Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «лен*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Лен и Ле́на, истор. –
1) (ленное поместье, удел, фр. tief) лен (-ну), ле́но (-на), фео́д (-ду), уді́л (-лу); 2) (юр.: ленное владение, фр. feage) лен, ле́но, (стар.) голд (-ду); ле́нне володі́ння чим. |
| Лён, бот. Linum L. – (раст. и его волокна) льон (р. льо́ну). • Лён посевной (L. usitatissimum L.) – льон сі́йний. • Лён текучка (L. usit. var. humile Pers.) – льон-скаку́н (-на́) (ум. скакуне́ць (-нця́), скаку́нчик), лу́щик (-ка). [Льон єсть скаку́н, єсть і сліпе́ць (Борзенщ.)]. • Лён глухой (долгунец) (L. usit. var. vulgare Bönn.) – льон-довгуне́ць (-нця́), льон-до́вжик (-ка), сліпи́й льон, льон-сліпе́ць (-пця́), сліпе́ць, глуше́ць (-шця́), моска́ль (-ля́). • Лён-моченец (о волокнах) – льон мо́чений, льон-мо́ченець (-нця). • Лён-сланец (о волокнах) – льон ро́шений, льон-ро́шенець (-нця). • Мять лён (мялицею) – те́рти льон (те́рл[н]ицею). • Лён жёлтый (L. flavum L.) – льон жо́втий, зави́вочник (-ка). • Лён кукушкин (мох Polytrichum commune L.) – руня́нка (звича́йна), зозу́личник. • Лён слабительный (L. catharticum L.) – льон просла́бни́й, проносни́й, льоно́к (-нку́). • Лён сорочий (Cuscuta L.) – повити́ця, соро́чий льон, соро́ча пря́жа. • Лён горный, каменный, минер. – асбе́ст (-ту), амія́нт (-ту), гі́рський льон. |
| Ле́ниваться, см. Лени́ться. |
| Лени́вец –
1) см. Лентя́й; 2) зоол. Bradypus L. – ліни́вець (-вця). |
| Лени́вица, см. Лентя́йка. |
| Лени́вище, см. Лентя́ище. |
| Лени́во, нрч. – ліни́во, леда́че; (медленно) пово́лі, ум. пово́леньки и пово́леньці. [Зача́в з не́ю де́що говори́ти, але́ ліни́во, – жара́ допіка́ла (Франко). Верхові́ттям тонкі́ї топо́лі кива́ють сти́ха, шепотя́ть пово́лі (Л. Укр.)]. • Делать -во что – роби́ти ліни́во (пово́лі) що, роби́ти мов не свої́ми рука́ми. |
| Лени́вость и Лени́вство – ліни́вість (-вости), ліни́вство, леда́чість (-чости), ле́дарство, леда́цтво. |
| Лени́вчик – лін(т)юшо́к (-шка́), ліни́ве́нький, ледаче́нький (-кого). |
| Лени́вый – ліни́вий, леда́ч[щ]ий, (с ленцой) ля[е]га́вий, баглаюва́тий. [Би́ли його́, бо був розпе́щений, упе́ртий, ліни́вий (Франко). Не здиву́йте з ліни́вого ві́рша (Л. Укр.). Леда́ча шка́па скрізь при́пинки ма́є (Номис)]. • Очень, весьма -вый – ду́же, ве́льми ліни́вий, ліню́щий, ледачу́щий, преліни́вий, преледа́чий. • Делаться -вым – ліни́віти, ледащі́ти. • -вые вареники – варе́ні си́рники (-ків). • -вые щи – ю́шка (борщ) з сві́жою капу́стою. • -вый шаг – ліни́ва хода́, ліни́вий хід (р. хо́ду). |
| Ле́нинец – ле́нінець (-нця). |
| Ленини́зм – леніні́зм (-му). |
| Ленини́ст – леніні́ст (-та). |
| Ле́нинка – ле́нінка. |
| Ле́нинский – ле́нінський. • -кий уголок – ле́нінський куто́к (-тка́). |
| Лени́ться, ле́ниваться – лінува́тися (диал. ліни́тися), ледачи́тися, (лентяйничать) лі́ньки справля́ти, ледарюва́ти, баглаюва́ти; срвн. Лентя́йничать. [Ді́ло роби́ти ліну́єшся, а на гу́льбище попере́д усі́х біжи́ш (Богодух.)]. |
| Ле́нища – сильні́ лі́нощі (-щів и -щей), лі́ньки (-ків), (фамил.) баглаї́ (-лаї́в). • -ща одолела кого – сильні́ лі́ньки кого́ взяли́, лі́нощі (баглаї́) напа́ли, обсі́ли кого́. |
| Леннабо́р – леннабі́р, ле́нінський набі́р (-бо́ру). |
| Ле́нник – ле́нник (-ка), васа́л (-ла), (стар.) голдівни́к (-ка́). |
| Лё́нник, бот. Linaria vulgaris Mill. – льоно́к (-нку́) (звича́йний); см. Льня́нка. |
| I. Ле́нный – ле́нний, ле́новий, феода́льний. • -ная система – ле́нна (ле́нова, феода́льна) систе́ма. • -ное именье – ле́нний має́ток (-тку), ле́нне (ле́нове) добро́; срвн. Лен 1. • -ное владение чем – ле́нне володі́ння чим; срвн. Лен 2. |
| II. Ле́нный, см. Лени́вый. |
| Ленова́то, нрч. – ліниве́нько, ледаче́нько. |
| Ленова́тость – лін(к)ува́тість (-тости). |
| Ленова́тый – лін(к)ува́тий, ліни́ве́нький, ледаче́нький, полі́нкуватий, лінтикува́тий. [Хло́пець лінкува́тий був, мля́вий (Г. Барв.). Ліниве́нька на́ша Софі́йка до вчиття́ (Київщ.)]. |
| Лено́к – льоно́к (-нку́). |
| Леноли́стник, бот. Thesium L. – льоноли́сник (-ка). |
| Ле́ностный – ліни́вський, лі́нощний. |
| Ле́ность – ліни́вство, лі́нощі (-щів и -щей), лінува́ння, ле́дарство, леда́цтво, (безделье) не́ро́бство; срвн. Лень. [Прогна́ла жі́нка його́ за ліни́вство (Г. Барв.). Ще більш було́ у вас баглаї́в і ле́дарства і недба́льства (Грінч.). Шляхе́тське недба́льство й неро́бство (Франко)]. |
| Лено́чек – льоно́чок (-чку), льони́че́нько. |
| Ле́нта –
1) (принадлежн. туалета) стрі́чка, (широкая) би́нда, (преимущ. завязка у ворота) стьо́жка (и стя́жка), (полон.) стьо́нжка, стьо́(н)жи́на, а специальнее: (косоплётка) кісни́к (-ка, мн. кісни́ки), підкі́сник, уплі́т (-льо́ту), уплі́тка, ви́плітка, ви́пліток (-тка), соб. ви́пліт (-льоту), (повязываемая на голову) (с)киндя́к (-ка́), скиндя́чка, (позументная, парчёвая) гальо́нка, огальо́н (-ну), (бархатка) оксами́тка. [Тріпотя́ть на ві́трі стрічки́ в дівча́т (Коцюб.). На що́глах ма́яли кольори́сті бинди́ (Загір.). Всі ко́си вона́ обти́кала квітка́ми з вузе́ньких стьожо́к (Н.-Лев.). Ді́вчинка з запле́теною в ко́сах, за́мість кісни́ків, моту́зочкою з ва́лу (Мирний). Твої́ ко́си розпліта́в, – де твої́ ви́плітки подіва́в? (Весільна пісня). Пов’яжу́ на го́лову черво́ну скиндя́чку (Квітка)]. • Орденская -та – о́рденська стрі́чка, (широкая) би́нда. [Зніма́є з йо́го (гра́фа Ле́йчестера) блаки́тну би́нду і надіва́є її́ на Больє́вра (Л. Укр.)]. • Быть в -те – бу́ти при би́нді (при стрі́чці). • Обшить -той – облямува́ти стрі́чкою (би́ндою) що; 2) техн. – стрі́чка, стьо́жка, (широкая) би́нда; (ремень в транспорте) пас (-са). • -та пишущей машины – стрі́чка в самопи́сці. • -та бесконечная – безкрайби́нда, (в транспортере) пас безконе́чний, безкрайпа́с (-са). • -та (из)мерительная, землемерная – стьо́жка вимірна́, землемі́рний (землемі́рський, межови́й) шнур (-ра́). • -та изоляционная, телеграфная – стьо́жка ізоляці́йна, телегра́фна; 3) (полоса) сму́га, стяга́, та́сьма, (образно) стрі́чка, би́нда. • Течь -той (о реке), тянуться -той (о лесе, дороге и т. п.) – текти́ стрі́чкою (би́ндою, стяго́ю), тягти́ся та́сьмою (сму́гою, стяго́ю). [Зеле́ною та́сьмою вниз тя́гся попере́к піль невели́чкий яро́к (Франко)]. |
| Ленте́ц, зоол. Cestos – стьожкі́вець (-кі́вця). |
| Ле́нтистый –
1) (обильный лентами) стрічка́стий, бинди́стий, з багать(о)ма́ стрічка́ми, бинда́ми; 2) смуга́стий, смужка́тий; см. Полоса́тый. |
| Ле́нто, муз. – ле́нто, пові́льно. |
| Лентови́дный – стрічкува́тий, стрічко́ватий, биндува́тий, стьо[я]жкува́тий; смугува́тий, стягува́тий. |
| Лентовщи́к, -щи́ца, см. Ле́нточник, -ница 1. |
| Ле́нтовый, см. Ле́нточный. |
| Лентообмо́точный – стьожкообмо́тний. |
| Лентообра́зный, см. Лентови́дный. |
| Ле́нточка – стрі́чечка, би́ндочка, стьо́[я́]жечка (полон.) стьо́нжечка; кісни́чо́к (-чка́), підкі́сничок (-чка), скиндячо́к (-чка́); (полоска) та́сьмочка, стя́жка, сму́жка; срвн. Ле́нта. • -ка откосная (в цоколе), архит. – скі́сок (-ска). |
| Ле́нточник – стрічка́р, бинда́р, стьо[я]жка́р (-ря́). |
| Ле́нточница –
1) стрічка́рка, бинда́рка, стьо[я]жка́рка, -ка́рниця; 2) зоол. Cacotala – стягі́вка. |
| Ле́нточность – стрічкува́тість, биндува́тість, стьо[я]жкува́тість; смужка́тість (-тости). |
| Ле́нточный –
1) стрічко́ви́й, биндо́ви́й, (редко биндочко́вий), стьожко́ви́й. [Биндочко́вий кісни́к (Основа). Че́рви перебува́ють дві ста́дії ро́звитку – стьожкову́ й пухирча́ту (Троян.)]. • -ная фабрика – стрічкова́ (биндова́, стьо[я]жкова́) фа́брика, стрічка́рня; 2) (техн.) стьо[я]жко́ви́й, (о широкой ленте) биндо́ви́й; (о транспортерн. лентах) пасови́й. • -ный канат (плоский) – плеска́та кодо́ла; 3) смугови́й, стягови́й и см. Лентови́дный. • -ные черви, зоол. Cestodes – стьожкі́вці (-ців). |
| Ле́нтчатый –
1) см. Лентови́дный; 2) см. Ле́нтистый. |
| Лентя́й – лін(т)ю́х (-ха́), лін(т)ю́га́, ле́дар (-ря), леда́й (-дая́), леда́що (ср. р.), ув. леда́ка, ум. леда́йко, соб. ле́дач (-чи), ле́дар (-ри), ле́дарство, ле́день (-ни), (вульг.) ліногу́з (-за); (баклушник) ба́йдич, (пров.) байдала́; (бездельник) не́роб (-ба), неро́ба (общ. р.); (лежебока) ле́жень (-жня). [Ота́к дрижи́ть ліню́х-школя́р, не ви́вчивши уро́ка (Крим.). Ну й лінтюга́, – усе́-б лежа́в! (Харківщ.). Я й у житті́ бу́ду тру́тнем суспі́льности, – я ліню́га́ (Крим.). В йо́го усі́ лю́ди то нече́сні, то шкодли́ві, то ле́дарі (Н.-Лев.). Що за леда́що мій Охрі́м! (Квітка). Ска́зано, – леда́й: і до́сі скоти́ні не пода́вано (Полтавщ.). Ле́дач, а не ді́ти (Липовеч.). Давно́ я потопта́в-би сю ле́дар (Куліш). У го́роді позбира́лася сама́ ле́день, – роби́ть не ро́бить, а хлі́ба дава́й (Чигиринщ.)]. • Праздновать святого -тя́я – справля́ти ле́жня. |
| Лентя́йка – лін(т)ю́ха, лін(т)ю́га́, ле́дарка, леда́що (-ща: ср. р.), ледащи́ця; (бездельница) неро́ба, неробі́тниця. [Лю́ди гово́рять, що я ледащи́ця, не хо́чу роби́ти (Хведор.). І ти прийшла́ обі́дати, моя́ неро́бо? (Звин.)]. |
| Лентя́йничание – лінува́ння, лі́ньки (-ків), ледарюва́ння; (баклушничанье) баглаюва́ння, байдикува́ння. |
| Лентя́йничать – лінува́тися, лі́ньки справля́ти, ледарюва́ти; (баклушничать) баглаюва́ти, байдикува́ти, ба́йди (ба́йдики) би́ти, баглаї́ би́ти, ле́жні та си́дні справля́ти, походе́ньки та посиде́ньки справля́ти; срвн. Безде́льничать и Лени́ться. [Дівча́та ліну́ються (Крим.). Він чув, як ледарю́є Роман (Грінч.). Ті́льки ле́жні справля́єш та си́дні, тим у нас ті́льки й єсть самі́ зли́дні (Грінч.)]. |
| Лентя́йство – ле́дарство, ліни́вство, не́ро́бство; срвн. Лентя́йничание. |
| Лентя́ить, см. Лентя́йничать. |
| Лентя́ище – лежу́х (-ха́), ледацю́га, ледача́га, ледачи́на, ледари́сько, ліногу́з, [Ледацю́га, ледацю́га, леда́чого й ба́тька (Марк.). Здоро́вий, як віл, а таки́й ледача́га, нічо́го не хо́че роби́ти (Чернігівщ.)]. |
| Ленца́ – лі́ньки (-ків), лі́нощі (-щів и -щей), (пров.) ліно́к (-нка́); см. Лень. • Лошадь с -цо́й – ледаче́нький (ліниве́нький, лін(к)ува́тий) кінь. |
| Ленч – ленч (-чу). |
| Ле́нчик (в седле) – ле́нчик (-ка), лучо́к (-чка). |
| Лень –
1) сщ. – лі́нощі (-щів и -щей), лі́ньки (-ків), (реже) лінь (-ни); срвн. Ле́ность. [Че́рез лі́нощі й хазя́йство занепа́ло (Київщ.). За лі́ньками нічо́го не зроби́в (Харківщ.). Твоя́ лінь на сім год попере́д те́бе народи́лася (Богодухівщ.)]. • Умственная лень – розумо́ві лі́нощі, лі́нощі ду́мки. • Лень одолевает, берёт кого – лі́нощі (лі́ньки) обсіда́ють (беру́ть) кого́, напада́ють кого́. • Лень напала на кого, одолела кого – лі́нощі (лі́ньки, баглаї́) напа́ли кого́, обсі́ли кого́, баглаї́ вки́нулися кому́. [Які́сь лі́нощі її́ обсі́ли (Єфр.). Баглаї́ напа́ли (Номис)]; 2) нрч. – лі́ньки. • Мне лень – мені́ лі́ньки, мені́ неохо́та, не бере́ охо́та мене́. • Ему лень работать, писать и т. п. – йому́ лі́ньки (неохо́та, не́хіть) працюва́ти, писа́ти и т. п. [Лі́ньки тобі́ вста́ти! (Богодухівщ.)]. • Кому не лень – кому́ не лі́ньки, хто не ліну́ється, кому́ охо́та. |
| Арча́к (в седле) – ле́нчик. |
| Байба́к –
1) (зоол.) баба́к; (самка -ка) бабачи́ха; (детёныш -ка) бабача́ (р. -а́ти), бабаченя́; 2) (неповоротл., ленивый челов.) ле́жень, (р. -жня), тюхті́й, ле́(о́)дар (р. -ря), (см. Со́ня); 3) см. Бобы́ль; 4) коло́дка, оцу́пок. |
| Бок – бік (р. бо́ку, мн. бо́ки́), Бок-о́-бок с кем, о́бок – по́пліч ко́го-чо́го, по́біч ко́го-ч., о́бік ко́го-чо́го, по́руч ко́го-чо́го, з ким-чим. [По́пліч йо́го сіда́є. По́біч не́ї жию́ть лю́ди. По́руч істори́чного студіюва́ння украї́нського письме́нства йшов і пере́гляд пото́чної літерату́ри (Єфр.). Укр. літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.)]. • Бок-о́-бок – бік-у́-бік [Бік-у́-бік тру́ться]. • Расположенный о́бок – узбі́чний. [Ши́рив свої́ за́ймища що-ро́ку по узбі́чних пусти́нях (Куліш)]. • По́боку – геть на́-бік, пріч. • Отдуваться бока́ми – плати́ти свої́ми бока́ми. • Бока́ отбить, отвалять – бе́бехи (-хів) кому́ надсади́ти. • Намять бока́, взять кого за бока́ – облата́ти (полата́ти) бо́ки, да́ти намина́чки. • Сидеть бо́ком – бокува́ти. [Не боку́й, сядь пря́мо]. • Лечь на бок – збо́читися, лягти́ (покла́стися) на бік. • Лежать на боку́ (ленясь) – ле́жні справля́ти. • С бо́ку припёка – приши́й коби́лі хвіст, п’я́те ко́лесо до во́за. |
| Ве́нчик –
1) віне́ць (р. -нця), ві́нчик, обіде́ць (р. -дця́). [Срі́бні вінці́ богі́в. Золоти́й обіде́ць]; 2) (лента, полагаемая на чело усопшего) ві́нчик; 3) (ободок на верхнем краю сосуда) ві́нця (мн.) (р. -нців); 4) (бот.) віно́чок; 5) (венчик зуба) вершо́к, верше́чок, коро́нка. • Венчикови́дный – віночкува́тий. |
| Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти]. • Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)]. • Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)]. • Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти. • Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми. • Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь]. • Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться! • Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти. • Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́. • Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!]. • Де́лать иначе – ина́чити, переина́чувати, переина́кшувати. • Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти. • Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)]. • Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі. • Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху. • Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що. • Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)]. • Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че. • Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти? • Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш]. • Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле. • От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти. • Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького]. • Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)]. • Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)]. • Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця. |
| Дотрё́пывать, дотрепа́ть – дотрі́пувати, дотріпа́ти, доша́рпувати, доша́рпати; (лён, пеньку) доті́пувати, дотіпа́ти. |
| Зави́симость – зале́жність (-ности); (подчинённость) підле́глість, підневі́льність (-ости). • Крепостная -сть – кріпа́цтво, підда́нство, панща́нна зале́жність. • В -сти от чего – в зале́жності від чо́го, зале́жно від чо́го; (смотря по чему) як до чо́го. [І народопра́вний лад уся́ко впорядко́ваний бува́є, як до кра́ю і наро́ду (Єфр.). Віршува́ння бува́є не одна́кове у ко́жного наро́ду, а як до його́ мо́ви (Єфр.)]. • Быть в -сти – бу́ти зале́жним від ко́го; (быть подчинённым) бу́ти підле́глим (підвла́дним, підневі́льним) кому́. • Быть в ленной (платёжно-вассальной) -сти – (стар.) голдува́ти кому́. • -мость предложений – зале́жність ре́чень. |
| Завя́зывать, завяза́ть –
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти. • -зать петлёй – запетлюва́ти, зав’яза́ти за́шморгом, зашморгну́ти. • -за́ть так, что трудно развязать – затягти́, (диал.) заґрундзюва́ти. • -за́ть, перепутывая завязки – забо́рсати. • -зать узел – зав’яза́ти ву́зол, заґу́дзлити, заву́злити. • -за́ть голову лентой – пов’яза́ти го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою). • -за́ть голову платком – зав’яза́ти (зв’яза́ти) го́лову ху́сткою, (себе) зав’яза́тися ху́сткою, завину́тися, зап’ясти́ся, напну́тися (ху́сткою). [А Оля́на га́рно вбра́лась, завину́лась, впереза́лась (Рудан.). Зап’яла́ся хусти́ною]. • -вать во что – ув’я́зувати, ув’яза́ти що в що. [Ув’яза́ла подушки́ в рядно́]; 2) (начинать, начать) почина́ти, поча́ти, зачина́ти, зача́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. [Розпочали́ розмо́ву]. • -вать отношения с кем – захо́дити в зно́сини, в стосу́нки, нав’я́зувати, нав’яза́ти (зав’я́зувати, зав’яза́ти) відно́сини з ким. • -за́ть приятельские отношения – заприятелюва́ти з ким, нав’яза́ти при́язні стосу́нки з ким. • Завя́занный – зав’я́заний, ув’я́заний; нав’я́заний. |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Измы́кивать, измы́кать –
1) (весь лён) поми́кати (ввесь льон); 2) (одежду), см. Истаска́ть; 3) -мы́кать горе – ли́хо (біду́) перебідува́ти, перете́рпіти, (изжить) ли́ха (біди́) позбу́тися. -ться – 1) бу́ти поми́каним; 2) (об одежде), см. Истаска́ться; 3) (похудеть от беганья, тасканья) збі́гатися. • Канат -кался – мо́туз розпрядо[и]ви́вся. • Горемыка -кался – бідола́ха (сірома́ха) зві́вся (біду́ючи). Измы́канный – 1) поми́каний; 2) см. Иста́сканный (под Истаска́ть); 3) (о горе) перебідо́ваний, перете́рплений; позбу́тий; (похуделый от беганья) збі́ганий. |
| Изоляцио́нный – ізоляці́йний, ізоляти́вний, ізоля́нтний. [Де́ржальця лямп ро́бляться з ізоляти́вного матерія́лу (Тур.)]. • -ная лента – ізоляці́йна стрі́чка. |
| Истрё́пывать, истрепа́ть –
1) (избить в мохры), см. Исхлеста́ть. • -па́ть рукава – обстрі́пати, пообстрі́пувати рукави́. • -па́ть юбку (внизу) – обби́ти спідни́цю; 2) (об одёже) ша́рпати, поша́рпати, потрі́пати, халя́стати, схаля́стати; см. Иста́скивать 2; 3) (лён, посконь) виті́пувати, ви́тіпати, потіпа́ти (льон, пло́скінь). См. Трепа́ть. • Истрё́панный – (об одёже: поношенный) поша́рпаний, потрі́паний, схаля́станий. • -ная книга – поша́рпана, потрі́пана, (извне) обша́рпана, об(с)трі́пана кни́га. [Темні́ють обере́мки школя́рських букварі́в: старі́, розби́ті, обтрі́пані (Васильч.). Обша́рпані паляту́рки (Васильч.)]. • -ное лицо – потрі́пане обли́ччя. -ться – 1) см. Исхлё́стываться; 2) ша́рпатися, поша́рпатися, зно́шуватися, зноси́тися; см. Иста́скиваться 1, Изна́шиваться. |
| Ка́менный –
1) (сделанный из камня) ка́м’яни́й, камі́нний, (о здании, стене, ограде) муро́ваний. [Він сів коло двере́й на кам’яни́х схі́дцях (Н.-Лев.). Камі́нная дзвіни́ця рі́вна та висо́ка (Рудан.). Камі́нний Госпо́дар (Л. Укр.). Це́рква невели́чка, але муро́вана (Кониськ.)]. • -ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка – муро́ваний (кам’яни́й) дім (р. до́му), муро́ваний буди́нок (-нку), муро́вана буді́вля, кам’я[ме]ни́ця, мурува́ння, муро́вання. [Вели́кий муро́ваний дім сірі́в на чо́рному не́бі (Коцюб.). У мі́сті я бува́в – надиви́вся там на буди́нки кам’яні́ (М. Вовч.). За лі́тньої пори́ скрізь буду́ються в Москві́ нові́ ка́мениці (Крим.). Літа́, дощі́ та вітри́ навдивови́жу вмі́ють криши́ти мурува́ння (Куліш)]. • -ная дорога – бруко́ваний (бурко́ваний) шлях, брук (-ку), ка́м’янка. • -ный мешок – тюре́мна (в’язни́чна) ка́мера, гал. цю́па. • -ный мост – кам’яни́й (камі́нний) міст. • -ная ограда, стена – муро́вана огоро́жа, стіна́, мур (-ру). [Круго́м поже́жі чорні́ють висо́кі, зубча́сті му́ри, ба́шти (Н.-Лев.)]. • Окружённый -ной стеной – обмуро́ваний. • -ная посуда – кам’яни́й (камі́нний) по́суд (-ду), ка́м’янка. • -ное сердце (перен.) – кам’яне́ (камі́нне) се́рце. • От трудов праведных не наживёшь палат -ных – за че́сну пра́цю не придба́єш пала́цу. • Жить за кем, как за -ной стеной – жи́ти з ким (у ко́го), як за ка́м’яною горо́ю, як у бо́га за двери́ма (за плечи́ма), як у ба́тька (бо́га) за па́зухою. • Как на -ную стену надеяться – як на кам’яну́ го́ру поклада́тися на ко́го; 2) (состоящий из камня, относящ. к камню) ка́м’яни́й, камі́нний. [Жі́нка і кам’яну́ го́ру пересіче́ (Номис)]. • -ные породы – камі́нні поро́ди, камі́ння. • -ные работы – каменя́рські робо́ти (-бі́т). • -ная смола – зе́мна смола́, асфа́льт (-ту). • -ная соль – кам’яна́ (льодова́) сіль (р. со́ли), ка́м’янка льодя́нка, льоді́вка, глодя́нка, шпак, сму́лець (-льцю). • -ный уголь – кам’яни́й (земляни́й) ву́гіль (-гля), соб. кам’яне́ (земляне́) ву́гля (ву́гілля). • -ная глина – ґлей (р. ґле́ю). • -ная глыба – ка́м’яна́ бри́ла, ка́м’яне́ бри́ло, ка́м’яна́ гру́да, (диал.) болди́га. • -ный лён – асбе́ст (-ту). • -ное масло – на́фта. • -ный мергель – стве́рдлий (стверді́лий) ме́ргель (-лю) (рухля́к). • -ный мозг – ґлейови́на. • -ная болезнь – камі́нна х(в)оро́ба (сла́бість, хво́рість). • -ный бор – каменя́стий (кам’я[ме]ни́стий) бір. • -ный век – кам’яна́ доба́, кам’яни́й вік (-ку); 3) -ный баран, зоол. Ovis ammon – ди́кий (гі́рський) бара́н (-на́), арґа́лій (муж. р.). • -ный голубь, зоол. Columba Livia – гі́рський го́луб, ди́кий го́луб, дика́р (-ря́). • -ное дерево, бот. Celtis australis L. – залі́зне де́рево. • -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis – камі́нний дрізд (р. дрозда́). • -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. – ози́мий дуб; срвн. Дуб. • -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris – гі́рська ла́стівка. • -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. – камі́нна ли́па. • -ный лук, -ный чеснок, бот. – а) Allium victorile L. – гадю́чий часни́к; б) Allium ursinum L. – леву́рда, лісови́й часни́к. • -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. – гі́рський чебре́ць (-цю́), гі́рська цитри́нка. • -ный перелом, бот., см. Камнело́мка. • -ный петушок, зоол., см. Удо́д. • -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. – піща́нка. • -ный плющ, бот., см. Подле́сник. • -ный розан, бот. Cistus villosus L. – чист (-ту). • -ная роса, бот. Androsace villosa L. – мши́ця. • -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. – горобе́йник. |
| Колоти́ть –
1) (стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)]. • -ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти. • -ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким. • -ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати; 2) (что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)]. • -ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м. • -ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть. • -ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти. • -ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́. • -ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти. • -ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту. • -ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку). • -ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж. • -ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й); 3) (кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)]; 4) -ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1; 5) (трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́. • -ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че. • В груди -тит – у гру́дях стуко́че. • Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́. • Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́. Коло́ченный – 1) (о вещах) би́тий, то́вчений; 2) (кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий. |
| Колото́вка –
1) (мутовка) колоті́вка, збива́чка, копи́стка; 2) (водяная мельница) млино́к (-ка́), (гал.) ко́лотов (-тва); 3) (сплетница) коло́тниця, колоту́ха, плету́ха, бреху́ха, (болтунья) базі́ка, лепе́тя; 4) (упрямец, ленивец, общ. р.) леда́що (-ща), нікче́ма; 5) (лопаточка) копи́стка. |
| Косни́к –
1) (продавец кос) кісни́к (-ка́). [Кісни́к перед косови́цею ї́здив по се́лах, продава́в ко́си (М. Грінч.)]; 2) (брусок) брус (-са), брусо́к (-ска́); 3) (ленточка или лоскуток) кісни́к (-ка́). |
| Косоплё́тка, -тина – (в конце косы, закрепа) у́плі́тка, ви́плітка, за́плітка, у́плі́т (-ле́ту), опле́тина; (лента для украшения) кісни́к (-ка́). [Твої́ ко́си розпліта́в, де твої́ ви́плітки подіва́в (Пісня). Ді́вчинка з запле́теною у ко́сах, замі́сть кісникі́в, моту́зочкою з ва́лу (Мирний)]. |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| II. Крома́, Кро́мка –
1) (ткани, ленты) пруг (-гу), пружо́к (-жка́). [Склади́ пілки́ пруг до пру́га та й зшива́й (Харківщ.). Кла́ла стрічки́ (на голові́) одну́ ви́ще од дру́гої, так що над ло́бом ви́дко пружо́к од ко́жної стрі́чки (Н.-Лев.)]. • -ка (вместо пояса) – кра́йка, окра́йка, окра́вка. [З сукняни́х кра́йок килими́ плету́ть (Харківщ.). Підпереза́лась окра́йкою (Чернігів.)]; 2) -ма́ доски – ребро́. |
| Куку́шкин – зозу́лин (-на, -не). • -ны дети – безба́тченки, дитинча́та-зозуленя́та. • -кин лён, бот. Linum catharticum L. – льон (-ну) проносни́й, зозу́лин льон. • -ны сапожки (башмачки, ножки), бот. Cypripedium Calceolus L. – зозу́лині череви́чки (-ків), жо́вті зозульки́ (-льо́к). • -ны слёзки (слёзы), бот. а) Orchis (latifolia) L. – зозу́линець (-нця) широколи́стий; б) -ны слёзки и Куку́шница, Platanthera bifolia L. – лю́бка дволи́ста. |
| Лежебо́к – ле́жень (-жня), (зап.) лежу́х (-ха́), лежебо́ка (общ. р.), лежню́ха, лежу́н (-на́), лежа́ка, лежня́ка, полежа́ка, полежа́ха, полежа́к (-ка́), полежа́й (-ая́) и полежі́й (-ія́), валя́ка, валю́ка), неро́ба, (перен.) баба́к, байба́к; срвн. Лентя́й. [Вдяга́йся, ле́жню, та їдь у по́ле! (Н.-Лев.). Лежу́х лежи́ть, а над ним бог кряжи́ть (Номис). Ка́ша ма́ти на́ша, а борщ полежа́ка (Номис). Хто б сподіва́всь, що Турн баба́к? (Котл.)]. • -бо́к на печке – пічку́р (-ра́). [Бу́ду я до́ма пробува́ти, бу́дуть мене́ лю́ди пічкуро́м, полежає́м прозива́ти (Дума)]. • Быть -ком – бу́ти ле́жнем, срвн. Лежебо́чить. |
| Ма́терный – ма́тірний. [Ма́тірні слова́ (Брацлавщ.)]. • -ная брань – ма́тірна ла́йка; см. Матерщи́на. • Ругаться по -ному – ла́яти(ся) по ма́тері, ма́тірно, ла́яти в ба́тька-(в) ма́тір (в бо́га й ма́тір, в крови́ну), клясти́ в ба́тька-в ма́тір, матіркува́ти, у ма́му поро́ти, по-моско́вському ла́ятися; срв. Матюг[к]а́ть(ся). [Ла́є в крови́ну, в бо́га й ма́тір (Липовеч.). Кляв мужикі́в в ба́тька-в ма́тір (Коцюб.). Дава́й Су́рі у ма́му поро́ти (Рудан.)]; 2) -ный лён и Матерня́ – високове́рхий (гінки́й) льон (-ну). |
| Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2. |
| Мочи́ть, ма́чивать – мочи́ти що; мача́ти що в чо́му и в що. [Тре́ба мочи́ти сорочки́ (Сл. Гр.). Копа́й, до́ню, корінці́, мача́й, до́ню, в горі́лці (Чуб. V). Мача́й хліб в молоко́ (Звин.)]. • Я не хочу -чи́ть себе ноги – я не хо́чу мочи́ти собі́ но́ги. • Дождь -чит землю – дощ мо́чить (змо́чує, ро́сить) зе́млю. • -чить лён, коноплю – мочи́ти льон, коно́плі. [Щоб конопе́ль не мочи́ли в рі́чці (Грінч.)]. • -чи́ть яблоки – мочи́ти (ква́сити) я́блука. Мочё́ный – 1) мо́чений; 2) прлг., см. отдельно. |
| Мочи́ться –
1) (стр. з.) мочи́тися, бу́ти мо́ченим. • Лён -тся в воде – льон мо́читься (мо́чать) у воді́; 2) (мокнуть) мочи́тися. [Позніма́й сорочки́, а то мо́чаться на дощі́ (Сл. Гр.)]; 3) (испускать мочу) мочи́ти(ся), се́чити, (сильно) пу́дити, (вульг.) сця́ти, си́кати, (эвфем.) відлива́ти (во́ду), (во сне, эвфем.) лови́ти ри́бу, (детск.) пі́сяти, сю́сяти, цю́ркати, пі́сі, сю́сі. [Як поку́пиш коня́ку та веде́ш, а вона́ зачне́ мочи́ти, то старі́ лю́ди заміча́ють: бу́де тобі́ неща́стя (Звин.)]. |
| Мы́каться –
1) (чесаться) ми́катися, чеса́тися; бу́ти ми́каним, че́саним. • Этот лён плохо -кается (или -чется) – цей льон пога́но ми́кати (ми́кається); 2) (щипаться) де́ртися, дра́тися. [Пі́р’я пога́но дере́ться, – одійшло́ (Мирг.)]; 3) (бедствовать) поневіря́тися, горюва́ти (го́ре), бідува́ти (біду́). [Заха́рко поневіря́вся по на́ймах (Крим.)]; 4) (шататься) тиня́тися; срв. Мы́згать 1. [Тиня́юсь од села́ до села́ (Котл.)]; 5) (толкаться, соваться) ми́катися, со́ватися. • Когда не поп, так и в ризы не -кайся – коли́ не піп, то й у ри́зи не ми́кайся (Приказка). |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Напада́ть, напа́сть –
1) напада́ти, напа́сти на ко́го и кого́, (со всех сторон) о(б)пада́ти, о(б)па́сти, (шутл.) обара́нювати, обара́нити, (обседать) обсіда́ти, обсі́сти кого́, (о мног.) понапада́ти, поо(б)пада́ти, пообсіда́ти; (о войске и перен. ещё) би́ти, ударя́ти, уда́рити на ко́го, чини́ти, учини́ти на́пад, (делать набег) наска́кувати, наско́чити на ко́го. [Аж тут ра́птом два́дцять ти́сяч на них (козакі́в) напада́ють (Рудан.). Со́рок коміса́рів в за́мку цім мене́ напа́ли (Грінч.). Соба́ки обпа́ли тих люде́й (Бердич.). Опа́ла його́ сарана́ (Куліш). Ді́ти обара́нили мене́ за гости́нцями (Н.-Лев.). Бджо́ли як обара́нили його́! (Манж.). А тим ча́сом орендарі́в обсі́ли кома́хи (Рудан.). І хо́че во́рогом на те́бе би́ти (Куліш). Ми вда́рим несподі́вано на їх (Грінч.). Наско́чив на наш ху́тір загі́н тата́рський (Тобіл.)]. • -па́сть врасплох – напа́сти несподі́вано (знена́цька) на ко́го и кого́, заско́чити несподі́вано, збі́гти кого́. [Тепе́р ляхи́ збіжа́ть нас п’я́них (Куліш)]. • -да́ть, -па́сть на еду – допада́тися (припада́ти), допа́стися (припа́сти) до ї́жі, накида́тися, наки́нутися на ї́жу; 2) (вз’едаться, напускаться, на кого) напада́тися, напа́стися, напосіда́тися, напосі́стися, насіда́тися, насі́стися на ко́го, насіда́ти, насі́сти кого́, нако́пуватися, накопа́тися, нагріба́тися на ко́го, напастува́ти кого́, (приставать к кому) наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися, нака́суватися и накаса́тися (несов.), накаса́тися (сов.) нава́жувати на ко́го. [Жінки́ найбі́льше напада́лися на Ї́вгу (Грінч.). Напосі́лися злоді́ї раз на мужика́ (Рудан.). Чого́ ти насіда́єшся на ме́не? (Сл. Гр.). До́ма насі́в жі́нку, чому́ не йшла борони́ти (Кониськ.). Чого́ це ви всі накопа́лися на ме́не? (Звин.). Я вам усе́ даю́, а ви ще й нагріба́єтеся на ме́не! (Звин.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? що він зроби́в тобі́ таке́? (Мирний). Та чого́ ти накаса́єшся на ме́не? (Харківщ.). Жі́нка як накаса́лась: «Біжи́ та й біжи́ за око́лицю!» (Г. Барв.). За́що ви всі нава́жуєте на ме́не? (М. Вовч.)]. • -да́ть, -па́сть на что (осуждать, критиковать) – напада́ти(ся), напа́сти(ся), ударя́ти, уда́рити на що, напастува́ти що. [На цю кни́гу ча́сом напада́лися (Грінч.). Уда́рив з своє́ю кри́тикою на двопе́рсне зна́мення (Короленко). Духо́вний уря́д го́стро напасту́є шлю́бну розлу́ку (Доман.)]; 3) (наталкиваться, встречать) напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, натрапля́ти, натра́пити на ко́го и кого́, на що, наска́кувати, наско́чити на ко́го, на що, упада́ти, упа́сти на ко́го, надиба́ти, нади́бати, здиба́ти, зди́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати кого́, що. [Ходи́в, ходи́в і таки́ напа́в на таки́х (Стор.). Чув яке́сь незадово́лення, не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Заблуди́в у лі́сі, та на ща́стя нади́бав карбівни́чого (Сл. Ум.). Ходи́в лі́сом та наги́бав сті́льки полуни́ць (Грінч.). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на след – напа́сти (натра́пити) на слід, узя́ти слід кого́, чий. [Нах ті́льки слід мерщі́й-би взя́ти, то не схова́ються вони́ й у хма́рах (Тобіл.)]; 4) (овладевать, одолевать) напада́ти, напа́сти кого́ и на ко́го, опада́ти, опа́сти кого́, нахо́дити, найти́ на ко́го. [Щоб не поте́рпіти від ди́ких капри́зів, що напада́ли його́ яко́сь ра́птом (Франко). Хіба́ не вся́кого з вас и́ноді напада́в безпричи́нний сму́ток? (Крим.). Чого́сь мене́ по́зіхи напа́ли (Переясл.)]. • На него -па́ла лень – його́ обсі́ли лі́нощі (лі́ньки, баглаї́). • На меня -па́л сон – на ме́не найшо́в сон, мене́ взяв сон. • -да́ет, -па́л страх – страх напада́є (па́дає, нахо́дить), напа́в (найшо́в) на ко́го, страх опада́є (посіда́є), опа́в (посі́в) кого́. [Таки́й страх на ме́не па́да, що й сказа́ти вам не мо́жу (Поділля). Нахо́дили на не́ї які́сь страхи́ (Сл. Гр.)]. |
| Направле́ние –
1) (действие) – а) спрямо́вування, напрямо́вування, направля́ння, напрямля́ння, справля́ння, напрова́джування, випрямо́вування, накеро́вування, скеро́вування, кер(м)ува́ння, оконч. спрямува́ння, напрямува́ння, напра́влення, напря́млення, спра́влення, напрова́дження, ви́прямування, накерува́ння, скер(м)ува́ння; б) справля́ння, наверта́ння, зверта́ння, оберта́ння, приверта́ння и т. п., оконч. спра́влення, наве́рнення, зве́рнення, обе́рнення, приве́рнення и т. п.; в) направля́ння, напрямля́ння, настановля́ння, напу́чування и т. п., оконч. напра́влення, напря́млення, настано́влення, напу́чення и напуті́ння и т. п.; г) направля́ння, націля́ння, вимі́рювання и виміря́ння, налуча́ння, рих[ш]тува́ння и т. п., оконч. напра́влення, наці́лення, ви́мірення, налу́чення, ви́рих[ш]тування, нарих[ш]тува́ння и т. п.; ґ) ла́годження и ла́годіння, нала́годжування, ладна́ння, налашто́вування, напосу́джування и т. п., оконч. пола́годження, нала́годження и нала́годіння, наладна́ння, налаштува́ння, напосу́дження и т. п.; д) направля́ння, наго́стрювання, манта́чення, оконч. напра́влення, наго́стре[і́]ння, наманта́чення; е) стира́ння, оконч. стертя́ (-тя́). Срв. Направля́ть 1 - 7; 2) (линия пути) на́прям (-му), на́прямок (-мку). [Ві́тер не змі́нював свого́ на́пряму (Київщ.). Держі́ться цього́ на́прямку, ніку́ди не зверта́ючи, то за со́нця ще дої́дете (Ніс). У трьох на́прямках ви́явилась його́ дія́льність (Грінч.). Ви́кривлення революці́йного на́прямку культ-робо́ти (Еллан). Дали́ на́прямок да́льшому його́ ру́хові (Грінч.)]. • -ние главное – головни́й на́прям(ок). • -ние господствующее, преобладающее – перева́жний на́прям. • -ние изменяющееся – мінли́вий на́прям. • -ние неправильное, ошибочное – хи́бний, помилко́вий на́прям. • -ние обратное – зворо́тний на́прям. • -ние прямое – про́стий на́прям, (прямик) просте́ць (-стця́), пряме́ць (-мця́). • -ние по перпендикуляру – сторчови́й на́прям. • -ние ветра, течения, пути – на́прям(ок) ві́тру, течії́, шля́ху (доро́ги). • -ние понижения местности – на́прям спа́ду місце́вости. • -ние склона – на́прям схи́лу. • -ние по второму взводу (команда) – на́прямок за дру́гою чото́ю. • Брать, взять -ние, принимать принять -ние – бра́ти, взя́ти на́прям(ок); прямува́ти, попрямува́ти; спрямо́вуватися, спрямува́тися; срв. Направля́ться 2 и 3. [Ві́тер спрямува́всь на за́хід (Київщ.)]. • Давать, дать -ние – с[на]керо́вувати, с[на]керува́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти; срв. Направля́ть 1. • Давать одно -ние – дава́ти оди́н на́прям(ок). • Держать -ние – простува́ти, прямува́ти; срв. Направля́ться 3. • Изменять, изменить -ние – зміня́ти, зміни́ти на́прям(ок). • Иметь -ние – ма́ти на́прям, (о дороге: пролегать) сла́тися, стели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти; срв. Направля́ться 5. • Находить, найти (правильное) -ние – знахо́дити, знайти́ (правди́вий) на́прям(ок), (образно) взя́ти (вхопи́ти) тропи́ (тропу́). [О, зна́єм, зна́ємо, як тру́дно ухопи́ть тропи́ (П. Тичина)]. • Показывать, показать -ние – в[по]ка́зувати, в[по]каза́ти на́прям(ок); спрямо́вувати, спрямува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, дава́ти, да́ти на́прям(ок); срв. Направля́ть 1. • В каком -нии – в яко́му на́прямі (на́пря́мкові), кудо́ю, куди́; срв. Куда́ 1. • В том -нии – в тому́ на́прямі (на́пря́мкові), тудо́ю, туди́; срв. Туда́. В этом -нии – в цьо́му (в цім) на́прямі (на́пря́мкові), сюдо́ю, сюди́; срв. Сюда́. • Во всех -ниях – по всіх на́прямах. [Ви́ходили ліс по всіх на́прямах (Київщ.)]. • По -нию к чему – в на́прямі (в на́пря́мкові) до чо́го. • По -нию голоса – на го́лос. [Зирну́ла Окса́на на го́лос (Квітка)]. • По прямому -нию (прямиком) – про́сто, на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, на(в)прямки́; [Іді́ть про́сто, ніку́ди не зверта́йте (Київщ.)]; 3) (школа, течение) на́прям (-му), на́пря́мок (-мку); прямува́ння, простува́ння (-ння), течія́, шко́ла. [Філо́соф Аристо́телевого на́пряму (Крим.). Він зда́вна був лі́вого на́прямку (Київ). В Росі́ї нема́ одкри́тих політи́чних па́ртій, але є політи́чні на́прямки (Ленін). Шко́ла свої́м схоласти́чним прямува́нням не сприя́ла осві́ті (Кониськ.). Нові́ течії́ в зе́мстві (Грінч.)]. • -ние создаёт гений – на́прям (шко́лу) тво́рить ге́ній. • -ние журнала, сочинения – на́прям(ок) журна́ла, тво́ру. • -ния искусства, литературы, науки, философии – мисте́цькі, літерату́рні, науко́ві, філосо́фські на́прями (на́пря́мки, шко́ли), на́прями (на́пря́мки, прямува́ння) в мисте́цтві, літерату́рі, нау́ці, філосо́фії. [Всіх надба́нь рі́зних мисте́цьких шкіл (Еллан)]. • Эволюция литературных течений и -ний – еволю́ція літерату́рних течі́й і на́прямів (на́пря́мків). • Современные -ния – суча́сні на́прями (прямува́ння); 4) (наклонность, стремление) на́прям, на́пря́мок, прямува́ння, простува́ння. [Коли́-б усі́ були́ тако́го на́пряму, як я (Слов’яносербщ.). Які́ в їх ідеа́ли, які́ на́прямки? (Коцюб.). Я розгля́даю істори́чний на́прямок (tendance) капіталісти́чного нагрома́дження (Азб. Ком.). Революціоне́ри у свої́х політи́чних перекона́ннях, а не в мисте́цьких на́прямках (Еллан). Оце́ до́бре, що в вас таки́й на́прямок (Грінч.). Пова́жне прямува́ння його́ ро́зуму (Н.-Лев.)]. • -ние (образ) мыслей – на́прям думо́к. • Человек известного -ния – люди́на пе́вного на́пряму. • В этом обществе дурное -ние – в цьому́ товари́стві лихи́й на́прям, це товари́ство лихо́го на́пряму; 5) (руководство) напра́ва, керу́нок (-нку), (установка) на́лад (-ду), настано́ва, на́прям, на́пря́мок. [Нема́ у їх напра́ви до́брої (Ніс). Він га́рної напра́ви і полі́тику життя́ тя́мить (Н.-Лев.). З батькі́в та матері́в і ді́тям напра́ва (Єл. Ум.). З усі́м на́прямком свого́ па́харського життя́ (Мирн.)]. • У него с детства дурное (худое) -ние – у йо́го з дити́нства лиха́ напра́ва. |
| Неле́пость –
1) безглу́здя (-дя), безглу́зде (-дого), (вздор) нісені́тниця, дурни́ця, (деликатнее) марни́ця, пустячина́, (белиберда) аби́-що, ка́-зна-що, не́відь-що, курзу́-верзу́. [Я не опра́вдуюсь про́ти безглу́здя (Л. Укр.). Тако́го абсолю́тного безглу́здя, як за́клик до «держа́ви» (Ленін). Се щось таке́ безглу́зде, що не ва́рте ві́дповіди пова́жної (Л. Укр.). Доно́с по́вний нісені́тниць та обмо́вних ви́гадок (Гр. Думка). Оте́ курзу́-верзу́ їм ду́же до вподо́би (Крим.)]. • Говорить -ти – нісені́тниці (дурни́ці) говори́ти (моло́ти, пле́сти́, верзти́, плеска́ти), говори́ти и т. п. не́відь-що (ка́-зна-що; таке́, що й ку́пи не держи́ться), прова́дити не зна́ти[ь] що. [Ніхто́ не зва́житься, не бу́вши спеціялі́стом, плеска́ти нісені́тниці (Крим.). Не́відь-що верзе́ш ти, Опана́се! (Кониськ.). Ат, верзе́ щось таке́, що й ку́пи не держи́ться (Н.-Лев.)]. • Принимать -пость всерьёз, верить -ти – бра́ти нісені́тниці за пра́вду, ня́ти ві́ри нісені́тниці (нісені́тницям); 2) неподо́бність, недола́дність, нечупа́рність, бри́дкість (-ости). Срв. Несура́зица. |
| Немно́го, нрч. – небага́то, тро́хи, (редко, зап. тро́ха), ма́ло(-що), (устар.) немно́го, (кое-что) де́що, щось, (малость) де́щиця, (не так много) не скі́льки, (маловато) о́бмаль, не гу́рт, (диал.) не з гу́рта, (перен.) ка́пля, жме́ня, дроби́нка, (зап.) дрі́бка; срв. Мно́го 1 (Не -го). [Ті́льки ба́чив, а прочита́в ду́же небага́то (Шевч.). Літерату́рних тво́рів Ле́ніна ма́ємо ду́же небага́то (Еллан). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.). А згада́ймо! мо́же се́рце хоч тро́хи спочи́не (Шевч.). Та я коли́сь тро́хи пла́вав (Мирний). Я таки́ тро́хи задріма́в, щоб хоч ма́ло голові́ ле́гше було́ (Квітка). За царя́ Горо́ха, як люде́й було́ тро́ха (Номис). Лиш да́ми тро́ха кри́вляться (Франко). А Переби́йніс про́сить немно́го (Пісня). Люди́на без суспі́льства ма́ло-що спромо́жна осягну́ти (Наш). Зароби́в де́що гро́шей (Франко). Тютюну́ вкрав щось, так його́ й прогна́ли (Тесл.). Грошеня́т де́щицю прині́с (Кониськ.). Ді́ла не скі́льки (Сл. Гр.). Хоч і не скі́льки, а й На́стя бере́ во́ду (Борзенщ.). Нові́тніх оса́д іще́ тут о́бмаль (Крим.). У передмі́ськім ліску́ лю́ду о́бмаль (Крим.). Худо́бу забра́в, не гу́рт тіє́ї й худо́би було́ (Загірня). У сами́х у їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). На сві́ті страв було́ тоді́ не гу́рт, бо м’я́сива тоді́ іще́ не ї́ли (Крим.). Писа́в горопа́ха, щоб присла́ли гро́шей, – дак і ту́т-же не з гу́рта (Борзенщ.). За старо́го Хме́ля люде́й було́ жме́ня (Номис). Стої́ть хати́на, коло не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Зачне́ сірі́ти, так що мо́жна бу́де хоч дрі́бку ба́чити в лі́сі (Франко). Дрі́бку посто́яти і поговори́ти (Верхр.). Дрі́бку води́ в скляня́тко взяв (Яворськ.)]. • -го погодя – тро́хи зго́дом, по малі́й годи́ні. [Коли́ тро́хи зго́дом дзвоно́к: дзеле́нь-дзеле́нь (Рудч.). Коли́ по малі́й годи́ні і він прихо́дить наза́д (Новомосковщ.)]. • -го не два метра – бе́змаль (без тро́шки) (не) два ме́три; срв. Немно́гий (Без -гого). • -го взял – небага́то поживи́вся, (грубо) поживи́вся, як пес му́хою. • -го пользы от этого – з цьо́го небага́то кори́сти. • -го поправился – тро́хи очу́няв (оду́жав, окли́гав). • -го лучше, больше – не бага́то (не на бага́то, тро́хи) кра́ще, бі́льше. • Ещё -го и конец – ще тро́хи та й край. |
| Не́охоть –
1) неохо́та, не́хіть (-хоти), небажа́ння (-ння); срв. Неохо́та, Неуслу́жливость; 2) лі́нощі (-щів и -щей), лі́ньки (-ків); срв. Лень 1; 3) (человек) лін(т)ю́х (-ха́), ле́дар (-ря), леда́що (ср. р.); срв. Лентя́й. |
| Нерабо́тливый – нероботя́щий, непрацьови́тий, нетрудя́щий; срв. Лени́вый. -вый человек – непрацьови́та люди́на, неро́ба (общ. р.), неробітни́ця (ж. р.) (диал.) байта́ло (общ. р.). [Ой, неро́бо моя́, не пила́, не ї́ла худо́ба твоя́ (Звин.). І ти прийшла́ обі́дати, моя́ неро́бо (Звин.). Ой п’яни́ця та й неробітни́ця і день, і ніч п’є (Пісня)]. |
| Не́хоть –
1) не́хіть (-хоти), знеохо́та, знеохо́чення; срв. Неохо́та; 2) (лень) лі́ньки (-ків). • -хоть напала на кого – лі́ньки (баглаї́) напа́ли (обсі́ли) кого́; 3) ле́дар (-ря); см. Лентя́й. |
| Не́хотя, нрч. –
1) (против воли) не хотячи́, не́хотячи́, (реже) не́хотя, мимово́лі, мимохі́ть, несамохі́ть, (ненарочно) ненавми́сне[о], невми́сне[о]. [Хіба́ я зуми́сне його́ бив у ніс? – нехотячи́ (Канівщ.). Щоб не́хотя на ввесь світ почу́ли, що ді́ялось в Украї́ні (Шевч.). П’я́ні і ді́ти і не́хотя пра́вду ска́жуть (Номис)]; 2) (с неохотой) зне́хочу, зне́хотя, не́хотя; (лениво) ліни́во. [Анто́сьо усміхну́вся яко́сь на́че зне́хочу (Свидн.). Ді́д тро́хи зго́дом одпові́в яко́сь зне́хочу (Корол.). Зне́хотя ки́дав йому́ по кі́льки слів (Н.-Лев.). Бере́ться за робо́ту зне́хотя (Липовеч.). Тро́хи не́хотя відірва́вся Панько́ від свої́х мрій (Грінч.)]. |
| Новозела́ндский лён, бот. Phormium tenax Forst. – новозела́ндський льон (-ну). |
| Обмы́кивать, обмы́кать –
1) (лён, пеньку) обті́пувати, обті́па́ти 2) (одежду: обносить) обтрі́пувати, обтрі́пати, обша́рпувати, обша́рпати, (сов.) обідра́ти; 3) -кать весь свет – скрізь побува́ти, уве́сь світ сходи́ти. |
| Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти]; 2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му]. • -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд. • -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися. • Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися. • -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки. • Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли. • -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла. • -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст. • -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду. • -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки). • -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче. • Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів. • Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив; 3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й. • -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок; 4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни]. • -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су; 5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти. • Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений. • -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд. • -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́. • С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.). |
| Осветле́ть, -ле́ние, см. Посветле́ть, ле́ние. |
| Оста́ток –
1) оста́ча (-чі), (з)оста́нок (-нку), послі́док (-дку), ре́шта (ум. ре́штка), зоста́ток (-тку), (лишек) (за́)ли́шок (-шку), оща́док (-дку); (на дне) оде́нки. [У попа́ зда́чі, як у кравця́ оста́чі]. • -ток жизни – оста́нок (ре́шта) життя́. • -тки разбитой армии – недо́битки а́рмії. • -тки былого величия – ре́штки (дрі́б’язок) коли́шньої ве́личи (пишно́ти). • Забытый -ток старины – за́буток старовини́. • -ток ленты, сукна – обрі́зок, окра́вка стрі́чки, сукна́. • -тки от обеда, от еды – оста́ча від обі́ду, недо́їдки. • -тки от напитков – недо́питки. • -тки от корма скота – з’ї́ди, з’ї́дини, пере́їди. См. Обо́рыш, Подо́нки, Поскрё́бок, После́док. • Мелкие -тки табаку – по́терть (-ти), потеру́ха. • Без -тка – до оста́нку, до ре́шти, до цури́, геть чи́сто, вкрай и т. д. Срв. Вконе́ц и До основа́ния (Основа́ние). • -тки сладки – напослі́док смачні́ше. • Быть в -тке – в оста́чі бу́ти; 2) мат. – оста́ча; 3) хим. – послі́д. |
| Отлё́живаться, отлежа́ться –
1) відле́жуватися, відле́жатися. • -ваться после болезни – від[ви]ле́жуватися після х(в)оро́би. • Лентяй -вается от дела – ле́дар (-ря) (леда́що) відле́жується від робо́ти; 2) (о недошлых плодах) уле́жуватися, улежатися; см. Вылё́живаться 2. Отлежа́лый – 1) (отёрплый) від[об]ле́жаний, пере[на]ле́жаний (напр., нога́, рука́); 2) (о плодах) вле́жаний (-ні гру́ші, я́блука). |
| Отмы́кать (лён, пеньку) – поми́кати мички́. • -кать горе – перебідува́ти. |
| Отре́зок – урі́зок, обрі́зок (-зка), ві́дтинок, у́ти́нок (-нка). • -зок ленты, материи – урі́зок стрі́чки, укра́вок, урі́зок ткани́ни. • -зок линии – урі́зок лі́нії. • -зок доски – урі́зок до́шки. |
| Отрё́пывать и Отре́пливать, отрепа́ть (лён, коноплю) – обті́пувати, обтіпа́ти (льон, коно́плі). • Я тебе -плю космы – я тобі́ всю ку́чму (па́тли) обірву́. • -ться – обті́пуватися, обті́патися. • Отрё́панный – обті́паний. |
| Оттере́бливать, оттереби́ть – від[ви]сми́кувати, відсми́кати, ви́смикати що, віддира́ти, відде́рти, відідра́ти що. • -би́ть лён, коноплю – ви́брати льон, коно́плі. • -би́ть кому бороду, за бороду кого – натягти́ бо́роду кому́, ви́тягати за бо́роду кого́. • Оттере́бленный – відде́ртий; (лён, конопля) ви́браний. |
| Оттрё́пывать, оттрепа́ть –
1) (лён, пеньку) тіпа́ти, ви́тіпа́ти, потіпа́ти (льон, коно́плі); 2) -па́ть (одежду) – об[по]ша́рпати (оде́жу); 3) -па́ть кого (отколотить) – відчу́стрити, відчухма́рити кого́, да́ти тіпа́чки кому́, (за волосы) почу́бити, ви́чубити кого́, почубе́ньків да́ти кому́, (за уши) нам’я́ти ву́ха кому́; см. Вы́драть. Собака так -па́ла курицу, что едва ходит – соба́ка так нам’я́в ку́рку, що наси́лу хо́дить. Оттрё́панный – 1) поті́паний, ви́тіпаний; 2) об[по]ша́рпаний; 3) відчухма́рений, відчу́стрений; почу́блений, ви́чублений. |
| Отчё́сывать, отчеса́ть –
1) (голову, лён, пеньку) вичі́сувати, ви́чесати (го́лову, пря́диво). • -са́ть волосы назад, набок – зачеса́тися наза́д, на́бік; 2) -са́ть кого (переносно) – да́ти чо́су кому́, відлушпа́нити, віддуба́сити кого́. См. Отколоти́ть. • Отчё́санный – ви́чесаний, зачі́саний. |
| Парчево́й, парчо́вый – парче́вий, грезето́вий, зла[о]тогла́вий, альтембасо́вий. [Парче́вий (грезето́вий) очі́пок]. • -вая лента – гальо́нка (мн. гальо́нки). |
| Перевя́зывать, перевяза́ть –
1) (связать поперёк, скрепить) перев’я́зувати, перев’яза́ти, обвя́зувати, обвяза́ти, звя́зувати, звяза́ти, (о мног.) поперев’я́зувати, позвя́зувати, пов’яза́ти кого́, що чим. [Поперев’я́зувала старості́в рушника́ми]. • -за́ть рожь в снопы – пов’яза́ти жи́то в снопи́. • -за́ть рану – обвяза́ти, зав’яза́ти, перев’яза́ти ра́ну (позав’я́зувати ра́ни). • -за́ть волосы лентой – з[по,пере]вяза́ти стрі́чкою воло́сся. • -за́ть тюк накрест – звяза́ти паку́нок на́вхрест. • -за́ть бечёвкой – перемоту́зити; 2) (связать наново) перев’я́зувати, перев’яза́ти, (о мног.) поперев’я́зувати. [Твої́ снопи́ тре́ба перев’я́зувати, бо яки́й ві́зьмеш, то й розси́плеться]; 3) (чулки, сети наново) перепліта́ти, перепле́сти́, (о мног.) поперепліта́ти (панчо́хи, сі́ті). • Перевя́занный – перев’я́заний, обвя́заний, звя́заний; поперев’я́зуваний, пов’я́заний; перепле́тений, перемоту́жений. |
| Переда́ривать, передари́ть –
1) кого – обдаро́вувати, обдарува́ти, (о мног.) пообдаро́вувати кого́ чим. • Невеста -ла всех подруг лентами – молода́ обдарува́ла всіх по́друг стрічка́ми; 2) что кому – роздаро́вувати, роздарува́ти, (о мног.) передарува́ти, пороздаро́вувати. [Передарува́в бага́то на свої́м віку́ (Грінч.)]. • Всё -ри́л ей – усе́ пороздаро́вував їй; 3) передаро́вувати, передарува́ти. [А я твій подару́нок передару́ю кому́ схо́чу]. • Передарё́нный – роздаро́ваний, передаро́ваний, (о мног.) пороздаро́вуваний, попередаро́вуваний. |
| Перелива́ние – перелива́ння, перето́чування, пересипа́ння. [Перелива́ння живо́ї кро́ви з на́шого націона́льного органі́зму до чужи́х (Єфр.)]; (о металле) перелива́ння, перето́плювання; (о звуках, цветах) перелива́ння, міні́ння, грання́, виграва́ння, (о цветах) лел[н]і́ння. • -ва́ние из пустого в порожнее – тереве́ні, пле́ска́ння (язико́м, -ка́ми). Срв. Пустосло́вие. |
| Перелива́ть, -ся, перели́ть, -ся –
1) перелива́ти, -ся, перели́ти (-ллю́, -ллє́ш), -ся, перелля́ти, -ся в що, до чо́го, через що, (через узкое отверстие: кран, воронку) перето́чувати, -ся, переточи́ти, -ся, (о жидк. кушаньях) пересипа́ти, -ся, переси́пати, -ся, (о мног.) поперелива́ти, -ся, поперето́чувати, -ся, попересипа́ти, -ся; стр. з. бу́ти перелля́тим, перето́ченим, переси́паним з чо́го в що, до чо́го. [Перели́в ча́ю. Перели́в через ві́нця (края посуды). Переси́п ю́шку (борщ) у го́рщик]; 2) (о металле) перелива́ти, -ся, перели́ти, -ся, перето́плювати, -ся, перетопи́ти, -ся, (гал.) пересипа́ти, -ся, переси́пати, -ся, (о мног.) поперелива́ти, -ся, поперето́плювати, -ся на що. [Поперелива́ли дзво́ни на гарма́ти]; 3) (о звуках, цветах) -ва́ть и -ва́ться – перелива́тися чим в що, (только о цветах) міни́тися, гра́ти(ся), виграва́ти, лелі́ти, лені́ти чим. [Мо́ре перелива́лося то те́мною кри́цею, то я́рим смара́гдом (Л. Укр.). Бі́лі кри́ла срібля́сті лелі́ли у мі́сячнім ся́йві (Л. Укр.). Мі́няться бі́лі хмари́нки то срі́блом, то зло́том (Л. Укр.)]. • -ва́ться цветами – гра́ти (міни́тися) ба́рвами, ко́льо[і]ра́ми. • -ва́ться всеми цветами радуги – весе́лкою гра́ти. [Весе́лкою моя́ наді́я гра́ла (Л. Укр.)]; 4) -ва́ть из пустого в порожнее (пустословить) – тереве́ні пра́вити, плеска́ти язико́м (язика́ми). • Перели́тый – перели́тий, пере́лля́тий, перето́чений, переси́паний. |
| Переплета́ть, перепле́сть –
1) (наново) перепліта́ти и -лі́тувати, перепле́сти́, перевива́ти, переви́ти, (о мног.) поперепліта́ти и -лі́тувати, поперевива́ти що. [Переплела́ ко́су, бо пога́но була́ запле́тена]; 2) что чем – перепліта́ти, переплести́, перевива́ти, переви́ти, перево́дити, переве́сти́, (во множ.) поперепліта́ти, поперевива́ти, поперево́дити що чим. • -сти́ косу лентой – перепле́сти́ ко́су стьо́жкою (стрі́чкою). [Он яро́чки зелене́нькі, стежечки́ по них мале́нькі переви́ті, мов стрі́чечки (Л. Укр.)]. • Он всё -плё́л – він усе́ переплу́тав (поплу́тав); 3) (книгу) оправля́ти, опра́вити, опалі[я]ту́рювати, опалі[я]ту́рити, заво́дити (заве́сти́) в опра́ву, в палі[я]ту́рки. Переплетё́нный – 1) перепле́тений, переви́тий. [Мрі́я перепле́тена з ді́йсністю. Ко́си переви́ті черво́ною стрі́чкою]; 2) (о книжке) опра́влений, опра́вний. |
| Перечё́сывать, перечеса́ть –
1) (волосы, лён и т. п.) перечі́сувати, перечеса́ти, (о мног.) поперечі́сувати; (всё) почеса́ти (все); 2) (кожу) розчу́хувати, розчу́хати (зана́дто); (о мног.) порозчу́хувати що. [Комарі́ покуса́ли, а я розчу́хав – тепе́р поприкида́лося]. • Перечё́санный – перече́саний; (о коже) розчу́ханий, порозчу́хуваний. [Но́ги такі́ порозчу́хувані]. |
| Повя́зывать, повяза́ть –
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти що, в’яза́ти, пов’яза́ти що, завива́ти, зави́ти и завину́ти що чим, що в що. [Ра́ни мої́ смерте́льнії промива́в, м’яке́нькою ба́вовною заклада́в, черво́ною кита́йкою завива́в (Грінч.)]. • -вать голову платком, на голову платок – зав’я́зувати, зав’яза́ти, вив’я́зувати, ви́в’язати, в’яза́ти, пов’яза́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), завива́ти, зави́ти и завину́ти, запина́ти, зап’я́сти́ и запну́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), напина́ти, нап’я́сти́ и напну́ти го́лову ху́сткою, на го́лову ху́стку, (о мног.) позав’я́зувати, повив’я́зувати, позавива́ти, позапина́ти го́лови хустка́ми, платка́ми (в хустки́, в платки́), понапина́ти го́лови хустка́ми (платка́ми), на го́лови хустки́ (платки́). Срв. Повя́зываться. [Зав’яжу́ я голі́воньку шовко́вим плато́чком. Жінки́ зав’я́зують го́лову в ху́стку із ку́пром (Свидн.). Стоя́ла перед дзе́ркальцем і вив’я́зувала го́лову шовко́вим платко́м (Мирн.). Молоді́ї молоди́ці, завива́йте голови́ці (Чуб.). Купи́, ма́ти, шо́вку завину́ть голо́вку]. • -за́ть голову лентой, на голову ленту – зав’яза́ти (пов’яза́ти) го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою), на го́лову стрі́чку (скиндя́чку). • -вать, -за́ть галстук – в’яза́ти, зав’яза́ти крава́тку. [В’я́же до соро́чки кольори́сті краватки́ (Васильч.)]; 2) (на спицах) плести́ (ча́сом, и́ноді) (прутка́ми); 3) сов. пов’яза́ти. [Вже пов’яза́ли ове́с]. • Повя́занный – зав’я́заний, пов’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною (ви́в’язаною, пов’я́заною, зави́неною и т. д.) голово́ю, (о женщине) зав’я́зана, ви́в’язана, пов’я́зана, зави́нена и зави́нута и т. д. |
| Подседё́лок (остов седла) – ле́нчик. |
| Позуме́нтный – брузументо́вий, п[б]асама́новий, ґалуно́вий, корунко́вий. • -ная лента – ґальо́нка. • -ная фабрика – брузумента́рня. |
| Потрепа́ть – (лён, коноплю) потіпа́ти, (долго, много) попотіпа́ти (льон, коно́плі); (по лицу, плечу) попле́ска́ти кого́ по лиці́ (по ви́ду), по плечі́; (крыльями) потрі́пати, (за бороду, за косы) потіпа́ти, посми́кати, ви́волочити, за бо́роду, за ко́си; (за ухо, волосы) поску́бти кого́, ску́бки (ма́тланки) да́ти кому́; (поколотить) потрі́пати, потіпа́ти, помотлоши́ти кого́, намина́чки да́ти кому́; (одежду) поша́рпати, потрі́пати, поноси́ти, (о мн.) позно́шувати. • -ться (об одежде) – поша́рпатися, поноси́тися, (о человеке) підтопта́тися. • Потрё́панный – поті́паний, поно́шений, поша́рпаний. • В -ной одежде – обша́рпаний. • -ный жизнью – підто́птаний. [Підто́птана люди́на]. |
| Потрё́пывать лён, коноплю – потрі́пувати. [Стої́ть собі́ та коно́плі потрі́пує (Грінч.)]. • -вать по плечу – попле́скувати по плечу́ и по плечі́; см. Трепа́ть, Потрепа́ть. |
| Почеса́ть –
1) (гребнем волосы) почеса́ти. • Весь лён -са́ли – уве́сь льон почеса́ли; 2) см. Почё́сывать. Почё́санный – 1) поче́саний; 2) см. Почё́сывать. |
| Пре́жде –
1) нар. – пе́рш(е), передні́ше, давні́ш(е), пере́дше, упере́д, попе́реду, передо́м, (диал.) пе́рво[е]; срв. Ра́ньше, Не́когда. [Було́ так перш, – тепе́р диви́сь (Шевч.). Ой чом тепе́р не так, як пе́рше було́ (Чуб.). З се́страми я й передні́ше не ладна́в (Грінч.). Пере́дше я йому́ ві́рив, а тепе́р – ні (Звин.). Лю́бить мене́, як упере́д (Франко)]. • Как и -де – як (і) перш (давні́ше); 2) (сперва, сначала) пе́рш(е), спе́ршу, упере́д; см. Сперва́, Снача́ла. [Не дам мня́са – дава́й пе́рше гро́ші (Руд.). Тепе́р на ду́шу припада́є удво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Грінч.)] Пре́жде чем, -де нежели – пе́рш(е) ніж (як), передні́ше (пере́дше) як (ніж), (полон.) нім. [Я поба́чусь з ва́ми перш, ніж ви пої́дете]; 3) предл. с род. п. – пе́рше, пере́дше від (за) ко́го, від (за) чо́го и просто ко́го, чо́го, попе́рше, попере́д, навпере́д ко́го, чо́го. [Вона́ те́є пе́рше його́ зачува́ла (Макс.). Ми не побра́лись вони́ попе́рше нас (М. В.). Я тут був сів пере́дше од вас Крим.)]. • Пре́жде всего – найпе́рше, що – найпе́рше, на[в]са́мпере́д, найсампере́д, передусі́м, передовсі́м, перш (передні́ше) за все (від усьо́го), найпопері́дь, найупере́дь, самопе́рше, (о речи) пе́ршим сло́вом, (о действии) пе́ршим ді́лом. [Пе́ршим сло́вом Анто́сьо поспита́в, чи є башта́н (Свидн.)]. • Пре́жде окончания года – перш як рік мину́в (мине́), перш як ви́йшов (ви́йде) рік. • Пре́жде времени – передча́сно, доча́су; см. Преждевре́менно. • Лень -де нас родилась – лі́ньки попере́д нас народи́лись. • Моя жалоба подана -де вашей – мою́ ска́ргу по́дано попере́д ва́шої (перш за ва́шу и від ва́шої). |
| Протре́пливать и Протрё́пывать, протрепа́ть (пеньку или лён) – виті́пувати, ви́тіпати (коно́плі або льон). • Протрё́панный – ви́тіпаний. • -ться – виті́пуватися, ви́тіпатися, бу́ти ви́тіпаним. |
| Прочё́сывать, прочеса́ть –
1) (лён, пеньку, шерсть) чеса́ти, перечеса́ти (льон, коно́плі), чухра́ти, перечухра́ти (во́вну); 2) прочу́хувати, прочу́хати, здира́ти, зде́рти (чу́хаючи); 3) (известное время) прочеса́ти (льон, коно́плі); прочухра́ти (во́вну) (яки́й час). Прочё́санный – 1) перече́саний, перечу́храний; 2) прочу́ханий. • -ться – чеса́тися, бу́ти перече́саним, чухра́тися, бу́ти перечу́храним. |
| Прясть – пря́сти, (шерсть или плохой лён, пеньку) куде́лити, (толстые нитки, «вал») вали́ти. [А та (Марі́я) стої́ть собі́ під ти́ном та во́вну бі́лую пряде́ (Шевч.). А в ту́ю мете́лицю куде́лила-б куде́лицю (Мет.). Ну́мо вал вали́ти (Марк.)]. • Разойтись (увлечься) прядя́ – розпря́стися, несов. розпряда́тися. [Так розпря́лася, що й спа́ти ляга́ти не хо́четься (Гр.)]. • Тонко прясть – то́нко пря́сти. • Прясть ушами (о лошади) – щу́лити ву́ха, щу́литись, кози́рити ву́хами. [Ні́здрі розду́ли (ко́ні), копи́тами кре́шуть, козиря́ть уши́ма (Дніпр. Ч.)]. • Пря́деный – пря́дений. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Ленд-лиз – (англ.) ленд-ліз. [Чи хто вже зна (збагнем колись), — Але спасителі знайшлись. Дали драконові ленд-ліз — І бомб і літаків, — Щоби дракон “побєдно” ліз За честь большевиків. Мабуть тому, хто дав тих благ, Таки схотілося в ДАЛЬЛАҐ. І він допне таки свого… Помилуй, Господи, його! (І.Багряний). Ось якими є мінімальні оцінки частки поставок за ленд-лізом у загальних ресурсах радянського фронту і тилу з осені 1941 року по кінець війни: 16% бронетанкової техніки; 15,3% літаків; 32,4% бойових кораблів; 18,4% зенітної артилерії; понад 80% радіолокаторів (решту було терміново скопійовано із західних); 20,6% тракторів; 23,1% металорізальних верстатів; 42,1% паровозів; 66,1% вантажних та легкових авто; 80% медикаментів і медичного обладнання (це скільки мільйонів врятованих життів, а?); понад 50% паливно-мастильних матеріалів (серед них майже весь авіабензин)… (С.Грабовський)].  |
| Абы, разг. – аби, тільки (лише) б: • абы как (какой, кто) – абияк, абиякий, абихто. [Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (І.Котляревський). — Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. — А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу… (М.Вовчок). — Слова, фрази!..— шепотить Хо.— Се абихто зможе! (М.Коцюбинський). Все змайстроване абияк і аби з чого, дерев’яне, трухляве. Так, ніби люди жили тут не цілі віки, а тільки оселилися вчора, щоб як-небудь пережити тиждень або два (С.Васильченко). — Подумаю — скрізь люди мруть, скрізь на людей чигає лихо, і на печі від долі не втечеш. Та материне серце таке вже… Твоя ж мати за тобою теж, мабуть, не абияк журиться… (І.Багряний). Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу (Л.Костенко). Подорожній придержав ходи, придивляючись зачудовано Дон Кіхотовій поставі і появі (той їхав саме без шолома, якого Санчо баульчиком приторочив до переднього ленчика свого в’ючака); не з меншою увагою розглядав і Дон Кіхот вершника в зеленому, бо то, думалось йому, був собі не абихто (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ми всі навчались небагато, Абияк і абичого, Тож вихованням здивувати В нас можна легко хоч кого (М.Рильський, перекл. А.Пушкіна)]. |
| Большевик – 1) більшовик (большевик) 2) (жарг., бутылка 0,8 л. крепкого вина) більшовик, бомба, фауст-патрон, фауст. [… чому, для чого і для кого большевики твердили і твердять, що вони проти всілякої віри. Що релігія опіум. Що вони вірять тільки і тільки в людський розум… Де ви, прошу вас, бачили більшу нісенітницю, ніж це безглузде твердження всіх недоучків марксизму. Що спільного має все то з розумом, чи яким-небудь здоровим людським глуздом взагалі? Всі ті ухили, всі ті гріхи, всі ті кари, нищення? То ж є, як правило, суцільне, вирафіноване безглуздя, яке виходило зі збоченої і первезної фантазії людини низьких і від’ємних інстинктів, якої найдосконалішим представником був т.зв. пролетар лєнінсько-троцьківської епохи (У.Самчук). — Чого тут чекати? — казала вона. — Не будуть німці — будуть большевики. З німцями буде життя «нур фюр», з большевиками ні для кого (У.Самчук). — От-от-от! Ха-ха-ха!.. Герої! А ми от, большевики, не боялися пиляти грати й стрибати на багнети… Вбивати варту… Читав у книгах, не бійсь, про Халтуріна, Засулич?! Отож… «Ми, большевики… Халтуріна записав у большевики! Засулич!… Чи ти ба!» Андрій дивився на зовсім молоде обличчя слідчого, якому в часи, коли існували ще хоч якісь «царські тюрми», було не більше десяти років, дивився й іронічно думав: «Большевики…" (І.Багряний). Більшовики зробили для 100 національностей єдину «совітську родіну» і навязують її силою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР (І.Багряний). Обух Бух! Ух! Страх Трах! Ах! Штик Тик! Ик! — Більшовик! (Ю.Позаяк). …«більшовик» (пляшка міцного вина місткістю 0,8 літра. Вона ж «бомба», «фауст-патрон» або просто «фауст») (В.Діброва). — Андрію,— тихо й невблаганно сказала Аглая, — коли в ти сам у собі відчуваєш нездорові настрої, то мусиш роззброїтися перед партією. — Так, мушу, — погодився Андрій. — Але що буде з нашим сином? Адже йому лише сім років. — Не хвилюйся. Я виховаю його справжнім більшовиком. він навіть забуде, як тебе звали (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Більшовики засвоїли мистецтво політичної поліції краще за вчення Карла Маркса (Карл Каутський). — Чим відрізняються комуністи від більшовиків? — Більшовики бачили Леніна живим, а комуністи — у гробу]. |
| Всесмешение – всезмішання, (греч.) панміксія. [— Про твій постмодернізм уже навіть мої карасі чули, - відмахнувся Костик. – Вони дохнуть від нудьги, почувши це слово, незгірш як від електровудки. Вам, художникам, одне це всезмішання на умі, ви й поширили цю заразу. Та ви споконвіку з однаковою старанністю клепали Мону Лізу і Леніна, кайфуючи від тільки вам досяжних деформацій, трансформацій, від тіні, покладеної під носом або від віртуозного мазка, який нарешті нічого не означає, а є, від флуктуацій без фіксації. Тепер ви ліпите Леніна з цицьками Мони Лізи і гадаєте, що саме така дискурсія виводить вас за межі блудного кола (К.Москалець)]. |
| Десталинизация – десталінізація. [Сам термін «десталінізація» вигадали для камуфляжу того факту, що відмовлялися від найодіозніших дій тоталітарного режиму Сталіна, але без демонтажу його основ. Саме тому в доповіді Хрущова багато йшлося про повернення до ленінських норм партійного життя, справжніх соціалістичних ідеалів. Саме протиставлення Леніна Сталіну й мало замінити назрілу демократизацію (Юрій Райхель)]. |
| Забивать, забить –
1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Изолента – (изоляционная лента) ізоляційна стрічка, (разг.) ізоляція. |
| Крах – (нем.) крах, (банкротство) банкрутство, збанкрутування, (гибель) загибель: • крах потерпеть – зазнати краху (провалитися з чим); увірвалося кому що; скрахувати; збанкрутувати. [Галицькі нафтярі похнюпилися і не ждали собі добра від такої кон’єктури, обмежували продукцію, боячися краху (І.Франко). Марксистсько-ленінська теорія побудови світового комунізму скрахувала (І.Кошелівець). Всі були безмежно пригноблені й не дивились одне на одного — теорія професора Літвінова трагічно скрахувала (І.Багряний). За мною Київ тягнеться у снах. Зелена глиця і темнава червінь достиглих черешень. Не зрадьте, нерви: попереду — твій край, твій крах, твій прах (В.Стус). Впритул з відчаєм оця вся криза, крах. З дистанції часу так іде історія. І ми повинні зараз набратися сил, спокою, доброго гумору. Сміх — перепалює, а в сльозах можна втопитися (Л.Костенко). Шістдесятники — хто загинув, хто вижив, хто витримав, хто зламався, хто пішов до кінця, а хто збився зі шляху. Але це в умовах тоталітарної системи. А в посттоталітарній Україні «незаангажовані» літератори підтанцьовують за гроші провладних спонсорів і пишуть владцям солодкі листи на підтримку їхніх руйнівних «реформ». Страхітлива парабола морального краху інтелігенції (І.Дзюба). Несправедливо скаржиться на море той, хто зазнає краху вдруге (Джордж Герберт). Сьогодні біля Мадагаскару зазнав краху російський риболовецький траулер «Непотоплюваний». Команда, що пиячила у Владивостоці, не постраждала]. |
| Папарацци – (итал.) папараці, настира, уїда. [Бристоу зморгнув і відпив охололої кави, а Страйк подумав про папараці, які пішли просто перед падінням Лули Лендрі з балкона. Тільки уявити, подумав він, скільки б коштував знімок падіння Лули; мабуть, можна було б і ти на пенсію (Наталія Ференс, перекл. Роберта Ґалбрейта). Гасло папараці — кадри вирішують все!]. |
| Парапет – (итал.) парапет. [Хлопчики й діти повилазили на парапет й обсіли й обстали його од краю до краю. За парапетом уся гора була ніби обсипана людськими головами, бо люде лізли з Подолу вгору, неначе сарана (І.Нечуй-Левицький). … Син сонячного Палермо чи, може, Венеції — син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, — обвів сонце, й увесь світ, і це чуже, незнайоме місто невидющими очима й опустився на парапет (І.Багряний). Це сотворила одна істота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, і якось не можна забути моменту, коли Лена схилилася на низький, широкий парапет зі сірого, порослого мохом каменю, що відділяв нас від зарви, а я стояв зліва побіля неї і правою рукою пригорнув її до себе, ніби захищав її від тієї могутньої перед нами стихії простору (У.Самчук). Ядра з тріском ударялися в кам’яні стіни фортеці, у вежі, у бійниці, в кам’яний зубчатий парапет і з хуркотом розсипалися на дрібні скалки (В.Малик). У круговерті снігу сердито вдарила об камінь річка, — аж парапет здригнувся, — і застогнала з болю а чи з розпуки… (Василь Шевчук). Шокований, Джез подивився вниз, на баржу, яка була просто під ним. Звідти на нього вирячилася стара жінка. Він тямив, що вона бачить — середніх років чоловік стовбичить над нею на парапеті, спустивши штани нижче колін і обома руками стискаючи своє причандалля. Вона вирячила очі ще дужче, роззявила рота, підняла правицю і вказала на нього. А тоді заверещала (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. |
| Партийный – партійний. [А в газеті було про різні події, що відбуваються на волі, головне ж про з’їзд ВКП(б), що відбувся недавно, та про виступ Сталіна. Ціла його доповідь була надрукована, а в тій доповіді були таємничі слова про те, що «вороги народу пролізли в апарат НКВД й перебили чесних партійних і безпартійних большевиків». Люди захвилювалися. А потім почали сміятися і злословити. Лицемір’я цієї фрази вразило всіх після того, як всі знали напевно, що вказівки щодо мордування та нещадної поведінки з тими ж самими «чесними партійними й безпартійними большевиками» давалися секретарями обкомів, крайкомів та республіканських ЦК партії, а значить, — були відображенням генеральної лінії того самого Сталіна (І.Багряний). Багацько води втекло відтоді, як я покинув цю одороблувату червону кам’яницю, а й досі нудить мене від одного тільки спомину про його величезні аудиторії, в яких немов би на віки вічні завис їдкий чад марксизму-ленінізму з його теорією класової боротьби та партійністю літератури; й зараз мені сняться його похмурі темні галереї, де так і жди, що з-за рогу вискочить партійна почвара, озброєна госрою ідеологічною сокирою; і інші бачу кабінети, в яких, неначе тхори в норах, сидять партійні фюрери зі здоровезними вгодованими рилами і божевільними очима (Л.Кононович). Людинюк мовчки вийняв із холодильника тричвертьлітрову пляшку горілки Bodunoff і поклав на стіл. Сіли пити. Того дня у політичного діяча Григорія Маузера з партійним будівництвом не склалося. Бо, крім першого, пішли ще два Bodunoff’u. Назавтра він хворів і зміг повернутися до повноцінної партійної роботи щойно на третій день (В.Кожелянко). — Чи треба з хабарів платити партійні внески? — Якщо ви справжній комуніст, то треба]. |
| Песочный – (из песка, имеющий много песка) пісковий, піщаний, (касающийся песка, цвета песка) пісочний, (кул.) пісочний, крихкий, (живущий, растущий на (в) песке, песчаный) піщаний: • песочная (песчаная) оса – (энтом.) піщана оса; • песочное пальто – пісочне пальто; • песочное печенье – пісочне (крихке) печиво; • песочное тесто – пісочне (крихке) тісто; • песочные часы – пісковий (піщаний) годинник; • песочный фильтр – пісковий (піщаний) фільтр; • песочный цвет – пісочний колір. [Міцно припікало сонце і я мусів тікати до води, вода була чиста, тепла, по пахви глибока з пісковим дном, Лена заздростила і намагалася вцілити мене лушпиною з помаранчі, я віддячувався бризканням на неї водою, а потім я виліз на поміст і танцював незграбно якийсь танець, обтрушував, як мокрий пес, воду, яка швидко стікала з мого рожевого, покритого волоссям, тіла (У.Самчук). я маю некепську забавку — намагаюся уявити еспанські міста пригадавши їхні наймення, крихкі, мов пісочне печиво коли вертаюсь додому вічним проспектом лєніна із марудними автопробками близько сьомої вечора (О.Ушкалов). — Буде язик і курячий холодець, а ще два види желе — червоне й жовте — збиті вершки, і лимонний пиріг, і оте варення із жовтих слив, що Марілла тримає спеціально для пасторів, фунтовий пиріг і листковий пиріг, і пісочне печиво, як я вже сказала, а ще свіжий хліб і черствий, бо якщо в нового пастора виявиться погане травлення, то свіжого він не їстиме (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Закон піскового годинника: якщо забув перевернути годинника, а пісок і далі сипеться, отже, прийшла старість (Міхаїл Мамчіч)]. |
| Подкожный – підшкі́рний, (редко) підшку́рний, зашку́рний, позашку́рний: • подкожная клетчатка – підшкірна клітковина, (редко) підшку́ра, ніздра́, підскі́рень (-рня); • подкожное впрыскивание – підшкірне упорскування (уприскування). [Вся кров скипі́лася зашку́рня (І.Котлляревський). …ціле українське відродження в ленінському СРСР було — «незаконнонародженою», «прийнятою» чужою дитиною, супроти якої народився справжній син — російсько-комуністичний імперіял-шовінізм. Неодмінною ознакою клярнетичного вітаїзму була текуча підшкірна свідомість «короткого часу», пристрасне бажання навіть ціною життя чи свободи зробити якомога більше, перш ніж прийде трагічна розплата за вирвану радість творчости (Юрій Лавріненко)]. |
| Проходящий – який (що) минає (проходить, проминає, спливає, збігає); (временный, преходящий) мину́щий, промину́щий, промина́льний, знико́мий; (проходной) прохідни́й, (идущий мимо, мимоходный) перехідни́й, перехо́жий; (звук) прохідни́й: • проходящая сейчас конференция – теперішня конференція; конференція, що проходить (відбувається); • проходящий испытание, проверку, школу – випро́буваний, переві́рюваний, вишко́люваний; • проходящий красной лентой – наскрізний, ляйтмотивний (совет. лейтмотивний); • проходящий мимо – мимобіжний, мимохідний; • проходящий поезд – прохідний потяг (поїзд); • проходящий практику – практикант; • проходящий сквозь стены – прохідний крізь стіни; • проходящий циклон – прохідний (перехідний) циклон. [Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (С.Руданський). Високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (О.Довженко). Всі ці народи Забирає пустеля. І загублена під згарищами Алябастрова ваза Розповідає тільки Про мале й проминальне… (Е.Андієвська). — Всі оці вчинки і багато інших, їм подібних, були, є і будуть діяннями слави, котрої прагнуть смертні яко нагороди й частки безсмертя, що належать їм за голосні їхні подвиги; щоправда, ми, християни-католики і мандровані рицарі, більше повинні дбати про славу віку грядущого, яка вічно витає в ефірних висях небесних, аніж про ту марну славу, що дається осягти в сьому земному й минущому віці, бо тая слава, хоть яка тривала, конче має скінчитися з цим конечним світом,— тим-то, Санчо, дії наші не мусять переступати меж, назнаменованих релігією християнською, що ми до неї признаємося (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чи повинні риби, що проходять через вічка невода, страждати комплексом неповноцінності? (С.Є.Лєц)]. |
| Ритм – (греч.) ритм. [Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь які нам не процідиться зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)]. |
| Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький: • советсткая власть – совєтська (радянська) влада; • Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова; • советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок. [По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя]. |
| Спрашиваться, спроситься –
1) (просить разрешения, согласия) питатися, спитатися, попитатися, запитуватися, запитатися; 2) (перен., о привлечении к ответсвенности) спитати; 3) (спрашивать) питати, питатися: • спрашивается – постає (виникає) запитання (питання); • спрашивается, какая цена такой договоренности – виникає запитання, чого варта така домовленість; • спросись у учителя, разг. – спитай дозволу (спитайся) в учителя; • теперь спрашивается, как быть? – тепер питання, що [його] вдіяти (робити, почати)?; • это с меня спросится – це від мене вимагатимуть, це з мене спитають (питатимуть); я за це відповідатиму [Ходить гарбуз по городу, питається свого роду — «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» (Н.п.). Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (Пр.). Еней сьому подивовався І баби сучої спитався: Як відьму злую сю зовуть (І.Котляревський). — Я не знаю, як у світі, меж панами, усе прочеє водиться, а знаю, що усюди будуть питатись про вашу жінку: відкіля вона, і хто така є? Нехай ви, люблячи мене, і не засоромитесь сказати прямо: «Вона мужичка», та яково вам буде тоді? Усі будуть з вас сміятись, усі осуждати, усі цуратимуться вас, що у вас через жінку уся рідня мужики… (Г.Квітка-Основ’яненко). На людськім полі ростуть панські дуби. Мужик іде та й рубає, нікого не питаючись, наче своє (М.Коцюбинський). Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П.Тичина). — Ти повчи мені батька! Він знає, що робить! — в голосі Гната обізвалась пересторога. — Ви все знаєте. А в дівки ж згоди питалися? (М.Стельмах). Так. Одне ти з’ясував точно. Зустрічатися з Кирилом ти повинен був у нього вдома. <…>, під «Дитячим світом» ти стовбичиш з якоїсь іншої причини. Але з якої, хотів би ти знати! Хіба піти спитатися в Дзержинського. У Залізного Фелікса. Ні, в Залізного Зіґфріда. У Конрада Клауса Еріха Дзержинського. Або в Райнера Анзельма Віллібальда Кірова. Або у Вольфґанґа Теодора Амадея Леніна (Ю.Андрухович)]. |
| Тату – (англ.) тату. [І не переймайтесь тим, що з плином часу шкіра втратить пружність, і мініатюрний метелик, наколений вами в юності на сідницю, перетвориться в носорога. Аже тату роблять не для краси, а насамперед для душі, а якщо в душі панує гармонія, то й у носорогові знайдете щось прекрасне (Лєнка Ленсон)]. |
| Телеса, шутл. – тілеса. [Чи може, то громадянський обов’язок не дає тобі забутися в розпусному акті, а вимагає, рішуче покинувши ці тілеса благословенні, бігти кудись, будити когось і несамовитим фальцетом кричати на півсвіту: «Демократія в небезпеці!»? (Ю.Андрухович). Дмитрові ковальські кулаки, з яких часом кепкували його дуже інтеліґентні товариші, три кулі з бравнінґа — одна в люстру пана Купчанки, господаря конспіративного помешкання, і дві — в тілеса секретних аґентів, а також довгі й прудкі ноги проклали йому шлях мимо румунської тюрми (В.Кожелянко). «Забембали», задлубали реклама, розрахована хіба що на дебілів, безголосі оголені тілеса, що стрибають під «фанеру», безперервні покази мод, кулінарних бряцалок, безкінечні, наче «тягнучка» на дорогах, одноманітні серіали (Людмила Стельмах). Коли на вручення «Британського поп-ідола» чи «Еммі» Леді Гага приходить в костюмі з м’яса — це ознака умілого піару, бо з такою впливовістю в шоу-бізнесі і з такими бабками Гага може ходити і гола, і в цераті, і навіть в мішку з-під бульби. Коли ж на вечір допомоги дітям-сиротам у Києві з’їжджаються дружини меценатів у леопьордових трико, натягнутих на 50-річні тілеса, і прикрашених діамантами, хутром і тими-таки бантиками, розумієш — це навіть не театр абсурду. Це капець (Лєнка Ленсон)]. |
| Тирания – тиранія. [— Яке їй діло, на яку п’єсу я йду дивитись? Се тиранія! Я сього не терплю! (Л.Українка). Тож звідки він вилупився, цей виродок, ця паршива вівця у гарно постриженій радянській отарі, цей недобитий націоналюга-антисовєтчик? Згодом на подібне запитання майора каґебе Швеца, Людинюк відповідав, що його зіпсували ворожі радіоголоси — «Свобода», Бі-Бі-Сі, «Голос Америки», хоча це лише частина правди, сам для себе Пантелеймон пояснював свій шлях від ленінського комсомольця до лакея буржуазно-націоналістичного охвістя жовто-блакитної барви, пригрітого імперіалістичним Заходом, вродженою схильністю до бунту й боротьби за свободу, ненавистю до тиранії (В.Кожелянко). Найжорстокіша тиранія та, що виступає під покровом законності і під прапором справедливості (Ш.Монтеск’є). В умовах тиранії набагато легше діяти, ніж думати (Г.Арендт)]. |
| Торговец – торговець (торгівець), крамар, (мелкий, диал.) склепар, (купец) купець, (перекупщик) переку́пник, пере́купень, переку́пець. [Крамар — як комар: де сяде, там і п’є (Пр.). Склепар звичайно назначував ціну на всякий товар (І.Франко). У відчинених крамницях посідали заспані крамарі (І.Франко). Звідки так гвалтовно перейнявся Юрчик такою любов’ю до Косова, де на три чверті, а то й більше, було ненависних йому торгівців, — Бог його святий знає (Г.Хоткевич). Вони разом переходили кордон майбутнього. Щоправда, їй було трохи певніше — вона ж хвалилась, що батьки достачатимуть харч, а він мав тільки надію на стипендію; вона їхала на помешкання до подруг, а в нього був тільки лист від дядька до знайомого крамаря; у неї і вдача була жвавіша, а він був зосереджений і ніби млявий (В.Підмогильний). — Раз якось іду я по жидівському базару в Толедо, аж бачу — хлопець один старі якість зошити й шпаргали торговцю шовком продає, а я собі зроду до читання охочий, на вулиці клаптик паперу підніму, і то почитаю; з тієї ж то цікавості узяв я в хлопчика один зошит і по письму зразу впізнав, що то арабщина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Інстинктивна гидливість, яку навіюють крамарі кожному, хто підступився до них і збагнув їхню суть, бодай трохи стишує жалі тих злидарів, які нікому нічого не продають (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Це було тихе місце, осторонь від ділової частини Кайзерсашерна, від Ринкової вулиці і яток торгівців старим мотлохом, крива вуличка без тротуарів недалеко від собору (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Тобі цього не зрозуміти, — сказав Ленц, — торговцеві, типовому нащадкові двадцятого сторіччя! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Лікар радить пацієнтові-торговцю, що скаржиться на безсоння: — Попробуйте надійний засіб — лежачи в ліжку з закритими очима, уявіть собі стадо баранів і перераховуйте їх? — Пробував. Виходить ще гірше — перерахувавши, вантажу їх на потяг, везу до міста на бойню і продаю. А потім усю ніч мучуся, чи не продешевив]. |
| Трахать, трахнуть, оттрахать – 1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути); 2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити. [Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Після чого Ван Норден починає порати її так, немов у нього відкрилося друге дихання, точнісінько як старий козел. Він такий упертий хлопака, що радше зламає собі роги, ніж здасться (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. |
| Унизанный – унизаний, обнизаний, винизаний: • унизанное звёздами небо – унизане зорями небо. [Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш… (Г.Квітка-Основ’яненко). Літом Мотря стає жати. У Пісках ніхто не приймав, — бо помітили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана (П.Мирний). Верх сам свобідний був від дерев, тільки розлогії а рідкії корчі ялівцю, обнизані напереміну то зеленими, то темно-синявими, то чорними ягодами, понасторушували круг них, мовби для оборони, густо свої коротенькії острії шпильки (І.Франко). Ми були обліплені карміном жіночих уст, обсотані серпентином, обнизані забавками, радіо нам щось грало і ми щось танцювали (У.Самчук). Ця вивіска, прибита до будинку на розі вулиці, виглядала дуже ефектно: ми зуміли так її прикріпити, що діва зі скелі вказувала своєю унизаною коштовностями рукою на заїзд і двір, де була наша квартира (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)]. |
| Фестиваль – (франц.) фестиваль. [Можна скільки завгодно говорити про формат нинішніх українських фестивалів, про ленд-арт та боді-арт, про фейс-контроль і допінг-контроль, про відсутність туалетів та присутність кон’юктури, проте, дорогі брати і сестри, що б там не було, слід пам’ятати: фестиваль — це, перш за все, та кількість драйву, совісті й адреналіну, які поміщаються в молодих серцях його відвідувачів, тому що обличчя фестивалю визначає перш за все публіка, а не зірки шоу-бізнесу чи напрямки музичного стилю (С.Жадан)] |
| Хороший – 1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний; 2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський; 3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий: • всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!; • все они хороши – всі вони однакові; • глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком; • до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів; • из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди; • на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.); • хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа; • хорошее настроение – добрий (гарний) настрій; • хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.); • хорош гусь (ирон.) – добра штучка; • хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку; • хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини); • хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива; • худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало. [Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу]. |
| Шалаш –
1) (легкая постройка из жердей, кольев, покрытых ветками, соломой и т.п) ку́рінь, бу́да, халабу́да, (редко) катра́га, котара, салаши́на, (тюрк.) шала́ш; 2) (то, что формой напоминает такую постройку) шала́ш, (пастуший) коли́ба, (ярмарочный) я́тка: • милости прошу к нашему шалашу, разг., шутл. – прошу (просимо) до хати (до господи, до куреня); • с милым рай и в шалаше – хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою (Пр.); сухарі з водою, аби, серце, з тобою (Пр.); хоч в одній льолі, аби до любові (Пр.); хоч у курені́, аби до серця мені (Пр.); хоч борщ без сала, аби душа пристала (Пр.); хоч ох, та вдвох (Пр.). [Кругом мовчки подивилась; Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Т.Шевченко). Мешкав він собі на громадській толоці в солом’яній буді (Л.Мартович). — Адже тепер, опівдні, душно,— усі діди на баштанах по куренях сплять (Б.Грінченко). Напнемо халабуду (Сл. Гр.). . Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (О.Маковей). І чомусь нікого не дивує і не шокує, що в центрі Києва досі стоїть пам’ятник Леніну, а комуністи замість конспіративних квартир, шалашів у розливі та ЦК в екзилі мають фракцію в українському парламенті. Невже забули, у кого Гітлер учився будувати концентраційні табори? (С.Олійник). — Я тільки ось що знаю, — відповів старий, — місяців тому буде шість абощо приїхав до одної котари пастушої, миль за три звідси, молодий та гарний панич, верхи на оцій самій худобині, що дохла валяється, і з тією самою кладдю, що ви, кажете, знайшли та не взяли, і спитав у нас, де тут у цих горах найглухіша глушина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іполит Матвійович, збентежений присутністю в двірницькій стороннього, голі фіолетові ступні якого тільки тепер побачив з-за краю стола, знітився і хотів був тікати, але Остап Бендер жваво зірвався на ноги і низько схилився перед Іполитом Матвійовичем. — У нас хоч і не Париж, але просимо до нашого куреня (М.Пилинська, Ю.Мокрієв, перекл. І.Ільфа, Є.Петрова)]. |
| Юмор – гумор: • быть не в юморе – бу́ти не в на́строї (гу́морі, ду́сі); • чувство юмора – чуття (почуття) гумору; • юмор висельника (ирон.) – гумор шибеника (повішеника); шибеників гумор. [В їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського (І.Нечуй-Левицький). — Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (С.Васильченко). І тільки згодом з’ясовується: кохання — це тимчасова втрата почуття гумору (В.Слапчук). Гумор завжди був для мене вірним товаришем у дорозі; тільки йому я завдячую моментами справжнього тріумфу над суперником. Нікому ніколи не вдалося вибити в мене цю зброю, і я тим охочіше обертаю її проти себе самого, що володітиму нею лише доти, доки гостритиму на собі. Гумор — це вияв гідності, ствердження вищості людини над будь-якими обставинами (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). — Героїчна витримка, хлопче, потрібна у важкі часи,— повчально заперечив Ленц. — А ми живемо в добу відчаю, їй личить тільки гумор (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Добре відомо, що гумор, більше ніж будь-яка інша риса людського створіння, здатен подолати відчуженість і дозволяє піднятися над будь-якою ситуацією, навіть якщо це триває кілька хвилин (Олена Замойська, перекл. Віктора Франкла). — На досвіді воєнного часу я збагнув, що таке гумор. Це вияв свободи. Де усмішка, там свобода. Без усмішки може обійтися тільки той світ, у якому геть усе визначено й вирішено наперед (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Гумор — це усмішка людини, що знає, як мало підстав сміятися (Ж. де Фалкенаре)]. |
| Опяняться, опьяниться – впива́тися, впи́тися чим. [Хто впива́ється горі́лкою, хто о́пієм, хто коха́нням (АС). Коли її вуста поцілував, коли її поцілував у брови — мов солов’їним впився безголов’ям і щастя солов’їного зазнав!.. (Є.Гуцало). Росою впившись серед трав духмяних, Сюрчить прощальну коник-стрибунець, А літо в райських яблучках рум’яних Дивується: — Хіба це вже кінець? (Т.Чорновіл). — Постав-но мені сюди півпляшки рому! — гукнув я Фредові. — Долий портвейну, — сказав Ленц. — Ні, — заперечив я. — Не маю часу на експерименти. Хочу впитися (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Вивисектор – вівісектор. [Лену підштовхують до вибіленої вапном зали, де тортуровані перетворюються на тварин в агонії, а кати — на медиків-вівісекторів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Смерть, яка пожирала її зсередини, не відступалась. Вона заволоділа Гелен, як вівісектор, що пробує, експериментує: а що буде, коли змінити або знищити ось цей орган, а потім ще й отой, або оцю клітину, а потім ще й оту? (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Рабство – рабство, неволя: • взятый в рабство, пребывающий в рабстве – пораблений. [Так древній орють переліг. За скибою лягає скиба і все ховається в ріллі — і наша мста, і давня диба, усе ховається. Кріпак — безпашпортний — вже тридцять років солона слава, як ропа, карбує переможні кроки з соціалізму — в комунізм (з старого рабства — до нового). Нові ж раби — в країни скрізь. Зате ж нові. І — слава богу. І слава богу, бо іде нова доба, нова надія, і сонце ленінських ідей на людство благотворно діє (В.Стус). І вийшов народ мій, і мовив: — Ти ба, а що це за піп новоявлений? Допоки в собі не уб’єш ти раба, Допоки і я уярмлений… Не важко упасти від кулі в бою За наші священні знамена. А як у собі я те рабство уб’ю, Коли воно в’їлося в гени? (Б.Мозолевський). Навіщо звинувачувати зовнішні сили, якщо наша головна біда — рабство, яке сидить у кожного в душі (П.Таращук). Гумбольдт ковтнув вина і завів мову про тягар деспотизму та експлуатацію корисних копалин, зиск від якої мізерний і ніколи не піде на користь розвиткові економіки. Заговорив про гніт рабства. Знову відчув удар ногою. Сердито глянув на Бонплана і лише тоді зрозумів, що це був міністр закордонних справ. Джефферсон має землю, прошепотів Медісон. І що? З усім, що до неї належить. Гумбольдт змінив тему (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Американці та британці визволили половину Європи від одної тоталітарної тиранії, але їм бракувало політичної волі й військових засобів, щоб не дати дев’яноста мільйонам мешканців східних східних держав стати жертвами нового, радянського, рабства, що тривало майже півстоліття. Ціна союзу зі Сталіним заради знищення Гітлера була насправді висока (Р.Клочко, перекл. М.Гейстінґса). Війна жахлива, а рабство ще гірше (В.Черчіл)]. |
| Декольте – (франц.) декольте. [Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)