Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «говорить»
Шукати «говорить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Бас – бас; ув. – баси́ще, баси́сько, басю́ка, басю́ра; ум. – ба́сик, басо́к.
• Петь ба́сом – співа́ти баса́, бра́ти баса́.
• Говорить -сом – говори́ти баса́.
Ве́тер – ві́тер (р. -тра[у]), (мн.) вітри́.
• В. северный – верхови́й (півні́чний) ві́тер, верхови́к.
• В. южный – низо́ви́й (півде́нний) в., нижня́к, полуде́нник.
• В. восточный – схі́дній в. В. западный – за́хідній в., за́ходень (р. -дня).
• Тёплый в. – тепля́к.
• Сухой ве́тер – сухові́й.
• Палящий в. – палю́чий в., шмалі́й.
• Сильный в. – нава́льний ві́тер, бо́рвій, буре́й.
• Сквозной в. – скрізни́й ві́тер, про́тяг.
• Ве́тер, дующий с горы – згі́рний в.
• В. от берега на море – відбере́жний (горови́й) в.
• Во время ве́тра – під ві́тер.
• По ве́тру – за ві́тром.
• Говорить на в. – говори́ти на ві́тер.
• Пойти на ве́тер – піти́ з ві́тром. См. Верхово́й, Попу́тный, Проти́вный, Поднима́ться.
Вздор – дурни́ця, нісені́тниця, недоре́чність, аби́що. Срв. Бре́дня, Бели́берда. Говорить, молоть, нести вздор – тереве́нити, пра́вити нісені́тниці, блягу́зкати, торо́чити, клепа́ти, плести́, верзти́ язико́м, химе́ри гна́ти, дурни́ці верзти́ (пра́вити, стріля́ти), плеска́ти, плести́, прова́дити не знать-що; (сов.) наблягу́зкати, наверзти́, наказа́ти сім мішкі́в греча́ної во́вни.
Визави́ – візаві́, проти́ очі. [Що се за одне́ сиди́ть проти́ очі та гово́рить? (М. Вовч.)].
Вла́стный –
1) вла́стен, во́лен, ві́льний. [Ніхто́ не вла́стен над ду́хом. Вла́стен ви́дати її́, за кого́ схо́че. (О. Лев.)].
• Быть вла́стным над чем – ма́ти пра́во (во́лю) над чим;
2) вла́дний, самовла́дний, властели́вий, влади́чній, влада́рний, (мощный) поту́жний. [Вла́дний го́лос. Самовла́дна (влада́рна) вда́ча. Гово́рить ду́же властели́вим то́ном. Заслу́хавшись влади́чніх річе́й пое́та (Куліш)].
Внуши́тельно – значли́во, ува́жно. [Значли́во ди́виться, гово́рить. Мовчи́, стара́,— промо́вили ба́тько ува́жно].
• Говорить внуши́тельно (с ударением) – говори́ти з при́тиском.
• Внуши́тельный – значли́вий, показни́й, промо́вистий, імпоза́нтний. [Значли́ва поді́я. Показні́ націона́льні маніфеста́ції 1903 р. в Полта́ві (Єфр.). Промо́вистий факт (Крим.)].
Возвы́шенный –
1) (страд. прич. от Возвы́сить) – пі́дня́тий, підне́сений, зне́сений, зня́тий, підви́щений, ви́вищений, звели́чений, всла́влений;
2) (прилаг.) висо́кий, вели́чний. [Висо́кий дух. Вели́чні ідеа́ли]; (о стиле, слоге) висо́кий, пи́шний, підне́сений. [Пи́шні розмо́ви].
• Не имеющий -ного духа, мелкий (о человеке) – призе́мкуватий. [Чим вони́ рі́вня призе́мкуватим лю́дям? (Куліш)];
3) (о местности) височи́нний, горови́й, го́ряний;
4) (повышенный) пови́щений, підви́щений. [Підви́щені ці́ни. Підви́щений курс черві́нця].
• Возвы́шенно – ви́соко; (о слоге) зви́со́ка, з-письме́нська, вели́чно, шляхе́тно, пи́шно. [Гово́рить з-письме́нська, звисо́ка].
Восклица́ть, воскли́кнуть – покли́кувати (поклика́ти), покли́кнути, викли́кувати, ви́кликнути (кли́кнути), гука́ти, гукну́ти (згукну́ти), вигу́кувати, ви́гукнути, погу́кувати, погукну́ти, скри́кувати, скри́кнути, викрика́ти, ви́крикнути, крикну́ти, (вопиять) вола́ти, завола́ти. [Ча́сто покли́кують вони́: «Так гово́рить Госпо́дь» (Л. Укр.). Це зве́ться падлю́цтвом – згукну́в Лаго́вський (Крим.). Ми крикну́ли: «пожа́р!»].
• Обращаться к кому с восклица́нием – поклика́ти (покли́кувати), покли́кнути на ко́го (до ко́го). [Го́лосно ми на бра́тію свою́ – хуторя́н поклика́ємо (Кул.)].
Всеуслы́шание – Говорить во -ние – каза́ти всім до слу́ху, го́лосно, для вселю́дного слуха́ння.
Гласи́ть – (юрид. терм.) звуча́ти [Стаття́ зако́ну звучи́ть], каза́ти, говори́ти [Зако́н ка́же (гово́рить), стаття́ зако́ну ка́же (гово́рить)]; виголо́шувати.
Го́лос – го́лос, (редко) глас; ум. – голосо́к, голосо́чок, голосо́нько. [Співа́в-би, так уже гла́су не ма́ю].
• Говорить грубым, низким го́лосом – то́всто говори́ти (гука́ти).
• Высоким, тонким го́лосом – то́нко, тоне́нько.
• Сиплый го́лос – хрипли́вий ма́товий го́лос.
• Вполго́лоса – півго́лосом.
• Во весь го́лос – на по́вен го́лос, на ці́лий свій го́лос, (вульг.) на весь рот.
• Не своим го́лосом – не свої́м гла́сом, не свої́м го́лосом.
• Сладеньким голоско́м – солоде́нько.
• Подавать, подать го́лос – озива́тися, озва́тися, да́тися чу́ти.
• Понижать го́лос – прити́шувати го́лос.
• Возвысить, повысить го́лос – підня́ти го́лос.
• Сила го́лоса – си́ла го́лосу, гук. [Гукну́в скі́льки в йо́го ста́ло гу́ку (Мирн.)].
• Го́лос, словно из бочки – го́лос як із бари́ла.
• Таким го́лосом – на таки́й го́лос.
• Го́лоса недостаёт у кого – го́лосу не стає́ кому́, го́лосу (гла́су) не відтя́гне хто.
• Терять (потерять) го́лос, спадать с го́лоса – тра́тити (стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу.
• Обладать сильным го́лосом – (народн.) горта́нь до́бру ма́ти.
• В один го́лос – уста́ми одни́ми, одноголо́сно.
• Глас народа – глас божий – го́лос лю́дський – го́лос бо́жий.
• Го́лос совести – го́лос сумлі́ння (со́вісти).
• Го́лос уважаемых критиков – го́лос пова́жних кри́тиків.
• Совещательный го́лос – дора́дчий го́лос.
• Решающий го́лос – виріша́льний, ухва́льний го́лос.
• Избирательный го́лос – вибо́рчий го́лос.
• Иметь право го́лоса – ма́ти пра́во на го́лос.
• Подавать го́лос за кого-л. – подава́ти го́лос за [на] ко́го, голосува́ти за [на] ко́го, віддава́ти го́лос кому́.
• Подача голосо́в – голосува́ння.
• Всеобщая, прямая, равная, тайная подача голосо́в – вселю́дне, безпосере́днє, рі́вне, потайне́ (тає́мне) голосува́ння.
• Избрать кого-л. подачей голосо́в – обібра́ти голосува́нням, зголосува́ти кого́. [Зголосува́ли його́ на старшину́].
• Взять го́лос – забра́ти го́лос.
• Большинство голосо́в – бі́льшість голосі́в, перева́га голосі́в.
• По большинству голосо́в – бі́льшістю (перева́гою) голосі́в.
• Меньшинство голосо́в – ме́ншість голосі́в.
Голоси́ть –
1) (громко говорить, петь) горла́ти, галасува́ти, га́м(о)рити;
2) (причитать над покойником) голоси́ти, заво́дити, тужи́ти, квили́ти.
Де́льно – до-ді́ла, до-ладу́, (кстати) до-ре́чи, (путёво) до-пуття́. [Дарма́, що молоди́й, а гово́рить до-ді́ла. Що зро́бить, усе до-пуття́].
Де́рзость –
1) відва́га, смі́ливість (р. -вости); см. Дерзнове́ние;
2) зухва́льство;
3) грубія́нство.
• Говорить де́рзости – грубія́нствувати, грубія́нити, каза́ти нече́мні ре́чі.
Доказа́тельный – доказо́вий, доказни́й, (убедительный) дово́дливий, довідни́й, слушни́й. [Найдоказні́ше свідо́цтво ось яке́ (Куліш). Доказо́ва сторона́ спра́ви. Суд не прийня́в за слушну́ цю казуїсти́чну ви́мовку (Ор. Левиц.)].
• Доказа́тельно – до́казно, доказо́во; дово́дливо, до́відно. [Гово́рить він ду́же дово́дливо, нічо́го проти то́го й сказа́ти не мо́жна. Та вже так дово́дливо виклада́є].
Дока́зывать, доказа́ть – дово́дити, дове́сти́, (подтверждать данными) дока́зувати, доказа́ти; (свидетельствовать) сві́дчити (досвідча́ти), досві́дчити. [Дове́дено, що з посланце́м еспа́нським, Мендозою, змовля́лись ви (Грінч.). Коли́ він непра́вду гово́рить, то ви доведі́ть це йому́. Скажі́м і докажі́м, що ми бойці́ (Л. Укр.). Ма́ю безпере́чні да́ні, які́ сві́дчать, що Кони́ський помиля́вся (Доман.). А ти-ж те́є, що ка́жеш, досві́дчиш? – Досві́дчу, бо пе́вні до́кази ма́ю].
• На деле доказа́ть – ді́лом дове́сти́. [Я ладе́н вам ді́лом дове́сти, що ва́ша га́дка про ме́не помилко́ва (Крим.)].
• Дока́зывать свои права на что – дово́дити (сві́дчити) свої́ права́ до чо́го, (вести дело) справува́тися за що. [Справу́ється за зе́млю].
• Дока́занный – дове́дений, дока́заний, досві́дчений (до́казами, до́водами).
Ерунди́ть – (делать что-л. нестоящее внимания) роби́ти (чини́ти, стро́їти) ка́-зна-що, виробля́ти дурни́ці; (говорить вздор) верзти́, плести́, тереве́ні пра́вити.
Жва́кать – жва́кати, жвакува́ти, ша́вкати [Сопу́ть си́ті воли́, жва́каючи ро́сяну траву́ (Коц.)]; (говорить вяло и неразборчиво) ша́вкати.
• Жва́кнуть (ударить) – жвакону́ти, джвя́кнути, ля́пнути, ля́снути. [Ля́пнув його́ по щоці́. Я його́ як джвя́кнув (Мирн.)].
Загова́ривать, заговори́ть –
1) (начать говорить) загово́рювати, заговори́ти, забала́кувати, забала́кати, здійма́ти мо́ву, зня́ти мо́ву, загомоні́ти до ко́го про (за) що и що.
• -ть с кем – загово́рювати, заговори́ти и т. д. до ко́го, озива́тися, озва́тися и обізва́тися до ко́го.
• В нём -рило любопытство – його́ взя́ла ціка́вість;
2) кого – забала́кувати, забала́кати кого́, загово́рювати, заговори́ти кого́, замовля́ти, замо́вити зу́би, забива́ти, заби́ти ба́ки кому́. [За́раз підсі́ла до чолові́ка, та й ну його́ забала́кувати. Та не замовля́йте зу́би,— не боля́ть. Не забива́й ба́ки];
3) (завораживать) замовля́ти, замо́вити, заворо́жувати, заворожи́ти, (от болезни) відше́птувати, відшепта́ти, вимовля́ти, ви́мовити що. [Кров замовля́ти. Ба́ба пристрі́т замовля́є. Беши́хо, беши́хо, я тебе́ вимовля́ю, на пу́щі засила́ю. Умі́в і тря́сцю відшепта́ти (Котл.)].
• Заговорё́нный – загово́рений, замо́влений; (заговорный) замо́вний. [Замо́вний скарб].
Зака́зывать, заказа́ть –
1) замовля́ти, замо́вити, зага́дувати, загада́ти (зроби́ти щось, да́ти щось). [Загада́в да́ти пи́ва (заказал пиво). Пішо́в до шевця́, загада́в чо́боти поши́ти];
2) зака́зувати, заказа́ти, забороня́ти, заборони́ти; см. Запреща́ть. [Та й де той пан що нам зака́же і ду́мать так і говори́ть? (Шевч.). Тут ходи́ти зака́зано (заборо́нено)].
• Зака́занный – замо́влений; зага́даний; зака́заний, заборо́нений.
Заклина́ние – заклина́ння, закляття́, замо́ва, замо́вини (-вин), примо́ва, чарівна́ примо́ва. [Замо́ва (или заклина́ння) від гадю́ки. Ка́же: я нача́льства не бою́ся: зна́є замо́вини (Г. Барв.). Ка́жуть так: «Ни́вко, ни́вко, верни́ мені́ си́лку на дру́гую ни́вку». І цю примо́ву гово́рить ко́жен жнець. Безси́льні про́ти йо́го всі закля́ття (Л. Укр.)].
• Изгонять болезнь -нием – вимовля́ти, ви́мовити, змовля́ти, змо́вити що, відмовля́ти, відмо́вити що и від чо́го. [Беши́хо, беши́хо, я тебе́ вимовля́ю, на пу́щі засила́ю. Змовля́ють ячмі́нь на о́ці. Вона́ пропа́сницю (или від пропа́сниці) відмовля́є].
Запа́льчиво – з (за)па́лом, запа́льно́, запа́льчасто, гнівли́во.
• Говорить -чиво – запально́ (з о́приском), (горячно) загорі́ло, з загорі́лістю говори́ти.
Запина́ться, запну́ться –
1) зачіпля́тися, зачепи́тися за що, спотика́тися, спіткну́тися на що. -ну́ться за порог – зачепи́тися за порі́г, спіткну́тися на порі́г;
2) (говорить заикаясь) затина́тися, затну́тися и затя́тися, запина́тися, запну́тися и зап’я́сти́ся, запи́куватися, запикну́тися, зани́куватися, заникну́тися. [Тут Мару́ся хоч і запина́ючись, а розказа́ла йому́ все (Квітка). Бре́ше і не запикне́ться (Звин.). «Па́не профе́сор...» – зача́в жидо́к і зап’я́вся (Франко). Петро́ поча́в, зани́куючись: «А я… я… зна́єш, що я ду́маю» (Грінч.)].
Заставля́ть, заста́вить – си́лувати, приси́лувати, усило́вувати, уси́лувати, приму́шувати, приму́сити, зму́шувати, зму́сити, нево́лити, принево́лювати, принево́лити, заставля́ти, заста́вити кого́, (провинц.) присутя́жувати, присутя́жити; см. Принужда́ть. [Шкода́ мене́ вмовля́ти, а си́лувати – тож не зна́ю, хто мене́ приси́лує (М. Вовч.). Її́ вси́лували за йо́го йти за́між. Мільйо́ни люде́й мо́жу вбить, загуби́ть, та чи зму́шу кого́ мене́ ві́рно люби́ть (Франко). Заста́вила мене́ ма́ти тонку́ пря́жу пря́сти (Лавр.). Подали́ до су́ду, мо́же в суді́ присутя́жать його́ заплати́ти (Звиног.)].
• -вить замолчать – приму́сити кого́ змо́вкнути; заци́тькати кого́.
• -вить о себе говорить – приму́сити говори́ти за се́бе, (образно: входить в славу) в мо́ву вхо́дити. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством, і в го́роді (Свидн.)].
• -ля́ть чрезмерно работать – приму́шувати працюва́ти над мі́ру, мори́ти робо́тою, (образно) нажи́лювати кого́. [Було́ лу́чче за стари́х пані́в… а молоді́ як ста́ли нажи́лювать (Основа)].
• -вить кого сильно почувствовать – до́бре да́ти кому́сь відчу́ти щось, дошку́лити кого́ и кому́; да́тися кому́ в знаки́, в тя́мку. [Му́чте їх так, щоб дошку́лити, щоб почу́ли, що вмира́ють (Куліш)].
• Не -вит долго просить себя – не дасть себе́ до́вго проси́ти (Круш.).
Заты́кать –
1) зати́кати. [Зати́кала го́лкою (Коцюб.)];
2) (начать говорить «ты») зати́кати, (шутл.) поча́ти в ти́чки гуля́ти.
Защи́та –
1) (защищение) оборо́на, за́хист (-ту), боро́на, (о)боро́нення, захища́ння, відборо́на, засту́па. [Я їй хоті́в кого́ на оборо́ну да́ти, але́ вона́ схоті́ла йти са́ма (Грінч.). Ти захища́ла багатиря́, через твоє́ захища́ння тебе́ й арешту́ють (Борз.). Схопи́вши у ру́ки по каменю́ці, став на відборо́ну (М. Вовч.)].
• Судебная -та – пра́вна оборо́на.
• В -ту – на, в оборо́ну.
• Подыматься (становиться) на -ту кого – става́ти, ста́ти до оборо́ни, обстава́ти, обста́ти за ко́го, за що, за ким, за чим.
• Принять на себе -ту – взя́тися до оборо́ни кого́, чого́.
• Стать в -ту – заступи́тися, уступи́тися за ко́го, за що, ста́ти в оборо́ні кого́, чого́. [Ста́ти в оборо́ні демократи́зму (Крим.). А ні́кому уступи́тись за пра́ведну во́лю (Федьк.)].
• Стоять на -те чего – стоя́ти при оборо́ні чого́.
• Говорить в (на) -ту кого – говори́ти за ким, оступа́тися за ко́го, говори́ти на за́хист чий, кого́, говори́ти в оборо́ні чиї́й, кого́. [Гово́римо на во́вка, але й за во́вком щось тре́ба сказа́ти (Номис). Мовчи́ть мій Я́ків: не мо́жна йому́ оступа́тися за ме́не… схо́чуть, ви́женуть (Грінч.)].
• Выходить на -ту – става́ти до оборо́ни;
2) (прикрытие) за́хист (-ту), за́хисток (-тку), засло́на, осло́на, заборо́на (ум. заборо́нка), зату́ла, засту́па, (диал.) охи́жа, хист (-ту). [Госпо́дь мій за́хист, мій приту́лок (Л. Укр.). Тіка́є в глиб вікі́в, немо́в щоб там знайти́ пристано́вище та за́хисток од гірко́ї ді́йсности (Єфр.). Моя́ ти ра́дість і одра́да, моя́ засло́на і огра́да (Котл.). А як умре́, то й тужи́тиме: «мій діду́сику, моя́ зату́ло!» (Борзенщ.). Ру́ські узгряни́ччя були́ зату́лою ляха́м від азія́тів (Куліш). Зінько́ загородив Гаї́нці перед ха́тою заборо́нку, пло́тик таки́й низе́нький (Грінч.). Вітрю́га таки́й, що аж хист вирива́є з землі́ навкруги́ па́сіки (Лебед. п.)].
• Под -той – під за́хистом;
3) (покровительство) за́хист, за́хисток (-тку), захища́ння, зату́ла, охоро́на.
• Взять под свою -ту – взя́ти під свою́ охоро́ну, під свій за́хист.
Зуб –
1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) руба́к, їда́к (-ка), макої́д (-да); мн. (у челов., животн.) зу́бы (dentes) – зу́би (-бів). [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Номис)].
• Передний зуб – пере́дній зуб.
• Коренной зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́), (у жив.) жвач (-ча).
• Коренной задний зуб, зуб мудрости – чере́ній зуб, череня́к, зуб му́дрости.
• Молочный зуб – моло́чний зуб, теля́чий зуб, мн. телячки́ (-кі́в).
• Глазной зуб – о́чний зуб.
• Волчий зуб – во́вчий зуб.
• Зуб резец – сміюне́ць (-нця́), (у жив.) різа́к (-ка́), сіка́ч (-ча́).
• Зуб клык – і́кло и кло, клива́к, мн. і́кла, кла (р. клів), кливаки́ (-кі́в).
• Вставной зуб – вставни́й зуб.
• Искусственный зуб – шту́чний зуб, ро́блений зуб.
• Мелкие -бы – дрібні́ зу́би.
• -бы выпали – зу́би повипада́ли, ви́пали, посхо́дили.
• Рвать -бы – рва́ти зу́би, тягти́, тягну́ти зу́би, бра́ти зу́би.
• -бы прорезываются – зу́би рі́жуться.
• -бы шатаются – зу́би хита́ються.
• -бы болят у кого – зу́би боля́ть кого́.
• У меня болят -бы – мене́ боля́ть зу́би.
• Лишить -бо́в кого (обеззубить) – збеззу́бити кого́, (перен.) підрі́зати кому́ зу́би.
• Лишиться -бо́в – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти.
• Проесть, с’есть -бы на чём – з’ї́сти зу́би на чо́му.
• Положить -бы на полку (голодать) – покла́сти зу́би на поли́цю.
• Ударить по -ба́м – да́ти в зу́би кому́, заги́ли́ти по зуба́х кому́.
• Посчитать кому -бы – повибива́ти, порахува́ти зу́би кому́.
• Оскаливать, -лить -бы – вищиря́ти, ви́щирити зу́би, вишкіря́ти (и шкі́рити), ви́шкірити зу́би, (диал.) зашкі́рюватися до ко́го (Стеф.), (огрызаться) відз(в)іря́тися. [Лежи́ть соба́ка, та й відзіря́ється (Полт.)].
• -бы скалить (насмехаться) – скалозу́бити, смішкува́тися з ко́го, бра́ти на глум кого́, глузува́ти з ко́го; см. Насмеха́ться.
• Полно -бы скалить – го́ді тих смі́шків, го́ді зу́би ясни́ти, до́сить глузува́ти.
• Что -бы скалишь (кажешь)? – по чім зу́би продає́ш?
• Ему на зуб не попадайся – йому́ на зуб не дава́йсь!
• Точить, острить скалить -бы на кого – гостри́ти зу́би на ко́го.
• Острить -бы на что – ла́ситися на що.
• -бы чесать (болтать вздор) – тереве́ні пра́вити; см. Вздор.
• Говорить сквозь -бы – ціди́ти (сов. проціди́ти) крізь зу́би. [Стрепену́вся і крізь зу́би проціди́в (Кониськ.)].
• Щёлкать, щёлкнуть -бами – кла́цати, кла́цнути зуба́ми. [Вовк як кла́цне зуба́ми (Рудч.). Зуба́ми кла́цав, мов-би пес (Котл.)].
• Скрежетать -ми – зуба́ми скрегота́[і́]ти, скрипі́ти, скрипоті́ти.
• Стучать -бами (от дрожи) – зуба́ми цокоті́ти, зуба́ми дзвони́ти. [Дрижи́ть, як мо́крий хірт, зуба́ми, знай, цоко́че (Греб.)].
• Зуб на зуб не попадает у кого – зу́б(а) з зу́бом не зведе́ хто, зу́би цоко́чуть у ко́го, зуба́ми цоко́че хто. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка)].
• Око за око, зуб за зуб – о́ко за о́ко, зуб за зуб.
• Сжать -бы – зціпи́ти зу́би. [А вона́ ті́льки зу́би зціпи́ла (М. В.)].
• Разжать -бы – розня́ти, розці́пити зу́би.
• Хватить -бами – гризну́ти кого́. [А як гризне́ його́ соба́ка (Звин.)].
• Крошить -бами – трощи́ти що.
• Заговаривать -бы кому – замовля́ти зу́би кому́. [Зубі́в ви не замовля́йте (Мирн.)].
• В -ба́х навязнуть у кого (надоесть) – в зуба́х нав’я́знути кому́.
• В -ба́х завязнуть – в зу́би зав’я́знути, у зуба́х застря́(г)нути. [Взя́ла та в зу́би і зав’я́зла (лушпи́на) (Звин.)].
• С густыми -бами – густозу́бий.
• С редкими -бами – рідкозу́бий.
• С гнилыми -бами – гнилозу́бий.
• С волчьим -бом – вовкозу́бий.
• Без одного или нескольких -бо́в – несповназу́бий, щерба́тий. [Мене́ в москалі́ не ві́зьмуть, бо я несповназу́бий (Звин.). Щерба́тий рот].
• Вооружённый до -бо́в – озбро́єний (геть, аж) до зубі́в;
2) (часть снаряда) зуб, зубо́к (-бка́); мн. зу́бья – зу́б’я (-б’я, ср. р.), зубки́; см. Зубе́ц 1;
3) (злоба) храп (-пу).
• Иметь на (против) кого зуб – ма́ти храп на ко́го.
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Изли́шне – на́дто, над мі́ру, за́йво. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Київщ.). Нічо́го я не чув на йо́го недо́брого, – ні́чого за́йво й каза́ти (Павлогр. п.)].
• -не говорить об этом – за́йва річ говори́ти про це.
• Не будет -не напомнить ему – не пошко́дить (не зашко́дить), не зава́дить, не за́йва бу́де річ нагада́ти йому́.
Изрека́ть, изре́чь – виріка́ти, ректи́ (речу́, -че́ш, -че́, -чемо́), ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ізріка́ти, ізректи́. [Вважа́є себе́ за таку́ люди́ну, яка́ смі́є авторите́тно виріка́ти свій суд про філологі́чні й лінгвісти́чні спра́ви (Крим.). І сло́во ко́жнеє, яке́ єси́ прорі́к, смути́ть нам бу́де се́рце бі́дне (Самійл.). А хтось ізрі́к: «диві́ть на психопа́та» (Крим.)].
• Не говорит, а -ка́ет – не гово́рить (спро́ста), а проріка́є.
• Изречё́нный – ви́речений, рече́ний, проре́чений.
• Мысль -ная – ду́мка рече́на.
• Изречи́мый – рече́нний, ре́чни́й.
• Неизречи́мый – незрече́нний.
Изу́стно – у́сно, з уст.
• Говорить -но – каза́ти з уст.
• Передаваться -но – перека́зуватися з уст в уста́.
И́скренность – щи́рість, щиросе́рдність (-ности), ласк. щи́ронька, (ясность отношений) пра́вда. [Сі́рі дитя́чі о́чі світи́лися щи́рістю і сами́ проха́лися до се́рця (Васильч.). Ба́чу ж я щи́роньку твою́ (АД). На́йдеш собі́ дівчино́ньку з чо́рними брова́ми, та не зна́йдеш те́ї пра́вди, що була́ між на́ми (Хведор.)].
• Говорить с -стью – до душі́ каза́ти.
Каните́ль –
1) золота́ або срі́бна (то́нка́) ни́тка (до гаптува́ння), канеті́ля; (металлич. для обвивания струн кобзы) сухозло́тиця (К. Ст.).
• Вышивать -те́лью – гаптува́ти канеті́лею (зло́том, срі́блом);
2) (перен.) тягани́на, волово́діння.
• Тянуть -те́ль – (длить) тягти́ тягани́ну, волово́дити, мару́дити; см. Каните́лить; (говорить пространно и медленно) розво́дитися.
Каса́ться, косну́ться –
1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)].
• Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́.
• Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла.
• Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло).
• Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць.
• Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́.
• Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й.
• -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха.
• Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки).
• Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с;
2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)].
• Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться.
• -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́;
3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)].
• Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н.
• Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу.
• Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю).
• Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат.
• Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла);
4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)].
• Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що…
• Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється.
• Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься.
• Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу).
• Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)].
• Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)].
• Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)].
• Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)].
• Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться!
• Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то…
• А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би;
5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)].
• Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить.
• А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?;
6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що.
• Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це.
• -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що.
• Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́.
• Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)].
• Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.
Ки́сло, нрч. – (на вкус и перен.) ки́сло, ква́сно. [Не люблю́ ки́сло ї́сти].
• -ло говорить, смотреть – ки́сло (сква́шено) говори́ти, диви́тися. [Я́кось ки́сло (ква́сно) погляда́ла на ме́не (М. Грінч.). Що за вид? – я́кось сква́шено відпові́ла вона́ (Франко)].
Кни́га –
1) кни́жка (мн. книжки́, -жо́к), (значительнее об’ёмом или важностью) кни́га. [Петру́сь до шко́ли та із шко́ли з книжка́ми хо́дить та росте́ (Шевч.). Ах, я до́вго вас жда́ла, ще як над кни́жкою пое́зій смія́лася, рида́ла (Тичина). Чи то вмер черне́ць у ке́льї, пи́шучи святу́ю кни́гу? (Франко)].
• -га в (целый) лист, в полулист – кни́жка (кни́га) на ці́лий а́ркуш, на піва́ркуша.
• -га в четвёртую, восьмую, шестнадцатую, двадцать четвертую долю листа – кни́жка (кни́га) у чве́ртку, у ві́сімку, у шістна́дцятку, на два́дцять четве́рту части́ну а́ркуша.
• -га Бытия, Чисел – Кни́га Буття́, Чи́сел.
• -га живота – кни́га життя́ (буття́), (слав.) кни́га живота́, срвн. Живо́т 1.
• -га стихов – кни́жка (и кни́га) пое́зій.
• -га для чтения (хрестоматия) – чи́танка.
• -га актовая – кни́га а́ктова.
• -га входящих, исходящих бумаг – кни́га вступни́х, виступни́х папе́рів.
• -га главная, бухг. – головна́ кни́га.
• -га жалоб, жалобная – кни́га для скарг.
• -га заборная – набірна́ кни́жка.
• -га записная – за́пи́сник (-ка), нотатко́ва кни́жка, кни́жка для нота́ток, кни́жка для за́писів (Грінч.).
• -га конторская – конто́рська кни́га.
• -га копирная – копі́рна кни́га.
• -ги метрические – кни́ги ме́триків, кни́ги ме[а]трикуля́рні, ме́трики (-ків).
• -га памятная, см. Кни́жка памятная.
• -ги писцовые – кни́ги ґро́дські (стар.).
• -га подворная – дворова́ кни́га.
• -га поземельная – поземе́льна кни́га.
• -га поминальная, см. Помина́льник.
• -га приходо-расходная – кни́га прибу́тків та вида́тків.
• -га разносная, рассыльная – розносна́ кни́га (кни́жка).
• -га расчётная – (роз)рахунко́ва кни́жка.
• -га родословная – кни́га родово́ду, родові́дна кни́га.
• -га сборов – кни́га опла́т.
• -га товарная – крамова́ (товаро́ва) кни́га.
• -ги церковные – церко́вні кни́ги.
• -га черновая – чорнова́ кни́жка.
• Вносить, внести в -гу – в[за]пи́сувати, в[за]писа́ти, заво́дити, завести́ до кни́ги, запи́сувати, записа́ти в кни́гу.
• Закрывать, закрыть -гу – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, кни́гу.
• Открывать -гу –
а) розгорта́ти кни́жку (кни́гу);
б) бухг. розпочина́ти кни́гу.
• Говорить, как по -ге – говори́ти, як з кни́ги (з кни́жки, по кни́зі) чита́ти.
• Ему и -ги в руки – йому́ і кни́жка в ру́ки. [Письме́нному кни́жка в ру́ки (Номис)].
• Смотрит в -гу, видит фигу – ди́виться в кни́гу, а ба́чить фи́гу. Работник -ги, см. Кни́жник 4;
2) (глава, отдел в письмен. произведении) кни́га, ві́дділ (-лу);
3) анат., см. Кни́жка 2.
Коке́тство –
1) (действие), см. Коке́тничание;
2) коке́тство, (зап.) кокетері́я. [В цього письме́нника все гово́рить за щи́рого письме́нника, ті́льки що сюже́тна кокетері́я ляка́є тро́хи (Ніков.)].
Коклю́шка –
1) вереті́[е́]нце;
2) -ки – баля́си, баляндра́си (-сів), тереве́ні (-нів).
• Перебирать -ки – баля́си (баляндра́си) точи́ти (пра́вити), баляндра́сити, тереве́нити.
• Подпустить -ку кому – пусти́ти тумана́ кому́, у ду́рні поши́ти (убра́ти в шо́ри), обдури́ти кого́. Плести -ки, см. Обиня́ками говорить (под Обиня́к).
Ко́лкость –
1) (дров) ко́леність (-ности);
2) (колючесть) колю́чість (-чости)
3) (перен.: язвительность) колю́чість, ущи́пливість, кусли́вість, шку́л(ь)кість, гри́зькість, ді[о]ткли́вість (-вости).
• Говорить -ти кому – говори́ти ущи́пливі (кусли́ві, гризькі́) слова́ кому́, шпига́ти слова́ми, шпилькува́ти (Франко) кого́, пуска́ти шпигачки́ кому́.
Конча́ть, ко́нчить – кінча́ти и кі́нчити, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, докінчи́ти и докінча́ти, закі́нчувати, закінчи́[а́]ти, (о мн.) покінча́ти, подокі́нчувати; срвн. Ока́нчивать. [У розко́ші кінча́ють вік щасли́вий (Сл. Гр.). Я ще не кінчи́в (Київ). Весі́лля вже, ба́чте, закінча́ли (Г. Барв.)].
• -чить делать что передаётся обыкновенно в укр. яз. через соответств. глагол с предлогом до, напр.: -чить писать – дописа́ти, -чить мыть – доми́ти, -чить говорить – доказа́ти, -чить тереть – доте́рти и т. п. -ча́й его – кінча́й, ріша́й його́.
• -чить книгу – скінчи́ти кни́жку.
• -ча́ть дело – роби́ти кіне́ць (спра́ві), доробля́ти що.
• Подождите, пока я ко́нчу завтракать – зажді́ть, до́ки я досні́даю.
• И не -чивши говорить, она заплакала – і не доказа́вши, вона́ запла́кала.
• Книга -ча́ет печататься – кни́жка додруко́вується.
• -чил дело, гуляй смело – спра́вив ді́ло, гуля́й смі́ло.
• Начать-то так, а -чить как? – запря́сти – так, допря́сти як? висо́ко літа́є, а де ся́де?
• Ни почать, ни -ча́ть – ні тпру, ні ну.
• -ча́йте скорее – докінча́йте шви́дше.
• -чить работу – (с)кінчи́ти, дороби́ти пра́цю, оброби́тися, упо́ратися (з чим).
• Ко́нченный – (с)кі́нчений, докі́нчений.
• -ный человек – пропа́ща люди́на.
• Жизнь -чена – життя́ мину́лося.
• И -чено – і край; та й го́ді.
• Всё -чено – (вже) по всій спра́ві.
• И -чен бал (иносказ.) – вже й по гу́лянці; та й по спра́ві; та й уже́.
Краси́во – га́рно, хо́роше́, кра́сно, красови́то, красі́тно, че́пурно, ле́псько; срвн. Краси́вый. [Ба́чать сестру́ га́рно вбра́ну (Казка). Кра́сно в садо́чку (М. Вовч.). Як душі́ не вложи́в, так наряди́в хо́роше (Номис). Че́пурно зформо́вана голова́ була́ тро́хи ли́са (Грінч.). Підпереза́вся зно́ву і по́яс притягну́в ле́псько (Квітка)].
• Удивительно -во – напро́чуд га́рно, на ди́во (на продиво) га́рно.
• -во (красно) говорить – кра́сно мо́вити. [А тре́тій не мо́вив нічо́го, він мо́вити кра́сно не міг (Самійл.)].
• -во сложённый (о фигуре) – га́рно збудо́ваний, стату́рний.
• -во написанный – краснопи́сний; см. Калиграфи́ческий.
• -во убрать – прикраси́ти, оздо́бити, причепури́ти, (зеленью) замаї́ти.
• Что к лицу, то и -во – що до лиця́, те й га́рне.
• Более -во (краше) – гарні́ше, кра́ще, чепурні́ше.
Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)].
• Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)].
• Самый -вый – найкра́щий.
• Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)].
• -вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)].
• -вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)].
• Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)].
• -вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3.
• Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).
Красно́, нрч. –
1) (о цвете) че́рво́но, (диал. редко) че́рво. [Со́нечко за го́ру па́да, блищи́ть вода́ черво́но (М. Вовч.). Со́нце сіда́ че́рво (Мнж.)];
2) см. Красиво.
• -но говорить – говори́ти (мо́вити) кра́сно, красномо́вно; см. Красноречи́во. [Кра́сно й поети́чно гово́рить (Н-Лев.)].
• -но́ говоришь – кра́сно мо́виш (гово́риш); золоті́ї уста́ ма́єш.
• Полюби меня в черне, а в -сне́ и всякий полюбит – полюби́ мене́ в сажно́му, а в бі́лому й аби́-хто полю́бить; утри́ мої́ смажні́ уста́, а са́харні і сам утру́ (Номис).
Кру́пно – бу́йно. [Криши́ дрібні́ше, не так бу́йно (М. Грінч.)].
• -но говорить – говори́ти го́стро, з се́рцем, (фамил.) серди́то нівро́ку.
Кста́ти, нрч. – до ре́чи, (к делу) до ді́ла, в ді́ло, (к месту, влад) до ладу́, вла́д, (к слову) до сло́ва; (впору) са́ме вчас, (пров. всамча́с), впо́ру, вча́с; (на руку) на́руч, на ру́ку. [Це лиш фра́зи, які́ до ре́чи на свої́м мі́сці (Єфр.). Наро́дові подо́бається «Кайдаше́ва сім’я́», до ре́чи – пи́сана прега́рною мо́вою (Грінч.). А до ре́чи: в голові́ ва́шій щось непе́вне одбува́ється (Крим.). Отся́ річ до ді́ла (Квітка). Пома́жу ко́мин – не бі́ло, поми́ю ло́жки – не в ді́ло (Харк. Сб.). До ладу́, як ло́жечка на меду́ (Номис). Що-б він не зроби́в, то все гара́зд, все до ладу́ (Мирний). Ду́рень бага́тий, то й сло́во його́ влад (Номис). До сло́ва: ти ба́чиш, як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви? (Кониськ.). Всамча́с прихо́диш (Куліш). А йому́ се й на́руч (Сл. Гр.)].
• Это весьма -ти – це ду́же до ре́чи, це са́ме до ді́ла.
• -ти, не можете ли вы мне сказать? – до ре́чи (до сло́ва): мо́же, ви могли́-б сказа́ти мені́?
• Говорить -ти – говори́ти (каза́ти) до ре́чи (до ладу́).
• Это сказано -ти – це ска́зано до ре́чи (до ладу́, до ді́ла).
• Вы пришли -ти – ви прийшли́ са́ме вчас, са́ме впо́ру.
• Прийтись -ти – прийти́ся до ре́чи (до ладу́), зда́тися. [Ва́ше сло́во ду́же до ре́чи прийшло́ся (Київщ.). На сей раз при́казка здала́сь (Глібой)].
• Случиться -ти (о ком-либо) – нагоди́тися. [Са́ме як на те й він нагоди́вся (Звин.)].
• Это ему как раз -ти – це йому́ са́ме до ре́чи, це йому́ ду́же на ру́ку, (фамил.) це йому́ (як-ра́з) на́ руку кові́нька, (приличествует) це йому́ ду́же (са́ме) впада́є. [Мару́сі на́ руку кові́нька – мерщі́й з ха́ти (Квітка). Ніко́му так не впада́є (па́січником бу́ти), як йому́ (Глібов)].
• Не -ти – не до ре́чи, не до ді́ла, не до ладу́; см. Некста́ти.
Кто, мест. –
1) вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)].
• Кто здесь, там? – хто тут, там?
• Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)?
• Кто идёт? – хто йде?
• Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба?
• От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист?
• За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)?
• Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)!
• Кем это сделано? – хто це зроби́в?
• Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені?
• Кто же? – хто-ж?
• Кто бы? – хто-б?
• Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)?
• Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в?
2) указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)].
• Вот кто – ось (от, он) хто.
• Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)].
• Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано.
• Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́;
3) неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)].
• Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре!
• Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить.
• Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти.
• Кто-кто; кого́-кого́; у кого́ – у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)].
• Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)].
• Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.).
• Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу.
• Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються.
• -го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного.
• От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь.
• Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був.
• Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го.
• Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному).
• Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́).
• Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)].
• Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)].
• Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)].
• Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох).
• Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що.
• Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав.
• Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це.
• Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто).
• Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший.
• Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти.
• Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається.
• Пусть кто́-нибудь попробует – будет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти.
• Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься.
• С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)].
• Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі-)хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі-)кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)].
• Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете.
• Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́.
Ла́поть (лычный) лича́к (-ка, мн. личаки́, -кі́в), ли́чка (-чок, мн.), (преимущ. кожаный, но также из лыка, лозы и т. п.) пості́л (-тола́), хода́к (-ка́), (кожаный, верёвочный) верзу́н (-на́), (кожаный) ра́влик (-ка), (из нечиненной кожи) шкуря́к (-ка́), сиріве́ць (-вця́), (из дублёной кожи) дуб’я́нець (-нця), (с пеньковой подковыркой) по́хлопень (-пня). [Іде́ Катери́на у личака́х і в одні́й свити́ні (Шевч.). У твоє́ї ма́ми дубо́вії ли́чка (К. Стар.). На козако́ві постоли́ в’язо́ві (АД. I). Був собі́ Ле́йба, вели́кий чуда́к, мав оди́н чо́біт, а дру́гий хода́к (Пісня). Верзу́н – це пості́л, спле́тений з мотузкі́в (Липовеч.)].
• Переобуть кого, переобуться из сапогов в -пти – передягти́, -ся з кармази́на в тяжи́ну, зубо́жити кого́, зве́сти́ кого́, з[пере]вести́ся на-ніщо́ (ні на́-що), зубо́жіти, скапцані́ти.
• -пти плесть –
а) (о плохой работе) ли́ко плести́, парта́чити;
б) (путанно говорить) ли́ко плести́, плу́тати, міша́ти;
в) (делать промахи в игре) ґа́ви лови́ти.
• Это не -поть сплесть – це не ли́ко плести́, це робі́тка не аби́яка.
• В -поть звонить – ба́йдики (ба́йди) би́ти, байдикува́ти.
• На него -пти чорт по три года плёл – йому́ сам чорт не дого́дить, три ро́ки йому́ чорти́ чобітки́ ши́ли та й то не догоди́ли.
Легко́ –
1) ле́гко, нева́жко;
2) пові́льно, м’я́ко, деліка́тно, немі́цно;
3) необтя́жливо;
4) ле́гко, про́сто, нему́дро;
5) поверхо́вно, побі́жно, негли́боко, легкоду́мно, ві́льно, неви́мушено, пла́вко;
6) по́легко, легкова́жно;
7) ле́гко, шви́дко, пру́дко, бі́гко, пла́вко; аби́як;
8) стру́нко, см. Лё́гкий. [Ле́гко зідхну́вши, спита́вся він (Васильч.). Ле́гко йому́ ди́хати! (Номис). Цей чо́вничок іти́ме пла́вко (Звиног.)].
• Дело это -ко́ можно уладить – цю спра́ву ле́гко мо́жна владна́ти (влаштува́ти).
• Сапоги -ко́ входят на ногу – чо́боти ле́гко взува́ються.
• -ко ударил – леге́нько (зле́гка) вда́рив.
• Он -ко́ прыгает – він легки́й на ско́ки.
• -ко вам говорить – ле́гко вам каза́ти, ва́шими-б уста́ми та мед пи́ти.
• -ко сказать – ле́гко сказа́ти (мо́вити).
• Он -ко́ одет – він ле́гко вдя́гнений.
• Это место -ко́ перевести – цей у́ступ легки́й для пере́кладу.
• Это -ко́ сделать – це нева́жко зроби́ти, це неважка́ робо́та (нему́дра спра́ва), це за жарт зроби́ти.
• Он -ко́ стихи пишет – у йо́го легке́ перо́ до віршува́ння.
• -ко́ и привольно ему сделалось – на́че на світ удру́ге народи́всь, світ йому́ вго́ру підня́вся.
• Это не так -ко – це не така́ про́ста спра́ва, це не жарт. Более -ко́, Ле́гче, см. Ле́гче.
Ле́гче –
1) (ср. ст. от Легко́) ле́гше, (ласкат.) ле́гшенько; вільні́ше; срвн. Лё́гкий, Легко́. [Бу́де ле́гше в чужі́м по́лі сироті́ лежа́ти (Шевч.). Бу́ду я для не́ї на́ймичку держа́ти, щоб вона́ в ме́не ле́гшенько роби́ла, щоб вона́ в ме́не хо́роше ходи́ла (Пісня)].
• -че говорить, чем делать – ле́гше говори́ти, як взя́ти та зроби́ти.
• Мне от этого не -че – мені́ з то́го не ле́гше.
• Ле́гче! – ле́гше! пома́лу! пово́лі! обере́жно!
• Шла кума пеша, куму -че – ба́ба з во́за, на ко́ні (ко́ням) ле́гше.
• -че всего – найле́гше.
• Как можно -че – як-найле́гше, що-найле́гше.
• -че всего давать советы – найле́гша спра́ва (найле́гше) дава́ти пора́ди.
• Час от часу не -че – що годи́на, то не ле́гше.
• -че стало на душе – з душі́ мов спа́ло, відлягло́ (иногда: відлигну́ло) на се́рці. [Неха́й тро́хи одлигне́ на се́рці (Основа)].
• -че становиться, стать – ле́гшати, поле́гшати.
• Мне -че станет, становится, становилось, стало – поле́гшає, ле́гшає, ле́гшало, поле́гшало, відпу́стить, відпусти́ло мені́. [Сльоза́ змива́є го́ре, о́т воно й ле́гшає люди́ні (Грінч.). Поле́гшало на два ро́ки по всій Украї́ні (Руданськ.). Оце́ мені́ тро́хи відпусти́ло (Кониськ.)];
2) (более лёгкий) ле́гший від (за) ко́го, см. Лё́гкий.
• Он -че меня – він ле́гший за ме́не.
• Он -че всех – він найле́гший помі́ж усіма́, за всіх.
Лепета́ть, лепё́тывать, лепетну́ть –
1) (о ребёнке) лепета́ти, (реже лепота́ти), лепетну́ти, белькота́ти (-кочу́, -че́ш), белькотну́ти, жебоні́ти; (о листьях) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), лопотну́ти. [Дити́нка в коли́сці лепе́че (Харківщ.). Дити́на белько́че: «ма́мо»! (Квітка). Бу́демо жебоні́ти, як мале́нькі ді́ти (Чуб. V). Ли́стя на оси́ці за́вше лопо́че (Брацлавщ.)];
2) (говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепета́ти (-печу́, -чеш) и лепеті́ти (-печу́, -пети́ш) лепетну́ти, лопота́[і́]ти, лопотну́ти лепота́[і́]ти, белькота́ти и белькоті́ти (-кочу́, -коти́ш), белькотну́ти. [Не тя́мить голова́, що язи́к лепе́че (Номис). Ти чого́ лепети́ш, як дзво́ник? (Черкащ.). Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Лев.). Пе́йсах белькота́в щось невира́зне (М. Левиц.). І́волги з лип щось белькота́ли на весь садо́к (Мирний). «Його́ го́лос!» – белькоті́ла Зі́нька (Стор.)].
• -ться – лепета́тися, лопота́тися, белькота́тися.
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Ли́шний – за́йвий, зали́шній, ли́шній, (остающийся свободным) гуля́щий, забильни́й, (ненужный) непотрі́бний; срв. Изли́шний, Избы́точный. [І Яре́мі дали́ коня́ за́йвого з обо́зу (Шевч.). Дава́й вони́ зе́рном діли́тися, от одно́ зерно́ за́йве було́ (Казка). У ме́не ні соро́чки зали́шньої нема́є, ні юпчи́ни (Мирн.). Го́споди ви́шній, чи я в те́бе ли́шній? (Номис). От соки́ра гуля́ща, візьми́ її́ (Сл. Гр.)].
• -ние слова, разговоры – за́йва мо́ва, за́йві балачки́. [О, я за́йвої мо́ви не люблю́ (Черкащ.)].
• -ние издержки – за́йві ви́тра́ти.
• Не -нее будет заметить – не за́йве (не за́йва річ) бу́де завва́жити.
• В этом сочинении много -него – у цім тво́рі бага́то є за́йвого (непотрі́бного).
• -ний раз – за́йвий раз, ще раз.
• -ним быть – бу́ти за́йвим, уза́йві. [Привезли́ мого́ бра́та до прийо́му, бо вже запи́саний, а я вза́йві (Г. Барв.)].
• Он здесь -ний – він тут уза́йві, він тут за́йвий.
• -ние брёвна в избе, -ние уши – ніч у ха́ті. [Каза́в би й бі́льше, та ніч у ха́ті (Полт.)].
• -нее брать – над мі́ру (на́дто, на́дто бага́то, за́йве) бра́ти, (сильнее) де́рти.
• -нее требовать – вимага́ти над мі́ру (за́йве); срв. Ли́шнее.
• -него пожелаешь, последнее потеряешь – за бі́льшим пожени́сь, то й оста́ннього ріши́сь.
• -нее говорить – себе вредить – за́йва мо́ва – собі́ шко́да.
• -няя денежка карману не тяга – запа́с біди́ не чи́нить.
• У меня нет -них (свободных) денег – у ме́не нема́є за́йвих, ле́жаних гро́шей.
Ло́ман(н)о, нрч. – ла́мано.
• -но говорить – ла́маною (калі́ченою) мо́вою говори́ти, язика́ лама́ти, (диал.) ви́вертом говори́ти. [Ото́й яко́сь куме́дно ви́вертом гово́рить (Сл. Гр.)].
Ло́маный, ло́манный, прлг. – ла́маний, ло́млений.
• -ная линия – ла́мана лі́нія.
• -ное число – дріб (р. дро́бу).
• -ного гроша не стоит – ла́маного шага́ (ше́ляга) не варт.
• Он говорит -ным французским языком – він гово́рить ла́маною (калі́ченою) францу́зькою мо́вою.
Лопота́ть –
1) (болтать без умолку) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), сокота́[і́]ти, торохті́ти; (скороговоркой) дріботі́ти, чеса́ти;
2) (говорить бестолково или невнятно) лопота́[і́]ти, белькота́[і́]ти, цве́нькати; (на непонятном языке) лопота́[і́]ти, шваркота́[і́]ти, джеркота́[і́]ти, ґерґота́[і́]ти, цве́нькати. [Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Левиц.). Він і по-францу́зькому джеркоти́ть (Мова)];
3) (плескать, шуметь) лопота́[і́]ти, (о воде ещё) лепоті́ти.
Лу́чше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)].
• Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)].
• -ше всего – найкра́ще, найлі́пше.
• Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше.
• Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше).
• Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще.
• Не -ше ли? – чи не кра́ще?
• Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало.
• Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще.
• Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше).
• Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще.
• -ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)].
• Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)].
• -ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)].
• Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать.
• -ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли.
• В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше).
• -ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що.
• Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий.
• Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та.
• Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе.
• Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає.
• У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща.
• Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть.
• Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти.
Любе́зность –
1) ласка́вість, при́язність, прихи́льність, приві́тність, лю́б’язність, (вежливость) уві́чливість, че́мність, ґре́чність (-ности). [Ласка́вість па́нова зби́ла Лаго́вського з пантели́ку (Крим.). То була́ одна́ вві́чливість (Куліш)].
• Он имел -ность предупредить меня – він ласка́во попереди́в (перестері́г) мене́, він був ласка́вий попереди́ти мене́.
• Разговаривал со свойственной ему -стью – розмовля́в із власти́вою йому́ (для йо́го) вві́чливістю.
• Окажите -ность – зробі́ть ла́ску.
• Говорить -ности – бу́ти соло́дким на мо́ву з ким, говори́ти ми́лі ре́чі кому́, (фам.) масти́ти ме́дом кого́.
• Он проявил безграничную -ность по отношению ко мне – він ви́явив безме́жну прихи́льність (ласка́вість) до ме́не.
• -ность характера – приві́тність (ласка́вість) вда́чі;
2) -сти – залиця́ння, жениха́ння; срв. Любе́зничанье 2. [Гнат був су́нувся до не́ї з жениха́нням (Крим.)].
Ля́пать, -пывать, -пнуть –
1) (шлёпать) ля́пати, ля́пнути, (чем-л. мокрым) льо́пати, льо́пнути. [Ля́пнув по спи́ні (Полт.). Го́ді вже тобі́ оту́ долі́вку льо́пати (Кобел.)];
2) (вахлять, делать кое-как) парта́чити, кремса́ти, ба́зграти, парто́лити; срв. Сля́пать;
3) (брякать, говорить не кстати) ля́пати, ля́пнути (язико́м), бо́вкати, бо́вкнути, пле́ска́ти, сплесну́ти (язико́м), бля́вкати, бля́вкнути, (перен.) утя́ти до гапликі́в, сказа́ти, (грубее: сказону́ти) аж па́льці зна́ти. [Їм – що не ля́пати язико́м, аби́ ля́пати (Васильч.). Вже по всьо́му селу́ язика́ми пле́щуть про те́бе (Полт.). Ви в Москві́ не вчи́лися? – бо́вкнув я (Крим.)].
• -нул словечко – ля́пнув, бо́вкнув слівце́.
Ма́менька, Ма́мочка – маму́ня, маму́нечка, маму́ся, маму́сечка, маму́сенька, ма́мця, ма́мка, ма́мочка, мату́ся, мату́сенька, ма́тінка, ма́тіночка, не́ня, не́нька, не́нечка. [Маму́ню-ж мої́ рідне́нькі, маму́сенько! Да́йте ж мені́ ра́ду (Грінч. III). Маму́нечко, я коло вас (Мирн.). Ой, ма́тінко, голу́бонько! ряту́й мене́, лебі́донько (Стариц.). Ой, та́точку, наш та́точку, де ти поді́в ма́мочку? (Грінч. III). Біжи́ зустріча́ти коха́ную не́ньку, на ру́ки мату́ся хай ві́зьме мале́ньку (Грінч.). Ой, зми́луйся, моя́ не́не, біля ме́не хоч прися́дь (Пісня)].
• Часто говорить слово ма́ма – ма́мати, ма́мкати. [Чого́ все ма́маєш (ма́мкаш)?].
Мане́ра –
1) мане́ра.
• -ры – мане́ри, пово́дження, (грубые) ви́хватки. [Па́нське вихова́ння дава́ли у тому́ пансіо́ні: пе́рша річ «мане́ри» (пово́дження) (Кониськ.). Не люблю́ я панні́в з паничі́вськими ви́хватками (Н.-Лев.)].
• -ра держаться, вести себя – мане́ра, спо́сіб пово́дитися, звича́й, поведі́нка, пово́дження, (шутл.) поведе́нція. [Ко́жен край ма́є свій звича́й (Приказка). Було́ щось таке́ натура́льне, хло́пське в ці́лій його́ поведі́нці (Франко). Така́ ї́хня поведе́нція (Київ)].
• Приобрести -ры – здобу́ти собі́ мане́р, (ирон.) набра́тися мане́р. [Цих мане́р він набра́вся в сало́нах оде́ських купці́в (Н.-Лев.)].
• Изящные мане́ры – елега́нтні мане́ри, добі́рні мане́ри.
• Непринуждённые -ры – ві́льні мане́ри, ві́льне пово́дження.
• Скромные -ры – скро́мні мане́ри, скро́мне пово́дження;
2) мані́ра и мане́ра, спо́сіб, штиб, (вульг. диал.) мано́рія. [Особли́ва мані́ра стилісти́чна (Грінч.). Засво́юють його́ літерату́рну мане́ру (Єфр.). То таки́й спо́сіб у Москві́ (Крим.). То він жарту́є. Це в йо́го така́ вда́ча, така́ мано́рія (Н.-Лев.)].
• -ра разговаривать – спо́сіб розмо́ви (розмовля́ння). [Залиші́мо цей спо́сіб розмовля́ння (Крим.)].
• -ра говорить – спо́сіб говори́ти, гові́рка, говорі́ння. [З се́бе була́ висо́ка, огрядна́, гові́рки ско́рої, гучно́ї (М. Вовч.)].
• У всякого своя -ра – у вся́кого своя́ мане́ра, свій штиб.
• Переменить -ру – відміни́ти штиб, перейти́ на и́нший штиб.
Ме́жду, предл. –
1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. –
а) на вопр.: где? – між, поміж, проміж, межи, поме́жи, проме́жи ким, чим и (реже) чо́го, поміж, межи, поме́жи ко́го, що, (редко) міждо, помі́ждо, промі́ждо ким, чим; (среди) серед, посере́д ко́го, чо́го; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-поме́жи ко́го, чо́го. [І зра́зу вста́ла стіна́ між мно́ю й товариша́ми, між мно́ю й життя́м (Коцюб.). Поміж не́бом і земле́ю (Франко). Халу́пка стоя́ла поміж заки́нутих, з заби́тими ві́кнами, осе́ль (Коцюб.). Чу́тка, розійшла́ся поміж лю́ди (М. Грінч.). Він залюбки́ попаса́є проміж лі́ліями (Біблія). Ти́хі по́шепти розхо́дились по селу́ межи жіно́цтвом (Єфр.). Межи бі́лих хато́к (Основа). Межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Ой, літа́в я ко́жну ні́чку поме́жи гора́ми (Рудан.). Ходи́в чума́к з мазни́цею поме́жи крамни́ці (Рудан.). Отаке́ як завело́сь міждо ста́ршими го́ловами, то й козаки́ пішли́ оди́н про́ти о́дного (Куліш). Хто стоя́в помі́ждо мужико́м та па́ном (Грінч.). З-поміж саді́в ви́дко це́рков (Федьк.)].
• Речка течёт -ду гор – рі́чка тече́ (по)між, (по)межи го́рами.
• Я нашёл -ду своими книгами вашу – я знайшо́в між (межи, поміж) свої́ми книжка́ми ва́шу.
• Ударить -ду глаз – уда́рити межи́ о́чі.
• -ду ногами – проміж (поміж) нога́ми. [Йому́ пробі́г соба́ка проміж нога́ми (Номис)].
• Он очутился -ду двух огней – він опини́вся межи (між) двома́ огня́ми; йому́ і зві́дси гаряче́ і зві́дти пече́.
• Пройти -ду Сциллой и Харибдой – пройти́ між (проміж, межи, проме́жи) Сци́ллою і Хари́бдою.
• Находиться -ду страхом и надеждой – перебува́ти (бу́ти, жи́ти) між (межи) стра́хом і наді́єю.
• Колебаться -ду кем, чем, см. Колеба́ться 2.
• Читать -ду строк – чита́ти між (поміж) рядка́ми.
• Бывать -ду людьми – бува́ти серед люде́й.
• Жить -ду добрыми людьми – жи́ти серед до́брих люде́й, між до́брими людьми́.
• Разделить что -ду кем – поділи́ти що кому́ или між ким, поділи́ти що на ко́го.
• Что за счёты -ду своими! – та які́ раху́нки між свої́ми! та що там свої́м рахува́тися!
• -ду прочим – між и́ншим. [Між и́ншим, свою́ найкра́щу о́ду написа́в ибн-Сі́на по-ара́бськи, а не по-пе́рськи (Крим.)].
• -ду тем –
1) (тем временем) тим ча́сом. [Зінько́ тим ча́сом протисну́вся до рундука́ (Б. Грінч.). Тим ча́сом кухарі́ дали́ вече́рю (Крим.)].
• А -ду тем (а) – а тим ча́сом.
• Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала – ми розмовля́ли, а тим ча́сом ніч надхо́дила.
• -ду тем как – тим ча́сом як.
• Он веселится, -ду тем как мы работаем – він розважа́ється, тим ча́сом як ми працю́ємо;
2) (однако) проте́, одна́че, одна́к, тимча́сом, аж, (диал.) аже́нь. [Між людьми́ хоч і бага́то спочува́ло, проте́ ніхто́ не поква́пився залучи́ти чужени́цю до се́бе (Єфр.). Я ду́мав так, аж воно́ ина́кше (Сл. Гр.)].
• А -ду тем (б) – а проте́, а тимча́сом, а о́тже. [Каза́ли недо́брий борщ, а проте́ уве́сь ви́їли (Сл. Гр.). Здає́ться одна́кову ні́би-то нау́ку вино́сять (вони́) перед лю́ди, а тимча́сом вражі́ння од них цілко́м протиле́жне (Єфр.). Осві́ти філологі́чної я жа́дної не здобу́в, а о́тже взяв пообгорта́всь уся́кими словаря́ми (Крим.)].
• Знала, что он лгун, а -ду тем поверила – зна́ла, що він бреху́н, а о́тже (а проте́) поняла́ ві́ри;
б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия – між (межи), поміж, проміж ки́м, проміж, поміж ко́го. [Розказа́ла про сва́рку поміж не́ю та ді́дом (Грінч.)].
• Говорить, шептаться и т. п. -ду собою – говори́ти проміж (поміж) се́бе, між, проміж, (редко) промі́ждо собо́ю. [Вони́ до молоди́х промовля́ли підсоло́дженими голоса́ми, але́ проміж се́бе напророкува́ли молоди́м уся́кого ли́ха (Єфр.). Ді́ти шепта́лись поміж се́бе (Коцюб.). Вони́ гово́рять промі́ждо собо́ю щи́рою украї́нською мо́вою (Крим.)].
• Дети совещались -ду собой – ді́ти ра́дилися поміж се́бе, між (проміж) собо́ю.
• -ду ними начались ссоры – між ни́ми (у них) пішли́ (почали́ся, зайшли́) чва́ри.
• -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами – між на́ми ка́жучи, хай це (за)ли́шиться між на́ми;
в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? – з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи ко́го, з ко́го, з чийо́го гу́рту. [Цар обібра́в з-поміж свої́х вельмо́ж люди́ну мо́вну (Крим.). Хто зумі́є з-проміж нас співа́ти за тобо́ю? (Самійл.). Найбли́жчий до ха́на з-між ра́дників (Леонт.). Хто з вас негрі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Біблія). Ми оберемо́ гла́сних, а гла́сні з свого́ гу́рту оберу́ть го́лову (Крим.)].
• Лучший -ду ними – найлі́пший (найкра́щий) з-поміж (з-проміж,
з) них, з-поміж ї́хнього гу́рту. [Зінько́ з-проміж них був найрозумні́ший (Грінч.)].
• Выбирать -ду кем – вибира́ти з-поміж, з-проміж ко́го.
• Выбирайте -ду мной и им – вибира́йте з-поміж нас котро́го;
2) с вин. п. на вопр.: куда? – між, межи, (реже) поміж, поме́жи, проміж, проме́жи ко́го, що. [И́нше (зе́рно) упа́ло між терни́ну (Біблія). Вліз межи мо́лот і кова́(д)ло (Номис)];
3) (в сложных словах) см. Меж 2.
Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)].
• Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце.
• Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце.
• Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох.
• Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1.
• Нет -та – нема́(є) мі́сця.
• На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)].
• На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)].
• Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре).
• В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)].
• В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)].
• Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде.
• Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́.
• В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)].
• В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)].
• Из другого -та – з и́ншого мі́сця.
• С -та на -то – з мі́сця на мі́сце.
• До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)].
• До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́.
• Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів).
• По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь.
• Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди.
• -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)].
• К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)].
• Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́).
• Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад).
• Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х?
• Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці.
• По -та́м! – на мі́сце! на місця́!
• Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)].
• Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця.
• С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся.
• С -та в карьер, см. I. Карье́р.
• Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́.
• Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є.
• Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть).
• Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок.
• Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)].
• Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)].
• Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че.
• Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце.
• Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости).
• Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)].
• Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́.
• Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́.
• Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости).
• Защищённое -то, см. Защищё́нный.
• Лобное -то, см. Ло́бный.
• Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)].
• Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця.
• Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му).
• -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в).
• Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце.
• На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)].
• Отхожее -то, см. Отхо́жий.
• Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)].
• Пустое -то – поро́жнє мі́сце.
• Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище.
• Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище.
• Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)].
• Складочное -то, -то складки – складо́вище.
• Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)].
• Спальное -то – спа́льне мі́сце.
• Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)].
• Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку).
• Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту).
• Якорное -то – я́кірна сто́янка.
• -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2.
• -то водворения – мі́сце (для) осе́лення.
• -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин.
• Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися).
• -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце.
• -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння).
• Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння.
• -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́.
• -то исполнения – мі́сце ви́конання.
• -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че.
• -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище.
• -то назначения – мі́сце призна́чення.
• -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є.
• По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів).
• -то платежа – мі́сце випла́ти.
• -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину.
• На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку).
• -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)].
• -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище.
• -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище.
• -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння).
• По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1.
• -то в театре – мі́сце в теа́трі.
• -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)].
• Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти.
• Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці.
• Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце.
• Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́.
• Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го.
• Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що.
• Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)].
• Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)].
• Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)].
• Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)].
• Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці.
• Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)].
• Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми.
• Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці.
• Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)].
• Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми!
• С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)!
• Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце.
• Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.);
2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)];
3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)].
• -то конторщика – мі́сце конто́рника.
• Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2.
• Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце.
• Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді.
• Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к.
• Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди.
• Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду.
• Лишить -та – ски́нути з поса́ди.
• Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду.
• Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3.
• Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду.
• Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці;
4) (учреждение) установа, уряд (-ду).
• Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце.
• Присутственное -то, см. Прису́тственный.
• Судебное -то – судо́ва́ устано́ва;
5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка.
• У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки;
6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.
Ми́мика – мі́міка.
• При помощи -ки – мі́мікою, на ми́г[ґ]ах, на ки́вах, на мо́ргах. [Гово́рить мі́мікою про лю́бощі (Куліш). Хоч і німе́, а так тобі́ на ми́ґах усе́ розка́же, лу́чче дру́гого язика́того (Борзенщ.)].
Многозначи́тельно, нрч. – великозна́чно, велезна́чно, багатозна́чно, значу́ще, значли́во. [(Учи́тель) обво́див клас вели́чним по́глядом і великозна́чно каза́в: «О!» (Еварн.). Велезна́чно посміхну́вся (Короленко). Маха́є руко́ю й значу́ще замовка́є (Короленко). Він гово́рить ду́же значли́во (Крим.)].
Мо́жно, нрч. – мо́жна (ср. ст. можні́ше), (дозволено) ві́льно. [Чого́-ж це так, що йому́ мо́жна, а мені́ – ні? Ві́льно ко́жному (Грінч.). Тепе́ренька дити́на підбі́льшала, то мені́ можні́ше бу́де на робо́ту йти (Вовчанщ.). До́ма мені́ все ві́льно (М. Вовч.)].
• -но ли? – чи мо́жна? чи ві́льно?
• Если -но, -но будет – як (якщо́, коли́) мо́жна, мо́жна бу́де.
• Как -но больше, быстрее, шире и т. п. – як-найбі́льше, як-найшви́дше, як-найши́рше и т. п., як(о)-мо́га бі́льше, шви́дше, ши́рше и т. п. Как -но так говорить? – як мо́жна (хіба́ мо́жна) так каза́ти?
• Одолжите мне пять рублей. – Как -но!
• Я сам сижу без денег – пози́чте мені́ п’ять карбо́ванців. – Де́ там! (Де ви ба́чили? или Що ви ка́жете!) Я сам сиджу́ без гро́шей.
Мо́лвить, мо́лвливать, мо́лвить – несов. мовля́ти (-ля́ю, -ля́єш) и мо́вити (мо́влю, -виш), сов. мо́вити (пр. вр. мо́вив, -вила, -вило, мн. -вили; буд. вр. мо́влю, -виш), промовля́ти, промо́вити, вимовля́ти, ви́мовити, каза́ти, сказа́ти; срв. Говори́ть 1, Сказа́ть и Произноси́ть 1. [Підско́чив вовк і до кота́ мовля́є: «Коту́сю-бра́тіку!» (Глібів). Каза́ла-б, та уста́ не мо́влять (Г. Барв.). Мо́вивши сло́во, тре́ба бу́ти па́ном (Номис)].
• Мо́лвленный – мо́влений, ка́заний; ска́заний.
Мы́кать, мы́кивать, мы́кнуть –
1) (чесать) ми́кати (-каю, -каєш), ми́кнути, чеса́ти, чесну́ти, де́ргати що. [Ми́кати ми́чку (Вас.)];
2) (щипать) де́рти, дра́ти (деру́, дере́ш). [На печі́ пі́р’я дере́ (Мирн.)];
3) (бедствовать) горюва́ти (го́ре), бідува́ти (біду́), поневіря́тися. [Без лю́бого сама́ го́ре я горю́ю (Боров.)];
4) (носить) не́сти́, носи́ти.
• Лошади мы́чут – ко́ні но́сять;
5) (часто говорить «мы») ми́кати.
• Мы́канный – ми́каний, че́саний; де́ртий, дра́ний; горьо́ваний, бідо́ваний.
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
• -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
• -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
• -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
• -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
• Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
• Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
• Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
• -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
• -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
• -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
• Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
• Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
• В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
• Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
• И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
• Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
• По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
• При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
• С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
• Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
• Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
• Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
• Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
• Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
• Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
• Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
• Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
• Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
• Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
• Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
• Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
• Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
• Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
• Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
• Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
• Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
• Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
• Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
• Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
• Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
• У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
• От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
• Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
• Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
• Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
• Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
• Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
• Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
• Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
• Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
• Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
• Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
• Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
• -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Мя́млить – (мяться) м’я́тися, мни́хатися, ми́мрати, (вяло, неясно говорить) м’я́ти, ми́мрити, па́пляти, слебізува́ти (нерешительно говорить, делать) дзя́мдзяти(ся), мо́ндзяти(ся), (тянуть, копаться) мо́на[я]тися, мару́дитися, мо́мсатися, (вяло жевать) хамели́ти, (перен.) ремига́ти. [Та ти не мни, а кажи́ по-лю́дськи, чого́ тре́ба (Звин.). Коли́-б уже́ не ми́мрав він, а ху́тче до ді́ла (М. Вовч.)].
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Наизу́сть, нрч. –
1) (на память) на па́м’ять; (по памяти) з па́м’яти, по па́м’яті, з голови́. [Ба́тько принево́лював його́ ви́вчити на па́м’ять відо́мий на́пис (Крим.). (Пі́вень) на па́м’ять свою́ пі́сню зна́є (Рудан.). Знав з голови́ бага́то вся́ких його́ (Шевче́нкових) щи́рих слів (Грінч.)].
• Говорить, сказать, читать, прочитать -зу́сть – прока́зувати, проказа́ти, чита́ти, прочита́ти з па́м’яти (по па́м’яті, з голови́). [Я її́ (Куліше́ву «Грама́тку») всю по па́м’яті і тепе́р прокажу́ (Кониськ.). Коли́ вночі́ не спи́ться, я чита́ю собі́ з голови́ (Кониськ.)];
2) см. Наобу́м.
Намё́к –
1) (действие) натяка́ння, оконч. натя́кнення;
2) на́тяк (-ку), натяка́ння (-ння) на ко́го, на що, про що, (иногда) натя́ма. [Тонки́й на́тяк (Л. Укр.). На́тяки на існува́ння тако́ї літерату́рної шко́ли ми ма́ємо в Каза́ннях Кири́ла Ту́ровського (Рада). Їй здало́ся, що в Гордіє́вих слова́х хова́ються які́сь натяка́ння (Грінч.). Так збив чо́боти про́клятий хло́пець, що ті́льки натя́ма оста́лась (Козелеч.)].
• Делать -ки – роби́ти на́тяки (натяка́ння), натяка́ти на ко́го, на що, (пров.) дава́ти натеньки́.
• Делать злостные -ки на кого – роби́ти злосли́ві (злі) на́тяки, (шутл.) закида́ти гадю́чку на ко́го. [Се так на ме́не закида́ гадю́чку, а я… на́че мені́ невтямки́ (М. Вовч.)].
• Говорить, спрашивать и т. п. -ками – каза́ти (говори́ти), пита́ти и т. п. на́тяками (на(з)дога́д, навтяки́, обиняками: навмання́). [Корті́ло поба́чити Степа́на і, про́сто чи навмання́, ви́явити йому́ спочуття́ від се́бе (Короленко)].
• Нет и -ка на то (нет и признака) – нема́ того́ й звання́, і позна́ки того́ нема́. [Та щоб спереча́лася з тобо́ю, гні́валася на те́бе – нема́ того́ й звання́ (Тесл.). Та тих умо́в тоді́ й позна́ки ще не було́ (Рада)].
• Тонкий -мё́к на толстые обстоятельства – на́тяк на буряки́, щоб дали́ капу́сти; срв. Намека́ть.
Настрое́ние –
1) (действие), см. Настро́йка 1, оконч.;
2) на́стрій (-рою), (очень редко) напра́ва, (расположение духа) гу́мор (-ру), дух (-ху). [Цей на́стрій наре́шті й запанува́в над Лаго́вським (Крим.). Ходи́ли чутки́ про страйк і влива́ли яки́йсь нови́й на́стрій в те́мну заду́рену ма́су (Черкас.). У роже́вім на́строї (Франко). Су́тичка ви́йшла в на́строях роди́ни (Виннич.). Євре́ї, поярмаркува́вши, очеви́дячки ще були́ в ярмарко́вій напра́ві: розка́зували усі́ заразо́м (Н.-Лев.). Почала́ розумі́ти ча́сті і на́глі змі́ни в її́ гу́морі, незрозумі́лу дражли́вість (Франко). Уже́ дух і так був на ме́не (-ние против меня) гірки́й (Борзенщ.)].
• Дурное (плохое) -ние – пога́ний на́стрій.
• -ние биржи – на́стрій на бі́ржі.
• Повышательное -ние, -ние на повышение – росту́чий на́стрій (на бі́ржі), тенде́нція збі́льшувати.
• Повышенное -ние – підне́сений на́стрій.
• Сдержанное -ние – стри́маний на́стрій.
• Хорошее -ние – га́рний (до́брий) на́стрій, до́брий гу́мор.
• Быть в плохом, хорошем -нии – бу́ти в га́рному (в до́брому) на́строї, бу́ти в до́брому гу́морі (ду́сі), бу́ти в пога́ному на́строї (не в до́брому гу́морі). [Ви в до́брому гу́морі, як і за́вжди (Виннич.)].
• Быть в -нии делать что – бу́ти в на́строї (ма́ти на́стрій) роби́ти що. [Я са́ме в на́строю з ким-не́будь говори́ть (Самійл.)].
• Быть не в -нии – бу́ти не в до́брому на́строї (гу́морі, ду́сі), (не в духе) бу́ти не в гу́морі. [Володи́мир встав дру́гого дня не в гу́морі (Крим.)].
• Быть не в -нии делать что – не ма́ти на́строю роби́ти що.
• -ние умов – на́стрій (лю́дських) дум.
На́треск – на́тріск (-ку).
• Говорить с -ком – говори́ти тріску́чим го́лосом, тріскоті́ти.
Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)].
• -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що.
• Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)].
• -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день.
• -ть дело –
а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)];
б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов;
в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви).
• -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)].
• -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)].
• -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька).
• -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви).
• -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)].
• -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб.
• -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)].
• -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)].
• -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати.
• -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки.
• -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к).
• -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)].
• Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї.
• Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти.
• Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)].
• Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й.
• -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай.
• Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка);
2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)].
• -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)].
• -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́.
Начина́я –
1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.;
2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го.
• -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши.
• -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши.
• На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)].
-ться –
1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)].
• -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву);
2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)];
3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)].
• -ется день – почина́ється (настає́) день.
• -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́.
• -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося.
• -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч.
• -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є.
• -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то.
• -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці.
• -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)].
• -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти).
• Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́).
• Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).
Невозмо́жный –
1) (превосходящий возможность) неможли́вий, (редко, архаич.) немо́жні[и]й. [Нічо́го неможли́вого в на́ші часи́ нема́є (Р. Край). Зви́кла до ду́мки, що йти за Гна́том в дале́кий Сибі́р – річ неможли́ва (Коцюб.). Немо́жня річ, не допуска́є ро́зум (Куліш)].
• Делать, сделать -ным что – роби́ти, зроби́ти неможли́вим, унеможли́влювати, унеможли́вити що.
• Хочешь, захотелось -ного – хо́чеш, зах(о)ті́лося (заману́лося) неможли́вого, (насм.) зах(о)ті́лося пече́ного льо́ду (сні́гу) (Приказки).
• Это -но – це неможли́ва річ.
• Это физически -но – це фізи́чно неможли́ве, це річ фізи́чно неможли́ва;
2) (неестественный) неможли́вий, неприро́дні[и]й, ненатура́льний.
• Самым -ным образом – як-найнеможли́віше, як-найнеприро́дніше, як-найненатура́льніше;
3) (недопустимый; невыносимый) неможли́вий. [Що вона́ гово́рить? Щось неможли́ве, безглу́зде! (Коцюб.). Чванли́вість неможли́ва (Самійл.)].
• -ное положение, состояние – неможли́ве стано́вище, неможли́вий стан.
• -ный человек – неможли́ва (нестерпу́ча) люди́на.
• В -ном виде – в неможли́вому ви́гляді.
Не́жность –
1) (свойство, качество) ні́жність, деліка́тність, тенді́тність; м’я́кість; ла́гідність; чу́лість (-ости); срв. Не́жный. [(Цей моти́в) ри́тмом ні́жности й химе́ри ще на́ших не́ньок весели́в (М. Рильськ.)];
2) (чувство нежной любви) ні́жність, (ласка) ла́ска, прихи́лля (-лля), чу́лість (-лости). [Оле́ся до маму́ні почува́ла вдя́чну ні́жність (Виннич.). Не одра́зу розпізна́єш, у ко́го в се́рці є ла́ска, а в ко́го нема́ (Звин.). Вона́ з ма́тернім прихи́ллям цілува́ла й голу́била мене́ (Крим.). Стрі́ньмо (їх) се́рцем одве́ртим і чу́лости по́вним (Самійл.). Плач Яросла́вни ди́хає глибо́кою чу́лістю (Рудан.)];
3) -сти (мн. ч.: из’явления -ти) – ні́жності (-стей), пе́стощі (-щів и -щей), пе́стування, пе́щення, пе́сті́ння, ла́щення, (с подольщением) примиля́ння (-ння, ед. ч.). [Га́ні таке́ ста́ло гидке́ те лука́ве песті́ння, що вона́… (Н.-Лев.). Не могла́ його́ звесели́ти нія́ким свої́м прихиля́нням та щебета́нням (Грінч.)].
• Говорить -сти – говори́ти ні́жності; розво́дити ні́жні розмо́ви; см. ещё Любе́зничать 2.
• Телячьи -сти – теля́чі ні́жності, теля́че ла́щення.
Не́зачем, нрч. – нема́ чого́; (не надо) не тре́ба, (не следует) не слід. [Нема́ чого́ розбива́ти собі́ ло́ба на покло́нах (О. Пчілка)].
• -чем было, будет – не було́, не бу́де чого́; не тре́ба було́, бу́де, не слід було́, бу́де.
• Дальше -чем было оставаться – да́лі не було́ чого́ (за)лиша́тися.
• -чем было говорить так – не тре́ба (не слід) було́ каза́ти (говори́ти) так.
Неле́пость –
1) безглу́здя (-дя), безглу́зде (-дого), (вздор) нісені́тниця, дурни́ця, (деликатнее) марни́ця, пустячина́, (белиберда) аби́-що, ка́-зна-що, не́відь-що, курзу́-верзу́. [Я не опра́вдуюсь про́ти безглу́здя (Л. Укр.). Тако́го абсолю́тного безглу́здя, як за́клик до «держа́ви» (Ленін). Се щось таке́ безглу́зде, що не ва́рте ві́дповіди пова́жної (Л. Укр.). Доно́с по́вний нісені́тниць та обмо́вних ви́гадок (Гр. Думка). Оте́ курзу́-верзу́ їм ду́же до вподо́би (Крим.)].
• Говорить -ти – нісені́тниці (дурни́ці) говори́ти (моло́ти, пле́сти́, верзти́, плеска́ти), говори́ти и т. п. не́відь-що (ка́-зна-що; таке́, що й ку́пи не держи́ться), прова́дити не зна́ти[ь] що. [Ніхто́ не зва́житься, не бу́вши спеціялі́стом, плеска́ти нісені́тниці (Крим.). Не́відь-що верзе́ш ти, Опана́се! (Кониськ.). Ат, верзе́ щось таке́, що й ку́пи не держи́ться (Н.-Лев.)].
• Принимать -пость всерьёз, верить -ти – бра́ти нісені́тниці за пра́вду, ня́ти ві́ри нісені́тниці (нісені́тницям);
2) неподо́бність, недола́дність, нечупа́рність, бри́дкість (-ости). Срв. Несура́зица.
Неподку́пный – непідку́пний, незаку́пний, непідпла́тний, непрода́жний; некори́стливий. [Там уся́к гово́рить пра́вду непідку́пними уста́ми (Самійл.). З ме́не люди́на непрода́жна, вся́кому скажу́ пра́вду в ві́чі (Звин.)].
Неуме́стно, нрч. –
1) недоре́чно, недола́дн(ь)о, недоді́льно, не до ре́чи, не до ладу́, не до ді́ла;
2) (сказ. безл. предл.) не до ре́чи, не до ладу́, не до ді́ла, не спо́сіб; (не подобает) не годи́ться, не ли́чить, не випада́є, не впада́(є), не приста́ло, неподо́ба.
• -но вам так говорить – не годи́ться (не ли́чить, не випада́є, не приста́ло) вам так(е́) каза́ти.
Нехоро́ший – недо́брий, нега́рний, нехоро́ший, (плохой) пога́ний, (ум. погане́нький), ке́пський, злий, (диал.) зле́цький, (мерзкий) мерзе́нний, паску́дний, парши́вий; см. Плохо́й и срв. Хоро́ший. [Нега́рний знак або́ недо́брий час (Самійл.). Чи́м-же Ві́вдя нега́рна? – гово́рить тоні́сінько, ти́ха, як ягни́ця (Н.-Лев.). Ті́льки о́чі (в йо́го) нехоро́ші (М. Вовч.). Тре́ба одверну́ти його́ (си́на) од бу́дь-чого пога́ного (Крим.). Дире́ктор сказа́в із усмі́шкою погане́нькою (Ледянко). Чи спра́вді-ж нова́ літерату́ра була́ така́ ке́пська? (Грінч.). Ой, дити́но моя́ ми́ла, що ти зло́го учини́ла? (Чуб. III). Злі думки́ зала́зять мені́ в го́лову (Крим.). Злий жупа́н (Чуб. V). Зле́цький чолові́к (Липовеч.). Зле́цька озимина́ вроди́ла (Липовеч.)].
• -шее дело – недо́бра (нега́рна, пога́на) спра́ва.
• -шая слава – недо́бра сла́ва.
• Это -шо́ – це недо́бре (нега́рно, пога́но, негара́зд).
Не́чего –
1) мест., см. I. Нечто́ 2;
2) нрч. – нема́ чого́, нема́ що, ні́чого, (редко) ні́що. [Перед на́ми нема́ чого́ кри́тися: ми зна́єм усе́ ді́ло (Грінч.). Нема́ чого́ заздалегі́дь горла́ти (Грінч.). Нема́ чого́ ляка́тись ворогі́в (Крим.). Зіма́ – кожу́ха нема́, чо́боти леда́що, – і йти нема́ що (Сл. Гр.). Все пропа́ло, – а пропа́ле ні́що в пі́сні й спомина́ти (Франко)].
• Вам -го бояться меня – вам нема́ чого́ боя́тися мене́.
• Этим -го шутить – цим нема́ чого́ жартува́ти.
• -го говорить – нема́ що (шко́да, нема́ чого́, редко ні́що) й каза́ти, шко́да й сло́ва, нема́ (й) сло́ва, ні́(г)де пра́вди ді́ти, (упоминать) шко́да й зга́дувати. [Шко́да вже й говори́ти про це (Грінч.). Що вже повиро́блювано горорі́зьбою, то ні́що й каза́ти (Свидн.). Шко́да й зга́дувати, що той моря́к не дава́в мені́ спокі́йно спа́ти (Остр. Скарбів)].
• -го говорить, он молодец – нема́ що каза́ти (нема́ сло́ва), він (з йо́го) молоде́ць.
• -го много говорить – нема́ чого́ розво́дитися (розбала́куватися).
• -го сказать – нема́ що (нема́ чого́) каза́ти, ні́чого сказа́ти. [Ну, і ро́лька, ні́чого сказа́ти! (Кирил.)].
• -го и думать – а) о ком, о чём – нема́ чого́ (ні́чого) й ду́мати (гада́ти) про ко́го, про що, нема́ чого́ (ні́чого) й міркува́ти про що;
б) шко́да й га́дки (про що), шко́да́, го́ді ((з)роби́ти що). Срв. Ду́мать 1. [Шкода́ було́ (-го было и думать) шля́хтичеві роздобу́тків сподіва́тися (Куліш)].
• И думать -го (тебе) – і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не май, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
• Да тут и думать -го – та тут і ду́мати (гада́ти) нема́ чого́ (ні́чого).
Нея́сно, нрч. –
1) нея́сно, (тускло) тьмя́но; ((с)мутно) каламу́тно, му́тно. [Со́нце сві́тить яко́сь нея́сно (Брацл.). На столі́ каламу́тно білі́ли дві тарі́лки (Коцюб.). В голові́ каламу́тно зача́в вирина́ти яки́йсь невідо́мий вірш (Крим.)];
2) невира́зно; нерозбі́рно; нея́сно. [Щось шепо́чуть удво́х, та невира́зно так, нічо́го не чу́ти мені́ (Кониськ.). Крізь сон гово́рить він скоре́нько й невира́зно (Васильч.). Невира́зно мелька́ли ве́рби й телегра́фні стовби́ (Коцюб.). В а́втора про це ви́словлено невира́зно (Грінч.)];
3) нея́сно, не вира́зно, незрозумі́ло. Срв. Нея́сный;
4) (сказ. безл. предл.) нея́сно.
• Мне -но – мені́ нея́сно.
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
• Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
• Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
• Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
• Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
• Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
• С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
• Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
• Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
• Острый нос – го́стрий ніс.
• Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
• Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
• Тупой нос – тупи́й ніс.
• Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
• Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
• Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
• Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
• Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
• Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
• Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
• Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
• Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
• Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
• Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
• Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
• Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
• Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
• Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
• На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
• Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
• Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
• Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
• Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
• Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
• Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
• Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
• Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
• Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
• Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
• Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
• Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
• Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
• Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
• Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
• Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
• Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
• Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
• Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
• И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
• И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
• Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
• Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
• Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
• Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
• Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
• У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
• Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
• У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
• Нос машины – ніс маши́ни.
• Нос наковальни – ріг кова́дла;
5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.
Нужда́ и Ну́жда –
1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)].
• -да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность.
• Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1.
• А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?
• -да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го.
• Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го.
• -да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)].
• Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже).
• Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся.
• Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!
• Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́.
• Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?
• Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це.
• Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)].
• Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.).
• Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)].
• Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би.
• В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)].
• Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що.
• Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші.
• Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3.
• По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу.
• По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу.
• Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)].
• Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є.
• -ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)].
• Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка.
• На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка).
• Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би.
• Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б.
• Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)];
2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)].
• -да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка).
• По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство).
• Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)].
• Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го).
• Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш).
• Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво.
• Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти.
• Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)].
• Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить.
• Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів.
• -да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти.
• -да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма.
• -да́-птица – пу́гач (-ча).
• -да́-хлеб – голо́дний хліб;
3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре.
• Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)].
• Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в;
4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка.
• -до́ю –
а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть;
б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом;
в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею.
О или об и о́бо, пред. –
1) с вин. п. – об, в, на.
• Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь.
• Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур.
• Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́).
• Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя.
• Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь.
• Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)].
• Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)].
• Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч;
2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за.
• О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі.
• О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю.
• О святках – святка́ми.
• Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час.
• Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі.
• О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в;
3) с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.).
• Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що.
• Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю.
• Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув.
• Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)].
• Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських.
• Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в.
• Об этом – за це, про це.
• Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що.
• О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь.
• Довольно об этом – го́ді про це.
• Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду.
• Переговариваться о мире – умовля́тися за мир.
• Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що.
• Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим.
• Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо.
• О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті;
4) (с качеств. прил. и числительными) – на, з.
• Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди).
• Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці.
• Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками.
• Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом.
• Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні.
• Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами.
• Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х.
Обинова́ться, обину́ться –
1) вага́тися, вагува́тися, варува́тися (стесняться). [Кому́сь тре́ба лі́зти, всі вага́ються (Рудч.)]. См. Сомнева́ться, Недоверя́ть;
2) (скрывать, умалчивать из опасения) кри́ти, -ся, укри́ти, -ся, таї́ти, -ся, потаї́ти, -ся;
3) (говорить намёками загадочно) натяка́ти, натякну́ти кому́, говори́ти, каза́ти (сказа́ти) на(з)дога́д, нау́верти.
• Говорить не обину́ясь – каза́ти (говори́ти) пря́мо, про́сто, навпросте́ць.
Обиня́к (намёк, иносказание) – натя́к (-ку).
• -няки́ – манівці́ (-ці́в).
• Обиняко́м, -ка́ми (говорить) – на(з)дога́д, нау́верти, манівце́м, -я́ми (каза́ти, говори́ти).
• Без обиняко́в – пря́мо, про́сто, навпросте́ць, без со́рома ка́зка.
Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на].
• Одно́ из двух – одно́ з двох.
• Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́.
• Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)].
• Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки).
• Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́.
• Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять).
• При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це…
• Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить…
• Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке.
• В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося.
• Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це…
• В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці.
• Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́).
• Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння.
• Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька].
• Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю.
• Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́.
• Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю.
• Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)].
• Все до одного́ – всі до о́дного.
• Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч.
• Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м).
• Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)].
• Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю.
• Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці.
• Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним.
• Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного.
• Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних).
• Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт.
• Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну.
• Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́).
• Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше).
• То одно́, то другое – то те́, то те́.
• Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший.
• Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний.
• Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють.
• Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)].
• Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть.
• Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше.
• Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити.
• Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють].
• В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно.
• Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку.
• Это одно́ и то же – це те са́ме.
• Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти.
• Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти).
• В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды.
• Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є].
• За одно́, см. Заодно́.
• Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися).
• Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)].
• У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло.
• Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)].
• Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну.
Око́лица –
1) око́лиця, окі́л (р. око́лу), окру́га (-ги, ж. р.), около́тиця, око́лія;
2) об’ї́зд, о́б’їздка, маніве́ць.
• Ехать -цею – ї́хати манівця́ми, в (на) об’ї́зд, в о́б’їздку, колува́ти, об’їжджа́ти.
• Говорить -цу и -цею – говори́ти зда́лека, надога́д, манівце́м;
3) (вокруг села) ца́рина, ви́гін (-гону), дільни́ця.
Околи́чно (говорить) – закру́тисто, викрута́сно, викрута́сом, ви́крутно, околя́сом, зда́лека (говори́ти).
Околи́чность –
1) око́личність, побі́чність, забі́чність, узбі́чність (-ости), побі́чні обста́вини.
• Околи́чность картины – узбі́ччя, забі́ччя карти́ни;
2) закру́тистість, викрута́си, закруто́си; за́йві подро́биці, за́йва балакани́на.
• Говорить без -ностей – каза́ти про́сто, ру́ба, без за́йвої балакани́ни. С околи́чностями, см. Околи́чно.
Основа́ние –
1) (действие) заснува́ння, закла́дення.
• -ние (закладка) здания – закла́дини.
• -ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста.
• -ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви.
• От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание;
2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва.
• Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку).
• -ние горы – спід гори́.
• -ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи.
• -ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника.
• Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди.
• Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́;
3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли].
• Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах);
4) (опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду).
• Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в).
• Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти.
• Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в.
• Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду.
• -ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати.
• Первое -ние – первопідста́ва.
• Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію.
• У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію.
• Нет -ний – нема́ ра́ції.
• Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів).
• Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно.
• Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей].
• На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го?
• На -нии закона – на підста́ві зако́ну.
• На этом -нии – на цій підста́ві.
• Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́;
5) бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка).
Отде́льно, нар. – окре́мо и окро́ме, опрі́ч(е), опро́че, опрі́чно (від ко́го, від чо́го и кого́, чого́), на́різно, рі́зно, по́різно, осі́[о́]бно и осі́[о́]бне, осо́бе від ко́го, від чо́го; (в стороне от других) відру́бно, ві́дсторонь и ві́дстор, на ві́дшибі, на ві́дріз(н)і, на відлу́ці від ко́го, від чо́го.
• Каждое -но написанное слово – ко́жне окро́ме (окре́мо) напи́сане сло́во.
• Они жили не вместе, а -но – вони́ жили́ не вку́пі, а на́різно (рі́зно, окро́ме, осі́бно).
• Дать каждому -но (порознь) – да́ти ко́жному по́різно.
• Выслушать -но обоих – ви́слухати на́різно обо́х.
• Говорить -но о каждом – говори́ти окре́мо (окро́ме, осі́бно) про ко́жного.
• Каждый -но – ко́жен зосі́бна (зокре́ма); срв. В отде́льности. Стоять -но от села – стоя́ти ві́дсторонь (на ві́дшибі, окро́ме) від села́.
• Жить -но (отделившись от родных) – жи́ти на ві́дріз(н)і, на відлу́ці.
Отступле́ние –
1) воен. – відступа́ння, ві́дступ, відхі́д, верта́ння.
• Трубить к -нию – сурми́ти на ві́дступ.
• Преградить путь к -нию – заступи́ти кому́ шлях (до відступа́ння);
2) (отклонение) ухиля́ння, збо́чування, відбіга́ння, ві́дбіг від чо́го. [Ухиля́ння (збо́чування) від початко́вого пла́ну].
• Он говорит с частыми -ниями от темы – він гово́рить, ча́сто відбіга́ючи від те́ми.
• Лирическое -ние – ліри́чний ві́дбіг.
Отчека́нивать, отчека́нить –
1) (отделывать, окончить чеканкою) карбува́ти, покарбува́ти; (монету) би́ти, ви́бити;
2) (выбранить) ви́бештати, збе́штати. См. Вы́бранить.
• Говорить, -вая каждое слово – говори́ти, відбива́ючи (вируба́ючи) ко́жне (кожні́сіньке) сло́во. [Промо́вив, мов відбива́ючи язико́м ко́жне сло́во (Грінч.). Говори́в, вируба́ючи ко́жне сло́во].
Писа́ть, написа́ть, писну́ть –
1) писа́ти, написа́ти, писну́ти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, пропи́сувати кому́, допи́сувати до ко́го, черка́ти, черкну́ти. [Як виїзди́в, каза́в, що бу́де допи́сувати (Крим.)].
• Учиться -ть – вчи́тися писа́ти, ази́ писа́ти.
• Учиться -ть без посторонней помощи – учи́тися писа́ти само́писки (само́ту́жки).
• Вензеля -ть – мислі́те писа́ти, зато́чуватися.
• -ть стихами – віршува́ти.
• -ть под диктовку – писа́ти з го́лосу;
2) (красками) малюва́ти, намалюва́ти, писа́ти, написа́ти, (о мног.) понамальо́вувати, помалюва́ти, пописа́ти, понапи́сувати (фа́рбами);
3) (выводить узоры) мережа́ти, помережа́ти.
• Пи́шущий (прил.) – пису́чий.
• -щая братия – письма́цтво.
• -щая машина – скоропи́ска, самопи́ска, друка́рська маши́нка.
Пи́санный –
1) пи́саний.
• Как по -нному – як по-пи́саному.
• Говорит словно по -нному – гово́рить, мов з кни́ги вичи́тує, мов з ли́сту бере́.
• -нный стихами – віршо́ваний, ві́ршем пи́саний;
2) (красками) мальо́ваний, пи́саний. [Карти́на на полотні́ пи́сана].
Подоба́ет – годи́ться, ли́чить, упада́є (чаще в форме: впада́), випада́є, припада́є, нале́жить, слід, прихо́диться, (в отриц. или в вопр. оборотах ещё) подо́ба, подо́ба річ кому́.
• Не -ба́ет – не подо́ба (не подо́ба річ), не годи́ться, не ли́чить, не впада́ и т. д., а также: не го́же, не випада́є, не приго́же, не приста́ло, не подо́бно, нія́ково кому́. [Ході́мо, ді́ти. Це́є вислуха́ти нам не подо́ба (Л. Укр.). Мені́ нія́ково туди́ йти (Звин.)].
• Не -ба́ло вам так говорить – не випада́ло (не годи́лося, не ли́чило) вам так каза́ти.
• -ба́ет ли кому? – чи (хіба́) подо́ба (хіба́ подо́ба річ), чи (хіба́) годи́ться, ли́чить и т. д. кому́ що?
• Как -ба́ет – як годи́ться, як ли́чить и т. д.
Позволя́ть, позво́лить – дозволя́ти, дозво́лити, позволя́ти, по(до)зво́лити, зволя́ти, зво́лити, призволя́ти, призво́лити (допускать) попуска́ти, попусти́ти кому́ що, и на що, (велеть) велі́ти кому́ що. [Пан не дозволя́в і на годи́нку ки́дати лі́са (М. Вовч.). Позво́ль мені́ усі́м це розказа́ти (Л. Укр.). Хоч позво́лив хан на піска́х нови́м коше́м ста́ти, та не зво́лив запоро́жцям це́ркву будува́ти (Шевч.). На це я собі́ не попусти́в (Єфр.). Та чи не призво́лите чайку́? (Кониськ.). Подозво́льте мені́ сло́во до вас сказа́ти (Яворн.). Не велю́ ми́лому жури́тися (Метл.)].
• -ля́ть себе что – до[по]зволя́ти собі́ що и на що, допуска́тися (сов. допусти́тися) чого́ [Він допусти́вся шахра́йства].
• -лит себе ошибку – дозво́лити собі́ по́милку или допусти́тися по́милки.
• -лить себе такую роскошь – дозво́лити собі́ таку́ ро́зкіш и на таку́ ро́зкіш (Єфр.).
• -лить себе смелость – дозво́лити собі́ смі́ливість.
• -лить кому делать, говорить что – до[по]зво́лити кому́ роби́ти, говори́ти що.
• Здоровье -ет кому – здоро́в’я дозволя́є (змага́є) кому́. [Як (если) здоро́в’я змага́є, то до́бре й роби́ти (Н.-Вол. п.)].
• Если -лит мне время – як дозво́лить мені́ час, якщо (коли́) ма́тиму час.
• -лить себя подговорить – до підмо́ви, на підмо́ву да́тися.
• -льте слово молвить – дозво́льте сло́во мо́вити, да́йте (дозво́льте) до сло́ва прийти́.
• -льте! – дозво́льте, (по)чека́йте, погуля́йте! [Чека́йте! Як, се Андрі́й Гавриленко? (Коцюб.)].
• Не могу этого -лить – не мо́жу цьо́го (и на це) дозво́лити кому́.
• Я не -лю ему никакой дерзости – я не дозво́лю йому́ жа́дного (нія́кого) грубія́нства.
• Не -лю вмешиваться в мои дела – не дозво́лю втруча́тися в мої́ спра́ви, (иносказ.) не дам у ка́шу собі́ дму́хати.
• Позво́ленный – до[по]зво́лений.
Полушё́пот – півше́піт (-поту) и півше́пот (-пту).
• Говорить -потом – говори́ти (напівпо́шепки, півше́п(о)том.
По́льза – ко́ри́сть (-сти), пожи́ток (-тку); пожи́ва, пожи́вок, ужи́ток (-тку), ужи́вок, нажи́ток, виго́да, зиск (-ску), (гал.) хосе́н (р. хісна́); (прок) пуття́ (-тя́); (помощь, облегчение) пі́льга, помо́га. [Коли́ він стає́ для и́нших тягаре́м, а хісна́ не прино́сить їм нія́кого, тоді́ він уже́ не чолові́к, а зава́да (Франко)].
• Для общей -зы – для зага́льного добра́.
• Для своей (собственной) -зы – для своє́ї (вла́сної) ко́ри́сти (виго́ди), на свою́ (вла́сну) ко́ри́сть (виго́ду), для свого́ пожи́тку (нажи́тку). [Іване́ць для своє́ї кори́сти роздува́є старе́ о́гнище (Куліш)].
• -за государства, государственная -за – інтере́с (добро́) держа́ви, держа́вний інтере́с, держа́вна ко́ри́сть.
• Частная -за – прива́тний інтере́с, прива́тна виго́да.
• На -зу отечества, человечества – на ко́ри́сть (на пожи́ток) ба́тьківщині, лю́дськості. [П’ю за пра́цю на пожи́ток краї́ні на́шій, пано́ве (Коцюб.)].
• Общественная -за – грома́дський ужи́ток. [З ме́не нема́ грома́ді нія́кого вжи́тку (Стор.). От які́ попи́! От яки́й з них ужи́ток для па́стви (Свидн.)].
• В -зу бедных – на ко́ри́сть (на вжи́ток, на по́міч) бі́дним.
• Что -зы из того, что… – яка́ ко́ри́сть із то́го, яки́й ужи́ток з то́го, яки́й хосе́н із то́го, яка́ виго́да з то́го, що… [Яка́ тобі́ ко́ри́сть з то́го, що Походе́нка ви́б’ють різка́ми? (Конис.). Яки́й з то́го був нам ужи́ток? (Куліш). Яки́й з те́бе, чолові́че, для наро́ду хосе́н? (Маковей)].
• Невелика -за, мало -зы из того – ма́ло ко́ри́сти (пожи́тку), мали́й спаси́біг и мале́ спаси́бі з то́го.
• Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему – бу́ти, іти́ кому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на хосе́н), на чию́ ко́ри́сть (на чий пожи́ток, на чий хосе́н), користува́ти кого́. [Як ма́ють вони́ чужи́х люде́й користува́ти, то неха́й лу́чче на́шому кня́зеві на збро́ю складу́ться (Куліш). Пра́цею, і ті́льки не́ю одно́ю, перетво́рюється усе́ сирове́ в гото́ве – таке́, що йде лю́дям на пожи́ток (Єфр.)].
• Получать, извлекать -зу из чего – ма́ти ко́ри́сть (пожи́ток, пожи́вок, виго́ду и т. п.) з чо́го, бра́ти (узя́ти) ко́ри́сть з чо́го, використо́вувати (ви́користувати) що, срв. По́льзоваться.
• Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела – я не мав ані найме́ншої ко́ри́сти (пожи́тку, пожи́ви, пожи́вку, нажи́тку, виго́ди, зи́ску) з цьо́го ді́ла (з ціє́ї спра́ви).
• Извлекать для себя -зу из чего-л. – (фигур.) гра́ти на чо́му в свою́ сопі́лку. [На цьо́му уве́сь час гра́ло в свою́ сопі́лку га́лицьке москвофі́льство (Єфр.)].
• Употребить с -зой что-л. – спожиткува́ти що.
• Обращать что в свою -зу – поверта́ти, оберта́ти що на свою́ (собі́ на) ко́ри́сть, собі́ на пожи́ток, верну́ти (наверта́ти, поверта́ти, горну́ти) що на свою́ руч. [Лю́ди поверну́ли оці́ си́ли на ко́ри́сть собі́ (Комар). На свою́ руч наверта́ли спра́ву (Грінч.)].
• Всё обратилось к его -зе – все поверну́лося йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток), на його́ руч.
• Располагать в свою -зу – приверта́ти, приверну́ти до се́бе.
• На -зу кому, в чью -зу – на ко́ри́сть (на виго́ду) кому́. [Лиша́ю все, що на мою́ виго́ду зако́ни ри́царства установи́ли (Куліш)].
• Говорить в чью-л. -зу – на чию́ руч каза́ти. [Таки́х, щоб вони́ на на́шу руч каза́ли (Грінч.)].
• Всё это говорит не в вашу -зу – все це не за вас (не на ва́шу руч) промовля́є (гово́рить).
• Суд вынес решение в -зу истца – суд ви́рішив на ко́ри́сть позовнико́ві.
• Высказаться в -зу кого-л, чего-л. – ви́словитися за ко́го, за що.
• Он расположен в мою -зу – він прия́є мені́, він прихи́льний до ме́не.
• Он истолковал это в свою -зу – він ви́товмачив це на свою́ ко́ри́сть (виго́ду), собі́ на ко́ри́сть (на виго́ду).
• Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него – де́які мірко́вання промовля́ють (гово́рять) за цю га́дку, а не про́ти не́ї.
• Мои советы не принесли ему никакой -зы – мої́ пора́ди нічо́го йому́ не вра́дили (не зара́дили).
• Это лекарство приносит -зу – ці лі́ки помага́ють, це помічні́ лі́ки.
• Пойти без -зы – піти́ без пуття́, ма́рне, даре́мне, да́ром, пу́сто; срв. Бесполе́зно.
Поня́тно – зрозумі́ло, зрозумі́ливо, втя́мливо, розу́мно.
• Говорить -но – каза́ти зрозумі́ло (зрозумі́ливо).
• Само собою -тно – само́ по собі́ (з се́бе) зрозумі́ло.
• Всем -тно – усі́м зрозумі́ло (розу́мно).
• -тно кому – це до ро́зуму кому́ (до тя́ми, до тя́мку кому́).
• Ты пойдёшь? – Поня́тно! – ти пі́деш? – Звича́йно (зві́сно, авже́-ж, уже́-ж).
Посло́вица – при́казка, прислі́в’я, при́повідка, приповіда́нка, при́пові́стка, при́повість (-істи), пригові́р(ка), при́мі[о]вка, примо́вля, помі́[о́]вка, по́словка. [Наро́дні при́казки. Припові́стка ба́тькова за тата́рський набі́г (Мир.). Це в нас така́ помі́вка. Є така́ по́словка: бенькету́є, як чорноста́вський вла́дар (М. Вовч.)].
• Говорить -цами – прика́зувати, приповіда́ти, припові́дувати.
Пра́во, сущ. –
1) пра́во. [Ми ма́єм права́ на папе́рі, а обов’я́зки на пле́чах (Франко)].
• -во собственности – пра́во вла́сности.
• -во пользования – пра́во кори́стува́ння чим и з чо́го.
• Естественное -во – приро́днє, натура́льне, прирожде́нне пра́во.
• -во сильного – пра́во ду́жчого.
• -во на наследство – пра́во на спа́дщину, на спа́док.
• Пожизненное -во – доживо́тне (досме́ртне) пра́во.
• Вступать в -ва́ – вступа́ти в права́.
• -во участия в выборах – пра́во у́части в ви́борах.
• Заседать с -вом голоса – засіда́ти з пра́вом голосува́ння.
• Иметь -во на что – ма́ти пра́во на що и до чо́го. [Ми то ма́ємо на се пра́во, ті́льки-ж се таке́ пра́во, що не ма́ємо пра́ва так зроби́ти (Куліш). Чу́є Русь пра́во до цьо́го (Куліш). Це-ж моя́ тели́чка. Яке́ ви ма́єте до не́ї пра́во? (Звин.)].
• Я имею -во на эту землю – я ма́ю пра́во на цю зе́млю.
• Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать – ма́ти пра́во щось зроби́ти.
• Я в -ве говорить так – я ма́ю пра́во так каза́ти.
• Лишиться -ва – позбу́тися пра́ва, відпа́сти пра́ва.
• Приобрести -во на что-л., что-л. делать – набу́ти пра́во, добу́ти пра́ва на що (и до чо́го), що роби́ти. [Через жі́ночку добу́в я пра́ва дорого́го па́на дру́гом зва́ть (Самійл.)].
• Присвоить себе -во – узя́ти (зага́рбати) собі́ пра́во.
• Оставить за собой -во – застерегти́ собі́ пра́во.
• Пользоваться всеми -ва́ми гражданства – ма́ти всі права́ громадя́нські.
• Имеющий -во – пра́вний. [Тепе́р уже́ вона́ в ха́ті правні́ша за ме́не, каза́ла свекру́ха про неві́стку, як уме́р све́кор (Сквир.)].
• Давать, дать законное -во кому – упова́жнювати, упова́жнити (пра́вом) кого́, надава́ти, нада́ти пра́во кому́.
• Лишить кого-л. всех прав состояния – позба́вити кого́ всіх громадя́нських прав.
• Нарушать, попирать чьё-л. -во – поруша́ти, лама́ти чиє́ пра́во, топта́ти чиє́ пра́во.
• По -ву – пра́вом, з пра́ва.
• По -ву давности – пра́вом да́вности.
• По -ву покупки – пра́вом набуття́.
• По -ву вечного владения – вічи́стим пра́вом.
• По какому -ву владеет он этим имением? – (за) яки́м пра́вом, з яко́го пра́ва посіда́є він цей має́ток?
• По -ву завоевания – пра́вом завойо́вництва, забо́рчим пра́вом.
• По -ву отца, наследника – пра́вом ба́тьківським, спадкоє́мницьким, як ба́тько, як спадкоє́мець.
• По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. – з пра́вом, по пра́вді пиша́тися чим и з чо́го, з пра́вом уважа́тися за що;
2) (в об’ект. смысле: законы) пра́во (мн. права́). [Пра́во по́льське. Як веля́ть права́ й стату́т (Біл.-Нос.)].
• -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. – пра́во звичає́ве, ка́рне, циві́льне, міжнаро́дне, спадко́ве́ і т. п. (см. под соответствующими терминами).
• -во участия общего – зага́льне пра́во в чужі́й ре́чі, пра́во спі́льности.
• -во участия частного – пра́во у́части прива́тної, (прива́тне) пра́во в чужі́й ре́чі.
• Действующее -во – дійове́ пра́во.
• -во представления, юрид. – пра́во засту́пництва.
• -ва́, преимущества дворянства – пра́во шляхе́тського ста́ну.
• Крепостное -во – кріпа́цтво, кріпа́ччина, па́нське пра́во, па́нщина. [Се було́ ще за па́нського пра́ва (Гр.)].
• Вопреки -ву – через пра́во. [Не всі-ж одна́ково слу́хались вели́кого кня́зя, що сиді́в у Ки́єві, і не оди́н і з ме́нших п’явсь на його́ столе́ць через пра́во (Куліш)];
3) пра́во, правозна́вство; см. Правове́дение.
Преры́висто, Преры́вчато и Преры́вчиво – ури́вано, перери́вано, перери́вчасто, ури́вчасто.
• Говорить -то – говори́ти ури́ваючи мо́ву, говори́ти ури́вано и т. д.
Прибау́тка – при́смішка, при́мовка, при́казка, при́повістка, пригові́рка, при́кладка, верзу́нка. [«Здоро́в зноси́ та в кра́ще вбери́сь» – ки́нув при́смішку Літоше́вський (Н.-Лев.)].
• Говорить -тки, -тками – прика́зувати, говори́ти смі́шками, при́смішками. [Прика́зувати – зна́читься сказа́ти яку́сь при́казку, при́мовку (Н.-Лев.)].
Приве́тливо – приві́тно, приві́тливо, при́язно, ласка́во, лю́б’язно. [Він приві́тно хита́в їм голово́ю (Коцюб.). І слова́ми при́язно гово́рить (Франко)].
Прили́чно – (пристойно) присто́йно, звича́йно, ґре́чно, як слід; (приличествует) ли́чить, годи́ться, го́же, подо́ба. [Одяга́всь присто́йно, був з се́бе непога́ний і подоба́вся жінка́м (Грінч.). Па́не ге́тьмане, старо́го пса не присто́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш). Не подо́ба ді́вці до козака́ та й вихо́дити (Чуб. V). Прибра́лися та́к, як го́же для пра́зника (Осн. 1862). Так не годи́ться говори́ти (Н.-Лев.)].
• Он не умеет -но держать себя в обществе – він не вмі́є присто́йно (ґре́чно, звича́йно, як слід) на лю́дях пово́дитися.
• -но одетый – присто́йно (як слід) вдя́гнений.
• Не -но вам говорить это – не ли́чить (не годи́ться, не го́же, не приста́ло, не подо́ба) вам таке́ говори́ти. Срв. Прили́чествовать, Подоба́ет.
Приско́рбно – при́кро, су́мно, ту́жно, бо́ліз[с]но.
• Мне -но говорить об этом – мені́ су́мно (мені́ бо́ляче) за це (про це) каза́ти.
• Мне -но (было -но) это – мене́ боли́ть (мене́ болі́ло) це.
Прису́щий – (кому, чему) власти́вий, притама́нний кому́, чому́.
• Чувство -щее человеческой природе – почуття́, власти́ве лю́дській приро́ді.
• -щий от природы – власти́вий зро́ду прирожде́нний, приро́дні[и]й. [Гово́рить з прирожде́нним йому́ гу́мором].
• Прису́ще кому, чему – власти́во, притама́нно кому́, чому́.
• Это ему -ще от природы – це в йо́го прирожде́нне, це в йо́го зро́ду таке́.
Пришепё́тка, пришепё́тывание – шепеля́віння, шеґеря́ння, шекеря́ння.
• Говорить в -тку – говори́ти шепеля́влячи, шеґеря́ючи, шекеря́ючи.
Прия́тно, нар. – приє́мно, лю́бо, ми́ло, уті́шно, со́лодко, при́язно. [Гляди́ш на не́ї – і оча́м приє́мно (Франко). Лю́бо й не́ньці (матери), як дити́на в честі́ (Номис). Слова́ такі́ без кра́ю ми́ло почу́ти з лю́бих уст (Самійл.). Вті́шно було́ мені́ до́бре сло́во почу́ти (М. Вовч.). Тоді́ так при́язно моли́лось (Шевч.)].
• Он -но говорит – він приє́мно гово́рить.
• Это -но – це приє́мно.
• Не всякую правду -но слышать – не вся́ку пра́вду приє́мно (лю́бо, ми́ло) слу́хати.
• -но видеть, посмотреть – приє́мно (лю́бо, ми́ло, уті́шно) ба́чити, подиви́тися, погляді́ти. [У люде́й ді́ти – лю́бо погляді́ти (Номис). На те́бе диви́тися ми́ло (Метл.)].
• Как -но вспоминать – як приє́мно (лю́бо, вті́шно, со́лодко) зга́дувати що, про що.
• С ним -но говорить – з ним приє́мно розмовля́ти.
• Так -но дремлется под утро – так со́лодко дріма́ється перед сві́том.
• Вдвоём нам было бы -нее итти – удво́х нам охітні́ше було́-б іти́.
Про, предл. с вин. пад. –
1) про ко́го, про що, для ко́го, для чо́го; (ради чего) задля ко́го, задля чо́го. [Бері́г про свя́то, та в бу́день з’їв (Приказка). Ма́ти в запа́сі про чо́рний день (Ум.). Прошу́ суда́ – нема́ судді́ про ме́не (Куліш)].
• Запастись нужным про домашний обиход – запасти́ся всім потрі́бним для ха́тнього вжи́тку, про ха́тній ужи́ток.
• Не про нас писано – не по нас (не для нас) пи́сано.
• Про себя – про се́бе, в собі́; (мысленно) по́думки.
• Бормочет что-то про себя – бубони́ть щось сам до се́бе. Думать про себя о чём-нибудь – ду́мати собі́, ма́ти собі́ на ду́мці, мо́вити собі́ на ду́мці.
• Рассуждать про себя о чём-л. – міркува́ти собі́ про що, міркува́ти по́думки про що;
2) про ко́го, про що, за ко́го, за що; срв. О, об. [Про (за) во́вка помо́вка, а вовк у ха́ту (Приказка)].
• Говорить про кого-л. – говори́ти про ко́го, за ко́го.
Продолжа́ть, продо́лжить –
1) (в пространстве) продо́вжувати, продо́вжити, про(с)тяга́ти, про(с)тяг(ну́)ти́. [Продо́вжити про́сту лі́нію до пере́тину її́ з ко́лом];
2) (во времени) продо́вжувати, продо́вжити, прова́дити (да́лі), ве́сти́ да́лі, пра́вити да́лі, (описат.) виво́дити да́лі ни́тку чого́; см. Продли́ть. [Продо́вжувати ра́ління (Звин.). Кра́щі умо́ви життя́ продо́вжили його́ вік. Поча́в свою́ літерату́рну кар’є́ру оповіда́ннями в реа́льних тона́х, прова́див її́ да́лі натуралісти́чною по́вістю (Єфр.). Виво́дить да́лі ни́тку кра́щих тради́цій украї́нського письме́нства (Єфр.)].
• -жа́ть говорить, петь, читать, итти и т. д. – да́лі каза́ти, да́лі співа́ти, да́лі чита́ти, да́лі йти и т. д. [Сти́снув кула́к і гі́рко каза́в да́лі (Крим.). Співа́ли собі́ да́лі (Крим.)].
• -жа́ть работу – прова́дити да́лі робо́ту (пра́цю), працюва́ти да́лі.
• -жа́ть разговор – прова́дити, ве́сти да́лі розмо́ву, розмовля́ти да́лі.
• -жа́ть говорить, -жа́ть речь – прова́дити (пра́вити), ве́сти да́лі, каза́ти да́лі. [«Вхо́джу я до ха́ти», – прова́див да́лі Свири́д (Коцюб.). Русте́м вів да́лі (Коцюб.). Спокі́йно пра́вить да́лі (Л. Укр.)].
• -жа́ть путь – іти́ да́лі, продо́вжувати доро́гу.
• -жа́ть войну – прова́дити да́лі війну́.
• -жа́ть своё – прова́дити (пра́вити) своє́. [Хоч що хоч йому́, а він таки́ своє́ прова́дить (Київщина)].
• -жить век – продо́вжити, протягти́ ві́ку кому́ (см. Продли́ть). -жить срок – продо́вжити, протягти́ те́рмін, речіне́ць (см. Продли́ть).
• Продо́лженный – продо́вжений, про(с)тя́гнений и про(с)тя́гнутий; прове́дений да́лі, прокла́дений да́лі.
Произноси́ть, произнести́ и произне́сть –
1) (говорить) промовля́ти, промовля́ти, вимовля́ти, ви́мовити, прока́зувати, проказа́ти, виголо́шувати, ви́голосити, виріка́ти, ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ви́повісти, ви́гомоніти що; [Здає́ться, на́че-б то одні́ слова́ вони́ промовля́ють (Єфр.). Напівме́ртві уста́ вимовля́ють її́ ім’я́ (Коцюб.). Ча́сом він прока́зував ці́лі до́вгі фра́зи яко́юсь незрозумі́лою мо́вою (Корол.). Ці чудо́ві слова́, найбі́льшого письме́нника з чи́стою со́вістю мо́же проказа́ти все украї́нське письме́нство (Єфр.). Ви́голосив дія́лог двома́ неодна́ковими голоса́ми (Крим.). Хто ви́рік оттаке́? – пита́лися лякли́во богомо́льці (Дн. Чайка). У всьо́му то́му не провини́в Йов і не ви́повів нічо́го безу́много про́ти Бо́га (Кн. Йова). Усе́ це з плаче́м ви́гомоніла Мала́нка Андрі́єві в спи́ну (Коцюб.)].
• -си́ть, -сти́ речь – промовля́ти, промо́вити, виголо́шувати, ви́голосити, каза́ти, сказа́ти промо́ву.
• -си́ть стихи, молитвы – прока́зувати ві́рші, молитви́.
• -си́ть, -сти́ приговор – виріка́ти, ви́ректи при́суд.
• -сти́ вслед за кем – проказа́ти за ким.
• -си́ть о чём свое суждение – виріка́ти свій суд про що, висло́влювати свою́ ду́мку про що.
• Быть в состоянии -сти́ – добу́ти го́лос. [Хо́четься похвали́тись і не добу́ду го́лосу з груде́й (Коцюб.)];
2) (выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, вика́зувати, ви́казати; (при чтении) вичи́тувати, ви́читати. [Він уже́ знав їх іме́на, ті́льки вимовля́в їх я́кось чу́дно (М. Лев.). Як ото́ вони́ ка́жуть, до я так не ви́кажу (Переясл.). Як його́ вичи́тувать тре́ба? (О. 1862)].
• -си́ть растягивая – з про́тягом вимовля́ти.
• Произноси́мый – промо́влюваний, вимо́влюваний, прока́зуваний, виголо́шуваний; вимо́влюваний, вика́зуваний.
• Произнесё́нный – промо́влений, ви́мовлений, прока́заний, ви́голошений, ви́речений, проре́чений, випові́джений; ви́мовлений, ви́казаний.
-ться –
1) промовля́тися, бу́ти промо́вленим, вимовля́тися, бу́ти ви́мовленим, прока́зуватися, бу́ти прока́заним, виголо́шуватися, бу́ти ви́голошеним, виріка́тися, бу́ти ви́реченим, проріка́тися, бу́ти проре́ченим;
2) (выговариваться) вимовля́тися, бу́ти ви́мовленим, вика́зуватися, бу́ти ви́казаним. [Як вимовля́ється сло́во «життя́» в Галичині́?].
Пропове́дник, -ница – пропові́дник, -ниця, пропові́дач, -ка, ре́чник, -ниця. [Слова́ ре́чника, си́на Дави́дового, царя́ єрусали́мського: ма́рна марно́та, гово́рить ре́чник (Кн. Екклез.)].
Простра́нно – просто́ро, обши́р(н)о; (о речи, письме) ши́роко; (срв. Просто́рный). [Дід опові́в ши́роко про Гараси́ма Савчука́ (Грінч.). Став ши́роко розка́зувати (П. Мирн.)].
• -но излагать (говорить) – ши́роко розво́дити(ся).
Протя́гивать, протяну́ть –
1) (простирать) простяга́ти, простягти́ и простягну́ти, протяга́ти, протягти́, простира́ти, просте́рти що до чо́го, що куди́, (вытягивать) вистяга́ти, ви́стягти що, (во мн.) попростяга́ти и т. д. [Верба́ вже розбу́ркалася і скрізь простяга́ла до со́нця блі́до-зеле́не ли́стячко (Грінч.). Він простя́г руку та й поблагослови́в мене́ (М. Вовч.). Як безси́льна дити́на протягну́в до не́ї ру́ки (Стеф.). Ру́ці свої́ простира́єте (Франко, Етн. Зб. V). Кучеря́ві в’язи́ попростяга́ли зеле́ні ла́пи над рі́чкою (ЗОЮР. II.)].
• -вать, -ну́ть руку, руки к кому, к чему – простяга́ти; простягти́ ру́ку, ру́ки, (о мног.) попростяга́ти ру́ки до ко́го, до чо́го, сяга́ти, сягну́ти, посягну́ти руко́ю за чим. [Тай посягну́в за ро́жею стріле́ць молоде́нький (Федьк.)].
• -ну́ть руку кому – простягти́, пода́ти ру́ку кому́.
• Не -вай руки, не дам – не простяга́й руки́, не дам.
• -ну́ть ногу, ноги (расправить, вытянуть) – простягти́, ви́стягти но́гу, но́ги, (о мног.) попростяга́ти, повистяга́ти но́ги. [Не лежи́ться мені́, но́гу то простягну́, то підко́рчу (Тесл.)].
• -ва́й ножки по одёжке – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• -ну́ть ноги (умереть) – ви́простатися, простягти́ся, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися. [Я побі́г, так ще жи́ва була́; а мо́же вже до́сі й простягла́сь (Кониськ.). Я дам, дак тут і осві́житься (Борз.) Ґи́ґнув стари́й (Липовеч.)].
• -вать, -ну́ть верёвку поперёк улицы, двора – перепина́ти, переп’я́сти и перепну́ти моту́зку уперек ву́лиці, двора́.
• -ну́ть межу к самой реке – протягти́ межу́ до са́мої рі́чки;
2) что во что, через что, сквозь что – протяга́ти, протягти́, промика́ти, промкну́ти що в що, крізь що. [Ой протягну́ я волоко́нце крізь віко́нце (Чуб.)];
3) (дело, время) продля́ти, протягти́, проволокти́, проволово́дити (ді́ло, час); (прожить, перебиваясь) перетягти́, прокаланта́ти, перебідува́ти. [Продля́ли ці́лий день (Черк.). Як-не́будь ще цей ти́ждень перетя́гнемо (Зміїв.)].
• Лишь-бы -ну́ть время – аби́ протягти́, зага́яти час; аби день до ве́чора.
• Больной до вечера не -нет – хо́рий до ве́чора не дотя́гне, не ви́тягне, не доживе́;
4) (голосом) протяга́ти, протягти́. [Так? – я́кось зля́кано протя́г пое́т (Л. Укр.)].
• Говорить -вая слова – говори́ти з про́тягом, на-ро́зтяг.
• Протя́нутый – простя́гнутий и простя́гнений, протя́гнутий и -тя́гнений и т. д.
Пряма́я, сущ. –
1) мат. – пряма́, проста́. [Переділи́ти пряму́ на дво́є];
2) идти в пряму́ю – іти́ навпросте́ць, навпрямки́, прямце́м.
• Говорить в -му́ю – каза́ти навпросте́ць, навпрямки́, навпряме́ць.
Прями́ть – прями́ти, випрямля́ти, виправля́ти, випро́стувати що; см. Выпрямля́ть. [До́ти виправля́в лози́ну, до́ки вона́ не злама́лась (Кониськ.)].
• -ми́ть гвозди – випрямля́ти, виправля́ти цвяхи́;
2) (говорить, поступать прямо) каза́ти, чини́ти навпросте́ць, навпряме́ць, навпрямки́.
Пря́мо –
1) (некриво) пря́мо, про́сто, пра́во, (напрямик) прямце́м, навпряме́ць, навпросте́ць, навпрямки́, навпрошки́, упро́ст; см. Прямико́м (под Прями́к). [Пря́мо неси́ до моє́ї ха́ти (Рудч.). Простягла́сь (у́лиця) куди́сь без кра́ю про́сто-про́сто, мов стріла́ (Франко). Пока́зують хре́стики вся́кі, що про́сто стоя́ть або на́вскіс (Н.-Лев.). Не бі́йтесь, ляга́йте про́сто – усю́ди сі́но і м’я́гко (М. Вовч.). Іде́ па́ні та про́сто до їх у двір (Рудч.). Вона́ осміхну́лась і гля́нула Карпо́ві про́сто в ві́чі (Неч.-Лев.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.). Пра́во стої́ть (Черк. п.). Сів на коня́ та й пої́хав прямце́м до старо́го (Мова). Як ско́чить на но́ги та впрост до короля́ (Гр.)].
• Отсюда -мо до города будет не более пяти вёрст – зві́дси навпросте́ць (навпрямки́, пря́мо) до мі́ста бу́де не бі́льше, як п’ять версто́в.
• Кто -мо ездит, дома не ночует – хто просту́є, той до́ма не ночу́є (Номис).
• Итти -мо – прямува́ти, простува́ти и іти́ про́сто, навпрямки́ и т. д. Совсем -мо – прямі́сінько, прості́сінько; см. Прямё́хонько;
2) -мо чего (против) – про́сто, про́ти чо́го, ко́го; см. Напро́тив, Про́тив. [Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз. п.)];
3) (откровенно, без обиняков) про́сто, пря́мо навпряме́ць (напряме́ць), навпрямки́, прямце́м, навпросте́ць; см. Прямико́м (под Прями́к). [Кажи́ мені́ навпряме́ць (Мова). Ля́дські писа́телі прямце́м каза́ли, що Низо́вці живу́ть на тата́рській землі́ (Куліш). Він про́сто ви́казав йому́ всю пра́вду (Сл. Ум.)].
• Говорить -мо – каза́ти (говори́ти) про́сто, навпряме́ць, навпрямки́, (образно) говори́ти про́сто, з мо́ста;
4) (непосредственно) про́сто, пря́мо, безпосере́дньо. [Зінько́-ж не схоті́в іти́ до те́стя, а прийшо́в про́сто сюди́ (Грінч.). Прийшо́в я до вас про́сто з до́му].
• Это вытекает -мо из дела – це виплива́є безпосере́дньо із спра́ви.
• Я еду -мо в Париж – я ї́ду про́сто до Пари́жу.
• Окна выходят -мо в сад – ві́кна вихо́дять (ди́вляться) про́сто в сад.
• Пить -мо из ведра, бутылки – пи́ти про́сто з відра́, з пля́шки;
5) (впрямь) спра́вді, ді́йсно, (даже) аж. [Аж мо́торошно (прямо страшно) за них ро́биться (Єфр.)].
• Он -мо честный человек – він (з йо́го) спра́вді че́сна люди́на.
• Я -мо с ума схожу – я про́сто божево́лію.
• -мо беда с ним – чи́сте ли́хо (чи́ста біда́) з ним.
Пустя́к, обычно во мн. Пустяки́ – дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (зап.) фра́шки (-шок), (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (ум.) дурни́чка, дрібни́чка; срв. Вздор, Ме́лочь. [Але́ нащо-ж вимага́ти, щоб я зги́нув за дурни́цю? (Сам.). А що Зінька́ взято́ до тюрми́, то то дурни́ця: поде́ржать та й ви́пустять (Грінч.). Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Сам.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Марни́ця, бра́тіку! (Франко). Для тво́го слу́ху сі слова́ – марни́ця (Л. Укр.). Хоча́ лю́ди де́що про ді́вера і верзу́ть, та то пусте́ (Кониськ.). Але що там, усе́ ба́йка, коби́ лиш гро́ші (Франко). По́саг, ска́рби все то фра́шки (Гол.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.)].
• Говорить -ки́ (вздор) – дурни́ці пра́вити, плести́, прова́дити, говори́ти пусте́, прова́дити не знать-що, (болтать) базі́кати, тереве́нити; см. Вздор, Пустосло́вить. [Поки́нь плести́ дурни́ці: тут час не жде (Грінч.)].
• Наговорил -ков – наплі́в дурни́ць, (небылиц, врак) наказа́в на вербі́ груш, наказа́в три мішки́ греча́ної во́вни.
• Не верь: всё это -ки́ – не вір: усе́ це дурни́ця, усе́ це пусте́.
• Заниматься -ка́ми – ба́витись дурни́цею, -ни́цяки, пусти́м.
• Обращать внимание на -ки́ – зверта́ти ува́гу на дурни́цю (дурни́ці).
• Спорить о -ка́х – спереча́тися, змага́тися за дурни́цю, за пусте́.
• Поссориться из-за -ко́в – посвари́тися за дурни́цю, за що-будь; за ма́сляні ви́шкварки не помири́тись (Номис).
• Началось с -ко́в – почало́сь з пусто́го, з дурни́ці зайшло́.
• Всякий -стя́к – ко́жна дурни́ця (дрібни́ця), леда́-що (р. ле́да-чого).
• -ки́ (о вещах: мелочь) – дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фра́шки (зап.). [I дзе́ркала – нема́ й ті́ї дрібни́ці (пустяка) (Грінч.)].
• -ки́ (самая малость) – трі́шки, трі́шечки, кра́пелька, дрі́бка, марни́ця. [Марни́цю зароби́в (Л. Укр.). Дрі́бку то́го часу́ ма́ю (Франко)].
• -ки́ (нетрудно) – пусте́ ді́ло (М. Лев.), (зап.) фра́шки, (диал.) шаль. [Якби́ не пісо́к, то-б шаль дове́зти ду́ба (Леб. п.)].
• -стя́к-дело – пуста́ спра́ва, пусте́ ді́ло, (зап.) фра́шки.
• -ки́ (пустое)! – пусте́! (ничего) дарма́!
• Это, брат, не -ки́ – це, бра́тіку, не пусте́, не дурни́ця, (не шутки) не пере́ливки; це тобі́, бра́т(е), не жа́рти.
Пу́тать –
1) (приводить в беспорядок) плу́тати, пу́тати що (напр. нитки́);
2) (говорить сбивчиво) плу́тати, міша́ти. [Копани́ця плу́тав уми́сне, мов не хоті́в вика́зувати (Грінч.)];
3) кого (сбивать с толку) – збива́ти, заморо́чувати кого́;
4) (лошадей) пу́тати (ко́ні);
5) кого во что – плу́тати, вплу́тувати кого́ в що (в яку́сь спра́ву). [Як смі́єш ти мене́ в свої́ діла́ крива́ві плу́тать? (Грінч.)];
6) (сбившись с пути) плу́тати, блуди́ти, блука́ти;
7) (ногами) плу́тати, пле́нтати (нога́ми);
8) (следы, дорогу) ключкува́ти.
• Пу́танный – плу́таний.
• Пу́тающий – хто (той, що) плу́тає.
• -щий нитки – ниткоплу́т.
Пы́тка – му́ки, мордува́ння, катува́ння, торту́ри. [Зляка́вшись мордува́ння, міг він те сказа́ти й сві́дчити, чого́ не знав (Грінч.).].
• Подвергать, подвергнуть -тке – бра́ти, взя́ти на му́ки, на торту́ри кого́, підда́ти му́кам кого́. [А ти наду́майся, нати́сни па́м’ять, а то як ві́зьмем за́втра на торту́ри, то вже не ви́пустим живи́м (Л. Укр.)].
• Под -ткой – на му́ках. [Гово́рить, як на му́ках (Приказка)].
• Место -тки – каті́вня.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Адрес –
1) (франц.) адре́са,
2) (письменное приветствие) а́дрес:
• в адрес – на адресу;
• говорить в чей-либо адрес – говорити на чию адресу; говорити на адресу кого, чого; на чию сторону казати;
• не по адресу – не на ту адресу;
• обращаться не по адресу – звертатися не на ту адресу, не за адресою; (ирон.) не туди потрапити; не в ті двері зайти; не в ті ворота заїхати;
• по адресу – на адресу;
• сопроводительный адрес – супровідна адреса. Обговорення статті
Акцент –
1) (лат., произношение) акце́нт, вимо́ва;
2) (ударение) акцент, наголос, наголошення, наголошування, підкреслення:
• говорить с акцентом – говорити з акцентом; говорити із своєрідною (нечистою) вимовою; вимовляти слова по-своєму (нечисто); делать акцент на чем;
• ставить акцент на что – наголошувати на чому.
[В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом (М.Коцюбинський). Вона й говорила з ним потім по-руськи, але з якимось неруським акцентом (І.Франко). Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Б.Грінченко). Юзя вже досить вміє по-німецьки, а французьку вимову німка їй навіть попсувала (Л.Українка). — Ні, — запевнив його Травмований. — З нами ніхто ні про що не домовлявся. Так що машина може не приїжджати. — А як же витяг від комунальників? — А ми клали на комунальників, — пояснив Шура. — І на їхні витяги теж, — розставив він акценти (С.Жадан). Якщо хочете залишитись у місті необлаяним та неопльованим — вимовляйте «Адєса». Зараз це єдина характерна ознака, яка гуртує громаду міста в локальну соціальну групу. Щоправда, виявляється, що старовинні фонозаписи та спогади більшості одеситів стверджують — вимова «Адєса» веде свій початок ледве з 1960-х років — до того часу вся планета спокійно вимовляла тверде Д. Ця вимова характерна для мови місцевих євреїв — їдишу, для української мови, для англійської, грецької (а саме з неї походить сама назва міста) та французької мов. Проте відсутність інших характерних ознак (як то кольору шкіри, культурних особливостей, спеціальних навичок тощо), які б відрізняли мешканців міста від прибулих у 1950 — 1970-х переважно з українських сіл переселенців, призвели до канонізації суто літературної російської вимови з аканням та пом’якшенням Д (Олександр Полторак). Потім, у прокаті, насилу второпала, що мені кажуть. Акцент у них там — нехай Бог береже… (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)]. Обговорення статті
Аппетит – (лат.) апетит, хіть (охо́та) на ї́жу (до ї́жі, ї́сти):
• аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає;
• аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їди; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш;
• болезненный аппетит – їстівець (їстовець); проїсть; ненасит, ненажир; хворобливий апетит;
• волчий аппетит – вовчий апетит;
• отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту;
• приятного аппетита! – смачного!;
• прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти;
• разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться);
• с аппетитом – усма́к, у жа́до́бу, з апетитом;
• сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би;
• умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу).
[Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда (Пр.). Їв би очима, та душа не приймає. (Пр.). Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так (Пр.). Така жадоба — вола б із’їв (З нар. уст). Ненажир напав (Номис). Се в нього їстовець (Номис). Не пощастило леву молодому. Який там сон, який там апетит? Він, може, хоче в Африку додому, а тут ця осінь листям шелестить (Л.Костенко). — Ви відчуваєте ниций потяг до якої-небудь жінки; і оскільки ви жадаєте її сильно, то негайно звинувачуєте її у тому, що вона знаджує вас, умисне розпалює й заохочує вашу жагу. Ви міркуєте, як дикуни. З такою ж рацією ви могли б твердити, що тарілка полуниць із вершками розпалює ваш апетит. У дев’яносто дев’яти випадках із ста жінки так само пасивні й невинні, як ці полуниці з вершками (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Йому кортіло сказати, щоб вона забула про все, хоч на секунду забула про своє струнке тільце і про свої вдоволені апетити (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). 1. Апетит приходить під час їди, добре б і їда приходила під час апетиту. 2. Криза — це коли апетит приходить після їди]. Обговорення статті
Ахинея – нісенітниця, дурниця, курзу-верзу, казна-що, ахінея:
• ахинею нести – теревені (теревені-вені) правити (точити, гнути); нісенітницю (дурницю, всяку всячину, не знати що, курзу-верзу) плести (верзти, правити…); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш; смаленого дуба плести.
[Наказав на вербі груш (Пр.). А то сидить в брилі, в кереї, З товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахинеї, І спорить о своїх правах? То родом з Глухова юриста, Він має чин канцеляриста І єсть добродій Купавон (І.Котляревський). — Курзю-верзю, горох молочу! — сказав на те цилюрник. — Виходить, Санчо, ви з паном обоє рябоє? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Себе! Бо й ти хороший теж: Ні свинства, ні дурниці не сплетеш (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Коли говорить людина в мантії і шапочці, всяка нісенітниця стає ученістю, а всяка дурість — розумною мовою (Ж.Мольєр)]. Обговорення статті
Бант – бант, (похожий на цветок) кві́тка, (похож. на мотылька) мете́лик, (уменш., бантик) бантик:
• губы бантиком – губи бантиком.
[Широка синя стрічка в материному чіпкові, біла сукня на дочці, червона стрічка, котрою був підперезаний Олесин стан, червоний бант в косах — усе те так налякало студента, що він сидів як на шпильках (І.Нечуй-Левицький). Він минав, не спиняючись, пишні вітрини крамниць, де в блиску ламп мінялись великими бантами пов’язаний шовк і серпанок, спадаючи легкими хвилями з підставок на підвіконня; де на скляних поличках лежало золото й миготюче каміння, шари запашного мила між химерними флаконами пахощів, стоси цигарок з мальовничими паличками, турецький тютюн і бурштинові чубуки (В.Підмогильний). — Не лайте їх, дуже прошу. Вони більше не будуть, —  говорить  старшина Паляничко, підкручує вус, і очі в нього затуманюються. — Ах, пробачте! Я навіть не подякувала вам. Спасибі!  Спасибі!  —  враз почервонівши, говорить Галина Сидорівна, робить губи бантиком, і очі в неї теж затуманюються (В.Нестайко). На ній шуба з натурального хутра та лаковані чобітки, рот дметься червоним бантиком (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Макіяж… манікюр… педікюр… епіляція… Е.-ех! А в дитинстві зав’язала бантик на голові —  і вже красуня!]. Обговорення статті
Блатной, разг. – (принадлежащий и касающийся преступного мира; касающийся протекции) блатний:
• блатная музыка – блатна музика;
• блатная работёнка – блатна робота; (ещё) робота не бий лежачого;
• блатной мир – блатний світ.
[Клєнцов польською мовою (він сидів у польських тюрмах, де дають з патронату білий хліб, вряди-годи масло, каву, а книжок — професорська, мовляв, бібліотека) гне матюки і пильно, з ненавистю й підозрою дивиться у вічі Фавстові. — Жаль-жаль. — говорить Клєнцов, — що тебе не посадовили до блатних… Жаль, там би одразу бандитський дух вивіявся… (Г.Косинка). Він нікого не мав; хата зяяла пусткою — пара дзиґликів, дюралевих засмалених кухлів, кіпи газет із вирізками про амністію та портретами вождів, за яких Нікандрич відбував строк; помер він од інсульту, прямо на сходнях водярні, куди його прилаштував на працю дільничий майор Сироватко; помер під кущами американського клена, під самий ранок, і помітила його — поговорювали — Ритка Кулеметниця, яка приторговувала краденим, курила міцний чорний тютюн; того місяця жовтня, з по-весінньому прогнутим небом, під розливисте жіноче голосіння — холодний вітер стугонів упрілими шибками — труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О.Ульяненко). Моя рука мимоволі простяглася до четвертої чарки. Він до всього ще й злодій. Хоча на блатного не схожий, скоріш на Кармалюка (брати Капранови). …джміль джмелить на трьох блатних акордах (В.Цибулько). Привів шеф блатних на роботу, відправив у відділ кадрів. Кадровик: — І так, що вмієте? Програми, мережі, бугалтерія? Досвід роботи який? Так, значиться, нічого не вмієте, ну от і добре, не треба перевчатись, будете менеджерами]. Обговорення статті
Буква – буква, літера; (типографская, в шрифте) шрифтина; (плохо написанная) кривуля:
• буква гласная – (грам.) голосна;
• буква зю – буква зю;
• буква согласная – (грам.) приголосна;
• идёт вразрез с буквой и духом (закона) – суперечить букві й духові (закону), розбігається з буквою й духом (закону);
• мёртвой буквой быть (оставаться) – мертвою буквою бути (залишатися, лишатися, зоставатися), залишатися (лишатися, зоставатися) на папері;
• отступать, отступить от буквы закона – відбігати, відбити букви закону, ухилятися, ухилитися від букви закону, розминатися, розминутися з буквою закону;
• перевести буква в букву что – перекласти дослівно (від слова до слова, слово за слово, слово по слову, слово від слова) що;
• следовать [мёртвой] букве, придерживаться [мертвой] буквы – держатися (додержувати, додержуватися) [мертвої] букви, йти слідом (услід) за [мертвою] буквою.
[Писар переписав свій утвір церковними буквами (І.Нечуй-Левицький). Як пройшов усю азбуку, — аж повеселів: діло пішло спірніше. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати. І тут біда! Нігде не запопаде такої книжки, щоб до душі припала (П.Мирний). Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л.Українка). Якщо нас коли-небудь і згадають, то як мучеників. Як таких, що в годину люту посміли залишитися самими собою. І десь там маленькими буквами напишуть, що той і той ще й вірші писав (В.Стус). — Словами спорять на всі теми, Слова творять всі системи, Словам тим віри не ліймають, Із слова букв не викидають (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А щоб уже тебе скрутило, як ти отак слова перекручуєш! — обурився знову Дон Кіхот.— Критикувати треба говорить, а не крихтику’вати! — Та ви-бо, пане, до мене не дуже чіпляйтесь,— одмовив Санчо,— бо я собі в столиці не ріс і в Саламанці не вчився, то ненароком і пропущу, бува, яку літеру, а де то й лишню вставлю. Не можна ж, далебі, вимагати од саяжан, щоб вони говорили, як толедяни, та є й такі толедяни, що не вельми-то по-панському втнуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Облиште мене, ваша високість,— відрізав Санчо.— Мені тепера не до тонкощів, що, може, де на яку там букву обмилюся. Я так потерпаю від того, що хтось мене бичуватиме або ж я сам бичуватимусь, що за свої слова і вчинки не відповідаю (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Букву закону варто б внести в алфавіт (С.Є.Лєц). — Всі романи, які я написав, мені не подобаються з огляду на їхнє сприйняття — я завдаю болю деяким «піпєточним» інтелігентам. Одна критикеса кричала, де це в Києві можна побачити таке дно! Та його не треба шукати. Варто зайти в під’їзд, де тринадцятилітні «мальчікі» поставили дванадцятилітню «дєвочку» буквою «зю». Інша річ, що більшість людей не хочуть бачити такої правди, а хочуть жити у світі Толкіна (О.Ульяненко). Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї» а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви «є» що зрізаний з неба разом із ниточкою бо кажуть дитино що мова наша — солов’їна гарно кажуть але затям собі що колись можуть настати і такі часи коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко тому не можна покладатися тільки на солов’їв дитино (І.Малкович)]. Обговорення статті
Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій:
• благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер;
• бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи);
• ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця;
• ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер;
• ветер западный – західний вітер, заходень (західник);
• ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається);
• ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер;
• ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.);
• ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк);
• ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде);
• ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка);
• веяние, порывы ветра – вітровіння;
• во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру;
• выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер;
• говорить на ветер – говорити на вітер;
• держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє;
• идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме);
• ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі;
• мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах;
• палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій;
• по ветру – за вітром;
• подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий);
• поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер;
• пойти на ветер – піти з вітром;
• посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.);
• сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг;
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.);
• стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром);
• сухой ветер – суховій;
• тёплый ветер – теплий вітер, тепляк;
• у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі);
• унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром.
[Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла —  й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі]. Обговорення статті
Гадость – гидо́та, гидь, (презр.) по́гань, (дрянь) не́гідь, (мерзость) мерзота, бридо́та, гадство, паскудство:
• выбрось эту гадость – викинь цю гидоту (бридоту, мерзоту);
• говорить гадости – говорити непристойності;
• делать гадости – гадити, паскудити, (подлость) падлючити.
[Він хотів сказати «гадство», але язик не дав збрехати (В.Діброва). На світі багато порядних людей. Їх можна розпізнати по тому, як вони незграбно падлючать (Шарль Пеґі)]. Обговорення статті
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
• аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
• бесстыжие глаза – безсоромні очі;
• блуждающие глаза – блудні очі;
• бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
• быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
• ввалились глаза, щёки у него, у неё –
• см. Вваливаться;
• в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
• в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
• в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
• в глазах – в очах (устар.) в очу;
• видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
• в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
• во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
• возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
• [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
• в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
• выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
• вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
• глаза блуждают – очі блукають;
• глаза водянистые – водяві очі;
• глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
• глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
• глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
• глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
• глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
• глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
• глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
• глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
• глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
• глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
• глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
• глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
• глаза шире брюха – завидющі очі;
• глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
• глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
• глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
• глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
• глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
• глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
• двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
• для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
• дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
• за глаза – позаочі; позаочима;
• за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
• за глаза станет – аж надто стане;
• закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
• закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
• закрывши глаза – сліпма, осліп;
• закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
• заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
• замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
• зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
• и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
• и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
• и глаз не показывает – і очей не показує;
• и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
• и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
• искать глазами – позирати;
• искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
• как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
• колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
• куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
• лишь бы с глаз – аби з очей;
• лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
• мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
• мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
• мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
• на глаз – [як] на око, як глянути;
• на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
• на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
• насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
• невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
• не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
• не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
• неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
• не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
• не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
• не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
• не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
• ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
• нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
• обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
• одним глазом – на одно око;
• опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
• отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
• от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
• открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
• открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
• охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
• плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
• по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
• подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
• положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
• поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
• пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
• показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
• попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
• попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
• потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
• правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
• прямо в глаза – у живі очі;
• прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
• прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
• пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
• пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
• ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
• ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
• сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
• своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
• своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
• с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
• минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
• с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
• с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
• следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
• смерить глазами – зміряти очима (оком);
• смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
• смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
• смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
• сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
• соринка в глазу – порошинка в оці;
• со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
• с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
• спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
• с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
• стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
• стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
• таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
• темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
• тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
• ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
• у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
• у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
• уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
• уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
• у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
• устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
• хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
• человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
• человек с дурным глазом – лихий на очі;
• швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
• щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
• щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Гламурный – гламурний, (применительно к журналам) глянцевий.
[Гламурні обивателі — це люди з таким стилем життя, де запорукою успіху є не зажди професійність, талант чи інтелект, а часто — розум і вдача, і дуже часто — цинізм, підступність, злодійкуватість, хабарництво, що дозволяють забезпечувати гламурне споживання… Гламурний обиватель поступово перестає мислити — політики кажуть йому, чого хотіти в житті; експерти ринку кажуть йому, що робити в бізнесі; реклама підказує йому, що купити; телебачення підказує, як йому жити… (Сергій Дацюк). Гламурні свинопаси (Ю.Винничук). Келвін дивився на свою вродливу майже-колишню дружину й дивувався, як він міг бути таким ідіотом і одружитися з нею. Усе в ній, що здавалося таким правильним, коли він освідчувався, тепер здавалося кардинально хибним. Її досвідченість виявилася банальним цинізмом, її радість від розкошів обернулася звичайною жадібністю, інтелект і кмітливість мали присмак підступної ницості, і навіть її гламурна врода стала тепер бридким хробаком, що звивався на сталевому гачку її душі (О.Любенко, перекл. Б.Елтона). 1. Приходить чолов’яга в гламурний рибний ресторан, офіціант догідливо проводить його до величезного акваріума, де той вибирає здоровецького лобстера, якого офіціант виловлює спеціальним сачком і спеціальним же молоточком цокає по панциру. Лобстера урочисто відносять на кухню, чолов’яга іде за столик, на кухні з холодильника виймають заморожене м’ясо, готують, а лобстера скидають у потаємну трубу, якою він з’їжджає назад в акваріум, де вже зовсім знеможений притуляється лобом до скла і говорить: «…, коли ж я здохну-то!»]. Обговорення статті
Говорящий – (який) що говорить; говорю́чий, (реже) говорю́щий; мовець, промовець;
• быстро и много говорящий – дріботун;
• говорящие головы – (насмешл.) говорючі голови;
• говорящий в нос – гугнявий;
• говорящий наобум (глупости) – дурноляп;
• говорящий и слушающий (слушающие) – мовець і слухач (слухачі);
• говорящие на одном языке – одномовці (одномовні);
• говорящий попугай – говорючий папуга;
• говорящий правду – правдомовець;
• говорящий сам за себя – (о факте) досить промовистий;
• говорящий это уверен, что… – той, хто говорить (каже), певен (певний), що…;
• громко говорящий – гримки́й, гомінки́й;
• документ, говорящий о том… – документ, де йдеться (сказано) про те…;
• красиво говорящий – красномовець;
• мало говорящий – маломовний, мовчун;
• много говорящий – говорю́щий, говорю́чий, говірки́й, балакучий, язикатий, гомонли́вий, мо́вний, словомовний; балака; балакун; пащекун; базіка, торохтій;
• не говорящий ещё ребёнок – немовля́ща (немовля́ча) дитина; немовля;
• неразборчиво (невнятно) говорящий – невиразний у вимові; (лепечущий) лепетли́вий, лопітливий, белькотли́вий, лепету́н, лепе́тя, мимрі́й;
ничего не говорящий – незначий, незначущий, малозначний, без жодної ваги;
• плохо говорящий – кривомовний (кривомовець), (образн.) говорить наче протезами переставляє;
• число (количество) говорящих на украинском… языке – число (кількість) мовців українською…
[Хоч дитина немовляща — І воно вгадає Твої думи веселії (Т.Шевченко). — Сідайте, мої гостоньки любі та милії, — припрошував дід Грицай, трохи шепеляючи: дід був жвавий, проворний, говорючий, говорив швидко, неначе шаткував язиком капусту, а як він говорив, то все крутив головою, аж посічені кучері тряслися, неначе їх напала пропасниця (І.Нечуй-Левицький). Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров). — А тепер хазяїнів видушили — зостались балакуни, та й то не при своїм умі: кождий панувать аж труситься, а вдає з себе слугу народа, роботягу переживальника, наживаючись тим часом до переситу. Вдайся до їх совісті чи громадського почуття — станеш ворогом… очманілі сини сталінського вчення!… — вилаявся Вікентій (Ф.Роговий). Не йди від мене говорющий діаманте Спи тут як дома тут усе твоє (М.Лукаш, перекл. Г.Аполінера). Чому слухач засинає, а мовець ні? Той більше втомлюється (М.Жванецький). Умиюсь дощами; утрусь — чапраком; А вичеше — терен колючий, А висушить — сонце; в спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий… (Левко Боровиковський)]. Обговорення статті
Голова, головушка –
1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (начальник, предводитель) голова:
• бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
• была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
• быть, служить головой – головувати;
• валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
• вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
• вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
• в головах – в головах;
• в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
• в головы – в голови, під голову;
• взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
• взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
• в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
• вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
• выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
• выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
• выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
• выше всех головою – за всіх головою вищий;
• глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
• глупые головы – цвілі голови;
• голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
• голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
• голова городской, сельский – голова міський, сільський;
• голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
• голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
• голова пласта (геол.) – лоб верстви;
• голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
• голова сахара – голова, брила цукру;
• голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
• головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
• головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
• голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
• даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
• жить одною головою – самотою жити;
• задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
• забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
• за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
• засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
• из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
• из-под головы – з-під голів;
• как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
• кивнуть головой – кивнути головою;
• кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
• ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
• лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
• мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
• мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
• на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
• намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
• на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
• не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
• не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
• негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
• не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
• не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
• не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
• не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
• низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
• одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
• одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
• он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
• он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
• он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
• он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
• он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
• осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
• очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
• победная головушка – побіденна голівонька;
• повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
• повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
• як признався – розквитався (Пр.);
• под головами – під головами;
• под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
• поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
• пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
• покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
• поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
• потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
• приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
• пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
• пробыть, прослужить головой – проголовувати;
• промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
• промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
• пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
• разбить на голову – впень, до ноги побити;
• рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
• сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
• с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
• свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
• светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
• с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
• с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
• с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
• сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
• седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
• сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
• сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
• сломя голову – стрімголов (прожогом);
• с непокрытой головой – простоволосий;
• снимать голову – стинати голову;
• с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
• снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
• с седой головой – сивоголовий;
• стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
• сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
• сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
• теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
• ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
• умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
• у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
• упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
• хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
• ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
• хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
• хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
• что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!]. Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
• а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
• без дела не входить – без потреби не заходити;
• безотлагательное дело – пильна справа;
• ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
• браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
• браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити;
• браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
• быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
• вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
• вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
• ведение дела – провадження справи;
• везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
• вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
• вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
• виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
• внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
• военное дело – військова справа;
• возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
• вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
• в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
• всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
• в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
• в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
• выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
• главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
• говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
• горное дело – гірництво;
• гражданское дело – цивільна справа;
• грешным делом – на жаль; признатися;
• громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
• да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
• дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
• дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
• дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
• дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
• дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
• дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
• дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
• дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
• делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
• дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
• дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
• дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
• дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
• дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
• дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
• дело за небольшим стало – діло за малим стало;
• дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
• дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
• дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
• дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
• дело ладится – справа налагоджується;
• дело лежит без движения – справа не рушає;
• дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
• дело начато – справу розпочато;
• дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
• дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
• дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
• дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
• дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
• дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
• дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
• дело обыкновенное – звичайна річ;
• дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
• дело обычное – звичайна річ;
• дело о ком – справа кого;
• дело окончено – справу закінчено (кінчено);
• дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
• дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
• дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
• дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
• дело привычки – звичка, звичай;
• дело проиграно – справу програно;
• дело случая – випадкова річ;
• дело стало за чем – затримка за чим;
• дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
• дело табак – кепська справа;
• дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
• дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
• делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
• другое (иное) дело – інша річ (справа);
• его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
• её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
• ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
• если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
• за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
• за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
• за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
• затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
• золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
• и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
• известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
• иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
• иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
• как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
• каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
• какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
• к делу! (разг.) – до діла!;
• круг дел – обсяг справ;
• к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
• личное дело (документ) – особова справа;
• личное дело – особиста, приватна справа;
• между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
• мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
• моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
• на деле доказывать – ділом довести;
• на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
• на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
• начинать судебное дело – піти у позов;
• не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
• не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
• не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
• не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
• немного дела – діла ніскільки (не багато);
• не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
• не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
• не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
• ну и дела – ну й робота;
• обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
• обнять дело – збагнути справу;
• обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
• общее дело – спільна справа;
• он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
• он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
• оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
• первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
• плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
• плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
• погубить дело – занапастити справу;
• по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
• по делу – за ділом (за справою), у справі;
• пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
• по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
• положение дел – стан речей (справ);
• помочь делу – зарадити справі;
• понимать в деле – розумітися на справі;
• понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
• поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
• по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
• по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
• по ходу дела – з розвитку справи;
• пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
• по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
• по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
• правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
• прийти по делу – прийти у справі;
• приобщать к делу – прилучати до справи;
• приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
• приостановить дело – припинити справу;
• пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
• расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
• сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
• смотреть за делом – наглядати за справою;
• спешное дело – нагальна, термінова справа;
• справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
• статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
• столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
• странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
• судебное дело – судова справа;
• такие-то дела – от такі діла (справи);
• таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
• текущие дела – теперішні справи;
• тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
• типографское дело – друкарство;
• то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
• то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
• торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
• тяжебное дело – позов;
• уголовное дело – карна, кримінальна справа;
• у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
• у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
• умно вести дело – з розумом провадити справу;
• употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
• управиться с делом – упоратися з справою;
• управляющий делами – керівник справ;
• ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
• часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
• что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
• шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
• экстренное дело – пильна справа;
• это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
• это дело другое – це що инше; це инша річ;
• это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
• это дело потерянное – це річ пропаща;
• [это] дело случая – [це] річ випадкова;
• это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
• это не дело (разг.) – це не годиться;
• это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
• это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
• это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
• я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
• я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)]. Обговорення статті
Зря, зазря –
1) (наугад) навмання́, навмани́, навмана́, навманці́, наосліп, (диал.) зря, здря;
2) (напрасно) ма́рно, ма́рне, да́рма, да́рмо, надаре́мно, надаре́мне, ду́рно, по-пусто́му, пу́сто-ду́рно, назря́, здря;
3) (опрометчиво) необа́чно, неогля́дно, дарма, даремне, нада́рмо, марно, дурно, по-дурному:
• говорить зря – говорити дарма; без діла говорити;
• зачем зря говорить – наві́що (на́що, чого́) по-пустому говорити;
• зря потерять время – марно (марне, дарма, даремно, даремне, дурно) згаяти (витратити, змарнувати, промарнувати) час;
• зря тратить деньги – даремне (марно, дурно, по-дурному) тратити (витрачати) гроші; марнотратити (розтринькувати) гроші;
• куда зря – куди попало (куди луча, куди очі); навмання;
• не зря – не дарма, не даремно, не марно, не дурно;
• ну, это уж зря! – ну, це вже за́йве!;
• почём зря – ні за що; даремно; як попало; (вовсю) щосили, щодуху.
[Пішо́в собі́ куди́сь здря (Март.). Нам обом треба було обійнятися в цій кімнаті, начхавши на всі великі думки в незвіданій далечі, як і на всіх людей, що, звабившись ними, змарнували свої літа, на всіх шанованих і фанатичних дурнів, які прагли ощасливити світ маніакальними ідеями, на всіх, хто пригнічував нас власною жертовністю, на заклик того недосяжного й претензійного життя (Олесь Кульчинський, перекл. О.Памука)]. Обговорення статті
Интеллигенция – (рус. от лат.) інтелігенція
[Інтелігенція вся в нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсіди говорить сама і завсіди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацький жаргон» (Б.Грінченко). …перебуваючи в умовах постійної сваволі з боку влади, ця інтелігенція, особливо творча, опустилася до рівня чиновного класу, що допомагає владі в будь-якій справі. Наші письменники в більшості перетворилися на нахлібників, блазнів, що розважають партійно-державну еліту… Сьогодні ця інтелігенція благословляє терор — добровільно чи з примусу, вголос чи мовчки, рабською старанністю чи за голосом смертельного переляку (В.Стус). Завдання втягнення Шевченка за всяку ціну в лоно славнозвісної російської «інтелігенції» (та ще й 60-х років!), пришиваючи йому стичність з різними ліберал-всеросійськими «демократичними» обрусителями, — то було ударне завдання совєтської пропаганди, особливо від часу зліквідування Хвильового та його плеяди, коли-то усунено було, як здавалось, останні рештки невигідних свідків, отже, можна було «культурне будівництво на Україні» розгорнути на цілу всесовєтську широчінь… (Євген Маланюк). Коли ми говоримо про інтелігенцію… На Заході немає такого поняття. Там є інтелектуали і середній клас. У нас тільки інтелігенція, у якої за всіх усе болить, але яка нічого не робить (С.Якутович). Варто нагадати, що й поняття «інтелігенція» вперше з’явилося саме в Росії завдяки модному в ХІХ столітті дуже плідному авторові Боборикіну, який не тільки написав 100 романів, а й збагатив російську і світову традицію дефініцією «інтелігенція». На Заході вважають за краще оперувати поняттям «інтелектуали», а щодо інтелігенції… В одній енциклопедії написано так: «Інтелігенція (рус.) — це вузьке коло по-європейському освічених людей в азіатській країні» (І.Лосєв). Інтелігенція, вихована колонізатором, є головним ворогом власного народу (Джавахарлал Неру)]. Обговорення статті
Интроверт – (англ. от нем. от лат.) інтроверт.
[— Як відрізнити інтроверта від екстраверта? – Дуже просто! Після дози алкоголю інтроверт говорить гидоту про себе, а екстраверт — про інших]. Обговорення статті
Клёвый, жарг. – (греч.) кльовий, (арго) клевий; (кайфовый) кайфовий, (чумовой) чумовий, (отпадный) відпадний.
[Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! (О.Ірванець).…якось недобре, мутно діяло на неї те безсоння — засушливий згірклий посмак у роті, відчуття немитості й бруду під нігтями, гадалось тоді — від утоми, перепою-перекуру, а потім, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всіма американськими вигодами, умовах, показалося — нніт, не від того… (О.Забужко). — Телефон довіри, нова штука. Дуже кльова (А.Кокотюха). Прикладом лірницького арго є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить») (В.Винник). При зустрічі кобзарі та лірники так вітали один одного: — Кудень клевий, лебію! (Добрий день, діду!) — говорить один сліпий. Другий йому відповідає: — Аби тобі кудень клевитий! (Нехай тобі цей день буде ще кращий!)» (А.Трембіцький). Це кльова квартира з пофарбованими на біле стінами, з пухнастими світлими килимами і з небагатьма дуже дорогими меблями (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Мало знайти кльову жінку. Треба ще дізнатися, на що вона клює…]. Обговорення статті
Коммунист, коммунистка – комуніст, комуністка, (презр.) комуняка, (насмешл.) комік.
[Це погана людина, комуніст якийсь (Т.Шевченко). Я перестав бути комуністом, навіть попри те, що майже все своє життя захищав цю доктрину (Петро Григоренко). У кожному разі я з задоволенням підняв келих за те, щоб усіх комуняк врешті-решт трафив шляк. Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив подумки ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах, є ті комуністи, чи їх нема (Ю.Винничук). — Обирався секретарем різних партбюро. Пильний. Принциповий. Непримиренний. Позбавлений будь-яких моральних принципів. Словом, типовий комуніст… точніш, комуняка, як про таких завжди говорилось в народі (Л.Кононович). До граничного цинізму українських комуняк в усьому, що стосується обслуговування інтересів олігархів під знаменами боротьбы проти олігархів, всі вже давно звикли. Безсоромна пристрасть «захисників пролетаріату» до палаців і зневага до хиж у власному вжитку теж уже давно нікого не дивує… «Хочеш бути стотиною — будь нею!», — наче говорить своїм адептам похітливий прищур Владіміра Ільїча з портрета на стіні кабінету, і «коміки» тут же пускаються (Роксолана Цьом). Українські комуністи — як морські свинки: вони ані українські, ані комуністи (Ярослав Грицак). Руді мурахи, скоро лише відчули в хижі дух нових консервів, виставили навколо відкритої бляшанки варту. Якби раптом на їхній стежці поставити ще одну почату банку раґу, вони, певне, вдерлися б до хижі всім своїм мурашиним племенем. Чи ж є ще в світі ревніші комуністи? Вони й іспанця з’їли б (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Зрозуміло, ці люди — вони ж комуністи. Вибач, Надіє. Я знаю, що ти скажеш. Але вони завжди мали все, що хотіли, всякі товари, всякі привілеї, а тепер, як уже не можуть обдирати свою країну, вони хочуть перебратися сюди й обдирати нашу (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Андрію,— хвилюючись, сказала дружина,— скажи мені як комуніст комуністу: може, в тебе нездорові настрої? (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Та як ви смієте? — багровіючи, підвищив голос Єрмолкін. — Як ви смієте пропонувати мені таке паскудство? Я комуніст! — додав він і вдарив себе кулаком у запалі груди. <…> — А-а, комуніст, — скривилася дівиця. — Сказав би, що не стоїть, а то — комуніст, комуніст. Давити таких комуністів треба! — закричала вона раптом верескливо (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Історія багато чого пробачить комуністам, але назавжди припне їх до ганебного стовпа за пригнічення людського духу (Милован Джилас). Перед боєм: — Якщо я загину, прошу вважати мене комуністом. — А як ні? — А як ні, то ні]. Обговорення статті
Компания –
1) (от лат.) компа́нія, (фамил.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́сіда (бе́седа), (группа) грома́дка, (множество) ла́ва;
2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка:
• быть, состоять в компании с кем – спілкува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким;
• в компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті, при гурті, в спі́лці, спі́льно, до спі́лки) з ким;
• водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким; (устар.) води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким;
• в своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти;
• вступать, входить в компанию – заво́дити спі́лку; уступати, приставати, приступа́ти до спілки;
• держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким, триматися купи з ким;
• достойная компания – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна;
• дружная компания – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва;
• дурная компания – пога́не товари́ство;
• за компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким, за гурто́м з ким, заради товариства (задля дружби) з ким;
• иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким;
• компанией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою;
• не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким: (фамил.) свиней не пас хто з ким;
• основывать, учреждать компанию – засновувати компанію; заклада́ти спі́лку;
• пожалуйте в компанию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи;
• принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого;
• присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту);
• расстроить, нарушить компанию – розбити компанію;
• сделать, составить компанию кому, разделить с кем компанию – приєдна́тися до гу́рту з ким; потоваришува́ти кому́;
• спасибо за компанию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію;
• удалая компания – гоп-компа́нія;
• тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла);
• Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во, і К°);
• холостая компания – парубо́цька (діво́цька) компа́нія;
• честная компания – шано́вне товари́ство;
• я ему (он мне) не компания – я йому (він мені) не товариш; я йому (він мені) не компанія; мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли.
[За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінченко). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (А.Кримський). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінченко). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Українка). Колядува́ти хо́димо ла́вою (АС). Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай тобі Господь поможе; Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх — крий нас Боже (Є.Гребінка). Гринько з Іваном компанували (Сл. Гр.). На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфремов) Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває (Сл. Гр.). Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (А.Кримський). — Мамо, а що таке невдалий жарт? — Це, синку, коли тато до твого народження говорить, що керує компанією, а після твого народження виявляється, що це компанія алкоголіків!] Обговорення статті
Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті
Лучше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го;
2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що:
• больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало);
• в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.);
• гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче);
• всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше);
• гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше;
• делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати);
• здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає);
• значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще);
• как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше);
• куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше);
• лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе);
• лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти;
• лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати;
• лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.);
• лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.);
• лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити;
• лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли;
• лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.);
• лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.);
• лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го;
• не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?;
нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…;
• оба лучше – обо́є рябо́є;
• одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша);
• старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща;
• он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́;
• по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого;
• сделать лучше всех – зробити найкраще;
• тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше);
• уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше;
• ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.);
• у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща;
• худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка);
• чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше);
• чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще.
[До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще]. Обговорення статті
Любить, любливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (жалеть) жалувати:
• деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
• кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
• люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
• любить безгранично кого – душі не чути в кому;
• люби́ть безумно – шале́но кохати;
• любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
• любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
• люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
• любить как самого себя – любити як себе́ самого;
• любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
• люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
• люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
• люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
• любить родителей – лю́бити батьків;
• люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
• любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
• любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
• любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.);
• он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
• он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
• он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
• он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
• он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
• он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
• прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
• сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
• это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
• я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
• я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
• я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
• я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).
[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило]. Обговорення статті
Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
• без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
• без мыслей – без думо́к, безду́мно;
• быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
• вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
• взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
• в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
• воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
• выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
• высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
• говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
• голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
• делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
• дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
• засела мысль – вроїлася думка;
• загореться мыслью – запалитися думкою;
• и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
• избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
• иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
• и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
• иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
• книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
• ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
• мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
• меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
• меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
• мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
• мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
• можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
• мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
• мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
• мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
• мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
• мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
• мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
• мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
• мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
• мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
• навеять мысль – вроїти думку;
• наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
• намечать в мыслях кого – закидати на кого;
• не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
• не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
• не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
• оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
• образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
• обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
• обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
• обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
• одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
• одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
• осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
• оставить мысль – скинутися думки;
• от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
• от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
• отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
• поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
• подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
• по его мысли – на його думку (гадку);
• полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
• по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
• постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
• потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
• появилась мысль – з’явилася думка;
• прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
• приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
• при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
• пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
• пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
• пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
• растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
• собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
• с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
• узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
• устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
• хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
• хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
• хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
• эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
• я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
• я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва]. Обговорення статті
Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний.
[Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)