Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «затих»
Шукати «затих» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)].
• Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується.
• Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)].
• Дождь -ти́х – дощ ущу́х.
• Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли).
• Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий.
Боль –
1) (физическая боль) біль (р. бо́лю) (м. р.), бо́лість (р. -лісти). [Се був біль, тягу́чий, фізи́чний біль. Рябко́ одска́кує й вищи́ть од бо́лісти];
2) (болезнь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лі (мн.). [Зубни́й біль. Вона́ ви́дужала з породо́вих бо́лів];
3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лість (р. -ти), бо́лещі, болі́ння, жаль (м. р.). [Мину́в час, зати́х біль. Свої́ бо́лі – пусте́, світове́ го́ре вели́ке. Наві́що ра́дощі й болі́ння? В ме́не се́рце задрижа́ло з бо́лещів].
• С бо́лью – бо́лізно. [Ти́хо і бо́лізно вимовля́є пое́т (Л. Укр.)].
• От бо́ли – з бо́лю.
• Крик бо́ли – бо́ліз[с]ний гук, крик. [Зно́ву луна́є бо́лізний гук].
• Полный бо́ли – бо́ліз[с]ний, бо́лю́чий. [Бо́лізний сто́гін].
• Причинять, и причинить боль кому – болі́ти (сов. заболі́ти) кого́, бо́лю завдава́ти, (сов. завда́ти) кому́, вража́ти, (сов. врази́ти) кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коц.). І сміх той – його́ заболі́в (Л. Укр.). Врази́в моє́ се́рце. Їй хоті́лося врази́ти по́глядом дочку́, але́ не вдало́ся].
Гладь –
1) гладі́нь (р. -ни), рівно́та. [Ві́тер зати́х, річна́ гладі́нь ле́дві воруши́лася];
2) (вишивание) насти́лування, сте́ляна робо́та.
• Вышивать гла́дью – насти́лувати, стели́ти.
И́зредка – зрі́дка, по́рідку[о], о́брідь, (от времени до времени) вряди́-годи, ряди́-в-годи, вряди́-часи́, коли́-не-коли́, негу́сто-неча́сто, (кое-где) поде́куди, де-не-де́; срвн. Иногда́. [Ой га́ю мій, га́ю, розса́джений зрі́дка (Пісня). Розсади́ла капу́сту о́брідь (Звин.). Ві́тер засну́в, зати́х і ті́льки зрі́дка коли́шеться серед зеле́ного ли́стя (Грінч.). Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.). Та й сього́ припада́ло ду́же по́рідку (М. Вовч.). Вони́ не перестава́ли вряди́-годи листува́тися з профе́сором (Крим.). Трапля́лося се ряди́-в-годи (Кон.). Поде́куди росте́ тра́вка і та посиха́є (Рудан.)].
По́лдень –
1) по́лудень, пі́вдень (-дня), (гал.) полу́дне[є]. [Був полу́день і со́нце ду́же припіка́ло. Ліс зати́х під палю́чим гні́том лі́тнього пі́вдня (Грінч.). Це ста́лося перед пі́вднем (по́луднем). Спить до пі́вдня].
• В -день – опі́вдні[я], опо́лудні.
• Около -дня – під по́лудень, під полу́днє.
• В самый -день – са́ме опі́вдні[я], у са́ме полу́дня.
• После -дня, по -дни – по-пі́вдні, по-полу́дні, з-полу́дня. [Піду́ додо́му, а з-полу́дня знов при́йду].
• В час (в два часа и т. д.) по -дни – о пе́ршій (о дру́гій и т. д.) годи́ні по-пі́вдні.
• Было уже за -день – уже́ з пі́вдня зверну́ло;
2) (юг) пі́вдень, полу́день. [Пташки́ летя́ть з пі́вночи на пі́вдень у те́плії краї́].
• Ветер с -дня – ві́тер з пі́вдня (з ни́зу), ві́тер низови́й.
Пошуме́ть – (о неодушевл. предмет.) пошумі́ти, пошелесті́ти; (о людях) погаласува́ти, погомоні́ти; см. Шуме́ть. [Пошумі́в ліс та й зати́х. Пошелесті́ти захоті́в і просторі́кать заходи́вся (Глібов)].

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Затиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зати́хнути, -хну, -неш, гл. Затихать, затихнуть. Затихло все... Тілько дівчата та соловейко не затих. Шевч. 395.
Пошумі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Пошумѣть. Пошумів ліс та й затих. Харьк. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Смолка́ть, смо́лкнуть = замовка́ти, стиха́ти, у(в)тиха́ти, замо́вкти, замо́вкнути, змо́вкти (С. Л.), сти́хнути, зати́хнути, ути́хнути, ущу́хнути (С. Ш.), зани́шкнути, уни́шкнути (С. Ш.). — Затихло все, тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш.
Ти́хнуть, сти́хнуть, за(при, у)ти́хнуть — ти́хнути (С. Ш.), сти́хнути, зати́хнути, ути́хнути (С. Ш.), ущу́хнути (С. Ш.). І тихнуть Божиї слова. К. Ш. — Затихли все... тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш.
Утиха́ть, ути́хнуть = у(в)тиха́ти (С. Л. Ш.), стиха́ти, ти́хнути (С. Л.), ти́хшати, тихі́шати, надтиха́ти, у(в)ти́хнути (С. Л. Ш.), зати́хнути, сти́хнути (С. Л.), поти́хнути, поти́хшати, стиші́ти, надти́хнути, зани́шкнути (С. Л.), уни́шкнути (С. Ш.), ущу́хнути (С. Ш.), утихоми́рити ся (С. Л. Ш.), повтиха́ти, позатиха́ти. — Затихло все, тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш. — Той крик стихав помалу. Лев. — Затихомиривсь і вітер бурхливий і море стишіло. Нїщ. — Як ось став вітер ущухати, і хвилї трохи уляглись. Кот. — Заверюха та може ущухне. Коц.

Запропонуйте свій переклад