Вебсловник жіночих назв української мови

Укладачка Олена Синчак; наукова редакторка Ганна Дидик-Меуш;

науковий консультант Василь Старко

Львів, 2022

© Олена Синчак, 2022

 

Вебсловник жіночих назв української мови оприявнює понадстолітню історію словотвірної фемінізації в українській мові. У ньому відстежено вживання фемінітивів від кінця ХІХ сторіччя і дотепер, у мові материкової України та в діаспорній українській, у текстах різних стилів і в різних соціальних варіантах української мови. Реєстр уміщує 2000 фемінітивів. У Вебсловнику вперше в Україні подано тлумачення жіночих назв, які підкріплено контекстами вживання та вказівкою на словники, у яких засвідчено слово. У ньому використано дескриптивний підхід до опису лексики, який урівноважено елементами прескриптивного підходу. Статті зі словотвірними варіантами супроводжено діаграмами за результатами опитування експертів і експерток, а також авторськими рекомендаціями. Вебсловник покликаний допомогти користувачам і користувачкам зробити свідомий вибір на користь того чи іншого слова.

Вебсловник стане в пригоді під час укладання словників та стандартів української мови. Він буде корисний тим, хто викладає або вивчає українську мову, хто цікавиться її розвитком. Ба більше, Вебсловник прислужиться тим, хто працює в царинах журналістики, політики чи громадського активізму, та загалом усім тим, хто послуговується українською мовою в публічній сфері.

 

 

За сприяння Благодійного фонду «Повір у себе»

 

 

 

 

Моїм батькам

 

 

 

 

Передмова

1          Передумови створення Вебсловника жіночих назв української мови

2          Засади укладання Вебсловника жіночих назв 

3          Структура словникової статті

4          Що нового пропонує Вебсловник жіночих назв?

5          Загальні принципи утворення фемінітивів

6          Подяки

 

 

Передмова

Слова міні́стерка, доце́нтка, науко́виця, посли́ня, політики́ня та ін. викликають нині бурхливі дискусії в українському суспільстві. Одні вважають фемінітиви виразником нашої епохи й активно їх вживають, інші стверджують, що жіночі новотвори спотворюють українську мову. Поза тим, громадянське суспільство та медії взяли жіночі назви на озброєння, тож завдяки їм кількість фемінітивів нині зростає невпинно. Очевидно, що без таких нагальних засобів корпусного планування, як словники, довідники та онлайн-платформи, фемінізація в сучасній українській мові відбувається досить хаотично.

Вебсловник жіночих назв української мови (надалі — Вебсловник) покликаний заповнити цю прогалину завдяки фаховому лексикографічному опрацюванню фемінітивів. У ньому вибрані з корпусу жіночі назви (реєстр — 2000 слів)[1] відстежено в словниках, починаючи від 1893 року і дотепер. У Вебсловнику вперше в Україні наведено значення жіночих назв (в інших словниках цього здебільшого не роблять, а відсилають до чоловічих найменувань), які підкріплено контекстами вживання (за корпусом ГРАК, версії 2018-2021 років[2]) та вказівкою на словники, у яких засвідчено конкретне слово.

Інтенсивна робота над Вебсловником почалася 2018 року і тривала чотири роки. Щоправда, картотеку жіночих новотворів я почала укладати ще від 2004 року, у межах курсових та кваліфікаційних робіт на кафедрі прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (під керівництвом Олександри Антонів і Зоряни Мацюк), а згодом — на магістерській програмі з культурології цього університету (під керівництвом Оксани Кісь). Картотека налічувала 105 новотворів разом із контекстами їх уживань.

Якщо порівняти кількість зібраних фемінітивів на початку 2000-х і у 2021 році, то зауважмо, що тепер їх стало більше майже в 20 разів. І хоча найменування жінок віддавна становили окрему підсистему слів української мови (про що свідчать праці М. Брус[3], С. Семенюк[4] та ін.), однак саме сьогодні вони належать до однієї із найбільш активних і динамічних її категорій. Очевидно, невпинне творення нових фемінітивів спричинено насамперед позамовними чинниками: зростанням ділової і громадської активності жінок в українському суспільстві та ширшими процесами демократизації[5].

Годі проминути й той факт, що новочасна словотворчість перебуває під сильним впливом різних медій (теле-, кіноіндустрії, преси, соціальних мереж та інших онлайн-медій). Через той потужний вплив, який на соціум чинить індустрія медій, теоретики нині порушують питання про неточність самого поняття літературна мова. Адже художня література — колись фундамент кожної національної мови — певною мірою витіснена різними медійними проєктами, які не меншою мірою позначаються на тому, як люди говорять і що вважають нормою[6]. Через це визріває поняття медійна мова (або мова медій), яка, з одного боку, більше впливає на  мовлення людей, ніж мова літератури, а з іншого, перебирає на себе низку суспільних функцій останньої.

Низка українських медій (рис. 1) сьогодні вживає фемінітиви, які або ще не засвідчені словниками, або марковані в них як розмовні. Серед телевізійних програм переважають випуски новин на різних каналах (“ТСН” на 1+1, “Факти” на ICTV, “Вікна” на СТБ). Водночас окремі радіостанції (“Громадське радіо” і “Радіо Сковорода”), а також видавництва (“Критика”, “Медуза”, “Пабулум”, “Книголав” та ін.) запроваджують уживання нових фемінітивів на кшталт міністерка, підприємиця, арбітриня, олігархиня та ін. як складову редакторської мовної політики. Реагуючи на виклики сучасності, медії творять узус, упроваджуючи в нього вживання осібних жіночих назв та виробляючи засади справедливої мови.

На словотвірну фемінізацію свій вплив чинить і мовотворча стихія революцій. Якщо після Помаранчевої революції шпальти популярних газет зарясніли фемінітивами народна депутатка (баба Параска) і прем’єрка (Юлія Тимошенко), то після Революції гідності спостерігаємо справжній сплеск жіночого назовництва: автомайданівка, адвокатка, амбасадорка, антикорупціонерка, волонтерка, держпосадовиця, держслужбовиця, доброволиця, євродепутатка, майданівка, переселенка, справедливиця, урядовиця, юристка та ін. З одного боку, нові виклики (війна на Донбасі, внутрішня міграція), які постали перед українським суспільством після Революції гідності, змушують жіноцтво брати активну участь у розбудові правової держави, а з іншого, саме суспільство під впливом медій та громадського тиску потроху стає більш демократичним, починає помічати і відзначати працю жінок принаймні символічно — завдяки осібному мовному означенню.

Позаяк зростає суспільна активність жінок, більшає їх присутність на високих посадах, а медії щоденно мають ці зміни висвітлювати і якось словесно означувати, то саме ці два чинники, разом із мовотворчою стихією революцій, розбурхують демократичну (фемінізаційну) течію в українському словотворі.

Особливість медійного впливу на словотворення виявляється ще й у тому, що медії пришвидшують процеси стилістичного карбування слів і випрацювання словотвірних моделей. Якщо в епоху панування мови літератури потрібно було десятки або й сотні років, щоб слово позбулося конотацій чи набуло нового значення, то в епоху панування медійної мови процеси словотворення й унормування пришвидшилися в рази: нині слова творяться і зникають набагато швидше, ніж це відбувалося досі[7].

Революційні ж рухи мають такий несподіваний ефект на мовотворчість, що збільшують віру мовної спільноти у власні сили, ніби даючи їй карт-бланш на творення нових слів, загартовують її готовність обстоювати власну мовну позицію. Усі ці чинники і сприяють такому потужному зростанню кількості жіночих назв, який ми сьогодні спостерігаємо і який відображено у Вебсловнику.

Водночас процес фемінізації в сучасній українській мові відбувається не завжди гладко. Мовці й мовчині часто вагаються, яке слово доречніше вжити: мовознавиця – мовознавчиня – мовознавка; посолка – почолчиня – посолиця та ін. У результаті словотвірної невизначеності в медії проникають цілі синонімні вервички: академиня – академиця – академікиня – академкиня – академчиня; політикеса – політикиня – політичка та ін. Вебсловник жіночих назв якраз покликаний дати фахову відповідь на те, котрим словам з-поміж низки варіантів варто віддати перевагу.

Особливість Вебсловника полягає в тому, що в його реєстрі відображено різні правописні і словотвірні варіанти слова. Тобто в ньому ви знайдете всі три назви на позначення фахівчині з фотографії: фотографка – фотографиня – фотографеса. Кожне з цих слів подано однаково: визначення; приклади вживання (від найдавнішого до сучасного); словники, які засвідчують це слово або саме таке його написання (якщо слово має лексикографічну фіксацію). Крім цього, до деяких словотвірних варіантів наведено діаграми (загалом понад 40 діаграм у Вебсловнику), які підбивають підсумки опитування в експертній групі (опитано 33 осіб). Ці діаграми унаочнюють, яку кількість експертних голосів у відсотках набрали різні словотвірні варіанти слова. Опісля дублетні назви супроводжено рекомендаціями щодо того, якому з них, на думку укладачки Вебсловника, варто віддати перевагу і чому. Здебільшого експертні голоси й авторські коментарі збігаються, однак в окремих випадках вони, звісно, можуть розходитися. Тоді користувачі і користувачки Вебсловника муситимуть самі обрати, на чий бік пристати, і відповідно — яку назву вживати.

Опис слів у цитатах — від найдавнішої до сучасної — дає змогу відстежити історію слова, порівняти давніші і новіші контексти його вживань та пересвідчитись, у якому значенні слово вживали в певний період. Історичний екскурс наявний також у переліку лексикографічних джерел, які реєструють конкретне слово, починаючи від Словаря росийсько-українського М. Уманця та А. Спілки (1893-1898 рр.) і аж до найновішого Словника української мови у 20 томах (СУМ-20). Усі ці складові словникової статті, сподіваюсь, допоможуть користувачкам і користувачам Вебсловника скласти цілісне уявлення про кожну зареєстровану жіночу назву.

 

Засади укладання Вебсловника жіночих назв

Вебсловник жіночих назв укладено на основі кількох наріжних принципів. Перший із них полягає в тому, що жіночу назву у визначенні потрактовано так само серйозно і поважно, як і відповідну чоловічу назву, від якої її утворено. Ось, до прикладу, типове визначення у Вебсловнику: депута́тка – обрана виборцями членкиня органу державної влади. А ось дефініція цього самого слова в СУМ-20: депута́тка, розм. жін. до депута́т. Тобто усталений лексикографічний підхід до фемінітивів як таких, що походять від «ребра Адама», замінено на принцип паритетного представлення, згідно з яким жінка у словниковій дефініції постає як повноправна суб’єктка. Для цього, зокрема, використано такі описові визначення: «та, хто…» або «та, кого…» (замість «жінка, яка…» або «та, яка…»).

обвинува́чка, обвинува́чок; ч. обвинува́ч

1. та, хто обвинувачує когось у чомусь. — А що отут говорити?.. Бреше баба. Не було про що нам із батьком сперечатися. – Ратибор пильно й злісно дивився на свою обвинувачку. (Валентин Тарасов «Чеслав. В темряві сонця», 2012).

2. юр. та, хто підтримує обвинувачення в судовому процесі. — Американська обвинувачка Лазаренка Марта Борщ відмовилася бути аудитором НАБУ. (Новинарня, 08.02.2018). Обвинувачка, шикарна довгонога жінка, манерою проголошувати промову схожа на розривну кулю, попереджає, що буде стежити за ним і колись йому обов'язково не пощастить. (Лариса Денисенко «Відлуння: від загиблого діда до померлого», 2011). Тепер, пані обвинувачко, бачите, в чому тут річ? («Лялька», Інтер, 2006).

див.: обвинува́чувачка, прокуро́рка

Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 507.

Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 471.

 

Другий засадничий принцип виявляється в тому, що фемінізація у Вебсловнику нерідко йде в ногу з українізацією. Переплетення фемінізації й українізації можна відстежити ще в словниках 1924-1933 років, а також у «Російсько-українському медичному словнику з іншомовними назвами» Станіслава Нечая (2003). Згадані лексикографічні джерела не тільки впроваджують українські відповідники до запозичених слів, але й часто пропонують власне українську жіночу назву. У Вебсловнику цього принципу дотримано там, де це можливо. Зокрема, у ньому подано і назви чужомовного походження (дикторка, інфлюенсерка), і власне українські відповідники до них, якщо такі вже є у вжитку (озвучувачка, впливовиця). Крім цього, Вебсловник  реєструє забуті українські слова (позикодавиця, монетознавиця та ін.), а зрідка пропонує відповідники до нещодавно запозичених слів (віярка як синонім до лешмейкерка). Загалом же внутрішні відсилання є між статтями лінгвістка – мовознавиця; антропологиня – людинознавиця; інфлюенсерка – впливовиця, кредиторка – позикодавиця; нумізматка – монетознавиця; дикторка – озвучувачка; офтальмологиня – окулістка; лешмейкерка – віярка; пульмонологиня – легенезнавиця; спічрайтерка – промовописиця (промовописниця) та ін.

Третій засадничий принцип виявляється в тому, що словникове гасло об’єднує різні правописні традиції. Зокрема, в одній словниковій статті об’єднано такі правописні варіанти, як гакерка і хакерка або фортепіаністка і фортепіяністка. З одного боку, такий підхід має на меті привернути увагу до хибної транслітерації іншомовних назв українською, яка нерідко трапляється в українських медіях (англ. hacker українською треба передавати як гакер, однак під впливом російської пишуть хакер). З іншого боку, коли беремо до уваги написання фемінітивів за Правописом 1928 року, то можемо повніше відстежити їхню історію і в літературі періоду українізації, і в словниках того часу, і в діаспорній пресі. У підсумку, словникові гасла відображають різні вектори мовної політики щодо вживання фемінітивів і властиві їм різні версії української мови: від зрадянщеної української мови в Україні і діаспорної української мови за кордоном аж до сучасної української мови в медіях, яка зазнає сильного тиску англійської мови та ніяк не позбудеться російського правописного лекала. Головна ціль такого правописного симбіозу — зблизити українську мову в Україні з українською діаспорною мовою в питаннях словотвірної фемінізації.

Четвертий засадничий принцип оприявнюється в рівноцінному поданні словотвірних варіантів. Тобто якщо правописні варіанти фемінітивів подано в межах однієї словникової статті, то словотвірні варіанти розміщено в різних словникових статтях із перехресним відсиланням. Наприклад:

лексикографи́ня, лексикографи́нь; ч. лексико́граф

фахівчиня з лексикографії. — Марія Молінер – іспанська філологиня та лексикографиня – укладачка словника слововживання іспанської мови (vaennsbook.blog, 15.01.2020). <…> лексикографиня Корі Стемпер, яка брала участь в укладанні словників Мерріам-Вебстер, пише, що кожен словник застарілий уже в ту мить, коли виходить друком. (verbum.com.ua, 02.10.2019). Божена Антоняк – українська перекладачка, мовознавиця-славістка, лексикографиня, видавець. (blitz.if.ua, 14.03.2017).

див: лексико́графка

 

лексико́графка, лексико́графок; ч. лексико́граф

фахівчиня з лексикографії. — Перекладачка – Божена Антоняк, мовознавиця-славістка, лексикографка, видавчиня. (vezha.ua, 11.05.2021).

див.: лексикографи́ня

 

Подаючи словотвірні варіанти жіночих назв у різних словникових статтях, я трактую їх як рівноцінні, себто однаково наполегливо відстежую контексти їх уживань за корпусом ГРАК або в ґуґл-пошуковику, досліджую їхню лексикографічну історію (якщо така є). Та щоб полегшити користувачам і користувачкам Вебсловника вибір одного прийнятного слова, більшість статей зі словотвірними варіантами супроводжено рекомендаціями, у яких здійснено лінгвістичну оцінку варіантних назв. Ось, до прикладу, як виглядають рекомендації до статей лексикографи́ня // лексико́графка.

Рекомендації

З-поміж варіантних назв лексикографи́ня, лексико́графка перевагу варто віддати другому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім того, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу із графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно лексико́граф походить від грец. lexicon – словник і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: лексико́графка (як і фото́графка), але графи́ня.

 

Щобільше, для неусталених жіночих назв проведено опитування в експертній групі. У ньому взяло участь 33 особи, серед яких є і письменники та письменниці, і фахівці та фахівчині з мовознавства, літературознавства і перекладу. Опитування містило 41 запитання, які було згруповано в три блоки:

За підсумками проведеного опитування до більшості статей із словотвірними варіантами було додано діаграми, які відображають голоси експертної спільноти. Здебільшого експертні голоси й авторські рекомендації збігаються, однак в окремих випадках вони розходяться. Тоді користувачі і користувачки словника муситимусь самі обрати, на чий бік пристати, і відповідно — яку назву вживати.

П’ятий засадничий принцип виявляється в джерелах і критеріях добору цитат. Основними джерелами для цитат послужили корпус ГРАК та ґуґл-пошуковик, у тому числі ґуґл-книги. Крім цього, використано нові методи збору матеріалу: окремі приклади вживання фемінітивів взято з експертного опитування, а для кількох слів використано також авторські приклади.

Справжнім же відкриттям у Вебсловнику став метод збору лексикографічного матеріалу завдяки експертному опитуванню (до речі, цьому нововведенню Вебсловник завдячує науковому консультанту — Василю Старку, доценту кафедри філології УКУ). Адже експертне опитування допомогло не лише відстежити відсоткову перевагу одних словотвірних варіантів фемінітивів над іншими, але й поповнити словник промовистими прикладами вживань. Приміром, для словотвірних варіантів рідномо́виця // рідномо́вка завдяки опитуванню було отримано такі приклади вживань:

рідномо́виця, рідномо́виць; ч. рідномо́вець

та, для якої певна мова є рідною. — Кримськотатарську в мене викладає рідномовиця. (з опитування, 2021). Довго не знав, як назвати її, ту, хто далеко від дому йому така близька й рідна, нарешті збагнув – рідномовиця. (з опитування, 2021). Потрібно провести опитування серед рідномовиць віком 20-30 років. (з опитування, 2021).

див.: рідномо́вка

 

рідномо́вка, рідномо́вок; ч. рідномо́вець

та, для якої певна мова є рідною. — Найкраще вивчати іноземну мову із рідномовкою. (з опитування, 2021). Ця рідномовка любить свою мову. (з опитування, 2021).

див.: рідномо́виця

Відтак, назва рідномовиця виявилася життєздатнішою від слова рідномовка не тільки статистично (65 % супроти 20%), але й якісно — завдяки соковитим прикладам уживань, які допомогли розкрити потенціал цього новотвору.

У підсумку Вебсловник жіночих назв поєднує дескриптивний підхід до опису фемінітивів з елементами прескриптивного. (До речі, такі принципи опису лексики застосовує й Оксфордський словник англійської мови[8]). З одного боку, Вебсловник реєструє різні правописні і словотвірні варіанти жіночих назв, які були чи є у вжитку, а з іншого боку, намагається окреслити можливі способи їхнього унормування. Одним зі способів такого врегулювання обрано експертне опитування, а іншим — авторські рекомендації. Ці методи збору й оцінювання мовного матеріалу врівноважують один одного, залишаючи користувачам і користувачкам право вибору на користь тієї назви, яка видається їм доцільною.

 

Структура словникової статті

Словникова стаття має чотири постійні складові і ще дві додаткові (які є не у всіх статтях). Тож структура звичайної словникової статті є такою:

 

Гаслове слово подаємо у називному відмінку однини з наголосом, опісля наводимо його у формі родового відмінка множини з наголосом, адже для жіночих назв саме ця форма може бути проблемною (на відміну від чоловічих назв, для яких доцільніше подавати форму родового відмінка однини). Крім цього, кожен фемінітив супроводжено маскулінітивом (якщо він є) для того, щоб уможливити пошук жіночої назви у пошуковику на сайті r2u.org.ua.

Як реєстрові слова, до Вебсловника ввійшли назви жінок за фахом, видом діяльності, соціальним станом, рисами характеру, а також аґентиви та інші. Натомість не ввійшли назви жінок за належністю до якоїсь країни, регіону (українка, грекиня, європейка та ін.[9]) чи етнографічної групи (лемкиня, бойкиня та ін.), назви за спорідненістю (мати, сестра, тітка та ін.), а також зменшено-пестливі назви (сестричка, княгинька та ін.).

Визначення слова у Вебсловнику здебільшого описові і бувають:

а) авторські (наприклад: держпосадо́виця – та, хто обіймає державну посаду);

б) складені за аналогією до чоловічих назв у СУМ-20 (абоне́нтка – та, хто має абонемент);

в) складені за аналогією до чоловічих назв у СУМ-11 (слю́сарка – робітниця, яка обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми);

г) складені за аналогією до чоловічих назв в Універсальному словнику української мови Зоряни Куньч (католи́чка – християнка, яка сповідує католицьку версію християнства).

 

Визначення окремих слів супроводжено стилістичними ремарками. Загалом у словнику використано таку систему ремарок:

діал. – діалектне слово

жарг. – жаргонізм

заст. – застаріле слово

ірон. – іронічне вживання слова

іст. – історизм

перен. – переносне вживання слова

розм. – розмовне слово

сурж. – суржикове слово

у знач. ім. – субстантивований прикметник

уроч. – урочисте вживання слова

юр. – уживання слова в юридичних текстах

До слова, ремарка юр. у Вебсловнику має описову функцію – вказує на те, що слово засвідчено в юридичних текстах, хоча може вживатися і в інших різновидах текстів. Досі в українському мовознавстві панувала думка, мовляв, більшість жіночих назв надаються до вживання лише в розмовному, а зрідка — у публіцистичному стилях. Однак під час добору прикладів до словникових статей я, як укладачка, неодноразово мала нагоду пересвідчитись, що такий підхід не відповідає дійсності, адже жіночі назви широко вживані у юридичних текстах (зокрема, у судових ухвалах), а також у наукових текстах (у наукових статтях і дисертаціях). Тобто дані Вебсловника оприявнюють, що фемінітиви насправді функціонують і в офіційно-діловому, і в науковому стилях української мови.

Приклади вживання я шукала за корпусом ГРАК та в ґуґл-пошуковику (зокрема, у ґуґл-книгах). Крім цього, було використано нові методи збору матеріалу: окремі приклади вживання фемінітивів було взято з експертного опитування, а для кількох слів було використано також авторські приклади. Щоб полегшити користувачам і користувачкам пошук фемінітивів у цитатах, гаслове слово у прикладах виділяємо курсивом.

Стосовно загальних принципів добору цитат із корпусу, то я керувалась чотирма основними критеріями: 1) діахронічним; 2) територіальним; 3) різностильовим; 4) критерієм авторства. Це означає, що цитати я добирала в середньому з проміжком у 20 років (якщо слово мало давню історію вживання; для новіших запозичень брали до уваги всі вживання), які б відображали різні регіони України (а також мову діаспори) і репрезентували різні стилі. Крім того, якщо була така змога, перевагу надавала цитатам впливових авторів чи авторок (відомих письменників і письменниць, публічних осіб, представниць українського феміністичного руху, перекладачів і перекладачок класичних творів та ін.).

Якщо не вдавалося знайти оригінальний текст давнішої цитати, однак її реєструє інше лексикографічне джерело, тоді цитату наведено за цим джерелом. Наприклад: Анатоминя (титри до сюжету). (СТБ: Вікна, 29.09.2008; цит. за: А. Нелюба Словотворчість незалежної України. 1991-2011).

Цитати з корпусу оформлено так: ім’я і прізвище автора чи авторки «Назва твору», рік видання. Наприклад: <…> зараховували в студенти будь-кого, аби з вусами, зате дівчат вибирали прискіпливо – одну з шести абітурієнток. (Лариса Копань «Пульсари», 1981). Зрідка наведено також місто видання і сторінку. Якщо твір перекладний, тоді вказано ім’я і прізвище перекладача чи перекладачки: Графиня де Морсоф суща ангелиця, і я бажав би бачити її при дворі, – вів далі король. (Оноре де Бальзак «Лілея долини», пер. Анатоль Перепадя, 1991). Пропущені місця в цитатах позначено трикрапкою в гострих клямрах : <…>.

Якщо цитати взято з експертного опитування, то вказано їхнє джерело: Кримськотатарську в мене викладає рідномовиця. (з опитування, 2021). Авторські ж приклади теж оформлено відповідно: Кінокритиця Ання Дацюк розповіла про 4-ий Київський тиждень критики. (Олена Синчак, 2021).

У Вебсловнику жіночих назв здійснено виправлення незначних мовних помилок, які траплялись в оригінальних цитатах із сучасних медій (виправлено пропущені або зайві розділові знаки, неправильне написання слів з великої чи малої букви та ін.). Натомість у давніших публікаціях збережено особливості мови і правопису того часу. До прикладу: Торжественну лїтурґію відслужив сам митрополит і промовив до абітурієнток на тему сповнюваня їх дальших щоденних обовязків в цілім житю і любов праці для добра свого народу. (Дїло, 01.06.1914).

Відсилання до інших словникових гасел у Вебсловнику здійснює жіноча назва, оформлена так само, як гаслове слово (виділена курсивом і наголошена). Найчастіше відсилання відбуваються до словотвірних варіантів реєстрової назви або до її синонімів, рідше — до її антонімів, гіперонімів чи гіпонімів.

Відсилання до словників відбувається тоді, коли слово має лексикографічну фіксацію. Кожне гаслове слово було перевірено за такими лексикографічними джерелами:

1.        Голоскевич Г. Правописний словник (1929). Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua.

2.        Грінченко, Б. (1927-1928). Словник української мови (вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського). Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua.

3.        Грінченко Б. Словарь української мови (1909). Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua.

4.        Дорошенко, М., Станіславський, М., Страшкевич, В. (1930). Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018, с. 244. Репринт з видання 1930 р. (Серія «Словникова спадщина України»).

5.        Етимологічний словник української мови: У 7 томах, К., 1985, Т.2.

6.        Желехівський, Є. (улож.). (1886). Малоруско-німецкий словар, Т. I, Львів.

7.        Ізюмов, О. (ред.). (1930) Російсько-український словник. Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua

8.        Караванський С. Російсько-український словник складної лексики (2012) (чернетка.) Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua

9.        Караванський С. (1994) Секрети української мови, К.

10.   Кримський, А., Єфремов С. (ред.). (1924-1933). Російсько-український словник. Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua.

11.   Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007.

12.   Нелюба А., Редько Є. Лексико-словотвірні інновації (2014). Словник / Заг. ред. А. Нелюби. Х.

13.   Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами, 4 вид. К., 2003.

14.   Російсько-український словник правничої мови / Гол. ред. акад. А. Кримського. К., 1926.

15.   Словник новотворів української мови початку ХХІ століття / Упоряд. Г. Віняр, Л. Шпачук. – Кривий Ріг, 2005.

16.   Словник українсько-російський / За ред. А. Ніковського (1927). Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua

17.   Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017.

18.   Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012.

19.   СУМ-20: Словник української мови: у 20 томах, Т. 1-11, 2015-2021. Електронний ресурс, режим доступу: services.ulif.org.ua

20.   СУМ 11: Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970. Електронний ресурс, режим доступу: sum.in.ua

21.   Уманець М., Спілка А. Словарь росийсько-український 1893–1898 рр. Електронний ресурс, режим доступу: r2u.org.ua.

22.   Шило Н. І. Російсько-український словник. Термінологічна лексика. К., 2004.

23.   Яворницький, Д. Словник української мови (2017). Х., Т. 1. Репринт з видання 1920 (Катеринослав: “Слово”).

Якщо фемінітив у зазначених словниках мав якусь обмежувальну чи пояснювальну ремарку, то її також вказано.

У результаті словникова стаття для гаслового слова з одним значенням виглядає так:

лінгві́стка, лінгві́сток; ч. лінгві́ст

фахівчиня з лінгвістики. — Загалом лінгвістка доходить висновку, що обидві згадані граматики ХVIII ст. у багатьох питаннях наслідують працю М. Смотрицького. (Наталя Кобченко «Явища подвійності й перехідності в системі синтаксичних зв'язків сучасної української мови»: дисертація, К., 2018). Як образно пише сучасна російська лінгвістка Світлана Тер-Минасова: «Її Величність Комунікація править людьми, їх життям, розвитком, поведінкою, пізнанням світу і самих себе як складової цього світу <...>». (Філософсько-культурологічні проблеми мови і комунікації, 2010). – Цікавитесь лінгвістикою? – спитала. – Ні, не лінгвістикою, а одною маленькою лінгвісткою <...>. (Олекса Чинилук «Косовиця», 2007). Нашій лінгвістці вдалося одержати тексти достатнього обсягу, щоб з'ясувати структуру мови методом Кам Амата. (Іван Єфремов «Година Бика», 1990).

див.: мовозна́виця

Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 418 - розм.

Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 516.

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

 

Словникова стаття може містити словосполучення з фемінітивом, які подаю після двох скісних рисок (//).

підприє́миця, підприє́миць; ч. підприє́мець

жінка, яка провадить підприємницьку діяльність. — Підприємиця з Полтави потрапила у ТОП-100 успішних жінок України (np.pl.ua, 08.03.2020). Дозвіл на будівництво багатоповерхівки підприємиця Наталія Качур отримала в лютому цього року. (Версії, 2019). Якщо, звісно, можна вважати добрим початком жіночий труп, знайдений в будинку відомої в околиці підприємиці Юлії Гараніної. (Андрій Кокотюха «Чужі скелети», 2009). З села повертаюся у машині з українською підприємицею. (Високий замок, 2003).

// прива́тна підприє́миця – зареєстрована в законному порядку суб’єктка підприємницької діяльності. — Вікторія Ложка, приватна підприємиця: «Ніякого НАТО нам, дійсно, не потрібно». (Український тиждень, 2008).

див.: підприє́мниця, бізнесву́мен, бізнесме́нка

Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

 

Багатозначні слова

Фемінітиви, які мають кілька значень, оформлено так, що кожне нове значення пронумеровано, а відтінки значень подано після двох скісних рисок (//).

матема́тичка, матема́тичок, ч. матема́тик

1. викладачка математики в середній або вищій школі. — Схоже, математичка була у захваті від свого учня: вона вдоволено усміхалася і нахвалювала його. (Оксана Сайко «Кав’ярня на розі», 2013). Як правило, математички найнестерпніші. (Тетяна Малярчук «Звірослов», 2009). Я й сьогодні з жахом згадую свою математичку та вчительку англійської мови. (Високий замок, 2001). Довший і складніший був «роман» з Марією Наумівною Бромфман, нашою математичкою. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). Побачив би він, що коїться у нас в класі, коли вбігає староста Стьопа Карафолька з криком, що математичка захворіла й уроку не буде. (Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки», 1963).

2. заст. та, хто добре знає математику. — Маюша була «шифристка», тобто відзначена за добрі успіхи в науці, а крім того, була й найліпша математичка в цілій класі. (Наталена Королева «Без коріння», 1936).

див.: математики́ня, матема́тиця

Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.

Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 441 – розм. фахівчиня з математики.

Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 644.

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 

миротво́риця, миротво́риць, ч. миротво́рець

1. та, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. — Адже в його реалізації зацікавлені всі: і Меркель-«миротвориця», і Путін, якому треба якось виходити із ситуації, і навіть Порошенко, як «стійкий прибічник євроінтеграції», – вважає британське видання. (Україна молода, 2014). <…> на Банкову прийшла Вір Ванна (вона ж – Віра Ульянченко), якій приписували роль наставниці Президента на путь істини, миротвориці всея гілок влади <…> (Високий замок, 2009). Якось начальниця сказала їй: «Маріє, ви справжня миротвориця!» (Джеймс Джойс «Земля», пер. Елла Гончаренко, 2002). Але, тільки зачувши у собі хіть до нападу, витягала звідкись біле, капітуляційне, полотнище. І метаморфози з перевтіленням бика у миротворицю продовжувалися. (Марія Матіос «Чотири пори життя», 1995). Мейбл – цілком природно – збентежилась і захвилювалася; а Дора, що її, очевидячки, взяли як миротворицю, сказала: «Що вам сталося, Лоуренсе?» (Джек Лондон «Віра в людину», пер. Ірина Стешенко, Лесь Герасимчук, 1969).

2. учасниця миротворчої місії. — Чернівецька миротвориця розповіла про місію в Афганістані. (Суспільне, 15.07.2020). Українка-миротвориця ООН: «Наскільки мені відомо, першою жінкою, яка поїхала до Східного Тимору, була я» (Повага, 09.04.2019).

див.: миробудівни́ця, миротво́рка

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

 

Варто зазначити, що Вебсловник відображає переносні значення слів, які позначають не тільки назви жінок, але й назви предметів. Таке відображення обґрунтоване тим, що я прагнула вповні навести значення фемінітивів, які досі не були розкриті у словниках. Крім того, зібрані у межах словника значення слів зможуть послужити джерелом для подальшого наукового дослідження.

 

парфуме́рка, парфуме́рок; ч. парфуме́р

1. експертка, яка створює нові аромати, або продавчиня парфумів. — Нік «Karen» протягом багатьох років майбутня парфумерка використовувала на інтернет форумах, і з часом він став для неї другим її ім’ям. (fragrantica.ua, 11.11.2019). Парфумерка витратила 7 років, щоб допомогти людям зберегти свої спогади. (Еспресо ТБ, 01.12.2016). Італійська парфумерка Сильвіана Казолі створила аромат спеціально для Папи Римського Венедикта XVI. (Високий замок, 2012).

2. парфумерна промисловість. — Колись «парфумерка» давала роботу – інваліди чистили кришки для одеколонів. (Високий замок, 2010).

 

підписа́нтка, підписа́нток; ч. підписа́нт

1. та, хто підписала щось (лист, петицію, угоду тощо). — «Це дуже, дуже поганий момент не лише для Нідерландів, а й для Євросоюзу та всіх родичів жертв MH17», – цитує Guardian одну з підписанток Каті Пірі. (Україна молода, 2019). Лідер БЮТ Юлія Тимошенко досі залишається єдиною підписанткою Угоди про створення коаліції демократичних сил України <…>. (Високий замок, 2006).

2. перен. країна як учасниця міжнародних угод. — Що ж до санкцій, то вони запроваджені, бо, хоч як це прикро констатувати, Росія (підписантка численних міжнародних угод, що гарантують незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України) не дотримується зобов'язань, які вписано до цих документів. (Український тиждень, 2016).

 

Омоніми

Фемінітиви, які є омонімами, подано в різних словникових статтях і позначено індексами.

комі́рниця1, комі́рниць, ч. комі́рник

та, хто живе в комірнім (у найманій хаті чи квартирі). — Таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця. (Михайло Стельмах, І, 1962, с. 226). Дві миші куми собі були: єдна – господиня, а друга – комірниця. («Сказка, що миши були собі кумами, і їдну кіт ззів», Казки та оповідання з Поділля: в записах 1850-1860 рр., К., 1928, с. 284). Тут сидить господар на цілім грунті, а в нього тулиться комірниця, що не має ані клаптика землі <…>. (Іван Франко «Що таке поступ», 1917). Сторожева побігла зараз під вікно й хотіла підглянути, що робитиме нова комірниця <…>. (Михайло Мочульський «Мумія», 1913).

див.: квартира́нтка

Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 246.розм.

Словничок з творів Івана Франка, 27.08.1995, режим доступу: zbruc.eu.

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

 

комірни́ця2, комірни́ць, ч. комірни́к

та, хто завідує складом, коморою. — У Куп'янській школі №4, що на Харківщині, комірниця поскаржилася на якість продуктів, які постачальник привіз для дітей. (volynpost.com, 29.01.2021). Народилася я в нормальній робочій сім’ї: батько – рибалка, мати – комірниця в дитячому садку. (Юрій Чумак «Бідна Маша, або Сповідь засудженої»). Охоронець отримав травми внутрішніх органів, а комірниця – закритий перелом обох кісток лівого передпліччя. (eco.cg.gov.ua). Наша наступна героїня – звичайна комірниця на будівництві. (Телеканал «Україна»: «Ранок з Україною», 10.03.2017).

Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

 

Словотвірні варіанти

Окрім зазначених чотирьох постійних складових, словникові статті зі словотвірними варіантами містять ще два додаткові елементи:

 

У результаті статті, у яких подано словотвірні варіанти фемінітивів, оформлено за гніздовим принципом. Це означає, що спершу наведено словникові статті для кожної жіночої назви, тоді у формі діаграми подано результати експертного опитування, а в кінці запропоновано авторські рекомендації.

 

міні́стерка, міні́стерок, ч. міні́стр

службовиця, яка входить до складу уряду й очолює одне з міністерств. — Тим часом влада вкотре висловила намір зламати багаторічну традицію: міністерка освіти і науки Лілія Гриневич нагадала, що за ремонт школи та навчальне обладнання відповідають не вчителі, а місцева влада. (Україна молода, 2019). <…> у 2013-2017 роках Налес була міністеркою праці (DW, 22.04.2018). Щодо персоналу лікарні, то частина піде на пенсію за віком, а інші отримають можливість працевлаштування у інші профільні заклади, зазначила міністерка. (Високий замок, 2017). Теперішня міністерка культури Кримнашу приїхала в Ялту і хотіла сказати щось тепле, душевне на адресу тамтешнього директора театру. (Алі Татар-заде, ФБ, 2015).

див.: міністри́ня, міністре́са

Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 291 – міністе́рка.

 

міністри́ня, міністри́нь, ч. міні́стр

службовиця, яка входить до складу уряду й очолює одне з міністерств. — Останнім часом почали вживати слово міністерка. Оскільки це слово ще не цілком усталене, то я запропонував би ще міністриня. Порівняймо: кравчиня, соціологиня, філологиня. (Блог Пономарева: як називати жінку-міністра, BBC, 19.02.2020). Нехай мине трохи часу, допоки в усній мові нормалізується форма міністерка чи міністриня і набуде нейтрального значення – тоді час і самі мовці врешті усталять це питання. (forpost.lviv.ua, 22.06.2019). Катерина Мацюпа: У вас є якийсь улюблений фемінітив, якщо говорити про вашу посаду? Наприклад, міністерка чи міністриня? (longread.povaha.org.ua, 18.06.2019).

див.: міністри́ня, міні́стерка

 

міністре́са, міністре́с, ч. міні́стр

службовиця, яка входить до складу уряду й очолює одне з міністерств. — Лілія Гриневич: Є ще міністреса, міністриця… – цих суфіксів дуже багато. (longread.povaha.org.ua, 18.06.2019).

див.: міністри́ня, міні́стерка

 

Рекомендації

З-поміж варіантних назв міні́стерка, міністри́ня, міністре́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я), а тим паче – від суфікса -ес(а).

 

Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) чи -иц(я) (наприклад, філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са та ін.

 

Що нового пропонує Вебсловник жіночих назв?

 

 

Новизна Вебсловника жіночих назв виявляється в тому, що він пропонує цілісний погляд на українську мову, включаючи різні її історично сформовані стандарти: українську мову в Україні та українську діаспорну мову. Дотеперішні словники кодифікували якийсь один із них. У Вебсловнику вперше здійснено спробу об’єднати два стандарти української мови. Такий підхід уможливив розгляд фемінітивів у діахронічному зрізі від ХІХ століття до нині, що дало змогу виявити забуті слова (боркиня, критиця, рукометниця, спадкодавниця, статистиця, творкиня, члениця та ін.), а з ними — втрачені словотвірні моделі.

Вебсловник реєструє жіночі назви, які репрезентують різні соціальні різновиди української мови: літературну мову, розмовну мову, жаргонізми, діалектизми. Очевидно, що ці різновиди мови позначено ремарками, хоча загалом обмежувальне маркування слів зведено до мінімуму. Крім цього, Вебсловник вміщує різні словотвірні варіанти одного слова. В обох випадках виявляється дескриптивний підхід до опису лексики. Насамперед увагу звернено на те, які фемінітиви вживають і в яких контекстах.

Крім того, використано елементи прескриптивного підходу. Статті зі словотвірними варіантами супроводжено діаграмами на основі експертного опитування та авторськими рекомендаціями. Окрім широковживаних фемінітивів, які мають контексти вживання, у Вебсловник введено й авторські жіночі новотвори, утворені за типовими моделями. Загалом поєднання дескриптивного підходу з прескриптивним має на меті розширити користувачам і користувачкам Вебсловника свободу вибору.

Щобільше, ретельне вивчення контекстів уживання фемінітивів уможливлює незамулений погляд на жіночі назви. Він, зокрема, дає змогу завважити, що фемінізація назв — не нове явище в сучасній українській мові. Адже ще від кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя різні автори й авторки випрацьовували стратегію паритетного представлення жінок і чоловіків у текстах:

До Коломиї примандрували учасники й учасниці прогулянки в числі коло 80 люда. (Дїло, 07.08.1884).

А я, пропхавшись якось між глядачами та глядачками, себто між покоївками та льокаями, що стовпилися біля відчинених дверей, вийшов на терасу та думав про те, як Мы подвигаемся замтно... (Тарас Шевченко «Музика» (1889), пер. Борис Якубський, 1960).

Заля вся була вквітчана вензелями, з літерами значних артистів та артисток, величезний стіл був накритий для сніданку, грала військова оркестра. (Микола Садовський «Мої театральні згадки», 1929).

В готелі, в якому він перебуває у Львові, кельнери й кельнерки були на службі ҐПУ, а деякі до того служили і в політичній польській поліції (Яків Гальчевський-Войнаровський «Проти червоних окупантів», 1942).

 

У підсумку, у Вебсловнику відстежено вживання фемінітивів від кінця ХІХ сторіччя і дотепер, у мові материкової України та в діаспорній українській, у текстах різних стилів і в різних соціальних варіантах української мови. Тобто Вебсловник оприявнює понадстолітню історію словотвірної фемінізації в українській мові.

 

Загальні принципи утворення фемінітивів

Завдяки тому, що у Вебсловнику опрацьовано велику кількість слів (2000 одиниць), словотвірних моделей та контекстів їх уживання, у ньому вдалося виокремити основні закономірності, за якими сьогодні творяться фемінітиви.

Перша закономірність полягає в тому, що оскільки суфікс -К(А) в сучасній українській мові продукує найбільшу кількість жіночих назв (за моїми підрахунками, 57% усіх новотворів), то саме йому варто віддавати перевагу, коли намагаємось утворити нове слово. Із цим суфіксом творимо такі жіночі назви: адвокат – адвокатка, дипломат – дипломатка, докторант – докторантка, економіст – економістка, лікар – лікарка, нотаріус – нотаріуска, програміст – програмістка, продюсер – продюсерка, філософ – філософка, режисер – режисерка, юрист – юристка та ін.

Мовці і мовчині несвідомо вдаються до закону мовної аналогії, коли відповідно до моделі граф – графиня творять слова бібліограф – бібліографиня, каліграф – каліграфиня, фотограф – фотографиня. Однак зіставляючи ці дериваційні пари, варто взяти до уваги різне походження твірних основ: граф походить від німецького Graf (який виводять від давньоверхньонімецького grāvio, grāvo ‘ватажок’[10]); тоді як бібліограф, каліграф і фотограф походять із старогрецьких основоскладань: βίβλίον ‘книга’ + γράφω ‘пишу’[11]; καλλιγράφος ‘той, хто гарно пише’[12]; φώς (род. в. φωτός) ‘світло’ + γράφω ‘пишу’[13].

З огляду на різне походження назв граф і бібліограф, каліграф, фотограф та ін., видається недоцільним застосовувати закон мовної аналогії для творення від них жіночих відповідників, натомість доречнішими будуть назви із суфіксом –К(А): бібліографка, каліграфка, фотографка та ін. Згідно із законом вирівнювання всередині системи та законом мовної ощадності, від складних чоловічих основ із суфіксоїдом граф в українській мові варто утворювати фемінітиви за допомогою суфікса –К(А): демографка, етнографка, картографка, лексикографка та ін. Цікаво, що в польській мові теж є аналогічні слова із суфіксом –К(А): demografka (демографка), etnografka (етнографка), fotografka (фотографка), kartografka (картографка), leksykografka (лексикографка), poligrafka (поліграфка)[14].

Суфікс -К(А) можна додати також до чоловічих основ на –пед: ортопед – ортопедка, логопед – логопедка та до основ зі збігом приголосних: арбі́тр – арбі́терка, педіа́тр – педіа́терка, психіа́тр – психіа́терка, фтизіа́тр – фтизіа́терка, міні́стр – міні́стерка. У другому випадку перед р з’являється –е.

Усі перелічені випадки підпадають під перше правило: творячи фемінітиви, спершу додаємо суфікс -К(А), а інші суфікси додаємо лише тоді, коли жіночу назву з цим суфіксом утворити неможливо.

 

 

Друга закономірність полягає в тому, що чоловічі основи на -ик/ -ок/-ник та -ець здебільшого утворюють фемінітиви із суфіксом –ИЦ(Я). Цей суфікс сьогодні займає друге місце за кількістю утворених фемінітивів (за моїми підрахунками – 26%), тоді як у Російсько-українському словнику за редакцією А. Кримського та С. Єфремова (1924-1933 рр.) (надалі РУС) його продуктивність навіть дещо перевищувала продуктивність суфікса -К(А) – 46% супроти 44%.

Загалом суфікс –ИЦ(Я) приєднується до твірних основ на –ник, –ик та –ець:

 

Визріває така тенденція, що суфікс –НИЦЯ під тиском системи і закону мовної ощадності в окремих випадках спрощується до –ИЦ(Я):

однодумниця → однодумиця, переможниця → переможиця, підприємниця → підприємиця, миротворниця → миротвориця.

Під час творення фемінітивів від чоловічих основ на –ик/-ік відбувається змагання між різними формантами –К(А), –ИЦ(Я) та –ИН(Я).

 

 

Причому детальне вивчення контекстів дає змогу завважити, що додавання суфікса –К(А) не завжди породжувало назву зниженого регістру. До прикладу, у цій цитаті Юрія Липи: О. Пчілка, як синтетичка суспільних теорій, перша в нас має честь свідомо уживати та пропагувати націоналізм в Україні. (Юрій Липа «Українська жінка», Жінка, 1938, №7-8) – немає зниженого забарвлення, якого набувають пізніші жіночі назви, утворені від чоловічих основ на –ик/-ік за допомогою суфікса –К(А). Зокрема, СУМ-11 маркує назви медичка, хімічка, фізичка та ін. як розмовні, попри те, що ці слова побутували також у нейтральних контекстах. Оминаючи інші регістри, СУМ-11 закріплює за цими назвами знижений регістр та значення із відтінком применшення або й зневаги. За його логікою, медичка – це студентка медичного інституту або факультету, але якщо йдеться про фахівчиню з медицини, тоді перевагу варто надати “нейтральному” слову медик; хімічка – учителька хімії в школі, але якщо жінка є фахівчинею з хімії, тоді її треба називати жінка-хімік і т.д. Очевидно, така практика досі впливає на трактування жіночих назв із суфіксом –К(А) (особливо якщо його додавання зумовлює чергування приголосних) як емоційно забарвлених чи стилістично знижених. Вона ж спричинилася до розвитку альтернативних моделей із суфіксами –ИЦ(Я) та –ИН(Я).

Модель, коли чоловіча основа -ник приймає суфікс –ИЦ(Я), є органічною для української мови і давно випрацюваною (вступник – вступниця, працівник – працівниця, радник – радниця, танцівник – танцівниця та ін.). Подібна модель, коли чоловіча основа на –ик/ -ок/ приймає суфікс –ИЦ(Я), хоч так само давно випрацювана, органічна для української мови та мовно ощадна, однак сьогодні подекуди забута (стати́стик – стати́стиця, сві́док – сві́дчиця та ін.). Зокрема, словники дорадянського періоду[15] засвідчують давню жіночу назву сві́дчиця, замість якої сьогодні вживають новотвори свідки́ня і свідчи́ня. Російсько-український словник ділової мови (за редакцією М. Дорошенка, 1930 р.) реєструє мовно ощадну назву стати́стиця, замість якої сьогодні вживають громіздку назву статистикиня. Очевидно, забуття слів сві́дчиця стати́стиця варто пов’язати з їх відсутністю в СУМ-11.

Через незнання давніших фемінітивів, утворених від чоловічих основ на –ик/ -ок/ за допомогою суфікса –ИЦ(Я), їм на заміну нині творять жіночі назви із суфіксом –ИН(Я). Зокрема, так сталось зі словом кри́тиця, яке збереглось у діаспорній мові, однак у материковій Україні замість нього тепер уживають критики́ня.

Попри забуття окремих слів, модель “–ик/ -ок/ + суфікс –ИЦ(Я)” нині поповнюється новими словами (інформа́тик – інформа́тиця, параме́дик – параме́диця, сино́птик – сино́птиця, ске́птик – ске́птиця, теоре́тик – теоре́тиця та ін.) і вступає в конкурентну боротьбу з іншими моделями. З огляду на те, що модель із суфіксом –ИЦ(Я) давно випрацювана, органічна для української мови та мовно ощадна, рекомендую використовувати саме її для творення нових фемінітивів від чоловічих основ на –ик/ -ок/-ник. Зокрема, утворені за цією моделлю жіночі назви кри́тиця, стати́стиця, теоре́тиця, інформа́тиця зберігають тяглість розвитку української мови впродовж останнього століття, навіть попри “лакуни” в радянському словникарстві.

 

 

Мовці і мовчині несвідомо вдаються до закону мовної аналогії, коли відповідно до моделі знавець – знавчиня творять слова мовознавець – мовознавчиня, літературознавець – літературознавчиня, кінознавець – кінознавчиня та ін. Однак ретельне вивчення словників часів українізації, а також корпусів текстів, дає підстави обстоювати в цьому випадку саме суфікс –ИЦ(Я): мовознавець – мовознавиця, літературознавець – літературознавиця, книгознавець – книгознавиця, народознавець – народознавиця, краєзнавець – краєзнавиця та ін. Адже словотвірна модель, коли чоловіча основа на –ець приймає суфікс –ИЦ(Я), засвідчує історичну тяглість щонайменше з періоду українізації (зокрема, вона активна у РУС: мовознавиця, літературознавиця, краєзнавиця та ін.), її також відображає найновіший Словник української мови у 20 томах (СУМ-20), а до того ж вона відповідає законам милозвучності й мовної ощадності.

 

 

Третя закономірність стосується суфікса –ИН(Я), який варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -К(А) або -ИЦ(Я). Насамперед завдяки суфіксу –ИН(Я) фемінізуються твірні основи, які закінчуються на твердий приголосний (ворог – ворогиня, член – членкиня, шеф – шефиня, йог – йогиня, прозаїк – прозаїкиня, педагог – педагогиня, стратег – стратегиня), а також твірні основи на –лог (антрополог – антропологиня, археолог – археологиня, гастроентеролог – гастроентерологиня, геолог – геологиня, етнолог – етнологиня, ідеолог – ідеологиня, культуролог – культурологиня, офтальмолог – офтальмологиня, політолог – політологиня, психолог – психологиня, соціолог – соціологиня, теолог – теологиня, технолог – технологиня, філолог – філологиня та ін.). Тривалий час відсутність жіночих назв від цих типів твірних основ обґрунтовували саме збігом приголосних або суфіксоїдом -лог, які, як вважали, не піддавалися фемінізації.

Як бачимо, суфікс –ИН(Я) поширив фемінізаційну течію в українському словотворі і на ті твірні основи, від яких досі вважали неможливим утворити жіночі назви. Подібно до кореляційної пари майстер – майстриня, фемінізації за допомогою суфікса –ИН(Я) піддаються навіть основи зі збігом приголосних: бакалавр – бакалавриня, вождь – вождиня, магістр – магістриня, олігарх – олігархиня, драматург – драматургиня та ін.

Щоправда, в окремих випадках спостерігаємо змагання суфікса –ИН(Я) із суфіксом –К(А) (арбітриня // арбітерка; педіатриня // педіатерка, психіатриня // психіатерка // психіаторка), а також із суфіксом –ИЦ(Я) (аналітикиня // аналітиця; генетикиня // генетиця; кібернетикиня // кібернетиця; критикиня // критиця; математикиня // математиця, теоретикиня // теоретиця; фізикиня // фізиця та ін.).

Щобільше, суфікс –ИН(Я) почав динамічніше утворювати фемінітиви і від твірних основ на –ець, подібно до давньої моделі кравець – кравчиня. При цьому спостерігаємо таку закономірність, що приєднання суфікса –ИН(Я) до основи на –ець зумовлює чергування ц – ч: борець – борчиня, мовець – мовчиня, продавець – продавчиня, творець – творчиня, знавець – знавчиня, гравець – гравчиня, фахівець – фахівчиня, видавець – видавчиня, покупець – покупчиня, виборець – виборчиня, боєць – бійчиня. Окрім кореляційних пар мистець – мисткиня, жрець – жрекиня, у яких відбувається чергування ц – к.

Прикметно, що в РУСі і в СУМ-11 зареєстровано кореляційні пари виборець – виборниця, видавець – видавниця, покупець – покупниця, які з якихось причин було забуто. Натомість сучасні назви виборчиня, видавчиня, покупчиня засвідчують відмову від суфікса -ИЦ(Я) і появу нової словотвірної моделі (-ЕЦЬ + -ЧИН(Я)), яка має паралелі в західнослов’янських мовах, насамперед у польській мові (виборчиня wyborczyni, видавчиняwydawczyni, ловчиня – łowczyni, продавчиня – sprzedawczyni, покупчиня – nabywczyni, купчиня – kupczyni, ворогиня – wrogini)[16]. Ця модель ще більше виструнчується

в новітніх кореляційних парах знавець – знавчиня, творець – творчиня, співець – співчиня, фахівець – фахівчиня, плавець – плавчиня, борець – борчиня, митець – мисткиня, гравець – гравчиня.

Раніше суфікс -ИН(Я) не був властивий ані російській, ані білоруській мовам[17]. Крім української, він у фонетичних модифікаціях був притаманний головно західнослов’янським (чеськ. Turkyně, Němkyně, ministryně, poslankyně, umelkyně; польс. wykładowczyni, znawczyni, twórczyni, wykonawczyni, fachowczyni, naukowczyni, mistrzyni) і південнослов’янським мовам (болгар. гръкиня, полякиня, чехиня; словен. Turkinja, Bošnjakinja).

Відродження цього суфікса і загалом активне творення фемінітивів ознаменує повернення української мови до “центральноевропейського мовного союзу” (як його визначав Юрій Шевельов[18]), до якого українська мова прилягала до того, як потрапила під важелі російського впливу. Тож жваве продукування нині жіночих назв на -ЧИН(Я) можна розглядати не стільки як повернення до власне українських мовних практик (адже в часи українізації ця модель була не надто продуктивною), скільки як спробу деколонізації від словотвору російської мови. Позаяк українська мова розвиває модель із -ЧИН(Я), а мовці застосовують її для творення нових слів, то так українська опиняється в колі центральноєвропейських слов’янських мов, де ця модель є особливо продуктивною.

Однак суфікс –ИН(Я) все ж варто вживати лише тоді, коли він доцільний, не надуживаючи ним там, де краще додати суфікс –ИЦ(Я).

Четверта закономірність стосується суфікса -ЕС(А), який трапляється в кількох новотворах: політикеса, агентеса, критикеса, метреса, майданеса, чемпіонеса, клоунеса та ін. З наведених прикладів випливає, що цей суфікс поєднується із чужомовними основами – насамперед «свіжими запозиченнями». Загалом перелічені слова підтверджують, що ступінь вияву конотації у слові обернено пропорційний частотності його вживання. Позаяк суфікс –ЕС(А)/-ИС(А) творить обмежену кількість слів, які до того ж нерідко вживають у негативних контекстах (критикеса, директриса, інспектриса), то це не сприяє його випрацюваності на рівні з іншими жіночими словотвірними формантами. Треба визнати, що запозичений із французької мови суфікс –ЕС(А)/-ИС(А) надає словам зниженого стилістичного забарвлення, тому його вживання для творення фемінітивів нейтрального регістру виправдано лише в окремих випадках: актриса, поете́са, бароне́са, стюардеса, клоунеса та ін.

 

Отже, під час творення фемінітивів варто послуговуватись такими простими правилами:

1) спершу додаємо суфікс -К(А), а інші суфікси додаємо лише тоді, коли жіночу назву з цим суфіксом утворити неможливо;

2) до чоловічих основ на ик/ -ок/-ник та ець бажано додати суфікс –ИЦ(Я);

3) суфікс –ИН(Я) вживаємо лише тоді, коли він доцільний, але не надуживаємо ним там, де краще додати суфікс –ИЦ(Я). Зокрема, суфікс –ИН(Я) додаємо до твірних основ

       на твердий приголосний;

       на –лог

       зі збігом приголосних

       зрідка на - ець

4) суфікс –ЕС(А), як запозичений із французької, надає словам зниженого стилістичного забарвлення, тому для творення фемінітивів нейтрального регістру його вживаємо лише в окремих випадках.

Видається, що саме тяглість розвитку української мови була головною мішенню радянської мовної політики. Повертаючи фемінітиви в нормативний ужиток, ми не тільки відновлюємо перервану традицію їх уживання, але й продовжуємо розвивати українську як справедливу мову.

 

Подяки

Укладання словника — надзвичайно часозатратний проєкт, тому насамперед хочу подякувати своїм рідним — чоловікові Інґольфу, синові Миркові, батькові Петру, сестрі Соломії і племінниці Ірині, які впродовж кількох років допомагали викроїти час для роботи над Вебсловником.

Особливої подяки заслуговує ретельна праця наукової редакторки Вебсловника, професійної лексикографки Ганни Дидик-Меуш, стараннями якої усталилась структура словникової статті, словникові визначення набули стрункості, а до ілюстративного матеріалу було додано авторські цитати. Прискіпливе око наукової редакторки не проминуло ані значних структурних хиб, ані навіть дрібних помилок у цитатах.

Надзвичайно цінними для Вебсловника стали рекомендації наукового консультанта проєкту, перекладача, співзасновника сайту r2u.org.ua Василя Старка. Завдяки його кваліфікованим порадам було проведено опитування в експертній групі, а відтак, до словникової статті додано дві важливі складові — діаграми за підсумками проведеного опитування та авторські рекомендації, а ілюстративний матеріал збагатили приклади з опитування.

Окрему вдячність хочу висловити тим, хто зголосилися взяти участь в опитуванні до Вебсловника. Експерти й експертки не лише відповіли на 41 запитання, але й склали по десять власних речень із неусталеними фемінітивами. Серед них — Микола Рябчук, Людмила Таран, Уляна Головач, Василь Старко, Дарка Сироїд, Андрій Ясіновський, Євген Редько, Ярослава Стріха, Анастасія Левкова, Оксана Левицька, Мирослава Прихода, Роман Дубасевич, Олена Масалітіна, Наталія Цісар, Ксенія Бородін, Надія Бардин, Ірина Папа, Інґольф Петцольд, Алла Ільницька, Світлана Мартінек, Ірина Процик, Олександра Антонів, Ірина Кметь, Христина Дяків, Христина Воробій, Світлана Одинець, Роксолана Жаркова, Юлія Наняк, Ґабріела Медведька.

Щиро дякую подружжю Юлії і Ришардові Купідурам, які у 2017 році мало не з-під землі дістали для мене “Słownik nazw żeńskich Polszczyzny” за редакцією А. Малохи-Крупи. Цей словник було видано у Вроцлаві 2015 року, і вже через два роки після видання знайти його стало справжнім подвигом. Саме під час опрацювання цього словника в мене й виник задум створити словник фемінітивів української мови. Та щоб майбутнім користувачам і користувачкам не довелося діставати його з труднощами, я вирішила спершу опублікувати свій доробок як Вебсловник. Тож дякую розробникам лексикографічної платформи r2u.org.ua, які погодились опублікувати в себе Вебсловник і так удоступнити його для всіх зацікавлених.

Хочу висловити окрему подяку колегам Василеві Старку, Ганні Дидик-Меуш та Євгенові Редьку, які ділилися жіночими новотворами й контекстами їх уживання, які самі знаходили. Крім цього, Василь Старко спеціально для Вебсловника сформував кілька конкордансів на основі нерозпізнаних слів у ГРАКу, що істотно полегшило пошук нових жіночих назв. Дякую також студентці програми філології Юлії Хомі, яка торік під моїм керівництвом написала курсову роботу про фемінітиви в «Російсько-українському словнику ділової мови» (за редакцією М. Дорошенка, 1930), у якому методом суцільної вибірки знайшла слово статистиця. Ця знахідна загострила мою увагу до словотворення жіночих назв від чоловічих основ на ник/-ик.

Нарешті Вебсловник був би неможливий без корпусу ГРАК. Більшість цитат із фемінітивами знайдено саме в цьому корпусі, тому низький уклін Марії Шведовій, Василеві Старку, Андрієві Рисіну та всій команді, яка працює над наповненням ГРАКу і його тегуванням у Великому електронному словнику української мови. З упевненістю можна сказати: що повнішими будуть наші корпуси, то багатшими стануть наші словники.

Особливо дякую благодійному фонду «Повір у себе», який надав фінансову підтримку на завершальному етапі підготовки Вебсловника до публікації на сайті r2u.org.ua, а також гуманітарному факультету Українського католицького факультету (і особливо — декану Андрієві Ясіновському) та колегам із кафедри філології — за спонуку до лексикографічних пошуків і повсякчасну підтримку.

Недогляди чи хиби у Вебсловнику прошу ставити на карб мені як його укладачці. Про них можете докладніше писати на форумі сайту r2u.org.ua або мені на пошту o_synchak@ucu.edu.ua. Висловлені зауваги, пропозиції та коментарі буде взято до уваги під час підготовки цього словника до друку.

 

 



[1] Вебсловник, очевидно, не вміщує всіх жіночих назв української мови, яких є близько 6000, однак він включає найновіші фемінітиви.

[2] Шведова, М., Вальденфельс, фон Р., Яригін, С., Крук, М., Рисін, А., Возняк, М. Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК). Київ, Осло, Єна, режим доступу: uacorpus.org.

[3] Брус М. Фемінітиви в українській мові: Генеза, еволюція, функціонування. Івано-Франківськ, 2019; Брус М. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVІ – XVІІ століть: словотвір і семантика: дис… канд. філол. наук : 10.02.01 / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2001. – 260 с.; Брус М. Фемінітиви української мови в переплетінні давніх і сучасних тенденцій // Вісн. Львів. ун-ту: Сер. «Філологія». – Львів: Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2009. – №46. Ч1. – С. 61-69.

[4] Семенюк С. Формування словотвірної системи іменників із модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові: автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2000. – 20 с.

[5] Лариса Кислюк у зростанні продуктивності фемінітивів убачає відповідь словотвірної системи української мови на суспільні запити. (Кислюк Л. Жінка-космонавт чи космонавтка? // Культура слова. 2013. № 78. с. 117-118).

[6] Синчак О. Гендерована мова: вектори влади і впливу // Гендер для медій / За ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманова. К.: Критика, 2013, с. 129.

[7]  Про це свідчать, зокрема, численні слова-одноденки: тітушкороб, тітьотка, теровата (більше прикладів можна знайти у словнику: А. Нелюба, Є. Редько. Лексико-словотвірні інновації (2014). Словник / Заг. ред. А. Нелюби. Х., 2015).

[8] «Оксфордський словник англійської мови не є арбітром правильного слововжитку, попри його розповсюджену репутацію такого. Словник задумано як дескриптивний, а не прескриптивний. Іншими словами, його вміст треба розглядати як об’єктивне відображення слововжитку англійської мови, а не суб’єктивну колекцію  ‘можна’ чи ‘не можна’. Щоправда, він справді містить інформацію стосовно того, який слововжиток є чи було визнано ‘неправильним’. Словник має на меті охопити весь спектр англійського слововжитку, від офіційного до сленгу,  і те, як він розвивався в часі.». (Переклад і виділення мої. – О. С.). (Guide to the Third Edition of the OED: Інтернет-ресурс, режим доступу: www.oed.com).

[9] Однак наводимо новоутворений фемінітив іракиня.

[10] Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1982-2012, Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін., 1982, с. 587.

[11] Там само, с. 190.

[12] Там само, Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін., 1985, с. 352.

[13] Там само, Т. 6: У — Я / Уклад.: Г. П. Півторак та ін., 2012, с. 125.

[14] Słownik nazw żeńskich Polszczyzny / Pod red. A. Małochy-Krupy.  

[15] Словарь росийсько-український. М. Уманця, А. Спілки (1893–1898); Словарь української мови Б. Грінченка (1909); Російсько-український словник ділової мови за редакцією М. Дорошенка (1930).

[16] У Słowniku języka polskiego PWN on line (www.wsjp.pl) натрапляємо на слова sprzedawczyni, palaczka. Натомість назви wyborczyni (s. 643-644), wydawczyni (s. 646-647), kupczyni (s. 287), łowczyni (s. 310) засвідчує Słownik nazw żeńskich Polszczyzny (Pod red. A. Małochy-Krupy, Wrocław: Wyd. Univers. Wrocławskiego, 2015). Причому в цьому словнику зазначено, що польська назва wydawczyni вживається і в сучасних (за редакцією M. Bańki), і в історичних (A. Zdanowicza, 1861 р.; J. Karłowicza, 1900-1927 рр.) словниках польської мови. Подібно, фемінітив wyborczyni засвідчено у Słowniku języka polskiego J. Karłowicza та ін. (1900-1927). Водночас слова nabywczyni, wrogini поки не засвідчені словниками, вони побутують у медійному узусі.

[17] Сучасні праці засвідчують, що суфікс –ин(я) стає продуктивним і в цих мовах (Уладзіслаў Гарбацкі «Гід па фэмінізацыі беларускай мовы» (Вільня, 2016), Роман Романов «Сквозь призму язикового сексизма» (Ridero, 2018). Підозрюю, що в російській мові суфікс –ин(я) може поширюватись під впливом української мови (зокрема, за посередництвом російської мови в Україні).

[18] Юрій Шевельов у праці «Так нас навчали правильних проізношеній» писав: «Де ж тут зберігати історичну приналежність до центральноєвропейського мовного союзу, коли так затишно й спокійно бути в обіймах північного сусіда!». (Шевельов Юрій. Вибрані праці: У 2 кн.: Кн. І. Мовознавство / Упоряд. Л. Масенко, К., 2008, с. 329-330).