Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «вся»
Шукати «вся» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Весь, вся, всё – уве́сь (весь, усе́й), уся́, усе́, усе́нький, -ка, -ке, ці́лий, -ла, -ле. [Уве́сь день. Усю́ (ці́лу) ніч. Усе́ньку во́ду попили́. Уве́сь світ. Ці́лий все́світ. Застогна́ла, зарида́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)]. В некоторых случаях русское весь охотнее передаётся как раз через – ці́лий. [Крича́в на ці́лу ха́ту. По ці́лій землі́ ру́ській. Ля́мпи залива́ли ці́лу руї́ну сві́тлом (Л. Укр.). Перед ці́лим лю́дом. Ці́ла лю́дськість. Огляді́в мене́ ці́лого = с головы до ног. Ці́ле його́ безтала́ння стає́ йому́ перед о́чі (Коцюб.). На ці́лий зріст – во весь рост]. • Весь как есть, совершенно весь, весь без исключения – геть уве́сь, чи́сто ввесь, уве́сь до́чиста, уве́сь одни́м лице́м, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) уве́сь наголо́. [Жінки́ наголо́ всі цокоту́хи]. • Все до одного, до последнего – всі до жо́дного. [Ми до жо́дного повста́ли на во́рога]. • Все вместе (без разбору) – усі́ поспо́лу. • При всех – привселю́дно. • Со всего́ плеча – чим дуж, що си́ли. • Изо всех сил, во всю мочь – з усіє́ї снаги́ (си́ли), що си́ли, скі́льки си́ла (-ли) змага́є (-а́ють), змага́ла (-ли). • Со всех ног – про́жо́гом, що ду́ху. • Во всю прыть, во весь дух – що ду́ху, чим ду́ж. • Во всю, во всю Ивановскую – на всі за́ставки́, що си́ли, що ду́ху (є). • Всё, всего́ ср. – усе́, усьо́го. [Круго́м як в у́сі, все мовчи́ть (Шевчен.). Усе́ гара́зд, усе́ до́бре]. • При всём том – по-при все те, проте́. • Всё равно – все одно́, одна́ково (см. Безразли́чно). • Всё на́ всё – усе́ чи́сто, усе́ до́чиста, геть усе́. • Всего́ на́ всё – усього́-но, гурт на гурт усього́ (усі́х). • Всё, нар. – 1) (всегда, беспрестанно) – усе́, одно́. [Усе́ я, да я, а чому́-ж не ви? Ле́дві додо́му верну́всь та одно́ сто́гне (Грінч.)]. • Всё более и более – все геть та й геть. [Козаки́ все геть та й геть, убива́лися у військо́ве ді́ло (Куліш)]; 2) (до сих пор) до́сі; 3) всё, всё же, всё таки – проте́. |
| Вся – вся. • Во всю – з усіє́ї си́ли, на всі бо́ки. См. Весь. |
| Боково́й – бічни́й, бокови́й, побі́чний, забі́чний. • Бокова́я – бокове́нька. • На -у́ю – на бокове́ньку. • На -о́й – на бокове́ньці. [Що-ж він ро́бить? А що? Лежи́ть на бокове́ньці, – ото́ його́ і вся робо́та]. • Пора на бокову́ю – пора́ на бокове́ньку, час ляга́ти (спа́ти). |
| Вдруг, нар. –
1) (внезапно) враз, нара́з, ра́птом, знена́цька, на́гло, на́пруго, як стій, вмить. [Враз, несподі́вано, з бо́ку почу́вся бря́зкіт рушни́ць (Коцюб.). Аж нара́з почу́вся сту́кіт (Франко). Ра́птом сти́хло усе́ (Л. Укр.). Знена́цька промі́ння ясне́ од сну пробуди́ло мене́ (Л. Укр.). Ми розмовля́ємо, коли́ це як стій прихо́дить він. Засла́б на́пруго. Поме́р як стій (на́гло)]; 2) (сразу, разом) – ра́зом, відра́зу, враз. [Музи́ки ра́зом ста́ли, нена́че стру́ни порва́ли (Неч.-Лев.). Ла́зар простя́г ру́ку до хлі́ба і враз одсмикну́в (Коцюб.). Вся моя́ злість на Йва́ся відра́зу десь і зни́кла (Грінч.)]; 3) как вдруг – аж, аж гульк, аж ось, як ось, коли́, коли ра́зом, коли ра́птом. [Ті́льки-що поблагослови́всь ї́сти, аж та́я стріла́ так і встроми́лася у пече́ню (Гр.). Сиджу́, кни́жку чита́ю. Як ось ба́тько: «Козаки́!» (Тесл.). Поспіша́ла в Моско́вщину; аж гульк зіма́ впа́ла (Шевч.). Сиді́ла уве́чері пі́зно в свої́й ха́ті, коли́ у две́рі щось стук-стук (М. Вовч.)]. |
| Великоле́пие, -ле́пность – пишно́та, пи́шність, розко́ші (р. -шів). [Круг те́бе вся и́нша пишно́та приро́ди ува́ги моє́ї не зве́рне (Самійл.). В те́мряві прозо́ві міща́нські обста́вини вироста́ють у казко́ві розко́ші (Єфр.)]. |
| Вмеща́ться, вмести́ться –
1) (быть вкладываему) вміща́тися (вмі́щуватися), вмісти́тися; вклада́тися, вкла́стися. [Книжки́ вклада́ються в ша́фу. Книжки́ укла́дено (вмі́щено) в ша́фу]; 2) (находить для себя помещение) зміща́тися (змі́щуватися), змісти́тися, місти́тися, помісти́тися, вла́зити (вліза́ти), влі́зти, увіхо́дити, увійти́, втуля́тися, втули́тися. [Ща́стя не змі́щувалось у се́рці, ща́стя розрива́ло гру́ди (Коцюб.). У теа́трі місти́лося чолові́ка 600 (Грінч.). Така́ мала́ ха́та, що вся сім’я́ наси́лу втули́лася (Грінч.). В оди́н мішо́к не влі́зе, не уві́йде]. |
| Вы́морочный – безхазя́йний, безгоспода́рний, (юр.) відме́рлий, відуме́рлий, відме́рший. [Відме́рша ха́та – де ви́мерла вся сім’я́ і нема́ вла́сника]. • Вы́морочное имущество, наследство – відуме́рщина, одми́рське (Иванов: «Обычное право Харьк. г.»), пустовщи́на, безгоспода́рна спа́дщина. |
| До́лгий – до́вгий, (ум. довге́нький, довге́сенький; ув. довже́нний, довжеле́зний, довже́зний). [До́вгі літа́. Не за до́вгий час це й ста́лося]. • Довольно до́лгое время – чима́лий час. [Чима́лий час сиді́ли ми там – бі́льше мі́сяця (М. Вовч.)]. • Более до́лгий – до́вший, ум. до́вшенький. • Довольно до́лгий – довге́нький, по́довгий. • Отложить в до́лгий ящик – одсу́нути на бе́зрік. • Вот и вся не до́лга – оце́ й усе́, оце́ й по всьо́му. • Ехать на до́лгих – ї́хати ти́ми са́мими кі́ньми, ї́хати не міня́ючи ко́ней. • До́лго – до́вго (ум. довге́нько; ув. довг[ж]е́нно), до́вгий час. • До́льше – до́вше, до́вшенько. • Так до́лго – так до́вго, такі́ віки́. • Как бы до́лго ни – хоч-би як до́вго. • До́лго ли, коротко ли – чи до́вго, чи не до́вго. • Приказал до́лго жить – каза́в до́вго жи́ти, зійшо́в з цього́ сві́ту. |
| Желва́к – ґу́ля, жо́вно, обыкн. во множ. жо́вна (р. жо́вен), морґу́ля. [Розхри́стана, простоволо́са, і, як в нами́сті, вся в жовна́х (Котл.)]. |
| За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1) а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)]. • Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го. • Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го. • Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)]. • Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти]; г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе]. • За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися]; 2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны]. • За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)]. • Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́. • Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким. • Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим. • Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком. • Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду]. • Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу). • Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе. • Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не; 3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем. • За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком. • Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок. • За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста. • За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців. • Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)]. • Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик]. • За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться). • За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)]. • Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́. • Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не. • Будет за мной – бу́де за мно́ю. • За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця]. • За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го. • За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во! |
| Заале́ть – (покраснеть) почервоні́ти, зчервоні́ти, спалені́ти, заже́вріти(ся), зашарі́тися (-рі́юся) и зашари́тися (-рюся, -ришся). [Задиви́лася хма́рка на со́нце і вся зчервоні́ла (Вороний). Не́бо на схо́ді заже́вріло. Пухке́нькі щі́чки так і заже́врілись (Тесл.). Чого́ ти так зашарі́лася, як він на те́бе гля́нув?]. |
| Заключа́ться, заключи́ться –
1) кінча́тися, скінчи́тися [Так кінча́ються всі на́ші розмо́ви]; 2) місти́тися (вміща́тися), вмісти́тися в чо́му, склада́тися з чо́го. [У цьо́му мі́ститься вся ї́хня му́дрість]; 3) поляга́ти, лежа́ти в чо́му. [Завда́ння суспі́льства поляга́є в то́му, щоб помага́ти осо́бі в боротьбі́ за існува́ння (Наш). Вага́ тако́го по́ділу лежи́ть у його́ практи́чній зру́чності (Єфр.)]. • Дело -ча́ется в том – спра́ва поляга́є в то́му; 4) стр. з. – ув’я́знюватися; склада́тися, підпи́суватися и т. п.; срв. Заключа́ть 1 и 5. • Брак -тся в загсе – шлюб беру́ть у за́гсі, шлюб запи́сується в за́гсі. |
| II. Запла́та, ум. Запла́тка – ла́тка, ла́та, зала́та, лат (-ту), (соб.) ла́ття. [А штани́! ла́ття саме́ (Тесл.)]. • У него вся одежда в -тах – у ньо́го оде́жа вся в латка́х; у ньо́го оде́жа вся – ла́тка на ла́тці, лат на ла́тові; у ньо́го оде́жа саме́ ла́ття. • Покрытая сплошь -тами вещь, одежда – латя́нка, латани́на, латанці́ (-ці́в) (мн.). [У не́ї соро́чка латя́нка (Милорад.)]. • Наложить -ту – налата́ти, наки́нути, прилата́ти, покла́сти ла́тку; срвн. Запла́чивать. • Покрыть -тами – златкува́ти що. • Покрытый -тами – златко́ваний. [Уся́ свити́на була́ златко́вана чо́рними і руди́ми латка́ми (Г. Барв.)]. |
| Зарде́ть и Зарде́ться – зашарі́[и́]тися, зачервоні́тися; (загореться) зайня́тися, розпала́тися (-ла́юся, -єшся) и розпали́тися (-лю́ся, -лишся), спалені́ти, заже́врі́тися, (о плодах, ягодах) зашарі́[и́]ти(ся), зачервоні́ти(ся). [Я цілува́тиму ву́стонька го́жі, щоб загорі́лись, щоб зашарі́лись, на́че ті кві́тоньки з ди́кої ро́жі (Л. Укр.). Гафі́йка зашари́лась вся, на́віть по́ночі ви́дко було́ (Коцюб.). Зайняли́ся го́ри (Олесь). Да́рка спалені́ла (Л. Укр.). Пухке́нькі щі́чки так і заже́врілись (Тесл.). Зачервоні́лася, як та кві́точка (Куліш)]. • -де́ться чем (разгореться, вспыхнуть) – спалахну́ти, запала́ти, розпали́тися чим. • Его взгляд -де́лся ревностью, ненавистью – його́ по́гляд спалахну́в (запалав) ре́внощами, (з)не́на́вистю. • Зарде́вшийся – зашарі́лий, спалені́лий, зачервоні́лий, заже́врі́лий. |
| Заре́чанин, -чанна, Заре́чник, -чница – заріча́нин, заріча́нка. [Превра́жії ті́ї заріча́ни – вони́ живу́ть за вода́ми (Приказка)]. • -ча́не (собир.) – зарічня́. [Посхо́дилася вся зарічня́]. • Принадлежащий, свойств. -нам – заріча́нський. |
| Зарумя́ниваться, зарумя́ниться –
1) рум’яні́ти, зрум’яні́ти, порум’яні́ти, червоні́ти, зчервоні́ти, почервоні́ти, зачервоні́тися, зашарі́тися. [Зачервоні́вшись од бі́гу, а потро́ху й од ча́рки стоя́ла перед їм уся́ рум’я́на (Грінч.). Задиви́лася хма́рка на со́нце і вся зчервоні́ла (Ворон.). Що́ки порум’яні́ли з моро́зу. В Ене́я о́чі запала́ли, уста́ од гні́ву задрижа́ли, ввесь зашарі́всь, мов жар в печі́ (Котл.)]; 2) (о тесте, мясе) загні́чуватися, загніти́тися, ста́ти чорня́веньким, (о мног.) погніти́тися; (сильно) присма́гнути, (о мног.) посма́гнути. [Хліб га́рно погніти́вся. Порося́та посма́гли ду́же]. • Зарумя́нившийся – зрум’яні́лий, порум’яні́лий, зчервоні́лий, почервоні́лий; загні́чений сма́глий, присма́глий, чорня́венький (Звин.). [Затули́ла рука́ми зчервоні́лий видо́чок (М. Грінч.). Пиріжки́ чорня́венькі (Звин.)]. |
| Застыва́ть, засты́нуть и засты́ть – (от холода, страха и т. п.) застига́ти, засти́гнути, засти́гти, холоді́ти и холо́нути, (пров. захолоня́ти), захоло́нути, похоло́нути, дубі́ти, задубі́ти, заду́бнути, (коченеть) закляка́ти, кля́кнути, закля́кнути, кацу́бнути, закацу́бнути, закоцені́ти, закоцілі́ти, заков’я́знути, закови́знути, (о мног.) позакляка́ти, покля́кнути, позастига́ти, похоло́нути, подубі́ти. [Цей ви́раз засти́г на обли́ччю (Грінч.). Чу́є, що він холо́не в напру́женій ти́ші (Коцюб.). Всі так і похоло́ли: от уб’є́ (Грінч.). Моро́з вели́кий – но́ги в ме́не позакляка́ли (Київщ.). Обхопи́ла рука́ми кущ, і її́ тонкі́ мале́нькі па́льці так і закля́кли на ці́вці (Грінч.). Сма́лець уже́ захоло́в. Самова́р уже́ задубі́в. Іди́ обі́дать, а то вже вся стра́ва на столі́ заду́бла (Київщ.). Приси́пало його́ сні́гом, і він заков’я́знув не встаючи́ (Чигиринщ.). Так його́ ко́рчило, бі́дного хло́пця, перед сме́ртю, – так він і закови́з (Сл. Гр.)]. • -тыть на месте – прикипі́ти до мі́сця, на мі́сці. [Стоя́в на́че стовп і немо́в прикипі́в на мі́сці (Крим.)]. • Душа у него -ла – аж у душі́ йому́ похоло́ло, (насмешл.) аж йому́ в литка́х засти́гло (Номис). • Засты́вший – засти́глий, захоло́лий, задубі́лий, закля́клий, закоцені́лий. |
| Засчи́тывать, -ся, засчита́ть, -ся –
1) зарахо́вувати, -ся, зарахува́ти, -ся, залі́чувати, -ся, залічи́ти, -ся. [Для пе́нсії зарахо́вується вся держа́вна слу́жба (Стат. Ак. Наук). Залічи́ти тих ві́сім мі́сяців на карб патріоти́чного стражда́ння (Коцюб.)]; 2) -ться (ошибиться считая) – зарахо́вуватися, зарахува́тися. • Засчи́танный – зарахо́ваний, залі́чений. |
| Зи́мский, Зи́менский – зи́[і́]мський. • Зима -ская – зима́ зи́мська. [Зіма́ зі́мська (Номис). Та́кеньки вся́ зіма́ зі́мська перезімува́лась (М. Вовч.)]. |
| Изводи́ться, извести́сь –
1) (приходить в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, (о мн.) поперево́дитися позво́дитися, ни́щитися, пони́щитися, (гал.) піти́ ні́воротом. [Господа́рство звело́ся ні на що; вся худо́ба поперево́дилася (Харківщ.). На цій робо́ті оде́жа ни́щиться, а на нову́ не заро́биш (Остерщ.). Па́сіка по сме́рті небі́жчика Ле́ся не пішла́ ні́воротом (Франко)]; 2) (худеть, истощаться) зво́дитися, зве́сти́ся, марні́ти, змарні́ти, помарні́ти, заневірні́ти (Харківщ.). [Од безсо́ння звела́сь: п’я́ту ніч не спимо́, не га́симо сві́тла (Коцюб.). Усі́ помарні́ли за цей тяжки́й час (Київ). Так молоди́ця заневірні́ла, на́че з домови́ни вста́ла (Сл. Гр.)]. |
| Из’я́н, Из’я́нец –
1) (убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря; 2) (недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)]. • С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)]. • Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)]. |
| Иму́щество – майно́, добро́ (диал. до́бре, р. -рого) ста́ток (-тку) и ста́тки (-ків), ста́тки-має́тки, доста́ток, худо́ба, (ум.) худі́бчина, (преим. земельное) має́ток (-тку) має́тність (-ности), до́бра (р. дібр). [Оддаю́ тобі́ в ру́ки все його́ майно́ (Св. П.). Пропи́в во́ли, пропи́в во́зи, пропи́в я́рма, ще й зано́зи, – все добро́ своє́ (Пісня). Що я, не хазя́їн на свойо́му до́брому? (Козел. п.). А ста́тку було́ в йо́го сім ти́сяч ове́ць, три ти́сячі верблю́дів, п’ятсо́т я́рем волі́в (Св. П.). Нажи́в собі́ ста́тки-має́тки криво́ю при́сягою (Л. Укр.). От як уме́р ба́тько, зоста́лася їм худо́ба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Має́ток його́ дохо́дить до мільйо́на (Франко). Має́тність рухо́ма і нерухо́ма (К. С.). Порозпоро́шували діди́зну і вели́кі до́бра (М. Вовч.)]. • -во движимое – рухо́ме добро́ (майно́), рухо́мість (-мости). [Їй (Акаде́мії) надає́ться пра́во набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́ (Ст. Ак. Н.). Худо́ба і вся рухо́мість при йо́му (Номис)]; (пожитки) збі́жжя, худо́ба, скарб (-бу), ужи́тки (-тків), мана́тки (-ків), мана́ття (ср. р.), (жалкое) мізе́рія, зли́дні (-нів), (неплохое) доста́ток (-тку). • -во недвижимое – нерухо́ме добро́ (майно́), нерухо́мість. • Государственное, общественное -во – держа́вне, грома́дське добро́ (майно́). • Казённое -во – скарбо́ве (казе́нне) майно́. • Городское -во – міське́ (комуна́льне) майно́. • Удельные -ва – уді́льні до́бра (має́тки). • Церковное -во – церко́вне добро́ (майно́). • Частное -во – прива́тне майно́. • Благоприобретенное -во – набу́те (на́дбане, нажи́те) добро́ (майно́), набу́ток (-тку), надба́нок (-нку), надба́ння́. [Неді́лене між на́ми все надба́ння на́ше (Куліш)]. • -во наследственное – спадко́ве добро́ (майно́), спа́дщина, спа́док (-ку), спа́дки (-ків). • -во родовое – родове́ добро́ (майно́), родови́й має́ток. • -во, доставшееся от предков – предкі́вщи́на. • -во, оставшееся от отца – ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братівщи́на, (от деда) діді́вщи́на, діди́зна. • -во пожалованное – на́дане добро́ (майно́). • -во заповедное – зака́зне́ майно́, запові́дник. • -во долговое – боргове́ майно́, борги́ на ко́му. • -во наличное – ная́вне майно́ (добро́), готови́зна. • -во раздельное и нераздельное – майно́ поді́льне і неподі́льне. • -во тленное и нетленное – майно́ тлі́нне і нетлі́нне. |
| Исключе́ние – ви́(й)няток (-тку), ви́їмок (-їмку), (процесс) ви́ключення, ви́лучення, вийняття́. [По́ки люди́ні ві́рю, то ві́рю в усьо́му без ви́нятку (Грінч.). Основни́м моти́вом усі́х істори́чних праць Антоно́вича (за де́якими лише́ ви́їмками) єсть протиста́влення двох чи́нників (Доман.). Ви́лучення з селя́нських грома́д поодино́ких осі́б – я́вище вже ду́же да́внє (Доман.)]. • Без -ния – без ви́нятку, без ви́їмку. • Всё без -ния – всі без ви́нятку, геть усі́, всі огу́лом. • Всё без -ния – все без ви́нятку, все загало́м, геть усе́. • За -нием кого, чего – з ви́нятком, за ви́їмком кого́, чого́, ви́йнявши що; помину́вши, ви́ключивши кого́, що. • За -нием (отчислением) такой-то суммы – ви́рахувавши (відверну́вши) таку́-от су́му. • За небольшими -ниями – за невели́чкими ви́нятками, за мали́м не все (вся, всі). [В Норве́гії за мали́м не вся земля́ в рука́х дрібни́х або сере́дніх вла́сників (Доман.)]. • За -нием этого – помину́вши це; по-за цим. [Та по-за ци́ми хи́бами опові́дання се га́рне (Грінч.)]. • Как -ние – як ви́няток, як (за) ви́їмок, винятко́во, виїмко́во. • Представлять, составлять -ние – явля́ти (собо́ю), дава́ти ви́няток, бу́ти за ви́няток. • -ние целого числа (из дроби), мат. – ви́лучення ці́лого числа́ (з дро́бу). |
| Искромса́ть – ізчекри́жити, почекри́жити, покриши́ти, (как лапшу) поло́кшити. [От кра́яти поча́в та ізчекри́жив так, що пропа́ла вся сукни́на (Боров.)]. • Искро́мсанный – із[по]чекри́жений, покри́шений, поло́кшений. |
| Исполоси́ть, Исполоса́тить что – (сделать полосатым) посмугува́ти, посму́жити що. [Я люблю́ таке́ посмуго́ване, ото́ й рядно́ так посмугува́ла (Борзенщ.). Вся пи́ка, ши́я і ру́ки посмуго́вані (Стор.)]. |
| Исчеза́ть, исче́знуть –
1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зника́ти, (иногда ни́кнути), зни́кнути и зни́кти, щ[зч]еза́ти, (иногда че́знути), ще́знути, (з)слиза́ти, (з)сли́знути, ги́нути, зги́нути, (пропадать) пропада́ти, пропа́сти, (о мн.) позника́ти, пощеза́ти и поче́знути, по(з)слиза́ти, посли́знути, (понемногу) заника́ти, зани́кнути. [Тума́н поча́в розхо́дитись, блі́днути й зника́ти (Грінч.). Але за́раз таке́ бажа́ння зника́ло (Крим.). Немо́в кажани́ ни́кнуть перед со́нечком ра́ннім (Манж.). Обере́жно ступа́є бо́сими нога́ми і ни́кне вре́шті за причі́лковою стіно́ю (Коцюб.). І зни́кла (Марі́я) в те́мному га́ю (Шевч.). Зни́кли ра́дощі, вті́ха, прина́да (Ворон.). При́вид щез (Коцюб.). Вили́ся пру́дко золоті́ гадю́чки і че́зли (Л. Укр.). Куди́-ж вони́ поче́зли? (Куліш). Ні́би ги́нуть (хма́ри) у прозо́рій глибині́ (Вороний). Ізги́нь, мано́, що так мене́ дури́ла! (Грінч.). Молодчи́на з йо́го грі́шми десь як ві́тер зги́нув (Рудан.). Зги́нула вся поети́чність (Крим.). Слиз, на́че крізь зе́млю пішо́в (Сл. Гр.). Зашипі́в (Сатанаї́л) і з-перед Бо́га сли́знув під земле́ю (Рудан.). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже посли́зли (Велик. вірша.). Як пропа́в сніг до ка́плі, тоді́ вже спра́вжня весна́ (Звин.)]. • Эти слова -зли у меня из памяти – ці слова́ зни́кли у ме́не з па́м’яти. [І все, що давно́ було́, з па́м’яти зни́кло (Л. Укр.)]. • Всё -за́ет, как тень – усе зника́є, мов тінь. • -че́з он бесследно – і слі́ду його́ не ста́ло, загу́в і слід за ним, як за водо́ю пішо́в, як вода́ вми́ла його́, на́че (мов) коро́ва язико́м його́ злиза́ла, як віл його́ лизну́в, щез як здимі́в. • -че́зло воспоминание, память о ком – і слід загу́в за ким. [На́віть пізні́ш, коли́ Інджуї́дів давно́ на сві́ті не було́ і слід за ни́ми загу́в, Хафи́з елегі́чно зга́дує за ті мину́лі часи́ (Крим.)]. • -нуть из виду – зни́кнути, ще́знути з оче́й. • -че́з из горизонта – зник з о́брію. • -знуть как дым – здимі́ти и зди́мніти. [Нена́че во́на крізь зе́млю пішла́ або здимі́ла (Мирг. п.)]. • -зни (прочь с глаз) – згинь! пропади́; 2) (гибнуть, пропадать, переводиться) ги́нути, зги́нути, ни́кнути, зни́кнути, (з)сли́знути, перево́дитися, переве́стися, (о мн.) поги́нути, ви́щезати, поче́знути, поперево́дитися; см. Погиба́ть, Переводи́ться 3. [Сам собо́ю ма́рний тру́тень із сві́ту зни́кне (Крим.). Ви́щезає жи́то (М. У. Е.). І він, як му́ха в зі́му, слиз (Котл.). Бода́й його́ ко́дло з на́корінком перевело́сь (Номис)]. Исчеза́ющий – 1) (прич.) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.; 2) (прил.) зни́кливий, ще́зливий, зсли́зливий. • Исче́знувший – зни́клий, ще́злий, зги́блий, (з)сли́злий, пропа́лий и пропа́щий. |
| Квадра́тный – квадрато́вий, квадро́вий, (иногда диал. о поверхности) кру́глий, (клетчатый) карта́тий. [Квадрато́ві мі́ри. Ха́тка завбі́льшки со́рок квадрато́вих арши́н (Грінч.). Вся ха́та була́ зло́жена з ли́пових квадрато́вих брусі́в (Стор.). Карта́та пла́хта (Звин.). На́ша ха́та кру́гла, а ва́ша до́вга (Харківщ.)]. • -ный корень, мат. – квадрато́вий ко́рінь. |
| Колосни́к –
1) рушт (-ту), колосни́к (-ка́). • -ки́ – ру́шти (-ів) и рушт. • Полый -ни́к – рушт порожня́вий; 2) бот. Elymus arenarius L. – колосня́к, ди́кий ячмі́нь; 3) (театр.) рушт, (вся верхняя часть) надкі́ння (-ня). |
| Краса́ –
1) краса́, красота́, (стар.) ліпота́, ласк. кра́сонька; (пригожесть, красивая наружность) уро́да, вподо́ба, подо́ба, ласк. вро́донька, вподо́бонька, подо́бонька; (роскошь) пишно́та, (украса) оздо́ба, окра́са. [На́що-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Ой, хоч зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Пісня). Свою́ кра́соньку утеря́ла (Пісня). Відчу́ти поети́чну красу́ (Крим.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Дале́ко їй було́ до старода́вньої ліпоти́ (Куліш). До́вго, до́вго дивува́лись на її́ уро́ду (Шевч.). Моя́ вро́да, як по́вная ро́жа: і на ли́ченьку рум’яне́нька, і на ста́ну го́жа (Пісня). Вподо́бонькою зва́ли: он де на́ша вподо́бонька (Г. Барв.). Як ми́лого не люби́ти, коли́ подобо́нька: сам біля́вий, вус чорня́вий, як у соколо́нька (Пісня). Край те́бе вся и́нша пишно́та приро́ди ува́ги моє́ї не зве́рне (Самійл.). Всю окра́су життя́ проглину́ло слове́чко це: зра́да! (Вороний)]; 2) бот. Amarantus caudatus L. – краса́, щири́ця, щир черво́ний, щире́ць (-рцю́), ли́сячі хвости́. |
| Кро́вный –
1) (однокровный) кре́вний, покре́вний. • -ные родственники – кре́вні (-них), кре́вні ро́дичі, кре́вна роди́на. [Він мені́ кре́вний ро́дич (М. Грінч.). Ой як тя́жко та ва́жко на чужі́й чужині́ без кре́вної роди́ни помира́ти (Пісня)]. • Не -ный родственник – назва́ний ро́дич, (о мн.) назва́на роди́на. [Відцура́лась мене́ вся кре́вна й назва́на роди́на (Пісня)]. • -ное родство – кре́вність, покре́вність, кре́вна роди́нність. [Зріка́юсь кре́вности з тобо́ю (Куліш). Не дозволя́є нам роди́нність кре́вна з тобо́ю би́тися крива́вим бо́єм (Куліш)]; 2) -ная нужда в чём – пеку́ча, пи́льна потре́ба чого́. • -ная обида – пеку́ча, смерте́нна обра́за. • -ное мщение – кровопі́мста, родова́ пі́мства. • Добытое -ным трудом, -ные денежки, -ный заработок – крива́ви́ця. [Багаті́є з моє́ї кривави́ці (Харківщ.)]; 3) (чистокровный) чи́стої кро́ви, чистокро́вний. [Чистокро́вний кінь]. |
| Кровь –
1) кров (-ви), (реже) крів (р. кро́ви́, кро[и]ві́), ум. крі́вця́, (пров.) крівля́, керва́, руда́ (-ди́), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха́, ю́шка, паюха́, мазка́. [Без бо́ю, без кро́ви (Крим.). Поженемо́ся за барише́м, а скі́льки крові́ бра́тньої нап’ємо́ся (Квітка). Кро́в’ю вона́ умива́лась (Шевч.). Крі́в’ю обкипі́ла вся на́ша давни́на (Л. Укр.). Усі́ ру́ки в крови́ (Харківщ.). Як вода́, крівля́ по сві́ті бу́де розлива́тись (Руданськ.). Так він крівле́ю і вми́вся (О. Пчілка). Руда́ – не вода́ (Номис). Лю́дська крівця́ не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ша́бля моя́ не раз паюхо́ю вми́лась (К. С.). Мазко́ю хо́че хто уми́тись, кому́ не жаль свої́х зубі́в (Котл.)]. • -вь артериальная – кров черво́на, (венозная) чо́рна (пога́на) кров. • Лицо у неё -вь с молоком – лице́ у не́ї мов кров з молоко́м; лице́ у не́ї бі́ле як ки́пень і рум’я́нці гра́ють. • -вью кровь омыть – кров за кров; кров зми́ти кро́в’ю. • Проливать -вь – ли́ти, пролива́ти (сов. проли́ти) кров. [За́раз бу́дуть тут лить непови́нную кров (Грінч.)]. • Обагрить -вью, см. Обагря́ть. • Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью – о(б)кипа́ти, о(б)кипі́ти кро́в’ю. [Окипі́ло се́рце гаря́чою кро́в’ю (Пісня)]. • Запекшаяся -вь – закипі́ла(я) кров. • Покрытый запекшейся -вью – закипі́лий, обкипі́лий кро́в’ю. • Покрывается -вью что – кров обкипа́є на чо́му, кро́в’ю обкипа́є що. • Лужа -ви – калю́жа кро́ви, крива́ва рі́чка (крини́ця). [Де стоя́ла Бондарі́вна – крива́ва крини́ця (Пісня)]. • Лежал в луже -ви – підпли́в кро́в’ю, лежа́в підпли́тий кро́в’ю (крівле́ю), лежа́в у калю́жі кро́ви. • Запачкать -вью – ума́зати в кров, укрови́ти, закрови́ти, (сильно) заюши́ти кого́, що. • Облиться -вью – уми́тися кро́в’ю, (грубо) мазко́ю. • Сердце обливается -вью – се́рце крива́виться. [І се́рце крива́виться, як згада́ю, яка́ мінли́ва лю́дська до́ля (Грінч.)]. • Побить в -вь кого – спусти́ти кров кому́, (грубо) спусти́ти юху́ (мазку́) кому́, помажчи́ти кого́. • Ушибиться в -вь – заби́тися до кро́ви, (сильно) об’юши́тися. • -вь ударила в голову кому – кров уда́рила (бу́хнула, лину́ла) до голови́ кому́. • Изойти, истечь -вью – зійти́ кро́в’ю, збезкро́віти. • Он истёк -вью – він зійшо́в кро́в’ю, він збезкро́вів. • Пустить -вь – ки́нути (спусти́ти) кров (руду́), відкри́ти жи́лу кому́. [Ки́нув їй руду́ з руки́ (Квітка)]. • Хоть -вь с носа – хоч кров з но́са. • Кро́ви (регулы) – мі́сячка, кра́ска; 2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). • Родная -вь – своя́ кров, рі́дна кров. • Это у него в -ви – це в йо́го роди́ме. • Голос -ви – кров озива́ється, го́лос кро́ви. • От -ви Рюриковой – з Рю́рикової кро́ви, з Рю́рикового ро́ду (колі́на). • Принц королевской -ви – принц королі́вської кро́ви, королі́вського ро́ду, колі́на; 3) бот., см. Драко́нова кровь, Зверобо́й. |
| Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)]. • Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок. • -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)]. • -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за. • -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла. • В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)]. • Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть. • Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)]; 2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)]. • -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)]. • Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́; 3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)]; 4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)]. • -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду; 5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)]. |
| Ла́герь – (военный и перен.) та́бо[і]р (-бору), ла́гер (-геря, редко -гря), (стан) стан (-ну), (только военный, стар.) обо́з (-зу), кіш (р. коша́). [Вся краї́на розби́лася на два вира́зні та́бори: пані́в та мужикі́в (Грінч.). Пусти́ мене́, коменда́нте, з обо́зу додо́му (Чуб.)]. • Расположить -рем – ота́борити кого́. • Располагаться, расположиться, становиться, стать -рем – та́боритися, та́бо[і]р та́борити, ота́боритися, ута́боритися, става́ти, ста́ти та́бором (ста́ном, обо́зом, коше́м), (стар.) окоши́тися. [От він (цар) і ота́борився над мо́рем (Рудч.). Ута́борились козаки́ на яко́мусь Дніпро́вому о́строві (Куліш). Перемо́жці ста́ли ста́ном в доли́ні (Л. Укр.). Ми йшли (сте́пом) та тут окоши́лись (Куліш)]. • Стоять -рем – стоя́ти та́бором (ста́ном, стар. обо́зом, коше́м), таборува́ти, стоя́ти. [В Яру́ коли́сь гайдама́ки та́бором стоя́ли (Шевч.). Пе́рське ві́йсько таборува́ло на берега́х Босфо́ра (Павлик)]. • Стоянье -рем – таборува́ння. |
| Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)]. • -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці. • -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)]. • -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева). • -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)]. • -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти. • -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці). • -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)]. • -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним. • -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий. • -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь). • -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. • Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)]. • -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)]. • -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі). • -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)]. • Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є; 2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти. • Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові. • Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть. • Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)]; 3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти. • Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть. • Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці. • У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́). • У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях. • -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти). • -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)]; 4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)]. • Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося). • Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом). • Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід; 5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти. • Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва). • На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та). • На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу; 6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го. • Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го; 7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му. • -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось; 8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)]. • Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го. • На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї. • -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку). • Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність. • -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть. • -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце). • Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́). • Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)]. • -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній. • -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)]. • -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)]. |
| Лихора́дка –
1) пропа́сниця, лихома́нка, тря́сця (-ці), трясо[а]ви́ця, трясу́чка, (веснянка) весну́ха. [Добри́день, пропа́сниці! Єсть вас сімдеся́т сім (Чуб. I). Я на пропа́сницю неду́гував (Л. Укр.). Як же ся ма́єте по ва́шій лихома́нці? (Самійл.). Тря́сця на́шим ворога́м (брань) (Чуб.)]. • Болотная -ка – боло́тяна пропа́сниця (тря́сця). [Смерть од боло́тяної тря́сці (Крим.)]. • -ка с бредом – гаря́чка, (в)огневи́ця. • Гастрическая -ка – шлунко́ва́ трясови́ця. • Жёлтая -ка – жо́вта пропа́сниця, корчі́й (-чія́), пога́нка. • Изнурительная -ка – висна́жлива (виснажна́) пропа́сниця, гнітю́чка, гніту́ха. • Крапивная -ка – кропи́в’яна пропа́сниця; см. Крапи́вница 1. • Нервная -ка – нерво́ва пропа́сниця. [Катери́ну труси́ла нерво́ва пропа́сниця (Грінч.)]. • Перемежающаяся -ка – перемі́нна пропа́сниця. • -ка бьёт, трясёт кого – пропа́сниця (лихома́нка, тря́сця) б’є, тру́сить кого́, ті́пає кого́ и ким. [Мене́ би́ла (труси́ла) пропа́сниця (Крим.). Ща́стя – як тря́сця, кого́ схо́че, того́ тру́сить (М. Вовч.). Злість ті́пала обома́, немо́в пропа́сниця (Коцюб.)]. • -ка меня, его схватила – лихома́нка (тря́сця) мене́, його́ схопи́ла, напа́ла. [Мене́ тря́сця схопи́ла (Н.-Лев.)]. • Дрожать как в -ке – труси́тися (тремті́ти), мов (як) у пропа́сниці (у лихома́нці, у тря́сці), мов з пропа́сниці; труси́тися, мов пропа́сниця (лихома́нка) б’є (кого́). [Вся труси́лася, мов з пропа́сниці (Грінч.)]. • Лежать в -ке – лежа́ти в пропа́сниці (в лихома́нці), на пропа́сницю (на лихома́нку); 2) (перен.: горячка) гаря́чка, лихома́нка. • Строительная -ка – будіве́льна гаря́чка (лихома́нка). |
| II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)]. • -ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі. • -ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну). • -ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту). • -ный классицизм – псевдокласици́зм (-му). • -ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га. • -ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу). • -ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення. • -ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка. • -ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди). • -ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище. • -ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку). • -ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь. • -ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція. • -ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док. • -ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)]. • Давать -ное показание – кривосві́дчити. • -ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка. • -ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця). • -ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)]. • -ный стыд – фальши́вий со́ром (-му). • -ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що. • -ная тревога – фальши́ва триво́га. • -ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние. • -ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)]. • Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок. |
| II. Ло́пать и Ло́паться, ло́пнуть – ло́пати и ло́патися, ло́пнути, (диал. зап. ло́пти), лу́скати, лу́скатися, лу́снути, (трескаться) трі́скати, трі́скатися, трі́снути, ре́пати, ре́патися, ре́пнути, (распадаться) розсіда́тися, розсі́стися, розска́куватися, розско́читися, (о посуде ещё) розлу́пуватися, розлупи́тися, розко́люватися, розколо́тися, (от мороза, замёрзнув с жидкостью) розмерза́тися, розме́рзтися; (о почках, бутонах) розпу́кувати(ся) и розпука́ти(ся), розпу́кнути(ся) и розпу́катися; (о мног. или во мног. местах) поло́пати(ся), полу́скати(ся), потрі́скати(ся), поре́пати(ся), порозсіда́тися, порозска́куватися, порозлу́пуватися, порозко́люватися, порозмерза́тися; порозпу́кувати(ся) и -ка́ти(ся). [Ой, ло́пнув обру́ч коло ді́жечки (Пісня). Всі шклянки́ поло́палися (Звин.). Барабо́ля не допекла́ся, а вся поло́пала (поре́палася) (Брацлавщ.). Не пи́рскай водо́ю! лу́сне шкло (Звин.). Гладки́й аж шку́ра трі́скається (Номис). Стара́ літерату́рна мане́ра трі́скає, і Коцюби́нський з не́ї вихо́дить на ши́рший світ (Єфр.). Іде́ він льо́дом, коли́ лід ре́пнув (Грінч. I). Не наду́шуй кле́пку: обі́ддя розся́деться! (Звин.). Голова́ йому́ розска́кується, зу́би з ро́та виліта́ють (Стефаник). Не повно́сили молока́, а за ніч аж гле́чики порозмерза́лися, – таки́й моро́з удра́в (Харківщ.)]. • Бомба -ла – бо́мба ло́пнула, (взорвалась) ви́бухла, розірва́лася. • Горшок -нул – го́рщик лу́снув (ло́пнув, трі́снув, розсі́вся, розско́чився, розлупи́вся). • Канат -нул – кодо́ла ло́пнула (лу́снула, перерва́лася). • Кожа на руках -тся от холодной воды – шку́[і́]ра на рука́х ре́пається від холо́дної води́. • Сапог -нул – чо́біт ло́пнув (ре́пнув, трі́снув, лу́снув). • Стекло -ло, стакан -нул – скло лу́снуло (ло́пнуло, трі́снуло), скля́нка лу́снула (ло́пнула, трі́снула). • Струна -ла – струна́ ло́пнула (лу́снула, урва́лася). • Чирей -нул – чиря́к ло́пнув (трі́снув, прорва́вся). [Трі́снув струп пога́ний (Франко)]. • Шина на колесе -нула – ши́на на ко́лесі ло́пнула (розско́чилася). • Наелся так, что боюсь -нуть – так наї́вся, що коли́-б і не розсі́вся (не лу́снув); наже́рся як не лу́сну! • -нуть от злости – ло́пнути, лу́снути, розсі́стися з (від) зло́сти. [Скриго́че, та аж як не розся́деться од зло́сти (Еварн.)]. • Хоть -ни – хоч лу́сни (ло́пни, розсядься, надсядься). [Нічо́го не скажу́, хоч проси́ і розся́дься (Свидниц.). Не хо́чу, та й го́ді, хоч ти надся́дься (М. Вовч.)]. • Что б ты -нул! – щоб (бода́й) ти лу́снув! щоб (бода́й) ти ло́пнув! щоб ти лоп! • Ло́пни мои глаза! – хай мені́ о́чі повила́зять! бода́й мені́ о́чі повила́зили! • Терпение его -нуло – терпе́ць йому́ увірва́всь. |
| Луна́тик, -тичка – снови́да, снові́я, снохо́да (общ. р.), мі́сячник, -ниця. [Ходи́в уве́сь час, мов снови́да (Франко). Я снохо́да, я снові́я, вся в уя́ві потону́ла (Чупринка)]. |
| Лучеза́рно, нрч. – промени́сто, ося́йно, ося́йливо. [Го́рдо, пи́шно, промени́сто золоті́ї сві́тять зо́рі (Л. Укр.). Ви́бігла на со́нце і стоя́ла вся промени́сто-золота́ (Грінч.)]. |
| Ма́ло – ма́ло, (немного) тро́хи, тро́[і́]шки, не гурт, незгу́рта, о́бмаль чого́, (скудно) ску́по, то́нко на що. [Ро́зуму бага́то, а гро́шей ма́ло (Номис). Це ді́ялось за царя́ Горо́ха (Горо́шка), як було́ люде́й тро́хи (тро́шки) (Приказка). Сумна́-невесе́ла прийшла́ вона́ додо́му, ма́ло чого́ пила́, ма́ло чого́ ї́ла (Мирн.). Тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти (Коцюб.). Гро́шей у ме́не не гурт (Звин.). Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). Ма́ємо ску́по да́них для зо́внішнього життя́ Коцюби́нського (Єфр.)]. • Иметь -ло денег – ма́ти не гурт (незгу́рта, о́бмаль) гро́шей. • У меня -ло денег – у ме́не ма́ло (о́бмаль, не гурт, незгу́рта) гро́шей, у ме́не ску́по (то́нко) на гро́ші. • Очень -ло – ду́же ма́ло, (описат.) як кіт (кома́р) напла́кав, з ми́шачу бідни́цю, з комаро́ву ні́жку. [Ро́зуму в йо́го як кіт напла́кав (Київщ.)]. • Я его очень -ло знаю – я його́ ду́же ма́ло зна́ю. • Много шуму, -ло толку – бага́то га́ласу – ма́ло ді́ла. • Так -ло – так ма́ло, так тро́шки. [А я так ма́ло, небага́то блага́в у Бо́га – ті́льки ха́ту (Шевч.)]. • Извините, что так -ло – ви́бачте, що так ма́ло (тро́шки). • Этих денег -ло на все ваши покупки – цих гро́шей (за)ма́ло (не ста́не) на всі ва́ші по́купки. • Слишком ма́ло – зама́ло, на́дто ма́ло, зана́дто ма́ло. [Сього́ було́ ще зама́ло, щоб розпоча́ти судову́ спра́ву (О. Лев.)]. • Ни -ло – (а)ні тро́хи, (а)ні тро́[і́]шки. [Ні тро́хи не помогло́]. • Чего -ло, то в диковинку – що новина́, те дивина́; чого́ не ба́чив, те в дивови́жу. • Похвалы его -ло трогают – за похва́ли (до похва́л) йому́ ба́йдуже. • -ло ли его наказывали, но он не исправляется – хіба́ ма́ло його́ ка́рано, коли́-ж він не кра́щає. • Довольно -ло, см. Малова́то. • Не -ло – чима́ло, чима́ленько, не-пома́лу, багате́нько. [Пани́ жаха́лись коза́цького завзя́ття не-пома́лу (Куліш)]. • Не -ло мне было хлопот с этим делом – не ма́ло (чима́ло) мав я кло́поту з ціє́ю спра́вою. • -ло ли что, -ло ли чего – ма́ло чого́, хіба́ ма́ло чого́. • -ло ли что может случиться – ма́ло чого́ мо́же ста́тися (тра́питися). • -ло ли что говорят о нём – хіба́ ма́ло чого́ про (за) ньо́го ка́жуть. • -ло ли чего бы вам хотелось! – ма́ло чого́-б ви хоті́ли, ще-б (пак) чого́ ви зах(о)ті́ли (забажа́ли)! • -ло того – того́ ма́ло, то не все ще, на то́му не край. • -ло того, что он глуп, но он ещё и зол – то не все іще, що він дурни́й, а він і лихи́й (злий). • -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать – на то́му не край, що він хо́че бу́ти бага́тим, а він хо́че ще й панува́ти. • Да -ло того – ба, та ще, та що-то, ма́ло ска́зано. [По́тім довело́сь нам розста́тися, ба й забу́ти оди́н о́дного (Грінч.). І жінки́, і молоди́ці повибіга́ють, та що́-то: і дітво́ра ви́сипле з хат (Квітка). В пече́рі показа́вся віск – ма́ло ска́зано, вся сті́нка зажовті́лася (Франко)]. • Ма́ло-по-ма́лу – пома́лу, пома́лу-ма́лу, помале́ньку, зма́лку-пома́лку, пово́лі, пово́лі-во́лі, пово́леньки, потро́ху, спроквола́, спокво́лу; срв. Понемно́гу. [Пома́лу став він бага́тшати (М. Грінч.). Пома́лу-ма́лу си́ня імла́ рі́дшає (Коцюб.). Зма́лку-пома́лку я навчи́вся майструва́ти (Київщ.). Так помале́ньку і підда́вся, і ві́рив в па́на, як ту́рчин в мі́сяць (Свидн.). Пово́лі по це́ркві, то тут, то там, займа́лися во́гники (Коцюб.). Спроквола́ добира́ючись, заплу́тав пан-отця́, як паву́к му́ху (Свидн.)]. • А ему и горя -ло – а йому́ і ба́йдуже (а йому́ ні га́дки) про що (за що). [Пташка́м про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)]. • Ма́ло-ма́льски – хоч тро́хи, хоч тро́[і́]шечки, ма́ло-на-ма́ло. [Хоч тро́хи розу́мна люди́на того́ не зро́бить (Київ)]. |
| Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2. |
| Минова́ть, мино́вывать, мину́ть и минова́ть –
1) кого, что (обходить, об’езжать, оставлять в стороне) – мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Я на ті діво́чі голоси́ просто́ й пішо́в, мина́ючи ха́ти (М. Вовч.). Нема́ чого́ стриба́ти нам в ого́нь, коли́ його́ і обмину́ти мо́жна (Грінч.). Пе́вне не додо́му йдеш, бо свій прову́лок промину́в (Грінч.)]. Да -нё́т (-ну́ет) нас чаша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця ча́ша; 2) что (пропускать, оставлять без внимания) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що. [Богоро́дицю так було́ по́спіль прокажу́, не мину́ й сло́ва (Г. Барв.). Не чита́й цього́, промини́ (Брацлавщ.)]. • Мину́я, Минова́в что (за исключением, кроме) – помина́ючи, ви́ключивши що, за ви́нятком, за ви́їмком, крім, о́крі́м чо́го; 3) не -ва́ть (не избежать) чего – не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́ и від чо́го. • Не -ва́ть ему тюрьмы – не мину́ти йому́ в’язни́ці, не втече́ він від ка́ри. • Этого не -ва́ть – цього́ не (об)мину́ти (не (об)мине́ш), від цьо́го не втече́ш. • Как ни беречься, а не -ва́ть ожечься – хоч як береже́шся (стереже́шся), а наре́шті впече́шся. • Чему быть, того не -ва́ть – що ста́тися ма́є, те ста́неться. • Двум смертям не бывать, одной не -ва́ть – сме́рти не відпе́рти; раз ма́ти роди́ла, раз і вмира́ти (Приказки); 4) (о времени) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́; срв. Проходи́ть 10. [Мину́ла весна́, лі́то мина́є (Грінч.). Змину́ло ще скі́лькись днів (Крим.). Час іде́, мина́ється (М. Вовч.). І обі́д, і по́лудень мину́всь, а Левка́ нема́ (Квітка). Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.). Уже́ петрі́вочка помина́є (Мил.). Пере́йдуть віки́, світ зава́литься (Рудан.). Зійшло́ і лі́то (Борзенщ.). Збі́гло кі́лька ро́ків (Коцюб.)]. • Зима ещё не -ва́ла – зима́ ще не мину́ла(ся), не промину́ла, не перейшла́, не перезимува́лася. • Вся беда -ва́ла – все ли́хо мину́лося. [Згада́й ли́хо, та й байду́же: мину́лось, пропа́ло (Шевч.)]. • Срок уже -ну́л – те́рмін (речіне́ць, строк) уже (про)мину́в, ви́йшов, (истёк) упли́в. • Опасность -ва́ла – небезпе́ка мину́ла(ся). • Ему -ну́ло двадцать лет – йому́ мину́ло (ви́йшло, перейшло́) два́дцять ро́ків, йому́ дійшо́в, йому́ помину́в двадця́тий рік. • Минова́вший – що мину́в(ся), промину́в и т. п.; мину́лий, перебу́тий. [Страшни́й та остато́чно щасли́во перебу́тий епізо́д (Франко)]. |
| II. Мир –
1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)]. • От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)]. • Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту. • Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу). • Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)]; 2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)]; 3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)]. • Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті. • Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті. • По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті. • На весь мир – на ввесь світ. • Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня). • Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо. • Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́. • Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)]. • Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)]. • Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́. • Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́. • Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)]; 4) (перен.: круг явлений) світ. • Два -ра (противоположных) – два сві́ти. • Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ. • Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ. • Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ. • Мир красоты – світ краси́. • Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ. • В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого; 5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)]. • Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1. • Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)]. • С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка. • На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся. • С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́. • На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка); 6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)]. • Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ. • Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да; 7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)]. • -ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)]. • Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да; 8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)]. • Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді; 9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)]. • Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті. • Оставить, покинуть мир – а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)]; б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися. |
| Молодё́жь – мо́лодь (-ди), мо́лодіж (-дежи), молод(н)е́ча, юна́цтво, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М. Вовч.). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (Н.-Лев.). Да́лі стари́й Вовк звелі́в молодне́чі ї́хати наза́д у степ (Марков.). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (Куліш)]. |
| Мы́ло –
1) ми́ло. [Чуже́ й ми́ло голи́ло, а своя́ й бри́тва не бере́ (Приказка)]. • -ло простое (стиральное) – про́сте (пра́льне) ми́ло, ми́ло до прання́. • -ло туалетное (душистое) – ми́ло до́бре, ми́ло туале́тне (запашне́). • -ло дегтярное, жидкое, ядровое – ми́ло дігтяне́ (дьогтьове́), рідке́, ядро́ве. • -ло купальное, плавающее – ми́ло купа́льне, пливу́ще (нетону́ще) ми́ло. • -ло мраморное, прозрачное, яичное – ми́ло мармуро́ве, прозо́ре, яє́чне. • Кусок, брусок -ла – кусо́к, брусо́к ми́ла. • Остаток -ла (обмылок) – зми́лок, недо́милок (-лка). • -ло серо, да моет бело – чо́рна коро́ва, – бі́ле молоко́, сіре́нька ку́рочка, – золоті́ яє́чка. • Ровно -ла наелся – пійма́в о́близня. • Их как -лом взяло – їх як ли́зень (лиз) злиза́в, їх як водо́ю зми́ло; 2) (на лошади) ми́ло, пі́на. • Лошадь примчалась вся в -ле – кінь примча́в уве́сь у ми́лі (у пі́ні) (зами́лений); 3) бот. – а) Кукушкино -ло (Lychnis chalcedonica L.) – зірки́ (р. зіро́к) горо́дні, зоря́, лісові́ зірочки́, гори́тва, гори́ця, грань (-ни), вогні́вка, діво́ча краса́; б) (Cypsophila muralis L.) лиши́ця (звича́йна), лиси́чка, миши́ця, перекоти́-по́ле, соба́че ми́ло; в) Дикое -ло (Dianthus superbus L.) – гвозди́ки розкі́шні, зво́здик (-ку) (стріпча́тий), крутове́жа; г) см. Мы́льник 1. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Набо́р –
1) см. Набо́рка 1; 2) (рекрутский) набі́р (-бо́ру), при́зов (-ву), (гал.) бра́нка, (народн.) некру́тчина. [Бу́ти-ж мені́ у нево́лі, у некру́тському набо́рі (Пісня). Заду́мав ці́сар бра́нку бра́ти (Федьк.). Пройшла́ в нас чу́тка – некру́тчина сього́ ро́ку бу́де (М. Вовч.)]. • По -ру – за при́зовом. [У ме́не два за при́зовом, дру́гий – своє́ю охо́тою (Звин.)]. • Являться к рекрутскому -бо́ру – ста́витися (до набо́ру, до при́зову, зап. до бра́нки). [А Гнат ще не ві́рить, що і йому́-би ста́витися, що се бра́нка бу́де (Федьк.)]; 3) (всё, что набрано) на́бі́р (-бо́ру), на́бра́ння́ (-ння́), (подбор, ассортимент) добі́р (-бо́ру). • -бо́р слов, фраз – ни́зка (збирани́на, спле́тево) слів, фраз. • -бо́р шерстей для узора – добі́р шерсте́й (во́вни) до узо́ру. • -бо́р инструментов – добі́р (припа́с) інструме́нтів (при́ладів, пристро́їв), пристрі́й (-ро́ю), прила́ддя (-ддя) до чо́го. • Хирургический -бо́р – хирургі́чний пристрі́й, хирургі́чне прила́ддя. • Чертёжный -бо́р – рисува́льний пристрі́й. • Полный -бо́р инструментов для какого-либо дела – спра́ва, справи́лля (-лля), на́чи́ння (-ння), припа́с (-су), снасть (-ти). [Прийшо́в швець зо всім свої́м справи́ллям (Сл. Ум.). А в мішку́ вся моя́ снасть (Звин.)]; 4) типогр. – скла́да́ння (-ння), набі́р. • Один лист -бора отпечатан – оди́н а́ркуш скла́да́ння (набо́ру) вже віддруко́вано; 5) морск. -бо́р корабля – снасть (корабе́льна); 6) (для сбруи, упряжи) добі́р блях (бляшо́к, цвяхі́в (до збру́ї)). |
| Наполня́ть, напо́лнить –
1) что чем – спо́внювати и сповня́ти, спо́вни́ти, по́внити, напо́внювати, наповня́ти, напо́внити, (заполнять) запо́внювати и заповня́ти, запо́вни́ти, (до краёв) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити, спо́внювати, спо́вни́ти и т. п. вщерть (до самых краёв: по са́мі ві́нця), (посуду, помещение ещё) запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипа́ти, наси́пати, (жидкостью) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти що в що, куди́ и що чим, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, понапо́внювати, понаповня́ти, позапо́внювати, позаповня́ти, повипо́внювати, повиповня́ти, позапоро́жнювати, позапорожня́ти, понасипа́ти, поналива́ти. [Сповні́мо ку́бки! (Куліш). Те́мрява сповня́ла глибо́кі яри́ та доли́ни (Грінч.). Лю́ди ко́жну кімна́ту спо́внили ґва́лтом (Коцюб.). Ку́бочки посповня́ла (Мил.). Споло́ханий го́мін по́внить дерева́ (Дніпр. Ч.). Тут тобі́, се́рденько, в степу́ погиба́ти, черво́ною кро́в’ю річки́ наповня́ти (Метл.). Невідо́мі лю́ди запо́внювали кімна́ти (Виннич.). Дим всю ха́ту заповня́є (Франко). Кро́в’ю річки́ й озе́ра випо́внювали (Куліш). Ти́ша виповня́ла ввесь двір (Коцюб.). Не ви́повниш Дніпра́-Славу́ти слі́зьми (Куліш). Глибо́кії доли́ни воло́ською кро́в’ю повипо́внював (Ант.-Драг.)]. • -ня́ть воз кладью – наванта́жувати (наладно́вувати) во́за (віз); срв. Нагружа́ть; 2) (отвлеч. и метаф.) спо́внювати, сповня́ти, спо́вни́ти, перейма́ти, перейня́ти, пройма́ти, про(й)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, налива́ти, нали́ти, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, поперейма́ти, попройма́ти, поналива́ти кого́, що чим. [Се хвилюва́ло й спо́внювало чуття́м звору́шеної вдя́чности (Н.-Лев.). Ві́тер сповня́в Зінько́ві гру́ди молодо́ю си́лою (Грінч.). Всю зе́млю спо́внила сла́ва чу́ткою про йо́го (Куліш). Ра́дощі, що се́рце поніма́ють (М. Вовч.). Ду́шу перейма́ли ні́жні ча́ри (Крим.)]. Напо́лненный – 1) спо́внений, напо́внений, запо́внений, ви́повнений, запоро́жнений, наси́паний, нали́тий и (зап.) на́лля́тий, поспо́внюваний и т. п. [Передаючи́ спо́внену ча́рку (Васильч.). По́суд, позапоро́жнюваний уся́кими напо́ями (Н.-Лев.)]; 2) спо́внений, про(й)ня́тий, пере́йнятий, нали́тий, попере́йманий, попро́йманий чим. [О́чі в не́ї спо́внені були́ слізьми́ (М. Вовч.). Раз добро́м нали́те се́рце вік не прохоло́не (Шевч.)]. • Сочинение -ное ошибками – твір по́вний помило́к. -ться – 1) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, поспо́внюватися и посповня́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [Відро́ вже спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.). Поко́ї спо́внились людьми́ (Н.-Лев.). Ча́рка по́внилась вино́м (Греб.). Ха́та вся виповня́лася людьми́, що надіхо́дили (М. Вовч.)]. • У коровы вымя -ется молоком – коро́ва налива́є, у коро́ви ви́м’я налива́ється. • У неё глаза -нились слезами – у не́ї о́чі зайшли́ сльоза́ми (слізьми́), у не́ї о́чі спо́вни́лися сліз; 2) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, перейма́тися, перейня́тися, пройма́тися, про(й)ня́тися, поніма́тися, по(й)ня́тися, налива́тися, нали́тися чим, (о мног.) поспо́внюватися, посповня́тися, поперейма́тися, попройма́тися, поналива́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [У йо́го гру́ди плаче́м сповня́лися тяжки́м (Самійл.). Вся істо́та спо́внилася ра́дістю (Черкас.). Душа́ її́ перейма́лася жале́м до тіє́ї люди́ни (Київщ.). Се́рце поняло́ся гні́вом та по́мстою (Леонт.)]. |
| Направля́ться, напра́виться –
1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)]. • Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом. • Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го. • Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику. • Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни. • Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а). • Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння). • Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му. • Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́. • Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється). • Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено). • Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася); 2) (брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)]; 3) (держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)]. • -ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою). • Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)? • -ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло. • Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани; 4) (пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)]; 5) (иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)]; 6) (запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися. • На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся); 7) (вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить. |
| Напряжё́нный, прлг. – напру́жений. [Вся істо́та була́ яка́сь напру́жена (Грінч.). Оте́ напру́жене дожида́ння (Крим.). По мої́х напру́жених не́рвах уда́рила хви́ля згу́ків (Коцюб.). Стоя́в у госпо́ді напру́жений на́стрій (Васильч.). Слу́хав з напру́женою ува́гою (Київщ.)]. |
| Насле́дник –
1) спадкоє́мець (-мця), спадкоє́мця (-ці, м. р.). [Батька́ми цивіліза́ції в Евро́пі були́ да́вні гре́ки, а спадкоє́мцями ста́ли усі́ христия́нські наро́ди (Доман.). Ді́ти, вну́ки, небожа́та – все-ж то аде́пти, одноіде́йні спадкоє́мці Кониськ.)]. • Законный -ник – пра́вний (зако́нний) спадкоє́мець. • Прямой -ник – безпосере́дній (по крови: кре́вний) спадкоє́мець; 2) (преемник) насту́пник. [Краї́на вся боя́лась, що вона́ (короле́ва) уме́рти мо́же без кре́вного насту́пника (Грінч.)]. • -ник престола – насту́пник на престо́лі (на тро́ні, на ца́рстві); срв. Престолонасле́дник. |
| Наспло́шь, нрч. – по́спіль, су́спіль, геть-чи́сто ввесь (вся, все, всі); скрізь; срв. Сплошь. |
| Настора́живать, насторожи́ть –
1) (стражу) ста́вити, поста́вити ва́рту (сторо́жу); 2) (уши, западню), см. Наставля́ть (3) уши, западню. -жи́ть ружьё – насторожи́ти (наці́лити) рушни́цю, наці́литися (рушни́цею), намі́ритися з рушни́ці на ко́го, на що; 3) -жи́ть (вдоволь) – настерегти́, попостерегти́ кого́, що; навартува́ти, начатува́ти. Насторожё́нный – 1) см. Наста́вленный 3 (под Наставля́ть); 2) см. отдельно Насторожё́нный 2. -ться – 1) (стр. з.: о западне), см. Наставля́ться 1 (под Наставля́ть); 2) (стр. и возвр. з.: об ушах) насторо́чуватися, насторо́чи́тися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися, нащу́люватися, нащу́литися, настру́нчуватися, настру́нчитися, (о мног.) понасторо́чуватися и т. п.; бу́ти насторо́чуваним, настро́ченим, понасторо́чуваним и т. п. [Ву́ха мої́ нащу́лились (Крим.)]; 3) (возвр. з.) насторо́чуватися, насторо́чи́тися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися, насторо́шуватися, насторо́шитися, (о человеке ещё) насторо́жуватися, насторожи́тися, (о мног.) понасторо́чуватися и т. п. [Насторочи́лися соба́ки, а по́тім ки́нулись на во́вчика гурто́м (Глібів). Хтось ішо́в; Ори́ся вся так і нашоро́шилась (Грінч.). Вже й Ко́рсунь су́против них насторо́шивсь (Куліш). Насторожи́вся, став придивля́тися, – здає́ться, біжи́ть соба́ка Васильч.)]. Насторожи́вшийся, см. Насторожё́нный 2. |
| Науще́ние –
1) (действие) науща́ння, намовля́ння, підмовля́ння, призво́дження, направля́ння, оконч. нау́щення, намо́влення, підмо́влення, призве́дення, напра́влення; срв. Науща́ть; 2) (подговор) на́уст (-ту), науша́ння, (обычно) намо́ва, намо́вка, (ум. намо́вонька), підмо́ва, при́(з)від (-воду), напра́ва, (тайное) на́шепт (-ту). [То намо́ва була́, бо він сам не го́ден те зроби́ти (Кам’янеч.). Не здава́йся на підмо́ву (Чуб. V). Ду́мають, що то з ме́не вся напра́ва, щоб не оддава́в бома́ги (Козелеч.). Од Рома́на вся напра́ва (Гнід.)]. • По -нию – з намо́ви, з підмо́ви, (реже) з на́усту, (реже) за намо́вою и т. д., за при́(з)водом (Кониськ.). [Усе́ оце́ я чини́ла з намо́ви і підгово́ру злих люде́й (Ор. Левиц.). Зневажа́ли князі́ грома́ду, за на́устом духове́нства (Куліш)]. |
| Нахму́ривать, нахму́рить – нахму́рювати, нахму́рити, похму́рити, схму́рювати, схму́рити, насу́мрювати, насу́мрити, (насупливать) насу́плювати, насу́пити, посу́пити що, (только о бровях) насува́ти, насу́нути (бро́ви), (о мног.) понахму́рювати, посхму́рювати, понасу́мрювати, понасу́плювати, понасува́ти. • -ть брови – нахму́рювати (схму́рювати, насу́мрювати, нахма́рювати, насу́плювати, напуска́ти, насува́ти), нахму́рити (похму́рити, схму́рити, насу́мрити, нахма́рити, насу́пити, посу́пити, напусти́ти, насу́нути) бро́ви. [Схму́ривши чо́рні бро́ви, сти́снувши уста́ (М. Вовч.). Нахма́ривши бро́ви (Крим.). Грі́зно насу́пила свої́ тонкі́ бро́ви (Н.-Лев.). Посу́пив бро́ви (Крим.). Напусти́ла бро́ви, як сова́ (Сл. Гр.)]. • Нахму́ренный – нахму́рений, похму́рений, схму́рений, насу́мрений, насу́плений, посу́плений, насу́нутий и насу́нений, понахму́рюваний, посхму́рюваний, понасу́мрюваний, понасу́плюваний, понасо́вуваний; (о человеке ещё, прлг.) охма́рений, похму́рий, хму́рий, охму́рий. [Нахму́рене обли́ччя (Київ). Нахму́рені (насу́плені, насу́нуті) бро́ви (Київ)]. -ться – 1) (стр. з.) нахму́рюватися, бу́ти нахму́рюваним, нахму́реним, понахму́рюваним и т. п.; 2) (возвр. з.) – а) (о человеке и перен.) нахму́рюватися, нахму́ритися, похму́ритися, схму́рюватися, схму́ритися, похмурі́ти, похмарні́ти, насу́мрюватися, насу́мритися, (образно) заворси́тися, (насупливаться) насу́плюватися, насу́питися, (только о бровях) насува́тися, насу́нутися, (о мног.) понахму́рюватися, посхму́рюватися, понасу́мрюватися, понасу́плюватися, понасува́тися. [Нахму́рився, насу́пився, – мовчи́ть, ані па́ри з уст (Київщ.). Височе́нні кру́чі понахму́рювались (Свидн.). Не міг розхму́рити брову́, що сама́ собо́ю була́ похму́рилася (Крим.). Усі́ похмурі́ли, зажури́лися (Мирний). Він похмарні́в (Крем.). Полко́вник насу́мрився (Корол.). Слобі́дка потемні́ла і вся насу́мрилась пону́ро й сумови́то (Корол.). Всміхну́вся, але́ за́раз-же заворси́лося його́ лице́ (Франко). Нічо́го не ка́же, ті́льки ще гі́рше насу́плюється (Л. Укр.). Бро́ви насу́пились (Н.-Лев.). Хма́ра насу́пилась (Г. Барв.). Сті́ни понасу́плювались (Тесл.). Заха́рко посу́пився (Крим.). Бро́ви насу́нулись, о́чі ви́котились (Стор.)]; б) (о небе) нахму́рюватися, нахму́ритися, захма́рюватися, захма́ритися, насу́плюватися, насу́питися, засу́плюватися, засу́питися, смутні́ти, посмутні́ти, (безл.) нахму́рити, нахма́рити, захма́рити, насу́пити(ся). [Не́бо засу́питься (Свидн.). На не́бі нахму́рило (Полтавщ.). Насу́пило, – аж сві́ту бо́жого не ви́дно (Сл. Гр.)]. • Нахму́рившийся – нахму́рений, насу́плений и т. п.; см. выше Нахму́ренный. |
| Не́га –
1) (действие), см. Не́жение; 2) (полное довольство) ро́зкіш (р. ро́зко́ши) и (чаще мн.) розко́ші (-шів). [Шко́да мені́ Окса́ночки: вдо́ма в ме́не їй була́ ро́зкіш, а в чужи́х лю́дях не те (Звин.)]. • Жить в -ге – жи́ти в ро́зкоші (чаще в розко́шах), розкошува́ти, купа́тися в ро́зкоші (в розко́шах), (переносно) панува́ти. [На́ше цуценя́тко живе́ у вас в ро́зкоші (Звин.). На́ші коти́ живу́ть у таки́х розко́шах, як рі́дні ді́ти (Звин.). Ді́йна коро́ва у ро́зкоші купа́ється (Шевч.). Він бага́тий, одино́кий, бу́деш панува́ти (Шевч.)]. • Содержать скот в -ге – держа́ти (купа́ти) това́р у ро́зкоші (у розко́шах); 3) (упоение, услада) ро́зкіш и розко́ші, пе́стощі (-щів и -щей), насоло́да, (очень редко) ніга́; (разнеженность) розні́женість (-ности); (сладостное изнеможение) (соло́дка) знемо́га, (истома) мло[і]сть (р. мло́сти) и (мн.) мло́сті (-ті́в). [Хоті́лося мовча́ти, щоб не зме́ншувати почуття́ ро́зкоши (А. Чайківський). Вся ніга́ мине́ться – з льо́дом води́ нап’є́ться (Пісня). Все навко́ло, поблизу́ і дале́ко, млі́ло в соло́дкій знемо́зі (Кінець Неволі)]. |
| Негодова́ние – обу́рення (-ння). [Вся ця сце́на виклика́є обу́рення (Грінч.)]. • -ние на что и против чего – обу́рення про́ти чо́го. [Обу́рення про́ти кривд і непра́вди (Доман.)]. • Приводить, привести в -ние кого – обу́рювати, обу́рити кого́. [Москва́ почала́ мене́ се́рдити та обу́рювати (Крим.)]. • Приходить, притти в (крайнее) -ние – почина́ти (ду́же) обу́рюватися и (ду́же) обу́рюватися, (ду́же) обу́ритися. • Исполненный -ния – по́вний обу́рення, обу́рений. • Он говорил в -нии, что… – він говори́в по́вний обу́рення (обу́рений, з обу́ренням), що… |
| Недолга́, нескл. Вот (вот тебе, да) и вся -га́ – та й край, та й го́ді, та й по всій спра́ві, та й квит, та й конт. |
| Неме́ть –
1) німі́ти, става́ти німи́м. [Уста́ не вмі́ють розімкну́ти, німі́ють (М. Вовч.)]; 2) (терпнуть) те́рпнути, потерпа́ти, млі́ти, (цепенеть) колі́ти, дубі́ти, дерев’яні́ти, (от холода) кля́кнути. [Холо́дним по́том облива́лась Мала́нка, вся те́рпла (Коцюб.). Потерпа́є шку́ра, як поду́маєш собі́, до чо́го воно́ йде́ться (Коцюб.)]; 3) (замирать, утихать) німі́ти. [До́вго, до́вго, ті́льки – «се́рце!» та й зно́ву німі́ли (Шевч.). Гай похили́вся, німі́є (Грінч.). По́ле німі́є (Шевч.). Біль німі́є тро́хи (Сл. Гр.)]. • -ме́ть от ужаса, от злости, от испуга – німі́ти з жа́ху, із (від) зло́сти, з переля́ку. [Ма́ти ди́виться на не́ї, од зло́сти німі́є (Шевч.)]; 4) (заглушаться) німі́ти, бу́ти заглу́шуваним. • При этой буре живой голос -ме́ет – під цю бу́рю живи́й го́лос німі́є (живо́го го́лосу не чу́ти). |
| Непого́да – него́да, непого́да, (слякоть) сльота́; срв. Нена́стье. [Нена́че со́нце ви́йшло з-за хмар після до́вгої него́ди та сльоти́ (Н.-Лев.). У дощ, у него́ду змо́кне було́ (Коцюб.). Не вважа́ючи на будь-яку́ спе́ку, будь-яку́ него́ду (Крим.). Насти́гне ніч та него́да серед го́лого сте́пу (Васильч.)]. • В -ду – під него́ду. [Під ві́тряну жорстку́ него́ду, як Тибр кипі́в і би́вся з берега́ми (Куліш)]. • От -ды – від него́ди, з него́ди. [Верства́ вся почорні́ла від него́ди (Мирний)]. |
| Несло́жный – нескладни́й, про́стий; (немудрёный) нему́дрий, нехи́трий; (непритязательный) невиба́гливий. [Нескладне́ виробни́цтво (Бонд. виробн.). Це робо́та про́ста, і без стру́мента мо́жна зроби́ти (Канівщ.). Нему́дре життя́ (Доман.). Ра́ло ду́же нехи́тра шту́ка, його́ бу́дь-який чолові́к зро́бить (Звин.). Його́ бухгальте́рія була́ невиба́глива, – вся в його́ голові́ (Франко)]. |
| Ни –
1) союз – а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)]. • У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́. • Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)]. • Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)]. • На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки). • Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́). • Ни капли, см. Ка́пля 2. • Ни крошки, см. I. Кро́шка 1. • Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший. • Ни с места, см. Ме́сто 1. • Ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)]. • Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́. • Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва. • Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь. • Ни гугу, см. Нигугу́. • Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что). • Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти. • Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)]. • Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же. • У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної). • Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)]. • Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́. • Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́. • Ни за что (на свете), см. Ничто́. • Ни к чему, нрч., см. Никчему́. • Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)]. • Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий. • Ни он, ни никто – ні він і ніхто́. • Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́. • Ни да, ни нет, см. Нет 2. • Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. • Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки). • Ни тот, ни другой – ні той, ні той. • Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти. • Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́. • Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)]. • Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1. • Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1. • Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́. • Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)]. • Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)]. • Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. • Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)]. • Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не. • Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́. • Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься. • Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний. • Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся). • Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2. • Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)]. • Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не. • Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2. • Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)]. • Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який. • Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)]. • Когда бы ни, см. Когда́ 3. • Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься. • Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь. • Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не. • С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме. • Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3. • Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)]. • Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну. • Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3. • Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)]. • Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)]. • Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься. • Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не. • Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло. • Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в. • Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. • Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)]. • Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься. • Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)]. • Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший; 2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. • Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)]. |
| Нове́ть – нові́ти, нові́шати, о(б)новля́тися, поновля́тися; срв. Нови́ться. • Весной вся природа -ве́ет – на (по, об) весні́ вся приро́да обновля́ється. |
| Нок, морск. – нок (-ка). [Нок – кіне́ць або́ вся полови́на ре́ї (Остр. Скарбів)]. |
| Ны́не, нрч. –
1) (теперь) тепе́р, (зап.) ни́ні, (в настоящее время) (за) тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (в наше время) за на́шого ча́су, за на́ших часі́в, в наш час, в на́ші часи́, на́шими часа́ми; срв. Ны́нче 1 и Настоя́щий 1 (В -щее время). [Я тепе́р неві́льник Хло́ї, що пісня́ми ду́шу го́їть (Франко). Наро́д, що й тепе́р визнача́ється свої́м ро́зумом, що живе́ на терито́рії, од приро́ди ще́дро обдаро́ваній, – цей наро́д ни́ні те́мний (Н. Громада). Прига́дуючи пе́ршу на́шу зу́стріч і той промі́нчик я́сної наді́ї, що блис мені́ тоді́, прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко)]; 2) (в этом году) цього́ ро́ку, цей рік. [Цього́ ро́ку (цей рік) жи́то до́бре вроди́ло (Брацл.)]; 3) (сегодня) сього́дні и сього́дня, (зап.) ни́ні. [Сього́дні ми вкри́ємось зо́ряним не́бом, а со́нце – під го́лови нам! (Я. Савч.). Сього́дня ки́даю і́скру повста́ння для всіх (М. Сем.). Соро́чка вся на ньо́му бі́ла, мо́в-би ті́льки ни́ні ра́но вбра́на (Франко)]. Срв. Ны́нче 1 - 3. |
| Обстано́вка – обста́ва, обста́вини, спря́ток (гал.) [Перед мої́ми очи́ма вста́ла вся обста́ва да́вніх ді́дових поко́їв (Неч.-Лев.). У теа́трі обста́вини (обстано́вка) ду́же га́рні (Кониськ.)]; (переносно, абстрактно) обста́вини (-вин). • Окружающая, внешняя домашняя обстано́вка – наокру́жні, зве́рхні, ха́тні обста́вини, ото́чення. [Світ розбу́рканих люде́й, що задиха́ються серед стари́х обста́вин (старой -вки) (Єфр.)]. • Жить при неблагоприятной -ке – жи́ти в несприя́тливих умо́вах (обста́винах, ото́ченні). • Совместная жизнь при такой -ке была ужасна – спі́льне життя́ за таки́х обста́вин жахли́ве було́. |
| Онеме́ть –
1) (стать немым) онімі́ти, занімі́ти, ста́ти німи́м. [Щоб я онімі́в, щоб я сві́та бо́жого не ба́чив, коли́ зна́ю (Кониськ.). Злові́снице, бода́й ти занімі́ла (Л. Укр.)]; (переносно) занімі́ти, знімі́ти, онімі́ти (о мн. понімі́ти), зате́рпнути, сте́рпнути з чо́го. [Дівча́та занімі́ли з переля́ку. На́стя немо́в захоло́ла, зате́рпла вся (Коцюб.)]. • -ме́ть от удивления – занімі́ти з ди́ва; 2) (о частях тела: отёрпнуть, затечь) за[с]те́рп(ну)ти, замлі́ти, (о мн.) помлі́ти, поте́рп(ну)ти. [Спи́на і но́ги поте́рпли з сидні́. Нога́ замлі́ла. Уже́ й ру́ки помлі́ли]; 3) (затихнуть, умолкнуть) занімі́ти. [Неха́й мені́ уста́ наві́ки занімі́ють]. • Онеме́лый – о[за]німі́лий; зате́рплий, сте́рплий, те́рплий, замлі́лий. [Я стоя́в і диви́вся, сте́рплий уве́сь (Коцюб.). Те́рплий па́лець]. |
| Опроверже́ние – запере́чення, спросто́вання. • Вся его жизнь служит -нием взводимой на него клеветы – все його́ життя́ дово́дить брехли́вість того́ на́клепу, що йому́ прикида́ють. |
| О́пухоль – пухли́на, пухлени́на, о́пух; набря́клість. • -холь твёрдая – ґу́ля, ґудз, морґу́ля, моцу́ля. • -холь шейных желез – жо́вна. [Як у нами́сті вся в жовна́х (Котл.)]. • -холь заушных желез – заву́шниці, сви́нка. • -холь слюнных желез у скота – зало́зиця. • -холь вымени – осо́вище. • -холь спадает – пухли́на відтуха́є. Срв. Отё́к. |
| Опьяня́ть, опьяни́ть – п’яни́ти, сп’яня́ти, сп’яни́ти, упо́ювати, упої́ти кого́, вступа́ти в го́лову кому́. [Ра́дість п’яни́ла ду́шу. Го́лову па́хощі з кві́тів сп’яня́ли]. • Опьяня́ющий – п’я́ний, п’янки́й, (немного) п’янкува́тий. [П’я́ні па́хощі. П’янкі́ мрі́ї. Тютю́н п’янкува́тий. П’я́ним горілча́ним ду́хом уже́ по́вна була́ вся світли́ця (Грінч.)]. • Опьянё́нный чем – сп’я́нений чим, сп’яні́лий з чо́го. |
| Основа́ние –
1) (действие) заснува́ння, закла́дення. • -ние (закладка) здания – закла́дини. • -ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста. • -ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви. • От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание; 2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва. • Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку). • -ние горы – спід гори́. • -ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи. • -ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника. • Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди. • Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́; 3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли]. • Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах); 4) (опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду). • Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в). • Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти. • Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в. • Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду. • -ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати. • Первое -ние – первопідста́ва. • Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію. • У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію. • Нет -ний – нема́ ра́ції. • Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів). • Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно. • Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей]. • На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го? • На -нии закона – на підста́ві зако́ну. • На этом -нии – на цій підста́ві. • Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́; 5) бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка). |
| Отрека́ться, отре́чься от кого, от чего – зріка́тися, зректи́ся кого́, чого́, відріка́тися, відректи́ся кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го, виріка́тися, ви́ректися кого́, чого́, (отвергаться) ки́датися, цура́тися чого́, відкида́тися, відки́нутися, відцу́руватися, відцура́тися від ко́го, від чо́го и кого́, чого́, відступа́тися, відступи́тися від ко́го, від чо́го, відкасну́тися, відсахну́тися від ко́го, (гал.) звергти́ся чого́; (отпираться) запреща́тися, запрети́тися. • -чься от своих слов – зректи́ся, відректи́ся свої́х слів. • -чься от своих взглядов, от своего права – зректи́ся свої́х по́глядів, свого́ пра́ва. • -чься от своей веры, от отчизны – зректи́ся (відректи́ся) своє́ї ві́ри, своє́ї батьківщи́ни, відцура́тися, відки́нутися (від) своє́ї ві́ри, (від) своє́ї ба́тьківщини, відступи́тися, відкасну́тися від своє́ї ві́ри, від своє́ї ба́тьківщини. • -чься от света – сві́ту відцура́тися. • Все родные от него -кли́сь – всі рі́дні його́ (від ньо́го) відрекли́ся (відцура́лися), від ньо́го відкасну́лися (відсахну́лися), уся́ рідня́ від йо́го відки́нулася (відступи́лася, відцура́лася). [Відступи́лася від ме́не вся моя́ роди́на]. • Пётр трижды -ка́лся от Христа – Петро́ три́чі зріка́вся Христа́, відріка́вся Христа́ и від Христа́. Срв. Отступа́ться. |
| Отступа́ться, отступи́ться от кого, от чего – відступа́тися, відступи́тися, відкида́тися, відки́нутися, (отрекаться) відріка́тися, відректи́ся від ко́го, від чо́го и кого́, чого́, зріка́тися, зректи́ся чого́, (покинуть) відкасну́тися, відсахну́тися від ко́го, від чо́го, відцура́тися кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го. [Відступи́лася від ме́не вся моя́ роди́на]. • -ться от веры – відступи́тися, відки́нутися від ві́ри; срв. Отрека́ться. • -ться от наследства в чью пользу – зректи́ся спа́дщини (спа́дку) на чию́ ко́ристь. • -ться от своего намерения – відступи́тися від свого́ на́міру (ду́мки), зректи́ся свого́ на́міру, поки́нути свій на́мір. • С ним пиво варить – от солоду -ться – як з ним пи́во вари́ти, то й со́лоду відцура́тись. |
| Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший. |
| Парча́ – парча́ (-чі́), грезе́т (-ту), златогла́в и злотогла́в (-ву). [Золота́ парча́. Глянь на се́бе: вся в пе́рлах…, грезе́ті, в оксами́ті (Стор.)]. • Серебряная -ча́ – альтемба́с (-су). См. Глазе́т. |
| Перека́лываться, переколо́ться –
1) переко́люватися, переколо́лися, перешпи́люватися, перешпи́литися; вико́люватися; поколо́тися; розко́люватися, розколо́тися, розру́буватися розруба́тися и т. д., см. Перека́лывать; 2) (исколоться) поколо́тися; 3) позако́лювати (оди́н о́дного); 4) розко́люватися, розколо́тися, розтрі́скуватися, розтрі́снутися, порозко́люватися, порозтрі́скуватися, поколо́тися, потрі́скатися. • Доска вся -коло́лась – до́шка чи́сто поколо́лася, потрі́скалася. |
| Перепрева́ть, перепре́ть –
1) перепріва́ти, перепрі́ти, перемліва́ти, перемлі́ти, (во множ.) поперепріва́ти, поперемліва́ти. [Усе́ в печі́ поперепріва́ло (поперемліва́ло)]; 2) (от сырости) перепріва́ти, перепрі́ти, перегнива́ти, перегни́ти; перегоря́ти, перегорі́ти, перетря[у]ха́ти, перетря́[у́]хнути; (всё) попрі́ти, погни́ти, погорі́ти, потря́[у́]хнути. • Вся сбруя -е́ла, рвётся – вся збру́я перегорі́ла (перетря́хла), рве́ться. • Пшеница -е́ла – пшени́ця попрі́ла (погнила́); 3) попрі́ти, попоті́ти. [Но́ги попрі́ли. Всі від спе́ки попоті́ли]. |
| Пе́сня – пі́сня, спів, спі́ванка (ум. пі́сенька, спі́ваночка). • Святочные -сни – святні́, святко́ві пісні́. • Весенние -сни – весня́нки, весні́вки. • Хороводные -сни – танкові́ пісні́, гаї́вки, шу́мки. • Петровские -сни – петрі́вча́ні пісні́, петрі́вки. • Сенокосные -сни – гребови́цькі пісні́. • Жатвенные -сни – зажни́вні, обжи́нкові пісні́. • Свадебные -сни – весі́льні пісні́. • Колыбельные -сни – колиско́ві пісні́, котки́. • Нищенские -сни – жебра́цькі пісні́, же́бранки. • Лебединая -сня – лебеди́ний спів. • -сня соловья – солов’ї́ний спів. • Затягивать, заводить -сню – заво́дити (заве́сти́) пі́сні. • Выводить -сню – виво́дити, витяга́ти (пі́сні). • Сложить -сню – проложи́ти пі́сню, скла́сти пі́сню. [Проложи́в їм пі́сню про царя́ Наливая́ (Куліш)]. • Всё та же -сня – ще не вся, почну́ з кінця́. • Старая -сня – стара́ ка́зка, це вже ми чу́ли. • Это ещё долга -сня – це ще до́вга пі́сня бу́де. • Чьим умом живёшь, того и -сенку поёшь – на чиє́му во́зі сиди́ш, того́ й пі́сню співа́й. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Подко́жный – підшку́рний, зашку́рний, позашку́рний. [Вся кров скипі́лася зашку́рня (Котл.)]. • -ная клетчатка – підшку́ра, ніздра́, підскі́рень (-рня). |
| По́длинный – спра́вжній, справде́шній, правди́вий, автенти́чний, досто́тній, щи́рий, су́тий, су́щий, нестеме́нний, чи́стий, настоя́щий, і́сний, і́стий, віру́тний. [Справде́шня грани́ця землі́ ру́ської. Щи́рий патріо́т. Пе́рстінь су́того зло́та. Кость оце́й, чи́ста боля́чка на о́ці (Крим.). І́ста ма́ма. Вся ма́мина вро́да і вда́ча (Неч.-Лев.)]. • С -ным верно – з оригіна́лом згі́дно. • В -ном виде – (о людях) живце́м. • -ный источник – автенти́чне джерело́. • -ная причина – су́ща (спра́вжня причи́на). • -ная правда – су́ща (щи́ра) пра́вда. |
| Подтека́ть, подте́чь –
1) (подо что) підтіка́ти, підтекти́, підбіга́ти, підбі́гти, (о мн.) попідтіка́ти, попідбіга́ти під що; 2) -ка́ть, -те́чь под что (о реке: подходить вплоть) – підхо́дити, підійти́, підбіга́ти, підбі́гти, підтіка́ти, підтекти́ під що, до чо́го. [Дніпро́ підхо́дить під са́ме мі́сто, до са́мого мі́ста]; 3) (подмачиваться снизу чем-л.) підплива́ти підпливти́, підхо́дити, підійти́ чим (водо́ю, кро́в’ю). [Ба́ба, вся підпли́вши кро́в’ю, лежа́ла, як ме́ртва (Грінч.). Хліб підпли́в (підійшо́в) водо́ю]. • Глаз -тё́к, -тё́к кровью – о́ко підпли(в)ло́, о́ко підпли(в)ло́ (підійшло́) кро́в’ю. • Подтё́кший – підте́клий, підпли́лий. • -шая вода – підте́кла вода́. • -ший хлеб – хліб, що підпли́в (підійшо́в) водо́ю. • -ший глаз – о́ко, що підпли(в)ло́, підпли́ле (кро́в’ю) о́ко. |
| Похолоде́ть – (от испуга) похоло́нути, охоло́нути, схоло́нути, захоло́нути; (остить) похолодні́ти. См. Холоде́ть. [Похоло́ла я вся з о́страху (Кониськ.). Я так і охоло́в, як заба́чив во́вка (Звяг.). Хома́ як гля́нув, то й схоло́нув (Рудч.). Я так і захоло́ла вся (Коцюб.)]. • Похолоде́вший – похоло́лий, захоло́лий; похолодні́лий. [Взя́ла його́ похолодні́лу ру́ку (Кониськ.)]. |
| Предрасполага́ть, предрасположи́ть кого к чему – схиля́ти, схили́ти кого́ до чо́го напере́д, роби́ти, зроби́ти нахи́льним до чо́го. [Бліде́ обли́ччя, непору́шні о́чі і вся його́ по́стать напере́д схиля́ли до чогось особли́вого, незвича́йного (Корол.). Ду́же те́пла оде́жа ро́бить люди́ну нахи́льною до засту́ди]. |
| Претворя́ться, претвори́ться – перетво́рюватися, перетвори́тися, переміня́тися, переміни́тися в що. [Чуття́ перетво́рюються в слова́ і вчи́нки. На бага́тий ве́чір бува́є така́я годи́на, що вся вода́ переміня́ється в вино́ (Рудан.)]. • -ться в действительность – перетво́рюватися, перетвори́тися в ді́йсність. [Той черво́ний тума́н, що тепе́р нави́с над ни́ми, перетво́риться за́втра у ді́йсність (Коцюб.)]. |
| Приё́м –
1) (действ.) прийма́ння. • -ё́м денег, заказов – прийма́ння гро́шей, замо́вленнів. • -ё́м рекрутов – прийо́м. [Ой става́ли до прийо́му, а все в одну́ ла́ву (Грінч. III)]. • Производить -ё́м в школу – прийма́ти, прийня́ти, запи́сувати, записа́ти, набира́ти, набра́ти до шко́ли; 2) (встреча и привет) прийма́ння, прийняття́, віта́ння, (реже) ша́на. [Відбуло́ся урочи́сте прийняття́ (віта́ння) госте́й. Чи хо́роше там гостюва́ть? Яка́ була́ тобі́ там ша́на? (Глібов)]; 3) на́пад (-ду), за́хід (-ходу), раз (-зу). [Ви всіма́ на́падами, а ну-те ще по-жіно́чому! (Мир.)]. • В один -ё́м – заразо́м, за одни́м ра́зом, за одни́м хо́дом (за́ходом), за одни́м на́падом. • В два (три) приё́ма – двома́ (трьома́) на́падами, за́ходами. [Трьома́ на́падами сі́яли ліс (Звин.). Трьома́ на́падами дощ ішо́в (Грінч.)]. • В несколько -ё́мов – кількома́ на́падами. • Повторительный -ё́м – на́ворот. [Вони́ трьома́ на́воротами пили́ в нас (Крим.)]. • -ё́м пищи – пої́дка, попої́жка. [Ліка́рство три́чі на день пи́ти після попої́жки]. • Дать лекарство в два -ё́ма – да́ти лі́ки за два ра́зи. • По ложке на -ё́м – по ло́жці на раз; 4) (способ, сноровка) спо́сіб (-собу). [Не вели́ка шту́ка дерев’я́ну ло́жку зроби́ти, а все́-таки тре́ба ма́ти свої́ способи́ (Франко)]. • Хитрые -ё́мы – му́дрощі, викрута́си. • Проделать ч.-нб. другим -ё́мом – зроби́ти що и́ншим спо́собом. • Здесь нужен другой -ё́м – сюди́ тре́ба и́ншого спо́собу; 5) (движения, ухватки) у́даль (-ли), вда́ча (-чі). [Вся ба́тьківська у́даль у ньо́го (Херс.)]. |
| Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го. |
| Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ –
1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д. |
| Промахиваться, -махнуться – дава́ти, да́ти ма́ху (хи́би), хи́би́ти, схи́би́ти, мили́ти, змили́ти, огу́литися, шпака́ вби́ти, дава́ти, да́ти хука́, скиксува́ти; (редко) осковзну́тися; (только стреляя, бросая, мяч и т. п.) прокида́ти, проки́нути, не влу́чити, не втра́пити; (в игре, где нужно поймать брошенное) стра́тити. [Цей ма́ху не дасть (Конис.). Вели́кого ма́ху дав я (схи́бив я) в цій спра́ві. Крий Бо́же схи́бити в чому́, – пропа́ла вся на́ша спра́ва і грома́дська вку́пі (Л. Укр.). Він не хибне́ тебе́, хоч як висо́ко ви́сить (Франко). Як хо́че чого́сь добу́тися, то вже не змили́ть. Стре́льнув і схи́бив – тро́хи пони́зив. Та й пан не огу́лився, що таку́ кра́лю полюби́в (Лебед. нов.). Скиксу́єш раз – тоді́ проща́й (Котл.). Я тим осковзну́всь тро́хи, що ра́но посі́яв. Стріля́в на во́вка та й проки́нув (схи́бив). У кре́мняхи гуля́ла, аж чоти́ри рази́ стра́тила (Борз.)]. |
| Пропада́ть, пропа́сть –
1) см. Дева́ться, де́ться, -да́ть, -па́сть совершенно, окончательно – запропада́ти(ся), запропа́сти(ся). • -па́сть бесследно – пропа́сти бе́з вісти, заги́нути й слі́ду не ки́нути, (опис.) піти́ з(а) ві́тром, за водо́ю; на́че лиз злиза́в кого́, що; на́че коро́ва язико́м злиза́ла кого́, що; (шутл. о человеке) пропа́в як пес у я́рмарок; 2) (гибнуть) пропада́ти, пропа́сти, ги́нути, загиба́ти, заги́нути, занапаща́тися, занапасти́тися, зво́дитися, зве́сти́ся. [Хай пра́ця лю́дська не ги́не ма́рно (Коцюб.). Скі́льки добра́ загиба́є (Коцюб.). Бу́ду роби́ть, бу́ду годи́ть, то і в чужи́х люде́й не заги́ну (Пісня). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Пісня). Що мину́ло, те пропа́ло (Франко). Занапаща́ється за не́любом мій вік молоде́нький]. • -дё́т всё имущество – заги́не (пропаде́, поля́же) все добро́ (майно́). [Не поки́ну Бату́рина – все добро́ поля́же: і двіро́к мій муро́ваний, і млини́ крила́ті, і запа́си вели́кії (Рудан.)]. • Пропади́ оно! – неха́й воно́ зведе́ться! [Не пряде́ться, неха́й воно́ зведе́ться]. • Не -дё́т! – не пропаде́! Не де ді́неться! • -па́ло всё! – пропа́ло все! Все пішло́ ма́рно! Пропа́щі світи́! [З тіє́ї ля́хівка ви́йшла, а сей москале́м став. Пропа́щі світи́! (Свидн.)]. • -да́ть, -па́сть по́пусту – марнува́тися, змарнува́тися, пу́сто йти, піти́. [Господа́рство марну́ється (Неч.-Лев.). На па́нщині ро́бить, а свої́ дні до́ма й так іду́ть пу́сто (Г. Барв.)]. • -па́сть (испортиться), валяясь без присмотра – зваля́тися. [Не зноси́лася ця сви́та, а зваля́лася]; 3) (исчезать) зника́ти, зни́к(ну)ти. [Уде́нь її́ ми не ба́чили; роби́ла при па́нії, а вве́чері знов зни́кла (М. Вовч.). Де-ж ви́дно се, що зни́кла на́ша си́ла? (Грінч.)]. • Он -па́л у меня из глаз – він зник мені́ з оче́й. • У меня -па́ла охота – у ме́не зни́кло бажа́ння. • Он -па́л в толпе – він зник у юрбі́ (у сто́впищі); 4) (гибнуть, дохнуть) ги́нути, зги́нути, зги́б(ну)ти, пропада́ти, пропа́сти, (пренебр.) ґи́ґнути, (з)сли́знути; (о мног.) поги́нути, попропада́ти, посли́з(ну)ти; (о всех) ви́гинути (до ноги́, до ре́шти); (только о домашн. скоте) (диал.) де́йкатися, поде́йкатися. [Як пішо́в на заробі́тки, то там і згиб: каза́ли, що втоп ні́би-то. Ви́гинула вся худо́ба з сибі́рки. Оце́ у нас паді́ж був – скот усе́ де́йкався, по́ки ввесь переде́йкався (Київщ.). Кві́ти поги́нули з моро́зу. Наро́дній во́рог зслиз (Куліш). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже́ посли́зли (Кіев. Стар.)]. • -па́л бы я – заги́нув-би я; було́-б по мені́. • -ду́ я – бу́де по мені́. [Як не бу́де миле́нького, то бу́де по мені́ (Пісня)]. • Либо пан, либо -па́л – куць ви́грав, куць програ́в (Ном.); або́ здобу́ти, або́ вдо́ма не бу́ти. • -па́л ни за что – пропа́в за ніщо́, пропа́в ні за ца́пову ду́шу, пропа́в ні за соба́ку. • -пади́ (пропада́й) он! – хай він зги́не (зсли́зне)! • Пропади́ ты (пропадом)! чтоб ты пропа́л! – щоб ти зслиз! Бода́й ти на́гло зслиз! Неха́й тебе́ ли́зень лизне́ (зли́же)! Бода́й тебе́ з корі́нням ви́гладило! Щоб ти при́ймо́м пропа́в! Неха́й за тобо́ю заклеко́че! Щоб ти тя́мився! • Пропа́вший (исчезнувший) – пропа́лий, запропа́щий, запропа́щений, зни́клий. [Тре́ба шука́ти запропа́щого хло́пця (Корол.). Запропа́щена гра́мота наре́шті знайшла́ся (Н. Рада)]. |
| Пропотеть – спітні́ти, упрі́ти, удушні́ти. • Нужно -те́ть хорошенько, и простуда пройдёт – тре́ба до́бре спітні́ти, то засту́да мине́ться. • Одежда на нём вся -тела – оде́жа на йому́ вся пройшла́ (прося́кла) по́том. • Пропоте́вший (о ком) – спітні́лий, упрі́лий, удушні́лий (о чём) прося́клий (переся́клий) по́том. |
| Просоле́ть – просолі́ти, усолі́ти, просоли́тися, усоли́тися, пройти́ сі́ллю, (о мн.) повсо́люватися. [Ри́ба просолі́ла. Вся оде́жа моя́ просолі́ла слізьми́ (Мирн.). Огірки́ всолі́ли]. |
| Про́шлый – мину́лий, пере́йшлий, про́(й)шлий. [А ще про́шлими вака́ціями був зовсі́м не таки́й: несмі́ливий, банду́роватий (Свидн.)]. • -лая жизнь – мину́ле життя́. • -лый год – мину́лий рік, той рік, (диал.) торі́шній год, тогі́дній рік. • -лое лето – мину́ле лі́то, торі́шнє (тогі́днє) лі́то, те лі́то. • В -лом году – мину́лого ро́ку, в мину́лому ро́ці, торі́к, уторі́к, тогі́д, того́ ро́ку, (диал.) у тогі́дньому ро́ці, за той рік. [Брат у тогі́днім ро́ці знайшо́в (Гн. II). Як за той рік, бу́деш ти тако́ю (Шевч.)]. • На -лой неделе – на мину́лому (на тому́) ти́жні, мину́лого (того́) ти́жня. • -лое – мину́ле (-лого), коли́шнє (-нього), мину́лість (-лости), мину́вшина, бува́льщина. [Не зга́дуючи мину́лого, не гада́ючи й про будучину́, жила́ вона́ ті́льки тепе́рішнім ча́сом (О. Лев.). Згада́ коза́к коли́шнєє, згада́ та й запла́че (Шевч.). Той пункт, з яко́го тре́ба було́ диви́тись на на́шу мину́лість (Грінч.). Якби не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять (Єфр.). І наш наро́д ма́є свою́ сла́вну бува́льщину (Київ.)]. • Далёкое -лое – давни́на́, да́вня давни́на́, да́внє да́вно, да́вні да́вна, старовина́. [Спогада́ймо да́внюю давни́ну (Л. Укр.). І хоч-би на сміх де моги́ла о да́внім да́вні говори́ла (Шевч.)]. • Человек с тёмным -лым – люди́на з непе́вним (з те́мним) мину́лим, з непе́вною (з те́мною) мину́вшиною. |
| Пу́таница –
1) плутани́на, плутани́ця, путани́на, путани́ця, плу́танка, плутня́, (смешение) поплу́тання, (в мыслях, в голове) не́лад, за́вороть (зап.). [Щоб не плоди́ти непорозумі́ннів та плутани́ни в свої́ націона́льно-грома́ських стосу́нках (Єфр.). Аж у голові́ плу́тається од ті́ї плу́танки (Гр.). Вся ця плутани́ця була́ зо́всім не така́, щоб з не́ї ле́гко мо́жна було́ ви́плутатися (Грінч.)]; 2) (перепутанный моток ниток, верёвок и т. п.) п(л)утани́ця. |
| Пыхте́ть –
1) пи́хкати, па́хкати, бу́хати. [По́їзд ви́хопився з доли́ни і, пи́хкаючи, грю́каючи та сопу́чи, погна́в да́лі (Леонт.). Гура́льня наха́бно смія́лась ря́дом черво́них ві́кон і го́рдо па́хкала ди́мом (Коцюб.). Гура́льня бу́хає ди́мом і вся тремти́ть, я́сна, вели́ка, жива́ серед ме́ртвої но́чи (Коцюб.)]; 2) (кряхтя) пи́хкати, пу́хкати, (гал.) фу́кати, фуча́ти и футі́ти; (дышать коротко вслух) сопти́, са́пати. [Він наду́в що́ки й став пи́хкати (Васильч.). Хо́дить він після обі́ду по кімна́ті та ті́льки пу́хкає (Грінч.). Аж ось і підма́йстер надійшо́в, фу́каючи чого́сь, як міх кова́льський (Франко)]. • Он -тит как вол – він сопе́ (са́пле), як віл. • -тал, -тел над работой а не справился – сіп, сіп над робо́тою, а не дав собі́ з не́ю ра́ди. • Он -тит злобою – він чми́ше (и чми́хає), дму́хає злі́стю. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].  |
| Акцент –
1) (лат., произношение) акце́нт, вимо́ва; 2) (ударение) акцент, наголос, наголошення, наголошування, підкреслення: • говорить с акцентом – говорити з акцентом; говорити із своєрідною (нечистою) вимовою; вимовляти слова по-своєму (нечисто); делать акцент на чем; • ставить акцент на что – наголошувати на чому. [В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом (М.Коцюбинський). Вона й говорила з ним потім по-руськи, але з якимось неруським акцентом (І.Франко). Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Б.Грінченко). Юзя вже досить вміє по-німецьки, а французьку вимову німка їй навіть попсувала (Л.Українка). — Ні, — запевнив його Травмований. — З нами ніхто ні про що не домовлявся. Так що машина може не приїжджати. — А як же витяг від комунальників? — А ми клали на комунальників, — пояснив Шура. — І на їхні витяги теж, — розставив він акценти (С.Жадан). Якщо хочете залишитись у місті необлаяним та неопльованим — вимовляйте «Адєса». Зараз це єдина характерна ознака, яка гуртує громаду міста в локальну соціальну групу. Щоправда, виявляється, що старовинні фонозаписи та спогади більшості одеситів стверджують — вимова «Адєса» веде свій початок ледве з 1960-х років — до того часу вся планета спокійно вимовляла тверде Д. Ця вимова характерна для мови місцевих євреїв — їдишу, для української мови, для англійської, грецької (а саме з неї походить сама назва міста) та французької мов. Проте відсутність інших характерних ознак (як то кольору шкіри, культурних особливостей, спеціальних навичок тощо), які б відрізняли мешканців міста від прибулих у 1950 — 1970-х переважно з українських сіл переселенців, призвели до канонізації суто літературної російської вимови з аканням та пом’якшенням Д (Олександр Полторак). Потім, у прокаті, насилу второпала, що мені кажуть. Акцент у них там — нехай Бог береже… (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)]. |
| Бездумный – бездумний, (беззаботный) безтурботний. [— Ні, ще одного спробую,— сказав по довгій хвилі бездумного остовпіння Невеличкий (І.Франко). Він проводив поглядом стрижені й уквітчані косами голівки, прямі й похилені до пліч у сласному вигині шиї; перед ним проходили зачаровані собою пари, неуважні одинаки — вуличні гамлети, гурти хлопців, що вганяли за дівчатами, кидаючи їм перші пласкі слова знайомства, що тут набували збудної гостроти; запізнілі ділки, не поспішаючи до нудного дому, статечні панії, скоса позираючи на чоловіків і щулячись від несподіваних дотиків, його вуха чули невиразний гомін переплутаних слів, раптові вигуки, випадкову лайку і той гострий сміх, що, зринувшись десь, котиться, здається, з вуст на вуста, запалюючи їх по черзі, мов сигнальні вогні. І вся душа його займалася нестримною ворожнечею до цього бездумного, сміючого потоку (В.Підмогильний). — І як це я забула! — вигукнула вона, стріпнувши гарною кучерявою голівкою і ніби дорікаючи сама собі. — Я така легковажна й бездумна! (П.Соколовський, перекл. Ш.Бронте). Недоліком бездумної людини є не те, що вона не думає, а те, що вона думає, що вона думає (А.Маєвський)]. |
| Библия – (греч.) Біблія, Святе Письмо. [Святе Письмо подібне до ріки або моря. Часто там, де за зовнішністю здається зле та просте, одкривається глибина, що її не легко бачать навіть і янгольські очі (Г.Сковорода). Біблія містить в собі більше ознак правдивості, ніж вся світська історія (І.Ньютон). Існування Біблії як книги – найцінніше з-поміж усього, що людство пізнало за всі часи. Будь-яка спроба зменшити значення Біблії – злочин проти людства (Е.Кант). Я переконаний, що Біблія — це найкращий дарунок Бога людині. Все найкраще від Спасителя світу дається нам через цю книгу (Е.Лінколн). Глибоке знання Біблії має більшу вагу, ніж університетська освіта (Теодор Рузвелт). Біблія каже вам, як потрапити на небо, а не як воно влаштоване (Папа Іван Павло II)/ Я от думав, чому люди, старіючи, дедалі активніше читають Біблію. І тут меня осяяло: вони ж готуються до випускного іспиту (Дж.Карлін)]. |
| Брючина – штанина, холоша, ногавиця. [— Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло; Чи знав ти, що такеє гроші? Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось, Свитина вся була в латках (І.Котляревський). Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину (Н.п.). Били-сте Йваниху? — запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Л.Мартович). Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння (Г.Тютюнник). До води б, щоб жерти, пхати, чарки дістать як долю з штанини, і кружелять горілку за світ без хмар і без війни за білий світ порічок… (В.Стус). Рипнули двері протяжно, наче зітхнули, й на порозі став Юхим. Голомозий, розхристаний, одна штанина заправлена у валянок, а друга — ні (Є.Гуцало)]. |
| Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. |
| Гиацинт –
1) (греч., миф., ещё Гиакинф) Гіяцинт; 2) (минер., греч.) гіяцинт (совет. гіацинт); 3) (бот., лат.) гіяцинт, яр-цвіт. [— Сниться мені часом, що вона така легенька, як повітря або туман, і ніби все ходить в квітнику поверх левкоїв та гіацинтів і ні одна квітка не вгинається під її легенькими черевичками; часом сниться, що вона ходить по хвилях на морі, то ніби пливе на рожевих хмарах на заході сонця, в дивному зеленому убранні, вся в рожах та леліях, і співає такі дивні пісні, що в мене серце замирає. А в неї на голові вінок з рож, а над вінком сяє вечірня зірка (І.Нечуй-Левицький). Ми збирали яр-цвіт берегами Там, де балка до річки спадала (В.Свідзинський). З’являться, не знати звідки, І стокротки, і нагідки, І лілеї пізній цвіт, І найперший первоцвіт; Запишаються в діброві Гіацинти сапфірові, І впаде на ці дива Перша крапля дощова! (В.Мисик, перекл. Д.Кітса). Бідолашна, в ній також була якась вразливість лісових гіацинтів, вона не була з гуми й пофарбованого волосся, як сучасні дівчата (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло: • ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк; • ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти; • без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі; • без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.); • бешенные деньги – скажені (страшні) гроші; • больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.); • большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти; • брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.); • бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші; • бумажные деньги – паперові гроші; • быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми); • ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей; • взыскивать деньги – стягати гроші з кого; • вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди; • возврат денег – повертання, повернення грошей; • вот уже и нет денег – от і по грошах; • время – деньги – час [є] гроші; • выдавать деньги – виплачувати гроші; • выдача денег – виплата грошей; • давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші; • денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей; • денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить; • денег не хватает – бракує, не стає грошей; • денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма); • денег стоит (разг.) – недешево (дорого); • деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.); • деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні; • деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш; • деньги не пахнут – грошам лиця нема; • деньги не щепка – гроші не полова; • деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.); • деньги обесцениваются – гроші знецінюються; • деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися; • деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.); • есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого; • забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою; • за деньгами – по гроші; • за деньги – за гроші, за плату; заплатно; • за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку; • за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого; • за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші; • из-за денег – через гроші; • карманные деньги – кишенькові гроші; • копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи; • кормовые деньги – харчові гроші, харчове; • кровные деньги – кривавиця; • крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші; • куча денег – купа (сила) грошей (грошви); • лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші; • любящий деньги – грошолюбний, грошолюб; • мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо; • мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки; • наградные деньги – нагорода грішми; • наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна); • на чистые деньги – на готові гроші; • на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші; • недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута; • не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний; • немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш; • не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей; • ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий; • обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші; • обращение денег – обіг грошей; • он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах; • он падок на деньги; • алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші; • остальные деньги – решта грошей; • отмывать деньги – відмивати гроші; • отпускать деньги – видавати, давати гроші; • отсутствие денег, перен. – безгрішшя; • очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей; • подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне; • потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші; • предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти; • представлять деньги – подавати, здавати гроші; • прогонные деньги – прогони; • растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші; • свободные деньги – вільні (гулящі) гроші; • собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати; • собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші; • собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші; • сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші; • суточные деньги – добові [гроші]; • только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.); • требовать деньги – правити гроші; • тряхнуть деньгами – сипнути грішми; • туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші; • у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє); • употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що; • шальные деньги – дурні гроші. [Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше]. |
| Женственный – жіночий, (ещё) жіночний. [Мені здається, що Україна — вся жіноча, жіночна. Що українські чоловіки не на рівні геніального жіноцтва свого… (В.Стус). Ніжна, рум’яна, немов сільська дівчина, схильна до веснянок, з великими голубими очима, кучерявим каштановим волоссям, лагідним голосом і міцними жіночими стегнами, вона здавалася дещо старомодною й «жіночою» (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Жлоб – (рус.) жлоб, кугут, рагуль, рог. [Львів’янам час припинити нарікання на ляхів, на москалів та, за останньою модою, на сільських «рагулів», котрі начебто псують їм прекрасне (колись) місто. І совки, й рагулі насправді сидять у кожному з нас, і поки ми не навчимось їх вичавлювати з самих себе, Львів лишатиметься рагульським містом, яким він, зрештою, завжди був — принаймні від часу війни, коли втратив єврейську, польську та й, по суті, майже всю українську інтеліґенцію. Рагулі — це не лише ті, хто засипає Львів сміттям і заливає російською попсою, а й ті, хто мовчки за цим спостерігає. Рагулі не лише ті, що вибирають рагульську владу, а й ті, що не можуть або не хочуть переконати їх вибрати іншу та змусити її працювати (М.Рябчук). Неначе все зрозуміло… У проекті Бога є місце для всіх жлобів. Але в проектах жлобів не буває місця для Бога. Тому що громадянам хочеться не просто безсмертя, а нескінченного жлобського життя. Де завжди буде щось занадто жирне на чомусь страшенно золотому… (Густав Водічка). — Загалом, є кілька всесвітньо відомих порід. Перш за все, це американець. Головні слова в нього: «я» й «моє». Мовляв, я товстий американець, я люблю свою Америку. Далі свого носа він не бачать. Є російський жлоб: лютий і агресивний, гірший нашого набагато. Він пройшов через пролетаризацію, і вся їхня жлобська естетика сформульована в гопнічєствє, в дев’яностих роках: кожанкі, кєпачкі, усі діла. Наш жлоб більш-менш адекватний, доволі живописний, з ним завжди можна домовитись… Є й французькі жлоби — на власні очі бачив. Щоправда, в селі… Ще англійці дуже жлобкуваті. Словом, жлоби є кругом (Іван Семесюк). Той, хто викликає роздратування, той вами володіє. Тож на жлобів не слід лютувати, їх треба висміювати. І в жодному разі не лікувати, бо все одно не вийде (А.Мухарський). Та якби не одягався якийсь освічений чоловік, розумний студент чи академік, його рогом складно назвати, бо він людина розумна. Це не означає, що серед професорів немає жлобів — певне, що 90%, але я маю на увазі справжніх учених. . У 70-ті роки, знову ж таки у Франківську, частіше вживали слово «рог», не жлоб і не рогуль, як у Львові (Ю.Андрухович). Двоє жлобів знаходять одне одного — і ось — народились жлобенята (В.Бебешко). Справді, якщо придивитися до Кліфорда уважніше, побачиш, що він — блазень, а бути блазнем значно принизливіше, ніж жлобом (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Завшивленный – завошивлений. [Улітку він покидає свій завошивлений, зачуханий, свій задрипаний Партизанськ чи Мухоморськ, місто хіміків, і вирушає на завоювання Москви. Фотокартку з Люсею-Нюсею зберігає в найнесподіваніших місцях. Йому, звичайно, вдається вступити. Але на цьому й закінчується вся поезія. Далі — навіть не проза (Ю.Андрухович). Червоніє над містом завошивлене небо, Хмари в Землю плюються холодним дощем. Ти, не знаючи «нащо?», знову кажеш: «Так треба, Хмари й Небо, пробачте нечем і нікчем» (Сергій Гірік). — Я змусив її, а також сестер Деклан та Катерину передивитися всіх дітей у школі, й серед них виявилося багато завошивлених. Самі сестри чесалися, як навіжені, коли гадали, що на них ніхто не дивиться (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Від свербіння шкіри на шиї почервоніла і роз’ятрилася душа. Життя його тіла — зле зодягненого, недогодованого, завошивленого — обізвалося раптовим спазмом розпачу, від якого стиснулися повіки, й у пітьмі він побачив крихкі ясні тільця вошей, що сіялися просто з повітря, обертаючись на льоту (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. |
| Инопланетянин – інопланетянин, (реже) іншопланетянин, чужопланетянин. [«Інопланетяни», — думав Мирон, спостерігаючи, з яким відсторонено-байдужим виглядом, підкресленою зневагою до цілого світу, виходять з іномарок юні гуманоїди, екіпіровані в дороге ексклюзивне лахміття від найкрутіших кутюр’є Європи, в руках яких — уже! — зосереджені вся влада і багатства держави — від банків до засобів масової інформації… (Г.Тарасюк). Після цього чужопланетянин повів хлопців в інше приміщення, як він сказав, у їхню робітню (Іван Ющук). 1. Російські науковці вперше зустрілись з іншопланетянами. І натовкли їм пику. За те, що інопланетяни. 2. Есемеска дружині: «Викрали інопланетяни. Ставлять на мені досліди. Вже облили духами, вимазали помадою, подряпали всю спину, відібрали гроші. Через годину обіцяли відпустити»]. |
| Интеллигенция – (рус. от лат.) інтелігенція [Інтелігенція вся в нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсіди говорить сама і завсіди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацький жаргон» (Б.Грінченко). …перебуваючи в умовах постійної сваволі з боку влади, ця інтелігенція, особливо творча, опустилася до рівня чиновного класу, що допомагає владі в будь-якій справі. Наші письменники в більшості перетворилися на нахлібників, блазнів, що розважають партійно-державну еліту… Сьогодні ця інтелігенція благословляє терор — добровільно чи з примусу, вголос чи мовчки, рабською старанністю чи за голосом смертельного переляку (В.Стус). Завдання втягнення Шевченка за всяку ціну в лоно славнозвісної російської «інтелігенції» (та ще й 60-х років!), пришиваючи йому стичність з різними ліберал-всеросійськими «демократичними» обрусителями, — то було ударне завдання совєтської пропаганди, особливо від часу зліквідування Хвильового та його плеяди, коли-то усунено було, як здавалось, останні рештки невигідних свідків, отже, можна було «культурне будівництво на Україні» розгорнути на цілу всесовєтську широчінь… (Євген Маланюк). Коли ми говоримо про інтелігенцію… На Заході немає такого поняття. Там є інтелектуали і середній клас. У нас тільки інтелігенція, у якої за всіх усе болить, але яка нічого не робить (С.Якутович). Варто нагадати, що й поняття «інтелігенція» вперше з’явилося саме в Росії завдяки модному в ХІХ столітті дуже плідному авторові Боборикіну, який не тільки написав 100 романів, а й збагатив російську і світову традицію дефініцією «інтелігенція». На Заході вважають за краще оперувати поняттям «інтелектуали», а щодо інтелігенції… В одній енциклопедії написано так: «Інтелігенція (рус.) — це вузьке коло по-європейському освічених людей в азіатській країні» (І.Лосєв). Інтелігенція, вихована колонізатором, є головним ворогом власного народу (Джавахарлал Неру)]. |
| Камчатка –
1) (ткань) дамаст; 2) (геогр.) Камчатка; 3) (перен., задняя парта или несколько; сидящие там) осляча лава, (рус.) камчатка. [Минуло три роки — і Франка оддали в гімназію. І тут з мужицьким сином повторюється та ж сама історія, що і в нормальній школі. На Франка не звертають уваги, він цілий рік сидить десь у кутку, на «ослячій лаві», та довбає пальцями у стінах діри. Та незабаром він знов займає перше місце і вже не кидає його за весь гімназіяльний курс (М.Коцюбинський). З «квітами й вершками» класу він не міг зійтися й пристав до «Камчатки». Тут, щоб бути прийнятим до гурту, вимагалось тільки знання масних анекдотів. Для того, щоб не відставати від «Камчатки», Олесь попрохав повести й його до повії, до котрої ходила вся доросла частина класу. Його повели, й він впірнув в багно розпусти, впірнув увесь з головою, ногами, душею (В.Підмогильний). Почувши од Семена, що у старших класах вже не січуть спудеїв різками, а садовлять ледачих на ослячу лаву і одягають на голову паперову корону з написом «рекс асінорум», отець Грига незадоволено похитав головою (Теодор Височан). Білорусь — на літеру Л. Росія — на літеру П. Україна — між Ю та Я… Невже наша доля — “осляча лава” навіть у власній абетці? (Олександр Різник). У давніх українських школах запроваджено було й деякі інші західноєвропейські звичаї: школярів розсаджували у класі у певному порядку — відповідно до успіхів у навчанні: кращі — наперед, гірші — на „ослячу” лаву (В.Підгурська)]. |
| Канцелярия – (от лат.) канцелярия, (устар.) писарня: • небесная канцелярия – (шутл.) небесна канцелярія. [Не прогнівайсь, Олексію, На нескладну річ мою, Що я говорити смію Про писарню ще твою. Раз мні буть там довелося… Але ж скільки там човплося За столами писарів! Там папірок тучі, тучі! Писарів же кучі, кучі! Мов в петрівку косарів (І.Котляревський). І що то: сидільці позапирають лавки, писарі з канцелярії покинуть писати, шевчики, кравчики, свитники, студенти з бурси з своїми спекторами, а часом і учителі, і охвицери, і панки, і настоящі пани, і молоді, і вже підтоптані, усі ж то лавою йдуть… Куди ж то? На Гончарівку (Г.Квітка-Основ’яненко). Всюди панувала або мертва мова, котру викохано штучно по старосвітських чернечих писарнях, або ж та польщизна, котру прийнято в нас між людьми поважними і для громадського життя, і для розмови в рідних сем’ях (П.Куліш). Він попав в військову канцелярію і служив за писаря (І.Нечуй-Левицький). Зате вернувся Максим. Серед очей гранатних і скорострільних білих зубів вбирався молодий селюк у більшовицьку шкуру. З тупоту вояцьких чобіт, з випарів фронтових мітингів вирвався й шубовхнув він, з гранчастим чолом, у розхристаний, шалений тан. На ньому френч і галіфе. Цегельної барви обличчя крите шорсткою щетиною. Під носом колюча пляма рудуватих вусиків. У кишені шестибійний наган. І що йому Бог Саваоф і вся небесна канцелярія? Звів нагана, бацнув раз, і дутий київський образ розсипався на скалки. Скам’яніла Марія, не поверне язиком (У.Самчук). У канцелярію вривається розлютований чолов’яга: — Це тут Товариство захисту тварин?! — Тут. Вас хтось образив?]. |
| Клотик – (от нидерл.) клотик. [Відстані в містечку були незначні, і вся дюжина його білих мешканців зійшлася так хутко, що встигла вже обмінятися здогадами щодо національності й мети плавання невідомого корабля, перш ніж він досяг стоянки. Аж ось на клотику замайорів англійський прапор (В.Бойченко, перекл. Р.Л.Стівенсона)]. |
| Крах – (нем.) крах, (банкротство) банкрутство, збанкрутування, (гибель) загибель: • крах потерпеть – зазнати краху (провалитися з чим); увірвалося кому що; скрахувати; збанкрутувати. [Галицькі нафтярі похнюпилися і не ждали собі добра від такої кон’єктури, обмежували продукцію, боячися краху (І.Франко). Марксистсько-ленінська теорія побудови світового комунізму скрахувала (І.Кошелівець). Всі були безмежно пригноблені й не дивились одне на одного — теорія професора Літвінова трагічно скрахувала (І.Багряний). За мною Київ тягнеться у снах. Зелена глиця і темнава червінь достиглих черешень. Не зрадьте, нерви: попереду — твій край, твій крах, твій прах (В.Стус). Впритул з відчаєм оця вся криза, крах. З дистанції часу так іде історія. І ми повинні зараз набратися сил, спокою, доброго гумору. Сміх — перепалює, а в сльозах можна втопитися (Л.Костенко). Шістдесятники — хто загинув, хто вижив, хто витримав, хто зламався, хто пішов до кінця, а хто збився зі шляху. Але це в умовах тоталітарної системи. А в посттоталітарній Україні «незаангажовані» літератори підтанцьовують за гроші провладних спонсорів і пишуть владцям солодкі листи на підтримку їхніх руйнівних «реформ». Страхітлива парабола морального краху інтелігенції (І.Дзюба). Несправедливо скаржиться на море той, хто зазнає краху вдруге (Джордж Герберт). Сьогодні біля Мадагаскару зазнав краху російський риболовецький траулер «Непотоплюваний». Команда, що пиячила у Владивостоці, не постраждала]. |
| Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. |
| Маниакальный – маніякальний (совет. маніакальний): • маниакальное состояние – маніякальний стан. [Блідий і маніакальний з вигляду, він дивився пильно й зі стогоном доклав: — Розганяють… Вони їх розганяють багнетами!.. Багнетами!.. (І.Багряний). В українській мові йотація відбувається після «і» перед «а» та «е»: колоніяльний (від колонія), маніякальний (від маніяк), матеріяльний (від матерія), соціяльний, пієліт, поліомієліт тощо (О.Пономарів). І Кліфорд теж такий! Усі його балачки! Вся ця писанина! Всі ці скажені зусилля, щоб пропхатися вперед! Просто безумство! І воно поглиблювалося, ставало просто маніакальним (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Мёд –
1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…]. |
| Мерседес – (исп. от лат.) Мерседес, (марка автомобілей) мерседес («Мерседес»), (разг.) мерс. [Дивлячись на Нілку, Горік плів візерунки в уяві: як він даруватиме їй оберемками квіти, прокотить по всіх усюдах на новенькій чорній «Волзі» — на фіг йому здався «Мерседес», — за кермом говоритиме, пригощатиме її, Нілку, «Мальборо», — але тільки він добирався до кульмінації, несподівано з’являвся Султан з Месаїбом, а що Горік не знав обличчя останнього, то Месаїб і Султан з’являлися в одному образі; потому щось лускало у мізках, чоло вкривалося дрібним потом, наостанок він устигав потовкти Месаїба й Султана, свідомий того, що думки про Нілку чимось таки зв’язані з ними — потужна хвиля валила його на ліжко, й наче здалеку чув тихий, мов кипляча вода, голос баби Піскурихи: «То йому, прости Господи, щось пороблено — тре’ до жаби до Ставища везти, бо пропаде… Ет», — клала хрести, плутаючи по-старечому початки й кінці молитов — Горіку голову роздирало од болю навпіл (О.Ульяненко). “Дивна в нас якась мафія” — задумується часто Пашок. Невже й на Заході всих тих “хрещених” знає вся вулична шпана і кожен продавець макаронів? Тутешні “капо ді тутті…” є справді доступними для народу, котрий, здається, знає в обличчя не тільки їх, а й коханок і дітей від другого шлюбу. Навіть білий роздовбаний “мерс” мікрорайонських Піхоти з Артюхом, проводжається шанобливим шепітком (П.Вольвач). Якщо ви хочете круто змінити своє життя, підійдіть до мерса на перехресті й заваліть по лобовому склу цеглою…]. |
| Молодёжь – мо́лодь, (реже) мо́лодіж, молодне́ча, молоде́ча, (юношество) юна́цтво, (поэт.) юнь, (образн.) па́молодь, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво, (устар.) челядь: • золотая молодёжь – золота (багата) молодь, (жарг., негатив.) мажори; • нынешняя молодёжь – тепе́рішня (суча́сна, сьогоча́сна) мо́лодь; • учащаяся молодёжь – студентська (учнівська, шкільна) молодь. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М.Вовчок). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (І.Нечуй-Левицький). Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами проймають усе повітря (П.Мирний). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (П.Куліш). Та рання юнь сміється, — не холоне… Що ж обіцяєш ти їй, сива скроне? Фальшиву мудрість? Безперечний нуд? (М.Зеров). То була все золота молодь: Ів Дюма Вільдьє, син власника корабельні, Клод Кубер, син голови торговельної палати, Жакі Делае, банкірський синок… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Цікаво. Літери акуратні, хоч і дещо дитячі, як у всієї теперішньої молоді. Але без явних помилок, що вже зовсім не схоже на молодь (брати Капранови). — Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, от цей хлопець. — Це — моя дочка. — Пробачте, я не знав, що ви — її батько. — Я не батько, я — мати]. |
| Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!]. |
| Обманывать, обмануть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), оманювати, оманити, обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підману́ти, підду́рювати, піддури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, отума́нювати, отума́нити, обтума́нювати, обтума́нити, затума́нювати, затума́нити, зво́дити, зве́сти, заво́дити, заве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти, (жарг.) взувати, взути, (махлевать) махлювати, махлярити, (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) москаля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́: • дать себя обмануть – да́тися на підмо́ву кому́; • не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися; хвалячи продати, а гудячи купити; • обмануть доверие чьё – зрадити довіру чию, не справдити довір’я чийого; • обману́ть чьи-либо надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї; • он сам себя обманывает – він сам себе́ ду́рить; • счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходячи живе. [А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть. Венера пазуху порвала І так себе підперезала, Що вся на виставці була; Косинку нарошно згубила, Груднину так собі одкрила, Що всякого б з ума звела (І.Котляревський). Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана,— і от знайшлися такі на отамана й узялися його слідити та висліджувати безодпочинно, безусипливо, так як безодпочинно й безусипливо він утікав від них — удень і уночі, і ввечері, і ранком, темними гаями, широкими полями, безкраїми степами, низькими долинами та лугами, високими горами… (М.Вовчок). Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж (П.Куліш). Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (П.Мирний). — Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М.Кропивницький). Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли (АС). Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (АС). Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки (Л.Костенко). Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.) (В.Стус). Вона була вже достатньо доросла для того, щоб ошукувати інших, і занадто доросла для того, щоб ошукувати себе (Л.Хворост). Отак досконало дав себе одурити й ошукати необачний Ансельмо: думаючи спровадити до своєї господи знаряддя своєї честі й слави, він самохіть пустив до себе її повну й цілковиту згубу (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Він збіса хитрий жук: взує нас перше, ніж отямимося (Ю.Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Коли людина закохується, то починає з того, що обманює себе саму, а закінчує тим, що обманює інших (О.Вайлд)]. |
| Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. |
| Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита парубок у міщанському уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такім строї, появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами — хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є]. |
| Одиозный – (лат.) одіозний, ненависний, знена́висний, відворо́тний, осору́жний, небажаний, неприйнятний, (пресловутый) горезвісний. [Коли нас «Просвіта» примушує оспівувати той громадський трактор, що ним завідує недавній прапорщик Смердипупенко, то ми кажемо: — Смердипупенка ми підтримуємо, бо він допомагає нам відбудувати господарство, але поеми про нього ми не утворимо: по-перше — ми хочемо оспівувати не «трактори», а людей, по-друге — Смердипупенко для нас одіозна фігура і, по-третє, «не всяку ідею можна втиснути в художній твір» (М.Хвильовий). Один науковий працівник, бажаючи зробити приємність іншому, сказав: «Нашому колективу дуже хотілося б, щоб цю роботу очолила така одіозна постать, як ви». Його спокусило, очевидно, «пишне» звучання іноземного слова «одіозний», яке в його уяві асоціювалося, мабуть, із «грандіозний», чи що. Коли тому науковцеві пояснено було, що термін латинського походження одіозний означає ненависний, небажаний, неприйнятний і т. ін., то він, звичайно, зніяковів. Але потяг до прикрашання своєї мови непотрібними і раз у раз неправильно чи неточно вживаними іноземними слівцями властивий багатьом нашим товаришам, і він, цей потяг, здається мені лихом, проти якого треба боротись і боротись (М.Рильський). Це свято подібне до одіозного Дня 8 березня, вся суть якого вкладається в невигаданий анекдот: «Мовчи, жінко, твій день — 8 березня!!». Отак і 14 лютого — єдиний в році день для кохання. Я не проти кохання, я проти того, щоб воно було «одноденним». Кохати потрібно постійно 365 днів на рік! Кохання треба підтримувати, плекати й леліяти, наче ніжну квітку (Ельнара Корольова)]. |
| Одноклеточный, одноклетный – одноклітинний: • одноклеточные – (мн., биол.) одноклітинні. [Уже згодом, заднім числом складаючи докупи десятки почутих історій про вуличні побиття й пограбування, Елайджа зрозумів, наскільки всім їм тоді на цьому насправді залежало: бути на своїй території, де жодна зараза не пристібеться до твого довгого волосся, кульчиків, прикрас, предмета розмови, де не треба буде відбивати цю аґресію — в усіх можливих значеннях цього слова, де середня управлінська ланка молодого вітчизняного рекету не змушуватиме тебе почуватися лузером і задротом перед твоєю дівчиною, де за сусіднім столиком якесь п’яне начальство не волатиме «Горіла сосна, палала», а головне — ніхто не поставить касету з піснями Міхаїла Круґа. На вході стоять красиві панки, готові дати в табло будь-якому одноклітинному мудакові, привезену з Польщі каву Tchibo приносять у спеціально замовленій для цього місця темній кераміці, а не якомусь тонкостінному чеському жлобстві, трамваї ходять до дванадцятої, і немає жодних сумнівів, що ти цієї миті перебуваєш в епіцентрі історії (О.Форостина). Взагалі я тут добре-таки підвищив свою освіту і розширив світогляд. Я й раніше чув, наприклад, про теорію походження видів Дарвіна, але тільки у професора зрозумів все до кінця. Виявляється, що спочатку на землі не було ні людей, ні кішок, ні собак, ні навіть бліх, а були лише одноклітинні організми, які не мали ні голови, ні рук, ні ніг. Словом, жила амеба — мікроскопічна краплинка протоплазми, але — живої! Ці одноклітинні організми розвивалися, перетворювалися на багатоклітинні і, залежно від умов існування, ставали то водяними тваринами, то наземними. Розвиток тривав сотні мільйонів років, і поступово з’явилася вся різноманітність живого світу. Найбільше мене вражало в цій теорії те, що амеба, цей одноклітинний, примітивний організм, є предком всіх сучасних тварин і людини. Тобто, не тільки Петренка (прізвище Петровича було Петренко), а й моїм предком та предком професора. До речі, Петренко частенько навідувався до нас, завдаючи мені зайвих неприємностей. Я прозвав його «амебою» за його надто примітивні інтереси (Іван Багмут)]. |
| Одуванчик. – кульбаба, купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки: • Божий одуванчик – Божа кульбабка; кульбабця, кульбабка. [О пізня кульбабо! Голівка посивіла Хитається дрімотно у півсні — Краси останній слід (В.Стус). Наш народ незрілий, він як дитина… Діти не думають про завтрашній день, вони не прораховують своїх кроків навіть на дещицю наперед. Чи вони діти, чи здитинілі старі? Ті Божі кульбабки також не від світу цього (Г.Паламарчук). Бабуся моя, Лізавета, поїла бідаку чаєм, про неї нічого й говорити — кульбабка, та й годі (О.Ульяненко). — Що ти мелеш, чоловіче? — із Серафима миттєво облетіла вся зовнішня незворушність, як білі парашутики з перевтіленої кульбаби (В.Кожелянко)]. |
| Паранойя – (греч.) параноя, (шире) божевілля, безумство. [У доща була параноя — він ганявся за нами з тобою А ми не мали нічого чинити У доща була параноя — він мусив нас намочити. Не змігши спіймати — почав скаженіти Громом кричати, вітром свистіти У доща була параноя — він мріяв нас засмутити (Дмитро Бовдуй). У СРСР після смерті Брежнєва до влади прийшла людина, у якої параноя входила до службових обов’язків — колишній голова КДБ СРСР Юрій Андропов (К. і Т.Паньо). Параноя, зробив висновок лікар, не слухаючи далі пристрасної Григорієвої проповіді про балканський менталітет істинних буковинців. Замкнути його і посадити на хімію чи що? Хоча, зрештою, хто в цій країні з такою політикою без параної? Хай живе… (В.Кожелянко). … тільки той, хто жив у тоталітарній державі, може зрозуміти, що таке параноя. У 1937 році, коли батько повернувся в Київ з Луганська, вся країна купалася в міазмах параної. Вони просочувалися скрізь, у найінтимніші щілинки життя людей: вони отруювали стосунки між друзями та колегами, між учителями та учнями, між батьками та дітьми, між подружжями. Вороги були всюди (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). 1. Якщо у Вас немає параної, то це ще не означає, що за Вами не стежать! 2. Письменник: — Мені здається, за моєю творчістю слідкують. — Це в тебе параноя. 3. — Розмовляти з кішкою — це параноя чи ще не зовсім? — Це не параноя. Параноя — коли боїшся при кішці зайве бовкнути]. |
| I. Пахать, пахивать – ора́ти, плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти, (перен. тяжело работать) гарувати: • [и] мы пахали (ирон.) – [і] ми орали; [і] ми в ділі були; [і] ми працювали; [і] ми кричали «гоп»: • пахать без просвета (как вол, как лошадь, как проклятый, как Папа Карло) – гарувати без просвітку (як віл, як кінь, як проклятий, як Папа Карло). [Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати (Пр.). Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І.Нечуй-Левицький). Починається весна. Василь стає у багатирів орати, ралити, сіяти. Аби добра воля, а робота буде (І.Нечуй-Левицький). Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… (М.Хвильовий). — Мисливці, звичайно, мають псів, а особливо гольди, тунгузи та якути — там на них навіть їздять і, мабуть би, й орали, якби вміли та було де хліборобити, — але таких, як оце, немає ніде (І.Багряний). Він невиразно прагнув писати про те, що бачить зараз, обробляти останні враження свої, враження міста. Тут, тільки тут лежить його плодюча земля, той грунт, що він ралити має, бо тільки тут він почував те невідоме, що в прагненні зрозуміти його з’являється запал і радість творчості (В.Підмогильний). А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! Раз якось вилізла на дзвіницю наймитів гукати, що в батька переліг орали, гоней так за двадцять од села, та як зикне - враз почули, мов під самою дзвіницею стояли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мадам Роза народилась у Польщі єврейкою, але вона багато років гарувала в Алжирі й Марокко і знала арабську негірше за мене (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі)]. |
| Плиссе – (франц.) плісе. [Вже — сіножать. А я згубила серп. Вусатий Липень ловить перепілку… Я тут непрохана. Так гамірно, завізно! Згортаю чистий аркуш у плісе (Світлана-Майя Залізняк). Я бачу Осінь. Осінь каже «Все! Досотано останню павутинку!» Прозорих днів вкорочує плісе, З туману шалик в’яже – що то, жінка! Їй тільки б позолоту та парчу! І так вдає, що, буцім, вся в роботі. Нуртує, шепче: «Я й тебе навчу, Як світ купати в золоті й болоті!» (Ірина Людвенко)]. |
| Подкожный – підшкі́рний, (редко) підшку́рний, зашку́рний, позашку́рний: • подкожная клетчатка – підшкірна клітковина, (редко) підшку́ра, ніздра́, підскі́рень (-рня); • подкожное впрыскивание – підшкірне упорскування (уприскування). [Вся кров скипі́лася зашку́рня (І.Котлляревський). …ціле українське відродження в ленінському СРСР було — «незаконнонародженою», «прийнятою» чужою дитиною, супроти якої народився справжній син — російсько-комуністичний імперіял-шовінізм. Неодмінною ознакою клярнетичного вітаїзму була текуча підшкірна свідомість «короткого часу», пристрасне бажання навіть ціною життя чи свободи зробити якомога більше, перш ніж прийде трагічна розплата за вирвану радість творчости (Юрій Лавріненко)]. |
| Почемучка, разг., шутл. – (любознательный ребёнок, спрашивающий всё время почему?) пита́йко (запитайко), чому́сик, чомукало, чогокало, пізна́йко. [Вся дивується сім’я, Відтепер і навіть я. Я дивуюсь і не знаю, Чом «чому» я полюбляю. Як виходжу я у двір, Я стаю немовби звір Із питаннями своїми І великими й малими. Чом трава росте з землі? Чом у школу йдуть малі? Чом питаю всі не знають І Питайком називають (Богдан Віннік). Ирій, вирій — все одно, тільки виглянь у вікно: з кудикалом чомукало до викала придибало (Володимир Лучук). Запитайко. Жив собі один хлопчина, який завжди про все розпитувався. Це, звичайно, добре, коли хлопець хоче все знати. Та питав він про такі речі, які важко пояснити. Наприклад: — Чому в шухляд є столи? (І.Дзюба, перекл. Дж.Родарі)]. |
| Поэзия – (греч.) поезія. [Спиніться люди. Хоч поставте кому. Поезія потрібна дивакам. Поети не потрібні вже нікому (Л.Костенко). Поезія — це справа серця, бути дуже розумною в поезії погано (Л.Костенко). Поезія — це щось неминуче. Як Смерть. Як не втечеш від смерті, так і від поезії не втечеш, якщо вона тебе обрала своєю жертвою (Т.Мельничук). Наїдаємось, і я дістаю збірочку поезій одного з сучасних письменників. Читаю хлопцям про все те, що їхньому життю ще не загрожувало і — навряд чи світить. Мене розпирає на плач, але стримуюсь, усвідомлюю — не варто (Б.Редінґ). Коли її чоловік увійшов у кімнату, вона підвела очі й уста її розтулились. Повіки в неї затремтіли, немов (хай простить нам Поезія!) хвостик у вірного песика, і вся вона затріпотіла, як плакуча вербичка під легеньким повівом вітру (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Під час короткої церемонії Френ, подруга Конні, прочитала поезію Томаса Стернза Еліота, яка звучала красиво, але хотілося попросити когось із присутніх переказати її звичайною мовою (Юлія Костюк, перекл. Д.Ніколза). Завдання поезії не полягає в осягненні того стану, до якого можна дійти після кількох добрих чарчин (С.Є.Лєц). В певному віці поезія подібна на підліткові прищі. Це етап, без якого не можна. Віршування у 15 чи 16 — це мастурбація. Легко відрізнити поганого поета від хорошого. Справжній спалює всі свої ранні починання, поганий — друкує (У.Еко)]. |
| Привлекательный – прина́дний, прива́бний, прина́дливий, прива́бливий, вабли́вий, зва́бливий, пова́бний, вабни́й, знадли́вий, зна́дни́й для ко́го, кому́, (заманчивый) зала́сний кому́: • привлекательная наружность – прина́дне (привабливе) обли́ччя; • чертовски привлекательный – збіса привабний. [Прина́дна жі́нка. Прина́дна краса́. У́сміх прина́дний (Г.Барвінок). Прива́бливе обли́ччя. Чо́рне мо́ре, неося́жне, широ́ке, невимо́вно прина́дливе (О.Кониський). Для те́бе прива́бного нема́ нічо́го там (Л.Українка). Коза́к та во́ля – зала́сна до́ля (Номис). Перед очима — зелена керсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою погляд (Панас Мирний). Стара замовкла, немов поглинули її принадні думи, мов зачарували знадливі образи (Марко Вовчок). Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (М.Коцюбинський). Яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Л.Українка). Не так же дивувались люди на невольників утеклих і на маврів-бранців (до них давно вже звикли бережани), як на Зораїдину пишну вроду: вона в ту хвилину була особливо гарна, вся аж сяяла з радості, що скінчилась нелегка дорога, що вона прибула безпечне в християнську землю; на личку їй грав такий знадливий рум’янець, що я міг би присягнути (не думаю, щоб захоплення мене осліпило): другої такої чудовної істоти немає на цілім світі, принаймні я ніде не бачив (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дівчина відслонилася, і всі побачили чудове личко: Доротеї вона здалась кращою за Люсінду, а Люсінді кращою за Доротею, інші вважали, що мавританка може рівнятися повабною вродою з цими двома красунями, а дехто думав навіть, що вона їх переважила (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Простирающийся – що (який) простягається, розпростертий, розпросторений, простя́гнутий, простя́гнений, просте́ртий: • простирающийся через, от… – простягнутий (розпростертий, простягнений) через, від… [Музикою сповнена вся ніч. Вона струменить від місячного сяєва, що, немов золоті і срібні струни, простягнуте від місяця до землі! (Терень Масенко). На самому краю лісу на горбку ріс дуб-велет, обхватів у чотири, ще не старий, дужий, розпросторений у всі боки — ціла зелена держава (Ю.Мушкетик). Іноді мені доводилося, асистуючи професору, брати участь в археологічних розкопках старовинних німецьких замків і фортець, і тому я досить швидко зміг визначити, що стіна, простягнута між дерев на декілька сот метрів, була зруйнована часом і корінням (Дмитро Білий)]. |
| Пруст – (франц.) Пруст. [Вочевидь я зайшов надто далеко. Я й сам був збентежений, бо й справді впхнув у неї всього Пруста, книжка за книжкою, а для Аделі це означало, наче вона вже пошила весільню сукню. Боже, пробач мені! Я навіть змусив її вивчити напам’ять кілька уривків з «Так сказав Заратустра», і після цього, звісно, вже не міг сподіватися легко відбутись… (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). — Ти коли-небудь читала Пруста? — запитав він її. — Пробувала, але він наганяє на мене нудьгу. — Він справді екстраординарний. — Можливо! Та він навіває на мене нудьгу, вся ця ускладненість! У нього немає почуттів, а тільки потоки слів про почуття. Я втомлююся від самовдоволеного розумування (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Пуленепробиваемый – куленепробивни́й: • пуленепробиваемое скло – куленепробивне скло. [Загалом, розчулює й зворушує вся ця ненав’язлива буржуалізація харківської влади, всі ці гольф-клуби й смокінги, всі ці дельфіни з динозаврами, всі ці пам’ятники під куленепробивним склом, закатування все асфальтом і возведення саркофагів у харківських парках. Весь цей несмак та непотріб, нове обличчя міста, такий собі добкінський ренесанс, яким будуть лякати п’яних британських туристів під час чемпіонату Європи (С.Жадан). Не щастить — це коли на тобі куленепробивний жилет, а тебе б’ють по пиці]. |
| Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан. [Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). Не можна писати про Росію щось більше за оповідання і не написати про якусь її війну (А.Санченко). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов). Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини]. |
| Ротище, ртище – ротя́ка, ротя́ра, роти́ще, (пасть) па́ща, паще́ка, пе́лька, (перен.) ве́рша, ґа́вра. [І був то ні чоловік, ні звір, ні птах, ні комаха, ні рослина, ні тварина, а була це велика, гладка куля, яка не мала ні рук, ні ніг — отака собі сама голова, бо все в неї було, як у голови: ніс, очі, вуха і ротяра (Валерій Шевчук). Помідор зацікавлено подивився у дзеркальце. Хтозна, що сподівався він там побачити. Та побачив тільки свою власну червону, як вогонь, пику, маленькі злі очиці і широченного ротяку (А.Іллічевський, перекл. Дж.Родарі). — Ще й пишається. Нема й для чого дерти здоровою ложкою того ротища. В неї й так рот, як верша, бо ложка так і пірнає вся в щелепах, — сміявсь Левко (І.Нечуй-Левицький)]. |
| Сила – сила, міць, снага, енергія, могутність, потужність, інтенсивність, глибина, здатність, спроможність, влада, вплив, вага, (действенность) чинність, правочинність, (сущность, значение) суть, сенс: • брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць); • быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути; • взять силой – здобути; опанувати; • в меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (иногда) як посилля; • в (на) полную силу – повноси́ло;на всю силу; • вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати); • в полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати; • в силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу); • в силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини; • в силу (закона) – силою (закону); • в силу привычки – через звичку; призвичаївшись; • в силу чего – через що, внаслідок чого, з огляду на що, на підставі чого; тому; завдяки чому; залежно від чого; • в силу этого – через це; • вся сила в том, что… – [уся] сила (суть) у тому, що…; • входить в силу, войти в силу, вступать в силу, вступить в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним; • входить в силу, приобретать силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу; • выбиться из сил – знемогтися на сили; • выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що; • где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме (Пр.); де сила не може, там спритність поможе (Пр.); як сили не стає, берися за розум (Пр.); • движущая сила – рушійна сила; сила тягова; • изо всех сил (силы) – щосили; з усієї сили; чимдуж; щосили; якомога (якмога); щомога; • и сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне (Пр.); сила перед розумом никне (Пр.); • истратить силу (на работе) – виробитися з сили; • лошадиная сила – кінська сила; (устар.) паровий кінь; • набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (иногда) употужнюватися, употужнитися; • насколько сил хватит – скільки буде сили (снаги); • находить, найти в себе силы – спромагатися, спромогтися; • не в силах кто – не має сили хто, несила (неспромога) кому; • не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс); • не под силу – не до снаги, не по силі, не під силу; • не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто; • нет сил – несила; неспромога; не під силу; • нет силы терпеть что – нема (немає) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що; • никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом); • общими силами – спільно, гуртом; • он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу; • ослабевать силами – підупадати на силі (на силах); • оставаться в силе – залишатися в силі; • от силы – щонайбільше; • по мере сил – в міру сил; як посилля; • по силам – по силі, під силу; • по силе возможности – якщо можна, по можливості, по змозі, у міру можливості; • рабочая сила – робітна, робоча сила; • сверх сил чьих – понад (над) силу чию; • своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки; сил [моих] нет; • не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає; • сила солому ломит – сила солому (силу) ломить (Пр.); де сила, там і міць (Пр.); • сила сопротивления – відпорна сила; (техн.) сила опору; • сколько хватит сил – скільки стане снаги; • собраться с силами – змогтися; поєднати сили; • собственными силами – на власні сили (власними силами), самотужки; • с силой полететь, броситься, упасть – шугонути; • терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (иногда знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність); • употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу); • центробежная сила – відбіжна, відцентрова сила; • центростремительная сила – центротяжна, доцентрова сила; • через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (иногда) понад (над) міру; • что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж; • чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі. [Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Т.Шевченко). — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л.Глібов). Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, — кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь (Л.Українка). Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л.Українка). В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (М.Коцюбинський). Родюча сила землі, що проймала його жили і мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі (В.Підмогильний). Дай, Боже, сили — віддаль перебути, об мури не оббивши кулаків. Ця ніч ночей, як паровоз зітхає, ані в одному оці сну нема. Маліє світ, планета сновигає, і бродить Мефістофель крадькома (В.Стус). Він тільки крадькома спостерігав, як дівчата, відчинивши шафу, перевдягалися в інші вбрання, геть при цьому не соромлячись. Відвести очі було несила, так само як і зімкнути докупи щелепи (Б.Коломійчук). Попри сліпуче сяєво софітів і те, що доводилося силувати себе їсти, я спромагався стежити за роботою гарненької офіціантки, що ходила неподалік, я не хотів пропустити жодного з її милих рухів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Сила завжди приваблює людей з низькими моральними якостями (А.Айнштайн). Сила завжди краде у багатьох, для небагатьох (Вендел Філіпс). Була б у мене більша сила волі, я б зміг її пересилити (С.Є.Лєц). Сила волі здатна виконувати тільки один вид роботи — насилля над собою]. |
| Сиська, сися, прост. – ци́цька, ци́ця, (умен.) цицу́ня, ци́цінька, цицу́ня, ци́цечка. [Злякався… що вже йому довго на світі не жить, що тут йому жаба й цицьки дасть (Рудченко). — За цю Україну віддавали своє життя люди куди кращі й чистіші за вас, тоді як ви, пасерби вселеної, гойдалися ще в колисках і готувалися ссати з партійної цицьки істмат, змішаний із сталінською конституцією (І.Костецький). З-під світлої білизни виглядали може не аж які великі, але кругленькі і апетитні цицечки (брати Капранови). … потім завантажив генерала у білій розхристаній сорочці з закасаними рукавами, він сидів ззаду коло панянки і спав, а спереду сидів поет з червоною трояндою за вилогою піджака, а перед ним з оголеною золотою генеральською шаблею, спершись ліктем на переднє скло, стояла та вродлива танцівниця, вона мала на собі розхристаний генеральський мундир з обрізаними орденами, поверх копиці розпущеного волосся наділа генеральську шапку, і так вивищувалася з двома пишними персами, а Зденек сказав, що вона подібна до статуї Марсельєзи, і вся компанія рушила вниз до вокзалу, а коли робітники сідали на потяг, генеральське авто їхало уздовж перону у напрямку Праги, а та дівчина з виваленими цицюлями вимахувала шаблею й кричала: «На Прагу!» (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). У спорожнілій хаті баби Дуні знайшов два відра самогону і теж відніс до контори. Там він зачинився, пив, палив грубку і знову пив, лежав на дивані, схоплювався, розмахував руками, знову лягав і знову схоплювався і все думав, думав, думав, іноді мовчки, а частіше вголос, яким чином отак по-дурному складається життя. Хто в цьому винен: люди чи система? І ніяк не міг дійти до істини: з одного боку, наче люди формують систему, а з іншого — наче система з них же й складається (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Сонце висіло низько над горами, як велика червона цицька (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)]. |
| Скула – (анат., тех.) вилиця, (диал.) скивиця: • скулы сводит – зводить щелепи; • широкие скулы – широкі вилиці. [Тепер мені видко, що її вилиці трохи випнуті, щоки худорляві, губи могли б бути трохи більше свіжі. Вся вона неначе менша тепер, більше звичайна, буденна (В.Винниченко). Серафима повела головою, вітер рвонув зачіску, скинув пасмо на око, чітко окреслилась вилиця (О.Ульяненко). В Осьмаччиній поемі слово «вилиці» означає природну або штучну розвилину, в яку на шворіні вставлено жердину криничного журавля. Коли ж я пояснив, що «вилиці» в моєму вірші — це опуклі частини обличчя між очима і верхньою губою, Осьмачка якось таємничо-хитрувато посміхнувся: «Та ж то »скивиці!« — і почав витягати »чамайдана« з-під ліжка. Знайшов там відповідний том Грінченкового словника, і … виявилося, що »вилиця« — не частина людського обличчя, а морди чотириногої тварини! »А тепер глянемо на «скивицю», — якось немовби проспівав Осьмачка, перегортаючи сторінки іншого тому. Одначе «скивиці» там не знайшов – немає її і в інших наших словниках. «Отакої, — якось розгублено промовив Осьмачка. — А Косинка ж тільки це слово і вживав…» (Володимир Біляїв). Він сильно ударив прикладом по скивиці ходю, і разом з розривною кулею закуріла кров… (Г.Косинка). Григорій подивився в шибку — дійсно, морда! Скивиці і щелепи понабрякали, ніс роздуло, як кушку, а очей нема — самі щілинки. За обідом усе потрапляв ложкою мимо казанка. Сміх (І.Багряний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі (Т.Осьмачка). — Я, Санчо, на те вродився, щоб жити, постійно вмираючи, а ти — щоб умерти ївши. Правду кажу тобі, подумай сам: описаний в історіях, прославлений у боях, призвоїтий у всіх учинках, шанований володарями, обожуваний дівицями, сподіваючись нарешті пальм, тріумфів і вінців, заслужених і виборених моїми доблесними подвигами,— сьогодні вранці до того дожився, що потоптано мене, понівечено і збагнічено ратицями брудних нечистих товаряк! Ця гадка тупить мені зуби, зводить щелепи, обезвладнює руки і відіймає будь-яку охоту до їди: помру я, мабуть, отут із голоду, а то з усіх смертей найлютіша (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Слонёнок, слонёночек, уменш.-ласк. – слоненя, слоненятко, слоня, слонятко. [Доря став на порозі, сірий і незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги, негнучкі й грубі, як в слоненяти (М.Коцюбинський). Дійсно: вилупилось першим Чепурненьке слоненя. Не занадто ще велике… Ну, як з доброго коня (О.Олесь). Це Слонятко мало довгий ніс і коротку пам’ять. Довгий ніс називався хоботом, а коротка пам’ять — хитрістю. Носа Слоняткові вистачало, щоб діставати безліч смачних листочків з дерев (Григорій Учас). Питало Слоненя свого довготелесого дядька Жирафа, чому в нього шкіра вся в плямах, і довготелесий дядько Жираф брикав його своїм твердим та міцним копитом (Всеволод Прокопчук, перекл. Р.Кіплінґа). Йде чоловік, на повідку веде слоненя. Те радіє, стрибає, тішиться. Гуляють загалом. Слонятко: — Слухай, а відпусти мене на поляну трохи погуляти. Так там класно! — Так, іди… Погуляло слоня, повернулося. Через якийсь час: — Слухай, а відпусти мене назовсім. — Так, іди… Помахало слоненя на прощання хоботом і побігло. А чоловік думає: — Так, слоника я відпустив… А коли ж мене-то відпустить!?…]. |
| Соавтор – співавтор. [З двох співавторів кожен певен, що йому припала вся праця і тільки половина гонорару (Агата Крісті)]. |
| Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!]. |
| Тригонометрия – (греч.) тригонометрія. [Кожен пацюк має двоє очей, щоб бачити світ. Розум для стрибка маленькі лапки і чорні лискучі очиці, щоб зиркати на світ. Розум для стрибка у них є, але тригонометрії їм не збагнути (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Надзвичайна сила його уяви абстрактне обернула на конкретне. В алхімії його мозку тригонометрія, математика і вся галузь знання, яку вони обіймали, перетворилася в яскравий краєвид. Він бачив зелене листя й лісові прогалини, то залиті ніжним сяйвом, то пронизані золотистим промінням. Далі все повивала пурпурова мла, а за цією пурпуровою млою, він знав, криється чарівне невідоме, приваблива романтика. Це п’янило його, як вино (Марія Рябова, перекл. Д.Лондона)]. |
| Угодно –
1) хочеш (хочете); 2) завгодно: • где угодно – де хоч (хочте), де хотя, хоч де, будь-де, аби-де, де завгодно; • делайте, как вам угодно – робіть, як [ви] хочете; робіть, як вам до вподоби; • если угодно – коли (якщо) хочете (бажаєте); може, можливо, може бути; • как вам угодно – як [собі] хочете, як собі знаєте, як завволите; воля ваша; • как душе угодно – як тільки хочеться (бажається); як до вподоби (як подобається); • как ему угодно – як собі знає; • какой угодно – будь-який, абиякий, який завгодно, який хочеш (хочете); • как угодно – як завгодно; • когда угодно – будь-коли, абиколи, коли завгодно; • кому угодно – хоч кому; • кому угодно высказаться? – хто бажає висловитися; • кто угодно – будь-хто, абихто, хоч хто, хто завгодно; • куда угодно – будь-куди, абикуди, хоч куди, куди завгодно, куди хоч (хочте), куди хотя; • лишь бы было тебе (вам) угодно – аби була ласка твоя (ваша); • не угодно ли вам чего – чи не хочете (чи не бажаєте) чого; • откуда угодно – звідусіль, звідусюди, звідки завгодно; • сколько угодно – скільки хочеш (разг. хоч); скільки хочете, скільки завгодно; досхочу; доволі; • чего душе угодно – чого душа забажає; • что вам угодно – чого ви бажаєте, чого (що) вам треба, (ирон.) чого зволите; • что угодно – будь-що, що завгодно. [— Як завволите, сестро Меланіє, — одказала Катря (М.Вовчок). Скупий шляхтич, сподіваючися змудрувати закоханого молодика, на те погодився, сказавши, що дозволяє йому промовити до своєї дружини скільки завгодно слів (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Скаржилася влна скрізь даремно і вирішила, нарешті, вдатися до короля, але хтось їй сказав, що то марна праця, бо король той такий нікчема та плохута, що не тільки не карає по закону, як кому кривда станеться, а з соромотною боягузністю і сам зносить будь-які образи, і всяке зривало на ньому свою досаду, шпетячи його та безчестячи як завгодно (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Заспокоївшись, він рушив далі, даючи на волю коневі куди-хотя правити: у тому ж, гадав він, і була вся сила пригодництва (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Справедливість — це коли мені дозволено робити все що завгодно (Семюел Батлер)]. |
| Унизанный – унизаний, обнизаний, винизаний: • унизанное звёздами небо – унизане зорями небо. [Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш… (Г.Квітка-Основ’яненко). Літом Мотря стає жати. У Пісках ніхто не приймав, — бо помітили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана (П.Мирний). Верх сам свобідний був від дерев, тільки розлогії а рідкії корчі ялівцю, обнизані напереміну то зеленими, то темно-синявими, то чорними ягодами, понасторушували круг них, мовби для оборони, густо свої коротенькії острії шпильки (І.Франко). Ми були обліплені карміном жіночих уст, обсотані серпентином, обнизані забавками, радіо нам щось грало і ми щось танцювали (У.Самчук). Ця вивіска, прибита до будинку на розі вулиці, виглядала дуже ефектно: ми зуміли так її прикріпити, що діва зі скелі вказувала своєю унизаною коштовностями рукою на заїзд і двір, де була наша квартира (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)]. |
| Упрощенческий – спроще́нський. [Сучасний російський дослідник (П. Сазановіч) з нагоди толстовської річниці дуже влучно аналізує: «…Це не філософія й не наука, лише прихований псевдо-культ порожнечі, нічогости, небуття… Від квітучої складности — через спрощенський нуль — до від’ємної, трупної ускладнености. Ціла система, ціле наставлення Толстого є, власне, той нуль, через який має пройти вся система культури, щоб розпастися на неґативні елементи народницької спрощенности й кепської соціялістичної скомплікованости» (Е.Маланюк). Теперішні ґвалтовні зміни породжують разом з величезним багатством ще й величезну непевність. Люди відчувають, що їхнє життя тепер контролюють сили, яких не можна ні побачити, ні торкнутися. Система глобалізації для багатьох людей ще надто нова, для багатьох вона спричинила надто багато змін, щоб люди могли мати певність і знати, що їхня робота – навіть добра й кваліфікована робота – ніде не пропаде. Це створює широкий простір для діяльности демагогів-реакціонерів з їхніми спрощенськими рішеннями (Томас Л. Фрідмен)]. |
| Утрированный – переборщений, пересаджений, пересолений, переперчений, утрований, (частичн. преувеличенный) перебільшений, (гиперболизированный) гіперболізований. [Його оповідання було великою мірою переборщеним (І.Франко). Мені і досі подобається ця сцена: у темних балахонах навпроти постатей у золотому одязі виходили Глупота і Втрачений час і виливали на Людину (білосніжні шати, струнка постава, вся постать висока і світла, символ людства, виконується гончарем) три цеберка бруду ( на цебрах великими літерами: гріховність, мертвенність, печаль), після чого золотоносні особи втішали Людство чудовими яскравими шатами. Тут була сила утрованих зображень (Катерина Маслик). …незважаючи на відверто неприродну, «ламку» пластику акторів, що різко і постійно змінюється, на дивну, «неадекватну» манеру героїв розмовляти, на непевний характер стосунків між персонажами, на знекровлені очі на фоні «утрованих» синців втоми і відчаю, абсолютно зрозуміло (якщо ж не «розуміється», то відчувається безпомилково), що мова йде… про вічне. Так, про кохання, про бажання і неможливість цього кохання, про ефемерність і хисткість людського щастя, про тих, кого ми любимо і тих, кого втрачаємо через необачність, жорстокість, хвороби, час; про втому душі від пошуків і нерозуміння їх марності, про важливість, ні, точніше… безцінність людського слова, про підтримку і допомогу людиною іншій людині в потрібний момент, навіть без імен і пояснень… (Мирослава Хоткевич)]. |
| Фешенебельный – (англ.) фешенебельний, модний, стильний, вишуканий, елегантний, (ещё) розкішний, великосвітський, аристократичний. [Не цілування по темних скверах, Не з мокрих прилавків березовий сік — Я ж тепер вся в фешенебельній скверні, Котрій наймення — «бальзаківський вік» (О.Забужко). Дар споглядання, а ним я володів тієї пори, був для мене всім — це дар, який виховує вже тому, що звернений на предметне, на все заманливо-повчальне, що тільки є у світі. Проте наскільки глибшими бувають збурені почуття, коли пожираєш очима не речі, а людей — можливість, щедро надана мені великим містом, точніше, фешенебельними кварталами, в яких я переважно провадив свої спостереження! (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Лондон. Фешенебельний ресторан. Заходить чоловік у смокінгу, сідає за столик. Підходить офіціянт: — Що-небудь вип’єте? — Ні, дякую. Я раз попробував. Не сподобалось. — Тоді, може, сигару? — Ні. Раз попробував. Не сподобалось. Я взагалі тут сина чекаю. — Я так розумію, син у вас теж один?]. |
| Хреновина, груб., прост. – хріновина, пакость, паскудство. [Якщо ти уже у гробу, Спокійно лежи на горбу – Життя непогана хріновина: Тобі ще зіграють Бетховена (Ю.Позаяк). — Ну? — Гну! — гаркнув зненацька Урилов, грізно скрививши свою банякувату мармизу. — Ти для чого це, скот безрогий, хріновиною зайнявся? Тобі що, геть уже клепки повипадали? Макітра розсохлася й мізки течуть, еге? — Якісь проблеми? — спокійно запитав я (Л.Кононович). Беру чайник, виходжу в темний блок, двері власної кімнати тримаю відчиненими, щоб бачити умивальники, відкручую кран, набираю воду й несу чайник на загальну кухню, але там, от падляна, вся комфорка зайнята чужими каструлями, з яких лине смачний запах борщу, фаршированого перцю, іншої хріновини. Відразу видно — хавчик готують одружені студенти, суки гестапівські, блін, знущаються над такими розгільдяями, як я. Голодним від цих запахів можна коні двинути (А.Дністровий)]. |
| Чушь – нісенітниця, дурниця (дурниці, нісенітниці), (диал.) бздура, (вздор, ещё) бридня́, ка́зна-що, (редко) не ги́ч що, курзю́-верзю́ (курзу-верзу), банелю́ки: • полная чушь – цілковита нісенітниця (дурниця), повний абсурд; • чушь пороть, городить, нести… – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, не знать що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники нести; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; казати таке, що ні пришити, ні прилатати [нікому дурно дати]; казати таке, що не причепиш ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й і купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груші; наказати на вербі груші, а на осиці кислиці (Пр.); • чушь собачья – рябої кобили сон, Химині кури, Мотрині яйця, гиль-гуси, буки-барабан-башта. [Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси (Сл. Гр.). Курзю-верзю, Борисихо, дай куті на гречку! (Номис). — Так се так не во гнів сказати: буки-барабан-башта, шануючи Бога і вас (І.Котляревський). Буки-башта-барабан: На льоду росте бур’ян, На вогні вода танцює, Кінь нагаєчку лупцює, Пугач ніччю загубився, Бик на груші опинився, Миша кицю упіймала, Вуса їй пофарбувала, Грак затьохкав соловейком, А ще вся його сімейка. Заспівав німий Вир’ян: “Буки-башта-барабан!” (Олександр Виженко). Створення міфів — це нова забава шанувальників Львова. І знову перед ведуть брати Радковці, які вигадали буцім леви Львова уособлюють когось із відомих львів’ян. Як писав колись Франко, «кінь би з того сміявся», а мені не смішно. Бо ця бздура гуляє газетами і осідає на голови туристів (Ю.Винничук). — Дурниці. І ти сам це знаєш. — Звичайно, дурниці. Та людина живе дурницями, а не пісним хлібом фактів. А то що б сталося з коханням? (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — У вас є цукерки «Коров’ячі пера»? — Що за бридня?! — А що, «Пташине молоко» краще?]. |
| Шампунь – шампу́нь. [– Коханий, з цим шампунем моє волося буде об’ємним, пружним і шовковистим… – Може, вся помиєшся?] |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)