Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «більше»
Шукати «більше» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бо́лее – бі́льше, більш, гі́рше, над. [Ми ще гі́рше дивува́лися. Тому́ чолові́кові уже над сто літ. Над смерть біди́ не бу́де]. • Тем бо́лее – на́дто, тим паче, поготі́в, і по́тім (ставится в конце фразы). [Коли́ щеня́ не задави́в, мене́ не займе́ поготі́в]. • Чем бо́лее – тем бо́лее – де-да́лі, то все більш. • Бо́лее-менее – здебі́льша, здебі́льшого. [Поприбира́в у ха́ті здебі́льшого]. • Бо́лее или менее – більш-менш, бі́льше-ме́нше. [Став бі́льше-ме́нше незале́жний від ба́тька]. • Всё бо́лее и бо́лее – що[чим]-ра́з бі́льше, все геть та й геть. • Бо́лее всего – (най)бі́льш за все, (най)бі́льш од усьо́го, найпа́че, найбі́льш. • Бо́лее того – ще-ж і на́дто, ще й більш од то́го. • Как можно бо́лее – що-найбі́льш(е), як-найбі́льш(е), як-мо́га бі́льше. |
| Бо́льше – бі́льше (більш) од чо́го, над що, по-на́д що; см. Бо́лее. [Лю́бить її́ над со́нце, над мі́сяць, над зо́рі (Ворон.). По-на́д годи́ну = больше часу]. • Бо́льше всего – найбі́льш(е), над усе́, найкра́щ(е). • Гораздо, далеко бо́льше – бага́то бі́льше, геть бі́льше. • Тем бо́льше – на́дто, тим па́че. • Всё бо́льше и бо́льше – щора́з бі́льше. |
| Верхо́вье (реки, пруда) – верши́на (рі́чки), верхови́на, верх, верхорі́ччя, верхі́в’я. [Гей з у́стя Дніпра́ та до верши́ни, сімсо́т річо́к і чоти́рі]. • Расположенный выше -вья реки – заверхови́нний. [Бі́льше почали́ низові́ зе́млі подніпря́нські з верхови́ми і з заверхови́нними опізнава́тися (Куліш)]. |
| Вмеща́ть, вмести́ть –
1) вміща́ти, вмісти́ти, втуля́ти, втули́ти що у що. [Втули́в бог ду́шу, як у пень (Ном.). Повту́лював усі́ свої́ ре́чі в скри́ню]. • С трудом вмеща́ть, втискивать – убига́ти (редко), убга́ти, убира́ти, убра́ти. [Ди́ва бага́то – не вспіва́ю в го́лову вбга́ти (Проскур.). Бу́де того́ кри́ку – в ша́пку не вбере́ш]; 2) быть помести́тельным для чего-л. – зміща́ти, змісти́ти, вміща́ти, вмісти́ти, поміща́ти, помісти́ти. [Каза́н зміща́є п’ять ві́дер. Се́рце змісти́ти не здола́ло всього́ (Грінч.). Моє́ се́рце не мо́же бі́льше вмісти́ти, воно́ по́вне у-щерть (Коцюб.). Коли́-б пала́ти на́ші помісти́ли все ві́йсько (Кул.)]. |
| Возбужда́ть, возбуди́ть –
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти. См. Пробужда́ть; 2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти, сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці). • -жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти. • Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити. • -а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.). • -а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів. • -а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́. • -а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́. • Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ. • -да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло. • Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння. |
| Вы́пуклый – опу́клий, опу́кий, опу́куватий, пука́тий, пукла́стий, пукни́стий, ви́пнутий, ви́гнутий, казанува́тий, горбо́ватий, горба́тий. [Геоізоте́рми бі́льше або ме́нше угну́ті і ви́гнуті. Зроби́ли йому́ тру́ну з горба́тим ві́ком (Конис.)]. • С вы́пуклым лбом – горболо́бий. • С вы́пуклыми боками – бока́стий, повнобо́кий. • С вы́пуклыми глазами – банька́тий. • Вы́пуклая часть (напр. у бочки) – опу́ка. • Вы́пукло – опу́кло, опу́кувато, пука́то, горбо́вато, ви́гнуто, ви́пнуто. • Вы́пукло-вогнутый – опу́кло-вгну́тий, опу́кувато-вгну́тий, (геолог.) казанува́то-в(ві)гну́тий. |
| Гора́здо –
1) бага́то, бага́цько, дале́ко, геть, зна́чно. [Пшени́чний хліб бага́то кра́щий від жи́тнього. Дале́ко ле́гше. Вона́ геть бі́льше за ме́не зна́ла (Конис.)]; 2) до́бре, га́рно. • Гора́зже – кра́ще. |
| Грош (полкопейки) – шаг, ше́ляг. • Два гроша́ – двоя́к. • Ломанный грош – ла́маний ше́ляг, щерба́та копі́йка. [Ла́маного ше́ляга не ва́ртий. Копі́йки щерба́тої бі́льше не дам (Мирн.)]. • Гроши́ – мізе́рний гріш, мізе́рія. [Як пла́титься нату́рою, то робітни́к на́віть тіє́ї мізері́ї не діста́є, що умо́вивсь (Єфр.)]. |
| Далё́ко́ – дале́ко. • Очень далеко́ – ген, геть, геть дале́ко, дале́зно. [На би́строму о́зері ген пли́вала ка́чка]. • Далеко́-далеко́ – ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жо́втій млі безмі́рної далини́ сині́є щось (Мирн.)]. • Далеко́ вокруг – дале́ко навкруги́, геть навкруги́, навко́ло геть-геть. [Ра́птом пі́сня чудо́ва навко́ло геть-геть залуна́ла. (Л. Укр.)]. • Да́льше – да́лі, (зап.) да́лій, да́льш(е), да́льненько. • Чем да́льше – де-да́лі. • Далеко́ так! – таки́й світ! [Таки́й світ ішла́ та-й удо́ма не заста́ла ба́бу]. • Слишком далеко́ – дале́кий світ. [Аж за и́рій, – дале́кий світ, бра́те! (Шевч.). Он боввані́є ліс дубо́вий – до ньо́го не дале́кий світ (Гліб.)]. • Туда далеко́ – це не близьки́й світ. • Да́льше живущий – да́льший, (гал.) о́бдальний. [Од бли́жніх сусід і о́бдальних (Вхр.)]. • Как можно да́льше – як[що]-найда́лі. • Далеко́ тебе до – куди́ тобі́ до. • Далеко́ больше чем – геть бі́льше ніж (за, як), геть-геть переско́чило за, перейшло́ за. [Йому́ тоді́ вже геть-геть переско́чило за со́рок (Конис.). Вона́ геть більш за ме́не (= чем я) зна́ла (Конис.)]. |
| Дворе́цкий – ша́фар (р. -ря), марша́лок (двору), (попроще) клю́чник. [Не тре́ба бі́льше ша́фаря в цім до́мі (Грінч.)]. |
| Де́йственный – дійови́й, дію́щий, дія́льний, акти́вний, чи́нний. [Не гучна́ про́повідь, а особи́стий при́клад ма́є дійову́ си́лу. Це лі́ки ду́же дію́щі. Не па́дають бі́льше му́ри Єрихо́нські од само́го сурмлі́ння: тре́ба живо́го дія́льного чи́ну (Єфр.). Акти́вна (чи́нна) оборо́на]. |
| Для – для [Не для пса ковбаса́, не для ки́цьки са́ло. Для те́бе си́на породи́ла (Шевч.)], за́-для. [За́-для ньо́го зроби́ла (Квітка). За́-для таки́х бідакі́в коха́ння нема́є (Крим.)], до [Слова́ – до ра́ди, ру́ки – до зва́ди. Книжки́ до чита́ння], на ко́го, на що́, під що́ [Тут на вовкі́в приві́лля: ліс вели́кий та густи́й. Мішо́к на жи́то (під жи́то). Ма́ю бо́рошно на про́даж. А що ви, лю́ди, ро́бите? Гріб на Саломо́на (Руд.). Такі́ ку́рси заводя́ть на те, щоб було́ бі́льше тяму́щих], про [Єсть, та не про ва́шу честь. Не про те́бе вироста́ла (Черн.). Робо́та про всіх знайшла́ся (Кониськ.). Всі вони́ друкува́тимуться ті́льки про люде́й тяму́щих (Куліш). Крам, потрі́бний лю́дям про життя́ (Єфр.)]. • Одёжа для праздника, для будний и т. д. – оде́жа про свя́то, про бу́день. [Соро́чка про неді́лю]. • Для чего? – на́що? на ві́що? чому́? для чо́го? за-для чо́го? про́ що́? • Не для чего – нема́ чого́, нема́ на́що, ні́чого. [Ні́чого (нема́ чого́) й ходи́ти туди́]. |
| До́лгий – до́вгий, (ум. довге́нький, довге́сенький; ув. довже́нний, довжеле́зний, довже́зний). [До́вгі літа́. Не за до́вгий час це й ста́лося]. • Довольно до́лгое время – чима́лий час. [Чима́лий час сиді́ли ми там – бі́льше мі́сяця (М. Вовч.)]. • Более до́лгий – до́вший, ум. до́вшенький. • Довольно до́лгий – довге́нький, по́довгий. • Отложить в до́лгий ящик – одсу́нути на бе́зрік. • Вот и вся не до́лга – оце́ й усе́, оце́ й по всьо́му. • Ехать на до́лгих – ї́хати ти́ми са́мими кі́ньми, ї́хати не міня́ючи ко́ней. • До́лго – до́вго (ум. довге́нько; ув. довг[ж]е́нно), до́вгий час. • До́льше – до́вше, до́вшенько. • Так до́лго – так до́вго, такі́ віки́. • Как бы до́лго ни – хоч-би як до́вго. • До́лго ли, коротко ли – чи до́вго, чи не до́вго. • Приказал до́лго жить – каза́в до́вго жи́ти, зійшо́в з цього́ сві́ту. |
| Домоправи́тель – доморя́дець (р. -дця), доморя́дник (Куліш), ша́фар [Не тре́ба бі́льше ша́фаря в цім до́мі (Грінч.)], домоправи́тель. |
| Дохо́д – прибу́ток, до́хід (р. до́ходу). [Хто бі́льше прибу́тку ма́є, той неха́й і платить бі́льше з ко́жного карбо́ванця свого́ прибу́тку. Це зве́ться прогреси́вний пода́ток від прибу́тку (Єфр.)]. • Д. валовой – гуртови́й прибу́ток, сири́й до́хід. • Д. чистый – прибу́ток чи́стий. • Д. годовой – прибу́ток рі́чний. • Д. косвенный – посере́дній прибу́ток. |
| Ду́мать –
1) (мыслить) ду́мати, гада́ти, ми́слити про ко́го, про що, (рассуждать) міркува́ти про що, над чим, (мозговать) мізкува́ти про що, (иметь в мыслях) в голові́ (в ми́слях) поклада́ти що, в го́лову кла́сти, ма́ти на ду́мці (на ми́слі), (полагать) поклада́ти. [І про ре́чі пова́жні гада́в (Самійл.). Ніко́ли не гада́в був (не ожидал) зустрі́ти їх тут (М. Лев.). Та я лю́блю тебе́, і бі́льше ні за ко́го і в голові́ не поклада́ю (Неч.-Лев.). І в го́лову того́ собі́ не клав, щоб свари́тися (Грінч.). А ма́ма зо́всім не така́ ди́ка, як я був поклада́в (Крим.)]. • Ду́мать-гадать – ду́мати-гада́ти, розважа́ти-гада́ти. [В самотині́ я зостаю́ся розважа́ть-гада́ти (Л. Укр.)]. • -мать думу – ду́му гада́ти, ду́му ду́мати. • И ду́мать нечего – і ду́мати не гада́й. • Нечего -мать – шко́да́ й га́дки, шко́да́ чого́, ні́чого (нема́ чо́го) ду́мати, гада́ти, міркува́ти. [Шкода́ й га́дки, не бу́де нічо́го (Шевч.). Шкода́ було́ похо́ду (нечего было и думать о походе), довело́ся верта́тись (Кул.)]. • Так он -мает (таково его мнение) – так він гада́є, така́ в йо́го ду́мка, він тако́ї ду́мки. [Ма́буть і оте́ць Си́дір тако́ї ду́мки (Конис.)]; 2) (заботиться, печься) ду́мати про ко́го, дба́ти про кого-що, клопота́тися про ко́го-що. • И не ду́мать – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́ти. [Не жу́риться Катери́на, і га́дки не ма́є = и не ду́мает вовсе) (Шевч.). Як була́ я молодо́ю, і га́дки не ма́ла (ни о чём не ду́мала), по садо́чку похожа́ла (Шевч.)]; 3) ду́мать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого – ду́мати на ко́го, ма́ти підзо́р на ко́го, при́зру на ко́го ма́ти. [Хто вкрав? на ко́го ви ду́маєте?]; 4) ду́мать с кем о чём-либо (советываться) – ра́дитися з ким про що; (замышлять) замишля́ти з ким; 5) ду́мать (мечтать) о себе (зазнаваться) – зано́ситися, бага́то про се́бе ду́мати, задава́тися, пани́тися. |
| Ездо́к –
1) їзде́ць (р. їздця́) [Сюди́ я бі́льше не їзде́ць], їзда́к, їзду́н; 2) подоро́жній, проїжджа́чий. [Та прохо́жих, проїжджа́чих у двір заклика́є (Шевч.)]. |
| Жа́дничать –
1) жаднува́ти, а специальнее – неси́ті о́чі ма́ти, ла́ситися на що; (шутл.) бі́льше о́ко як живі́т ма́ти; (сильно желать) си́льно (па́лко) жада́ти чого́, пра́гнути чого́. [Та в те́бе, ба́чу, бі́льше о́ко, як живі́т (ты жадничаешь): набра́ти – набра́в, а ви́їсти, то й не поду́жаєш (Звин. п.)]; см. Жа́ждать 2; 2) (скупиться) кря́жити, скупи́тися. [Та бері́ть бі́льше я́гід – ми не кря́жимо: свої́ та й бага́то їх]. |
| Жалево́й (траурный) – погребо́вий. [Щоб я не ба́чив бі́льше тих погребо́вих стро́їв (траурных нарядов, одежд) (Л. Укр.)]. |
| Жи́жа, жи́жица –
1) (в варёной пище) щерба́, щерби́чка, юха́, ю́шка. [Не лю́блю ду́же густи́х галушо́к: як щерби́ бі́льше, то добрі́ше. Юхи́ підси́п, коли́ єсть. М’я́сом хва́литься, а воно́ і ю́шки не ї́ло (Ном.)]; 2) (всё слишком жидко изготовленное) рідо́та. [Ну, хто ї́стиме таку́ рідо́ту? Підси́п ще піску́ до зали́ви, бо рідо́та]. • Жи́жа из квашеной капусты – вар. • Жи́жа навозная – гної́вка, гнойови́ця. [Ви́пили-б і гної́вки, не то що, та ніде́ і на тлі води́ не ви́дко. З-під хліва́ гнойови́ця біжи́ть, – де-ж воно́ не смерді́тиме? (О. Пчілка)]. |
| Жир – сить, са́ло, жир, (топл.) лій (р. ло́ю) (ум. сальце́, лойо́к, жиро́к). [Як ви́росте каба́н, то вже аж тоді́ кладе́ на собі́ сить. Гу́ска га́рно вгодо́вана – на па́лець са́ла на їй. З кабана́ два пу́ди са́ла взяли́. Помасти́в ра́ну кози́ним ло́єм (Зв.). Хоч вичища́ємо гнойо́к, так їмо́ лойо́к]. • Ж. у убойного скота – нагу́л. • Ж. топлёный свиной, гусиный, утиный – сма́лець; топлёный говяжий, бараний, козий, барсучий – лій (р. лою). • Ж. внутренний – здір (р. здо́ру). • Тонкий слой жи́ра на жидкости – осу́га. • Ж., пережаренный с мукой для заправки кушанья – запря́жка, засма́жка. • Вытопки жи́ра – ви́шкварки. • Жиры́ – ома́ста. [Служни́ця спа́лювала дале́ко бі́льше дров, видаткува́ла бі́льше ома́сти, ніж я (Франко). Кру́пи є, ті́льки ома́сти нема́є]. • Помазанный жи́ром – масни́й. [Масні́ пироги́]. • С жи́ру беситься – навісні́ти з розко́шів. • Ж. рыбий – тран, трин. [Трин – ри́б’яче то́плене са́ло, ри́б’яча сить (Неч.-Лев.)]. |
| За́нятый –
1) (о человеке) заклопо́таний, (отвлекшийся) заба́влений, (сущ.) працівни́к. [Він жив, заклопо́таний вла́сною ду́мкою (Коцюб.) Влади́ка, заба́влений розмо́вою з кня́зем-воєво́дою, не вверну́в ува́ги на його́ ущи́пливість (Ор. Левиц.)]. • Этой работой -то пять человек – на цій робо́ті стоя́ть п’я́теро лю́ду. • Люди -тые на военном производстве – працівники́ в військо́вому виробни́цтві (що стоя́ть на військо́вому виробни́цтві). • -тые сельским хозяйством – працівники́ в сільсько́му господа́рстві (що стоя́ть на сі́льському господа́рстві). • Быть -няту работой в хозяйстве – працюва́ти в господа́рстві, по́ратися коло хазя́йства (на господа́рстві). • Все одним -няты – всі про одно́ ду́мають; всі про одно́ клопо́чуться (дба́ють). • -тый (о помещении и т. п.) – заме́шканий, залю́днений, засе́лений. • Быть не -тому – (о земле, помещении) гуля́ти, вакува́ти, галюва́ти. [Чого́ в те́бе горо́д галю́є, – хіба́ нема́ чого́ посади́ти?]. • -тый чем (предмет) – запоро́жнений чим, непоро́жній, в робо́ті. [Мішо́к запоро́жнений жи́том. Ви́сип у ми́ску. – Не мо́жна: не поро́жня. А де дру́га ми́ска? – Так само в робо́ті (Звин.). У ме́не ру́ки непоро́жні – не мо́жу бі́льше взя́ти]; 2) см. под I, I. Занима́ть. |
| За́рабо́ток –
1) (плата за работу) заробі́ток (-бі́тку), зарі́бок (-рі́бку), дорі́бок (-бку), зароблени́на, (за службу) за[ви]служени́на, заслу́жчина, (тяжёлый) загорьо́ване, замозольо́ване (-ного), (годичный за службу) годівщи́на. [Не ввесь заробі́ток прино́сив додо́му (Коцюб.). Мару́ся свої́м заробі́тком годува́ла себе́ й ма́тір (Грінч.). Бі́льше зарі́бку ма́тимеш (Номис). Ви́служив той рік, взяв заслужени́ни три гро́ші та й пішо́в (Н.-Вол. п.)]; 2) (оплачиваемая работа) заробі́ток (-тку), заробі́тки (-тків), зарі́бок (-бку), за́ріб (-робу), хліб (-ба). [Заробі́тку кат-ма (Тесл.). Пішо́в він на заробі́тки, зароби́в гро́шей рублі́в ма́буть із сто – прині́с додо́му (Рудч.). Ду́мають, в яки́й хліб ки́нутись: у столярі́ піти́ – хліб тре́ба купува́ти (Чуб. II)]. • Ходить на -тки, итти в -тки – ходи́ти, іти́ на заробі́тки, зарібкува́ти. • Ходить по -ках – ходи́ти по на́ймах, по заробі́тках. • Живущий -ками – зарі́бни́к, зарі́бний, заробля́щий. • Где есть -ки (заработковый) – заробі́тний. [Край заробі́тний (Сл. Гр.)]. • Есть -ки где – заробі́точно, заробі́тно де. [Тепе́р заробі́точно не ті́льки в Ха́ркові, але й на селі́ (Харк. п.)]. • Лёгкий -ток – ле́гки́й хліб. |
| Заро́к – зарі́к (-ро́ку), заріка́ння, обрі́к (-ро́ку). [Заро́ку свого́ ти не доде́ржав (Харківщ.). Не вважа́ючи на своє́ заріка́ння, він му́сів пі́сля, вече́рі знов танцюва́ти (Н. Лев.). Обрі́к даю́ більш цьо́го не роби́ти]. • -ро́к давать, дать – заріка́тися, заректи́ся, дава́ти, да́ти зарі́к, кла́сти, покла́сти зарі́к, обріка́тися, обректи́ся; срвн. Зарека́ться. [Зарі́к покла́в не жени́тись. Упива́ться зарекла́сь (Шевч.). Обрі́кся не пи́ти бі́льше]. • -рок давший – зарі́каний (-ного), заре́ченець (-нця). [Ті, що по́стять у понеді́лок, зву́ться зарі́кані (МУЕ)]. |
| Заря́, Зо́рька, Зо́ренька, Зо́рюшка – зоря́, світова́ зоря́. • -ря́ утренняя – зоря́ світова́, вра́нішня, за́грава вра́нішня, (вечерняя) зоря́ вечі́рня, вечеро́ва, за́грава вечі́рня. [Досві́тній ого́нь запали́, коли́ ще зоря́ не загра́ла (Л. Укр.). Роже́вих зор він бі́льше не поба́чить (Грінч.). А молода́ не здріма́лася, світово́ї зорі́ дожида́лася (Пісня). Вечі́рня зоря́ ще не пога́сне, а світова́ вже й заніма́ється (Квітка). Вечі́рня за́грава зга́сла і наста́ла ніч (Країна Сліпих)]. • На -ре́ – на світа́нку, удо́світа, на зорі́. [Удо́світа встав я, ще те́мно надво́рі (Куліш). Проки́нувся на зорі́ (Квітка)]. • На -ре́ чего-л. – на світа́нку чого́. [Яке́-ж письме́нство було́ у нас тоді́, на світа́нку на́шого наро́днього життя́ (Єфр.)]. • -ря занимается, занялась – світа́є, зоря́є, зоря́ється, на світ благословля́ється, зазорі́ло, на світ благослови́лось. [Вже й зоря́ється, вже со́нце, день (М. Вовч.). Лише́нь зазорі́ло – я встав та й пішо́в (Кам. п.)]. • Занимается -ря́ чего – світа́є, зоря́є на що. [Почало́ було́ світа́ти на во́лю]. • Ни свет, ни -ря – ще й на світ не зазорі́ло; ще й на світ не благослови́лось; (насмешл.) ще й чорти́ навкула́чки не би́лися. • Бывающий до -ри́ – дозі́рній, передзо́рній. [Я вмива́ла своє́ ли́чко ра́нньою дозі́рньою росо́ю (Н.-Лев.). В час передзо́рній (Дн. Чайка)]. |
| Здра́вый –
1) здоро́вий; 2) (перен.) розсу́дливий, розва́жний. • -вый смысл – ра́ція, до́брий ро́зум; (иносказ.) олі́я [Мабу́ть у тебе в голові́ бі́льше олі́ї, ніж у ньо́го]. • В -вом уме – при до́брім ро́зумі, при ро́зумі. • Находясь в -вом уме и твёрдой памяти – при до́брому ро́зумі і прито́мним бу́вши. |
| Зе́ркало – дзе́ркало, лю́стро, свіча́до, (полон.) верца́дло. [То йому́ так потрі́бно, як сліпо́му дзе́ркало (Приказка). Все бі́льше до то́го письме́нство наближа́ється, щоб зроби́тись спра́вжнім дзе́ркалом життя́ (Єфр.). Дочка́ Лави́ся чепуру́ха в верца́дло о́чі все п’яла́ (Котл.)]. • Смотреться в -ло – видивля́тися, вигляда́тися, визира́тися у дзе́ркало, в лю́стро. [В золоте́є люсте́рко видивля́лася (Чуб. V)]. • Отражаться в -ле – відбива́тися у лю́стрі; у дзе́ркалі, віддзерка́люватися. • На -ло неча пенять, коли рожа крива – яки́й чорт у во́ду гля́нув, таки́й і з води́ ви́глянув (Приказка). |
| Значи́тельно –
1) (много) зна́чно, бага́то. [Жі́нка зна́чно моло́дша за чолові́ка (Грінч.). Цей кінь бага́то кра́щий за ва́шого (Чигир. п.)]. • -но лучший – бага́то кра́щий, дале́ко кра́щий. • -но больше – дале́ко бі́льше; 2) значу́ще, значли́во, вимо́вно, вирази́сто; см. Вырази́тельно. • Она -но посмотрела на него – вона́ значу́ще (вирази́сто) гля́нула на йо́го. |
| Зна́чить –
1) (означать) зна́чити, визнача́ти, означа́ти. [Що зна́чить сло́во «лаху́дра»? (Крим.). Що воно́ означа́, неха́й письме́нні розберу́ть (Сторож.)]. • Что бы это -чило, что это -чит? – що це (воно́) зна́чить, визнача́є? що воно́ (це) за знак? [Не зна́ю, що це за знак? (Звин.). Що воно́ за знак, що твоя́ дочка́ приїзди́ла в го́сті? (Рудч.)] Это -чит, что… – це зна́чить, визнача́є, що; це знак, що. • Это ничего не -чит – це нічо́го не означа́є, не зна́чить. • Вот что -чит быть неосторожным – ось що зна́чить бу́ти необере́жним. • Что -чит по украински это немецкое слово – що зна́чить украї́нською мо́вою це німе́цьке сло́во; 2) (иметь вес, значение) ва́жити, зна́чити, ма́ти вагу́, си́лу. [Що він на своє́му господа́рстві ва́жить? (Г. Барв.). Поду́майте, що́ Кипр для ту́рків зна́чить. Він бі́льше ва́жить в ту́рчина, ніж Ро́дос (Куліш)]. • Это много -чит – це бага́то ва́жить. • Ничего не -чит – нічо́го не ва́жить. • Эти факты много -чат – ці фа́кти бага́то ва́жать. • Ничего не зна́чит (пустяки) – дарма́, байдуже́. [Мо́же то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)]. • Это для меня ровно ничего не -чит – це для ме́не (а)нічогі́сінько не ва́жить; 3) Зна́чит (следовательно) – о́тже, зна́читься, зна́чця, (выходит) вихо́дить; см. Сле́довательно, Ита́к. [Зна́читься, ви не ї́дете? (Вінн. п.). Зна́чця, це не гріх (Звин.)]. • Зна́чащий – значу́щий. • -щая часть слова – значу́ща части́на сло́ва. |
| Золи́ть – золи́ти, лу́жити що. [Золи́ти полотно́, шма́ття (бельё)]. • -ться – золи́тися, лу́житися, бу́ти зо́леним, лу́женим. [Золи́сь! золи́сь! на бі́льше не наді́йсь (Номис)]. • Зо́ленный – зо́лений, лу́жений. |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Изво́з, Изво́зничание – х[ф]урманува́ння, х[ф]у́рма́нка (гал. фірма́нка), х[ф]у́рманство, возі́ння підво́дою, фу́ра. [Тре́ба купи́ти коненя́та: мо́же-б там зароби́лося яки́й гріш хурма́нкою (Коцюб.). Усі́ вони́ були́ лю́ди вбо́гі, жили́ бі́льше з фу́рманства (Кон.). Заробля́в фу́рою (Херсонщ.)]. Заниматься -зом, см. Изво́зничать. |
| Изображе́ние –
1) (действ.) зобража́ння, малюва́ння, змальо́вування; оконч. зо́бра́ження, змалюва́ння, намалюва́ння кого́, чого́; (копирование кого) удава́ння, уда́ння кого́. [Бі́льше вже просто́ру знахо́див письме́нник для змалюва́ння психологі́чних подро́биць (Єфр.). Кві́тка почува́всь на си́лах, що здола́є дійти́ широ́кої пра́вди в малюва́нні (Куліш). І ска́жуть: песимі́зм в зобра́женню життя́ в йому́ зана́дто розвину́вся (Самійл.)]; 2) (изображен. предмет, картина) зо́бра́ження, (образ) о́браз, (диал.) парсу́на, (статуя) подо́ба. [І перед о́бразом Вене́ри гори́ть кади́ло золоте́ (Шевч.). То не живи́й моска́ль, а його́ парсу́на (Квітка)]. • Символическое -ние (предмет) человеческой жизни – символі́чне зобра́ження лю́дсько́го життя́. • -ния растений – зо́бра́ження росли́н. • Монета с -нием рабочего – моне́та з зо́бра́женням робітника́. |
| Изумля́ться, изуми́ться – дивува́тися, здивува́тися, чудува́тися, з(а)чудува́тися на що, з чо́го, зумі́тися, здумі́ти(ся) на ко́го, на що, подивля́ти що; (сильно) (вели́ким) ди́вом здивува́тися. [Зумі́вся, аж ро́та роззя́вив (М. Вовч.). Ді́вчина зумі́лася, де до́ля поді́лася (Пісня). Здумі́ли уче́ні лю́ди ще бі́льше (Куліш)]. |
| Иногда́ – и́ноді, и́нколи, де́коли, поде́коли, ча́сом, часа́ми, поро́ю, ра́зом, десь-коли́сь, (диал.) мі́сцем, місця́ми; срвн. Подча́с, Вре́менем. [И́ноді б’ють Хому́ за Яре́мину вину́ (Номис). Не що-дня бридня́, де́коли (и́нколи) й пра́вда (Номис). Ча́сом з ква́сом, а поро́ю з водо́ю (Номис). Часа́ми се бува́є (Л. Укр.). Ра́зом гу́сто, а ра́зом пу́сто (Номис). А десь-коли́сь унизу́ пробли́скували сві́тла ліхта́рень (Франко). Місця́ми й я їм ри́бу (Зміївськ. п.)]. • А -да то – а коли́ й; а коли́ то; а як коли́ то. [Оди́н порі́г займа́є вздовж Дніпра́ верству́, а коли́ й бі́льше (Куліш). Дівча́тка прибіжа́ть, нащебе́чуть, а коли́ то й з собо́ю ви́тягнуть (М. Вовч.)]. |
| Инструме́нт – струме́нт, інструме́нт (-та). [Музи́чний, хірургі́чний інструме́нт. Вона́ нія́к не вмі́ла керува́ти тими́ струме́нтами (Грінч.)]; (прибор) при́лад (-ду), (орудие) струме́нт (-ту), прила́ддя, зна́ряд (-ду), знаря́ддя, спра́ва, справи́лля (ср. р.), (утварь) на́чиння (ср. р.), (провинц.) майсте́рія, струме́ція. [Прила́ддя (знаря́ддя) хірургі́чне, астрономі́чне, фізи́чне, математи́чне. Му́ляр заві́сив го́лову, взяв під паху́ свій мішо́к з на́чинням і пішо́в (Франко). Загра́в-би вам, та ба́чите, – спра́ви нема́, учо́ра був на база́рі – ко́бза зопсува́лась (Шевч.). Вся́ке справи́лля про поже́жу (Лубенщ.). У то́го сте́льмаха майсте́рії на два во́зи не забере́ш: сами́х соки́р п’ять чи бі́льше либо́нь (Канівщ.). Накупи́в струме́ції, кує плуги́, ра́ла, усе́ (Грінч. II)]. |
| Испо́тчи[е]вать что – ви́частувати що. [Почне́ш частува́ти, так і ви́частуєш горі́лки бі́льше, ніж заплати́в-би за день (Кон.)]. |
| Како́й, Каково́й –
1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й. [Яки́й со́ром!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за. [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Приказка). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М. Вовч.)]; 2) (который) ко́три́й, кото́рий. [Котрі́ бу́ли по селу́ красиві́ші і багаті́ші дівча́та, ті вже жда́ли (Квітка). Де? В котрі́м мі́сці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; см. Кото́рый 3. [Ся по́вість подо́бається слухача́м бі́льше, ніж усі́ и́нші М. Вовчко́ві оповіда́ння, що я до́сі чита́в (Грінч.). А там зві́рі такі́ були́, що ніде́ таки́х не було́ (Рудч.)]. • -ко́й лучший, больший и т. п. – де-лі́пший, де-кра́щий, де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є]. • -ко́й дорогой – кудо́ю? [Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Грінч.)]. • В -ко́е время? – яко́го ча́су? • До -ко́го времени – на яки́й час? до яко́го ча́су? • -ка́я нужда знать? – що за потре́ба зна́ти? • -ки́м образом – яки́м чи́ном, по́битом, сві́том. • На -ко́го чорта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са, на бі́са. [На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? (Звин.)]. • Како́е! – де́ там! [Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (Крим.)]. • Како́й из – котри́й, (реже) кото́рий. [Три пани́ – їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Приказка)]. • Вот -ко́й! – о(т)таки́й, от(т)аке́нний. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)]. • С -ко́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то! • Како́й-то – а) (некоторый) де́який(сь), котри́йсь. [В де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]; б) (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь. [Прихо́дили які́сь лю́ди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) яки́йсь-то, яки́йсь-там, котри́йсь-там. [Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Шевч.)]. • Како́й-нибудь (из нескольких) – а) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й. [Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л. Україн.). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (Стор.)]; б) (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь. [Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (Мирн.)]; в) (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й. [Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Греб.)]; г) (не более как) яки́й. [За мить яку́ поки́ну я сей світ (Грінч.)]. • Не како́й-нибудь – не аби́-який. [І поча́ли нову́ ха́ту розпина́ти, та ще не аби́-яку й зроби́ли (Гр. Гр.)]. • Кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, де́який. [Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Приказка). Хафі́з де́які відно́сини до двірськи́х сфер уже́ й тоді́ мав (Крим.)]. • Како́й попало – аби́-який, бу́дь-який. [Звінча́лась аби́ з яки́м батрако́м (Квітка)]. • Како́й бы ни – хо́ч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (руссизм) яки́й би не. [Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Како́й бы ни был – будь-яки́й, уся́кий. [Взяли́ його́ до се́бе: неха́й бу́де в ха́ті будь-яки́й робі́тник (Київщ.). Ма́тері уся́ка дити́на хоро́ша здає́ться (Квітка)]. • Како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой), пере́який. [Забува́єш про бу́дь-яке все́ньке життя́ суча́сне (Крим.). Подиви́сь, яке́! – Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа)]. • Хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, (устар.) яки́й-хотя́. [Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (Куліш)]. • Бог знает како́й – бо́-зна яки́й, (невесть какой) не́ві́дь яки́й. [Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (Кон.)]. • Не бог весть како́й – не яки́й. [У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (Кон.)]. |
| Ка[о]ну́ра –
1) (шалашик) бу́дка, халабу́дка; (закута), заку́та. [Соба́ча бу́дка (халабу́дка). Сім заку́т, одна́ свиня́ (Приказка)]; 2) (тесное помещение) комі́рка, гал. цю́пка. [Се була́ цю́пка не бі́льше шести́ кро́ків вдовж (Франко)]. См. Кону́ра. |
| Ка́чество –
1) я́кість (-кости); (признак) прикме́та, прикме́тність; (достоинство) ва́ртість (-тости). [Психоло́гія займа́ється я́кістю вражі́нь (Франко). Га́рних я́костей у йо́го бі́льше, ніж нега́рних (Київ). Розмовля́ли про висо́кі душе́вні прикме́ти його́ (Коцюб.). Збі́рником свої́х пое́зій показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, і хи́би (Єфр.). Для збі́льшення яко́ї-не́будь прикме́тности вжива́ється… (Н.-Лев.). Мора́ль його́ – непе́вної ва́ртости (Крим.)]. • -тво продукта – ґату́нок (-нку), я́кість, добро́тність, ва́ртість, си́ла чого́. [Сукно́ (вино́ и т. п.) га́рного ґату́нку. Бахму́тське залі́зо – не тако́ї си́ли, як сибі́рське (Звин.). Сукно́ – висо́кої ва́ртости (Крим.)]. • По -ву – я́кістю, ґату́нком, на я́кість, свої́ми прикме́тами, своє́ю добро́тністю, ва́ртістю, си́лою. • Заботиться не о -ве, а о количестве – дба́ти не про я́кість, а про кі́лькість; дба́ти не про те, яке́ воно́, а скі́льки його́. • В -ве кого, чего – за ко́го, за що, як(о) хто, як що. [Виклика́ють мене́ в суд за сві́дка (я́к сві́дка) (Київщ.). Моя́ скри́ня за стіл пра́вить (Г. Барв.)]; 2) (народное: недостаток) хи́ба. • За ним, кажись, никаких -честв нет – здає́ться, він нічи́м нега́рним не прикмі́чений. • От нея все -ва – від не́ї все ли́хо. |
| Коллекти́вный – колекти́вний, гуртови́й. [Не робі́ть бі́льше колекти́вних змов (Крим.). Гуртова́ запомо́га (Грінч.). В свої́м гурто́чку він заві́в новину́ – гуртову́ пра́цю (Коцюб.)]. • -ный договор – колекти́вна умо́ва (уго́да), колекти́вний догові́р (-во́ру). • -ное хозяйство – колекти́вне (гуртове́) господа́рство. |
| Ко́льми́ па́че, нрч. – тим па́че, на́дто, тим бі́льше. |
| Контрафа́ктный – контрафа́ктний. [Контрафа́ктних вида́ннів було́ ще бі́льше, ніж звича́йних (Грінч.)]. |
| Ко́поть –
1) кі́[и́]птя́ва, кі́п(о)ть, ки́п(о)ть (-птю), ко́піт (-поту), кіптя́га. [Немо́в бага́ття з де́рева сиро́го, що бі́льше з ньо́го ки́птяви, ніж сві́тла (Л. Укр.). Аж запла́кали: зми́ли той ки́поть, що за сім літ на се́рці осі́в (Г. Барв.). Після́ отру́єного кіптя́гою пові́тря ша́хти голова́ пала́ла (Черкас.)]. • Давать -поть – чаді́ти. [Ля́мпа чади́ть]; 2) (яма дёгте- и смологонная) дігтя́рня, смоля́рня, смолоку́рня. |
| Кора́бль – корабе́ль (-бля́), ум. кора́блик, кора́бличок (-чка). [На си́нім мо́рі пливу́ть кораблі́, а в тих кора́бликах сидя́ть козаки́ (Дума)]. • Большемачтовый -бль – щогли́стий корабе́ль. • Воздушный -бль – пові́тряни́й корабе́ль. • Государственный -бль – корабе́ль держа́вний. • Линейный -бль – ліні́йний корабе́ль. • Обломок разбитого -бля́ – ула́мок розби́того (потро́щеного) корабля́. • Плыть на -бле́ – пли́сти́ корабле́м. • -бль пустыни – корабе́ль пусте́лі. • Сжигать -бли́ – пали́ти кораблі́. • -бль спасителя (религ.) – спаси́телів корабе́ль. • -бль церкви – корабе́ль це́ркви. • Большому -блю́ большое и плаванье – вели́кому во́зові (корабле́ві) вели́ка й доро́га; бі́льшому бі́льше й тре́ба; вели́кому вели́ка й я́ма (Приказки). • Тяп да ляп и вышел -бль – два та раз та й ви́йшов квас. |
| Костю́м – убра́ння́, убі́р (р. убо́ру), о́дяг (-гу), оді́ння, (зап.) стрій (р. стро́ю), костю́м. [Убра́ння на всіх по́статях було́ ви́ткане в полта́вській зе́мській тка́льні (Р. Кр.). Но́сить, на мою́ ду́мку, куме́дний костю́м (Ніков.). Просте́нький аж бі́дний і зо́всім не елега́нтний о́дяг (Крим.). Щоб я не ба́чив бі́льше тих погреба́льних стро́їв (Л. Укр.)]. • Траурный -тю́м – жало́бне вбра́ння, жало́ба, чорнота́. [Ой, скида́й черво́не пла́ття, а удяга́й чорноту́ (Пісня)]. |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Кото́рый-ли́бо – котри́йсь, кото́рийсь, котри́й-будь, кото́рий-будь. [Не постері́г ти, щоб було́ лица́рство в котро́мусь бі́льше, ніж у дру́гих двох? (Крим.). Ва́жко котро́мусь з них да́ти перева́гу (Єфр.)]. |
| Красота́ –
1) краса́, (ласк. кра́сонька), красота́, (преимущ. лица) вро́да, ласк. вро́донька, (поэтич.) ліпота́; см. Краса́. [Нащо-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Оповіда́ння не ся́є нія́кою мисте́цькою красо́ю (О. Пчілка). Крізь нове́є лю́стронько вигляда́лася, сама́ свої́й кра́соньці дивува́лася (Чуб.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Ді́вчина чудо́вої вро́ди (Грінч.). Царі́вна ди́вно-га́рної уро́ди (Крим.). Та не одно́ю ліпото́ю Мару́ся зві́сна ста́ла всім, а бі́льше ро́зумом свої́м (Греб.)]. • -та́ природы – краса́ світова́, краса́ приро́ди. [Ва́ші о́чі весели́ть краса́ світова́ (Мирн.)]. • -та́ слова, движений, тела – краса́ сло́ва, ру́хів, ті́ла. • -та́ душевная – краса́ душі́. • Блистать -то́й – пиша́ти красо́ю, вро́дою, красува́ти(ся). [І по сме́рті вона́ вро́дою пиша́ла (Грінч.). Ві́чно красу́є там ро́жа чуде́сна (Л. Укр.). Ве́село йому́, леге́нько, і світ йому́ красу́ється (М. Вовч.)]. • Вода -ты (в сказках) – краси́ва вода́. • Придающий -ту́ – що нада́є, додає́ краси́ (вро́ди), окра́сний. • Эти одиноко стоящие деревья придают -ту́ всей окружающей местности – ці самі́тні дерева́ надаю́ть краси́ всій око́лиці; 2) -та тысячная, бот., см. Краса́ 2. |
| Лицеме́рие – лицемі́рство, гіпокри́зія, (фальшь) фальш (-шу), лука́вство; (ханжество) святе́нництво, святобо́жність (-ности). [За таке́ лицемі́рство мені́ хо́четься руки́ вам бі́льше не подава́ти (Крим.)]. |
| Ли́ше –
1) бі́льше; см. Сверх. • -ше рубля не давай – більш від карбо́ванця не дава́й. • -ше меры – над мі́ру; 2) см. Ли́хо. |
| Ли́шний – за́йвий, зали́шній, ли́шній, (остающийся свободным) гуля́щий, забильни́й, (ненужный) непотрі́бний; срв. Изли́шний, Избы́точный. [І Яре́мі дали́ коня́ за́йвого з обо́зу (Шевч.). Дава́й вони́ зе́рном діли́тися, от одно́ зерно́ за́йве було́ (Казка). У ме́не ні соро́чки зали́шньої нема́є, ні юпчи́ни (Мирн.). Го́споди ви́шній, чи я в те́бе ли́шній? (Номис). От соки́ра гуля́ща, візьми́ її́ (Сл. Гр.)]. • -ние слова, разговоры – за́йва мо́ва, за́йві балачки́. [О, я за́йвої мо́ви не люблю́ (Черкащ.)]. • -ние издержки – за́йві ви́тра́ти. • Не -нее будет заметить – не за́йве (не за́йва річ) бу́де завва́жити. • В этом сочинении много -него – у цім тво́рі бага́то є за́йвого (непотрі́бного). • -ний раз – за́йвий раз, ще раз. • -ним быть – бу́ти за́йвим, уза́йві. [Привезли́ мого́ бра́та до прийо́му, бо вже запи́саний, а я вза́йві (Г. Барв.)]. • Он здесь -ний – він тут уза́йві, він тут за́йвий. • -ние брёвна в избе, -ние уши – ніч у ха́ті. [Каза́в би й бі́льше, та ніч у ха́ті (Полт.)]. • -нее брать – над мі́ру (на́дто, на́дто бага́то, за́йве) бра́ти, (сильнее) де́рти. • -нее требовать – вимага́ти над мі́ру (за́йве); срв. Ли́шнее. • -него пожелаешь, последнее потеряешь – за бі́льшим пожени́сь, то й оста́ннього ріши́сь. • -нее говорить – себе вредить – за́йва мо́ва – собі́ шко́да. • -няя денежка карману не тяга – запа́с біди́ не чи́нить. • У меня нет -них (свободных) денег – у ме́не нема́є за́йвих, ле́жаних гро́шей. |
| Ложь – непра́вда, (грубее) брехня́, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа́, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. непра́вдонька, брехе́нька. [Вся́ка непра́вда – гріх (Номис). А непра́вда-ж! я того́ не каза́в (Сл. Гр.). Що пра́вда, то не брехня́ (Грінч.). Обіця́ла гости́нця, дак оце́ й принесла́, щоб не буть у бреху́ (Переясл.)]. • Ложь о ком – брехня́ про ко́го, (действие) набрі́хування на ко́го. • Это похоже больше на ложь, чем на правду – це бі́льше на брехню́ скида́ється, ніж на пра́вду; це мо́же й пра́вда, та щерба́та (щерба́те́нька). • Сплетение лжи – клубо́к брехе́нь. • У него что ни слово, то ложь – він з бре́хнею не розмина́ється; він що не ска́же, то збре́ше. • Он ни на шаг без лжи – він що ступне́, то й (з)брехне́. • Это явная ложь – це види́ма (очеви́дна) непра́вда (брехня́). • Чистейшая ложь – справжні́сінька брехня́. • Уличать, (из)обличать во лжи кого – виявля́ти (виво́дити, вика́зувати) брехню́ чию́сь, кого́сь. • Обвинять во лжи кого – винува́тити, обвинува́чувати в брехні́ кого́, брехню́ завдава́ти кому́. [Мені́ старі́й та брехню́ завдала́ (Грінч.)]. • Приобретать, приобрести -жью что – здобува́ти, здобу́ти брехне́ю, (вульг.) вибрі́хувати, ви́брехати що. [Ци́ган що ви́бреше, те й його́ (Рудч.)]. • Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью – вибрі́хуватися, ви́брехатися, відбрі́хуватися, відбреха́тися. [Брехне́ю не ви́брешешся (не відбре́шешся) (Номис)]. • Оправдывание себя посредством лжи – вибрі́хування, відбрі́хування. |
| Ло́пот – ло́піт (-поту); (бестолковый, невнятный) бе́лькіт (-коту); (на непонятном языке) шва́ркіт, дже́ркіт (-коту), ґе́рґіт (-ґоту); срв. Лопота́ние и Лопоте́нь. [Хай шва́ркіт німе́цький нас бі́льше не глу́шить (Федьк.)]. |
| Лу́чше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)]. • Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)]. • -ше всего – найкра́ще, найлі́пше. • Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше. • Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше). • Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще. • Не -ше ли? – чи не кра́ще? • Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало. • Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще. • Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше). • Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще. • -ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)]. • Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)]. • -ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)]. • Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать. • -ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли. • В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше). • -ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що. • Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий. • Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та. • Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе. • Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає. • У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща. • Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть. • Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти. |
| Люби́ть, -бливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му. [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Лю́биш ба́тька, ма́тір, а коха́єш ми́лого (Мирн.). Нема́ тії́ дівчи́ноньки, що я в ній коха́вся (Метл.)]. • -би́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́. [Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М. Вовч.)]. • Он её -би́л безумно – він її шале́но коха́в. • -би́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́. • -би́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́. • Кого -лю́ того и бью – хто кого́ лю́бить, той того́ й гу́бить. • -би́ть друг друга – коха́ти, люби́ти одно́ о́дного, коха́тися, люби́тися; срв. Люби́ться. [Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня)]; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залю́блювати и -ля́ти кого́. [Усі́ його́ в нас люби́ли, – балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М. Вовч.). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г. Барв.)]. • -бить друг друга – люби́тися, ма́ти любо́в між собо́ю. [Любі́теся, брати́ мої́! (Шевч.)]. • Он -бит родителей – він лю́бить батькі́в. • Я тебя -лю́ как самого себя – я тебе́ люблю́ як себе́ само́го. • -би́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край. • -би́ть больше всего на свете – люби́ти над усе́ в сві́ті. [Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М. Вовч.)]; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му. [Люблю́ розмовля́ти (Шевч.). Не полюбля́ю я цього́ (Зміївщ.)]. • Он -бит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці. • Я -лю́ фрукты – я люблю́ садовину́, мені́ садовина́ до смаку́ (смаку́є). • Я -лю́ жизнь в деревне – я люблю́ (мені́ до вподо́би) жи́ти на селі́. • Я больше -лю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця стра́ва. • Я -лю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; срв. Предпочита́ть. • Он -бит свободу – він лю́бить во́лю. • Он -бит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуля́ти. • Она -бит пение – вона́ лю́бить спі́ви, охо́ча до спі́вів. • Он -бит выпить – він лю́бить ча́рку, він ла́сий (голі́нний) до ча́рки, (шутл.) до скляно́го бо́га. • Это растение -бит тень – ця росли́на лю́бить холодо́к. • Сосна -бит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт. • Деньги -бят счёт – гро́ші лічбу́ лю́блять. • -бишь кататься, -би́ и саночки возить – лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку. • -би́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до теа́тру; 4) (жалеть) жа́лувати. [Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (Н.-Лев.)]. • Лю́бящий – що лю́бить, що коха́є; (полный любви) лю́блячий, лю́б’ячий, прихи́льний. [Лю́блячою руко́ю спи́сує Бордуля́к (Єфр.). Таки́й він лю́б’ячий до ме́не (М. Вовч.). Прихи́льним о́ком подиви́всь на си́на (Крим.)]. • -щий что (любитель чего) – охо́чий, щи́рий, голі́нний, ла́сий до чо́го, на що; срв. Люби́тель. • -щий детей – дітолю́бний. |
| Ме́нее, Ме́ньше, нрч. –
1) ме́нше, менш, ум. ме́ншенько, ме́ншечко. [Лі́том продає́ться їх (мі́тел) ме́нше, то ме́нше й роблю́ (Франко)]. • -нее (-ньше) кого чего – ме́нш(е) від ко́го, від чо́го, за ко́го, за що, ніж (як) хто, що. • -нее ста рублей – ме́нш(е) як сто (від ста) карбо́ванців. • Нас было не -нее ста человек – нас було́ не ме́нш(е) як сто чолові́к(а). • Ни гроша -нее (-ньше) – ні шага́ (ні ше́ляга) ме́нше. • И того -нее (-ньше) – і менш від то́го, і від то́го ме́нше. • Как можно -нее (-ньше) – як-найме́нш(е), як-мо́га ме́нше. • Тем -нее (-ньше) – тим ме́нше. • Тем не -нее – проте́, а проте́, а втім, але́, але́-ж, одна́к, одна́че, з усі́м тим. [Ни́зка селя́нських по́статів, ча́сто бези́менних, проте́ до́бре схарактеризо́ваних (Єфр.)]. • Более или -нее, более -нее – більш-ме́нш, бі́льше-ме́нше, бі́льше чи ме́нше. [Спра́ву більш-ме́нш з’ясо́вано (Київ)]. • Больше ли, или -ньше – чи бі́льше, чи ме́нше. [Чи більш йому́ даси́, чи ме́нше, все одно́ ще попро́сить (Брацлавщ.)]. • Ни более, ни -нее как – не бі́льш(е), не ме́нш(е) як; не бі́льше й не ме́нше як. • -нее как, -нее чем – ме́нш(е) ніж, менш як. • Я окончил эту работу -нее чем в неделю – я скінчи́в цю пра́цю менш як за ти́ждень. • Это интересует меня гораздо -нее (-ньше), нежели вас – це ціка́вить мене́ бага́то (дале́ко) ме́нше, ніж вас. • Я заплатил за это двумя рублями -нее чем вы – я заплати́в за це на два карбо́ванці ме́нш(е), ніж ви (ме́нше від вас, за вас). • -нее (-ньше) чем кто- (что-, где-, куда-, когда-) либо – менш ніж хто́ (будь-хто́), ніж що (будь-що́), ніж де (будь-де́), ніж куди́ (будь-куди́), ніж коли́ (будь-коли́). • Чем -нее (-ньше) – тем -нее (-ньше) – що ме́нше – то ме́нше. • Чем -нее (-ньше) – тем более (больше); чем более (больше) – тем -нее (-ньше) – що ме́нш(е) – то бі́льш(е), що бі́льш(е) – то ме́нш(е). [Що бі́льше робітни́к продає́ му́скулів, то ме́нше їх у ньо́го зостає́ться (Ніков.)]. • Всё -нее (-ньше) и -нее (-ньше) – (все) ме́нш(е) та (і) ме́нш(е), (с каждым разом) що-ра́з(у) (чим-ра́з, де-да́лі) ме́нше. • -нее (-ньше) всего или всего -нее (-ньше) – найме́нш(е), як-найме́нш(е), що-найме́нш(е), (най)ме́нш за все, (най)ме́нш від усьо́го. • Я -нее всего думаю об этом – про це я ду́маю найме́нше (менш за все́). • Ме́ньше становится чего-л. – ме́ншає (неопр. ме́ншати) чого́. [Землі́ у мужикі́в ме́ншає (Крим.)]; 2) -нее (в формах отрицательн. ср. ст. от прлг. и нрч.) – менш, ме́нше, (не столь) (при прлг.) не таки́й (-ка́, ке́; мн. -кі́), (при нрч.) не так. • -нее удачный, удачно – менш уда́лий, менш уда́ло, (не столь) не таки́й уда́лий, не та́к уда́ло. • Не -нее – не ме́нш(е). • Он не -нее умён, чем она – він не ме́нш – розу́мний, ніж вона́; він не дурні́ший за (від) не́ї; 3) -ньше, прлг., см. отдельно (Ме́ньше 1). |
| Ме́сяц –
1) (луна) мі́сяць (-ця), ум. мі́сячок (-чка), місяче́нько. [І блі́дий мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де́-де вигляда́в (Шевч.). Ой, мі́сяцю-місяче́ньку, світи́ нам доріже́ньку (Пісня)]. • Молодой, новый -сяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), нови́й мі́сяць. • Полный -сяц – по́вний мі́сяць, мі́сяць у по́вні, по́вня (-ні), упо́вень (-вня). • -сяц на ущербе – щерба́тий мі́сяць. • Медовый -сяц – медо́вий мі́сяць; 2) (часть года) мі́сяць. [Я мі́сяці і дні лічу́ журбо́ю (Куліш)]. • Военный, гражданский, морской -сяц – військови́й, громадя́нський мі́сяць (30 день), морськи́й мі́сяць (29 день). • Звёздный (сидерический), драконоический, тропический -сяц – зо́ряний, драконої́чний, тропі́чний мі́сяць. • Лунный (синодический), солнечный -сяц – місяце́вий (ква́дровий, молодико́вий, синоди́чний), со́нячний мі́сяць. [У мусулма́н мі́сяць не со́нячний, а ква́дровий, молодико́вий (Крим.)]. • В -це январе – в (мі́сяці) сі́чні, мі́сяця сі́чня. • В прошлом -це – того́ или мину́лого мі́сяця, в тому́ или в мину́лому мі́сяці. [Зустрі́в тебе́ того́ мі́сяця на залізни́ці (Крим.)]. • В будущем, в следующем -це – насту́пного мі́сяця, в насту́пному мі́сяці. • Каждый -сяц (ежемесячно) – що-мі́сяця, ко́жного мі́сяця, ко́жний (ко́жен) мі́сяць. • Раз в -сяц – раз на мі́сяць. • Он получает сто рублей в -сяц – він оде́ржує (здобува́є) сто карбо́ванців на мі́сяць или мі́сячно. • За -сяц вперёд – (за) мі́сяць напере́д. • Больше -ца – бі́льш(е) як мі́сяць, понад мі́сяць. |
| Множа́е, нрч. – (ще) бі́льше, на́че. |
| Мо́жно, нрч. – мо́жна (ср. ст. можні́ше), (дозволено) ві́льно. [Чого́-ж це так, що йому́ мо́жна, а мені́ – ні? Ві́льно ко́жному (Грінч.). Тепе́ренька дити́на підбі́льшала, то мені́ можні́ше бу́де на робо́ту йти (Вовчанщ.). До́ма мені́ все ві́льно (М. Вовч.)]. • -но ли? – чи мо́жна? чи ві́льно? • Если -но, -но будет – як (якщо́, коли́) мо́жна, мо́жна бу́де. • Как -но больше, быстрее, шире и т. п. – як-найбі́льше, як-найшви́дше, як-найши́рше и т. п., як(о)-мо́га бі́льше, шви́дше, ши́рше и т. п. Как -но так говорить? – як мо́жна (хіба́ мо́жна) так каза́ти? • Одолжите мне пять рублей. – Как -но! • Я сам сижу без денег – пози́чте мені́ п’ять карбо́ванців. – Де́ там! (Де ви ба́чили? или Що ви ка́жете!) Я сам сиджу́ без гро́шей. |
| I. Моль –
1) зоол. Tinea – міль (р. мо́ля, м. р.), мільга́ (-ги́), соб. міль и мо́ля (р. мо́лі, ж. р.). [Міль мо́ля гризе́, коли́ нема́ що (Приказка). Мільга́ мільгу́ їсть, а мільги́ і чорт не з’їсть (Приказка). Оде́жею, що міль попроїда́ла (Куліш). Давно́ мабу́ть мо́ля пої́ла (М. Вовч.)]. • Моль шубная (T. pellionella) – вовня́на міль. [Ця біле́нька або́ жовте́нька ха́тня міль взива́ється вовня́ною, бо шко́дить бі́льше ху́тру та во́вні (Степ.)]. • Моль овощная, вощинная – мотили́ця, метел[н]и́ця. [Та й сього́ ро́ку мотили́ці бага́то; котри́й не відкри́єш ву́лій, в ко́жнім на́йдеш (Гуманщ.). Метени́ця – сіре́нький мете́лик, заліта́є крізь вічко́ у ву́лика (Степ.)]. • В улье завелась моль – ву́лик замотили́чився; 2) см. Мольга́ 1. |
| II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)]. • Всё, что -гу – усе́, що мо́жу. • Он всё -жет – він усе́ мо́же. • Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти. • Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти. • Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти? • Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати? • Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу. • Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу. • Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)]. • Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти. • -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися? • Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)]. • Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися. • Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим. • Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)]. • Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша. • Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́. • Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)]. • Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го. • Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во. • Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во. • -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во? • Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні. • Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во. • Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу? • Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)]. • Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)]. • Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться. • Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)]. • Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. [Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)]. • Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти? • Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)]; 2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати. • Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть). |
| Мы́слить –
1) ду́мати, ми́слити, (полагать) гада́ти, (размышлять) міркува́ти, розважа́ти над чим, (мозговать) мізкува́ти, метикува́ти; Срв. Ду́мать. [Де найбі́льше у́чень зна́є, там він найме́нше ми́слить (Куліш). Хто бі́льше працю́є, той бі́льше й мірку́є (Наш). Люблю́ чита́ти й метикува́ти (Н.-Лев.)]. • Он много о себе -лит – він бага́то про се́бе ду́має, він про се́бе ду́же ду́мний; 2) ма́ти на́мір; 3) дба́ти, клопота́тися, ду́мати про ко́го, про що; см. Забо́титься. |
| Набира́ться, набра́ться –
1) (стр. з.) набира́тися, бу́ти наби́раним, на́браним, понаби́раним; (вбираться) вбира́тися, втяга́тися, бу́ти вби́раним, уві́браним, втя́гуваним, втя́гненим и т. п.; 2) набира́тися, набра́тися, понабира́тися, (находить) нахо́дити, найти́, понахо́дити, набива́тися, наби́тися, понабива́тися, (собираться, скопляться) збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (отыскиваться) знахо́дитися, знайти́ся, познахо́дитися. [Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чима́ленько на́шої свідо́мої інтеліге́нції (Крим.). На храм було́ у нас не без люде́й: то той, то сей, то куми́, то побрати́ми, – тай набере́ться (Кониськ.). Набра́лося в чо́біт води́ (Сл. Гр.). О, де ви такі́ розу́мні й понабира́лись? (Номис). Ви́лили з коло́дязя всю во́ду до цяти́ни, а вона́-ж узно́в на́йде (Борз.). Тоді́ деше́вше все було́, малолю́дно було́, тепе́р уже ми́ру наби́лося (Март.)]. • Понемногу -ра́ются охотники (желающие) – потро́ху набира́ються (збира́ються, знахо́дяться) охо́чі. • Много ли их? – С десяток -рё́тся – чи бага́то їх? – Душ з де́сять (з деся́ток) набере́ться (добере́ться, зна́йдеться). • Несколько рублей, может быть, и -рё́тся – кі́лька (де́кілька) карбо́ванців мо́же й набере́ться (настяга́ється, найдётся зна́йдеться, едва-едва ви́тулиться). [Настяга́лося рублі́в на кі́лька гро́шей (Мирн.). Подивлю́сь по гро́шах: мо́же й ви́тулиться копа́ з ша́гом (Лебединщ.)]; 3) типогр. – склада́тися, скла́стися и зложи́тися, набира́тися, набра́тися; бу́ти скла́даним, наби́раним, скла́деним, зло́женим, на́браним. • Книга скоро -рё́тся – кни́жка незаба́ром бу́де скла́дена (на́брана). • Уже -ра́ется десятый лист – уже́ деся́тий а́ркуш склада́ється (набира́ється); 4) набира́тися, набра́тися, (о мног.) понабира́тися чого́, (кругом) оббира́тися, обібра́тися, наоббира́тися чим и чого́. [Як наси́плеш ті́лько зло́та, що всі мої́ лю́ди наберу́ться кі́лько змо́жуть, то твій па́лац бу́де (Рудан.). А я ду́маю собі́: як дасть мені́ гро́шей, то пха́тиму в па́зуху і в рука́ва, і в пелену́ наберу́, одно́ сло́во, так обберу́ся грі́шми, що вже бі́льше ні́куди (Київщ.)]. • -бра́ться репьев, блох – набра́тися реп’яхі́в, убра́тися (обібра́тися) в реп’яхи́, набра́тися бліх. [Пі́деш, дак у реп’яхи́ й убере́шся (Г. Барв.). Свиня́ в реп’яхи́ обібра́лася (Сл. Гр.)]. • -бра́ться денег взаймы – напозича́тися (гро́шей). [Ніхто́ вже не дає́: у всіх вже напозича́лися (Харк.). Напозича́вся вже так що й у ві́чі лю́дям диви́тися ні́яково (Тесл.)]. • -бра́ться барства – набра́тися па́нства. [Вона́ до́вго те́рлась коло пані́в і набра́лась од них тро́хи па́нства (Н.-Лев.)]. • -бра́ться ловкости, учёности – набра́тися спри́тности, уче́ности. • -бра́ться вредных правил, взглядов – набра́тися шкодли́вих пра́вил, думо́к. • -бра́ться дурных привычек – набра́тися пога́них за́вичок (зви́чок). • Я впутался в это дело и -бра́лся одних оскорблений – я встряв у цю спра́ву і набра́вся (наслу́хався, вульг. наї́вся) сами́х обра́з. • -ться сил (силы) – набира́тися, набра́тися си́ли, убива́тися, уби́тися, убира́тися, убра́тися в си́лу, (окрепнуть) осильні́ти, (диал.) нажи́тися. [Там ді́ти за́молоду набира́ються си́ли та до́свіду (Наш). Украї́нський рух ши́риться, і в си́лу вбива́ється письме́нство (Рада). На во́сьмий ти́ждень я уста́в з лі́жка, тоді́ вже поча́в жва́во у си́лу вбира́тись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшло́ся теля́, ті́льки ще не осильні́ло: не мо́же стоя́ти на нога́х (Хорольщ.). За тако́ї пого́ди мо́жна нажи́тися (Звин.)]. • -ться здоровым – набира́ти(ся), набра́ти(ся) (нагу́лювати, нагуля́ти, зако́хувати, закоха́ти) здоро́в’я, оздоровля́тися, оздорови́тися. [Нена́че набира́в здоро́в’я, слу́хаючи його́ (Франко). Дава́в си́нові нагуля́ти здоро́в’я, не буди́в його́ ра́но (Мирн.). Хай здоро́в’ячка зако́хує, щоб тоді́ хазяїнува́ть поду́жав (Тесл.). В сій воді́ він купа́вся, оздоровля́вся, оздорови́ть і тебе́ (Борз.)]. • -ться смелости – набира́тися, набра́тися відва́ги (смі́лости), збира́тися, зібра́тися на смі́лість, насмі́люватися, насмі́литися, насмі́ти (що зроби́ти). [Переві́рившися, що жаха́всь по-дурно́му, набира́вся ново́ї, ще бі́льшої відва́ги (Коцюб.). И́ноді хо́четься поцілува́ти там чи приголу́бити, та й со́ромно чого́сь, не насмі́ю (Васильч.)]. • -ться греха – набира́тися, набра́тися гріха́. [Мо вона́ ско́ро вмре, дак не хо́чу гріха́ набира́ться (Борз.)]. • -бра́ться беды – набра́тися (зазна́ти, здобу́тися, вкуси́ти) біди́ (ли́ха, шутл. чихави́ці). [Вже-ж і зазна́в я ли́ха з тим по́зовом! (Кониськ.). На цій широ́кій та приби́тій, слі́зоньками перели́тій доро́зі не раз і не дві́чі здобу́деться чума́к ли́ха (Коцюб.). Пе́вна річ, що були́-б ми набра́лися до́брої чихави́ці (Кониськ.)]. • -бра́ться страху – набра́тися (наї́стися) страху́. [Су́дячи по страху́, яко́го наї́вся за той час у самоті́, був пе́вний, що уйшо́в з де́сять миль (Франко)]. • -бра́ться охоты – підібра́ти охо́ти. [Я підібра́ла охо́ти ї́хати до мі́ста (Вінниччина)]. |
| Нава́ливать, навали́ть –
1) что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)]. • -ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що. • -ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми. • -ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. • -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́. • Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но; 2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)]. • -вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла. • -ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення. • На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти); 3) нахиля́ти, нахили́ти, (о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що. • -вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе. • -вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше; 4) (сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)]. • Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н; 5) (нанести течением) навали́ти, нагна́ти. • Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст. • Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше; 6) (в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)]; 7) охотн. – наляга́ти, налягти́. • Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра. Нава́ленный – 1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)]; 2) нава́лений, накла́дений и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний; 3) нахи́лений, понахи́ляний. |
| Нава́р –
1) см. Нава́рка 1; 2) нава́р (-ру). • -ва́р из чего – нава́р з чо́го, щерба́, щерби́ця, ум. щерби́чка. [Від си́того м’я́са бі́льше нава́ру (Сл. Ум.)]. • Говяжий, грибной -ва́р – м’ясни́й, грибни́й нава́р. • В супе мало -ру – в су́пі ма́ло нава́ру; 3) см. Нава́рка 2 и 3. |
| II. Назрева́ть, назре́ть –
1) (о плодах, хлебах) настига́ти, насти́гти, достига́ти, дости́гти, наспіва́ти, наспі́(ну)ти, до[по]співа́ти, до[по]спі́(ну)ти. [Оце́ вже я́годи настига́ють (Рудч.). Насти́гли гру́ші, я́блука (Н.-Лев.). Полуни́ці вже наспі́ли (Харківщ.). Не збира́й мали́ну, неха́й тро́хи бі́льше наспі́не (Звин.). Жи́то поспіва́є – незаба́ром і жа́ти (Сл. Ум.)]; 2) (о нарыве) набира́ти, набра́ти, виспіва́ти, ви́спіти, вистига́ти, ви́стигти. [Чиря́к вистига́є (Сл. Ум.)]; 3) (перен.) наспіва́ти, наспі́(ну)ти, нароста́ти, нарости́; (о мысли) зроста́ти, зрости́; (о времени) настава́ти, наста́ти, наспіва́ти, наспі́ти. • -ва́ет конфликт – нароста́є конфлі́кт. • Назре́вший – що насти́г и т. п.; см. ещё Назре́лый. |
| Нало́г –
1) (действие), см. Налага́ние и Наложе́ние; 2) пода́ток (-тку), о́платка (преимущ. во мн.: о́платки́, -то́к), соб. о́плать (-ти). [Пода́тків наш наро́д пла́тить бі́льше, ніж того́ вимага́ють офіція́льні ци́фри (Грінч.). Вели́кі оплатки́, – нія́к на гро́ші не зі́б’єшся (Конотіпщ.). О́платки ті́ї за ха́ту поплати́ли: і городські́, і зе́мські, і в казну́, і ще які́сь (Крим.). О́плать вели́ка (Сл. Гр.)]. • Государственный -ло́г – держа́вний пода́ток. • Квартирный -лог – кварти́рний (житлови́й) пода́ток. • Косвенный -ло́г – посере́дній пода́ток. • Личный -ло́г – особо́вий пода́ток. • -ло́г с недвижимого имущества – пода́ток з нерухо́мого добра́ (майна́). • Обременительные -ло́ги – суту́жні (тяжкі́) пода́тки (о́платки). • Подоходно-поимущественный -ло́г – прибутко́во-майно́вий пода́ток. • Подоходный -ло́г – прибутко́вий пода́ток, пода́ток з прибу́тку. • Поземельный -ло́г – поземе́льний пода́ток, поземе́льне (-ного). • Помольный -ло́г – пода́ток на ме́ливо (на мли́во). • Прогрессивно-подоходный -ло́г – прогреси́вно-прибутко́вий пода́ток. • Продовольственный -ло́г – харчови́й пода́ток. • Промысловый -ло́г – промисло́вий (гал. зарібко́вий) пода́ток. • Прямой -ло́г – безпосере́дній пода́ток. • Сельско-хозяйственный -ло́г – сі́льсько-господа́рський пода́ток. • Уравнительный -ло́г – з[ви]рівня́льний пода́ток. • Вносить, внести -ло́г за (на) что – вно́сити, вне́сти́, спла́чувати, сплати́ти, випла́чувати, ви́платити, (о мног.) повно́сити, пови[пос]пла́чувати пода́ток за (на) що, оплати́ти що. [Я вже ґрунт оплати́в, але́ є ще и́нші оплатки́ (Звин.)]. • Внесение -га за (на) что – с[ви]пла́чування, оконч. спла́чення, ви́плачення пода́тку за (на) що, опла́та чого́. • Облагать, обложить -гом, гами кого, что – оподатко́вувати, оподаткува́ти кого́, що. • Обложение -гом, -гами – оподатко́вування, оконч. оподаткува́ння кого́, чого́. • Налагать, наложить -ло́г – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути пода́ток. • Облегчать, облегчить -ло́г – поле́гшувати, полегши́ти, зме́ншувати, зме́ншити пода́ток. • Освобождать, освободить от -га кого, что – звільня́ти, звільни́ти від пода́тку кого́, що. • Распределять, распределить -ги – розклада́ти, розкла́сти, (о мног.) порозклада́ти пода́тки. • Свободный от -гов – ві́льний від пода́тків. |
| Напито́к – на́пі́й (-по́ю), напи́ток (-тку), (питьё) пиття́ (-ття́), питво́, (диал.) пито́к (-тка́), (пойло) пі́йло, (хмельной ещё) тру́нок (-нку). [Я п’ю тебе́ со́нце, твій те́плий сцілю́щий напі́й (Коцюб.). То Хмельни́цький те́є зачува́в, ще лу́ччих напи́тків подава́в (Ант.-Драг.). Той наркоти́чний напи́ток бі́льше да́є йому́ си́ли, ніж ї́жа (Крим.). Дав отру́ту па́нові підкомо́рію в питві́ (Ор. Левиц.). Не жа́луйте, ді́ти, тру́нку дорого́го, із двора́ не випуска́йте твере́зим ніко́го (Куліш)]. • -ток десертный – десе́ртовий (десе́ртний) на́пі́й (тру́нок). • -ток заговорный, волшебный – замо́вний (чарівни́й) на́пій (тру́нок), дання́ (-ння́), чарівне́ питво́, елікси́р (-ру). [Дання́ гі́рше від трути́зни (Номис)]. • -ток игристый – іскри́стий (шипу́чий) на́пі́й (тру́нок). • -тки крепкие, спиртные – тру́нки (напо́ї) спирто́ві́ (міцні́, сильні́); спиртуо́зи (-зів). [Напі́й був сильни́й – за хви́льку я засну́в, мов ка́мінь (Франко)]. • -ток любовный – любо́вне дання́, лю́бощі (-щів), коха́н-зі́лля (-лля). • -ток опьяняющий – п’янки́й на́пі́й (тру́нок), п’яню́че питво́. • -тки и яства – напи́тки (напо́ї) й наї́дки, пиття́ (пи́тення) й ї́дення, пити́ме й їди́ме. [Наї́дки найдобі́рні та напи́тки (Франко). Посла́в йому́ уся́кого пи́тення, ї́дення і горіло́к уся́ких (Номис). Пішли́ собі́, поки́давши усе́: пити́ме і їди́ме (Рудч.)]. • Торговать -тками – торгува́ти напо́ями (тру́нками), (шинкарить) шинкува́ти чим и що. • Нет -тка лучше воды – нема́(є) напо́ю над во́ду, нема́(є) пиття́ (питва́) за во́ду. |
| Напи́хивать, напиха́ть, напихну́ть –
1) чего, что во что – напиха́ти и напи́хувати, напха́ти, напхну́ти, набига́ти, набга́ти, натовкма́чувати, натовкма́чити, натасо́вувати, натасува́ти, напако́вувати, напакува́ти, (насовывать) насо́вувати, насо́вати, (о мног.) понапиха́ти и понапи́хувати и т. п. чого́, що. [Напха́в сті́льки, що вже бі́льше не вла́зить (Київщ.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Понапиха́в і туди́, і сюди́ (Грінч.). Напакува́в по́вний рот цуке́риків (Волинь)]; 2) кого, что на кого, на что – нашто́вхувати и наштовха́ти, наштовхну́ти кого́, що на ко́го, на що, (надвигать) насува́ти и насо́вувати, насу́нути що на ко́го, на що, (о мног.) понашто́вхувати, понасува́ти и понасо́вувати; 3) -ха́ть кого – напха́ти, наштовха́ти кого́. Напи́ханный, Напи́хнутый – 1) на́пханий, на́пхнутий, на́бганий, натовкма́чений, натасо́ваний, напако́ваний, насо́ваний, понапи́хуваний и понапи́ханий и т. п.; 2) нашто́вхнутий, насу́нутий и насу́нений, понашто́вхуваний; 3) на́пханий, нашто́вханий. -ться – 1) напи́хуватися и напиха́тися, напха́тися, понапи́хуватися и понапиха́тися; бу́ти напи́хуваним и напи́ханим, на́пханим, понапи́х(ув)аним и т. п.; 2) (наталкиваться) нашто́вхуватися и наштовха́тися, наштовхну́тися, напо́рюватися, напоро́тися на ко́го, на що; 3) (набиваться) нато́вплюватися, нато́впитися, набива́тися, наби́тися, (о мног.) понато́вплюватися, понабива́тися. [Нато́впилося люде́й, що й ста́ти нема́ де (Лубенщ.)]; 4) (вдоволь, сов.) напха́тися, наштовха́тися. |
| Напуска́ть, напусти́ть –
1) кого, чего – напуска́ти, напусти́ти, (о мног.) понапуска́ти кого́, чого́; срв. Напуска́ть 8. [Висила́є крепакі́в лови́ти живи́х зайці́в і напуска́ти в садо́к (Мирн.). Хто це напусти́в соба́к у ха́ту? (Сл. Гр.). І щук звелі́в у став понапуска́ти (Глібів)]. • Он -ти́л жильцов, да и сам им не рад – він понапуска́в пожильці́в, та й сам їм не ра́ди́й. • Не -ка́йте дыму в комнаты – не напуска́йте ди́му до поко́їв; 2) что (вниз) на что – напуска́ти, напусти́ти, насо́вувати и насува́ти, насу́нути, (о мног.) понапуска́ти, понасо́вувати, понасува́ти що на що. [Насу́нула ху́стку на са́мі о́чі (Лубенщ.). Понапуска́ла начо́си аж на бро́ви (Київщ.)]; 3) кого, что на кого, на что – напуска́ти, пуска́ти, напусти́ти, (о мног.) понапуска́ти кого́, що на ко́го, на що, (натравливать) нацько́вувати, нацькува́ти, (о мног.) понацько́вувати кого́ на ко́го, кого́ ким. [Нацькува́ла-б мене́ всіма́ соба́ками на селі́ (Н.-Лев.)]. • -ка́ть собак на зверя, охотн. – спуска́ти соба́к (хорті́в) на зві́ра. • -ска́ть ястреба на утку – пуска́ти я́струба на ка́чку. • Неприятель -ти́л на нас свою конницу – во́рог пусти́в (ки́нув) на нас свою́ кінно́ту. • -ти́ли голодного на кашу – пусти́ли голо́дного до ка́ші; 4) чего во что и что – напуска́ти, напусти́ти, налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти, (нацеживать) наці́джувати, націди́ти, нато́чувати, наточи́ти, (о мног.) понапуска́ти, поналива́ти, понаці́джувати, понато́чувати чого́ в що и що; срв. Налива́ть 1. [Напусти́в повні́сіньку ку́хню води́ (Київ)]; 5) что на кого – завдава́ти, завда́ти кому́ чого́, наганя́ти, нагна́ти кому́, на ко́го чого́, (о мног.) позавдава́ти, понаганя́ти; срв. Причиня́ть. • -ть страх на кого – завдава́ти, завда́ти кому́ стра́ху́ (ля́ку), наганя́ти, нагна́ти стра́ху́ (ля́ку) на ко́го, наганя́ти, нагна́ти ду́ху (хо́лоду) кому́; срв. Напу́гивать. • -ть болезнь, сон – наганя́ти, нагна́ти, насила́ти, насла́ти х(в)оро́бу, сон на ко́го. [Напуска́є туману́ на ва́рту, насила́є сон тверди́й на не́ї (Л. Укр.)]. • -ть порчу – на́пуст напуска́ти, напусти́ти на ко́го, насла́ння́ насила́ти, насла́ти на ко́го, зуро́чувати, зуро́чити кого́; срв. По́ртить 4; 6) на себя что (притворяться) – удава́ти, уда́ти з се́бе кого́, яко́го, стро́їти з се́бе кого́, (фамил.) пришива́ти, приши́ти собі́ що. • -ть на себя дурь, болезнь – удава́ти, уда́ти з се́бе ду́рня (ду́рника, дурно́го), х(в)о́рого, стро́їти з се́бе ду́рня (ду́рника, дурно́го), х(в)о́рого, (фам.) пришива́ти, приши́ти собі́ х(в)оробу; 7) (у портных) -ть против мерки – пуска́ти, пусти́ти бі́льше (ши́рше, до́вше) про́ти мі́р(к)и, припуска́ти, припусти́ти про́ти мі́р(к)и. • -ть складку – заклада́ти (роби́ти), закла́сти (зроби́ти) зго́ртку; 8) (только сов.). – а) (во множ.) понапуска́ти, напусти́ти, (о блохах) понапру́джувати, напру́дити. • Собака -ка́ла блох – соба́ка напусти́в (напру́див) бліх. • Собаки -ка́ли блох – соба́ки понапуска́ли (понапру́джували) бліх; б) напуска́ти кого́, чого́; напуска́ти, наки́дати чого́ и чим в ко́го, в що и т. п.; срв. Пуска́ть. Напу́щенный – 1) напу́щений, понапу́сканий; 2) напу́щений, насу́нений и насу́нутий, понапу́сканий, понасо́вуваний; 3) напу́щений, пу́щений, нацько́ваний, понацько́вуваний; спу́щений; 4) напу́щений, нали́тий, на́лля́тий, наці́джений, нато́чений, понали́ваний и т. п.; 5) за́вданий, на́гнаний, напу́щений; 6) уда́ний и уда́ваний; 7) пу́щений закла́дений. -ться – 1) (стр. з.) напуска́тися, пуска́тися, бу́ти (на)пу́сканим, (на)пу́щеним, понапу́сканим и т. п. Собаки -ются по сигналу – соба́к спуска́ють на га́сло. • Вашими соседями скотина -ется в наши луга – ва́ші сусі́ди пуска́ють худо́бу на на́ші лу́ки; 2) (набрасываться на кого, на что) накида́тися, ки́датися, наки́нутися на ко́го, на що, (нападать) напада́тися, напа́стися, насіда́тися, насі́стися, (привязываться) наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися, присі́куватися, присі́катися, (перен.) накрива́ти, накри́ти мо́крим рядно́м кого́, (на еду, питьё с жадностью) допада́тися, допа́стися до чо́го, (о мног.) понакида́тися, понапада́тися, понасіда́тися; понаскі́пуватися, поприсі́куватися. [Наки́нувся на ме́не ваш соба́ка, тро́хи не порва́в (Лубенщ.). Напа́лась на ме́не, що я беру́ся до ви́щої нау́ки (Н.-Лев.). Чого́ ти насіда́єшся на ме́не? (Сл. Гр.). Наскі́пався мов на ба́тька (Номис). Присі́кався до чолові́ка, – як не б’є (Рудч.). Ті́льки я на две́рі, а ба́тько та і накри́в мене́ мо́крим рядно́м (Богодух.). Допа́вся як му́ха до ме́ду (Номис)]; 3) (вволю, сов.) напуска́тися; наки́датися; наруша́тися и т. п.; срв. Пуска́ть, -ся. |
| Наслажда́ться, наслади́ться чем – ті́шитися, наті́шитися, утіша́тися, навтіша́тися, розкошува́ти, порозкошува́ти, розкошува́тися, нарозкошува́тися чим и з чо́го, вті́хи (насоло́ди, ро́зко́ши и розко́шів) зазнава́ти, зазна́ти з чо́го, коха́тися в чо́му, насоло́джуватися, насолоди́тися з чо́го и чим, усолоди́тися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милува́ти(ся), любува́тися чим, в чо́му и з чо́го, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакува́ти що, насмакува́ти чого́, ла́сувати(ся), пола́сувати з чо́го и чим, (упиваться) упива́тися, упи́тися чим. [Душа́ його́ життє́вою гармо́нією ті́шиться що-найповні́ше (Крим.). Чи до́вго-ж ті́шився він тим ща́стям? (Коцюб.). Втіша́юся письме́нство та музи́кою (Крим.). Не дала́ форту́на навтіша́тись (Куліш). О, живі́те, коха́йтеся, пе́рвістки зрива́йте, розкошу́йте, танцю́йте, вино́ налива́йте! (Л. Укр.). Всіх бі́льше розкошува́ла не́ю (о́перою) «молода́ княги́ня» (Куліш). Розкошу́ючи після́ смачно́го обі́ду, спокі́йно пи́хкав цига́ркою (Грінч.). Обі́дав шви́дко, не смаку́ючи та не розкошу́ючись (Франко). Нарозкошува́вся я за свій вік і коха́нням і всіма́ вті́хами життьови́ми (М. Грінч.). Не мо́жу, як ви, коха́тися в цій ме́ртвій приро́ді (Грінч.). Моє́ життя́ склада́ється з то́го, що я насоло́джуюся нау́кою та пое́зією (Крим.). Ула́комимось, усолодимо́сь (я́годами) доне́хочу (М. Вовч.). Він (Котляре́вський) милу́ється в о́писах оціє́ї живо́тної сторони́, малю́ючи здебі́льшого пия́цтво, розпу́сту та чва́ри (Рада). Ніхто́ не міг любува́тися ві́льними думка́ми, бо його́ жда́ла ка́ра (Павлик). Я смакува́в нау́ку (Крим.). Ми й сами́ всього́ того́ дово́лі поначи́тувались і насмакува́лись (Куліш). Пан ла́сував з перева́ги своє́ї над убо́гим чолові́ком (Куліш). Ласу́йся, мов чи́стим ме́дом, соло́дкою росо́ю сну (Куліш). Хоті́в до́вше пола́сувати і поча́в крути́ти бу́блик у рука́х, ню́хати, як він па́хне (Грінч.). Лежа́в у холодку́ під де́ревом, упива́ючися сві́жим запашни́м пові́трям (Грінч.)]. • -ди́ться жизнью – наті́шитися життя́м (з життя́), (диал.) нажи́тися. [Ці́ле лі́то така́ га́рна пого́да, – мо́жна нажи́тись! (Звин.)]. |
| Настыва́ть, насты́нуть и насты́ть –
1) (охлаждаться) вихоло́джуватися, ви́холодитися, висту́джуватися, ви́студитися, холо́нути нахоло́нути, ви́холонути, холоді́ти, нахолоді́ти, (о мног.) повихоло́джуватися, повисту́джуватися, похоло́нути. [Нахоло́нула ха́та (Сл. Ум.)]; 2) (застывать) застига́ти (де-да́лі бі́льше), засти́г(ну)ти, (о мног.) позастига́ти; (намерзать), намерза́ти, наме́рз(ну)ти, (о мног. или во мн. местах) понамерза́ти. • Пенка -ва́ет на кипячёном молоке – на па́реному молоці́ де-да́лі бі́льше застига́є плі́вка (кожу́шок). • Грязь -ты́ла комьями – грязь (грязю́ка) позастига́ла (стужа́віла) или боло́то позастига́ло грудка́ми; 3) -ва́ть, безл. – моро́зити, бра́ти моро́зом. • На дворе -ва́ет, см. Моро́зить 1 (На дворе -зит). • Насты́вший – що ви́холодився и т. п.; см. ещё Насты́лый. |
| Насыща́ть, насы́тить –
1) (накармливать досыта) нагодо́вувати, нагодува́ти (доси́та, досхочу́, до-не́(с)хочу), (обычнее в возвыш. речи) насища́ти и наси́щувати, сити́ти, насити́ти, (о мног.) понагодо́вувати, понасища́ти и понаси́щувати кого́ чим; срв. Нака́рмливать. [Жадню́чого не нагоду́єш (Київщ.). Ста́ршого си́на сити́ть, жа́лує, поважа́є (Ант.-Драг.). Тру́пи-б тлі́ли та сити́ли і без то́го си́ту зе́млю (Мирний)]; 2) (перен.) насища́ти и наси́щувати, насити́ти кого чим; (удовлетворять) задовольня́ти и задово́л(ьн)ювати, задовол(ьн)и́ти, вдовольня́ти и вдово́л(ьн)ювати, вдовол(ьн)и́ти кого́ чим. [Срі́блом-зло́том пані́в насища́ти (ЗОЮР II). Думки́ насища́й мину́лим ща́стям (Куліш). Чита́ючи, ду́шу свою́ насища́є сло́вом (Грінч.). Є чим се́рце насити́ти (Федьк.). Не насити́в своє́ї по́мсти (Сторож.)]. • -тить любознательность чью – вдовольни́ти допи́тливість (жадо́бу до знання́) чию́, насити́ти знаттєлюби́вість (знаттєлю́бність) чию́; 3) хим. и перен. – наси́ч[щ]увати, насити́ти що чим. Насы́щенный – 1) нагодо́ваний, наси́щений, понагодо́вуваний, понаси́щуваний; 2) наси́щений; задово́л(ьн)ений, вдово́л(ьн)ений; 3) наси́ч[щ]ений. [Лю́бо їй ди́хати те́плим пові́трям, наси́ченим па́хощами (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) нагодо́вуватися, бу́ти нагодо́вуваним, нагодо́ваним, понагодо́вуваним; наси́ч[щ]уватися и насища́тися, бу́ти наси́ч[щ]уваним, наси́ч[щ]еним, понаси́ч[щ]уваним и т. п. [Око́лишня ти́ша наси́чена була́ триво́гою (Коцюб.)]; 2) (наедаться) наїда́тися, наї́стися (доси́та, досхочу́, до-не́(с)хочу) чим, чого́ и з чо́го, заїда́тися (редко), заї́стися, доїда́ти (редко), дої́сти, заживля́тися, заживи́тися, (слегка) оживля́тися, оживи́тися, (обычнее в возвыш. речи) насища́тися и наси́щуватися, насити́тися чим, (о мног.) понаїда́тися, позаїда́тися (редко), позаживля́тися, понасища́тися и понаси́щуватася; (удовлетворяться) вдовольня́тися, вдовол(ьн)и́тися; срв. Наеда́ться 2. [Я вже наї́вся, – не хо́чу бі́льше (Гайсинщ.). Сіда́й обі́дай, – грушка́ми (з грушо́к) не наїси́ся (Брацл.). Наш люд то́ї землі́ ніко́ли не наїда́ється: хоч-би й скі́льки мав, хо́четься ще бі́льше (Звин.). Не доїси́ стра́вою, то намага́й хлі́бом (Чуб. III). Що сама́ пої́м-же (гру́ші), то не оживлю́ся, а ми́лому однесу́, сла́ви наберу́ся (Гнідич). «Їж», – ка́же, – «насища́йся!» (Свидн.). Ї́ли хліб і насити́лися (Морач.). Купи́ти хлі́ба до́сить, щоб насити́тись (Франко). І ї́ли і вдовольни́лись усі́ (Морач.)]; 3) (перен.) насища́тися и наси́щуватися, насити́тися чим, (удовлетворяться) задовольня́тися, задовол(ьн)и́тися, вдовольня́тися, вдовол(ьн)и́тися чим; (наслаждаться) ті́шитися, втіша́тися, наті́шитися чим и з чо́го, (преимущ. лицезрением) напаса́тися, напа́стися чим. [Не насити́ться о́ко, ди́влячись, не напо́вниться у́хо, слу́хаючи (Куліш). Ті, що жада́ють пра́вди, задовольня́ться (Біблія). Як напасе́ться його́ ті́лом, поба́чить тоді́, що помили́лась ви́бором (Куліш)]; 4) хим. и перен. – наси́ч[щ]уватися, насити́тися. |
| I. Натыка́ть, наты́кать –
1) (во множестве чего во что, куда) натика́ти и нати́кувати, нати́кати, настро́млювати, настромля́ти, (гроздей, иголок и т. п.) наштри́кувати, наштрика́ти, (о мног.) понатика́ти и понати́кувати, понастро́млювати, понаштри́кувати чого́ в що, куди́; (напихать) напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, (о мног.) понапиха́ти, понабига́ти чого́ в що, куди́. [Нати́кує коло шля́ху тичо́к (Київщ.). Заду́мала вра́жа ба́ба молодо́ю бу́ти, нати́кала за намі́тку зеле́ної ру́ти (Пісня). Настромля́в палі́ччя в тин (Полтавщ.). Понастро́млювали кілкі́в, а пло́та не заплели́ (Брацл.). Наштрика́є скрізь у сті́ну голо́к, а тоді́ й сам не зна́йде, де вони́ (Сл. Гр.). Тре́ба бі́льше мо́ху понапиха́ти в щі́лини, щоб було́ теплі́ше (Гайсинщ.)]; 2) (наделывать дыр) наштри́кувати, наштрика́ти, (накалывать) нако́лювати, наколо́ти, нашпи́гувати, нашпига́ти, (о мног.) понаштри́кувати, понако́лювати, поколо́ти, понашпи́гувати що. [До́бре нашпига́й гав’я́дину, щоб кра́ще вмлі́ла (Брацл.)]. • -ты́чь лунок в грядку – нароби́ (накопа́й) ямо́к (ду́чок, ку́бахів) у гря́дці; 3) -ты́кать бока кому – нашпига́ти (нашту́рхати, нашто́вха́ти) кого́, надава́ти штовхані́в (штурхані́в) кому́, полата́ти бо́ки кому́. • -ты́кать зубы кому – да́ти зуботи́чки, надава́ти в зу́би кому́, (фамил.) пополічи́ти зу́би кому́ или чиї́. Наты́канный – 1) нати́каний, настро́мляний, наштри́каний понати́к(ув)аний, понастро́млюваний, понаштри́куваний; на́пханий, на́бганий, понапи́х(ув)аний, понаби́ганий; 2) наштри́каний, нако́лотий и нако́лений, нашпи́ганий, понаштри́куваний и т. п.; наро́блений, накопи́рсаний. -ться – 1) натика́тися и нати́куватися, нати́катися, понатика́тися и понати́куватися; бу́ти нати́куваним, нати́каним, понати́к(ув)аним и т. п. [Понастро́млювалось у воло́сся сі́на (Канівщ.)]; 2) (вдоволь, сов.) нати́катися, настромля́тися, (чем-л. острым) нашту́рхатися, наштрика́тися, нашпига́тися, попоти́кати (досхочу́) и т. п.; срв. Ты́кать. |
| Нау́ка –
1) (система однородных знаний) нау́ка. • Прикладная, точная -ка – прикладна́ (застосо́вна), то́чна нау́ка. • Врачебная, медицинская -ка – лі́карство, медици́на. • Социально-экономические, естественно-исторические -ки – соція́льно-економі́чні, природни́чо-істори́чні нау́ки. • Изучать -ки, обучаться -кам – вивча́ти (студіюва́ти) нау́ки, вчи́тися нау́к; 2) (изучение, знание) нау́ка; (познания) знання́ (-нні́в). [Га́слом ста́ло: «осві́та й нау́ка» (Вороний). Ціка́вий до вся́ких знанні́в (Грінч.)]; 3) (учёба) нау́ка, вчі́[е́]ння и (диал.) вчиття́ (-ття́), навча́ння. [В шко́лу хло́пця одвела́… в нау́ку (Шевч.). Він до хазя́йства бі́льше ма́є охо́ти, ніж до вчі́ння (Васильч.)]; 4) (поучение, урок) нау́ка. [Це тобі́ нау́ка – не ходи́ в ліс без дрю́ка! (Приказка)]. • Вперёд -ка – оце́ тобі́ (вам) нау́ка, нада́лі нау́ка. • Давать, дать -ку кому – дава́ти, да́ти нау́ку (на́учку) кому́. [Аж до божеві́лля бажа́лося да́ти Лаго́вському до́бру на́учку: бажа́лося зроби́ти так, щоб він слі́зно блага́в у не́ї коха́ння (Крим.)]. |
| Нача́льствовать –
1) над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким. [На́шою окру́гою керува́в тоді́ Воли́нець (Брацл.). Озарі́ф, що старшинува́в над ни́ми, зрі́кся свого́ йме́ння (Л. Укр.). Хто бі́льше з нас ї́стиме, так той над на́ми бу́де старшинува́ть (Рудч.). Вони́ в кла́сі старшину́ють і їм ніхто́ нічо́го, бо ко́жен бої́ться (Свидн.). Вата́га ва́ша вели́ка, а чи розу́мний хто стої́ть над ва́ми? (Звив;). Нема́ Сі́чи, пропа́в і той, хто всім верхово́див (Шевч.). Коли́ я змій, а ти про́змій, так ти над на́ми бу́деш верхово́дить (Рудч.). Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами (Квітка)]. • -вать над войском – кома́ндувати ві́йськом; 2) (быть начальником) начальникува́ти, головува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, бу́ти нача́льником, (за нача́льника) и т. п.; срв. Нача́льник. [Вже дру́гий рік старшино́ю, а начальникува́ти не навчи́вся (Грінч.)]. |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Не́жели, союз – ніж, ані́ж, як; (в сравнении при именах и местоим.) ніж (ані́ж) (с им. п.), від (с род. п.), над, за (с вин. п.). [Пі́вень бі́льше начита́в, ніж ти (Коцюб.). Любі́ше їм заги́нути, ані́ж без во́лі жи́ти (Грінч.). Іти́ теплі́ше, як ї́хати (Проскурівщ.). Нема́ сильні́шого від (над) ме́не (Київщ.). Розумні́ший за сестру́ (Звин.). За нас розумні́ший (Чуб.)]. • Прежде -ли – пе́рш(е) ніж (як), перед тим як, (реже) передні́ше (пере́дше) як (ніж). |
| Незаме́тно, нрч. –
1) непомі́тно, непримі́тно (кому́, чому́ и (за-)для ко́го, (за-)для чо́го), (редко) незавва́жно. [Зверну́вши з доро́ги, непомі́тно підійшо́в до ти́ну й став прислуха́тися (Васильч.). Непомі́тно здобува́в що-дня́ бі́льше прав (В. Підмог.). Це лиша́ло слід у се́рці – непомі́тно їм сами́м, а таки́ лиша́ло (Грінч.). Ве́чір надійшо́в непомі́тно (Епік). Він, сливе́ непримі́тно, усміхну́вся (Кониськ.). Незавва́жно помили́вся (Свидн.)]. • -но для (самого) себя – непомі́тно для се́бе (само́го), (пров.) невза́мітку и невза́мі́ту собі́ (само́му). [Профе́сор невза́мітку собі́ тро́шки розвесели́вся (Крим.)]. • Проходить, пройти -но (о времени) – мина́ти, мину́ти непомі́тно; см. Проходи́ть 10; 2) (сказ. безл. предл.) непомі́тно, не ви́дн[к]о; не зна́ти. [Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз (Грінч.)]. |
| Неизмери́мо, нрч. – невимі́рно; незмі́рно, безмі́рно, (реже) незмі́ряно, неомі́рно; незгли́бно; срв. Неизмери́мый. [Го́голь перері́с його́ (М. Вовчка́) незмі́рно (Куліш). Роби́в-би незмі́рно кра́ще, якби́ був ві́льний (Л. Укр.). Люби́в ти її́ безмі́рно бі́льше, ніж мене́ (Л. Укр.). Авто́ сте́ле доро́гу, незмі́ряно прекра́сну (Микит.)]. |
| Нельзя́ –
1) глаг. нрч. – а) (невозможно) не мо́жна, не си́ла, не ві́льно, ні́як, (зап.) го́ді, (диал.) нільга́. [Скі́льки я о́сів полама́в, то й полічи́ти не мо́жна (Н.-Лев.). Не си́ла забу́ти (Грінч.). За людськи́м гуді́нням, одна́ково їх не си́ла було́-б чу́ти (Крим.). Люблю́, люблю́ дівчи́ноньку, та не ві́льно взя́ти (Пісня). Поті́шити-б її́, попе́стити, та ні́як увійти́ (Коцюб.). Для їх усе́ дарма́ і го́ді їх спини́ти (Вороний). Є ре́чі, що го́ді їх обмину́ти мо́вчки (Павлик). Одно́ я се́рце ма́ю, – нільга́ ним діли́тися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга́ оберну́тися (Куліш)]. • -зя́ ли вам замолвить за меня словцо? – чи не мо́жна-б вам (чи не могли́-б ви) заки́нути за ме́не слівце́? • -зя́ упросить кого – не мо́жа упроси́ти кого́, (диал.) нема́є впро́су в ко́го. [У не́ї нема́є впро́су (Федьк.)]. • Здесь одному -зя́ управиться – тут само́му не мо́жна (не си́ла) впо́ратися, тут сам оди́н не впо́раєшся. • Как -зя́ лучше, хуже, более – як-найкра́ще, як-найгі́рше, як-найбі́льше, як(о)-мо́га кра́ще, гі́рше, бі́льше. [Цензу́рна пра́ктика довела́ це як-найкра́ще (Гр. Думка)]. • Никак, никоим образом -зя́ – нія́к (отнюдь не: аж нія́к) не мо́жна, нія́кою си́лою не мо́жна, (ні) жа́дною мі́рою не мо́жна, ані спо́собу. [Проси́ли мене́ до се́бе, так мені́ нія́к не мо́жна, поспіша́юся ду́же (М. Вовч.). Дозво́лити цього́ аж нія́к не мо́жна (Київ). Ні жа́дною мі́рою не мо́жна, – ба́ба ду́же завзя́та (Квітка). Ані спо́собу ра́зом посклада́ти (Рудан.)]. • Против этого -зя́ ничего сказать – про́ти цьо́го не мо́жна (го́ді) щось сказа́ти. • Сказать -зя́ – не мо́жна сказа́ти, сказа́ти не мо́жна, не сказа́ти. [Не сказа́ти, щоб він цура́вся жіно́чого товари́ства (Грінч.)]. • Этого -зя́ сделать – цього́ не мо́жна (не си́ла) зроби́ти. • Этой беды -зя́ исправить – цього́ ли́ха не напра́вити (не мо́жна, не си́ла или го́ді напра́вити); б) (запрещено) не ві́льно, не мо́жна, заборо́нено. [Увійти́ в місте́чко не ві́льно було́ козако́ві, як не пока́же біле́та від со́тника (Куліш). По па́сіці бі́гати не ві́льно, – діду́сь не веля́ть (Грінч.)]. • Здесь -зя́ курить, плевать, ходить – тут пали́ти (кури́ти) плюва́ти, ходи́ти не ві́льно (не мо́жна). [«Не кури́!» – «А хіба́ не ві́льно?» (Грінч.)]. • Мало ли что можно бы, да -зя́ – чого́-б не схоті́лось, так не мо́жна. • Чего -зя́, того не можно – чого́ не ві́льно, того́ й не мо́жна. • Чего -зя́, того и хочется – чого́ не ві́льно (що заборо́нено), того́ й корти́ть; 2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! за́сі!, (диал.) за́ськи! (а)дзу́ськи! [Очи́ма їж, а рука́ми зась! (Номис). Що па́нові мо́жна, то дяко́ві зась (Номис). Горі́лка не ді́вка, а козако́ві зась (Млр. лит. сб.). За́ськи до моє́ї запа́ски (Харк.)]. |
| Немно́гий – ма́ло-хто́, небага́то-хто́ (м. и ж. р.), ма́ло-що, небага́то-що́ (ср. р.), ма́ло-яки́й, ма́ло-котри́й, небага́то; срв. Мно́гий. • Счастье -гим служит – ма́ло-хто те ща́стя ма́є, небагатьо́м сприя́є до́ля. • -гих учи, а многих слушай – багатьо́х не вчи, а багатьо́х слу́хай. • -гие его понимали – ма́ло-хто (небага́то-хто) його́ розумі́в. • Он писал для -гих – він писа́в для небагатьо́х. • Это удовольствие для -гих – це вті́ха про (для) небагатьо́х. • В -гих словах – в небагатьо́х слова́х, небагать(о)ма́ слова́ми, ко́ротко ка́жучи. • Сказать много в -гих словах – ви́словити бага́то кількома́ слова́ми (в небагатьо́х слова́х). • -гое понравилось мне из его произведений – ма́ло-що сподо́балося (припа́ло до вподо́би) мені́ з його́ тво́рів (писа́ннів). • -гим могу вас порадовать – ма́ло-чим (небага́то-чим) мо́жу вас поті́шити. • Без -гого – бе́змаль, бе́змаль не, без тро́шки, без тро́шки не, без ма́лого (не); срв. Ма́лый 1 (Без малого). [Шість ти́жнів без тро́шки (Звин.). Без ма́лого два ме́три (Полт.)]. • За -гим остановка – дрібни́ці браку́є (нестає́). • -гим более (больше) чего – не (на) бага́то (на небага́то, тро́хи) бі́льше, ніж (як) що; (около) бли́зько чого́. |
| Немно́го, нрч. – небага́то, тро́хи, (редко, зап. тро́ха), ма́ло(-що), (устар.) немно́го, (кое-что) де́що, щось, (малость) де́щиця, (не так много) не скі́льки, (маловато) о́бмаль, не гу́рт, (диал.) не з гу́рта, (перен.) ка́пля, жме́ня, дроби́нка, (зап.) дрі́бка; срв. Мно́го 1 (Не -го). [Ті́льки ба́чив, а прочита́в ду́же небага́то (Шевч.). Літерату́рних тво́рів Ле́ніна ма́ємо ду́же небага́то (Еллан). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.). А згада́ймо! мо́же се́рце хоч тро́хи спочи́не (Шевч.). Та я коли́сь тро́хи пла́вав (Мирний). Я таки́ тро́хи задріма́в, щоб хоч ма́ло голові́ ле́гше було́ (Квітка). За царя́ Горо́ха, як люде́й було́ тро́ха (Номис). Лиш да́ми тро́ха кри́вляться (Франко). А Переби́йніс про́сить немно́го (Пісня). Люди́на без суспі́льства ма́ло-що спромо́жна осягну́ти (Наш). Зароби́в де́що гро́шей (Франко). Тютюну́ вкрав щось, так його́ й прогна́ли (Тесл.). Грошеня́т де́щицю прині́с (Кониськ.). Ді́ла не скі́льки (Сл. Гр.). Хоч і не скі́льки, а й На́стя бере́ во́ду (Борзенщ.). Нові́тніх оса́д іще́ тут о́бмаль (Крим.). У передмі́ськім ліску́ лю́ду о́бмаль (Крим.). Худо́бу забра́в, не гу́рт тіє́ї й худо́би було́ (Загірня). У сами́х у їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). На сві́ті страв було́ тоді́ не гу́рт, бо м’я́сива тоді́ іще́ не ї́ли (Крим.). Писа́в горопа́ха, щоб присла́ли гро́шей, – дак і ту́т-же не з гу́рта (Борзенщ.). За старо́го Хме́ля люде́й було́ жме́ня (Номис). Стої́ть хати́на, коло не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Зачне́ сірі́ти, так що мо́жна бу́де хоч дрі́бку ба́чити в лі́сі (Франко). Дрі́бку посто́яти і поговори́ти (Верхр.). Дрі́бку води́ в скляня́тко взяв (Яворськ.)]. • -го погодя – тро́хи зго́дом, по малі́й годи́ні. [Коли́ тро́хи зго́дом дзвоно́к: дзеле́нь-дзеле́нь (Рудч.). Коли́ по малі́й годи́ні і він прихо́дить наза́д (Новомосковщ.)]. • -го не два метра – бе́змаль (без тро́шки) (не) два ме́три; срв. Немно́гий (Без -гого). • -го взял – небага́то поживи́вся, (грубо) поживи́вся, як пес му́хою. • -го пользы от этого – з цьо́го небага́то кори́сти. • -го поправился – тро́хи очу́няв (оду́жав, окли́гав). • -го лучше, больше – не бага́то (не на бага́то, тро́хи) кра́ще, бі́льше. • Ещё -го и конец – ще тро́хи та й край. |
| Ненагля́дный –
1) прлг. – ненагля́дний, ми́лий, лю́бий, коха́ний; срв. I. Ми́лый. [Нічо́го бі́льше, як життя́м оща́дним сей скарб свій ненагля́дний побільша́ти (Франко)]. Дитятко моё -ное! – дити́нко моя́ лю́ба! оче́й мої́х уті́хо! 2) сщ. – ми́лий (-лого), лю́бий (-бого), коха́ний (-ного); срв. II. Ми́лый. • -ная, сщ. – ми́ла (-лої), лю́ба (-бої), коха́на (-ної); 3) ненао́чний; (непонятный) незрозумі́лий, (нечёткий) невира́зний, (неясный) нея́сний. • -ный пример – ненао́чний (нея́сний) при́клад. |
| Неотё́са – (невежа) не(о)те́са, нескре́ба, неви́глада, нече́ма (общ. р.), (неуч) не́ук (м. р.) проста́к (-ка́) (соб. проста́ччя), -ста́чка, (пренебр.) сліпа́к (-ка́, м. р.), (увалень) вайло́, товпи́га, маку́ха, хамло́ (общ. р.), чвала́й (-лая́, м. р.), (вахлак) мурло́, мурля́ка, (соб. мурля́ччя), мурми́ло (общ. р.), ґе́вал (м. р.), (зап.) мудь, вахла́й (-лая́), книп, кни́поть, кабро́, кабря́ка, квак (м. р.), (байбак) тюхті́й (-тія́), -ті́йка, (болван, дубина) бо́вдур, ло́бур (-ра) (соб. лобуря́ччя, лобурня́), -бурка, лобуря́ка (м. р.), йо́лоп, бевзь (-зя), ло́боз, бе́цман (м. р.), незгра́ба, одоро́б(а)ло, доро́бало, бамбу́ла, маму́ла, машту́ла, мачу́ла, марму́за (общ. р.), мармо́с (м. р.), (мужлан, пренебр.) муги́р (-ря́) (соб. мугиря́ччя), -ги́рка, мугиря́ка (м. р.) мужла́й (-лая́, м. р.); срв. ещё Неуклю́жий. [Яка́ була́ неоте́са, тако́ю й зоста́лась (Мова). Ой, ви́йду я за воро́та – нема́ мого́ зло́та, ті́льки стої́ть той нескре́ба, що мені́ не тре́ба (Пісня). Чвалая́ми хо́дять, а бісі́в прово́дять (Номис). Він таки́й хамло́, поки дочвала́, то й со́нце за́йде (Сл. Гр.). Прова́дячи розмо́ву, цей мурло́ ле́дві поверта́є язико́м (Н.-Лев.). Там таки́й тобі́ мурля́ка, що й сло́ва по-лю́дському не ска́же (Звин.). Чи чу́єш, ти, мурми́ло? (Гул.-Арт.). Ґе́вали, ґе́вали, їм що не ля́пати язико́м, аби ля́пати (Васильч.). Та що й говори́ти з таки́ми му́дями! (Н.-Лев.). Там ходи́ло два: подиви́тись – кни́пи, а як загра́! (Лебед.). Чо́ртів кни́поть, туди́-ж таки́ до пані́в те́шеться (Новомоск.). Чо́ртів кабро́ (Харк.). Хто-ж їй бі́льше лю́бий – пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лише́нь, гультя́ю! не зна́єш ша́ни, ди́кий лобуря́ко! (Куліш). А вони́ лобурня́, як одвезу́ть (сболтнут) що-не́будь, то за їх зчервоні́єш (Васильч.). Бі́сова ти бамбу́ла, не підбіжи́ш! (Канівщ.). Не ко́жен ба́чив отаку́ машту́лу, як ото́ був у бу́рсі Мака́р Мусі́йович (Яворн.). Нема́ мого́ марму́зи (Пісня). Там таки́й мачу́ла (Яворн.). Що це за мугиря́ка? (Звин.)]. |
| Несча́стье – неща́стя (-тя); (неблагоприятная судьба) недо́ля, безща́стя, безтала́ння (-ння), бездо́[і́]лля (-лля), (невезение) нетала́н (-ну́), (бедствие, погибель) безголо́в’я (-в’я), (беда) ли́хо, біда́, лиха́ годи́на, причи́на, (беда, несчастный случай) приго́да, лиха́ приго́да, (напасть) ха́лепа; ум. недо́ленька, лиха́ годи́нонька, приго́донька. [Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). По́вен світ неща́стів (Грінч.). Його́ боля́ть неща́стя Украї́ни (Франко). Поодино́кі неща́стя тво́рять зага́льне ща́стя (Кандід). Коли́ я тут недо́лі до́сить ма́ю, хай бу́ду я щасли́ва там, у и́ншім кра́ю! (Л. Укр.). На́що вам суди́лось тут заги́нути в недо́лі? (Рудан.). Усі́м лю́дям ща́стя, до́ля, – мені́-ж безтала́ння (Метл.). У тім селі́, на безтала́ння та на поги́бель, ви́ріс я (Шевч.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис). Сам собі́ накли́кав безголо́в’я (Крим.). За́вжди наріка́ла на своє́ безголо́в’я (Черкас.). Ли́хо знена́цька підкра́лося (Коцюб.). Ста́лась мені́ причи́на: жі́нка вме́рла, зоста́лась дити́на (Пісня). Чому́ не зарятува́ти, коли́ чолові́к у приго́ді (человека постигло -тье)? (Мирний). Ха́лепи яко́ї щоб не напита́ть (М. Левиц.). Я́к-би то її́ ви́зволити з тако́ї ха́лепи та журби́? (Кониськ.)]. • Это верх -тья – це найбі́льше неща́стя (ли́хо). • К (по) -тью – (як) на неща́стя, (чаще) (як) на біду́, як на ли́хо. [На біду́, ці дурні́ лю́ди ма́ли си́лу (Крим.). Таланови́тий, на ли́хо доча́сно поме́рлий публіци́ст (Рада). Тре́ба, ду́маю, зайти́ прові́дати хреще́ників, та, як на ли́хо забу́в (Васильч.)]. • К моему -тью – на моє́ неща́стя, на мою́ біду́, на моє́ ли́хо, мені́ на неща́стя и т. п. К вящему -тью – на ще бі́льше неща́стя (ли́хо); ще й (ба й) гі́рш(е) від то́го, ще й гі́рше ли́хо. • На -тье чьё – на неща́стя, на ли́хо чиє́, кому́, на біду́ чию́, кому́, на безголо́в’я чиє́, на го́лову чию́. [Упаду́ собі́ на ли́хо (Л. Укр.). Зака́явся жени́тись, щоб знов не взя́ти лихо́ї (жі́нки) на своє́ безголо́в’я (Коцюб.). Чим-же я ви́нна, що ту́ю ду́му постанови́ли на на́ше безголо́в’я? (М. Левиц.). Неха́й горшки́ б’ю́ться на ганчаре́ву го́лову (Номис)]. • В -тьи – у неща́сті, у (лихі́й) приго́ді, при лихі́й годи́ні. [Не годи́ться жури́тись в приго́ді такі́й, адже́ и́ншим ще гі́рше бува́є (Л. Укр.). Я́к-би їм запомогти́ Ме́ндля в його́ лихі́й приго́ді? (Франко). Та нема́ гірш ніко́му, як тій сироти́ні: ніхто́ не приго́рне при лихі́й годи́ні (Пісня)]. • Мне -тье в картах – мені́ не щасти́ть (не талани́ть) у ка́ртах, мені́ ка́рта не йде. • Впадать, впасть в -тье – потра́пити (попа́сти(ся)) в біду́, зазнава́ти, зазна́ти неща́стя (недо́лі, безтала́ння, ли́ха, біди́), схо́дити, зійти́ на біду́, знедо́люватися, знедо́литися, знедолі́ти, збезтала́ніти, знещасли́влюватися, знещасли́витися. • Приносить, принести -тье кому – прино́сити, прине́сти́ неща́стя кому́, завдава́ти, завда́ти ли́ха (біди́) кому́, (пров.) ви́падком ви́пасти кому́. [Сльо́зи мої́ ви́падком йому́ ви́пали: вона́ (його́ коро́ва) здо́хла (Кониськ.)]. • С ним случилось -тье – його́ спітка́ло (поби́ло) ли́хо, з ним ста́ла(ся) приго́да, на йо́го (впа́ла) приго́да, на йо́го впа́ло безголо́в’я. [На козака́ – приго́донька; коза́к зажури́вся (Пісня)]. • Не бывать бы счастью, да -тье помогло – коли́-б (якби́) не неща́стя, не було́-б і ща́стя. • Счастье одного основано на -тьи другого – на безтала́нні одного́ вироста́є ща́стя дру́гого (Тобіл.). |
| I. Нечто́ (Не что́), мест. указат.-отриц. –
1) (ничто не) ніщо́ не; (не что иное) не що(сь) и́нше, ніщо́ и́нше. • -то́ в лесу трещит, что не медведь ломится – не що(сь) и́нше в лі́сі тріщи́ть (ніщо́ и́нше в лі́сі не тріщи́ть), а ведмі́дь пре́ться (су́не). • -то́ возьмёшь – ні́чого не ві́зьмеш. • -то́ ему сделаешь – нічо́го йому́ не зро́биш, (ничего с ним не поделаешь) нічо́го з ним не вді́єш; 2) (с переносом удар. на отрицание – в косв. пад.). • Не́чего – нема́(є) (прош. вр.: не було́, буд.: не бу́де) чого́, нема́ що, ні́чого; срв. Не́чего 2 (отдельно). [Нема́ чого́ відпи́сувати їм (Грінч.). Ні́чого з чужо́ї мо́ви на на́шу переклада́ти (Крим.)]. • Мне -го дать вам – мені́ ні́чого (мені́ нема́ чого́, я не ма́ю що или чого́) да́ти вам. • -го делать – а) нема́ чого́ (ні́чого) роби́ти. • Мне -го делать – я не ма́ю що роби́ти; б) ні́чого роби́ти, (ничего не поделаешь) нічо́го не вді́єш. • От -го делать – зні[е]че́в’я, від (з) ні́чого роби́ти. [Зніче́в’я на́віть зго́дилась диви́тись, як розпина́ли трьох злочи́нців (Л. Укр.)]. • -го сказать! – нівро́ку! нема́ що (й) каза́ти! [До́бра компа́нія бу́де, нівро́ку! (М. Левиц.)]. • Больше (дальше) -го сказать – бі́льше нема́ чого́ (ні́чого) сказа́ти; (да и всё тут) та й го́ді! го́ді! [Сміх, та й го́ді! (Шевч.). До́бре мені́ так, що го́ді! (М. Вовч.)]. • Не́чему – нема́(є) чому́, ні́чому. • -му удивляться – нема́ з чо́го (на що) дивува́тися, (незачем) нема́ чого́ дивува́тися. • Не́чем – нема́(є) чим, ні́чим. • Не́ за что – нема́(є) за що, ні́ за що. • Не́ к чему – нема́(є) до чо́го, ні до чо́го. • Не́ на чем – нема́(є) на чо́му, ні́ на чому. • -чем сесть – нема́ на чо́му (ні́ на чому) сі́сти. «Спасибо!» – «-чем» – «Дя́кую!» – «Нема́ за що (ні́ за що)». • Не́ на что – нема́(є) на що, ні́ на що, нема́(є) за що, ні́ за що. • -что купить хлеба – нема́(є) за (на) що (ні́ за (на) що) купи́ти хлі́ба. • Не́ от чего – нема́(є) від чо́го, ні́ від чого, нема́(є) з чо́го, ні́ з чого. • Не́ с чем – нема́(є) з чим, ні́ з чим. |
| Но, союз – але́, (зап.) а́ле, (усилит.) але́-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте́, а проте́, але́-ж, (впрочем) а втім, (однако) одна́че, одна́к, (диал.) о́тже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) та́ле́ (из «та» и «а́ле́»), (диал.) да́ле́, (усилит.) та́ле́-ж, (диал.) да́ле́-ж, (ан) аж. [Хоті́ла спать, але́ не спа́ла (Шевч.). Чита́ють, але́ не ду́же хва́лять (Грінч.). Ми хоч бі́дні, але́ че́сні (Коцюб.). Проба́чте, але́ я вас не пита́ю (М. Хвильов.). (Нема́є) нічо́го ново́го в її́ коха́нні, але́-ж тоді́ (нема́) нічо́го ви́ключного в її́ чутті́ (В. Підмог.). Кунігу́нда поме́рла. О, найкра́щий із світі́в, де ти? Але́-ж на яку́ неду́гу вона́ поме́рла? (Кандід). Дарма́! неха́й умру́, та ду́мка не умре́ (Л. Укр.). Він до́бре допі́к їм, та то була́ мала́ вті́ха (Кінець Неволі). Покі́рно гада́в: «я не звільню́ся від не́ї ніко́ли». Та не ро́зкіш, а насоло́да бра́лася в нім з то́ї га́дки (В. Підмог.). Хоті́в, він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла й мани́ла його́ (Н.-Лев.). З-під бі́лих, коструба́тих брів визира́ють до́брі, а (хотя и добрые, но) лука́ві о́чі (Коцюб.). Вони́ (блудні́ во́гники) ма́нять, а гу́блять (В. Підмог.). Ба́тько мій за́вжди говори́в, що (через старо́го моряка́) наш за́їзд при́йде до руї́ни.. Проте́ (но всё же) мені́ здає́ться, що пробува́ння у нас старо́го моряка́ вихо́дило нам на ко́ристь. Була́, проте́, одна́ річ, що й спра́вді могла́ призвести́ нас до руї́ни (Остр. Скарбів). Робо́та була́ ча́сом важка́, а проте́ зви́чна (Коцюб.). На́віть для коха́ння він ви́значив час, а втім (но впрочем) він спра́вді зако́ханий (В. Підмог.). Якби́ ми́лий, чорнобри́вий, – умі́в-би спини́ти (ворогі́в). – Так дале́ко чорнобри́вий (Шевч.). І не був там, та́ле зна́ю (Звин.). Ожени́тись, я-б ожени́вся, тале́-ж з пога́ною-б не одружи́вся (Вороний). Не няв ві́ри, аж ви́йшло усе́ пра́вда (Сл. Левч.)]. • Но более того – ба бі́льше. [Бага́то чита́ю, ба бі́льше: ду́же люблю́ теа́тр (В. Підмог.)]. • Но ведь – але́-ж, але́-ж бо, та-ж, адже́-ж. [«Ти заї́деш (до хво́рого) з візи́тою.» – «Але́-ж він цілко́м здоро́вий!» (В. Підмог.). Та-ж ти ба́чила, що купува́ла! (Брацл.). Адже́-ж ви сами́ не зна́єте, – на́що-ж пита́єте? (Київщ.)]. • Но вот – аж от (ось), (реже) та (але́) от (ось). [Ніхто́ їх не турбува́в; аж ось несподі́вано простя́гся до них пе́рший по́мацок зо́внішнього сві́ту (В. Підмог.)]. • Но всё же – а все-ж (таки́). [«Ви лю́бите шоколя́ду?» – «Не ду́же.» – «А все́-ж та́ки?» (В. Підмог.)]. • Но и – але́ (та) й, але́-ж і. [Вона́ була́ вже не молода́, але́ й не стара́ (Н.-Лев.)]. • Не только… но и… – не ті́льки… – а (усилит.: ба) й:..; не то… – а (ба, та) й… [Слу́жки вона́ не ма́ла не ті́льки тому́, що їй бракува́ло ко́штів, а й тому́, що… (М. Хвильов.). Ціка́во не ті́льки селя́нам, ба й інтеліге́нтам (Крим.). Не встережу́ться мене́ не то вночі́, а й серед дня (Мова). Страх безси́лими ро́бить не то поодино́ких люде́й, ба й ці́лі наро́ди (Коцюб.). Князьки́ не то самі́ старода́вні звича́ї переступа́ли, та й свої́х підру́чних до то́го призвича́їли (Куліш)]. |
| Нрав –
1) (характер) вда́ча, (натура) нату́ра, (норов) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в); (у животных) нату́ра; срв. Но́ров 2. [Ти-ж зна́єш мою́ вда́чу; нія́к не вси́дю, щоб не поговори́ти з ким (Васильч.). Хоч і царе́м зро́биться, одна́ково своє́ї вда́чі не позбу́деться (Крим.). Пангло́с був ора́кулом до́му, і мали́й Канді́д слу́хав його́ ле́кції з по́вним дові́р’ям, власти́вим ві́кові і вда́чі (Кандід). То вже в ме́не така́ нату́ра, щоб з усьо́го кепкува́ти (Брацл.). З лю́тим та скаже́ним но́ровом (люди́на) (Яворн.). Та й но́рови-ж у те́бе! (Н.-Лев.). А в йо́го но́рови такі́ става́ли, що от було́ приче́питься до ра́тника яко́гось, та й ві́зьме вб’є (Крим.)]. • Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав – буйна́, весе́ла, гаря́ча (палахка́, запальна́, запа́льчаста), ла́гідна (суми́рна), крута́ (суво́ра), ти́ха (ми́рна, спокі́йна) вда́ча. • -вом какой, -ва какого – на вда́чу яки́й, (реже) вда́чі яко́ї. [Ва́ська була́ на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • Крутого -ва – крути́й (-та, -те, -ті) или суво́рий (-ра, -ре, -рі) на вда́чу, круто́ї (суво́рої) вда́чі. • -вом хорош, да норовом негож – на вда́чу добря́чий, та но́ров леда́чий. • Нрав на нрав не приходится – вда́ча на вда́чу (но́ров на но́ров) не при́йдеться. • Моему -ву не препятствуй – нату́ру мою́ не спиня́й; мої́й нату́рі доро́гу не заступа́й; (иногда) гуля́й душа́ без кунтуша́! • У оленя нрав кроткий – оле́нь ма́є нату́ру ла́гі́дну; 2) по -ву кому – до вподо́би (до сподо́би, по сердцу: до се́рця, до лю́бости, до любо́ви, до ми́сли, під ми́слі, по душе: до душі́, по вкусу: до смаку́) кому́, до вподо́би (до сподо́би) чиє́ї; срв. Вкус 4. [«Ох, дити́но моя́! чи то-ж до па́ри?» – кажу́. – «До па́ри, до лю́бої вподо́би!» (М. Вовч.). Дружи́ни шука́ють, дружи́ни тако́ї, до сподо́би мо́ї (Чуб. V). Не до ми́сли жону́ взяв (Гнід.)]. • Быть по -ву кому – бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти вподі́бним (споді́бним, в уподо́бі) кому́, (нравиться) подо́батися кому́. [З тим життя́ своє́ діли́, хто се́рденьку до вподо́би (Чупр.). Що́-йно ті́льки пока́же, все то цари́ці до сподо́би (Рудан.). Мені́ й само́му, не все одна́ково до лю́бости з то́го, що попе́реду писа́лося (Грінч.). Ті́льки-ж мені́ до любо́ви, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Скажі́ть-же ви про йо́го, що він до ми́сли вам (Самійл.). Вибира́й, молода́ дівчи́но, котри́й під ми́слі (Метл.). Тобі, невісточко, така́ балакани́на, види́мо, до смаку́ (Самійл.). Бага́то мене́ сва́тало, та ніхто́ мені́ не був у такі́й уподо́бі, як оди́н па́рубок. (Г. Барв.)]. • Быть более по -ву кому – бу́ти вподібні́шим (сподібні́шим) кому́, (реже) бу́ти бі́льш(е) до в[с]подо́би (до лю́бости) кому́ (чиє́ї) и т. п., (более нравиться) бі́льш(е) подо́батися кому́. [Прийма́ючи життя́, вирізня́в, він те, що йому́ більш було́ до лю́бости (Рада)]. • Быть не по -ву кому – бу́ти не до в[с]подо́би (не до любо́ви) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти невподі́бним (несподі́бним) кому́, (не нравиться) не подо́батися кому́. [Я з не́ю не мо́жу жи́ти, вона́ мені́ не до любо́ви (Коцюб.). Они́сі та гордови́та по́за чому́сь була́ несподі́бна (Н.-Лев.)]. • Приходиться, приттись по -ву кому – припада́ти, припа́сти до вподо́би (до сподо́би и т. п.) кому́, підхо́дити, підійти́ під ми́слі (до ду́мки) кому́, (нравиться, понравиться) подо́батися, сподо́батися кому́; срв. Приходи́ться 1. [Моя́ мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму, ду́же їй припа́ла до вподо́би (Крим.). Хоро́шая дочка́ твоя́ під ми́слі підхо́дить (Чуб. V)]. • Приходящийся, пришедшийся по -ву – уподі́бний, споді́бний. • Неприходящийся, непришедшийся по -ву – невподі́бний, несподі́бний; 3) -вы (обычаи) – звича́ї (-ча́їв), (реже) но́рови (-вів); (привычки) зви́чки; (быт) по́бут (-ту). [Яки́й наро́д! які́ лю́ди! які́ звича́ї! (Кандід). Ну́ньєс вчи́вся по́буту та звича́їв Краї́ни Сліпи́х (Країна Сліпих). У нас нові́ лю́ди, нові́ но́рови (М. Вовч.). Заде́ржали чорного́рці да́вню суво́рість но́ровів (Калит.). Ну, й зви́чки туте́шні! (Звин.)]. • Добрые -вы – до́брі звича́ї. • Зверские -вы – звіря́чі звича́ї. • Современные -вы – суча́сні (сьогоча́сні) звича́ї; як тепе́р веде́ться. • Старинные -вы – старови́нні (старосві́тські) звича́ї, старосві́тчина; як воно́ вело́ся (пово́дилося) за да́вніх часі́в. [Держа́вся старосві́тчини (Свидн.)]. • Испорченность -вов – зіпсу́тість (зіпсуття́) звича́їв. • Простота -вов – про́стість (просто́та) звича́їв. • Растление -вов – розтлі́ння звича́їв. • Обычаи и -вы – звича́ї і по́бут. • -вы животных – по́бут твари́н. |
| Нра́виться – подо́батися, (очень редко) люби́тися, (быть по нраву) бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї), бу́ти уподі́бним (споді́бним) кому́, (по душе) бу́ти до ми́сли, бу́ти га́рним кому́; (по вкусу) бу́ти до сма́ку, смакува́ти кому́; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по -ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто́ не вмі́в-би так, як він, подо́батись дівча́там (Самійл.). Їй подо́бається чорня́вий сусі́д (Коцюб.). Він мені́ почина́є подо́батись (Коцюб.). А що, ха́та лю́биться? (Лебединщ.). Невже́ оці́ пісні́ вам такі́ га́рні? (Звин.). Лю́ди зви́кли (до карто́плі) і тепе́р вона́ всім смаку́є (Наш). Пова́жна розмо́ва їй смаку́є (М. Вовч.). Мені́ життя́ іще́ смаку́є (Стар.-Чернях.)]. • -тся ли он вам? – чи він важ подо́бається? чи він вам до вподо́би? чи він вам уподі́бний? • Как вам это -тся? – як вам це подо́бається? • Ему -тся в деревне – йому́ до вподо́би (подо́бається) на селі́ (село́, жи́ти на селі́). • Здесь всем -тся – тут усі́м подо́бається, тут усі́м до вподо́би, (редко) тут усі́ прилюбля́ються. [Пари́ж га́рний і усі́ тут прилюбля́ються (М. Вовч.)]. • Что кому -тся – що кому́ до вподо́би (до смаку́), що кому́ подо́бається. • Больше -ться, чем кто, что – бі́льш(е) подо́батися (бу́ти вподібні́шим, бу́ти бі́льш(е) до вподо́би), ніж хто, ніж що; бу́ти кра́щим за ко́го, за що, від ко́го, від чо́го. [До́вший батіжо́к цьому́ хло́пчикові вподібні́ший, ніж коро́ткий (Н.-Лев.). Мені́ ка́вун кра́щий за ди́ню (Харківщ.)]. • Перестать -ться (разнравиться) – переста́ти подо́батися, ста́ти не до ми́сли, розлюби́тися. [Незаба́ром три факульте́т мені́ розлюби́вся (Крим.)]. • Не -ться – не подо́батися, (быть не по нраву) бу́ти не до вподо́би (не до сподо́би; бу́ти невподі́бним (несподі́бним); (не по вкусу) бу́ти не до смаку́, не смакува́ти. [Йому́ не подо́баються на́ші го́рниці (Черкас.)]. • Не -тся он мне – не до вподо́би (не подо́бається, невподі́бний) він мені́. • Нра́вящийся – що подо́бається, (що) до вподо́би и т. п., уподі́бний, споді́бний, га́рний кому́. |
| Обору́дывание, обору́дование –
1) (какого-либо дела) обору́дування, обла́годжування, обла́годження; 2) (завода, мастерской больницы, хозяйства и т. п.) опоря́джування, устатко́вування, (оконч.) опоря́дження, устаткува́ння. [За до́бро́го механі́чного устаткува́ння ко́жен робітни́к дав-би в со́тні раз бі́льше ви́робів]. • Предметы -ния – ста́ток (-тку), на́дібок (-бку). [Уве́сь ше́вський на́дібок]. |
| Окружа́ющий – око́ли́чній, нао[в]кру́жний, наокі́[о́]льний, окру́жний. • -щее, -щая среда – ото́чення, око́ло, окі́л зо́вні́шній. [Міг іще́ бі́льше аналізува́ти себе́ й усе́ньке око́ло (Крим.). Ми віднайшли́ все те, що, ба́чилось, утра́тили в зовні́шньому око́лі (Фр.)]. • -щие – прибі́чні. [Тоді́ я говори́в свої́м прибі́чним: «От вам Зеве́с, що лю́дям жизнь дару́є» (Куліш)]. • Обстоятельства -щей жизни – обста́вини околи́шнього, навкру́жно́го життя́. • -щие постройки – нав[о]кру́жні буді́влі. |
| Отка́зывать, отказа́ть –
1) кому в чём – відмовля́ти, відмо́вити кому́ чого́ (в чо́му). [На́віть вороги́ йому́ відмо́вить не пови́нні ша́ни (в уважении) (Л. Укр.). Відмо́вити свата́м]; (жениху) відмовля́ти, відмо́вити, (опис.) гарбуза́ дава́ти, да́ти (підно́сити, підне́сти, покоти́ти), дава́ти, да́ти одкоша́ кому́. • -зывать (женихам) – гарбузува́ти. • -зать наотрез – цілко́м відмо́вити. • Ему -за́ли в его просьбе – йому́ відмо́вили на його́ проха́ння. • Он ни в чём себе не -вает – він нічо́го собі́ не жа́лує (не відмовля́є). • Он -за́л ему в руке своей дочери – він йому́ відмо́вив відда́ти за ньо́го свою́ дочку́. • -за́ть кому от дому – не прийма́ти кого́ бі́льше; 2) что кому (завещать) – відпи́сувати, відписа́ти, відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти, леґува́ти що кому́. Срв. Завеща́ть. • -за́ть на богадельню – відписа́ти на шпита́ль, на богаді́льню. • Отка́занный (завещанный) – відка́заний, відпи́саний, леґо́ваний; 3) кому от чего (отрешать, увольнять) – звільня́ти, звільни́ти кого́ з чо́го, від чо́го, скида́ти, ски́нути з чо́го. См. Увольня́ть, Отреша́ть. • За неаккуратность ему -ли от места – за неспра́вність його́ звільни́ли з поса́ди; (о прислуге) відправля́ти, відпра́вити кого́. • -за́ть кому от квартиры – відмо́вити (ви́мовити, ви́повісти), кому́ поме́шкання. • Учителю -ли от уроков – у[нав]чи́телеві відмо́вили ле́кцій; 4) юрид., см. Вводи́ть (во владение). |
| Па́че, нар. – бі́льш(е), найбі́льше, ду́жче, гірш, на́дто, особли́во. Срв. Бо́лее. • Па́че чаяния – над сподіва́ння, несподі́вано. • Тем па́че – тим па́че, більш того́. |
| Пережа́ривать, пережа́рить (что сызнова или чересчур) – перепря́жувати, перепря́жити и перепрягти́, пересма́жувати, пересма́жити, перешква́рювати, перешква́рити, перепіка́ти, перепекти́ (що знов або бі́льше, ніж тре́ба). • -жа́рить всё – перепрягти́, пересма́жити и т. д. все, попрягти́, посма́жити и т. д. все. Срв. Жа́рить. • Пережа́ренный – перепря́жений, пересма́жений, перешква́рений и т. д. -ся – перепря́жуватися, перепрягти́ся, пересма́жуватися, пересма́житися, бу́ти перепря́женим и т. д. |
| Перелыга́ть, перелга́ть – перебрі́хувати, перебреха́ти, поперебрі́хувати. [Що ни скажи́ йому́, він усе́ перебре́ше. Той до́бре бре́ше, а цей і того́ перебре́ше. За ве́чір перебреха́ли сті́льки вся́чини, що бі́льше – ні́куди]. • Перелга́нный – перебре́ханий. |
| Печа́тный –
1) (клеймёный) штампо́ваний, печа́тний, зна́чений. [Штампо́вана мі́рка]; 2) друко́ваний, друка́рський. • -ный стан, станок – верста́к друка́рський. • -ная буква – друко́вана, друка́рська лі́тера. • -ный лист – друко́ваний а́ркуш. • -ное дело – друка́рство, друка́рська спра́ва. [В старовину́ у нас ду́же коха́лися в друка́рстві, і ко́жне бі́льше мі́сто ма́ло свою́ друка́рню (Єфр.)]. • Врёт как по -ному – бре́ше, мов з кни́жки вичи́тує. -ный двор, см. Печа́тня. |
| Побо́лее и Побо́льше – бі́льше, бі́льшенько. Срв. Бо́лее. |
| Пови́нность –
1) (денежные, натуральные и т. д.) пови́нність (-ности), відбу́ток (-тку), (обычно натуральная) відбу́ток (-тку), відбу́ча, відбу́ч[т]ка, (денежная) пода́ток (-тку), мн. пода́тки, о́пла́тки. [Лю́ди пані́в не слу́хають, пови́нности не одбува́ють (Грінч.). Коли́ прогреси́вний пода́ток бу́де заве́дений, то одбу́тків бі́льше па́датиме на люде́й замо́жних (Єфр.). Ні пода́тку, ні одбу́тку нія́кого (Куліш). Ми за їх грома́дою пла́тимо поземе́льне і всі відбу́тки відбува́ємо (Грінч.)]. • Общественные -ности – грома́дські пови́нності, -ські відбу́тки. • Городские -ности – міські́ пода́тки (о́пла́тки). • Трудовая -ность – трудова́ пови́нність. • Воинская, рекрутская -ность – військо́ва пови́нність, воє́нний відбу́ток (Куліш), рекру́тчина, некру́тство. • Повозная -ность – возове́ (-во́го). [Возове́ одбу́деш]. • Подлежащий воинской -ности – що підляга́є (нале́жний) військо́вій слу́жбі (пови́нності). • Отбывать -ности – пови́нності, відбу́тки відбува́ти. [Не пови́нні ми за не́ї ви́купа плати́ти та відбу́тки відбува́ти (Грінч.)]. • Отбыть -ности (натуральные) – відбу́тки відбу́ти. Принести -ность (повинную), см. Пови́нная; 2) (нравственная), см. Обя́занность, Долг. |
| По́готово – поготі́в, бі́льше, гі́рше, горі́ше. См. По́давно. |
| Подходи́ть, подойти́ –
1) подо что-л. – підхо́дити, підійти́ під що. [Підійшо́в під де́рево]; 2) куда, к чему (приближаться) – підхо́дити, підійти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́, під[при]ступа́ти(ся), під[при]ступи́ти(ся), доступа́ти(ся), доступи́ти(ся), (о мн.) попідхо́дити, понадхо́дити, попід[попри]ступа́ти до ко́го, до чо́го, (наступать) наступа́ти, наступи́ти. [Підхо́дять до ха́тки, а тут і сестра́ надійшла́ (Кон.). Він підві́всь і надійшо́в до си́на (Крим.). Надхо́дить по́їзд (Грінч.). Підступа́є до ба́тюшки (Руд.). Підступи́лась бли́жче і почала́ огляда́ти їх з голови́ до ніг (Коцюб.). До неві́стки стра́шно й приступи́ти (Чуб.). Доступи́ла до лі́жка (Яворн.). Наступа́є чо́рна хма́ра]. • -ди́, -ди́те ко мне – підійди́, підійді́ть, підступи́(сь), підступі́ть(ся) до ме́не. • И не -ди́! – і не підхо́дь! І не підступа́й! Ні бли́зько! • -дит осень – надхо́дить о́сінь. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шли́ экзамены – надійшли́ і́спити. • -дит ко мне последний час, кончина – надхо́дить на ме́не оста́ння годи́на (Руд.). • -йти́ к руке (для поцелуя), приступи́ти до руки́. • -ди́ть украдкой – скрада́тися до ко́го, до чо́го. • -йти́ толпой – прито́впитися до ко́го, до чо́го. • -йти́ пошатываясь – підточи́тися до ко́го, до чо́го. • -ди́ть, йти́ хитро к кому – підверта́тися, підверну́тися, підгорта́тися, підгорну́тися до ко́го и під ко́го. [Вона́ не зна́ла, як під ко́го підверну́тись (Квітка)]. • -хо́дит уже к полночи, к обеду (к обеденному времени) – бере́ться вже до пі́вночи, до обі́д, до обі́ду. • -хо́дит мне сорок лет – до сорока́ год вже мені́ бере́ться (Змієв. п.). • -ходи́ть к концу – кінця́ дохо́дити. • Дело -дит к концу – спра́ва дохо́дить кінця́. • -ди́ть к чему-л. (переносно) – підхо́дити, підійти́, захо́дити, зайти́ (підступа́ти, підступи́ти) до чо́го (напр., до те́ми) [Леви́цький захо́дить до письме́нства з тро́хи наї́вною мі́ркою (Єфр.)]; 3) (прилегать) к чему под что – підхо́дити, підійти́, доходи́ти, дійти́ до чо́го, під що, дотуля́тися, дотули́тися, припира́ти, припе́рти до чо́го. [Ліс підхо́дить до само́го села́ (під саме́ село́). Горби́ аж до ха́ти дохо́дять]; 4) (быть похожим) підхо́дити, підійти́ до ко́го, до чо́го, підпада́ти, підпа́сти, удава́ти(ся), уда́ти(ся), скида́тися на ко́го, на що; срв. Схо́дствовать, Походи́ть (на кого). [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить]; 5) (идти, быть кстати) кому, к чему пасува́ти, підхо́дити, підійти́, пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти, бу́ти (прихо́дитися) в лад, до ладу́, до-шми́ги, шталти́ти кому́, до чо́го, до ко́го; срвн. Подоба́ть, Прили́чествовать. [Революці́йний спо́сіб пасу́є до всіх проце́сів (Ніков.). Ї́вга не пасува́ла до сво́го те́много за́кутку (Грінч.). Воно́ таки́ підхо́дило, щоб Дени́сові земля́ впа́ла (Грінч.). Зна, що кому́ припада́є (Кон.). Ляж у домови́ну (гроб), чи якраз, вона́ приста́не (Руд.). Коли моє невла́д, я з свої́м наза́д (Номис)]. • -ди́ть, -йти́ (быть в меру) – прихо́дитися, прийти́ся, пристава́ти, приста́ти до чо́го. • Ключ не -дит к замку – ключ не прихо́диться (не пристає́) до коло́дки; 6) -ди́ть, -йти́ под что (соответствовать чему) – відповіда́ти чому́, підхо́дити, підійти́ під що. • Это не -дит под мои требования – це не відповіда́є мої́м вимо́гам; 7) -ди́ть (быть подходящим) – підхо́дити, підійти́, бу́ти підхо́жим. • Цена, товар мне не -дит – ціна́ мені́ не підхо́жа, крам мені́ не підхо́жий, ціна́, крам мені́ не підхо́дить. • -ди́ть, -йти́ к чему в роли кого (приходиться) – здава́тися, зда́тися на що, на ко́го. [Кони́ський бі́льше зда́вся-б на грома́дського діяча́ (Єфр.)]. • Он -шё́л бы к роли артиста – він зда́вся-б на арти́ста. |
| Пожа́луй, нар. – наді́сь, мабу́ть що, мабу́ть чи не; (не)ха́й і так, сі́лькись, гляди́, гляді́ть, мо́же. [З одного́ па́нського сло́ва той Богда́н, наді́сь, і рі́дного міг-би на шматки́ розірва́ти (Корол.). А туди́ бу́де версто́в, гляди́, де́сять (Звин.)]. • По мне, -луй… – про ме́не, хай і так. • Я это сделаю завтра, а -луй, и сегодня – я це зроблю́ за́втра, а мо́же й сього́дні. • -луй, я тебя и видел-то – мабу́ть, що тебе́ (мабу́ть, чи не тебе́) я й ба́чив. • Вы этого хотите? • -луй – ви того́ хо́чете? – Хай і так, мо́же й так, мабу́ть, що й так. • Мне, -луй, это больше нравится – мені́ це ма́буть чи не бі́льше подо́бається. |
| Полага́ться, положи́ться –
1) кла́стися, покла́стися, бу́ти покла́деним. [На підбі́йку баво́вна кладе́ться]; 2) нале́жати(ся). • -лага́ется на каждого по одному фунту хлеба – ко́жному нале́житься по о́дному фу́нтові хлі́ба. • -лага́ется выдавать пищу – нале́жить видава́ти харчі́; 3) (предполагаться) ма́тися. [Тут ма́лося сте́жку прорі́зати]; 4) (на кого, на что) звіря́тися, зві́ритися на ко́го, на що, кому́, здава́тися, зда́тися, спуска́тися, спусти́тися, поклада́тися, покла́стися, впевня́тися, впе́внитися на ко́го, на що, убезпеча́тися, убезпе́читися на ко́го, чим, дуфа́ти (духва́ти) на ко́го. [Зві́ритись не мо́жна ні на ко́го (Грінч.). На посві́дчення суча́сників зві́рилися (Корол.). Ма́ли пани́ на Украї́ні до́брі оборо́нці, зві́рилися со́тникові у́манському Го́нті (Макс.). Я тобі́ кажу́: ти на ме́не зда́йся (Л. Укр.). Пішли́ тайго́ю, на ла́ску бо́жу спусти́вшись (Корол.). На своє́ пе́вне пра́во наді́ю кладу́ (поклада́юся). Не впевня́йся, си́зий о́рле, на лейстро́вих ду́же (Куліш). Не вбезпе́чившись на козакі́в, гетьмано́ве коро́нні по́спіль з ни́ми і німе́цьку піхо́ту в човни́ посади́ли (Куліш). Та й на дя́дька не ду́же духва́йте (Свид.)]. • -га́ться на чей-л. авторитет – здава́тися, зда́тися на чий авторите́т. • -га́юсь на вас, на ваше слово – здаю́ся (звіря́юся) на вас, на ва́ше сло́во. • -га́юсь во всём на вас – у всьо́му на вас здаю́ся (спуска́юся). • На его слова нельзя -жи́ться – на йо́го слова́ не мо́жна зві́ритися (спусти́тися, зда́тися). • -га́ться на свои силы – на свою́ си́лу поклада́тися, покла́стися; 5) -га́ться согласно обычаю, закону – годи́тися. • -га́ется (по обычаю) – годи́ться, заве́дено. [У гостя́х годи́ться пово́дитися че́мно. На весі́лля заве́дено пекти́ корова́й]. • По закону -га́ется, чтобы – зако́н вели́ть (нака́зує), щоб… • Так поступать (делать) не -га́ется (законом) – так чини́ти (роби́ти) не ві́льно, не дозво́лено (зако́н не вели́ть); (обычаем) так чини́ти не годи́ться, не заве́дено; 6) (взаимно условиться) поєдна́тися, постанови́ти, покла́сти. [Поєдна́лися, щоб за́втра й робо́ту поча́ти. Покла́ли бі́льше не свари́тися]. |
| Положи́тельный –
1) ста́лий, пе́вний, по́кладний, стате́чний. [На тих нара́дах ні до чо́го ста́лого (пе́вного) не договори́лися. Це чолові́к по́кладний, йому́ і гро́шей мо́жна пози́чити. Неста́ла (непе́вна) він люди́на, не мо́жна зда́тися на йо́го]. • -ная степень (грам.) – звича́йний, основни́й ступі́нь; 2) (противоположность отрицательному) позити́вний, дода́тній. [Ти́пи позити́вні ро́блять зна́чно бі́льше вра́жі́ння на селя́н, ніж ти́пи негати́вні (Грінч.)]. • -ный ответ – ві́дповідь позити́вна. • -ная величина – дода́тня, позити́вна величина́. • -ное электричество – дода́тня електри́чність. |
| Порица́ние – га́ньба́, гудьба́, гу́діння, дога́на, га́на, нага́на, прига́на, огу́да, загу́да, осу́да и о́суд, гани́[е́]ба, гане́тьба. [Де нема́є сва́рки, де нема́є ла́йки, де нема́є дога́ни людсько́ї (Мирн.). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). Було́ куди́ ні пі́дуть мої́ до́чки, ніко́ли гани́би не чу́ти (Г. Барв.)]. • Высказывать, выражать -ние – висло́влювати (ви́словити), роби́ти (зроби́ти) дога́ну кому́, га́ньбу́ дава́ти (да́ти) кому́, гу́дити, погу́дити кого́. [Я па́рубку ганьби́ не даю́ (М. Вовч.). Його́ покли́кано до кура́тора і зро́блено йому́ дога́ну за те, що ши́рить неба́жані уря́дові думки́ (Грінч.). Сестру́ похва́лять, мене́ погу́дять (Гол.)]. • Подвергнуться -нию – підпа́сти під дога́ну. |
| Поспеси́веть – (ще бі́льше) запиша́тися, зачва́нитися, загорді́ти (о мн. погорді́ти); срв. Спеси́веть. |
| Преиму́щественно – перева́жно, (большею частью) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше, бі́льше того́ що. [Щось там чита́ла перева́жно белетри́стику (Грінч.). На́віть гре́ки здебі́льша розмовля́ли між собо́ю по-туре́цьки (Крим.)]. |
| Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)]. • Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?]. • -ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́. • -ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші. • Прельщё́нный – зва́блений, прива́блений, зна́джений чим. |
| Приблизи́тельно – при́близно, бі́льш(е)-ме́нш(е), (около) бли́зько (чого́), щось, (примерно) примі́ром, примі́рно. [Відчува́ю я при́близно таке́ (Ніков.). Помі́г знайти́ житло́, хоч і не таке́, яко́го він бажа́в, але бли́зько того́ (Кониськ.). Всі вони́ каза́ли, бі́льше-ме́нше про те са́ме (Звин.). В моме́нт аре́штів бра́тство ма́ло бли́зько со́тні чле́нів (Єфр.). Ви́була в одни́х пані́в щось чоти́ри го́ди (Крим.)]. • Этот цвет -но подойдёт – цей ко́лір бі́льш-менш піді́йде. • -но говоря – примі́ром ка́жучи. [Примі́ром ка́жучи, тре́ба на за́сів пу́ді́в сім (Ум.)]. |
| Припи́сывать, приписа́ть –
1) припи́сувати, приписа́ти, допи́сувати, дописа́ти, (во множ.) поприпи́сувати, подопи́сувати що до чо́го. • -са́ть несколько слов в чьём-л. письме – приписа́ти, дописа́ти, дода́ти де́кілька слів у чиє́му листі́; 2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) припи́сувати, приписа́ти кого́, що куди́, до чо́го, запи́сувати, записа́ти кого́, що до чо́го, кого́ в що, писа́ти кого́ в що, приділя́ти, приділи́ти кого́, що куди́, до чо́го, (во множ.) поприпи́сувати кого́ що куди́, до чо́го, позапи́сувати кого́ в що и до чо́го и т. д. [Ото́-ж і поприпи́сувано тих мандро́ваних та ме́ртвого, щоб бі́льше було́ люде́й (Грінч.). Приділи́ли на́ше село́ вже до и́ншої во́лости (Чигир. п.)]; 3) кому или чему-н. что-н. – припи́сувати, приписа́ти кому́, чому́ що, надава́ти, нада́ти кому́ чого́ и що, накида́ти, наки́нути кому́ що, (относить что к чему, на счёт чего) склада́ти, скла́сти що на що, ста́вити, поста́вити на карб чому́ що, закарбува́ти що на що. [Обро́бку їх під заголо́вком «Ілія́да» та «Одисе́я» припи́сано сліпо́му співце́ві Гоме́рові (Єфр.). Нема́ в Са́дієвих пи́саннях того́ ре́чення, яке́ накида́є Са́дієві Пу́шкин (Крим.). Ідеалізу́є їх і надає́ їм такі́ нереа́льні озна́ки (Крим.). Свою́ мимові́льну дрож і триво́гу він склада́в на зму́ченнє і осла́бленнє ті́ла (Франко). Мака́р не міг не помі́тити, що посува́ється він таки́ хуте́нько, і похопи́вся закарбува́ти це на свою́ доброчи́нність (Корол.)]. • Победу эту -вают его храбрости – перемо́гу цю припи́сують його́ хоро́брості. • Следует -са́ть это случаю, небрежности – тре́ба це скла́сти на ви́падок, на недба́лість. Припи́санный – 1) припи́саний, допи́саний; 2) припи́саний, запи́саний, приді́лений куди́, до чо́го; 3) припи́саний, на́даний кому́, чому́, наки́нутий кому́, поста́влений на карб чому́, закарбо́ваний на що. |
| Припомина́ть, припо́мнить и припомяну́ть – прига́дувати, пригада́ти, нага́дувати, нагада́ти, зга́дувати, згада́ти, (о мног.) поприга́дувати, понага́дувати, позга́дувати що и про (за) що, припам’ят(ув)а́ти, припом’яну́ти (гал. припімну́ти) притя́мити що; срв. Вспомина́ть. [Почина́ю собі́ прига́дувати, почина́ю ду́мати: чи все те спра́вді було́, чи то був сон? (Кониськ.). Чи ще нага́дуєш ту ха́ту, тоту́ хати́ночку в гаю́? (Федьк.). Не зна́ю бі́льше казо́к, не нагада́ю (Звин.). Гляди́ть коза́к, сам не зна́є, що чини́ти ма́є, не притя́мить, що з ним, де він, о́чі протира́є (Галуз.)]. • -нать кому что, о чём – нага́дувати, нагада́ти кому́ що, про що и за що. • -нать свою молодость – прига́дувати, зга́дувати, зду́мувати свою́ мо́лодість. • Я тебе -мню это – я тобі́ це пригада́ю. |
| Припра́ва – припра́ва, запра́ва, присма́ка (чаще во мн. присма́ки, р. -сма́к), (жир, пережаренный с мукой) за́смажка, при́смажка. [Яка́ припра́ва, така́ й потра́ва (Номис). Да все коли́-б смачне́ньке, да коли́-б сальця́ бі́льше, при́смажку до́бру зроби́ли (Г. Барв.)]. • -ва к корму скота (из муки, отрубей) – при́мастка, ві́дма́стка. • Без -вы – без припра́ви (запра́ви и т. д.), нізчи́мний. [Нізчи́мний борщ, нена́че пі́йло (Номис)]. |
| Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)]. • -ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)]. • -ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)]. • -нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)]. • -ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів. • -ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)]. • -нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)]. • Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)]. • -ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́. • -ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́. • Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха. • Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху. • Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́. -ться – 1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́; 2) (безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися. • Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося? |
| Прово́рный – мото́рний, метки́й, похі́пни́й, похопли́вий, хапки́й, хватки́й, шамки́й, прово́рний и проворне́нький, (скорый) швидки́й, прудки́й, хутки́й, (шутл.) скорохва́цький. [Мото́рна молоди́ця. Хто моторні́ший, той живи́вся бі́льше (М. Лев.). Ті́льки до робо́ти хапки́й, а до ї́жі ні. І ти не ду́же-то хватки́й, і я не швидка́. Шамки́й у робо́ті]. • -ный человек, женщина, провор, провора – мотору́н, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка, мете́ць (-тця), (шутл.) полету́н, полету́ха, полету́шка, опис. як на шру́бах хо́дить, (насм.) моторя́ка, проворя́ка (общ. р.). • Она -ная швея – вона́ мото́рна шва́чка. |
| Производи́тель – творе́ць, витво́рець; (исполнитель) викона́вець (-вця), вико́нувач, переві́дник. • -тель работ – викона́вець робо́ти. • -тель следствия – переві́дник слі́дства; 2) (племенной самец) насі́нник; 3) виро́бник, виро́блювач, продуце́нт. [Виробники́ й споживачі́. Виробники́ сі́льсько-господа́рських проду́ктів. Бі́льше бу́де споживачі́в, бі́льше бу́де й виро́блювачів. Не Дон-Жу́ан – геро́єм на́ших днів, а продуце́нт, робі́тник (Франко)]; 3) арифм. (множимое и множитель) – чи́нники (-ків); 4) геом. – твірна́; см. Образу́ющая. |
| Прока́рмливать, прокорми́ть –
1) прохарчо́вувати, харчува́ти, прохарчува́ти, харчи́ти, прохарчи́ти прогодо́вувати, прогодува́ти; (довольствовать) контентува́ти, проконтентува́ти, згодо́вувати, згодува́ти кого́. [Як вона́ їх за ті гро́ші прохарчо́вує, і сам не зна́ю (Звин.). На свої́ гро́ші і зодягну́, і прохарчу́ю себе́ й жі́нку (Неч.-Лев.). Зоста́лося дво́є діте́й, і тих ні́чим прогодува́ти (Грінч.). Всі безземе́льні або́ та́кі, що їх земля́ не могла́ згодува́ти (Коцюб.)]. • -мить в течение зимы – перезимува́ти, ви́зимувати, (о мног.) поперезимо́вувати, повизимо́вувати кого́, що. [Навчи́-ж мене́ літа́ти за те, що я тебе́ перезимува́ла (Рудч.) Наси́лу ви́зимувала свою́ худо́бу (Грінч.)]. • -ми́ть в течение лета – перелі́тувати, ви́літувати кого́, що. • -ми́ть до определенного времени – доконтентува́ти кого́ до яко́го ча́су. [До весни́ ще дале́ко, – чим він нас доконтенту́є до весни́? (Драг.)]; 2) (истратить на прокорм) схарчо́вувати, схарчува́ти, схарчи́ти, згодо́вувати, згодува́ти, вихарчо́вувати, ви́харчити, витрача́ти, ви́тратити на харч. [Ове́с тепе́р дороги́й: бі́льше ко́ням згоду́єш, ніж заро́биш]. • Проко́рмленный – прохарчо́ваний, прогодо́ваний, проконтенто́ваний; схарчо́ваний, згодо́ваний, ви́трачений на харч. |
| Прораба́тывать, прорабо́тать –
1) (известн. время) роби́ти, пророби́ти, виробля́ти, ви́робити, працюва́ти, пропрацюва́ти яки́йсь час. [Пропрацюва́в до но́чи. Бі́льше нія́к не ви́робить, як мі́сяців три (Звин.)]; 2) что (проделать) – проробля́ти, пророби́ти що; 3) (потерять) проробля́ти, пророби́ти що. • -бо́тал десять рублей – втра́тив, прогада́в де́сять карбо́ванців. Прорабо́танный – 1) проро́блений, пропрацьо́ваний; 2) проро́блений; 3) втра́чений. |
| Простота́ –
1) просто́та, про́стість (-тости), (искренность) щи́рість (-рости), (глупость) неро́зум, недоу́мство. [Світ просто́ти і поко́ю (Щог.). Наро́дня просто́та й вира́зність у спо́собі оповіда́ння (Грінч.). Де-да́лі па́нова про́стість бі́льше та бі́льше виявля́ється (Грінч.)]. • -та сердца – про́стість (щи́рість) се́рця, серде́чна про́стість (щи́рість). • -та ума – обме́женість ро́зуму, тісни́й ро́зум, недоу́мство. • -та нравов – просто́та звича́їв. • Жить по -те́ – жи́ти просто́тою, просто́тою пробува́ти (Куліш). • По -те́ сердечной – з серде́чної просто́ти. • -та́ хуже воровства – дурни́й гірш од зло́дія; 2) поро́жнє мі́сце, про́стір (-тору). |
| Прохо́д –
1) (действие) прохі́д, перехі́д (-хо́ду); срв. Прохожде́ние. [Коли́сь перехо́дом стоя́в у на́шому селі́ моска́ль (Осн. 1862)]. • -хо́д войска – перехі́д ві́йська. • Зайти -хо́дом – зайти́ прохо́дом, перехо́дом; 2) (место для прохода) прохі́д, перехі́д (-хо́ду), (узкий между постройками) сутки́, суточки́, су́тичі; срв. Ход. [Між си́ми дома́ми вузе́нький прохі́д, що ті́льки прої́хати (Свидн.). За-для то́го прийшло́сь би, пра́вда, бі́льші пірамі́ди ще ви́щі будува́ти, перехо́ди роби́ти до́вші в них (Л. Укр.). Ви́жени ві́вці через су́тичі на ву́лицю (Поділля)]. • Нет -хо́да – нема́ прохо́ду, (сквозь толпу) нема́ про́ступу, просту́пку, про́товпу, пробо́ю (крізь на́товп). • Дать -хо́д кому (в толпе) проступи́тися перед ким. [Проступі́ться, лю́ди! за́раз вино́сять домови́ну (Звин.)]. • Он мне -хо́да не даёт, от него мне -хо́да нет – він мені́ прохо́ду, просту́пку, про́світку не дає́, від ньо́го (через ньо́го) мені́ прохо́ду, просту́пку, про́світку нема́(є). [Не дає́ мені́ прохо́ду, скрізь лі́зе в о́чі осо́ю (Кониськ.). Він мені́ що да́лі, то все бі́льше просту́пку не дає́, а я втіка́ю, хова́юсь від йо́го (Г. Барв.). А тепе́р їй Мики́та просві́тку не дає́, перейма́є та нага́дує старе́ цілува́ння (Грінч.). Лю́ди о́чі ви́сміють, просві́тку мені́ не бу́де (Кониськ.)]. • -хо́д горный – прохі́д міжгі́рний, тісни́на. • Лесной -хо́д зверей – лаз, (ум.) лазо́к (-зка́). • Слуховой -хо́д – слухови́й про́від (-воду). • Задний -хо́д – відхі́дник, калю́х (-ха́), гу́зно, (опис.) дупе́льце, вікно́, кагла́. |
| Прочи́тывать, прочита́ть и проче́сть –
1) прочи́тувати, прочита́ти, перечи́тувати, перечита́ти, (во множ.) попрочи́тувати, поперечи́тувати що; (проходить чтением) начи́тувати, начита́ти, чита́ти, ви́читати що. [На́ тобі кни́жку, щоб ти прочита́в (Рудч.), Перечита́йте та розпиші́ться, що чита́ли (Кониськ.). Він уже́ бага́то книжо́к попрочи́тував (Грінч.). Нечи́пір десь книжо́к бага́то начита́в (Боров.). Що мені́ Ма́рко ска́же, як поба́чить на ній (на кни́жці) пі́внячі сліди́? Ска́же: пі́вень бі́льше начита́в ніж ти (Коцюб.). Ви́читавши усього́ Кві́тку, вони́ кі́лька день почува́ли себе́ не на землі́, а на не́бі (Яворн.)]. • Я ещё не -та́л этой книги – я ще не прочита́в ціє́ї кни́ги. • Я -чё́л об этом в газете – я прочита́в про це (ви́читав це) в газе́ті. • Я не -чту́, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) – я не вчита́ю, що тут напи́сано. [Рома́н сан диву́ється, що він, бу́вши таки́м бідо́вим хло́пцем, не вчита́є букваря́ (Васильч.)]. • На лице легко -че́сть что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) – на лиці́, на обли́ччі вичи́тується щось (напр. хвилюва́ння, збенте́ження, турбо́та). [Не промо́влять нічо́го у́стонька роже́ві, та й без мо́ви вичи́туються на діво́чому ли́ченьку усі́ діво́чі ми́слоньки й ду́моньки (М. Вовч.)]; 2) -че́сть (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) – відчита́ти що. [«Сло́во» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції до́сить пі́знього спи́ска, зро́бленого десь пе́вне на пі́вночі, в свій час зле відчи́таного (Єфр.)]; 3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочита́ти (яки́й час, напр. ці́лий ве́чір, ці́лу ніч); 4) (громко, вслух) вичи́тувати, ви́читати, чита́ти, прочита́ти (го́лосно, вго́лос), ви́голосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем-л.) прока́зувати, проказа́ти що. [Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.)]. • -вать, -че́сть молитву (молитвы), заповеди и т. п. – прока́зувати, проказа́ти, вичи́тувати, ви́читати моли́тву (молитви́), за́повіді, і т. ин., ви́молити (молитви́). [Ба́тюшка свої́м звича́йним го́лосом прока́зував молитви́, дячо́к пова́жно й шви́дко вичи́тував книжо́к (Васильч.). – А ви́читай моли́тву Госпо́дню! – Гриць ви́читав до́бре (Яворн.). Проказа́ла ще за́повіді (Грінч.). Почала́ з «Ві́рую» прока́зувати зно́ву все – аж до кра́ю. Ви́молила всі, які́ зна́ла (Грінч.)]. • -че́сть реферат, доклад – прочита́ти, ви́голосити рефера́т, до́повідь. • -че́сть невнятно – проха(ра)ма́ркати, переха(ра)ма́ркати, (с трудом, по складам) прослебезува́ти, ви́слебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарама́ркали слу́жбу (Гр.). Було́ молю́ся ура́нці і вве́чері, то з молитва́ми і письмо́ прохама́ркую (Стор.)]. • -че́сть кому наставление за что-л. – прочита́ти, ви́читати моли́тву (отченаша́) кому́ за що; срв. Отчи́тывать 2. • Прочи́танный и прочтё́нный – прочи́таний, перечи́таний; відчи́таний; ви́читаний, прока́заний. |
| Пря́мо –
1) (некриво) пря́мо, про́сто, пра́во, (напрямик) прямце́м, навпряме́ць, навпросте́ць, навпрямки́, навпрошки́, упро́ст; см. Прямико́м (под Прями́к). [Пря́мо неси́ до моє́ї ха́ти (Рудч.). Простягла́сь (у́лиця) куди́сь без кра́ю про́сто-про́сто, мов стріла́ (Франко). Пока́зують хре́стики вся́кі, що про́сто стоя́ть або на́вскіс (Н.-Лев.). Не бі́йтесь, ляга́йте про́сто – усю́ди сі́но і м’я́гко (М. Вовч.). Іде́ па́ні та про́сто до їх у двір (Рудч.). Вона́ осміхну́лась і гля́нула Карпо́ві про́сто в ві́чі (Неч.-Лев.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.). Пра́во стої́ть (Черк. п.). Сів на коня́ та й пої́хав прямце́м до старо́го (Мова). Як ско́чить на но́ги та впрост до короля́ (Гр.)]. • Отсюда -мо до города будет не более пяти вёрст – зві́дси навпросте́ць (навпрямки́, пря́мо) до мі́ста бу́де не бі́льше, як п’ять версто́в. • Кто -мо ездит, дома не ночует – хто просту́є, той до́ма не ночу́є (Номис). • Итти -мо – прямува́ти, простува́ти и іти́ про́сто, навпрямки́ и т. д. Совсем -мо – прямі́сінько, прості́сінько; см. Прямё́хонько; 2) -мо чего (против) – про́сто, про́ти чо́го, ко́го; см. Напро́тив, Про́тив. [Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз. п.)]; 3) (откровенно, без обиняков) про́сто, пря́мо навпряме́ць (напряме́ць), навпрямки́, прямце́м, навпросте́ць; см. Прямико́м (под Прями́к). [Кажи́ мені́ навпряме́ць (Мова). Ля́дські писа́телі прямце́м каза́ли, що Низо́вці живу́ть на тата́рській землі́ (Куліш). Він про́сто ви́казав йому́ всю пра́вду (Сл. Ум.)]. • Говорить -мо – каза́ти (говори́ти) про́сто, навпряме́ць, навпрямки́, (образно) говори́ти про́сто, з мо́ста; 4) (непосредственно) про́сто, пря́мо, безпосере́дньо. [Зінько́-ж не схоті́в іти́ до те́стя, а прийшо́в про́сто сюди́ (Грінч.). Прийшо́в я до вас про́сто з до́му]. • Это вытекает -мо из дела – це виплива́є безпосере́дньо із спра́ви. • Я еду -мо в Париж – я ї́ду про́сто до Пари́жу. • Окна выходят -мо в сад – ві́кна вихо́дять (ди́вляться) про́сто в сад. • Пить -мо из ведра, бутылки – пи́ти про́сто з відра́, з пля́шки; 5) (впрямь) спра́вді, ді́йсно, (даже) аж. [Аж мо́торошно (прямо страшно) за них ро́биться (Єфр.)]. • Он -мо честный человек – він (з йо́го) спра́вді че́сна люди́на. • Я -мо с ума схожу – я про́сто божево́лію. • -мо беда с ним – чи́сте ли́хо (чи́ста біда́) з ним. |
| Пу́ще – гі́рш(е), горі́ше, ду́жче, бі́льш(е). [Ще гі́рше полюби́в (Грінч.). Чолові́к ще й гі́рше зляка́вся (Рудч.). Не слу́ха жа́ба, дме́ться гірш, – все думає, що ста́не більш (Гліб.). А він ще гірш почав крича́ти (Сл. Левч.)]. • -ще всего – гі́рше, горі́ше, бі́льш усьо́го и від усьо́го, найпа́че, найбі́льше, над усе́. • Кричи -ще, чтоб услышали – кричи́ ду́жче, щоб почу́ли. • Он пьет -ще прежняго – він п’є ще горі́ше (гі́рше), як коли́сь. • Я боюсь его -ще смерти – бою́ся його́ більш (гірш) від сме́рти. • Я люблю музыку -ще всего – над усе́ люблю́ му́зику. • Но что меня сердит -ще всего, так это… – але́ що мене́ найбі́льше гніви́ть, так це… |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Абы, разг. – аби, тільки (лише) б: • абы как (какой, кто) – абияк, абиякий, абихто. [Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (І.Котляревський). — Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. — А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу… (М.Вовчок). — Слова, фрази!..— шепотить Хо.— Се абихто зможе! (М.Коцюбинський). Все змайстроване абияк і аби з чого, дерев’яне, трухляве. Так, ніби люди жили тут не цілі віки, а тільки оселилися вчора, щоб як-небудь пережити тиждень або два (С.Васильченко). — Подумаю — скрізь люди мруть, скрізь на людей чигає лихо, і на печі від долі не втечеш. Та материне серце таке вже… Твоя ж мати за тобою теж, мабуть, не абияк журиться… (І.Багряний). Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу (Л.Костенко). Подорожній придержав ходи, придивляючись зачудовано Дон Кіхотовій поставі і появі (той їхав саме без шолома, якого Санчо баульчиком приторочив до переднього ленчика свого в’ючака); не з меншою увагою розглядав і Дон Кіхот вершника в зеленому, бо то, думалось йому, був собі не абихто (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ми всі навчались небагато, Абияк і абичого, Тож вихованням здивувати В нас можна легко хоч кого (М.Рильський, перекл. А.Пушкіна)].  |
| Аванс – (франц.) аванс: • авансом шлю благодарность – (фамил.) наперед дякую; • в виде аванса – як аванс; • давать, делать авансы – (перен.) давати (подавати) надію, давати обіцянку; обіцяти; обіцятися; • погасить аванс – сплатити аванс; • получать, получить что-либо в виде (в качестве) аванса (авансом) – одержувати, одержати (діставати, дістати) що як аванс (авансом, наперед). [— А мені дасте сто тисяч авансу, то я вам на весь завод постачу буряка (І.Карпенко-Карий). У неділю матері дали аванс за корову, і вона купила мені лижний костюм та грубошкірі шкарбани «на виріст», довелося напхати туди соломи (Володимир Дрозд). Я знову чиясь надія, Я знов чийсь останній шанс, Я знову комусь щось винен, Тим більше, що вже взяв аванс (Ю.Позаяк)]. |
| Альфонс – (франц.) альфонс, купований коханець, (образн.) бабин смик [Хотіла вже спускатися у підземний перехід, як мене щось схопило за лікоть. Я не розбиралась, відразу в лоб… Виявився — коханий, третій. Він мені ще гроші винен за те кафе, де він нажер на 500 гривень. Такий, ну наче з Марсу прилетів, ні, не красивий, мужній чи сильний, а просто чмо у білих лосинах. Але теж мене любив, ну, принаймні брехав професійно. А що хотів тепер…позичити гроші. В принципі, як і завжди. Поряд з ним я відчувала себе гаманцем, от вам і альфонс, тільки не в костюмі, а в лосинах. Дала йому 5 гривень, більше не було і спустила в перехід (П.Кукуй). Альфонс Музи (С.Є.Лєц). Альфонс — теж член суспільства, але тільки статевий…]. |
| Амбал, прост. – здоровило, здоровега, де́белень, ґевал (гевал), (прост., ещё) мордоворот, (образн.) бугай. [Князівна Еліза трошки здивована: анахорет — рослий, плечистий, широкогрудий, лобатий здоровило. Замість традиційної анахоретської лисини, наслідку чеснот самозаглибленості, — буйне біляве, з рудим підпалом волосся; замість аскетичної блідості — чисто виголене здоровецьке лице, без найменших ознак самозаглибленості (В.Винниченко). — А тебе не кликали, — байдуже сказав гевал. — Та ж бо там про мене йдеться! — верескнула Гапка. — Про тебе, – смикнув за вус гевал, — але пани урядові хочуть про тебе, бабо, не від тебе, а від чесних людей почути. — А я вже не чесна? — ще більше звищила голоса Гапка, при тому так, що і в гевала зів’яли вуха, наче листя без доступу вологи. Гевал трохи застрашився, спробував поворушити зів’ялими вухами, а що йому те не вдалося, сторожко помацав пальцями – висіли клаптями, як у деяких клаповухих собак (Валерій Шевчук). Та була у мене і величезна втіха, з якою не порівняти жоден провал: Хеда пройшла повз Чука і Гека, красиво так пройшла, як змія про шелестіла травою, і вже поміж пасажирів пливла до автобуса, а тим часом два чорних авта, ніби на параді, підлетіли водночас до літака і різко загальмували по обидва боки трапа кроків за двадцять один від одного. З того, що зупинився ліворуч від мене, вискочив круглоголовий гевал у чорному костюмі (як вони не подушаться в тих унікостюмах за такої тепліні) і кинувся до мене, та я навіть не глянув на нього, я проводжав очима Хеду до автобуса і з жахом (так, так, десь узявся в мені цей давно забутий холод) помітив, як із другої машини біжить до автобуса ще один височезний чолов’яга (В.Шкляр). — А що я мав робити? — шморгнув носом малий. — Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих гевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! — глянув він зло убік, де вже зникли три справді немаленькі постаті (О.Гаврош). Саме в задрипаному лінійному відділенні міліції міста Сміли слід шукати витоки Симоненкової трагедії. Так, його не вбили в каталажці мордовороти в синіх мундирах, зате садистськими побоями прирекли на повільне й мученицьке вмирання (Олекса Мусієнко). — Ти тіки, Санчо, грошиків добудь, а дочку за люди віддати — то вже мій клопіт. Є в нас тут Хуана Гевала син, Лопе зветься; там такий дебелень та кремезень, що ну! Знаємо його добре, а дівка йому ніби в око впала, вже й насватуватись почина — чим не пара? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Амниоцентез – (от греч.) амніоцентез. [Сьогодні багато вагітних жінок, яким уже під сорок або й більше років, добровільно йдуть на амніоцентез, щоб втзначити, чи не має плід синдрому Дауна (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)]. |
| Аппетит – (лат.) апетит, хіть (охо́та) на ї́жу (до ї́жі, ї́сти): • аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає; • аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їди; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш; • болезненный аппетит – їстівець (їстовець); проїсть; ненасит, ненажир; хворобливий апетит; • волчий аппетит – вовчий апетит; • отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту; • приятного аппетита! – смачного!; • прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти; • разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться); • с аппетитом – усма́к, у жа́до́бу, з апетитом; • сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би; • умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу). [Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда (Пр.). Їв би очима, та душа не приймає. (Пр.). Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так (Пр.). Така жадоба — вола б із’їв (З нар. уст). Ненажир напав (Номис). Се в нього їстовець (Номис). Не пощастило леву молодому. Який там сон, який там апетит? Він, може, хоче в Африку додому, а тут ця осінь листям шелестить (Л.Костенко). — Ви відчуваєте ниций потяг до якої-небудь жінки; і оскільки ви жадаєте її сильно, то негайно звинувачуєте її у тому, що вона знаджує вас, умисне розпалює й заохочує вашу жагу. Ви міркуєте, як дикуни. З такою ж рацією ви могли б твердити, що тарілка полуниць із вершками розпалює ваш апетит. У дев’яносто дев’яти випадках із ста жінки так само пасивні й невинні, як ці полуниці з вершками (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Йому кортіло сказати, щоб вона забула про все, хоч на секунду забула про своє струнке тільце і про свої вдоволені апетити (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). 1. Апетит приходить під час їди, добре б і їда приходила під час апетиту. 2. Криза — це коли апетит приходить після їди]. |
| Аристократизм – аристократизм. [Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (І.Нечуй-Левицький). Я, ніби те діялось учора, ще й досі пам’ятаю, яка вона була мила, які в неї довгі, білі, м’язисті, мов виточені, ноги — шляхетні й вишукані. Хай кажуть що завгодно, а справжнього аристократизму людині, безперечно, надають тільки ноги (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Банальность – (от франц.) банальність, загальник, (редко) заялозаність. [Вперше за весь час пивниця була йому відразна. Вперше він спізнав банальність веселощів, що круг себе чув, штучність розпаленого алкоголем сміху, дешеву сухозлотицю тутешньої радості, і музика, джаз-банд із барабаном, тарілками й цимбалами, що завжди підносила, звільняла його, тепер гнітила обридними мотивами й дратувала нестерпучим брязкотом (В.Підмогильний). Що Леся Українка була визначною, епоховою і навіть великою, що вона належала до клясиків нашої літератури, — це ми ніби всі знали. Ба що більше, ствердження того факту — особливо у 20-х і 30-х рр. — стало загальником, труїзмом, напівстертою обіговою монетою і для літератів, і для читачів. Але, як це завжди буває (а при безкритичності й браку ієрархізованого суспільства — поготів), — ці загальники шелестіли собі по шпальтах часописів, порожньо лунали на академіях, мідяком переходили з рук до рук. Твердження такі увійшли собі в систему інших давно змертвілих програм і обрядів, і лежали там, безкрилі й безлунні, для загальної більшости земляків (Є.Маланюк). Щасливий той, кому нічого втрачати… Нічого не втрачає лиш той, хто нічого не має… Банальність, відчута власною шкурою, то вже не банальність, а вистраждана істина (Ю.Андрухович). Але задзвонив телефон, серце защеміло, Серафим узяв слухавку, в якій постукувало, пошкрябувало, дихало… Все пішло шкереберть. Хай мене чорти печуть на пательні, як карася у сметані, за цю дику банальність, але не можу не зізнатися, що лечу до неї на крилах кохання (В.Кожелянко). – Але хіба б ти полюбила нікчему? — Ніхто не вибирає, кого любитиме. — Ти освічена жінка, а не боїшся банальностей,— сказав він. — Я дуже боюся їх,— тихо відповіла вона,— у них майже завжди криється правда (Віктор Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Створіть нову акустику, хай банальність прозвучить інакше (С.Є.Лєц)]. |
| Банка –
1) банка; (стекляная, глиняная) слоїк, (умен.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка; (большая глиняная) кума́н; (оплетённая лозой) балца́нка; 2) (мед.) банка: • поставить больному банки – поставити хворому банки; • трёхлитровая банка – трилітровий слоїк, (шутл.) трилітрович. [На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев’яних коробках (М.Коцюбинський). Олекса Безик сяв. Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину (М.Коцюбинський). Був-то раз собі п’яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка, чи скляниця — Пив (І.Франко). Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (І.Франко). Пу́шка на цу́кор (АС). Граф надзвичайно пильно розілядає малесенький слоїк, піднісши його до самих очей і покліпуючи вуса (В.Винниченко). Оце ось на днях когось там дерманці на вулиці приловили, йшов, мовляв, до Трояна в повстанці, але, коли його як слід обмацали, знайшли при ньому і се й те, а також, між іншим, невідомо для чого, слоїк із стрихніною і деякі папірці з печаткою рівненського ес-де (У.Самчук). Перед ним поставлено було стола, а на ньому стояла з якимсь напоєм скляниця (Василь Шевчук). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри (В.Шкляр). Сонце шкварило і нагрівало мутні слоїки (І.Роздобудько). Зате на правій штанці — ще три кишені. І перша з них — так само бічна і так само глибока — містила не тільки заанонсований Волшебником газовий балончик (якраз під праву руку, вихоплюєш і поливаєш!), але й інший балончик — з дихлофосом, а також банку 0,5 літра місцевого пива «Варцабич Преміум», світлого (Ю.Андрухович). На гойдалках волі фіглярствують блазні натхненні і з трепетом цілять в цяцьковану щастя мішень, що починає дзвеніти, неначе бляшанка після влучного пострілу (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Потім корчмар спитався в Дон Кіхота, чи має він гроші; той одказав, що не має ні шага, бо ніде в книгах не читав, аби мандровані рицарі носили при собі побрязкачі. На те заперечив корчмар, що він помиляється: хоч у романах про те й не пишеться, бо автори не вважають за конечне згадувати про такі прості й потрібні в дорозі речі, як гроші або чисті сорочки, однак це зовсім не значить, що в рицарів їх не було; навпаки, йому достеменно відомо, що всі мандровані рицарі, про яких понаписувано цілі стоси книг, мали про всяк случай добре натоптані гаманці; брали вони з собою і сорочки білі, і слоїки з мастю — рани гоїти: не завше-бо в чистому полі або серед степу десь воюючи і на рани здобуваючись є спромога знайти собі цілителя, хіба тільки, як накладав хто з чаклуном яким премудрим, що зараз тобі й пришле на хмарі дівчину або там карлика із склянятком води цілющої; аби одну краплю ковтнув, усі болячки твої і врази де й дінуться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез поклав слоїка з олійкою і сягнув у правий дальній куток шухляди (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Відкритий слоїк з варенням, покинутий у комірчині, тріснув, варення висохло на камінь, і все це прилипло до полиці так міцно, що коли я спробувала слоїк зсунути, він розколовся у мене в руках (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). А дід викурював джмелів шматком лубу, тоді вичавлював з медовиків мед у бальцанку, яку носив у наплечнику (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). — Слухай, я виний, як мені перепросити? Трьох-чотирьох банок пива досить? — Один ящик, горілки! — Який ти вразливий]. |
| Бант – бант, (похожий на цветок) кві́тка, (похож. на мотылька) мете́лик, (уменш., бантик) бантик: • губы бантиком – губи бантиком. [Широка синя стрічка в материному чіпкові, біла сукня на дочці, червона стрічка, котрою був підперезаний Олесин стан, червоний бант в косах — усе те так налякало студента, що він сидів як на шпильках (І.Нечуй-Левицький). Він минав, не спиняючись, пишні вітрини крамниць, де в блиску ламп мінялись великими бантами пов’язаний шовк і серпанок, спадаючи легкими хвилями з підставок на підвіконня; де на скляних поличках лежало золото й миготюче каміння, шари запашного мила між химерними флаконами пахощів, стоси цигарок з мальовничими паличками, турецький тютюн і бурштинові чубуки (В.Підмогильний). — Не лайте їх, дуже прошу. Вони більше не будуть, — говорить старшина Паляничко, підкручує вус, і очі в нього затуманюються. — Ах, пробачте! Я навіть не подякувала вам. Спасибі! Спасибі! — враз почервонівши, говорить Галина Сидорівна, робить губи бантиком, і очі в неї теж затуманюються (В.Нестайко). На ній шуба з натурального хутра та лаковані чобітки, рот дметься червоним бантиком (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Макіяж… манікюр… педікюр… епіляція… Е.-ех! А в дитинстві зав’язала бантик на голові — і вже красуня!]. |
| Безразлично – ба́йду́же, байду́жно, (редко) байду́жливо, (редко) обоня́тно, (без выражения) безвира́зно, (всё равно) однаково, однаковісінько, все одно, дарма́: • мне это безразлично – ба́йду́же, байду́жки, байду́жечки, байдужі́сінько, (редко) байде́, дарма́, одна́ково мені́ до то́го; про мене (про нього…); нема клопоту мені; • совершенно безразлично – байдужі́сінько, однакові́сінько, (образн.) й за вухом не свербить; (образн., редко) за всі голови; ні гадки. [Гля́нула байду́жно (АС). Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою (Т.Шевченко). Мені однаково, чи буду я Жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — однаковісінько мені (Т.Шевченко). Вона й привіталася, і снідання подала, та все якось наче недбайливо, якось байдужливо (Марко Вовчок). Московка — московкою: її поб’ють, а вона ні гадки! (П.Мирний). Вода ж біжить… Ще більш прорвала; Хомі й за вухом не свербить (Л.Глібов). А як годували провинників та душогубів, що вони їли та пили, — про це йому було байдужісінько (І. Нечуй-Левицький). — А після першої зірки вже й нічого? Можна грішить? — спитав Радюк. — Після першої зірки мені байдуже! За всі голови!— Ну, ми нагрішимо трохи швидше, ще до обіду, — жартував Масюк (І.Нечуй-Левицький). — От таки наріжу Соломії паляниці, а тобі не дам! — кричала Настя, засапавшись. — За всі голови! То й не проситиму! — сказав Денис і ніби впав на лаву (І.Нечуй-Левицький). — Ох, час, сину, вмирати! Та тепер мені за всі голови! Я побачила тебе — і мені вмирати буде легше (І.Нечуй-Левицький). — Є вже їх і так доволі. Одним більше, одним менше,— все одно; за всі голови! Раз родила мати, раз і пропадати,— сказала Онисія Степанівна (І.Нечуй-Левицький). Гнат був спокійний. Про нього! Нехай йому голову стинають, не те що судять, а він не житиме з жінкою… (М.Коцюбинський). Серце кришталеве, золоте кохання, Дарма залицяння (Л.Українка). Він глянув по раз другий на неї, безвиразно, неначе в забутті (О.Кобилянська). А що коні голодні, що воли не напоєні — йому за всі голови… (Докія Гуменна). — Мені про те все байдуже, — заперечив корчмар. — Платіть гроші та й квит, а ті рицарські штучки нам без інтересу. Не треба мені ані помсти, ані відплати, лише звичайнісінької плати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Се я, пане, до того річ веду, що от ми з вами тиняємось шляхами-дорогами, бідуємо та гаруємо денно і нічно, а тут якийсь нетружений чорт у сій корчмі нам золоте ябко з-під самого носа вкрав… То якого ж лиха буду я Росинанта сідлати, осла та винохода гнуздати, якої нетечі спішитиму кудись? Краще вже на місці тихо сидіти: нехай лярва своє пряде, а нам з вами про те байде (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Безропотно – покі́рливо, без ре́мства, не ре́мствуючи, неремсти́во, без наріка́нь, (безмолвно, ещё) без слова, безмовно. [Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба (В.Винниченко). Павло підійшов до неї і хлипнув у вухо. Вона зойкнула і впала на долівку. Павло витріщив очі і став дожидати, доки підведеться: вона не підводилася і перестала дихати. Тоді він побіг до сусідів і сказав, що Явдоха впала і не встає. Сусіди прибігли в хату, розціпили Явдосі рота і влили води. Після цього Павло сказав Явдосі: «Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну». І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Г.Тютюнник). — Закладаюся головою, Санчо,— сказав Дон Кіхот,— ось зараз, коли ти теревениш, не вгаваючи, у тебе нічого не болить. Шпар, сину мій, усе, що тобі слина на язик принесе, аби лиш у тебе нічого не боліло, я ж без ремства стерплю усі твої нечемні речі (А.перепадя, перекл. М.Сервантеса). Це видовище сповнило мене жахом і млостю. Усе замиготіло перед моїми очима. Кров гарячою хвилею потекла в мене по спині й грудях. Кинджал, що прип’яв моє плече до щогли, палив мені тіло, наче розпечене залізо. Але мене лякав не так фізичний біль — це я стерпів би, не ремствуючи, — як думка про те, що я можу впасти з реї в цю тиху зелену воду й опинитись поруч з мертвим стерничим (Юрій Корецький, перекл. Р.Л.Стівенсона). «Ти прости, ласкавий Боже, Скарги ці мої зухвалі — Зараз буду неремстиво Нести випроби тривалі!» (М.Бажан, перекл. Давида Гурамішвілі)]. |
| Библия – (греч.) Біблія, Святе Письмо. [Святе Письмо подібне до ріки або моря. Часто там, де за зовнішністю здається зле та просте, одкривається глибина, що її не легко бачать навіть і янгольські очі (Г.Сковорода). Біблія містить в собі більше ознак правдивості, ніж вся світська історія (І.Ньютон). Існування Біблії як книги – найцінніше з-поміж усього, що людство пізнало за всі часи. Будь-яка спроба зменшити значення Біблії – злочин проти людства (Е.Кант). Я переконаний, що Біблія — це найкращий дарунок Бога людині. Все найкраще від Спасителя світу дається нам через цю книгу (Е.Лінколн). Глибоке знання Біблії має більшу вагу, ніж університетська освіта (Теодор Рузвелт). Біблія каже вам, як потрапити на небо, а не як воно влаштоване (Папа Іван Павло II)/ Я от думав, чому люди, старіючи, дедалі активніше читають Біблію. І тут меня осяяло: вони ж готуються до випускного іспиту (Дж.Карлін)]. |
| Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. |
| Благоразумный –
1) (о человеке) розважливий, розважний, розсудливий, 2) добрий обдуманий, обміркований, розумний: • благоразумный совет – розумна, добра порада; • быть благоразумным – мати розум, держати у голові розум (ум) [добрий]. [Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи розум та ум добрий у своїй головонці (П.Чубинський). Часом бувало, що в її голові і справді зринала якась розважна думка, коли вона помічала, який я невдоволений і похмурий,— вона раптом вражено позирала на мене, на моє зморшкувате старече обличчя й питала: «Чому тобі не цікаво гратися?» (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Велика втома від життя — це, зрештою, лише те незмірне зло, яке ми спричиняємо собі, аби двадцять, сорок чи більше років зоставатись розважливими, аби не бути відверто кажучи, самими собою, тобто жорстокими, несвітськими й дурними (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Блевание – блювання, блювачка, ригання, ригачка. [Душна хата, заповнена випарами всяких напитків, риганням, бо й се відбувалося тут же, давила низькою стелею і ще більше розморювала п’яних людей (Г.Хоткевич). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Загалом проблема полягає в тому, як узгодити глибину п’яної душі з мілиною п’яного тіла? Як це пояснити і як це погодити? Як узагалі поєднати найвищий злет душі з жахливою ригачкою? (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха)]. |
| Блевота – блювота, блювотина, блювотиння, блюваки, (разг.) ригаки, ригачка, риглі, (шутл.) ригалії. [Все тхнуло тут покидьками, випарами блювоти, розлитим вином, перегноєм тіл, і дух цей, не маючи виходу, виснув у комірці й коридорі, проймаючи камінь і цеглу мурів, осідаючи на них смугами припалої порохом рідини (В.Підмогильний). Чим більше пиячиш з потрібними людьми, тим більше ригалій (Михайло Перченко). Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках (О.Ірванець). В своєму осліпі не діймав наш бідолашний гідальго віри ні дотику власному, ні нюхові; хоч од тої принадної кралі всякого потягло б на блювоту, окрім хіба погонича мулів, йому здавалось, ніби тримає в обіймах богиню краси (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Навіть іще до того, як з’явився Жан-Поль, я мав лихе передчуття, тому що Бутч укотре спробував довести, що я буду не в захваті від Японії, і став наполягати, щоб я витягнув із панцира та з’їв живого морського їжака та суп, здається, з мавпячого мозку, або навіть гірше. І я сидів над цією бридкою, як ригачка, істотою, приготувавшись заслухати свій вирок (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Коли живеш у бідному районі, то увесь час чуєш звуки від людей, й коли вони трахаються теж; але наймерзенніше — це коли ти змушений слухати їхню музику на всю гучність, кілька годин суцільних риглів (Борис Превір, перекл. Ч.Буковскі)]. |
| Божественность – божестве́нність, богови́тість. [Цар настановляв начальників над шлюзами та греблями нільськими, сам наглядав за добрим направленням поводі, щоб ніхто для власної користі не пустив на свою землю більше води і тим би не одібрав від другого округу потрібної для життя води. Оце направлення нільської сили, того Божого дару, надто надавало цареві боговитості та святості в очах народу (Л.Українка). Я вірю в божественність Христа, як вірили Тихо де Браґе, Коперник, Декарт, Ньютон, Паскаль… як вірили майже всі великі астрономи і математики минулого (Анрі Коші)]. |
| Большевик – 1) більшовик (большевик) 2) (жарг., бутылка 0,8 л. крепкого вина) більшовик, бомба, фауст-патрон, фауст. [… чому, для чого і для кого большевики твердили і твердять, що вони проти всілякої віри. Що релігія опіум. Що вони вірять тільки і тільки в людський розум… Де ви, прошу вас, бачили більшу нісенітницю, ніж це безглузде твердження всіх недоучків марксизму. Що спільного має все то з розумом, чи яким-небудь здоровим людським глуздом взагалі? Всі ті ухили, всі ті гріхи, всі ті кари, нищення? То ж є, як правило, суцільне, вирафіноване безглуздя, яке виходило зі збоченої і первезної фантазії людини низьких і від’ємних інстинктів, якої найдосконалішим представником був т.зв. пролетар лєнінсько-троцьківської епохи (У.Самчук). — Чого тут чекати? — казала вона. — Не будуть німці — будуть большевики. З німцями буде життя «нур фюр», з большевиками ні для кого (У.Самчук). — От-от-от! Ха-ха-ха!.. Герої! А ми от, большевики, не боялися пиляти грати й стрибати на багнети… Вбивати варту… Читав у книгах, не бійсь, про Халтуріна, Засулич?! Отож… «Ми, большевики… Халтуріна записав у большевики! Засулич!… Чи ти ба!» Андрій дивився на зовсім молоде обличчя слідчого, якому в часи, коли існували ще хоч якісь «царські тюрми», було не більше десяти років, дивився й іронічно думав: «Большевики…" (І.Багряний). Більшовики зробили для 100 національностей єдину «совітську родіну» і навязують її силою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР (І.Багряний). Обух Бух! Ух! Страх Трах! Ах! Штик Тик! Ик! — Більшовик! (Ю.Позаяк). …«більшовик» (пляшка міцного вина місткістю 0,8 літра. Вона ж «бомба», «фауст-патрон» або просто «фауст») (В.Діброва). — Андрію,— тихо й невблаганно сказала Аглая, — коли в ти сам у собі відчуваєш нездорові настрої, то мусиш роззброїтися перед партією. — Так, мушу, — погодився Андрій. — Але що буде з нашим сином? Адже йому лише сім років. — Не хвилюйся. Я виховаю його справжнім більшовиком. він навіть забуде, як тебе звали (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Більшовики засвоїли мистецтво політичної поліції краще за вчення Карла Маркса (Карл Каутський). — Чим відрізняються комуністи від більшовиків? — Більшовики бачили Леніна живим, а комуністи — у гробу]. |
| Большой – великий, немалий, чималий, численний, важливий, видатний, визначний, сильний, (взрослый) здоровий; • без больших усилий – без великих зусиль; • большая буква – велика буква; • большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє); • большая (крупная) шишка (о ком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця); • большая просьба – велике (уклінне) прохання; • большие – старші; великі; дорослі; здорові; • большие трудности – великі труднощі; • большое дело! – (ирон.) велике діло!, подумаєш!; • большое спасибо – дуже (вельми) дякую; • большой палец – великий палець; • большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві – велике плавання (Пр.); великому возові (кораблеві) велика й дорога (Пр.); великому велика й яма (Пр.); більшому більше й треба (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві (Пр.); • делать большие глаза – робити великі очі; (эмоц.) витріщатися; (разг.) дивитися виторопнем; • довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий, чималенький; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий; • жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико; • за большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись (Пр.); • задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги; • играть большую роль – чимало, багато важити; відігравати велику роль; • из большой тучи малая капля – з великої хмари та малий дощ [буває]; велика хмара, та малий дощ; • иметь большое значение (большой вес) – мати велике значення (велику вагу); багато важити; • иметь большое распространение – бути дуже поширеним; • на большой [палец] – такий, що ну; дуже добрий, (нареч.) дуже добре; • не большая хитрость – не велика мудрість; • не большой руки – не аж такий; • от большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру; • по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи; • представляющий большой интерес – дуже цікавий; • самое большое если – од сили; • с большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою; • с большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу; з великими труднощами; ледве; ледь; на превелику силу; ледве-ледве; • с большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою); • слишком большой – завеликий; • это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано; • это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться). [А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом іде, то йде (Вовчок). З великого розуму у дур заходить (Пр.). Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-в-силу п’ятдесят умелю (Номис). Велике дерево в гурті не росте (Пр.). Сніги сильні. Сильна вода. Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Чимала хата. Чимала сім’я. Величенький млин (АС)] |
| Бориспольчанин, бориспольчанка – борисполець, бориспілька. [У деяких довідкових виданнях рекомендують вживати лише назву бориспілець, щоб зберегти, очевидно, її структурний зв’язок з вихідним топонімом Бориспіль… Проте більше підстав вживати назву борисполець, бо в ній відбувається властиве українській мові чергування і в закритому складі з о у відкритому складі. Це чергування наявне у вихідному топонімі (пор.: Бориспіль — Борисполя, Борисполю, Борисполем, (у)Борисполі) і в паралельних назвах жителів на -янин /-яни від деяких топонімів на -піль (пор.: Тернопіль — тернополянин, тернополяни; Томашпіль — томашполянин, томашполяни) (К.Городенська)]. |
| Бумага –
1) (материал) папір; (лист) лист; 2) (документ) папір (мн. папери), (прост.) бумага; 3) (устар.) бавовна; (изделия) прядиво, нитки: • актовая бумага – актовий папір; • бумага всё терпит (стерпит), бумага не краснеет – папір усе терпить (зносить), папір не червоніє, написати можна все (що хоч); • бумага входящая – папір вступний; • бумага гербовая – гербовий, штемпльовий папір; • бумага государственная – папір державний; • бумага исходящая – папір вихідний; • бумага к делу – папери до діла; папери до справи; • бумага копировальная – папір копіювальний; • бумага обёрточная – бібула; • бумага официальная – лист офіційний; • бумага папиросная – цигарковий папір; • бумага писчая – писальний папір; • бумага препроводительная – супровідний лист; • бумага почтовая – папір листовий, поштовий; • бумага пропускная – папір промокальний; промокальниця, вимочка; • бумаги – папери, (сниж.) папір’я; • бумаги к исполнению – папери до виконання; • гладко было на бумаге, да забыли про овраги – гладко було на папері, та забули про яри; • деловые бумаги – ділові листи; папери; • журнал входных и выходных бумаг – журнал вступних і виступних (вхідних і вихідних) паперів; • за каким номером бумага – яке число листа; під яким числом лист; • клочёк бумаги – клаптик паперу, папірець, папірчик; • на бумаге – листовно; на письмі; • направлять бумагу – надсилати папери, листи; • не стоит бумаги марать – шкода паперу, шкода (не варт, не варто) псувати (переводити) папір, (устар.) шкода й олівця (олива) тупити (тратити); • откуда бумага и ее краткое содержание – звідки лист та короткий зміст його; • подшивать бумаги – підшивати листи, папери; • составить бумагу – скласти листа; • старые, исписанные бумажонки – шпарґал, шпарґали, шпарґалля; • хлопчатая бумага – бавовна, бавина; • ценные бумаги – цінні папери. [На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! (Т.Шевченко). Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: — Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу (М.Вовчок). Вона була дуже гарна — біла, як папір, червона, як ягода, очі чорні, як вуглі, брови колесом, білозуба, свіжоуста, вбиралась у рябенькі одежі (М.Вовчок). На Щуку хтось бумагу в суд подав (Л.Глібов). На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (П.Мирний). — Невже не догадуєтесь? Ох, ті поети мудріші на папері, як у житті! (Л.Українка). — От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… Вмент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М.Кропивницький). Прихильне писарча нищечком дало йому копію з паперу, що волость послала начальникові про його (Б.Грінченко). Ах, як мені хочеться повними пригорщами черпати ту золоту рідину… як мені хочеться взяти перо, обмокнути його у блакить неба, в шумливі води, в кров свого серця і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував. Клапоть паперу, тільки клапоть паперу… Гей, ви, тюремники! Не можна? Що? Людині, що має вмерти? Ха-ха!. Ну, що ж! Може, се й краще. Буду лежати і буду низати, немов намисто, разки моїх думок, без слів, без чорнила і без паперу (М.Коцюбинський). Нарешті великий критик кінчив переливати свою думку на папір і запитливо глянув на хлопця, якого погляд цей торкнувся страшним штихом (В.Підмогильний). І лягають літери на папір, мов сніг землю мережить, щоб небо проясніло до ранку (В.Стус). Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю (В.Симоненко). А геніальні поети — такі бездарні! Виходять з ночей аж чорні, як шахтарі з забою. А ті клаптенята паперу — то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою (Л.Костенко). На його столі вишикувалися в один ряд вимочка, записничка, чорнильниця й лінійка (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Якби папір був терпеливий, він би дожидався шедевра (С.Є.Лєц). Автоінспектор зупиняє автомобіль, за кермом його колишня учителька: — Добрий день, Варваро Петрівно! Беріть ручку, папір і пишіть сто разів: «Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожнього руху…»]. |
| Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір. [— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше — Хто це дише? Тихше… тихше… (О.Олесь). Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру 7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)]. |
| Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)]. |
| Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!]. |
| Винтик – ґвинтик, шрубик: • винтика, винтиков у него не хватает (шутл. насмешл.) – у нього немає (йому бракує) [однієї] клепки [в голові]; він не має (у нього нема) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; у нього клепки не стає в голові; він десяту клепку загубив; він не має гаразду в голові. [Це основа безперервного виробничого процесу, де деталь по деталі, гвинтик по гвинтику складаються продуковані речі чи машини, здійснюючи приспішено задуми конструктивно-творчого людського генія. Це конвейєр системи Генрі Фонда. Але ніхто не знає, що таке конвейєр системи Миколи Єжова, — конвейєр, на якому деталь по деталі, гвинтик по гвинтикові не складаються, а розбираються людські душі (І.Багряний). Кожен чистив свою. Наталка вінчестера. Старий Сірко теж вінчестера. Гриць свою «японку». А Григорій — трилінійку. Гвинтівка була новесенька, але Григорій розібрав її до шрубика (І.Багряний). В одному північному департаменті інтендантство реквізувало корів, що мали телитись, і перетворило різниці на кладовища ненароджених телят. Жоден гвинтик машини, жоден полковник інтендантської служби не міг діяти інакше, як гвинтик. Усі вони підпорядковані іншому гвинтику, мов у тому годиннику. Будь-який протест нічого не дав би. Ось чому, як тільки машина почала псуватись, вона заходилася вбивати тільних корів. Та це, либонь, чи не найменше лихо. Бо коли б машина розладналася більше, то вона, певно, почала б убивати й полковників (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Замість того щоб вставити собі клепку, Тримбл Докерті втратив ще кілька та кинувся з величезної гранітної кручі в Олбані (Надія Хаєцька, перекл. М.Л.Стедман)]. |
| Вор –
1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник; 2) самозванець: • бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить; • вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.); • вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.); • как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.); • будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.); • карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер; • молодой вор – злодійчук; • на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.); • не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.); • не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.); • плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.); • поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.); • раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.); • сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія); • сын вора – злодієнко. [Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”]. |
| Выпе́ндриваться, вы́пендриться, жарг. – випендрюватися, випендритися, викобенюватися, заноситися, занестися, пиндючитися, приндитися, чванитися, задирати носа, (величатися, хизуватися, бундючитися, викрашати себе), вистьо́буватися, викаблучуватися, (задираться) задиратися, (груб.) вимахуватися. [Перед ким ти вистьобуєшся, ніби на медаль заробляєш, якого хріна? (О.Забужко). На рівні ксенофобських інстинктів наші «тутешні», проте, цілком «по-націоналістичному» можуть недолюблювати справжніх росіян («кацапів»), як і справжніх українців («бандер», «націоналістів», «щирих патріотів»). Цих останніх вони, як правило, недолюблюють навіть більше - саме тому, що ті, будучи теж «тутешніми», поводяться мов «нетутешні» — «по-грамотному» балакають, книжки читають, за Україну розпинаються, словом — «випендрюються» (М.Рябчук). Багата душевно людина не буде “випендрюватися” (насадили все ж своїх словечок!), вона дихає повнотою Слова (Василь Чепурний). ). — Шьо-о-о? — Людинюк по-блатному примружився. — Би-и-ти? Хто-о-? — Тихо будь і не вимахуйся, — тверезим голосом промовив Петроградов, — бо тут б’ють, як глухонімі, поки кров не побачать, і в основному кілками (В.Кожелянко). Я не викобенююся, сержанте, але що то за нахабне розглядання, чорт забирай, по якому праву? (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). — Я живу навпроти кладовища. Будеш випендрюватися — житимеш напроти мене]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)