Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «нею»
Шукати «нею» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Не́ю, см. Ней 2.
Бечева́я, бечевни́к – бечівни́к:
1) узбере́жжя з сте́жкою, що не́ю йдуть ко́ні й бурлаки́, бечу́ючи су́дна;
2) мі́сце на бе́резі для при́стани, а тако́ж для спочи́нку лоцмана́м і бурлака́м.
Большега́н – креме́з, здорова́й. [Одчини́ла – чумачи́ло-креме́з перед не́ю стої́ть (М. Вовч.)].
Вызнава́ть, вы́знать – назнава́ти, назна́ти. [Назна́в собі́ молоди́чку, хо́че одружи́тися з не́ю].
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями].
• Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та!
• Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та!
• Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів).
• По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом].
• По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)].
• По этому де́лу – в цій спра́ві.
• По дела́м службы – в спра́вах службо́вих.
• Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти.
• Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти.
• Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.).
• Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше].
• Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка].
• Ясное де́ло – види́ма річ.
• Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько?
• Де́ло житейское – світова́ річ.
• Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що.
• Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла].
• Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться.
• Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ.
• В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться?
• Де́ло вот в чём – річ ось яка́.
• В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́].
• Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́].
• То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!].
• Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад.
• Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла.
• Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде.
• Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься.
• Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким).
• Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї.
• Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю.
• Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що.
• Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж?
• А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре?
• Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́.
• Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла.
• Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать.
• То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)].
• В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва?
• В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности.
• На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці.
• Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в].
• Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву).
• Военное де́ло – військова́ спра́ва.
• Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ.
• Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).
Едва́, нар. –
1) о времени (как только, только что) – ле́две [-і, -о, -и], зале́две. [Ле́две ми ввійшли́, він поча́в смія́тися (М. Вовч.)].
• Едва́ лишь (коль скоро) – ті́льки-но, ті́льки-що, ско́ро, ско́ро-но. [Ско́ро заблаговістя́ть до це́ркви, Явдо́ха за́раз у се́бе в ха́ті лямпа́дку засві́тить (Кониськ.)];
2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.):
а) едва́ (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) – ле́две (-і, -о), зале́две, ле́дь-що. [Ле́две мрі́ється. Ле́две чутно́. Зале́дві пам’ята́ю. Ле́дь-що ви́брався живи́й на бе́рег (Л. Укр.)].
• Едва́-едва́ – ле́две-ле́две, ті́льки-ті́льки, ті́льки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (Франко), ле́лю-поле́лю. [Мі́сяць ті́льки-ті́льки мрі́є (Боров.). Тіль-тіль що пам’ята́ю се. Ті́льки-що жива́].
• Едва́ не (чуть не, почти) – ле́две не, ледь не, ма́ло не, тро́хи не, ма́ло що не, тро́хи що не, замали́м не (Коц.), як не, тіль не. [Ле́две я не збожеволі́в. Ледь не скона́ла тоді́ за тобо́ю (Л. Укр.). Зігну́всь ма́ло не до землі́. Тро́хи не пла́кав. Смію́ся як не лу́сну. Тіль не впав].
• Едва́-едва́ не – ле́две-ле́две не, тро́хи-тро́хи не, ма́ло-ма́ло не, тіль-тіль не;
б) едва́ (с трудом, насилу, еле, еле-еле) – ле́две, зале́две, наси́лу, вси́лу, через си́лу, від си́ли. [Ле́две но́ги доволі́к. Наси́лу встига́ли йти за не́ю (Неч.-Лев.). Кінь вси́лу йде. Через си́лу но́ги волоче́ (Квітка)].
• Едва́-едва́ (с трудом, с трудом) – ле́две-ле́две, ледь-не-ледь, ле́две-не-ле́две, си́лу-в-си́лу, вси́лу-вси́лу, наси́лу-си́лу, на превели́ку си́лу, туж-туж. [Незду́жає Катери́на, ле́две-ле́две ди́ше (Шевч.). Ле́дво-не-ле́дво додо́му дійшо́в (Кам. п.). Таки́й мішо́к важки́й, що вси́лу-си́лу підні́с (Київщ.). Наси́лу-си́лу ми ви́билися на го́ру. На пле́чах оде́жа туж-туж де́ржи́ться (Квітка)];
3) едва ли, едва́ (выраж. сомнение: вряд ли) – ле́две чи, (реже) ле́две, навря́д чи, навря́д, троха́ лиш, троха́ лише́нь, троха́ чи, зале́две, навда́к, навда́ку, навдаку́ чи. [Ле́две чи бу́де що з цьо́го. Сього́дні ле́дві при́йде, бо свя́то (Кам. п.). Навря́д чи й соки́ра вруба́є той лід. Чи по знаку́ кому́ сей Оглав білоха́тий? Троха́ лиш (Шевч.). Навдаку́ мо́жна туди́ доско́чити (Грінч.)].
• Едва́ ли не (чуть ли не, почти) – ле́две не, ма́ло не, чи не, тро́хи чи не, ма́буть чи не. [Куліші́в рома́н «Чо́рна Ра́да» і до́сі лиша́ється у нас ма́ло не єди́ним істори́чним рома́ном. Істори́чна белетри́стика у нас чи не найсла́бше розо́ране по́ле в письме́нстві (Єфр.). Бала́чка була́ тро́хи чи не оста́нньою (Крим.)].
Единоду́шие – одноду́шність, оди́н дух, односта́йність, односе́рдність (р. -ности), односе́рдя (ср. р.). [Він жі́нки ніко́ли не б’є, бо в йо́го з не́ю оди́н дух (Звин.)]; є́дність, єдна́ння.
За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1)
а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)].
• Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го.
• Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го.
• Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го;
б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)].
• Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл);
в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти];
г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе].
• За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися];
2)
а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны].
• За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)];
б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)].
• Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́.
• Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким.
• Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим.
• Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком.
• Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду].
• Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу).
• Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе.
• Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не;
3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)].
• За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем.
• За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком.
• Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок.
• За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста.
• За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців.
• Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)].
• Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик].
• За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться).
• За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)].
• Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́.
• Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не.
• Будет за мной – бу́де за мно́ю.
• За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця].
• За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го.
• За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во!
Зава́ривать, -ся, завари́ть, -ся – зава́рювати, -ся, завари́ти, -ся, запа́рювати, -ся, па́рити, -ся, запа́рити, -ся. [Підсма́жила крупи́ і завари́ла ка́шу. Самова́р закипі́в, па́рте чай. Пля́ма на рушнику́ запа́рилася. Запа́рила за́полоч, щоб не линя́ла].
• Ты -ри́л кашу, а мне расхлёбывать пришлюсь – ти завари́в ка́шу, а мені́ довело́сь пекти́ся не́ю.
• Как кто -ри́л, так и расхлёбывай – як хто посла́всь, так і ви́спиться (Приказка).
• Зава́ренный – зава́рений, запа́рений.
Запева́ла (общ. р.) – заспі́в(ув)ач, -чка; (в народном хоре) затяга́йло, бере́за, (фамил.) заводи́ло. [Заспівачі́ йдуть попере́ду. Він у хо́рі заспі́вувачем. На́стя – бере́за – завела́, а за не́ю всі (Г. Барв.). А хто, хло́пці, бу́де в нас за бере́зу? (Херс.). Ну, почина́й пі́сні ти, заводи́ло (Слов’ян.)].
• Быть -лой – заспі́вувати, заспіваче́м бу́ти.
Заправи́ла, -ви́ло, -ви́тель – ору́да́р (-ря́), верхово́да, заправи́ло (общ. р.), передови́к (-ка́). [Петербу́рзькі орударі́ Палести́нського Т-ва (Крим.). По́льські верхово́ди (Франко). Передови́ки ля́цької полі́тики ма́ли в очу́ (в виду) саме́ па́нство (Куліш). Це у нас са́ме заправи́ло, ото́й Грицько́ (Харк. п.)].
• -вила хора (запевало) – бере́за. [А хто бу́де в нас за бере́зу? На́стя-бере́за завела́, а за не́ю всі (Г. Барв.)].
Запыла́ть –
1) запала́ти, (сильно и с шумом) запалахкоті́ти (-кочу́, -коти́ш) и запалахкота́ти (-кочу́, -ко́чеш). [Земля́ затрясе́ться, не́бо запала́є (Шевч.). Ого́нь знов запалахкоті́в (Н.-Лев.). Сухи́х дров покла́в, то я́к запалахкоті́ло в гру́бі (Рудан.)];
2) (стать огненным, огнеподобным) запала́ти, заполомені́ти, заогни́тися, зажарі́ти. [Не́бо запала́ло. Земля́ під не́ю запала́ла, со́нечко як мак почервоні́ло (Квітка). Зажарі́ли голі́вки гори́цвіту, загула́ бджола́ (Васильч.). О́чі заогни́лися не́навищами (Васильч.)];
3) (возгореться: о войне, борьбе, битве и т. п.) запала́ти, (вспыхнуть) спалахну́ти; (раскраснеться) зашарі́[и́]тися, зачервоні́тися, запаші́ти, заже́врі́тися (см. Зарде́ть, -ся, Раскрасне́ться).
• Снова -ла́ла свирепая битва – зно́ву лю́тий бій запала́в.
• Щёки у нее -ла́ли – ли́ця у не́ї или їй зашарі́ли(ся), запаші́ли.
• Он весь -ла́л – він уве́сь зашарі́вся.
• -ла́ть страстью, негодованием, гневом, ненавистью – запала́ти, запали́тися жаго́ю (при́страстю), обу́ренням, гні́вом, (з)не́на́вистю (не́навищами). [І почу́вши се, усі́ в синаго́зі запала́ли гні́вом (Єв.)].
Запя́тнывать, -ся, запятна́ть, -ся –
1) (замарать, -ся пятнами) плями́ти, -ся, за[по]плями́ти, -ся, обплями́ти, -ся, уплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, за[по]плямува́ти, -ся, сплямува́ти, -ся, (о мног.) позаплямо́вувати, -ся, позапля́млювати, -ся; (чем-л. жидким) заля́пувати, -ся, заля́пати, -ся, позаля́пувати (кого́, що чим), -ся;
2) (класть клеймо) таврува́ти, -ся, затаврува́ти, клейни́ти, -ся, заклейни́ти кого́, що, (гал.) п’ятнува́ти, -ся, зап’ятнува́ти, (отмечать) за[по]знача́ти, -ся, за[по]значи́ти;
3) (клеймить, позорить, -ся) плями́ти, -ся, запля́млювати, -ся, заплями́ти, -ся, сплями́ти, -ся, поплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, заплямува́ти, -ся, сплямува́ти (кого́, що чим), -ся, каля́ти, -ся, закаля́ти, -ся, скаля́ти (кого́, що чим), -ся; срвн. Позо́рить, Клейми́ть 2, Черни́ть. [Тяжки́м гріхо́м я заплями́ла мо́лодість свою́ (Грінч.). Сплями́ла себе́ таки́м злочи́нством (Грінч.). Заплямува́в на ста́рість своє́ ім’я́ за яки́хось там двана́дцять карбо́ванців (Васильч.). Ви оби́два не́ю (кро́в’ю) сплямува́лись (Куліш). Ніко́ли він себе́ непра́вдою не закаля́в (Єфр.). Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви своє́ї, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)];
4) (в играх: в пятнашки) квача́ дава́ти, да́ти кому́, квачи́ти, поквачи́ти, ква́цати, заква́цати, киця́ти, покиця́ти кого́. [Я його́ не впійма́в, але покиця́в (Звин.)].
• Запя́тнанный – заплямо́ваний, запля́млений, сплямо́ваний, поплямо́ваний, попля́млений, обплямо́ваний, зака́ляний, затавро́ваний, за[по]зна́чений, (в игре) поква́чений, поква́цаний, поки́цяний, з кваче́м. [Ге́рман, весь запля́млений кро́в’ю… (Франко). Оце́-ж її́ збезче́щено, сплямо́вано (Куліш). У дороги́х сплямо́ваних кро́в’ю жупа́нах (Куліш)].
II. Засыпа́ть, засы́пать – засипа́ти, заси́пати, (-си́плю, -плеш и -пеш), присипа́ти, приси́пати, закида́ти, заки́дати, (землею) засува́ти, засу́нути, загорта́ти, загорну́ти, (о мног.) позасипа́ти позаси́пувати, позаки́дати и т. д. що чим [Похова́ли; заси́пали домови́ну (Г. Барв.). Його́ жи́тло заси́пле з не́ба сі́рка (Куліш). В кінці́ по́ля єсть топо́ля, моги́ла під не́ю, – там Іва́ся приси́пали сиро́ю земле́ю (Рудан.). Спра́вжня просві́та ма́є ту безо́дню заки́дати (Єфр.). Усі́ ями́ в земляні́й долі́вці позаси́пувано (Грінч.). Ви́копали дереви́ну, пересади́ли, а я́му не засу́нули (Звиног.). Ви́копали я́му, вки́нули туди́ ві́шалника і загорну́ли (Звиног.)].
• -ть снегом, песком и т. п. (слегка) – запоро́шувати, запороши́ти, (сильно) зано́сити, зане́сти́, забурти́ти. [Се саму́м, що зано́сить піско́м і вели́кі, спокі́йні озе́ра (Л. Укр.). Ві́кна забурти́ло сні́гом – нічо́го не ви́дно (Мнж.)].
• -ть рану чем-либо – за[при]сипа́ти, за[при]си́пати, зато́птувати, затопта́ти, затру́шувати, затруси́ти ра́ну (ви́разку) чим. [Тре́ба ви́разку затопта́ти си́нім камінце́м (Богодухів). Як де попрі́ло, – затру́шують греча́ним бо́рошном (Грінч. II)].
• -ть щебнем для сухости – ви́грузити, ви́сипати гру́зом. [Ви́грузили пе́ред ха́тою, то як тепе́р га́рно, су́хо (Сквирщина)].
• -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины – засипа́ти, сипцю́ дава́ти. [Сипцю́ не дав гре́блі, а загати́в ті́льки хво́ростом (Сл. Гр.)].
• Засы́панный – заси́паний, (землёю) засу́нений, заго́рнений, (слегка) запоро́шений, (сильно) зане́сений; (о ране) заси́паний, зато́птаний, затру́шений; (щебнем) ви́гружений.
Игра́ть –
1) (во что) гра́ти, гуля́ти в що и в чо́го, (тешиться) гра́тися, ба́витися в що, (в детск. яз.) гра́тоньки, грава́тоньки, гуля́тоньки, гуля́точки. [Гуля́ють у тісно́ї ба́би (Рудч.). Гуля́єте в кре́ймахи? В да́мки гуля́єте, чи ні? (Звин.). Чи ти гра́єш в яко́їсь і́грашки, чи що? – говори́ла Оле́ся (Н.-Лев.). Мо́жна гра́тися, мо́жна бі́гати, бурушка́тися без кінця́ (Васильч.). Круго́м них ба́вилася дітво́ра, дзвінки́м ре́готом сповня́ючи пові́тря (Черкас.)].
• -рать в куклы, в жмурки, в мячик – гуля́ти, гра́тися в ляльки́, в пі́жмурки, в м’яча́.
• -ра́ть в карты, в шахматы – гра́ти, гуля́ти в ка́рти, в ша́хи. [Тро́є вірме́н за́раз-же з бо́ку біля Ма́рка гуля́ють у ка́рти (Грінч.)].
• -ра́ть по большой, по маленькой – гра́ти в вели́ку, в малу́ гру.
• -ра́ть на мелок – на́бір гра́ти.
• -ра́ть в бубнах, в пиках – гра́ти на дзві́нці, на вині́.
• -ра́ть (с) чем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися (з) чим.
• С ним как с огнём -ра́ть – з ним як з огне́м гра́тися, гуля́тися, ба́витися.
• -ра́ть кем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися ким. [Чи буде́ш ним мов пта́шкою гуля́тись, на ни́точці прив’я́жеш для дити́ни? (Куліш). Вона́ чу́ла се́рцем, що Микола́й ті́льки ба́виться не́ю (Гр. Григ.)].
• Судьба -ра́ет людьми – до́ля гра́ється людьми́, жарту́є з людьми́.
• Кошка -ра́ет с котятами – кі́шка гра́ється з кошеня́тами.
• -ра́ет, как кот мышью – гра́ється, як кіт (з) ми́шею.
• -ра́ть с кем (иметь партнёром) – гра́ти, гуля́ти з ким; (тешиться, забавляться) гра́тися, гуля́тися, ба́витися з ким. [З соба́кою уну́чок гра́вся (Шевч.). Вовчи́ця на со́нці з вовченя́тами гра́ється (Рудч.). Ще неда́вно вона́ з ї́ми в ляльки́ гуля́лася, а он тепе́р уже́ по́рається (Грінч.)].
• -ра́ть на бирже – гра́ти на би́ржі.
• -ра́ть на повышение – би́ти на підви́щення;
2) (на музык. инструм. и о них) гра́ти (на що и на чо́му, у що). [Кобза́р чу́тно як гра́є і співа́є про Морозе́нка (М. Вовч.). Бас гуде́, скри́пка гра́є (Номис)].
• -ра́ть на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли – гра́ти на лі́ру (и на лі́рі), на скри́пку (и на скри́пці), на ду́дку (и у ду́дку), на піяні́но (и на піяні́ні), на роя́лі. [Гра́є на лі́ру (Звин.). Сиди́ть кобза́р на моги́лі та на ко́бзі гра́є (Шевч.)];
3) что – гра́ти що.
• -ра́ть кого, чью роль изображать на сцене – гра́ти, удава́ти кого́, чию́ ро́лю. [Він гра́є Га́млета (Крим.). Жіно́к на теа́трі (гре́цькім) удава́ли теж чоловіки́ (Єфр.). І що-найпишні́шії да́ми з придво́рних вдава́ли на сце́ні субре́ток мото́рних, щоб сла́ви і вті́хи зажи́ть (Л. Укр.)].
• -ра́ть роль чего – гра́ти, (исполнять) відіграва́ти, відбува́ти ро́лю чого́.
• Это не -ра́ет роли – це не гра́є ро́лі, це не ма́є ваги́.
• -ра́ть главную или руководящую роль, -ра́ть первую скрипку (переносно) – пе́ршу скри́пку гра́ти, пе́ред ве́сти́ в чо́му. [В Ки́їві знайшо́в Шевче́нко ці́лу вже грома́ду ентузіясти́чної мо́лоди, між яко́ю пе́ред вели́ Костома́ров та Кулі́ш (Єфр.)].
• -ра́ть значительную, выдающуюся роль – чима́ло, бага́то ва́жити (в чо́му).
• -ра́ть свадьбу – справля́ти весі́лля. [Одно́ї неді́лі справля́ли весі́лля На́стине з Петро́м, дру́гої вінча́ли Гна́та (Коцюб.)];
4) (об игре света, красок, лица) гра́ти (чим), міни́тися (чим). [Не́бо гра́є уся́кими ба́рвами (Коцюб.). По той бік Ро́сі гра́ла зірни́ця (Н.-Лев.). На уста́х під чо́рним ву́сом гра́ла усмі́шка (Коцюб.)].
• Солнце -ра́ет на Пасху – со́нце гра́є, мі́ниться на Вели́кдень.
• Шампанское -ра́ет в бокале – шампа́нське гра́є в ке́ліху.
• Румянец -ра́ет – рум’я́нець гра́є, мі́ниться. [В обо́х на щока́х мі́ниться невгаси́мою купи́нкою рум’я́нець (Васильч.)];
5) (бродить) гра́ти, шумува́ти, мусува́ти, (только переносно) буя́ти. [Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? (АД.). Мед вже поча́в у бо́чці гра́ти (Сл. Гр.)].
• Молодая кровь -ра́ет – молода́, юна́цька кров гра́є, буя́є, шуму́є. [Бо то не кров юна́цька в ме́не гра́є (Грінч.)].
• Волна -ра́ет – хви́ля гра́є.
• Игра́я, Игра́ючи (шутя) – гуля́ючи(сь), заі́грашки[у].
• Это -ючи сделать можно – це гуля́ючи(сь), заі́грашки[у] зроби́ти мо́жна.
• И́гранный – гра́ний, гу́ляний.
Изомща́ть, изомсти́ть кому – мсти́тися (-щу́ся), помсти́тися над ким; см. Отмща́ть. [Неві́стка мсти́ться над не́ю (Н.-Лев.)].
Испо́ртить –
1) кого, что – зба́вити, зі[о]псува́ти, попсува́ти, (повредить, изувечить) зні́вечити (редко зані́вечити), поні́вечити, знеха́яти, спога́нити кого́, що; срвн. По́ртить. [До́брого ко́рчма не зопсу́є, а лихо́го і це́рква не попра́вить (Номис). Зба́вили їй дити́ну: «а вона́-ж у ме́не була́ слухня́на та звичайне́нька» (Єфр.). Він а́ґрусом (крыжовником) зба́вив зу́би (Звин.). Поні́вечите, та́ту, зе́рно: попрі́є воно́, пропаде́ (Кон.). Життя́ стоя́ло перед не́ю знеха́яне лука́вими за́мірами (Мирний.)].
• -тить дорогу – розби́ти доро́гу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузи́ти, згрязи́ти доро́гу.
• -тить замок, ключ – зба́вити, скрути́ти замо́к, ключ (ключа́).
• -тить здоровье – зіпсува́ти, зба́вити, зні́вечити здоро́в’я.
• -тить жизнь (в браке) – зав’яза́ти вік, світ чий, кому́. [Я твій вік зав’яза́ла (Квітка)].
• -тить отношения – попсува́ти відно́сини з ким.
• -тить характер – зіпсува́ти, зба́вити, (изуродовать) спотво́рити вда́чу чию́, кому́.
• -тить дело – зба́вити, зве́сти, зіпсува́ти спра́ву, (иносказ.) зроби́ти з лемеша́ шва́йку.
• -тить везде дело – скрізь попсува́ти спра́ву, (иносказ.) ку́ди не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть (Рудч.);
2) (свахлять) зі[о]псува́ти, спарта́чити, спаску́дити, спарто́р[л]ити, зги́дити, спога́нити що, (о мн.) попсува́ти, попарта́чити, попарто́р[л]ити и т. д. [Не кажі́ть, щоб вона́ вам ши́ла соро́чку: зги́дить (Звин.)];
3) (сглазить) навро́чити, зуро́чити, спристрі́тити, спрозо́рити кого́; срвн. Сгла́зить. [Мо́же то вона́ коро́ву спристрі́тила? (Звин.)].
Испо́рченный –
1) зба́влений, зі[о]псо́ваний, зіпсу́тий, псо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений, спога́нений, знеха́яний. [Таки́й молоди́й хло́пець, а вже таки́й наха́бний, таки́й зба́влений (Н.-Лев.). Був се наро́д псо́ваний (Куліш). Зопсо́вані зу́би (Коцюб.). Де́які (фігу́ри) ду́же попсо́вані (Л. Укр.)];
2) спарта́чений, спаску́джений и т. д.;
3) навро́чений, зуро́чений, спрозо́рений, спристрі́чений, причи́нний.
Исцеля́ться, исцели́ться –
1) (соединяться в одно целое) зціля́тися, зці́литися. [Взяв ту во́ду, пома́зав не́ю шматки́ царе́нка (царевича) – вони́ й зці́лились (Рудч.)];
2) (излечиваться) зціля́тися, зціли́тися, виго́юватися, ви́гоїтися (від чо́го: від ран), у[о]здоровля́тися, у[о]здорови́тися; см. Изле́чиваться, Выздора́вливать. [Почу́ла вона́ в ті́лі, що зціли́лась від неду́ги (Єв.)].
Кача́ть, ка́чивать, качну́ть – (колыбель, качели, деревья, судна и т. п.) колих[с]а́ти (-лишу́, -шеш), колихну́ти, го́йда́ти, гойдну́ти, хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, (сильно) виха́ти, вихну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (однокр.) стену́ти, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиля́ти, хильну́ти що. [Прийшло́ся те́щі зя́тнії ді́ти колиха́ти (Номис). Ви́чуняла та в за́пічку дити́ну коли́ше (Шевч.). Те́ща дитя́ колиса́ла (Гол.). Гойда́ла дити́ну в коли́сці (Коцюб.). Ой ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду хита́є (Грінч. III). І над ни́ми бу́йний ві́тер траву́ хилита́є (Рудан.). Ві́тер ві́є-повіва́є, кораблі́ хита́є (Рудан.). Не годи́ться виха́ти поро́жню коли́ску (Звин.). Не хибни́ го́рщик, щоб не схлюпну́ть (Хорол. п.). Котра́сь мене́ схибну́ла за плече́ (Г. Барв.). Ві́тер ду́ба хиля́є (Грінч. III)].
• Ветер -ча́ет что – ві́тер хита́є (гойда́є, хилита́є, хиля́є, колива́є, коли́ше) що и чим; срвн. Колеба́ть 1. [Ві́тер гойда́в дивину́ і воло́шки (Коцюб.). Ой у по́лі били́на, ві́тер не́ю хита́є (Чуб.). Дивлю́ся на височе́нну со́сну, – ві́тер не́ю гойда́є (Г. Барв.)].
• -ча́ть, -ну́ть головой – хита́ти, (с)хитну́ти, мота́ти, мотну́ти голово́ю; (сильно или продолжительно) вихи́тувати голово́ю. [Коро́ви голова́ми вихи́тують (Харківщ.)].
• -чать, -нуть головой – (в знак согласия) кива́ти, кивну́ти, хита́ти, хитну́ти голово́ю; (выражая несогласие, отрицание) крути́ти (-чу́, -тиш), крутну́ти, мота́ти, мотну́ти, трі́пати, тріпну́ти голово́ю. [Ні, ні – каза́в Сухобру́с, трі́паючи голово́ю (Н.-Лев.)].
• -ну́ть станом – хитну́тися на стану́. [Ви́йшов оди́н з гу́рту, хитну́вся на стану́, проте́р ву́са (Свидн.)].
• -ча́ть насосом – помпува́ти, (зап.) ди́мати.
Квита́ться, расквита́ться – квита́тися, розквита́тися, сквитува́тися, поквитува́тися; см. Поквита́ться. [З не́ю він тоді́ розквита́ється так, як ті́льки умі́є квита́тись з свої́ми ворога́ми пан Сема́шко (Ор. Левиц.)].
Когда́ –
1) нрч. вопрос. – коли́?
• -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете?
• -да́ же? – коли́-ж?
• Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти?
• -да́ бы? – коли́-б?
2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́.
• Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)].
• -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́.
• -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)].
• Бывший -да́-то – коли́шній.
• -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)].
• Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь.
• -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим.
• Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це.
• Когда́ прислать вам эту книгу?
• -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те.
• Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́).
• -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно;
3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)].
• -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)].
• -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)].
• А -да, -да же – а коли́, коли́-ж.
• В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див.
• Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось.
• Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують.
• -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та.
• -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не.
• -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма).
• -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не.
• Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в.
• -да́ бы – коли́-б.
• Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас;
4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)].
• А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то.
• В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде.
• -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)].
• -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий.
• -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й!
Коле́нчить – колінкува́ти, (зап.) кляча́ти перед ким. [Він гото́вий колінкува́ти перед не́ю (Липов.). Клячи́ть у це́ркві (Стефаник)].
Косма́ –
1) (клок, прядь) косо́м (-сма́), (чаще) ко́смик, космо́к (-сомка́);
2) (свалявшийся клок) ку́дла, па́тла, ку́штра, косма́к. [Летя́ть на здогі́н за не́ю (соба́кою) зби́ті на задку́ ку́дли, (Коцюб.). Неві́стка ді́вчину так і вхопи́ла за па́тли (Г. Барв.). Ой пості́й, дай мені́ тебе́ за космаки́ пійма́ти (Куліш)].
• Распустить -смы – порозпуска́ти па́тли, розпа́тлатися, розку́длатися.
• Растрепать кому -смы – куде́лю зби́ти кому́, ви́чубити кого́.
• Его сюда и за -смы не притянешь – його́ сюди́ й за чу́ба не приволо́чиш; його́ сюди́ й пу́гою не зажене́ш.
Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
• -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
• В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
• Когда вы уезжаете?
• В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
• -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
• В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
• До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
• -рый ей год? – котри́й їй рік?
• -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
• -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
• -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
• А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
• -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
• Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
• Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
• Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
• Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
• -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
• Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (относ. мест.):
а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
• -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
• Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
• Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
• Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
• Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
• -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
• -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
• Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
• Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
• Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
• Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
• Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
• Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
• С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
• Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
• Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
• Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
• Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
• Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
• У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
• Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
• Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
• Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
• Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
• Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
• В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
• Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
• Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
• Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
• В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
• Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
• Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
• Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
• Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
• Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де…
• Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
• Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
• Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
• В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
• В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
• Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
• Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
• Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
• Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
• Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
• Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
• Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
• Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
• Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
• -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
• -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
• -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
• Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Красноречи́вый – красномо́вний, красномо́вий, сущ. красномо́вець (-вця), промо́вистий, проре́чистий, добромо́вний, (выразительный) вимо́вний, (способный к речи) промо́вний, (кратк. фор.) промо́вен. [Наре́шті обізва́вся пан Дани́ло красномо́вний (Самійл.). Та він красномо́вець був: як почне́ було́ говори́ти, то де в йо́го і слова́ беру́ться (М. Грінч.). Ви завсігди́ проре́чисті бува́ли – тепе́р дава́йте всі свої́ слова́, бо говори́ти час (Грінч.). Неха́й ци́фри сами́ гово́рять, ї́хня мо́ва тут на́дто проре́чиста (Н. Рада). Ілюстра́ція зана́дто ціка́ва та промо́виста (Н. Рада). Тре́ба пи́льно прислуха́тись до розмо́ви люде́й тяму́щих і добромо́вних (Куліш). До вся́кої люди́ни ма́ю сло́во, промо́вен я і з ці́сарем вели́ким, а з не́ю мовчазни́й (Куліш). Це зана́дто вимо́вна нау́ка, щоб на не́ї не зважа́ти (Єфр.)].
• Безмолвно -вый – німопромо́вистий. [Ба́чу на́ші німопромо́висті моги́ли (Кон.)].
Кружи́ть – (что, чем) крути́ти що, чим. [Вир його́ скаже́ний кру́тить (Грінч.). Обвяза́в каменю́чку мотузко́м і крути́в не́ю в пові́трі (Харківщ.). Ві́тер кру́тить сні́гом (М. Грінч.)].
• -жи́ть вокруг кого, чего – кружля́ти, колува́ти навко́ло ко́го, чо́го; (о птице) кружля́ти, круженя́ти. [Кружля́є скрізь там га́лич над лана́ми (Л. Укр.). Корша́к літа́є, літа́є, – чого́ він так круженя́є? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирува́ти, нуртува́ти. [Ота́м, де вода́ виру́є, там я́ма (М. Грінч.). Літа́є павути́ння, кружля́є і виру́є у пові́трі (Л. Укр.)].
• -жи́ть кого в танце – крути́ти кого́ в танку́ (танцю́ючи).
• Ветер -жи́т пыль, песок – ві́тер ви́хорить, ві́тер кру́тить по́рох, пісо́к; (снег) ві́тер ви́хорить, хурде́лить; ві́тер кру́тить сні́гом.
• -жи́ть в пути, см. Колеси́ть.
• -жи́ть голову кому – крути́ти, моро́чити го́лову кому́, (пренебр.: путать) дури́ти кому́ го́лову. [Що ти мою́ го́лову ду́риш?! (Звин.)].
Кружи́ться – крути́тися, кружи́[і́]ти, кружля́ти; (о воде в водовороте) вирува́ти, нуртува́ти. [Кру́титься, ве́ртиться, не зна́є, де ді́ться (Номис). Пливла́, пливла́ з ро́жі кві́тка та й ста́ла крути́ться (Пісня). Був неспокі́йний, кружи́в по ха́ті (М. Вовч.). Вода́ б’є́ться об коле́са, коле́са кружля́ють (Рудан.)].
• -ться вокруг кого, чего – кружля́ти, крути́тися навко́ло ко́го, чо́го, (увиваться) увиха́тися; (о птицах, пчёлах) ви́тися, кружля́ти, круженя́ти. [Ластівки́ вили́сь над ставко́м (Коцюб.). Як спуска́ли домови́ну в я́му, то все над не́ю бі́лі голуби́ кружля́ли (М. Вовч.)].
• -ться в танце – кружля́ти, крути́тися, звива́тися в танку́. [Мале́ча танцюва́ла, дрі́бно кружля́ючи (Л. Укр.). У весе́лих тано́чках звива́тись (Л. Укр.)].
• -ться в вихре танца – вихри́тися в танку́.
• -ться вихрем – ви́хоритися, вихри́тися. [Думки́ як завірю́ха крути́лись, ви́хорились (Мирний). Все вихри́лося (Грінч.)].
• Голова -тся у кого – голова́ тумані́є, моро́читься, о́бертом іде́, кружка́ йде, ве́рнеться кому́; (фамил.) світ макі́триться (ве́рнеться) кому́. [Тумані́ла обо́м од тих слів голова́ (Грінч.). Чого́сь мені́ голо́вонька моро́читься (Пісня). Голова́ мені́ кружка́ йде (М. Грінч.). Аж світ мені́ макі́триться з то́го всьо́го. Лежи́ть на́ша Тетя́на ве́рнеться їй світ (Г. Барв.)].
• Кружа́сь – кру́тячись, кружля́ючи, кру́жачи, крутька́. [Посеред ко́ла замайорі́ла Да́рчина голова́, кру́жачи в па́рі то з парубо́цькою ша́пкою, то з діво́цькою ху́сткою (Л. Укр.). Удво́х но́сяться назди́бочки і крутька́ по-па́нськи (Г. Барв.)]. Кружа́щийся, см. отдельно.
Лад –
1) (порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)].
• Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́.
• Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)].
• На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад;
2) (взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)].
• Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)].
• Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)].
• Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)).
• Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том.
• Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш;
3) муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)].
• В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)].
• Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно).
• Не в лад – не в лад.
• Не в лад поют – співа́ють не в лад.
• На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)];
4) -ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в);
5) (образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)].
• На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)].
• Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)];
6) см. Клё́пка;
7) см. Паз.
Ле́бедь – ле́бідь (-бедя), (только самка) лебі́дка, лебеди́ця; см. Лебё́дка, Лебеди́н. [За не́ю йде коза́ченько, як ле́бідь білі́є (Пісня)].
• -ди кричат – лебеді́ яча́ть.
• -бедь, зоол. Cygnus atratus – ле́бідь чо́рний; Cygnus bewicki Jarr. L. – ле́бідь мали́й; Cygnus cygnus L. – ле́бідь скрипу́н; Cygnus olor Gm. – ле́бідь шовку́н.
Лени́во, нрч. – ліни́во, леда́че; (медленно) пово́лі, ум. пово́леньки и пово́леньці. [Зача́в з не́ю де́що говори́ти, але́ ліни́во, – жара́ допіка́ла (Франко). Верхові́ттям тонкі́ї топо́лі кива́ють сти́ха, шепотя́ть пово́лі (Л. Укр.)].
• Делать -во что – роби́ти ліни́во (пово́лі) що, роби́ти мов не свої́ми рука́ми.
Лету́чка –
1) (летучая почта, письмо) летю́чка, лету́чка. [Летю́чка – се таки́й штафе́т був: лети́ть з не́ю чолові́к ве́рхи і день, і ніч (Кониськ.)];
2) (прокламация) летю́чка, мете́лик; (-ка). [З літакі́в розкида́ли над мі́стом летючки́ (Київ)];
3) мед. – (в)о́гник (-ка);
4) зоол. – (ри́ба-)летю́чка;
5) (летучий митинг) лету́[ю́]чка.
Лови́ть, ла́вливать –
1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)].
• -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою).
• -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря.
• -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти.
• -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд.
• -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)].
• -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу.
• -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу.
• -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)].
• Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш.
• -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
• Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт.
• -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
• -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать;
2) -ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть.
• -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні.
• -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові).
• -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)];
3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати.
• -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни).
• -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма;
4) см. Красть.
• Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.
Матери́нство – матери́нство. [Ча́сто О́льга малюва́ла перед не́ю ща́стя матери́нства (Франко)].
Ме́жду, предл. –
1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. –
а) на вопр.: где? – між, поміж, проміж, межи, поме́жи, проме́жи ким, чим и (реже) чо́го, поміж, межи, поме́жи ко́го, що, (редко) міждо, помі́ждо, промі́ждо ким, чим; (среди) серед, посере́д ко́го, чо́го; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-поме́жи ко́го, чо́го. [І зра́зу вста́ла стіна́ між мно́ю й товариша́ми, між мно́ю й життя́м (Коцюб.). Поміж не́бом і земле́ю (Франко). Халу́пка стоя́ла поміж заки́нутих, з заби́тими ві́кнами, осе́ль (Коцюб.). Чу́тка, розійшла́ся поміж лю́ди (М. Грінч.). Він залюбки́ попаса́є проміж лі́ліями (Біблія). Ти́хі по́шепти розхо́дились по селу́ межи жіно́цтвом (Єфр.). Межи бі́лих хато́к (Основа). Межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Ой, літа́в я ко́жну ні́чку поме́жи гора́ми (Рудан.). Ходи́в чума́к з мазни́цею поме́жи крамни́ці (Рудан.). Отаке́ як завело́сь міждо ста́ршими го́ловами, то й козаки́ пішли́ оди́н про́ти о́дного (Куліш). Хто стоя́в помі́ждо мужико́м та па́ном (Грінч.). З-поміж саді́в ви́дко це́рков (Федьк.)].
• Речка течёт -ду гор – рі́чка тече́ (по)між, (по)межи го́рами.
• Я нашёл -ду своими книгами вашу – я знайшо́в між (межи, поміж) свої́ми книжка́ми ва́шу.
• Ударить -ду глаз – уда́рити межи́ о́чі.
• -ду ногами – проміж (поміж) нога́ми. [Йому́ пробі́г соба́ка проміж нога́ми (Номис)].
• Он очутился -ду двух огней – він опини́вся межи (між) двома́ огня́ми; йому́ і зві́дси гаряче́ і зві́дти пече́.
• Пройти -ду Сциллой и Харибдой – пройти́ між (проміж, межи, проме́жи) Сци́ллою і Хари́бдою.
• Находиться -ду страхом и надеждой – перебува́ти (бу́ти, жи́ти) між (межи) стра́хом і наді́єю.
• Колебаться -ду кем, чем, см. Колеба́ться 2.
• Читать -ду строк – чита́ти між (поміж) рядка́ми.
• Бывать -ду людьми – бува́ти серед люде́й.
• Жить -ду добрыми людьми – жи́ти серед до́брих люде́й, між до́брими людьми́.
• Разделить что -ду кем – поділи́ти що кому́ или між ким, поділи́ти що на ко́го.
• Что за счёты -ду своими! – та які́ раху́нки між свої́ми! та що там свої́м рахува́тися!
• -ду прочим – між и́ншим. [Між и́ншим, свою́ найкра́щу о́ду написа́в ибн-Сі́на по-ара́бськи, а не по-пе́рськи (Крим.)].
• -ду тем –
1) (тем временем) тим ча́сом. [Зінько́ тим ча́сом протисну́вся до рундука́ (Б. Грінч.). Тим ча́сом кухарі́ дали́ вече́рю (Крим.)].
• А -ду тем (а) – а тим ча́сом.
• Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала – ми розмовля́ли, а тим ча́сом ніч надхо́дила.
• -ду тем как – тим ча́сом як.
• Он веселится, -ду тем как мы работаем – він розважа́ється, тим ча́сом як ми працю́ємо;
2) (однако) проте́, одна́че, одна́к, тимча́сом, аж, (диал.) аже́нь. [Між людьми́ хоч і бага́то спочува́ло, проте́ ніхто́ не поква́пився залучи́ти чужени́цю до се́бе (Єфр.). Я ду́мав так, аж воно́ ина́кше (Сл. Гр.)].
• А -ду тем (б) – а проте́, а тимча́сом, а о́тже. [Каза́ли недо́брий борщ, а проте́ уве́сь ви́їли (Сл. Гр.). Здає́ться одна́кову ні́би-то нау́ку вино́сять (вони́) перед лю́ди, а тимча́сом вражі́ння од них цілко́м протиле́жне (Єфр.). Осві́ти філологі́чної я жа́дної не здобу́в, а о́тже взяв пообгорта́всь уся́кими словаря́ми (Крим.)].
• Знала, что он лгун, а -ду тем поверила – зна́ла, що він бреху́н, а о́тже (а проте́) поняла́ ві́ри;
б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия – між (межи), поміж, проміж ки́м, проміж, поміж ко́го. [Розказа́ла про сва́рку поміж не́ю та ді́дом (Грінч.)].
• Говорить, шептаться и т. п. -ду собою – говори́ти проміж (поміж) се́бе, між, проміж, (редко) промі́ждо собо́ю. [Вони́ до молоди́х промовля́ли підсоло́дженими голоса́ми, але́ проміж се́бе напророкува́ли молоди́м уся́кого ли́ха (Єфр.). Ді́ти шепта́лись поміж се́бе (Коцюб.). Вони́ гово́рять промі́ждо собо́ю щи́рою украї́нською мо́вою (Крим.)].
• Дети совещались -ду собой – ді́ти ра́дилися поміж се́бе, між (проміж) собо́ю.
• -ду ними начались ссоры – між ни́ми (у них) пішли́ (почали́ся, зайшли́) чва́ри.
• -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами – між на́ми ка́жучи, хай це (за)ли́шиться між на́ми;
в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? – з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи ко́го, з ко́го, з чийо́го гу́рту. [Цар обібра́в з-поміж свої́х вельмо́ж люди́ну мо́вну (Крим.). Хто зумі́є з-проміж нас співа́ти за тобо́ю? (Самійл.). Найбли́жчий до ха́на з-між ра́дників (Леонт.). Хто з вас негрі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Біблія). Ми оберемо́ гла́сних, а гла́сні з свого́ гу́рту оберу́ть го́лову (Крим.)].
• Лучший -ду ними – найлі́пший (найкра́щий) з-поміж (з-проміж,
з) них, з-поміж ї́хнього гу́рту. [Зінько́ з-проміж них був найрозумні́ший (Грінч.)].
• Выбирать -ду кем – вибира́ти з-поміж, з-проміж ко́го.
• Выбирайте -ду мной и им – вибира́йте з-поміж нас котро́го;
2) с вин. п. на вопр.: куда? – між, межи, (реже) поміж, поме́жи, проміж, проме́жи ко́го, що. [И́нше (зе́рно) упа́ло між терни́ну (Біблія). Вліз межи мо́лот і кова́(д)ло (Номис)];
3) (в сложных словах) см. Меж 2.
Мишура́ (в прям. и перен. знач.) – сухозлі́тка, сухозло́тиця, сухозло́тник (-ку), позлі́тка, призоло́та, шуми́ха. [Корова́й золо́тять сухозло́тицею (Чернігівщ.). Фра́нсова рука́, обдира́ючи блиску́чі ша́ти, сухозло́тник і фіні́фть із зви́чних на́ших і́долів, пока́зує нам на на́ше се́рце (Ніков.). Зде́рти ту позлі́тку, що не́ю вони́ свої́ не зовсі́м чи́сті вчи́нки приоздобля́ли (Єфр.). Корова́ї бга́ли і шуми́ху зве́рху наклада́ли (Макар.)].
Мле́чный – моло́чний. Мле́чный путь (астром.) моло́чна доро́га, (в обиходе) чума́цький шлях (-ху), чума́цька (небе́сна, зо́ряна, бо́жа, Єрусали́мська) доро́га. [Прозва́в украї́нський наро́д моло́чну доро́гу чума́цьким шля́хом (Герин.). Засина́ю, а надо мно́ю розі́скрюється зо́ряна доро́га (М. Вовч.). Єрусали́мська доро́га на не́бі, – бо не́ю мо́жна втра́пити до Єрусали́му (Звин.)].
Моли́твенник –
1) (книга молитв) молито́вник. [І зібра́в усю́ грома́ду, з не́ю розпрости́вся, взяв з собо́ю молито́вник, в пу́щу віддали́вся (Рудан.)];
2) -ник, -ница (церк.) – моли́твеник, -ниця; срв. Моле́льщик, -щица. [Помоли́сь свято́му Микола́ю моли́твенику (Сл. Гр.)].
Мост – міст (р. мо́сту и моста́). [Пропа́в, як з мо́сту впав (Номис)].
• Итти, ехать по -ту – іти́, ї́хати мо́стом (по мосту́[і́]).
• Каменный мост – ка́м’яни́й (муро́ваний) міст.
• Деревянный мост – дерев’я́ний міст.
• Пловучий мост – плавни́й (живи́й) міст. [Переїздимо́ Дніпро́ по плавно́му тому́ мосту́ (Куліш)].
• Понтонный мост – понто́нний (понто́новий) міст.
• Под’ёмный мост – звідни́й міст. [Бра́ма, се́б-то воро́та, і перед не́ю звідни́й міст через рів (Ор. Левиц.)].
• Разводной мост – зведе́ний міст.
• Цепной мост – міст ланцюго́вий, звисни́й міст.
• Пролёты -та – прого́ни моста́.
• Место, где прежде был мост – мости́ще.
• Мост и -сты (бревенчатая стлань по болоту) – мости́ння, мостови́ння (-ння), помі́ст (-мо́сту).
Мотня́ (в штанах, у невода) – матня́ (-ні́). [Матне́ю у́лицю мете́ – іде́ коза́к (Шевч.). Дале́ко на бе́рег полі́зла мере́жа двома́ ряда́ми, а за не́ю показа́лася з води́ широ́ка матня́ (Н.-Лев.)].
Мошна́ –
1) калита́, кали́тка, капшу́к (-ка́), гама́н (-на́), киса́, кабза́. [За сирото́ю бог з калито́ю (Номис). В кали́тці гро́ші, до́ма ста́тки до́брі (Куліш). Схова́в гроші́ у капшу́к (у гама́н) (М. Грінч.) Погля́нути на їх – живи́ми йдуть до бо́га, а пха́ють у гама́н де мо́га й скі́льки мо́га (Самійл.). У ко́го віл та коса́, у то́го й гро́шей киса́ (Номис). Взяв за не́ю кабзу́ гро́шей (Хорольщ.)].
• Тряхнуть -но́й – трусну́ти кали́ткою, потруси́ти капшуко́м.
• Иметь туго набитую -ну́ – ма́ти по́вну (нато́птану) кали́тку;
2) см. Мошо́нка 2.
Наблюда́ть, наблюсти́ –
1) что – спостерега́ти, спостерегти́, (редко) постерега́ти, постерегти́ що, (примечать) приміча́ти, примі́тити що. [Перегля́нувши украї́нське письме́нство, ми могли́ спостерегти́ ціка́вий проце́с (Єфр.). Диві́ть! Як дити́на приміча́є! (Звин.).
• -да́ть природу, течение светил небесных – спостерега́ти приро́ду, рух світи́л небе́сних. Астроно́м, що спостірега́є зо́рі (Кониськ.). Спостерега́ючи, з одного́ бо́ку, життя́ приро́ди, а, з дру́гого,— суспі́льне та особи́сте життя́ люде́й (Наш)];
2) (надсматривать за кем, за чем) нагляда́ти, назира́ти, надзира́ти за (над) ким, за (над) чим и кого́, що (чого́), (следить) сте́жити за ким, за чим и чого́, досте́жити чого́, кмі́тити, приміча́ти за ким, за чим, (сторожить) пильнува́ти кого́ и за ким, чого́, допильнува́ти кого́, чого́, достерега́ти, достерегти́ кого́, що и чого́, (смотреть, надзирать) доглядати́, догля́нути кого́, чого́ и за ким, за чим, дозира́ти кого́, чого́ и що, за ким, за чим; срв. Присма́тривать 2, Надсма́тривать. [Бу́ду пи́льно нагляда́ти – кни́жку ти яку́ чита́єш, з ким гово́риш, де бува́єш (Крим.). Обі́даю собі́ десь у куто́чку, прислуха́юсь, назира́ю за го́стями (Васильч.). Ціка́ва Масюкі́вна назира́ла го́стя з вікна́ (Н.-Лев.). Надзира́ю, надслу́хую, що ста́неться з Хомо́ю (Франко). Шля́ху їх не сте́жить нія́кий во́рог (Франко). Чого́ ти за дру́гими пригляда́єшся? знай себе́, я за тобо́ю не приміча́ю (Квітка). Сів про́ти не́ї уп’я́вся очи́ма в її́ вид і вва́жливо кмі́тить за не́ю (Н.-Лев.). Улі́тку вона́ ї́здила сама́ на по́ле до косарі́в, до грома́дільників, до женці́в і кмі́тила за ни́ми, як до́брий осаву́ла (Н.-Лев.). Ну, хо́чеш: я догляда́тимусь, пильнува́тиму їх обо́х (Грінч.). За таки́м Трохи́м більш усього́ пильнува́в (Квітка). Допильнува́в того́ я вра́нці сам (Грінч.). Про що мене́ що-дня́ достерега́ти і ці́литись на ме́не що-годи́ни? (Куліш). Чи се-ж на́ше ді́ло? чи нам ве́лено за дру́гими догляда́ти? (Квітка). Коли́сь ще сам я на по́лі й у лі́сі їх пи́льної робо́ти догляда́в (Грінч.). Тре́ба пи́льно тих лука́вих хо́дів дозира́ти (Куліш)].
• -дать за движениями неприятеля – сте́жити (назира́ти) за ру́хами во́рога, пильнува́ти ру́хів во́рога.
• -да́ть за детьми – нагляда́ти (догляда́ти) діте́й и за ді́тьми, дозира́ти діте́й.
• -да́ть за работами – нагляда́ти (назира́ти) за (над) робо́тами, пильнува́ти робо́ти, сте́жити за робо́тами.
• -да́ть за чьим поведением – догляда́ти (пильнува́ти) чийо́го пово́дження (чиє́ї поведі́нки).
• -да́ть за порядком – догляда́ти (дозира́ти, пильнува́ти) поря́дку. [Військо́вого поря́дку дозира́ли січовики́ до́бре (Куліш)].
• -да́ть за самим собою – сте́жити за сами́м собо́ю, пильнува́ти себе́, уважа́ти на се́бе.
• За ним надо -да́ть – за ним тре́ба нагляда́ти (сте́жити), його́ тре́ба пильнува́ти, на йо́го тре́ба уважа́ти, його́ тре́ба ма́ти на о́ці. [Це́зарю, остерега́йся Бру́та,.. пи́льно вважа́й на Мете́лла Ці́мбра (Куліш)].
• -да́ть украдкой (тайком) за кем – по́тай нагляда́ти (назира́ти) кого́ и за ким, по́тай сте́жити за ким, сочи́ти (присо́чувати) кого́. [Коли́ постереже́ш ще що-не́будь, скажи́ мені́; звели́ тако́ж і жі́нці присо́чувати (Куліш)];
3) (соблюдать) догляда́ти, догля́нути, доде́ржувати, держа́ти, доде́ржати що и чого́, берегти́, зберегти́ що.
• -да́ть закон, -ны – догляда́ти, доде́ржувати зако́ну, -нів.
• -сти́ правосудие – догля́нути (доде́ржати, допильнува́ти) правосу́ддя (пра́вого су́ду).
• -да́ть пост – доде́ржувати по́сту, доде́ржати піст.
• Наблюдё́нный – спостере́жений, примі́чений;
2) догля́нутий, доде́ржаний, збере́жений.
-ться –
1) спостерега́тися, бу́ти спостере́женим.
• Высота солнца – тся снарядом – висо́кість со́нця спостерега́ють при́ладом;
2) (соблюдаться) держа́тися, доде́ржуватися, бу́ти доде́ржуваним, доде́ржаним.
• Посты теперь не -тся – пості́в тепе́р не доде́ржують (не доде́ржуються).
На́зерка за кем – пильнува́ння, пантрува́ння кого́.
• Пойти в -ку за кем – піти́ на́зирцем (на́зирці, на́зирком) за ким. [Пішо́в він на́зирцем за Мару́сею (Квітка). Я за нею на́зирці до са́мих ворі́т (Н.-Лев.). Пішо́в я за ним на́зирком (М. Вовч.)].
Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
• Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
• -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
• -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
• Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
• -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
• -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
• -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
• -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
• -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
• -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
• -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
• -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
• -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (только сов.) –
а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный –
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8) –
а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Наслажда́ться, наслади́ться чем – ті́шитися, наті́шитися, утіша́тися, навтіша́тися, розкошува́ти, порозкошува́ти, розкошува́тися, нарозкошува́тися чим и з чо́го, вті́хи (насоло́ди, ро́зко́ши и розко́шів) зазнава́ти, зазна́ти з чо́го, коха́тися в чо́му, насоло́джуватися, насолоди́тися з чо́го и чим, усолоди́тися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милува́ти(ся), любува́тися чим, в чо́му и з чо́го, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакува́ти що, насмакува́ти чого́, ла́сувати(ся), пола́сувати з чо́го и чим, (упиваться) упива́тися, упи́тися чим. [Душа́ його́ життє́вою гармо́нією ті́шиться що-найповні́ше (Крим.). Чи до́вго-ж ті́шився він тим ща́стям? (Коцюб.). Втіша́юся письме́нство та музи́кою (Крим.). Не дала́ форту́на навтіша́тись (Куліш). О, живі́те, коха́йтеся, пе́рвістки зрива́йте, розкошу́йте, танцю́йте, вино́ налива́йте! (Л. Укр.). Всіх бі́льше розкошува́ла не́ю (о́перою) «молода́ княги́ня» (Куліш). Розкошу́ючи після́ смачно́го обі́ду, спокі́йно пи́хкав цига́ркою (Грінч.). Обі́дав шви́дко, не смаку́ючи та не розкошу́ючись (Франко). Нарозкошува́вся я за свій вік і коха́нням і всіма́ вті́хами життьови́ми (М. Грінч.). Не мо́жу, як ви, коха́тися в цій ме́ртвій приро́ді (Грінч.). Моє́ життя́ склада́ється з то́го, що я насоло́джуюся нау́кою та пое́зією (Крим.). Ула́комимось, усолодимо́сь (я́годами) доне́хочу (М. Вовч.). Він (Котляре́вський) милу́ється в о́писах оціє́ї живо́тної сторони́, малю́ючи здебі́льшого пия́цтво, розпу́сту та чва́ри (Рада). Ніхто́ не міг любува́тися ві́льними думка́ми, бо його́ жда́ла ка́ра (Павлик). Я смакува́в нау́ку (Крим.). Ми й сами́ всього́ того́ дово́лі поначи́тувались і насмакува́лись (Куліш). Пан ла́сував з перева́ги своє́ї над убо́гим чолові́ком (Куліш). Ласу́йся, мов чи́стим ме́дом, соло́дкою росо́ю сну (Куліш). Хоті́в до́вше пола́сувати і поча́в крути́ти бу́блик у рука́х, ню́хати, як він па́хне (Грінч.). Лежа́в у холодку́ під де́ревом, упива́ючися сві́жим запашни́м пові́трям (Грінч.)].
• -ди́ться жизнью – наті́шитися життя́м (з життя́), (диал.) нажи́тися. [Ці́ле лі́то така́ га́рна пого́да, – мо́жна нажи́тись! (Звин.)].
II. Натыка́ть, наткну́ть –
1) что, кого на что – натика́ти, наткну́ти, (чаще) настро́млювати, настроми́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти, з[на]ни́зувати, з[на]низа́ти, (нашпиливать) нашпи́лювати, нашпили́ти, (о мног.) понатика́ти, понастро́млювати, понаштри́кувати, поз[пона]ни́зувати, понашпи́лювати що, кого́ на що. [Діто́к мали́х на спи́си натика́ли (Київщ.). Риба́лка у́дочку заки́нув, наткну́вши на гачо́к чима́лий червячо́к (Боров.). Нена́че мене́ хто настроми́в на ви́ла (Н.-Лев.). Настроми́в на у́дочку ри́бу (Куліш). Понастро́млюйте на що́гли го́лови ранда́рські (Куліш). Наштрикну́в картопли́ну на ціпо́к, а тоді́ як ки́не не́ю! (Сл. Гр.). Возьмі́те Ба́йду, пові́сите і на о́стрий гак знижі́те (Ант.-Драг.). Мете́ликів нашпи́люють на при́шпильки (Київ)];
2) кого на кого, на что – нашто́вхувати, наштовхну́ти, (реже) натика́ти, наткну́ти, (наводить) наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понашто́вхувати и т. п. кого́ на ко́го, на що. [Цього́ кота́ хоч мо́рдою наштовхни́ на ми́шу, все одно́ не спійма́є (Брацл.)].
На́ткну́тый –
1) на́ткну́тий, настро́млений, наштри́кнутий, з[на]ни́заний, нашпи́лений, понати́каний, понастро́млюваний, понаштри́куваний, поз[пона]ни́зуваний, понапши́люваний;
2) нашто́вхнутий, на́ткну́тий, наве́дений, напрова́джений, понати́каний и т. п. -ться –
1) натика́тися, наткну́тися, понатика́тися; бу́ти нати́каним, на́ткну́тим, понати́каним и т. п. Насекомые -ются на шпильки – кома́х нашпи́люють на при́пшильки;
2) (наталкиваться) натика́тися, наткну́тися на ко́го, на що, натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, нахо́плюватися и нахопля́тися, нахопи́тися, наганя́тися, нагна́тися на ко́го, на що, (на что-л. острое и перен.) наража́тися, нарази́тися на ко́го, на що, (только в прям. знач.) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися на що, (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися, нарі́зуватися, нарі́затися на ко́го, на що, (накалываться) нако́люватися, наколо́тися, (порезаться) натина́тися, натя́тися чим (напр. ного́ю) на що, (о мног.) понатика́тися и т. п.; (встречать, нападать) напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати на ко́го, на що и кого́, що, здиба́ти, зди́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати кого́, що, впада́ти, впа́сти на ко́го, (набегать) набіга́ти, набі́гти на ко́го, на що и кого́, що, (о мног.) понапада́ти, понадиба́ти, понабіга́ти; срв. Ната́лкиваться 2 (под II. Ната́лкивать). [Пле́нтавсь важки́ми нога́ми по ха́ті, натика́вся на сті́ни (Коцюб.). Наткну́всь на таке́ пога́не, що… (Шевч.). Комуністи́чне перетво́рення суспі́льства натрапля́є на скаже́ну боротьбу́ (Азб. Комн.). Ми смія́лись із ра́дощів, що натра́пили таки́х га́рних люде́й (Г. Барв.). Нахопи́вся в лі́сі на вовкі́в (Сл. Гр.). Яки́йсь час мовча́в, нахопи́вшись в оповіда́нні на несподі́вану пере́тику (Корол.). (Слу́халися його́,) щоб не нарази́тися на при́крість (Остр. Скарбів). Настроми́вся на ніж (Київщ.). Наштрикну́вся на її́ (до́вгий) ніс (Н.-Лев.). Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). З розбі́гу напоро́вся в две́рях на конду́ктора (Крим.). И́нший (черке́с) нарі́жеться на пластуна́, то й амі́нь йому́ (Основа 1862). Натя́вся на ко́су (Сл. Гр.). По всіх книжка́х її́ о́чі нади́бували на сло́во «коха́ння» (В. Підмог.). Перегорта́ючи своє старе́ шпарга́лля, я знов нади́бав на той руко́пис (Крим.). По́ки-що він не знахо́див нічо́го ціка́вого, аж ось нади́бав таке́… (Крим.). Лиси́ця набі́гла виногра́д (Біл.-Лос.)].
Начетвере́ньках, нрч. – на чотирьо́х (нога́х), ра́чки, (раскарячившись) ра́ком, ра́ка. [Ану́-но, су́нься! полі́зеш од ме́не на чотирьо́х! (Звин.). Роби́ти хоч ки́єм би́ти, а ї́сти хоч ра́чки лі́зти (Номис). Ева́ндр у ха́ту ра́чки ліз (Котл.). Не всім туди́ ра́ком лі́зти, де зозу́ля кує́ (Номис). Став на две́рях ра́ком (Грінч. II)].
• Ползать -ках – рачкува́ти, (диал.) рачкува́тися. [Ді́вчина кропи́ву шатку́є, а за не́ю дити́на рачку́є (Чуб. V)].
Наяву́, нрч. – уві́ч, наяві́, наяву́, в’я́ві, явма́, ная́в, у нату́рі, (воочию, наглядно) на́віч, уя́вки́, перед (живи́ми) очи́ма. [Присни́лись йому́ ті карлючки́, що назива́ються лі́терами, і Семе́н кра́ще ви́вчив їх уві сні, ніж уві́ч (Коцюб.). Я слабу́ю на галюцина́ції: передо мно́ю уві́ч постає́ засму́чений ма́терин о́браз (Крим.). Тужу́ за не́ю що-дня́, що-но́чи, уві сні́ й наяві́ борю́ся (Пачов.). Чи то йому́ сни́лось, чи спра́вді наяву́ усе́ те ді́ялося (Сторож.). Ма́рення в’я́ві (Едґ. По). Та чи воно́ мені́ усе́ оце́ явма́ ді́ється, а чи уві сні́ уздріва́ється? (Мова). «Чи це вам так сни́лось?» – «Еге́, сни́лось! – у нату́рі!» (Любеч.). Ще й до́сі мов на́віч їх ба́чу (Крим.)].
• Во сне ли это или -ву? – чи це вві сні́, чи увіч (наяві́, наяву́, в’я́ві, явма́, у нату́рі)? чи це сон, чи нату́ра? (Яворн.).
Невнима́тельный – неува́жний и (реже, преим. как о постоянном свойстве) неува́жливий (до ко́го, до чо́го), безува́жний. [Неува́жний у́чень (Київ). Його́ неува́жне, нері́вне і ча́сто згі́рдне пово́дження з не́ю (Раї́сою) (Коцюб.). Він бага́то разі́в зніма́в про се розмо́ву з не́ю, але́ що-ра́зу була́ вона́ до ньо́го неува́жна (Грінч.). Не слу́хав, прики́нувся неува́жливим (Крим.)].
Негодя́й, -дя́йка – негі́дник, -ниця, погане́ць (-нця), пога́нка, (грубее) паску́дник, -ниця, (об одном лице и соб.) по́гань (-ни), паску́да. [Тако́го негі́дника ще світ не ба́чив (Київ). Пла́че та рида́є, як ри́бонька б’є́ться, а над не́ю молодо́ю пога́нець сміє́ться (Шевч.)].
Неда́вний – неда́вній, нещода́вній; (свежий) сві́жий. [Неда́вні ще сльо́зи на ли́ченьку зна́ти (Грінч.). «Так ти ще й би́тись!» – скри́кнула кра́марка на неда́вню свою́ това́ришку (Мирний). Нещода́вні при́ятелі посвари́лися (Франко). Я́сно встава́ла перед не́ю нещода́вня розмо́ва у садку́ (А. Любч.)].
• -нее время – неда́вній час, неда́вні часи́.
• В -нее время, в -нем времени – неда́вніми часа́ми, неда́внім ча́сом, (за) неда́вніх часі́в, неда́вно, нещодавно́. [Неда́вніми часа́ми за Ки́ївом, Ба́ром і Бра́цлавом простяга́лась пусти́ня (Куліш). Ото́ раз, неда́вніх часі́в, свя́то наступи́ло (Рудан.)].
• До -него времени – до неда́внього часу, донеда́вна. [Донеда́вна хазяїнува́ли вони́ ко́жен у сво́му має́тку (Леонт.)].
• С -него времени, с -ней поры – знеда́вна. [Я поміча́ю знеда́вна, що ви не зо́всім до́бре почува́єте себе́ (Кінець Неволі)].
• -нее прошлое – неда́внє (сві́же) мину́ле, неда́вня (сві́жа) мину́вшина.
Ней (дат., твор. и предл. п. ед. ч. ж. р. от мест. Она́ после предлогов) –
1) дат. п. К ней – до не́ї;
2) твор. п. – (з, за, над, під и т. п.) не́ю. [Петро́ стої́ть перед не́ю (Шевч.)];
3) предл. п. – (в, на, по, при) ній (їй). [На землі́ го́ре, бо на їй, широ́кій, куто́чка нема́ тому́, хто все зна́є (Шевч.)].
Ненави́стно, нрч. – нена́видно, нена́висно, знена́висно, осору́жно. [Нена́видно ні́жне віта́ння (Куліш). Як не́ю він нена́висно горду́є! (Куліш). Холо́дний ві́тер, мов звір у байра́ці, ви́є осору́жно (Вороний)].
Необозри́мо, нрч. – неогля́дно, неозо́рно, нео(б)ся́жно, безме́жно, без кра́ю. [Го́ря того́ за не́ю і поперед не́ю – неозо́рно, неогля́дно (Мирний). За́йвої землі́ лежа́ло неозо́рно (Мирний)].
Неодино́кий – несамо́[і́]тний, несамо́[і́]тній, неодино́кий. [Там неодино́кий з не́ю бу́в-би я (Шевч.)].
Непреодоли́мый – неперемо́жний, непобо́рний, неперебо́рний, нездола́нний; (устар.) необори́мий, незбори́мий (Франко), срв. Непобеди́мый. [Шале́ний, неперемо́жний, ди́кий гнів (Коцюб.). Вона́ не могла́ зде́ржати смі́ху неперемо́жного, п’я́ного, що клекоті́в у гру́дях (Коцюб.). Музи́ка дратува́ла безси́лі старе́чі но́ги своє́ю неперемо́жною, ди́кою си́лою (Л. Укр.). Вона́ іде́! Неперемо́жна си́ла мене́ приму́шує за не́ю простува́ти (Л. Укр.). Неперемо́жні обста́вини (Рада). Непобо́рна завзя́тість (Н.-Лев.). Непобо́рні перепо́ни (Павлик). Непобо́рні життьові́ обста́вини (Грінч.). Непобо́рний жах (Г. Григор.). Коза́цтво ди́хало необори́мим ду́хом руї́ни (Куліш). Нездола́нний дух (Крим.)].
Неразлу́чный – нерозлу́чний, (зап.) невідкли́чний, невідзо́вний. [Моя́ па́м’ять, той нерозлу́чний секрета́р мій (Коцюб.). Карти́ни, по́вні худо́жньої пра́вди і нерозлу́чної з не́ю краси́ (Н. Громада). Невідкли́чний мій сопу́тник (Франко). Невідзо́вний атрибу́т (Діло)].
• -ные друзья – нерозлу́чні (нерозділи́мі) при́ятелі.
Нрав –
1) (характер) вда́ча, (натура) нату́ра, (норов) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в); (у животных) нату́ра; срв. Но́ров 2. [Ти-ж зна́єш мою́ вда́чу; нія́к не вси́дю, щоб не поговори́ти з ким (Васильч.). Хоч і царе́м зро́биться, одна́ково своє́ї вда́чі не позбу́деться (Крим.). Пангло́с був ора́кулом до́му, і мали́й Канді́д слу́хав його́ ле́кції з по́вним дові́р’ям, власти́вим ві́кові і вда́чі (Кандід). То вже в ме́не така́ нату́ра, щоб з усьо́го кепкува́ти (Брацл.). З лю́тим та скаже́ним но́ровом (люди́на) (Яворн.). Та й но́рови-ж у те́бе! (Н.-Лев.). А в йо́го но́рови такі́ става́ли, що от було́ приче́питься до ра́тника яко́гось, та й ві́зьме вб’є (Крим.)].
• Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав – буйна́, весе́ла, гаря́ча (палахка́, запальна́, запа́льчаста), ла́гідна (суми́рна), крута́ (суво́ра), ти́ха (ми́рна, спокі́йна) вда́ча.
• -вом какой, -ва какого – на вда́чу яки́й, (реже) вда́чі яко́ї. [Ва́ська була́ на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)].
• Крутого -ва – крути́й (-та, -те, -ті) или суво́рий (-ра, -ре, -рі) на вда́чу, круто́ї (суво́рої) вда́чі.
• -вом хорош, да норовом негож – на вда́чу добря́чий, та но́ров леда́чий.
• Нрав на нрав не приходится – вда́ча на вда́чу (но́ров на но́ров) не при́йдеться.
• Моему -ву не препятствуй – нату́ру мою́ не спиня́й; мої́й нату́рі доро́гу не заступа́й; (иногда) гуля́й душа́ без кунтуша́!
• У оленя нрав кроткий – оле́нь ма́є нату́ру ла́гі́дну;
2) по -ву кому – до вподо́би (до сподо́би, по сердцу: до се́рця, до лю́бости, до любо́ви, до ми́сли, під ми́слі, по душе: до душі́, по вкусу: до смаку́) кому́, до вподо́би (до сподо́би) чиє́ї; срв. Вкус 4. [«Ох, дити́но моя́! чи то-ж до па́ри?» – кажу́. – «До па́ри, до лю́бої вподо́би!» (М. Вовч.). Дружи́ни шука́ють, дружи́ни тако́ї, до сподо́би мо́ї (Чуб. V). Не до ми́сли жону́ взяв (Гнід.)].
• Быть по -ву кому – бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти вподі́бним (споді́бним, в уподо́бі) кому́, (нравиться) подо́батися кому́. [З тим життя́ своє́ діли́, хто се́рденьку до вподо́би (Чупр.). Що́-йно ті́льки пока́же, все то цари́ці до сподо́би (Рудан.). Мені́ й само́му, не все одна́ково до лю́бости з то́го, що попе́реду писа́лося (Грінч.). Ті́льки-ж мені́ до любо́ви, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Скажі́ть-же ви про йо́го, що він до ми́сли вам (Самійл.). Вибира́й, молода́ дівчи́но, котри́й під ми́слі (Метл.). Тобі, невісточко, така́ балакани́на, види́мо, до смаку́ (Самійл.). Бага́то мене́ сва́тало, та ніхто́ мені́ не був у такі́й уподо́бі, як оди́н па́рубок. (Г. Барв.)].
• Быть более по -ву кому – бу́ти вподібні́шим (сподібні́шим) кому́, (реже) бу́ти бі́льш(е) до в[с]подо́би (до лю́бости) кому́ (чиє́ї) и т. п., (более нравиться) бі́льш(е) подо́батися кому́. [Прийма́ючи життя́, вирізня́в, він те, що йому́ більш було́ до лю́бости (Рада)].
• Быть не по -ву кому – бу́ти не до в[с]подо́би (не до любо́ви) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти невподі́бним (несподі́бним) кому́, (не нравиться) не подо́батися кому́. [Я з не́ю не мо́жу жи́ти, вона́ мені́ не до любо́ви (Коцюб.). Они́сі та гордови́та по́за чому́сь була́ несподі́бна (Н.-Лев.)].
• Приходиться, приттись по -ву кому – припада́ти, припа́сти до вподо́би (до сподо́би и т. п.) кому́, підхо́дити, підійти́ під ми́слі (до ду́мки) кому́, (нравиться, понравиться) подо́батися, сподо́батися кому́; срв. Приходи́ться 1. [Моя́ мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму, ду́же їй припа́ла до вподо́би (Крим.). Хоро́шая дочка́ твоя́ під ми́слі підхо́дить (Чуб. V)].
• Приходящийся, пришедшийся по -ву – уподі́бний, споді́бний.
• Неприходящийся, непришедшийся по -ву – невподі́бний, несподі́бний;
3) -вы (обычаи) – звича́ї (-ча́їв), (реже) но́рови (-вів); (привычки) зви́чки; (быт) по́бут (-ту). [Яки́й наро́д! які́ лю́ди! які́ звича́ї! (Кандід). Ну́ньєс вчи́вся по́буту та звича́їв Краї́ни Сліпи́х (Країна Сліпих). У нас нові́ лю́ди, нові́ но́рови (М. Вовч.). Заде́ржали чорного́рці да́вню суво́рість но́ровів (Калит.). Ну, й зви́чки туте́шні! (Звин.)].
• Добрые -вы – до́брі звича́ї.
• Зверские -вы – звіря́чі звича́ї.
• Современные -вы – суча́сні (сьогоча́сні) звича́ї; як тепе́р веде́ться.
• Старинные -вы – старови́нні (старосві́тські) звича́ї, старосві́тчина; як воно́ вело́ся (пово́дилося) за да́вніх часі́в. [Держа́вся старосві́тчини (Свидн.)].
• Испорченность -вов – зіпсу́тість (зіпсуття́) звича́їв.
• Простота -вов – про́стість (просто́та) звича́їв.
• Растление -вов – розтлі́ння звича́їв.
• Обычаи и -вы – звича́ї і по́бут.
• -вы животных – по́бут твари́н.
Она́ – вона́ (її́, їй, її́, не́ю, в їй (ній). [В керни́ці чи́стая вода́. Над не́ю ді́вчина стої́ть, її́ чого́сь неми́лий світ (Рудан.)].
Отноше́ние –
1) – к кому, чему – відно́сини, стосу́нок (-нку), відно́шення, ста́влення до ко́го, до чо́го. [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Грінч.). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (Куліш)].
• Доброе, благожелательное -ние к кому – ла́ска, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [Пани́ ла́скою навкруги́ се́бе люде́й купи́ли (Куліш). Не ті́льки дозволя́ли йому́ люби́ти їх, але й сами́ плати́ли прихи́ллям (Крим.)].
• Внимательное, почтительное -ние к кому – шано́ба, пошані́вок (-вку) до ко́го.
• Непочтительное -ние – непошанува́ння, знева́га, непова́га до ко́го.
• Несправедливое -ние – кри́вдження кого́, кри́вда кому́.
• Нерадивое -ние – занедба́ння кого́, чого́.
• Иметь -ние к чему – стосува́тися до чо́го, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку (відно́сини, відно́шення) до чо́го. [Тре́ба, щоб усі́ думки́ стосува́лися до те́ми (Єфр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (Єфр.)].
• Никакого -ния к этому делу не имею – нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) до цьо́го ді́ла не ма́ю.
• Взаимные -ния – взає́мні відно́сини, стосу́нки, взаємовідно́сини, взає́мини. [Оце́ все з ко́жним днем заго́стрювало їх взає́мини (Ор. Левиц.). Взаємовідно́сини нала́годились].
• -ния приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння.
• -ния мирные, миролюбивые – (з)ла́года; (враждебные) ворогува́ння, ворожне́ча; (любовные) лю́бощі; (близкие) близькі́ відно́сини (стосу́нки).
• Иметь с кем-л. -ния – захо́дити собі́ з ким.
• Завязывать -ния – захо́дити в стосу́нки з ким.
• Вступить в дружеские -ния – заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти.
• Вступить в приятельские, товарищеские -ния – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти; в фамильярные – запанібрата́тися; в любовные – зазна́тися. [Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М. Вовч.). Із и́ншою зазнава́вся, мене́ відцура́вся].
• Быть в дружеских -ниях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; в фамильярных – панібрата́тися; во враждебных – ворогува́ти; в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; в любовных – коха́тися, люби́тися з ким.
• Стать в -ния отца и сына – поба́тька́тися. [Вони́ поба́тькались собі́ Петро́ та Семе́н: Петро́ сказа́в, що бу́де Семе́нові за си́на, то й послу́ха як ба́тька].
• Стать к кому в -ния враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́. [Одра́зу-ж ста́ли, що-до не́ї, на воро́жу стопу́].
• Разорвать дружеские -ния – розбрата́тися, розрізни́тися.
• Не имеющий -ния к делу – сторо́нній, неприче́тний.
• Высказывать свое -ние к чему – висло́влювати свій по́гляд на що, дава́ти свій суд над чим. [Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (Єфр.)].
• Между этими событиями нет никакого -ния – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности.
• В -нии кого, чего, по -нию к кому, чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно кого́, чого́, о́біч ко́го, чо́го, про́ти, супроти́ чо́го. [Істо́рія так зва́ної дре́вньої ру́ської слове́сности о́біч наро́ду украї́нського – те са́ме, що о́біч наро́ду по́льського – істо́рія слове́сности лати́но-по́льської (Куліш)].
• В -нии меня, по -нию ко мне – відно́сно ме́не, щодо ме́не, (в сравнении со мной) про́ти, супроти́ ме́не.
• В этом -нии – з цього́ по́гляду.
• Во всех -ниях – з ко́жного по́гляду, всіма́ сторона́ми, круго́м. [Сла́вне було́ Запорі́жжя всіма́ сторона́ми. Таки́х Катери́н на сві́ті ти́сячі, і ні одна́ круго́м на не́ї не похо́жа (Куліш). Круго́м путя́ща люди́на];
2) геометр., арифм. – відно́шення;
3) канцел. – завідо́млення, лист. [Завідо́млення з дня 20-го кві́тня 1924 р. під число́м 123];
4) хим. -ние весовое – вагове́ відно́шення.
Палиса́дник –
1) см. Палиса́д;
2) (садик) при́садок (-дка), паліса́дник, горо́дчик. [Біля дво́ру завели́ при́садка. Нова́ ха́та, перед не́ю горо́дчик].
Перераба́[о́]тываться, перерабо́таться –
1) (наново, иначе) переробля́тися и переро́блюватися, перероби́тися;
2) (обрабатываться) переробля́тися и переро́блюватися, перероби́тися, перетворя́тися и перетво́рюватися, перетвори́тися на що (в що). [Пра́цею, і ті́льки не́ю одно́ю, перетворя́ється усе́ сиреве́ в гото́ве – таке́, що йде лю́дям на пожи́ток (Єфр.)].
• Пища -вается и усвояется – ї́жа перетра́влюється й засво́юється.
Под и Подо, предл. –
1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го.
• Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку.
• Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́.
• Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́.
• Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю.
• Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є].
• Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)].
• Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку.
• Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу.
• Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́.
• Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й.
• Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що.
• Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву.
• Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но.
• Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри.
• Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль.
• Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото.
• Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст).
• Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́.
• Под ряд, см. Подря́д.
• Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць.
• Ехать по́д гору – ї́хати з гори́.
• Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри.
• Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків.
• Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон].
• Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер.
• Под утро – над світ, перед сві́том.
• Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну.
• Под конец года – напри́кінці ро́ку;
2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)].
• Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м.
• Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми.
• Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)].
• Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)].
• Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом.
• На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом.
• В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)].
• Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом.
• Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма.
• Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню.
• Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі].
• Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами).
• Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом.
• Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою.
• В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м.
• Под замком – на замку́.
• Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)].
• Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м.
• Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м.
• Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом.
• Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї.
• Быть под ветром – бу́ти за ві́тром.
• Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом.
• Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри.
• Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням.
• Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то.
• Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)].
• Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією.
• Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті.
• Узнать под рукою – дові́датися ни́шком.
• Под секретом – під секре́том.
• Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну].
• Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом.
• Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.
Подра́знивать, подразни́ть – дражни́ти (ча́сом, ча́сто), подражни́ти, дрочи́ти (ча́сом, ча́сто), подрочи́ти, дратува́ти (ча́сом, ча́сто), подратува́ти кого́, дражни́тися (ча́сом, ча́сто) з ким, з ко́го, дрочи́тися (ча́сом, ча́сто) з ко́го, дратува́тися з ким. [Та, ну, вже не драту́йся: дава́й ді́тям гости́нця. Він дражни́вся з не́ю (Неч.-Лев.). Ти дро́чишся з ме́не].
• -ся (о мног.) – дражни́ти, дрочи́ти (ча́сом, ча́сто) оди́н (одне́) о́дного, дражни́тися, дрочи́тися, подражни́тися, подрочи́тися.
• Они -ни́лись, да оба и разревелись – вони́ подро́чились, та й обо́є розпла́кались.
• Мы с ним друзья, а таки иногда -ваемся – ми з ним при́ятелі, а таки́ ча́сом дра́жнимо (дро́чимо) оди́н о́дного или дражнимо́сь (дро́чимось).
Пожива́ть – ма́тися, ма́ти себе́, жи́ти, жива́ти, пробува́ти, (шутл.) брика́ти.
• Как -ва́ете? – як ся (себе́) ма́єте? я́ково мо́жете? як прожива́єте?
• Как там она -ва́ет – як там вона́ собі́ ма́ється (себе́ ма́є), як там вона́ пробува́(є), як там їй пово́диться (веде́ться), що там з не́ю ді́ється.
Пола́живать, пола́дить –
1) (исправлять) полаго́джувати, пола́годити. [Пола́годив де́що коло ха́ти];
2) (приводить в порядок) нала́годжувати, нала́годити. [Нала́годив риба́льську усю́ спра́ву: не́від, ятері́, чо́вен];
3) помириться – поладна́ти, дійти́ до ла́ду, порозумі́тися. [Помирі́ться ви з не́ю, поладна́йте. Ого́нь з водо́ю шви́дше поладна́ють, ніж я з тобо́ю. Не порозумі́лися вони́ та й розійшли́ся].
По́льза – ко́ри́сть (-сти), пожи́ток (-тку); пожи́ва, пожи́вок, ужи́ток (-тку), ужи́вок, нажи́ток, виго́да, зиск (-ску), (гал.) хосе́н (р. хісна́); (прок) пуття́ (-тя́); (помощь, облегчение) пі́льга, помо́га. [Коли́ він стає́ для и́нших тягаре́м, а хісна́ не прино́сить їм нія́кого, тоді́ він уже́ не чолові́к, а зава́да (Франко)].
• Для общей -зы – для зага́льного добра́.
• Для своей (собственной) -зы – для своє́ї (вла́сної) ко́ри́сти (виго́ди), на свою́ (вла́сну) ко́ри́сть (виго́ду), для свого́ пожи́тку (нажи́тку). [Іване́ць для своє́ї кори́сти роздува́є старе́ о́гнище (Куліш)].
• -за государства, государственная -за – інтере́с (добро́) держа́ви, держа́вний інтере́с, держа́вна ко́ри́сть.
• Частная -за – прива́тний інтере́с, прива́тна виго́да.
• На -зу отечества, человечества – на ко́ри́сть (на пожи́ток) ба́тьківщині, лю́дськості. [П’ю за пра́цю на пожи́ток краї́ні на́шій, пано́ве (Коцюб.)].
• Общественная -за – грома́дський ужи́ток. [З ме́не нема́ грома́ді нія́кого вжи́тку (Стор.). От які́ попи́! От яки́й з них ужи́ток для па́стви (Свидн.)].
• В -зу бедных – на ко́ри́сть (на вжи́ток, на по́міч) бі́дним.
• Что -зы из того, что… – яка́ ко́ри́сть із то́го, яки́й ужи́ток з то́го, яки́й хосе́н із то́го, яка́ виго́да з то́го, що… [Яка́ тобі́ ко́ри́сть з то́го, що Походе́нка ви́б’ють різка́ми? (Конис.). Яки́й з то́го був нам ужи́ток? (Куліш). Яки́й з те́бе, чолові́че, для наро́ду хосе́н? (Маковей)].
• Невелика -за, мало -зы из того – ма́ло ко́ри́сти (пожи́тку), мали́й спаси́біг и мале́ спаси́бі з то́го.
• Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему – бу́ти, іти́ кому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на хосе́н), на чию́ ко́ри́сть (на чий пожи́ток, на чий хосе́н), користува́ти кого́. [Як ма́ють вони́ чужи́х люде́й користува́ти, то неха́й лу́чче на́шому кня́зеві на збро́ю складу́ться (Куліш). Пра́цею, і ті́льки не́ю одно́ю, перетво́рюється усе́ сирове́ в гото́ве – таке́, що йде лю́дям на пожи́ток (Єфр.)].
• Получать, извлекать -зу из чего – ма́ти ко́ри́сть (пожи́ток, пожи́вок, виго́ду и т. п.) з чо́го, бра́ти (узя́ти) ко́ри́сть з чо́го, використо́вувати (ви́користувати) що, срв. По́льзоваться.
• Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела – я не мав ані найме́ншої ко́ри́сти (пожи́тку, пожи́ви, пожи́вку, нажи́тку, виго́ди, зи́ску) з цьо́го ді́ла (з ціє́ї спра́ви).
• Извлекать для себя -зу из чего-л. – (фигур.) гра́ти на чо́му в свою́ сопі́лку. [На цьо́му уве́сь час гра́ло в свою́ сопі́лку га́лицьке москвофі́льство (Єфр.)].
• Употребить с -зой что-л. – спожиткува́ти що.
• Обращать что в свою -зу – поверта́ти, оберта́ти що на свою́ (собі́ на) ко́ри́сть, собі́ на пожи́ток, верну́ти (наверта́ти, поверта́ти, горну́ти) що на свою́ руч. [Лю́ди поверну́ли оці́ си́ли на ко́ри́сть собі́ (Комар). На свою́ руч наверта́ли спра́ву (Грінч.)].
• Всё обратилось к его -зе – все поверну́лося йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток), на його́ руч.
• Располагать в свою -зу – приверта́ти, приверну́ти до се́бе.
• На -зу кому, в чью -зу – на ко́ри́сть (на виго́ду) кому́. [Лиша́ю все, що на мою́ виго́ду зако́ни ри́царства установи́ли (Куліш)].
• Говорить в чью-л. -зу – на чию́ руч каза́ти. [Таки́х, щоб вони́ на на́шу руч каза́ли (Грінч.)].
• Всё это говорит не в вашу -зу – все це не за вас (не на ва́шу руч) промовля́є (гово́рить).
• Суд вынес решение в -зу истца – суд ви́рішив на ко́ри́сть позовнико́ві.
• Высказаться в -зу кого-л, чего-л. – ви́словитися за ко́го, за що.
• Он расположен в мою -зу – він прия́є мені́, він прихи́льний до ме́не.
• Он истолковал это в свою -зу – він ви́товмачив це на свою́ ко́ри́сть (виго́ду), собі́ на ко́ри́сть (на виго́ду).
• Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него – де́які мірко́вання промовля́ють (гово́рять) за цю га́дку, а не про́ти не́ї.
• Мои советы не принесли ему никакой -зы – мої́ пора́ди нічо́го йому́ не вра́дили (не зара́дили).
• Это лекарство приносит -зу – ці лі́ки помага́ють, це помічні́ лі́ки.
• Пойти без -зы – піти́ без пуття́, ма́рне, даре́мне, да́ром, пу́сто; срв. Бесполе́зно.
Поруга́тель – ганьби́тель, нару́гий, пога́нець (-нця). [А над не́ю молодо́ю пога́нець сміє́ться (Шевч.)].
Поска́кивать – поска́кувати, постри́бувати, попли́гувати. [За не́ю дві ді́вчинки постри́бують, як ті лоша́тка (М. Вовч.)].
• -вая – поска́куючи, підска́куючи, постри́буючи, (нар.) ско́ком, ви́стрибом, ви́плигом.
Поспева́ть, поспе́ть –
1) (созревать) постига́ти, пости́г(ну)ти, спі́ти, поспіва́ти, поспі́ти (б. вр. -спі́ю, -єш…) и поспі́нути (б. вр. -спі́ну, -неш…), пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти и -спі́нути, (вызреть) вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, виспіва́ти, ви́спіти и -спінути; срв. Вызрева́ть, Дозрева́ть, Созрева́ть. [Уже́ й чере́шні пости́гли (Свидн.). У тій порі́, як я́годи поспі́нуть (Житом.). Горі́хи вже присти́гли (Звин.). Вже вдо́воньці пшени́ця приспі́ла (Чуб.)];
2) (быть готовым) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти.
• Обед, ужин -пе́л – обі́д пости́г (поспі́в), вече́ря пости́гла (поспі́ла). [Уже́ й вече́ря пости́гла (Чуб.). Вече́ря поспі́ла (Коцюб.)].
• Хлеб -пе́л (в печи или в квашне) – хліб пости́г, ви́стиг. [Тут хліб пости́г – вийма́ю, а в дру́гій діжі́ ви́стиг – саджа́ю (Г. Барв.)];
3) (успевать к сроку) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, устига́ти, усти́г(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти и -нути, успіва́ти, успі́ти и -нути, виспіва́ти, ви́спіти и -нути (куди́, що зроби́ти), настига́ти, насти́г(ну)ти, наспіва́ти, наспі́ти и -нути (куди́, до чо́го и на що); срв. Подоспе́ть, Приспе́ть. [Ви́йде і йде було́ не хапа́ючись, а пости́гне са́ме в по́ру (М. Вовч.). Ой вистига́йте, сла́вні чумаче́ньки, зимува́ти до лу́гу (Лис.). Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти (Макс.). Поспі́неш з ко́зами на торг (Приказка). Не ви́спінеш ти – спі́знишся. Ох, ли́шенько! коли́-ж я туди́ насти́гну (Квітка). Ране́нько ви́йду, на обі́д наспі́ну (Мирн.)].
• -пе́ем, не спеши – пости́гнемо, ви́стигнемо, всти́гнемо и т. д., не поспіша́йсь.
• Везде -пе́ть – всю́ди (скрізь) доско́чити, похопи́тися.
• Наш пострел везде -пе́л – де не посі́й, то вро́диться; той доско́цень (доско́цький) усього́ доско́чить, ніко́ли не спі́зниться, пе́рший похо́питься, ви́хопиться. [О, то доско́цень, усього́ доско́чить! ніко́ли запі́зно не при́йде (Франко). Бач, яки́й доско́цький, пе́рший ви́хопився (Гр.)].
• Везде поспева́ющий – проскочу́щий [Була́ і знако́ма проскочу́ща невиди́мка паніма́тки Любора́цької (Свид.)].
• -ва́ть за кем, за чем – поспіша́тися, поспіши́тися, успіша́тися, успіши́тися, уганя́ти(ся), угна́ти(ся), похопи́тися за ким, за чим, збіга́ти, збі́гти, з’їжджа́ти, з’ї́хати, схо́дити, зійти́ з ким, з чим. [Вже ма́ти за не́ю було́ ніко́ли не поспі́шиться (Квітка). Само́ письме́нство стоя́ло ни́жче від життя́, не вспіша́лося за ним, одстава́ло (Єфр.). А я розка́зую та розпи́тую, так що вона́ й одка́зувати не вспі́шиться (Проскурівна). Ся́де на поку́ті, розпу́стить язика́… не мо́жна мені́ за не́ю й сло́вом похопи́тись (Н.-Лев.). Хіба́ яка́ коня́ка збіжи́ть з парово́зом? (Звин.)].
• Вы идёте слишком скоро, я не могу -спе́ть за вами – ду́же шви́дко (пру́дко) ви йдете́, я й не вспішу́ся (не поспішу́ся, не вжену́ся, не похоплю́ся) за ва́ми, не збіжу́ (не зійду́) з ва́ми.
Практикова́ть –
1) (о врачах, юристах: иметь практику) практикува́ти;
2) (применять на деле что-л.) практикува́ти що, ужива́ти чого́, бра́тися до чо́го (на що).
• -ва́ть разные методы – практикува́ти рі́зні мето́ди, ужива́ти рі́зних мето́д (спо́собів), бра́тися до рі́зних мето́д (спо́собі́в) и на рі́зні мето́ди (спо́соби́).
• -ва́ться – практикува́тися, (упражняться) муштрува́тися. [Що-дня́ до паничі́в німе́цька учи́телька хо́дить; вони́ з не́ю муштру́ються, щоб навчи́тись бала́кати (Звин.)].
• -ва́вшийся – практико́ваний, ужи́ваний. [Споконві́чний, традиці́йний, наро́дній звича́й на Украї́ні, ши́роко ужи́ваний в давні́ші часи́ (Доман.)].
Предстоя́щий –
1) (присутствующий) прису́тній;
2) (грядущий, будущий) майбу́тній, прийде́шній, прийду́щий, насту́пний.
• -щее моё путешествие – майбу́тня моя́ по́дорож.
• -щее мне путешествие – по́дорож, що ма́тиму.
• -щее нам удовольствие – приє́мність, що ма́тимемо, що чека́є нас.
• -щая встреча с ней меня тревожит – майбу́тня з не́ю зу́стріч мене́ турбу́є (непоко́їть).
• В -щем году – насту́пного ро́ку.
• -щий сезон – насту́пний сезо́н.
• -щее – майбу́тнє, прийде́шнє (-нього).
Презира́ть, презре́ть –
1) кого, что (пренебрегать, считать ничтожным) – гордува́ти, згордува́ти, горди́ти, пого́рджувати и -джа́ти, погорди́ти ким, чим, зневажа́ти (поневажа́ти), знева́жити кого́, що, не́хтувати, зне́хтувати ким, чим и кого́, що, ганьбува́ти, зганьбува́ти ким; см. Пренебрега́ть. [Мо́ву украї́нську серед па́нства за мужи́цьку ма́ли й гордува́ли не́ю (Єфр.). Пого́рджує неду́жим і дітвора́ (Св. П.). Їх я зневажа́ю з ціло́го се́рця (Крим.). Святі́ права́ знева́живши наро́дні, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Чи моє́ю ма́ткою ганьбу́єш? (Чуб.)].
• -рать почести, богатство, славу – пого́рджувати ша́ною, бага́тством, сла́вою;
2) что (считать нипочём, не бояться) – не дба́ти про що, на що, не вважа́ти на що, не боя́тися чого́.
• Презира́ть угрозы, опасность, смерть – не вважа́ти (не дба́ти) на погро́зи, на небезпе́ку, на смерть, не боя́тися погро́з, небезпе́ки, сме́рти. [Ой п’є вдова́, гуля́є, вона́ на смерть не дба́є], Презира́емый – не́хтуваний, пого́рджуваний від ко́го (кем).
• Пре́зренный (прич.) – пого́джений, згордо́ваний, з[по]нева́жений, (сильно) упослі́джений від ко́го.
• -ться – зневажа́тися, поневажа́тися, не́хтуватися, бу́ти з[по]нева́женим, зне́хтуваним.
Прельща́ться, прельсти́ться – (стр. з.) ва́битися, зва́блюватися, зва́битися чим; (возв. з.) ва́битися, зва́блюватися, зва́битися ким, чим, пова́битися на ко́го, на що, на́дитися, зна́джуватись, зна́дитися на ко́го, на що, ква́питися, поква́питися на ко́го, на що, зале́ститися; срв. Обольща́ться, Пленя́ться. [Ва́битися земни́ми наді́ями (Грінч.). У мі́сті я бува́в – на́дився там на буди́нки кам’яні́ (М. Вовч.). Зале́стився, що ду́же хоро́ша].
• Он -ти́лся ею, блеском света – він зва́бився не́ю (пова́бився, пона́дився на не́ї), пишно́тою сві́ту.
При, предл. с предлож. пад. –
1) (возле, у) при ко́му, при чо́му, попри ко́му, попри чо́му, коло ко́го, коло чо́го, край ко́го, край чо́го. [Була́ в ме́не небо́га, при мені́ вона́ і зросла́ (М. Вовч.). Одну́ взя́ли попри ко́ні, дру́гу взя́ли попри во́зі (Пісня). Кото́ру дити́ну люби́ла-коха́ла – край се́бе не ма́ю (Макс.). Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). З яко́ю бува́ло жадо́бою коло книжо́к істори́чних при́писки перечи́туєш (Куліш)].
• Город лежит при реке – мі́сто лежи́ть коло рі́чки, понад рі́чкою.
• При городе слободка – (по)при мі́сті (го́роді) слобода́ (слобі́дка).
• При входе, при в’езде (при обозначении места) – з при́ходу, з при́їзду, на при́ході, на при́їзді. [Згорі́ло сімна́дцять дворі́в за́раз з при́їзду (Гр.). З при́ходу в селі́ (Радом.). Нора́ з при́ходу узе́нька (Драг.). Його́ ха́та у місте́чку на прихо́ді (Звяг.)];
2) (в присутствии кого) при ко́му, перед ким.
• Это было сказано при свидетелях – це було́ ска́зано при сві́дках, перед сві́дками.
• Не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зано.
• При отце – перед ба́тьком. [Я її́ перед ба́тьком ви́лаяла (Проскур.)];
3) (для обозначения времени: при жизни кого, во времена кого, чего) за ко́го, за чо́го. [Дай-же, Бо́же, – козаки́ промовля́ли, – за ге́тьмана молодо́го жи́ти, як за старо́го (Ант.-Драг. II)].
• При мне, при нас (в наше время) – за ме́не, за нас. [За ме́не то вже в дворі́ жили́ ми спокійне́нько (М. Вовч.). Не за нас се ста́ло, не за нас і переста́не (Номис)].
• При покойном отце – за покі́йного ба́тька.
• При жизни – за життя́. [А сам собі́ за життя́ ще похоро́н справля́є (Рудан.)].
• При жизни отца – за ба́тькового життя́.
• При крепостном праве – за па́нського пра́ва, за па́нщини. [Він був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.)].
• При республиканском правлении – за республіка́нського урядува́ння.
• При солнце (до захода солнца, пока оно светит) – за со́нця. [Наш госпо́дар дозо́рця ви́жав жи́то за со́нця (Грінч. III)];
4) (для обозначения связи, принадлежности, условного отношения к чему-л.) при ко́му, при чо́му, за чо́го, на чо́му, на що.
• Состоять секретарём при ком – бу́ти за секретаря́ при ко́му, у кого.
• Американский посланник при французском дворе – америка́нський посо́л при францу́зькому дворі́.
• Остаться при университете, при кафедре – залиши́тися при університе́ті, при кате́дрі.
• При заводе есть и кузница – при заво́ді є й ку́зня.
• При нём нашли бумаги – при ньо́му зна́йдено папе́ри.
• Иметь при себе оружие – ма́ти при собі́ (з собо́ю) збро́ю.
• При ком – за ким. [За не́ю й скоти́на пло́диться, за не́ю й дробина́ во́диться (Г. Барв.)].
• Читать при свече, при солнечном свете, при электрическом освещении – чита́ти при сві́чці, при со́нячному сві́ті, при електри́чному сві́тлі.
• При приближении чего-л. – при набли́женні и -нню чого́. [Котрі́ були́ маєтні́ші, повиїзди́ли при набли́женню зара́зи в го́ри (Франко)].
• При наступлении грозы – при поча́тку грози́, як гроза́ надхо́дила.
• При исполнении служебных обязанностей – при викона́нню службо́вих обов’я́зків, під час викона́ння службо́вих обов’я́зків.
• При подписании этого условия – при підписа́нні ціє́ї умо́ви, під час підписа́ння ціє́ї умо́ви.
• При заключении договора – при зго́ді. [При зго́ді були́ лю́ди (Кам’ян.)].
• При обыске найдено – під час тру́су зна́йдено.
• При одной мысли об этом – на саму́ зга́дку про це.
• При этом известии – на цю звістку. [Люборацький! підвода до тебе! – хтось гукнув. Аж затрясся малюк на цю зві́стку (Свидн.)].
• При первом слове – на пе́ршому сло́ві.
• При этом слове, при этих словах – на цім сло́ві, на цих слова́х. [На сім сло́ві чу́ю – торохтя́ть коле́са (Кониськ.)].
• При этом слове он вздрогнул – на цім сло́ві він здригну́вся.
• При первом же вопросе он смешался – на пе́ршому-ж пи́танні він збенте́жився, сплу́тався.
• При звуке его голоса – з зву́ком його́ го́лоса.
• При малейшем шуме, шорохе – на найме́нший шум, ше́лест.
• При каждом вздохе – за ко́жним по́дихом. [Той пил набива́всь у ні́здрі за ко́жним по́дихом (Крим.)].
• При первом случае, который мне представится – при пе́ршій наго́ді, з пе́ршою наго́дою, що ма́тиму, що мені́ тра́питься.
• При всяком случае – при ко́жній наго́ді, ко́жної наго́ди.
• При случае поговорите с ним о моём деле – як бу́де наго́да, при наго́ді поговорі́ть з ним про мою́ спра́ву (в мої́й спра́ві).
• Я вспомню об этом при случае – я згада́ю про це при наго́ді.
• При гробовом молчании – при моги́льній ти́ші, під моги́льну ти́шу.
• При громких криках толпы – під голосні́ ви́гуки на́товпу.
• При помощи, см. По́мощь.
• Быть при оружии – бу́ти при збро́ї.
• Быть при деньгах – бу́ти при гро́шах.
• При скорости 30 вёрст в час – при ско́рості 30 версто́в у (на) годи́ну.
• Длина окружности при радиусе равном… – довжина́ о́кругу при ра́діусі рі́вному…
• При температуре в 100 градусов – при температу́рі в 100 гра́дусів, під температу́ру в 100 гра́дусів.
• При давлении в 740 милиметров – при ти́сненні (під ти́сненням) в 740 міліме́трів.
• При прочих равных условиях – (по)при и́нших одна́кових умо́вах, за и́ншими одна́ковими умо́вами.
• При такой жизни – по тако́му життю́. [Що-дня́ то в ка́рти гра́ли, то пісеньо́к співа́ли. Не га́дки на́шій па́нії по тако́му життю́ (М. Вовч.)].
• При таких заработках можно хорошо жить – по таки́х заробі́тках мо́жна до́бре жи́ти.
• При всех своих значительных недостатках, произведение это имеет и несомненные достоинства – (по)при всіх свої́х чима́лих ва́дах, твір цей ма́є і безсумні́вні ва́ртості.
• При этих, при таких обстоятельствах, условиях – за цих, за таки́х обста́вин, умов, за ци́ми, за таки́ми обста́винами, умо́вами, по цих, по таки́х обста́винах, умо́вах. [Ле́гко зрозумі́ти, як почува́ло себе́ украї́нське письме́нство за таки́х обста́вин (Єфр.)].
• При тех или иных исторических обстоятельствах – за тих чи и́нших істори́чних обста́вин (Єфр.), за ти́ми чи и́ншими істори́чними обста́винами, по тих чи и́нших істори́чних обста́винах.
• При всём своём уме он был обманут – з усім свої́м ро́зумом він був оду́рений.
• При всём том – з усі́м тим.
• Прилагаемое при сем письмо – дода́ний до цьо́го лист.
• Лежать, находиться при смерти – лежа́ти, бу́ти при смерті́, на смерті́, (образно) стоя́ти на бо́жій доро́зі. [На смерті́ побива́всь ці́лу ніч (Черк.)].
Привыка́ть, привы́кнуть – звика́ти, зви́к(ну)ти (и зви́к(ну)тися), привика́ти, приви́к(ну)ти, призвика́ти, призви́кнути, навика́ти, нави́к(ну)ти, завика́ти зави́к(ну)ти, перевика́ти, переви́к(ну)ти, увика́ти, уви́кнути, зви́читися до ко́го, до чо́го (що роби́ти), призвича́юватися, призвича́їтися до ко́го, до чо́го, принату́рюватися, принату́ритися до чо́го, (осваиваться) обвика́ти, обви́кнути де, о(б)го́втуватися, о(б)го́втатися, приго́втатися, оббу́тися де, з ким з чим (см. Осва́[о́]иваться), (обживаться) обізнава́тися, обізна́тися де, з ким, з чим; (о мн.) позвика́ти, попривика́ти, понавика́ти, пообвика́ти, пови́кнути, попризвича́юватися до ко́го, до чо́го, попринату́рюватися до чо́го, пообго́втуватися з ким, з чим. [Я до то́го не зви́кла в ба́тька (Неч.-Лев.). Не звик пра́вди говори́ти. Чи вже позвика́ли ва́ші дівча́та у го́роді жи́ти? (Київськ. п.). Неха́й привика́є. Тут по́ки зви́кнуть о́чі, ду́же те́мно (Л. Укр.). Не нави́к ба́йдики би́ти (Кониськ.). Зави́кли зма́лку бала́кати ті́льки по-моско́вському (Грінч.). Пови́кли ляхи́ нас дури́ти (Куліш). Звика́й Христа́ сповива́ти (Грінч. III). Призвича́ювавсь до наро́днього по́буту (Єфр.). До то́го тре́ба призвича́їтись (Левиц.). Коро́ва принату́рилась ї́сти соло́му (Звиног.). Шви́дко він з не́ю (га́дкою) обго́втався – оббу́вся (Крим.). Оббу́лась у ха́ті. Він ті́лько обізна́вся, за́раз-же приста́в до музи́к (Свидн.)].
• -вы́кнуть друг к другу – зви́кнути між собо́ю, зви́кнути оди́н (одне́) до о́дного.
• -вы́кнуть ко всему – зви́кнути до всьо́го, до вся́чини.
• Нам не -ка́ть – нам не звика́ти.
Прида́ное – по́саг (-гу), ві́но, прида́не (-ого). [На по́саги не вважа́йте, іно до́брих жіно́к шука́йте (Чуб.). З ві́ном ді́вці не сиді́ти (Ном.). Взяв за не́ю прида́не (Звиног.)].
• -ное из одежды и домашней утвари – ви́пра́ва. [Випра́ву до́бру дали́ за дочко́ю (Липов.)].
• Давать, дать в -ное – надава́ти, нада́ти що за ким. [Що за не́ю на́дано? (Драг.)].
• Давать, дать -ное – вінува́ти, відвінува́ти, ви́вінувати (о мног. повідвіно́вувати), упоса́жувати, упоса́жити, ви́посажити.
• Письменное условие о -ном – віно́вий за́пис.
• Получивший в -ное что-н. – упоса́жений, ви́посажений чим.
Притво́рство – удава́ння, уда́ння, прикида́ння, при́киди (-дів), облу́да. [Це ва́ша ви́гадка його́ в святі́ запи́ше, а він – облу́да ввесь і не́ю ті́льки ди́ше (Самійл.). І зно́ву щебета́ннячко, і смі́шки, і ле́стки, і при́киди (М. Вовч.)].
• Без -ва – невда́но. [Спро́буймо побала́кати щи́ро, відкри́то, невда́но (Крим.)].
При́хвостень – при́хвостень (-восня), похво́стач, підо́плічка, приплі́чник, приши́й-хвіст (-хвоста́), лизу́н (-на́). [Він за не́ю скрізь похво́стачем хо́дить (Кониськ.). А ти й до́сі в пані́в слу́жиш, па́нська підо́плічко! (Чигир. п.)].
Про́бовать, попро́бовать, испро́бовать –
1) (испытывать) спи́тувати, поспита́ти, про́бувати, спро́бувати и попро́бувати, випробо́вувати, ви́пробувати, бра́ти, узя́ти на спи́ток, (гал.) трі́бувати, стрі́бувати що, (диал.) погляді́ти що чим. [Спи́тує ні́жка, чи те́пла вода́ (Грінч.). Неха́й ду́рнями броди́ спи́тують (Черк. п.). Одні́ з украї́нських діячі́в замовка́ють, дру́гі тим ча́сом випробо́вують ґрунт у Галичині́ (Єфр.). Погляді́в (поспита́в) па́льцем, чи те́пла вода́. Погляді́в за́ступом, чи тве́рдо копа́ти. Спро́бував перо́, як пи́ше. Як лі́зеш на драби́ну, не забу́дь щаблі́ трі́бувати, чи міцні́ (Франко)].
• -вать свою силу, свои силы – спи́тувати, поспита́ти, про́бувати, спро́бувати и попро́бувати, випробо́вувати, ви́пробувати свою́ си́лу, свої́ си́ли;
2) (пытаться) про́бувати, спро́бувати, спи́тувати, -ся, спита́ти, -ся и поспита́ти, -ся, роби́ти, зроби́ти спро́бу (що зроби́ти). [Спро́бую да́ти істори́чний о́гляд, украї́нського письме́нства. Спи́тувавсь він жі́нку вмовля́ти, та не така́-то вона́ (М. Вовч.). Спи́тувала ще кі́лька разі́в натисну́ти на две́рі – не подаю́ться (Грінч.). Поспита́лися були́ не послу́хатися, – так де́ там. Уря́д спра́вді ро́бить кі́льки спроб, щоб селя́н захисти́ти (Доман.)].
• -вать на все лады – усі́х способі́в бра́тися.
• Попро́буй! – поспита́йся, спро́буй, ану! ану-ну́! ану́ лиш!
• Пусть -бует – а хай лиш спро́бує (поспита́є).
• -вать силы в соревновании с кем – про́буватися, попро́буватися, стену́тися з ким. [Ти бі́гаєш, як жа́ден молдова́н не побіжи́ть, – попро́буйся (Свидн.). Як дам, то на свій зріст усе́ подві́р’я змі́ряєш. – Попро́буємся! – Та що тут про́буватись! (Свидн.). Стені́ться з нею бі́гти, дак куди́! (Борз.)];
3) (отведывать) куштува́ти, покуштува́ти и скуштува́ти, ку́шати, поку́шати, спи́тувати, поспита́ти. [Поку́шайте оцього́ я́блучка. Поспита́йте борщу́: по-мо́єму на́че ду́же ки́слий (Черніг.)]. И -вать не дам! – і лизну́ти не дам!;
4) (переносно: изведать) куштува́ти, скуштува́ти и закуштува́ти, спро́бувати, зажи́ти, поспита́ти. [Хто з ли́хом жарту́є, той його́ кушту́є (Номис). Скуштува́ла вже Орда́ коза́цької ка́ри (Рудан.) Не бага́то чолові́к закуштува́в правди́вої нау́ки, але яки́м-же-ж то и́ншим, сві́жим ду́хом ві́є від не́ї (Франко). Дово́дилося всього́ зажи́ти: і го́лоду, й хо́лоду, й ли́ха вся́кого (М. Левицьк.). Поспита́вши го́ря, чи не пошану́ється (Осн. 1861)].
Прова́ливаться, провали́ться –
1) прова́люватися, провали́тися, ува́люватися, у[за]вали́тися, запада́ти(ся), запа́сти(ся), (быстро очень) шу́рхнути(ся), шуга́ти, шугну́ти, (проломивши что-л.) зало́млюватися, заломи́тися, (о мн. или местами) попрова́люватися, повва́люватися, позапада́ти(ся), позало́млюватися. [Сте́ля провали́лась. Ой, не ходи́ по льоду́; бо ува́лишся (Мил.). Запада́є в зе́млю (Куліш). Обо́є запада́ються в зе́млю (Л. Укр.). Чом її́ грім не вбив, або земля́ не запа́лася під не́ю? (Коцюб.). Рад-би був в тій хви́лі запа́стися під зе́млю (Франко). На клу́ні соло́ма попрова́лювалась (Кониськ.). Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Рудан.). Шурхну́в у я́му (М. Вовч.). Но́ги сами́ зігну́лись і шугну́ли в прова́лля (Коцюб.)].
• Под ногами -лась земля – під нога́ми запа́лась земля́ (Коцюб.).
• Дом -ли́лся – ха́та запа́лася.
• -ли́ться на льду или под лёд – провали́тися, у[за]вали́тися, заломи́тися на льоду́.
• Хоть сквозь землю -ли́ться – хоч крізь зе́млю піти́.
• Словно сквозь землю -лся – мов крізь зе́млю пішо́в (пропа́в), мов у зе́млю запа́вся; як пі́йма поняла́; як лиз злиза́в.
• И где он -ли́лся? – і де він запа́вся, поді́вся?
• Пропал, словно -ли́лся – пропа́в, на́че (мов) запа́вся (крізь зе́млю пішо́в).
• Чтоб ему -ться – (не)хай він крізь зе́млю пі́де! щоб (бода́й) він запа́вся! щоб (бода́й) він крізь зе́млю пішо́в! [Щоб він запа́всь, той Рим (Куліш)]. Провали́сь! – іди к бі́су! геть к бі́су! згинь!;
2) -литься (на испытании) провали́тися (на і́спиті). [Дру́гого дня мені́ тра́пилось гра́ти на сце́ні… я провали́лась (Л. Укр.)].
• -лось наше дело – провали́лася (не вкипі́ла) на́ша спра́ва;
3) -ли́ться – завали́тися, см. Обру́шиться. [Ха́та завали́лася].
Провали́вшийся –
1) запа́лий. [А он запа́ла моги́ла (Тесл.)];
2) що провали́вся (на і́спиті);
3) що завали́вся (-лася), зава́лений.
Проде́лывать, проде́лать –
1) (отверстие) проробля́ти и -ро́блювати, пророби́ти, пробива́ти, проби́ти (на́скрізь), (прорубать) прору́бувати, проруба́ти, (просверлить) прове́[і́]рчувати, проверті́ти, (о мн.) попроробля́ти, попробива́ти, попрору́бувати, попрове́[і́]рчувати що. [Тре́ба ще одно́ вікно́ пророби́ти, щоб ясні́ше в ха́ті було́. Проруба́й вікно́, щоб ви́дно було́ (Чуб.)];
2) что-н. с кем-н., над кем-н. – ко́їти, ско́їти що-небудь, з ким, чини́ти, учини́ти що-небудь, з ким-н., над ким-н., дока́зувати, доказа́ти що (чого́) над ким; (выделывать) виробля́ти, ви́робити, витворя́ти, ви́творити, витіва́ти, ви́тіяти що кому́-не́будь, що з ким-н. [Що ти ко́їш із не́ю? (Крим.). Чини́ли над не́ю вся́кі непотре́бства (О. Пч.). Моска́ль такі́ шту́ки дока́зує над сме́ртю (Чуб.). Отаке́-то лю́дям го́ре чума́ виробля́ла (Шевч.). Таке́ було́ и́ноді витворя́є (Номис)]. -лывать, -лать штуки, см. Выкидывать, Выделывать (штуки);
3) (работу) проробля́ти, пророби́ти, пороби́ти (робо́ту). [Тре́ба самому́ пророби́ти цю робо́ту, щоб зна́ти, яка́ вона́ важка́];
4) (показывать чему выучили) проробля́ти, пророби́ти, пока́зувати, показа́ти.
• Обезьяна -ла свои штуки – ма́впа пророби́ла (показа́ла) свої́ шту́ки;
5) -лывать крупу – де́рти крупи́;
6) -лать что (скопировать) – вда́ти що.
• Проде́ланный – проро́блений, проби́тий, прору́баний, прове́рчений; учи́нений, дока́заний, пока́заний.
-ться –
1) (об отверстии) – проробля́тися, бу́ти проро́бленим, пробива́тися, бу́ти проби́тим, прору́буватися, бу́ти прору́баним, прове́[і́]рчуватися, бу́ти прове́рченим;
2) чини́тися, виробля́тися;
3) (о работе) проробля́тися, бу́ти проро́бленим, поро́бленим. [Проро́блено чималу́ пра́цю].
Происходи́ть, произойти́ –
1) (сделаться, статься) ді́ятися, поді́ятися и зді́ятися, чини́тися, зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, роби́тися, зроби́тися, ста́тися, скла́стися; (твориться) твори́тися, утвори́тися и створи́тися, ко́їтися, ско́їтися; (совершаться, иметь место) відбува́тися, відбу́тися, захо́дити, зайти́.
• Срв. Случа́ться, Твори́ться. [Що було́ коли́сь, те бу́де й знов, і що ді́ялось, те й ді́ятиметься, і нема́ ново́го нічо́го під со́нцем (Еккл.). Давно́ коли́сь те ді́ялось у вас на Вкраї́ні (Шевч.). Побі́жу мерщі́й додо́му, чи не поді́ялось чого́ там (Шевч.). Ось як воно́ зді́ялось, слу́хай (Стор.). Чини́лося те у да́вню давнину́ (М. Вовч.). У ме́ртвій ти́ші со́нного га́ю зчини́вся бій (Коцюб.). Не так воно́ ро́биться, як нам хо́четься (Номис). Як ста́лось це? І як могло́ це ста́тись? (Грінч.). Але тут і ста́лось чу́до (Самійл.). Ди́вне ди́во скла́лося тут (Грінч.). Надво́рі таке́ ко́їться, що і ви́глянути не мо́жна (Канів.). Що там ско́їлося вчо́ра межи ва́ми? (Коцюб.). І ніхто́ не зна́є того́ ди́ва, що тво́риться серед но́чи в га́ї (Шевч.). Як одбува́лася ця боротьба́ – не тре́ба нага́дувати, бо одбува́лась вона́ на на́ших очах (Єфр.). Батьки́ ніко́ли не зна́ють того́, що одбува́ється в душі́ ї́хніх діте́й (Крим.). Еволю́ція зна́чна зайшла́ від часі́в, як батьки́ борони́лись війно́ю (Самійл.)].
• Между ними -зошла́ ссора – між ни́ми зайшла́ сва́рка, ста́лася сва́рка.
• Между ними что-то -зошло́ – між ни́ми щось ста́лося, щось зайшло́. [Що межи ва́ми зайшло́, най межи ва́ми бу́де (Франко). Те, що межи на́ми зайшло́, не було́ непорозумі́ння (Л. Укр.)].
• -зошло землетрясение – ста́вся, зчини́вся землетру́с.
• -зошё́л неожиданный случай с кем – ста́лася, скла́лася несподі́вана приго́да кому́ и з ким. [Ста́лась йому́ приго́донька не вдень, а вночі́: занеду́жав чумаче́нько з Кри́му ідучи́ (Пісня)].
• Если -зойдё́т перемена – якщо ста́неться, за́йде, відбу́деться змі́на.
• В нём, с ним -зошла большая перемена – з ним ста́лася, зайшла́, відбула́ся вели́ка змі́на. [Я почу́ла, що від то́го ча́су з ним зайшла́ яка́сь змі́на (Франка)].
• -ди́ть, -зойти́ с кем – ді́ятися, поді́ятися, ста́тися, роби́тися, зроби́тися з ким и кому́, пово́дитися з ким. [Ся́я молоди́ця зна́ла усе́, що з Окса́ною пово́дилось (Квітка)].
• С ним что-то -зошло́ – з ним и йому́ щось ста́лося, поді́ялося, зроби́лося. [Що з їм ста́лося – не зна́ти (Грінч.). Ста́лося хоробли́вій люди́ні те, що й пови́нно було́ ста́тися (Крим.)].
• Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло́ – не розумі́ю, що це зо мно́ю (з ним) и мені́ (йому́) ді́ється, ро́биться, поді́ялося, ста́лося, зроби́лося. [Бо́же мій! де це я?.. Що це зо мно́ю ді́ється? (Н.-Лев.). Що вам оце́ тако́го поді́ялось? (Федьк.). Що се з не́ю поді́ялось? (М. Вовч.). Що це її́ зроби́лося? (Житом.)].
• С ногами что-то -дит, -шло́ – нога́м щось ро́биться, зроби́лося.
• Действие -дит – ді́я відбува́ється, веде́ться, прова́диться де. [Наро́дні ти́пи з тіє́ї місце́вости, де веде́ться ді́я пое́ми (Рідн. Край)].
• Дело -ди́ло в 20-х годах XIX века – ді́я ді́ялась в двадця́тих рока́х XIX ві́ку.
• Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом – розмо́ва відбува́ється, веде́ться, прова́диться віч-на́-віч, по́шепки. [Розмо́ва звича́йно або́ урива́лася, або́ прова́дилася вже по́шепки, на у́хо (Єфр.)].
• Вчера -ди́ли выборы – учо́ра відбува́лися ви́бори.
• Заседания -дя́т в здании городского совета – засі́дання відбува́ються в буди́нку місько́ї ра́ди.
• Битва под Полтавой -ди́ла 27 июня 1709 года – би́тва під Полта́вою відбува́лася 27 че́рвня 1709 ро́ку;
2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, піти́, става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го, виника́ти, ви́никнути, ви́пасти з чо́го. [Вірш вихо́дить з то́го, що слова́ розставля́ються так, що приро́дні на́голоси сами́ собо́ю чергу́ються, як ви́міряні, ритмі́чно (Єфр.). Але́ не з тіє́ї наро́дньої пое́зії ви́йшло старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). Звідкіля́ пішла́ мо́ва лю́дська (Крим.). Одні́ систе́ми тракту́ють, що мора́ль похо́дить з абсолю́тного авторите́ту (Наш). Таки́м чи́ном і ста́ла а́збука (Єфр.). З тихе́ньких усе́ ли́хо встає́ (Номис). Уся́к знав, що од йо́го у селі́ усе́ ли́хо встає́ (Квітка). Біль, що повстава́в з нудьги́ (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.). З цьо́го могло́ повста́ти вели́ке ли́хо (Загірня). Хто й зна, що-б воно́ ви́никло з цьо́го (Грінч.). З то́го-то й ви́пало, що пра́вди ні́где було́ шука́ти (Куліш)].
• -шло́ несогласие – повста́ла незго́да.
• Это -дит от того, что… – це вихо́дить, виника́є, (по)стає́ з то́го, що… [Мо́же це виника́ло з то́го, що украї́нським кри́тикам дово́дилося ра́зом і обороня́ти пра́во украї́нського письме́нства на існува́ння (Єфр.)].
• Свет -дит от солнца – сві́тло похо́дить, вихо́дить з со́нця.
• Эта болезнь -дит от простуды – ця хворо́ба постає́ з просту́ди.
• От этого может -йти убыток – з цьо́го мо́же ви́йти шко́да, зби́ток.
• -ди́ть откуда – похо́дити зві́дки. [Лоя́лем я зову́сь. З Норма́ндії похо́джу (Самійл.)].
• -дить, -йти от кого – похо́дити, піти́ з ко́го и від ко́го, народи́тися (во множ. понаро́джуватися) від ко́го. [Сини́ усю́ди від отці́в похо́дять (Куліш). З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.). З Промете́я похо́джу (Л. Укр.). Де́які з них, як от князі́ Остро́зькі понаро́джувались од варя́го-ру́ських і ли́тво-ру́ських князі́в (Куліш)].
• Он -дит от знаменитого рода – він похо́дить з сла́вного ро́ду.
Просле́живать (прослежа́ть), проследи́ть –
1) что (пройти по следам) – прослі́джувати, просліди́ти. [На цій землі́ прослі́джую свій слід (Черн.). За не́ю ходи́в ґре́чний молоде́ць, сліди́в-просліди́в аж до світло́ньки (Чубин.)];
2) (переносно) прослі́джувати, просліди́ти, прислі́джувати, присліди́ти, (выследить) вислі́джувати, ви́слідити кого́, що, за ким, дохо́дити, дійти́ слі́ду чому́, сте́жити, просте́жити, досте́жити, ви́стежити, постерега́ти, постерегти́, сочи́ти, присочи́ти кого́, що, пильнува́ти, допильнува́ти кого́, чого́, перейти́ що; срв. Следи́ть, Высле́живать. [Отже́-ж ми її́ (істо́рію) і прослідимо́ (Куліш). Щоб поба́чити, що́ він ро́бить, присліди́в за ним (Новомоск. п.). Ви́слідити, чи нема́ тако́ї причи́ни, що… (Кониськ.). Ду́же ле́гко ви́стежити цей моти́в у тво́рчості Коцюби́нського (Єфр.). Не мав ча́су допильнува́ти ціє́ї по́милки за оста́нні ро́ки (Грінч.). Пере́йдемо у двох, у трьох гла́вах ті літопи́сні споми́нки (Куліш)].
• -ди́ть аргументацию – просте́жити аргумента́цію.
• -ди́ть исторически – про[ви́]сліди́ти, просте́жити істори́чно.
• -ди́ть по документам – про[ви́]сліди́ти, просте́жити в (по) докуме́нтах.
• Просле́женный – про[и]слі́джений, ви́сліджений, просте́жений, досте́жений, ви́стежений, допильно́ваний.
Про́сто –
1) про́сто, попро́сту, по-про́стому. [Пово́дитися про́сто. Вдяга́тися про́сто. Сказа́ти про́сто: вмер та й го́ді (Гліб.)].
• -то прелесть, -то стыд – чи́ста ро́зкіш, чи́стий со́ром. [Чи́стий со́ром з нею (Звиног.)].
• Это -то из рук вон – це-ж осудо́висько, це-ж несві́тське ді́ло.
• Совершенно -то – прості́сінько.
• По-просту – спро́сту, попро́сту, за́проста.
• Просто-за-просто – за́проста.
• Просто-на́-просто – прості́сінько;
2) про́сто чего (напротив) – про́сто чо́го. [Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви];
3) (немудрено) про́сто.
Протанцова́ть –
1) протанцюва́ти, перетанцюва́ти, перейти́ (ви́вести) тане́ць. [Протанцюва́в разі́в кі́лька (Рудан.). Перетанцюва́в з не́ю (Звин.). Він тане́ць чи два пере́йде (Уман.)].
• -ва́ть гопак – протанцюва́ти гопака́, прогопцюва́ти;
2) (известное время) протанцюва́ти, ви́танцювати. [Ці́лу ніч протанцюва́ли].
• Протанцо́ванный – протанцьо́ваний, перетанцьо́ваний.
Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
• -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
• Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
• Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
• -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
• -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
• Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
• -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
• -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
• Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
• -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
• -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
• -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
• Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
• -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
• -ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
• -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
• -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
• -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
• Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
• Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
• Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
• Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
• Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
• -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
• -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
• -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
• Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
• -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
• -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
• Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
• -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
• Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
• Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
• Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
• Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
• Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
• Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
• Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
• Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
• Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
• -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
• -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
• -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
• Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
• -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.
Пры́скать, пры́снуть – (внезапно прорваться, вырваться, выскочить) при́скати, при́снути, (вырываться вверх из рук) по́рс(ь)кати, порсну́ти. [При́снули на си́нім мо́рі ска́лки (Г. Арт.). Чом льоди́ при́сли всі на широ́кій ріці́? (Франко). При́сне сніг із-під копи́т (Щог.). Повнови́да, кра́ска з лиця́ як не при́сне (Г. Барв.). З пе́чи при́сне ву́голь і ви́скочить аж насеред ха́ти (Е. З.)];
2) -нуть (выскользнуть) – пи́рснути. [Так і пи́рснуло з рук нами́сто (Гр.)];
3) (со смеху, смеясь) пи́рскати, пи́рснути, по́рс(ь)кати, по́рс(к)нути, пи́рхати, пи́рхнути зо (із) сміху, від сміху, сміючись. [Іва́н аж пи́рснув зо смі́ху (Кониськ.). Вони́ по́рскнули од ре́готу (Гр. Григор.). Той пи́рхав зо́ сміху (Гр.). Від твої́х жа́ртів і ме́ртвий у труні́ пи́рхне з ре́готу (Мова)];
4) что чем – при́скати, при́снути, пи́рскати, пи́рснути, по́рска́ти, по́рснути, (брызгать) бри́зкати, бри́знути що чим. [Тре́ба набра́ти в рот води та й при́снути не́ю про́ти со́нця (Ком.). По́рс(ь)кати біли́зну. Пи́рснув ба́тюшці сли́ною в обли́ччя (Крим.)].
• Пры́сканный – по́рсканий, при́сканий, бри́зканий.
• -ться – по́рскатися, при́скатися, бри́зкатися.
• Он -ется духами – він при́скається па́хощами.
Пуска́ться, пусти́ться –
1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́.
• Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно;
2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)].
• -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми.
• -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)].
• -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри.
• -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре.
• -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися.
• -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви.
• -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́.
• -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега.
• Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся.
• -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю.
• -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)].
• -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)].
• Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди;
3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)].
• -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)].
• -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)].
• -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)].
• Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́.
• -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал.
• -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку.
• -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)];
4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що.
• -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)].
• -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.
Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
• Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
• Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
• П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
• П. планет – шлях, доро́га плане́т.
• П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
• П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
• -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
• -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
• -тё́м жизни – шля́хом життя́.
• -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
• -тё́м расследования – ро́зслідом.
• -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
• -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
• -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
• На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
• На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
• По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
• Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
• То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
• Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
• Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
• Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
• Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
• Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
• Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
• Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
• Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
• Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
• Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
• Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
• Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
• Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
• Морской путь – морськи́й шлях.
• Морским -тё́м – мо́рем.
• Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
• Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
• На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
• Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
• Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
• Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
• Санный путь – са́нна путь, доро́га.
• Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
• Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
• Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
• Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
• Каким -тё́м –
а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
• Таким -тё́м –
а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
• Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
• Этим -тё́м –
а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
• Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
• Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
• Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
• Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
• Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
• Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
• Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
• Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
• Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
• Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
• Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
• Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
• Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
• Сбить с -ти́ –
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
• Сбиться с -ти́ –
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
• Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
• Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
• Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.);
2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
• Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
• Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
• Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
• Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
• Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
• Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
• -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
• -тё́м голосования – голосува́нням.
• -тё́м подписи – пі́дписом.
• -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
• -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
• Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
• -тё́м –
а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
• -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
• Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
• Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
• Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
• Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
• Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
• В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
• В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
• Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
• Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.
Пыл –
1) по́лум’я, по́ломінь (-мени);
2) за́па́л, пал (-лу), жага́, ро́зпал (-лу), завзя́ття; (горячность) я́рість (-ости). [В запа́лі налеті́в на Ма́рса, як на мале́ курча́ шулі́к (Котляр.). Пе́рший за́пал коха́ння прости́г, прийшо́в тихі́ший час (Грінч.). Яки́й гаря́чий пал, що й перешко́д не зна, як ду́шу він мені́ збенте́жує до дна (Самійл.). Говори́в з таки́м па́лом, з таки́м гаря́чим почува́нням (Неч.-Лев.). Що ща́стям, поко́єм здава́лось, те по́пелу тепла́ верства́; під не́ю жаги́ і любо́ви не зга́сла ще і́скра жива́ (Франко)].
• Пыл молодости – молоде́чий (юна́цький) за́пал, молоде (юна́цьке) завзя́ття.
• Пыл юношеской любви – за́пал (пал, жага́) молоде́чого (юна́цького) коха́ння.
• В -лу сражения, борьбы – у за́палі, у ро́зпалі бо́ю, боротьби́. [В запа́лі, в крива́вім бою́ не розібра́ли, чи то це́рква, чи про́сто буди́нок – і спали́ли (Тобіл.)].
• В -лу гнева – в ро́зпалі гні́ву. [Така́ при́кра мо́ва ті́льки в ро́зпалі гні́ву мо́виться (Єфр.)].
• С -лом – з за́палом, з завзя́ттям, запопа́дливо.
• Умерить свой пыл – осі́стися, розхолоди́тися. [Ося́дьтеся, не гарячі́ться так (Борзенщ.)].
Пыхте́ть –
1) пи́хкати, па́хкати, бу́хати. [По́їзд ви́хопився з доли́ни і, пи́хкаючи, грю́каючи та сопу́чи, погна́в да́лі (Леонт.). Гура́льня наха́бно смія́лась ря́дом черво́них ві́кон і го́рдо па́хкала ди́мом (Коцюб.). Гура́льня бу́хає ди́мом і вся тремти́ть, я́сна, вели́ка, жива́ серед ме́ртвої но́чи (Коцюб.)];
2) (кряхтя) пи́хкати, пу́хкати, (гал.) фу́кати, фуча́ти и футі́ти; (дышать коротко вслух) сопти́, са́пати. [Він наду́в що́ки й став пи́хкати (Васильч.). Хо́дить він після обі́ду по кімна́ті та ті́льки пу́хкає (Грінч.). Аж ось і підма́йстер надійшо́в, фу́каючи чого́сь, як міх кова́льський (Франко)].
• Он -тит как вол – він сопе́ (са́пле), як віл.
• -тал, -тел над работой а не справился – сіп, сіп над робо́тою, а не дав собі́ з не́ю ра́ди.
• Он -тит злобою – він чми́ше (и чми́хає), дму́хає злі́стю.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Абы, разг. – аби, тільки (лише) б:
• абы как (какой, кто) – абияк, абиякий, абихто.
[Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (І.Котляревський). — Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. — А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу… (М.Вовчок). — Слова, фрази!..— шепотить Хо.— Се абихто зможе! (М.Коцюбинський). Все змайстроване абияк і аби з чого, дерев’яне, трухляве. Так, ніби люди жили тут не цілі віки, а тільки оселилися вчора, щоб як-небудь пережити тиждень або два (С.Васильченко). — Подумаю — скрізь люди мруть, скрізь на людей чигає лихо, і на печі від долі не втечеш. Та материне серце таке вже… Твоя ж мати за тобою теж, мабуть, не абияк журиться… (І.Багряний). Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу (Л.Костенко). Подорожній придержав ходи, придивляючись зачудовано Дон Кіхотовій поставі і появі (той їхав саме без шолома, якого Санчо баульчиком приторочив до переднього ленчика свого в’ючака); не з меншою увагою розглядав і Дон Кіхот вершника в зеленому, бо то, думалось йому, був собі не абихто (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ми всі навчались небагато, Абияк і абичого, Тож вихованням здивувати В нас можна легко хоч кого (М.Рильський, перекл. А.Пушкіна)]. Обговорення статті
Аристократический, аристократичный, аристократичен – аристократичний, великопа́нський, високопанський, великосві́тній, великосвітський, (ещё) шляхе́тський.
[Самохіть наші мирські і духовні пани, глави поспільства, зреклися рідної рущини своєї. Старі передсуди на користь мови государної і тогочасна байдужість про закони природи в жизні нації робили те, що ніхто і не догадувавсь, який великий скарб лишали в простолюдній масі ті наші люде, що п’ялись на «російський Гелікон» або поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою. Так само, як і в поєднанні з Польщею, нікому було в нас запровадити народну мову в школу, нікому звести на церковну амбону, нікому посадити її на судовій трибуні. Соромились розмовляти нею серед людей великосвітніх; погорджували тисячолітнім предківським словом у печатнях (П.Куліш). Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І.Франко). Послухай, громадянине, ти знаєш, я, монтаньяр, ненавиджу тебе. і всі твої великопанські мрії (Л.Українки). Старим стало видко, що Серединському хотілось мати жінку великосвітську пані (І.Нечуй-Левицький). Аристократи́чний, шляхе́тський лад. Великопа́нський буди́нок. Великопа́нське життя́. Великосві́тні лю́ди (АС). Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння (В.Липинський). У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карі очі були туманні й глибокі. А на губи їй мені було соромно дивитися… (В.Сосюра). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко). — А ось іще «Пастух Філіди». — То не пастух,— зауважив священик,— а вельми розумний і дотепний великосвітський пан; сю книжку бережіть, як перлину коштовну (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий Джоліон, згадуючи про нього — дуже рідко, — казав: «Завзятий був чоловік, твердої вдачі, але йому бракувало витонченості». Друге покоління Форсайтів відчувало, що таким батьком не варто хвалитися. Єдина аристократична риса, яку вони відшукали в його вдачі, була та, що він полюбляв мадеру (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Його дружина дуже легко  стала царицею великопанського товариства, яке тільки могло бути на цьому скромному узбережжі (В.Мисик, перекл. О.Генрі)]. Обговорення статті
Боеголовка – боєголовка.
[Російські інтелігенти недовго чинили опір комуністичній диктатурі й швидко створили з нею зворушливий ансамбль духовної єдності: вночі слухали «Голос Америки» й читали Солженіцина, а вдень любісінько вступали до партії і розробляли міжконтинентальні балістичні ракети з роздільними боєголовками (Ю.Макаров). Пусте місце з ядерною боєголовкою]. Обговорення статті
Бомбардировщик – бомбардувальник, (реже) бомбувальник.
[Коли ті бомбардувальники вже віддалялися, тоді маса, вставши з колін і з черев, була недалека від того, щоб тих трьох «фріців» геть розтерзати… (І.Багряний). Тепер щоранку над нею почав уїдливо, з старечим придиханням, бурчати «фокке-вульф». Покружлявши, він ліниво тягнув свою драбину на захід, звідки незабаром напливали одутлі бомбардувальники (М.Стельмах). Цілим квітнем, травнем та неповним червнем українські солдати, офіцери та пан полковник терпіли тяжкий дискомфорт у обложеному Конотопі. Північні орди московських тоталітаристів взяли були в оточення це славне місто, цю оазу вільного світу, у тамтому, ще не структурованому европейському поспільстві. А позаяк тоді, у 1659-му році, ще не було цих сріблястих голубів миру, цих білих провісників демократії — бомбардувальників В-52 з US Air Force, тому й українським солдатам свободи у тому похмурому XVII столітті не було вчасно подано братської допомоги від держав вільного світу (В.Кожелянко)]. Обговорення статті
Вальсировать – вальсувати.
[В тиші алей вальсує вітер. На цвіт жоржини і вербен Холодне злото ронить клен. Надходить осінь соковита (В.Сосюра). Відлетіло літо, листопадить осінь, Сірі хмаренята сірий сум приносять, Та вальсує тихо золотий листочок — В душах золотіє стомлений куточок (Зоряна Живка). Ми з нею рухалися залами Музею модерного мистецтва так, наче вальсували. Вона була як янгол. А я був звичайнісінька свиня — огидно-п’янючий, набридливо-допитливий (В.Горбатько, перекл. П.Кері)]. Обговорення статті
Вид –
1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (биол.) відміна, вид;
7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (грам.) вид, форма;
9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
• будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
• быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
• быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
• в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
• в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
• в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
• в виде процента – як процент;
• в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
• в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
• в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
• в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
• в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
• в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
• в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
• в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
• в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
• величественный вид – величний вигляд;
• в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
• видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
• видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
• вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
• видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
• видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
• виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
• виды спорта – види спорту;
• в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
• в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
• в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
• в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
• в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
• внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
• в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
• в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
• в связанном виде (хим.) – у сполуках;
• все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
• всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
• в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
• в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
• в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
• в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
• в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
• в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
• выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
• делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
• дерзкий вид – зухвалий вигляд;
• для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
• заочный вид обучения – заочна форма навчання;
• зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
• идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
• из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
• имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
• имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
• иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
• иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
• иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
• иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
• иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
• иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
• имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
• имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
• каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
• кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
• можно представить в виде – можна подати у вигляді;
• на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
• на виду – на оці; на видноті;
• на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
• на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
• надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
• не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
• не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
• не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
• не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
• не упускать из виду – не спускати з ока;
• никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
• ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
• общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
• по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
• по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
• подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
• под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
• показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
• поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
• потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
• при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
• при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
• приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
• приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
• принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
• принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
• принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
• растерянный вид – спантеличений вигляд;
• скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
• совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
• ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
• странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
• у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
• упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
• ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!]. Обговорення статті
Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб:
• беспрепятственная возможность – добра змога;
• давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що;
• до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку;
• если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб;
• иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати;
• имеющий возможность – спроможний;
• исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що;
• исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість;
• не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому;
• не имеющий возможности – неспроможний;
• не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість;
• неограниченные возможности – необмежені можливості;
• нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги);
• нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг;
• обеспечить возможность чего-либо – уможливити що;
• он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому;
• по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога;
• получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що;
• предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь;
• при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді;
• творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність;
• это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що;
• это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги;
• явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість.
[Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою]. Обговорення статті
Волнорез – хвилеріз, мол.
[У порту проревів пароплав, але враз змовк: він сьогодні не вийде за хвилеріз, бо збирається на ніч неабияка буря (М.Хвильовий). За смугою води, досить широкою для того, щоб нею могло пройти двадцять пароплавів у ряд, кам’яним бар’єром стоїть упоперек хвилеріз (Ю.Яновський). І камінь, з якого вони пірнали, абияк підпертий і розхитуваний їхніми стрибками, і грубе тесане каміння спадистого хвилерізу, на який вони здирались у своїй галасливій забаві,— все мало холодний, мокрий відблиск (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Загалом тут загинуло понад тридцять кораблів, кілька з них — зовсім недавно; їхні розбиті корпуси утворювали своєрідний чудернацький хвилеріз, який ніби защищав місто від моря (Володимир Панченко, перекл. Елінор Катон)]. Обговорення статті
Воля – (свобода) во́ля, свобо́да, (рел.) ласка:
• в вашей воле – від вас залежить;
• волей-неволей – рад-не-рад; хоч-не-хоч (чи хоч, чи не хоч); з волі чи з неволі (по волі чи по неволі); хіть або й нехіть;
• волей судеб, волею судьбы, по воле судьбы (книжн.) – так судила (вирекла, нарекла) доля; волею долі; грою долі; з примхи долі, [за] велінням (з веління) долі;
• воля ваша – воля ваша; як вам любо, як собі хочете;
• давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому, попускати, попустити кому; (образн.) розв’язати світ кому;
• давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства);
• дать ногам волю – дати ногам волю; кинутися (пуститися, ударитися, взяти) бігти; кинутися навтіки (навтьоки, навтікача);
• действовать наперекор чьей воле – іти (чинити, діяти) проти чиєї (наперекір) волі;
• исполнял, исполнить волю чью – чинити, учинити (робити, зробити) волю чию, вволити (уволити), вволяти (уволяти) волю чию; (иногда) виконувати, виконати волю чию;
• лишённый воли – позбавлений волі, заневільний, поневолений, заневолений, зневолений;
• лишить воли – позбавити волі, заневолити, зневолити, поневолити;
• на волю Божью – на Божу ласку;
• не давать воли рукам (разг.) – не давати волі рукам; не вдаватися до сили (до насильства); тримати (держати) руки при собі;
• не по своей воле – не своєю волею (не по своїй волі); не з своєї (не з власної) волі; несамохіть; (иногда) по неволі;
• отдаться на волю кому, чью, чему – віддатися (покластися) на волю кому; чию, чому, віддати себе на волю чию;
• пастись на воле – йти самопаски, самопасом;
• по воле кого – з чиєї волі (по чиїй волі, з чийого наказу);
• по доброй воле – волею; з доброї (по добрій) волі; доброхіть;
• по своей воле – своєю (власною) волею (охотою); із своєї (з власної) волі, по своїй (по власній) волі; по волі; самохіть; по волі, самохіттю, охотою;
• последняя воля (книжн.) – остання воля, заповіт;
• против воли – проти волі (мимоволі); неволею; наперекір [собі]; мимохіть, несамохіть;
• пусть будет воля Божья – дійся воля Божа;
• сила воли – завзятість, сила волі;
• это в вашей воле – тут ваша [добра] воля; це в вашій волі; це від вас залежить.
[Мачуха пасинку на волю давала: хоч люлю купи, хоч голий ходи (Пр.). Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.). Чи хоч, чи не хоч, а перескоч! Проти приказу начальства не йди (О.Кониський). Язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.). Не своєю волею бив її, батьки намовляли (Гордієнко). Неволею сина оженила, А на торгу невістку судила… (Н. п.). Воля має дві сторони: роби що хочеш, але за це тебе ніхто не годуватиме (О.Санін). Хто ж волю дасть, як не взяли самі?! (Л.Костенко). Хоч голі, аби на волі (Пр.). Ніхто всупереч своїй волі не робить добре, навіть якщо те, що він робить, справді добре (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). — Як я оговталась од першого ляку і змоглася трохи на силі, то сказала йому з рішучістю, якої я сама від себе не сподівалась: «Пане, якби я була не в твоїх обіймах, а в пазурах хижого лева і могла визволитись із них тільки сказавши або зробивши щось таке, що суперечить моїй честивості, то сказати чи зробити ту річ було б так само неможливо, як повернути назад минуле. Ти охопив моє тіло своїми руками, та я оперезала собі душу моєю доброю волею, а вона зовсім не туди зміряє, куди твоя, і ти сам переконаєшся в цьому, коли спробуєш силоміць її вволити" (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Поряд з нею він ніколи не буде у виграшному становищі, хоч-не-хоч (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Бачиш, ось жінка, яка домоглася волі. Усім начхати, де вона. Ніхто її не шукає, це я точно тобі кажу. – Ілжі дивилась на Гелен. Помада розмазана, патли лізуть в обличчя, п’яні очі дивляться на сусідів, але нічого перед собою не бачать (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Ніхто в Лондоні або Вашингтоні не сумнівався, що розгром Японії буде тривалим і складним завданням почасти через відстані. Однак мало хто із вдумливих стратегів і точно не адмірал Ямамото ставив під сумнів те, що остаточна перемога Америки буде неминуча, якщо не зламати її волю поразками на перших етапах (Роман Клочко, перекл. Макса Гейстінґса)]. Обговорення статті
Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
• а вот же! – ба!;
• а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
• вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
• вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
• вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
• вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
• вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
• вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
• вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
• вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
• вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
• вот же – отож;
• вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
• вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
• вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
• вот именно – атож, отож-то;
• вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
• вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
• вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
• вот как будто – от би то;
• вот какой – ось який, от такий (отакий);
• вот когда – [аж] ось (от) коли;
• вот куда – он куди;
• вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
• вот почему – ось чому (через що);
• вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
• вот так – от так, ото;
• вот так – от (ось) так, отак;
• вот такой – ось (от) який; отакий;
• вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
• вот так-так! – оце (от) так-так!;
• вот так-то! – отак-пак!;
• вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
• вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
• вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
• вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
• вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
• вот тот – от (он) той; отой; той-то;
• вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
• вот туда – ось (от) туди; отуди;
• вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
• вот человек! – оце (ото, от) людина!;
• вот что – ось що;
• вот это – оце; осе; ото (отож);
• вот это да! – оце так!;
• вот этот – ось (от) цей; оцей;
• вот уж – аж ось;
• вот уж – от же ж;
• да вот же! – ба!; та ось же!;
• и вот – так от;
• как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
• так вот – отож; ото; так от (ось);
• только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті
Всегдашний – за́всі́дній (завсідний), завжде́нний, завжді́шній, за́вшній, повсякча́сний, повсіча́сний; (бессменный) невиво́дний.
[— Чому так? Нема, — доводжу, — не переходячого на Божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. Он, славлють, що як обсвідчуться, то живуть і в самому пеклі, хоч у кип’ячій смолі не велика придоба (М.Вовчок). — От і в все швидко будуть хоч не довічні, так завсідні вакації, — сказала Ватя (І.Нечуй-Левицький). — А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (П.Мирний). Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне, на перший раз для дітвори любе, призвичаювання (П.Мирний). Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько хату теплу, працю повсякчасну (П.Мирний). То було завждішнє змагання (Сл. Гр.). «Чого ж я ще шукатиму? — думав собі Горинович.— Хіба ж я не знайшов, чого мені треба? Хіба моя повсякчасна мрія,— гармонія душі й тіла, щоб краса тіла єдналася з красою душі,— хіба вона не здійснилася тепер у цій дівчині? Чи не гарна ж вона, як зоря пишного ранку, чи не чиста ж, як краплина роси на білій лілеї? А цей спокій, ця добрість її — вони ж віщують йому ясне, спокійне, лагідне життя з нею вдвох! І чого ж іще дожидати, коли він її кохає, коли він жити без неї не хоче, ні, вже й не може?..» (Б.Грінченко). Невиво́дний гість (АС). «Вертайсь росою» … Завжденний сум оселився в Чорному Воронові після того, як зустрів її — ту, що колись присоромила його, бравого офіцера з трьома Георгіївськими хрестами на грудях, устидала тяжко й негадано, розбудивши в ньому приспаний гонор (В.Шкляр). Керол не працювала по середах, тож він перебував наодинці зі своїми похмурими настроями. Покупці наче й не помічали, що він утратив свій завшній добрий гумор (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Гламурный – гламурний, (применительно к журналам) глянцевий.
[Гламурні обивателі — це люди з таким стилем життя, де запорукою успіху є не зажди професійність, талант чи інтелект, а часто — розум і вдача, і дуже часто — цинізм, підступність, злодійкуватість, хабарництво, що дозволяють забезпечувати гламурне споживання… Гламурний обиватель поступово перестає мислити — політики кажуть йому, чого хотіти в житті; експерти ринку кажуть йому, що робити в бізнесі; реклама підказує йому, що купити; телебачення підказує, як йому жити… (Сергій Дацюк). Гламурні свинопаси (Ю.Винничук). Келвін дивився на свою вродливу майже-колишню дружину й дивувався, як він міг бути таким ідіотом і одружитися з нею. Усе в ній, що здавалося таким правильним, коли він освідчувався, тепер здавалося кардинально хибним. Її досвідченість виявилася банальним цинізмом, її радість від розкошів обернулася звичайною жадібністю, інтелект і кмітливість мали присмак підступної ницості, і навіть її гламурна врода стала тепер бридким хробаком, що звивався на сталевому гачку її душі (О.Любенко, перекл. Б.Елтона). 1. Приходить чолов’яга в гламурний рибний ресторан, офіціант догідливо проводить його до величезного акваріума, де той вибирає здоровецького лобстера, якого офіціант виловлює спеціальним сачком і спеціальним же молоточком цокає по панциру. Лобстера урочисто відносять на кухню, чолов’яга іде за столик, на кухні з холодильника виймають заморожене м’ясо, готують, а лобстера скидають у потаємну трубу, якою він з’їжджає назад в акваріум, де вже зовсім знеможений притуляється лобом до скла і говорить: «…, коли ж я здохну-то!»]. Обговорення статті
Готовность – готовість (готовність), згода, бажання, охота:
• боевая готовность – бойова готовість (готовність);
• быть в готовности – бути напоготові (готовим) до чого; бути в готовості (готовності);
• быть в полной готовности – бути зовсім (цілком) готовим, бути в повній готовості;
• выражать готовность – виявляти (виказувати, показувати) готовість (готовність); (словами) висловлювати готовість (готовність); зохочуватися до чого;
• с готовностью – охоче, [дуже] радо, залюбки; з охотою; з дорогою душею; радніше; з готовістю (готовністю).
[Веселить мене їх готовість (П.Куліш). Але готовість пожертвувати собою — це не є та найвища вимога, яку ставить відповідальній людині іспит життя. Проста самопожертва може означати і цілковитий провал на іспиті, який вимагає перемоги — коли не фізичної, то духової і моральної, коли не тепер, то для майбутнього (Юрій Лавріненко). — Знайте, сеньйоре, що він сам попросив моєї руки, і панотець мій, знаджений перевагами, які сей жених нібито має над Вами, з такою готовністю прийняв те освідчення, що за два дні мають відбуватися наші заручини, і то тайно, без жодних гостей: свідками будуть лише небо та дехто з домівників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Всі ж почали навперебій пропонувати свої послуги Євхенієві, та чи не найбільшу готовість проявив тут Дон Кіхот. — Будь певен, брате козопасе,— промовив він,— що якби я мав змогу пускатися в пригоди, я без вагання рушив би в дорогу, щоб уладнати ваші справи: я викрав би Леандру з монастиря (безперечно, її тримають там силоміццю), не подивився б ані на старшу матір, ані на будь-кого іншого, хто зважився б мені опір ставити, і оддав би дівчину тобі напризволяще — під тією, однак, умовою, аби ти не чинив над нею насили ведлуг права рицарського (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шлюбну формулу про любов і вірність давно пора замінити клятвою про готовність мити посуд і виносити сміття (Лешек Кумор)]. Обговорення статті
Грохочущий, громыхающий – гуркітливий (гуркотливий), гуркотю́чий, громіхкий (громохкий), тарахкотю́чий, гримотли́вий:
• грохочущий поток – гуркітливий потік;
• грохочущий поезд – громіхкий поїзд.
[Ко́ник у ме́не був буланенький, візо́к громохки́й (М.Вовчок). Просипаючись уві сні, чуєш гуркітливий голос птиці, що гнівається й гнівається, вогнями блискавок блимаючи у вікна, й жаль за сіроманцем просинається разом із тобою, наче він також твій зведений родич від вітру (Є.Гуцало). … смеркався чистий четвер, бабусі узвозом від храму несли в сніжнопаперових кульках свічки, переходили вулицю, сідали в трамвай, що зсередини весь розгорався від захвату перехожих; світла ще не вмикали і обличчя молільників, вирізьблені чистосумним вогнем, світили суворістю, що зійшла з гори, — блиск розливався по гримотливому вагоні й затоплював усе довкола (Є.Пашковський). Дзвінкі й громохкі звуки сурм через однакові проміжки часу перебивали рівномірний тупіт кінських копит, і червоні рейтузи вершників обабіч лискучих брунатних тіл огирів сповнювали містечко кривавою пишнотою (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Коли ми одяглися, нас вервечками, розгубленими гуртами повели на підмогу, туди, звідки долинав громохкий гуркіт механізмів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Поміж верстатів пропихається гримотлива вагонетка, розвозячи залізяччя (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Повернулася на кухню й, намагаючись створювати якомога менше шуму, почала збирати великі миски, каструлі, казанки, увесь той посуд, який міг наповнитися водою від дощу, що падав із неба, утворюючи суцільну завісу, яка коливалася й вигиналася під натиском вітру, вітру, що розгойдував її і підмітав нею дахи будинків, наче величезною торохкотючою мітлою (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо)]. Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
• а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
• без дела не входить – без потреби не заходити;
• безотлагательное дело – пильна справа;
• ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
• браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
• браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити;
• браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
• быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
• вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
• вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
• ведение дела – провадження справи;
• везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
• вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
• вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
• виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
• внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
• военное дело – військова справа;
• возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
• вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
• в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
• всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
• в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
• в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
• выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
• главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
• говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
• горное дело – гірництво;
• гражданское дело – цивільна справа;
• грешным делом – на жаль; признатися;
• громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
• да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
• дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
• дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
• дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
• дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
• дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
• дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
• дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
• дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
• делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
• дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
• дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
• дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
• дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
• дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
• дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
• дело за небольшим стало – діло за малим стало;
• дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
• дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
• дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
• дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
• дело ладится – справа налагоджується;
• дело лежит без движения – справа не рушає;
• дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
• дело начато – справу розпочато;
• дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
• дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
• дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
• дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
• дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
• дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
• дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
• дело обыкновенное – звичайна річ;
• дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
• дело обычное – звичайна річ;
• дело о ком – справа кого;
• дело окончено – справу закінчено (кінчено);
• дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
• дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
• дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
• дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
• дело привычки – звичка, звичай;
• дело проиграно – справу програно;
• дело случая – випадкова річ;
• дело стало за чем – затримка за чим;
• дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
• дело табак – кепська справа;
• дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
• дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
• делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
• другое (иное) дело – інша річ (справа);
• его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
• её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
• ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
• если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
• за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
• за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
• за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
• затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
• золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
• и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
• известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
• иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
• иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
• как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
• каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
• какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
• к делу! (разг.) – до діла!;
• круг дел – обсяг справ;
• к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
• личное дело (документ) – особова справа;
• личное дело – особиста, приватна справа;
• между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
• мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
• моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
• на деле доказывать – ділом довести;
• на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
• на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
• начинать судебное дело – піти у позов;
• не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
• не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
• не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
• не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
• немного дела – діла ніскільки (не багато);
• не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
• не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
• не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
• ну и дела – ну й робота;
• обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
• обнять дело – збагнути справу;
• обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
• общее дело – спільна справа;
• он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
• он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
• оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
• первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
• плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
• плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
• погубить дело – занапастити справу;
• по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
• по делу – за ділом (за справою), у справі;
• пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
• по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
• положение дел – стан речей (справ);
• помочь делу – зарадити справі;
• понимать в деле – розумітися на справі;
• понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
• поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
• по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
• по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
• по ходу дела – з розвитку справи;
• пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
• по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
• по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
• правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
• прийти по делу – прийти у справі;
• приобщать к делу – прилучати до справи;
• приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
• приостановить дело – припинити справу;
• пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
• расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
• сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
• смотреть за делом – наглядати за справою;
• спешное дело – нагальна, термінова справа;
• справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
• статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
• столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
• странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
• судебное дело – судова справа;
• такие-то дела – от такі діла (справи);
• таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
• текущие дела – теперішні справи;
• тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
• типографское дело – друкарство;
• то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
• то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
• торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
• тяжебное дело – позов;
• уголовное дело – карна, кримінальна справа;
• у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
• у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
• умно вести дело – з розумом провадити справу;
• употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
• управиться с делом – упоратися з справою;
• управляющий делами – керівник справ;
• ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
• часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
• что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
• шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
• экстренное дело – пильна справа;
• это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
• это дело другое – це що инше; це инша річ;
• это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
• это дело потерянное – це річ пропаща;
• [это] дело случая – [це] річ випадкова;
• это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
• это не дело (разг.) – це не годиться;
• это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
• это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
• это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
• я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
• я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)]. Обговорення статті
Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло:
• ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк;
• ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти;
• без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі;
• без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.);
• бешенные деньги – скажені (страшні) гроші;
• больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.);
• большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти;
• брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.);
• бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші;
• бумажные деньги – паперові гроші;
• быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми);
• ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей;
• взыскивать деньги – стягати гроші з кого;
• вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди;
• возврат денег – повертання, повернення грошей;
• вот уже и нет денег – от і по грошах;
• время – деньги – час [є] гроші;
• выдавать деньги – виплачувати гроші;
• выдача денег – виплата грошей;
• давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші;
• денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей;
• денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить;
• денег не хватает – бракує, не стає грошей;
• денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма);
• денег стоит (разг.) – недешево (дорого);
• деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.);
• деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні;
• деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш;
• деньги не пахнут – грошам лиця нема;
• деньги не щепка – гроші не полова;
• деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.);
• деньги обесцениваются – гроші знецінюються;
• деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися;
• деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.);
• есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого;
• забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою;
• за деньгами – по гроші;
• за деньги – за гроші, за плату; заплатно;
• за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку;
• за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого;
• за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші;
• из-за денег – через гроші;
• карманные деньги – кишенькові гроші;
• копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи;
• кормовые деньги – харчові гроші, харчове;
• кровные деньги – кривавиця;
• крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші;
• куча денег – купа (сила) грошей (грошви);
• лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші;
• любящий деньги – грошолюбний, грошолюб;
• мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо;
• мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки;
• наградные деньги – нагорода грішми;
• наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна);
• на чистые деньги – на готові гроші;
• на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші;
• недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута;
• не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний;
• немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш;
• не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей;
• ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий;
• обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші;
• обращение денег – обіг грошей;
• он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах;
• он падок на деньги;
• алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші;
• остальные деньги – решта грошей;
• отмывать деньги – відмивати гроші;
• отпускать деньги – видавати, давати гроші;
• отсутствие денег, перен. – безгрішшя;
• очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей;
• подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне;
• потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші;
• предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти;
• представлять деньги – подавати, здавати гроші;
• прогонные деньги – прогони;
• растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші;
• свободные деньги – вільні (гулящі) гроші;
• собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати;
• собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші;
• собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші;
• сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші;
• суточные деньги – добові [гроші];
• только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.);
• требовать деньги – правити гроші;
• тряхнуть деньгами – сипнути грішми;
• туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші;
• у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє);
• употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що;
• шальные деньги – дурні гроші.
[Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше]. Обговорення статті
Доминирование – (лат.) домінування, переважання, панування, превалювання.
[Україна завжди прагнула бути вільною. Домінування над нею Росії слід завжди розглядати як історичну аномалію (Вольтер)]. Обговорення статті
Дочь, дочка – дочка́, до́нька:
• готова дочь попова – кінець — пішла баба у танець;
• дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца, портного, купца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля, кравця, купця (крамаря); (розм. фольк) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна, кравцівна, крамарівна;
• дочь вдовы – удовівна;
• дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні), дочка-відданниця;
• дочка гетмана – гетьманівна;
• дочь короля – королівна;
• дочь Павленка – Павленківна;
• дочь первая – перша дочка (донька), первачка;
• дочь уважаемых родителей – добрих батьків дочка; хазяйська дочка;
• единственная дочь – єдина дочка, одиначка (одиниця, одиничка);
• самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка, мізинка, мізиночка.
[А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т.Шевченко). Вип`ю чарку, вип`ю другу, Вип`ю третю на потуху. П`яту, шосту, та й кінець. Пішла баба у танець, А за нею горобець Викрутасом-вихилясом… Молодець горобець! (Т.Шевченко). Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (І.Франко). Моє перелицьоване пальто, ану скажи, кого ти взимку гріло, скажи про те, як десять років збігло, і час угнався, ніби долото у трухле дерево? Скажи про все. Куди мене розкрилено несе моя біда, дочка моєї віри? (В.Стус). Одна статура в матері і в доньки — обидві круглі, наче карахоньки (Л.Костенко). Так от, паночку мій ґречний,— вів далі козопас,— жив у нашому селі один хлібороб на ймення Гільєрмо, а там такий заможний, що куди тобі Хризостомовому батькові. І дав йому Господь окрім багатства незчисленного ще й дочку-одиничку, що вродила йому жінка його, молодиця на всю околицю, а вродивши, померла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Лінь — дочка багатства і мати бідності (Поль Декурсель)]. Обговорення статті
Дурманящий – що (який) дурманить, дурма́нний, дурма́нливий, одурма́нливий, па́морочливий, запа́морочливий, запа́морочний, моро́чливий, (задуряющий) заду́рливий, (пьнящий) п’янки́й.
[Степові квіти живуть скромно, спокійно, ощадливо, і їм немає потреби вбивати одні одних своїми одурманливими пахощами, як це роблять їхні родички-лісовички (В.Земляк). Перед нею мигнула блискавка, а під ногами запалась земля. Глибока, морочлива чорна безодня (М.Коцюбинський). …пані Мержинська спиняє візочок — поправити укривальце, нахиляється, рвучко роздутими ніздрями спрагло вбирає теплий, хлібний, дурманливий пах немовлячої шкіри, не втерпівши, з вибухом щасного сміху втискає обличчя в піну мережив, в курчачий, піддатливий лоскіт, ніжно сюркоче, прицокує язиком (О.Забужко). Довкола так само чувся одурманливий запах і так само бриніла крильми тьма мух (Валерій Шевчук). Паморочливий запах джунглів (Ю.Покальчук). Задурливий пах.] Обговорення статті
Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта:
• молодая замужняя женщина – молодиця;
• публичная женщина – повія;
• роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка.
[Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…]. Обговорення статті
Жировать – гуляти, жирувати.
[— Де ж ворог мій? Де катюга неситий той, проклятий? Ще досі його носить земля! Іще не шматують чортяки його смердючого серця? Ні, годі! Досить тобі жирувати! Знайду тебе! Зубами перерву твоє горло… ногами розтопчу, як гадину! (М.Старицький). — Я за те попався, що жирував через лад з двома кузинками моїми та ще з двома сестрами, не зовсім рідними, — і до того дожирувався, що дуже наші стосунки заплутались: хто тепер кому чим і як доводиться, того й найзавзятіший юриста не втне з’ясувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дівчина була не з заліза й не з каменю, то й легко далась абатові на підмову; взяв він її цілувати да обнімати, а тоді потяг на ченцеве ліжко і з огляду, може, на свій поважний сан або щоб не увередити часом її, молоду та крихкотілу, своєю ваготою, не на неї поліз, а її на себе положив та й довгенько жирував собі з нею (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Джованні також не вельми дбав про платню чи свою пайку в здобичі, йому досить було, як він мав за що пожирувати в портах (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Коханці були легковажною парою й не мали ніяких турбот, крім однієї: якнайраніше вкластися в ліжко щовечора — навіть у заборонені церквою дні — й жирувати там аж до ранку (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)]. Обговорення статті
Жить –
1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити;
2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати:
• век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.);
• ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі;
• ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст;
• живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться;
• живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи;
• живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.);
• живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де;
• жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому;
• жил-был – був собі; жив-був;
• жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу);
жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити;
• жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько;
• жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді;
• жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів;
• жить весь век – вікувати;
• жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою;
• жить в нищете – злидарювати;
• жить в нужде – бідувати;
• жить воинской ратной жизнью – воячити;
• жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно);
• жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати;
• жить в семье жены – у приймах бути, жити;
• жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити;
• жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися;
• жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік;
• жить дома – жити [в]дома, домувати;
• жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді);
• жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де;
• жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися;
• жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити;
• жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового;
• жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким;
• жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку);
• жить на счёт чужого века – заживати чужий вік;
• жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом;
• жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт);
• жить одиноко – жити самотньо, самотіти;
• жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким;
• жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия;
• жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти;
• жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати;
• жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день);
• жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок;
• жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти;
• жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким;
• жить чем – жити з чого, за чим;
• [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма;
как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?;
• как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.);
• каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі;
• кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.);
• на свете всяко живёт – на світі всякого буває;
• не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить;
• отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці);
• плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі;
• пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя);
• приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь;
• сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку;
• стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство;
• с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві…
[Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано:
живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]. Обговорення статті
Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад;
• полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа;
• получить по попе – дістати по дупі.
[Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].
 Обговорення статті
Изматывающий – що (який) виснажує, вимотує, висотує, знесилює, знеможує:
• изматывающий боль – виснажливий (вимучливий) біль.
[Другий мій сентимент має на ім’я Марлен Дітріх. У Ремарка з нею був багатолітній, жахливо нервовий і взаємно виснажливий роман. При цьому він, увесь стікаючи кров’ю, називав її Пантерою (Ю.Андрухович). Ці визивні чорні очі нічого не можуть йому дати. Він знав, які думки криються в них: про морозиво та ще про дещо. А ті янгольські очі обіцяють йому все, чого він хоче, і ще багато такого, про що він і не мріяв. Очі Рут обіцяли йому книжки й картини, красу і спокій, всю витончену гармонію вищого буття. В цих чорних очах він угадував кожен помисел. Це був наче годинниковий механізм, де він міг простежити рух кожного коліщатка. Вони кликали до ницих виснажливих утіх, в кінці яких була могила. А ті янгольські очі надили тайною, незбагненним чудом, вічним життям. В них він бачив відблиск і її душі, і своєї (Марія Рябова, перекл. Д.Лондона)]. Обговорення статті
Казарма –
1) (от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня;
2) (у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма.
[Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!]. Обговорення статті
Кафе – (франц.) кафе, (кофейня) каварня, (польск.) кав’ярня, (зап. от нем.) кнайпа, (небольшое кафе, где продают спиртное, закуски, жарг.) генделик (от нем.), (спиртное на розлив, шутл.) наливайка, розливайка.
[Власне, в цьому самому кафе, типовому, можна сказати — класичному гадючнику-наливайці десь у нетрях безликої Оболоні, відбувається основна дія (А.Кокотюха). Вулиця Академічна, що розташована поруч, пов’язана з каварнею «Центральною», в якій часто бував Франко, і хоч він не пив і не палив, однак весело гаяв час у товаристві львівської «сметанки», читаючи віденську пресу, що йому завжди було до вподоби. Поруч, після зруйнування садиби Олександра Фредра, постала каварня «Шкоцька». Позитивна енергетика каварні ще багато років після Франка була центром наукової творчости львівської професури (Аліса Васільєва, Ольга Артеменко). Кнайпами у Львові традиційно називають «усе» – від ресторанів до наливайок із пластиковими столиками. Можна назвати кнайпою і звичайну кав’ярню, хоча в такому разі львів’янин навряд чи запропонує: «Ходімо до кнайпи!», а скаже просто: на каву (Н.Сняданко). Генделик — це такий український заклад, де люди збираються після тяжкого і не дуже робочого дня і генделять (випивають багато) (з Інтернету). Ще один напівпривид історії приморського міста — так звана Стара Одеса. Про неї всі говорять, нею мало не марять, на честь неї модним стало вставляти у вивіски кав’ярень, ресторанів, генделиків та бодег (місцевий варіянт наливайки) тверді знаки та яті. А проте ця міфічна Одеса, крім кістяка, по собі нічого не залишила — населення протягом ХХ століття змінилось на 95% і тільки стіни будинків та бруківка вулиць нагадує її (Олександр Полторак). Каварня, набита людом. Люд шукає затишку, тепла (Барбара Редінґ)].
Через те що кав’яр в українській мові - солена ікра, то варто віддавати перевагу «каварні». «Правописний словник» Г.Голоскевича: «кав’я́рня; треба кава́рня». Обговорення статті
Киллер – (англ.) кілер, (о людях, ещё) найманий убивця, (ещё) підплачений (заплачений) душогуб:
• клетка-киллер – клітина-вбивця, клітина-кілер.
[Потім я її десь бачив. У досить неприглядному, досить сумнівному товаристві, що складалося з педерастів та лесбіянок: отакі дурепи лупають на вас оксамитовими від наркотиків очима, доньки тіньових бізнесменів, що колись дуже добре починали,  а зараз пустилися берега тягнучи в болото відчаю, безвиході свою сім’ю; всі вони ворили якісь нісенітниці, перемішані з пафосом виживання, бездарні балачки, намагаючись імітувати італійську богему середини двадцяого століття. Я спробував заговорити з нею, але вона відчула в мені більше, ніж кілера, настовбурчилася, стала схожа на перелякану облізлу стару кішку — брак виховання: аби не наркотики, то з неї вийшла б першокласна повія. А так просто проблядь. Шлунок і похіть загнали в могилу не одного великого (О.Ульяненко). — Кіл! — Це Ви, пане полковнику, так називаєте виконавця смертних вироків, себто кілер, Ви хотіли сказати, чи як? Бо кілери, вони різні бувають — є, що за гроші по замовленню відправляють до праотців нічого особисто їм не винних людей, є — що за ідею, а є, що убивають людей за службовими обов’язками. Скажіть, будь ласка, пане полковнику, Ви за яких кілерів? (В.Кожелянко). Ми вже цілком глобалізувалися. Нашого цвіту по всіх борделях світу. Наші Синдбади плавають під чужими прапорами. У нас уже є маркети й супермаркети. Холдинги, лізинґи й консалтинґи. Рейтинги, брифінги, автобани й хабвеї. Жлоб-шоу, фаст-фуди і сендвич-бари. Рейдери, трейдери, рокери, брокери, кілери, ділери, трасти і педерасти. Все як у людей. Презервативи можна по телефону замовити. Кілера найняти через інтернет. Місце у парламенті купити (Л.Костенко). — Я, взагалі, такий зайнятий! Зранку — в офіс, в обід — у ресторан, увечері — в казино, а потім — у сауну… — А ти ким працюєш? — Та кілер я. Тарганів трую…]. Обговорення статті
Коммунист, коммунистка – комуніст, комуністка, (презр.) комуняка, (насмешл.) комік.
[Це погана людина, комуніст якийсь (Т.Шевченко). Я перестав бути комуністом, навіть попри те, що майже все своє життя захищав цю доктрину (Петро Григоренко). У кожному разі я з задоволенням підняв келих за те, щоб усіх комуняк врешті-решт трафив шляк. Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив подумки ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах, є ті комуністи, чи їх нема (Ю.Винничук). — Обирався секретарем різних партбюро. Пильний. Принциповий. Непримиренний. Позбавлений будь-яких моральних принципів. Словом, типовий комуніст… точніш, комуняка, як про таких завжди говорилось в народі (Л.Кононович). До граничного цинізму українських комуняк в усьому, що стосується обслуговування інтересів олігархів під знаменами боротьбы проти олігархів, всі вже давно звикли. Безсоромна пристрасть «захисників пролетаріату» до палаців і зневага до хиж у власному вжитку теж уже давно нікого не дивує… «Хочеш бути стотиною — будь нею!», — наче говорить своїм адептам похітливий прищур Владіміра Ільїча з портрета на стіні кабінету, і «коміки» тут же пускаються (Роксолана Цьом). Українські комуністи — як морські свинки: вони ані українські, ані комуністи (Ярослав Грицак). Руді мурахи, скоро лише відчули в хижі дух нових консервів, виставили навколо відкритої бляшанки варту. Якби раптом на їхній стежці поставити ще одну почату банку раґу, вони, певне, вдерлися б до хижі всім своїм мурашиним племенем. Чи ж є ще в світі ревніші комуністи? Вони й іспанця з’їли б (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Зрозуміло, ці люди — вони ж комуністи. Вибач, Надіє. Я знаю, що ти скажеш. Але вони завжди мали все, що хотіли, всякі товари, всякі привілеї, а тепер, як уже не можуть обдирати свою країну, вони хочуть перебратися сюди й обдирати нашу (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Андрію,— хвилюючись, сказала дружина,— скажи мені як комуніст комуністу: може, в тебе нездорові настрої? (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Та як ви смієте? — багровіючи, підвищив голос Єрмолкін. — Як ви смієте пропонувати мені таке паскудство? Я комуніст! — додав він і вдарив себе кулаком у запалі груди. <…> — А-а, комуніст, — скривилася дівиця. — Сказав би, що не стоїть, а то — комуніст, комуніст. Давити таких комуністів треба! — закричала вона раптом верескливо (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Історія багато чого пробачить комуністам, але назавжди припне їх до ганебного стовпа за пригнічення людського духу (Милован Джилас). Перед боєм: — Якщо я загину, прошу вважати мене комуністом. — А як ні? — А як ні, то ні]. Обговорення статті
Который –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий;
2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий;
3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь):
• берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко;
• века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни;
• в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?;
• в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї);
• в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?;
• война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й);
• в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось;
• в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше);
• дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли;
• дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив;
• изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся);
• источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості;
• король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося;
• которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис);
• которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?;
• который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.);
• который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?;
• который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі;
• кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́;
• который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь;
• который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший;
• который раз – вкотре;
• который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!;
• который час? – котра година?
которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?;
• лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас;
• люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс;
• материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́;
• многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися;
• надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли);
• обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув;
• общество, в котором… – суспі́льство, де…;
• положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди;
• постановление, в котором… – постано́ва, де…;
• принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…;
• произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но;
• река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись;
• с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х;
• страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо;
• такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий);
• тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий);
• у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися);
• условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця;
• цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне;
• человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить);
• эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́);
• эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…;
• это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся;
• я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський).
[І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. Обговорення статті
Лепёшка, (прост.) Лепёха –
1) корж, ко́ржик; (круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка;
2) (техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка;
2) (лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка:
• дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики;
• мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик;
• разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого);
• цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик.
[Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які,  як  балабушки,  але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). —   Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)]. Обговорення статті
Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті
Масса –
1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са;
2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́;
3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са;
4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́):
• бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са;
• воздушная маса – повітряна маса;
• двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом;
• критическая маса – критична маса;
• масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома;
• масса движущаяся – маса рухома;
• масса материальной точки – маса матеріяльної точки;
• масса неуравновешенная – маса незрівноважена;
• масса переменная – маса змінна;
• маса приведенная – маса зведена;
• маса присоединенная – маса приєднана;
• маса распределенная – маса розподілена;
• маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена);
• маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна;
• мышечная маса – м’язова маса;
• народные массы – наро́дні ма́си;
• собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й);
• сырковая маса – сиркова маса.

[О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)]. Обговорення статті
Машинерия – машинерія.
[— Тож дійшов переконання, що насправді всі наші нібито священні ідеї, ідоли й традиції вкупі з нібито невловними видіннями породжуються порухами людської машинерії, як-от породжується нею в тілі вітровий подув у ніздрях і в задній частині, піт і солона вода сліз, біла кров любощів, а також усілякі нечистоти й екскременти (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Частину ж машинерії покинуть, — бо ж завжди можна придбати на виплат нову, — і височітимуть над купами битої цегли та буйними хащами кошлатих бур’янів, вражаючи око, знерухомілі колеса, і здійматимуться заіржавілі бездимні комини поверх спотрошених котлів, упертих, збитих із пуття, очманілих, понад усіяною пеньками-віспинами сценою дощентного тихого спустошення — не ораною, не боронованою, помалу западаючись у червонясті захаращені яри під довгими тихими дощами осени й скаженими бурями в пору весняного рівнодення (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. Обговорення статті
Миноритарный – міноритарний, меншинний.
[У статті «Мічена карта: “Європейська хартія регіональних або меншинних мов”» в контексті українських реалій» (2008) Л.Масенко проаналізувала зміст офіційних документів 2006–2007 років, ухвалених рішень обласних і міських рад східних і південних регіонів України про надання російській мові статусу регіональної, чим довела, що «захисникам російської мови не йдеться про двомовність ані на регіональному, ані на загальнодержавному рівні, їм ідеться про збереження у східних і південних областях й подальше територіальне розширення російської одномовності, а разом з нею і стану провінційної постколоніальної асимільованості, культурної, розумової й економічної залежності населення України від Росії» (Л.Ткач)] . Обговорення статті
Новояз – новомо́ва, (рус.) новоя́з.
[Поряд із мовою як називанням світу воно продукує антимову як фальшування світу. Цю антимову, з легкої руки Оруелла, який зафіксував її розквіт і тріумф у тоталітаризмі ХХ ст., названо новомовою (І.Дзюба). Сама собою новомова супроводжує існування всіх суспільств, де правляча верства створює свою ідеологію з потреби обґрунтувати й увічнити державні священнодійства. Звичайно, тоталітаризм абсолютизує новомову і вперше робить її обов’язковою для всього суспільств, заганяючи адекватну мову в підпілля (І.Дзюба). У радянському тоталітарному суспільстві уніфікація мовного простору відбувалася в умовах жорсткого цензурного режиму, котрий встановлював не тільки «що писати» , а й «як писати». Держава, визначаючи передусім семантику слів і спосіб їх сполучуваності, втрутилася у внутрішню систему мови. Таким чином у CPCP було створено новий тип масової комунікації, який у лінгвістичній літературі називається по-різному: «новомовою» (це слово, запозичене з роману Джорджа Орвелла «1984», втратило своє образне значення і термінологізувалося), «советским языком», «тоталітарною мовою», «антимовою» (О.Калиновська). Це й є «новомова» — за термінологією Р.Барта, «енкратичний соціолект», тобто такий різновид національної мови, на боці якого виступає державна влада на противагу соціолектові «акратичному», опозиційному (О.Забужко). На Україні компартійна новомова набула ще потворніших форм, оскільки вона повністю калькувала російську, знецінюючи у такий спосіб уже не тільки слова, а й мову як таку. Український варіант радянської новомови добре охарактеризував Леонід Кіпніс: «У нас під осміювання з великоруського боку масово підпадають два об’єкти, дві мішені: 1. Суржик позбавлених мови робітників простої праці; 2. Явище, яке я називаю «ДУ — мова», тобто «Для українців — мова». Це версія української мови, створена працівниками засобів масової комунікації на догоду начальству, щоб обслуговувати частину агітпропсистеми, що зображувала «УРСР» і українську культуру. Визначальний фактор: ні начальство, ні самі ці працівники ні між собою, ні у своїх родинах не говорили, як правило, ні по-українському, ні, тим паче, на цій версії, бо нею говорити незручно. Вони створювали її не для себе, а буцімто піклуючись про нас. Епіграфом до цієї операції можуть слугувати слова (Постишева?): «Ми будемо робити українську культуру без українців». Фактичне призначення цієї версії мови — показувати свою слабкість при зіставленні з великоруською мовою — своїм першоджерелом» (Л.Масенко). В українській мові вживано й інші відповідники цього орвеллівського означення мовного офіціозу держави, мови – виразника її панівної ідеології, своєрідної офіційної езопівської мови, зокрема Радянського Союзу: ньюспік, мова тоталітарного суспільства, тоталітарна мова, дубль-новомова, радянський політичний жаргон, мова радянської бюрократії (номенклатури), радянізми як складник радянщини. Для яскравішої оцінності і підкреслення належності цього суспільного феномена передусім до радянського російськомовного офіціозу у сучасній українській мовній практиці вживають також російське вкраплення новояз, напр., номенклатурний новояз. Всі ці означення негативно заряджені, оскільки підкреслюють належність такої мови державному апарату примусу, обмеження свободи суспільного життя, суспільної думки (Є.Карпіловська). Свого часу французькі соціо-лінгвісти виробили симптоматичну концепцію «радянської мови», «langue soviétique». Оруелл називав це явище «new speak», польські вчені – «nowomowa», російські – «новояз». Це мова влади, яка стає владою мови, – мови перекинутих смислів, де брехня стає правдою, а правда брехнею, як вважали Патрік Серіо, Александер Бурмайстер, Ален Безансон (О.Пахльовська)]. Обговорення статті
Обосранный, вульг., груб. – обісраний.
[— Кирпу не гни, бо обісраний ти увесь… і я хочу знати, чи дуже ти смердиш ворожим духом. — Якби смердів, то на те є кадебе, — відповів я коротко (Р.Федорів). Ну от, Мартофляче, маєш клопіт, тепер ти щось повинен казати чи робити, чи, може, хай танцює, нічого з нею не трапиться, не з’їсть її акула, маму твоїх дітей, хай діється Божа воля, тому ти сидиш як обісраний, а вона благально дивиться на тебе, мовляв, кажи щось чи роби щось, як мені витримати ці її благальні погляди, ну знайди якийсь вихід, ти ж великий поет, ну що ти сидиш з язиком у дупі і розглядаєш порожню чарку, ти, борода і два вуха, здійсни нарешті вчинок, увесь світ дивиться… (Ю.Андрухович). Цей макоцвітний блазень також начепив на себе чорну маску, наче зібрався грабувати банк, наче український змопівець, що йде до церкви мирити бабусь із різних конфесій, надів, пришелепок, ту маску, а тепер лупає очима крізь прорізи на свого інтеліґентного братана, як обісраний (В.Шкляр). …ти казав їм, що вичерпавсь, виписавсь, надірвав свій мізерний талант, аж серце виперло грижею поміж ребер і висить там, мов порожня кобура арештованого генерала; ти казав заздрісним, жадним до корчів, як шибениця до прокльонів,— он стоїть собі дерев’яна, не добра й не зла, ніяка, байдужа, проста, стоїть і пантрує юрбу чекальним, незмигно-хитрим оком зашморга — ти казав те, чого від тебе ждали стільки збидлюжених літ, по електричках, по вокзалах, по всіх кутках безпритульності: ти таке ж бидло, як і вони; ти збидлярнів, просмердівшись злодухом, як їздовий силосом; вони добилися свого; стільки вганяли в помийниці, в ніщо, в нікчемство, переконуючи,— раз ти нікчема, то повинен мовчати й ховатися як обісраний,— стільки примушували знімати шапку, зрікатись князівства, постригатися в смерди, стільки дерли шкуру, мов вітер рубероїдні клапті з повітки, що тобі просто обридніла ця живодерня; чорнобалюйте!!!— віднині ти думатимеш про нетлінну душу (Є.Пашковський). Тома сидить, ніби обісрана, не наважується зі мною зустрітися поглядами (А.Дністровий)]. Обговорення статті
Одесса – (греч.) Одеса.
[Значно легше в Одесі бути новоросом, малоросом, радянською людиною. А от що значить бути українцем, і чи легко це, можна дати відповідь, лише мешкаючи довго в цьому «толерантному» місті (О.Музичко). Із впертістю, гідною будь-якого віслюка, місцева «інтелектуальна еліта», а вслід за нею інші кола громадськості, доводять іншу дату заснування міста — 2 вересня 1794 року. Уже понад сто років тому історики довели, що ця дата висмоктана із пальця першого історіографа Одеси Аполлона Скальковського і нічого спільного із реальністю не має. Менше з тим, досі привиди так званих попередників Одеси — згаданої вище Гавані Істріан, Джинестри, Кацюбіїва, Хаджибея блукають центром міста і не знаходять тут свого прихистку — «адєсіти» вперто відмовляють їм у визнанні (Володимир Полторак). На жаль, у 1980–1990-х роках на чудові землі Півдня України й насамперед в Одесу сунули десятки тисяч відставних замполітів, кагебістів, вертухаїв і сексотів, які після виходу на пенсію мали право селитися де захочуть. Нині близько третини населення міста складається з них та їхніх сімей. А що патологічна ненависть до всього українського була їхньою професійною звичкою, то й маємо те, що є (В.Рутківський). Одеса. Третя ночі. — Тук-тук! — Ой, а хто там? — Бандити. — Ой, а що вам треба? — Сто кілограмів вашого золота. — Ой, а сто десять? — Сто десять, так, сто десять. — Люсю, золотко, вставай,— за тобою прийшли …]. Обговорення статті
Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення:
• благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого;
• близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки);
• быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти;
• в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти;
• быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким;
• быть во враждебных отношениях – ворогува́ти;
• быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися;
• в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го;
• быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким;
• в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким;
• в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду;
• взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини;
• внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го;
• во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому);
• во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів;
• в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого;
• в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного;
• в процентном отношении – відсотково;
• враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча;
• вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти;
• вступить в любовные отношения – зазна́тися;
• вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися;
• в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною;
• высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим;
• в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…;
• завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки;
• иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го;
• имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого;
• любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки;
• международные отношения – міжнародні відносини;
• между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности;
• мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода);
• на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити;
• небрежное отношение к – недбале ставлення до;
не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний;
• непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана;
• нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́;
• несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́;
• ни в каком отношении – аж ніяк не;
• никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати;
• ответное отношение – відпис;
• отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо;
• отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки);
• отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння;
• по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого;
• почтительное отношение – шаноба до кого;
• при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…;
• при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися;
• производственные отношения – виробничі відносини;
• процентное отношение – відсоткове відношення;
• разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися;
• разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир;
• стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́;
• это не имеет отношения к делу – це не стосується справи;
• это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що…
[Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Отображение – (несов.) відбивання, (сов.) відбиття, (результат) відбиток, (матем.) відображання, відображення:
• отображение в зеркале – подоба (відбиток) в дзеркалі, віддзеркалення.
[— А мені, — звірявся Зенон, — над усе до вподоби — втіха, потайніша за Вашу, втіха, яку дає тіло, подібне до мого, що у своїй наготі стає ніби дзеркальним відображенням мого втішання, вільне від зайвини штучного розпалу жаги кривляннями куртизанок, мережаними нічними сорочками Синьйори Лівії чи маніжками Панії Лаури; я дорожу зв’язком, що не прикривається лицемірним прагненням продовжити рід людський, а народжується із жаги й минає з нею, і якщо до неї домішується трохи кохання, то це почуття я не запозичую з ритурнелів, що в усіх на устах… (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Ти хочеш сказати, ще там видно його віддзеркалення. — Не віддзеркалення, а сам місяць. — Ізабела дивиться на мене. — Віддзеркалення… а що це таке? — Відбиток у дзеркалі. Віддзеркалюватись можна у всьому з гладенькою поверхнею. У воді теж. Однак не бути в ній  (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка)].
 Обговорення статті
Парапет – (итал.) парапет.
[Хлопчики й діти повилазили на парапет й обсіли й обстали його од краю до краю. За парапетом уся гора була ніби обсипана людськими головами, бо люде лізли з Подолу вгору, неначе сарана (І.Нечуй-Левицький). … Син сонячного Палермо чи, може, Венеції — син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, — обвів сонце, й увесь світ, і це чуже, незнайоме місто невидющими очима й опустився на парапет (І.Багряний). Це сотворила одна істота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, і якось не можна забути моменту, коли Лена схилилася на низький, широкий парапет зі сірого, порослого мохом каменю, що відділяв нас від зарви, а я стояв зліва побіля неї і правою рукою пригорнув її до себе, ніби захищав її від тієї могутньої перед нами стихії простору (У.Самчук). Ядра з тріском ударялися в кам’яні стіни фортеці, у вежі, у бійниці, в кам’яний  зубчатий парапет і з хуркотом розсипалися на дрібні скалки (В.Малик). У круговерті снігу сердито вдарила об камінь річка, — аж парапет здригнувся, — і застогнала з болю а чи з розпуки… (Василь Шевчук). Шокований, Джез подивився вниз, на баржу, яка була просто під ним. Звідти на нього вирячилася стара жінка. Він тямив, що вона бачить — середніх років чоловік стовбичить над нею на парапеті, спустивши штани нижче колін і обома руками стискаючи своє причандалля. Вона вирячила очі ще дужче, роззявила рота, підняла правицю і вказала на нього. А тоді заверещала (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Перебраниваться – (с кем) перела́юватися, ги́ркатися, гари́катися, пересварюватися, перекоря́тися, переко́рюватися, (сориться, ещё) гризтися з ким.
[А в корчмі бондар Назар Попелуха п’є горілочку і перекоряється з Гершком за якісь обручі на діжку (М.Вовчок). Зачали лаятись, перекорюватись (Сл. Гр.). Мася з Орисею гиркались, — та каже: «тобі жениха пришле архирей», а та каже: «тобі» (А.Свидницький). Я здогадуюсь, що старий знову чогось не помирився із сином і навіть у свят-вечір знайшов час гарикатись. А потім, дивись, і сусідам піде жалітися, що його сякий не такий розумець не має в голові олії (М.Стельмах). Хоча наша качка й однокрила, та своєю сміливістю і тямущістю дивує всіх вуличан. Весною, коли повиводяться курчата, вона весь час клопочеться біля чужого виводка. А побачить десь ворону, то так уже пересварюється з нею та накостричується одним крилом і шиєю, що чорнокрила дзьобаха зо зла каркне і полетить далі шукати здобич (М.Стельмах). — Так пристройте мене в якійсь конторі чи до якоїсь кумерції. Я й сам не хочу в лісі трубити з вовками та гризтися з рідним батьком (М.Стельмах). Їли вперше за ці п’ять днів навчання мирно, не гиркалися,  якщо  хтось там комусь підбив ненароком ложку чи  зачепив  ногою  під  столом (Гр.Тютюнник). Але, як це буває в хорошій сім’ї, яка хоч і пересварюється, та все ж не забуває, що вона — кровна рідня, — стан гострої неприязні існував недовго (Г.Тютюнник). Жінки́ перела́ювались через тин (АС). Іноді сперечалися, але потім приймали і протилежний погляд. Ніколи не гиркалися. Вони жили красиво (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Переливающийся – що (який) переливається (міниться, грає, леліє), перели́вний, переливчастий, мінливий.
[Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось блакитне холодне сяйво, обгортало мокру землю, переливалось на змочених росою плугах, блищало по лемешах та мокрих рогах волів, що, лежачи оддалік, тихо румигали (М.Коцюбинський). Вона сиділа, сперши голову на руку, і, здавалось, дивилась на море, що було неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом, гороїжилось грізними бурунами і все частіше доплескувало туманеним поглядом (Л.Українка). В ту мить йому воскресало давнє почуття незмірності вночішнього степу, завмерлого спокою рівнин під неозорим мінливим небом, що він споглядав самотньою дитиною з захватом і тремтінням (В.Підмогильний). Скільки раз я бачу, як зоря цвіте, як на небі грають фарби переливні (В.Сосюра). За левадою на пагорбі вже матово димиться місячне сяйво і під ним оживають переливчастим блиском плями найбільш влежаних снігів (М.Стельмах). Ранок здавався чашею, повною веселощів та легкого туману. Побіля себе Енн уздріла нове диво: щойно розгорнуті троянди в краплях чистої роси. Переливчастий щебет птахів на великому дереві просто над нею цілковито відповідав її настрою (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)]. Обговорення статті
I. Пересыпать, переспать –
1) (слишком много проспать) пересипля́ти, пересипати, переспа́ти;
2) (переночевать) переспати, (ещё) переночувати;
3) (вступить в интимные отношения, один раз или в случайной ситуации) переспати:
• переспа́ть где, у кого – переспа́ти де, в ко́го;
• переспать с кем-либо – переспати з кимось.
[— І ти туди, стара карга! Нема того, щоб хазяїнові піддобритися. Може, він переспав дуже, — не ке послати яку молоденьку дівчину його розбудити. — І нащо дівчину посилати? Такі тепер і дівчата настали? І збудити не зугарні. Нема й краще, як баба збуде — ні струсне, ні злякає (П.Мирний). Переспа́в, того́ й голова́ боли́ть. Він лю́бить спа́ти — хоч кого́ переспи́ть (АС). Десь далеко, в невідомому світі, зачинається шум… І то ще не шум, а шепотіння землі, шерхіт сухої трави, шелест пожовклого листя. Ти прислухаєшся: може, переспав і тобі шумить в голові? (В.Близнець). Певний період у молодих письменників був один сюжет: пішов у ресторан, зустрівся з вродливою дівкою, попили, покайфували, завів дівку додому, переспали, і на тому кінець (А.Дімаров). І лише тепер вона зателефонувала мені й сповістила, що мусимо розлучитися. І тут, власне, я почув про себе те, про що ніколи не здогадувався: я зеленого поняття не мав, що я бабій, що волочуся за кожною спідницею, що переспав з усіма її колєжанками і хтозна, чи не грав також її маму, але ось нарешті я можу влаштувати собі ідилію з… тут вона перерахувала з півдесятка колєжанок, котрих я не тільки грав, але й мріяв пошлюбити (Ю.Винничук). Так складно знайти своє кохання у світі фальші, брехні і вічної гри. Де кожний третій — наче твій, а потім виявляється ні, як тільки переспали. Де всі такі зразкові актори і актриси, що аж захоплює подих від правдивості їх гри. Де чоловіки вже так деградували, що носять жіночі сорочки і штани. А жінки так захопилися чоловічими справами, що змужніли і по-військовому вишкалилися, що ладні навіть змінити стать, тільки б чоловікам нічого не віддавати. Я шукала своє щастя, і воно мене знайшло. Спочатку я думала, що це Петро, та виявилося, що щастя в іншому місці жило, їло, пило, кіз пасло (Палагея Кукуй). Дружина з нього збиткувалася. Це було кепсько. А тепер він сам із себе позбиткувався. Вона переспала з іншим. Потім він теж із нею переспав. Як він міг? Як він міг займатися сексом із власною дружиною після того, як вона переспала з кимось іще? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Лише після численних умовлнь, пригощань фруктовим соком у якійсь кондитерській, кількох відвідувань ресторанів та дискотеки біля річки вона згодилася переспати з ним у якомусь готельчику неподалік водоочисної станції і щойно тоді взнала, чий він він син (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Ліза — жінка, як кажуть, розкішна, і я знаю чимало людей, які охоче заплатили б кілька мільйонів, щоб кожного ранку бачити таку картину. Я теж залюбки дивлюся на неї, але мене дратує, що ця ледача жаба, яка тільки опівдні виповзає з ліжка, так безсоромно впевнена в своїй принадності, їй ніколи не спадає на думку, що не кожен так одразу й захоче переспати з нею (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Уже надворі, стоячи на тротуарі, Вулф потиснув мені руку та сказав переспати із цією думкою, я аж підскочив, бо якраз дивився на Сарині сідниці. Зрозумівши, про що насправді йдеться, я пообіцяв, що пересплю, і з ввічливості запитав, як з ним зв’язатися (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). 1. — Сама не знаю, чого він до мене ходить: прийде, переночує і піде. 2. — Як ти міг переспати з Одаркою, вона ж страшна! — І сильна … 3. Переспав з бідою. Біда народила купу дрібних неприємностей]. Обговорення статті
Повезти, разг. – пощасти́ти, поталани́ти, повести́ся, пофорту́нити, спосу́дитися, попайди́ти, (образно) піти́ руко́ю кому́ в чо́му, з чим; (рус.) повезти:
• повезло кому (разг.) – пощастило (поталанило, повелося, пофортунило, попайдило, (рус.) повезло) кому; мав (мала, мало) щастя хто; (образн.) пішло рукою (пішло в руку) кому, масть пішла.
[Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою (Н.п.). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.Коцюбинський). — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду й далі по їй… (М.Коцюбинський). — З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І.Нечуй-Левицький). А тим часом бурлаки були вже далеко од Стеблева. Йдучи шляхом темної ночі, вони все бідкались, що їм не спосудилось добре оддячить своєму панові (І.Нечуй-Левицький). Мені попайдило (Сл. Гр.). До переміни місць такі охочі. Всі ті, кому в житті не повелось (Є.Плужник). Хата гула <…>, кожному хотілося розповісти, що з ним трапилося, як він мудро та хитро виплутався, чим йому повезло (Г.Хоткевич). Проте на Зоську він не брав жодних намірів і міркував навіть, що через неї йому, може, пощастить познайомитись ще з кимсь і отак розірвати вузькі пута відлюдності й уяви, що вже починали його душити. З такими думками він висякався й постукав у двері, що їх дівчина сама й відчинила (В.Підмогильний). Зайцеві повезло тоді. Але чи й йому тепер повезло б на цій станції винести головою шиби й вирятуватись? (І.Багряний). — Оце сам аж стільки назбирав красноголовців? — недовірливо округлив свої хитрі очі. — А за що б я найняв помічників? — запитав і я, гордо тримаючись на своїй коняці. — Ти ба, як пофортунило, — Юхим притримав коняку і поліз до мого бриля, потім одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвідчитися, чи нема в грибах червлятини (М.Стельмах). Діда Шевчика з ними не було. Йому ще звечора не поталанило, і він, програвшись до цурки, з досади ліг спати. Не пофортунило йому і з місцем для спання (В.Малик). Його життя, яке він спланував після закриття магазину, скінчилося. Із ним самим покінчено. Тільки справу ще не доведено до кінця. Але як тільки він зможе протриматися за межами туалету довше, ніж на п’ять хвилин, він щось із цим вирішить. Може, стрибне під поїзд. Втретє пощастить (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). — Та й моя ж така думка,— одказав Санчо,— тільки навряд, чи вашій милості пощастить розмовитись із нею чи побачитись десь на вигоді, щоб благословення взяти, хіба що поблагословить вас через загороду з товарячого двору, де я бачив її першого разу, як ото носив їй цидулку про вибрики та витворки, що ваша милость витворяла в самій щирині Моренських гір! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Нарешті моєму бідному чоловікові повезло… Коли рили йому могилу — наткнулися на нафту. 2. «Перебудовні часи». Міліціонер совістить молоду повію: — Ну як же так? Ваш батько — професор, мати — доцент, а ви стали валютною проституткою?!  — Не повірите — просто пощастило!]. Обговорення статті
Познакомиться –
1) познайо́митися, зазнайо́митися, признайо́митися, спізна́тися, пізна́тися, зазна́тися, зізнатися, запізна́тися, обізна́тися з ким, з чим, спізнати, пізнати кого́, що, (о мног., со мног.) (редко) позазнайо́млюватися, позазнава́тися з ким;
2) (ознакомиться) ознайомитися, (познать) зазнати:
• познакомиться друг с другом – познайо́митися оди́н з одним;
• познакомиться з горем – зазнати горя (лиха).
[Найбільше я зазнайомилась у селі Непроходи-ліс, де ми оселилися, з Степанидою та з Катериною, двома молодими солдатками (Г.Барвінок). Лушня встряв у шинки. Там він зазнався з Матнею і Пацюком (П.Мирний). Шевче́нко познайо́мився з Куліше́м р. 1848 (Б.Грінченко). Хоч це, бачте, трудно, а я таки вам радитиму з Меласею признайомитися, бо вона Розумна дівчинка і багато дечого знає й така ласкавенька, що й вас дечого навчить.  (М.Вовчок). Тоді́-ж і з Сучко́м зазна́вся ду́жче (Б.Грінченко). З людьми́ спізна́вся (Л.Глібов). Там пізна́в сестру́ його́, Га́ню (І.Франко). — Хе-хе-хе! — сміється Хо під вікном, де лежить хлопець. — Хе-хе-хе! І жаль бере, і від сміху не можна здержатись! Смішно, коли причиною страху бува лиш розпалена уява, а жаль… Бо хто раз спізнається з почуттям страху, не хутко зможе відкараскатися від нього… Зросте дитина, змужніє, і багато сил, вартих кращої долі, змарнує на боротьбу зі страхом, та ще добре, як переможе!. Шкода сил, шкода часу… (І.Франко). В Кутах я мушу зложити візиту п. Стефановичевій, — ми з нею пізнались в Буркуті (Л.Українка). — Я запізнався з ними, може, перед трьома місяцями. Деякі приходили до Опеньковець до читальні, а з декотрими запізнався в місті (Л.Мартович). Хоті́ла спізна́ти село́ (О.Кониський). 1. Учора з такою дівчиною познайомився!.. — А телефон хоч узяв? узяв… Диви, який крутий. 2. — Тату, познайомся, це — Катя. Вона буде жити з нами. Вона не п’є, не курить і взагалі дуже хороша дівчинка. — Добре, з нею вже зрозуміло, а ти хто такий?]. Обговорення статті
Покоряющий – що (який) скоряє (підкоряє, покоряє, упокорює, зневолює, зачаровує тощо), (чарующий) чарівний, (пленяющий собою) чарівник.
[— Я скучив за нею, скучив за Києвом. Стояв коло шибки в вагоні й дивився — він широко лежить, як величезний краб. І будинки здаються картонними на горбах. Великий, чарівний! Коли зійшов з вагона, коли відчув під ногами його грунт, коли побачиз себе в ньому — я затремтів (В.Підмогильний)]. Обговорення статті
Посреди, посредине, (разг.) посередине, (прост.) посереди, посерёдке, посредь, (диал.) посередь –
1) (нареч.) посередині, насередині;
2) (предл. с род.п.) серед, посеред, посередині, (разг.) насеред, насередині; (промеж) проміж:
• посреди́ города – серед (посеред), насере́д міста;
• посреди́ лесов и болот – сере́д лісі́в і болі́т.
[Дорогою додому всі три йшли поруч. Юзя посередині (Л.Українка). Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка (М.Коцюбинський). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тухольські громадяни, видячи її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи: — От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! (І.Франко). Кімната була велика, але звужена навалою речей, що давали посередині тільки місцину на маленький ломберний столик, який правив тепер за їдальний і здавався крихітним проти своїх велетенських сусідів (В.Підмогильний). Причісує Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика. Нічого не каже їй, але невимовлені слова тремтять, подібні до сполохів, насередині грудей: «Квітко моя!» — і неозначиме почуття обкинулося, ніби передвістя з болями; не знати, що, крім них, прийде (В.Барка). Село посеред тиш, ти — мов на хвилях човен. Ти мрієш, множишся, збігаєш по воді. Тоді було насниш, а сниться загадкове, а щастя віриться, і вічно ждеш біди (В.Стус). …вириватись не було куди, скрізь були комсомольські збори, політзаняття й чужа мова, туди — як чотирилітньою на дзиглик насеред кімнати, розказати дядям і тьотям віршика, — можна було виходити тільки на те, щоб дзвінким магнітофоном видати їм від них таки й вивчене, і тільки в цьому був гарант безпеки… (О.Забужко). Він узяв у руки зошита, розгорнув десь посередині і, прочитавши кілька рядків, зареготався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Отож посеред горища, куди крізь латану покрівлю зорі вночі зазирали, стояло вузьке, мульке, убоге й непевне ложе Дон Кіхота, а обік нього Санчо послав собі мату очеретяну і вкрився ковдрою, вірніше грубим валов’яним рядном (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Приспущенный – трохи спущений, (разг.) приспущений:
• приспущенный флаг – трохи спущений (приспущений) прапор.
[За кілька днів (а головним чином ночей) вона все-таки покинула це місце назавжди (четверо гуцулів несли за нею її манатки полонинським схилом униз, потім білий газовий шалик востаннє майнув з-поміж перших дерев пралісу, як верхня половина приспущеного національного прапора) (Ю.Андрухович)]. Обговорення статті
Распадок, распадина – розпадина, розпадок, (ещё) щілина, прощілина, розколина, (диал.) розпалина, (овраг) виярок, вибалок.
[На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (І.Нечуй-Левицький). Кам’яні шпилі яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель, а ліси по схилу гір чорніли, немов спалені (М.Коцюбинський). В щілині поміж горами летів в долину потік (М.Коцюбинський). Дно виру завалене колодами дерева, які повінь повбивала з величезною силою в скельні розпалини (І.Франко). Темно було у печерах зовсім, і холод свіжий понімав. Де зверху у гороізу розпадину сонячний промінь ронив сяющу стягу (М.Вовчок). Тут не побачиш води цілими тижнями, а коли нападеш на неї, вона проритими нею вузенькими рівчачками зникає в прощілинах гір (Олесь Досвітній). Сутінки спускалися швидко, ніби змагаючись із старим Сірком, щоб не дати йому завидна дійти до зручного місця для ночівлі, не дати йому до темряви пройти становик і спуститися в якийсь розпадок, де б тік, такий бажаний для змучених мандрівників, благословенний струмочок чи ключ (І.Багряний)]. Обговорення статті
Рука – рука:
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
• большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
• большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
• брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
• брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
• брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
• быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
• валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
• вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
• в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
• в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
• выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
• выдать на руки – видати на руки;
• выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
• гулять по рукам – по руках ходити;
• давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
• дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
• дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
• держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
• держать чью руку – тягти за ким;
• живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
• зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
• играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
• из верных рук (узнать) – з певного джерела;
• из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
• из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
• иметь руку – мати руку (зару́ку);
• как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
• как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
• к рукам прибрать – до рук прибрати;
• левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
• легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
• ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
• марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
• мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
• набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
• навострить руку – наламати руку;
• на все руки – до всього здатен;
• на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
• наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
• на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
• на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
• на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
• на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
• не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
• не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
• обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
• обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
• одной рукой – однією рукою; одноруч;
• опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
• опытная рука – вправна рука;
• отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
• отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
• от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
• от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
• отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
• передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
• подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
• под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
• под горячую руку – під гарячу руч (руку);
• подделать руку (о почерке) – підробити руку;
• под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
• под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
• под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
• показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
• попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
• попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
• по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
• по рукам! – згода!;
• по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
• правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
• прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
• прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
• приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
• пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
• просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
• проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
• рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
• рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
• рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
• рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
• рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
• руки вверх! – руки вгору (догори)!;
• руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
• руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
• руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
• руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
• руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
• руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
• рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
• рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
• руку приложить – рукою власною розписатися;
• сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
• своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
• своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
• связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
• скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
• с легкой руки – в добрий час;
• сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
• смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
• собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
• сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
• с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
• средней руки – пересічний (посередній, помірний);
• с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
• с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
• с руки – під руку;
• с рук на руки – з рук до рук;
• сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
• тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
• ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
• узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
• умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
• ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
• ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
• ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
• холодно рукам – холодно в руки;
• человек с отвисшими руками – вислорукий;
• чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
• щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
• языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?]. Обговорення статті
Сердце –
1) серце, (шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:
• большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
• брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
• всем сердцем – щирим серцем, щиро;
• в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
• держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
• доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
• как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
• каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
• камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
• куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
• не по сердцу – не до мислі;
• от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
• отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
• от доброго сердца – з (від) доброго серця;
• отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
• от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
• порок сердца – вада серця, серцева вада;
• принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
• пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
• разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
• растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
• с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
• сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
• сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
• сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
• сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
• сердце моё! – серце (серденько) моє!;
• сердце надрывается – серце крається (надривається);
• сердце на ладони – душа навстіж;
• сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
• сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
• сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
• сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
• сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
• сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
• скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
• срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
• с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
• с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
• с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
• это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка]. Обговорення статті
Солнцезащитный – протисонцевий, протисонячний:
• солнцезащитные очки – протисонцеві (протисонячні) окуляри;
• солнцезащитный козырёк – протисонцевий козирок, (в домах, ещё) дашок.
[З під свого протисонцевого капелюха визирає іронічно і намагається жартувати. Вона нагадує мені нашу країну: на непевних ногах, але з усмішкою Україна все ж таки виповзає до Європи і чим далі – тим упевненіше (Ю.Луканов). Коли вона зняла дорогі протисонячні окуляри і сіпнулася мене поцілувати, як давню приятельку, я гонорово витримала дистанцію, відверто натякаючи, що ніколи не пасла з нею свиней. — Не чекала? — Аніта згорнула свої порожні обійми, зовсім не знітившись. Як з гуски вода (В.Шкляр). Що таке сонцезахисний? Це щось, що від чогось захищає сонце? Сонцезахисний крем розмазується по поверхні Сонця? Сонцезахисні окуляри надягаються на це космічне світило? Ні, це все призначено, навпаки, для захисту від шкідливої дії сонячних променів (Краєзнавець). Лікар розвів руками в рукавичках. Із-під складок каптура блищали його протисонячні окуляри фірми «Персол» (Л.Кононович, перекл. Жана-Крістофа Ґранже). Спідниця в неї була коротесенька, ноги довжелезні й засмаглі, а коли вона підняла протисонячні окуляри до волосся з білявими пасмами, Саллі побачив її очі. Вони були великі, блакитні і якісь стривожені (С.Берлінець, перекл. Стівена Кінга)].
 Обговорення статті
Старатель –
1) (устар.) дбайливець, піклувальник, дбаха, (редко) старатель;
2) (горн.) старатель, (золотоискатель) золотошукач.
[— Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Хай би там що,— заперечив Санчо,— умів брати, умій і віддати, як Бог тобі дбаха, будь і пізня птаха, не ноги кендюх носять, а кендюх ноги, краще Боже спомагання, як те раннє уставання, лежи, небоже, як Бог поможе (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Критику не пасує роля старателя, що, блукаючи поетичними пустелями, вимиває кілька піщинок, які тільки на колір здаються щирим золотом (В.Стус). Така вже її доля — доля поетеси-принцеси, інфанти, якій ніколи “не вирости з бантів”, не насолодитися рожевими снами, якій судилося до смерті “шукати казкові скарби у місті журби, боротьби і злоби”, бути вічним злотошукачем, старателем на річці життя, котрий вимиває із золотоносного піску мови іскрометні злитки метафор, епітетів, алітерацій (М.Жулинський). Шукай, вишукуй, рукава підкочуй. Цікався вмістом золота в крові, Як є, викачуй, золотошукачу. Лиш де твоя білесенька душа? В пустелі людній голос надриває?.. Та повен ківш, і ллється кров з ковша, І золота пропасниця триває… (Петро Скунць). — Звинуватили мене в усіх -ізмах, з націоналізму починаючи. Клекотіли настільки пристрасно, що я вже й сам був готовий повірити в ту ахінею: «бандерівець», «сіоніст», просто «ворог народу». Все те можна було б сприйняти як тему для ще однієї гуморески (доповнення до моєї повісті), якби не пропозиція занадто запопадливого дбайливця, ревнивця «чистоти рядів»: поставити перед деканатом питання про відрахування автора «чорнухи» з університету (А.Морговський). Скінчилася золота лихоманка. А з нею і процвітання. Поселення, зановані старателями, поступово знелюдніли, доки не лишилися самі руїни. Забравшись геть, вони лишили по собі звичку до дешевого спиртного, а також венеричні хвороби, що подесяткували корінні племена. Мали минути довгі роки. Аби неосяжні ліси оговталися від ран. Завданих численними несамовитими розкопками (І.Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи)]. Обговорення статті
Сходность, схожесть, разг. – схо́жість, поді́бність, підхо́жість; слу́шність, ви́гідність, поці́нність, присту́пність.
[Якийсь час Мері дивилась на картину мовчки. Вона просто не знала, що говорити; вона була вражена, вона була у скруті. Вона сподівалася побачити шедевр кубізму, а перед нею було зображення людини й коняки, не тільки розпізнаваних як такі, але намальованих із просто зухвалою схожістю (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі)].
 Обговорення статті
Таракан – (энтом.) тарган:
• у каждого свои тараканы в голове – у кожного свої таргани в голові.
[Тоді ставало знов тихо, під лавками пищали миші, що вже перебирались на зиму до хати, та таргани шаруділи у миснику (М.Коцюбинський). В хаті не держав і кусника хліба, боячись розвести мишей та тарганів, а ще й інстинктивно здогадуючись, що вживати їжу, як і викидати її, не личить у кімнаті, де працюєш і спиш, і що цивілізація в невпинному поступові створила для цього місця громадського користування, яких вага не однаково зрозуміла для обох процесів, дарма що істотою вони рівно вартні (В.Підмогильний). Патриції лежали в три поверхи, виставивши три шереги надьогтьованих чобіт, позв’язуваних мотузками черевиків, лаптів і так репаних п’ят. Четвертий поверх становили ті, що підлазили під нижній піл і вмощувалися просто на бруднющій, вічно мокрій підлозі, мавши достатні причини не дертися нагору, а залазити, мов щурі або таргани, в нору (І.Багряний). Згадую камеру челябінської тюрми з натовпами тарганів по стінах; надивившись на них, я чув, як свербить усе тіло, і потім – новосибірська пересилка, перебута разом з В. Хаустовим, страшна іркутська тюрма – мене вкинули в камеру з бічами-аліментщиками: вошиві, брудні, отупілі, вони розносили дух периферійної задушливої волі, від чого хотілося вити вовком: виявляється, і так можна жити, і так мучитися тюремною скрутою (В.Стус). А таргани в голові дівчини не зникли, а заховалися, загубилися в тумані сумнівів і мрій. Той що шукає себе усюди, не знайде ніде. Колись на побляклу вже з часом фотографію подивиться стара жінка і посміхнеться, хоча дівчина і плакала над нею. Ці посмішки з фотокартки ще будуть здатні розсіювати темряву. Жінка заплаче, але не від образи, а від спогадів, сумних і щасливих. А таргани в її голові ще досі шукають один одного в тумані згадок і сумнівів (з інтернету). Мільт поглянув на мене так, наче я був її улюбленим тарганом, не більше (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Ауреліано миттю пояснив, що таргани — найстародавніша на Землі крилата комаха і вже в Старому Завіті згадується, що їх б’ють капцями, однак проти цих комах усі засоби знищення виявились недієвими — від посиланих бурою скибочок помідора й аж до борошна з цукром; тисячу шістсот відомих науці видів тарганів з давніх-давен переслідують вперто й нещадно; за всю свою історію люди не нападали так люто на жодне інше створіння, включаючи самих себе, і, сказати правду, потяг знищувати тарганів слід було б віднести до таких притаманних людині інстинктів, як розмноження, причому інстинкт таргановбивства непереборніший і виражений набагато чіткіше (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — На вулиці мінус 25, а дівки всі без шапок!? — Тарганів виморожують]. Обговорення статті
Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна.
[Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!]. Обговорення статті
Траханье, прост. – трахання, трах, (перепихон) перепихання, перепих, (образн.) грання, відгойдування.
[Сосюра надзвичайно химерний у своїх спогадах, подумати тільки — чувак пройшов усю громадянську, воював на кілька фронтів, уцілів, що найголовніше, і про що потім пише у мемуарах? — якийсь безкінечний трах із сестрами-жалібницями та відповідальними політпрацівниками (ок, із політпрацівницями, ясна річ, нічого такого за Володимирем Миколайовичем, здається, не спостерігалось), якісь постійні соплі з того приводу, що десь там, у сонячному Донбасі, на нього чекає його молода незайманна Лілі Марлен, невизначеність політичної платформи й ідейної програми (те, що він за світову революцію, його жодною мірою не виправдовує — всі за світову революцію), порожняк, одним словом — жодної тобі яскравої батальної сцени з м’ясом і кишками, намотаними на колеса червоних панцерників, жодного виписаного портрета бійців і старшин, із послужними списками і зарубками на прикладах снайперських гвинтівок… (С.Жадан). Вона весь час тяжко зітхала: «Ах-ах-ах!» — отже, йшлося там, мабуть, про старе добре відгойдування (О.Буценко, перекл. Е.Берджеса). Трах допомагав гаяти час (І.Стронґовський, перекл. Чака Палагнюка). Уявляв, що на мені лежить Жулі, цілком певен, що любовні ігри з нею проймали б душу, були б набагато бурхливіші й далеко не такі буденні. Замість того, щоб ламала кості втома, розморювала парнота, дошкуляли крапельки поту… замість того, що позначають вульгарним словечком «перепихання», була б розжарена до білого, таємнича, приголомшлива пристрасть (О.Король, перекл. Д.Фаулза). — Я непокоїлася через тебе, — промовила вона. Та насправді їй був потрібен швидкий перепих, тож він зробив усе, що міг, і вона задоволена, але серця до цього не доклав, і це мало бути помітним (Н.Михаловська, перекл. М.Етвуд)]. Обговорення статті
Трахаться, трахнуться –
1) (разг., ударяться) трахатися, трахнутися;
2) (вульг., совершать половой акт) трахатися, трахнутися, шморгатися, штрикатися, шворитися, жаритися тощо;
3) (жарг., несов., выполнять нудную работу) трахатися, довбатися, довбтися.
[На великій донецькій станції, шумливій, людній, переповненій евакуйованими жінками та дітьми, хлопці під час зупинки стали свідками бурхливої сцени: біля одного з вагонів почули ґвалт, крики, кинулись туди, і в цей час просто перед ними, злетівши звідкись згори, раптом трахнувся об настил перону чийсь тугий чемодан, трахнувся, репнув, а з нього — грошей купа! (О.Гончар). Піська не вулиця: потрахається і стулиться (О.Ульяненко). Особливо лютилась, коли ставний (симпатичний, все ще нецілований) киянин «розпинався про земне призначення людини, діалектичну природу гріха і тому подібну трахомудію – замість того, щоб трахатись» (А.Морговський). Правду кажучи, я хотів з нею трахнутись, але не тут, де було повно підглядачів (А.Мухарський). …вперше на віку затоварена по саме нікуди, вперше по-журнальному вистроєна, аж самій од себе заперло дух перед дзеркалом (і так сорок три рази!), — ти впала в нестерпний, ядучий стид, ти відчула себе типовою совковою проституткою, що трахається в готелі за пару трусів… (О.Забужко). Жарилися мовчки. На піку вона лише промовила: ах, нарешті я тебе маю (О.Микитенко, перекл. М.Пантича). «Я траїхаюсь, отже, існую», — написала вона на першій сторінці «пінгвінівського» видання «Міркування про метод» Декарта, задоволена своїм іконоборством» (Ярослава Стріха, перекл. Кейт Аткінсон). Чоловік лягає до жінки в постіль. — Іване, я втомилася, у мене голова болить. — Ну ти як хочеш, а я буду трахатись!]. Обговорення статті
Трахать, трахнуть, оттрахать –
1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути);
2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити.
[Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Після чого Ван Норден починає порати її так, немов у нього відкрилося друге дихання, точнісінько як старий козел. Він такий упертий хлопака, що радше зламає собі роги, ніж здасться (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. Обговорення статті
Тростник – очерет, (ещё) трость, (одна трость) очеретина, (сахарный) тростина:
• сахарный тростник – цукрова тростина.
[Людина є тільки тростина, найслабша у природі, але це тростина, що мислить. Щоб її розчавити, не треба озброюватися цілому всесвітові: одного випару, однієї краплі води досить, щоб її вбити. Але якби навіть усесвіт її розчавив, людина була б усе ж чимсь значно шляхетнішим, ніж те, що її вбиває, бо вона знає, що вмирає, і знає про ту перевагу, яку всесвіт має над нею. Всесвіт же про це не знає нічого (А.Перепадя, О.Хома, перекл. Б.Паскаля). Коли суботнього вечора вони вирушили до міста, місцеві чоловіки змагалися наввипередки, хто більше виставить Арне пива та рому, а місцеві жінки вилися довкола нього, наче бджоли, що злетілися на мед. Між Люком та Арне було багато схожого. Обидва марнославні, вони були об’єктом жіночої цікавості та захоплення. Але на цікавості та захопленні все й закінчувалося. Їм нічого було дати жінкам: вони все віддавали тростині (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Новини трансгенної інженерії. Науковці схрестили папугу і цукрову тростину. Тепер цукор сам говорить, скільки його класти в чай]. Обговорення статті

Запропонуйте свій переклад