Пошук | Російсько-українські словники

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «добрий»

Шукати «добрий» на інших ресурсах:

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Благовре́менно – вча́сно, у свій час, са́ме в час, в до́брий час, у по́ру.

Благоду́шие – добротли́вість, добросе́рдість, до́брість, добря́чість, до́брий на́стрій, благоду́шність.

Благо́й –
1) до́брий;
2) спасе́нний. [Спасе́нне ді́ло. Спасе́нна путь (ра́да, мета́)];
3) кричать благи́м матом – кри́ком крича́ти, на пуп крича́ти, аж до печіно́к горла́ти, репетува́ти на ці́ле го́рло, ре́петом репетува́ти.

Благоприя́тный –
1) (благоприятствующий, способствующий) сприя́тливий, до́брий на що, га́рний на що, пого́жий, погі́дний. [Га́рна на хліб весна́. Сприя́тливі (пого́жі) життєві́ умо́ви].
• Благоприя́тная погода – погі́дна, пого́жа годи́на, полі́ття. [Не полі́ття, а лихолі́ття];
2) (о ветре: попутный) пого́жий, ходови́й;
3) (о поре, времени: удобный, подходящий) до́брий, догі́дний, слу́шни́й. [Догі́дна хвили́на. До́бра годи́на. Слушни́й час].
• Благоприя́тный случай – (до́бра) наго́да, до́бра ока́зія;
4) при́язний, прихи́льний, ласка́вий, милости́вий до ко́го;
5) (одобрительный) прихи́льний, похва́льний. [Прихи́льна реце́нзія];
6) (желательный, удачный, приятный) до́брий, щасли́вий, ща́сний. [До́брі ві́сті].
• Благоприя́тный исход – щасли́вий кіне́ць.

Благоразу́мный –
1) (о человеке) розва́жливий, розва́жний, розсу́дливий.
• Быть благоразу́мным – ма́ти ро́зум, держа́ти ум [ро́зум] до́брий у голові́;
2) розу́мний, до́брий. [Розу́мна, до́бра пора́да].

Благоустрое́ние и благоустро́йство –
1) лад, до́брий лад, поря́док, доброу́стрій;
2) о[у]порядкува́ння, (до́бре) впорядкува́ння.

Благочи́ние –
1) до́брий лад (в роди́ні, грома́дському та церко́вному житті́);
2) благочи́нія (ж. р.), декана́т. [Пої́хав огляда́ти свою́ благочи́нію].

Бонто́н – бонто́н, до́брий тон (зви́чай).
• -о́нный – бонто́нний, до́брого то́ну (зви́чаю). [Бонто́нна німке́ня].

Вкус –
1) смак.
• На вкус – на сма́к. [Борщ ви́йшов до́брий на смак].
• На вкус, на цвет товарища нет – ко́жний Іва́сь ма́є свій лас.
• Есть со вку́сом – сма́чно (у сма́к) ї́сти;
2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Каву́н недо́брий – смаку́ нема́. Лю́бий соло́дкий смак].
• Придать вку́са чему – присмачи́ти, посмачи́ти що.
• Неприятный вкус – не́смак;
3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Лю́ди з вели́ким худо́жнім смако́м];
4) (склонность, симпатия) уподо́ба, вподо́бання. [Його́ літерату́рні вподо́бання виробля́лися під німе́цьким впли́вом].
• Иметь вкус в чем – смак зна́ти у чо́мусь.
• Со вку́сом – до смаку́, (вульг.) до шми́ґи. [Все помальо́вано до смаку́].
• Со вку́сом сделанный – смакови́тий, ґусто́вний.
• По вку́су – до смаку́, у сма́к, до вподо́би, до сподо́би, до (в)подо́бання, до сподо́бання, до ми́сли, під ми́слі, до лю́бости, до любо́ви, у лад, до ґу́сту.
• По своему вку́су – собі́ до смаку́, до сво́го смаку́, на свій смак, собі́ до вподо́би, до своє́ї вподо́би, по свої́й уподо́бі, по своє́му вподо́банню, до сво́го (в)подо́бання. [Не знайшо́в ко́ней до свого́ подо́бання. Ша́пку по свої́й уподо́бі ви́брав].
• Быть, приходиться, прийтись по вку́су – бу́ти (припада́ти, припа́сти) до вподо́би, до смаку́, до лю́бости и т. д., прийти́ в смак, смакува́ти кому́, до душі́ сла́тися, (безл.) присмачи́тися. [Пова́жна розмова їй смаку́є. Це тобі́ присмачи́лося тут лежа́ти].
• Мне по вку́су было… – мені́ до вподо́би було́…, до вподо́би моє́ї було́.
• Приходящийся по вку́су – уподі́бний, споді́бний.
• Так он мне по вку́су – таки́й він мені́ уподі́бний.
• Мне более по вку́су было бы… – мені́ уподі́бніше було́-б…
• Не по вку́су – не до смаку́, не в смак, не до вподо́би и т. д.; не уподі́бний, -на, -не. [Ма́бу́ть їм це не в смак (не до смаку́). Не лю́блю я тих намі́ток, не уподі́бні вони́ мені́. Хоч як роби́, все не в лад йому́ бу́де].
• Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, засмако́вувати, засмакува́ти що, усмако́вувати, усмакува́ти, уподо́бати що, розбира́ти, розібра́ти смак у чому, смакува́ти в чому, розсмакува́ти що. [Попро́буй, то шви́дко й засмаку́єш. В тім пани́ браку́ють, в чім убо́гі смаку́ють].
• Как на чей вкус – як на чий смак, як кому́ до смаку́ (до вподо́би, до ґу́сту и т. д.).
• На мой вкус – (як) на ме́не, як на мій смак;
5) (утонченность) смако́витість (р. -тости);
6) (худож. манера, стиль) – ма́ні́р, стиль.
• Во вку́се – на ма́ні́р, на стиль.

Вку́сный – сма́чни́й, смакови́тий, до́брий (на смак), ла́сий, сла́сний. [Смачна́ ї́жа. Смакови́ті я́блука. До́брий борщ. Все-б їй ласе́нького та добре́нького].
• Делаться, сделаться вкусне́е – смачні́шати, посмачні́шати, смачні́ти, посмачні́ти.

Возраща́ть, -ся, возрасти́ть, -ся, взрасти́ть, -ся – рости́ти, -ся, зрости́ти, -ся, порости́ти (сов.), вироща́ти, ви́ростити, коха́ти, -ся, вико́хувати, -ся, ви́кохати, -ся, (многих) накоха́ти [Наві́що-ж ти накоха́в того́ скоту? (Мирн.)], плека́ти, -ся, ви́плекати, -ся, ви́дбати щось. [До́брий садо́к собі́ ви́дбали].
• Возращё́нный, взращё́нный – зро́щений, ви́рощений, ви́коханий, ви́плеканий, ви́дбаний.

Вразумле́ние – навча́ння на до́брий ро́зум, напоу́млення, напу́чування (сов. напуті́ння), напо́мин.

Вразуми́тельный –
1) врозумли́вий, зрозумі́лий, я́сний;
2) напуте́нний, напоу́мливий.
• Вразуми́тельно – врозу́мливо, зрозумі́ло, втя́мки, розу́мно. [Кажи́ так, щоб ко́жному було́ розу́мно];
3) напоу́мливо, напуте́нно, на до́брий ро́зум навча́ючи.

Вразумля́ть, вразуми́ть – навча́ти на до́брий ро́зум, напоумля́ти, напоуми́ти, напу́чувати, напути́ти.
• Вразумлё́нный – напоу́млений, напу́чений, на́вчений на до́брий ро́зум.

Вы́водчик – виво́дчик (Кр.), вивідни́к, випрова́дник, воді́й [У ньо́го курча́та не пропада́ють, він до́брий воді́й], виплідни́к (Кр.), вибавля́ч (плям).

Гости́ть – гостюва́ти, гости́ти, бу́ти в гости́ні. [Наї́хали го́сті гостюва́ти (Чуб.)].
• Гостя́щий, гости́вший (гости́тель, -ти́льщик) – гостюва́льник, гість (р. го́стя).
• Любящий г-ить – гостьови́тий, (иронич.) – до́брий до ха́ти.

День – день (р. дня), (ум. деньо́к, деньо́чок: ув. дни́ще), дни́на (ум. дни́нка, дни́нонька; почти без мн. ч.). [Не все деньо́к, бува́є і дни́ще. Їв разі́в із п’ять на дни́ну. У субо́ту на годи́нку, у неді́лю на всю дни́нку. Дни́нонька пого́жа (Крим.)].
• Присутственный, неприсутственный день – урядо́ва, неурядо́ва дни́на.
• Белый день – бі́лий день, (реже) стари́й день. [Співа́ють, а надво́рі вже стари́й день (Свидн.)].
• День наступает – дні́є.
• День-денской – увесьде́нечки, день-де́нечки, день-де́нно, уве́сь день, цілі́сінький день.
• Днём – уде́нь.
• В тот день – того́ дня.
• На тех днях – ти́ми дня́ми. [Ста́лося ти́ми дня́ми].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На следующий день – навза́втра, дру́гого дня. [Навза́втра, як розви́дніло, пішо́в до мо́ря].
• Третьего дня – позавчо́ра, завчо́ра, передучо́ра.
• В один из дней – одно́го дня. [Сиді́в я, одно́го лі́тнього дня, в свої́й кімна́тці (Крим.)].
• В день, в течение дня – де́нно, за день. [Яка́ я́ма дава́ла дві, а яка й по п’ять бо́чок де́нно (Франко)].
• В продолжение целого дня – че́рез цілі́сінький день, про́тягом ці́лої дни́ни. [Окро́ме сухо́го хлі́ба через цілі́сінький день нічо́го не поба́чить (Квітка)].
• День идёт за днём – день по дню мина́є.
• В течение одного и того же дня – тіє́ї са́мої дни́ни, оби́день, обиде́нкою, обі́ддень. [Я обиде́нкою спра́влюсь: ура́нці пої́ду, а на ніч і додо́му. Як обі́ддень хо́четься із’ї́здить у Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Мені́ тра́пилося ба́чити, як оби́день хова́ли дочку́ й ма́тку].
• Сделанный в один день – обиде́нний. [Щоб злови́ти ві́дьму, тре́ба зроби́ти обиде́нну бо́рону].
• Продолжающийся целый день – цілоде́нний.
• Несколько дней – скі́лькись день.
• На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) – кількаде́нний.
• В течение первых дней – у пе́рших днях.
• Изо-дня-в-день – день крізь день, день-у-де́нь, день при дне́ві.
• Со дня на́ день – день одо́ дня, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу).
• День за днём – день по-за день, день за день. [День по-за день – так і пропа́ла спра́ва].
• Каждый день – що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь.
• С каждым днём – з ко́жною дни́ною, від дня до дня. [А тимча́сом від дня до дня Соломо́н мудри́вся (Рудан.)].
• Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні.
• Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях.
• По сей день – по сю́ю дни́ну, пони́ні, аж до́сі, дотепе́р.
• Проводить, провести день – днюва́ти, переднюва́ти, день з(о)днюва́ти.
• Рабочий день – робо́чий день.
• Четверть рабочего дня – опру́г. [З ра́нку до сні́дання – опру́г, до обі́д – дру́гий, до по́лудня – тре́тій, до ве́чора – четве́ртий].
• Чорный день – чо́рний день, скрутни́й (суту́жний) час. [Про гро́ші про чо́рний день вона́ ніко́ли не дба́ла (Мирн.)].
• Красные дни – я́сні (га́рні) дні, (только перен.) розко́ші.
• День без росы – сухове́нь (р. -вня́).
• Добрый день (приветствие) – добри́день. [На добри́день вам!].
• Желать доброго дня – на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися.

Добре́йший –
1) найдобрі́ший;
2) без кра́ю до́брий.

Доброду́шный – доброду́шний, добротли́вий, (вульгарно) добря́чий. [Він був добротли́вий, на́віть, мо́же, до́брий].
• Доброду́шно – доброду́шно, добротли́во, (вульг.) по-добря́чому.

Доброка́чественный – добро́тний, до́брий [Добро́тне сукно́. У цій крамни́ці до́брий крам, я все тут купу́ю], (безупречный) бездога́нний.
• Д. ход болезни – ла́гідний перебі́г хоро́би.

До́брый –
1) до́брий (к кому, – для ко́го или до ко́го), ласка́вий, (добряк) – благи́й. [До́брим сло́вом не згада́ють. Він для ме́не (до ме́не) до́брий. Кость – бла́жчий за Григо́ра].
• До́бренький – ласкаве́нький.
• Очень до́брый – добре́нний, добря́ч[щ]ий. [Добре́нна душа́ з йо́го. Добря́чі були́ лю́ди, покі́йнички (М. Вовч.)].
• Становиться, стать до́брым – добрі́ти, добрі́шати, ласкаві́шати, подобрі́шати; поласкаві́шати. [Ба́ба на́че тро́хи подобрі́шала до Мико́ли].
• Сделать кого до́брым – роздо́брити, (провинц.) – роздобру́хати.
• Доброе дело сделать – до́бре (добро́) вчини́ти.
• Будь добр, будьте до́бры (пожалуйста) – будь ла́ска, будь ла́скав, бу́дьте ласка́ві, зроби́ (зробі́ть) ла́ску, спаси́бі тобі́ (вам). [Скажі́ть, будь ла́ска, й мені́. Скажі́ть, спаси́бі вам, з яки́х ви є: чи ви з пані́в, чи ви із мужикі́в (Грінч.)];
2) (хороший) – до́брий, га́рний, хоро́ший. [Ду́же се до́бре ді́ло. До́брого го́лоса ма́єш. Хоро́ший (га́рний) робітни́к з ньо́го].
• В до́брый час – час до́брий вам, на до́брий час.
• В до́бром ли вы здоровьи? – чи до́бре ся ма́єте?.
• Чего до́брого – бува́, бува́є, ча́сом, хто зна. [Чи ти, бува́, не здурі́в? Не диви́сь на ньо́го, щоб ча́сом не підійшо́в].
• До́брое утро, до́брый день, до́брый вечер, до́брой ночи – добри́день, (только у интеллигентов) – до́брого ра́нку; добри́вечір; добра́ніч; на добра́ніч.

Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́].
• Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця).
• Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га.
• Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях.
• Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія.
• Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.).
• Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га.
• Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).].
• Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з].
• Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну).
• Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях.
• Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях.
• Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де].
• Д. ухабистая – вибо́їста путь.
• Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к.
• Д. забитая снегом – забивна́ путь.
• Д. с колотью – грудна́ путь.
• Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях.
• Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́.
• Боковые части доро́ги – обо́чини.
• Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́].
• Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя.
• Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю?
• Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю.
• Той доро́гой – тудо́ю.
• По доро́ге – по руці́; в завороті́.
• Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́.
• Живущий за дорого́й – задоро́жній;
2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́).
• Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)].
• Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь.
• Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне].
• Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли].
• Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги!
• Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)].
• Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́].
• Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!

Желу́док –
1) шлу́нок (р. -нку), (у животных) ке́ндюх (р. -ха), (у жвачных животных): 1-ый -ок – рука́в; 2-ой -ок – рубе́ць, чепе́ць; 3-й -ок – кни́жка; 4-й -ок – сичу́г, слиз.
• Неварение -дка – нетра́влення шлу́нку.
• На тощий -ок – на тще се́рде;
2) (в погребе и леднике) мі́[и́]на, (только деревян.) зруб (р. -бу). [Мі́ну ми обкладемо́ дубо́вим замі́том, а пригре́бицю обмуру́ємо і бу́де до́брий льох].

Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́].
• В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)].
• Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)].
• Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю].
• До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся].
• Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній.
• При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)].
• В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́.
• Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє.
• Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік.
• Ж. райская – раюва́ння.
• Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток.
• Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина.
• Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́.
• Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться.
• Ж. долговременная – вік до́вгий.
• Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)].
• Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́.
• Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)].
• Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне.
• Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне.
• Ж. барская – панува́ння.
• Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́.
• Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння.
• Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий].
• Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)].
• Радости -ни – життьові́ розко́ші.
• Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)].
• Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ].
• Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́.
• Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що.
• Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий.
• Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла].
• Жизнь провести – вік звікува́ти.
• Проводить в жизнь – перево́дити в життя́.
• Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́.
• Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти].
• Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)].
• Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.

Заводи́ть, завести́ –
1) (кого куда) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (о мног.) позаво́дити, позапрова́джувати кого́ куди́. [Вона́, до нас діто́к свої́х завела́ (М. Вовч.). Ви повз на́шу ха́ту йти́мете, то заведі́ть оцього́ хло́пчика до нас (Чернігів). Запрова́див ді́вчину в те́мний ліс].
• -сти́ в тупик – загна́ти (запрова́дити) в бе́зви́хідь, у суточки́, (фамил.) ви́вести на слизьке́. [Він мене́ під’ї́в, але́-ж і я його́ ви́веду на слизьке́];
2) (вводить что-либо новое) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (мног.) позаво́дити, позапрова́джувати що; (основать что-либо) заво́дити, заве́сти́ що. [Тре́ба в цьо́му селі́ завести́ шко́лу й кооперати́вне товари́ство].
• -ди́ть, -сти́ хорошие порядки – заво́дити, заве́сти́ до́брий лад.
• -ди́ть ссору, драку, битву – зво́дити, зве́сти (зчиня́ти, зчини́ти) сва́рку, бі́йку, бій; заво́дитися, заве́сти́ся з ким свари́тися, би́тися. [Як при́йде вона́, то й зведе́ сва́рку. Завели́ся так, що ніхто́ не розборо́нить. Як збіжа́ться, то так і заведу́ться би́тися].
• -сти спор – заспереча́тися.
• -сти знакомство, дружбу с кем – заве́сти́ знайо́мство, при́ятельство з ким, зазнайо́митися, заприятелюва́ти з ким.
• -води́ть, -вести́ пиры, гулянья и т. п. – заво́дити, заве́сти́ (уряджа́ти, уряди́ти) бе́н(ь)ке́ти, гу́лянки и т. п. -ди́ть разговор – зніма́ти (зня́ти) розмо́ву (річ), заве́сти́ мо́ву про що.
• -вести́ тяжбу, процесс – розпоча́ти спра́ву, проце́с, запозива́тися;
3) -ди́ть, -сти́ механизм (пружинный) – накру́чувати, накрути́ти що. [Накрути́ годи́нника, бо він став тому́, що не накру́чений].
• Заве́денный – заве́дений, запрова́джений; накру́чений.

Заводско́й –
1) завідськи́й. [Це хло́пці завідські́ – на заво́ді ро́блять].
• -ско́е управление – завідське́ управлі́ння; (правление) завідська́ упра́ва;
2) до́брого за́воду, завідськи́й. [До́брий кінь – не мужи́цький, а завідськи́й].

Заго́н –
1) (действие) загі́н (-го́ну), заганя́ння, заго́ніння, загна́ння;
2) (полоса пашни) загі́н (-го́ну), ум. загіне́ць (-нця́). [До́брий жнець не пита́ється, чи широ́кий загіне́ць (Приказка)];
3) (для скота) загі́н, за́города, обо́ра;
4) охот. – на́гінка, о́блав (-ву), обла́ва;
5) жить в -не – в знева́зі жи́ти, поневіря́тися.

Замате[о]ре́ть –
1) (войти в цветущий возраст, окрепнуть) уматер(н)і́ти. [Як уматері́є, буде́ віл до́брий (Сл. Гр.). Ді́вкою така́ була́ непоказна́, а пішла́ за́між, тепе́р уже́ вматері́ла (Н.-Вол. п.)];
2) (пережить цвет. возраст) заматорі́ти, заста́ріти(ся); срвн. Застаре́ть;
3) см. Закосне́ть.

Заму́жний (быт, жизнь) – замі́[у́]жній, молоди́чий. [Ох, якби́ я зна́ла замі́жнєє ли́хо, то гуля́ла б у ма́тінки ти́хо (Грінч. III). Заму́жній хліб до́брий, да не пожито́чний (Чуб. III). Гірке́ молоди́че життя́ за леда́чим чолові́ком (Г. Барв.)].

Здоро́ваться с кем – здоро́вкатися, віта́тися до ко́го и з ким, на добри́день дава́ти кому́; (віта́ти кого́), на день-до́брий дава́ти кому́; чоло́мкатися з ким; (рукопожатием) рука́тися, ру́чкатися (снимая шапку) шапкува́тися.

Здра́вый –
1) здоро́вий;
2) (перен.) розсу́дливий, розва́жний.
• -вый смысл – ра́ція, до́брий ро́зум; (иносказ.) олі́я [Мабу́ть у тебе в голові́ бі́льше олі́ї, ніж у ньо́го].
• В -вом уме – при до́брім ро́зумі, при ро́зумі.
• Находясь в -вом уме и твёрдой памяти – при до́брому ро́зумі і прито́мним бу́вши.

Изве́стно – відо́мо, зві́сно, (диал.) ві́сно. [Відо́мо нам з прива́тних джере́л (Крим.). Зда́вна зві́сно, що він до́брий чолові́к (М. Грінч.). Чи ві́сно вам, що наш пан поме́р (Яворн.)].
• Мне -но – мені́ відо́мо, я зна́ю, я відо́мий (диал. зві́сний, зві́стен). [Я відо́мий за ті гро́ші (Н.-Лев.). В цей час ді́ла не бува́є в ба́нку: я до́бре цьому́ відо́ма (Н.-Лев.). Ти сама́ зві́сна, що, як його́ ви́гнано з гімна́зії, то я таки́ не ду́же й жа́лував (Мова)].
• Мне это не -но – мені́ це не відо́мо, я про це не зві́стен.
• Сколько мне -но – скі́льки мені́ відо́мо, скі́льки я зна́ю.
• Всякому это -но – ко́жному це відо́мо, ко́жному це річ відо́ма, ко́жен це зна́є.
• Как и вам -но – як і вам відо́мо, як і ви зві́сні, під сві́домом ва́шим. [Це-ж під сві́домом ва́шим, як вони́ не хтять слу́хатись (Липовеч.)].
• -но ли вам это? – чи ві́домо вам це? про це? чи зна́єте ви про це? чи зві́сні ви про це?
• Это всем -но – це (про це) відо́мо всім; це (про це) всі зна́ють; про це всі зві́сні.
• С достоверностью -но – напе́вне (запе́вне) відо́мо.
• Всякому -но – відо́мо ко́жному, ко́жен зна́є.
• Не -тно ли? – чи відо́мо? не зна́ти? [Вра́нці Мала́нка – кого́ стрі́ла – пита́ла: не зна́ти? бу́дуть зе́млю діли́ти? (Коцюб.)].
• -но, что… – відо́мо, що…, відо́ма річ, що…
• Не -но за что – не зна́ти за що, не відо́мо за́ що.

Изро́слый – зро́слий (Кон.), ви́рослий, (хорошего роста) ро́славий, на зріст, на ви́ріст до́брий (М. Вовч.), до́брого зро́сту.

Изря́дный –
1) неаби́який, до́брий, добря́чий, путя́щий, пу́тній. [Був до́брий ште́льмах і заробля́в до́брі гро́ші (Н.-Лев.). Там бичо́к таки́й добря́чий і в робо́ті неледа́чий (Кроп.). Антимо́н був колісни́к, та й пу́тній (Явора.)];
2) (недурной) незгі́рший, (зап.) несу[о]гі́рший, диал. нешпе́тний. [Поба́чила за мі́стом чию́сь мале́ньку ві́ллу, несогі́ршу, і мо́вила: «Оту́т-би я жила́» (Л. Укр.). Оди́н був Турн, царо́к нешпе́тний (Котл.)];
3) (немалый, порядочный) чима́лий, до́брий, поря́дний, (гал.) спо́рий. [У розмо́ву з ї́ми підбавля́в чима́лу до́зу невві́чливости (Крим.). От і є сума́ чима́ла (Квітка). Домі́шується вже й до́бра па́йка наро́дньої мо́ви (до церко́вної) (Єфр.). Від’ї́хав спо́рий ку́сень доро́ги від я́ру (Маковей)].
• -ное количество – чима́ла па́йка, чима́ло, читро́хи. [І терні́вки покуштува́ли читро́хи (Квітка)].
• Дурак -ный – дурни́й нівро́ку, ду́рень неаби́який; ду́рень як тре́ба; ду́рень – не тре́ба кра́щого.

Инвента́рь –
1) інвента́р (-ря́), (сельско-хозяйственный) ремане́нт (-ту). [У ньо́го до́брий ремане́нт: плуги́, бо́рони, воли́, ко́ні (Липовеч.)];
2) інвента́р, реє́стр майна́ (майно́ві), ремане́нту (ремане́нтові).
• Составить -та́рь чего – укла́сти, списа́ти реє́стр чого́, чому́.

Иску́сный –
1) (в чём) умі́лий, майсте́рний, до́брий, (затейливый) му́дрий, прему́дрий, (находчивый) доте́пний, (наупражнявшийся) впра́вний, (ловкий) голі́нний, ру́чий, мисли́вий на що, до чо́го, в чо́му. [В умі́лого й долото́ ри́бу ло́вить (Номис). Наро́д усе́ майсте́рний (Сл. Гр.). Плести́ у ха́ті я́сла, – на що́, на що́, на це́ доте́пний був (Глібов). Бери́ мене́, дя́дьку, прему́друю шва́чку (Пісня). До́брий з йо́го кова́ль (Сл. Гр.). На шляху́ на́ша мо́ва була́, і мисли́ва рука́ її́ з пи́лу взяла́, оброби́ла її́ (Самійл.). Впра́вна рука́ (Корол.). На хи́трощі був раз-у-ра́з голінні́ший за бідола́ху Макара́ (Корол.). Годя́щий те́сля, ру́чий кова́ль де-не-де́ по се́лах зна́йдеться (Куліш)].
• -ный гимнаст – впра́вний гімна́ст.
• -ный адвокат – умі́лий адвока́т.
• -ный диалектик – доте́пний діяле́ктик.
• -ный казуист – голі́нний (доте́пний) казуї́ст.
• -ку́сен в делах – доте́пний до справ.
• Он не -ку́сен в писании – він до письма́ не доте́пний;
2) (хитро, мастерски сделанный) му́дрий, мудро́ваний, муде́рний, муде́рський, штучни́й, штуде́рний, (художественный) мисте́цький. [Це про́ста лю́лька, а єсть і мудрі́ші (Київщ.). Штучне́ генія́льне обмалюва́ння столи́чного ба́лу (Н.-Лев.)].
• -ная вещь – му́дра шту́ка (річ).
• -ное нападение – ло́вкий на́пад.
• -ные приёмы – му́дрі за́ходи.
• -ные увёртки – му́дрі ви́верти.
• -ное построение – му́дре побудува́ння; (машины) майсте́рне побудува́ння;
3) (о времени: испытательный) спро́бний, іспито́вий, спитко́ви́й.
• -ное время – спро́бний час.
• -ный срок – іспито́вий те́рмін.

Исполни́тель, -ница – викона́вець (-вця), викона́виця, вико́нувач, -вачка, (стар.) спра́вця (общ. р.), (диал.) справни́к, -ни́ця. [Викона́вці грома́дської во́лі (Наш). Репертуа́р для наро́днього теа́тру є гото́вий; ва́жча спра́ва з викона́вцями (Грінч.). Не кра́ще й у спра́вців того́ велі́ння од поту́жного Молоха (Єфр.). Він у нас справни́к до́брий: куди́ пошле́ш, усе́ зро́бить (Звин.). Віта́тимуть справника́ вели́кого ді́ла (Кон.)].
• -тель завещания, приговора – викона́вець запові́ту, при́суду.
• Судебный -тель – судо́ви́й викона́вець.

И́стинный –
а) (содержащий истину, верный) і́стинний, правди́вий, справедли́вий;
б) (подлинный, настоящий) і́стинний, спра́вжній, справде́шній, правди́вий, справедли́вий, щи́рий, чи́стий;
в) (действительный, реальный) ді́йсний, спра́вжній; срвн. Правди́вый 3, По́длинный, Су́щий. [Ось розкажу́ і́стинну пра́вду (Квітка). Нема́ на сві́ті правди́вої при́язні, ані правди́вих при́ятелів (Франко). Вихо́вувати справедли́вих громадя́н (Крим.). Це справедли́вий чума́к (М. Вовч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Щи́рий коза́к (Номис). Чи́сте пе́кло з тобо́ю жи́ти (Поділля). Вважа́ла на се́бе, як на справде́шню аристокра́тку (Н.-Лев.)].
• -ное учение (содерж. истину) – і́стинна, правди́ва нау́ка, і́стинне, правди́ве вче́ння.
• -ное происшествие – ді́йсна приго́да (приключение), поді́я (событие).
• -ный путь – правди́вий шлях.
• Наставлять кого на -ный путь – наверта́ти кого́ на до́бру (пра́ву) путь, на до́брий ро́зум.

Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?

Красноба́й – (до́брий) балаку́н (-на́), (поро́жній) красномо́вець (-вця), балаклі́й (-лія́). [Не балаклі́й він, а спра́вжній речни́к (Сл. Уман.)].

Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)].
• Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)].
• Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий.
• Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий.
• Золотисто -ный – черво́но-золоти́й.
• Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.).
• Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)].
• Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)].
• Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)].
• -ное знамя – черво́ний пра́пор.
• -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору).
• -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща.
• -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка.
• -ный петух – черво́ний пі́вень.
• Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти.
• -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс.
• -ная лоза, см. Краснота́л.
• -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню).
• -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц.
• Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́.
• -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко;
2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний.
• -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія;
3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)].
• -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)].
• -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)].
• -ное лето – кра́сне лі́то.
• -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко.
• -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)].
• -ный поезд – весі́льний по́їзд.
• -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів).
• Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші.
• Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)?
• Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́.
• -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во.
• Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами.
• Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти.
• -ный двор – двір (р. дво́ру).
• -ная изба – світли́ця.
• -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті).
• Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді.
• -ное окно – поку́тнє́ вікно́.
• -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку).
• -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір.
• -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця.
• -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́.
• -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці.
• Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка).
• Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́).
• Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки);
4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.

Крепи́ть –
1) (укреплять силы, здоровье и т. п.) зміцня́ти, змі́цнювати, крі[е]пи́ти. [Ві́ра кріпи́ла завзя́ття (Маковей). Вже-б і поме́р, та змі́цнює мене́ наді́я вас поба́чити (М. Вовч.)];
2) -пи́ть железными полосами болтами, гвоздями и т. п. – скріпля́ти, скрі́плювати, стяга́ти залі́зними шта́бами, шво́ренями (шру́бами), цвя́хами и т. п. -пи́ть нитку – закріпля́ти ни́тку.
• -пи́ть паруса – ключува́ти вітри́ла.
• -пи́ть имущество за кем – закріпля́ти майно́ за ким.
• -пи́ть подписью – скріпля́ти пі́дписом.
• -пи́ть желудок – тверди́ти, скріпля́ти, запира́ти, заколо́джувати шлу́нок. [Сли́ви не твердя́ть шлу́нка, а гру́ші твердя́ть (Чернігівщ.). До́брий борщ оско́мистий приставля́є, живі́т козакі́в скріпля́є (Чуб. V)].

Кровоочисти́тельный – кровогі́нний.
• -ное (средство) – кровогі́н (-го́ну). [Се до́брий кровогі́н, він кров чи́стить (Кон.)].

Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
• Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
• -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
• -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
• -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла.
• В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
• Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
• Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
• -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
• Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
• -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].

Ла́дный –
1) до́брий, га́рний, хоро́ший, ла́дний; (годный) годя́щий, при[з]да́тний, спосі́бний до чо́го; (удобный) вигі́дний.
• -ден ли тебе этот нож? – чи прида́тний (годи́ться, на ру́ку) тобі́ цей ніж?
• Кафтан не -ден – капта́н не в мі́ру (не до мі́ри).
• Скрипки не -ны – скри́пки не настро́єні в лад (до ла́ду). Будь ты не -ден! – безголо́в’я на те́бе! а бода́й тобі́ (тебе́)! бода́й тобі́ ли́хо;
2) (покладистый) зго́дли́вий, неспере́чли́вий, ла́гі́дний.

Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].
• -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
• -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
• -кий мусор, горн. – штиб (-бу).
• -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
• Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
• -кая кавалерия – легка́ кінно́та.
• -кое войско – легке́ ві́йсько.
• -кая атлетика – легка́ атле́тика.
• -кое орудие – легка́ гарма́та.
• -кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
• -кая проседь – леге́нька сивина́.
• С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
• -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
• -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
• -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
• -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
• -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
• -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
• -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
• -кая вина – неважка́ прови́на.
• -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
• -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
• -кая улыбка – леге́нька у́смішка.
• -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
• -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
• У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
• -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
• С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
• На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
• -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
• -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
• -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
• -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
• У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
• -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
• -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
• Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
• -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
• -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
• -кое сердце – м’яке́ се́рце.
• -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
• -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
• -кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
• -кий напиток – легки́й напі́й.
• -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
• -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
• -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
• -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
• Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
• -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
• -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
• Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
• -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
• -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
• -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
• -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
• -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
• -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
• -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
• -кий слог – легка́ мо́ва.
• Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
• -кий стих – легки́й вірш.
• -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
• -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
• Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
• -кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
• -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
• -кая шутка – леге́нький жарт.
• -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
• -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
• -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
• -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
• -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
• Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
• -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
• -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
• -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
• -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
• С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
• -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
• -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
• -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
• -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
• -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
• Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
• -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
• Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
• -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
• -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
• -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
• -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
• -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
• С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
• Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
• Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
• Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
• -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
• -кий на язык –
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.
• -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
• -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
• -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
• -кие украшения – легкі́ оздо́би.
• Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
• Становиться более -ким, см. Легча́ть.
• Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.

Легкору́кий – легкору́кий, до́брий на почи́н.

Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)].
• Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то.
• Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття).
• Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку).
• Бабье -то – ба́бине лі́то.
• -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)].
• Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)].
• Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1.
• В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та.
• Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то.
• В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та.
• В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та.
• В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку.
• Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)].
• Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука).
• Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)!
• Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть.
• Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)];
2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то.
• В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме.
• В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)].
• -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)].
• Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х.
• По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)].
• Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)].
• Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)].
• Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ).
• Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід.
• Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній;
3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)].
• Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)].
• Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)].
• Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку).
• Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося).
• Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків.
• Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши.
• Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т.
• В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється.
• Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)].
• Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)].
• Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)].
• Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто.
• В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)].
• Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку.
• Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́.
• В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку.
• Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)].
• Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в.
• Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)].
• Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й.
• В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)].
• С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду.
• С малых лет – зма́лку, зма́лечку.
• С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)].
• В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)].
• Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)].
• В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)].
• Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік.
• В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х.
• Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)].
• Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)].
• Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)].
• На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)].
• Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку.
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)].
• Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)].
• -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки);
4) пі́вдень (-дня); см. Юг;
5) см. Ле́тник 1;
6) тепло́; см. Тепло́, сщ.

Лицево́й –
1) лицьови́й.
• -вая кость – лицьова́ кі́стка.
• -вой угол – лицьови́й кут (-та).
• -во́й че́реп – че́реп (-па) обли́ччя (-ччя). -во́е полотенце, см. Лицеви́к;
2) (о лице предмета) пра́вий, лицьови́й, зве́рхній.
• -ва́я сторона – пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку), лице́; срв. Лицо́ 6. [В це́ї ху́стки дру́гий бік (изнанка) кра́щий за пра́вий (за лице́) (Брацлавщ.). Приче́пиш (дві каблу́чки золоті́) до обо́х нара́мників наплі́чника зни́зу, з лицьово́го бо́ку його́ (Біблія)].
• -ва́я сторона карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти. [Гро́шам лиця́ нема́ (Номис)].
• -ва́я сторона ткани – лице́, пра́вий, лицьови́й (и т. д.) бік ткани́ни;
3) (о лице здания) чі́льний; чолови́й.
• -ва́я сторона дома – чо́ло́, чі́льний бік (р. бо́ку) буди́нку.
• -во́й фасад – чолова́ фаса́да.
• -вой чертёж дома – чолови́й рису́нок (-нку) (план) буди́нку;
4) (снабжённый рисунками) лицеви́й, образо́вий (руко́пис);
5) (персональный) особо́вий, особи́стий.
• -во́й счёт – особи́стий раху́нок (-нку).
• -ва́я книга, бухг. – особо́ва кни́га (кни́жка), кни́га (кни́жка) особи́стих раху́нків.

Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.

Лу́чший –
1) (ср. ст. от Хоро́ший) чем кто, что – кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що. [Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Шевч.). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (Н.-Лев.). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис)].
• -шее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) – во́рог га́рному.
• За неимением -шего, сойдёт и это – як нема́є кра́щого, то й це гара́зд бу́де.
• Я ожидал -шего – я сподіва́вся кра́щого.
• В ожидании -шего – сподіва́ючись кра́щого (лі́пшого), ма́ючи наді́ю на кра́ще (на лі́пше).
• Он изменился к -му – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше).
• Считаю за -шее – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше);
2) -ший, как превосх. степень, самый -ший – найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) як-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найкра́щий, що-найлі́пший.
• Всего -шего! – всього́ найкра́щого!
• Это -ший из людей – це (з йо́го) найкра́ща люди́на.
• Дайте мне -шего (самого -шего) вина – да́йте мені́ (як-)найкра́щого вина́.
• -шая (отборная) часть чего-л. – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка). [Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Грінч.). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (Єфр.)].

Любе́зный и -зен –
1) (в обхождении) ласка́вий, при́язни́й, прихи́льний, приві́тний, лю́б’язний, (вежливый) уві́чливий, че́мний, ґре́чний. [Слова́ твої́ ласка́вії, а чо́ртова ду́мка (Пісня). Він для ме́не бу́де, ма́буть, увічливі́ший, ніж ви (Крим.). Бува́й же здоро́в, ґре́чний моло́дче! (Чуб. III)].
• Будь так -зен – будь таки́й до́брий, будь ла́скав, будь ла́ска.
• Будьте -ны – бу́дьте до́брі, ласка́ві, зробі́ть ла́ску, якщо́ ва́ша ла́ска, будь (ва́ша) ла́ска, спаси́бі вам. [Да́йте, спаси́бі вам, кни́жку почита́ти (Звин.)].
• Он был очень -зен со мною – він до ме́не був ду́же ласка́вий (приві́тний, ґре́чний).
• Вы очень -зны – ви ве́льми (ду́же) ласка́ві.
• -ная хозяйка – гости́нна (уві́члива, ласка́ва, приві́тна) господи́ня;
2) (дорогой, милый) лю́бий, ми́лий, коха́ний, дороги́й. [Вона́ мені́ лю́ба, вона́ мені́ ми́ла (Пісня). Ляха́м свої́м коха́ним розка́зуйте, а не мені́ (Куліш)].
• -ный друг, брат! – лю́бий (дороги́й, коха́ний) дру́же, бра́те!
• -ное отечество – лю́ба (ми́ла) ба́тьківщина. -ный читатель! – чита́льнику ласка́вий! Послушай-ка, -ный! – слу́хайте-но, земля́че, чолові́че (до́брий)! Скажи-ка, -ная! – скажі́ть-бо, молоди́це (молоди́чко), ді́вчино! Эй ты, -ный!– аго́в, земля́че! гей, до́брий чолові́че!

Ма́лой и Ма́лый, сщ. – хло́пець, мали́й (-ло́го). [Ой, гукну́ я на мало́го: сідла́й коня́ вороно́го (Метл.).].
• -лый, поди-ка сюда! – хло́пче, іди́-но сюди́.
• Добрый (славный) -лый – до́брий, сла́вний, ло́вкий хло́пець (хлоп’я́га, хлопчи́на, чолов’я́га).
• -лый не промах – хло́пець не ду́рень, ма́ху (хи́би) не дасть.
• Ловкий -лый – прола́за, проно́за; см. Ло́вкий. [Там таки́й прола́за, що де не посі́й, то вро́диться (Звин.)].

Миле́йший –
1) (прев. ст.) найлюбі́ший, наймилі́ший;
2) (премилый) наймилі́ший, миле́нний, премиле́нний. [Що то за премиле́нний чолові́к у тіє́ї жі́нки! (Черкащ.)].
• -шие друзья (ирон.) – улю́блені (коха́ні) дру́зі (-зів), брати́-дру́зі.
• -ший! (пренебр.) – (мій) го́лубе! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)!, дя́дечку! [Дак ти ще й ось як за́мість подя́ки? ні, лебе́дику, поба́чиш-же, що бу́де! (Крим.)].

I. Ми́лый, прлг. –
1) (любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)].
• -лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)].
• -лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый.
• Мой -лый! –
а) (ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько!
б) (пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2.
• Моя -лая! –
а) (ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)];
б) (пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)].
• Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики!
• Более -лый, см. Миле́е 1.
• Самый -лый, см. Миле́йший 1.
• Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький.
• Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.).
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий;
2) (привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий.
• -лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)].
• -лый человек – ми́ла люди́на.
• Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)].
• -лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же!
3) (приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)].
• Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)].
• Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився).

Мо́лка – молоття́ (-ття́), помі́л (-мо́лу); мли́во, ме́ливо. [Бо́рошно осі́ннього молоття́ (Борзенщ.). Цей млин і на помі́л до́брий (Сл. Ум.). Ждав ме́лива, підожди́-ж, по́ки просі́ють (Куліш)].

Молоде́ц –
1) (юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка).
• Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́;
2) см. Мало́й;
3) (дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха).
• Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер;
4) Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)].
• Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче.
• Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць.
• Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)].
• -дцы-ребята! – молодці́-хло́пці!
• Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися).
• Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому).
• -де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)].
• Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к!
• Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка.

Молоде́чество – молоде́цтво, юна́цтво. [А до́брий юна́к, о, до́брий! Оди́н хіба́ Кири́ло Тур йому́ в юна́цтві рі́вня (Куліш). Поки́ньте се дурне́ юна́цтво, пано́ве ви́борне боя́рство (Котл.)].

Молодо́й –
1) молоди́й (в песнях также мо́лод).
• -до-зелено – молоде́-зеле́не, молоде́-ро́зумом не ді́йшле.
• -дой человек – молоди́й юна́к (-ка́), па́рубок (-бка), (фамил.) молодько́ (-ка́), молода́н (-на), молодя́к (-ка́), парубчи́на, козачи́на. [Наї́хали старости́, й молоди́к за ни́ми (Шевч.)].
• Скажите, пожалуйста, -до́й человек – скажі́ть, будь ла́ска, моло́дче (юна́че, пани́чу).
• -дая женщина – молода́ жі́нка.
• -дые люди – молоді́ лю́ди, лю́ди молодо́го ві́ку, молодя́та (-дя́т).
• Побыть -ды́м (холостым) человеком – помолодикува́ти, молодико́м пожи́ти.
• -дые годы, лета – молоді́ літа́, молоди́й вік, (поэт.) мо́лодощі (-щів и -щей). [І на́що літа́ молоді́ ма́рно по сві́ту розсіва́тимеш? (М. Вовч.). Не тра́тьмо наді́ї в літа́ молоді́ї (Л. Укр.)].
• В -ды́х летах, см. Мо́лодость (В -сти) и Ле́то 3.
• Быть -ды́м, в -ды́х летах – бу́ти молоди́м, молоді́ти. [Мені́ вже само́тному та й не молоді́ти (Гліб.)].
• Дважды -до́му не бывать – дві́чі молоди́м не бу́ти, дві́чі не молоді́ти.
• Он (был) моложе меня – він (був) моло́дший за ме́не (від ме́не, про́ти ме́не), ніж (як) я.
• В нашей семье он был моло́же меня – у на́шій роди́ні (сім’ї́) він був підо мно́ю. [У батькі́в мої́х була́ вели́ка сім’я́: два бра́ти і сестра́ – ста́рші за ме́не, та ще підо мно́ю три сестри́ (Кониськ.)].
• Годами он старее меня, но по службе моло́же – на роки́ він ста́рший на (від, про́ти) ме́не, але́ на слу́жбі він підо мно́ю.
• Самый -до́й – наймоло́дший, що-наймоло́дший.
• -лод летами, да стар делами – ві́ком молоди́й, та ро́зумом стари́й; хоч і молоди́й ще, а старе́чий ро́зум ма́є (Номис).
• Из -ды́х да ранний – мале́ курча́, та вже летю́че.
• Умом -лод – ро́зумом неді́йшлий, хлоп’я́чого ро́зуму.
• Он человек уже не -до́й – він чолові́к уже́ не молоди́й (лі́тній), не молодо́го (не пе́ршого) ві́ку, пова́жного ві́ку, не перво́літок (-тка).
• Казаться (более) -ды́м, -до́ю, см. Мо́лодо.
• -до́й месяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), молоди́й (нови́й) мі́сяць. [Зійшо́в мі́сяць, ще й нови́к (Чуб. V)].
• -ды́е побеги (дерева) – молоді́ па́гони (па́гінки, па́рости, па́ростки), молоде́ па́гіння, па́молодь (-ди).
• -до́е дерево (с неотверд. корой) – молоде́ (свидува́те) де́рево.
• -до́е вино, пиво – молоде́ вино́, пи́во;
2) -до́й, -да́я, -ды́е (жених и невеста) – молоди́й, молода́, молоді́, молодя́та; срв. Молодожё́н. [Вік вам до́вгий і ро́зум до́брий, кра́сні молодя́та! (М. Вовч.)].

Моло́дчик –
1) (молодой человек) моло́дчик, молоди́к (-ка́), (диал.) молода́н. [Ой, до́брий моло́дчик по ву́личках сам блука́є (Пісня). Ой, у мо́го молода́на бі́ле ли́чко, як у па́на (Чуб. V). Козаче́ньку, де ти, молода́не? (Мкр.)];
2) (хватик, щеголёк) ф[хв]е́ртик. [Всі фе́ртики і паничі́ (Котл.)].
• А позовите-ка сюда этого -ка – а покли́чте-но сюди́ цього́ молодика́ (соко́лика).

Молоти́ло –
1) (било у цепа) бия́к (-ка́), бич (-ча́), ум. биячо́к (-чка́), би́чик, ув. биячи́ще, биячи́сько, бичи́ще, бичи́сько. [Так до́бре молоти́в, що в ці́па бия́к увірва́всь (Звин.). Палі́ччя не ду́же до́вгі, нена́че бичі́ у ціпі́в (Стор.)];
2) до́брий моло́тник.

Мудрё́ный –
1) (замысловатый) му́дрий, муде́рний, мудро́ваний, мудря́чий, хи́трий, хитрому́дрий, мудраге́льський, (морочливый) моро́куватий, (затейливый) вига́дливий, штука́рний, (трудный) важки́й, тяжки́й. [Невели́ка шту́чка, та му́дра (Чуб. I). Муде́рний він чолов’я́га: нія́к його́ не розбере́ш, яки́й він – чи до́брий, чи лихи́й (М. Грінч.). Мо́ва сіє́ї пое́ми аж геть, мудро́вана (Куліш)].
• -ное дело, -ная вещь – му́дра (хи́тра) шту́ка, мудро́та, мудра́ція, му́дрощі (-щів и -щей). [Налю́шники плести́ – не му́дра шту́ка (Звин.). Ра́ло – не ду́же хи́тра шту́ка: його́ будлі-яки́й чолові́к зро́бить (Звин.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба мудра́ція вели́ка! (Гліб.)].
• -ное это дело – му́дра це спра́ва.
• -ная работа – моро́кувата ((за)моро́члива) робо́та.
• -ная задача – му́дре завда́ння́, му́дра за(в)да́ча;
2) хи́трий, му́дрий; см. Му́дрый.
• Утро вечера -не́е – ніч – пора́дниця-ма́ти: пора́дить, що почина́ти (що каза́ти).

Музыка́нт – музи́ка, музика́нт, грач (-ча́), (і)гре́ць (р. (і)греця́), (архаич.) гуде́ць (-дця́), (диал.) гуда́ч (-ча́), (оркестровый ещё) капели́ста, капеля́нець (-нця); ум. музи́че́нько, і́гронько, гуда́че́нько. [Він музи́ка, па́не, пречудо́вий; всю доро́гу весели́в пан ду́шу (Франко). Ві́йсько йде, корого́вки ма́ють, попере́ду музиче́ньки гра́ють (Пісня). Музика́нти мої́, ви загра́йте мені́! (Пісня). Які́ грачі́, такі́ й танці́ (Номис). Ні швець, ні мнець, ні в дуду́ грець (Номис). Приї́хали подоля́ни з Подо́лу, ой, приве́зли свої́ і́гроньки з собо́ю, ой, загада́ли хороше́нько йгра́ти (Метл.). І гуде́ць по стру́нах вда́рив (Ворон.). Ой, гудаки́ кра́сно гра́ють, а я не танцю́ю (Гол. IV). Загра́й мені́, гуда́ченьку, як сам розумі́єш (Пісня). А ви, пани́ капели́сти, та́нцю ми загра́йте (Пісня)].
• Хороший -ка́нт – га́рний (до́брий) музи́ка, ма́йстер-музи́ка.

Наблюда́ть, наблюсти́ –
1) что – спостерега́ти, спостерегти́, (редко) постерега́ти, постерегти́ що, (примечать) приміча́ти, примі́тити що. [Перегля́нувши украї́нське письме́нство, ми могли́ спостерегти́ ціка́вий проце́с (Єфр.). Диві́ть! Як дити́на приміча́є! (Звин.).
• -да́ть природу, течение светил небесных – спостерега́ти приро́ду, рух світи́л небе́сних. Астроно́м, що спостірега́є зо́рі (Кониськ.). Спостерега́ючи, з одного́ бо́ку, життя́ приро́ди, а, з дру́гого,— суспі́льне та особи́сте життя́ люде́й (Наш)];
2) (надсматривать за кем, за чем) нагляда́ти, назира́ти, надзира́ти за (над) ким, за (над) чим и кого́, що (чого́), (следить) сте́жити за ким, за чим и чого́, досте́жити чого́, кмі́тити, приміча́ти за ким, за чим, (сторожить) пильнува́ти кого́ и за ким, чого́, допильнува́ти кого́, чого́, достерега́ти, достерегти́ кого́, що и чого́, (смотреть, надзирать) доглядати́, догля́нути кого́, чого́ и за ким, за чим, дозира́ти кого́, чого́ и що, за ким, за чим; срв. Присма́тривать 2, Надсма́тривать. [Бу́ду пи́льно нагляда́ти – кни́жку ти яку́ чита́єш, з ким гово́риш, де бува́єш (Крим.). Обі́даю собі́ десь у куто́чку, прислуха́юсь, назира́ю за го́стями (Васильч.). Ціка́ва Масюкі́вна назира́ла го́стя з вікна́ (Н.-Лев.). Надзира́ю, надслу́хую, що ста́неться з Хомо́ю (Франко). Шля́ху їх не сте́жить нія́кий во́рог (Франко). Чого́ ти за дру́гими пригляда́єшся? знай себе́, я за тобо́ю не приміча́ю (Квітка). Сів про́ти не́ї уп’я́вся очи́ма в її́ вид і вва́жливо кмі́тить за не́ю (Н.-Лев.). Улі́тку вона́ ї́здила сама́ на по́ле до косарі́в, до грома́дільників, до женці́в і кмі́тила за ни́ми, як до́брий осаву́ла (Н.-Лев.). Ну, хо́чеш: я догляда́тимусь, пильнува́тиму їх обо́х (Грінч.). За таки́м Трохи́м більш усього́ пильнува́в (Квітка). Допильнува́в того́ я вра́нці сам (Грінч.). Про що мене́ що-дня́ достерега́ти і ці́литись на ме́не що-годи́ни? (Куліш). Чи се-ж на́ше ді́ло? чи нам ве́лено за дру́гими догляда́ти? (Квітка). Коли́сь ще сам я на по́лі й у лі́сі їх пи́льної робо́ти догляда́в (Грінч.). Тре́ба пи́льно тих лука́вих хо́дів дозира́ти (Куліш)].
• -дать за движениями неприятеля – сте́жити (назира́ти) за ру́хами во́рога, пильнува́ти ру́хів во́рога.
• -да́ть за детьми – нагляда́ти (догляда́ти) діте́й и за ді́тьми, дозира́ти діте́й.
• -да́ть за работами – нагляда́ти (назира́ти) за (над) робо́тами, пильнува́ти робо́ти, сте́жити за робо́тами.
• -да́ть за чьим поведением – догляда́ти (пильнува́ти) чийо́го пово́дження (чиє́ї поведі́нки).
• -да́ть за порядком – догляда́ти (дозира́ти, пильнува́ти) поря́дку. [Військо́вого поря́дку дозира́ли січовики́ до́бре (Куліш)].
• -да́ть за самим собою – сте́жити за сами́м собо́ю, пильнува́ти себе́, уважа́ти на се́бе.
• За ним надо -да́ть – за ним тре́ба нагляда́ти (сте́жити), його́ тре́ба пильнува́ти, на йо́го тре́ба уважа́ти, його́ тре́ба ма́ти на о́ці. [Це́зарю, остерега́йся Бру́та,.. пи́льно вважа́й на Мете́лла Ці́мбра (Куліш)].
• -да́ть украдкой (тайком) за кем – по́тай нагляда́ти (назира́ти) кого́ и за ким, по́тай сте́жити за ким, сочи́ти (присо́чувати) кого́. [Коли́ постереже́ш ще що-не́будь, скажи́ мені́; звели́ тако́ж і жі́нці присо́чувати (Куліш)];
3) (соблюдать) догляда́ти, догля́нути, доде́ржувати, держа́ти, доде́ржати що и чого́, берегти́, зберегти́ що.
• -да́ть закон, -ны – догляда́ти, доде́ржувати зако́ну, -нів.
• -сти́ правосудие – догля́нути (доде́ржати, допильнува́ти) правосу́ддя (пра́вого су́ду).
• -да́ть пост – доде́ржувати по́сту, доде́ржати піст.
• Наблюдё́нный – спостере́жений, примі́чений;
2) догля́нутий, доде́ржаний, збере́жений.
-ться –
1) спостерега́тися, бу́ти спостере́женим.
• Высота солнца – тся снарядом – висо́кість со́нця спостерега́ють при́ладом;
2) (соблюдаться) держа́тися, доде́ржуватися, бу́ти доде́ржуваним, доде́ржаним.
• Посты теперь не -тся – пості́в тепе́р не доде́ржують (не доде́ржуються).

Нагу́листый – приві́льний, дозві́льний, до́брий на ви́паси (на пастівники́).

Надоу́мливанне, Надоу́мление – напоумля́ння, напоу́млення, настановля́ння, настано́влення на (до́брий) ро́зум, (наставление) напу́чування и напуча́ння, напу́чення и напуті́ння, навча́ння, на́вче́ння.

Надоу́мливать и Надоумля́ть, надоу́мить – напоумля́ти, напоу́ми́ти, наумля́ти, науми́ти, доумля́ти и (редко) доу́мити, доуми́ти кого́, (редко понауми́ти кому́), нарозумля́ти, нарозуми́ти кого́, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, на ро́зум посила́ти, посла́ти кому́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти, дора́дити, дора́яти кого́, кому́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, навча́ти, навчи́ти кого́. [Напоу́мте мене́, скажі́ть, як ли́хові моє́му запобі́гти (Богодух.). Науми́в її́, щоб вона́ вчи́ла тако́ю мо́вою, яко́ю вони́ гово́рять (Н.-Лев.). Почала́ доу́мити мене́ (Кониськ.). Вона́ понауми́ла чолові́кові застанови́ти ґрунт (Яворн.). Нарозуми́в він мене́ поча́ти спра́ву (Канівщ.). Спаси́бі го́споду, що тобі́ на ро́зум посла́в уклони́тися від зла (Квітка). Спаси́бі до́брим лю́дям: нара́яли мене́ позива́ти грома́ду (Київщ.). Нічо́го не мо́жна було́ йому́ зроби́ти, та дора́яли лю́ди: «Піди́, розкажи́ ба́тькові» (Звин.). Напу́тьте-ж мене́, що мені́ з тако́ю люди́ною ді́яти (Короленко)].
• Надоу́мленный – напоу́млений, нау́млений, нарозу́млений.
-ться –
1) (стр. з.) напоумля́тися, нарозумля́тися, настановля́тися на (до́брий) ро́зум, напу́чуватися и напуча́тися, бу́ти напоу́млюваним, напоу́мленим и т. п.;
2) (ср. з.) напоумля́тися, напоуми́тися, доумля́тися, доуми́тися, добира́ти, добра́ти ро́зуму, дорозуміва́тися, дорозумі́тися, наду́муватися, наду́матися, (набираться ума) набира́тися, набра́тися ро́зуму.
• Наконец то -мился приехать – наре́шті добра́в ро́зуму (наду́мався) приї́хати.
• Надоумляя других, и сам -шься – и́нших напоумля́ючи, і сам ро́зуму набере́шся.

Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
• -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
• -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
• -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
• -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
• -чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
• -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
• -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
• -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
• -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
• -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
• -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
• -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
• Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
• -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
• -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
• -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
• -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
• -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
• -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
• -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
• -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
• Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный –
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
• -ная цена – ви́значена ціна́.
• В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].
-ться –
1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
• Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
• Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
• Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
• Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
• -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
• -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].

Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
• Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
• -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
• -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
• Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
• -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
• -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
• -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
• -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
• -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
• -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
• -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
• -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
• -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (только сов.) –
а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный –
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8) –
а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.

Наразумле́ние – нарозумля́ння, навча́ння на (до́брий) ро́зум, напоумля́ння, оконч. нарозу́млення, на́вче́ння на (до́брий) ро́зум, напоу́млення.

Наразумля́ть и Наразу́мливать, наразу́мить – нарозумля́ти, нарозуми́ти, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́; срв. Наставля́ть 4.
• Наразу́мленный – нарозу́млений, на́вче́ний на (до́брий) ро́зум, напоу́млений.
• -ться – нарозумля́тися нарозуми́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.

Наро́д –
1) (нация) наро́д (-ду) и (реже, гал.) на́рід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назва́вся сей наро́д Русь (Куліш). Украї́нський наро́д (Н.-Лев.). Любі́ть-бо на́рід наш (Біблія). Сла́ва лю́дові украї́нському на многі́ літа́ (Дума). У ко́ждого лю́ду, у ко́жній краї́ні живе́ таки́й спо́гад (Л. Укр.). Уве́сь ру́ський мир під ни́ми (князя́ми) збира́вся (Куліш)].
• Все земные -ды – всі наро́ди сві́ту, (торж.) всі наро́ди зе́мні;
2) (крестьянство) наро́д и (гал.) на́рід, просто́люд (-ду), просто́люддя (-ддя), (про́сті) лю́ди (-дей), (про́стий) люд, просто́та, (гал.) хло́пство, (стар.) посполи́ті (-тих), (про́сте) поспі́льство, (мир) мир. [Міськи́й просто́люд зно́ву й тут не мав мі́сця (Грінч.). Кни́жники й пани́ верхово́дять в грома́ді на́шій, на́че бог злюби́в їх понад просто́люд (Л. Укр.). Диви́сь: пан, а бала́ка, як лю́ди (Номис). То пани́, а ми – лю́ди (Номис). Твої́ слова́ просто́ту те́мну на до́брий ро́зум наставля́ють (Куліш). Де мені́ пора́ди шука́ти: чи межи князі́вством, чи межи про́стим поспі́льством? (Л. Укр.)];
3) (множество или группа людей) наро́д и (гал.) на́рід, лю́ди, люд, мир. [Наро́ду насхо́дилося си́ла (Київ). Яко́го наро́ду зібра́лось там бага́то! (Греб.). Мша скінчи́лась у костьо́лі, люд порозсипа́вся (Рудан.). На при́стані ми́ру тако́го, що страх (Канівщ.)].
• При -де – при лю́дях, прилю́дно.
• Ну и -ро́д! – ну й лю́ди (наро́д)!
• -ро́д валом валит – лю́ди як плав пливу́ть, наро́д (люд) су́не як хма́ра (ла́вою пре).
• Мутить -ро́д – колоти́ти (баламу́тити) люде́й, колоти́ти ми́ром.
• Глас -ро́да, глас божий (стар.) – глас наро́ду – глас бо́жий; коли́ лю́ди бре́шуть, то й я з ни́ми (Приказки);
4) (всё, что народилось) на́рідок (-дку), на́рід (-роду) и наро́д (-ро́ду). [А тут і вся́кого и́ншого на́рідку намножи́лось (К. Старина). Це я для собачні́ ї́дло несу́; а ну, соба́чий наро́де, сюди́! (Звин.)].

Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2) см. Надставля́ть.
• -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
• -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
• -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
• -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
• -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
• -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
• -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный –
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.
-ться –
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2) см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п.

Насто́лько, нрч. – сті́льки, (при нрч. и глаг.) так, (при прлг.) таки́й (така́, таке́, такі́), (канцел.) насті́льки, (постольку, зап.) ості́льки, (в такой мере) тако́ю мі́рою, в такі́й мі́рі, так си́льно; срв. Наско́лько. [Тут не така́ щи́ра ляхва́ живе́ по селах, як на лівобере́жжі (Куліш). Вони́ такі́ відмі́нні (так різня́ться) між собо́ю, що… (Київ). Корабе́ль таки́й вели́кий і так оздо́блений ра́дощами, що… (М. Зеров). Боротьба́ нові́тніх при́нципів з пе́рвісними посильні́шала в ньо́го насті́льки, що він… (Крим.)].
• Он насто́лько ослабел что… – він так осла́б (знеси́лився, занепа́в на си́лах), що…
• Он не -ко беден, чтобы… – він не таки́й бі́дний, щоб…
• Не -ко уж – не так (не таки́й, не така́, не таке́, не такі́) то вже, не з-так то вже. [Рим не таке́ то вже й прина́дне мі́сто, як про ньо́го ка́жуть лю́ди (Країна Сліпих). Письме́нство чима́ле й не з-так то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини (Рада)].
• -ко – насколько – сті́льки – скі́льки, (канцел.) насті́льки – наскі́льки, (зап.) ості́льки – оскі́льки, (в такой – в какой мере) так (таки́й, така́, таке́, такі́) – як (яки́й, яка́, яке́, які́).
• Он -ко же добр, насколько и справедлив – він таки́й (-же) до́брий як і справедли́вий.
• Она нравилась ему ровно -ко, насколько отталкивала – вона́ подо́балася йому́ рі́вно сті́льки(-ж), скі́льки й (як і) відража́ла (так си́льно, як і відража́ла).

Настрое́ние –
1) (действие), см. Настро́йка 1, оконч.;
2) на́стрій (-рою), (очень редко) напра́ва, (расположение духа) гу́мор (-ру), дух (-ху). [Цей на́стрій наре́шті й запанува́в над Лаго́вським (Крим.). Ходи́ли чутки́ про страйк і влива́ли яки́йсь нови́й на́стрій в те́мну заду́рену ма́су (Черкас.). У роже́вім на́строї (Франко). Су́тичка ви́йшла в на́строях роди́ни (Виннич.). Євре́ї, поярмаркува́вши, очеви́дячки ще були́ в ярмарко́вій напра́ві: розка́зували усі́ заразо́м (Н.-Лев.). Почала́ розумі́ти ча́сті і на́глі змі́ни в її́ гу́морі, незрозумі́лу дражли́вість (Франко). Уже́ дух і так був на ме́не (-ние против меня) гірки́й (Борзенщ.)].
• Дурное (плохое) -ние – пога́ний на́стрій.
• -ние биржи – на́стрій на бі́ржі.
• Повышательное -ние, -ние на повышение – росту́чий на́стрій (на бі́ржі), тенде́нція збі́льшувати.
• Повышенное -ние – підне́сений на́стрій.
• Сдержанное -ние – стри́маний на́стрій.
• Хорошее -ние – га́рний (до́брий) на́стрій, до́брий гу́мор.
• Быть в плохом, хорошем -нии – бу́ти в га́рному (в до́брому) на́строї, бу́ти в до́брому гу́морі (ду́сі), бу́ти в пога́ному на́строї (не в до́брому гу́морі). [Ви в до́брому гу́морі, як і за́вжди (Виннич.)].
• Быть в -нии делать что – бу́ти в на́строї (ма́ти на́стрій) роби́ти що. [Я са́ме в на́строю з ким-не́будь говори́ть (Самійл.)].
• Быть не в -нии – бу́ти не в до́брому на́строї (гу́морі, ду́сі), (не в духе) бу́ти не в гу́морі. [Володи́мир встав дру́гого дня не в гу́морі (Крим.)].
• Быть не в -нии делать что – не ма́ти на́строю роби́ти що.
• -ние умов – на́стрій (лю́дських) дум.

Натаскиватель, -ница –
1) натягач (-ча), -тягачка, натягувач, -вачка;
2) (дрессировщик, -щица) муштрувальник, -ниця, муштрій (-рія), -рійка, муштрівник (-ка), -ниця. [З його добрий муштрувальник: навчить найдурнішого (Київ)].

Нау́мка и Наумле́ние –
1) нарозумля́ння, наумля́ння, настановля́ння на (до́брий) ро́зум, навча́ння, напу́чування и напуча́ння, оконч. нарозу́млення, нау́млення, настано́влення на до́брий) ро́зум, на́вче́ння, напу́чення и напуті́ння;
2) нага́дування, оконч. нагада́ння. Срв. Наумля́ть.

Наумля́ть, науми́ть –
1) нарозумля́ти, нарозуми́ти, наумля́ти, науми́ти, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, (научать) навча́ти, навчи́ти кого́, (надоумливать) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти кого́;
2) см. Напомина́ть.
• Наумлё́нный – нарозу́млений, нау́млений, настано́влений на (до́брий) ро́зум, на́вче́ний, напоу́млений, напу́чений.
-ться –
1) нарозумля́тися, нарозуми́тися, наумля́тися, науми́тися, навча́тися, навчи́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.;
2) (вспоминать) зга́дувати, згада́ти, прига́дувати, пригада́ти що.

Науча́ть, научи́ть –
1) (обучать кого чему) навча́ти, (реже) науча́ти и нау́чувати, навчи́ти и (реже) научи́ти, вивча́ти и (реже) виу́чувати, ви́вчити, (приучать) зуча́ти и зу́чувати, зучи́ти, (о мног.) понавча́ти и понау́чувати; повивча́ти и повиу́чувати кого́ чого́ и що роби́ти. [Навча́є чужи́х мов (Київ). Я ду́рно гро́ші беру́, а вас нічо́го не навча́ю (Крим.). Зві́дки зна́єш, чого́ там науча́ють? (Л. Укр.). Ви, ка́же, діте́й не нау́чуєте стра́ху (Стефаник). Хто мовчи́ть, той двох навчи́ть (Приказка). Він і сам чита́ти вмі́є і діте́й усі́х понавча́в (Пирят.). Всіх сама́ навча́ла пісе́нь (Харківщ.). Важка́ робо́та в убо́зтві зучи́ла їх труси́тися над ко́жною кри́хтою (Грінч.)];
2) (наставлять) нав[у]ча́ти, навчи́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, настановля́ти, настанови́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти (диал.) нагруща́ти, нагрусти́ти кого́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти кого́ и кому́, пора́дити кого́. [Як жи́ти він пови́нен, його́ науча́є (Рудан.)].
• -чи́ть уму-разуму – навчи́ти (настанови́ти, наве́сти́) на (до́брий) ро́зум. [Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум (Звин.). Скорі́ш ду́рень оду́рить розу́много, як розу́мний ду́рня на ро́зум наведе́ (Номис)];
3) (подучать) навча́ти, навчи́ти, намовля́ти, намо́вити, науща́ти, наусти́ти кого́; см. Науща́ть. [Ви навча́єте його́, щоб він мене́ ла́яв (Крим.)].
Нау́че[ё́]нный –
1) на́вче́ний и (реже) нау́чений, ви́вчений, понау́чуваний, повиу́чуваний.
• -ный горьким опытом – гірки́м до́свідом на́вче́ний;
2) на́вче́ний, нау́чений, настано́влений (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чений, нарозу́млений, нагру́щений;
3) на́вче́ний, нау́чений, намо́влений, нау́щений.
-ться –
1) (стр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, бу́ти на́вчаним и нау́чуваним, на́вче́ним и (реже) нау́ченим, понау́чуваним чого́ и т. п.; срв. Науча́ть;
2) (возвр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, навчи́тися, вивча́тися и (реже) виу́чуватися, ви́вчитися, (о мног.) понавча́тися и понау́чуватися, повивча́тися и повиу́чуватися чого́ и що роби́ти. [В шко́лі вони́ знання́ навча́ються (Звин.). В ко́го ти навчи́вся тіє́ї пі́сні? (Грінч.). В пані́в навча́лись (Квітка). І від ко́го вони́ понавча́лись так роби́ти! (Грінч.). Понау́чувались вони́ уся́ку пашню́ сі́яти (Дещо). Зві́дки лю́ди виу́чуються пісе́нь? (Крим.). Став усьо́го вчи́тися і за рік усього́ ви́вчився (Рудч.)]; -чи́ться уму-разуму – ви́вчитися на до́брий ро́зум (Крим.), навчи́тися ро́зуму, настанови́тися на (до́брий) ро́зум;
3) (вдоволь, сов.) навчи́тися, поповчи́тися (досхочу́).

Науче́ние –
1) на́вче́ння и навчі́ння, ви́вчення;
2) на́вче́[і́]ння, настано́влення (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чення и напуті́ння, нарозу́млення, нара́яння;
3) на́вче́[і́]ння, намо́влення, нау́щення. Срв. Науча́ть.

Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
• В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
• От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
• -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
• Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
• Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
• Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• В -ле, см. Внача́ле.
• В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
• В самом -ле чего –
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
• В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
• В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
• -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
• В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
• -ло года – поча́ток ро́ку.
• В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
• -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
• От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
• -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
• В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
• Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
• О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
• От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
• От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
• По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
• Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
• С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
• С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
• С самого -ла –
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
• Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
• С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
• Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
• Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
• Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
• Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
• -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
• -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
• Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
• Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
• Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
• -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
• Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
• Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
• Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
• -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
• -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5) -ла (мн. ч.) –
а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
• -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
• Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
• -ла знания – поча́тки знання́;
в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
• -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
• На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
• На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
• Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
• Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
• Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
• Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та);
8) –
а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
• Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
• Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9) церк. –
а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
• Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
• Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
• Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
• Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).

Начина́ние –
1) (действие) почина́ння, розпочина́ння, зачина́ння;
2) почи́н (-ну), почина́ння, (редко) зачина́ння (-ння), (мероприятие) за́хід (-ходу), (чаще во мн. ч.) за́ходи (-дів). [На́ші га́рні почина́ння кінча́ються здебі́льшого нічи́м (Грінч.). В усі́х практи́чних почина́ннях віддава́в пе́ред Ма́ркові (Корол.). Зачина́нню його́ прихо́див край (Корол.). Спра́ва ця важка́, шкода й за́ходу! (Звин.). Ма́си трудя́щого лю́ду даю́ть життя́ всім за́ходам рук лю́дських (Рада). Культу́рні за́ходи (Пр. Правда). За́ходи просві́тні (Вороний)].
• Благое -ние – до́брий почи́н, до́бре почина́ння.
• Благие -ния – до́брі за́ходи (почи́ни, почина́ння).
• -ния в области чего – за́ходи коло чо́го. [За́ходи коло наро́дньої просві́ти (Грінч.)].

Неахти́тельный – не ду́же (не ве́льми) до́брий (га́рний), погане́нький, аби́-яки́й, благе́нький, ледаче́нький, (жалкий) мізе́рний, мізерне́нький; срв. Плохова́тый.

Неблагоприя́тный –
1) (не благоприятствующий) несприя́тливий, несприя́тний кому́ и для ко́го, чому́ и на що, недо́брий, нега́рний, пога́ний на що, (неудобный, неподходящий) недогі́дний; (о погоде ещё) непого́жий, непогі́дний, непого́дливий. [Не ди́влячись на ни́зку несприя́тливих умо́в, дитя́чих садкі́в уже́ функціонува́ло бага́то (Азб. Комун.). На́ші націона́льні скарби́, не зважа́ючи на несприятну́ до́лю істори́чну, захова́лися в Ки́їві (Рада). Під ти́ском недогі́дних обста́вин життя́ (Доман.)].
• -ная обстановка – несприя́тливі умо́ви (обста́вини), несприя́тлива обстано́ва, несприя́тливе ото́чення.
• -ная погода – непогі́дна (непого́жа) годи́на, (для растительности) недо́бра (нега́рна, пога́на) пого́да (годи́на) на що (напр. на я́блука).
• -ное лето – непогі́дне (непого́же) лі́то, (для растительности) недо́бре (пога́не) полі́ття, недо́брий (пога́ний) полі́ток (-тку) на що;
2) (о ветре) непого́жий, (противный) (су)проти́вний;
3) (о поре, времени) недо́брий, недогі́дний, несприя́тливий, (неподходящий) неслу́шний.
• -ное время – недо́брий (лихи́й) час, недо́бра (лиха́, тяжка́) годи́на, лихолі́ття (-ття), знегі́ддя, безгі́ддя (-ддя), знего́да; (неподходящее) неслу́шний час.
• В -ное время – не в до́брий час, не в до́бру годи́ну, в недо́брий час, в недо́бру годи́ну, недо́брої годи́ни, під злу годи́ну; (в неподходящее) в неслу́шний час, неслу́шного ча́су, в неслу́шну годи́ну, неслу́шної годи́ни;
4) (неприязненный) непри́язний, неприхи́льний, неласка́вий до ко́го;
5) (неодобрительный) неприхи́льний до ко́го, непохва́льний.
• -ный ответ – неприхи́льна ві́дповідь, (письменный) неприхи́льний ві́дпис.
• -ный отзыв о ком, о чём – неприхи́льна ду́мка, неприхи́льний ві́дзов про ко́го, про що;
6) (неудачный, неприятный) недо́брий, нелю́бий, пога́ний, лихи́й, нещасли́вий.
• -ное впечатление – недо́бре (нелю́бе, пога́не, несприя́тливе) вра́же[і́]ння.
• -ное известие – недо́бра (лиха́) (з)ві́стка (новина́).
• -ный исход дела – нещасли́вий кіне́ць спра́ви.

Неве́жественный –
1) (свойственный невежде, относящ. к невежеству) не́уцький, неві́гла́сний и (реже) невіголо́сий, (редко) неві́жий, неу́кий.
• -ная самонадеянность – не́уцька (неві́гласна, невіголо́са) самовпе́вненість;
2) -ный и Неве́жествен(ен) (необразованный) – неосві́чений, неві́гла́сний (реже) невіголо́сий, неві́жий, неедуко́ваний (вульг. неодуко́ваний), (тёмный) те́мний, (простой) про́стий. [Украї́на те́мна й неосві́чена (Р. Край). Волхва́м невіголо́сим тя́жко було́ своє́ї сла́ви збу́тися (Куліш). Крепа́к, неодуко́ваний сіря́к (Шевч.). Твої́ слова́ просто́ту те́мну на до́брий ро́зум наставля́ють (Куліш)].

I. Недо́брый, прлг. –
1) недо́брий (для ко́го, до ко́го), (злой) лихи́й, злий; (негуманный, бесчеловечный) нелю́дяний (для ко́го); (неприязненный) недо́брий, непри́язний (до ко́го). [В (його́) го́лосі забрині́ло щось жорстке́, недо́бре (Л. Укр.). Лиха́ люди́на (Київщ.). Яки́й він до́брий був для вас, а ви для його́ сирі́т такі́ нелю́дяні (Свидн.). Хто (з нас був) непри́язний, – щоб до́брости вчи́вся (Самійл.)];
2) (дурной) недо́брий, лихи́й, (нехороший) нега́рний, пога́ний; (неблагоприятный) недо́брий, лихи́й, злий. [Прийшли́ ві́сті недо́брі (Шевч.). Сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Наді́йде годи́на зла́я (Рудан.)].
• -рый глаз – лихе́ (пристрі́тне, навро́чливе, урі́чливе, урі́чне) о́ко. [Лихи́м о́ком гля́нули на нас (Гоголь)].
• -рое дело (о грабеже, разбое) – лихе́ ді́ло, лихи́й учи́нок, злочи́нство.
• -рые люди (молодцы) – недо́брі лю́ди (хло́пці).
• -рое место – нечи́сте мі́сце.
• -рый товар – недо́брий (недобро́тний, пога́ний) крам.
• В -рый час – в недо́бру (лиху́) годи́ну, в недо́брий час, недо́брої (лихо́ї) годи́ни. [Шану́йтеся в недо́бру годи́ну (Шевч.). В недо́брий час з того́ нері́вні ти насмія́лась (Шевч.)].

Незабве́нный – незабу́тній, (редко незабу́тний), вікопо́мний, вікопа́м’ятний; (незабытый) незабу́тий. [Мико́ла Дми́трієв – незабу́тній пе́рший реда́ктор «Рі́дного Кра́ю» (Рідний Край). Незабу́тня пора́! (Коцюб.). Мару́сенько мо́я незабу́тная! (Квітка). 60-ті роки́ мину́лого столі́ття – то вікопо́мні роки́ в і́сторії просві́ти (Яворн.). О, вікопа́м’ятна свята́ хвилина́! (Куліш). О, дру́же, мій до́брий, дру́же незабу́тий! (Шевч.)].

Немилосе́рдный – немилосе́рдний, немилосе́рдий, безмилосе́рдний, (беспощадный) неща́дний, безща́дний до, для, су́проти ко́го. [Немилосе́рдні, ко́трі нас розлу́чать (Чуб. V). Таке́ молоде́, а таке́ немилосе́рдне (М. Вовч.). Га́йневе немилосе́рдне глузува́ння (Н. Громада). Він безмилосе́рдний чолові́к, а ви ка́жете до́брий (Олександрівщ.)].

Неплохо́й – непога́ний, незли́й, неке́пський, незгі́рший, (диал.) несугі́рший, (хороший) до́брий, га́рний; срв. Плохо́й. [Робі́тник з йо́го непога́ний (Звин.). На́че незгі́рші оселе́дці (Борзенщ.). Чолові́к він несугі́рший (Липовеч.)].

Неповоро́тливый – (нерасторопный) немото́рний, неметки́й, неворушки́й, неповоротни́й, неповоротки́й, неповоро́тли́вий, неповерта́йливий, не́мни́й, (неуклюжий) вайлува́тий, маку́хуватий, хаму́луватий, маму́луватий, маку́луватий, лантухува́тий, лемі́шкуватий, лемехува́тий, глевтякува́тий, ведме́дкуватий, банду́рува́тий, валькува́тий, зава́лькуватий, зателе́пуватий, зава́лий, зава́жуватий, (диал.) заглеме́здий. [Він не ду́же охо́чий до розмо́ви та яки́йсь неворушки́й (Н.-Лев.). Неповоротни́й, як пень (Кониськ.). Таке́ неповоротке́, ведме́дкувате (Запоріжжя). Отаки́й неповоротки́й, та ота́к пла́ва (Мирний). Неповороткі́, як воли́, ми́слі (Кирил.). Свири́д неповерта́йливий, мов віл (Н.-Лев.). Яка́ ти не́мна! (Номис). Чолові́к хаму́луватий (Сл. Гр.). Кінь і до́брий та яки́йсь хаму́луватий (Н.-Лев.). Ото́ ще Андрі́й – лантухува́тий (Черкащ.). Ста́ла така́ лемехува́та (Г. Барв.). Глевтякува́та дити́на (Сл. Гр.). Він хло́пець-би й нічо́го, та ду́же ведме́дкуватий (Дніпропетр.). Хло́пець несмі́ливий, банду́руватий (Свидн.). Він яки́йсь валькува́тий, неповоротки́й (Хорольщ.). Зава́лькуватий дід (Г. Барв.)].

Не́про́мах, Непро́маш – не ду́рень, не в ті́м’я би́тий.
• Он парень -ма́х – він хло́пець не ду́рень, він ма́ху не дасть, він хло́пець не в ті́м’я би́тий, з йо́го до́брий мите́ць; срв. Ловка́ч.
• Он выпить -мах – він ви́пити не ду́рень; він (не п’ють) не пролива́є.

Нюх –
1) (чутьё) нюх (-ху), (образно) ніс (р. но́са). [Філо́лог з тонки́м лінгвісти́чним ню́хом (Крим.). Не обду́риш! розка́зуй тому́, хто но́са не ма́є! (Приказка)].
• Нюх на что – нюх на що.
• Иметь нюх на что – ма́ти нюх на що, (фам.) ма́ти до́брий ніс на що; но́сом (ню́хом) чу́ти що. [Він ла́сий до гро́шей; ню́хом їх чу́є, мов та соба́ка дичину́ (Кониськ.)].
• У него хороший нюх – він до́брий нюх (ніс) ма́є, у йо́го до́брий нюх (ніс). [Ніс у ме́не до́брий, – чу́ю недба́льство на́віть там, де його́ нема́! (Ж. й р.)].
• Заслышать (почуять) -хом что – заню́хати що. [За сім миль заню́хає ковбасу́ в борщі́ (М. Вовч.)];
2) см. Ню́хало;
3) (понюшка) нюх, по́нюх (-ху), поню́ха (-хи).

О, межд. – о! ой! ну й…! [О, бо́же мій ми́лий! О, дру́же мій до́брий! (Шевч.). Ой, ли́шечко мені́! (о, горе мне!)].
• О времена, о нравы! – ну й час, ну й лю́ди!
• О-о – ого́, еге́. О-о, брат, это уж слишком! – ого́ (еге́), бра́те, це вже зана́дто!

Обраще́ние –
1) (поворачивание куда) оберта́ння, поверта́ння, скеро́вування. [Поверта́ння (скеро́вування) збро́ї про́ти ворогі́в].
• -ние внимания – уважа́ння, зверта́ння ува́ги на що;
2) -ние вокруг чего-либо – кружля́ння, оберта́ння навко́ло (навкруги́, округи́, круг) чо́го, циркулюва́ння. [Кружля́ння (оберта́ння) землі́ навко́ло со́нця. Кружля́ння (циркулюва́ння) кро́ви́ в жи́лах].
• -ние около (вокруг) общего центра – кружля́ння (циркулюва́ння) навко́ло спі́льного осере́дку;
3) (денег, товаров) о́біг, о́ббіг, циркуля́ція, обхі́д (-хо́ду), оборо́т, оберта́ння. [Цьо́го мо́жна досягти́ шляхо́м переда́чі за́собів проду́кції й о́бігу до рук пролета́рської держа́ви].
• -ние денежное – грошо́ви́й о́біг, оборо́т. См. Оборо́т.
• Из’ять из -ния – ви́вести з ужи́тку, з о́бігу.
• Из’ять из -ния бумажные деньги – ви́вести з ужи́тку паперо́ві гро́ші;
4) с кем – пово́дження, пово́діння, поведі́нка, поступува́ння з ким, трактува́ння кого́ (Франко).
• Вежливое -ние – звича́йне (че́мне) пово́дження и т. д.; звича́йність, ви́хованість, лю́дськість. [Неха́й лю́дськости вчи́ться (Поділ.)].
• Грубое -ние – незвича́йність, неви́хованість (-ности).
• Хорошее -ние с чем – пошані́вок (-вку), пошані́вля. [Це́ю бо́чкою мо́жна вози́ти ро́ків з ві́сім, а в до́брий пошані́вок (при хорошем -нии) то й на де́сять ста́не];
5) к кому (за делом) – зверта́ння, вдава́ння до ко́го в спра́ві, за спра́вою; (с речью) о́клик, по́клик до ко́го; (старое) ора́ція. См. ещё Воззва́ние.
• -ние с разговором к кому – забала́кування, загово́рювання до ко́го;
6) во что – поверта́ння, переверта́ння, оберта́ння в що, на що; (в веру) наверта́ння, (оконч.) наве́рнення кого́ на ві́ру. [Наве́рнення на у́нію]. См. ещё Превраще́ние.

Основа́тельный – ґрунто́вний, тривки́й, дола́дний, докла́дний, (изрядный) до́брий, заса́дний, чима́лий, (справедливый) слу́шний.
• -ное исследование – ґрунто́вна ро́звідка.
• -ное доказательство, суждение – слу́шний до́каз, слу́шна ду́мка.
• -ные причины – слу́шні, пова́жні причи́ни.
• -ный человек – стате́чна, пова́жна люди́на.

Отва́ливать, отвали́ть –
1) відва́лювати, відвали́ти, повідва́лювати, відверта́ти, відверну́ти, повідверта́ти що від чо́го.
• -ли́ть себе ломоть хлеба – відкра́яти, відбатува́ти, відпаюва́ти собі́ здоро́ву лу́сту (ски́бу) хлі́ба;
2) (отплывать) відча́лювати, відча́лити, відплива́ти, відпливти́ и відпли́нути, відстава́ти, відста́ти від бе́рега, пуска́тися, пусти́тися бе́рега.
• -вай! (команда) – відча́люй! руша́й!
• -вай, любезный! – іди́ собі́ (геть), чолові́че до́брий!
• Отва́ленный и отвалё́нный – відва́лений, відве́рнений.

Отли́чный –
1) (разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го.
• Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду);
2) (превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́].
• -ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка.
• -ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на.
• -ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та.
• -нейшим образом – любі́сінько.

Отхва́тывать, отхвати́ть –
1) (отрубить) відчеса́ти. [Так го́лову за оди́н мах і відчеса́в йому́]; (отрубать, отрывать что-л. или кусок чего-л.) відбато́вувати, відбатува́ти, відшмато́вувати, відшматува́ти. [Руба́в чолові́к дро́ва та й одбатува́в собі́ до́брий шмато́к ли́тки];
2) (отломать кусок чего-л.) відпайо́вувати, відпаюва́ти;
3) (захватывать) відхо́плювати, відхопи́ти, ухопи́ти що. [Даючи́ гро́ші під заста́ву, одхо́плює ни́вку по ни́вці від бідно́ти (П. Мирн.)]; (расхватывать) розхо́плювати, розхопи́ти;
4) (делать что-л. бойко, лихо) віддира́ти, відодра́ти, затина́ти, затя́ти, тну́ти, втя́ти. [Гопака́ гурто́м оддира́ють]. Срв. Жа́рить 2, Запузы́ривать;
5) (устроить) устри́гти, утя́ти.

Перераба́[о́]тывать, перерабо́тать –
1) (наново, иначе) переробля́ти и переро́блювати, перероби́ти, (о мног.) попереробля́ти и -ювати. [Ти так роби́, щоб уже́ не переробля́ти]; срв. Переде́лывать;
2) (обработать) обробля́ти и -ро́блювати, оброби́ти, (со стороны внутреннего содержания) поретворя́ти и -тво́рювати, перетвори́ти, (во множ.) попереробля́ти и -лювати, поперетворя́ти и -рювати що на що (в що). [Приро́да постача́є ті́льки сирови́й матерія́л, а вже сама́ люди́на му́сить так його́ перероби́ти, щоб ма́ти собі́ до́брий пожи́ток (Єфр.)].
• Желудок -вает пищу – шлу́нок перетра́влює ї́жу;
3) (всё, много) перероби́ти, пороби́ти (все, бага́то). [Па́нської робо́ти не переро́биш];
4) (перегнать кого в работе) переробля́ти, перероби́ти кого́, перехо́дити, перейти́ кого́ в робо́ті. [Стари́й, а в робо́ті молодо́го пере́йде́].
• Перерабо́танный – переро́блений, перетво́рений; поро́блений.

Пир, пи́ршество – бе́ньке́т, у́чта, баль (-лю), гульба́, (пирушка) бе́седа. [Що-день беньке́ти – мов весі́лля (Котл.). На хліб, на сіль, на беньке́т зазива́ли. Таки́й беньке́т справля́ють, що-ну! (Квітка). Прийшли́ го́сті, почала́сь у́чта (Свидн.). І було́ бага́то ї́сти і пи́ти, до́брий баль був. Об Різдві́ їх заручи́ли; госте́й-госте́й наї́хало… Гульба́ точи́лась до само́го сві́ту (М. Вовч.)].
• Свадебный пир – весі́льний беньке́т, весі́льна у́чта (бе́седа), весі́лля.
• Пир горой – беньке́т на всю гу́бу.
• Пир на весь мир – бучни́й беньке́т (баль).
• Устраивать, устроить пир – справля́ти, спра́вити беньке́т (у́чту, баль), заклика́ти, закли́кати бе́седу. [В рокови́ни весі́лля свого́ беньке́т спра́вили].
• В чужом пиру́ похмелье – хто кисли́ці пої́в, а кого́ оско́ма напа́ла.

Пло́тник – те́сля, тесля́р (-ра́), тесля́к, ті́сник, ум. те́слик, те́сличок, тесе́льчик, древоді́л, соки́рник, ма́йстер. [З ньо́го до́брий тесля́р. Ой, як ми бу́дем до о́дної ходи́ти, наймі́мо собі́ ті́сника домови́ну зроби́ти (Чуб.). Соки́рника яко́гось син (Федьк.)].

Пока́зывать, показа́ть –
1) пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти; (проявлять) вика́зувати, ви́казати, явля́ти, яви́ти, появля́ти, появи́ти, виявля́ти, ви́явити, знак подава́ти, (о мн.) повика́зувати, повиявля́ти и т. д. кого́, що, на ко́го, на що. [Покажи́ па́лець, а він і ру́ку про́сить. Появи́в себе́ незда́тним до робо́ти. Подає́ жі́нці знак, що се́рдиться на не́ї].
• -вать дорогу – пока́зувати доро́гу.
• -за́ть рукою (глазами) на что – показа́ти (ски́нути) руко́ю (очи́ма) на що.
• -за́ть пример – при́звід показа́ти (да́ти). [Сусі́дчин хло́пець показа́в мені́ при́звід кра́сти].
• -за́ть хороший пример – пода́ти до́брий при́клад; показа́ти до́бру доро́гу.
• -вать вид – удава́ти, уда́ти, в знаки́ дава́ти, озна́ку дава́ти, да́ти. [Уда́в, ні́би не розібра́в. Уда́в, що засну́в. Дівча́та схо́дяться у гурт, даю́ть озна́ку, бу́цім кого́ перехо́вують (Мирн.)].
• А он и виду не -вает – а він і в знаки́ (і знаку́) не дасть. -вать себя чем, каким – явля́ти, яви́ти себе́ чим, яки́м; (притворно) удава́ти, уда́ти з се́бе що. [Він яви́в себе́ надзвича́йно вражли́вим. Він удава́в з се́бе знавця́].
• Не -вай людям слёз – не пока́зуй лю́дям сльо́зи (Шевч.).
• Не -вай другим своих мыслей – не виявля́й и́ншим свої́х думо́к.
• -за́ть себя кому – показа́ти себе́; да́тися в знаки́. [Я ще тобі́ себе́ пока́жу, зна́тимеш! Дали́ся тобі́ в знаки́].
• -вать кого в наилучшем свете – виявля́ти, ви́явити кого́ в найкра́щому сві́тлі.
• Ваши глаза -ют ваши чувства – ва́ші о́чі виявля́ють ва́ші почуття́.
• Речь твоя -ет воспитанность – річ твоя́ явля́є ви́ховання (Куліш).
• -за́ть выражением лица – ви́явити ви́разом обли́ччя; ознайми́ти лице́м.
• -зывать кукиш – ду́лю дава́ти (показува́ти, ти́кати, сука́ти), да́ти.
• -зывать язык – язика́ соло́пити.
• -зывать голое тело сквозь прорехи – ті́лом світи́ти.
• Он к нам и носа (глаз) не -ет – він до нас і но́са (оче́й) не появля́є (явля́є), но́са не потика́є.
• И глаз не -вай – і оче́й (очу́) не явля́й.
• Хоть бы глаза когда -за́л – хоч-би о́чі коли́ появи́в.
• Ей его и не -вай – їй його́ ні на́ очі.
• И носа из избы не -вает – і но́са з ха́ти не витика́є (не ви́ткне).
• И носа к ним -за́ть нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна.
• -вать пальцем на кого – па́льцем витика́ти кого́ [Вороже́ньки погляда́ють, па́льцями нас витика́ють].
• -вать на кого рукою – скида́ти на ко́го руко́ю.
• -за́ть чудо всему свету – яви́ти чу́до всьому́ сві́тові.
• -за́ть свою силу – яви́ти свою́ си́лу.
• -за́ть свои намерения – ви́явити свої́ за́міри.
• -зывать печаль – виявля́ти (появля́ти) сум, журбу́.
• -зать воочию – да́ти на явку́, поста́вити в очу́, показа́ти в світ о́ка. [Пока́жемо в світ о́ка до́блесть на́шого лю́ду (Куліш)].
• -за́ть кому что (научить кого чему) – показа́ти кому́ що; да́ти нау́ку кому́ чим. [Покажі́ть мені́ раз, як роби́ти, а вдру́ге я й сам зумі́ю. Пани́ свої́ми усо́бицями дава́ли нау́ку, як своє́ї пра́вди доказа́ти (Куліш)];
2) (свидетельствовать) свідкува́ти, сві́дчити, посвідча́ти, посві́дчити, виявля́ти, ви́явити на ко́го, дока́зувати, доказа́ти, вика́зувати, ви́казати, дово́дити, дове́сти на (про́ти) ко́го. [Сві́дки посві́дчили, як була́ спра́ва, мене́ й пу́щено на во́лю. Ніхто́ не ви́явив на йо́го. Як-же мені́ дово́дити ба́тькові проти діте́й (Мирн.)].
• Пока́зываемый – пока́зуваний, вика́зуваний, появля́ний, виявля́ний.
• Пока́занный – пока́заний; ука́заний; ви́казаний.

Поко́йник, -ница – небі́жчик, -жка, -чиця, покі́йник, -ниця, ум. ласк. покі́йничок, -чка; покі́йний, -на. [Небі́жчик-ба́тько до́брий був. Голо́сять по покі́йнику (Кв.). Псалти́р чита́є над покі́йними (Шевч.)].

Полага́ть, положи́ть –
1) (куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти].
• -жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду].
• -жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим.
• Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла].
• -жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь].
• -га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти.
• -жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н.
• -га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)].
• -га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли].
• -жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць.
• -жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви].
• -жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким.
• -жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг.
• -га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)].
• -га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто.
• -жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)].
• -жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти.
• -га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)].
• -га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го.
• -га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
• Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)].
• -га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)];
2) (решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)].
• В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ).
• -жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)].
• Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці].
3) (думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)].
• -га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше].
• Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що.
• Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо.
• -жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так.
• Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого.
• -га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли.
• Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений.
• -ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.

Полнове́сный – правди́вої ваги́, по́вної ваги́.
• -ная монета – моне́та правди́вої ваги́.
• -ная пощёчина – до́брий (ви́важений) ля́пас.

Полоса́ – (полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) сму́га (ум. сму́жка), па́смуга, (ум. па́смужка), попру́га; (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н. [Смугна́ста спідни́ця: сму́га черво́на, сму́га чо́рна. Той те посі́є, той те, та так усе́ па́смужками й понасіва́ють. Лелі́є срі́бна блиску́ча сму́га -то рі́чка. Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.)].
• -са́ поперечная – пере́смуга; (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика.
• С белыми, голубыми и т. п. -сами – у бі́лі, блаки́тні и т. п. па́смуги, пасма́ни́.
• Длинная -са́ земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. – стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка). [Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш)].
• Резать -сами – рі́зати на стяжки́.
• -са́ пашенная – загі́н (-го́ну). [Не пита́є до́брий жнець, чи широ́кий загіне́ць].
• -са́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька).
• -са́, занимаемая косцом – ру́чка. [До сніда́нку три ру́чки пройшо́в]; (полольщиком) коза́. [Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі].
• -са́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця.
• -са́ лучистого света – па́смо промі́ння. [Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті].
• Цветные -сы спектра – кольоро́ві па́сма спе́ктру.
• Дождь идёт -со́ю – дощ іде́ сму́гою.
• Уж такая нехорошая -са́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла.
• Отрезанная -са́ кожи – х[к]вашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня).
• -са́ металла – шта́ба, шти́ба.
• Металлическая -са́ для оковки – шпу́га.
• -са́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га. Геогр., узкая -са́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
• -са́ песчаная, чернозёмная (геогр.) – краї́на (сму́га) піскува́та, чорно́зе́мна и т. д. Северная -са́ – півні́чна краї́на (край).
• -са́ великих озёр – краї́на вели́ких озе́р.

По́льзоваться, воспо́льзоваться чем –
1) кори́стува́тися, скори́стува́тися и покори́стува́тися з чо́го и чим, (реже) кори́стува́ти, скори́стува́ти и користа́ти, скориста́ти з чо́го, (гал.) хіснува́тися, похіснува́тися чим; (использовать) використо́вувати, ви́користувати що, пожиткува́ти и спожитко́вувати, спожиткува́ти, зужитко́вувати, зужиткува́ти що, (потреблять) (с)пожива́ти, (с)пожи́ти що, зажива́ти, зажи́ти, ужива́ти, ужи́ти чого́ и що, живи́тися чим. Срв. Воспо́льзоваться, Попо́льзоваться. [Кори́стуватися з усі́х здо́бу́тків лю́дського ро́зуму й культу́ри (Єфр.). Тре́ба ті́льки, аби́ ввесь цей скарб незліче́нний лю́дської мо́ви письме́нник використо́вував умі́ючи (Єфр.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є, та не дав йому́ бог ро́зуму хіснува́тись тим (Еккл.). Скупи́й склада́є, а ще́дрий пожива́є (Номис). На сві́ті так скупи́й живе́: і сам не пожива́, і лю́дям не дає́ (Боров.). З чужо́ї пра́ці живи́тися (Єфр.)].
• -ться своими правами – кори́стува́тися з свої́х прав (и свої́ми права́ми), використо́вувати свої́ права́.
• Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею – ця земля́ йому́ не нале́жить, він ті́льки посіда́є (ору́дує) і кори́стується з не́ї.
• Он -зуется моей лошадью – він кори́стується мої́м коне́м, моє́ю коня́кою.
• -ться силою ветра, воды – використо́вувати си́лу ві́тра, води́, послугува́тися (ору́дувати) си́лою ві́тра, води́, (употреблять) ужива́ти си́ли ві́тра, води́ на що и для чо́го.
• -ться временем, случаем – використо́вувати (ви́користати) час, наго́ду, скориста́ти з ча́су, з наго́ди.
• -ся слабостью противника – кори́стува́тися з сла́бости во́рога, використо́вувати сла́бість во́рога.
• -ться жизнью – ужива́ти (запобіга́ти) сві́та, життя́ спожива́ти. [Ужива́й (запобіга́й) сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Номис)].
• -ться всеми благами – заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)].
• -ться наслаждениями – заживати втіх (розкошів).
• -ться свободой – ві́льности вжива́ти, зажива́ти. [У нас неві́рні во́льности вжива́ють більш, ніж у вас (Куліш). Во́лю ся в рі́чці напи́ти, але во́льности зажи́ти (Гол.)].
• -ться нечестными способами борьбы – нече́сних за́собів боротьби́ вжива́ти.
• Он умеет -ться другими для своих целей – він умі́є загріба́ти жар чужи́ми рука́ми.
• -ться чьим-л. расположением, чьими милостями – тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою.
• -ться славою, популярностью, симпатией – ті́шитися сла́вою, популя́рністю, симпа́тією. [Але не на белетристи́чному по́лі суди́лось йому́ зажи́ти тіє́ї величе́зної популя́рности, яко́ю ті́шиться і́м’я його́ серед украї́нського й не украї́нського громадя́нства (Єфр.)].
• -ться славой, репутацией, реноме кого – ма́ти славу кого́, як хто. [Він ма́є сла́ву до́брого шевця́, як до́брий швець (= сапожник)].
• -ться дурной репутацией – недо́бру сла́ву ма́ти, у несла́ві бу́ти.
• Он -зуется большой известностью – він ду́же (ве́лико) відо́мий;
2) курува́тися, лікува́тися, лічи́тися (срв. Вы́пользоваться); ужива́ти, зажива́ти чого́.
• У кого вы -зуетесь? – у ко́го ви куру́єтесь (ліку́єтесь)?
• Он -зуется от ревматизма – він ліку́ється (куру́ється) від ревмати́зму.
• Он -зуется минеральными водами – він зажива́є (вжива́є) мінера́льних вод.

Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)].
• Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?
• -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста?
• Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час.
• Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)].
• -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му.
• -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́).
• -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)].
• -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти.
• В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)].
• -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)].
• -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р.
• -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)].
• -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)].
• -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́.
• Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли.
• -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́.
• -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся.
• -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд.
• -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти.
• -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би.
• -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)].
• -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)].
• Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко.
• Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню.
• -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це.
• Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався.
• Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як.
• Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)].
• Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)].
• Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в.
• Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому.
• С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)].
• Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)].
• Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)].
• -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)].
• -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)].
• -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти.
• Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка.
• Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)];
3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву].
• -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́.
• Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв).
• Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову.
• Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку.
• -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в.
• Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути.
• Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив).
• -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку.
• -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́.
• -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.

Поря́дочный –
1) (о предметах: по величине и друг. кач.) поря́дний, пу́тній, путя́щий, дола́дній, нічоге́нький, годя́щий, гарне́нький, до́брий, добря́чий; (только по величине) чима́ли́й, спо́рий.
• -ная сумма – гру́бі гро́ші;
2) (в социальной и моральной оценке) поря́дний, стате́чний, стато́чний, статкови́тий, статни́й, ста́тній, присто́йний, лю́дяний, лю́дський, га́рний, пу́тній, путя́щий. [В лю́дяного шинкаря́ і в корчмі́ кра́ще (Свид.)].
• -ный сын – ба́тьків син.
• -ное дитя – оте́цька дити́на.

Похвали́ть –
1) похвали́ти, прихвали́ти кого́, що; см. Хвали́ть. [Він мою́ па́сіку похвали́в: «Сла́вний ви госпо́дар яки́й», ка́же (М. Вовч.). Як пита́тимуть чи до́брий, так ти прихвали́ та ще й забожи́сь (Манж.)];
2) см. Похваля́ть.
• Похва́ленный – похва́лений.

Пра́вильный –
1) (чаще о суждениях, образе действий) справедли́вий, правди́вий, слу́шний.
• -ное замечание, соображение, заключение, -ная догадка – слу́шна (справедли́ва) ува́га, справедли́ве (правди́ве, слу́шне) мірко́вання, справедли́вий (правди́вий, слу́шний) ви́сновок, справедли́вий (правди́вий) здо́гад.
• -ный диагноз – правди́ва діягно́за.
• -ное понятие – правди́ве розумі́ння.
• -ный подход – до́брий (доді́льний) підхі́д.
• -ное требование (законное) – справедли́ва, слу́шна вимо́га.
• -ные весы – справедли́ва, правди́ва вага́;
2) попра́вний, пра́вильний, регуля́рний, рете́льний (провинц. рехте́льний), якслі́дний.
• -ная форма (снежинки) – пра́вильна фо́рма (сніжи́нки).
• -ные черты лица – дола́дні, пра́вильні ри́си (пруги́) обли́ччя.
• -ный перевод – пра́вильний, ві́рний пере́клад.
• -ный слог – пра́вильний, попра́вний склад.
• -ный чертёж, рисунок – попра́вний, рете́льний, ві́рний рису́нок, малю́нок.
• -ное чередование ударений – пра́вильне, регуля́рне чергува́ння на́голосів.
• -ное плодосменное хозяйство – регуля́рне плодозмі́нне господа́рство.
• -ный глагол, грам. – пра́вильне, норма́льне дієсло́во.
• -ный треугольник – пра́вильний, рівнобі́чний трику́тник.

Предзнаменова́ние –
1) віщува́ння, передвіща́ння, призвіща́ння; срв. Предвеща́ние;
2) (знамение) знак, озна́ка, знамено́, при́звість (-сти), при́звістка. [Щось та віщу́ють оті́ таємни́чі при́звістки (Загір.)].
• Видеть в чём хорошее, дурное -ние – до́бру, недо́бру (пога́ну) озна́ку (при́звість, при́звістку), до́брий, недо́брий (пога́ний) знак убача́ти в чо́му.

Предо́брый – предо́брий, ду́же до́брий, добря́чий, добре́нний.

Прехоро́ший – прехоро́ший, ду́же хоро́ший, ду́же га́рний, ду́же до́брий, миле́нний. [Миле́нний був соба́ка (Звин.)]. См. Хоро́ший.

Приводи́ть, привести́ и приве́сть –
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)].
• -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не.
• Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́;
2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)].
• -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю.
• Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)].
• Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.).
• -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)].
• -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)].
• -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку.
• Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння.
• -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)].
• -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)].
• Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?;
3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що.
• -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)].
• -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)].
• -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́.
• Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі;
4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)].
• -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́.
• -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́.
• -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́.
• -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́.
• -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́.
• -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́.
• -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́.
• -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти.
• -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́.
• -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти.
• -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док.
• -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́).
• -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́.
• -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́.
• -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)].
• -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу;
5) дово́дити, дове́сти́, да́ти.
• Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же).
• Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися.
• -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х?
6) приво́дити, приве́сти́.
• Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́;
7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го.
• -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника.
Приведё́нный –
1) приве́дений, припрова́джений;
2) дове́дений, при(з)ве́дений;
3) наве́дений, по́даний.
• -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́;
4) арифм. – зве́дений.

Прикла́д –
1) (что приложено) дода́ток (-тку), дода́ча, прида́ча;
2) (ружейный) прикла́д (-ду) (в рушни́ці), ру́ля;
3) (у портных, поваров, пекарей) докла́д (-ду), (у поваров ещё) дода́тки (-ків). [От сукно́, а твій докла́д (Самійл.). Як до́брий докла́д до ті́ста, то й паляни́ці до́брі бу́дуть (Лебед. п.). Сма́чно но зва́риш, як докла́ду нема́].

II. Приме́р –
1) (образец для подражания, следования) при́клад (-ду), зразо́к (-зка́), взіре́ць (-рця́), взір (р. взо́ру); см. Образе́ц; (повод, плохой -ме́р) при́звід (-воду). [Будь ти нам духо́вним ба́тьком, будь нам при́кладом висо́ким (Франко). Сере́дні віки́ даю́ть зразки́ вже свідо́мого набли́жування до наро́дньої стихі́ї (Єфр.). Вони́-б (ді́ти) не шко́дили, а ти при́звід дає́ш. Ста́рший брат – зло́дій, а за його́ при́зводом краде́ вже й моло́дший (Звин.)].
• Давать, подавать -ме́р кому – дава́ти при́клад, зразо́к, взіре́ць кому́.
• Показывать хороший -ме́р кому – пока́зувати (дава́ти) до́брий при́клад, пока́зувати до́бру доро́гу кому́.
• Брать кого-л., что-л. в -ме́р – бра́ти кого́сь, щось за при́клад (за зразо́к, за взіре́ць).
• Брать с кого, с чего -ме́р – бра́ти з ко́го, з чо́го при́клад, зразо́к.
• Приводить, ставить в -ме́р кого – наво́дити як при́клад, за зразо́к кого́, за взіре́ць станови́ти кого́, що.
• Ставить себе в -ме́р кого – ма́ти собі́ за при́клад (за взір, за зразо́к) кого́.
• Делать по чьему -ру, следовать чьему -ру – іти за чиї́м при́кладом; роби́ти чиї́м ро́бом, іти́ у чий слід, іти́ за ким, у слід кому́ вступа́ти.
• По -ме́ру кого – за при́кладом, за зразко́м кого́, чиї́м.
• По -ме́ру старших – за при́кладом ста́рших или при́кладом ста́рших.
• По -ме́ру (образцу) чего – на зразо́к, на взір чого́ или зразко́м, взо́ром яки́м.
• Сила -ра – вага́ при́кладу, зразка́;
2) (образчик для сравнения, пояснения) при́клад (-ду), зразо́к (-зка́). [Ко́жне пра́вило поя́снюється при́кладом. При́клади – не зако́н].
• На -мер – напри́клад.
• Этому был -ме́р – таки́й при́клад (таки́й ви́падок) був.
• Этому не было -ра – тако́го при́кладу не бу́ло.
• Не в -мер (невпример) –
1) не для при́кладу;
2) (без всякого сравнения) незрівня́но, без (вся́кого) порівня́ння, не в замі́ру.
• Не в -ме́р другим – не так, як и́нші.
• Награда не в -ме́р другим – нагоро́да, як ви́няток.

Приме́та – прикме́та, примі́та, призна́ка, позна́ка, при́значка, знак (-ку́), (пометка) за́значка; (отличит. признак) прикме́та, озна́ка, відзна́ка; срв. При́знак. [Доро́гу пізна́в він по вся́ких прикме́тах (М. Лев.). Зоря́ я́сна, я́сная примі́та (Рудан.). Ме́ншому бра́ту примі́ту покида́є (Дума). Я свої́ гро́ші впізна́ю, на них за́значку я зроби́в].
• Делать, сделать -ту на чём – роби́ти, зроби́ти прикме́ту, примі́ту и т. д. на чо́му, позначи́ти що, кла́сти карб на чо́му.
• -ту, на -ту оставлять – лиша́ти, залиша́ти, дава́ти, да́ти на призна́ку кому́ що.
• Делать, сделать -ту на камыше, на дереве и т. п. – клячи́ти, поклячи́ти що (очере́т, де́рево). [Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́, – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)].
• -ты (в паспорте) – прикме́ти, озна́ки, відзна́ки (в па́шпорті).
• Описание -ме́т – о́пис прикме́т, озна́к.
• На -те – на прикме́ті, на при́значці, на знаку́. [Є, ка́жу, в ме́не на прикме́ті (М. В.). У свої́х при́ятелів і на́віть ворогі́в на при́значці він був (Куліш)].
• Не в -ту – не по знаку́, невкміту́. [Невкміту́ мені́, чи вони́ би́ли його́ чи ні; чув ті́льки, що крича́ло щось, а нічо́го не ба́чив (Новомоск. пов.)].
• Хорошая, дурная -та – до́бра, пога́на (лиха́) прикме́та, призна́ка, примі́тка, при́мха, до́брий, лихи́й знак. [Пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла. В се́лах веде́ться при́мха, що як стрі́неш попа́ або ченця́ в доро́зі, то без приго́ди тобі́ не мине́ться (Куліш)].
• Суеверная -та (предрассудок) – забобо́н (-ну).

Производи́ть, произвести́ и произве́сть –
1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)].
• -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)].
• -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)].
• Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото.
• Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́.
• Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти).
• Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є.
• -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)].
• -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́.
• Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла.
• -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)].
• -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)].
• -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)].
• -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що.
• -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар.
• -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що.
• -дить опыты – роби́ти до́сліди;
2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)];
3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)].
• -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння.
• -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит.
• -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд.
• -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)].
• -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату.
• -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл.
• -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг.
• -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́.
• Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд;
4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го.
• Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків.
• Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня;
5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що.
• -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг.
Произведё́нный –
1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений;
2) ви́роблений, спродуко́ваний;
3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий;
4) ви́ведений з чо́го;
5) попромо́ваний в що.
-ться –
1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним;
2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним;
3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)].
• Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться;
4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого;
5) промуватися, бу́ти попромо́ваним.

Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
• -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
• Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
• Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
• -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
• -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
• Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
• -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
• -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
• Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
• -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
• -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
• -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
• Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
• -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
• -ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
• -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
• -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
• -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
• Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
• Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
• Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
• Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
• Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
• -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
• -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
• -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
• Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
• -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
• -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
• Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
• -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
• Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
• Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
• Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
• Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
• Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
• Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
• Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
• Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
• Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
• -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
• -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
• -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
• Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
• -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.

Пу́тный –
1) доро́жній, подоро́жній; см. Путево́й, Доро́жный;
2) (дельный) пу́тній, путя́щий; см. Де́льный. [Нічо́го пу́тнього не пригада́ю (Ком.). А само́му талану́ нема́ що-не́будь пу́тнє написа́ти (Квітка). Чи ви́йде що путя́ще з Назаре́та (Крим.). Він чолові́к до́брий, путя́щий (Коц.). Взя́вся (Грінче́нко) за письме́нство, щоб да́ти наро́дові путя́щу кни́жку рі́дною мо́вою (Єфр.)].
• -ное дело (толк) – пуття́.

Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
• Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
• Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
• П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
• П. планет – шлях, доро́га плане́т.
• П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
• П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
• -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
• -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
• -тё́м жизни – шля́хом життя́.
• -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
• -тё́м расследования – ро́зслідом.
• -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
• -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
• -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
• На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
• На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
• По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
• Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
• То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
• Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
• Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
• Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
• Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
• Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
• Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
• Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
• Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
• Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
• Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
• Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
• Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
• Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
• Морской путь – морськи́й шлях.
• Морским -тё́м – мо́рем.
• Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
• Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
• На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
• Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
• Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
• Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
• Санный путь – са́нна путь, доро́га.
• Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
• Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
• Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
• Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
• Каким -тё́м –
а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
• Таким -тё́м –
а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
• Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
• Этим -тё́м –
а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
• Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
• Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
• Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
• Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
• Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
• Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
• Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
• Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
• Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
• Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
• Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
• Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
• Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
• Сбить с -ти́ –
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
• Сбиться с -ти́ –
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
• Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
• Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
• Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.);
2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
• Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
• Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
• Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
• Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
• Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
• Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
• -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
• -тё́м голосования – голосува́нням.
• -тё́м подписи – пі́дписом.
• -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
• -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
• Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
• -тё́м –
а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
• -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
• Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
• Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
• Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
• Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
• Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
• В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
• В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
• Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
• Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

Пьянчу́жка – п’яню́жка, п’яни́чка, п’яни́ченька. [І чолові́к-би до́брий був, та п’яни́чка собі вда́вся (Кониськ.). Не дай мене́ за п’яни́ченьку (Метл.)].

Російсько-український народний сучасний словник 2009–

Айболит – Айболить, (реже) Ойболить, (рус.) Айболіт.
[Добрий лікар Айболить, Він під деревом сидить. Лікуватись йдуть до нього І корова, і стонога, І жучок і гробачок І ведмедиця. Полікує і зцілить Добрий лікар Айболить (Наталя Лобас, перекл. К.Чуковського). Мій розум лікував добрий лікар Ойболить Після цього я забув сенс слова «сібаріт»… (Фоззі). Цікаво, чому в дитячих поліклініках висять плакати з Айболітом? Він же ветеринар].

Бабуля – бабця, бабуся, бабуня, (бабулечка) бабусечка, бабунечка, бабусенька.
[Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині, біленька на виду, невеличка зростом, з смутненьким поглядом (Марко Вовчок). Ой коби ти, бабунечко, добрий розум мала, Ти би пішла на лотоки та би-с сі скупала (Н.п.). Задумала бабусенька та й розбагатіти: Підсипала куріпочку, щоб вивела діти скупала (Н.п.). 1. Бабця купує живу рибу: — Внучку, у тебе риба свіжа? — Ну, бабцю, як же не свіжа? Вона ж жива! — Я теж жива! 2. Бабця з дідом дуже любила гратися в схованки. Вранці стара ховала самогон і якщо дід його не знаходив — то ввечері вже ховалася бабця. 3. Сьогодні на вулиці побачив бабцю у футболці з написом: «Якщо хочеш мене — всміхнися!». Я ще ніколи не докладав таких зусиль, щоб не всміхнутися].

Балабол, балабон, балаболка, разг. – балабо́л, балабо́н, балабо́лка, базі́ка, базі́кало, верзи́ця, баля́сник, торохті́й, торо́хкало, ле́петень, лепету́н, лепету́ха, цокоту́н, цокоту́ха, талала́й, талала́йко, пуста́к, патя́ка, патя́кало, ля́пало, бря́зкало, мелу́н, бала́кайло, брехуне́ць, балабун, балака́й, балаку́н; (образн.) клепа́ло, клепа́лка, дзвона́р, свисту́н, шарманка, (пустослов) пустомоло́т, просторі́ка, пустобре́х, пустодзві́н, дурноля́п, дурноля́пка, марносло́в, марносло́вець, марномо́вець.
[— Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І.Нечуй-Левицький). Став розповідати страшні бувальщини.. «І вродиться ж така шарманка», — злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник). Ігор — начитана людина, але страшенний і лінивий балабол, за це я його і люблю. Він вітається з нами, відводить мене на кілька слів, каже, що якраз сунув до тебе, маю прохання. Я усміхаюся, бо знаю, яке це прохання: знову якусь дурочку-снігурочку хоче натягнути (А.Дністровий)].

Благоразумный –
1) (о человеке) розважливий, розважний, розсудливий,
2) добрий обдуманий, обміркований, розумний:
• благоразумный совет – розумна, добра порада;
• быть благоразумным – мати розум, держати у голові розум (ум) [добрий].
[Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи розум та ум добрий у своїй головонці (П.Чубинський). Часом бувало, що в її голові і справді зринала якась розважна думка, коли вона помічала, який я невдоволений і похмурий,— вона раптом вражено позирала на мене, на моє зморшкувате старече обличчя й питала: «Чому тобі не цікаво гратися?» (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Велика втома від життя — це, зрештою, лише те незмірне зло, яке ми спричиняємо собі, аби двадцять, сорок чи більше років зоставатись розважливими, аби не бути відверто кажучи, самими собою, тобто жорстокими, несвітськими й дурними (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Большой – великий, немалий, чималий, численний, важливий, видатний, визначний, сильний, (взрослый) здоровий;
• без больших усилий – без великих зусиль;
• большая буква – велика буква;
• большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє);
• большая (крупная) шишка (о ком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця);
• большая просьба – велике (уклінне) прохання;
• большие – старші; великі; дорослі; здорові;
• большие трудности – великі труднощі;
• большое дело! – (ирон.) велике діло!, подумаєш!;
• большое спасибо – дуже (вельми) дякую;
• большой палец – великий палець;
• большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві – велике плавання (Пр.); великому возові (кораблеві) велика й дорога (Пр.); великому велика й яма (Пр.); більшому більше й треба (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві (Пр.);
• делать большие глаза – робити великі очі; (эмоц.) витріщатися; (разг.) дивитися виторопнем;
• довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий, чималенький; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий;
• жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико;
• за большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись (Пр.);
• задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги;
• играть большую роль – чимало, багато важити; відігравати велику роль;
• из большой тучи малая капля – з великої хмари та малий дощ [буває]; велика хмара, та малий дощ;
• иметь большое значение (большой вес) – мати велике значення (велику вагу); багато важити;
• иметь большое распространение – бути дуже поширеним;
• на большой [палец] – такий, що ну; дуже добрий, (нареч.) дуже добре;
• не большая хитрость – не велика мудрість;
• не большой руки – не аж такий;
• от большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру;
• по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи;
• представляющий большой интерес – дуже цікавий;
• самое большое если – од сили;
• с большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою;
• с большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу; з великими труднощами; ледве; ледь; на превелику силу; ледве-ледве;
• с большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою);
• слишком большой – завеликий;
• это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано;
• это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться).
[А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом іде, то йде (Вовчок). З великого розуму у дур заходить (Пр.). Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-в-силу п’ятдесят умелю (Номис). Велике дерево в гурті не росте (Пр.). Сніги сильні. Сильна вода. Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Чимала хата. Чимала сім’я. Величенький млин (АС)]

Бумага –
1) (материал) папір; (лист) лист;
2) (документ) папір (мн. папери), (прост.) бумага;
3) (устар.) бавовна; (изделия) прядиво, нитки:
• актовая бумага – актовий папір;
• бумага всё терпит (стерпит), бумага не краснеет – папір усе терпить (зносить), папір не червоніє, написати можна все (що хоч);
• бумага входящая – папір вступний;
• бумага гербовая – гербовий, штемпльовий папір;
• бумага государственная – папір державний;
• бумага исходящая – папір вихідний;
• бумага к делу – папери до діла; папери до справи;
• бумага копировальная – папір копіювальний;
• бумага обёрточная – бібула;
• бумага официальная – лист офіційний;
• бумага папиросная – цигарковий папір;
• бумага писчая – писальний папір;
• бумага препроводительная – супровідний лист;
• бумага почтовая – папір листовий, поштовий;
• бумага пропускная – папір промокальний; промокальниця, вимочка;
• бумаги – папери, (сниж.) папір’я;
• бумаги к исполнению – папери до виконання;
• гладко было на бумаге, да забыли про овраги – гладко було на папері, та забули про яри;
• деловые бумаги – ділові листи; папери;
• журнал входных и выходных бумаг – журнал вступних і виступних (вхідних і вихідних) паперів;
• за каким номером бумага – яке число листа; під яким числом лист;
• клочёк бумаги – клаптик паперу, папірець, папірчик;
• на бумаге – листовно; на письмі;
• направлять бумагу – надсилати папери, листи;
• не стоит бумаги марать – шкода паперу, шкода (не варт, не варто) псувати (переводити) папір, (устар.) шкода й олівця (олива) тупити (тратити);
• откуда бумага и ее краткое содержание – звідки лист та короткий зміст його;
• подшивать бумаги – підшивати листи, папери;
• составить бумагу – скласти листа;
• старые, исписанные бумажонки – шпарґал, шпарґали, шпарґалля;
• хлопчатая бумага – бавовна, бавина;
• ценные бумаги – цінні папери.
[На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! (Т.Шевченко). Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: — Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу (М.Вовчок). Вона була дуже гарна — біла, як папір, червона, як ягода, очі чорні, як вуглі, брови колесом, білозуба, свіжоуста, вбиралась у рябенькі одежі (М.Вовчок). На Щуку хтось бумагу в суд подав (Л.Глібов). На другий день летіла од предводителя до губернатора бумага (П.Мирний). — Невже не догадуєтесь? Ох, ті поети мудріші на папері, як у житті! (Л.Українка). — От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… Вмент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М.Кропивницький). Прихильне писарча нищечком дало йому копію з паперу, що волость послала начальникові про його (Б.Грінченко). Ах, як мені хочеться повними пригорщами черпати ту золоту рідину… як мені хочеться взяти перо, обмокнути його у блакить неба, в шумливі води, в кров свого серця і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував. Клапоть паперу, тільки клапоть паперу… Гей, ви, тюремники! Не можна? Що? Людині, що має вмерти? Ха-ха!. Ну, що ж! Може, се й краще. Буду лежати і буду низати, немов намисто, разки моїх думок, без слів, без чорнила і без паперу (М.Коцюбинський). Нарешті великий критик кінчив переливати свою думку на папір і запитливо глянув на хлопця, якого погляд цей торкнувся страшним штихом (В.Підмогильний). І лягають літери на папір, мов сніг землю мережить, щоб небо проясніло до ранку (В.Стус). Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю (В.Симоненко). А геніальні поети — такі бездарні! Виходять з ночей аж чорні, як шахтарі з забою. А ті клаптенята паперу — то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою (Л.Костенко). На його столі вишикувалися в один ряд вимочка, записничка, чорнильниця й лінійка (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Якби папір був терпеливий, він би дожидався шедевра (С.Є.Лєц). Автоінспектор зупиняє автомобіль, за кермом його колишня учителька: — Добрий день, Варваро Петрівно! Беріть ручку, папір і пишіть сто разів: «Я більше ніколи не порушуватиму правила дорожнього руху…»].

Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте:
• бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать;
• без всего – без нічого; з нічим;
• более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше);
• больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все;
• вдобавок ко всему – до всього [того];
• весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо;
• во весь рост – на цілий зріст;
• во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить;
• во всём мире – в усьому (в цілому) світі;
• во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж;
• вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край;
• во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати);
• всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста;
• всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть;
• всё, всего (ср.) – усе, усього;
• всё вместе (взятое) – все разом;
• все вместе (без разбору) – усі посполу;
• всего (итого) – разом;
• всего лишь – лише тільки;
• всего доброго, лучшего – всього найкращого;
• всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх);
• все до одного, до последнего – всі до одного (жодного);
• всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише);
• всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.;
• всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе;
• всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі;
• всего не переслушаешь – слухати не переслухати;
• всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!;
• всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся;
• всё или ничего – усе або нічого;
• всё нипочем – все дарма;
• всё обстоит благополучно – все гаразд;
• всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене;
• всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж;
• идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись;
• изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали);
• лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все;
• мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…);
• на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все;
• после всего – по всьому;
• прежде всего – насамперед, передусім, найперше;
• при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю;
• при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим;
• при всех – привселюдно;
• принадлежащий всем – належний усім, усіхній;
• растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж;
• решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки);
• со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили);
• со всех ног – прожогом, щодуху;
• стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст;
• только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт;
• только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки;
• только и всего (и конец) – та й по всьому;
• чаще всего – найчастіш[е];
• я весь внимание и слух – я весь [сама] увага.
[Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].

Всегдашний – за́всі́дній (завсідний), завжде́нний, завжді́шній, за́вшній, повсякча́сний, повсіча́сний; (бессменный) невиво́дний.
[— Чому так? Нема, — доводжу, — не переходячого на Божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. Он, славлють, що як обсвідчуться, то живуть і в самому пеклі, хоч у кип’ячій смолі не велика придоба (М.Вовчок). — От і в все швидко будуть хоч не довічні, так завсідні вакації, — сказала Ватя (І.Нечуй-Левицький). — А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (П.Мирний). Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне, на перший раз для дітвори любе, призвичаювання (П.Мирний). Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько хату теплу, працю повсякчасну (П.Мирний). То було завждішнє змагання (Сл. Гр.). «Чого ж я ще шукатиму? — думав собі Горинович.— Хіба ж я не знайшов, чого мені треба? Хіба моя повсякчасна мрія,— гармонія душі й тіла, щоб краса тіла єдналася з красою душі,— хіба вона не здійснилася тепер у цій дівчині? Чи не гарна ж вона, як зоря пишного ранку, чи не чиста ж, як краплина роси на білій лілеї? А цей спокій, ця добрість її — вони ж віщують йому ясне, спокійне, лагідне життя з нею вдвох! І чого ж іще дожидати, коли він її кохає, коли він жити без неї не хоче, ні, вже й не може?..» (Б.Грінченко). Невиво́дний гість (АС). «Вертайсь росою» … Завжденний сум оселився в Чорному Воронові після того, як зустрів її — ту, що колись присоромила його, бравого офіцера з трьома Георгіївськими хрестами на грудях, устидала тяжко й негадано, розбудивши в ньому приспаний гонор (В.Шкляр). Керол не працювала по середах, тож він перебував наодинці зі своїми похмурими настроями. Покупці наче й не помічали, що він утратив свій завшній добрий гумор (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Да –
1) (нареч.) еге, так, угу;
2) (сз.) та, і, й;
3) (но) але, та, дак, так, отже;
4) (да будет) хай буде, най (нехай) буде;
5) (да и ну) та й давай, ну, нум:
• ай да… – от так…;
• ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!;
• вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося!; вашими б устами та мед пити (Пр.); коли б твоє слово та Богові в вухо (Пр.);
• [вот] это да – оце так, ото так;
• да? – справді?; невже?;
• да будет… – хай буде; нехай (най) буде…;
• да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки);
• да ведь – таж (та… ж); адже (аже) ж (тадже (таже) ж);
• да (говорите) же! – та ну-бо (кажіть); кажіть-но;
• да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж;
• да ещё – та ще; до того [ж]; а ще й;
• да здравствует – хай живе;
• да и – та й; ба [й]; (на початку речення ще) а; (иногда) бо;
• да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но;
• да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й;
• да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай; нум;
• да и то (разг.) – та й то́; і то́;
• да и только (разг.) – та й годі (та й край);
• да как – та як; коли;
• да, как бы не так – еге; де ж пак; де там;
• да, конечно – еге ж; звичайно; атож;
• да не может быть! – та не може бути!, та невже?; хіба це можливо?;
• да нет [же]! – та (ба) ні!;
• да неужели?;
• да ну? (разг.) – та невже?; та ну?;
• да сверх того – та (а) ще крім того (до того);
• да сделай же! – та зробіть же!, та ну-бо зробіть!;
• да, ты был там? – до речі, ти був там?;
• да уж – от же ж, це ж треба; ну й;
• да уж, мастера! – що майстри, то майстри!; ну й, майстри!;
• да уж, повезло! – от же ж пощастило!;
• да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!;
• да что вы – та що ви (та ви що); та нубе-бо;
• конечно да – авжеж; звичайно; еге ж; атож;
• нет, нет да и… – [а] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й;
• ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те;
• ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (выраж. недоверия, ирон.) еге ж!; аякже!
[Коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать (Т.Шевченко). Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Т.Шевченко). З переполоху ну втікать! (Т.Шевченко). Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (М.Вовчок). Чогось мені на серденьку та й не легко (П.Чубинський). Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають (С.Руданський). — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (П.Мирний). Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л.Українка). Декотрі зачіпали його, заговорювали з ним; він обзивався до їх одним словом, та й то знехотя (І.Нечуй-Левицький). А жаль же мені та тії тополі. Що на чистому полі (Н. п.). Та й став він по-инакшому — думати. А жаль-же мені літечка тепленького. Та він же там і не був. Та же ж сказала, що прийде напевно. Ажеж (ажеж) ти сам бачив. І хотіла б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш. Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать (АС). — Так, так,— погодився Карденіо,- його легковірність справді нечувана, прямо-таки надзвичайна: мені здається, що найвигадливіший письменник і навмисне такого не видумав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Майк сидів як на голках, витягнувшись уперед у своєму кріслі, й дивився на неї майже істеричним поглядом, і хто знає, що хвилювало його більше — марнославство від того, що вона скаже «так», чи панічний страх, що вона може сказати «так»? (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Любий, ти не помітив, що я стала краще виглядати? — Угу. — Що «угу»? — Не помітив].

Давящий – (способн. акт.) давильний, чавильний, тисковий; (в акт. действии) що (який) давить (тисне, чавить), давкий, даву́чий, давлючий, тисну́чий; гнітючий, мулький; (сущ.) давило, давильник:
• давящая боль – давкий (давлючий, гнітючий, тисну́чий) біль.
[Давучий чад (Сл. Гр.). Над життям людським вічно важніє гнітюча погроза (А.Кримський). Мульке службове ярмо (С.Єфремов). Чобіт дуже мулький (АС). Вона здригнула, відчувши в коморі думок, що біохімік їй залишив по собі, якийсь давучий холод, і сказала, зітхаючи: — Льово, ви добрий… Ви дуже гарно сказали, що над землею щодня сходить нове сонце. Але я його не бачитиму! Ох, ви не знаєте, в якій кімнаті я маю жити! Це на Садовій, якась нора, довга, темна, обдерта, страшно навіть подумати… Вікно на північ виходить, там ніколи не буде сонця! І я мушу там житии (В.Підмогильний). Вишпортувала вилами гній з-під корови. Зимою не дуже й чистили, холодно ж, а як-не-як у гною тепліше лежати. Вибравши свіжіше, почала лопатою та сокирою колупати таке старе, що не тільки ніс забивало смородом, не тільки в горлі давким квачем стояло, а навіть очі ядуче виїдало. Ого, як заков’язло! І не тільки гній заков’яз, а й сморід… (Є.Гуцало). — Як ти думаєш, яке горе найстрашніше?— запитав я, відчуваючи в горлі давкий клубок. — Смертельне,— заінтриговано, випалив Загата і вишкірився (Р.Андріяшик). Цілісінький тиждень, майже не розмовляючи між собою, брели вони вперед, як сновиди, через цей світ скорботи, ледь осяювані слабенькими миготливими вогниками світлячків, задихаючись від давкого запаху крові (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Невиразний, безмежний, давучий жах тяжів над душею Дюруа, жах перед неосяжним, невідкличним небуттям, що без кінця нищить скороминущі, нікчемні існування (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)].

I. Добро –
1) добро, благо, гаразд;
2) (имущество) добро, (устар.) до́бре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя;
3) (нар.) добре, гаразд:
• давать, дать добро – ухвалювати, ухвалити, схвалювати, схвалити, погоджуватися, погодитися, дозволяти, дозволити;
• добро бы – хоч би ж, коли б уже, хай би вже;
• до добра это не доведёт, не к добру это – з цього добра (пуття) не буде; це не на добре; це може мати лихий кінець; це може зле скінчитися;
• добро пожаловать! (милости просим!) – просимо завітати!; раді вітати [вас]!; щиро вітаємо!; просимо до господи (до хати)!; просимо, коли ласка!; ласкаво просимо!; милості просимо!; сердечно просимо!; будьте дорогим гостем (дорогими гістьми)!; гостюйте, коли ласка!; вітайте (гостюйте) в нас!; вітайте (вітай) у гостині!;
• добро скоро забывается, а худое [долго] в памяти сохраняется – добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Пр.);
• идёт к добру – на добро (на добре, на гаразд) ідеться (кладеться);
• из этого не будет добра – з цього не буде добра (пуття); (образн.) з цього пива не буде дива;
• нет худа без добра – нема лиха без добра (Пр.); лихо не без добра (Пр.); немає злого, щоб на добре не вийшло (Пр.);
• от добра добра не ищут – добра добувши, кращого не шукай (Пр.); не треба плахти, бо і в запасці добре (Пр.);
• по добру, по здорову – щасливо, без лиха, доки живий і цілий;
• поминать добром (разг.) – згадувати (поминати) добром (добрим словом);
• старость с добром не приходит – старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.);
• это к добру (разг.) – це на добре.
[Хай би вже хто путній казав, а то така негідь. За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи. Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було б (АС). Я схвалив його думку добрим стусаном під ребра (О.Ульяненко). Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука чинить лише шкоду (М. де Монтень). Здається, взагалі-то я завжди хотів сіяти добро навколо себе. Але це було неможливим з двох причин: по-перше, мені в цьому заважали, а по-друге, я передумав (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Уве їздив на «Саабі». А Руне — на «Вольво». Було зрозуміло, що добром це не скінчиться (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Всі хочуть добра. Не віддавайте його (С.Є.Лєц). Робити добро дурням — однаково, що підливати воду в море (Міґель Сервантес). Добро завжди перемагає зло, значить, хто переміг, той і добрий (М.Жванецький). Найкращий спосіб служити добру — не скімлити за ним (М.Пруст). Тільки-но забуваєш, хто є люди, піддаєшся бажанню зробити їм добро (А.Мішо)].

Драндулет, шутл. – (от польс.) драндулет, тарадайка (таратайка), розвалюха.
[І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать (І.Котляревський). Їхала Хима до Максима Візком-тарадайкою; Тарадайка торохкоче, Сива кобила везти не хоче (Скоромовка). — Ми минулого тижня їздили до його родичів у Капернаум, так мотор пчихав, як хворий дідько. То ж розвалюха… (В.Єшкілєв). На 104-му кілометрі мій драндулет здох. Повалив з-під капота дим, як і годиться таратайці, до нутрощів якої не заглядали десять років; нарешті здохла (О.Ульяненко). За вікном проїхав автомобіль. Потворна таратайка, а торохнява від неї така, що хоч світ за очі тікай! І нічого не вдієш, країна йде до руїни! Всі так поспішають, що ніхто вже не дбає про добрий тон, а проте гарний виїзд, такий як його ландо і гніді, у сто разів кращий за ці новомодні вигадки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Зрештою, коли ви, зекономивши на всьому, назбираєте на омріяний драндулет, я подбаю, аби він вийшов із моди (М.Ілляшенко, О.Ногіна, перекл. Ф.Беґбеде)].

Друг –
1) друг, (мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга;
2) (кратк. форма от местоим. другой):
• друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.);
• друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.);
• друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…);
• друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним;
• друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге);
• друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному;
• друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне);
• друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе;
• друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою;
• друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного);
• друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.);
• закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика;
• не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.);
• не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.);
• нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.);
• не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.);
• новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.);
• они стоят друг друга – вони варті один одного;
• отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного;
скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.);
• старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.).
[Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].

Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати:
• за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак;
• и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати;
• имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому;
• иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити;
• иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що;
• иметь вес – мати вагу, важити;
• иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що;
• иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим;
• иметь дело с чем – мати справу із чим;
• иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого;
• иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим;
• иметь в себе что – мати (містити) в собі що;
• иметь голову – мати голову [на в’язах];
• иметь действие (юр.) – мати силу (чинність);
• иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким;
• иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого;
• иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого;
• иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого;
• иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що;
• иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється);
• иметь место на базаре – мати місце на базарі;
• иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що;
• иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати;
• иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого;
• иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого;
• иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким;
• иметь основание – мати підставу, мати рацію;
• иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого;
• иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим;
• иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що;
• иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому;
• иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання);
• иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого;
• иметь случай – мати нагоду (оказію);
• иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати;
• иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому;
• иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким;
• иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити;
• имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби;
• не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.);
• не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим;
• не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим;
• не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним;
• ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти;
• об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить;
• следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі);
• уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд;
• я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас;
• я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

Клёвый, жарг. – (греч.) кльовий, (арго) клевий; (кайфовый) кайфовий, (чумовой) чумовий, (отпадный) відпадний.
[Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! (О.Ірванець).…якось недобре, мутно діяло на неї те безсоння — засушливий згірклий посмак у роті, відчуття немитості й бруду під нігтями, гадалось тоді — від утоми, перепою-перекуру, а потім, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всіма американськими вигодами, умовах, показалося — нніт, не від того… (О.Забужко). — Телефон довіри, нова штука. Дуже кльова (А.Кокотюха). Прикладом лірницького арго є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить») (В.Винник). При зустрічі кобзарі та лірники так вітали один одного: — Кудень клевий, лебію! (Добрий день, діду!) — говорить один сліпий. Другий йому відповідає: — Аби тобі кудень клевитий! (Нехай тобі цей день буде ще кращий!)» (А.Трембіцький). Це кльова квартира з пофарбованими на біле стінами, з пухнастими світлими килимами і з небагатьма дуже дорогими меблями (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Мало знайти кльову жінку. Треба ще дізнатися, на що вона клює…].

Кощей, Кащей – (очень костлявый) кощій, (шутл.) чахлик; (в сказках) Косте́й, цар-Косте́й, Кощі́й, Коще́й, (скупец) скна́ра, скупердя́, скупердя́га, скупи́ндя; лихва́р:
• Кощей бессмертный – Кощій безсмертний, (насм.) Чахлик невмирущий.
[Натомість Анрі-Юст, цей добрий церемонний слуга-окозамилювач Управительки Нідерландів, який радо позичав їй гроші на придбання італійських полотен і всілякі доброчинні справи, потирав ручища, дізнавшись, що курфюрст пфальцький або герцог баварський заклали коштовності у Мартина, випросивши в нього позику під відсотки, гідні найкращих жидівських оборудок; атож, торговець захоплювався (хай і не без співчутливого кепкування) цим щуром, котрий потайки перетравлював світ, замість вгризтись у нього міцними зубами, так, він захоплювався цим чахликом, який згордував видимим і відчутним багатством, що його, однак, можна конфіскувати, зате поставлений ним розчерк пера важив не менше за підпис самого імператора Карла (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Кощій — не що інше, як російський аналог давньогрецького героя Ахіла. Тільки вразливе місце у нього не в п’ятці, а в яйці].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко:
• бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь;
• благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо;
• в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку;
• в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку;
• в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та;
• в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та;
• в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та;
• жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то;
• засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття;
• каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка;
• лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе);
• начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки;
• остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися);
• погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття;
• проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то;
• середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь;
• сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!;
• урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток;
• этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній.
[Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Лучший –
1) (ср. ст. от хоро́ший) (чем кто, что) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що;
2) (как превосх. степень, самый лучший) найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) якнайкра́щий, якнайлі́пший, щонайкра́щий, щонайліпший:
• в лучшем виде (сделать что-либо) – якнайкраще (якнайліпше);
• в лучшем случае – у кращому (найкращому) разі;
• в ожидании лучшего – сподіваючись кращого (ліпшого, на краще, на ліпше), маючи надію на краще (на ліпше);
• всего лучшего! – на все добре!, усього найкращого!;
• всё, что ни делается, всё к лучшему – немає нічого такого поганого, що не обернулося б на краще;
• дайте мне лучшего (самого лучшего) вина – да́йте мені́ найкра́щого (якнайкращого) вина́;
• за неимением лучшего сойдёт и это – як немає кращого, то й це гаразд буде;
• к лучшему – на краще, до кращого;
• лучшая (отборная) часть чего-либо – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка);
• лучшее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) — во́рог гарному;
• лучшим сделаться – поліпшати (покращати, разг. получчати);
• лучшим сделать что – поліпшити, покращити що;
• он изменился к лучшему – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше);
• самое лучшее молчать – найкраща річ — мовчати;
• самый лучший, лучший из лучших – найкращий (найліпший, разг. найлуччий), якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший);
• сделаться лучшим – покращати, поліпшати;
• считаю за лучшее, считаю лучшим – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше);
• что ни на есть лучший – якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший);
• это лучший из людей – це найкраща людина, з нього найкраща людина;
• я ожидал лучшего – я сподіва́вся кра́щого.
[Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Т.Шевченко). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (І.Нечуй-Левицький). Вояк про обов’язок свій питає, Гинучи, кращий, ліпший час вітає (І.Франко). Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі, щаслившої (Л.Українка). За життя родичів дівчина зазнала ліпших часів (Л.Українка). Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще (М.Коцюбинський). Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Б.Грінченко). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (С.Єфремов). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис). Вже тридцять літ — немов карбів на дереві, немов на тілі шрамів. Тридцять літ — оце піввіку вже. Найкращих років. і ні чорта. Життя не починалось (В.Стус). Дишканти чув я, тенори, баси. А ти співаєш — душу всю проймає. Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає! (Л.Костенко). Парох із цилюрником урадили, що найкращим ліком на недугу їхнього приятеля буде закласти й замурувати вхід до книгозбірні — може, як усунути причину, то не стане й наслідків; як же він, уставши, не знайде туди ходу, то скажуть йому, що якийсь чарівник викрав усі книжки разом із кімнатою. Як же надумали, так не гаючись і зробили (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Напис на дзеркалі: «Інші не кращі»].

Морозилка, морозиловка, разг. – (морозильная камера) морозилка, (холодное помещение, ещё) морозильня.
[— Юлічко, – виходжу з-за столу, беру її руки (крижані, як у курячого трупика з морозилки!) в свої, цим разом — сама опікунча ослона, добрий татусь: — Ти тільки не хвилюйся, гаразд? (О.Забужко)].

Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
• без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
• без мыслей – без думо́к, безду́мно;
• быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
• вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
• взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
• в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
• воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
• выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
• высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
• говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
• голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
• делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
• дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
• засела мысль – вроїлася думка;
• загореться мыслью – запалитися думкою;
• и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
• избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
• иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
• и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
• иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
• книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
• ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
• мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
• меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
• меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
• мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
• мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
• можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
• мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
• мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
• мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
• мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
• мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
• мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
• мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
• мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
• мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
• навеять мысль – вроїти думку;
• наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
• намечать в мыслях кого – закидати на кого;
• не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
• не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
• не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
• оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
• образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
• обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
• обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
• обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
• одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
• одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
• осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
• оставить мысль – скинутися думки;
• от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
• от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
• отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
• поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
• подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
• по его мысли – на його думку (гадку);
• полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
• по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
• постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
• потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
• появилась мысль – з’явилася думка;
• прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
• приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
• при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
• пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
• пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
• пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
• растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
• собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
• с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
• узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
• устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
• хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
• хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
• хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
• эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
• я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
• я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].

Начало –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
• брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
• быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
• в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
в начале пятого – на початку п’ятої;
• в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
• в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
• всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
• горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
• давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
• держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
• для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
• доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
• доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
• духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
• жизненное начало – життьова (життєва) основа;
• иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
• коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
• красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
• к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
• лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
• на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
• на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
• на началах чего – на підставі чого;
• на общественных началах – на громадських засадах;
• на паритетных началах – на паритетних підставах;
• начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
• начала (знания) – початки (знання);
• начала культуры – джерела культури;
• начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
• начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
• начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
• начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
• начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
• начало работы – початок роботи;
• начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
• начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
• не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
• не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
• нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
• организующее начало – організаційна основа;
• основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
• отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
• от начала – з поча́тку, з почи́ну;
• от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
• от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
• под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
• положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
• положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
• получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
• по началу – з початку (з почину);
• при начале чего – на початку чого;
• путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
• с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
• с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
• с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
• с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
• судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
• творить начало – пра́вити начало;
• чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].

Опёнок, опёнка – опеньок, підпе́ньок (-нька):
• опята – опеньки, підпеньки.
[У добрий рік тато Карло зрізає з Буратіна 3 – 4 кілограми опеньків].

Отомщение, отомщенье, отмщение, отмщенье – помста (редко пі́мста), мста, відо́мста, відо́мще́ння, (отплата) відплата, віддяка:
• в отмщение кому (устар.) – щоб помститися на кому; щоб відплатити кому;
• мне отмщение, и аз воздам – мені належить помста (відомщення, помститися, відплата, відплатити), і я віддам; (иногда) мені відомста, і я віддам.
[Прошу і вельми, моє серденько, в будь-який спосіб побачся зі мною; що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, конечно відомсту учиню, а яку, сама побачиш (І.Мазепа). Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І.Котляревський). Спочивши, скорбная, скажи, Прорци своїм лукавим чадам, Що пропадуть вони, лихі, Що їх безчестіє, і зрада, І криводушіє огнем, Кровавим, пламенним мечем Нарізані на людських душах, Що крикне кара невсипуща, Що не спасе їх добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар. Не дасть їм пить, не дасть їм їсти, Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять… (Т.Шевченко). — Навіщо ти залишив нас, господи! — простогнав нарешті Мельхіседек, одриваючи руки від обличчя й безсило опускаючи їх на бильця крісла. — Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу над його святинями, а самі пильнували, аби тільки бути покірними й довготерпеливими! — промовив глухо Залізняк. — Не нам належить кара: «Мені відомщення, і аз воздам», — суворо відповів Мельхіседек (М.Старицький). А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П.Грабовський). Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? (І.Франко). І він постановив собі будьщо-будь виступити з своєю гадкою на найближчім зібранні побратимів і впертися цілою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечної стежки — ненависті і пімсти, котра на тепер, при їх малосильності, могла тільки кождому пошкодити, а не могла нікому помогти, — а повернути увагу і силу побратимства на таку ширшу і спокійнішу, та, як бачилось Бенедьові, разом з тим і кориснішу роботу (І.Франко). Сказав Господь: «Мені належить помста!» (Л.Українка). Вона з’явилася тут на те, щоби пімститися на Варварі. Тут, при всіх людях. А людей було досить, бо вони збігались дивитися «на публіку». Були майже всі читальники та й Славко між ними. Варвари, правда, не було, але це для Пазі ще й поготів: не буде кому перебивати її пімсти (Л.Мартович). Ця відомста мені дала, Упорснула шалену силу — Кусай, кусай у серце голе: Я сам благаю, аж кричу! (Людмила Таран). На колісницю поклали його й повезли у скорботі До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, — Та не така мала бути за вбитого сина відомста! Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою (Б.Тен, перекл. Гомера). — Власним вухам не повірив, коли мені розповіли, що ти з’їв зайця! Ти ж такий переконаний вегетаріанець. — Це була помста. Він з’їв мою капусту].

Официант – (нем. от лат.) офіціянт (совет. офіціант).
[Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу; поправив на голові шапку, заклав за спину руки, задиркувато кругом розглядається. Публіка з нудьги мовчки блукала по залі й не звертала на Грицька уваги. Тільки офіціант, що крутився між столиками, з підозрінням скосив на його очі. Грицько сміливо глянув на його, немов хотів сказати: «Ну от і стою між панами, і нікого не боюся! Думаєш, по шиї даси? Дудки, брат — права не маєш!» С.Васильченко). Я закашлююся і витріщаю здивовані очі на молодого, але нахабного офіціянта. Його обличчя ввічливе й незворушне. Коли я бачу такі гладенькі обличчя, у мене виникає палке бажання заліпити його кремом. Але на столі кремів нема. Зате є чотири порожні пляшки шампанського, дві з-під горілки і кілька з пива. Є ще салати і м’ясне асорті — улюблена страва усіх офіціантів Радянського Союзу, адже на ній завиграшки можна заробити цілих п’ять карбованців, бо коштує вона п’ятнадцять (Ю.Винничук). — Але для мене, — розказує Штефі, — його ім’я, його образ нерозривно асоціюється з крилатою фразою Собчака: “Вова! Открой бутылку!” І я нічого не можу з собою вдіяти!.. — І не треба, — заспокоюю я її. — Ти ж не могла тоді знати, що чекісти не бувають колишніми. — А такий добрий офіціант вийшов би!.. — скрушно зітхає вона (М.Рябчук). Принесли каву і пиво. Офіціянт гупнув ними об стіл з підкресленим презирством до всяких там люб’язностей (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). 1. Клієнт — офіціянтові: — А це правда, що ви за нами доїдаєте? — Та що ви, звісно, ні! Це ви за нами доїдаєте. 2. — Офіціянте, можна мені кухлик кави? — А хто тебе знає, можна тобі кави чи ні…].

Память –
1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
• без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
• без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
• блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
• больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
• быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
• вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
• в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
• в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
• вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
• выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
• выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
• выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
• выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
• дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
• дать кому о себе память –пригада́тися кому;
• держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
• для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
• дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
• дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
• если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
• за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
• запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
• запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
• записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
• зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
зрительная память – зорова пам’ять;
• изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
• изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
• короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
• лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
• на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
• на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
• на свежую память – на свіжу пам’ять;
• не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
• не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
• на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
• на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…);
• не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
• оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
• оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
• отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
• память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
• память к чему – пам’ять на що, до чого;
• память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
• память ослабевает – пам’ять слабне;
• память притупилась – пам’ять притерлася;
• перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
• печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
• по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
• плохая, короткая память – ледача пам’ять;
• по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
• по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
• по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
• приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
• приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
• притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
• приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
• приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
• сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
• стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
• твёрдая память – добра пам’ять;
• удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
• удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
• это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2. — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].

Париж – (франц.) Париж.
[Ти випив самогону з кварти і біля діжки в бруді спиш,— А там десь голуби, мансарди, Поети, сонце і Париж! (М.Рильський). Добрий ранок, моя одинокосте! Холод холоду. Тиша тиш. Циклопічною одноокістю небо дивиться на Париж (Л.Костенко). Опинившись у готельному номері, я зітхнув із полегшенням, як будь-який турист, що приїхав до Парижа (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). У пляшці нічого не лишилося. Він шпурнув її на ліжко. Пляшка лежала там, немов темний зародок. Равік підвівся. Нічого втуплювати очі в порожнє ліжко. Якщо тобі потрібна жінка, приведи її собі. В Парижі легко знайти жінку (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Тож якщо вам аж-аж закортить на вихідних пострибати у гречку, про Париж навіть не думайте. У вас там потягнуть із кишені кондоми, а потому подадуть їх вам на вечерю. По 500 фунтів за штуку (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). Власне, Париж не був до нього прихильнішим, аніж до мене чи будь-кого іншого, однак, коли ти тут уже добряче настраждався і витерпів не одне нещастя, саме тоді Париж і оволодіває тобою по-справжньому, він, так би мовити, бере тебе за яйця, немов хтива курва, яка радше помре, ніж випустить тебе зі своїх рук (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера). Розріжте мені серце — знайдете в ньому Париж (Л.Араґон). Париж — це свято, яке завжди з тобою (Е.Гемінґвей). — Знову хочу в Париж… — А ти вже там був? — Уже якось хотів].

Пирожное – тістечко; (вид, ещё) пу́ндик, марципа́н.
[Обійдеться циганське весілля і без марципанів (Сл. Гр.). Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито опішнянських слив, Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п’ять кіп яєць; Рогатого скота з Лип’янки, Сивухи відер з п’ять Будянки, Сто решетилівських овець (І.Котляревський). «Ані слова! — Іван каже: — Ваша правда, пане! Я сам бачив, як ви їли Якісь марципани… Та й дивлюсь, що не голодні, Маєте закуску, Та до печі помаленьку, Та й стеребив гуску!..» (С.Руданський). — Та тим, що ви годуєте нас борщем та кашею, — обізвався зять, почервонівши. — Ото великі пани понаїздили в Вільшаницю! Як забагатієте, тоді будете їсти пундики. Передніше придбайте добра, та тоді й коверзуйте. В мене зайвини та збитків не було й не буде, — сказала Онися Степанівна (І.Нечуй-Левицький). Спочатку привабили його й принадили чавуни з м’ясивом, відки йому кортіло який добрий шмат ухопити; знов же і бордюги наче тягом до себе тягли, і пундики, що тут не на пательні росли, а по котлах здоровенних черенями слались (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Одні продавали пістряві тістечка, поміж яких бовваніли кручені з крему, піраміди, обсипані рожевою цукровою пудрою, інші — арабські млинці, які сочилися оливою й медом (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Тістечка були такими легкими і повітряними, що кілька зайвих кілограмів прилетіли швидко й непомітно].

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)