Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «камінь»
Шукати «камінь» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Берегово́й – берегови́й, побере́жни[і]й, прибере́жний, надбере́жний, відбере́жний. [Берегови́й, відбере́жний ві́тер (дующий от берега). Побере́жній ка́мінь, пісо́к]. • Б. житель – бережа́нин. • Б-ая трава, сено – бережи́на́, берегове́ сі́но. |
| Бруся́к – млино́ви́й ка́мінь верхня́к. |
| Булы́жник – брукови́й ка́мінь (р. -меня), кругля́к, (в большой глыбе) дика́р (р. -ря). |
| Булы́жный – брукови́й (ка́мінь). |
| Вени́са́ – (ка́мінь) грана́т. |
| Веретено́ – верете́но (ум. вереті́нце). [На соро́чку не напря́ла, вереті́н не було́. Два вереті́нця напря́ла]. – То же в смысле стержень, как часть разл. снарядов машин. [Вода́ б’є́ться об коле́са, коле́са кружля́ють, і зуба́ми верете́но ко́лесо хапа́є, верете́но як на жо́рнах ка́мінь оберта́є (Рудан.)]. |
| Ве́рхний – горі́шній, ве́рхній, ви́шній. [Горі́шній по́верх у буди́нкові. Ка́мінь у млині́ бува́є горі́шній і долі́шній. Ве́рхня ще́лепа. Ве́рхня губа́. Подиви́ся, моя́ до́ню, в ви́шнюю квати́рку]; (об одежде, слое земли) пове́рхній. [Сая́н – пове́рхня жіно́ча ша́та (Ор. Лев.), Пове́рхній шар землі́]. |
| Выве́тривать, -ся, вы́ветрить, -ся –
1) виві́трювати, -ся, прові́трювати, -ся, прові́трити, -ся. [Одчини́ ха́ту, хай виві́трюється]; 2) (о камне, жидкости) вітрі́ти, звітрі́ти, виві́трюватися, ви́вітритися. [Ка́мінь вітрі́є. Без за́тички горі́лка звітрі́є]; 3) (о паровом поле) підпа́рюватися, підпа́ритися. • Выве́тривающий – вивійни́й. • Вы́ветрившийся – звітрі́лий, ви́вітрі́лий. |
| Гора́ –
1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду). • Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру). • Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́. • Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́. • Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́. • Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на. • Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя. • На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі. • Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я. • Отрог горы́ – відно́га. • Цепь гор – па́смо гір. • Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям. • В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́]. • По́д гору – з гори́. • По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли]. • Через го́ру – через го́ру, через верх. • Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю. • На горе́ – на горі́. • Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный. • Житель гор, см. Го́рец. • Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися. • Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го. • Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі. • Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч). • Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка; 2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч. • Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру. • Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́. • Горо́ю, нар. – 1) горо́ю, як гора́. • Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́. • Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло. • Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла. • Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву. • Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким); 2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м. |
| Диа́метр – дія́мет(е)р (р. -тра), попере́чник, прогі́н (р. -го́ну), пролі́т (р. -льо́ту), про́мір (р. -міру). [Млино́вий ка́мінь має три арши́ни у прого́ні]. |
| Дика́рь –
1) (о людях нисшей культуры) дику́н [Австралі́йські дикуни́], (редко) дика́нь [Чорномо́рський дика́нь (Мова)]; соб. ди́ча (р. -чі). [За́мчано кобзаря́ на край сві́ту, між азія́тську ди́чу (Куліш)]; 2) (нелюдим) відлю́док, відлю́дник, нелю́да, дича́р (р. -ря́), (чаще о животных) дича́к. [Анто́сь, хоч і не пе́рший раз у гостя́х, проте дичаре́м таки́м, що ну! (Свидн.). Оце́й пі́вень – сві́йський, а той – дича́к, не йде до поро́га (Звин.)]; 3) (камень) дика́р (р. -ря́), ка́мінь-дика́р. |
| Долби́ть, до́лбливать, долбну́ть –
1) до́вба́ти, довбти́, довбону́ти, продо́вбувати. [Вода́ і ка́мінь довбе́. Кра́пля по кра́плі – продо́вбує ске́лю (Дніпр. Чайка)]. • Долбя́щий – до́вба́ло, довбу́н, довба́ч. • До́лбленый – до́вбаний. 2) завча́ти, см. Зубри́ть. |
| Дружи́ть –
1) приятелюва́ти, прия́знувати, дружи́ти з ким [З москале́м дружи́, а ка́мінь за па́зухою держи́ (Ном.)], товаришува́ти; (о женщинах) подругува́ти. [Ка́тря вже подругува́ла з сі́льськими дівча́тками (М. Вовч.)]; 2) -жи́ть кому (желать, делать добро) – дружи́ти кому́. [Дру́гу дружи́, а дру́гого не гніви́ (Ном.)]. |
| Дря́блый –
1) щу́плий, ми́ршавий [Щу́пла дити́на. Щу́пле деревце́. Уве́сь він яки́йсь ми́ршавий], плю́скний [Оди́н гіро́к тверди́й, а всі плю́скні], в’я́лий, прив’я́лий, зів’я́лий [В’я́ла ри́ба. Зів’я́ла ре́дька], (о дереве, раст., овощах) тру́хлий, трухля́вий; 2) (рыхлый, скважистый) пухки́й, дірча́стий. [Пухка́ земля́. Дірча́стий ка́мінь]. |
| Еду́чий – їдки́й. • -честь – ї́дкість (р. ї́дкости). • Еду́чий, е́дкий или адский камень – пеке́льний ка́мінь, ля́піс (р. -су). |
| Жгу́чий –
1) пеку́чий, палю́чий [Пеку́че (палю́че) со́нце. Палю́чий по́гляд. Палю́ча мрі́я. Пеку́ча потре́ба. Найпеку́чі́ші пита́ння на́ших часі́в]; (о ветре, о кнуте) жалки́й, смальки́й. [Жалки́й баті́г]; (о холоде, морозе) пеку́чий, лю́тий, (г)о́стрий, жижки́й [Я не ляка́лась, моро́зу жижко́го (Олесь)]; (о крапиве и др. растениях) жалки́й, жалли́вий, жарки́й, жижки́й, жигу́чий. [Це не жалка́ кропива́, а глуха́. Кропива́ така́ жарка́, – аж дим іде́]. • -чая крапива – жалка́ кропива́, кропива́-жижку́ха. • Жгу́чие слёзы, жгу́чий поцелуй – сльо́зи пеку́чі (палкі́), поцілу́нок палю́чий (палки́й). • -чая кровь – гаря́ча кров. • -чая боль – пеку́чий біль (р. бо́лю) (м. р.), болю́чий біль; 2) жгу́чий камень (Lapis causticus) – чо́ртів (р. -вого) ка́мінь, пеке́льний ка́мінь, ля́пис. |
| Жё́сткий –
1) тверди́й, суту́гуватий. [Тверди́й ка́мінь. Суту́гувате (тверде́) м’я́со]; 2) (не гибкий, грубый) цупки́й, ше[о]рстки́й, жорстки́й, шкарубки́й, різки́й, мульки́й. • -кая кожа – цупка́ (шкарубка́) шку́ра. • -кое сукно – цупке́ сукно́. • -кие волосы – цупке́ (шорстке́, жорстке́) воло́сся. • -кие руки – шерсткі́ (шкарубкі́) ру́ки. -кая постель – мулька́, тверда́ посте́ля. • -кий песок – різки́й (жорстки́й) пісо́к. • Жё́сткая вода – тверда́ вода́, (реже) різка́ вода́. • Жё́сткие слова – різкі́, жорсто́кі слова́. |
| Жирови́к –
1) (жирово́й нарост на теле) жирва́к (ум. жирвачо́к) (Сквир. п.); 2) кагане́ць. [Засвіти́ла-б кагане́ць, та вже лій уве́сь ви́горів]; 3) камінь-жирови́к, стеати́т (Steatites). |
| Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́. |
| Заскрежета́ть – заскрегота́ти (-гочу́, -го́чеш), заскреготі́ти (-гочу́, -готи́ш), (однокр.) скреготну́ти, скрегну́ти; см. Скрежета́ть. [Скри́кнув він, заскреготі́вши зуба́ми (Стор.) Скрегну́в розлю́чений го́лос, як залі́зо об ка́мінь (Коцюб.)]. |
| Зуб –
1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) руба́к, їда́к (-ка), макої́д (-да); мн. (у челов., животн.) зу́бы (dentes) – зу́би (-бів). [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Номис)]. • Передний зуб – пере́дній зуб. • Коренной зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́), (у жив.) жвач (-ча). • Коренной задний зуб, зуб мудрости – чере́ній зуб, череня́к, зуб му́дрости. • Молочный зуб – моло́чний зуб, теля́чий зуб, мн. телячки́ (-кі́в). • Глазной зуб – о́чний зуб. • Волчий зуб – во́вчий зуб. • Зуб резец – сміюне́ць (-нця́), (у жив.) різа́к (-ка́), сіка́ч (-ча́). • Зуб клык – і́кло и кло, клива́к, мн. і́кла, кла (р. клів), кливаки́ (-кі́в). • Вставной зуб – вставни́й зуб. • Искусственный зуб – шту́чний зуб, ро́блений зуб. • Мелкие -бы – дрібні́ зу́би. • -бы выпали – зу́би повипада́ли, ви́пали, посхо́дили. • Рвать -бы – рва́ти зу́би, тягти́, тягну́ти зу́би, бра́ти зу́би. • -бы прорезываются – зу́би рі́жуться. • -бы шатаются – зу́би хита́ються. • -бы болят у кого – зу́би боля́ть кого́. • У меня болят -бы – мене́ боля́ть зу́би. • Лишить -бо́в кого (обеззубить) – збеззу́бити кого́, (перен.) підрі́зати кому́ зу́би. • Лишиться -бо́в – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти. • Проесть, с’есть -бы на чём – з’ї́сти зу́би на чо́му. • Положить -бы на полку (голодать) – покла́сти зу́би на поли́цю. • Ударить по -ба́м – да́ти в зу́би кому́, заги́ли́ти по зуба́х кому́. • Посчитать кому -бы – повибива́ти, порахува́ти зу́би кому́. • Оскаливать, -лить -бы – вищиря́ти, ви́щирити зу́би, вишкіря́ти (и шкі́рити), ви́шкірити зу́би, (диал.) зашкі́рюватися до ко́го (Стеф.), (огрызаться) відз(в)іря́тися. [Лежи́ть соба́ка, та й відзіря́ється (Полт.)]. • -бы скалить (насмехаться) – скалозу́бити, смішкува́тися з ко́го, бра́ти на глум кого́, глузува́ти з ко́го; см. Насмеха́ться. • Полно -бы скалить – го́ді тих смі́шків, го́ді зу́би ясни́ти, до́сить глузува́ти. • Что -бы скалишь (кажешь)? – по чім зу́би продає́ш? • Ему на зуб не попадайся – йому́ на зуб не дава́йсь! • Точить, острить скалить -бы на кого – гостри́ти зу́би на ко́го. • Острить -бы на что – ла́ситися на що. • -бы чесать (болтать вздор) – тереве́ні пра́вити; см. Вздор. • Говорить сквозь -бы – ціди́ти (сов. проціди́ти) крізь зу́би. [Стрепену́вся і крізь зу́би проціди́в (Кониськ.)]. • Щёлкать, щёлкнуть -бами – кла́цати, кла́цнути зуба́ми. [Вовк як кла́цне зуба́ми (Рудч.). Зуба́ми кла́цав, мов-би пес (Котл.)]. • Скрежетать -ми – зуба́ми скрегота́[і́]ти, скрипі́ти, скрипоті́ти. • Стучать -бами (от дрожи) – зуба́ми цокоті́ти, зуба́ми дзвони́ти. [Дрижи́ть, як мо́крий хірт, зуба́ми, знай, цоко́че (Греб.)]. • Зуб на зуб не попадает у кого – зу́б(а) з зу́бом не зведе́ хто, зу́би цоко́чуть у ко́го, зуба́ми цоко́че хто. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка)]. • Око за око, зуб за зуб – о́ко за о́ко, зуб за зуб. • Сжать -бы – зціпи́ти зу́би. [А вона́ ті́льки зу́би зціпи́ла (М. В.)]. • Разжать -бы – розня́ти, розці́пити зу́би. • Хватить -бами – гризну́ти кого́. [А як гризне́ його́ соба́ка (Звин.)]. • Крошить -бами – трощи́ти що. • Заговаривать -бы кому – замовля́ти зу́би кому́. [Зубі́в ви не замовля́йте (Мирн.)]. • В -ба́х навязнуть у кого (надоесть) – в зуба́х нав’я́знути кому́. • В -ба́х завязнуть – в зу́би зав’я́знути, у зуба́х застря́(г)нути. [Взя́ла та в зу́би і зав’я́зла (лушпи́на) (Звин.)]. • С густыми -бами – густозу́бий. • С редкими -бами – рідкозу́бий. • С гнилыми -бами – гнилозу́бий. • С волчьим -бом – вовкозу́бий. • Без одного или нескольких -бо́в – несповназу́бий, щерба́тий. [Мене́ в москалі́ не ві́зьмуть, бо я несповназу́бий (Звин.). Щерба́тий рот]. • Вооружённый до -бо́в – озбро́єний (геть, аж) до зубі́в; 2) (часть снаряда) зуб, зубо́к (-бка́); мн. зу́бья – зу́б’я (-б’я, ср. р.), зубки́; см. Зубе́ц 1; 3) (злоба) храп (-пу). • Иметь на (против) кого зуб – ма́ти храп на ко́го. |
| Из и Изо, предл. с род. пад. –
1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чо́го. [Ви́йшов з води́ (Єв.). А тим ча́сом із дібро́ви коза́к виїжджа́є (Шевч.). Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис)]. • Смотреть из окна – диви́тися, вигляда́ти з вікна́. • Из какого он звания – з яко́го він ста́ну, з ко́го він, з яки́х він. • Её вырвали из его рук – її́ ви́рвали (ви́дерли) з його́ рук или йому́ з рук. • У него и́з носу кровь идёт – у йо́го (йому́) з но́са кров іде́. • Вычитать из жалованья – виверта́ти з платні́. • Черпать воду из источника – черпа́ти во́ду з джерела́. • Цитата из Шевченка – цита́та з Шевче́нка. • Выйти из себя – знесамови́тіти, знетя́митися. • Из года в год – від ро́ку до ро́ку. • Из рода в род – від ро́ду до ро́ду. • Из конца в конец – від кра́ю до кра́ю. • Так что ж из этого? – то що ж (і)з то́го? • Что из того, что… – що з то́го, що…; що по то́му, що… [Що-ж по то́му, що коха́ю, коли́ в не́ї не бува́ю (Грін. III)]. • Он хорошо отвечал из географии – він до́бре відка́зував з геогра́фії. • Изо всех сил – з усіє́ї си́ли (снаги́), що-си́ли, що було́ си́ли (снаги́), чим дуж, як ті́льки мо́га. • Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) – з вас (з них, з усі́х), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи́) вас (їх, усі́х). [Хто з вас не грі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Єв.). Хто з-поміж нас городя́н тепе́р не нерво́вий? (Крим.). З-межи́ всіх найкра́ща (Свидн.)]. • Большая часть из них, из среды их – (най)бі́льша части́на, бі́льшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. • Из средины, из среды чего – з середи́ни чого́, (і)з-серед, (і)з-посеред чо́го. [Озва́всь до нас із-посере́д чужини́ знако́мий го́лос (Куліш)]. • Посуда из чистого золота, серебра – по́суд із чи́стого (щи́рого) зо́лота, срі́бла. • Дом построенный из брёвен, из кирпича – буди́нок збудо́ваний з де́рева, з[ви́]муро́ваний з це́гли. • Обед из пяти блюд – обід на п’ять страв. • Эскадра из семи кораблей – еска́дра на сім кораблі́в; 2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чо́го. • Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения – із стра́ху́, з бо́ясти, з нена́висти, з почуття́ самоохоро́ни. • Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам – з ми́лости, з жалю́, із співчуття́ до нас. • Из своекорыстных побуждений – з своєкористо́вних моти́вів. |
| Известня́к, минер. – вапня́к (-ку́). [Вапня́к ду́же тверди́й ка́мінь, здебі́льшого я́сно-сі́рого ко́льору (Троян.)]. |
| Изла́мывать, -ся и Изла́мливать, -ся, излома́ть, -ся и Изломи́ть, -ся – лама́ти, -ся, полама́ти, -ся, злама́ти, -ся, ломи́ти, -ся, зломи́ти, -ся, поломи́ти, -ся, (на куски) трощи́ти, -ся, потрощи́ти, -ся; срвн. Лома́ть, -ся. [Злама́в ко́су об ка́мінь (Харківщ.)]. • Изло́манный – пола́маний, зла́маний, поло́маний, зло́маний, потро́щений. |
| Ка́мень –
1) ка́мінь (р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)]. • Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)]. • Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь. • Аспидный -мень – писа́рський лупа́к. • Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння). • Винный -мень – ви́нник (-ка). • Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту). • Гороховый -мень – горохови́к. • Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́). • Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2. • Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)]. • Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)]. • Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с. • Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)]. • Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь. • Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь. • Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень. • Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)]. • Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь. • Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к. • Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2. • -мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние. • Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь. • Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш). • Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти). • Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту). • Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь. • Синий -мень – а) (берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти); б) (медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю). • Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н. • Сточный -мень – камі́нний ришта́к. • Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь. • Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́). • Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня). • Философский -мень – філосо́фський ка́мінь. • Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь. • Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю. • Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)]. • Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)]. • Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)]. • Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що. • -мни возопиют – камі́ння заголо́сить. • Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)]. • Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в. • Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід). • Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба). • Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть. • Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь. • -мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що. • Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати. • Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то. • Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь. • Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав. • Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в. • Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю; 2) мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́). • Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь. |
| Ка́пать, ка́пнуть и Ка́нуть –
1) (падать каплями) ка́пати (-паю, -паєш и ка́плю, -плеш, -плють), ка́пнути, кра́пати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), кра́пнути, (иногда: о дожде, крови) ця́п(к)ати, ця́пнути и ця́нути, (о слезах, крови иногда) ка́нути, сов. кану́ти; (учащённо, беспрерывно) капоті́ти, крапоті́ти, ляпоті́ти, цяпоті́ти. [Чу́ю сльо́зи на моє́ лице́ ка́пають, ка́пають (Грінч.). До́щик, до́щик ка́пає дрібне́нько (Пісня). До́щик кра́пле (Рудч.). Дав Бог ве́сну, ві́є тепло́м, із стріх вода́ ка́пле (Пісня). Ка́пле кровця́ у крини́цю (Рус. Дн.). Хоч по ка́пельці до́щик кра́па на ка́мінь, а таки́ прої́сть його́ (Квітка). Кровцю́ пусти́ла – кровця́ ця́пала; де кровця́ ця́пне, це́рковця ста́не (Kolb.). Ой зо́ре, зо́ре! – і сльо́зи ка́нуть (Шевч.). З палаша́ кровця́ ка́не (Голов.). До́щик, до́щик, аж із стрі́хи капоти́ть (Пісня). З стрі́хи ляпоти́ть (Грінч. III). День і ніч дощі́ холо́дні б’ють о ві́кна, цяпотя́ть (Франко)]. • Пот -пал с его лица – піт ка́пав йому́ з лиця́. • С кровли -плет – з стрі́хи ка́пає, ка́пле. • Свеча -ет – сві́чка ка́пає. • Над нами не ка́плет – на го́лову нам не тече́; дощ не йде; 2) -пать, ка́пнуть что (лить по капле) – ка́пати, ка́пнути що у що, куди́. • -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды – ка́пай лі́ки по п’ять кра́пель у ло́жечку води́; 3) (пропускать сквозь себя капли) протіка́ти, текти́. • Крыша, потолок -плет – дах, сте́ля протіка́є, тече́. |
| Ка́пля –
1) кра́пля, крапли́на и крапели́на (диал. зап. кро́пля), ка́пля, капли́на и капели́на, ка́пка, ця́тка, цяти́на. [Кра́плями піт тече́ (Свидн.). А сльо́зи бу́йними кра́плями коти́лися по щока́х (Крим.). Кра́плі роси́ (Л. Укр.). Крапли́ни дощові́ї (Самійл.) Лиси́ця од дощу́ під бо́рону хова́лась: не вся́ка, каза́ла, ка́пля ка́пне (Номис). По ка́плі ви́точу з йо́го дия́вольську кров (Сторож.). Дав для оче́й при́мочку, по де́сять ка́пок тре́ба ка́пати (Звин.). Бу́ду пи́ти, бу́ду пи́ти й кро́плі не пу́щу (Чуб. V). Йди по во́ду, бо нема́ води́ й ця́ти (Черкащ.)]. • -пля жира на воде, борще и т. п. – ска́лка, ум. ска́лочка, скали́нка (жи́ру, си́тощів). [Збира́ють з стра́ви скалки́ жи́ру (Номис). Жи́ру в борщі́ нема́ і ска́лочки (Хорольськ п.)]. • След от -пли воска, свечи и т. п. на одежде – нака́пане (-ного), (пров.) капну́х (-ха́). • Спадать (ниспадать) -ми – спада́ти кра́плями. [Журли́во, ти́хо гомони́ть вода́, – немо́в сльоза́ми, кра́плями спада́ (Л. Укр.)]. • Падать -ми – па́дати кра́плями. • Что -пля в море – як кра́пля (крапли́на) в мо́рі. • Как две -пли воды (похож) – як ви́капаний, як ви́литий. • -пля в -плю кто – кі́стка й ма́стка чия́ или хто, ка́пка в ка́пку, то́чка в то́чку, ця́тка в ця́точку хто, як ви́капаний хто, (пров.) нескі́щений хто. • -пля по -пле – кра́пля по кра́плі, ка́пля по ка́плі. • -пля по -пле и камень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь довбе́ (розбива́є). • Вытекать, вытечь -плями – вика́пувати, ви́капати. [О́чі так пла́чуть, так пла́чуть, що ви́капають (Стефаник)]. • Застучать -плями (о дожде) – запороща́ти (в що). [Дощ у вікно́ запороща́в (Сл. Гр.)]. • До последней -пли крови – до оста́нньої кра́плі кро́ви; 2) (малость, крошка) кри́хта, дрі́бка, (росинка) рі́ска, рі́сочка; см. Капелька 2. [У Шевче́нка нема́ й кри́хти націона́льного ворогува́ння (Грінч.). Аби́ на зе́млю ні дрі́бка хлі́ба, ні вина́ не впа́ла (Яворськ.)]. • И -пли во рту не было – і рі́ски (і кри́хти) в ро́ті не було́, і рі́ска в ро́ті не була́. • До -пли (до конца, всё) – до кри́хти. [І все до кри́хти розказа́ла (Шевч.)]. • Ни -пли (нисколько) – ні (ані) кри́хти, ані (ні) гич, ані (ні) раз, ані цюк, ані пік (Федьк.); см. Ка́пелька 2. [Горі́лки в бари́лі ані цюк (Сл. Гр.)]. • В нём нет и -пли ума – він не ма́є і кри́хти (дрі́бки) ро́зуму. |
| Капри́зный – (привередливый) вередли́вий, примхли́вий, примхува́тий, капри́зний, капри́зуватий, моро́чливий, (причудливый) химе́рний, витребе́нькуватий, заба́гливий, (упрямый) упе́ртий, норови́стий, норовли́вий, нату́ристий, комизи́стий. [Впе́ртий як ка́мінь і вередли́вий як дити́на (Мирн.). Ти до́бре зна́єш: ми твої́ є ді́ти, слабі́, нікче́мні і капри́зні ді́ти (Франко). Цить! моро́чливий (Звин.). Чорня́вая дівчи́нонька норови́стая (Пісня). Нена́че химе́рная хви́ля (Л. Укр.). Ди́ке химе́рне воно́ (мо́ре) (Л. Укр.)]. • -ная выходка – ви́брик (-ку); срвн. Капри́з. -ный человек, см. Капри́зник. |
| Ката́ть, ка́тывать, катну́ть –
1) коти́ти, котну́ти, покоти́ти, кача́ти, покача́ти, точи́ти, поточи́ти що или чим по чо́му; срвн. Кати́ть. [Коти́ти коло́ду (Сл. Ум.). Ска́же вона́ мені́ роби́ти: під го́ру ка́мінь точи́ти (Пісня)]. • -та́ют и ка́тят большой камень – ко́тять вели́кий ка́мінь. • Катни́ ещё разок – котни́ ще хоч раз. • -та́ть шаром – коти́ти ку́лею. • Шары -та́ть – коти́ти ку́лі. • -та́ть колесом – коти́ти ко́лесом. • -та́ть по земле, по полу – кача́ти по землі́, по підло́зі. [Вони́ і ну його́ кача́ти та верті́ти, по́ки аж прочу́нявся він (Рудч.)]; 2) (кого: возить) ката́ти, вози́ти кого́. • -та́ть в бричке – ката́ти бри́чкою. • -та́ть на лошадях – ката́ти кі́ньми. • -та́ть в лодке – ката́ти чо́вном. • -та́ть саночки (взад и вперёд) – вози́ти саночки́. • -та́ть кого по окрестностям – вози́ти кого́ по око́лицях; 3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) ката́ти, гони́ти, ганя́ти(ся). • -та́й-валяй! – жени́ на всю! га́йда та й га́йда! • -та́ть во всю (ивановскую) – гони́ти на всі за́ставки́, що-ду́ху, скі́льки духу. • Катну́ть – покоти́ти, поката́ти, махну́ти, пода́тися куди́; см. Покати́ть 2; 4) (двигаться во всю, делать что во всю) ката́ти, вали́ти, па́рити, чеса́ти; см. Жа́рить 2. [Сліпо́му нема́ гори́: куди́ попа́в, туди́ й вали́ (Номис). Ма́ти па́рить по селу́, а ми собі́ ки́снем (Рудан.). Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (Чуб.). Матю́шо! ката́й «Гу́си»! (Тобіл.)]; 5) (придавать округлённую форму) ката́ти, кача́ти, валя́ти. • -та́ть свечи – кача́ти свічки́. • -та́ть хлебные шарики – кача́ти кульки́ з хлі́ба; 6) (что: придавать гладкость ими плоскость) кача́ти що. [Хоми́ха кача́ла корж (Н.-Лев.).]; (о белье) кача́ти, маґлюва́ти (о металлах) кача́ти, вальцюва́ти, (о шерсти) би́ти, валя́ти, вали́ти, (о сене) грома́дити сі́но; 7) (бить кого) чеса́ти, пі́рчити, пері́щити кого́; см. Бить, Лупи́ть. [Явту́х Рябка́ все знай по жи́жках че́ше (Г. Арт.). Меч самобі́єць чеса́в уже́ його́ ві́йсько (Грінч. I). Наро́д як зсади́в во́вка, як поча́в пі́рчить (Казка). Пері́щили, пері́щили, аж пі́р’я леті́ло (Шевч.). Дощ ці́лий день пері́щить (Київ.)]. • И пошёл -та́ть (бить) – і дава́й чеса́ти. • Ка́танный – ка́таний; (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; (о металле) ка́чаний, вальцьо́ваний; (о шерсти) би́тий, ва́ляний; (о тесте) ка́чаний. |
| Кова́ть –
1) кува́ти и (реже) ку́ти (кую́, кує́ш), (преимущ. о холодной ковке) клепа́ти (-па́ю, -па́єш и кле́плю, -плеш), (выковывать) вико́вувати що. [Ой, кова́лю, ще й ти, ковале́ньку, чом не кує́ш залі́за тоне́нько? (Гнід.). Князь Бори́с усе́ плуги́ кува́в та лю́дям дава́в (Номис). Важкі́ його́ уда́ри нас кую́ть мов те залі́зо (Франко). У тій ку́зні кова́ль кле́пле (Франко)]. • -ва́ть гвозди, подковы – кува́ти (вико́вувати, виробля́ти) цвя́хи́ (цвяшки́, гвіздки́), підко́ви. • -ва́ть жорнов – насіка́ти млино́вий ка́мінь (и жо́рно). • -ва́ть в два, в три молота – кува́ти в два, в три мо́лоти. • Куй железо, пока горячо – кова́ль кле́пле, по́ки те́пле; куй залі́зо, коли́ гаря́че (Приказки); 2) (подковывать) кува́ти (ку́ти), підко́вувати кого́. [Я ба́чила, хтось до вас строка́того ко́ника приво́див ку́ти (М. Вовч.)]; 3) (о мерных ударах, голосе) кува́ти (ку́ти), (о мерном трещанье шашня, сверчка, кузнечика и т. п.) с[ц]вірча́ти, співа́ти, тріща́ти. [З гру́бих голосі́в вирива́ється й кує́, як у дзво́ник, молоди́й, приє́мний контра́льто (Васильч.). Ці́лу ніч співа́ цвірку́н, і спать не дає́ (Звин.)]. • Ко́ванный, прич. – ко́ваний, ку́тий, кле́паний; підко́ваний. |
| Ком – гру́да, гру́дка, груди́на, грудома́ха, (катышок) бала́бух, (пров.) кімса́, окове́лок (-лка), куба́ток (-тка) (собир.) куба́ття (земли) гру́д(к)а (землі́), (глыба) бри́ла, (теста) бала́бух, га́лка, галу́шка, (глины) гру́дка, ва́льо́к (-лька́), шуру́валок, (волос сбитый) ковто́к (-тка́), ковтя́х, ко́вту́н, ля́мус, (ниток, шерсти) жмут (-та), (у горшечников: большой) коби́ла, (малый) пласто́к (-тка́), (глыба воску) ка́мінь (-меня), бри́ла во́ску, (мёрзлый) мерзля́к, гру́дка. • -мья, собир. – гру́ддя (ср. р.), гру́да́, бри́лля́. • -мо́м (о вещах) – жу́жмом. • -мо́м ему земля – щоб йому́ моги́ла запа́лася; щоб йому́ землі́ на гру́ди наложи́ло; щоб його́ по сме́рті з землі́ ви́кинуло. • -мо́м упасть (быстро) – опу́кою впа́сти. • Первый блин -мо́м – (ободрительно) пе́рша (ри́ба) не ло́виться; без на́вички ба́тька тя́жко би́ти; (насм.) спекли́: на́те лю́ди з’ї́жте; пе́рша (ча́рка) коло́м. • Снежный ком – га́лка (гру́дка) сні́гу, сні́жка. • Волосы сбились в ком – воло́сся скімши́лося, склочи́лося, склочі́ло(ся). |
| Ко́рень –
1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)]. • -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)]. • -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба. • -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя. • -рень книги, см. Корешо́к 3. • -рень дела – поча́ток спра́ви. • -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар). • Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й). • Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів). • Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням. • Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)]. • До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що. • Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́. • Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть. • С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що. • С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем). • Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)]. • Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння). • Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися. • Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го. • Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку). • В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно). • При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)]. • Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що. • -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2; 2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння. • -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба). • -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту). • -рень винный – а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда. • -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь. • -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків). • -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́. • -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту). • -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа). • -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́). • -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая). • -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́). • -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник. • -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь. • -рень железный, см. под Желе́зный. • -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во. • -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка. • -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь. • -рень золотой – а) Lilium martagon L., см. Ли́лия; б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий. • -рень зубной, см. Камнело́мка. • -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля. • -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на. • -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник. • -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка. • -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н. • -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий. • -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля. • -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за). • -рень параличный, см. Пере́ступень. • -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна. • -рень пьяный, см. Белена́. • -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь. • -рень рвотный – а) см. Ко́петень; б) іпекакуа́на. • -рень сальный, см. Око́пник. • -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь. • -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к. • -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний. • -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця. • -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́. • -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь. • -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея. • -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б. • -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к. • -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська. • -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння); 3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий; 4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі. • Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного; 5) грам. – ко́рінь. • -рень слова – ко́рінь сло́ва; 6) мат. – ко́рінь. • -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n. |
| Кори́чневый – цинамо́новий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (каштанового цвета) бруна́тний, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (зап.) гніди́й. [Су́кня цинамо́нового ко́льору (Крим.). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Укр.). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (Звин.). Гніди́й птах (Верхр.). Гніде́ про́со (Верхр.)]. • -вый камень, минер. – есоні́т (-та и -ту), цинамо́новий ка́мінь (-меня и -меню). |
| Коса́ –
1) (женская) коса́, (вин. п. ко́су, мн. ко́си, кіс, ко́сами и кі́с(ь)ми), ум. кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, коси́ця. [Ді́вка ко́су че́ше (Пісня). Дівки́ гуля́ють, кі́сками ма́ють (Грінч. III). Що-субо́ти ізмива́ла і кі́соньку запліта́ла (Пісня)]. • У девушки нрав -со́ю закрыт – у ді́вки коса́ до по́яса, а ду́мкою й коло мізи́нця не обведе́ш. • Мелко заплетённая -са́ – коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці). • -са́ венком – джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів). • -сы положенные над ушами – кітки́ (-то́к). • С большой -со́й – коса́тий. • С чёрной, светлой, толстой -со́й – чорноко́сий, ясноко́сий, товстоко́сий. • Без -сы – безко́сий. • -са́ китайца неприкосновенна – коса́ в кита́йця недоторка́нна; 2) (конец, уголок) ріг (р. ро́гу), ріжо́к (-жка́), хвіст (-оста́), кіне́ць (-нця́). [Взяла́ ху́стку, зав’яза́ла в три ріжки́ по камі́нчику (Чуб.)]. • Шапка с -сами – ріжка́та ша́пка. • -са́ кометы – хвіст, віха́ (в коме́ти); 3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце́, пі́рко, (тёжка) пузце́; 4) (гряда от берега) ріг (р. ро́гу), (узкая) стрі́лка, (отмель) коса́, (гряда и отмель вместе) коса́. [На Кі́нбурнській косі́ ло́влять ри́бу риба́льські та́фи (артели) (Херс.)]; 5) (хвост петуха) коси́ця, коси́ці. [Сиди́ть пі́вень на крини́ці, спусти́в кри́льця ще й коси́ці (Грінч. III)]; 6) (орудие) коса́ (вин. п. ко́су́), ум. кі́ска, коси́ця, ув. коси́ще; (короткая) різа́к, терпа́н. • Клинок -сы́ – полотно́, полоте́нце, (обух) прут, (носок) пи́сок (-ска), нісо́к (-ска́), (лезвие) жа́ло, (кольцо в стыке древка с клинком) пе́рстень (-сня), напе́рсток (-стка), серга́; (задняя часть клина) п’я́тка; (клин деревян.) па́склинь (-ня), па́склин (-на), (железн.) глобо́к (-бка́). • Древко -сы – кісся́ (-ся́), кіся́ (-ся́ти). • Источенная -са́ – скі́сок (-ска). • -са́ по руке – коса́ по руці́, підтра́вна коса́. • -са́ без крюка – го́ла коса́. • Отбивать -су́ – клепа́ти косу. • Направлять -су́ – манта́чити ко́су. • Точить -су́ – гостри́ти ко́су. • Нашла -са́ на камень – тра́пила коса́ на ка́мінь (Приказка); 7) (резец) різа́к, сіка́ч (-ча́). |
| Краеуго́льный – нарі́жний. • -ный камень – нарі́жний ка́мінь (-меня). [Ця нау́ка ста́ла ка́менем нарі́жним (Н. Рада)]. |
| Кремнё́вый и -мнево́й – кремі́нний, крем’яни́й. [Я на го́ру круту́ крем’яну́ю бу́ду ка́мінь важки́й підійма́ть (Л. Укр.). Ой ти, го́ро кремі́нная (Пісня)]. • -вое ружьё – кремені́вка. |
| Креморта́ртар – креморта́ртар (-ра), вино́вий ка́мінь. |
| Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)]. • -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)]. • Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. • -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)]. • -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)]. • Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги. • -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я. • -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум. • -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто. • -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́). • -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші. • -кий в слове – держки́й на сло́во. • -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)]. • -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)]. • -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід. • -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь. • -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)]. • -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай. • -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки. • -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н. • -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)]. • -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во. • -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)]. • Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що. • Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)]. • Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)]. • Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний. • Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)]. |
| Кро́хкий, Кру́хкий – крихки́й, кру́хий, кришу́чий. [Крихкі́ (кру́хі) коржі́. Крихке́ залі́зо. Кришу́чий (крихки́й) хліб (Хорольщина)]. • Становиться, стать -ким – крихкі́шати, круші́ти, скруші́ти, скруша́ти. [Од ві́тру ка́мінь круші́є (М. Грінч.). Тре́ба зве́чора ку́ри порі́зати, то вони́ за ніч скруша́ють (Липовеч.)]. |
| Кроши́ться – криши́тися. [Зу́би кри́шуться. Ка́мінь кри́шиться. Хліб кри́шиться, як рі́жеш (М. Грінч.)]. Легко кроша́щийся, см. Кро́хкий. |
| I. Кругово́й – колови́й, кругови́й, кружни́й. [Вода́, як у не́ї ки́неш ка́мінь, розхо́диться кругови́ми хви́лями (Комаров). Кружні́ літа́ння (Пр. Пр.)]. • -вое движение – колови́й, кругови́й рух. • Двигаться по -во́й линии – колува́ти (о птицах) кружа́ти. [Со́нце колу́є. Я́струб кружа́є]. • -ва́я (чаша) – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка. [Господи́ня піднесла́ всім по ча́рці ручкові́й із свої́х рук (М. Грінч.)]. • Чаша ходит в -ву́ю – ча́ра кружа́є, кружля́є. • Пить -ву́ю – пи́ти ручкову́. • -ва́я песня – гуртова́ пі́сня. • -ва́я порука – кругова́ (гуртова́, спі́льна, товари́ська) за(по)ру́ка (пору́ка). |
| Купоро́с, vitriolum – куперва́с (-су), вітріо́ль, (вульг.) вітрого́ль (-лю). • -ро́с медный – си́ній ка́мінь (-меню), си́ній каміне́ць (-нця́), (гал.) синя́к. • -рос железный (зелёный, сапожный) – залі́зний куперва́с, мелантери́т (-ту). • -ро́с белый (цинковый) – ци́нковий купе́рвас, кри́мза. |
| Лазу́рик, минер. – лазу́р (-ра́), лазу́ро́вий ка́мінь (-меня и -меню), лазулі́т (-ту). |
| Ла́сточник –
1) бот. Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь (-реня); 2) минер. – ла́стівчин ка́мінь (-меня). |
| Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)]. • -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці. • -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)]. • -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева). • -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)]. • -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти. • -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці). • -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)]. • -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним. • -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий. • -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь). • -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. • Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)]. • -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)]. • -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі). • -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)]. • Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є; 2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти. • Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові. • Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть. • Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)]; 3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти. • Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть. • Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці. • У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́). • У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях. • -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти). • -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)]; 4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)]. • Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося). • Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом). • Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід; 5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти. • Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва). • На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та). • На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу; 6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го. • Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го; 7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му. • -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось; 8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)]. • Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го. • На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї. • -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку). • Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність. • -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть. • -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце). • Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́). • Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)]. • -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній. • -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)]. • -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)]. |
| Лежа́чий – лежа́чий. [Під лежа́чий ка́мінь і вода́ не тече́ (Номис)]. • -чий воротник – лежа́чий (відко́тистий, викла́дча́стий) ко́мір; см. Отложно́й. • -чие рессоры – лежа́чі ресо́ри. |
| Леща́дник – плитняко́вий ка́мінь (-меню и меня), плитня́к (-ка́ и -ку́). |
| II. Лещи́ть камень – коло́ти на плитки́ (на пли́ття, на та́флі) ка́мінь, тафлюва́ти ка́мінь. |
| Лиди́йский камень, минер. – спро́бний ка́мінь (-меня). |
| Литогра́фский – літогра́фський, літографі́чний. • -кий камень – літогра́фський ка́мінь (-меня). • Произведения -кого искусства – літогра́фські (літографі́чні) ви́роби (-бів). |
| II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)]. • -ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі. • -ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну). • -ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту). • -ный классицизм – псевдокласици́зм (-му). • -ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га. • -ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу). • -ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення. • -ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка. • -ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди). • -ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище. • -ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку). • -ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь. • -ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція. • -ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док. • -ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)]. • Давать -ное показание – кривосві́дчити. • -ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка. • -ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця). • -ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)]. • -ный стыд – фальши́вий со́ром (-му). • -ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що. • -ная тревога – фальши́ва триво́га. • -ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние. • -ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)]. • Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок. |
| Лома́ть, ломну́ть –
1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)]. • -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)]. • -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)]. • -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)]. • -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3. • -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі. • -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1. • -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)]. • -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика. • -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́. • -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)]. • -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї. • -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту). • -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н. • -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу). • -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)]; 2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу). • Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2. • Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд. |
| Лома́ться –
1) лама́тися, ломи́тися, (на мелкие куски, в дребезги) трощи́тися; (страд. з.) бу́ти ла́маним, ло́мленим, тро́щеним; срв. Ломи́ться. [Пога́ні голки́ – не лама́ються, а гну́ться (Київщ.). Ща́стя на колі́ні не ло́миться (Номис)]. • Камень -ма́ется (крошится) – ка́мінь кри́шиться. • Здесь -ма́ется наилучший камень для мельничных жерновов – тут б’ють (лупа́ють) найкра́ще млино́ве камі́ння. • Этот дом будет -ться – цей буди́нок розбира́тимуть; 2) вила́муватися, викривля́тися, виверта́тися, викру́чуватися; срв. Кривля́ться. [Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується, чорт ба́тька зна що язико́м пле́ще (Козелеч.)]; 3) (чиниться, церемониться) мані́ритися, пиша́тися. [Не люблю́ я таки́х го́стей: як почну́ть мані́ритися, як почну́ть пиша́тися, то аж упрі́єш, по́ки до чо́го припро́сиш (М. Грінч.)]; 4) (упрямиться) кобени́тися, комизи́тися, коцю́битися, опина́тися, огуря́тися; 5) (важничать перед кем) велича́тися, чва́нитися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися, (г)инди́читися перед ким. [Ото́ велича́ється перед людьми́, на́че спра́вді не зна́ти яке́ цабе́ (Київщ.)]; 6) (издеваться над кем) знуща́тися з ко́го; 7) (бороться) боро́тися, борюка́тися з ким; 8) (о коровах в течке) полюва́ти, бі́гати. |
| Ля́пис – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь (-меню). |
| Магни́тный – магне́тний, магне́товий. • -ная сила – магне́тна си́ла. • -ная стрелка – магне́тна (-това) стрі́лка (го́лка). • -ный железняк, камень – магне́тний залізня́к, магне́тний ка́мінь. • -ный полюс – магне́тний по́люс. • -ные бури (возмущения) – магне́тні бу́рі (збу́рення). • -ное наклонение – магне́тне (-тове) нахи́лення. • -ное действие – магне́тне ді́яння. |
| Мгнове́нно, нрч. – ми́ттю, вмить, вмент, (одни́м) ме́нтом, (вдруг) ра́птом, рапто́во, враз. [Як лиши́вся в світли́ці сам, на ньо́го ми́ттю найшо́в спокі́йний, міцни́й сон (Крим.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду, і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.). Дими́ враз ще́зли, зате́ біля саха́рні рої́лась ку́па люде́й (Коцюб.)]. |
| Ме́дный – мідя́ни́й, мі́дний, (редко) міде́вий. [Його́ ру́ки, на́че залі́зні кліщі́, крути́ли мідяні́ тру́би (Коцюб.). Зна́ю, як мі́дний ше́ляг (Номис)]. • -ный блеск, мин. – мідяни́й блиск (-ку), блиск мі́ди. [Мідяни́й блиск склада́ється з мі́ди та сі́рки: це бага́та на мідь руда́ (Троян.)]. • -ная зелень, см. II. Медя́нка 4. • -ный изумруд – аши[е]ри́т (-ту), діопта́за (-зи). • -ный колчедан – мідяни́й іскри́ш (-шу́), іскри́ш мі́ди, халкопіри́т (-ту). • -ный купорос – мідяни́й вітріо́ль (-лю), вітріо́ль мі́ди, си́ній ка́мінь (-меню), (гал.) синя́к (-ку). • -ная лазурь – азури́т (-ту). • -ные опилки – мі́дні три́ни, мідяна́ ти́рса (ошу́рка) (соб.), (диал.) шкремі́тки (-ток) (Шух.). • -ная чернь – міде́вий о́кис (-су), мідяни́й цвіт (-ту) (Троян.). • -ный век – мі́дний (мідя́ни́й) вік. [(Ові́дій) просла́вив золоти́й вік і срі́бний, мідя́ний і герої́зм залі́зного (М. Зеров)]. • -ные деньги – мідяні́ гро́ші (-шей и -шів), мідяки́ (-кі́в); см. Медя́к 2. • Он учился на -ные деньги – він учи́вся на мідяні́ (на малі́) гро́ші (на мідяки́); його́ нау́ка ма́ло варт. [На мідяні́ гро́ші сла́ви добува́ли (Номис)]. • Это -ного гроша не стоит – це би́того шага́ не варт. • У него -ного гроша нет – він ла́маного шага́ (ше́ляга) не ма́є. • -ный лоб (перен.) – ду́рень (-рня) мідноло́бий, мі́дне чоло́. |
| Ме́жду, предл. –
1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. – а) на вопр.: где? – між, поміж, проміж, межи, поме́жи, проме́жи ким, чим и (реже) чо́го, поміж, межи, поме́жи ко́го, що, (редко) міждо, помі́ждо, промі́ждо ким, чим; (среди) серед, посере́д ко́го, чо́го; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-поме́жи ко́го, чо́го. [І зра́зу вста́ла стіна́ між мно́ю й товариша́ми, між мно́ю й життя́м (Коцюб.). Поміж не́бом і земле́ю (Франко). Халу́пка стоя́ла поміж заки́нутих, з заби́тими ві́кнами, осе́ль (Коцюб.). Чу́тка, розійшла́ся поміж лю́ди (М. Грінч.). Він залюбки́ попаса́є проміж лі́ліями (Біблія). Ти́хі по́шепти розхо́дились по селу́ межи жіно́цтвом (Єфр.). Межи бі́лих хато́к (Основа). Межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Ой, літа́в я ко́жну ні́чку поме́жи гора́ми (Рудан.). Ходи́в чума́к з мазни́цею поме́жи крамни́ці (Рудан.). Отаке́ як завело́сь міждо ста́ршими го́ловами, то й козаки́ пішли́ оди́н про́ти о́дного (Куліш). Хто стоя́в помі́ждо мужико́м та па́ном (Грінч.). З-поміж саді́в ви́дко це́рков (Федьк.)]. • Речка течёт -ду гор – рі́чка тече́ (по)між, (по)межи го́рами. • Я нашёл -ду своими книгами вашу – я знайшо́в між (межи, поміж) свої́ми книжка́ми ва́шу. • Ударить -ду глаз – уда́рити межи́ о́чі. • -ду ногами – проміж (поміж) нога́ми. [Йому́ пробі́г соба́ка проміж нога́ми (Номис)]. • Он очутился -ду двух огней – він опини́вся межи (між) двома́ огня́ми; йому́ і зві́дси гаряче́ і зві́дти пече́. • Пройти -ду Сциллой и Харибдой – пройти́ між (проміж, межи, проме́жи) Сци́ллою і Хари́бдою. • Находиться -ду страхом и надеждой – перебува́ти (бу́ти, жи́ти) між (межи) стра́хом і наді́єю. • Колебаться -ду кем, чем, см. Колеба́ться 2. • Читать -ду строк – чита́ти між (поміж) рядка́ми. • Бывать -ду людьми – бува́ти серед люде́й. • Жить -ду добрыми людьми – жи́ти серед до́брих люде́й, між до́брими людьми́. • Разделить что -ду кем – поділи́ти що кому́ или між ким, поділи́ти що на ко́го. • Что за счёты -ду своими! – та які́ раху́нки між свої́ми! та що там свої́м рахува́тися! • -ду прочим – між и́ншим. [Між и́ншим, свою́ найкра́щу о́ду написа́в ибн-Сі́на по-ара́бськи, а не по-пе́рськи (Крим.)]. • -ду тем – 1) (тем временем) тим ча́сом. [Зінько́ тим ча́сом протисну́вся до рундука́ (Б. Грінч.). Тим ча́сом кухарі́ дали́ вече́рю (Крим.)]. • А -ду тем (а) – а тим ча́сом. • Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала – ми розмовля́ли, а тим ча́сом ніч надхо́дила. • -ду тем как – тим ча́сом як. • Он веселится, -ду тем как мы работаем – він розважа́ється, тим ча́сом як ми працю́ємо; 2) (однако) проте́, одна́че, одна́к, тимча́сом, аж, (диал.) аже́нь. [Між людьми́ хоч і бага́то спочува́ло, проте́ ніхто́ не поква́пився залучи́ти чужени́цю до се́бе (Єфр.). Я ду́мав так, аж воно́ ина́кше (Сл. Гр.)]. • А -ду тем (б) – а проте́, а тимча́сом, а о́тже. [Каза́ли недо́брий борщ, а проте́ уве́сь ви́їли (Сл. Гр.). Здає́ться одна́кову ні́би-то нау́ку вино́сять (вони́) перед лю́ди, а тимча́сом вражі́ння од них цілко́м протиле́жне (Єфр.). Осві́ти філологі́чної я жа́дної не здобу́в, а о́тже взяв пообгорта́всь уся́кими словаря́ми (Крим.)]. • Знала, что он лгун, а -ду тем поверила – зна́ла, що він бреху́н, а о́тже (а проте́) поняла́ ві́ри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия – між (межи), поміж, проміж ки́м, проміж, поміж ко́го. [Розказа́ла про сва́рку поміж не́ю та ді́дом (Грінч.)]. • Говорить, шептаться и т. п. -ду собою – говори́ти проміж (поміж) се́бе, між, проміж, (редко) промі́ждо собо́ю. [Вони́ до молоди́х промовля́ли підсоло́дженими голоса́ми, але́ проміж се́бе напророкува́ли молоди́м уся́кого ли́ха (Єфр.). Ді́ти шепта́лись поміж се́бе (Коцюб.). Вони́ гово́рять промі́ждо собо́ю щи́рою украї́нською мо́вою (Крим.)]. • Дети совещались -ду собой – ді́ти ра́дилися поміж се́бе, між (проміж) собо́ю. • -ду ними начались ссоры – між ни́ми (у них) пішли́ (почали́ся, зайшли́) чва́ри. • -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами – між на́ми ка́жучи, хай це (за)ли́шиться між на́ми; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? – з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи ко́го, з ко́го, з чийо́го гу́рту. [Цар обібра́в з-поміж свої́х вельмо́ж люди́ну мо́вну (Крим.). Хто зумі́є з-проміж нас співа́ти за тобо́ю? (Самійл.). Найбли́жчий до ха́на з-між ра́дників (Леонт.). Хто з вас негрі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Біблія). Ми оберемо́ гла́сних, а гла́сні з свого́ гу́рту оберу́ть го́лову (Крим.)]. • Лучший -ду ними – найлі́пший (найкра́щий) з-поміж (з-проміж, з) них, з-поміж ї́хнього гу́рту. [Зінько́ з-проміж них був найрозумні́ший (Грінч.)]. • Выбирать -ду кем – вибира́ти з-поміж, з-проміж ко́го. • Выбирайте -ду мной и им – вибира́йте з-поміж нас котро́го; 2) с вин. п. на вопр.: куда? – між, межи, (реже) поміж, поме́жи, проміж, проме́жи ко́го, що. [И́нше (зе́рно) упа́ло між терни́ну (Біблія). Вліз межи мо́лот і кова́(д)ло (Номис)]; 3) (в сложных словах) см. Меж 2. |
| Мелли́т, -товый, мин. – мелі́т (-ту), медо́вий ка́мінь (-меня), мелі́товий. |
| Мета́тельный – ки́дальний, мета́льний; (о движении) кидни́й, викидни́й. • -ное копьё – ки́дальний спис (-са). • -ная сила – ки́дальна (кидна́) си́ла. • -ный снаряд – ки́давка, мета́вка. [Він поста́вив ка́мінь на ки́давку і пусти́в її́ в рух (Кревецьк.)]. |
| Мё́ткий –
1) (кидкий) кидки́й. [Кидки́й ка́мінь (Київщ.)]; 2) (далеко бросающий) кидки́й; 3) (проворный) метки́й. |
| Минда́левик, мин. – миг[ґ]дале́вий ка́мінь (-меня и -меню). |
| Моги́льный – моги́льний, гробови́й, гро́бний. • -ный камень – моги́льний (гробови́й) ка́мінь (-меня), (ка́м’яний) на(д)гро́бок (-бка). • -ный курган – моги́ла. • -ная насыпь – моги́льний на́сип; см. Моги́ла 2. • -ная тишина – моги́льна (гробова́) ти́ша. [Часа́ми ті́льки бо́мба огнева́ моги́льну ти́шу розбива́ла (Л. Укр.). Круг ме́не ти́ша гробова́ (Крим.)]. • -ная яма – моги́льна я́ма; см. Моги́ла 1. |
| Мостки́ –
1) (деревянная мостовая стланью, по топким дорогам, по ненадёжному льду) помі́ст (-мо́сту), пере́хідка; 2) (леса) ришто́вання, (подмостки) пі́дмостки (-ток). [Серед це́ркви поста́вили висо́кі пі́дмостки (Н.-Лев.)]; 3) (кладка, перекладины через ручей, овраг) кла́дка и кладки́ (мн.; р. -до́к), (ум. кла́дочка), помо́стина, (ум. помо́стиночка), пере́хідка, (диал.) ла́ва, гли́ця, (с берега на баржу) похі́дня (-ні). [Ой, у степу́ рі́чка, через рі́чку кла́дка (Макс.). Було́ лю́блять пра́ти на самі́й бистрині́, положи́вши кла́дку з ка́меня на ка́мінь (Куліш). Край бе́рега млино́чок, край млино́чка кла́дочка (Чуб.). Через річе́ньку, через бистре́ньку помо́стиночка лежи́ть (Грінч. III). Гей там рі́чка, через рі́чку гли́ця (Макс.)]. |
| Мох –
1) (растение) мох (р. мо́ху, мн. мохи́, -хі́в), мо́рох (-ху), (і)мше́дь (-ди), мохнати́ння (-ння). [Нала́пав м’яки́й мох, а під мо́хом тверди́й ка́мінь (Н.-Лев.). Як пі́де дощ та посто́є стіжо́к, то так мо́рохом і обросте́ (Вовчанщ.). За́мість хлі́ба яке́сь мохнати́ння поросло́ на по́лі (Липовеч.)]. • Обростать, обрости мхом – оброста́ти, обрости́ (пороста́ти, порости́) мо́хом, мохна́тіти, обмохна́тіти, о(б)мохті́ти. [А над рі́чкою моги́ла мо́хом пороста́є (Рудан.). Він таки́й уже́ стари́й, що уве́сь мо́хом обрі́с (Рудч.). Ле́жачи і ка́мінь мохна́тіє (Номис)]. • Мох белый (Sphagnum Ehrh.) – торфни́к (-ку́). • Мох водяной (Conferva L.) – конфе́рва, зелени́ця, водяна́ во́вна. • Мох исландский (Cetraria islandica Asch.) – грани́ця (звича́йна), грань (-ни), ісла́ндський мох. • Мхи, бот. Bryophyta – мохівці́ (-ці́в), мохи́; 2) (у животных) пух (-ху), пушо́к (-шку́). [На че́реві сами́й пушо́к (Сл. Ум.)]; 3) см. Мохови́на. |
| Мочево́й – сечови́й, се́чний, мочови́й. • -во́й пузырь, см. Пузы́рь 1. • -вой камень – сечови́й ка́мінь (-меня). |
| Мра́морный – мармуро́вий, мармуря́ний. [Ой, у по́лі край доро́ги стої́ть ка́мінь мармуро́вий (Ушиц.). Наймити́-псарі́ налива́ли ю́шку в мармуря́ні кори́та (Н.-Лев.)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Набега́ть, набежа́ть –
1) (наскакивать) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що. [Ненаро́ком набі́г коне́м на йо́го і збив з ніг (Сл. Ум.). Чо́вен наско́чив на корчі́ і тро́хи не переки́нувсь (Сл. Ум.)]. • Колесо -жа́ло на камень – ко́лесо наско́чило (наї́хало, набі́гло) на ка́мінь; 2) (сбегаться, сходиться, собираться) набіга́ти, набі́гти, понабіга́ти, поназбіга́тися, нарина́ти, нари́нути куди́. [Вовки́ сірома́нці набіга́ли (Метл.). Набі́гло бага́то люде́й (Сл. Ум.). Понабіга́ють з слободи́ дітво́ра до ді́да (Драг. Пр.). А наро́ду нарину́ло – тьма тем (Мова)]. • Толпа -жа́ла на площадь – на́товп поназбіга́вся (нарину́в) на майда́н. • На лбу у него -га́ли морщины – на ло́бі у ньо́го (йому́) набіга́ли змо́рш[щ]ки. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.)]. • Верх -га́ет (против подкладки) – верх набіга́є (бри́житься) (про́ти пі́дбивки). • На глазах у него -га́ли, -жа́ли слёзы – на о́ча́х у йо́го (йому́) набіга́ли (нарина́ли), набі́гли (нарину́ли) сльо́зи. [У бі́дного хло́пця аж сльо́зи нарина́ли на о́чах, але він держа́всь пла́кати (Яворн.)]. • -га́ет, -жа́ла туча – набіга́є, набі́гла хма́ра. [Пішла́ вдова́ в по́ле жа́ти, ста́ла хма́ра набіга́ти (Метл.)]. • Вода -жа́ла с гор – води́ набі́гло (понабіга́ло) з гір. • Надо жить, как -жи́т – тре́ба жить, як набіжи́ть; 3) см. Набе́г 2 (Делать -бе́г). |
| Нава́ливать, навали́ть –
1) что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)]. • -ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що. • -ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми. • -ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. • -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́. • Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но; 2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)]. • -вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла. • -ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення. • На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти); 3) нахиля́ти, нахили́ти, (о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що. • -вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе. • -вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше; 4) (сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)]. • Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н; 5) (нанести течением) навали́ти, нагна́ти. • Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст. • Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше; 6) (в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)]; 7) охотн. – наляга́ти, налягти́. • Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра. Нава́ленный – 1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)]; 2) нава́лений, накла́дений и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний; 3) нахи́лений, понахи́ляний. |
| На́дпись –
1) (действие), см. Надпи́ска 1; 2) на́пис и (реже) на́дпис (-су, м. р.), (редко) на́пись (-си, ж. р.); (не только подпись) пі́дпис (-су); (заголовок) за́голо́вок (-вку), на́зва, ти́тул (-лу), (стар.) ти́тло. [Покажі́ть мені́ дина́рій: чиє́ на ньо́му обли́ччя і на́пис? (Морач.). Хрести́ без на́писів (Франко). Пра́пор з на́писом: «Браті́ння з наро́дом» (Крим.). Поста́вили ка́мінь з ви́битим на́дписом (Ханенко. С. З.). Ся́є на́пись золота́: «Красота́» (Крим.). Там у не́ї на вікні́ пі́дпис єсть, що вона́ пра́чка (Кременеч.). Кни́жка ця моя́: ось і мій пі́дпис на ній (М. Грінч.)]. • Надгробная -пись – надгро́бний (надмоги́льний) на́пис. • Сделать -пись – зроби́ти (написа́ти) на́пис. [Хмельни́цький отаки́й на́пис зро́бив (Номис). Пила́т-же написа́в і на́пис і ви́ставив на хресті́ (Морач.)]. • Безоборотная -пись, бухг. – беззворо́тний на́пис, на́пис про невідповіда́льність: «без зворо́ту на ме́не». • Бланковая -пись – бланко́вий на́пис. • Доверительная -пись – ві́рчий на́пис. • Передаточная -пись – а) (на векселе) передава́льний на́пис (на ве́кселі); б) (на договоре) на́пис про переда́ння́ умо́ви. • Поручительная -пись – по[до]ру́чний (доруча́льний) на́пис. • -пись об уплате – на́пис про ви́пла́ту. |
| II. Наезжа́ть, нае́хать –
1) на кого, на что – наїжджа́ти и наїзди́ти (-їжджу́, -їзди́ш), наї́хати, (о мног.) понаїжджа́ти на ко́го, на що. [Наї́хав на ка́мінь (Київщ.)]; 2) (едучи приближаться) над’їжджа́ти и над’їзди́ти, над’ї́хати куди́, до чо́го; 3) (встречать в пути) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, стріч[в]а́ти, стрі́(ну)ти, зустріч[в]а́ти, зустрі́ти кого́, що; 4) (приезжать во множестве) наїжджа́ти и наїзди́ти, наї́хати, понаїжджа́ти и понаїзди́ти. [Бага́то знайо́мих наїздя́ть до нас лі́тувати (Богодухівщ.). Наї́хали подоля́ни з Подо́лу (Метл.). Наї́хало го́стей по́вен двір (Брацл.). Понаїжджа́ють у го́сті (Канівщ.). Звідусі́ль понаїзди́ли лю́ди (Київщ.)]; 5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджа́ти и наїзди́ти, доїжджа́ти и доїзди́ти. [Пан-оте́ць у нас доїжджа́є, а живе́ на пара́фії вдови́ця (Свидн.). Ой, як узяли́ вра́жі здоби́чники ча́сто до нас доїзди́ти (Метл.)]; 6) (насовываться) насува́тися и насо́вуватися, насу́нутися, (о мног. или во мн. местах) понасува́тися и понасо́вуватися. |
| Наны́ривать, нанырну́ть на что – напорина́ти и напірна́ти, напірну́ти на що. [Напірну́в на ка́мінь (Звин.)]. |
| Напина́ть, напя́ть и напну́ть –
1) (напяливать) напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́ що на чо́му, на що, на ко́го; 2) (наталкивать) нашто́вхувати, наштовхну́ти, наганя́ти, нагна́ти кого́ на що. Напну́тый – 1) на́пну́тий и на́п’я́тий; 2) нашто́вхнутий, на́гнаний. -ться – 1) напина́тися, напну́тися, нап’я́сти́ся; бу́ти напи́наним, на́пну́тим, на́п’я́тим; 2) (натыкаться) нашто́вхуватися, наштовхну́тися, натика́тися, наткну́тися, наганя́тися, нагна́тися на що. [Наткну́всь на ка́мінь, заби́в па́льця (Звин.)]; 3) (спотыкаться) зачіпа́тися, зачепи́тися за що, спотика́тися, спіткну́тися на що. |
| Напито́к – на́пі́й (-по́ю), напи́ток (-тку), (питьё) пиття́ (-ття́), питво́, (диал.) пито́к (-тка́), (пойло) пі́йло, (хмельной ещё) тру́нок (-нку). [Я п’ю тебе́ со́нце, твій те́плий сцілю́щий напі́й (Коцюб.). То Хмельни́цький те́є зачува́в, ще лу́ччих напи́тків подава́в (Ант.-Драг.). Той наркоти́чний напи́ток бі́льше да́є йому́ си́ли, ніж ї́жа (Крим.). Дав отру́ту па́нові підкомо́рію в питві́ (Ор. Левиц.). Не жа́луйте, ді́ти, тру́нку дорого́го, із двора́ не випуска́йте твере́зим ніко́го (Куліш)]. • -ток десертный – десе́ртовий (десе́ртний) на́пі́й (тру́нок). • -ток заговорный, волшебный – замо́вний (чарівни́й) на́пій (тру́нок), дання́ (-ння́), чарівне́ питво́, елікси́р (-ру). [Дання́ гі́рше від трути́зни (Номис)]. • -ток игристый – іскри́стий (шипу́чий) на́пі́й (тру́нок). • -тки крепкие, спиртные – тру́нки (напо́ї) спирто́ві́ (міцні́, сильні́); спиртуо́зи (-зів). [Напі́й був сильни́й – за хви́льку я засну́в, мов ка́мінь (Франко)]. • -ток любовный – любо́вне дання́, лю́бощі (-щів), коха́н-зі́лля (-лля). • -ток опьяняющий – п’янки́й на́пі́й (тру́нок), п’яню́че питво́. • -тки и яства – напи́тки (напо́ї) й наї́дки, пиття́ (пи́тення) й ї́дення, пити́ме й їди́ме. [Наї́дки найдобі́рні та напи́тки (Франко). Посла́в йому́ уся́кого пи́тення, ї́дення і горіло́к уся́ких (Номис). Пішли́ собі́, поки́давши усе́: пити́ме і їди́ме (Рудч.)]. • Торговать -тками – торгува́ти напо́ями (тру́нками), (шинкарить) шинкува́ти чим и що. • Нет -тка лучше воды – нема́(є) напо́ю над во́ду, нема́(є) пиття́ (питва́) за во́ду. |
| Напры́гивать, напры́гать, напры́гнуть –
1) куда, во что, на что – настри́бувати, настриба́ти, настрибну́ти, напли́гувати, наплига́ти, наплигну́ти, наска́кувати, наскака́ти, наскакну́ти, наско́кнути, наскі́кнути, (с силою) настрибону́ти, наплигону́ти, наскакону́ти, (о мног.) понастри́бувати, понапли́гувати, понаска́кувати куди́, в що, на що. [Понастри́бували жа́би в сі́ни (Богодух.). Настрибну́в на ка́мінь (Київщ.)]; 2) (наживать прыганием) настри́бувати, настриба́ти, напли́гувати, наплига́ти, наска́кувати, наскака́ти, вистри́бувати, ви́стрибати и т. п. (собі́ що). • Напры́ганный – настри́баний, напли́ганий, наска́каний, понастри́буваний и т. п. -ться – настри́буватися, настриба́тися, напли́гуватися, наплига́тися, наска́куватися, наскака́тися, (о мног.) понастри́буватися, понапли́гуватися, понаска́куватися, попостриба́ти, попопли́га́ти, попоскака́ти (досхочу́). |
| II. Находи́ть, наха́живать, найти́, ср. з. –
1) (наталкиваться) нахо́дити, найти́, натрапля́ти, натра́пити, тра́пити, (наскакивать) наганя́тися, нагна́тися, наска́кувати, наско́чити, (набегать) набіга́ти, набі́гти, (нападать) напада́ти, напа́сти, (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися на ко́го, на що. [За на́ші гріхи́ нахо́дять ляхи́ (Номис). Бода́й на те́бе лиха́ годи́на найшла́! (Брань). Хто зна, щоб ча́сом на яко́го во́рога не (на)тра́пив (Брацл.). Тра́пила (Натра́пила) коса́ на ка́мінь (Приказка). Паропла́в нагна́вся на мілину́ (Київ)]. Не на такого -шё́л! – не на тако́го напа́в (натра́пив, наско́чив)!; 2) (о тучах, облаках) наступа́ти, наступи́ти, надхо́дити, надійти́, набіга́ти, набі́гти; срв. Надвига́ться 2. [Набі́гла хма́ра, мов чума́цьке ряде́нце (Коцюб.)]. • -шё́л туман – запа́в (упа́в, насу́нув, налі́г, наполі́г) тума́н. • -шё́л шквал – зірва́вся (зня́вся, схопи́вся) шквал, зірва́лася (зняла́ся, схопи́лася) бу́ря; 3) (натекать) набира́тися, набра́тися, набіга́ти, набі́гти, натіка́ти, натекти́, нахо́дити, найти́, (усилит.) понабира́тися, понабіга́ти, понатіка́ти, понахо́дити. [В чо́вен набра́лося (набі́гло) бага́то води́ (Київщ.)]; 4) (о людях: собираться во множестве) нахо́дити, найти́, понахо́дити, збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (наталпливаться) нато́вплюватися, нато́впитися; понато́вплюватися. [Найду́ть ку́пою у ха́ту (М. Вовч.). Найшло́ до ши́нку бага́то люде́й (Сл. Ум.). На я́рмарок бага́то люде́й понахо́дило з око́лишніх сіл (Київщ.). До збо́рні бага́то люде́й зібра́лося (Сл. Ум.)]; 5) (перен.: нападать на кого) нахо́дити, найти́ на ко́го, напада́ти, напа́сти на ко́го и кого́, опада́ти, опа́сти кого́, спада́ти, спа́сти на ко́го; срв. Напада́ть 4. [На ме́не таке́ нахо́дить, що сам не тя́млю, що чиню́ (Кониськ.). На ме́не нахо́дить щось, від чо́го все навкруги́ тьмари́ться (Країна Сліпих). Це на ме́не ча́сом напада́є, – ось нічо́го не хо́чу роби́ти, та й вже! (Гр. Григор.). На ньо́го спада́ла байду́жість (Стефаник)]. • На меня -шё́л такой стих – таки́й стих на ме́не найшо́в (накатил: насу́нув, нари́нув), таки́й ві́тер на ме́не війну́в, таке́ на ме́не найшло́. |
| Неопери́вшийся – безпе́рий, го́лий; срв. Неоперё́нный. [Та де́коли я́струб на ка́мінь сіда́є, щоб га́дину ді́ткам безпе́рим пійма́ть (Морд.). Рот мав як у го́лого вороня́ти (Свидн.)]. • -шийся птенец – безпе́ре пташеня́, голя́ (-ля́ти), голя́тко, голеня́ (-ня́ти), голеня́тко, голо́пірка, голопірча́ (-ча́ти), голопу́цьок, голоцю́цьок (-цька), голоцва́нок (-нка), пу́цьвіринок (-нка). [Та воно́ ще голеня́ (Карк.). По́вне гніздо́ гороби́них голоцю́цьків (Н.-Лев.). Вони́ дра́ли по гні́здах пу́цьвіринків (Сторож.)]. |
| Непоколеби́мый – непохи́тний, несхи́тний, несхи́бний; незло́[а́]мний, незби́тий; міцни́й, тверди́й. [Зві́дси з непохи́тною логі́чністю вихо́дить потре́ба (Грінч.). Непохи́тний у найбі́льших неща́стях (Н. Громада). Непохи́тна сла́ва гумори́ста (Доман.). Був несхи́тний у вигна́нні (Куліш). Незло́мний тон перемо́жця (Крим.). Незло́мний на́мір (Франко). Незби́та і́стина (Крим.). Підма́йстер був тверди́й, як ка́мінь (Франко)]. |
| Нетё́с и Не́тесь –
1) не(об)те́саний ка́мінь (р. ка́меню и -меня), (соб.) нете́сане камі́ння, (дикий камень) дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р; не(об)те́сане де́рево и т. п.; 2) см. Неотё́са. |
| Низверга́ть, низве́ргнуть – скида́ти, ски́нути, зва́лювати, звали́ти, повали́ти, (о мног.) поскида́ти, позва́лювати кого́, що. [Оди́н твій по́гляд ски́не лжепроро́ків (Л. Укр.)]. • -га́ть каменья с горы – скида́ти камі́ння з гори́. • -нуть кого с высоты величия – ски́нути кого́ з високо́стей (з височини́) вели́чности. • -нуть в прах – звали́ти (повали́ти) в по́рох (в порохи́). • Низве́ргнутый – ски́нутий и ски́нений, зва́лений, пова́лений, поски́даний, позва́люваний. [Лежа́тимуть ме́ртві, пова́лені в по́рох мона́рхії (М. Калин.)]. -ться – 1) (стр. з.) скида́тися, бу́ти ски́даним, ски́нутим и ски́неним, поски́даним и т. п.; 2) (возвр. з.) па́дати, впа́сти (вниз); (сваливаться) зва́люватися, звали́тися, (ниспадать) спада́ти, спа́сти, (бросаться) ки́датися, ки́нутися; (о мног.) попа́дати (вниз), позва́люватися, поспада́ти. [Прудкі́ струмки́, вище́рблюючи ка́мінь, спада́ють на діл водоспа́дами (М. Калин.)]. • Он -ве́ргся в пропасть – він ки́нувся (упа́в, звали́вся) у безо́дню (прі́рву, прова́лля). • Водопад -ется – водоспа́д спада́є, водоспа́д ри́не (вниз). |
| О или об и о́бо, пред. –
1) с вин. п. – об, в, на. • Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь. • Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур. • Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́). • Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя. • Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь. • Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)]. • Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)]. • Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч; 2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за. • О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі. • О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю. • О святках – святка́ми. • Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час. • Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі. • О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в; 3) с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.). • Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що. • Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю. • Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув. • Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)]. • Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських. • Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в. • Об этом – за це, про це. • Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що. • О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь. • Довольно об этом – го́ді про це. • Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду. • Переговариваться о мире – умовля́тися за мир. • Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що. • Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим. • Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо. • О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті; 4) (с качеств. прил. и числительными) – на, з. • Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди). • Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці. • Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками. • Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом. • Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні. • Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами. • Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х. |
| О́ба, о́бе – оби́два, оби́дві, обо́є (об. р.) (р. для всех родов обо́х, обидво́х), (ум.) обо́йко. • С обе́их сторон, по обе́им сторонам и по о́бе стороны – з обо́х бокі́в, по оби́два бо́ки, оба́біч, оба́поли. [Оба́поли Дніпра́]. • Находящийся по обе́им берегам реки – обобі́чний. • Обе́ими руками – обіру́ч, обома́ (обидвома́) рука́ми. [За гаря́чий ка́мінь обіру́ч хапа́йся]. • Обо́его пола – одніє́ї і дру́гої ста́ти. • Глядеть, смотреть в о́ба – бу́ти на осторо́зі, ма́тися на обере́жності, взя́ти о́чі в ру́ки. • Уписывает за о́бе щеки – умина́є так, ща аж за уши́ма лящи́ть. • О́ба лучше – обо́є рябо́є. |
| Обде́лывать, обде́лать –
1) обробля́ти, оброби́ти, пообробля́ти. Срв. Обраба́тывать. -ать камень – обробля́ти, обто́чувати ка́мінь. • Пашня обде́лана – рілля́ упо́рана. • -ать дело – обору́дувати спра́ву; 2) оправля́ти, опра́вити в що и чим, вробля́ти, вроби́ти в що. • Кубок обде́лан чёрным серебром – ку́бок опра́влено в чо́рне срі́бло́; 3) (обмошенничать) обмахо́рити, обмахлярува́ти. • Обде́ланный – обро́блений, упо́раний, опра́влений. |
| Облепля́ться, обле́пливаться, облепи́ться – облі́плюватися, обліпи́тися. • Облепи́ться чем – залої́тися. [Залої́вся ка́мінь, бо зе́рно було́ сире́]. |
| Обма́лываться, обмоло́ться – обме́люватися, обмоло́тися. [Ка́мінь у млині́ вже обмоло́вся. Ми обмоло́лися (окончили молотьё)]. |
| Оболва́нивать, оболва́нить –
1) (грубо отделать и в переносном смысле) обті́сувати, обтеса́ти. [Обті́сую ка́мінь. Хоч так-сяк обтеса́ти хло́пців, щоб вони́ на екза́мені не стовпця́ми стоя́ли (Грінч.)]; 2) (шутливо: обстричь очень низко) обмакого́нювати, обмакого́нити, обмакоти́рювати, обмакоти́рити. См. Острига́ть; 3) (делать, сделать болваном в перен. смысле) заду́рювати, задури́ти, затумани́ти. [Пожи́в серед ду́рнів, то вони́ й його́ затумани́ли]; 4) см. Обма́нывать, Обмоше́нничать. • Оболва́ненный – обте́саний. |
| Обсека́ть, обсе́чь – обсіка́ти, обсі́кти, обтина́ти, обтя́ти. • Обсе́чь (насечь) камень – насікти́ ка́мінь (-меня). • Обсечё́нный – обсі́чений, обтя́тий. |
| Одева́ть, оде́ть –
1) (з)одяга́ти, (з)одягти́, вдяга́ти, вдягти́, убира́ти, убра́ти, прибира́ти, прибра́ти, стро́їти, пристро́їти, ви́проїти, (о многих) по(з)одяга́ти, повдяга́ти, повбира́ти, поприбира́ти, попристро́ювати. • Я её кормлю, я её одева́ю – я її́ году́ю, я її́ зодяга́ю. • Оде́ть-обуть кого – (з)одягти́-(з)обу́ти кого́, споряди́ти, поспоряджа́ти [-ря́джувати] кого́. [Ді́ток так га́рно поспоря́джував: і свиточки́ в ко́жного, і кожушо́к, і чобітки́ (Київщ.)]. • Мать оде́ла и умыла меня – ма́ти вдягли́ (одягли́) та вми́ли мене́. • Он оде́л пальто и вышел на улицу – він вдяг пальто́ й ви́йшов на ву́лицю. • Оде́ть (на себя) что, см. Оде́ться во что. Вы слишком легко оде́ты – ви зана́дто ле́гко вдя́гнені. • Невесту одева́ют к венцу – молоду́ вбира́ють (прибира́ють) до вінця́ (до шлю́бу). • Оде́ну тебя в шёлк и золото – уберу́ тебе́ в шовк і в зо́лото, води́тиму тебе́ в шовка́х та в зо́лоті. • Родители нас хорошо одева́ли – батьки́ нас га́рно води́ли. • -ва́ть покойника – обряджа́ти покі́йника. • Оде́ть землю в камень и железо – одягти́ (вдягти́) зе́млю в ка́мінь і залі́зо. • Оде́ть дёрном – подернува́ти, вкри́ти де́рном. • Оде́тый – (з)одя́гнений, вдя́гнений, вбра́ний, при́браний, пристро́єний, повдя́ганий, повби́раний, поприби́раний, попристро́юваний. • Быть -тым к лицу – бу́ти при́браним (вбра́ним) до лиця́. • Хорошо -тый – га́рно (хо́роше) вбра́ний (при́браний, вдя́гнений), одягни́й, оді́жний, стрі́йний. • Бедно -тый – бі́дно вбра́ний (одя́гнений), неодягни́й, неоді́жний. • -тый в чёрное – чо́рно одя́гнений. |
| Окаменя́ть, окамени́ть – кам’яни́ти, скам’яни́ти, закам’яни́ти и камени́ти, скамени́ти, закамени́ти, (о мног.) покам’яни́ти, покамени́ти кого́, що. • Окаменё́нный – скам’я́нений, закам’я́нений, на ка́мінь пове́рнутий. |
| Округля́ть, округли́ть – о(б)кру́глювати, о(б)кругля́ти, о(б)кругли́ти, за(о)кругля́ти, за(о)кругли́ти (о мног. позакру́глювати, поо(б)кру́глювати), викру́глювати, викругля́ти, ви́круглити, скругля́ти, скругли́ти. [Ти мене́ мов гли́ну зліпи́в, скругли́в (Куліш)]. • -гля́ть фразы – округля́ти, заокругля́ти ре́чення. • -гля́ть свои владения – заокругля́ти (викругля́ти) свої́ володі́ння (посі́лості, має́тки). • -гля́ть цифры, суммы – заокругля́ти, викругля́ти ци́фри, су́ми. • -гля́емый – обкру́глюваний, за(о)кру́глюваний, викру́глюваний. • -глё́нный – о(б)кру́глений, за(о)кру́глений, ви́круглений, скру́гле[я]ний. [Ті́льки ка́мінь край доро́ги скру́гляний білі́є (Руд.)]. См. Окру́глый. |
| Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти]; 2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му]. • -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд. • -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися. • Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися. • -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки. • Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли. • -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла. • -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст. • -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду. • -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки). • -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче. • Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів. • Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив; 3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й. • -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок; 4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни]. • -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су; 5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти. • Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений. • -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд. • -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́. • С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.). |
| Орле́ц –
1) (мин.) рогови́й ка́мінь (-меня), рогови́к; 2) (мин.) черво́ний кварц (-цу); 3) (церк.) орле́ць (-леця́). |
| Отвора́чивать, отвороти́ть –
1) відверта́ти, відверну́ти що. • -ти́ть камень с дороги – відверну́ти (відкоти́ти) ка́мінь з доро́ги. • -ти́ть лошадь – відверну́ти коня́. • -ти́ть сукрой хлеба – відкра́яти, відбатува́ти лу́сту (кі́мсу) хлі́ба; 2) відгорта́ти, відгорну́ти, відверта́ти, відверну́ти, відко́чувати, відкоти́ти, зако́чувати, закоти́ти, зака́чувати, закача́ти, відхиля́ти, відхили́ти. • -ти́л полу и полез в карман – відгорну́в (закоти́в) по́лу і сягну́в до кеше́ні. • -вать, -ти́ть полог, занавеску – відгорта́ти, відгорну́ти, відхиля́ти, відхили́ти, (слегка) прогорта́ти, прогорну́ти запина́ло, запина́льце. • -ти́ть воротник, рукава – відкоти́ти, закоти́ти ко́мір, закача́ти (закоти́ти, закаса́ти) рука́ва, срв. Отвё́ртывать 3. • -вать кожу, кожицу – залу́плювати шку́ру, шку́рку. См. Отвернуть (Отвё́ртывать 3); 3) відверта́ти, відверну́ти, відхиля́ти, відхили́ти. • -вать лицо – відверта́ти, відверну́ти лице́ від ко́го, від чо́го. • -вать нос от чего – ніс верну́ти від чо́го. • Ветер -вает – ві́тер поверта́ється (поверну́вся); 4) см. Отвё́ртывать, отверну́ть 1; 5) см. Отвраща́ть, отврати́ть; 6) безл. верну́ти, відвороча́ти, сов. відверну́ти. [Від ї́жі ве́рне]. • Отворо́ченный – відве́рнений и відве́рнутий, відго́рнений и відго́рнутий и т. д. |
| Отгра́нивать, отграни́ть (камень) – гранкува́ти, ви́гранкувати, обто́чувати, обточи́ти (ка́мінь). |
| Отли́вистый –
1) см. Отло́гий; 2) (с цветным отливом) мінли́вий, міньо́ний, селезни́стий. [Мінли́вий ка́мінь. Міньо́на мате́рія. Селезни́сте земляне́ вугі́лля]. |
| Перево́д –
1) (действие) перево́дження; перепи́сування; переклада́ння; перетовма́чування. • -во́д из одного полка в другой – перемі́щення з одного́ по́лку до дру́гого. • -во́д в высший класс – промо́ція. [Таку́ розмо́ву вели́ чвертокла́сники вже перед промо́цією в семіна́рію (Свид.)]. • -вод долга – перепи́сування бо́ргу. • -во́д на камень, литогр. – перебива́ння на ка́мінь. • -во́д денег, почт. – перека́зування, пере́каз гро́шей; 2) (на другой язык) пере́клад. • -во́д с русского языка на украинский – пере́клад з росі́йської мо́ви на украї́нську. • Стихотворный -во́д – віршови́й пере́клад, пере́спів; 3) переві́д (-во́ду), звід (р. зво́ду), ви́від (-воду), згу́ба. [Коза́цькому ро́ду нема́ перево́ду]; 4) см. Перево́дина. |
| Переводи́ть, перевести́ –
1) перево́дити, переве́сти́, (о мног.) поперево́дити кого́ куди́. • -сти́ арестанта из одной тюрьмы в другую – переве́сти́ арешта́нта з одно́ї в’язни́ці до дру́гої. • -сти́ глаза, взор на кого, на что – переве́сти́ о́чі, по́гляд на ко́го, на що. • -ди́ть глаза (с места на место) – перево́дити о́чі, пово́дити очи́ма по чо́му. • -сти́ разговор на что, на другую тему, предмет – зверну́ти розмо́ву (річ) на що, на и́ншу те́му (на и́нший бік), зве́сти́ мо́ву на що, зійти́ на що, заки́нути на и́нше, (шутл.) заговори́ти з и́ншої бо́чки. [Неха́й, се́стро, опісля́! – ска́же було́ Кость, та й заки́не на дру́ге на що-не́будь (Квітка)]. • -ди́ть, -сти́ дух – зво́дити, зве́сти́ дух, відво́дити, відве́сти́ дух, перево́дити, переве́сти́ дух, відса́пувати(ся), відса́патися, відсапну́ти, віддиха́тися и -ди́хуватися, відди́хатися, віддихну́тися, відідхну́ти, відхлину́ти. [Да́йте мені́ дух зве́сти́ (відсапну́ти). Молоди́ця не переведе́ ду́ху, верещи́ть (М. Вовч.) Лаго́вський ва́жко одса́пував з того́ прудко́го ході́ння (Крим.). Візни́к ва́жко оддихну́вся й поскрі́б під ша́пкою (Васильч.)]. • Не могу (не может) дух -сти́ – не зди́шуся, не зди́шеться, не відведу́ (не відведе́) ду́ху. [Аж не зди́шеться, мов ті́льки що вло́влений горо́бчик (Куліш)]; 2) (в высший класс) промува́ти, попромува́ти. [Що в йо́му кипі́ло, за́раз ви́явилось, як ті́льки попромува́ли його́ в четве́ртий клас (Свид.)]; 3) перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати що на ко́го, зво́дити, зве́сти́ що на що. [Семилі́тню поволо́вщину звів на годову́ (Куліш)]. • -сти́ имение на имя своей жены – переписа́ти має́ток на свою́ жі́нку. • -ди́ть что-л. на деньги – оберта́ти (оберну́ти) що на гро́ші. • -ди́ть рубли на франки – оберта́ти, зво́дити карбо́ванці на фра́нки. • -ди́ть на камень, литогр. – перебива́ти на ка́мінь. • -ди́ть на бумагу – перебива́ти, перево́дити на папі́р; 4) перека́зувати, переказа́ти, пересила́ти, пересла́ти що. • Я -вё́л ему по почте сто рублей – я переказа́в (пересла́в) йому́ по́штою сто карбо́ванців; 5) (с одного языка на другой) переклада́ти и -кла́дувати, сов. перекла́сти и переложи́ти, (о мног.) попереклада́ти и -кла́дувати (з одніє́ї мо́ви на дру́гу); (пояснить) перетовма́чувати, перетовма́чити, поперетовма́чувати що. [На на́шу мо́ву Ілія́ду перекла́в Руда́нський. Промо́в по-на́шому, а я приста́влю таку́ раби́ню, що по-ри́мськи вмі́є, вона́ твої́ слова́ перетовма́чить (Л. Укр.)]. • -сти́ слово в слово – перекла́сти сло́во за сло́вом. • -води́ть что-л. стихами – переклада́ти (перекла́сти) ві́ршем (вірша́ми), перевіршо́вувати (перевіршува́ти, поперевіршо́вувати), переспі́вувати (переспіва́ти, попереспі́вувати) що; 6) (истреблять) зво́дити, зве́сти́, перево́дити, переве́сти́, виво́дити, ви́вести, вигу́блювати, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити, (неоднократ.) позво́дити, поперево́дити, повиво́дити, повигу́блювати, повибавля́ти. [Позво́дити, повиво́дити и т. д. мише́й, вся́ку по́гань]; 7) (тратить понапрасну) перево́дити, переве́сти́, марнува́ти, змарнува́ти, (о мног.) поперево́дити, помарнува́ти. • -сти́ время, деньги – переве́сти, змарнува́ти час, гро́ші. • Переведё́нный – переве́дений; перепи́саний; перека́заний, пере́сланий; перекла́дений и т. д. |
| Перегрыза́ть, перегры́зть – перегриза́ти, (о мног. или во многих местах) поперегриза́ти що чим. [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Ном.)]; (орехи, семечки) перелу́щити, полуза́ти, полу́щити (горі́хи, насі́ння). • Мы все сухари -ли – ми всі сухарі́ пере[по]гри́зли. • Перегры́зенный – перегри́зений; поперегри́заний, поперегри́зуваний. |
| Перегрыза́ться, перегры́зться – перегриза́тися, перегри́зтися, (о мног. или во многих местах) поперегриза́тися. [Кі́сточка, як ка́мінь: нія́к не перегриза́ється. Соба́ки перегри́злись (поперегриза́лись) за кі́стку. Перегри́злася (об’ї́лася) з усіма́ сусі́дами]. |
| Плени́стый –
1) щербинува́тий. [Щербинува́тий ка́мінь]; 2) плі́вча́стий. |
| Пли́тный – плито́вий, плиткови́й, плитняко́вий. [Плиткови́й чай. Плитняко́вий ка́мінь]. |
| Повора́чивать, повороти́ть –
1) поверта́ти, верну́ти, поверну́ти, (в сторону и назад) заверта́ти, заверну́ти, (сворачивать в сторону) заверта́ти, зверну́ти, (диал.) скру́чувати, скрути́ти. [Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній упру́г (Неч.-Лев.). Обізва́вся, не поверта́ючи голови́. Туди́ мою́ голі́воньку що-ве́чора ве́рне. Верни́ до мо́го дво́ру. Він уже́ й коня́ заверта́є (Грінч.). Ішли́ про́сто, а тоді́ зверну́ли (заверну́ли) вліво́руч за ріжо́к. Жанда́р скрути́в напра́во, між корчі́ (Франко)]. • -вать, -ти́ть к чему (при езде, ходьбе) – приверта́ти, приверну́ти до чо́го; срв. Привора́чивать. • -вать направо, налево – поверта́ти (зверта́ти, заверта́ти) право́руч, ліво́руч, у пра́ву, у лі́ву ру́ку. • -вать с дороги – зверта́ти з доро́ги. • -вать обратно (при езде, ходьбе) – наза́д заверта́ти, -ся, заверну́ти, -ся. [Заверта́й ко́ні додо́му. Пішо́в був, аж поба́чив, що хма́ра насува́є, та й заверну́вся]. • Здесь негде и -ти́ть – тут ні́де й заверну́тися. • -вать оглобли – верну́ти наза́д. • Ветер -вает к югу – ві́тер ве́рне, поверта́є(ться) на пі́вдень. • На весну -вает – на ве́сну кладе́ться (ве́рне). • На весну -тит – на ве́сну пове́рне (скре́сне). [Сон-трава́ цвіте́, ско́ро пове́рне (скре́сне) на ве́сну. На ве́сну вже поверну́ло (скре́сло)]. • -вать в свою пользу – на свою́ руч наверта́ти. [На свою́ руч наверта́ли спра́ву]. • -вать по своему, на свой обычай – наверта́ти, навороча́ти на своє́, на свій ро́зум, на свій зви́ча́й, оберта́ти на свій зви́ча́й; 2) что куда, вокруг чего – верну́ти, оберта́ти, оберну́ти що куди́, навко́ло (круг) чо́го. [Верете́но ка́мінь оберта́є у млині́. Оберта́є над огне́м м’я́со, настро́млене на роже́н. Ві́тер оберта́є кри́ла у вітряці́]. |
| Подва́ливать, подвали́ть что к чему, подо что – підко́чувати, підкоти́ти що до чо́го и під що, підсува́ти, підсу́нути що під що, (подворачивать) підверта́ти, підверну́ти, (подсыпать) підсипа́ти, підси́пати, підгорта́ти, підгорну́ти що під що. • Не -вайте дров к забору, поломаете его – не підко́чуйте, не приклада́йте дров до парка́ну (не прива́люйте паркана́ дрова́ми), бо полама́єте. • -вали́-ка под колесо камень – підверни́ лише́нь під ко́лесо ка́мінь. • -ли́ть земли под избу, под забор – підки́дати, підси́пати, підгорну́ти землі́ під ха́ту, під парка́н. • Рыдван -ли́л под крыльцо – ридва́н підкоти́в(ся) (під’ї́хав) під ґа́нок. • И -ли́ло-же ему счастье – та й потала́нило (пофорту́нило)-ж йому́. • Подва́ленный – підко́чений, підсу́нений, підве́рнений, підси́паний, підго́рнений и т. д. -ться – підко́чуватися, підкоти́тися, бу́ти підко́ченим, підсува́тися, підсу́нутися и т. д. |
| Подка́тывать, подката́ть и подкати́ть –
1) (что-л. катящееся) підко́чувати, підкоти́ти, підто́чувати, підточи́ти, (под навес) зато́чувати, заточи́ти. [Вози́ підко́чуйте (підто́чуйте) до комо́ри, бу́демо наванта́жувати. Підкоти́в ка́мінь до ха́ти. Заточи́ во́за під пові́тку]; 2) (под’езжать к под’езду) підбіга́ти, підбі́гти, підко́чуватися, підкоти́тися. [По дру́гий бік ву́лиці коти́вся візо́к і підкоти́вся під воро́та (Неч.-Лев.)]; 3) (глаза) підко́чувати, підкоти́ти, зако́чувати, закоти́ти. [Зако́чувала під ло́ба о́чі. Підко́чує білки́ під ло́ба]. • Подка́танный – підк[т]о́чений; (о глазах) підко́чений, зако́чений. |
| Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений. |
| Покати́ть –
1) покоти́ти що. • -ти́ть камень – покоти́ти ка́мінь; 2) (поехать) покоти́ти, поката́ти. • Сел в повозку и -тил в город – сів у повозку й покотив у місто. • -тил, как на почтовых – покатав, як на поштарських конях (Свидн.). |
| Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад. |
| По́чечный –
1) нирко́ви́й, нирча́ний. • -ный камень – нирко́ви́й ка́мінь; 2) брунькови́й, бростови́й, бростяни́й. Срв. По́чка. |
| Превраща́ть, преврати́ть –
1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)]. • Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу. • Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню. • Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в. • -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́. • -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.). • -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду. • Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід. • -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння. • -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні. • -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що. • -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)]; 2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)]; 3) см. Перевора́чивать; 4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння). Превращё́нный – 1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)]; 2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані; 3) перекру́чений, переина́чений. |
| Превраща́ться, преврати́ться –
1) оберта́тися, оберну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, поверта́тися, поверну́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, переверта́тися, переверну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, перетво́рюватися и перетворя́тися, перетвори́тися, переробля́тися, перероби́тися, зміня́тися, зміни́тися, переміня́тися, переміни́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, става́тися, ста́тися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся на що, зіхо́дити, зійти́ на що. [В сумне́ стогна́ння оберта́лись ре́чі (Куліш). Плач поверну́вся на ра́дощі (О. Лев.). Хай те дитя́че товари́ство пове́рнеться тепе́р у побрати́мство (Мирн.). Наро́д наш мі́цно держа́всь своє́ї пре́дківської ві́ри і не хоті́в на полякі́в переверта́тися (Єфр.). А́встрія ма́є перетвори́тися на демократи́чну де́ржаву – спі́лку націона́льностей (Грінч.). Молоко́ за одну́ ніч перероби́лося в сир (Звин.). Скажи́ ка́меневі сьому́, щоб ста́вся хлі́бом (Єв.)]. • Многолюдный и богатый край -ти́лся в пустыню – великолю́дна й бага́та краї́на оберну́лася (поверну́лася, перетвори́лася) в (на) пусти́ню, звела́ся на пусти́ню. • Мечта -ти́лась в действительность – мрі́я перетвори́лася в (на) ді́йсність. • -ться в камень – оберта́тися (оберну́тися) в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти. [Бода́й не верну́лось, в ка́мінь оберну́лось (Рудан.)]. • Вода -ти́лась в пар – вода́ оберну́лася в па́ру. [Вода́ мо́же да́ти вели́ку ко́ри́сть і не оберта́ючись в па́ру (Кониськ.)]. • Снег -ща́ется в воду – сніг оберта́ється в во́ду. • Личинка -ща́ется в мотылька – ля́лечка оберта́ється в мете́лика, перетво́рюється, переміня́ється в (на) мете́лика. • -ти́ться в силу (переносно) – ви́рости в си́лу. [В Єги́пті вони́, множачи́сь серед му́ки, могли́ ви́рости в си́лу й забра́ть уве́сь край в свої́ ру́ки (Франко)]; 2) (оборачиваться) перекида́тися, переки́нутися, переверта́тися, переверну́тися, оберта́тися, оберну́тися ким, чим и в ко́го, в що, на ко́го, на що, скида́тися, ски́нутися ким, чим, перемі́туватися, переметну́тися в ко́го, в що и ким, чим, переміня́тися, переміни́тися, злицьо́вуватися, злицюва́тися в ко́го, в що, (во множ.) поперекида́тися, попереверта́тися, пооберта́тися и т. д. ким, чим и в ко́го, в що. [Чорт переки́нувсь чолові́ком (Манж.). От ві́дьма знов переверну́лась у соро́ку (на соро́ку) (Звин.). Оберни́ся порося́ на карася́ (Номис)]. • Оборотень, упырь -ти́лся в волка – пере́вертень, упи́р переки́нувсь (переверну́вся, оберну́вся, ски́нувся, переметну́вся) во́вком (у во́вка, на во́вка), переміни́вся (зміни́вся) в во́вка. |
| Пренебрега́ть, пренебре́чь (кем, чем или (реже) кого, что) – не́хтувати, зне́хтувати, поне́хтувати ким, чим и кого́ що, гордува́ти, згордува́ти, погордува́ти, пого́рджувати и погорджа́ти, погорди́ти, горди́ти, зго́рджувати и згорджа́ти, (сов.) згорди́ти ким, чим, поневіря́ти, поневі́рити ким, ганьбува́ти, по[з]ганьбува́ти ким, (оставлять без внимания, запускать) занеха́ювати, неха́яти, занеха́яти и занеха́ти, (о мн.) позанеха́ювати кого́, що, зане́дбувати, занедба́ти, (о мн.) позане́дбувати кого́ що, (мало ценить) легкова́жити, злегкова́жити що, не дба́ти про що, (не уважать) зневажа́ти, знева́жити, (о мн.) позневажа́ти кого́, що, (брезгать) гре́бувати и гре́бати, погре́б(ув)ати ким, чим, (считать за ничто) упослі́джувати и упосліджа́ти, упослі́дити кого́, що, бра́ти, узя́ти кого́, що-не́будь за ніза́що, (описат.) пуска́ти, пусти́ти за ві́тром, ки́дати, ки́нути під ла́ву що. [Не́хтував своє́ ті́ло (Грінч.). Не́хтує свої́ми обо́в’язками (Грінч.). Піді́йметься уго́ру, кого́ зне́хтували лю́ди (Куліш). Він на́ми горду́є (М. Вовч.). Убо́гими не горди́ла (Драг.). Не горду́й ти життя́м молоди́м (Грінч.). Свої́ спра́ви занеха́яв за-для ді́ла грома́дського (Єфр.). Ка́мінь, що занедба́ли будівни́чі, той став у го́лову угла́ (Єванг.). Люде́й і сла́ву занедба́ла (Котл.). Він мо́ву свою́ зневажа́є як жарго́н (Грінч.). Рі́дною культу́рою не гре́бували (Єфр.). Згордо́вано тобо́ю невимо́вно (Куліш). Євменчуки́ пусти́ли ба́тьківський зако́н за ві́тром (Кониськ.)]. • Не надо ничем -га́ть – не тре́ба нічи́м (нічо́го) не́хтувати. • -га́ть опасностью – пого́джувати, не́хтувати небезпе́кою. • -бре́чь добрыми советами – занедба́ти (занеха́яти) до́бру пора́ду. • Пренебрега́емый – пого́рджуваний, не́хтуваний, занеха́юваний, упослі́джуваний. • Пренебрежё́нный – з[по]гордо́ваний, пого́рджений, зне́хтуваний, занеха́яний, зане́дба́ний, знева́жений, упослі́джений від ко́го. [Знева́жене коха́ння. На́ша мо́ва зоста́лась упослі́дженою (Куліш)]. |
| Преткнове́ние – спотика́ння; (препятствие) спо́тичка, прити́ка, при́тичка, прити́чина, перешко́да. • Камень -ве́ния – ка́мінь спотика́ння, прити́чина, перешко́да. [Сей чолові́к одра́зу став мені́ мов ка́мінь спотика́ння на доро́зі (Л. Укр.). Шано́ба до короля́ ста́ла йому́ прити́кою на шляху́ до Варша́ви (Кониськ.)]. |
| Претыка́ть, -ся, преткну́ть, -ся – спотика́ти, -ся, спіткну́ти, -ся и спотикну́ти, -ся. [Свої́ бі́лі ні́жки на сире́ корі́ння спотика́є (К. Стар.). На рука́х понесу́ть тебе́, щоб ти й ного́ю своє́ю не спіткну́всь об ка́мінь (Єв.)]. Срв. Спотыка́ться. |
| Прива́ливать, привали́ть –
1) (навалить, прислонить) прива́лювати привали́ти, приверта́ти, приверну́ти, прико́чувати, прикоти́ти що до чо́го, що чим, (во множ.) поприва́лювати, поприверта́ти, поприко́чувати що до чо́го, що чим. • -ли́ть камень к двери – привали́ти, приверну́ти ка́мінь до двере́й. [І привали́в ка́мінь до двере́й гро́бу (Єв.)]. • -вать, -ли́ть землёй – пригорта́ти, пригорну́ти земле́ю що. [В вишне́вім садо́чку схорони́ла, сиро́ю земле́ю пригорну́ла (Чуб.)]; 2) (причаливать) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся) до чо́го. [Байда́к прича́лив до бе́рега (Ум.)]; 3) (притащиться, с трудом, тяжело) прису́нути, присурга́нитися, притараба́нитися; 4) (набежать толпой; нахлынуть) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, припе́рти, настяга́тися, навалува́ти. [Насу́нуло люде́й – по́вна ха́та. От припе́рло! по́вна рука́ козирі́в (Ум.). Госте́й настяга́ється, що й го́лці не впа́сти (Свид.)]. • Как счастье -ли́т, так и дураку везёт – кому́ до́бре веде́ться, то й на скі́пку пряде́ться (Ном.). • Вот счастье -ли́ло – от ща́стя прису́нуло (накоти́ло). • Прива́ленный – прива́лений, приве́рнений, прико́чений; приго́рнутий и приго́рнений. • -ться – 1) прива́люватися, привали́тися, приверта́тися, приверну́тися, бу́ти прива́леним, приве́рнутим и -ве́рненим и т. д. до чо́го; 2) (прислониться) припира́тися, припе́ртися до чо́го, спира́тися, спе́ртися на що. • Негде -ли́ться (прилечь) – ні́де примости́тися. • -ли́лся к каше – припа́в до ка́ші. |
| Прика́зывать, приказа́ть –
1) кому что – нака́зувати, наказа́ти, каза́ти, сказа́ти, розка́зувати, розказа́ти, зага́дувати, загада́ти, зака́зувати, заказа́ти, (велеть) велі́ти, звелі́ти (звелі́ти часто употр. в знач. приказа́ть), (о мн.) понака́зувати, позага́дувати кому́ що, що роби́ти. [Він щось нака́зував різки́м го́лосом, ко́ротко й вла́дно (Коцюб.). І наказа́ла взя́ти ка́мінь (Л. Укр.). Що загада́єш – геть-усе́ зроблю́ (Крим.). Я так розка́зую (кажу́), так ма́є бу́ти. Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Умира́ючи ба́тько сказа́в мені́ не ки́дати вчи́тися. Звелі́в йому́ прийти́ за́втра (Звин.)]. • Строго -за́ть – го́стро (при́кро) наказа́ти. • Что -жете? – що звелите́? що ска́жете? яки́й нака́з бу́де? • Как -жете – як звелите́, як ска́жете, як схо́чете. • -зал вам кланяться – каза́в (велі́в) вам кла́нятися, каза́в вас віта́ти. • -каза́л доложить о себе – каза́в допові́сти про се́бе; 2) -зывать где, кем – верхово́дити ким и над ким, старшинува́ти над ким, ору́дувати ким, чим, де; см. Верхово́дить, Управля́ть, Нача́льствовать; 3) что кому, см. Поруча́ть; 4) см. Завеща́ть; 5) -за́ть (позволить) – дозво́лити кому́ що. • -жи́те мне сесть – дозво́льте мені́ сі́сти. • -жете мне продолжать – дозво́лите мені́ да́лі вести́. • -зал долго жить (умер) – (на)каза́в до́вго жи́ти. • Прика́занный, -зан – наказа́ний, зага́даний, зве́лений. [Нака́зано (зве́лено) ї́хати нега́йно]. • -ться – нака́зуватися, зага́дуватися, бу́ти нака́заним, зага́даним кому́ від ко́го. |
| Прицепля́ть, прицепи́ть – причі́[е́]плювати и причіпля́ти, причепи́ти що до чо́го, чіпля́ти, почепи́ти що до чо́го и на що, учепи́ти що в що и до чо́го. [До ши́ї бі́лий ка́мінь причепі́те (Макс.). Бере́ Мо́шко ту́ю ша́блю, до бо́ку чіпля́є (Рудан.). У квітки́ вбра́лась, стьожки́ почепи́ла – пішла́ (Тесл.). Обо́х учепи́в ко́ням у хвости́ і пусти́в у світи́ (Рудч.)]. • Прице́пленный – приче́плений, поче́плений, уче́плений. |
| Проби́рный – пробі́рний, пробува́льний. • -ный камень – спро́бний ка́мінь. • -ная палата – пробі́рна, пробува́льна пала́та. |
| Про́бный –
1) спро́бний [Спро́бний ка́мінь]; 2) (служащий образцом) зразко́вий; 3) (узаконенной пробы) про́бний. |
| Провё́ртывать, -ся, проверте́ть, -ся и проверну́ть, -ся – (буравом) просве́рдлювати, -ся, просвердли́ти, -ся, прокру́чувати, -ся, прокрути́ти, -ся, прове́[і́]рчувати, -ся, проверті́ти, -ся, (о мн. или местами) попросве́рдлювати, -ся, попрокру́чувати, -ся, попрове́[і́]рчувати, -ся чим. [Цей ка́мінь не просве́рдлюється]. • Прове́рченный и провё́рнутый – просве́рдлений, прокру́чений, прове́рчений. |
| Производи́ть, произвести́ и произве́сть –
1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)]. • -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)]. • -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. • Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото. • Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́. • Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти). • Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є. • -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)]. • -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́. • Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла. • -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)]. • -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)]. • -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)]. • -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що. • -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар. • -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що. • -дить опыты – роби́ти до́сліди; 2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)]; 3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)]. • -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння. • -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит. • -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд. • -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)]. • -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату. • -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл. • -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг. • -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́. • Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд; 4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го. • Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків. • Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня; 5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що. • -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг. Произведё́нный – 1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений; 2) ви́роблений, спродуко́ваний; 3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий; 4) ви́ведений з чо́го; 5) попромо́ваний в що. -ться – 1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним; 2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним; 3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)]. • Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться; 4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого; 5) промуватися, бу́ти попромо́ваним. |
| Пропускно́й – пропускни́й, перепускни́й, про[пере]пуска́льний. • -но́й вид, билет – про[пере]пускна́ по́свідка, -ни́й біле́т (квито́к), (пропуск) про́пуск, пере́пуск (-ка), пере́пустка; (см. Про́пуск). • -на́я бумага: а) (промокательная) – пропуска́льний папі́р, промака́льниця, ви́мочка, бібу́л(к)а; б) (фильтровальная) про[пере]пускни́й папі́р. • -но́й пункт – перепускни́й (перепуска́льний) пункт. • -на́я способность – перепускна́ спромо́жність. [Перепускна́ спромо́жність залізни́ць]. • -но́й камень – перепускни́й, ціди́льний (фільтро́ви́й) ка́мінь. |
| Пры́гать, пры́гнуть – стриба́ти, стрибну́ти, пли́гати, плигну́ти, (скакать) скака́ти, скакну́ти (ско́кнути, скі́кну́ти) и ско́чити, го́пки скака́ти, вистри́бувати, ци́бати, цибну́ти, штирка́ти (и штри́кати), штиркну́ти, (метаться) гаса́ти, (в танцах) го́пати, го́пнути, го́цати, гаца́ти, го́пки скака́ти. [І вона́ аж стриба́ла з ра́дощів (Грінч.). Бли́зько вида́ти, та дале́ко стриба́ти. Стриба́ по хви́лях чо́вен (Грінч.). І за́йчиком плига́є (сві́тло) бі́ля альта́нки (Коцюб.). Плигни́ в рі́чку (Грінч.). Скачи́, вра́же, як пан ка́же (Шевч.). А дзвіно́к скака́в, хрипі́в, кази́вся (Коцюб.). Скака́є через тин, як соба́ка (Н.-Лев.). Ско́чив у бі́лу кипу́чу хви́лю (Н.-Лев.). Ко́ники циба́ють в траві́ (Берд. п.)]. • -нуть с силой – стрибону́ти, плигону́ти, скакону́ти. [А соба́ка здоро́вий та як плиго́не йому́ на гру́ди – так і звали́в (Гр.)]. • Он легко -гает (свойство) – він легки́й на ско́ки. [Оле́ся була́ легка́ на ско́ки – вона́ переліта́ла з ка́меня на ка́мінь як коза́ (Н.-Лев.)]. • Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать – стрибки́й, стрибу́чий, плигу́чий, скаку́чий. [Мото́рний та стрибу́чий виво́див свій весе́лий спів (Грінч.). Сей горо́х скаку́чий, як молоти́ти (Гр.)]. • Пры́гающий (как прилаг.) – стрибу́чий, плигу́чий. [За легки́ми співу́чими та плигу́чими то́нами Юхи́мової скрипи́ці (Корол.)]. • -гается, безл. – стриба́ється, плига́ється. [Стриба́ється, покіль бі́сом штрика́ється (Номис)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Банка –
1) банка; (стекляная, глиняная) слоїк, (умен.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка; (большая глиняная) кума́н; (оплетённая лозой) балца́нка; 2) (мед.) банка: • поставить больному банки – поставити хворому банки; • трёхлитровая банка – трилітровий слоїк, (шутл.) трилітрович. [На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев’яних коробках (М.Коцюбинський). Олекса Безик сяв. Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину (М.Коцюбинський). Був-то раз собі п’яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка, чи скляниця — Пив (І.Франко). Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (І.Франко). Пу́шка на цу́кор (АС). Граф надзвичайно пильно розілядає малесенький слоїк, піднісши його до самих очей і покліпуючи вуса (В.Винниченко). Оце ось на днях когось там дерманці на вулиці приловили, йшов, мовляв, до Трояна в повстанці, але, коли його як слід обмацали, знайшли при ньому і се й те, а також, між іншим, невідомо для чого, слоїк із стрихніною і деякі папірці з печаткою рівненського ес-де (У.Самчук). Перед ним поставлено було стола, а на ньому стояла з якимсь напоєм скляниця (Василь Шевчук). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри (В.Шкляр). Сонце шкварило і нагрівало мутні слоїки (І.Роздобудько). Зате на правій штанці — ще три кишені. І перша з них — так само бічна і так само глибока — містила не тільки заанонсований Волшебником газовий балончик (якраз під праву руку, вихоплюєш і поливаєш!), але й інший балончик — з дихлофосом, а також банку 0,5 літра місцевого пива «Варцабич Преміум», світлого (Ю.Андрухович). На гойдалках волі фіглярствують блазні натхненні і з трепетом цілять в цяцьковану щастя мішень, що починає дзвеніти, неначе бляшанка після влучного пострілу (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Потім корчмар спитався в Дон Кіхота, чи має він гроші; той одказав, що не має ні шага, бо ніде в книгах не читав, аби мандровані рицарі носили при собі побрязкачі. На те заперечив корчмар, що він помиляється: хоч у романах про те й не пишеться, бо автори не вважають за конечне згадувати про такі прості й потрібні в дорозі речі, як гроші або чисті сорочки, однак це зовсім не значить, що в рицарів їх не було; навпаки, йому достеменно відомо, що всі мандровані рицарі, про яких понаписувано цілі стоси книг, мали про всяк случай добре натоптані гаманці; брали вони з собою і сорочки білі, і слоїки з мастю — рани гоїти: не завше-бо в чистому полі або серед степу десь воюючи і на рани здобуваючись є спромога знайти собі цілителя, хіба тільки, як накладав хто з чаклуном яким премудрим, що зараз тобі й пришле на хмарі дівчину або там карлика із склянятком води цілющої; аби одну краплю ковтнув, усі болячки твої і врази де й дінуться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез поклав слоїка з олійкою і сягнув у правий дальній куток шухляди (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Відкритий слоїк з варенням, покинутий у комірчині, тріснув, варення висохло на камінь, і все це прилипло до полиці так міцно, що коли я спробувала слоїк зсунути, він розколовся у мене в руках (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). А дід викурював джмелів шматком лубу, тоді вичавлював з медовиків мед у бальцанку, яку носив у наплечнику (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). — Слухай, я виний, як мені перепросити? Трьох-чотирьох банок пива досить? — Один ящик, горілки! — Який ти вразливий].  |
| Блевота – блювота, блювотина, блювотиння, блюваки, (разг.) ригаки, ригачка, риглі, (шутл.) ригалії. [Все тхнуло тут покидьками, випарами блювоти, розлитим вином, перегноєм тіл, і дух цей, не маючи виходу, виснув у комірці й коридорі, проймаючи камінь і цеглу мурів, осідаючи на них смугами припалої порохом рідини (В.Підмогильний). Чим більше пиячиш з потрібними людьми, тим більше ригалій (Михайло Перченко). Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках (О.Ірванець). В своєму осліпі не діймав наш бідолашний гідальго віри ні дотику власному, ні нюхові; хоч од тої принадної кралі всякого потягло б на блювоту, окрім хіба погонича мулів, йому здавалось, ніби тримає в обіймах богиню краси (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Навіть іще до того, як з’явився Жан-Поль, я мав лихе передчуття, тому що Бутч укотре спробував довести, що я буду не в захваті від Японії, і став наполягати, щоб я витягнув із панцира та з’їв живого морського їжака та суп, здається, з мавпячого мозку, або навіть гірше. І я сидів над цією бридкою, як ригачка, істотою, приготувавшись заслухати свій вирок (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Коли живеш у бідному районі, то увесь час чуєш звуки від людей, й коли вони трахаються теж; але наймерзенніше — це коли ти змушений слухати їхню музику на всю гучність, кілька годин суцільних риглів (Борис Превір, перекл. Ч.Буковскі)]. |
| Бриллиант, брильянт – діяма́нт (совет. діамант). [Блискучою купкою лежав там довгий ланцюжок з дрібних діамантів у платиновій оправі; далі, чудовий черепаховий гребінь зі срібною інкрустацією, обсипаний безліччю діамантиків; брошка — дві схрещені золоті палички з платиновою застібкою, увінчані великим, як горошина, сапфіром, оточеним десятьма діамантами, друга брошка з матового золота у вигляді витонченого кошика з виноградом; платиновий браслет у формі дуги, з пружинною застібкою, цінність якого значно збільшувала вправлена у нього чудова біла перлина в різьбленому віночку з діамантів (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Діямант — не камінь спотикання]. |
| Брусчатка –
1) (материал) брукня́к, брукови́й ка́мінь; 2) (разг., каменная мостовая) брукі́вка, брук. См. ещё Мостовая. [Не камінчики, а чималий брукняк (Стронговський)] |
| Быковатый –
1) (внешним видом напоминающий быка, связанный с быком) бикуватий; 2) (угрюмый, угрюмый взгляд) вовкуватий. [Патріотизм наших стратегічних сусідів голосистий, часто картинний, подеколи трохи бикуватий. Але він поступово перетворюється на невідривну, важливу частину їхнього непростого буття (С.Рахманін). Найбільш послідовно (уніфіковано) морфеми вживав М. Шарлемань, який спирався на ухвалу номенклатурної комісії УАН від 1927 року (Шарлемань, 1927), обравши для всіх родин єдину морфему «-уваті»: «бикуваті», «котуваті», «вивіркуваті», «мишуваті» тощо (І.Загороднюк). Вичувалося, що цей Санько має надзвичайну біографію, коли після розкуркулення й заслання опинився знову в Україні, та ще й в ролі терориста, але як його випитаєш, коли він такий вовкуватий і мовчазний, як камінь (І.Багряний). Були то невеличкі на зріст, карячконогі, пихаті й нахраписті москалі, довготелесі й товстошкурі латиші з крижаними очима, вовкуваті й вічно голодні китайці, яких наші селяни називали «сліпими», юродиві з лиця чуваші та башкири, — і в усіх на язиці крутилося одне загадково-страхітливе слово «Хальоднияр» (В.Шкляр)]. |
| Волнорез – хвилеріз, мол. [У порту проревів пароплав, але враз змовк: він сьогодні не вийде за хвилеріз, бо збирається на ніч неабияка буря (М.Хвильовий). За смугою води, досить широкою для того, щоб нею могло пройти двадцять пароплавів у ряд, кам’яним бар’єром стоїть упоперек хвилеріз (Ю.Яновський). І камінь, з якого вони пірнали, абияк підпертий і розхитуваний їхніми стрибками, і грубе тесане каміння спадистого хвилерізу, на який вони здирались у своїй галасливій забаві,— все мало холодний, мокрий відблиск (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Загалом тут загинуло понад тридцять кораблів, кілька з них — зовсім недавно; їхні розбиті корпуси утворювали своєрідний чудернацький хвилеріз, який ніби защищав місто від моря (Володимир Панченко, перекл. Елінор Катон)]. |
| II. Выкатывать, выкатить – викочувати, викотити; (мног.) повикочувати, (диал.) точити, виточити: • выкатывать, выкатить глаза (разг.) – вивалювати (вивалити, вирячувати, вирячити, вилуплювати, вилупити, витріщити), (про багатьох) повивалювати, повирячувати, повилуплювати, повитріщати) очі (баньки); (у кого) вивело очі кому. [Очі вивело із лоба од страшної муки (Т.Шевченко). На весілля товариство Вийде погуляти Та винесе самопали, Викотять гармату (Т.Шевченко). А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята: «Нехай, каже, Може, так і треба» (Т.Шевченко). — Міщане повикочували на улицю бочки з пивами, з медом, з горілкою (П.Куліш). Яків сів, вилупив баньки на світло і слухав, що кажеться (П.Мирний). Наймит викотив новий візок насеред двора (І.Нечуй-Левицький). Вона випросталась на ввесь свій зріст і вирячила на діда свої здивовані чорні очі (І.Нечуй-Левицький). Доря не хтів вставати. Витріщив очі, налякані світлом, і падав знов на подушку (М.Коцюбинський). Мокра, як хлюща сорочка облипла його могутнє тїло, з чорного широкого виду стікали струмочки поту, а він усе грав та грав, надимаючи щоки завбільшки з повню та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (М.Коцюбинський). Подибав у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепоче: — Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж! (І.Франко). Скаже мені робити — під гору камінь точити (Сл. Гр.). Крутячись, мов могутній вуж, точив Сян свої бистрі води (І.Франко). — Хочеш, я тебе зразу, одним словом, остовпиню? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М.Кропивницький). Викотив (виточив) воза з возівні. Кухви з медом повикочувано (АС). І тоді було видно: стоять коло воріт ці обивателі і вивалили очі на процесію. Вони не від того щоб послухати духову музику, і їм хочеться добре роздивитись, як ховають по-комуністичному двох забитих (Б.Антоненко-Давидович). — Та не зводься і не витріщай дуже очей, бо тобі ще не можна (І.Багряний). Розімлілий від ситого князівського пригощення, Кузьмище витер широким рукавом рота і бороду і вирячив на Ждана свої випуклі очі (В.Малик). Побачивши корчмар гостя у стіп своїх і такії речі його почувши, витріщив очі з великого дива і не знав, що почати; він намагався підняти Дон Кіхота, але той аж тоді встав, коли корчмар пообіцяв уволити його волю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез розвернув фургон назад по схилу, заглушив мотор і викотив із села. На шосе повернув ліворуч, об’їхав закрут каналу і піднявся на пагорб до будинку (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. |
| Выступающий – що (який) виступає, виступач, (с речью) промовець, (с докладом) доповідач; ви́пнутий, ви́пнений, ви́сунутий, ви́ткнутий, ви́ступлений, витични́й, виступни́й: • выступающий вперёд – висунутий вперед; • выступающий живот – випнутий живіт; • выступающий камень – ви́пнутий (ви́сунутий, ви́ткнутий, витични́й, виступни́й, ви́ступлений) камінь; • выступающий противником чего – противник (бувши противником) чого, незгодний з чим; • выступающий сторонником – прихильник, бувши прихильником. [Йому так обридло своє безсиле тіло, своя худорлявість, випнуті маслаки на обличчі, що він сумував іноді довго й болісно, іноді плакав і проклинав усе на світі вродливе й чудове (В.Підмогильний). До нас вийшов кухар в білому фартусі, високий і худий, з чорними півколами кострубатих брів, з борідкою, що стирчала гострим клином, з прямим кутом випненого на горлі борлаку (Віктор Петров). Причаївшись біля купки дерев, незабаром побачив парокінну з бідонами від молока підводу, на ній незграбився сіровидий, помервлений візник, який мав два пом’яті, що аж підстрибували, капшуки під очима, черевиком виткнутий ніс і мітлами вуса (М.Стельмах). Ніхто не слухає промовця, поки він не помилиться (закон Вайла). Один з головних обов’язків математика, що виступає в ролі радника, полягає в застереженні від надто великих очікувань (Н.Вінер). Після великої доповіді. Голова: — Питання до доповідача є? Із залу: — Склянка вільна?]. |
| Железяка, разг. – залізя́ка. [Колись там був перекинутий з каменя на камінь місток, од котрого зостались тільки товсті залізяки (І.Нечуй-Левицький). Тривожачись, Мірошниченко обома руками схопив довбню, подався назад і вдарив по залізяці (М.Стельмах). — Дідусю, ось тобі на день народження мобільний телефон! Остання модель! — Так, тихіше! Значиться, я просинаюсь рано-вранці, дою корову, годую свиней, кошу траву, сапаю, колю дрова, весь день руки в роботі, а ти мені приніс цю залізяку… Блютуз де?… Де блютуз, питаю?!]. |
| Ком – гру́да, гру́дка, груди́на, грудома́ха, (катышок) бала́бух, (пров.) кімса́, окове́лок (-лка), куба́ток (-тка) (собир.) куба́ття (земли) гру́д(к)а (землі́), (глыба) бри́ла, (теста) бала́бух, га́лка, галу́шка, (глины) гру́дка, ва́льо́к (-лька́), шуру́валок, (волос сбитый) ковто́к (-тка́), ковтя́х, ко́вту́н, ля́мус, (ниток, шерсти, ваты) жмут, (клубок) клубо́к, (у горшечников: большой) коби́ла, (малый) пласто́к (-тка́), (глыба воску) ка́мінь (-меня), бри́ла во́ску, (мёрзлый) мерзля́к, гру́дка: • волосы сбились в ком – воло́сся скімши́лося, склочи́лося, склочі́ло(ся); • ком в горле – клубок у горлі; • комо́м (о вещах) – жу́жмом; • комо́м ему земля – щоб йому́ моги́ла запа́лася; щоб йому́ землі́ на гру́ди наложи́ло; щоб його́ по сме́рті з землі́ ви́кинуло; • комо́м упасть (быстро) – опу́кою впа́сти; • ком подкатывает, подкатил к горлу – клубок підступає, підступив до горла; • комом упасть – опукою впасти; • первый блин комом – перша чарка колом (Пр.); перша риба не ловиться (Пр.); перші коти за плоти (Пр.); перші щенята за пліт викидають (кидають) (Пр.); (насм.) спекли́: на́те лю́ди з’ї́жте; • сбиться в ком – скімшитися; • снежный ком – га́лка (гру́дка) сні́гу, сні́жка. |
| Коричневый – кори́чневий, бу́рий, шокола́дний, (каштановый) бруна́тний, бруна́стий, каштановий, (устар.) цинамо́новий, кори́цевий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (темно-коричневий: цвет глаз, масть коня) ка́рий, (зап.) гніди́й: • кори́чневая чума́, перен. – (фашизм) кори́чнева чума; • коричневые – (полит.) коричневі; • кори́чневые по́чвы – кори́чневі ґрунти; • кори́чневый ка́рлик – (астр.) кори́чневий карлик; • коричневый камень, минер. – есоні́т, цинамо́новий ка́мінь. [Су́кня цинамо́нового ко́льору (А.Кримський). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Українка). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (АС). Гніди́й птах (І.Верхратський). Гніде́ про́со (І.Верхратський). Матвій купує нові коні, звичайні селянські коники - сіра кобила, карий кінь і в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака (У.Самчук). Коричнева чума повзла вже по Європі. Зі сходу крокував червоний тероризм. Все ближче відчувався грізний подих І першим озвірів із «близнюків» фашизм (Олександра Кавун-Скалівська). Жінка обернулася. Дядько вищирив на неї неповний комплект коричневих зубів (В.Діброва). З одягу було знати, що то християнин, який визволився щойно з мавританської неволі: на ньому був куцополий каптан синього сукна, з полурукавцями і без ковніра, шаровари тож сині, тільки вже полотняні, на голові шапчина того самого кольору, на ногах полуботки цинамонові, на перекинутому через плече шабельтасі мавританська кривуля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вітерець. І, немов молоді сови, на плечах повсідалися мрії, з очима, що світяться в присмерку. Ніч, що ніяк не стає ніччю. Пора, коли всі жінки вродливі. Вечір розгорнув брунатні крила, наче велетенський нічний метелик (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Увесь двір у чорнильно-чорних тінях цинамонових дерев. Сад завмер, мов витесаний із мармуру (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)]. |
| Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала. [А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик]. |
| Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. |
| Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. |
| Лоно –
1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро; 2) (недра, утроба) ло́но, на́дро: • лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові; • на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі. [Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)]. |
| Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не любити тебе — не можна, то й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль (В.Стус). Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу — вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб воно мене любило]. |
| Надгробие – надгро́бок, нагро́бок, (могильная плита) могильна плита, (надгробный памятник) надгробний пам’ятник, (надгробный камень) надгробний камінь. [— Ти збожеволів, Едуарде, — перебиваю я його. — І вигляд у тебе поганий. Треба відпочити. Нам не цікаво продавати твоїм рідним дешевий надгробок з фальшивого італійського мармуру, а кращого ти не вартий (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Істина зазвичай лежить посередині. Найчастіше без надгробку (С.Є.Лєц)]. |
| Обыватель –
1) (лишенный общественного кругозора, отличающийся косными мещанскими взглядами, живущий мелкими, личными интересами) обива́тель, міщанин, (без духовных потребностей, филистер) філістер; 2) (постоянный житель какой-либо местности, устар.) обива́тель, ме́шканець, земля́нин. [— Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Г.Квітка-Основ’яненко). У земля́ни пи́шемося любчі́вські (М.Вовчок). Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М.Коцюбинський). — Ти філістер, от що я тобі скажу (І.Франко). Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л.Українка). І ця думка була йому страшенно прикра, немов від позаколишнього знайомства з тією дівчиною в нього ще лишився неперетравлений камінь. Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина (В.Підмогильний). С. О. Єфремов у своїй «Історії письменства» характеризує котляревщину, як «обивательську літературу» на «всякі злоби дня та біжучі справи». Він указує на її подібність до старих, ще з XVIII в., віршів, сатир та «пашколів», що виходили з «письменних кругів народу» і являли собою відгук на різні події, що так чи інакше будили думку, зворушували уяву широких мас людности: і там, і тут за перо брався «обиватель» — розуміється, в російському, а не польському значенні слова — і орнаментував свій маленький літературний замисел під якийсь визнаний і популярний твір. — Цей «обиватель», цей тихий і мирний провінціял, озивається часом і в Котляревському, в його тирадах про «Полтаву-матушку», про «битую копійку», цю «прелестницю-злодійку» та в елегійних спогадах про те, «як в армії колись велося»; але в авторі «Енеїди», поруч з ним, раз-у-раз вставав, мовляв за Єфремовим, «сковородинець і масон», письменник широких інтересів та широкої сприйнятливости і не давав своєму літературному творові упасти на дно провінціяльної графоманії (М.Зеров). Це спізнення не було виявом недбалості публіки до літератури, а явищем загальним, одним із наслідків глибокої зневіри до громадського життя. Розпорошений і загнаний у свої нори обиватель надто неохоче вилазить із них, і коли йому кажуть прийти о першій, він приходить о другій, ще годину посмоктавши свою лапу (В.Підмогильний). Сьогодні Корнієнко роздвоївся: за дверима десь там, надворі, був Корнієнко-юнак, шо любив бурхливе життя й переможно крутив його за чуба, а тут у низенькій кімнаті, між грамофоном і пелюшками — Корнієнко-обиватель, покірний і плаксивий, якого скрутило життя руками Антоніни (Аркадій Любченко). Ти не хочеш турбувати себе великими проблемами, тобі й без того нелегко забути, що ти — людина. Ти не мешканець мандрівної планети, ти не замислюєшся над питаннями, які не мають відповіді,— ти просто дрібний обиватель з Тулузи. Ніхто тебе не схопив за плечі, не стримав, коли ще був час. А тепер глина, з якої тебе виліплено, засохла, затверділа, і вже ніщо не розбудить у тобі заснулого музику, поета чи астронома, який, можливо, колись у тобі жив (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Політики, поцікавтесь у гастрологів, що обиватель ще може перетравити (С.Є.Лєц)]. |
| Основа – основа, основина, засада, підвалина, ґрунт, підстава, пі́дклад, фундамент, принцип, правило, наріжний камінь: • брать, взять, принимать за основу чего-либо – брати, взяти за основу (як основу) чого; • в своей основе – в своїй основі; засадничо; • заложить основы (основу) чего – закласти основу чого; • лежать в основе, лечь в основу чего-либо – лежати (бути) в основі (бути за основу) чого, лягти в основу (стати за основу) чого; бути підвалиною (за підвалину), лягти підвалиною (основиною) чого; • на научных основах – на наукових засадах (основах); • на основе чего – на основі (на базі) чого, на засадах чого, внаслідок чого, у зв’язку з чим; • на основе идей кого – на основі (на засадах) ідей кого; • основы физики – основи фізики. |
| Парапет – (итал.) парапет. [Хлопчики й діти повилазили на парапет й обсіли й обстали його од краю до краю. За парапетом уся гора була ніби обсипана людськими головами, бо люде лізли з Подолу вгору, неначе сарана (І.Нечуй-Левицький). … Син сонячного Палермо чи, може, Венеції — син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, — обвів сонце, й увесь світ, і це чуже, незнайоме місто невидющими очима й опустився на парапет (І.Багряний). Це сотворила одна істота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, і якось не можна забути моменту, коли Лена схилилася на низький, широкий парапет зі сірого, порослого мохом каменю, що відділяв нас від зарви, а я стояв зліва побіля неї і правою рукою пригорнув її до себе, ніби захищав її від тієї могутньої перед нами стихії простору (У.Самчук). Ядра з тріском ударялися в кам’яні стіни фортеці, у вежі, у бійниці, в кам’яний зубчатий парапет і з хуркотом розсипалися на дрібні скалки (В.Малик). У круговерті снігу сердито вдарила об камінь річка, — аж парапет здригнувся, — і застогнала з болю а чи з розпуки… (Василь Шевчук). Шокований, Джез подивився вниз, на баржу, яка була просто під ним. Звідти на нього вирячилася стара жінка. Він тямив, що вона бачить — середніх років чоловік стовбичить над нею на парапеті, спустивши штани нижче колін і обома руками стискаючи своє причандалля. Вона вирячила очі ще дужче, роззявила рота, підняла правицю і вказала на нього. А тоді заверещала (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. |
| Перепрыгивать, перепрыгнуть – перестри́бувати, перестрибну́ти, перепли́гувати, переплигну́ти, переска́кувати, переско́чити, (редко) перескікну́ти, (о мн.) поперестри́бувати, поперепли́гувати, попереска́кувати що, через що: • легче перепрыгнуть, чем обойти – ширший, ніж (як) довший; за три дні не обійдеш; конем (волами) не об’їдеш; бублика з’їси, поки кругом обійдеш; ой же ж в нас і Маруся — три хати й млин!; • перепрыгнуть через плетень – переско́чити тин (пліт), через тин (через пліт); • перепрыгнуть через ров – перестрибну́ти (переплигну́ти, переско́чити) рівчак, через рівча́к. [Не кажи «гоп», поки не перескочиш (Пр.). Де не можна перескочити, то треба перелізти (Номис). Коли рів був невеликий, Карпо перестрибував його (П.Мирний). Казанцев насилу налапав і випер через вікно здоровий узол і швиргонув через тин, на віз, потім пересадив Олесю через тин і переплигнув сам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони пішли до куреня, переплигуючи через густе огудиння, неначе переходили через річку, скакаючи з каменя на камінь (І.Нечуй-Левицький). Парубки перескакували через перелази (І.Нечуй-Левицький). Перестрибнув через тин та й пішов улицею… (Б.Грінченко). Але сим разом бідний Микита таки перечислився. Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався аж до середмістя. Але тут біда! (І.Франко). Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та холодна, аж пищить (В.Винниченко). Вона, кажуть, старша за нього і таке бабисько! Ширша, як довша (Докія Гуменна)]. |
| Попадать, попасть –
1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)]. |
| Расстрига – розстрига. [Тої ж ночі розстрига з табору зник. Пропав, як камінь у воду (Б.Лепкий). Він постарів, посивів і схожий був не на гвардійця із Петербурга, а на попа-розстригу (Василь Шевчук). Знання, що за ним спостерігають, тяжіло йому над головою, як прокляття священника-розстриги. Від такого прокльону не втечеш — від анатеми чоловіка, що колись пізнав святість (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора)]. |
| Рюкзак – (нем.) рюкза́к, наплі́чник, (реже) заплі́чник. [В корчах і в кручах умирають міфи. Чугайстер щез. Покаялись нявки. І тільки ми, подряпані Сізіфи, тябричим вгору камінь-рюкзаки (Л.Костенко). На третю ніч недосипу і перекуру молдавани пішли на компроміс — дозволили растаманам набити повні наплічники коноплі, але після цього ті мали відразу ж забратись звідси, бажано безпосередньо до Красноярська (С.Жадан). Зайченятко замість того, щоб укладатися спати, поскидало на ліжко купу речей і тепер сиділо та старанно збирало заплічник (Зоряна Живка). Наплічник я тримав у кутку біля свого ліжка, дбайливо прикривши його ковдрою (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. |
| Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка]. |
| Слава – слава, (большая, ещё) просла́ва: • во славу кого-чего – на славу кому-чому; • Геростратова слава – Геростратова слава; • добрая слава лежит, а плохая бежит – добра слава лежить, а недобра біжить. (Пр.); добре далеко чути, а ледаче ще далі (Пр.); добро довго пам’ятається, а зло ще довше (Пр.); • на славу – на славу, прегарно (чудово); прегарний (чудовий); • петь славу кому – співати хвалу кому; славити, прославляти кого; • приобресть, снискать славу, войти в славу – зажити (залучити) слави; убитися у славу; (иногда фам.) доскочити слави; • слава Богу – слава Богу (Богові); • только [одна] слава, что… (разг.) – тільки [й] слави, що…; • хорошая, дурная слава (разг.) – добра слава, недобра (лиха) слава; неслава; (пересуды) поговір, слава-поговір. [Все очі вгору піднімали, По світу нашому вздихали, Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (І.Котляревський). Дівчата на славу красиві (Г.Квітка-Основ’яненко). Людська слава — як трава зів’яла (Пр.). — Слави треба мирові, а не тому, хто славен (П.Куліш). Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т.Шевченко). Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди (Т.Шевченко). Не мені тепер, старому, Тепер прелютая година На нашій славній Україні. Не мені вас, братця, На ляха водити. Не мені тепер, старому, Булаву носити. Нехай носить Наливайко Козакам на славу, Щоб лякались вражі ляхи У своїй Варшаві (Т.Шевченко). Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала (Т.Шевченко). Мені уже сімнадцятий пішов. Хлопці біля мене, як хміль коло тичини, в’ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина— не хлопець! Люди казали: от би спарувати — на славу була б пара! (П.Мирний). — Хто крав гроші, у кого вони на руках були, — той хай і одвіча. А через віщо ж народ таку славу терпітиме (П.Мирний). ). Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (П.Мирний). Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (П.Мирний). Колись у веселі ставки заглядали а гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри (І.Нечуй-Левицький). Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць (І.Нечуй-Левицький). Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить (Л.Глібов). Славо, горда та пишна царице! Хоч склонив своє чоло співець, Та не вірить тобі, чарівнице, Як зрадливому морю плавець (Л.Українка). Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають «слава»! (Л.Українка). Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу… (Л.Українка). — Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М.Кропивницький). Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби тільки почути свій голос: — Слава Ісусу! — Навіки слава (М.Коцюбинський). Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М.Коцюбинський). Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський). — Хіба ж ти не знав, що так воно буде? — крізь сльози вимовляв дівчина. Тепер ти поїдеш, мене в славі покинеш,— будуть мене люди обминати. Бо хто ж візьме тую дівчину-наймичку, що парубок покинув (С.Васильченко). Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Олександр Ільченко). Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих. Світ весь — на вітрах. Ти подолала, доле, слава Богу. На хижім вітрі чезне ниций страх (В.Стус). Слава впала на бідного хлопця зненацька, як надгробна плита, зачавивши в нім людину і залишивши одне тільки ім’я (Г.Тарасюк). — Для людини доброчесної і небуденної,— промовив Дон Кіхот,— то, мабуть, найбільша втіха — ще за життя діждатися прослави доброго свого ймення на мовах розмаїтих народів словом друкованим і типованим; я недарма сказав «доброго», бо як буде навпаки, то вже гірше над усяку смерть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Після тих засідань, на листовне прохання ласої на гроші матері-флорентійки, він тут-таки помчав отримувати борг від родини Адорно у Брюгге, зметикувавши, що було б доречно якнайшвидше одержати кошти для вдалої кар’єри на прославу Церкви (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «Так минає слава світова!, — засміялася Енн, хоча в усмішці її було знати й нотку жалю (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Навіщо ми залишаємося тут? Тільки пришелепкуватий не ставить цього запитання. Заради слави? Якщо ми тут тільки заради неї, повірте браття, я перший повернувся б дупою до ворога і дав драла через отой горбочок (О.Замойська. перекл. С.Пресфілда). Якщо хочеш вести людей на смерть, скажи їм, що ведеш їх до слави (Талейран). Слава зношується (Наполеон)]. |
| Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка: • без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;; • брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого; • бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова; • верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому; • верный слову – на слово вірний; певний на слові; • взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова; • вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце; • в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи; • выраженный словами – ословлений; • выразить словами – ословити; • где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.); • давать, дать слово кому – давати, дати слово кому; • давать на слово что – давати на віру що; • давать слово в чём – давати слово на чому; • давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.); • сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.); • держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово; • держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися); • другими словами – іншими словами, інакше кажучи; • живого слова не услышишь – живого слова не почуєш; • за каждым словом – щослова; • закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко); • заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово; • из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.); • к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити); • лишать слова – позбавляти слова кого; • лишние слова – зайва мова; • ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого; • на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів; • нарушить слово – зламати (порушити) слово; • на словах – на словах; • на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.); • недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.); • не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова; • не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться; • ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст; • ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень); • ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати; • новое слово в чём – нове слово у чому; • (одним) словом – одне слово, (одним) словом; • объяснительное слово – з’ясувальне слово; • одни слова! – самі слова!; • от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…); • первое слово в чём – перше слово в чому; • поймать на слове – зловити на мові; • полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово; • по последнему слову чего – за останнім словом чого; • последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…; • по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто; • предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове; • при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові; • слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці); • слово в слово – слово в слово; • слово за слово – слово по слову; • слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.); • слово предоставляется… – слово належить…; • слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ; • слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.); • слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.); • со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст); • с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.); • честное слово – слово честі. [Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши]. |
| Тяжеленный – важезний, важенний, важелезний, вагучий, важучий. [Вагуча пітьма пеленою Щораз ляга на скутий ум (П.Грабовський). Та вже й мусив На полицю класти І цвяхований жупан свій, Шаблю й спис товстючий, І пістоль, і дробівницю, І мушкет важучий (Яків Щоголів). Зараз на плиті кипить важезний казан, з-під кришки його сердито пухкає каша (Віктор Близнець). Всі челядники й роби поставали й задивились на малого дужця, той же гупав і гупав, немовби важезний дубовий обрубок був іграшкою (Іван Білик). На тому перехресті мало не збило мене авто (бридка зелена цистерна), бо в найостанніший момент, коли я вже однією ногою стояв на бордюрі, виявилося, що заради ускладнення руху (кому не знайоме це відчуття безнадійно сповільненого уві сні бігу) нав’язано мені важелезного візка з валізами та картонними пакунками — я ледве спромігся витягти його на тротуар. Юрій Іздрик). Важенний (наголос на другому складі) — розмовне. Означає «дуже важкий». Важенна ноша, важенний камінь (Борис Рогоза). Віл везе важучий віз — Вовну, вату,верболіз. Вперся віл, і впало з воза Вісім в’язок верболозу (Скоромовка)]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)