Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «примовлятися»
Шукати «примовлятися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пригова́риваться, приговори́ться –
1) примовля́тися, бу́ти примо́вленим, прика́зуватися, бу́ти прика́заним;
2) см. Подряжа́ться, Нанима́ться II, Догова́риваться;
3) прису́джуватися, бу́ти прису́дженим, засу́дженим.
Примо́лвливать, примо́лвить что к чему –
1) (прибавить) докида́ти, доки́нути (сло́во) що, чого́ до чо́го, примовля́ти(ся), примо́вити(ся). [Слу́хає, що лю́ди гово́рять, та й свого́ сло́ва докида́є. Їй аби́ лю́ди, аби́ послу́хать та сво́го доки́нуть (Коцюб.). Тут і я примо́вив (Г. Барв.)];
2) примовля́ти, примо́вити; см. Пригова́ривать. [Ніхто́ так не вмі́є до ча́рки примовля́ти, як вона́];
3) -вить кого чем, см. Приласка́ть, Приве́тить.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вмешиваться
• Вмешаться в толпу – замішатися (втасуватися, затасуватися) між юрбу (в юрбу, між натовп, у натовп). [(Анна). Встає і, замішавшися межи гостями, зникає, потім з’являється в дворику, вийшовши долішніми сходами. Українка.]
• Вмешиваться, вмешаться в разговор – утручатися (плутатися, уплутуватися, уплутатися, устрявати, устряти) до розмови (в розмову); приставати, пристати (уступатися, уступитися) до розмови; впадати, впасти в слово (в річ); ухоплюватися, ухопитися в бесіду (в розмову); примовлятися, примовитися. [Вона не любила серйозних тем і нетерпляче втрутилася до розмови. Тулуб. Хоч би раз уступився до розмови. Прус. Не вірите? І сам же Впадаю в річ тобі і вірю. Тичина. Тут уже й другі примовились. Мирний.]
• Всюду (везде) он вмешается – скрізь він встряне; (образн.) Де (й) не посій, там і (то) вродиться. Пр. Без Гриця (без нього) й вода [ніде] не освятиться. Пр.
• И он туда вмешался – і він туди встряв; і він туди вдерся; і він в ту гущу.
• Не вмешивайтесь не в своё дело – не втручайтеся (не мішайтеся) не в своє діло (не до свого діла, не до своєї справи); (образн.) Не мішайтеся між чужі лика. Пр. Коли не до тебе п’ють, то не кажи «здоров!». Пр. Не пхай носа до чужого проса. Пр.
• Не позволю вмешиваться в моё дело – не дозволю втручатися в мою справу; (образн.) Не дам у кашу собі дмухати.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Примовля́ти, -ля́ю, примо́вити, -влю, -виш –
1) приговаривать, приговорить;
2) вмешаться в разговор;
3) произносить знахарский заговор;
примовля́тися, примо́витися – говорить, сказать, вмешаться в разговор.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Примовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. примо́вити, -влю, -виш, гл.
1) = Приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Шевч. 243. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. Мет. 275.
2) = Примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Г. Барв. 219. Люде говорять, — кожне примовляло. МВ. (О. 1862. І. 96).
3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє. КС. 1893. VII. 76.
Примовля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. примо́витися, -влюся, -вишся, гл. Говорить, сказать, вмѣшаться въ разговоръ. В вік не дасть куска хліба ззісти; так, щоб примовився, що ось образи малює добре отой, а ні: я малюю та й тілько. Лебед. у. В військо наряжався, до козачки примовлявся: «Козачко, прошу тебе, як Бога, гляди моєї худоби». Чуб. V. 1171. Тут уже й другі примовились. Мир. ХРВ. 195.

Запропонуйте свій переклад