Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

Запропонувати свій переклад для «к»

Шукати «к» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Агиография – (греч.) агіографія. [Опанував агіографію і щойно показав зразки своєї роботи, як одержав низку замовлень не лише на виготовлення ікон, а й на розпис церков; місяцями не злазив з риштовань (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Адреналин – (лат.) адреналін. [Коли виникає загроза нашому життю, мозок посилає електричні сигнали до залоз, які виділяють адреналін, норадреналін і кортизол, які циркулюють у нашій крові, готуючи організм до реакції «боротися або тікати» (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Ясна річ, тепер у нас цивілізація, всілякі там мікрохвилівки та реактивні літаки, проте у глибині душі ми й надалі залишаємося тими самими печерними людьми. Нам так само, як і в ті допотопні часи, потрібні адреналін, ендорфін і дофамін. І єдиний спосіб відмикати аптечку, де вони зберігаються, — це ризикувати (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). Дівчата сіли, а я відчув вибух адреналіну в крові. — Єремія, — представився я, і Зелена подала мені руку. Рука була млява. Я ненавиджу такі руки. Але очі, волосся і ноги у неї були такі, як треба. — А-а-а, — сказала вона. Чудове ім’я. Коротке (Н.Сняданко, перекл. К.Ґрохолі)].

Айболит – Айболить, (реже) Ойболить, (рус.) Айболіт. [Добрий лікар Айболить, Він під деревом сидить. Лікуватись йдуть до нього І корова, і стонога, І жучок і гробачок І ведмедиця. Полікує і зцілить Добрий лікар Айболить (Наталя Лобас, перекл. К.Чуковського). Мій розум лікував добрий лікар Ойболить Після цього я забув сенс слова «сібаріт»… (Фоззі). Цікаво, чому в дитячих поліклініках висять плакати з Айболітом? Він же ветеринар].

Аккорд – (итал.) акорд. [Моя пісне, вогниста, шалена (Креше небо і котить свій гнів) Ах, розбийся на світлі акорди, Розридайсь — і затихни, як грім… (П.Тичина). Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від берега по берег, тінь вінків дубових (Б.-І.Антонич). О, слова не зрони! Немов закляття, слово, Коли бентежний струм нам пульс перетина! В гучнім акорді рветься і струна — Вона не забринить, не обізветься знову (В.Стус). І на довершення всього, у нього в голові мелодія блюзу перетворилася на низку довгих, тужливих акордів, що вервицею йшли один за одним, — нудь смертельна. Він грав, увесь скоцюрблений над клавішами, смакуючи один за одним оті дивачні акорди — все це звучало досить немилозвучно, але йому подобалось (Р.Скакун, перекл. А.Баріко). Цю навалу почуттів спричинив вокальний квартет, який непомітно уповільнив темп і почав тиснути на почуття слухачів добре виваженою комбінацією вбивчих акордів спочатку щось тужне й мінорне, тоді ще глибша туга й, нарешті, повний, непроглядний мінор, аж тут раптом хвиць! у вуха слухачів полинули хвилі бадьорого, перецукреного мажору, тоді знову бемць! і їх знову занурили в густий сум (В.Діброва, Л.Діброва, перекл. К.Вонеґута)].

Алкашня, прост. – алкашня, алкота. […спотикаєшся на грудкуватих коліях, кирзаки ненаброджені, легкі, біжиш розхристуючись на ходу, щоб і собі застромити кленову віть під однюнім-но люком: буднім днем робітників катма, пенсіонери, алкота, топчуться збоку старі з мішечками під полою і сторож у дощовику, забрьоханому для блезиру, буцім когось доганяв, погейкує на них упівголосу; драбина ковзка, зверху жом взявся льодяним смальцем, притупувати, стрибати, подати на сідницю, товкти каблуками, тримаючись за вагон, доки гупне найперша брила, тоді грелями цюкати, наддовбувати, колупати задубілого коржа, обсувати вниз все м’якіші кавалки… (Є.Пашковський). — Блазні, — сказала Андруся, несамовито затягуючись димом. — Кретини бородаті. Дебіли. Алкота. Імбецили. Бухарі. Синяки. Фіолетова мафія. Нещастя моє (К.Москалець). — Е-е…пане Максиме…е-е…шчас буде фуршет, дак треба збігать у гастроном і купить все необхідне. І різну алкашню за собою не тягніть, бо Метр сказали, що залишаються, — майже благоговійно прошепотів чиновник кілька останніх слів (С.Процюк)].

Алкоголь – (араб.) алкоголь, винний спирт. [Павлусь розторсав собі нерви систематичною гульнею по ночах, алкоголем (І.Нечуй-Левицький). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти (В.Підмогильний). Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль (В.Стус). Телевізор спрацьовує як наркотик чи алкоголь, допінг для всіх — від інтелігентів до пенсіонерів. Заміняє кефір (О.Ульяненко). Вона мала всі шанси стати моєю ідеальною парою. Але щось всередині не давало мені спокою. Можливо, причина в її негативному ставленні до спиртного. Дійсно, усьому виною моя пристрасть до алкоголю, яка підсвідомо примушувала відштовхувати тих, хто не дає мені пити. Треба було щось із цим вдіяти (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Алкоголь в малих дозах не шкідливий у будь-яких кількостях (М.Жванецький). 1. Надмірне вживання алкоголю може призвести до вагітності. 2. В поліклініці. — Лікарю, а правда, що алкоголізм — це хвороба, а не шкідлива звичка? — Так. А що ви хочете? — 200 грамів і лікарняний. 3. Алкоголь допомагає нам перевести душевний біль у головний. 4. Алкоголь убиває клітини мозку. Але не всі, а тільки ті, які відмовляються пити].

Арт-терапия – (от лат. и греч.) арттерапія, мистецька терапія. [В останні десятиріччя в українській мові з’явилися нові слова також з іншомовною основою арт-, яка, на противагу попередній, не розгортається, а лише за своїм значенням є синонімом до прикметників мистецький, артистичний (друге значення). Крім того, може вживатися як початкова, сполучаючись із цілим словом (арт-галерея, арт-студія, арт-рок, арт-терапія), або як кінцева, приєднуючись до іншої основи (поп-арт, соц-арт, боді-арт). Тлумачні та орфографічні словники подають слова з арт- тільки через дефіс, у газетах та журналах їх зрідка пишуть і разом. А як правильно писати такі слова? Очевидне те, що арт- не є самостійним словом в українській мові, тому його потрібно писати разом і з наступним цілим словом (артгалерея, артстудія, артрок, арттерпія), і з попередньою основою (попарт, соцарт, бодіарт). Уживаючи нові слова з арт-, пам’ятаймо, що вони органічні в мистецькій сфері. У загальному вжитку зрозуміліші й природніше звучать словосполучення мистецька галерея (замість артгалерея), мистецька студія (замість артстудія) тощо (К.Городенська)].

Ать-два – (рус.) ать-два, раз-два. [«Шагом — марш!… Ать-два! Ать-два!» Це: «Ать-два» чути, поки москалі з заарештованими зникають на вулиці (К.Буревій). — А я тобі, брат, скажу просто, поки з кожного нашого партійного шелехвоста не зробиш людини, розумієш — людини, поти з цього нічого не буде. Ось глянь, брат, на них, — він кивнув головою до Несторенка: — «ать-два» він може, а лопатою — вибачте? А я питаю тебе, на чорта нам унтера? Ех!.. (Б.Антоненко-Давидович). — Стій! Струнко! — крикнув. — Наліво кроком руш! Ать-два, ать-два! Тягни носо-ок! (Василь Шевчук)].

Аура – (греч.) аура. [Словом, як існує, безперечно, якесь біополе особистості, так існує й аура цілої нації, хоч неозброєним оком її й не видно (Л.Костенко). Сьогодні ми вже знаємо більшість імен, що спалахнули серед тоталітарного мороку без жодної надії бути почутими або належно оціненими: Василь Голобородько, Віктор Кордун, Микола Воробйов, Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Василь Стус, Олег Лишега… Але навіть на цьому зірковому тлі ім’я Григорія Чубая оточене особливою аурою, випромінюючи чар навдивовижу ранньої геніальності, таємничим чином пов’язаної з ранньою ж таки — або, як писав Стус, заранньою – смертю (К.Москалець)].

Афины – (греч.) Атени (совет. Афіни). [По цих невдачах на терені великої імперіалістичної політики Атени зайнялись справами свого союзу (держав), щоб зміцнити своє становище в тих місцевостях, де провідництва Атен іще ніхто не заперечував - отже, в Тракії і на берегах Чорного моря (Юрій Липа). Справу вирішили спустити на гальмах, бо з Атен надійшла вказівка — мовляв, тепер, коли на троні новий король, державі не випадає мати політичних в’язнів (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Афон – (греч.) Атос (нрк. Афон). [Згодом стало відомо, що він утік на Атос, а звідти перебрався на Самос, де жив як невідомий чернець (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Банка – 1) банка; (стекляная, глиняная) слоїк, (умен.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка; (большая глиняная) кума́н; (оплетённая лозой) балца́нка; 2) (мед.) банка: • поставить больному банки – поставити хворому банки; • трёхлитровая банка – трилітровий слоїк, (шутл.) трилітрович. [На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев’яних коробках (М.Коцюбинський). Олекса Безик сяв. Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину (М.Коцюбинський). Був-то раз собі п’яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка, чи скляниця — Пив (І.Франко). Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (І.Франко). Пу́шка на цу́кор (АС). Граф надзвичайно пильно розілядає малесенький слоїк, піднісши його до самих очей і покліпуючи вуса (В.Винниченко). Оце ось на днях когось там дерманці на вулиці приловили, йшов, мовляв, до Трояна в повстанці, але, коли його як слід обмацали, знайшли при ньому і се й те, а також, між іншим, невідомо для чого, слоїк із стрихніною і деякі папірці з печаткою рівненського ес-де (У.Самчук). Перед ним поставлено було стола, а на ньому стояла з якимсь напоєм скляниця (Василь Шевчук). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри (В.Шкляр). Сонце шкварило і нагрівало мутні слоїки (І.Роздобудько). Зате на правій штанці — ще три кишені. І перша з них — так само бічна і так само глибока — містила не тільки заанонсований Волшебником газовий балончик (якраз під праву руку, вихоплюєш і поливаєш!), але й інший балончик — з дихлофосом, а також банку 0,5 літра місцевого пива «Варцабич Преміум», світлого (Ю.Андрухович). На гойдалках волі фіглярствують блазні натхненні і з трепетом цілять в цяцьковану щастя мішень, що починає дзвеніти, неначе бляшанка після влучного пострілу (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Потім корчмар спитався в Дон Кіхота, чи має він гроші; той одказав, що не має ні шага, бо ніде в книгах не читав, аби мандровані рицарі носили при собі побрязкачі. На те заперечив корчмар, що він помиляється: хоч у романах про те й не пишеться, бо автори не вважають за конечне згадувати про такі прості й потрібні в дорозі речі, як гроші або чисті сорочки, однак це зовсім не значить, що в рицарів їх не було; навпаки, йому достеменно відомо, що всі мандровані рицарі, про яких понаписувано цілі стоси книг, мали про всяк случай добре натоптані гаманці; брали вони з собою і сорочки білі, і слоїки з мастю — рани гоїти: не завше-бо в чистому полі або серед степу десь воюючи і на рани здобуваючись є спромога знайти собі цілителя, хіба тільки, як накладав хто з чаклуном яким премудрим, що зараз тобі й пришле на хмарі дівчину або там карлика із склянятком води цілющої; аби одну краплю ковтнув, усі болячки твої і врази де й дінуться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез поклав слоїка з олійкою і сягнув у правий дальній куток шухляди (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Відкритий слоїк з варенням, покинутий у комірчині, тріснув, варення висохло на камінь, і все це прилипло до полиці так міцно, що коли я спробувала слоїк зсунути, він розколовся у мене в руках (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). А дід викурював джмелів шматком лубу, тоді вичавлював з медовиків мед у бальцанку, яку носив у наплечнику (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). — Слухай, я виний, як мені перепросити? Трьох-чотирьох банок пива досить? — Один ящик, горілки! — Який ти вразливий].

Беспризорник – безпритульник. [Чути, як під голосні зауваги безпритульників відкриваються дверцята… Виводять людей… (І.Багряний). Нарешті його милість відчинив двері, провів свого безпритульника до скромно й скупо обставленої маленької кімнати відпочинку, увімкнув лампу і зачинив двері (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Бодун – 1) (о рогатом скоте) битли́вець, буцько́; 2) (перен., разг., похмелье) бодун. [Після другої дня виходжу на кухню, голод бере своє. Мене попускає бодун, і я відчуваю, як зростає апетит (А.Дністровий). Одного разу на розкішному бенкеті цар ще до того першого Ізраїлю, що мав розум вищий за всіх синів Сходу і всіх мудрих єгиптян, намішав різного вина, а якщо чесно, то просто втратив пильність через чергову тринадцятирічну суламітку, напився, як ґой, і прокинувся вранці з лютим бодуном (В.Кожелянко). У Троцького — бодун. Бодун у Троцького почався одночасно із дощем, тобто це майже споконвічний бодун. Троцький зі своїм бодуном ходить попри «Нектар» і виглядає. Але, окрім зливи, нікого. Тільки злива, Троцький і бодун (К.Москалець). З бодуна виходжу важче й важче… Із артезіанських ям душі Вірші волочу — собі і вам ще, Воїни, артисти, торгаші. Тільки нафіг вам вони здалися — Із вовками, мавками, селом, Лісом, що іскрить, мов шкура лиса, Журавлиним хрещена пером. Дико і безбожно стало в світі, Де і круг вже «на круги своя», Де усе продажне, навіть вітер, Навіть безпритульна течія… (І.Павлюк). З бодуна найгірше Колобку — в нього все болить].

Бориспольчанин, бориспольчанка – борисполець, бориспілька. [У деяких довідкових виданнях рекомендують вживати лише назву бориспілець, щоб зберегти, очевидно, її структурний зв’язок з вихідним топонімом Бориспіль… Проте більше підстав вживати назву борисполець, бо в ній відбувається властиве українській мові чергування і в закритому складі з о у відкритому складі. Це чергування наявне у вихідному топонімі (пор.: Бориспіль — Борисполя, Борисполю, Борисполем, (у)Борисполі) і в паралельних назвах жителів на -янин /-яни від деяких топонімів на -піль (пор.: Тернопіль — тернополянин, тернополяни; Томашпіль — томашполянин, томашполяни) (К.Городенська)].

Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.; • будем бдительны! – будьмо пильні; • будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!; • будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!; • будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!); • будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!; • будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.); • будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…; • будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе); • будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!; • будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.); • буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…; • будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам; • будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо; • будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би; • будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві); • будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…; • будьте уверены – будьте певні, майте певність; • будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало; • была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.); • была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.); • был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші); • было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти); • было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло; • был таков – зник; • быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха; • быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого; • быть благорозумным – мати розум; • быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким; • быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким; • быть в новость кому – бути за новину кому; • быть в обиходе – бути в ужитку; • быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести; • быть в обиде на кого – ображатися на кого; • быть в ответе за что – відповідати за що; • быть в сборе – зібратися, бути вкупі; • быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним); • быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким; • быть вынужденным – мусити; бути приневоленим; • быть годным к чему – надатися, надаватися до чого; • быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу; • быть довольным чем – бути задоволеним із чого; • быть забытым – піти в непам’ять; • быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого; • быть известным под названием – бути відомим під назвою; • быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити; • быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити; • быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому; • быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть; • быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари); • быть на виду, на глазах – перед очима бути; • быть напечатанным – вийти друком; • быть на примете – бути на оці; • быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним; • быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону; • быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!; • быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим; • быть непричастным – бути, лишатися в боці; • быть нужным – бути в знадобі; • быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним; • быть полезным кому – у пригоді стати кому; • быть позади всех – пасти задніх; • быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!; • быть после кого – постати по кому; • быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого; • быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися; • быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого; • быть расположенным к кому – бути прихильним до кого; • быть сведущим в чем – знатися на чому; • быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.; • быть считанным – під рахунком, на обліку бути; • быть тактичным – знатися на речах; • быть угрожающим – погрожувати; • быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо); • всё может быть – усе може статися, все може бути; • да будет! – хай (най) буде!; • должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути); • и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав); • и не было никогда – нема й заводу; • как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?; • как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь; • как не быть – як (це, так, то) не бути; • как быть человек – як слід людина; • каков бы ни был – хоч би який був; • какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли); • кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був; • может быть – може; • надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай; • не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.); • не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду; • не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…; • не было и близко – не було й зроду; • не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити; • не может быть удовлетворено – не можна задовольнити; • не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.); • не тут то было – та ба, годі; • одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде; • он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди; • пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться; • стало быть – отже, значить, виходить, отож; • так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе; • хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо; • чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.); • чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!; • что будет, то будет – що буде, те (то) й буде; • что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора? [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?]

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Винтаж – (франц.) винтаж. [А від тарілок фірми «Мідвінтер» її оповила меланхолія. У малюнках на сервізі могло вміститися ціле життя. (Гарна фраза. Вона відклала її на майбутнє). Якогось дня це перетвориться на «вінтаж», і віола дуже дратуватиметься, що без зайвої д3умки все розпродала (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон)].

Воронка – (для переливания жидкости) лійка, (в земле от взрыва) вирва: • воронка водоворота – вікни́на; • воронка смерча, торнадо – лійка смерчу, торнадо; • карстовая воронка – карстова лійка (ещё: запа́дина, уло́го́вина, загли́бина, (редко) кітловина, кітла, (рус.) котловина, (диал.) улога, влягови́на, влоговина). [Повітря в тухольській кітловині розігрілося, мов справді в кітлі (І.Франко). Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то… ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко). Перед очима Анатолія відкрилася вечірня панорама міста, що лежало в гігантській котловині (М.Руденко). Наші думки мов глина, їх формують дні, минаючи один за одним; думки хороші, коли ми відпочиваємо, а коли ми опиняємося під вогнем — вони мертві. Численні вирви є не тільки навколо нас, але і всередині, в наших душах (К.Главацька, перекл. Е.-М.Ремарка). Набрезклі пуп’янки бубнявіють в клеїстій піні, як зорі до рослин, зустрівшись в поцілунку, липнуть, і крізь лійки фіялок ніч фільтрує чар весінній, аж пригорщами пахощів у чаші квіття сипне (Б.-І.Антонич). «Ну, й завіяло! дихати не дає», — поскаржився в думці на негоду Мирон Данилович і став: трохи перепочинути, коли сніжини знов жахливо стовпились, наче не встигаючи бігти в невідому браму. Згодом наповнили весь обшир, як зірки небо, і тихо осідають, та тільки — на хвилину, і зразу ж знов мчати! Обернуться і закружать дикий вихор: обходити в неосяжній лійці — спускові вселенської прірви, звідки шарпнуться вбік, на обличчя землі (В.Барка). Аж раптом знявся смерч, як би торнадо, закрутив у чорну лійку Тодоріку і вже від землі відриває, а той руку простягає до неї, а вона стоїть як укопана і не хоче руки подати, лиш так спокійно дивиться, як смерч підіймає Тодоріку над землею і несе-несе світанковим небом аж за обрій (Г.Тарасюк)].

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Всесмешение – всезмішання, (греч.) панміксія. [— Про твій постмодернізм уже навіть мої карасі чули, - відмахнувся Костик. – Вони дохнуть від нудьги, почувши це слово, незгірш як від електровудки. Вам, художникам, одне це всезмішання на умі, ви й поширили цю заразу. Та ви споконвіку з однаковою старанністю клепали Мону Лізу і Леніна, кайфуючи від тільки вам досяжних деформацій, трансформацій, від тіні, покладеної під носом або від віртуозного мазка, який нарешті нічого не означає, а є, від флуктуацій без фіксації. Тепер ви ліпите Леніна з цицьками Мони Лізи і гадаєте, що саме така дискурсія виводить вас за межі блудного кола (К.Москалець)].

Встречающий – що (який) зустрічає, зустрічальник: • встречающий возражения – заперечуваний, не визнаваний; • встречающий затруднения – утруднений; • встречающий поддержку – підтримуваний. [Пізні ранкові пасажири. Багажні тракторці. Безладні юрми, заблукані, спізнені, зустрічальники, зустрічі, прибиральні машини (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Вівці, що ще лишилися живими на Дрогеді,— й ті, мабуть, попадали б від радощів, забачивши Джимса та Петсі, але їх серед зустрічальників не було (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Говно, прост., груб. – гівно, (диал.) гімно, кал, лайно, гівняк (гімняк), (мн.) гівняки (гімняки), (птичье) послід, (домашн. скота) кізяк, кирпич, (лошадей) коняк, кінський кізяк, бала́бушки, кружалки́, (куриное) куряк, (мышей) мишаки. [Не займати гівна, і вонять не буде (Номис). Так він і лежав, соколик, одною рукою все ще тримаючи на голові кашкета, а другою — здавивши до нестями кінського кізяка (Юрай Курай). Він спокійно проціджував крізь думу послід людської і громадської моралі (О.Ульяненко). Найпопулярнішими словечками у лайці львівського балаку були фрази саме, з використанням таких слів, як «гівно», «срака», «дупа». Незадоволення чимось виражалося у фразах – «до сраки», «до ясної дупи», «то мені потрібне, як до дупи дверці», «гівна варте», «гівно правда», «в сраці був — гівно видів» (Ю.Винничук). Стара рівнянська повитуха Марфа щось там шамкотіла беззубим ротом коло колиски, та поїла діточок трав’яними відварами, але годувати грудьми не силувала. Поглядала на Теофілу мовчки. Знала: чоловік — не гівняк, щоби не зм’як (М.Матіос). — Той — до мене. Я беру його в оці руки, — Швейк показав свої, схожі на двох страхітливих старих крабів, руки, — і збиваю на гімняк. Прибігаю до хати, жінка ще гола, голосит. Я беру її за чупер, витягаю надвір, находю курей, зв’язую їх докупи, як є, голих (В.Кожелянко). — Ви цитуєте неправильно (сказав Рондибіліс), другий вірш читається так: Нам-бо на груди зірки, вам — самі гімняки (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). «— В колонії можна бути або лихим, або хорошим! Ти станеш для директора як не золотом, то гівном! А це вже вирок». Я добряче перелякався: а раптом мене зарахують до «гівна», а то й до чогось гіршого? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Не знаю, чи схожа моя історія на монументальну трагедію, але всілякого гівна в ній справді було багато (В.Горбатько, перекл. Пітера Кері). Стара спорожнила свою склянку з горілкою й почала робити в повітрі знаки, погрожуючи й клянучи, тричі перехрестила кімнату й загорланила: «Хутко, хутко, любі діти, любі хлопці, сараки парубки, бігом, бігом забирайтеся, бо залишитеся так сидіти на все життя, спаралізовані й закоцюблі, як гірняки на морозі!» (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Побачила Ольгу, зариту в сміття та обмазану лайном. Зоя зшаленіла від люті. Вирішила, що зараз або змусить небогу хоч до якихось змін, або заб’є її ціпком. Бо безголовій істоті, що, як нечиста тварина, лежить у гівні, не варто жити на світі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Лайно сказало: «Боягуз! Боїться до мене доторкнутися» (С.Є.Лєц)].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Добродетель – доброчесність, чеснота, (акт добродетели) доброчин, доброчинність; (женская) невинність, чеснота, (полонизм) цнота. [Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л.Українка). Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Б.Грінченко). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Номис). А проте часом з якоїсь дрібниці, з руху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв’язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним, — чому, чого, через що, з якої причини? (В.Підмогильний). Слід зазначити, що з широтою душі та серця пана Беня могли зрівнятися тільки ширина його плечей та розміри черева. Тому коли він умостив свої чесноти в бричку, вона заскрипіла так жалісливо, що кінь здивовано нашорошив вуха, передчуваючи недобре (Богдан Коломійчук). Вона сиділа, оточена холодним муром своїх чеснот, і чекала, поки якийсь кавалер набереться сміливости й запропонує їй життя в розкошах (Р.Скакун, перекл. Дж.Джойса). Батьки мої не ладнали між собою; люди вони були малоосвічені, до того ж позбавлені будь-яких чеснот і звиклі чинити зовсім не так, як велить Господь, — на жаль, я успадкував цей їхній ґандж, тож не надто переймалися тим, щоб дотримуватися заповідей і приборкувати інстинкти, а тому через якусь мізерію у нас зчинялася буря, що не вщухала кілька днів і кінця-краю їй не було (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Ну й слава рогові,— сказав тоді Дон Кіхот.— Знайте ж, мостивий пане, що мене зачаровано й посаджено в клітку через підступні заздрощі злохитрих чаклунів, бо лукаві переслідують чесноту з більшою силою, ніж праведні люблять її (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бувають люди низького роду, які пнуться до рицарства, бувають і родовиті рицарі, які намагаються черні подоби-тись; ті прагнуть угору з амбіції чи з доброчесності, а сі знижаються із недолугості своєї чи з порочності. Треба мати гострий, допитливий розум, аби розрізняти сі дві відміни рицарів, що звання в них одне, а суть зовсім несхожа (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона поперечитувала всі книжки з виховання дітей, а надто ті, що ронили сльозу за радощами материнства,— такі, що, коли засвоїти їх до решти, назавжди відберуть охоту злягатися. Кожній чесноті — своя гидомирна література (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отже, читаючи книжки, нема потреби звертатися до віри, цієї богословської чесноти? — Є ще дві богословські чесноти. Надія, що можливе існує. І любов до того, хто щиро вірив в існування можливого (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Ася Катастрофа була красива, мудра й висока. Самі чесноти (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). Йому було відомо про те, як смертельно дошкуляють його помічникові та охоронцю такі ось розмови, але фінансист уважав, що треба час від часу стискати острогами свою худобину, щоб розбуркувати її. До того ж Ґавіра був чоловіком суворої вдачі, що створив себе сам, і такі вправи цілком уписувались у його поняття про християнську доброчесність (Олег Лесько, перекл. Артуро Перес-Реверте). Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, щоб так переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила (Ф. де Лярошфуко)].

Долг – 1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість; 2) (обязанность) повинність, обов’язок: • брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися; • быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого; • быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким; • в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір; • в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди); • взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги); • взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг); • взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати; • влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию; • возврат долгов – повернення, повертання боргів; • входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що); • вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів); • выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок; • давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити); • дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання; • дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло; • долг гражданский – громадянський обов’язок; • долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.); • долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.); • долг погашенный – борг сплачений; • жить в долг – жити на позички (у борг, у довг); • забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру; • изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок); • исполнять долг – чинити обов’язок; • накупить в долг – набрати набір, наборг; • не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати; • не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність; • он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого; • отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу; • отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища; • отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати; • отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що; • отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу; • первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед; • поверить в долг – повірити набір; • погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів; • по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність); • покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг); • по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць; • раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти); • расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики); • сложить долг с кого – дарувати кому борг; • считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним; • сомнительные долги – непевні борги; • требовать долг – правити борг (довг, позику); • у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї; • часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос; • человек долга – людина обов’язку; • чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності); • это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша; • я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому; • я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш; • я у вас в большом долгу – я вам багато винен. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].

Друг – 1) друг, (мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга; 2) (кратк. форма от местоим. другой): • друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.); • друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.); • друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…); • друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним; • друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге); • друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному; • друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне); • друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе; • друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою; • друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного); • друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.); • закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика; • не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.); • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.); • нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.); • не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.); • новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.); • они стоят друг друга – вони варті один одного; • отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного; скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.); • старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.). [Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].

Европейский – европейський, (совет.) європейський. [От ми кажемо: ми — європейська держава. Та, хлопці, ви писати не можете українською, я вже не кажу про англійську, німецьку, французьку (Арсеній Яценюк).На одному з них була ряса, инший мав цивільний европейський костюм (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий: • едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив); • живая действительность (перен.) – жива дійсність; • живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха; • живая изгородь – живопліт (иногда обсада); • живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща; • живая улика – живий (наочний) доказ; • жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров; • жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий; • жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося; • живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…); • живой живое и думает – живий живе й гадає; • живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого; • живой интерес – жвавий (живий) інтерес; • живой ум – бистрий розум; • живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що); • задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого; • захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого; • на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку; • на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що); • нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого; • ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий; • ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки; • оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю; • остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих]; • пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку; • принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому; • сжечь живым – спалити живцем (живого); • с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати. [Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)].

Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад; • полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа; • получить по попе – дістати по дупі. [Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].

Заварник – (заварной чайник) запа́рник. [Чайник закипів, Меґі вилила гарячу воду з запарника, поклала розсипного чаю і залила окропом (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Завшивленный – завошивлений. [Улітку він покидає свій завошивлений, зачуханий, свій задрипаний Партизанськ чи Мухоморськ, місто хіміків, і вирушає на завоювання Москви. Фотокартку з Люсею-Нюсею зберігає в найнесподіваніших місцях. Йому, звичайно, вдається вступити. Але на цьому й закінчується вся поезія. Далі — навіть не проза (Ю.Андрухович). Червоніє над містом завошивлене небо, Хмари в Землю плюються холодним дощем. Ти, не знаючи «нащо?», знову кажеш: «Так треба, Хмари й Небо, пробачте нечем і нікчем» (Сергій Гірік). — Я змусив її, а також сестер Деклан та Катерину передивитися всіх дітей у школі, й серед них виявилося багато завошивлених. Самі сестри чесалися, як навіжені, коли гадали, що на них ніхто не дивиться (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Від свербіння шкіри на шиї почервоніла і роз’ятрилася душа. Життя його тіла — зле зодягненого, недогодованого, завошивленого — обізвалося раптовим спазмом розпачу, від якого стиснулися повіки, й у пітьмі він побачив крихкі ясні тільця вошей, що сіялися просто з повітря, обертаючись на льоту (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Задаваемый – (способность пас.) задатни́й; (в пас. действии) зада́ваний; (о работе и т.п., ещё) зага́дуваний, (вопрос) ста́влений, пору́шуваний: • задаваемая работа – загадувана робота; • задаваемое значение – задаване значення; • задаваемые вопросы – ставлені запитання (питання); • часто задаваемые вопросы – часті (поширені) запитання (питання); (чаво, аббревиатура) чапи. [З усіх ставлених запитань найнеприємніші — зайві (К.Кушнер)].

I. Затор – (скопление) тиск (-ку), зава́ла, (диал.) запруга, (теснота, давка) тиснява, тиск, (дорожный) ти́снява, зато́ра, затор, за́пин (запи́на), запі́р (запо́ра), тромб: • затор льда – за́шерет, шеретнява: • затор подвод – заві́з; • на перекрёстке затор – на перехресті затора (тиск, тиснява, тромб); • сильные заторы на дорогах – дороги (шляхи) заторовано. [Знов я до тебе, Господи, — там, на дворі весна, тягне зелені руки, аж мерехтить монітор, всі поспішають до… або плетуться на… В мене під вікнами третю добу затор (Ю.Джугастрянська). Ширлі почухрала голову, увімкнула зчеплення. Повертала кермом праворуч, ліворуч і врешті, вилаявши двох-трьох водіїв, зуміла вирватися із запруги (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Вдаримо по дорожніх заторах рекордними цінами на бензин!]

Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит].

Извинение – вибачення, пробачення, перепрошення, перепро́сини: • находить себе извинение – виправдовувати себе; • принесение извинения – перепрошування, перепросини; • приносить извинения – перепрошувати; • просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого, перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого; • прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити, дарувати), що потурбував (за турботи, за клопіт), перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт); • это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його, цим не можна виправдати його, це його не виправдує (не виправдає). [Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (І.Нечуй-Левицький). Я, гарячі́ший до сва́рки, а то й до бі́йки, звича́йно пе́рший був і до перепро́син (І.Франко). Кілька вибачень виглядають менш переконливо, ніж єдине (О.Гакслі). — Запізнився й навіть не вибачився! — Ну, вибач, люба. — Іди к бісу зі своїми вибаченнями!..].

Индивидуализм – індивідуалізм. [За ті дві хвилини він якнайповніше продемострував здоровий глузд, урівноваженість і життєздатність — усі ті неусвідомлені якості своєї натури, завдяки яким він і багато інших представників його класу стали серцевиною нації. У способі спокійно влагоджувати свої справи, ставлячи їх над усе і нехтуючи всім іншим, вони втілювали суть британського індивідуалізму, що виник внаслідок природної відособленості країни (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Індивідуалізм – або ознака геніяльності, або навпаки. Посередність убезпечує себе стандартизацією (Френк Крейн). Об’єднаний з альтруїзмом індивідуалізм став основою нашої західної цивілізації (К.Попер). Народи, у яких індивідуалізм найрозвиненіший, тільки завдяки цьому й очолюють цивілізації і панують нині у світі (Ле Бон)].

Интернет – (англ.) інтерне́т, (дословно) міжмере́жа (міжмере́жжя), всесвітня (глобальна) мере́жа, світова павути́на, іне́т, не́трі: • пользователь интернета – користувач інтернету, інтернетник, (шутл.) інтернавт. [В інтернеті стільки зайвого галасу — усякі самозвані пророки щоденно повчають публіку, а мегаломани намагаються проштовхнути в маси свої химерні ідеї, — що врешті-решт люди почнуть цінувати новий товар: мудрість. Випадкові факти не мають нічого спільного з мудрістю, і в майбутньому люди втомляться від просторікування блоґерів і шукатимуть солідні сайти, що пропонуватимуть цей рідкісний товар — мудрість (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Найбільшою цінністю для громадян майбутнього буде їхня ідентичність, що існуватиме насамперед в Інтернеті.<…> Теоретично, всі люди мали б самі розуміти, що треба ретельно стежити за своїми діями в Інтернеті та «мережевим двійником», формуючи його з самого малечку, щоб пізніше не втратити перспектив у реальному світі (Г.Лелів, перекл. Е.Шмідта і Д.Коена). Дивовижно. Щоб знайти батька, вона залучає професора генетики, прибульця з екстраординарними здібностями, рушає з ним до іншої країни і проводить разом цілий тиждень. Та коли в неї виникає питання про генетику, вона вважає за краще скористатися Інтернетом (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). 1. В мережі поширився вірус «бомж». Він просто риється в кошику. 2. Інтернет дуже схожий на реальне життя: сходив до голих дівчат — спіймав два віруси].

Исключено – неможливо, не можна; • исключено из книги – прибрано з книги; • не исключено, что… – (цілком) можливо (допусти́мо, імовірно), що; припускають, сподіваються, що…; є надія, що…; • это исключено! – це неможливо!; про це не може бути й мови! [Не виключено, що — це дослівний переклад російського «не исключено, что»… А чи можна уникнути цієї кальки в українській мові? Звичайно, можна. Замість неї пропонуємо вживати словосполуки цілком можливо, що.., цілком імовірно, що.., припускають, що.., сподіваються, що… та ін. (К.Городенська)]

Кенгуру – (англ. з австрал. языков) кенгуру. [Крім шурхотіння, він розрізнив ще й гупання, так ніби хтось стрибав навколо нього на одній нозі, стрибав, як кріль, як заєць, як оте австралійське кенгуру, якого він ніколи не бачив і тільки читав про нього в книжках (П.Загребельний). Кенгуру тисячними табунами стрибали між деревами, легко долаючи огорожі та паркани,— такі бездоганно граційні, такі вільні! (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Заїжджий наркоман в Австралії, дивлячись на кенгуру: — Якщо тут у них такі коники, то яка ж конопля?!…].

Компания – 1) (от лат.) компа́нія, (фамил.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́сіда (бе́седа), (группа) грома́дка, (множество) ла́ва; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка: • быть, состоять в компании с кем – спілкува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким; • в компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті, при гурті, в спі́лці, спі́льно, до спі́лки) з ким; • водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким; (устар.) води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким; • в своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти; • вступать, входить в компанию – заво́дити спі́лку; уступати, приставати, приступа́ти до спілки; • держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким, триматися купи з ким; • достойная компания – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна; • дружная компания – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва; • дурная компания – пога́не товари́ство; • за компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким, за гурто́м з ким, заради товариства (задля дружби) з ким; • иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким; • компанией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою; • не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким: (фамил.) свиней не пас хто з ким; • основывать, учреждать компанию – засновувати компанію; заклада́ти спі́лку; • пожалуйте в компанию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи; • принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого; • присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту); • расстроить, нарушить компанию – розбити компанію; • сделать, составить компанию кому, разделить с кем компанию – приєдна́тися до гу́рту з ким; потоваришува́ти кому́; • спасибо за компанию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію; • удалая компания – гоп-компа́нія; • тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла); • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во, і К°); • холостая компания – парубо́цька (діво́цька) компа́нія; • честная компания – шано́вне товари́ство; • я ему (он мне) не компания – я йому (він мені) не товариш; я йому (він мені) не компанія; мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінченко). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (А.Кримський). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінченко). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Українка). Колядува́ти хо́димо ла́вою (АС). Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай тобі Господь поможе; Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх — крий нас Боже (Є.Гребінка). Гринько з Іваном компанували (Сл. Гр.). На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфремов) Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває (Сл. Гр.). Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (А.Кримський). — Мамо, а що таке невдалий жарт? — Це, синку, коли тато до твого народження говорить, що керує компанією, а після твого народження виявляється, що це компанія алкоголіків!]

Компьютер – (англ.) комп’ютер, (разг.) комп. [Думку більшості людей, що працюють над штучним інтелектом, мабуть, можна передати словами Артура К.Кларка: "Можливо, що колись ми станемо пестунчиками наших комп’ютерів, зманіженими, як декоративні песики, але надіюся, що ми завжди матимемо змогу висмикнути шнур із розетки, якщо захочемо цього (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Комп’ютер має ту перевагу перед мозком, що ним користуються (Ґабріель Лауб). Комп’ютер допомагає розв’язувати всі проблеми, яких до цього винаходу не було].

Коринфский – коринтський. [І далі, там, де берег Кіммерії Підніс коринтські обриси колон, Де Херсонес замріяно біліє І снить солодкий, вічний, синій сон, Де кам´янисті межі скитських прерій Врізаються в козацький буйний Понт Причалом генуезьких кондотьєрів, Кінцем твоїх бурхливих перепон… Отак лежиш — замріяно-безсила, А сходить ніч — і відьмою вночі Ти розгортаєш кажанові крила… (Є.Маланюк). Одні оповідали про численні монастирі на Атосі, де невтомно, мов бджоли, працювали ченці; инші — про те, як розрісся Гермуполіс на Сиросі; треті — про будівництво Коринтського каналу, що мав з’єднати дві затоки… (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Котироваться – розцінювати (розцінюватися), оцінювати (оцінюватися), котуватися, (ценоваться) цінувати (цінуватися), (перен.) цінитися, мати оцінку: • он высоко котируется – його високо оцінюють. [— Це ви вкрали в мене гроші? — Така підозра мене ображає. Коли вас принесли, ви вже були чистісінький, до того ж я беру лише чеки, що котуються на біржі (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)].

Крепатура – кріпатура, крепатура. [Власне, кріпатура - це як бодун після кожного нормального тренування (з Інтернету). Крепатура мозку — думаєш сьогодні, а голова болить завтра (з Інтернету). Прим лікувала нашу крепатуру (К.Плугатар, перекл. С.Колінз)].

Крупнокалиберный – великокаліберний. [Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (О.Довженко). — Ось тобі! Хіба що великокаліберний кулемет… калаші його не беруть! (Л.Кононович). Над нашими головами, заповнюючи весь повітряний простір, щось невидиме мчить, реве, свистить, шипить. То пролітають снаряди невеликих калібрів, але між ними чути, як ревуть здоровенні «скрині» — великокаліберні снаряди, вони пролітають у темряві над нами і падають далеко позаду. Вони хрипко сурмлять, як олені під час тічки, і летять високо над виттям та свистом менших снарядів (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

Лепёшка, (прост.) Лепёха – 1) корж, ко́ржик; (круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка; 2) (техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка; 2) (лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка: • дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики; • мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик; • разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого); • цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик. [Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які,  як  балабушки,  але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). —   Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Лестничный – 1) драби́нний, драби́новий; 2) схо́дови́й, ступанко́вий: • лестничная клетка – сходова́ клітка (кліть); • лестничная мачта – драбинчаста щогла; • лестничная площадка – сходови́й (ма́ршови́й) майданчик (площа́дка); • лестничная ступенька – схі́дець (-дця), схі́дця (-ці, ж. р.); • лестничные ступени, ступеньки – схі́дці (-ців); • лестничный пролёт – сходови́й про́світ; • лестничный сосуд – (бот.) драби́нча́ста суди́на. [Дійшовши до 13-го номера, вона попросила Крістіну почекати хвилинку, і зникла в темряві сходової клітини (М.Марченко, перекл. К.Кюсе)].

Литература – література, (реже) письменство, (словесность, ещё) словесність, (совокупность книг с отрасли знания) література: • изящная литература, художественная литература – красне письменство, художня література, белетристика; • литература по истории, этнографии… – література з історії, етнографії… [На висо́костях нау́ки й літерату́ри (П.Куліш). Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови та вислухать курс французької літератури (І.Нечуй-Левицький). Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею (М.Коцюбинський). Хтось сидить надутий (скажіть се, коли хочете, п. М.) і не хоче навіть до роботи братись, а властиве треба, і погода саме літературі сприяє (Л.Українка). Яка може бути література, коли вона не має доброї половини авторів? І авторів першоклясних — таких, як Винниченко, Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підлітків — один співучіший за другого, один солодший за другого. З мовою сільської бабусі, яка без «енька» слова не вимовить, тобто типову колоніяльну літературу-забавку (В.Стус). Місце для святого в людських душах обмежене. Якщо воно заповнюється російською літературою, не лишається місця для свого (Є.Кононенко). Не забуваймо, що рідна і «двоюрідна» літератури — лише дві дірочки, крізь які ми підглядаємо за світом, повної картини якого в нас не буде без повноцінного осягнення світової літератури. Для знайомства з якою ми, яко самостійна і незалежна нація з розвиненою, хоч і анемічною, культурою, не потребуємо посередництва російської, ані якоїсь іншої мови (Отар Довженко). Література жовтіє швидше, ніж листя дехто навіть вважає, що вона вже дозріла до розумного, доброго й вічного, до розуміння людської  суті, наблизилася до горизонту сподівань пересічного українця, де припадає півкнижки на душу населення, та й ті — ще радянські ощадні (Г.Крук). Досі йому й на думку не спадало, що література — це найкраща забава, придумана задля того, щоб знущатися з людей, але під час однієї нічної пиятики Альваро переконав його в цьому (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Схоже, двоє блаженних, яких вона має за батьків, переконані в тому, що захоплення літературою приведе її прямо в пекло або прирече залишитися навічно старою дівою, і вони вагаються, чи то віддати її в монастир, чи одружити з якимсь кретином, щоб він зробив їй восьмеро дітей і навіки поховав між горщиками та каструлями (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Завдання літератури — навчити нас читати (П.Клодель). Література — перша на черзі. Коли суспільство потерпає від кризи, саме вона опиняється в найбільшій небезпеці (Е.Гемінґвей). Смерть жодної людини не так важлива для людства, як література про цю смерть (Джон Гелер). Треба, щоб суспільство знало, що література — це вогонь, що вона означає нонконформізм і повстання, що суть письменництва полягає в протесті й критиці (М.В.Льйоса). За правильного підбору літератури непогану освіту можна здобути і в туалеті].

Лучше – 1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що: • больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало); • в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.); • гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче); • всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше); • гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше; • делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати); • здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає); • значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще); • как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше); • куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); • лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе); • лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; • лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати; • лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.); • лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.); • лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити; • лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли; • лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.); • лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.); • лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го; • не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?; нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…; • оба лучше – обо́є рябо́є; • одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша); • старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща; • он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́; • по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого; • сделать лучше всех – зробити найкраще; • тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше); • уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше; • ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.); • у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща; • худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка); • чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше); • чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Любой – 1) (первый попавшийся) пе́рший-лі́пший, котри́й-будь, будь-котрий, бу́дь-яки́й, будь-хто, уся́кий, усяк, ко́жний, кожен, кожні́сінький; 2) (нравящийся) котри́й до вподо́би, уподібні́ший, милі́ший: • берите любо́й – бері́ть уподібні́ший, (перен.) що на вас ди́виться; • в любое время – у будь-який (в усякий) час, повсякчас, повсякчасно; • в любом случае – в кожному (в кожнім, в усякому) разі; • из двух дорог, выбирайте любу́ю – з двох шляхі́в вибира́йте, котри́й до вподо́би; • люба́я вещь — гривна – геть уся́ка (ко́жна) річ по гривні; • любой вам укажет – бу́дь-хто вам пока́же; • любой скажет – перший-ліпший (перший-кращий) скаже, будь-хто скаже; • любой ценой – за всяку ціну; • любые неприятности, преграды – будь-які (всякі) неприємності, перешкоди; • мне и любо́й нелюб – мені́ всі не до вподо́би; • надо платить долг или идти в тюрьму — выбирайте любо́е – спла́чуйте борг чи йдіть до в’язни́ці — вибира́йте що милі́ше; • на любой вкус – на кожен смак; • форма оплаты любая – форма оплати будь-яка. [Кавуні́в бага́то, вибира́йте котри́й до вподо́би (АС). Пе́рший-лі́пший школя́р дасть на це ві́дповідь (А.Кримський). — Нехай і так,— грубо кажу я. — Та в кожнім разі ти не винен, що в неї народилася дитина (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). — В кожному разі ти, Адсо, нотуй усе, нехай принаймні якийсь слід залишиться від того, що нині тут діється (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Будь-яка людина має право на дурість — проти цього не можна заперечувати, але цим правом треба користуватися з деякою поміркованістю (Людвіґ Берке)].

Мёд – 1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава —  це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…].

Мечта – 1) мрі́я, (мечты, мн.) мрії, (ещё) солодкі сни; (химера) химе́ра, ви́мрійка; 2) (иллюзия, призрак) мана́, ома́на, мара́, ма́рево; 3) (действие) мрі́яння, ма́ріння: • взлелеянный в мечтах – виплеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (умріяний); • мечты о чём – мрі́ї про що; • несбыточная (тщетная) мечта́ – незбу́тня (нездійсненна, химе́рна, примарна, марна) мрі́я, химе́ра, мара́; • пустая мечта́ – химе́рна (даре́мна, марна) мрі́я; • предаваться мечта́м о чём – порина́ти в мрі́ї, снува́ти мрі́ї, ма́рити, мрі́ї гони́ти про що; (пустым, несбыточным) химе́ри гони́ти про що, літа́ти в хма́рах, заліта́ти (зано́ситися) в хма́ри; • сладостная мечта – солодка мрія; • создать мечто́й кого, что – ви́мріяти кого́, що; • сокровенная мечта – заповітна мрія; • это было мечто́й всей моей жизни – це була́ мрі́я всього́ мого́ життя́. [Ті часи були для мене щасливі. І тепереньки, коли оце моя душа направлена поетично, вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії, що були, та навіки минули і ніколи не вернуться (І.Нечуй-Левицький). Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І.Нечуй-Левицький). Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л.Українка). Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л.Українка). Чи не до́сить вже ілю́зій і даре́мних мрій? (М.Вороний). Мину́лися наді́ї-мрі́ї, не бу́де дру́гої весни́ (Б.Лепкий). Що ща́стя? Се-ж ілю́зія, се при́вид, тінь, ома́на (І.Франко). Суса́на снува́ла мрі́ї про кра́щі часи́ (М.Коцюбинський). Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (М.Коцюбинський). Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (М.Коцюбинський). Усе́ про грапі́в та князі́в химе́ри го́не (Мова). Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, — от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював (Л.Костенко). Ображайся на мене як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю (В.Симоненко). Після Різдва вони почали спати в одному ліжку, і пан Миколай ще раз пересвідчився, що все омріяне приходить до нас тоді, коли вже й не знаєш, чи потрібно тобі воно (В.Кожелянко). — Браття моє миле,— знов прийняв слово священик,— кажу ж вам, що зроду не було на світі ніякого Фелісмарта Гірканського, ані Сіронхіля Фракійського, ані жодних інших рицарів, що то про них у романах пишеться: то все вигадки і вимрійки моторних голів, а складаються ті книги, аби людей розважити, як ото, ви кажете, женці та косарі розважаються, читаючи. Коли хочете, то й забожусь, що таких рицарів вправді не існувало, таких подвигів вони не звершали, і таких нісенітниць ні з ким бути не могло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Антуан не живе своїм життям, він його вимріює з широко розплющеними очима (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Найлегше здійснити мрії, в яких не сумніваються (А.Дюма). Надії певне збуваються. Бо їх щораз менше (С.Є.Лєц). Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії (Елеонора Рузвелт). 1. Плани на майбутнє, що не відповідають вашим фінансовим, розумовим і фізичним можливостям, називаються мріями. 2. Мрії збуваються… У певний момент… Найчастіше цей момент називається «Вже на фіг не треба». 3. Є мрія? Іди до неї! Не виходить іти? Повзи до неї! Не можеш повзти? Ляж і лежи в напрямку мрії! 4. — У тебе є мрія? — Є. Хочу кинути пити. — Так, кинь. — А як потім жити без мрії?].

Наручники – наручники, на́ручні, (зап.) кайданки, (жарг.) браслети. […Дон Кіхот підвів очі й побачив, що назустріч їм по дорозі йшло пішки чоловік із дванадцятеро якихось людей, нанизаних, мов намисто, на довгий залізний ланцюг. До ланцюга вони були прикуті нашийниками, ще й на руках у кожного були кайданки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Відбивався, як скажений, знадобилося аж п’ятеро чоловіків, щоб на нього кайданки начепити (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)]

Немигающий – немигтючий, некліпний, незмигний, незмигливий, немиготливий: • немигающий взгляд – незмигне (немигтюче) око; • немигающим взглядом – некліпно. [Спом’янути, що споминається,— це мені так мигнулося в якусь мить, таку коротку, що важко бути впевненим у своїх судженнях, я тільки твердо знаю, що Михнова могила — рідкісна місцина. На ній людям легко уявляється — сам пережив той стан і тому вірю всім, хто каже, що вони бачили, стоячи на могилі. Час і Простір. І якщо хто годен був довгенько витримувати свій невидющий і незмигливий погляд на світ і в себе одночасно, тому викладався на розмаїтому їхньому килимі блідий рисунок з людських обрисів (Ф.Роговий). Так дійшли до берега річки, всіяного шерхотливими безживними колишніми осоками, спішились і відправляли молебень зужитими голосами, усю силу своїх вутлих тіл і гарячковий блиск некліпних очей спрямовуючи на те, що колись було живою рвучкою водою (Т.Зарівна). Баба стояла згорбившись, обпершись обома руками на палицю і дивилася незмигним поглядом на прибульців (М.Гримич). Важкими кроками він рушив туди і на якусь мить зупинився, втупившись широко розкритими немиготливими очима в тріснуту стіну сараю так, наче її перед ним не було (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Вузький, подовгастий і плескатий череп під видовженим гостроверхим кашкетом викликав у Стівеновій уяві образ вбраної в ковпак рептилії. І такий, як у рептилії, незмигний погляд і холодний блиск його очей (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Вона легко могла б проминути цього кремезного чоловіка в шкіряних штанях, бурій куртці та синьому каптурі, їй не треба було навіть зупинятись: вистачило б пройти мимо, відвернувши голову в другий бік, бо він не тримав її за руку. Але вона стояла, дивлячись на нього скоса, і її чорні некліпні очі, її уста промовляли: «Ні!» (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). Люди стояли над своїми короткими темно-синіми тінями — очі некліпні, роти розтулені — й усе дивилися, дивилися (Дмитро Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). Гомер звів на неї очі, але цього разу його погляд наштовхнувся на найбільший у світі оголений зад, націлений у його бік. Мелоні встигла стати рачки. На одному з її тугих стегон лежала синювата тінь синця, найімовірніше, від удару об щось тверде; між округлими щоками її сідниць темніло незмигне око, витріщаючись на Гомера Криницю (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!].

Ну, междумет., част. – 1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́; 3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́; 4) (в выраж. удивления) ну; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́: • а ну – ану́; ану́те, ану́мо; • а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!; • а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; • а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!; • да и ну – та й дава́й, та й ну; • да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?; • да ну – ну́-бо; • да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; • да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!; • и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати; • ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері; • ну, а вы? – ну, а ви?; • ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!; • ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; • ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!; • ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!; • ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!; ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов; • ну, где таки! – де то вже таки́!; • ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!; • ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!; • ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця); • ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!; • ну и – ну й, та й; • ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре; • ну же – ну́-бо, ну-ж; • ну, знаете – ну, зна́єте; • ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так; • ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…; • ну и холод – ну (але) й холод; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!; • ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!; • ну ты подумай! – ну ти скажи!; • ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!; • ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!; • ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві); • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!; • ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися; • ну, смотри же! – ну, диви́ся!; • ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?; • ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?; • ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!; • ну уж обед! – ну (та) й обі́д; • ну что вы! – ну що́ ви!; • ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте; • ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; • «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.); • такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?].

Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг  уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].

Ожидание, ожиданье – дожида́ння, ждання́, чека́ння, очі́кування чого́, на що; (с оттенком надежды) сподіва́ння, наді́яння, споді́ванка: • быть в ожидании (о беременной) – бути при надії; чекати дитини; бути вагітною; • в ожидании вашего распоряжения – чекаючи вашого розпорядження; • в ожидании кого, чего – ждучи кого, чого; чекаючи кого, чого (на кого, на що); сподіваваючись на кого, на що (кого, чого); (иногда) у сподіванні кого, чого; • в ожидании поезда – чекаючи на потяг (поїзд); • вопреки ожиданиям – усупереч сподіванням (чеканням); • жить ожиданием – жи́ти сподіва́нням (споді́ванками), (шутл.) жда́никами годува́тися; • зал (комната) ожидания – зал (зала, кімната) чекання, чекальня, (редко) дожида́льня, (диал.) почекальня; • обмануть ожидания – не справдити сподіванки (сподівань); • ожиданием сыт не будешь – жданиками не наїсишся (Пр.); • он обманул мои ожидания – він не справдив моїх сподівань (сподіванок); • после долгого ожидания (долгих ожиданий) – по до́вгому чека́нні (дожида́нні); після довгого чекання (дожидання); (иногда) довго ждавши (чекавши); • потерять много времени в напрасном ожидании – змарнува́ти бага́то ча́су в даре́мному чека́нні (дожида́нні), даре́мно чека́ючи (дожида́ючи); • превзойти все ожидания – повершити (перевершити, перевищити) всі сподівання; • против ожидания чьего – проти чийого сподівання; (иногда) ніяк не сподіваючись; чого не сподівався хто; • сверх (против) [всякого] ожидания (разг.) – понад (над) [усяке] сподівання; негадано; (цілком) несподівано; не сподіваючись. [Ждали, ждали, та й ждання погубили (Пр.). Чекання біди — це вже біда (Есп. пр.). Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? (В.Симоненко). Україні пропонують теплу почекальню, щоб вона не думала про вступ до ЄС (Б.Осадчук). Вибігає водій (великі вуха, міцна потилиця, чорна шкіра — ні, не мурин, а куртка!), стрімко перетинає почекальню, ногою відкриває двері на перон, розглядається на всю навколишню велику порожнечу, копає ногою ліхтарний стовп, ніби насправді він шибеничний, зопалу плює, знімає з пояса мобільняк, але перш ніж набрати номер, зауважує неподалік від перону незапряжену фіру, а тоді й пущеного на вільну пашу Здохляка, отже, доволі слушно вирішує метнутися знову до почекальні (Ю.Андрухович). А чи не засиділись ми в залі чекань вчорашнього дня? (Володимир Шамша). І ще подумав: аби це швидше закінчилося. Чекати — найболючіше. Людину роз’їдає чекання (О.Ульяненко). Щойно котресь виплекане сподівання не втілювалося в життя, Енн поринала «в безодню розпуки», коли ж утілювалося — її підхоплював запаморочлвий і трепетний вир блаженства (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Вони розказували, що в Станиславові не варто перейматися нічлігом. Слід лише піти в бордель, сісти в кутку почекальні й так проспати цілу ніч у теплій кімнаті (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Стара вернулася до почекальні, сіла поряд із Робінзоном та тіткою, і з добру годину всі троє знов обговорювали лихо, яке спіткало Бебера (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Я й зараз бачу, наче на фото, безлюдний перон, жовте світло, що лилося з прочинених дверей зали чекання (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). — А знаєте, як можна дізнатися, чи тебе кохають? Я маю на увазі щире кохання. — Я про це ніколи не замислювалась. — А я замислювався. — І знайшли відповідь? — Гадаю, такі речі пов’язані з очікуванням. Якщо він в змозі чекати на вас, значить, кохає (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Залізничник стояв на пероні. Побачивши Равіка, він зайшов до чекальні (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Він терпляче стояв у черзі під повіткою з невеличкими колонами, щоб віддати свій квиток, потім ще трохи почекав, доки мовчкуватий черговий цей квиток йому поверне, перетнув залу для чекання, голі і брудні стіни якої прикрашали лише старі плакати, на яких навіть Лазуровий берег набув барв кіптяви, і під косим полудневим промінням шпарко попрямував вулицею, що вела від перестанку до міста (О.Жупанський, перекл. А.Камю). У почекальні повно народу, довкола неї багато галасу, та вона цього не усвідомлює (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). Найперший обов’язок письменника — не виправдати сподівань своєї країни (Б.Брендан). Якщо б будували дім щастя, найбільшу кімнату довелося б відвести під залу чекання (Ж.Ренар). Велика перешкода для щастя — це очікування надто великого щастя (Г.Е.Фосдік)].

Оклематься – оду́жати, ви́дужати, ви́чуняти, очу́няти, оздорові́ти, окли́гати, (прийти в себя) оприто́мніти, отя́митися, очу́хатися. [Сівілла трохи очуняла, Отерла піну на губах І до Енея проворчала… (І.Котляревський). Нездужає Катерина, Ледве-ледве дише… Вичуняла та в запічку Дитину колише (Т.Шевченко). Вождь ногаїв власноручно відрахував двісті тисяч червоних злотих, що їх принесли львівські шляхтичі за викуп, і далі скакали ординці спопелілими польськими селами і містечками, впевнені вже, що малою кров’ю досягнуть Вісли з незліченним багатством повернуться в Ногайські степи, які ще не оклигали від голоду (Р.Іваничук). Я трохи очухався щойно перед австрійським кордоном (Ю.Андрухович). За кілька днів він оклигав, і лікар сказав, що йому ще двічі або тричі змастять спину й живіт йодом, а тоді він може сміливо наздоганяти свою частину (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Я досі не зовсім розумію, що відбувається у світі, я читаю газети і схоплюю всілякі повідомлення, але, мабуть, ще не зовсім здоровий, мені треба вичуняти (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). — Лікар прописав мені заспокійливе і цілковитий спокій. – Ну, і як? – Одужав. Я заспокійливе давав дружині].

Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення: • благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого; • близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки); • быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; • в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; • быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким; • быть во враждебных отношениях – ворогува́ти; • быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися; • в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; • быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким; • в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким; • в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду; • взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини; • внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го; • во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому); • во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів; • в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого; • в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного; • в процентном отношении – відсотково; • враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча; • вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти; • вступить в любовные отношения – зазна́тися; • вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися; • в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною; • высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим; • в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…; • завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки; • иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го; • имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого; • любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки; • международные отношения – міжнародні відносини; • между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности; • мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода); • на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити; • небрежное отношение к – недбале ставлення до; не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний; • непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана; • нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́; • несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́; • ни в каком отношении – аж ніяк не; • никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати; • ответное отношение – відпис; • отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо; • отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки); • отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння; • по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого; • почтительное отношение – шаноба до кого; • при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…; • при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися; • производственные отношения – виробничі відносини; • процентное отношение – відсоткове відношення; • разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися; • разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир; • стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́; • это не имеет отношения к делу – це не стосується справи; • это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що… [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)].

Охотно, охотливо – залюбки́, ра́до, охо́че, охо́чим се́рцем, (диал.) охі́тно: • охо́тнее – радні́ше, ра́дше, охо́чіше, охітні́ше; • охотнее всего – найохочіше, найрадні́ше, найра́дше, найохітні́ше; • очень охотно – з дорого́ю (ра́дою) душе́ю, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом; • охотно сделаю это – залюбки́ (ра́до) це зроблю́ или я ра́дий це зроби́ти; • я охотно приду – я охоче прийду. [Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Я.Щоголів). Чула колись іще од батька-покійничка, що в Дем’янівці живуть якісь родичі наші: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. «Піду собі до їх, — думаю, — все мені буде охітніше служити, де мій рід ведеться» (М.Вовчок). Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги (Г.Барвінок). Доктор охітно і без церемонії ввійшов за перегородку (І.Франко). — Та й зоставайся,— каже,— дочко, будемо тут удвох жити. Літом я буду в пасіці сидіть, а ти тут займеш собі огородець та будеш куйовдиться й на зиму дбати всячину; а зимою хоч бджоли й забирають додому, а я все-таки тут живу,— то й буде нам с тобою охітніше, аби твоя охота (Казка). Дівчина червоніла, але розмовляла з ним залюбки.  Та Зінько був дуже несміливий з дівчатами і все боявся зайняти Левантину так, як парубки займають тих дівчат, що люблять (Б.Грінченко). Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (С.Васильченко). Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С.Васильченко). Хлопець залюбки розписався про одержання, радий би й без кінця розписуватись, коли б цього вимагала пошта, величезний здобуток людської культури, що не тільки дає змогу далеким людям листуватись, не тільки пересилає журнали з надрукованими оповіданнями, а ще й гроші переказує (В.Підмогильний). Ми радо полишаєм власні гнізда і, випускаючи бажання в лет, все квапимось до самопочезання, мов шлях од себе — справжній для душі (В.Стус). Якісь пташки шиширхають у нетрях… Десь виє вовк у хащах лісових,.. Ну що ж, ту ніч були ми серед мертвих, а цю ніч будем між напівживих. Все ж охітніше. Не підійде звір. Та й перебудем до холодних зір (Л.Костенко). Вона не мала Джезового голосу на диску, ось. І ніколи не слухала голосу свого чоловіка, поки той був відсутній. Вона радше слухала італійця, що казав їй непристойності, ніж власного чоловіка, що нашіптував солоденькі дурниці. Так, досить! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дон Кіхот не хотів до села заїжджати, хоть і як припрохували його селянин з бакаляром: вимовився тим (і та причина була, на його думку, більш ніж достатня), що мандровані рицарі мають звичай спати радше десь у полі чи в лісі, аніж у якій оселі, хоч би й під золотою крівлею; тим і звернув він трохи з дороги на превелику досаду Санчові, якому вбилося в тямку розкішне гостювання у дон Дієговому замку, чи нехай і будинку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я не міг не помітити його дурости, вона очевидна, але радше я назвав би це простодушністю і наївністю (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Але не такі думки розвіювали смуток Артиса. Ні, його настрій радше підіймався від споглядання якої-небудь чорної довгоногої красуні з повними губами — і не лише настрій, на радість згаданій красуні (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Розмову продовжив солодкавий обмін компліментами — гра, у якій і вдова, і вдівець цілковито пасували одне одному. Не записуючи цієї сентиментальної бесіди достемено, ми радше поговоримо  про неї і докладніше змалюємо те, що за інших обставин уважали б за кричущу слабкість французової вдачі (В.Панченко, перекл. Е.Катон). 1. В стаді за баранами слідують охочіше, ніж за геніями. 2. — Слухай, моя дочка стала охоче їсти солоні огірки. Я думаю, в організмі чогось не вистачає. — Ага. Мізків. А думати треба було раніше].

Ошиваться, разг. – вештатися, тинятися, швендяти, валандатися; • ошиваться на улице, возле дома – вештатися по вулиці, біля будинку. [А тепер уявіть собі скромно вдягненого юнака і те, як він, без друзів і знайомих, самотньо валандається крізь різнолику товкотнечу чужого міста (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Я читаю, валандаюсь без діла і розкладаю пасьянс (Галина Кирпа, перекл. К.Гамсуна)].

Паранойя – (греч.) параноя, (шире) божевілля, безумство. [У доща була параноя — він ганявся за нами з тобою А ми не мали нічого чинити У доща була параноя — він мусив нас намочити. Не змігши спіймати — почав скаженіти Громом кричати, вітром свистіти У доща була параноя — він мріяв нас засмутити (Дмитро Бовдуй). У СРСР після смерті Брежнєва до влади прийшла людина, у якої параноя входила до службових обов’язків — колишній голова КДБ СРСР Юрій Андропов (К. і Т.Паньо). Параноя, зробив висновок лікар, не слухаючи далі пристрасної Григорієвої проповіді про балканський менталітет істинних буковинців. Замкнути його і посадити на хімію чи що? Хоча, зрештою, хто в цій країні з такою політикою без параної? Хай живе… (В.Кожелянко).  … тільки той, хто жив у тоталітарній державі, може зрозуміти, що таке параноя. У 1937 році, коли батько повернувся в Київ з Луганська, вся країна купалася в міазмах параної. Вони просочувалися скрізь, у найінтимніші щілинки життя людей: вони отруювали стосунки між друзями та колегами, між учителями та учнями, між батьками та дітьми, між подружжями. Вороги були всюди (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). 1. Якщо у Вас немає параної, то це ще не означає, що за Вами не стежать! 2. Письменник: — Мені здається, за моєю творчістю слідкують. — Це в тебе параноя. 3. — Розмовляти з кішкою — це параноя чи ще не зовсім? — Це не параноя. Параноя — коли боїшся при кішці зайве бовкнути].

Парашют – (франц.) парашут. [Росте тривоги чорний парашут: у грудях розкривається — і тисне, аж витискає серце крізь горлянку… Із шкаралущі тіла братчик Брут душею снідає моєю (ще й зумисне сріберна ложечка): ти є смашний, Іванку (І.Малкович). Авіамеханік, життєрадісний хлоп із Ліверпуля, стояв нагорі драбини і полірував скло хвостової башти «парашутами» — великими прагматичними трусами, які носили жінки з допоміжних загонів. Краще не замислюватися, як він виявив, що їх шили з найкращого матеріалу для цього життєво важливого завдання (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). 1. Якщо зазвичай тобі з першого разу не щастить — стрибати з парашутом тобі не можна. 2. Чоловік купляє в магазині парашут і питає продавця: — Припустимо, я стрибнув з цим парашутом з літака. Що треба зробити, щоб він розкрився? — Смикнути за кільце. — А якщо він не розкриється? — Смикнути запасне кільце. — А якщо і після цього не розкриється? — Тоді можете прийти до нас і поміняти парашут].

Подопытный – піддослідний, (опытный, служащий для опытов) спробний: • подопытные животные – дослідні (піддослідні) тварини, тварини в дослідах; • подопытный кролик – піддослідний кролик, лабораторний пацюк. [— Так, прошу, — охоче відповів піддослідний, трохи збентежений перед такою високою публікою; потім прокашлявся й налякано закліпав очима, ніби учень, що складає випускні іспити (Юрій Лісняк перекл. К.Чапека)].

Подсознательность, подсознание – підсвідо́мість. [[— Бриґіда сказала, що коли запитала свою подругу, про яку я тобі розповідала, що її брат на другому курсі познайомився з дівчиною, а вона вия вилася… зачекай, зачекай, а на якому ж він факультеті?  Але немає значення, зараз згадаю, тільки не варто надто думати про це, і тоді підсвідомість сама тобі підкаже відповідь, то та дівчина мала подругу… Ох, ти мене збив… не знаю, що я хотіла сказати… (Н.Сняданко, перекл. К.Ґрохолі). Книжка «Як прізвище впливає на підсвідомість людини». Автор П. Дурило].

Подхват – 1) (подхватывание) підхо́плювання, (оконч.) підхо́плення, (кулак) підхоплювач; 2) (в одежде) мі́сце під пахво́ю, пахви́: • на подхвате – (под рукой, наготове) напохваті. [Та держить нагаєчку на похваті (Сл.Гр.). Наступної миті мене поймає божевільний жах. Я тут сам-один, майже безпорадний у цій темряві, можливо, вже давно за мною стежить із іншої вирви пара ворожих очей і десь уже лежить напохваті ручна граната, яка мене розірве (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

Полуночник, разг. – 1) (тот, кто полуночничает) опівні́чник, (образно) сова; 2) (птица Caprimulgus Europaeus) дрімлю́га, ле́лик, леля́к, сплю́ха, сплюга́; 3) (северный ветер) півні́чник. [Коли замовкне в місті музика, І над вершинами дубовими Шумне дрімлюга, блискавицею Ламаючи свавільний лет, — Тоді з долин, зарослих тернами, Із лісових яруг, де урвища Спредвіку тяжко захаращені Уламками камінних брил, Виходять звірі, дивні постаттю, Нахмурені і настовбурчені, І походою величавою До берега поволі йдуть… (В.Свідзинський). Сумне містечкове сяйво прослизало в прочинене вікно, осявало профіль, довгу шию Джанан і її волося; і нервовий, нетерплячий цигарковий дим здіймався з її вуст, котрих я не міг розглядати, просто в сіромашну пітьму, що вже стільки літ застеляла небо, поглинаючи дух усіх опівнічників мерців і тривожних сновид містечка Гюдуль (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Під’їзди будинків уже зачинені, але в світі опівнічників життя триває, цідиться дедалі меншими цівками в напрямку автобуса (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Мій пане, — одказав той, — нещастя спостигло тую галеру; чув я на Криті, де висадився, що поблизу Сицилії налетів на неї страшний вітер-північник і одкинув кудись на мілини берберійські, так що ніхто не врятувався; і моїх двоє братів теж там загинули (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Коли старий неґр помер, Ауреліано вже не заходив до їхнього будинку, але вечорами зустрічався з неґритянкою під темними мигдалевими деревами на площі, де вона тихим посвистом приманювала випадкових опівнічників (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].

Помполит – (помощник командира по политической части, рус.) помполіт. [У суспільстві з подвійним дном, а пароплав — модель такого суспільства, не належало закохуватися на робочому плавучому місці, та й годі! Моральну чистоту пильнували особісти й комісари. Відповідальні товариші хоч і оточували себе привілейованими коханками, але зрідка діставали відкоша. Так, палкий помполіт «Максима Горького» К. через кохання без взаємності розрізав собі вени, ледве відкачали. Якби таку слабкість виявив хтось із комісарів років сорок тому, не уникнути б розстрілу (Володимир Каткевич)].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Посторониться – 1) відійти́ на́бік (убі́к), оступи́тися на́бік, відсторони́тися, осторонитися, посторонитися; 2) (занять нейтр. положение) ста́ти на бо́ці, о́сторонь, при бо́ці: • посторонись! – оступись!; відсторонись!; відступись (відійди) [з дороги]; • посторониться на обе стороны (о толпе) – розступи́тися, проступи́тися, роздатися. [— Та ну, Настусю, к нечистій матері! Що ти мене ведеш, мов п’яницю з шинку? Я сьогодні хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче дитину. Геть, кажу, оступись! (П.Куліш). — Ти чого примостилась на моєму місці? Пішла геть, паскудо, отуди далі! Яка мудра! Знає, де раки зимують. Оступись собі геть! Отуди йди між оту мужву! (І.Нечуй-Левицький). Стрів я ïï з мішком, а подейкували, що Ревека охоча до чужих курей. Світив місяць. Ревека стурбовано посторонилася на стежці, та в мішку, наче на зло, пискнула курка (Р.Андріяшик). У ній давно немає провінційної скромності. Вона не мімоза, але дечого прагла осторонитися (О.Ульяненко). Я швиденько посунувся задки кроків на два, але пароплав так перехилився набік, що я не встиг відсторонитися вчасно і, щоб вони на мене не наскочили й не впіймали, заліз у верхню каюту (Ірина Стешенко, перекл. М.Твена)].

Предгрозие, предгрозье – передгроззя, (мн.) передгрози. [Полини й тумани. Бабські сльози. Даль солодка й зла, Неначе смерть. Пісня в горлі. вічні передгрози. вічна віра. вічні нетепер (Ігор Павлюк). До полудня, коли мали розпочатися врочистості, набрякле хмарами небо вже погуркувало передгроззям, однак крізь браму цукроварні раз у раз проїздили брички, бідарки, підводи, верхівці й зупинялися на подвір’ї ближче до клубу, де їх зустрічав мідним ревом оркестр (В.Шкляр). А війною пахло, мов дощем у перегроззя (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Преемник, преемница – насту́пник, насту́пниця, (наследник) спадкоє́мець, спадкоє́мниця; (продолжатель) продовжувач, продовжувачка; (редко) переємець: • достойный преемник кого, чего – гі́дний насту́пник кого́, чого́. [Сам Шевче́нко привіта́в Марі́ю Марко́вичку, як насту́пницю й літерату́рну до́ню свою́ (С.Єфремов). — Як це завжди бувало у нас, після похорону князя князь-наступник, спадкоємець обов’язково перетрушує поруб. Хто там сидить? За віщо? За провину? Чи без провини?.. (В.Малик). Син — пряме породження батька, переємник великої традиції, спадкоємець невмирущої селянської династії (Ю.Шевельов). Все пішло в хід — матюки, кулаки й отрута. Хакерські атаки, погрози й шантаж. Центральна виборча комісія залягла, як за порохову бочку, щось плутала, зволікала і, нарешті, оголосила, що переміг спадкоємець влади (Л.Костенко). Окрім того немає нічого стомливішого і обтяжливішого, ніж чекати чиєїсь смерти. Є такі спадкоємці, що можуть підтвердити мої слова (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна)].

Принц, принцесса – (нем. от лат.) принц, принцеса; королевич, королівна. [Нема вже принців, залишилися тільки коні, та й то біля кожного — якась кобилка крутиться (О.Слоньовська). Гадаю, що то насправді найдавніша й найзагальніша з усіх дурних мрій, якими живляться жінки: бажання втекти від огидної хатньої роботи, змінити буденність на щось неземне, довіритися незнайомому принцові, який викраде її мов принцесу (Олена Поманська, перекл. Герберта Ернеста Бейтса). Поки цей нікчема дон Пабло, котрий усе перекручує, сміючись, розповідає про свою пригоду з мадам Піментон, сеньйорита Ельвіра кидає на підлогу недопалок і затоптує його. Сеньйорита Ельвіра часом поводиться як справжнісінька принцеса (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). Але тієї ночі вона довго не склепила повік — та їй і не хотілося спати. Її фантазії були солодші й привабливіші за будь-яке марево із царства сновидінь. Невже нарешті прийшов справжній принц? Згадуючи ті прекрасні очі, що так глибоко проникали поглядом у її власні, Енн дуже схиьна була вірити, що таки прийшов (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). 1. …в 25 років виходить заміж за принца вже пізно, а за кого попало ще рано… 2. Оголошення: Принц на білому «Ауді» шукає принцесу з гаражем. 3. — Що, чекаєш принца на білому «Лексусі»? — Ні. Головне, щоб чоловік був хороший… І не має значення, на якому він «Лексусі»… 4. — Дівчата, принців немає, до нас доходять самі коні… 5. Всім дівчатам, що чекають принца на білому коні, повідомляю: кінь здох, йду пішки, тому затримуюся …].

Продюсер – (англ.) продюсер. [Я не звикла, щоб мене торкався хтось, крім Піти чи моїх рідних, а в переліку істот, яких я згодна до себе підпустити, продюсери десь перед хробаками (К.Плугатар, перекл. С.Колінз)].

Противозачаточный – протизаплі́дний, протизачатко́вий: • противозачаточное средство – протизаплідний (протизачатковий) засіб, протизаплі́дник. [[Хоча вона й була досить нудна людина, зате не було такого чоловіка, якого б вона не спокушала на продовження роду. Варто було їм кинути на неї один погляд, як вони миттю запалювалися бажанням негайно натовкти її матеріалом, якого вистачило б на цілий дитячий садок. Але в неї поки що не було жодної дитини. Вона вживала протизаплідні засоби (В.Діброва, Л.Діброва, перекл. К.Вонеґута). 1. — Найкращий протизаплідний засіб — склянка томатного соку. — А коли вживати — до чи після? — Замість. 2. Слово «ні» як і раніше найкращий протизаплідний засіб].

Радио – (от лат.) радіо, (шутл.) словоблудник: передавать по радіо – передавати радіом, (рус.) передавати по радіо; по радіо – через радіо, радіом, (редко) в радіо; (рус.) по радіо; • проводовое радио – дротове радіо, (шутл.) брехунець; • работник радио – радієць; • сарафанное радио – (реклама, маркетинг) з уст в уста, (ещё, ирон., шутл.) бабське радіо, баба бабі сказала, циганська пошта, народний телеграф. [Вчора поблизу смітника знайшов радійко. Знайомий небога на прізвисько Конструктор, який непогано розуміється на техніці, за кілька годин відремонтував словоблудник — хоч якісь там містичні дискурси пробубонить (В.Вакуленко-К.). … оголошено в радіо та в часописах, що з літаків на легкопадах скинуто людей, переодягнених в однострої міліції та НКВД, і населенню запропоновано виявляти й виловлювати цих людей (Віктор Петров). Радіо — це засіб розваги, який дозволяє мільйонам людей слухати той же жарт одночасно, і при цьому залишатися самотніми (Т.С.Еліот). Радіо ніколи не замінить газету — ним не можна прибити муху (В.Черчіл)].

Рассусоливать, прост. – розводитися (про що), розводити (що), (разглагольствовать) просторікувати, просторікати, патякати, розпатякувати, розбазікувати, теревенити, переливати з пустого в порожнє, розводити антимонії. [— Чи завважали ви ту дозначну усмішку в молодого К., коли вона остатнім разом розводилась про жінок-лікарок, доводячи, що вони були би правдивим добродійством для суспільності? (О.Кобилянська). Скоро Дон Кіхот зачув назву рицарського роману, не витерпів і таки перебив йому річ: — Коли б вашець із самого початку сказав мені, що її милость панна Люсінда кохається в рицарських романах, то більше не треба було б ніяких похвал, щоб пересвідчити мене в високості її ума, і навпаки: розум її був би зовсім не таким досконалим, як вашець його змальовує, якби вона не мала схильності до такої виборної лектури; отож зайва річ широко розводитись переді мною про її красу, чесноту й розсудливість: досить мені дізнатися про її смаки, і я, не вагаючись, назву її най-вродливішою і найдотепнішою женщиною на світі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він попахкав люлькою, збираючи докупи свої думки. Набридливий старий бовдур! Спершу, коли ми тільки познайомилися, було цікаво послухати, як він розводиться про фуси та змієвики, але скоро він із своїми нескінченними розмовами про гуральництво мені добряче осточортів (Р.Скакун, Д.Джойса)].

Рассчитанный – 1) розрахований, обрахований, обчислений, вирахуваний; зважений, оцінений, сподіваний; 2) (на кого) призначений, адресований; 3) (не случайный, умышленный) умисний, навмисний, зумисний, (обдуманный) обмірко́ваний: • книга рассчитанная на кого – книжка призначена для кого, книжка адресована кому, книжка для кого; • рассчитанная грубость – умисна, навмисна, зумисна грубість. [В анотаціях замість розрахована, розрахований, розраховане, розраховано потрібно вживати призначений, призначена, призначене, призначено, адресований, адресована, адресоване, адресовано або й зовсім опускати ці слова, що нерідко спостерігаємо в анотаціях сучасних видань, пор.: Посібник призначений для викладачів, студентів, учителів, а також тих, хто працює з українським словом і Для викладачів, студентів, учителів, а також тих, хто працює з українським словом; Адресована науковцям-мовознавцям, викладачам, аспірантам, студентам і Для науковців-мовознавців, викладачів, аспірантів, студентів (К.Городенська)].

Растак, прост. – (рус.) розтак, перетак: • так твою растак (перетак) – (бран.) так тебе і розтак, так тебе перетак. [Нестеренко  одсунув  на потилицю кубанку й одкинув з чола чуб". — Втекли, так-перетак!.. Тольки б ще три кавалеристи мені і  —  спіймав би гадів! На хутори, мабуть, подались (Б.Антоненко-Давидович). …Шлях уривався. І ніби непотріб у яму перекидали їх з воза: немитих, в брудних сорочках… Ні голосінь, ні сльозінь, ні «алілуя» над вами… Тільки матюк: — Так вас розтак… Чого така яма мілка… (П.Мовчан). Ґедзь аж скочив стрімко з місця, засіпався нервово, наче несподівано його самого хтось боляче вжалив, а не він був схотів когось зачепити. Підстрибнув і нагло перервав співрозмовника матюччям, хоча перед тим кілька разів згадував, що закінчував універа: — Твою ж таки …! Так і перетак…! Я нарешті втямив, чому такого здорованя Малим й досі можна кликати, і чому він відгукується (Ю.Завгородній). Роланд вірі й розвідники вже безтурботно лежали в рові, і Вірі гарикнув на Біллі: — Тікай з дороги, ти, так тебе і розтак! (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута)].

Расчёт – 1) (несов.) розраховування, обраховування, обчислювання, вираховування, зважування, оцінювання, (сов.) розрахування, обрахування, обчислення, ви́рахування, зваження, оцінення; (последствие) розрахунок, обрахунок, (устар.) раху́ба; 2) (расплата) розрахунок, (выплата) виплата, (перен.) пораху́нок; (о мести) відплата, покара, (несов.) поквитува́ння, (сов.) поквита́ння; 3) (увольнение) зві́льнення; 4) (надежда, ожидание, предположение) припускання, сподівання, припущення, міркування, сподіванка, розрахунок, припуск; 5) (намерение) намір; 6) (корыстные соображения) розрахунок, (выгода, польза) вигода, користь, (интерес) інтерес, (смысл) рація; 7) (бережливость) ощадливість; 8) (воен.) обслуга; 9) (техн.) розрахунок: • брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку; брак заради вигоди; • взять, принять в расчёт – взяти на увагу; мати на увазі; • взять расчёт по месту работы – взяти розрахуок за місцем роботи; звільнитися з роботи; • в расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися, важачи) на що; з розрахунку на; • в окончательный расчёт – на поквитування; • дать расчёт кому – розрахувати (звільнити, відпустити) кого; • до расчёта – до розрахунку (порахунку); • жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо); • за наличный расчёт – за (на) готі́вку, на гото́ві гро́ші; • из расчёта видно, что – з розрахунку видно, що; • из расчёта, что – розраховуючи на те, що; сподіваючись, що; • иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити; • какой расчёт? – яка рація?; яка вигода?; • мы в расчёте – ми розрахувалися (порахувалися, поквиталися, поквитувалися, квити); • находить расчёт в чём – вбачати (бачити, знаходити) вигоду (інтерес, рацію) в чому; • на хозяйственном расчёте – на господарчому розрахунку; • нет расчета (иногда не расчёт) – нема (немає) рації (інтересу, вигоди, рахуби); невигідно; не з руки́, не рука́; • нет расчета делать это – нема (немає) рації (інтересу) робити це; • обмануться в расчете – пролічити; прорахувати; • окончательный расчёт – поквитування; • орудийный расчёт – гарматна обслуга; • ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку, обчисленні, обрахунку, рахубі); схибити в рахунку; (перен.) прогадати; • ошибка в расчете – помилка в розрахунку; • плохой расчёт! – погана рахуба!; • покончить расчеты – розрахува́тися, поквитува́тися; • получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок; • по расчёту кого (чьему) – за розрахунками кого (чиїм); • по следующему расчёту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку; • потребовать расчёта – зажадати розрахунку; • принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги, до рахуби) кого, що; врахувати кого, що, зважити на кого, що; • расчёт по допускаемым нагрузкам – розрахунок на основі допускних навантаг; • расчёт по допускаемым напряжениям – розрахунок на основі допускних напруг (напружин); • расчёт по предельному состоянию – розрахунок щодо граничного стану; • расчёт предварительный, приблизительный, примерный – попере́дній обраху́нок; приблизний розраху́нок; примі́рний розраху́нок; • расчёт приближенный – (змодельований) розрахунок наближений (наблизовий); (грубий, попередній) розрахунок приблизний; • расчёт проверочный – розрахунок перевірчий; • расчёт проверяемый – розрахунок перевірний; • расчёт проектировочный – розрахунок проєктувальний; • расчёт прочности – розрахунок міцности; • расчёт устойчивости – розрахунок стійкости; • расчеты не оправдались – сподівання (сподіванки, розрахунки) не справдилися; • сказать с расчетом – сказати навмисно (навмисне, умисно, умисне), сказати з наміром; • сорить деньгами без расчёта – сипати (розкидатися) грошима без ліку (розрахунку); • с таким расчетом, чтобы – так, щоб; з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб; • у меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся; • холодный расчёт – холодний розсуд; • это [не] входит, [не] входило в мои расчёты – це [не] входить, [не] входило у мої розрахунки (рахунки) (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці. [То вихрест із жидів Авлет. Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язатись, То мусив в військо записатись І за шпигона на год став (І.Котляревський). Не прийдеться рахуба до чуба (Номис). Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу (Номис). А він тоді почав із мене глузувати. «Тю, дурний! Не бійся, тут куми не йдуть у рахубу!» Як я тії слова почув, то зразу заспокоївся (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Убило всю гарматну обслугу, крім Вірі (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). Тепер він розумів, що з самого початку бачив цей гарячковий розрахунок у її очах. «Мабуть, слушно поміщають кохання в книжки, — спокійно розмірковував він. — Либонь, деінде воно не протриває» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Економічна криза допомогла багатьом дружинам успішних бізнесменів зрозуміти, що заміж вийшли з любові, бо з розрахунком вони промахнулись].

Реальность – дійсність, реальність, очевидність: • считаться с реальностью – дивитися правді в вічі. [Вчора се була казка, сьогодні дійсність, що ж дивного тут? (М.Коцюбинський). Небезпечний нахил до неповної індукції, коли юнак на підставі перших двох десятків років земного гостювання, років смішних і наївних, пробує від себе установити світові закони, раз у раз стукаючись лобом об дійсність, поступився в ньому мудрому прагненню поступово обізнатися з життям і накупчити в собі достатню кількість його фактів (В.Підмогильний). Біографічні факти про Стуса в їхній позірно холодній реальності досить відомі (Ю.Шевельов). Реальність сильніша за мрію. Ніщо не лякає нас. А те, що дивує, Нічого в житті не значить (Ігор Павлюк). У моєму світі сподівання та надії, великі й малі, дуже рідко перетворювалися на реальність (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Реальність — це різниця між тим, що дає нам втіху, і тим, чим ми змушені втішатися (Ґ.Лауб). Яка різниця між видумкою і реальністю? В реальності є сенс (Том Кленсі). Значно простіше поховати реальність, ніж позбутися мрій (Дон Деліло). Найсильніший наркотик — мрії. Якщо втягнешся, то швидше відмовишся від реальності, ніж кинеш мріяти].

Результат – (лат.) результат, (следствие) наслідок, (итог) підсумок, вислід, (плод) плід: • в результате чего – внаслідок (результатом, наслідком) чого, через що, завдяки чому, на виході, з цієї причини; • в результате этого – звідси; • не получилось никакого результата – наслідок (вийшов) ніякий; наслідку (результату) ніякого, (прост.) вийшов пшик; • оценивать по результатам – оцінювати за результатами; • получать в результате – діставати (одержувати) остаточно (як наслідок); • по результатам – з наслідків (результатів), на підставі наслідків (результатів); • по своим результатам – своїми наслідками; • результат голосования – підсумок голосування; • результат испытаний – вислід випробувань, результат випробувань; • результат на лицо – результат навіч; результат труда – плід праці, доробок; • результаты бледнеют на фоне… – результати блякнуть на тлі…; • спортивные результаты – спортивні результати (досягнення); • это является результатом – це наслідок. [Якщо хочете, щоб результати перевищили всі сподівання, не очікуйте багато (К.Кушнер). Страйк лікарів дав перші результати — смертність знизилась на 30 відсотків].

Ремонтник – ремонтник. [«Мерседес» розбив собі тільки одну фару, зате задня частина «кадилака» прибрала вигляду, про який ремонтник може тільки мріяти (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута)].

Рождение, рожденье – народження, народжування, (диал.) уродження: • день рождения – день наро́дження, уродини, наро́дини; • какого года рождения? – якого року народження?; • от рождения, с рождения – від народження, зроду; • по рождению – родом (з роду); походженням (з походження, за поводженням); • с днём рождения – з днем народження. [Так він сказав, схвильований на переломі народин нового життя; згодом його очі звернулися знову до сторінок тієї книжки (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). Мій майбутній тесть чекав за столом, з сяйливими очима доброго дядечка, як один з тих вигаданих типажів, що заявився на твої уродини з казковою несподіванкою (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Через два дні після Оскарових уродин на стіл Ліпольда лягла ціла гора розпоряджень (Г.Яновська, перекл. Т.Кініллі). Молода дружина дуже швидко потай закохалася у студента, а невблаганна доля розпорядилася так, що ректор, несподівано рано повернувшись одного разу додому з букетом троянд, подарунком для коханої на уродини, застав її в обіймах того, кого він так щедро обдарував своїм благодійництвом (Н.Іваничук, перекл. Ґ.Майрінка). Коли дзвенить телефон і Алекс відповідає румунською, Марі здогадується, що це його батьки телефонують, напевно, привітати з уродинами (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). 1. Дні народження — штука приємна, але у великих дозах смертельна. 2. Дні народження — річ дуже корисна. Як стверджує статистика, що більше їх у людини, то довше вона живе].

Роза – 1) (бот.) (новогреч.) троянда, (разг.) рожа, (диал.) ружа, (реже, лат.) роза, (ум., розочка) трояндочка, роженька, роженочка, розочка, розонька; 2) (спец.) роза: • иерихонская роза – єрихонська троянда; • как хороши, как свежи были розы – які були троянди гарні й свіжі; які то були рожі свіжі та хороші; • китайская роза – китайська троянда (рожа); • нет розы без шипов – у кожної троянди є колючки (Пр.); і за доброї години чекай лихої днини (Пр.); і в погоду часом грім ударить (Пр.); • роза ветров – роза вітрів. [На вікні червоніли між зеленим листом китайські рожі (І.Нечуй-Левицький). — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в’яла, як шолудива квітка. Може тобі в чому недогода? (І. Нечуй-Левицький). У саду, в саду розонька цвіла… Пішла Катречка розочки щипати, Вирвала квіточку, приложила к личеньку… (Н.п.). Сидить Оленка між дружок, як повна рожа» (Марко Вовчок). Наш шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами» (І.Франко). І щічки розцвіли у відповідь рум’яні, Як роза, що вітрець їй перса відслонив (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Буває, що і на полі рожа виростає (Номис). І буде місце те повік привітне: Там соловій співає, роза квітне (М.Орест, перекл. Дж.Кардучі). Рози квітучії, Роси пахучії, Сяйно-живущії, Тайно-зцілющії… (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). Яскравінь троянд (Є.Пашковський). — Що сталося?! — Він подарував троянду і сказав, що повернеться, коли та зів’яне. — Як романтично! — Троянда пластмасова…].

Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан. [Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). Не можна писати про Росію щось більше за оповідання і не написати про якусь її війну (А.Санченко). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов).  Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини].

Сваливать, валить, свалить, жарг. – вали́ти, зва́лювати, звали́ти, (удирать) давати драла (драчки, дмухача, лиги, дропака), чку́рити, чкурнути, дремену́ти, п’ята́ми накива́ти, дра́ти, дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, драпцюва́ти; (исчезать) ушиватися (вшиватися), ушитися (вшитися), іти́, піти́ з ди́мом, здимі́ти. […адже ми разом росли намагаючись таки вирости Щоб одного разу після їжі звалити з усіх майстерень і спортзалів совка (С.Жадан). Прогугнявивши щось про поліцію і напаж, Кнур ушивається (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Пес чкурнув і примчався з палицею (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Нарешті сторож турнув його й крикнув: — Чого ти вилупив баньки й стовбичиш тут? Ушивайся звідси, тебе звільнили! (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Жінки та дівчата проходу їм не давали, але герої Клірі, що повернулися додому, за першої ж нагоди намагалися вшитися від них, налякані увагою більше, аніж будь-коли на полі бою (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Він протяжно позіхнув і, не сказавши жодного слова бодай із ввічливості, вшився до себе спати. А Кім тоді спав мало і думки його роїлися мовою гінді (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа)].

Сдыхать, сдохнуть – здихати, дохнути, здохнути (о мн.) поздихати, сконати, (груб.) дати (врізати) дуба, одубіти (одубнути), ґиґнути. [Був батько, та одубів (Ном.). Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла (Чуб.)].

Секс – (лат.) секс, статеві стосунки (зносини), (совокупление) злягання: • заниматься сексом – кохатися, займатися сексом, (рус.) займатися любов’ю, паруватися, (груб.) злягатися, (ещё) спати з ким, жити разом, (образн., шутл.) пізнавати внутрішній світ, (совершать, совершить с кем-то, жарг., вульг.) грати кого, вдути кого, вставити, взути, жарити, вжарити, засадити, натягнути, натягувати, оформляти, оформити, давати, дати, драти, відідрати, дрючити, жаліти, пороти, шоркатися, трахнутися, трахатися, трахнути, відтрахати, впендюрити, впердолити, перепихнутися, поштрикатися, шпокнути, парити качана, прочистити труби, полірувати торпеду, парити шишку, товкти перець, пісюна мочити (квасити) і т.д. [І рани, потворність цього простору викликають в мені протест. Як і багато чого іншого. Наприклад, парочки, що цілуються, чиї обійми й ласки на очах у публіки мало не доходять до злягання (Валентина Заболотна). — Ми, простий люд, повинні були сидіти тихо, сексом, даруйте, займатися хіба в кулачок, натомість усю свою енергію витрачати на побудову великих звершень наших вождів (Юрій Логвин). Але ще поки Вуж шукав якусь аспіранточку, щоб перепихнутися, а потім вже взятися за діло (О.Ульяненко). О другій сорок п’ять вона прокинулася — ще одне сповнене ніжності злягання — ми зчепили руки — любили одне одного, мені так принаймні здається, — коли вона заснула, руки й стегна раз по раз стискалися, як від мимовільного дрожу (А.Рєпа, перекл. Ґ.Флобера). Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Якби ви тільки бачили, яка вона хороша і ставна, а любов до злягань сягала в неї такої сили, що лиш украй рідко буває властива жінкам (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми перепихнулися, як колись казали в гімназії (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Секс — почуття в русі (М.Вест). Між коханням і сексом велика різниця: секс знімає відчуття незручності, кохання його породжує (В.Ален). Злягання — це поезія для плебеїв. Злягатися — означає прагнути проникання в іншого, а митець ніколи не виходить за межі самого себе (Шарль Бодлер). 1. — Ізю, ви любите секс утрьох? — Так, а що? — Біжіть швидко додому — може, ще встигнете. 2. Добрий секс — такий, коли виходять покурити навіть сусіди]

Секунда – (лат.) секунда, (миг) мить, хвилька: • в одну секунду – в одну мить, миттю; • доля секунды – частка секунди, мить, хвилька; • ни на секунду – ні на мить; • одну секунду – одну секунду, одну хвилину (хвилиночку); • секунда в секунду – секунда в секунду; • сию секунду – у цю ж мить, зараз же, у цю ж хвилину. [Анекдот — це комедія спресована в секунди (К.Чапек). — Скільки часу знадобиться програмістові, щоб написати на торті “З Днем народження”? — 1 година і 5 секунд. 5 секунд — щоб написати, година — щоб промити принтер].

Сказка – 1) казка; 2) (выдумка) вигадка, байка, казка; (болтовня) балаканина, балачки; 3) (ист.) реєстр, список: • ни в сказке сказать, ни пером описать – ні в казці сказати, ні пером списати; ні пером списати, ні словом сказати; • ревизские сказки – ревізькі реєстри (списки); • сказка — складка, а песня — быль – казка — байка, а пісня — правда (Пр.); • скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается – не так хутко діється, як [хутко] говориться (Пр.); не так швидко робиться, як мовиться (Пр.); легше говорити, ніж зробити (Пр.); одне творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.). [Нема казки без правди (Пр.). В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли. Хто, як, за віщо заслужив. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (І.Котляревський). Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава її страшна (М.Коцюбинський). — Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку (І.Франко). Людство й не помітило, що перестало створювати казки, і навіть розповідати їх дітям на ніч (Л.Костенко). Затишно дітям в пазусі казок (Л.Костенко). Ця  казка на білих лапах Іде уночі по дорозі, І місяць тече по хатах, І в казках на віях сльози (М.Вінграновський). Листя колишнього смисли Падали тихо Життя урожайне на диво От тільки казки тобі вже не хочеться Воно б якось правди хоч цуприк (Ю.Джугастрянська). Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки, лише б бути ближче до її ніжності й люті і слухати її втомлені байки про те, з ким вона спить і кого вона любить (С.Жадан). Пошле нам небо сни хоча б щасливі, якщо вже жити разом не дано. Ще прийде щастя — Але сиве-сиве, неначе казка Перед вічним сном (Ігор Павлюк). — Я думала, ти вже перестав писати казки. — Це як їздити на велосипеді. Варто лише навчитися… (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). У світі завжди будуть казки. Він не зможе без них існувати. І хтось мусить вигадувати їх (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Любий, розкажи мені казку на ніч. — Я тебе кохаю. Спи].

Сладострастный – хти́вий, ласолю́бний, сла́сний, пожа́дливий, похітли́вий, хітли́вий, (плотоугодливый) плотолю́бний, (шутл.) женихли́вий; (распутный) розпусний, (взгляд, ещё) масний, сласний. [Я переходжу від однієї квітки до другої, у них бродить хміль, це хтивий хміль квітів, і я бачу, як він їх розбирає (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Ольга посміхнулась стомлено: — Він дурний, як чобіт… Гонористий — як порожній горіх… І похітливий, як жеребець… (І.Багряний). Лукавий біс, породжений хвалою, липкий та сласний, сотворив туман і, зграбно зістрибнувши з аналою, повів тебе в сади своїх оман… (Ю.Андрухович). … завела Ціля й брата його до підвалу,… тільки замість допитувати розтулила свої хтиві варги, розстебнула на грудях шкіряну жакетку, скинула рожеві панталони і впустила його у свою вареницю (В.Шкляр). — Тільки не кажи мені, що синки скватерів з інших ферм не підбивали до тебе клинці. Скотарів я розумію, ти — на голову вище типових смаків простого скотаря, але не може бути, щоб молоді нахаби не поглядали на тебе масними очицями (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Слоник – 1) (уменш.-ласк.) слоник; 2) (энтом.) свинка, довгоносик, носа́й, носа́ль, шашла́к. [Слоника замучили Кляті москалі, Нахилився слоник Хоботом к землі: «Прощавай же Україно, Ти мій рідний краю! Безневинно молоденький Слоник помирає». Гей-гей!… (Юрко Позаяк). Виступ голови колгоспу на звітних зборах: — Товариші! Минулого року ми засіяли 10 га буряка! Все зжер клятий довгоносик! Цього року ми засіяли вже 100 га — все зжер довгоносик! На той рік ми засіємо 1000 га — хай падлюка подавиться!].

Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода: • благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок; • в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша; • в крайнем случае – у крайньому разі; • в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі; • в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі; • в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках; • во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було]; • в общем случае – загалом, взагалі; • во многих случаях – у багатьох випадках; • в особом случае – в особливому випадку; • в отрицательном случае – коли ні; • в подобном случае – в такому разі (випадку); • в положительном случае – коли так; • в предельном случае – у граничному випадку; • в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні; • в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається; • в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого]; • в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди; • в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як); • в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби; • в случае несоответствия – в разі невідповідності; • в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться); • в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде); • в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться); • в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді; • в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…; • в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо); • в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі; • в частном случае – в окремому випадку; • в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі); • даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо); • искать случая – шукати нагоди; • как и в случае чего – як і у випадку чого; • кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо; • мы ограничимся случаем – обмежимося випадком; • на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок; • на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й; • на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок; • на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку; • на случай чего – на випадок чого; • на самый худой случай – у найгіршому разі; • на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого; • нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що; • несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок; • ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні; • от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди; • пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії; • по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…; • по случаю (купить) – з оказії (купити); • по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що; • по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…; • по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…; • представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода; • при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії; • случай приключился – сталась пригода. [У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса].

Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].

Снобизм – (англ.) снобізм. [Снобізм був секретною пружиною всіх учинків владної, але вже корумпованої більшовицької верхівки, яка ще вчора жила в нужді, поневірялася в підпіллі й еміґрації, та раптом уляглася спати в ліжка гранд-дам царського вищого світу, порозсідалася в позолочених кріслах чиновників старої Росії, щоб виконувати  ті самі функції, які ще вчора виконувала царська знать (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Весілля, як і похорон, надає прекрасну сцену для сімейних драм: тут є ритуали, є символічний одяг, є всі можливості для снобізму у всіх його видах (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Одна з найсерйозніших небезпек нашої доби охарактеризована видатним християнським есеїстом ХХ сторіччя К.С. Льюїсом як «хронологічний снобізм», що означає некритичне сприйняття чогось просто внаслідок його належності до інтелектуальної моди нашого часу (Сєрґей Авєрінцев)].

Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].

Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький: • советсткая власть – совєтська (радянська) влада; • Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова; • советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок. [По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя].

Спадать, спасть – 1) (о плодах, листьях) опада́ти, опа́сти, спада́ти, спа́сти; 2) (о волосах, шерсти) вила́зити, ви́лізти; 3) (об опухоли) стуха́ти, сту́хнути, (о мн.) постухати; відтухати, відтухнути, (о мн.) повідтухати; 4) (о воде) схо́дити, зійти́, спада́ти, спа́сти, меженіти, змеженіти; убувати, убути; 5) (о морозе, жаре и т.п.) пересіда́тися, пересі́стися; 6) (с тела) марні́ти, змарні́ти, ху́днути, сху́днути; 7) (о ветре) ущухати, ущухнути: • пыл спадал – запал ущухав; • спадать, спасть с голоса (разг., устар.) – спадати, спасти з голосу; тратити, стратити голос; утрачати, утратити голос; • спадать, спасть с лица, тела (разг.) – спадати, спасти з лиця (на виду), з тіла; марніти, змарніти (худнути, схуднути). [Тахтауловський дяк п’є горілки багато і уже спада з голосу (І.Котляревський). — Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Л.Глібов). Вона прикрила вії, і дві здоровенні сльозини спали з її очей (П.Мирний). Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг (С.Руданський). Метеори раз у раз спадали а неба на степ (І.Нечуй-Левицький). — Ото славний ти, мій Юруше! — каже князь, об’їхавши свої лани, городи та садки. — Робота в тебе, як на огні горить, тільки наймити чогось неначе з тіла спали (І.Нечуй-Левицький). Передня куфа спала їй на ноги та притовкла їх (М.Коцюбинський). Одна бомба з окопищ ударила саме в склепіння під спуском і, пробивши дірку аж наскрізь, застряла, але через щілини окружні й прозорі проступила вода і почала спадати двома чималими цівками в льох (М.Старицький). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити (Сл. Гр.). Що ж тобі відтухає на горличку? (Сл. Гр.). Ще півгодини — і вже по повені. Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г.Хоткевич). — Всяка весна кінчається морозами, не забувайте, — відповів Вигорський. — Краще не весніти, щоб не опадати (В.Підмогильний). Сидимо біля погаслого вогнища — століття, друге, трете, жар не стухає,  не гасне (В.Стус). Злива наробила шкоди і збитків. А опісля неї відразу почалася спека. Пря­жило — тріскалася земля. Річка меженіла (Б.Харчук). Дощ уже пересівся (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна)].

Специальность – (от лат.) спеціяльність (совет. спеціальність), (нем.) фах, (ещё, от лат.) професія, (ещё, от лат.) кваліфікація, заняття: • он по специальности врач – він за фахом (за спеціяльністю) лікар. [Люди все намагалися опанувати ті фахи й ремесла, які їм придадуться в біді й полегшать їхню долю в тих місцях, куди їх позаганяють всі ті ОСО, Трибунали, Спецколегії та Тройки. І виходило, що всі фахи добрі і всі можуть придатися, а тому люди вчили все, чому тут можна навчитися (І.Багряний). – Він не прийде, – засміявся Френк. Френк мав рацію. Батько визирнув з вікна, подивився, як ми з Анджелою плачучи качаємось по землі, a Френк стоїть над нами й сміється. Потім він зник десь у глибині дому, навіть не спитавши, чому ми здійняли такий галас. Люди не були його спеціальністю (Аліна Немирова, перекл. К.Вонеґута). Я чув, як один кат говорив: “Фах треба мати, шановний, а не бавитись у політику чи філософувати про життя та смерть” (С.Є.Лєц). За час навчання в інституті я освоїла всі види сексу. І от інститут закінчено, незабаром працюватиму за спеціяльністю].

Сталеварный – сталеварний. [Рудощокий, мідний бомж на центральному вокзалі Донецька проводжав п’яних панків сталеварним поглядом (В.Вакуленко-К.)].

Стос – стіс, стос, купа, (дров, ещё) штабель, (товара, ещё) пака, тюк. [— Не турбуйтеся… — запротестувала Крістіна. — Без проблем, — сказав я, готовий заради неї віднести куди завгодно стіс книжок, який був би не легший за багатотомне розкішне видання Британської енциклопедії разом з усіма додатками (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)].

Стригаль, стригальщик – стрижі́й, стрига́ль. [В кімнатці, крім зорь, ослона, стільця, на якому сідав той, кого стриглось, крана в стіні, лямпки в стелі й машинки в руках стрижія, більше нічого не було. Нічого такого, чим би можно зарізатися або вбитися, нічого, що можно б вжити як зброю. Голяр стриг своїх «клієнтів» досить недбало, безцеремонне, так, як стрижуть баранів, лишаючи смуги й кущі волосся або немилосердно скубучи машинкою (І.Багряний). Вона не нашого заводу, А з тих овець, що через воду До нас привезені зі сходу В гірські пустелі. Стригаль не бачив вовни зроду, Як вовна Меллі (В.Мисик, перекл. Р.Бернса). То була виснажлива робота: стояти, зігнувшись навпіл, і, затиснувши вівцю колінами, пройтися ножицями по всій довжині овечого тулуба, щоб зрізати руно суцільним шматком, і зробити якомога менше додаткових порізів біля обвислої зморщеної шкіри — щоб догодити суворому начальнику стригальського сараю, який міг напуститися на всякого стригаля за недотримання його жорстких стандартів (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Ступор – заціпеніння, (лат.) ступор. [Городовський слухав її, відчуваючи в усій істоті якесь гнітюче, всеосяжне заціпеніння. Спочатку він подумав, що це наслідок звичайної в таких випадках стоми, і тільки здивувався, що ця стома прикра. Але ні! Її вага не меншала, а збільшувалась, і це була навіть не млявість знесиленого тіла, що прагне спокою. Це була нестерпуча гіркота душі (В.Підмогильний). Але це не було кепкуванням над вадою другого Юрка; це була якась вища іронія непідвладної, може, безсмертної душі над тим станом, у якому вони обидва опинилися посеред тутешнього життя; це була іронія — і самоіронія — душі, яка вкотре потрапила до пастки тіла. І тоді мені відкрилася, зовсім несподівано, без патетичних і сентиментальних резонерств, уся проста велич цієї недоторканої душі, усе її усміхнене торжество над понурою матерією, уся її задерикувата відважність і неподоланність: ця душа не побивалася над моторошними умовами свого перебування, не глумилася, катуючись, над ураженістю пустки, де їй випало звікувати вік, не впадала у ступор відчаю, хоча ситуація, в якій опинилися ці дві чисті й гордовиті душі, була безвихідною, вона тривала від народження й мала закінчитися щойно зі смертю; ні, ця душа іронізувала, що не применшувало тепла в очах, якими вона дивилася на все одно прекрасний світ, ані приязні до нас, ані її гідності (К.Москалець). Тоді мені й на думку не спадало — хоч я це розумію тепер, — що я роками не вилазив зі свого ступору й відчуття гіркого нещастя та замкненості в собі; зрозумів, що за своїми відчуженням і трансом, інертністю й відстороненістю, за звичкою терзати власне серце я не бачив безлічі маленьких, непомітних повсякденних виявів доброти, і навіть розуміння самого цього слова доброта означало, що я піднявся від несвідомості до лікарняного усвідомлення голосів і людей, подолавши гудіння машин, що наповнювало мені мозок (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт)].

Сцыкуха, ссыкуха – (малолетка, ругат.) сцикуха, сцикавка, сцикалка. [Повз мене проходить гурт сцикух (о такій порі вони сповзаються, наче таргани, в міський будинок культури на скачки), шумлять і невдовзі покидають мою тишу (А.Дністровий). — А що толку з цих сцикавок? Через рік-два цицки їхні обвиснуть, шкіру роз’їсть целюліт, а п’яти порепаються, як висохла глина (О.Ульяненко). — Не звертай на них уваги, Меґі,— грубо сказав він і незграбно пов’язав на голову сестрі хустку, а потім погладив її по напружено закляклих плечах. — Сцикалки гидотні! от якби в тебе на голові залишилося трохи вошей, я взяв би та й непомітно посипав ними їхні голови! Вони б там швидко розмножилися! (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Твидовый – твідовий. [Піп здивовано, якось боком подався, притушуючи кадило, видавалося, що навіть із симпатією зирив на гурт підстаркуватих, у твідових піджачках чоловіків (О.Ульяненко). І це однозначно була не його компанія — всі ці пихаті, вбрані у твідові костюми багаті власники пасовиськ та худоби, бундючні матрони, гострі на язик та норовисті молоді жінки, тобто вершки тієї верстви, яку газета «Бюлетень» іронічно називала «скотократією» (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].

Телевизор – (от греч. и лат.) телевізор, (образн.) ящик, (ирон.) зомбоящик: • передавать, показывать по телевизору – передавати, показувати телевізором, показувати в телевізорі; • смотреть по телевизору – дивитися в телевізорі. [Кінескопи телевізорів — презервативи реальності (Дітер Гільдебрандт) …кожен третій вже з третього класу пивоголік, кожне п’яте вже з п’ятого класу вступає в добровільні ряди поширювачів наркоманства і снідоморива; і ще натхненніше, ніж в піонери вступали, присягають пиву й дурманщині; ще нахабніше, ніж в комсомолки і виступайла лізли, пруться в розкішне життя похабним розпродажем своєї хіті; так вертається їхнім батькам невідання нічого вищого від роботи і телевізора, від землі і гною (Є.Пашковський). Я давно перестав бути мазохістом і просто не вмикаю телевізор, щоб не мучитися (Олексій Коган). Телевізор їсть ложкою дитячий мозок, нехай краще книжки читають (Олесь Санін). Тоді слово «жлоб» можна було, наприклад, у телевізорі почути (Ю.Андрухович). Тепер я телевізор не дивлюся. На українському телебаченні цікавого мало, коли я його вмикаю, то стаю лютим, як професор Орест Лютий. Ну навішо мені злоститися? Колись Ліна Костенко казала: раптом починає відчувати, що в тебе звідкись прорізався хвіст ростуть роги, якісь пазурі. А для чого мені це? Краще відмежуватися від телевізора, щоб не росли хвости і роги (Ю.Андрухович). — Кажу: я не плачу, коли телевізора не бачу. Бо дуже багато пустого там, дурного, а ще більше брехливого. Я би радив, пізнати літературу (Любомир Гузар). Жіль зненацька розлютився: «Як ти можеш дивитися це?» Елоїза навіть не здивувалася, тільки повернула до нього раптом згасле лагідне, покірне обличчя: «Я думала, так краще — коли я дивлюся телевізор, ти можеш не розмовляти зі мною» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Я бачила тебе в телевізорі. Поруч із королевою Англії (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Так часто дивлюся телевізор, що диктори мене вже впізнають].

Телефон – телефон: • висеть на телефоне (перен.) – стирчати (виснути) коло (біля) телефону; • вызов по телефону – виклик телефоном; • говорить, разговаривать по телефону – говорити, розмовляти телефоном; • связаться по телефону – зв’язатися телефоном. [Привід до сутички був вельми простий — звільнилась посада секретаря в журналі, і кожна група висунула свого кандидата. І от сталася справжня парламентська криза з перемовинами, зборами й змовами, дзвонили телефони, створювались і розпадались спільні фронти, ставлено вимоги, проваджено наступи й облоги за найкращими зразками стратегії. Так тривало місяць, всі були скривавлені, але ніхто не поступався (В.Підмогильний). Рано-вранці новобранці Розігнали мені сон: Вовченята-сіроманці, Мов якісь американці, Задзвонили в телефон (І.Багряний). Душа підіймається до вищої. Душа обчислює суму площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя оперує безконечно малими. Ми всі поодинці — також малі (Л.Костенко). І знову безсоромно сітив повний місяць, і знову Пантелеймон Людинюк не мав спокою. Він телефоном викликав таксі, але ще не знав, до кого має їхати — до Ліни чи до Форнарини. Після такого скандального закінчення їхньої майданної ідилії він зрозумів, що таке шизофренія у всій красі (В.Кожелянко). — Хіба ж ви знаєте, що таке життя? Ви ж боїтеся своїх власних почуттів. Ви не пишете листів — ви розмовляєте телефоном, ви не мрієте, ви їдете з коханою у недільну подорож, ви розсудливі в коханні й нерозсудливі в політиці — жалюгідне плем’я (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Я мушу також тобі признатися, що трохи перевищив свої повноваження як твого юридичного опікуна, коли ми розмовляли телефоном, хоча, з огляду на обставини, я сподіваюся, ми мені пробачиш. Я тоді відчув, що справа пахне смаленим (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Він так і не навчився користуватися тим телефоном. Кнопки були замалі, інструкції — надто складні. — Старого пса новим трюкам… — зізнався він Берті. — Та й навіщо мені «завжди» з кимось зв’язуватися? (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). 1. — Алло, це секс телефоном. Я виконаю усі ваші бажання… — Люсю, це я. Хліба додому купи. 2 Народ тепер, перш ніж допомогти людині в біді, спочатку знімає цю біду на телефон…].

Тернопольчанин, тернопольчанка – терно́полець, терно́пілька, тернополя́нин, тернополя́нка. [У назвах жителів, утворених від топонімів на -піль, у відкритому складі потрібно вживати о (борисполець, тернополець, катеринополець, томашполець, златополець, іванополець, краснополець), у закритому – і (бориспільці, бориспілька; тернопільці, тернопілька; томашпільці, томашпілька; златопільці, златопілька; іванопільці, іванопілька; краснопільці, краснопілька) (К.Городенська)].

Толерантный – терпимий, толерантний: • толерантное отношение – толерування, терпиме (толерантне) ставлення. [Мушу врахувати, що у Степана непередбачуваний характер. Іноді він буває смішним, іноді — до моторошності проникливим, хоч і намагається не видавати себе. Із ним, наскільки розумію, слід бути максимально щирим, скаржитися на зачатки алкоголізму і кількаденні депресії; здається, він толерує такі типи митців (Степан Процюк). Щоб замінити наркотики, я став забагато пити, і це подіяло на мене не надто добре; ковтаючи опіати, я розслаблявся, ставав толерантним, був спроможний на все, міг годинами терпіти нестерпні ситуації, вислуховуючи настогидлу або цілком безглузду нісенітницю, не пориваючись вийти назовні й пустити собі кулю в лоб (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). По-справжньому вихована і терпима людина не скаже: «Був дурнем, таким і залишився», а: «Та-а--а-к. Час над ним не владний»].

Топливо – паливо: • ракетное топливо – ракетне паливо. [Щоб запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового палива не було (М.Коцюбинський). Запасливий крамар почав уже настачати на зиму паливо (В.Підмогильний). Дома я без усякої потреби вичистив мундир, рядочком поскладав хрести, потім зрубав на городі на паливо всохлу грушу (Р.Андріяшик). Бережу паливо, дрова і торф, щоб якомога довше протриматись у Матіївці, якомога глибше пірнути у зиму і самотність, щоб, може, хоч там віднайти спокій, душевну рівновагу й омріяну творчість (К.Москалець). Телефонує чоловік із глибокого похмілля своєму напарникові: — Ми вчора пиво пили? — Пили. — А горілку пили? — Пили. — А коньяк? — Пили. — А ракетне паливо пили? — Пили. — А ти в туалет ще не ходив? — Ні!? — І не ходи, я з Токіо телефоную].

Треуголка – трикутний капелюх, ріжкатий капелюх. [Баба вистрашено дивиться на ріжкатий капелюх, на волосся, посилане білим борошном, і хреститься (Б.Лепкий). Він носив уніформу з золотим коміром, трикутний капелюх і шпагу (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Біллі Пілігримові дісталася одежина така мала, зім’ята й замерзла, що скидалася на здоровенний чорний трикутний капелюх  (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута)].

Тростник – очерет, (ещё) трость, (одна трость) очеретина, (сахарный) тростина: • сахарный тростник – цукрова тростина. [Людина є тільки тростина, найслабша у природі, але це тростина, що мислить. Щоб її розчавити, не треба озброюватися цілому всесвітові: одного випару, однієї краплі води досить, щоб її вбити. Але якби навіть усесвіт її розчавив, людина була б усе ж чимсь значно шляхетнішим, ніж те, що її вбиває, бо вона знає, що вмирає, і знає про ту перевагу, яку всесвіт має над нею. Всесвіт же про це не знає нічого (А.Перепадя, О.Хома, перекл. Б.Паскаля). Коли суботнього вечора вони вирушили до міста, місцеві чоловіки змагалися наввипередки, хто більше виставить Арне пива та рому, а місцеві жінки вилися довкола нього, наче бджоли, що злетілися на мед. Між Люком та Арне було багато схожого. Обидва марнославні, вони були об’єктом жіночої цікавості та захоплення. Але на цікавості та захопленні все й закінчувалося. Їм нічого було дати жінкам: вони все віддавали тростині (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Новини трансгенної інженерії. Науковці схрестили папугу і цукрову тростину. Тепер цукор сам говорить, скільки його класти в чай].