Знайдено 18 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Паралле́льно – парале́льно, рівнобі́жно з чим, рівноле́жно з чим. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Параллельный – парале́льний, рівноле́жний, -а, -е; -но – парале́льно, рівноле́жно. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Параллельный – паралельний; рівнобіжний. Параллельно с чем – паралельно, рівнобіжно чому, до чого. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 
Механизм – механі́зм (-ма); • м. движущий – м. руші́йний, рухови́й; • м. двойного действия – м. подвійночи́нний; • м. для под’ема – м. підійма́льний; • м. загрузочный – м. завантажни́й; • м. задерживающий – м. затримни́й; • м. запирающий (масленника) – м. запірни́й; • м. защелкивающий (храповой) – м. заскочни́й; • м. интерференционный – м. інтерференці́йний; • м. капсельный – м. ка́псельний; • м. коловратный – м. коловоро́тний; • м. кулиссный – м. кулі́сний; • м. лентопротяжный – м. стьожкопосувни́й; • м. ленточный – м. стьожкови́й; • м. мотальный – мотови́ло; • м. непрерывно-действующий – м. безпере́р(и)вно-чи́нний; • м. параллельно-кривошипный – м. рівнобі́жно-корбо́вий; • м. передаточный – м. переда́тний; • м. питательный, мук. – м. подава́льний; • м. под’емный – м. підійма́льний; • м. простого действия – м. звича́йного чи́ну; • м. прямолинейно-направляющий – м. прямоліні́йно-напрямни́й; • м. пусковой – м. пускови́й; • м. разобщающий – м. розлучни́й; • м. распределительный – м. розподі́льчий; • м. разцепляющий – м. розчіпни́й; • м. рулевой – м. стернови́й, прави́льний; • м. рычажный – м. ва́жільний; • м. сотрясающий – м. потрусни́й; • м. стрелочный – м. вилични́й; • м. стряхивающий – м. потрусни́й; • м. сцепляющий – м. зчіпни́й; • м. счетный – м. лічи́льний; • м. тормозный – м. гальмівни́й; • м. установительный – м. установни́й; • м. храповичный – м. заскочни́й; • м. часовой – м. годиннико́вий; • м. червячный – м. шнеко́вий; • м. черпательный – м. черпа́льний; • м. эксцентриковый – м. ексцентрико́вий. |
Течение – течія́; • т. бурное – т. бурхли́ва; • т. быстрое – т. би́стра; • т. вихревое – т. вихрова́; • т-ия воздушные, авио – течії повітряні́; • т. донное – т. де́нна; • т. медленное – т. пові́льна; • т. м.-меняющееся – т. пові́льно-змі́нна; • т. морское – т. морська́; • т. неравномерное – т. нерівномі́рна; • т. обратное – т. зворо́тна; • т. параллельно-струйчатое – т. рівнобі́жно-струми́нна; • т. равномерное – т. рівномі́рна; • т. расходящееся – т. розбіжна́; • т. сильное – т. си́льна; • т. с. (посредине реки) – бру́я; • т. спокойное – т. ти́ха; • т. сходящееся – т. збіжна́; • т. турбулентное – т. турбуле́нтна; • т. установившееся – т. уста́лена; • вниз по течению – за водо́ю; • вверх по течению – про́ти води́. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Вершта́б, -бу, м. У овчинниковъ: снарядъ въ видѣ стоящаго одного или двухъ параллельно поставленныхъ шестовъ съ перекладинами, употребляемый для навѣшиванія овчины при ея обработкѣ. Вас. 153. Сумск. у. |
Ка́шиця, -ці, ж. Родъ быка, составленнаго изъ двухъ, сбитыхъ изъ обрубковъ дерева, стѣнокъ, поставленныхъ параллельно одна другой, причемъ пространство между ними наполнено камнями; употребляются при постройкѣ ризей. Шух. I. 179. |
Наві́й, -во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. Наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому ко́лесу, которое называется въ Галиціи также су́чка или триб; галицкій триб (въ до́лішньому наво́ї) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ру́чки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цу́ґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горі́шньому наво́ї) су́ка. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. я́штруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя нави́та на ве́рхній наві́й, отъ котораго проходитъ сквозь начи́ння и бе́рдо (блят) черезъ ма́ґіль (гал.) подъ шта́ком къ спі́дньому наво́ю; поворачиваясь по направленію къ ткачу, ве́рхній наві́й разматываетъ осно́ву, которая, уже въ видѣ полотна́, наматывается на спі́дній наві́й. См. Варста́т, Кро́сна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Наві́йчик. Мет. 213. |
На́моржень, -жня, м. Толстая жердь, идущая параллельно съ полозомъ саней, выше его, къ которой прикрѣпляется верхній конецъ копилі́в. Сумск. у. |
Начи́ння, -ня, с.
1) Сосудъ, посуда. І не зглянулась: мила по обіді начиння, коли цеє трапилось. 2) Инструментъ, орудіе. 3) Часть ткацкаго станка. (См. Верстат). Состоитъ изъ двухъ длинныхъ и узкихъ деревянныхъ пластинокъ, расположенныхъ параллельно одна надъ другой и называемыхъ шо́хти (а) (галицкое: шо́фти, ціпки́); шо́хти соединены нитянымъ рукаво́м (б). Въ константиноградскомъ уѣздѣ нити рукава называются ни́чениці, каждая ни́чениця состоитъ изъ двухъ равныхъ частей, заходящихъ одна въ другую какъ кольца; рукавъ дѣлится на части, называемыя ґа́нками (в), а въ каждомъ ґа́нку по 15 ни́чениць. (Въ Галиціи рука́в называется ни́чениця, ни́чельниця; ни́ти его состоятъ каждая изъ трехъ частей, заходящихъ одна въ другую какъ кольца: верхняя ко́ник, нижняя коби́лка и средняя (малая) очко). Сквозь ни́чениці проходятъ нити осно́ви. Начи́ння подвѣшено къ одной изъ же́рток (г): на же́ртці на веревочкахъ, два блока — жабки (д) (гал. карпу́льці, скраклі́), черезъ коліща́та которыхъ ходять мо́тузи (е), а на нихъ уже висить начи́ння. Въ константиноградскомъ у. отъ нижней шо́хти идутъ два мо́тузи (ж), къ которымъ привязана цилиндрическая деревянная палка — байца́рка (з) (иначе барцьо́шка), отъ средины которой идетъ внизъ мо́туз (и) до підні́жка (і). Начи́ннів въ станкѣ должно быть не менѣе четырехъ (гал.: чоти́рі стіни́). Константиногр. у. Полт. г. Б. Гринч. — МУЕ. III. 18. — Шух. І. 255, 256. — Особое начи́ння имѣется и въ кросонка́х — небольшомъ станкѣ для тканья ситъ. Вас. 152. |
Олі́йниця, -ці, ж.
1) Маслобойня. Названія частей: закопанный въ землю стовп (столбъ), противъ него на извѣстномъ разстояніи большой деревянный ґвинт (бинтъ) — оба вкопаны въ землю и для большей устойчивости имѣютъ на нижнихъ конкахъ перехрестя; ґвинт и стовп поддерживаютъ горизонтально лежащее между ними тяжелое бревно — стрілу́, имѣющую ближе къ бревну вертикально торчащій отъ нея внизъ товка́ч, а подъ нимъ находится сту́па; движеніемъ стріли вверхъ и внизъ товкач толчетъ въ ступі положенныя туда поджаренныя сѣмена, выжимая изъ нихъ масло. Екатериносл. у. Залюбовск. Сложнѣе олійниця у гуцуловъ: въ деревянной тяжелой подставкѣ два стовпа, внизу соединены толстой доской, называемой коло́да, въ углубленіи которой лежитъ шерстяной кап, въ которомъ находятся сѣмена, выше, параллельно коло́ді — стріла́ съ за́яцем ( = товкачем); сверху надъ всѣмъ этимъ на столбахъ перекладина — прави́ло, съ обоихъ концевъ которой на скракля́х и скранника́х висятъ тарани — деревянные молотки; такъ какъ стріла концами своими движется въ столбахъ, то подбивая то съ одной стороны, то съ другой клини́, можно стрілу то опускать, то поднимать и заставлять заяць выжимать масло въ коло́ді, изъ углубленія которой оно сквозь отверстіе — цівку капаетъ въ подставленную внизу миску. Шух. І. 163. У його в дворі — як у віночку; ув олійниці — що в иншої баби у хаті не так чисто. Ном. № 14010. 2) Женщина приготовляющая или продающая растительное масло. Ум. Олі́йничка. |
Пільга, -ги, ж.
1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. І. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. І. 122. 2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. Шух. I. 181. Пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ, устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (см. ри́зи). Шух. І. 178. Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести. Шух. I. 237. |
Пла́тва, -ви, ж.
1) Срубленный древесный стволъ въ 7 — 8 саж. длиной и 8 дюймовъ въ діаметрѣ съ тонкаго конца. Шух. І. 183. 2) Балка, идущая параллельно сволоку вдоль хаты по стѣнѣ, — на ней укрѣплены стропила. Подольск. г. Kolb. І. 55. Ум. Пла́товка. |
Сля́ж, -жа́, м. Въ хворостяномъ или камышевомъ потолкѣ: поперечная балка; по срединѣ, вдоль потолка, проходитъ матица, одна или двѣ, а поперекъ — параллельно лежащіе, съ обѣихъ сторонъ матицы, сляжі́, — на нихъ кладется камышъ или плетень. Конст. у. Вас. 194. |
Стіле́ць, -льця́, м.
1) Стулъ. З стільця́ зіпхну́ти. Спихнуть со службы. Ном. № 959. На дво́х стільця́х сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепо́нці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпу́га), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушка́х, параллельно шо́хтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шо́хти. Конст. у. Б. Г. 4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стіле́ць. См. Керма. Шух. І. 181. 5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. Ум. Стільчик. |
Те́рлиця, -ці, ж.
1) Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Гол. Од. 35. Грин. III. 651. Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жо́ліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком. Шух. I. 147. Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою. Мир. ХРВ. 125. Ум. Те́рличка. |
Шеломо́к, -мка́, м.
1) Ум. отъ шелом. 2) Полѣсская лѣтняя шапка изъ толстаго домашняго сукна въ видѣ конуса, усѣченнаго сверху параллельно основанію. Чуб. VII. 413. |
Штанда́ра, -ри, ж.
1) = Штандарина. Ось попробуй який він (ціпок) важкий! — Ого-го! мов наш рубель або штандара добра. Грин. III. 184. 2) мн. Мѣсто подь печью, гдѣ складываются дрова и помѣщаются цыплята зимой. Kolb. І. 59. Рудч. Ск. І. 9. Побачила баба, що вже до неї йдуть татари, розсипала пір’я по хаті, а сама з Юрком сховалась під штандари. Драг. 200. 3) мн. Лари на базарахъ. Крамує то сим, то тим на штандарах. Лебед. у. 4) Въ воловомъ возу (при возкѣ сноповъ для расширенія воза): надставка надъ полудрабками въ видѣ длиннаго шеста, лежащаго параллельно каждому полудрабку на двухъ (съ каждой стороны) подставкахъ (крижовницях). Чуб. VII. 403. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)