Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Шукати «венц*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вене́ц –
1) віне́ць, (р. -нця́), коро́на;
2) (на иконах) віне́ць, ся́йво;
3) віне́ць, віно́к. [Терно́вий віно́к];
4) (бракосочетание) віне́ць, ві́нчання, шлюб.
• Итти, пойти к венцу́, под вене́ц – іти́ до шлю́бу, до вінця́, ста́ти на рушнику́.
• Вести под вене́ц – вести́ до шлю́бу, до вінця́.
• Стоять под венцо́м – стоя́ти на рушнику́;
5) віне́ць, сла́ва, нагоро́да. [Віне́ць безсме́ртя];
6) (удачное завершение дела, верх совершенства) віне́ць. [Віне́ць тво́рива];
7) (в деревянном строении: ряд брёвен) віне́ць; также и в других значениях.
Венцеви́дный – вінцеви́дий. Срв. Венцеобра́зный.
Венцено́сец – вінцено́сець, цареві́нчана голо́ва.
Венцено́сица – вінцено́сниця.
Венцено́сный – вінцено́сний, цареві́нчаний, короно́ваний.
Венцеобра́зный – вінцюва́тий, вінкува́тий.
Возлага́ть, -ся, возложи́ть, -ся – поклада́ти (що на ко́го), -ся, покла́сти, -ся, наклада́ти (що на ко́го, кому́), -ся, накла́дувати, -ся, накла́сти, -ся, склада́ти що на ко́го, на що [Ті́льки на пра́вду склада́ймо наді́ї (Грінч.)], -ся, скла́сти, -ся.
• -га́ть, -жи́ть надежды, надежду – поклада́ти (покла́сти) наді́ї, наді́ю на ко́го, на що, держа́ти наді́ї, наді́ю на ко́го, на що, впова́ти на ко́го.
• -га́ть, -жи́ть издержки на кого – поклада́ти (покла́сти), наклада́ти (накла́сти) втра́ти, вида́тки, ко́шти на ко́го.
• -га́ть, -жи́ть корону на кого – коронува́ти, укороно́вувати кого́, сов. укоронува́ти; (о венце) наквітча́ти. [Хто пе́рший наквітча́є собі́ на го́лову царськи́й віне́ць? (Крим.)].
• -га́ть, -жи́ть поручение на кого – припоруча́ти, -чи́ти кому́ що.
• Возло́женный – покла́дений, накла́дений, скла́дений.
Возложе́ние – наклада́ння, поклада́ння, (венца) наквітча́ння (вінця) на ко́гось.
Одева́ть, оде́ть –
1) (з)одяга́ти, (з)одягти́, вдяга́ти, вдягти́, убира́ти, убра́ти, прибира́ти, прибра́ти, стро́їти, пристро́їти, ви́проїти, (о многих) по(з)одяга́ти, повдяга́ти, повбира́ти, поприбира́ти, попристро́ювати.
• Я её кормлю, я её одева́ю – я її́ году́ю, я її́ зодяга́ю.
• Оде́ть-обуть кого – (з)одягти́-(з)обу́ти кого́, споряди́ти, поспоряджа́ти [-ря́джувати] кого́. [Ді́ток так га́рно поспоря́джував: і свиточки́ в ко́жного, і кожушо́к, і чобітки́ (Київщ.)].
• Мать оде́ла и умыла меня – ма́ти вдягли́ (одягли́) та вми́ли мене́.
• Он оде́л пальто и вышел на улицу – він вдяг пальто́ й ви́йшов на ву́лицю.
• Оде́ть (на себя) что, см. Оде́ться во что. Вы слишком легко оде́ты – ви зана́дто ле́гко вдя́гнені.
• Невесту одева́ют к венцу – молоду́ вбира́ють (прибира́ють) до вінця́ (до шлю́бу).
• Оде́ну тебя в шёлк и золото – уберу́ тебе́ в шовк і в зо́лото, води́тиму тебе́ в шовка́х та в зо́лоті.
• Родители нас хорошо одева́ли – батьки́ нас га́рно води́ли.
• -ва́ть покойника – обряджа́ти покі́йника.
• Оде́ть землю в камень и железо – одягти́ (вдягти́) зе́млю в ка́мінь і залі́зо.
• Оде́ть дёрном – подернува́ти, вкри́ти де́рном.
• Оде́тый – (з)одя́гнений, вдя́гнений, вбра́ний, при́браний, пристро́єний, повдя́ганий, повби́раний, поприби́раний, попристро́юваний.
• Быть -тым к лицу – бу́ти при́браним (вбра́ним) до лиця́.
• Хорошо -тый – га́рно (хо́роше) вбра́ний (при́браний, вдя́гнений), одягни́й, оді́жний, стрі́йний.
• Бедно -тый – бі́дно вбра́ний (одя́гнений), неодягни́й, неоді́жний.
• -тый в чёрное – чо́рно одя́гнений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Венцеслав – Венцесла́в, -ва.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Венцевая крепь, крепление, горн. – цямри́ння;
• в. к. (процесс) – цямрува́ння;
• в. к. (результ.) – цямро́вання.
Крепление – крі́плення;
• к. бутовое – за́бутка;
• к. венцовое (процесс) – цямрува́ння, цямро́вання;
• к. венцовое (предмет) – цямри́ння;
• к. водонепроницаемое – крі́плення водонепрони́кливе;
• к. деревянное – к. дерев’я́не;
• к. диагональное (судостроен.) – к. коси́нне;
• к. кольевое – к. пальове́;
• к. опоры – заси́лок (-лку);
• к. потерянное – крі́плення втра́чене;
• к. рудничное – к. копальне́ве;
• к. упругое – к. пружне́.
Крепь – закрі́плення;
• к. венцовая – цямрува́ння;
• к. водонепроницаемая – (за)крі́плення водонепрони́кливе;
• к. временная – з. тимчасо́ве;
• к. забивная – з. забивне́;
• к. комбинированная – з. комбіно́ване;
• к. костровая – з. кліткове́;
• к. на бабках – цямрува́ння стояко́ве;
• к. опускная – (за)крі́плення спускне́;
• к. срубовая – к. зрубове́;
• к. ящичная – з. ящико́ве.
Палец – па́лець (-льця);
• п. (поперечный ригель в лесах) – полу́трямок (-мка);
• п. (пусковой рукоятки) – ру́чка;
• п., цапфа – чіп (чопа́);
• п. ведущий – па́лець тягови́й;
• п. венцовой – п. вінце́вий;
• п. ножевой (в косилке) – п. ножови́й;
• п. переводящий – п. переставни́й;
• п. предохранительный (в жатке) – п. запобі́жний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Венец
• Венец творения, искусства, науки… (книжн.) – вінець (вершина) творіння (творива), мистецтва, науки… [Пливуть супутники високо. Науки нашої вінець… Патрус-Карпатський.]
• Вести под венец – вести до шлюбу (до вінця). [Таку дитину чемну й любу Хоч зараз повести до шлюбу. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Идти под венец – іти до шлюбу (до вінця); стати під вінець; стати на рушник(у). [Він не може, моя доню, на рушничок стати. Н. п.]
• Конец — делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець — і вінець. Пр. От тобі віз і перевіз. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішли баби у танець. Пр.
• Принять мученический венец (религ. книжн.) – прийняти мученицький вінець, вмерти мученицькою смертю.
• Стоять под венцом – стояти під вінцем; стояти на рушнику.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт! – гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим.
• Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему – личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах – іти повним ходом.
• Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами – іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной – лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт – він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь? – про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре.
• Шли годы – минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

сегме́нт сегме́нт,-ту, відлу́к,-ка
с. венцо́вый сегме́нт вінце́вий
с. зажимно́й сегме́нт [відлу́к] затисни́й
с. кача́ющийся сегме́нт похитни́й [хитки́й]
с. кольцево́й сегме́нт кільце́вий
с. кругово́й сегме́нт кругови́й
с. пло́ский сегме́нт пласки́й
с. самоустана́вливающийся сегме́нт самоустано́вний
с. сфери́ческий сегме́нт сфери́чний
с. шарово́й сегме́нт кульови́й
ширина́ ширина́,-ни́
ш. венца́ ширина́ вінця́
ш. вкла́дыша подши́пника скольже́ния ширина́ вкла́дки вальни́ці ко́взання
ш. вне́шняя ширина́ зо́внішня
ш. вну́тренняя ширина́ вну́трішня
ш. впа́дины (норма́льная, окружна́я, осева́я, углова́я) ширина́ запа́дини (норма́льна, колова́, осьова́, кутова́)
ш. дели́тельная ширина́ діли́льна [поді́льча]
ш. дислока́ции ширина́ дислока́ції
ш. за́мкнутой петли́ ширина́ за́мкненої петлі́
ш. окружна́я ширина́ ко́лова
ш. осева́я ширина́ осьова́
ш. сре́дняя ширина́ сере́дня
ш. сре́за ширина́ зрі́зу
ш. углова́я ширина́ кутова́
ш. фа́ски ширина́ фа́ски

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відхо́жа, -жої, ж. Музыка, которой сопровождается отправленіе жениха и невѣсты въ церковь къ вѣнцу. Музики грають відхожої. О. 1861. XI. Кух. 36.
Ко́панка, -ки, ж.
1) Копаніе, выкапываніе.
2) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка. Грин. І. 4.
3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200.
4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Ко́паночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.