Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей
Запропонувати свій переклад для «зозуленька»
Шукати «зозуленька» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Закукова́ть – закува́ти, заку́ти. [Закува́ла зозу́ленька, закува́ла жо́вта (Пісня)].
Куку́шечка – зозу́лька, зозу́лечка, зозу́ленька.
Лесо́чек – лісо́чок (-чка), ласк. лі́сонько; гайо́чок; луже́чок, ласк. луже́нько, лужи́ночка; байрачо́к; срвн. Лесо́к. [Прилеті́ла зозу́ленька з те́много лісо́чку (Чуб. III). Най я піду́ в лужи́ночку ви́різати кали́ночку (Пісня)].
Напереди́, нрч. – спе́реду, попе́ре́ду, ум. по[на]передо́чку. [Ві́йсько йде, корого́вки ма́ють; попере́ду музиче́ньки гра́ють (Пісня). Лети́ть зозу́ленька напередо́чку (Метл.)].
Покукова́ть – покува́ти.
• -ва́ть около чего – обкува́ти що. [Неха́й солове́йко гніздо́ в’є, а си́ва зозу́ленька обкує́].
Прилета́ть, прилете́ть – прилі́та́ти и прилі́тувати, прилеті́ти, прили́ну́ти (диал. прилену́ти), (во множ.) поприліта́ти и -лі́тувати. [Бу́дуть пташки́ приліта́ти, кали́ноньку ї́сти (Чуб. V). Прилеті́ла зозу́ленька та й сказа́ла «ку́ку» (Пісня). А я це, – ка́же, – прилину́ла, щоб розказа́ть тобі́, що чу́ла (Гліб.). Прили́нь, си́зий о́рле, бо я одино́кий (Шевч.). Ой прийди́ або прилени́ ти соколо́ньком до ме́не (Мет.). Уже́ ластівочки́ поприліта́ли (Харк.)].

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вістовни́ця, -ці, ж. Вѣстница. Зозуленька.... вістовниця принесе звістку. Мир. ХРВ. 83.
Гордови́на, -ни, ж. Раст. а) = Гордина. ЗЮЗО. І. 141. Вх. Пч. II. 37. б) Malva crispa. Вх. Пч. І. 11. З инших овочів найбільше ідять вишні, дальше дерен, черемху, гордовину. МУЕ. І. 109. Пішов у ліс... Чи горіх знайде хлопець, чи китицями гордовину.... Св. Л. 211. Ой у городі та гордовина, на гордовині та зозуленька. Чуб. V. 727.
2) = Гордівниця. Ой дівчино-гордовино, гордуєш ти мною. Чуб. V. 727.
3) = Городина. Желех.
Жалісли́во, жа́лісно, нар.
1) Сострадательно, сердобольно.
2) Жалобно, грустно. Сидить голубка, жалосно гуде. Чуб. V. 310. Ум. Жалісне́нько. (Зозуленька) жалісненько закувала. Чуб. V. 756.
Зако́вувати, -вую, -єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, -кую́, -єш, гл.
1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Св. Мр. V. 4. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв’язали. Макс. 159. Та Травина зав’язали, та в кайдани закули. Чуб. V. 1027.
2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп’є в неділю раненько. Грин. III. 661.
3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку. Чуб. III. 188.
Зозу́ленька, зозу́лечка, -ки, ж. Ум. отъ зозуля.
Зозу́ля, -лі, ж.
1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. II. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозу́лі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826.
2) — нічна́. Пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9.
3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозу́лька, зозу́ленька, зозу́лечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.
Ки́кати, -каю, -єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька. Гол. IV. 497.
Коб и Коби́, сз.
1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5.
2) Какъ. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446.
3) Ка́къ-бы. Пливе човен... коби не схитнувся. Гол. III. 299.
4) Пусть, лишь-бы. Легіні, коби здорові, не конче і журяться про це. Федьк. Коби зуби, то хліб буде. Посл.
II. Ку! меж. = Куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Кува́ння, -ня, с.
1) Кованіе. Кування молотом. К. Іов.
2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. Ум. Кува́ннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка. Мет. 40.
Кува́ти, кую́, -є́ш, гл.
1) Ковать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. Ном. № 661.
2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548.
3) Заковывать (въ цѣпи).
4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. K. ЧР. 42.
5) Наковывать (мельничный жерновъ). Мнж. 481.
6) Куковать (о кукушкѣ). Не сивая зозуленька в темнім лісі кувала. Макс.
7) — ре́чі недо́брії. Злословить. А тим часом вороженьки чинять свою волю: кують речі недобрії. Шевч.
8) — ли́хо. Причинять зло, вредъ. От яке лихо сі шинкарі кують. Г. Барв. 291.
Ку́ку́! меж.
1) Выражаетъ крикъ кукушки. Вилетіла зозуленька да крикнула куку! Чуб. V. 364.
2) Употребляютъ дѣти, когда, спрятавшись, подаютъ голосъ, чтобы ихъ замѣтили. А куку! Ном. № 9269.
Ле́гко, нар. Легко, легковѣсно; незатруднительно. Інший легко робить, а хороше ходить. Ном. № 1691. Біда здибає легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Легко йому лежати, пером землю держати. (Пожеланіе покойнику). Ном. № 356. Легко йому дихать! (Благожеланіе). Ном. № 4552. Щоб тобі так легко дихать! (Проклятіе). Ср. ст. Ле́гше и ле́кше. Ум. Леге́нько, леге́сенько. Піди собі тихенько і легенько з хати. Чуб. І. 135. Нехай тобі зозуленька, мені соловейко, нехай тобі там легенько, де моє серденько. Чуб. V. 73. Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. За помилки Зося легесенько скубла його за вухо. Левиц. І. 338. Ой як легесенько перстнику да котитися, а ще й легше, легше молодому та женитися. Чуб. III. 142.
Ліс, -су, м. Лѣсъ. Кривого дерева в лісі найбільше. Ном. № 2454. В ліс дров не возять. Ном. № 1456. Ум. Лісо́к, лі́сонько, лісо́чок. За темними лісоньками плаче дівка слізоньками. Чуб. V. 187. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку. Чуб. III. 164. Ув. Ліси́ще. Ви, ліси-лісища, ви, бори-борища. Чуб. І. 135.
Нами́стечко, -ка, с.
1) Ум. отъ нами́сто. Купи мені намистечко на білую шию. Чуб. V. 105.
2) При кипѣніи воды пузырьки возлѣ краевъ посуды. Перве намистечко у чавуні по-над краями, то вже вода починає закипати. Волч. у. З) Нами́стечко кува́ти. О кукушкѣ: куковать. Зозуленька... живе собі як панна, гуляє у садку, нічого не псує, по гілечках намистечко кує да скілько літ кому прожить віщує. Греб. 365.
Обко́вувати, -вую, -єш, сов. в. обкува́ти, -кую́, -є́ш, гл.
1) Оковывать, оковать кусокъ металла, обдѣлать ковкою. Я його (залізо) сам буду на горен класти, а ви тільки молотом обковуйте. Чуб. II. 239.
2) Оковывать, оковать. Обкували себе золотом. Левиц. І. 299.
3) Куковать, покуковать вокругъ чего. Нехай соловейко гніздо в’є, а сива зозуленька обкує. Нп.
Орі́х, -ха, м.
1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Соловійко на орісі, зозуленька на калині. Грин. III. 178.
2) мн. — боло́тяні, водяні́, чо́ртові. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Орі́шок, орі́шенько. Чуб. V. 11.
Пізнава́ти, -наю́, -є́ш, сов. в. пізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Ой як би я зозуленька, ой крилечка мала... то б я свого миленького по шапці пізнала. Мет. З ким жити, того й пізнавати. Чуб. І. 251.
Полина́ти, -на́ю, -єш, гл. Летѣть. Полинайте ж, дітки, пташками по світу: ти, синку, соловейком, а ти, доню, зозулею. ЗОЮР. II. 34. Сива зозуленька полинає. Мил. 193.
Попе́реду, нар.
1) Впереди, спереди. Сам хорунжий попереду йде. Макс.
2) Впередъ, напередъ. І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться. Шевч. 12. Посилає мене... попереду, а сам мусить би то йти за нами. ЗОЮР. І. 291.
3) Сперва, сначала. Ум. Попередо́чку. Летить зозуленька попередочку. Мет. 151.
Приліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. прилеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл.
1) Прилетать, прилетѣть. Прилітає зозуленька над ними кувати. Шевч. 32. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити од родоньку вісти. Чуб. V. 222. Прилетів орел з чорної хмари. Мет. 167.
2) Быстро приходить, придти, пріѣхать, прибыть.
Розві́дувати, -дую, -єш, сов. в. розві́дати, -даю, -єш, гл.
1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала. Чуб. V. 1045.
2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди, не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав. Чуб. V. 1163.
Сестра́, -ри́, ж. Сестра. То не сива зозуленька закувала, то не дрібна пташка щебетала, як сестра до брата на чужу чужину добрим здоров’ям покланялася. ЗОЮР. І. 24. Ум. Сестри́ця, сестри́чка, се́стронька, сестри́ченька. Чуб. III. 468; V. 78. Та нема ні братіка, ні сестриці-жалібниці. Часто употребляется какъ ласкат. между женщинами. Де твій брат, сестрице?
Черлени́ця, -ці, ж. ? Закувала зозуленька ой під черленицев. Гол. І. 161.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гру́стный, но = журни́й, но, сумни́й, но, тужни́й, но, жалібни́й, но, то́скний, но, журли́вий, во, тужли́вий, во. – Розважали дївчиноньку, та й журить ся журно. н. п. — Де узялась та зозуленька, у головках сїдала, жалібно кувала. н. д. — Десь далеко озивала ся тужлива сопілка. н. п. — Не хили ся сосно, бо й так мінї тоскно. н. п. — На що стали на папері сумними рядами? К. Ш.
Жа́лко = 1. жа́лісно, жа́лібно, здр. — жалібне́нько, порів. ст. — жальнїше, жалібнїше. — Де узялась та зозуленька, у головках сїдала, жалібно кувала. н. д. — Голоснїше, жалібнїше, щоб вітри почули. К. Ш. 2. жа́ль, жа́лко, жа́лько, шко́да́. — Не вернув ся із походу гусарин-москаль, чого ж мінї його шко́да, чого його жаль? К. Ш. — Ой полети галко, де мій рідний батько, нехай мене одвідає, коли йому жалко. н. п. — Дорогий гість, та шко́да, що в піст. н. пр. — Кров не вода, розливати шкода́. н. пр.
Забо́ръ = 1. на́бір, брання́ на́бір. — Въ забо́рѣ сто рубле́й = набо́ру 100 рублїв, набрано на 100 р. 2. барка́н (С. З. Ш.), парка́н (С. Пав. Л.), дїлова́ння (С. Пав. З.), дїлу́ва́ння (С. Аф.), (з паль) — частокі́л. — Але і до паркану жеби нїхто не приходив. Бант. Кам. С. З. — Ой летїла зозуленька через дїловання — а вже ж мінї докучило в сьвітї горювання. н. п. — Баркан високий. С. Аф.
Зауны́вный, но = жалібни́й, но, журни́й, но (С. Л.), журли́вий, во (С. З.), сумни́й, но. — Де узялась та зозуленька, у головках сїдала, жалібно кувала. н. д. — Все я бачив; од усього серце надривалось, — і тодї журливе слово на папір прохалось. В. Щ.
Коку́шка, пт. Cuculus canorus = зозу́ля, здр. зозу́лька, зозу́ленька, зозу́лечка. С. З. Л. Аф. — Ой ти, моя родинонька, не цурай ся мене, хоч сизою зозулею перекуй до мене. н. п. — Прилетїла зозуленька, та й крикнула: ку-ку! н. п. — Десь узялась сиза зозуленька, у головках сїдала, жалібно кувала. н. д.
Куку́шка, куку́шечка, пт. Cuculus canorus = зозу́ля, зозу́лечка, зозу́ленька, зозу́лька. С. Аф. З. Л. — Прилетїла зозуленька та й крикнула: ку-ку! н. п. — Ой коли б же я зозуленька, то я б собі крильця мала, ой стрепенулась, полинула б та до свого сина Івана. н. п.
Но́вость = 1. нови́зна. С. Жел. 2. нови́на́ (С. З. Л.), здр. нови́нонька, перв(ш)ина́ (С. Л.). — Чи чули ви, добрі люди, таку новину́: породила та попівна дитину малу. н. п. — Ой у нас на селї нови́на: зацьвіла у лузї калина. н. п. — Серед села стала ся нови́на: счарувала Парасина вдовиного сина. н. п. — І ще раз побувати, про наші родини і другі новини усе щоб росказати. Ст. в. — Ой летїла зозуленька через наші села, принесла нам повиноньку для всїх нас веселу. н. п.
Прилета́ть, прилетѣ́ть = прилїта́ти, прилетїти, прили́нути, кілько — поприлїта́ти. — Прилетїла зозуленька, та й сказала: куку! н. п. — Прилинь, сизий орле, бо я одинокий. К. Ш. — Не кинь сиротою, як кинув діброви, прилини́ до мене хоч на одно слово К. Ш. — О милий мій! Прилинь скоріше. К. Е. — А я се, каже, прилинула, щоб росказать тобі, що чула. Б. Г. — Ой рад би я, милая моя, та до тебе прилину́ти, перегородили вороги дорогу, що нїкуди й обминути. н. п.
Слы́шно = чу́ти, чу́тно́ (С. З. Л.), чу́тки (С. З. Л.), чуть, чува́ти, чуте́нько. — Аж на небі чути, як мухи кашляють. н. пр. — Колос од колосу — не чути голосу. н. пр. — Не чуть нїчого. — Не чуть плачу, нї гармати, тільки вітер виє. К. Ш. — Ой кувала зозуленька — тепер не чувати. н. п. — Як озвав ся та Палїй Семен та сидячи у темницї, та сталось чутно, та сталось чутенько у царя на столицї. н. п.

Запропонуйте свій переклад