́ви. • -тывать, -тать (завлечь кого во что) – заплу́тувати, заплу́тати кого́ в що, затене́тити кого́. [Щоб мо́лодіж мою́ лица́рську ви у любо́вні сі́ті заплу́тали? (Грінч.)]; (влюбить в себя) закоха́ти кого́ в се́бе, закрути́ти кого́, кому́ го́лову. |
| Зара́ниваться, зарони́ться –
1) запада́ти, запа́сти, упада́ти, упа́сти, зава́люватися, завали́тися, закида́тися, заки́нутися куди́. • -ни́лась искра – запа́ла і́скра. • Нож -ни́лся за сундук – ніж запа́в (завали́вся) за скри́ню; 2) (перен.: запечатлеться, запасть) запада́ти, запа́сти в ко́го, в що, засіда́ти, засі́сти в що, в чо́му (в го́лову, в голові́). [В ко́го-ж запа́ла хоч і́скра єди́на, вік її́ бу́де носи́ть (Л. Укр.)]. • Давно у меня -ни́лась мысль – давно́ запа́ла (засі́ла) мені́ в го́лову ду́мка. • -ться в памяти – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку. |
| Заседа́ть, засе́сть –
1) (в засаде) засіда́ти засі́сти, (о мн.) позасіда́ти на ко́го; (залегать) заляга́ти, залягти́. [Засіда́ли на во́вка. Твої́ зяті́ на нас позасіда́ли (Куліш)]. • -се́сть окопавшись валом – ошанцюва́тися. • -се́сть где – засі́сти де. • -се́сть в гостях – засі́сти в го́стях, загостюва́тися. [Засі́в у корчмі́, то сиді́тиме хто й зна по́ки. Пішла́ до ті́тки на годи́нку, а засі́ла на всю дни́нку (Приказка)]. • -се́сть в голове – запа́сти в го́лову, на ду́мку, урої́тися в го́лову. [Все сиди́ть, руко́ю підпе́ршися, все ду́має… на́че ду́мка яка́ важка́ запа́ла їй у го́лову (Основа). Врої́вся мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик (М. Вовч.)]. • Давно -се́вшая в голову мысль – зада́внена (давно́ засі́лая) ду́мка. • -се́сть за работу – сі́сти до пра́ці; 2) Заседа́ть (в суде и т. п.) – засіда́ти (в сейме) засіда́ти в се́[о́]ймі, сеймува́ти (Куліш)]. • Заседа́ющий – прису́тній на засі́да́нні; 3) см. Застрева́ть. |
| Затемня́ть, затемни́ть – затемня́ти и зате́мнювати, темни́ти, сов. зате́мни́ти, (омрачать) затьма́рювати, тьма́ри́ти, затьма́ри́ти, (застить) за́стувати що; срвн. Затеня́ть и Затмева́ть. • Слегка -ня́ть – притемня́ти и -нювати, притемни́ти що. • -ня́ть смысл, понимание, сущность чего-л. – затемня́ти, притемня́ти, затума́нювати зміст, розумі́ння, істо́ту чого́. [Не ду́маю, щоб хи́би ті чи блу́ди усе́ хоро́ше в ньо́му затемня́ли (Куліш)]. • -ня́ть ум (разум), сознание – затемня́ти, притемня́ти, за[при]тьма́рювати, тьма́ри́ти, затума́нювати, запа́морочувати ро́зум, свідо́мість (го́лову) кому́. • Затемнё́нный – зате́мнений, затьма́рений, притьма́рений, прите́мнений; затума́нений, запа́морочений. |
| Зауря́д, нрч. – під оди́н ряд, (сплошь) по́спіль. • Все зауря́д – голова́ в го́лову. [Капу́ста – голова́ в го́лову однакові́сінька (Сл. Гр.)]. |
| Зашиба́ть, зашиби́ть –
1) (ушибать) забива́ти, заби́ти, побива́ти, поби́ти. [Не лізь на коло́дку, бо заб’є́ш голо́вку (Манж.). Заби́в колі́но, що й ного́ю не поворухне́ (Харк. п.)]; 2) (деньги) загріба́ти, загребти́, заробля́ти, зароби́ти. • -ба́ть деньги – копі́йчи́ну загріба́ти; 3) (пить) пи́ти, запива́ти запива́тися, вкида́тися в горі́лку, торка́ти ча́рку. • Хмель -ши́б – хміль у го́лову вда́рив. • Заши́бленный – заби́тий, поби́тий. • -ться – (ушибаться) забива́тися, заби́тися, побива́тися, поби́тися, уда́ритися; см. Ушиби́ться. |
| Иска́ть –
1) (стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)]. • Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)! • -ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха. • -ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́. • -ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́). • От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють. • -ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя. • Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того. • -ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах. • -ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди. • -ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи). • -ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі). • -ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки. • Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте? • -ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)]. • И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди). • И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити). • И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го; 2) (что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)]. • Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним. • На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти. • -ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду). • -ка́ть по суду – пра́вити судо́м. • -ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)]. • -ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким. • -ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити. • -ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти; 3) (в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)]. • В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є. • -ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го. • -ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги. • Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)]. • -мый результат – шу́каний ви́слід. • -мое (мат.) – шу́кане (-ного). |
| Ка́пать, ка́пнуть и Ка́нуть –
1) (падать каплями) ка́пати (-паю, -паєш и ка́плю, -плеш, -плють), ка́пнути, кра́пати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), кра́пнути, (иногда: о дожде, крови) ця́п(к)ати, ця́пнути и ця́нути, (о слезах, крови иногда) ка́нути, сов. кану́ти; (учащённо, беспрерывно) капоті́ти, крапоті́ти, ляпоті́ти, цяпоті́ти. [Чу́ю сльо́зи на моє́ лице́ ка́пають, ка́пають (Грінч.). До́щик, до́щик ка́пає дрібне́нько (Пісня). До́щик кра́пле (Рудч.). Дав Бог ве́сну, ві́є тепло́м, із стріх вода́ ка́пле (Пісня). Ка́пле кровця́ у крини́цю (Рус. Дн.). Хоч по ка́пельці до́щик кра́па на ка́мінь, а таки́ прої́сть його́ (Квітка). Кровцю́ пусти́ла – кровця́ ця́пала; де кровця́ ця́пне, це́рковця ста́не (Kolb.). Ой зо́ре, зо́ре! – і сльо́зи ка́нуть (Шевч.). З палаша́ кровця́ ка́не (Голов.). До́щик, до́щик, аж із стрі́хи капоти́ть (Пісня). З стрі́хи ляпоти́ть (Грінч. III). День і ніч дощі́ холо́дні б’ють о ві́кна, цяпотя́ть (Франко)]. • Пот -пал с его лица – піт ка́пав йому́ з лиця́. • С кровли -плет – з стрі́хи ка́пає, ка́пле. • Свеча -ет – сві́чка ка́пає. • Над нами не ка́плет – на го́лову нам не тече́; дощ не йде; 2) -пать, ка́пнуть что (лить по капле) – ка́пати, ка́пнути що у що, куди́. • -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды – ка́пай лі́ки по п’ять кра́пель у ло́жечку води́; 3) (пропускать сквозь себя капли) протіка́ти, текти́. • Крыша, потолок -плет – дах, сте́ля протіка́є, тече́. |
| Карту́з –
1) карту́з (-за́), кашке́т (-та), (собствен. козырёк) ко́зир (-ря), козиро́к (-рка́). [Хто хо́дить у карту́зі, так у то́го чорти́ в пу́зі (Номис). Зустріча́в їх там, зби́вши на поти́лицю кашке́та (Васильч.). Паробі́чка в жупани́ні, на голові́ ко́зир (Основа). На ньо́му був козиро́к з черво́ною стрі́чкою навкруги́ (Н.-Лев.)]. • Лихо заломленный -ту́з – на-ба́кир зби́тий кашке́т. • Надеть на голову -ту́з – покла́сти, убра́ти, наді́ти кашке́та (на го́лову). • Все теперь надели -тузы́ – всі тепе́р убра́лися в кашке́ти; 2) (бумажный мешёчек) папіря́ний міше́чок, папіря́на торби́нка. • -ту́з табаку – па́чка тютюну́; 3) артил. – карту́ша, набі́йна ладу́нка, ладу́нка з по́рохом. |
| Кла́няться, поклони́ться – кла́нятися и уклоня́тися, (в песнях) поклоня́тися, уклони́тися, поклони́тися кому́, (прощаясь ещё) відклоня́тися, відклони́тися. [Ба́тькові й не́ньці поклоня́йся (Пісня). Молоди́й і молода́ відклоня́ються ба́тькові й ма́тері (Сл. Гр.)]. • -ться почтительно – уклоня́тися шанобли́во, пошти́во; чоло́м дава́ти (віддава́ти, відда́ти). [Увійшо́в у ха́ту, відда́в чоло́м господаре́ві (М. Грінч.)]. • -ться в пояс – уклоня́тися ни́зько, низьки́м покло́ном. • -ться земно – би́ти (сов. уда́рити) чоло́м, па́дати (упа́сти) в но́ги (до ніг) кому́, уклоня́тися до землі́, чоло́м дозе́мний (уклі́н) да́ти, (презр.) п’я́ти лиза́ти кому́. [Уда́рили чоло́м перед на́шим столо́м (Пісня)]. • Не стоило и -ться кому – не варт було́ й го́лову клони́ти (кла́нятися) перед ким. • -ться кому чем – дарува́ти кому́ що, на рале́ць дава́ти кому́ що. • -юсь вам этим конём – дару́ю вам цього́ коня́. • -ни́лся ему сотнею рублей – відні́с йому́ на рале́ць со́тню карбо́ванців. • Просить -няясь – проха́ти уклі́нно. • -ться (передавать поклон кому) – поклоня́тися (сов. поклони́тися), кла́нятися кому́, до ко́го, покло́на перека́зувати (посила́ти) кому́, (сов. перекла́нятися кому́ од ко́го), віта́ти кого́ (покло́ном). [Віта́йте його́ від ме́не (низьки́м покло́ном)]. • Берёт так -ется, а возьмет, так чванится – як позича́є, то всі боги́ виклада́є, а як віддає́, то в ба́тька-ма́тір ла́є (Номис). |
| Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)]. • -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти. • -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.). • -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою. • -сть в кучу – на ку́пу кла́сти. • -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си. • -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок. • -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)]. • -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10. • -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни. • -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́. • -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що. • -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)]. • -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го. • -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці. • -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть. • Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́. • -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)]. • -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́. • -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік. • -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)]. • -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)]. • -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну. • -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му. • -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)]. • -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що. • -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що. • -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го. • -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься. • -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися. • -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му. • -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть. • -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть. • -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4. • -сть преграду, см. Прегражда́ть. • -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем. • Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка). • Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка); 2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти; 3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика]. • Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный. |
| Конту́зить – конту́зити (-жу, -зиш). • Конту́женный – конту́жений. • -ный в голову – конту́жений у го́лову. |
| Коро́ва – коро́ва, ум. корі́вка; специальнее: (первый раз отелившаяся) пе́рвістка, (телящаяся через год) перелі́тка, (доящаяся не на все дойки) ми́мка, (во время течки) гони́ця; (в детск. языке) ма́ня, му́ня, ми́ня, би́ня. • -ва яловая, стельная, дойная, молочная – коро́ва я́лова (я́лівка), ті́льна, ді́йна, моло́чна. • Бодливой -ве бог рог не даёт – коли́-б свині́ ро́ги, поколо́ла-б усі́х; якби́ жа́бі хвіст, усе́-б по́ле ви́толочила (Приказки). • Как -ва языком слизнула (следа не осталось) – як коро́ва язико́м злиза́ла; як віл лизну́в; як ли́зень (лиз) злиза́в (Приказки). • Пристало, как седло к -ве – приста́ло (підхо́дить), як коро́ві кульба́ка, як свині́ нари́тники (Приказки). • Чья бы -ва мычала, а наша б молчала – чия́ б гарча́ла, чия́-б мовча́ла. • Балованная -ва всё стадо балует – дай во́лю одно́му, всі на го́лову ся́дуть. • Морская -ва, зоол. Rhytina Stelleri – морська́ коро́ва. |
| Косого́рить – копа́тися під ко́го; ки́рпу гну́ти, го́лову де́рти, задира́ти. |
| Косоды́риться –
1) (чваниться) де́рти го́лову, вихваля́тися, гну́ти ки́рпу; 2) (сердиться) бри́шкати, коті́в де́рти. |
| Кружи́ть – (что, чем) крути́ти що, чим. [Вир його́ скаже́ний кру́тить (Грінч.). Обвяза́в каменю́чку мотузко́м і крути́в не́ю в пові́трі (Харківщ.). Ві́тер кру́тить сні́гом (М. Грінч.)]. • -жи́ть вокруг кого, чего – кружля́ти, колува́ти навко́ло ко́го, чо́го; (о птице) кружля́ти, круженя́ти. [Кружля́є скрізь там га́лич над лана́ми (Л. Укр.). Корша́к літа́є, літа́є, – чого́ він так круженя́є? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирува́ти, нуртува́ти. [Ота́м, де вода́ виру́є, там я́ма (М. Грінч.). Літа́є павути́ння, кружля́є і виру́є у пові́трі (Л. Укр.)]. • -жи́ть кого в танце – крути́ти кого́ в танку́ (танцю́ючи). • Ветер -жи́т пыль, песок – ві́тер ви́хорить, ві́тер кру́тить по́рох, пісо́к; (снег) ві́тер ви́хорить, хурде́лить; ві́тер кру́тить сні́гом. • -жи́ть в пути, см. Колеси́ть. • -жи́ть голову кому – крути́ти, моро́чити го́лову кому́, (пренебр.: путать) дури́ти кому́ го́лову. [Що ти мою́ го́лову ду́риш?! (Звин.)]. |
| Лезть –
1) лі́зти, (взлезать) вила́зити, вилі́зати, зла́зити куди́, на що, по чо́му; (карабкаться) де́ртися и дра́тися (деру́ся, -ре́шся), видира́тися, здира́тися, пну́тися и п’ясти́ся (пну́ся, пне́шся), спина́тися, (цепко) дра́патися куди́, на що; (слезать) зла́зити, зліза́ти з чо́го, куди́, у що; (переть) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися куди́, до чо́го, у що; срвн. Ла́зить и Взбира́ться. [Серед лі́са стої́ть дуб,— дава́й по нім лі́зти (Рудан.). Зно́ву лі́зуть на со́нце важкі́, розтрі́пані хма́ри (Коцюб.). Наї́вся дурману́ та й дере́ться на стіну́ (Богодухівщ.). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Наймички́ рего́чуться, аж на ко́мін спина́ються (Н.-Лев.). Ля́дські госпо́дарі почали́ пе́ртися на узграни́ччя всіма́ способа́ми (Куліш)]. • Лезть на дерево, на кровлю – лі́зти, ви[з]ла́зити, де́ртися, ви[з]дира́тися, пну́тися на де́рево, на покрі́влю. • Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) – лі́зти (де́ртися и т. п.) на сті́ну. • Лезть с дерева – лі́зти (зла́зити, зліза́ти) з де́рева. • Лезть на четвереньках – ра́чки лі́зти, рачкува́ти. [Струк рачкува́в за ї́м зда́лека (Грінч.)]. • Лезть в воду – лі́зти у во́ду. • Лезть в бары, в начальство и т. п. – пну́тися или п’ясти́ся, лі́зти в пани́, в нача́льники, на па́нську лі́нію гну́ти, (грубо) пе́ртися, пха́тися, ми́катися куди́, до чо́го, у що. [Забага́тіли, в пани́ пну́ться (Слов’яносерощ.). П’я́вся до гетьманува́ння на Украї́ні (Куліш). В слов’янофі́ли так і прете́сь (Шевч.). У нача́льство він не пха́ється (Грінч.). Коли́ не піп, не ми́кайся в ри́зи (Приказка)]. • Куда ты -зешь? – куди́ ти лі́зеш, пне́шся? (грубо) куди́ ти пха́єшся (пре́шся)? [Куди́ ти пре́шся,— і без те́бе ті́сно (Л. Укр.)]. • Не лезь в чужое дело – не втруча́йся (не вми́куйся) до чужо́ї спра́ви; не пхай но́са до чужо́го про́са (Номис). • Лезть (приставать) к кому – лі́зти, в’я́знути, чіпля́тися до ко́го. • Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому – з коро́ткими гужа́ми пристава́ти до ко́го; срвн. Пристава́ть 4. • Лезть в драку – лі́зти, сі́[и́]катися, со́ватися, сука́тися з кулака́ми (з ноже́м и т. п.) до ко́го. [Чого́ до ме́не з ножа́кою си́каєшся? (Куліш). Крича́в, со́вався з кулака́ми (Н.-Лев.). Не би́лася я, а вони́ сука́лися з кулака́ми, а я одпиха́лась (Переяславщ.)]. • Лезть в голову – лі́зти в го́лову, лі́зти (су́нутися, спада́ти) на ду́мку, на ми́слі, (фам.) пе́ртися в го́лову. [Лі́зе на ду́мку, на́че зло́дій до скри́ні (Кон.). Такі́ все дурни́ці лі́зуть (спада́ють) на ду́мку (Харківщ.). Їх ли́ця раз-у-ра́з су́нулися мені́ на ду́мку (Франко). Одні́сінька влі́злива ду́мка так і пре́ться в го́лову (Крим.)]. • Ему ничто не -зет в голову – його́ голови́ ніщо́ не держи́ться; йому́ до голови́ нічо́го не впха́єш (не втовче́ш). • Он сам в петлю -зет – він самохі́ть у пе́тлю лі́зе (пне́ться), він сам собі́ за́шморг на ши́ю накида́є. • Сапоги узки, не -зут на ногу – чо́боти вузькі́, не нала́зять на но́гу. • Шапка не -зет на голову – ша́пка не нала́зить на го́лову. • Из кожи лезть – рва́тися (видира́тися) з шку́ри; Срвн. Ко́жа. [Роблю́, аж із шку́ри видира́юся (Звин.)]. • Он в карман за словом не -зет – він язика́ не в кеше́ні хова́є, він по сло́во до кеше́ні не лі́зе; 2) а) (о волосах, мехе) лі́зти, вила́зити. [Після́ ти́фу ко́си вила́зять, лі́зе й лі́зе і кі́ска отака́ зоста́неться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лі́зти, розла́зитися. [Крам гнили́й: так і лі́зе (розла́зиться) в рука́х (Полтавщ.)]. |
| Лоб (р. лба) –
1) лоб (р. ло́ба, м. (на) ло́бі, им. мн. лоби́), чо́ло́ (им. мн. чо́ла); срв. Чело́. [Пани́ чу́бляться, а в мужикі́в лоби́ боля́ть (Номис). Широ́кою доло́нею обтира́в собі́ піт із чола́ (Франко). Він уклони́вся, торкну́вшись чоло́м землі́ (Коцюб.)]. • Лоб высокий, низкий – висо́кий, низьки́й лоб, висо́ке, низьке́ чо́ло́. [Мов хма́рами було́ пови́те її́ висо́ке бі́ле чо́ло (Грінч.)]. • С высоким лбом – високоло́бий, високочо́лий. [Мов ті діди́ високочо́лі, дуби́ з гетьма́нщини стоя́ть (Шевч.)]. • С выпуклым, крутым лбом – горболо́бий. • С большим лбом, см. Лоба́стый. • Бить, ударить лбом (о баране) – бу́цати, бу́цну́ти. [І бара́н бу́цне, як заче́пиш (Номис)]. • Ударяться, удариться лба́ми – бу́цатися, бу́цнутися, би́тися, вда́ритися (трі́снутися) навло́бки. [Трі́снулися навло́бки бара́ни (Кролевечч.)]. • Подкатывать глаза под лоб – пуска́ти о́чі під ло́ба, (диал.) завіра́ти о́чі. • Медный лоб – мі́д(я́)не чо́ло́, безчі́льник, наха́бний ду́рень. • Лоб широк, а в голове тесно – під но́сом коси́ти пора́, а на ро́зум не о́рано. • Выше лба уши не растут – ви́ще ти́ну лобода́ не бува́. • Хлоп его в лоб, да в мешок – цок у лобо́к, та в пи́сану ка́йстру. • Как поленом по́ лбу – як обу́хом по голові́. • Лбом стены не прошибёшь – голово́ю (ло́бом) му́ру не проб’є́ш. • Будь он семи пядей во лбу – бу́дь у ньо́го ро́зуму аж понад го́лову, будь він (з йо́го) і наймудрі́ша голова́. • Лоб забрили – зняли́ чу́ба. • Всадить себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба; 2) (фронтон) чо́ло, см. Перё́д 1; 3) (бой в молоте) чо́ло, фа́на, (иногда) ба́на; 4) Лоб бараний, геол. – бара́нячий лоб, кучеря́ва ске́ля. |
| Лома́ть, ломну́ть –
1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)]. • -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)]. • -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)]. • -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)]. • -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3. • -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі. • -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1. • -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)]. • -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика. • -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́. • -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)]. • -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї. • -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту). • -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н. • -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу). • -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)]; 2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу). • Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2. • Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд. |
| Мета́ться, мё́тываться –
1) (страд. з.) – а) (быть бросаемым) ки́датися, мета́тися, бу́ти ки́даним; (об искрах, огне) си́патися, бу́ти си́паним, (о паре) ора́тися, бу́ти о́раним, (о стоге) кла́стися, бу́ти кла́деним и т. д. -ться в глаза – ки́датися в о́чі, впада́ти в о́ко (в о́чі); б) (о детёнышах животных) приво́дитися; в) (об икре) викида́тися; г) (о шитье) наживля́тися, ши́тися на живу́ ни́тку; фастриґува́тися; (о петлях) обкида́тися; 2) (взаимн. з.) ки́датися чим. [Ді́ти ки́даються сніжка́ми (Київщ.)]; 3) -ться, метну́ться (возвр. з.) – ки́датися, ки́нутися, мета́тися, метну́тися, бо́рсатися, шата́тися, шатну́тися, ша́снутися, шиба́тися, шибну́тися, шварга́тися, (суетливо) метуши́тися, (бегать) га(й)са́ти; (от укуса насекомых: о животн. и перен. о людях) ґе́дзатися, ґе́дзкатися, ґзи́тися, дрочи́тися. [Над кру́чею ки́далась, як ча́йка, Фатьма́ (Коцюб.). Всю ніч мета́вся та вереща́в, не даючи́ спа́ти (Франко). Бо́рсався з нестерпу́чого бо́лю, але́ мовча́в (Грінч.). Шатну́всь по всій ха́ті – нема́ ніко́го (Рудч.). Шиба́ється, як чорт по пе́клі (Номис). Бурсачва́ шварга́лась по кла́су (Еварн.). Безси́ло метуши́ться між буржуазі́єю і пролетарія́том (Азб. Ком.). Гаса́ли по ву́лицях (Леонт.). Крича́ла, ґе́дзалась, кача́лась (Котл.)]. • -та́ться во все стороны – ки́датися на всі бо́ки. • -тся как угорелый, как угорелая кошка, как цыган на торгу (на ярмарке) – ки́дається (бі́гає) як очмарі́лий (очемері́лий) кіт, як попе́чений, як посо́лений, як ци́ган на я́рмарку. • Кровь -нё́тся в голову – кров ки́неться в го́лову. |
| Мозжи́ть –
1) міжчи́ти, товкти́ (до́ки не розтовче́ться), (дробить) дроби́ти, криши́ти, (плющить) плю́щи́ти, плеска́ти, чави́ти що; (колотить кого) товкма́чити, мотло́ши́ти кого́. [Можчи́ли го́лови і спи́ни (Котл.). Міжчи́в мене́ (Звягельщ.)]. • -жи́ть голову кому, перен. – гри́зти (міжчи́ти) го́лову кому́, золи́ти кого́, дозоля́ти кому́. • -жи́ть кого (просьбами о чём) – каню́чити в ко́го чого́, же́брати в ко́го що и чого́, цига́нити; 2) (безл.: ломить) ломи́ти, крути́ти що, ломоті́ти в чо́му, (корчить) судо́мити що в ко́го и кому́. [На него́ду ко́сті в ме́не кру́тить (Київ)]. • У меня голову -жи́т – мені́ го́лову ло́мить, у ме́не голова́ тріщи́ть. |
| Моро́чить кого, голову кому – моро́чити, запа́морочувати, тума́ни́ти, затума́нювати кого́ (го́лову кому́), па́мороки (ба́ки) забива́ти кому́, химе́рити кого́, лудо́ю луди́ти кого́, тумана́ пуска́ти на ко́го, тума́но́м тьми́ти кого́, го́лову заду́рювати (дури́ти) кому́; (вызывая обман чувств) ману́ пуска́ти (напуска́ти) на ко́го. [Та геть її́! в пусти́ню! на вигна́ння! Хай не моро́чить нас, не баламу́тить! (Л. Укр.). Хто його́ там ду́мав сва́татись; так ті́льки тума́н в люде́й (Н.-Лев.). Ска́же ці́сар мене́ вби́ти, що люде́й химе́рю (Федьк.). Тумана́ пуска́є (Стефаник). Не тьми́в їх тума́ном загро́бних іде́й (Франко). Він (Виго́вський) царя́ ті́льки лудо́ю луди́в (Куліш). Хазя́йка до́бра люди́на, а проте́ бог його́ зна́є! мо́же таку́ ману́ напуска́ (Мирн.)]. • Он нас -мит – він нас моро́чить (тума́ни́ть), він нам па́мороки (ба́ки) забива́є, він нам го́лову заду́рює (ду́рить); він ману́ пуска́є на нас. • Кого вы -чите? – кого́ ви моро́чите? кому́ ви ба́ки забива́єте? |
| Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)]. • -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)]. • -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка. • -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка. • -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка. • Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням). • Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти. • Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку. • -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а. • -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)]. • -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а. • Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру. • Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)]. • В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)]. • Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)]. • И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)]. • Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)]. • По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор. • При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)]. • С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми. • Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка). • Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях). • Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку). • Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти. • Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́. • Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад. • Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що. • Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.). • Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.). • Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)]. • Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку. • Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки. • Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки. • Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)]. • Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку). • Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́. • Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка). • Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка! • Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)]. • Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку. • Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)]. • У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.). • От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.). • Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку). • Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го). • Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). • Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко). • Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися. • Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́. • Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця). • Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́. • Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати. • Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́). • Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́. • -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́. |
| II. Мыть, мыва́ть –
1) ми́ти (ми́ю, ми́єш), (посуду, преимущ. деревянную, овощи и т. п.) ба́нити; (кипятком) па́рити, (мочалкой) віхтюва́ти, (мочалкой, щёткой, обычно с песком, с золою) шарува́ти що. [Рука́ ру́ку ми́є (Номис). Була́ в бе́резі, ді́жку ба́нила (Луб.). Ста́ла вона́ ба́нити ложечки́ (Манж.). Віхтюва́ти підло́гу (Кониськ.)]. • Ты будешь ноги мыть, а я буду воду пить – ти но́ги ми́тимеш, а я ю́шку пи́тиму. Мой свои чашки! – твоє́ ді́ло в коче́ргах! не со́вай но́са до чужо́го про́са; 2) (стирать бельё) пра́ти, (полоскать) полоска́ти що. [Хварту́х пра́ла ді́вчина (Пісня). Полоска́ла на броду́ (Пісня)]. • Мыть в щёлоке – золи́ти, лу́жити; срв. Бу́чить. [Шма́ття лу́жила (Кониськ.). Са́ме заходи́лася сорочки́ золи́ти (Мирг.)]; 3) (умывать, обмывать) умива́ти, ми́ти, обмива́ти кого́, кому́ що, змива́ти кому́ що. • Мыть голову кому – змива́ти (ми́ти) го́лову кому́; (перен.: журить) карта́ти кого́, докоря́ти кому́, (сильнее, фам.) дава́ти прочуха́нки кому́. • Мы́тый – ми́тий, ба́нений, віхтьо́ваний, шаро́ваний; пра́ний, поло́сканий, зе́лений, лу́жений, уми́ваний. [Ми́та пшени́ця (Лубенщ.). Соро́чка брудна́, немо́в кі́лька мі́сяців не пра́на (Франко)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Набива́ть, наби́ть –
1) что на что – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти що на що. • -ва́ть обручи на бочку, шину на колесо – набива́ти обручі́ на бо́чку, ши́ну на ко́лесо. [Тре́ба наби́ти обручі́ на ді́жку, а то зовсі́м розсо́хлася (Сл. Ум.)]. • -ва́ть вёдра, кадки – набива́ти ві́дра, діжки́. [Бо́ндар ві́дра набива́є (Шевч.). Ва́ші ді́жки всі вже понабива́в (Сл. Гр.)]; 2) что чем, чего во что (наполнять) – набива́ти, наби́ти, нато́птувати, натопта́ти, напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, напако́вувати, напакува́ти, (начинять) начиня́ти, начини́ти, (натолакивать) натовкма́чувати, натовкма́чити, (о мног.) понабива́ти, понато́птувати, понапиха́ти, понабига́ти, понапако́вувати, поначиня́ти, понатовкма́чувати що чим, чого́ в що. [Лиси́чка ви́їла мачо́к з сере́дини (з пирога́), а туди́ напха́ла смі́ттячка (Рудч.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Чума́ з лопа́тою ходи́ла, та гробови́ща ри́ла-ри́ла, та тру́пом-тру́пом начиня́ла (Шевч.). Ковба́си вже поначиня́ла (Богодух.). Натовкма́че було́ туди́ сухарі́в жи́тних (Основа 1861)]. • -би́ть матрац волосом, сеном – наби́ти (напха́ти, натопта́ти) матра́ц(а) воло́ссям (волосі́нню), сінни́к сі́ном. • -би́ть мебель волосом – наби́ти ме́блі воло́ссям (волосі́нню). • -ть погреб льдом – набива́ти, наби́ти льоді́вню льо́дом. • -би́ть трубку – наби́ти (напха́ти) лю́льку. • -би́ть карман – напха́ти (набга́ти, напакува́ти) (гроши́ма) кише́ню. • -ва́ть чучела – набива́ти (випиха́ти) маняки́. • Ребёнку -би́ли голову бесполезными правилами – наби́ли (начини́ли, натовкма́чили, нату́ркали, вульг. набухту́рили) дити́ні го́лову непотрі́бними пра́вилами. • -бьё́т себе чем-л. голову – наб’є́ (начи́нить) собі́ чимсь го́лову. • -ть кому что в уши – нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понату́ркувати кому́ що в у́ха. [Я вже зна́ю, це вона́ йому́ нату́ркала (Сл. Ум.). Понату́ркують дурни́м в у́ха, а вони́ й ві́рять (Грінч.)]; 3) (навевать) набива́ти, наби́ти, понабива́ти чого́ куди́, в що. • Ветер -би́л, ветром -би́ло много снегу в сени – ві́тер наби́в, ві́тром наби́ло (понабива́ло) бага́то сні́гу в сі́ни; 4) (наколачивать чего во что) набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти чого́ в що. • -ть гвоздей в стену – набива́ти, наби́ти, понабива́ти гвіздкі́в (цвяхі́в) у сті́ну; (для обмазки стены глиной) цвяхува́ти (цвяшкува́ти), обцвяхува́ти (обцвяшкува́ти) сті́ну, поцвяхува́ти (поцвяшкува́ти) сті́ни. • -би́ть свай – наби́ти (понабива́ти) паль у що; 5) (тиснить) вибива́ти, ви́бити, (о мног.) повибива́ти що. • -ва́ть холст, холсты – вибива́ти полотно́, поло́тна; 6) (наминать) набива́ти, наби́ти, (во мног. местах) понабива́ти що. • -би́ть себе ногу, ноги – наби́ти собі́ но́гу, понабива́ти собі́ но́ги. • -би́ть мозоли – понабива́ти (понаму́лювати) мозо́лі. • Седло -би́ло спину у лошади – сідло́ наби́ло спи́ну коне́ві. • -ть оскомину – набива́ти, наби́ти оско́мину, (себе) оско́мити, пооско́мити собі́ зу́би, оско́митися, пооско́митися. [Зеле́ні кисли́ці ї́сти, то ті́льки зу́би оско́мити (Сл. Гр.)]. • -би́ть руку (переносно) – наби́ти (нава́жити) ру́ку, налама́тися, приломи́тися (до робо́ти). [Ті́льки нава́жиш ру́ку до яко́ї робо́ти, а він тебе́ взяв та й на дру́ге мі́сце переста́вив (Київщ.)]. • -ть цену – набива́ти (підбива́ти), наби́ти (підби́ти) ці́ну. [Коло ко́ней хо́дять та ці́ну набива́ють (Чигиринщ.). Ма́ло й торгува́лися, підбива́ли ці́ну (Франко)]; 7) нарі́зувати, нарі́зати, нако́лювати, наколо́ти; набива́ти, наби́ти; (о мног.) понарі́зувати, понако́лювати; понабива́ти чого́. • Охотник -би́л много дичи – стріле́ць настріля́в бага́то дичини́. • -би́ть орехов – наби́ти горі́хів. • Наби́тый – наби́тий и наби́ваний, (о мног.) понаби́ваний; нато́птаний, на́пханий, на́бганий, напако́ваний, начи́нений, натовкма́чений; (о ткани) ви́битий, виби́ваний, повиби́ваний и т. п. Туго -тый кошелёк – до́бре (ту́го) нато́птаний (на́пханий, на́бганий, начи́нений) гама́н (капшу́к). [Че́рес із котя́чої шкі́ри, ту́го на́пханий банкно́тами (Франко). Начи́нений капшу́к шага́ми з кали́тки глузува́в (Боров.)]. • Битком -тый – на́топтом-нато́птаний, на́пхом-на́пханий, по́вно на́бганий, (толпящимися) (повно)нато́впаний. [Мане́нька це́рква по́вно нато́впана була́ людьми́ (Грінч.)]. • Люди битком -тые в карету – лю́ди на́пхом-на́пхані в каре́ту. • -тый дурак – ду́рень заплі́шений (несосвіте́нний). • -тая дура – дуре́па пи́сана. |
| Навя́зчивый – нав’я́зливий и (редко) нав’я́зкуватий, насти́рливий, насти́рний, нала́[і́]зливий, влі́зливий, приче́пливий, уче́пливий, уче́пистий, уї́дливий. [Стри́маність люди́ни, яка́ не бажа́ла показа́ти себе́ насти́рливою (Корол.). Втекти́ від насти́рливої приче́пливої ба́би (Н.-Лев.). Насти́рний осі́нній дощ (Грінч.). Влі́злива ду́мка так і пре́ться в го́лову (Крим.). Уче́пистий хло́пець (Сл. Гр.). На душі́ ваготі́ла в’ї́длива га́дка (Крим.)]. • -вый человек, см. Навя́за. • Внушить кому -вую мысль – наві́яти кому́ насти́рливу ду́мку, (шутл.) заби́ти кому́ кілка́ в го́лову. • -вый мотив – приче́пливий моти́в. |
| Нака́чивать, накача́ть, накачну́ть –
1) (насосом) помпува́ти що, напомпо́вувати, напомпува́ти, насмоко́вувати, насмокува́ти, (редко, рус.) нака́чувати, накача́ти що, чого́, (воздуха ещё, гал.) млинкува́ти що, намлинкува́ти чого́, (о мног.) понапомпо́вувати, понасмоко́вувати, понака́чувати чого́. [Маши́на помпу́є во́ду (Коцюб.). Напомпува́ли (накача́ли) де́сять ві́дер води́ (Київ)]; 2) -вать, ча́ть кого чем – а) (вином) упо́ювати, упої́ти, наду́длювати, наду́длити, (шутл.) напомпо́вувати, напомпува́ти, (о мног.) повпо́ювати, понаду́длювати, понапомпо́вувати кого́ чим; б) (знаниями и т. п.) напиха́ти, напха́ти кого́ чим, набива́ти, наби́ти кому́ го́лову чим, (шутл.) напомпо́вувати, напомпува́ти кого́ чим; срв. Напи́чкивать; 3) -вать, -ча́ть кого (на качелях) – наго́йдувати, нагойда́ти, наколи́хувати, наколиха́ти, (шутл.) навиха́ти, (о мног.) понаго́йдувати кого́ (на го́йдал[н]ці); 4) -вать, -чну́ть кого, что на что – нахи́тувати, нахитну́ти, наго́йдувати, нагойдну́ти кого́, що на що. Нака́чанный – 1) напомпо́ваний, насмоко́ваний, нака́чаний, намлинко́ваний, понапомпо́вуваний, понасмоко́вуваний, понака́чуваний; 2) упо́єний, наду́длений, повпо́юваний, понаду́длюваний; на́пханий, напомно́ваний чим; 3) наго́йданий, наколи́ханий, нави́ханий, понаго́йдуваний. -ться – 1) помпува́тися, напомпо́вуватися, напомпува́тися, понапомпо́вуватися; бу́ти напомпо́вуваним, напомпо́ваним, понапомпо́вуваним и т. п. [Юрма́ деда́лі напомпо́вувалася вла́сними ви́гадками (Коцюб.)]; 2) (напиваться) упива́тися, упи́тися, напива́тися, напи́тися, наду́длюватися, наду́длитися, (шутл.) напомпо́вуватися, напомпува́тися, (о мног.) пов[пона]пива́тися, понаду́длюватися, понапомпо́вуватися; срв. Напива́ться 2; 3) на кого – нахи́туватися, нахитну́тися, наго́йдуватися, нагойдну́тися на ко́го; 4) (вдоволь) нахи́туватися, нахита́тися, нахилита́тися, нахиля́тися, наколих[в]а́тися, накива́тися, нахиба́тися; (на качелях) наго́йдуватися, нагойда́тися, наколи́хуватися, наколиха́тися, (шутл.) навиха́тися; (о мног.) понаго́йдуватися и т. п. [Нагойда́лися до́бре на го́йдалці (Брацл.)]. |
| Наклоня́ть, наклони́ть – нахиля́ти, хили́ти, нахили́ти, похиля́ти, похили́ти, схиля́ти, схили́ти, перехиля́ти, перехили́ти, нагина́ти, нагну́ти, (редко) поклоня́ти, клони́ти, поклони́ти, уклоня́ти, уклони́ти, (о мног.) понахиля́ти, посхиля́ти, поперехиля́ти, понагина́ти що до ко́го, до чо́го, в що, над ким, над чим; (к кому к чему ещё) прихиля́ти, прихили́ти, пригина́ти, пригну́ти, (редко) приклоня́ти, приклони́ти, (о мног.) поприхиля́ти, попригина́ти, поприклоня́ти що до ко́го и кому́, до чо́го. [Нахиля́є дуб висо́кий ві́ти ду́жі і широ́кі до черво́ної кали́ни (Грінч.). Як ду́ба не нахи́лиш, так вели́кого си́на на до́бре не на́вчиш (Номис). Куди́ хи́лить ві́тер, туди́ й я хилю́ся (Пісня). Скрі́зь-же ти, буйне́сенький, по по́лю гуля́єш, ти́рсу похиля́єш (Основа 1861). Черво́нії корогви́ розпусти́в, до води́ похили́в (Ант.-Драг.). Жураве́ль схили́в до́вгу ши́ю у коло́дязь (Коцюб.). Неха́й уда́рять в тулумба́си су́мно, а ра́тища додо́лу посхиля́ють (Куліш). Перехили́в поро́жню пля́шку над ча́ркою (Н.-Лев.). Витяга́є пля́шку і перехиля́є до ро́та (Васильч.). Нагина́й гілля́ку, до́ки молода́ (Номис). По́ле усіля́ке зі́лля до се́бе кло́нить, аби́ з ньо́го води́ напи́тися (Стефан.). Вітре́ць шеле́сне та прихи́лить мені́ у віко́нце паху́чий бузо́к (М. Вовч.). Він радні́ший бу́в-би їй не́бо прихили́ти (Загірня). Пригина́в їм ви́шні, а вони́ обрива́ли я́годи (Богодух.). Приклони́в го́лову їй на плече́ і пи́льно слу́хав (Загірня)]. • -ть голову – нахиля́ти, нахили́ти, схиля́ти, схили́ти, похиля́ти, похили́ти, перехиля́ти, перехили́ти, уклоня́ти, уклони́ти, (понуро) похню́плювати, похню́пити го́лову, похню́плюватися, похню́питися, (приветствуя, прося) уклоня́тися, уклони́тися, похиля́тися, похили́тися, (о мног.) понахиля́ти, посхиля́ти го́лови. [Стиска́ємо ру́ки й схиля́ємо го́лови (Коцюб.). Ще ни́жче го́лову похили́ла (Грінч.). Перехи́лить го́лову (Номис). Стої́ть, уклони́вши го́лову (Квітка). Сиді́ла, ни́зько похню́пивши го́лову (Грінч.). Сиді́в похню́пившись (Богодух.). Мо́вчки похили́лись: «Благослови́, – ка́жуть, – ба́тьку!» (Шевч.)]. • -ть на один бок – нахиля́ти, нахили́ти на оди́н бік, (пров.) перехня́блювати, перехня́бити що (на́бік, на оди́н бік). [На́що ти так ша́пку перехня́бив? (Сл. Гр.)]. • -ть в разные стороны – нахиля́ти, нахили́ти в рі́зні бо́ки, розхиля́ти, розхили́ти що. [Ві́тер ві́є по доли́ні, розхиля́є лист кали́ні (Грінч.)]. • Наклонё́нный – нахи́лений, похи́лений, (прлг. похи́лий), схи́лений, перехи́лений, на́гну́тий, понахи́ляний, посхи́ляний, поперехи́ляний; прихи́лений, пригну́тий, прикло́нений, поприхи́ляний; похню́плений; перехня́блений; розхи́лений. [Похи́лена голі́вка (М. Вовч.). З перехи́леної пля́шки нічо́го не текло́: була́ вже поро́жня (Червоногр.). Ви́дко було́ ті́льки похню́плену го́лову (Богодух.)]. |
| Накружи́ть – (что, чем) накрути́ти що, чим (вокруг кого, чего) накружля́ти навко́ло кого́, чого́; (о птице) накружля́ти, накруженя́ти; (о воде в водовороте) навирува́ти, нануртува́ти. • -жи́ть кого в танце – накрути́ти кого́ в танку́ (танцю́ючи). • -жи́ть путём – наколува́ти, (гал. наколеси́ти), наки́нути кру́гу. • -жи́ть голову кому – закрути́ти (заморо́чити, задури́ти) го́лову кому́. • -жи́ть речами – нахвали́тися, нахизува́тися, напусти́ти туману́. • -ться – накрути́тися чим; накружля́тися, накруженя́тися; навирува́тися, нануртува́тися и т. п.; срв. Кружи́ть, -ся. |
| Накрыва́ние –
1) накрива́ння, укрива́ння, покрива́ння, (чем-л. опрокинутым) наверта́ння; (головы) надіва́ння, наклада́ння ша́пки (капелю́ха и т. п.) (на го́лову); (головы платком) напина́ння, запина́ння (голови́ ху́сткою); (стола скатертью) застеля́ння (стола́ ска́теркою, насті́льником); (на стол) накрива́ння стола́ (на стіл), застеля́ння стола́, готува́ння стола́ до обі́ду, до вече́рі; (телеги) накрива́ння, напряда́ння; 2) (врасплох) засту́кування, заска́кування. Срв. Накрыва́ть. |
| Накрыва́ть, накры́ть –
1) кого что чем – накрива́ти, накри́ти, (укрывать) укрива́ти, укри́ти, (покрывать) покрива́ти, покри́ти, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) наверта́ти, наверну́ти, (о мног.) понакрива́ти, повкрива́ти, понаверта́ти кого́, що чим. [Накри́в о́чі кита́йкою, заслу́гою коза́цькою (Пісня). Понакрива́в ву́лики покрі́влями череп’я́ними (Грінч.). Ляга́йте, ді́тки, спа́ти, а я вас повкрива́ю гарне́нько, щоб не поме́рзли (Богодух.). Наверну́ла його́ кори́том (Борзенщ.)]. • -ть голову – надіва́ти, наді́ти, наклада́ти, накла́сти ша́пку (капелю́ха и т. п.) (на го́лову). • -ть голову платком – напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́ го́лову ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою, (редко, пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти ху́стку на се́бе. [Ти хо́ч-би напрену́ла на се́бе ху́стку, чи що (Олександр.)]. • -ть стол скатертью – застеля́ти, застели́ти стіл ска́теркою (насті́льником). • -ть (на) стол – накрива́ти, накри́ти стіл (на стіл), застеля́ти, застели́ти стіл, готува́ти, наготува́ти стіл до обі́ду, до вече́рі. [Накрива́й на стіл! (Брацл.). На понакри́ваних стола́х поста́вили за́куски та на́питки (Н.-Лев.). Чи не ча́с-би вже столи́ застеля́ти? (Н.-Лев.)]. • -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) – накрива́ти, накри́ти віз (во́за), (пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти віз (во́за). [Напряда́ли віз рядни́ною (по́встю, шку́рою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) засту́кувати, засту́кати; заска́кувати, заско́чити, (поймать) зла́па́ти, злови́ти, (захватить) захопи́ти кого́. [Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Приказка). Нарва́в він череше́нь, сів ї́сти, – Хве́дір його́ засту́кав: «А що ти ро́биш у чужо́му садку́?» (Звин.). Не хо́чу, не хо́чу… незаба́ром усі́ ва́ші поприхо́дять, засту́кають тут нас (Крим.). Орда́ люде́й живце́м бра́ла, де кого́ заско́чила (Літопис Величка)]. • -кры́ть кого на месте преступления – засту́кати (заско́чити, зла́па́ти, злови́ти) кого́ на гаря́чому (вчи́нку). • -кры́ть кого на два рубля – нагрі́ти (напекти́) кого́ на два карбо́ванці. Накры́тый – 1) накри́тий, укри́тий, покри́тий, наве́рнутий и наве́рнений, понакри́ваний, повкри́ваний, понаве́ртаний; на́пну́тий, на́п’я́тий и на́пнений, за́пну́тий, за́п’я́тий и за́пнений; накри́тий, понакри́ваний, засте́лений, нагото́влений до обі́ду, до вече́рі. [Там серед дво́ру столи́ понаста́вляні, понакри́вані (Рудч.)]; 2) засту́каний, заско́чений, зла́паний, зло́влений, захо́плений. -ться – 1) накрива́тися, накри́тися, понакрива́тися; бу́ти накри́ваним, накри́тим, понакри́ваним и т. п.; 2) (какой-л. одеждой) накрива́тися, накри́тися, напина́тися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (редко, пров.) напряда́тися, напря[е]ну́тися, (укрываться) укрива́тися, укри́тися, (о мн.) понакрива́тися, понапина́тися, понапряда́тися, повкрива́тися чим. [Стої́ть ді́вка з козако́м, накри́лася рукаво́м (Пісня). Напну́лася од дощу́ свити́ною. (Богодух.). Оди́н рука́в підстелю́, дру́гим напряну́ся (Грінч. III). Жінки́ понакрива́лися бі́лими хустка́ми (Комар.). В їх на пле́чах бурну́си, що одкида́ються на го́лову, – понапина́лися ї́ми (Крим.). Поляга́ли на печі́, ще й кожу́хами повкрива́лися (Харківщ.)]. -кро́йся!, -кро́йтесь! – наді́нь (наклади́) (на го́лову) ша́пку (капелю́ха и т. п.), наді́ньте (накладі́ть) (на го́лову) шапки́ (капелю́хи и т. п.). |
| Наморо́чить кого, голову кому – заморо́чити, запа́морочити, затума́нити кого́, го́лову кому́, наморо́чити го́лову кому́, па́мороки (ба́ки) заби́ти кому́, тумана́ пусти́ти на ко́го, го́лову задури́ти кому́; (вызывая обман чувств) ману́ (на)пусти́ти на ко́го. |
| Напива́ться, напи́ться –
1) (утолять жажду) напива́тися, напи́тися, (с жадностью, грубо) наду́длюватися, наду́длитися, нажлу́ктуватися, нажлу́ктатися, (о мног.) понапива́тися, понаду́длюватися, понажлу́ктуватися чого́. [Напи́вся пого́жої води́ (Канівщ.). Наї́вся, напи́вся й спа́ти положи́вся (Номис).]. • Дайте мне -пи́ться – да́йте мені́ напи́тися (пи́ти), да́йте мені́ води́. • Не хотите ли пить? – Нет, я уже -пился́ – Чи не хо́чете пи́ти? – Ні, я вже напи́вся. • Пьёт, не -пьё́тся – п’є, не на[віді́]п’є́ться. [Знай – пили́ во́ду, не відіп’ю́ться (Квітка)]. • -ваться вволю – напива́тися досхочу́ (уво́лю), (всласть) напива́тися всмак, (по горло) напива́тися до-не́(с)хочу (по саме́ ні́куди, по за́в’язку, по ду́жку). • Лошади -пили́сь – ко́ні понапива́лися (понапува́лися); 2) (пить земельное, упиваться) напива́тися, напи́тися, упива́тися, упи́тися, (о мног.) понапива́тися, повпива́тися, попи́тися, (наугощаться) начастува́тися, (грубо) набира́тися, набра́тися, налива́тися, нали́тися, насмо́ктуватися, насмокта́тися, нарі́зуватися, нарі́затися, наду́длюватися, наду́длитися, нали́гуватися, налига́тися, наджу́люватися, наджули́тися, (диал.) набра́жуватися, набра́житися, натю́жуватися, натю́житися, (о мног.) понабира́тися, понасмо́ктуватися, понаду́длюватися и т. п., (заливать глаза) на[за]лива́ти, на[за]ли́ти (зап. на[за]лля́ти) о́чі (бельма: слі́пи), (о мног.) позалива́ти о́чі, (образно) набира́ти, набра́ти по́вну го́лову, зачме́лювати, зачмели́ти го́лову, завдава́ти, завда́ти га́рту. [Хай соло́дкого ме́ду напива́ється (Метл.). Не впива́йтесь, лю́ди! – на тім сві́ті вам смола́ за́мість вина́ бу́де (Рудан.). П’ють, п’ють, по́ки нап’ю́ться, по́тім зва́да (Л. Укр.). Зібра́лись до́брі лю́ди, на бе́седі вже зві́сно попили́ся (Гліб.). Пили́, пили́ козаче́ньки, та вже попили́ся (Грінч. III). Начастува́лися ми так, що й посну́ли (Основа 1862). Буржуа́, налига́вшись ро́му, підняли́ ґвалт (Н.-Лев.). Набра́вся як свиня́ му́лу (Звяг.). Іде́ він п’я́ний, знов наду́дливсь (Звин.). Набра́жився як п’яни́ця (Номис). Зали́в слі́пи зра́нку, то вже не тя́миш, що верзе́ш (Тобіл.). Зачмели́в го́лову та й іде́ співа́ючи (Франко)]. • -ва́ться допьяна – напива́тися до́п’яну, напива́тися п’я́ним, п’я́но впива́тися. • Напи́вшийся – що напи́вся, напи́тий; упи́тий, начасто́ваний, набра́жений. • Наевшийся и -пи́вшийся – наї́дений і напи́тений. |
| Напи́чкивать, напи́чкать – напиха́ти, напха́ти, напако́вувати, напакува́ти, начиня́ти, начини́ти, (о мног.) понапиха́ти и т. п. кого́, що чим. • -кать ребёнка лакомствами – напха́ти (напакува́ти) дити́ну ла́сощами. • Он -кал себе голову книжной премудростью – він напакува́в (наби́в, начини́в) собі́ го́лову кни́жною прему́дрістю (кни́жними му́дрощами). • Напи́чканный – на́пханий, напако́ваний, начи́нений, понапи́х(ув)аний и т. п. -ться – напиха́тися, напха́тися, понапиха́тися; бу́ти напи́х(ув)аним, на́пханим, понапи́х(ув)аним и т. п. |
| Напы́шка –
1) (действие) наса́пання, насопі́ння, нахе́кання, наха́кання; 2) (состояние) заса́пання (-ння), вели́кий дух, бага́то ду́ху. [От, яко́го в гру́дях ду́ху бага́то, що й не одди́шуся (Лубенщ.)]. • От -ки лошадь голову понурила – з вели́кого ду́ху кінь аж го́лову похили́в. |
| Натвержение – натвердження, наказання; втовкмачення (в голову). |
| Натверживание –
1) натверджування, наказування; втовкмачування (в голову); 2) витверджування, затверджування, завчання, заучування. Срв. Натверживать. |
| Натверживать, натвердить –
1) натверджувати, твердити, натвердити, наказувати, наказати, натовкмачувати, натовкмачити чого кому (втемяшивать) втовкмачувати, втовкмачити (в голову) що кому; срв. Натолковывать 1; 2) -вать урок – витверджувати (затверджувати, завчати и заучувати) завдання (лекцію). • Натверженный – натверджений, наказаний, натовкмачений, втовкмачений (у голову). -ться – 1) – а) (стр. з.) натверджуватися, наказуватися, бути натверджуваним, твердженим, наказуваним, натвердженим, наказаним; б) витверджуватися, затверджуватися, заучуватися, бути ви[за]тверджуваним, заучуваним; 2) (вдоволь, сов.) натвердитися, направитися свого; (заучивая напамять) натовктися, натрубитися и т. п.; срв. Твердить и Зубрить 3. |
| Натемя́шить – натовкма́чити чого́ кому́; (втемяшить) втовкма́чити (в го́лову), вби́ти в го́лову що кому́. |
| Натолко́вка – втолко́вування, втлума́чування, втовкма́чування (в го́лову), вбива́ння в го́лову, оконч. втолкува́ння, втлума́чення, втовкма́чення. |
| Натолко́вывать, натолкова́ть –
1) что кому – втолко́вувати, втолкува́ти, втлума́чувати, втлума́чити, (втемяшивать) втовкма́чувати, втовкма́чити (в го́лову), вбива́ти, вби́ти в го́лову що кому́; срв. Натве́рживать 1; 2) (вдоволь, сов.) а) (об’ясняя) натлума́чити, натовма́чити, натолкува́ти, (напояснять), наз’ясо́вувати, навиясня́ти и навия́снювати, напоясня́ти и напоя́снювати; б) (разговаривая) наговори́ти, набалака́ти, нагомоні́ти. Натолко́ванный – 1) втолко́ваний, втлума́чений, втовкма́чений (в го́лову), вби́тий в го́лову. • -ный ум – на́вче́ний (нато́птаний) ро́зум. [Кра́ще ро́зум прирожде́нний, ніж навче́ний (Сл. Гр.)]; 2) натлума́чений, натовма́чений, наз’ясо́вуваний. -ться – 1) (стр. з.) втолко́вуватися, бу́ти втолко́вуваним, втолко́ваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) – а) (об’ясняя) натлума́читися, натолкува́тися, попотлума́чити (досхочу́) и т. п.; б) (разговаривая) наговори́тися, набала́катися, нагомоні́тися, попоговори́ти (досхочу́) и т. п. з ким. |
| Нахохла́чивать голову кому – нако́шлати, накуйо́вдити, скуйо́вдити го́лову (волосся́, чу́ба) кому́, наї́жити, наїжа́чити чупри́ну кому́. |
| Начиня́ть, начини́ть – начиня́ти и начи́нювати, начини́ти, (о мног.) поначиня́ти що чим. [Порося́ начиня́ють ка́шею (Київщ.). Вве́чері поначиня́ю ковба́си (Брацл.)]. • -ть бомбу – начиня́ти (набива́ти, напако́вувати), начини́ти (наби́ти, напакува́ти) бо́мбу, (о мног.) поначиня́ти (понабива́ти, понапако́вувати) бо́мби. • Начинё́нный – начи́нений, поначи́нюваний; наби́тий, напако́ваний, понаби́ваний, понапако́вуваний. -ться – 1) (стр. з.) начиня́тися, бу́ти начи́нюваним, начи́неним, поначи́нюваним и т. п. [Під цим куще́м карто́плі як начи́нено (Харківщ.)]; 2) (наедаться) напако́вуватися, напакува́тися, (о мног.) понапако́вуватися чого́ и чим; 3) (набивать себе голову) начиня́ти (набива́ти), начини́ти (наби́ти) собі́ го́лову чим; 2) (вдоволь, сов.), наначиня́тися, попоначиня́ти (досхочу́). |
| Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)]. |
| Несча́стье – неща́стя (-тя); (неблагоприятная судьба) недо́ля, безща́стя, безтала́ння (-ння), бездо́[і́]лля (-лля), (невезение) нетала́н (-ну́), (бедствие, погибель) безголо́в’я (-в’я), (беда) ли́хо, біда́, лиха́ годи́на, причи́на, (беда, несчастный случай) приго́да, лиха́ приго́да, (напасть) ха́лепа; ум. недо́ленька, лиха́ годи́нонька, приго́донька. [Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). По́вен світ неща́стів (Грінч.). Його́ боля́ть неща́стя Украї́ни (Франко). Поодино́кі неща́стя тво́рять зага́льне ща́стя (Кандід). Коли́ я тут недо́лі до́сить ма́ю, хай бу́ду я щасли́ва там, у и́ншім кра́ю! (Л. Укр.). На́що вам суди́лось тут заги́нути в недо́лі? (Рудан.). Усі́м лю́дям ща́стя, до́ля, – мені́-ж безтала́ння (Метл.). У тім селі́, на безтала́ння та на поги́бель, ви́ріс я (Шевч.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис). Сам собі́ накли́кав безголо́в’я (Крим.). За́вжди наріка́ла на своє́ безголо́в’я (Черкас.). Ли́хо знена́цька підкра́лося (Коцюб.). Ста́лась мені́ причи́на: жі́нка вме́рла, зоста́лась дити́на (Пісня). Чому́ не зарятува́ти, коли́ чолові́к у приго́ді (человека постигло -тье)? (Мирний). Ха́лепи яко́ї щоб не напита́ть (М. Левиц.). Я́к-би то її́ ви́зволити з тако́ї ха́лепи та журби́? (Кониськ.)]. • Это верх -тья – це найбі́льше неща́стя (ли́хо). • К (по) -тью – (як) на неща́стя, (чаще) (як) на біду́, як на ли́хо. [На біду́, ці дурні́ лю́ди ма́ли си́лу (Крим.). Таланови́тий, на ли́хо доча́сно поме́рлий публіци́ст (Рада). Тре́ба, ду́маю, зайти́ прові́дати хреще́ників, та, як на ли́хо забу́в (Васильч.)]. • К моему -тью – на моє́ неща́стя, на мою́ біду́, на моє́ ли́хо, мені́ на неща́стя и т. п. К вящему -тью – на ще бі́льше неща́стя (ли́хо); ще й (ба й) гі́рш(е) від то́го, ще й гі́рше ли́хо. • На -тье чьё – на неща́стя, на ли́хо чиє́, кому́, на біду́ чию́, кому́, на безголо́в’я чиє́, на го́лову чию́. [Упаду́ собі́ на ли́хо (Л. Укр.). Зака́явся жени́тись, щоб знов не взя́ти лихо́ї (жі́нки) на своє́ безголо́в’я (Коцюб.). Чим-же я ви́нна, що ту́ю ду́му постанови́ли на на́ше безголо́в’я? (М. Левиц.). Неха́й горшки́ б’ю́ться на ганчаре́ву го́лову (Номис)]. • В -тьи – у неща́сті, у (лихі́й) приго́ді, при лихі́й годи́ні. [Не годи́ться жури́тись в приго́ді такі́й, адже́ и́ншим ще гі́рше бува́є (Л. Укр.). Я́к-би їм запомогти́ Ме́ндля в його́ лихі́й приго́ді? (Франко). Та нема́ гірш ніко́му, як тій сироти́ні: ніхто́ не приго́рне при лихі́й годи́ні (Пісня)]. • Мне -тье в картах – мені́ не щасти́ть (не талани́ть) у ка́ртах, мені́ ка́рта не йде. • Впадать, впасть в -тье – потра́пити (попа́сти(ся)) в біду́, зазнава́ти, зазна́ти неща́стя (недо́лі, безтала́ння, ли́ха, біди́), схо́дити, зійти́ на біду́, знедо́люватися, знедо́литися, знедолі́ти, збезтала́ніти, знещасли́влюватися, знещасли́витися. • Приносить, принести -тье кому – прино́сити, прине́сти́ неща́стя кому́, завдава́ти, завда́ти ли́ха (біди́) кому́, (пров.) ви́падком ви́пасти кому́. [Сльо́зи мої́ ви́падком йому́ ви́пали: вона́ (його́ коро́ва) здо́хла (Кониськ.)]. • С ним случилось -тье – його́ спітка́ло (поби́ло) ли́хо, з ним ста́ла(ся) приго́да, на йо́го (впа́ла) приго́да, на йо́го впа́ло безголо́в’я. [На козака́ – приго́донька; коза́к зажури́вся (Пісня)]. • Не бывать бы счастью, да -тье помогло – коли́-б (якби́) не неща́стя, не було́-б і ща́стя. • Счастье одного основано на -тьи другого – на безтала́нні одного́ вироста́є ща́стя дру́гого (Тобіл.). |
| Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка. |
| Ну́рить – хню́пити, похню́плювати, (зап.) пону́рювати (го́лову). |
| Обвя́зывать, обвяза́ть – обвя́зувати, обвяза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, пообвя́зувати, поув’я́зувати, позав’я́зувати що чим. • -за́ть тюк – ув’яза́ти паку́нок. • -за́ть голову, руку платком – зав’яза́ти (звяза́ти) го́лову ху́сткою, зав’яза́ти ру́ку ху́сткою. [Звяжи́ мені́ голо́воньку, най не боли́ть ду́же]. • Обвяза́ть деревья соломой (на зиму) – повку́тувати дере́ва́ соло́мою. • Обвя́занный – обвя́заний, ув’я́заний, зав’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною голово́ю. |
| Обезгла́вливать, обезгла́вить кого – стина́ти, стя́ти и зітну́ти кому́ го́лову, відтина́ти, відтя́ти кому́ го́лову, (во множ.) постина́ти, повідтина́ти го́лови кому́. • Обезгла́вленный – безголо́вий, з відтя́тою голово́ю. [Безголо́вий труп]. |
| II. Обру́шивать, обру́шить (ниспровергать, обваливать) – вали́ти, повали́ти, зава́лювати, завали́ти, обва́лювати, обвали́ти, обу́рювати, обу́рити. [Обу́рені лавки́ лежа́ли до́лі (Осн.)]. • -ваемый – зава́люваний, обва́люваний, обу́рюваний. • -шенный – зава́лений, обва́лений, обу́рений. • Обру́шиваться, обру́шиться – зава́люватися, завали́тися, обва́люватися, обвали́тися, обу́рюватися, обу́ритися. [Завали́лася сте́ля, тро́хи люде́й не подави́ла. Дах обу́рився]. • -ся на кого (переносно) – спада́ти, спа́сти, впа́сти, намогти́ся на ко́го, окоши́тися на ко́му, спа́сти на чию́ го́лову. [Неща́стя намогло́ся (Мирн.)]. |
| Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на]. • Одно́ из двух – одно́ з двох. • Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́. • Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)]. • Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки). • Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́. • Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять). • При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це… • Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить… • Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке. • В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося. • Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це… • В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці. • Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́). • Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння. • Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька]. • Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю. • Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́. • Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю. • Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)]. • Все до одного́ – всі до о́дного. • Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч. • Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м). • Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)]. • Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю. • Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці. • Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним. • Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного. • Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних). • Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт. • Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну. • Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́). • Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше). • То одно́, то другое – то те́, то те́. • Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший. • Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний. • Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють. • Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)]. • Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть. • Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше. • Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити. • Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють]. • В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно. • Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку. • Это одно́ и то же – це те са́ме. • Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти. • Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти). • В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды. • Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є]. • За одно́, см. Заодно́. • Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися). • Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)]. • У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло. • Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)]. • Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну. |
| Одолева́ть, одоле́ть – перемага́ти, перемогти́, замага́ти, замогти́, боро́ти, зборо́ти, побо́рювати, поборо́ти, посіда́ти, посі́сти, ду́жати, поду́жати, переважа́ти, перева́жити, здолі́ти, здола́ти, подо́ла́ти кого́, бра́ти, взя́ти го́ру над ким, підверта́ти, підверну́ти кого́ під се́бе. [Перемага́є си́ла на́ше пра́во (Куліш). Змогла́ їх ста́рість. Що за лю́те го́ре тебе́, си́ну, бо́ре? (Рудан.). Харци́з поду́жав, пану́є над на́ми (Грінч.). Палі́й посі́в того́ ли́царя, звяза́в його́. А ді́вчину ду́ми лю́тії посі́ли. Раби́ пітьми́, вони́ її́ не подола́ють (Самійл.). Не перева́жить його́ во́рог (Куліш). Тяжке́ ли́хо її́ не здолі́ло (Грінч.). Не змогла́ польщина́ взя́ти го́ру над ру́счиною (Куліш)]. • -а́ть, -е́ть в битве – воюва́ти, звоюва́ти, повоюва́ти, побива́ти, поби́ти, звитя́жити кого́. [Мале́ ві́йсько вою́є вели́ке, – ото́ ди́во. Я його́ війно́ю повою́ю. Во́рога ми подолі́ли. Звитя́жили ми їх в оста́ннім бо́ї]. • -е́ть в драке – поби́ти, переби́ти. [Як я тебе́ переб’ю́, то я бу́ду ста́рша]. • Сон -а́ет, -е́л кого – сон змага́є, зміг кого́, наляга́є, налі́г на ко́го. • Печаль, скука -а́ет кого – журба́, нудьга́ посіда́є, бере́ кого́, наляга́є на ко́го. • Нетерпение -а́ет кого – нетерпля́чка бере́ кого́. • Думы -а́ют – думки́ (гадки́) обсіда́ють, обійма́ють го́лову. • Зевота -е́ла – по́зіхи напа́ли. • Бедность -е́ла – зли́дні посі́ли, обсі́ли. • Страх -е́л – страх (о́страх) посі́в кого́. • Беда -а́ет – ли́хо намогло́ся. • Одолё́нный – подо́ла́ний, поду́жаний, перемо́жений, змо́жений, звитя́жений. |
| Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти]; 2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му]. • -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд. • -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися. • Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися. • -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки. • Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли. • -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла. • -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст. • -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду. • -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки). • -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче. • Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів. • Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив; 3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й. • -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок; 4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни]. • -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су; 5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти. • Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений. • -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд. • -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́. • С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.). |
| Опьяня́ть, опьяни́ть – п’яни́ти, сп’яня́ти, сп’яни́ти, упо́ювати, упої́ти кого́, вступа́ти в го́лову кому́. [Ра́дість п’яни́ла ду́шу. Го́лову па́хощі з кві́тів сп’яня́ли]. • Опьяня́ющий – п’я́ний, п’янки́й, (немного) п’янкува́тий. [П’я́ні па́хощі. П’янкі́ мрі́ї. Тютю́н п’янкува́тий. П’я́ним горілча́ним ду́хом уже́ по́вна була́ вся світли́ця (Грінч.)]. • Опьянё́нный чем – сп’я́нений чим, сп’яні́лий з чо́го. |
| Ослабева́ть, ослабе́ть, осла́бнуть –
1) (терять напряжение) сла́бнути, осла́бнути, посла́бнути, сла́бшати и слабі́шати, посла́бшати. • Струна -ла – струна́ осла́бла. • Память -ва́ет – па́м’ять сла́бне. • Дисциплина -ва́ет – дисциплі́на сла́бшає; 2) (обессилевать физически) сла́бнути, ослаба́ти, осла́б(ну)ти, знеси́люватися, знеси́литися, висна́жуватися, ви́снажитися, занепада́ти, занепа́сти, знемага́тися, знемогти́ся, знемо́житися, знемо́жіти, знемощі́ти, охлява́ти, о[за]хля́сти; охля́(ну)ти, замліва́ти, замлі́ти, знебува́тися, знебу́тися, (постепенно) підупада́ти, підупа́сти, (о многих) поослаба́ти, посла́б(ну)ти, познеси́люватися, позанепада́ти и т. д. -бе́л от голода – охля́в не ї́вши (з го́лоду). • Срв. Обесси́левать, Изнемога́ть. • Мороз -ва́ет – моро́з пуска́є, перестає́. • Мороз -бе́л – моро́з пересі́вся, перепа́вся, зві́льжив. • Дождь -ва́ет – дощ ущуха́є. • -бе́ть здоровьем – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я; на здоро́в’ї. • -бе́ть силами – підупа́сти на си́лах. • -бе́ть умом – на го́лову впа́сти. • -бе́ть ногами – підупа́сти (впа́сти) на но́ги, з ніг спа́сти. • -бе́ть зрением – на о́чі впа́сти. • Зрение -бе́ло – притупи́лись о́чі, осла́бли о́чі. • Он -ва́ет – підупада́є (занепада́є) на си́лі, спада́є з си́ли. |
| Отвё́ртывать, отверте́ть, отверну́ть –
1) відкру́чувати, відкрути́ти. • Я тебе голову -ну́ – я тобі́ го́лову відкручу́; 2) відкру́чувати, відкрути́ти, відві́[е́]рчувати, відверті́ти, відверну́ти. • -ну́ть винт, кран – відкрути́ти, відверті́ти ґвинт, відкрути́ти, відверну́ти крант; 3) (отворачивать) відверта́ти, відверну́ти, відгорта́ти, відгорну́ти, зако́чувати, закоти́ти, зака́сувати, закаса́ти. • -ну́ть пласт земли – відверну́ти, відгорну́ти ски́бу землі́. • -ну́ть полу – відгорну́ти по́лу. • -ну́ть воротник, рукава – відгорну́ти (відверну́ти, відкоти́ти, закоти́ти) ко́мір, закача́ти (закоти́ти, закаса́ти) рука́ва. • -ну́ть кожу – залупи́ти шку́ру. • -ну́ть лицо, глаза – відверта́ти, відверну́ти (о многих повідверта́ти) лице́, о́чі від ко́го, від чо́го, відво́дити, відве́сти о́чі від ко́го, від чо́го. • Отвё́рнутый, отве́рченный – відкру́чений, відві́рчений, відве́рнений и відве́рнутий, відго́рнений и відго́рнутий, відко́чений, зако́чений. |
| Отве́тственность – відповіда́льність (-ности). • Брать на себя -ность – бра́ти на се́бе відповіда́льність. • Взаимная -ность – кругова́ відповіда́льність. • Нести на себе -ность – відповіда́ти за що. • Оставлять на чью-либо -ность – ки́дати, залиша́ти на чию́ відповіда́льність, на чию́ го́лову. • Быть на чьей -ности – бу́ти на чиї́й відповіда́льності (ві́дповіді), на чиї́й голові́. • Слагать с себя -ность – скида́ти з се́бе відповіда́льність. • Сложить -ность на кого – переложи́ти, переки́нути на ко́го відповіда́льність. • На нас пала -ность – на нас лягла́ відповіда́льність. • Привлекать к судебной -ности кого – позива́ти до су́ду (в суд) кого́, подава́ти до су́ду на ко́го. |
| Отгова́ривать, отговори́ть –
1) кого от чего (что-л. делать) – відмовля́ти, відмо́вити, відгово́рювати, відговори́ти, відра́джувати, відра́дити, відра́ювати, відра́яти, розра́джувати, розра́дити, розра́ювати, розра́яти, збива́ти, зби́ти кого́ від чо́го (що роби́ти). • Как заберёт себе что в голову, так его не -ри́шь – як ві́зьме собі́ в го́лову що, так і не відмо́виш його́. • Он хотел начать иск против вас, но я -ри́л его от этого – він хоті́в позива́ти вас, але я його́ відра́див (розра́яв), щоб не роби́в цього́; 2) (болезнь, порчу) відмовля́ти, відмо́вити, відробля́ти, відроби́ти, відші́птувати, відшепта́ти (хоро́бу, уро́ки). |
| Отки́дывать и откида́ть, отки́дать и отки́нуть –
1) відкида́ти, відки́дати и відки́нути, (о мног.) повідкида́ти що від чо́го; (вокруг, около чего) обкида́ти, обки́нути що коло чо́го. [Обки́нь (обки́дай) сніг коло коша́ри (загороды для овец)]; (что-либо закрытое) відкрива́ти, відкри́ти; 2) (бросить, оставить), см. Оставля́ть. • -нуть коляску – відкри́ти коля́су, відки́нути (спусти́ти) халабу́ду в коля́сі. • -нуть голову – від[за]кида́ти, від[за]ки́нути го́лову. • -нуть ногу (стоя) – відста́вити но́гу. • Пехота -ла неприятеля за реку – піхо́та відпе́рла (відтру́тила) во́рога за рі́чку. • -нуть всякий страх – (по)ки́нути вся́кий страх (о́страх). • -нуть свою гордость – (по)ки́нути, (об)лиши́ти свої́ го́рдощі. • -нуть всякие заботы, горести – ки́нути ли́хом о́б землю. • Отки́данный и отки́нутый – відки́даний, відки́нутий. |
| Открыва́ть, откры́ть –
1) что – відкрива́ти, відкри́ти, (о мног.) повідкрива́ти, (а теснее: что-л. затворённое) відчиня́ти, відчини́ти, розчиня́ти, розчини́ти (напр., две́рі, воро́та, ха́ту, вікно́, скри́ню) (о мног. повід[роз]чиня́ти), (немного) відхиля́ти, відхили́ти, (гал.) отворя́ти, отвори́ти, розтворя́ти, розтвори́ти (две́рі, вікно́, о́чі); (что-л. закрытое, сомкнутое) відкрива́ти, відкри́ти, відтуля́ти, відтули́ти (димаря́, піч, гу́би) [Дити́на відтули́ла рукаво́м засло́нене лице́ (Васильч.)], відтика́ти, відітка́ти, відіткну́ти, відти́кати, (о мног.) повідтуля́ти, повідтика́ти; (что-л. завешанное) відсло́нювати, відслоня́ти, відслони́ти (запо́ну, покрива́ло), (о мног.) повідсло́нювати. [Підхо́дить до закри́тої ста́туї, бере́ за покрива́ло, тро́хи одслоня́є його́ (Л. Укр.)]; (что-л. завёрнутое) від[роз]горта́ти, від[роз]горну́ти; (что-л. замкнутое) від[роз]мика́ти, від[роз]імкну́ти (скри́ню). • -ва́ть глаза – розплю́щувати, розплю́щити, розмика́ти, розімкну́ти, розніма́ти, розня́ти о́чі. • -ва́ть рот, уста – роззявля́ти, роззя́вити, розтуля́ти, розтули́ти, розмика́ти, розімкну́ти, відкрива́ти, відкри́ти ро́та, уста́. • -вать книгу – розгорта́ти, розгорну́ти кни́гу (кни́жку). • -ва́ть бутылку – відтика́ти, відіткну́ти пля́шку. • -вать грудь – розхри́стувати, розхри́стати гру́ди, (себе) розхри́стуватися, розхри́статися. • -вать волосы (о замужней женщине) – воло́ссям (во́лосом) или косо́ю світи́ти. • -ва́ть стену – (камен.) відмуро́вувати, відмурува́ти, (деревянную) розбира́ти, розібра́ти. • -ва́ть нож – розніма́ти (розня́ти) ніж или ножа́; 2) кому что (тайну, неведомое) – відкрива́ти, відкри́ти, виявля́ти, ви́явити, об’явля́ти, об’яви́ти, викрива́ти, ви́крити що кому́ (доверить) звіря́ти, зві́рити кому́ що. • -кры́ть кому всю истину, тайну, намерения – відкри́ти (ви́явити) кому́ (перед ким) всю пра́вду, та́йну (таємни́цю, таїну́), за́міри. • -ва́ть (-кры́ть) душу, сердце – розгорта́ти (-рну́ти) перед ким, відкрива́ти (-кри́ти) кому́, перед ким ду́шу, се́рце. • -ва́ть преступление, виновника, сообщника – викрива́ти зло́чин, винува́тця, това́риша. См. Обнару́живать; 3) (узнавать неведомое дотоле) назнава́ти, назна́ти, наві́дати, ви́знати, (о мног.) поназнава́ти; 4) (находить, обретать) відкрива́ти, відкри́ти, з[від]нахо́дити, з[від]найти́, ви[від]шу́кувати, ви́[від]шука́ти, викрива́ти, ви́крити що. [Колу́мб відкри́в (з[від]найшо́в) Аме́рику. Відшука́ли вели́кі по́клади (залежи) кам’яно́го ву́гля]; 5) (изобретать) винахо́дити, ви́найти що; 6) (заводить что-л.) відкрива́ти, відкри́ти, заво́дити, заве́сти, запрова́джувати, запрова́дити, заклада́ти, закла́сти, заложи́ти. • -ва́ть (-кры́ть) школы, больницы – відкрива́ти (-кри́ти), заво́дити (-ве́сти) шко́ли, ліка́рні. • -ва́ть (-кры́ть) лавку, книжный магазин, фабрику – заклада́ти (-кла́сти), заложи́ти, відкрива́ти (-кри́ти) крамни́цю, книга́рню, фа́брику; (начинать) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. • -кры́ть кампанию, пальбу – поча́ти, розпоча́ти війну́, стріляни́ну. • -кры́ть трамвайное движение, воздушное сообщение – розпоча́ти трамва́йний рух, повітряне́ сполу́чення; 7) что-л. публично (собрание, заседание, праздник, памятник…) – розпочина́ти, розпоча́ти, відкрива́ти, відкри́ти збо́ри, засі́дання, свя́то, відкрива́ти па́м’ятник. • -ва́я собрание, предлагаю избрать председателем… – розпочина́ючи збо́ри, пропону́ю на (за) го́лову обра́ти… |
| Отсека́ть, отсе́чь – відсіка́ти, відсі́кти́, відтина́ти, відтя́ти и відітну́ти, усіка́ти, усі́кти, утина́ти, утя́ти кому́ що. • -се́чь руку, голову – відтя́ти ру́ку, го́лову. • -се́чь путь кому – заступи́ти, переступи́ти кому́ доро́гу. • -се́ченный – відсі́чений, відтя́тий, усі́чений, утя́тий. Срв. Отруба́ть. |
| Отсече́ние, отсе́чка –
1) відсіка́ння, відтина́ння, усіка́ння, утина́ння. • Даю голову на -ние, если это не так – го́лову собі́ дам відруба́ти, коли́ це не так; 2) хир. – відтина́ння, оконч. відтя́ття́. |
| Отума́нивать, отума́нить –
1) (окружать туманом) затума́нювати, затума́нити, захма́рювати, захма́рити що. См. ещё Затемня́ть; 2) (обморочить кого) стума́нювати, тума́нити, стума́нити, затума́нювати, затума́нити кого́, що кому́, туману́ наво́дити, наве́сти на ко́го, тума́ну (на)пуска́ти, (на)пусти́ти на ко́го, па́мороки (ба́ки) забива́ти, заби́ти кому́, засні́чувати, засніти́ти о́чі кому́. Срв. Обмора́чивать, Обма́нывать. • -вать голову кому – стума́нювати (сов. стума́нити) го́лову кому́, опе́нтати кого́. • Слёзы -нили глаза – о́чі пойняли́ся сльоза́ми или сльо́зи затума́нили о́чі. • Глаза у меня -нило – о́чі мені́ стума́нило. Отума́ненный – 1) затума́нений; захма́рений; 2) с[за]тума́нений. • -ный печалью – по(й)ня́тий су́мом. • Глаза -ные слезами – о́чі по(й)ня́ті сльоза́ми. |
| Отчё́сывать, отчеса́ть –
1) (голову, лён, пеньку) вичі́сувати, ви́чесати (го́лову, пря́диво). • -са́ть волосы назад, набок – зачеса́тися наза́д, на́бік; 2) -са́ть кого (переносно) – да́ти чо́су кому́, відлушпа́нити, віддуба́сити кого́. См. Отколоти́ть. • Отчё́санный – ви́чесаний, зачі́саний. |
| Ошеломля́ть, ошеломи́ть –
1) (сильно ударить по голове) дава́ти, да́ти по голові́, заї́хати в го́лову. См. Ошара́шивать; 2) (озадачить, поражать) приголо́мшувати, приголо́мшити, глуши́ти, приглу́шувати, приглуши́ти, вража́ти, врази́ти, зачмели́ти, причмели́ти кого́. • Срв. Поража́ть, Изумля́ть. [Ці поді́ї мене́ приголо́мшили. Вла́да глуши́ла лю́дність нови́ми нака́зами]. • Эта новость -ми́ла всех – новина́ ця приголо́мшила (врази́ла) всіх; 3) (приводить в беспамятство) запа́морочувати, запа́морочити кого́, забива́ти, заби́ти ба́ки, па́мороки кому́, (сов.) при[за]чмели́ти кого́. [З двох ча́рок його́ запа́морочило, па́мороки йому́ заби́ло]. • Ошеломля́ющий – приголо́мшливий. • -ля́ющий удар – запа́морочливий удар. • -ля́ющая новость – приголо́мшлива новина́. • Ошеломлё́нный – приголо́мшений, причме́лений, чмеле́ний, торопле́ний, приглу́шений. [Стоя́ла до́вго торопле́на (Котл.)]. • Я -млё́н шумом и толпой – я приглу́шений від га́му й на́товпу. |
| Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший. |
| Пала́та –
1) чаще пала́ты (дворец) – пала́ти, па́ла́ц (-цу), (реже) хоро́ми; 2) (учреждение) пала́та. • Казённая -та – скарбова́ (фінансо́ва) пала́та. • Судебная -та – судова́ пала́та. • -та депутатов – пала́та послі́в. • -та господ – пала́та пані́в. • Верхняя, нижняя -та – ви́ща, ни́жча пала́та. • Оружейная -та – збройо́вня, збройни́ця; 3) (помещение в больнице и т. п.) пала́та, за́ля, по́кі́й (-ко́ю). [По́кі́й для божеві́льних]. • Ума -та – ро́зуму си́ла. • У него ума -та – у йо́го ро́зуму си́ла, (опис.) у йо́го ро́зуму на трьох ста́не, йому́ в го́лову немо́в два кла́ло, а тре́тій топта́в. |
| Пар –
1) па́ра (-ри), дух, (в бане) па́ра, парло́. [Водяна́ па́ра]. • Винные -ры́ – горілча́ний дух. • Винные пары́ ударили в голову – горі́лка вда́рила в го́лову. • Выделять пар – парува́ти. • Пар идёт от чего – пару́є що. • От самовара пар идёт – самова́р пару́є. • Весною пар от земли идёт – на весні́ земля́ пару́є. • Начать выделять пар – запарува́ти, запарува́тися, запа́ритися, бра́тися (взя́тися) па́рою. • От кофе начал (стал) итти пар – ка́ва запарува́ла. • Обращать (Превращать) -ся в пар – оберта́ти, -ся, оберну́ти, -ся в па́ру. • Превращение в -ры́ – оберта́ння в па́ру. • С него пар валит – з йо́го па́ра аж бу́хає. • Пар столбом – па́ра стовпо́м, бо́вдуром. • На всех пара́х – по́вним хо́дом; 2) (жизнь, дух) па́ра. [Па́ри-б тобі́ не ста́ло! (Звиног.)]; 3) (паровое поле) пар (-ру), парі́ (-рі́в, -ря́м), па́рина, парени́ця, парени́на; (давно непаханная земля) облі́г, перелі́г (-ло́гу); (одновременно и выпас) толо́ка́. [Хтось пої́хав не шля́хом, а паря́ми (Звин.)]. • Быть под -ром (о земле) – парува́ти, толокува́ти, перело́гом (обло́гом) лежа́ти. [Два ра́зи (по́ле) оре́ться, а тре́тій толоку́є]. |
| Пили́ть, пи́ливать –
1) пиля́ти, (диал.) пилува́ти; 2) (переносно) гри́зти кого́, го́лову гри́зти кому́, (вульг.) мо́ркву скребти́ (скрома́дити) кому́, чу́ба мили́ти кому́. |
| Пи́чкать – напиха́ти, тли́ти кого́. • -ть себе голову латынью – набива́ти собі́ го́лову (напиха́тися) лати́ною. |
| Побере́чь –
1) поберегти́, приберегти́; (пожалеть) пожа́лувати, пошанува́ти що и чо́го. • -ги́те ваши советы для другого случая – побережі́ть (прибережі́ть) ва́ші пора́ди на и́нший ви́падок. • -ги́ голову, себя – побережи́ го́лову, себе́. • -ги́ свою силу – она тебе пригодится – побережи́ (пошану́й) свою́ си́лу (своє́ї си́ли) – вона́ тобі́ прида́сться. [Не побері́гши ті́ла, і ду́шу погу́биш]; 2) поберегти́, постерегти́, догля́нути, попильнува́ти. • -ги́ мою одежду, пока я покупаюсь – побережи́ (постережи́, догля́нь попильну́й) моє́ї оде́жі, по́ки я скупа́юся. См. Бере́чь. |
| Пове́сить –
1) что – пові́сити, (редко) обві́сити, почепи́ти, (многое) пові́шати. [Пові́сила нами́сто на ши́ю. На́стя пові́шала на сті́нах два ряди́ га́рних образі́в (Коц.). А́рфу співе́ць почепи́в на вербі́ (Л. Укр.)]. • -сить шляпу на гвоздь – почепи́ти капелю́ха на кіло́чок. • -сить голову – зві́сити го́лову, похню́питися, посу́питися, понури́тися, унури́тися. • Пове́сивший голову – пону́руватий (М. Вов.). • -сить нос – похню́пити (посу́пити) но́са, ніс (Стор.), похню́питися, посу́питися; 2) кого – пові́шати, пові́сити, заві́сити, заві́шати, (многих) пові́шати, (всех) ви́вішати, переві́шати кого́. [Розгні́вався пан на ме́не, пові́шати хо́че (Руд.). За це́є бог не пові́сить (Ном.). Повела́ його́ в сад та й заві́шала. Ну хоч мене́ заві́сь, дола́дно я не розка́жу (Куліш)]. |
| Повя́зывать, повяза́ть –
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти що, в’яза́ти, пов’яза́ти що, завива́ти, зави́ти и завину́ти що чим, що в що. [Ра́ни мої́ смерте́льнії промива́в, м’яке́нькою ба́вовною заклада́в, черво́ною кита́йкою завива́в (Грінч.)]. • -вать голову платком, на голову платок – зав’я́зувати, зав’яза́ти, вив’я́зувати, ви́в’язати, в’яза́ти, пов’яза́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), завива́ти, зави́ти и завину́ти, запина́ти, зап’я́сти́ и запну́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), напина́ти, нап’я́сти́ и напну́ти го́лову ху́сткою, на го́лову ху́стку, (о мног.) позав’я́зувати, повив’я́зувати, позавива́ти, позапина́ти го́лови хустка́ми, платка́ми (в хустки́, в платки́), понапина́ти го́лови хустка́ми (платка́ми), на го́лови хустки́ (платки́). Срв. Повя́зываться. [Зав’яжу́ я голі́воньку шовко́вим плато́чком. Жінки́ зав’я́зують го́лову в ху́стку із ку́пром (Свидн.). Стоя́ла перед дзе́ркальцем і вив’я́зувала го́лову шовко́вим платко́м (Мирн.). Молоді́ї молоди́ці, завива́йте голови́ці (Чуб.). Купи́, ма́ти, шо́вку завину́ть голо́вку]. • -за́ть голову лентой, на голову ленту – зав’яза́ти (пов’яза́ти) го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою), на го́лову стрі́чку (скиндя́чку). • -вать, -за́ть галстук – в’яза́ти, зав’яза́ти крава́тку. [В’я́же до соро́чки кольори́сті краватки́ (Васильч.)]; 2) (на спицах) плести́ (ча́сом, и́ноді) (прутка́ми); 3) сов. пов’яза́ти. [Вже пов’яза́ли ове́с]. • Повя́занный – зав’я́заний, пов’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною (ви́в’язаною, пов’я́заною, зави́неною и т. д.) голово́ю, (о женщине) зав’я́зана, ви́в’язана, пов’я́зана, зави́нена и зави́нута и т. д. |
| Поголо́вно – поголо́вно, всі до о́дного, всі як оди́н, всі чи́сто, геть усі́, усі́ до ноги́, наголо́, по́спіль, голова́ в го́лову, всі поспо́лу, всі одни́м лице́м. [Наголо́ всі п’яни́ці. Усі́х до ноги́ ви́бито. Вони́ по́спіль усі́ ви́мерли]. |
| Подбо́р –
1) добі́р (-бо́ру), добира́ння, прибира́ння; срв. Подбира́ние. • Естественный, половой -бо́р – приро́дний, статьови́й добі́р; 2) добі́р (-бо́ру), (выбор) ви́бір (-бору). • -бо́р исторических книг – до́бір, (полн. собрание) по́вний збір, по́вна збі́рка істори́чних книжо́к. • Как на -бо́р – як оди́н, оди́н в оди́н (одна́ в одну́, одно́ в одно́), голова́ в го́лову. [Ясени́на та вся́ке де́рево – одно́ в одно́ рі́вне та висо́ке]. • У него все лошади на -бо́р – у ньо́го всі ко́ні голова́ в го́лову (до ма́сти); 3) (в обуви) підп’я́ток, обца́с (-са), ко́рок (-рка), кі́рка (-ки), закаблу́к, підбі́р (-бо́ру), (деревянный обтянутый кожей) коло́дочка. [Стьо́жки до кі́рок попу́стить (Г. Барв.)]. |
| Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений. |
| Пожури́ть кого – покарта́ти, накарта́ти кого́, погри́мати на ко́го, нами́лити го́лову, чу́ба кому́, ви́читати моли́тву кому́. |
| Пои́скивать, поиска́ть –
1) пошу́кувати, пошука́ти, (долго) попошука́ти; 2) (в голове) ська́ти, поська́ти, в го́лову загля́нути. |
| Покрыва́ть, покры́ть – покрива́ти, кри́ти, покри́ти, укрива́ти, окрива́ти, окри́ти, накрива́ти, накри́ти, укри́ти. См. ещё Накрыва́ть, накры́ть. • -ва́ть пеленой (о тумане, мраке и т. п.) – повива́ти, пови́ти, оповива́ти, опови́ти, обгорта́ти, обгорну́ти що, наляга́ти, налягти́ на що. • -ва́ть стол скатертью, пол ковром и т. п. – застеля́ти, застели́ти, застила́ти, засла́ти стіл скатерти́ною, помі́ст (підло́гу) ки́лимом. • -ва́ть слоем листьев и пр. – устила́ти, усла́ти, устеля́ти, устели́ти, укрива́ти, укри́ти. • -ва́ть голову покрывалом, платком – напина́ти, запина́ти, запну́ти го́лову, ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою. • -ва́ть воз брезентом – укрива́ти, напряда́ти во́за брезе́нтом. • -ва́ть (избу) соломой – кри́ти, вкри́ти (ха́ту, клу́ню) соло́мою; ушива́ти (ха́ту); (тёсом) ґонтува́ти (ха́ту); (железом) кри́ти бля́хою, побива́ти бля́хою, бляхува́ти (ха́ту). • -ва́ть меховую шубу материей – потяга́ти, потягти́, покрива́ти, покри́ти шу́бу сукно́м. [Ду́маю потягти́ свою́ кожу́шку черкаси́ном (Черн.)]. • -ва́ть цветами (расцвечивать) – квітува́ти. [Гля́ньте, як моро́з квіту́є та́флю – так і ви́дно, як кві́ти стаю́ть]. • -ва́ть лаком – скрива́ти, скри́ти ла́ком. [Ра́мці дороби́в, – ще ті́льки ла́ком тре́ба скри́ти]. • Прибыль не -ла затрат – прибу́ток не покри́в витра́ти. • -ры́ть все долги – оплати́тися з усі́х боргі́в; ви́рівняти (ви́платити) сплати́ти, поспла́чувати всі борги́. • -ва́ть дефицит – вирі́внювати, ви́рівняти дефіци́т (недобі́р). • -ры́ть карту – поби́ти, укри́ти. [Восьма́ку поби́в (укри́в) кра́лею]. • Его голос -ва́ет все прочие голоса – його́ го́лос над усіма́ и́ншими гору́є (усі́ и́нші поверша́є). • -ва́ть, -ры́ть чей проступок – покрива́ти, покри́ти що, кого́, похити́ти кого́ що. [Ма́ти покрива́ла нега́рні вчи́нки свого́ си́на. Ма́ти покрива́ла свого́ си́на. Не тя́гну тебе́ в суд за марнотра́вство і пере́люб, а покрива́ю все для че́сти до́му (Л. Укр.). Він дава́в мені́ п’ять карбо́ванців, щоб не вика́зував на йо́го: похити́ мене́, ка́же. Так я не взяв гро́шей і сказа́в, що не похитю́ (Павлогр.)]. • Вода -ры́ла что – вода́ поняла́ що. • -ры́ло водою – поняло́ водо́ю. • Тьма -рыва́ла землю – те́мрява зе́млю заляга́ла, (о)повива́ла, обгорта́ла. • -ры́ло язвами – обки́нуло чиряка́ми. • Покры́тый – покри́тий, укри́тий, окри́тий, накри́тий; (туманом, мраком и т. п.) опови́тий, обго́рнутий, обго́рнений; (скатертью, ковром) засте́лений, (растениями) усте́лений; (платком) на́пнутий, за́пнутий; (о шубе) потя́гнений. [Кожу́х сукно́м потя́гнений]. • -тый пылью – пи́лом припа́лий. • -тый дефицит – ви́рівняний дефіци́т (недобі́р). • -тый долг – спла́чений, ви́плачений борг. • Это -ры́то мраком неизвестности – про це ні зна́ку, ні слі́ду; це вкри́то тума́ном бе́звісти. |
| Полома́ть – полама́ти, поломи́ти; (на мелкие части) потрощи́ти. • -ма́ть голову над чем – попоморо́чити собі́ го́лову чим. [Попоморо́чиш собі́ го́лову, покі́ль ладу́ добере́ш]. • Поло́манный – пола́маний. • Всё поло́манное – (ветви, вещи) лім (р. ло́му). [Накупи́в уся́кого ло́му: столі́в, стільці́в: мо́же складу́ собі́ з ло́му щось ці́ле]. |
| Помыва́ть, помы́ть – ми́ти, ба́нити (и́ноді, ча́сом), поми́ти, поба́нити що, (стирать бельё) пра́ти (н. вр., перу́, пере́ш), попра́ти (біли́зну, пла́ття), (одну вещь) ви́прати що. Срв. Мыть. [Так іще́-ж дити́ни не скупа́ла і поло́тен бі́лих не попра́ла (Стар.)]. • -мы́ть голову – зми́ти го́лову. • Помы́тый – поми́тий; (о белье) попра́ний, (об одной вещи) ви́праний. |
| Поника́ть, пони́кнуть – укляка́ти, укля́кнути, поника́ти, пони́кнути. [На́ше жи́то пересто́ялося: ско́ро вкля́кне. Бабу́ся старе́нька-старе́нька, аж до землі́ поника́є (М. Вовч.). Пони́кли го́лови коза́чі, нена́че ско́шена трава́ (Шевч.)]. • -нуть головой – го́лову похили́ти; похню́питися. [Іва́н стоя́в у поро́га, похню́пившись (Грінч.)]. • Пони́кший и пони́клый – ни́клий, пони́клий, похи́лий, укля́клий. [Воли́ ни́клі хо́дять (Г. Барв.). Ни́кла трава́. Укля́кле жи́то. Пони́кла голова́. Похи́лий дух. Наро́д, до землі́ пони́клий (Куліш)]. |
| Пону́ривать, -ся, пону́рить, -ся – похню́плювати, -ся, похню́пити, -ся. • -рить голову – пові́сити, похню́пити го́лову. • Пону́ренный – похню́плений. |
| Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад. |
| Попече́ние о ком, о чём – пі[е]клува́ння, дбання́ за (про) ко́го, за (про) що, опі́кування ким, чим, (забота) кло́піт (-поту), турбо́та (и турбо́ти мн.), ста́ра́ння за (про) ко́го, за (про) що, (уход) до́гляд (-ду) за ким, за чим. • Неослабное -ние – повсякча́сне пі[е]клува́ння, дбання́, повсякча́сна турбо́та за (про) що. • Иметь -ние о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, дба́ти за (про) ко́го, за (про) що, опі́куватися ким, чим, ста́рання ма́ти за (про) ко́го, за (про) що; срв. Пещи́ся. • Быть, находиться на чьём-л. -нии – на чиї́й голові́ бу́ти, під чиї́м опі́куванням (під чиє́ю опі́кою) бути. • Взять кого на своё -ние – взя́ти кого́ на своє́ пі[е]клува́ння, під своє́ опі́кування, взя́ти кого́ на свої́ ру́ки (на свою́ го́лову, на свій кло́піт). • Оставлять что-л. на -ние кому-л. – прируча́ти (приручи́ти), уруча́ти (уручи́ти) кому́ що. • Оставьте, отложите -ние об этом – поки́ньте турбо́ту про (за) це, поки́ньте турбува́тися цим, обли́ште це. • Благодарю вас за ваше -ние обо мне – дя́кую вам за турбо́ти ва́ші (за кло́піт ваш) про (за) ме́не. • Оставлять, оставить без -ния – зане́дбувати, занедба́ти кого́, що, без опі́ки (без до́гляду) лиша́ти (лиши́ти), ки́дати (поки́нути) кого́, що. • Оставленный без -ния – зане́дбаний, занеха́яний, неприко́ханий, непорато́ваний, необми́слений. [Як сирі́тська дити́на непорато́вана (М. Вовч.)]. |
| Потупля́ть, поту́пить – (глаза, голову) спуска́ти, спусти́ти, пону́рювати, пону́рити, (о мн.) поспуска́ти (о́чі, го́лову). [Вона́ свої́ спусти́ла ти́хі о́чі (Грінч.). Га́лочка пону́рила очи́ці (глазки) у зе́млю (Квітка)]. • Поту́пленный – спу́щений, пону́рений. • -ться – похню́плюватися, похню́питися, пону́рюватися, пону́ритися. [Не диви́лась і у ві́чі, пону́рилась (Борзенщ.). Іду́ть обо́є, похню́пились (Тесл.)]. |
| Почё́сывать, почеса́ть –
1) чу́хати, почу́хати, (вульг.) чухма́рити, почухма́рити, скрьо́бати, поскрьо́бати, шкро́бати, пошкро́бати, шкря́[і́]бати, пошкря́[і́]бати, скребти́, поскребти́, дря́пати, подря́пати що. • -вать, -са́ть затылок, спину – чу́хати, почу́хати, (вульг.) поскрома́дити, поскребти́ поти́лицю, спи́ну. • -вать, -са́ть рукою в голове, рукою голову себе – чу́хатися, почу́хатися, шкро́батися, пошкро́батися, шкря́[і́]батися, пошкря́[і́]ба́тися в го́лову. [Де ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю? – мо́вив бо́йко, чу́хаючися в патла́ту го́лову (Франко). Відпові́в війт, шкро́баючись у патла́ту го́лову (Франко). Ні́коли і в го́лову пошкрі́батися (Свид.). Пошкрі́бався в голо́воньку (Грінч.)]. • -са́ть язык – поклепа́ти язико́м, почу́хати піднебі́ння, потереве́нити, попащекува́ти; 2) см. Почеса́ть. Почё́санный – 1) почу́ханий и т. д.; 2) см. Почеса́ть. |
| Пощу́пывать, пощу́пать – ма́цати (и́ноді, зле́гка), пома́цувати, пома́цати, ла́пати (и́ноді, зле́гка), пола́пувати, пола́пати, (один раз) мацну́ти, лапну́ти кого́, що за що, у чо́му; (себя, друг друга) пома́цуватися, пома́цатися, пола́пуватися, пола́патися, (один раз) мацну́тися, лапну́тися. [А да́йте я пома́цаю вам ру́ку (Куліш). Пола́пала за ребро́. Пола́пав у гаманці́, в кеше́ні]. • -пал себе голову – пома́цався за го́лову. [Пома́цується за ні́здрі (пощупывает себе ноздри) та й погляда́є на па́льці, чи не йде кров з но́са (Свидн.)]. |
| Председа́тель, -ница – голова́. • -тель Совнаркома – Голова́ Раднарко́му. • -тель собрания – голова́ зі́брання, збо́рів. • Почётный -тель – поче́сний голова́. • Быть -лем – за го́лову бу́ти. • Избрать -лем – обра́ти на го́лову кого́. |
| Преклоня́ть, преклони́ть – схиля́ти, схили́ти, нахиля́ти, нахили́ти, прихиля́ти, прихили́ти, (реже) склоня́ти, склони́ти, приклоня́ти, приклони́ти, підклоня́ти, підклони́ти, (о мн.) посхиля́ти, понахиля́ти, поприхиля́ти що, кого́. • -ня́ть перед кем колени – става́ти (ста́ти) навко́лішки, колінкува́ти перед ким, перед чим. • -ни́ть голову (главу) – го́лову прихили́ти, приклони́ти, підклони́ти или прихили́тися. [Куди́ я го́лову прихилю́? (Н.-Лев.). Не мав де голови́ підклони́ти (Куліш). Тя́жко-ва́жко в сві́ті жи́ти сироті́ без ро́ду: нема́ куди́ прихили́ться (Шевч.)]; 2) кого к чему – прихиля́ти, прихили́ти кого́ до чо́го; см. Склоня́ть, Угова́ривать, Убежда́ть. • Преклонё́нный – схи́лений, нахи́лений, прихи́лений. • -ться – схиля́тися, хили́тися, схили́тися перед ким, перед чим, кла́нятися, вклоня́тися, клони́тися, вклони́тися кому́, чому́, (наклоняться) прихиля́тися, прихили́тися до чо́го. [Я схиля́юсь пере́д по́ступом (Крим.). Самі́й красі́ вони́ вклоня́ються (Єфр.). У садо́чку криниче́нька но́ва, прихилю́ся та й нап’ю́ся]. |
| Премудрё́ный – ду́же хи́трий, ду́же мудро́ваний, ду́же шту́чний; ду́же тру́дни́й на го́лову, ду́же тяжки́й для розумі́ння. См. Мудрё́ный. |
| Прибира́ть, прибра́ть –
1) (убирать прочь) забира́ти, забра́ти, (во множ.) позабира́ти що. • -ри́те эти вещи – забері́ть ці ре́чі; 2) (приводить в порядок, украшать) прибира́ти, прибра́ти, пря́тати, опря́тати и ви́прятати, спря́тувати, спря́тати, чепури́ти, ви́чепурити, очепури́ти, причепу́рювати, причепури́ти, куко́бити, прикуко́блювати, прикуко́бити, о(б)ха(н)ю́чувати, о(б)ха(н)ю́чити, оха́ювати, оха́яти, (только сов.) поку́тати, (везде, во всех комнатах) поприбира́ти, попря́тати, попричепу́рювати, покуко́бити, поприкуко́блювати, поо(б)ха(н)ю́чувати, пооха́ювати (всю́ди). [Го́рницю про йо́го заздалегі́дь прибра́ли, причепури́ли (Кониськ.). Оце́ ще в хата́х попря́таю та й по всій робо́ті (Київщ.). Не було́ тако́го ку́тика, аби́ вона́ не спря́тала, не приха́рила і не звела́ всього́ до поря́дку (Стеф.). Тро́хи обхаю́чить ра́бські зли́дні, аби́ не так коло́ли о́чі (Л. Укр.). І навари́ла, і ха́ту причепури́ла, а вона́ ті́льки тоді́ вста́ла (Грінч.). Так же її́ (ха́ту) прикуко́била, як на Вели́кдень (Крол.)]. • -ра́ть голову – прибра́ти го́лову; см. Прикра́сить; 3) -бира́ть, -бра́ть кого в руки или к рукам – прибо́ркувати, прибо́ркати, підбо́ркувати, підбо́ркати, до рук прибира́ти, прибра́ти, (описат.) у шо́ри бра́ти, взя́ти (забра́ти, убра́ти) кого́. [Таки́ його́ тре́ба тро́хи прибо́ркати: вда́ча у йо́го недо́бра (Кониськ.). Ду́має-гада́є, як па́на Хмельни́цького до рук прибра́ти, ляха́м одда́ти (Дума). Він усі́х забра́в у шо́ри (Зіньк.)]. • -бра́ть что к рукам – до рук що прибра́ти, заору́дити що в свої́ ру́ки, зага́рбати що. • Земля его -бра́ла, бог его -бра́л – земля́ його́ взяла́, бог його́ взяв; 4) (припрятать) прихо́вувати, прихова́ти, (во мн.) поприхо́вувати що; 5) см. Подбира́ть 4. При́бранный – 1) за́браний; 2) при́браний (реже при́братий), спря́таний, опря́таний, причепу́рений, прикуко́блений, о(б)хаю́чений; 3) прибо́рканий, підбо́рканий, (до рук) при́браний. |
| Приклоня́ть, приклони́ть – прихиля́ти, прихили́ти що, (пригибать) пригина́ти, пригну́ти що (де́рево, гі́лку). [Я-б радні́ший тобі́ не́бо прихили́ти]. • -ть голову перед кем – похиля́ти, похили́ти, схиля́ти, схили́ти го́лову перед ким. • Негде голову -ни́ть – нема́ де го́лову прихили́ти, нема до ко́го, нема де́ прихили́тися, пригорну́тися. [Нема́ де прихили́тись в сві́ті одино́ким (Шевч.)]. • -ни́ть ухо – прихили́ти ву́хо. • -ни́ть к чему ухо (слушать со вниманием) – слух до чо́го, до ко́го схили́ти. • Приклонё́нный – прихи́лений, пригну́тий. • -ться – прихиля́тися, прихили́тися, пригина́тися, пригну́тися; (о голове) схиля́тися, схили́тися, похиля́тися, похили́тися. |
| Прикрыва́ть, прикры́ть –
1) прикрива́ти, прикри́ти, прику́тувати, прику́тати, окрива́ти, окри́ти, оповива́ти, опови́ти, (во множ.) поприкрива́ти, поприку́тувати и т. д. що чим. [Ой ви́рву я та листо́чок, та прикри́ю той слідо́чок (Чуб.). Прику́тала свою́ дити́ну (Мил.). Му́хи о́чі виїда́ють, дак я рядно́м коли́ску оповила́ (Борз.)]. • -кры́ть глаза рукою – прикри́ти о́чі руко́ю, доло́нею. [Кайдаши́ха ви́йшла з ха́ти і прикри́ла о́чі доло́нею (Н.-Лев.)]. • -кры́ть голову шапкой, платком – прикри́ти го́лову ша́пкою, ху́сткою, прику́тати, напну́ти го́лову ху́сткою. • -кры́ть растения соломой – прику́тати (поприку́тувати) росли́ни соло́мою; 2) (притворять) причиня́ти, причини́ти, захиля́ти, захили́ти, прищу́рювати, прищу́рити що. [Він улі́з у скри́ню, а жі́нка почала́ прищу́рювать ві́ко; по́ти прищу́рювала, по́ки його́ там і закляпну́ло (Переясл.)]. • -кры́ть двери, окно (двери, окна) – причини́ти две́рі, вікно́ (попричиня́ти две́рі, ві́кна); 3) заступа́ти, заступи́ти, заслоня́ти, заслони́ти, затуля́ти, затули́ти що; (служить прикрытием, защитой) захища́ти и хисти́ти, захисти́ти що. • Лес -ва́ет речку, ее не видать – ліс заступа́є (заслоня́є, затуля́є) рі́чку, її́ не ви́дно. • Гора -ва́ет хижину от ветра – гора́ захища́є (затуля́є) ха́ту від ві́тру. • -кры́ть фланг – захисти́ти фланг. • Флот -ва́ет гавань – фло́та захища́є (заступа́є) га́вань; 4) (скрывать, таить) кри́ти, прикрива́ти, прикри́ти, покрива́ти, покри́ти, окрива́ти, окри́ти, хова́ти и прихо́вувати, прихова́ти що. • Слово дано мне для того, чтобы -ва́ть мысли, когда их выдают мои глаза – сло́во ма́ю на те, щоб хова́ти думки́, коли́ зра́джують їх мої́ о́чі (Самійл.). • -ва́ть замыслы свои видом простодушия – окрива́ти свої́ за́міри ви́глядом простоду́шности. • Прикры́тый – прикри́тий, прику́таний, окри́тий, опови́тий; причи́нений, захи́лений, прищу́рений; засту́плений, засло́нений, зату́лений, захи́щений; прихо́ваний. |
| Приподнима́ть и Приподыма́ть, приподня́ть – підво́дити, підве́сти́, підійма́ти, (реже) піднима́ти, під(ій)ня́ти (тро́хи), (во множ.) попідво́дити, попідійма́ти (тро́хи) кого́, що; (повышать) підно́сити, підне́сти́, (во множ.) попідно́сити що. [«Підведі́ть мене́», – промо́вив хво́рий (Грінч.). Свобо́да тут підно́сить ко́жні гру́ди, і ра́дісно пала́ють ко́жні о́чі (Франко)]. • -нять голову, головы – підве́сти го́лову, попідво́дити го́лови. [Всі матушки́ попідво́дили го́лови (Н.-Лев.)]. • -ними́ ребёнка (вверх) – підійми́ дити́ну (вго́ру). • -нять гирю – підня́ти тро́хи вагу́ (важо́к). • -нять занавес – підня́ти (тро́хи) заві́су. • -нять рычагом – підва́жувати, підва́жити що. • -нять место под дом, плотину и т. п. – підня́ти (тро́хи), підви́щити, підне́сти́ мі́сце під буди́нок, підси́пати гре́блю и т. д. Срв. Поднима́ть. • Припо́днятый – підве́дений, пі́днятий; підне́сений; (рычагом) підва́жений. • -тый тон – пі́днятий, підне́сений тон. • В -том тоне – зви́сока. [Силкува́лись писа́ти так, як писа́ли тоді́ гре́ки – зви́сока, пи́шними слова́ми (Єфр.)]. • -тое настроение – підне́сений на́стрій. • -тый нос – заде́ртий ніс. |
| Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ –
1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д. |
| Прокрои́ть –
1) (голову) провали́ти (го́лову); 2) (целый день) прокра́яти, прокрої́ти (ці́лий день). |
| II. Прола́мывать, проломи́ть – (ударом) проло́млювати, проломи́ти, (многое) попроло́млювати. [Ту́пнув ного́ю і проломи́в трухля́ву мости́ну]. • -ми́ть голову, череп – проби́ти, провали́ти го́лову, попробива́ти, попрова́лювати го́лови. [Ані ка́меня не даду́ть го́лову провали́ти (Номис)]. • Проло́мленный – проло́млений; (о черепе) проби́тий, прова́лений. |
| Прошиба́ть, прошиби́ть –
1) (пробивать) пробива́ти, проби́ти, (во множ.) попробива́ти що. • Ему камнем голову -бли – йому́ ка́менем (каменю́кою) го́лову проби́ли, провали́ли; 2) (пронимать) пройма́ти, про(й)ня́ти, (донять) дошкуля́ти, дошку́лити кого́. [Нія́к його́ не дошку́лиш]. • Пот его -ба́ет, -ши́б – піт його́ пройма́є (пройня́в). [Цига́нський піт пройня́в (Приказка)]. |
| Пья́ный –
1) п’я́ний, напи́лий, напи́тий, (вульг.) нали́ганий. [Бу́де твоя́ голі́вонька що-дня п’я́на (Пісня). В похо́дах напи́лого козака́ ка́рано сме́ртю (Куліш). Ти твере́зий, я напи́та (Грінч. III). Люби́в Бо́га хвали́ти, та люби́в і в го́рло ли́ти. Так і вмер нали́ганий (Свидн.)]. • Несколько, немного -ный – п’янува́тий, п’яне́нький, підпи́лий, підохо́чений, на підпи́тку. • Сильно -ный – п’яне́нний, п’яне́зний; срв. Пьянё́хонький. [Молоди́й Петро́ п’яне́нний лежить (Грінч. III)]. • -ным-пьяно́ – п’я́ний-п’яне́зний. [Верну́вся аж сві́том – п’я́ний-п’яне́зний (Мирн.)]. • Мертвецки пьян, пьян, как стелька – п’я́ний, як ніч, як земля, як чіп, як квач, як хлюща, напи́всь, як бе́лька, п’я́ний – аж валя́ється, хоч візьми́ та й ви́крути, що й сте́жки не ба́чить. • Он вечно пьян – він не вихо́дить з горі́лки, не висиха́є з горі́лки, нема́ йому́ про́сипу, він ки́сне в шинку́. • Под -ную руку – під п’я́ну руч. • В -ном виде – під ча́ркою, з п’яних оче́й, по п’я́ному, по́п’яну. • Быть -ну – під ча́ркою бу́ти, п’я́ним бу́ти. • Напиться -ным – упи́тися, оп’яни́тися, підхмели́тися, зали́ти, нали́ти очі (слі́пи), зачме́лити го́лову, набра́ти по́вну го́лову, насмокта́тися, нарі́затися, наджу́литися, наджу́ґлитися, заби́ти па́лю; 2) (пьянящий) п’янки́й, п’янкува́тий. • -ный мёд – гра́ний мед. -ная трава́, см. Пьяни́чник. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Вверх – угору (вгору); догори; нагору, горі (гал.): • вверх животом – горічерева; догори черева; (вульг.) голівчерева, голічерева; • вверх идти – нагору йти; • вверх лицом – горілиць; , горізнач; догори лицем; • вверх на гору (к вершине горы) – під гору; • вверх ногами, вверх дном, вверх тормашками (перен.) – догори (вгору) ногами (дном, сподом, дригом, раком); сторч (сторчма, сторчака); горініж; горідна; (эмоц.) шкереберть (перевертом, переверть); • вверх по реке (против течения) – проти води (течії); угору річкою (рікою) (горі рікою, горіріч); устріть води; (лок.) горі водою; • поднять вверх голову – підняти (підвести) голову; (перен.) набратися духу (сміливості); • пойдём вверх – ходім на гору; • полететь, упасть вверх ногами – полетіти, впасти шкереберть (сторчголів, сторч головою); сторчака дати, посторчувати; • посмотри вверх – подивися вгору. [Горініж ходимо усі, коли велить начальство (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Деякі люди стверджують, що пробились нагору, хоча насправді вони просто туди спливли].  |
| Внушать, внушить – 1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що; 2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати: • внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я); • внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого; • внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що; • внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що; • внушать почтение – імпонувати кому; • внушать представление – викликати, навіювати уявлення; • внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру; • внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху; • внушать уважение – викликати повагу (пошану); • это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що). [Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху]. |
| Возомнить – надумати, намислити, уявити собі, забрати в голову: • возомнить о себе (ирон.) – скласти (мати) [надто] високу думку про себе, узяти про себе [високу] думку, багато в голову про себе забирати, [надто] високо про себе удумати (думати), загордіти, загордитися, запишатися; • возомнить, что… – надумати (намислив, уявити), що… |
| Гвоздь, гвоздик –
1) цвях, цвяшок (р. -шка), гвіздок (р. -здка); (самый большой) смертельник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретналь, бренталь; (для обивки) цвяшок; (подковный) ухналь, вухналь; (для шин) шиналь; (для тёса) ґонталь; (большой и загнутый) костиль; (для прибивания лат на стропилах) латовець (р. -вця), латник; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволічка; (у сапожников) шпилька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньок; (деревянный для обивания) тибель; (деревянный гвоздь-вешалка) кілок (р. кілка), кілочок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) загвіздок; (соб. гвозди) гві́здя́; 2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа): • в этом гвоздь всего (перен.) – це — основа всього; це — головне (основне); у цьому суть (зерно, ядро); • гвоздём в голове засесть – запасти (засісти) в голову [як (мов ) цвях], уроїтися [в голову]; • гвоздь программы (концерта, сезона) – окраса програми (концерту, сезону); • забивать (забить) гвоздём что – загвозджувати, загвоздити що, ввігнати гвіздок у що; • и никаких гвоздей – і (та й) край та й годі; • украшенный гвоздиками – цвяхований, вицвяхований, гвіздкований. |
| Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк). Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!]. |
| Действующий – (в акт. действии) що (який) діє, (способн. акт.) чинний, діяльний, дієвий (дійовий), активний; (устар.) дію́щий, дію́чий: • безупречно действующий – бездоганний; • возбуждающе действующий – збудний, збудник; • действующая армия – дійова (польова, регулярна) армія; • действующая власть – нинішня влада; • действующая модель – робоча модель; • действующая сила – (акт. свойств.) активна (чинна, дієва) сила; чинник; (в акт.дії) сила, що діє; • действующее законодательство – чинне законодавство; • действующее лицо – дієвець, дійова особа; • действующее предприятие – робоче підприємство; • действующие лица – дійові люди, дійові особи; (иногда разг.) діячі; персонажі; • действующий вразброд – хаотичної дії; • действующий вулкан – активний, живий (давн. дію́щий) вулкан; • действующий наверняка – діючи безпомильно; • действующий на нервы – дратівливий, дражливий; • действующий открыто – не ховаючи намірів; • действующий порядок – чинний (нинішній) порядок; • действующий президент – теперішній (нинішній) президент; • действующий фактор – (діяльний) чинник; • действующий через голову – діяти через голову; • опьяняюще действующий – п’янкий; • осторожно действующий – обережний; • постоянно действующий (комитет) – постійний (комітет); • решительно действующий – рішучий. [Коли вона все-таки додому прибувала, то привозила з собою дражливі запахи ментолових цигарок і лікеру «Амарето», що з’явилися в новопосталих комерційних крамницях. Віктор же Колобко привозив із собою з сіл не менш дражливі аромати часнику й самогону (В.Кожелянко)]. |
| Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. |
| Забивать, забить –
1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати: • за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак; • и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати; • имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому; • иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що; • иметь вес – мати вагу, важити; • иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим; • иметь дело с чем – мати справу із чим; • иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого; • иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим; • иметь в себе что – мати (містити) в собі що; • иметь голову – мати голову [на в’язах]; • иметь действие (юр.) – мати силу (чинність); • иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким; • иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого; • иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого; • иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого; • иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що; • иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється); • иметь место на базаре – мати місце на базарі; • иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що; • иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати; • иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого; • иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого; • иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким; • иметь основание – мати підставу, мати рацію; • иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого; • иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; • иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що; • иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому; • иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання); • иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого; • иметь случай – мати нагоду (оказію); • иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати; • иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому; • иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким; • иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити; • имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби; • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.); • не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим; • не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим; • не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним; • ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти; • об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить; • следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі); • уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд; • я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас; • я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей. |
| Колесо – ко́лесо, ко́ло, (умен.) колісце́, коліща́, коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко, (жарг., мн.) колеса: • вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі (Пр.); вертиться, як (наче) в’юн в ополонці (Пр.); крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці (Пр.); крутиться, як посолений в’юн (Пр.); крутиться, як дзига (Пр.); крутиться, як у колесі (Пр.); вертиться, як сорока на тину (Пр.); • водяная мельница с наливным колесо́м – корча́к; • вставлять палки в колеса – устромляти (стромляти, кидати) палиці в колеса, ложку з рота вибивати; • грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого; • ездить на колёсах – їздити возом (на колесах); • колесо бьёт – колесо вихиля́є; • колесо бороздное (передок у плуга) – колесо борозе́нне; • колесо ведомое – колесо обертне, колесо тя́жне; • колесо ведущее – колесо обертальне, колесо тягове́; • колесо висящее (в водяной мельнице) – колесо висне́; • колесо водочерпальное – колесо водоче́рпне; • колесо движущее – колесо рушійне; • колесо движущееся – колесо рухо́ме; • колесо зубчатое – пале́чне колесо, триб, (умен.) трибо́к, колесо зубчасте, (в ткацком станке на конце валка) кружо́к; • колесо катковое – колесо коткове́; • колесо клинчатое – колесо клинува́те; • колесо крыльчатое – колесо крильчасте; • колесо кулачное (в мельнице) – колесо пале́чне; • колесо маховое – махове́ колесо (ко́ло), махови́к, розго́нич, гонча́к, кру́тень (-тня); • колесо мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло); • колесо наливное – надві́рне колесо, ведме́дик; • колесо направляющее – колесо напрямне́; • колесо обозрения – оглядове колесо; • колесо однозубчатое – колесо однозу́бе; • колесо плавающее, плавучее – колесо плавне́; • колесо подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник; • колесо подъёмное – ко́лесо підійма́льне; • колесо разъёмное – колесо розніма́не; • колесо ступенчатое – ко́лесо східча́сте; • колесо точильное – точи́льне колесо, точи́ло; • колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі), коловорот долі; • колесо́ ходовое – ходове́ колесо; • колесо храповое, храповик – заскочни́к, колесо заскочне́; • колесо цевочное – колесо цівкове́; • колесо цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий; • колесо червячное – триб шнеко́вий, колесо черв’ячне; • не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить (Пр.); де не мажуть, там дуже рипить (Пр.); • ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги; • о двух колёсах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса; • пойти колесом – піти колесом; • пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза, (фам.) собаці п’ята нога; • разводить турусы на колесах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати), теревенити, дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести), нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити), плетеники плести, клепати (витіпувати) язиком, говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати], говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе) смаленого дуба плести (правити), сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, баляси точити, баляндраси правити (торочити, розпускати); • скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо. [Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок (В.Підмогильний). — Яким нарикам! Що ти верзеш?! — спалахнув гнівом молодший сержант. — Ось-о ж скло! Гляньте, товаришу лейтенант… — А ти чого так нервуєшся? — зумисне дратував його Юрко. — Може, ти тут і колесами приторговуєш? Ой дивіться, товаришу лейтенанте, підставить він вас, як генеральша сраку під шомпол… (В.Слапчук). — А ще, мо’, Господь і одверне,— сказав Санчо.— Дав Бог рану, дасть і ліки; невгадно, що завтра буде; од вечора до рання скільки тих годин, а за одну хвильку й хата розсипатись може; буває дощ і сонце заразом; сьогодні здоров лягаєш, а завтра, дивись, і не встанеш… І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона могла осідлати переднє колесо, обличчям дозаду, і крутити педалі, і їхати по колу задом наперед… ґравітація була її рабинею, швидкість — її сестрою, і ми зрозуміли, що до нас потрапила сила, відьма на колесах, і квіти живоплоту кинули їй пелюстки, пил округлого майданчика здійнявся хмаркою овацій, бо майданчик теж знайшов свою кохану: він став полотном під пензлем її невгамовних коліс (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Мастило отримає те колесо, яке найголосніше скрипить (Б.Шоу). Уважніше, щоб не потрапити під колесо чиєї-небудь фортуни (С.Є.Лєц)]. |
| Крутить, крутнуть –
1) крутити, крутнути; 2) (скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що; 3) (вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м); 4) (кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким; 5) (о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти; 6) (кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; 7) (вращать) обертати; 8) (спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́: • как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш; • крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову; • крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти; • крутить носом – крутити носом; • круть-верть – круть-верть; • крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.); • не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти]. |
| Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. |
| Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не любити тебе — не можна, то й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль (В.Стус). Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу — вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб воно мене любило]. |
| Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка: • без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок; • без мыслей – без думо́к, безду́мно; • быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський); • вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка); • взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях); • в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках); • воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками; • выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати; • высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку); • говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад; • голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову; • делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено); • дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка; • засела мысль – вроїлася думка; • загореться мыслью – запалитися думкою; • и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що; • избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки; • иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що; • и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було; • иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку; • книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́; • ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці; • мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого; • меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка; • меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…; • мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би); • мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки; • можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку); • мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма); • мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка; • мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка; • мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума); • мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка; • мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка); • мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка; • мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума); • мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́; • навеять мысль – вроїти думку; • наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад; • намечать в мыслях кого – закидати на кого; • не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що; • не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого; • не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого; • оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок; • образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення); • обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що; • обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що; • обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки); • одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́; • одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє); • осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому; • оставить мысль – скинутися думки; • от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є; • от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що; • отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що; • поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками; • подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому; • по его мысли – на його думку (гадку); • полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі; • по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка; • постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́; • потерять мысль – спусти́ти з ду́мки; • появилась мысль – з’явилася думка; • прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку; • приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку); • при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це; • пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка; • пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́; • пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́; • растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву); • собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти; • с такими мыслями – у таких думках; з такими думками; • узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати; • устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого; • хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); • хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися); • хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́); • эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця); • я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього); • я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва]. |
| Осенять, осенить – (закрывать, заслонять, затенять) отіняти, отінювати (обтіняти, обтінювати), отінити (обтінити), (покрывать) окрива́ти, окрити; покривати, покрити; огортати, огорнути; (охватывать) охоплювати, охопити; (о догадке) спалахувати, спалахнути; осявати, осяяти, (блеснуть) сяйнути, блиснути, (появляться) з’являтися, з’явитися; (крестным знамением кого) благословля́ти, благословити, поблагослови́ти, знамена́ти, знаменувати, назнамена́ти, назнаменува́ти кого́ хресто́м, хреста́ поклада́ти, покла́сти на ко́го, (иконою) оклоня́ти, оклони́ти о́бразом кого́: • вдохновение осенило поэта – натхнення осяяло поета; • и вдруг меня осенило – і тут мене осяяло, (прост.) і тут я допер; • осенила мысль, догадка кого-либо – сяйнула (блиснула) думка, здогадка (догадка) у кого (кому); пройняла́ кого думка; спа́ла кому ду́мка, спа́ло кому на думку; стукнула в голову думка; • осени́ть себя крестом, крестным знамением – благослови́тися, назнаменува́тися хресто́м, хреста́ на се́бе покла́сти, перехристи́тися; • осенять, осенить крестом (крестным знамением) кого-что-либо – благословляти, благословити, поблагословити (знаменувати, назнаменувати) хрестом кого, що; покладати, покласти хреста на кого, на що; хрестити, похрестити кого, що; • слава осени́ла героя – сла́ва окри́ла геро́я, сла́вою окри́вся герой; • улыбка осенила лицо – усмішка осяяла (опромінила) обличя (лице). [Всіх разом осяла одна думка (М.Коцюбинський)]. |
| Память – 1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад: • без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку; • без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого; • блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті; • больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті); • быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; • вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому; • в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши; • в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що; • вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися); • выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що; • выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти; • выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті; • выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови); • дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять; • дать кому о себе память –пригада́тися кому; • держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що; • для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь; • дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять; • дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець; • если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…; • за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті; • запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку; • запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́; • записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що; • зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку; зрительная память – зорова пам’ять; • изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися; • изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять; • короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто; • лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті; • на памяти чьей – за чиєї пам’яті; • на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй; • на свежую память – на свіжу пам’ять; • не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що; • не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому; оперативная память – оперативна пам’ять; • на памяти вертится – на ду́мці кру́титься; • на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…); • не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку; • оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин); • оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому; • отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого; • память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́; • память к чему – пам’ять на що, до чого; • память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел; • память ослабевает – пам’ять слабне; • память притупилась – пам’ять притерлася; • перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові); • печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті; • по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови); • плохая, короткая память – ледача пам’ять; • по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови; • по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли); • по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому; • приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що; • приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́; • притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять; • приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися; • приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці; • сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти; • стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким; • твёрдая память – добра пам’ять; • удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти; • удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови; • это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. [— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2. — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!]. |
| Попадать, попасть –
1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)]. |
| Разражаться, разразиться – вибухати, вибухнути: • разразилась беда над кем – спіткало лихо кого, спіткала біда кого, упало лихо (горе) на кого (на голову чию); • разразилась буря – знялася буря; • разразилась война – спалахнула (вибухнула) війна; • разразилась гроза – ударила гроза; • разразиться бранью – вибухнути лайкою (лихослів’ям); розпустити язика [мов халяву], обкласти чортами; • разразиться гневом – скипі́ти від гні́ву, розпали́тися гні́вом; • разразиться смехом – вибухнути сміхом, вибухнути реготом, зайтися сміхом, зайтися реготом, покотитися від сміху, при́снути від смі́ху. |
| Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка: • без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;; • брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого; • бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова; • верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому; • верный слову – на слово вірний; певний на слові; • взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова; • вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце; • в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи; • выраженный словами – ословлений; • выразить словами – ословити; • где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.); • давать, дать слово кому – давати, дати слово кому; • давать на слово что – давати на віру що; • давать слово в чём – давати слово на чому; • давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.); • сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.); • держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово; • держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися); • другими словами – іншими словами, інакше кажучи; • живого слова не услышишь – живого слова не почуєш; • за каждым словом – щослова; • закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко); • заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово; • из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.); • к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити); • лишать слова – позбавляти слова кого; • лишние слова – зайва мова; • ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого; • на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів; • нарушить слово – зламати (порушити) слово; • на словах – на словах; • на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.); • недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.); • не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова; • не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться; • ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст; • ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень); • ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати; • новое слово в чём – нове слово у чому; • (одним) словом – одне слово, (одним) словом; • объяснительное слово – з’ясувальне слово; • одни слова! – самі слова!; • от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…); • первое слово в чём – перше слово в чому; • поймать на слове – зловити на мові; • полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово; • по последнему слову чего – за останнім словом чого; • последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…; • по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто; • предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове; • при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові; • слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці); • слово в слово – слово в слово; • слово за слово – слово по слову; • слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.); • слово предоставляется… – слово належить…; • слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ; • слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.); • слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.); • со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст); • с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.); • честное слово – слово честі. [Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши]. |
| Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)