Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 2 статті
Запропонувати свій переклад для «віровчення»
Шукати «віровчення» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вероуче́ние – віровче́ння, віронавча́ння, нау́ка про ві́ру.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

пропові́дниця, пропові́дниць; ч. пропові́дник
1. та, хто проповідує, поширює якесь віровчення; виголошує проповідь. [Більше ніхто з околиці з тими проповідницями так довго й реґулярно не розмовляв. (Збруч, 2018). А коли Федір, терпляче вислухавши вогневергальну проповідь, нарешті поцікавився, чи сама надхненна проповідниця була в тому раю і чи їй бодай раз спало на думку, що станеться з нею самою, коли в Европі запанує радянський чи китайський Гулаг <…> (Емма Андієвська «Роман про людське призначення», 1982).]
2. перен. та, хто проповідує, пропагує якісь погляди, ідеї та ін. [Ці проповідниці християнської любови були запеклими шовіністками. (Вільна Україна, 1940). Але ж таки обернулась, при божій та авторовій помочі, бо остатню сцену була такою проповідницею, що аж злість на неї брала <…> (Леся Українка «Листи», 1900). Саме того дня, як писар збирав до себе свій конгрес в село прийшла штундівська проповідниця, якась немолода вже дівка. (Іван Нечуй-Левицький «Поміж ворогами», 1893).]
3. проповідницька катедра. [З моєї проповідниці лунає вістка благовоління, миру, прощення і любови Спасителя до всіх. (Свобода, 2015). Рикнув би отець Булига-Курцевич, загримів би з проповідниці, так він уже давно в Білій Церкві навчає гніву. (Юрій Косач «День гніву», 1948). Вийшов на проповідницю, відчитав церковний текст <…> (Іван Крип’якевич «Історія української культури. Побут», 1937).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 625.
Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 257.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)