Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «переко*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Жмот, прост. – жми́крут, скна́ра, скупердя́й, скупердя́га, скупа́р, жмот. [Як він намагався стати своїм, як він зі шкіри ліз, аби його сприймали нормально! Ліз зі шкіри й розумів, наскільки мерзотно це виглядає. Все одно він був у їхніх очах жмотом і мудаком. І у вузьких, перекошених очах філіппінців він теж був мудаком і жмотом, хоча б здавалося — що вони знають про мудаків (С.Жадан)].

Перекошенный – перекошений, скривлений, покривлений, покошений, перекривлений, перехняблений, перекособочений. [У вікні замаячив жіночий очіпок, у другому скривлене заплакане лице дитини (П.Мирний). Причепуривсь перед дзеркалом, трохи- не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалі, ще й поплямовану мухами (І.Нечуй-Левицький). Старі високі груші вкривали гіллям убогу перехняблену хатину (І.Нечуй-Левицький). Хома з перекривленим ротом, весь мокрий, блищав од поту (М.Коцюбинський). Він тоді так дав мені носака під бік, що я з тиждень перехняблений ходив (Гр.Тютюнник). Довго стояв «ЦЕРАБКООП» перехняблений, очевидно, пошкоджений безнадійно (І.Багряний). Покривлені двері відхилилися в сіни, де лежить мертва жінка; сніг коло неї наметений (В.Барка). Щоправда, й він не зміг опертися спокусі й став, щоб поглянути на чудернацьких мідних коней, що мчали з-за огради, з-під самої церковної стіни, величезні, розвихрені, дико прекрасні коні, запряжені в легкий повіз на двох височенних колесах, на вузькій перекладині повозу стояв могутній голий, також мідний, чоловік з віночком круглих листків навколо чола, а поряд, намагаючись дістати рукою повозу, біг ще один мідний і голий, але зі змученим, перекривленим від знемоги обличчям, і всі м’язи на його тілі були напружені до краю, в той час як у того, що стояв на повозі, тіло лагідно круглилося випуклостями, вилискувало від спокійної краси (П.Загребельний). Низенький клуб і контора правління, які містилися під одним дахом, дивилися на Турбая перекошеними, підсліпуватими віконцями (Микола Руденко). Замість тину від вулиці кілька жердин на стовпцях, прикручених дротом, за хатою куценький, перекособочений хлівець (Іван Кирій). — Я вам кажу. І час такий настане. Хто що посіяв, той те і пожне. Флоренція болить. Флоренція повстане. Флоренція тиранів прожене. Вона змете палаци їхні й замки, вона такий утне їм карнавал, що тільки чорт знайшов би там уламки од жаху перекошених дзеркал! (Л.Костенко). Дивіться цей сміх покривлений, та не зазирайте в рот. Дивіться цей сміх — споріднений, близький до ваших чеснот (В.Стус)].

Автомобиль – автомобі́ль, (разг.) авто, автівка, (жарг.) лайба. [Але вже виїхавши з двору, Шлойма раптово змінив свої наміри, пригальмував біля вуличного прилавка, купив шматок маківника і каву в одноразовій філіжанці й усе це спожив прямо в авті, повільно прожовуючи пирога й присьорбуючи гарячий, але не вельми міцний напій (О.Ірванець). Чоловік вражено витріщив на нас очі зі свого високого сидіння. Видно, не міг збагнути, як це зі швидкістю понад сто кілометрів він не може випередити якусь старомодну лайбу (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Ліберо ніколи не був знайомий з ним особисто, але знав про нього все, навіть те, що він полюбляв кермувати автівкою з вимкненими фарами, на подив своїх суперників, за його власними словами, щоб не турбувати місяць (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Незабаром я угледіла його забрьохану лайбу біля шинку (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). Банкір, президент старішого банку Джефферсона, першого банку в Йокнапатофській окрузі, він вірив і тоді, і до самої своєї смерті багато років згодом, — коли вже всякий навіть у Йокнапатофі переконався в довговічності автомобіля, — що повіз із мотором це така ж безнадійна проява, як і вчорашня поганка, і так само, як цей гриб, зникне із завтрашнім сонцем (Р.Доценко, перекл. В.Фолкнера). Одна з проблем при створенні активного міста — наявність автомобілів. Потрібні спонуки та поштовхи, щоб люди відмовилися від автомобілів як основного транспортного засобу. «Людські тіла і людський метаболізм розраховані на ходіння пішки впродовж п’яти годин на день», — стверджує мій поважний кардіолог. Чарівне місто буде збудоване так, щоб нам було легко з дому пішки ходити працювати, соціалізуватися, грати, медитувати (Д.Гломозда, перекл. Д.Роуза). В автомобілі сидів стандартний молодий чоловік з тих, що випускаються серіями — разом з автомобілями (Е.Кроткий)].

Библия – (греч.) Біблія, Святе Письмо. [Святе Письмо подібне до ріки або моря. Часто там, де за зовнішністю здається зле та просте, одкривається глибина, що її не легко бачать навіть і янгольські очі (Г.Сковорода). Біблія містить в собі більше ознак правдивості, ніж вся світська історія (І.Ньютон). Існування Біблії як книги – найцінніше з-поміж усього, що людство пізнало за всі часи. Будь-яка спроба зменшити значення Біблії – злочин проти людства (Е.Кант). Я переконаний, що Біблія — це найкращий дарунок Бога людині. Все найкраще від Спасителя світу дається нам через цю книгу (Е.Лінколн). Глибоке знання Біблії має більшу вагу, ніж університетська освіта (Теодор Рузвелт). Біблія каже вам, як потрапити на небо, а не як воно влаштоване (Папа Іван Павло II)/ Я от думав, чому люди, старіючи, дедалі активніше читають Біблію. І тут меня осяяло: вони ж готуються до випускного іспиту (Дж.Карлін)].

Бутерброд – (нем.) бутерброд, (букв.) хліб з маслом, (неточно) накладанець, (устар.) ма́занка. [Складніше було з «бутербродом». Відкинувши його, разом із «канапкою» й «сендвічем», Бурдик спинився на «хлібі з маслом», як продуктивній моделі, але не знайшов, де встромить сир, ковбасу чи рибу, і відсунув цю проблему на сприятливіший час (В.Діброва). Народні приповідки переконують, що навіть хліб та вода — уже їда. Але для чого нам такі крайнощі?! Є ще корінчик хрону, яйце, шматочок масла та трохи зелені — і мовою наших предків, накладанець (а мовою німців — бутерброд) — смачний, поживний та оригінальний — готово! (Тіна Мілашевська). Якби я водночас не страждав од невгавного апетиту, то напевне повірив би, що настала мить надприродного естетичного одкровення, попри жалюгідність мого становища, краса, безперервно відкриваючись перед очима, спонукала мене набратися трохи духу, відітхнути душею й замріятись. Зрештою мені бракувало лише бутерброда, щоб повірити в справжнє диво. Але його мені таки бракувало! (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Накладні нігті зі смаком бутерброда. Для дуже нервовових].

Внушать, внушить – 1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що; 2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати: • внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я); • внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого; • внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що; • внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що; • внушать почтение – імпонувати кому; • внушать представление – викликати, навіювати уявлення; • внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру; • внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху; • внушать уважение – викликати повагу (пошану); • это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що). [Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху].

Внушение – 1) навіювання, навівання, навіяння кому чого, накликання, викликання, вселяння, прищеплювання, прищеплення; 2) (уговаривание, убеждение) намовляння, умовляння, переконування, (наущение) намова, (наставление) повчання, напучування, наука, нарозумляння; 3) (выговор) застереження, напоумлення, вимова, нагана, догана, сувора, пригрущання, угрущання; 4) (воздействие на психіку, мед.) сугестія, навіяння, навіювання, (гіпноз) гіпноз: • внушение свыше – надхнення (навіяння) з неба; • внушение на расстоянии – навіяння (вмовляння) через далечінь; • действовать по внушению чьему – діяти з намови чиєї (за намовою чиєю); • делать, сделать внушение (выговор) – вичитувати, вичитати [нотацію] кому; читати, прочитати нотацію кому; робити, зробити застереження кому; (сильнее) висловлювати, висловити (вичитувати, вичитати, давати, дати) нагану (нагінку) кому; • лечить внушением кого – лікувати гіпнозом (навіюванням) кого; • массовое внушение – масовий гіпноз (масове навіювання); • не слушаться внушений – не слухати (не слухатися) порад (намов, умовлянь); • отеческое внушение – батьківське напучення (повчання), батьківська наука; • сила внушения – сила повчання (напучення, намови); • следовать чьим-либо внушениям – іти за чиїми намовами (порадами); • строгое внушение – сувора догана (нагана, намова), суворе напучення. [Послухай старечої сувори (М.Вовчок). Сильні́ша в не́ї та ду́мка, ніж на́ші намо́ви й на́ші сльо́зи (І.Франко). Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (С.Васильченко). Нехай іде до пана; там почує напоумлення (АС). — «За ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що вона страждала, за батька, що розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола, — не вистачало б городу Полтаві, щоб і вона ще страчена була! Тож відпустивши дівчину негайно і скасувати вирока того. А суддям я таку даю нагану: щоб наперед без відома мого не важились на страти самочинні, передовсім освідчили мене про кожну страту по такій причину, що смерть повсюди, а життя одне» (Л.Костенко). Бо вже ні янгол, ні великі ночі до цих молінь не вернуться, бо вже самозагублених ніхто не вбереже, бо їм чужі напучування отчі і материне лоно їм чуже М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)].

Воля – (свобода) во́ля, свобо́да, (рел.) ласка: • в вашей воле – від вас залежить; • волей-неволей – рад-не-рад; хоч-не-хоч (чи хоч, чи не хоч); з волі чи з неволі (по волі чи по неволі); хіть або й нехіть; • волей судеб, волею судьбы, по воле судьбы (книжн.) – так судила (вирекла, нарекла) доля; волею долі; грою долі; з примхи долі, [за] велінням (з веління) долі; • воля ваша – воля ваша; як вам любо, як собі хочете; • давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому, попускати, попустити кому; (образн.) розв’язати світ кому; • давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства); • дать ногам волю – дати ногам волю; кинутися (пуститися, ударитися, взяти) бігти; кинутися навтіки (навтьоки, навтікача); • действовать наперекор чьей воле – іти (чинити, діяти) проти чиєї (наперекір) волі; • исполнял, исполнить волю чью – чинити, учинити (робити, зробити) волю чию, вволити (уволити), вволяти (уволяти) волю чию; (иногда) виконувати, виконати волю чию; • лишённый воли – позбавлений волі, заневільний, поневолений, заневолений, зневолений; • лишить воли – позбавити волі, заневолити, зневолити, поневолити; • на волю Божью – на Божу ласку; • не давать воли рукам (разг.) – не давати волі рукам; не вдаватися до сили (до насильства); тримати (держати) руки при собі; • не по своей воле – не своєю волею (не по своїй волі); не з своєї (не з власної) волі; несамохіть; (иногда) по неволі; • отдаться на волю кому, чью, чему – віддатися (покластися) на волю кому; чию, чому, віддати себе на волю чию; • пастись на воле – йти самопаски, самопасом; • по воле кого – з чиєї волі (по чиїй волі, з чийого наказу); • по доброй воле – волею; з доброї (по добрій) волі; доброхіть; • по своей воле – своєю (власною) волею (охотою); із своєї (з власної) волі, по своїй (по власній) волі; по волі; самохіть; по волі, самохіттю, охотою; • последняя воля (книжн.) – остання воля, заповіт; • против воли – проти волі (мимоволі); неволею; наперекір [собі]; мимохіть, несамохіть; • пусть будет воля Божья – дійся воля Божа; • сила воли – завзятість, сила волі; • это в вашей воле – тут ваша [добра] воля; це в вашій волі; це від вас залежить. [Мачуха пасинку на волю давала: хоч люлю купи, хоч голий ходи (Пр.). Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.). Чи хоч, чи не хоч, а перескоч! Проти приказу начальства не йди (О.Кониський). Язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.). Не своєю волею бив її, батьки намовляли (Гордієнко). Неволею сина оженила, А на торгу невістку судила… (Н. п.). Воля має дві сторони: роби що хочеш, але за це тебе ніхто не годуватиме (О.Санін). Хто ж волю дасть, як не взяли самі?! (Л.Костенко). Хоч голі, аби на волі (Пр.). Ніхто всупереч своїй волі не робить добре, навіть якщо те, що він робить, справді добре (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). — Як я оговталась од першого ляку і змоглася трохи на силі, то сказала йому з рішучістю, якої я сама від себе не сподівалась: «Пане, якби я була не в твоїх обіймах, а в пазурах хижого лева і могла визволитись із них тільки сказавши або зробивши щось таке, що суперечить моїй честивості, то сказати чи зробити ту річ було б так само неможливо, як повернути назад минуле. Ти охопив моє тіло своїми руками, та я оперезала собі душу моєю доброю волею, а вона зовсім не туди зміряє, куди твоя, і ти сам переконаєшся в цьому, коли спробуєш силоміць її вволити" (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Поряд з нею він ніколи не буде у виграшному становищі, хоч-не-хоч (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Бачиш, ось жінка, яка домоглася волі. Усім начхати, де вона. Ніхто її не шукає, це я точно тобі кажу. – Ілжі дивилась на Гелен. Помада розмазана, патли лізуть в обличчя, п’яні очі дивляться на сусідів, але нічого перед собою не бачать (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Ніхто в Лондоні або Вашингтоні не сумнівався, що розгром Японії буде тривалим і складним завданням почасти через відстані. Однак мало хто із вдумливих стратегів і точно не адмірал Ямамото ставив під сумнів те, що остаточна перемога Америки буде неминуча, якщо не зламати її волю поразками на перших етапах (Роман Клочко, перекл. Макса Гейстінґса)].

Вызывающий – який (що) викликає (визиває, прикликає, спричиняє, призводить, породжує, збуджує, визиває); визивний, зухвалий, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий: • вызывающее поведение – визивна поведінка, (сильне) зухвала поведінка; • вызывающий подозрение в ком – підозре́нний кому; • иметь вызывающий вид – глядіти (дивитися) задирливо, визивно; козирем дивитися, стояти. [— Я не жартую! — підвищив голос Стемпковський і кинув на полковника визивний погляд (М.Старицький). Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська «бариня єго любил… денга давал», і що він на ті «денга гулял» (М.Коцюбинський). Він схвильовано досліджував їхні обличчя гарячим поглядом, що м’яко плив по волоссях, щоках і шиї, безжально викриваючи в рисах найменші огріхи, так ніби був це зверхній погляд з необмеженим правом вибирати, його очі були жадібними очима пристрасті, що шукає мети. Його потиск був міцний і визивний, тіло гнучке й напружене, бо, роблячи огляд, він і сам себе напоказ виставляв (В.Підмогильний). Можливо — вона справді зайнята, особливо вечорами, але мене це  не  переконує,  а  її  не виправдує, головне, що я не  втаємничений  в  її  справи,  я  перебуваю  у туманній непевності, вона має своєрідну вдачу наполегливої відокремлености і практикує разючу техніку визивної поведінки (У.Самчук). Так, у ”Російсько-українському словнику” Уманця і Спілки (М. Комарова), виданому 1893 р. російське слово вызывающий перекладено викликуючий, формою відверто калькованою. Очевидно, що мовний смак наших попередників забракував таке немилозвучне слово.  Правда, вже Комаров давав на вибір ще кілька відповідників до невдалої форми викликуючий: задерикуватий, задьорливий.  Безперечно, що вже тоді в нашій мові існували інші відповідники, але українська лексикографія тих часів в наслідок ряду причин перебувала в зародковому стані. Тим-то поява словника Комарова на той час була помітною культурною подією. Проте рекомендації Комарова не були ”істиною в останній інстанції”. Уже словники 20-х років наводять цілу гаму синонімів до слова викликуючий: визивний, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий. Перше в цьому ряду слово визивний (у тодішніх словниках саме з таким наголосом), хоч і краще від викликуючого, та все одно — наслідок калькування. Його скопійовано зі слова вызывающий шляхом заміни закінчення -ающий на -ний. Ясна річ, що це штучне слово, в живій мові не вживане.  На ділі читачі або слухачі розуміли його через посередництво російської мови: визивний — це вызывающий. Описаний шлях розвитку української лексики був хибний, бо ”прив’язував” українську мову до мови російської. Така розв’язка мовних проблем і дала поштовх до масового калькування з російської мови. Чи було аж так потрібне нашій мові слово визивний?  Чи не знала наша мова вже тоді рівнозначних синонімів до прикменника визивний? Цілком відповідало і відповідає слову визивний наше слово зухвалий: визивний тон = зухвалий тон (С.Караванський). Саме в ту пору до них частенько навідувалась одна жінка, весела, зачіплива, язиката; вона допомагала Урсулі в усяких домашніх справах, а ще вміла ворожити на картах (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].

Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло: • ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк; • ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти; • без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі; • без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.); • бешенные деньги – скажені (страшні) гроші; • больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.); • большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти; • брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.); • бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші; • бумажные деньги – паперові гроші; • быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми); • ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей; • взыскивать деньги – стягати гроші з кого; • вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди; • возврат денег – повертання, повернення грошей; • вот уже и нет денег – от і по грошах; • время – деньги – час [є] гроші; • выдавать деньги – виплачувати гроші; • выдача денег – виплата грошей; • давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші; • денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей; • денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить; • денег не хватает – бракує, не стає грошей; • денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма); • денег стоит (разг.) – недешево (дорого); • деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.); • деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні; • деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш; • деньги не пахнут – грошам лиця нема; • деньги не щепка – гроші не полова; • деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.); • деньги обесцениваются – гроші знецінюються; • деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися; • деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.); • есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого; • забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою; • за деньгами – по гроші; • за деньги – за гроші, за плату; заплатно; • за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку; • за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого; • за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші; • из-за денег – через гроші; • карманные деньги – кишенькові гроші; • копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи; • кормовые деньги – харчові гроші, харчове; • кровные деньги – кривавиця; • крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші; • куча денег – купа (сила) грошей (грошви); • лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші; • любящий деньги – грошолюбний, грошолюб; • мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо; • мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки; • наградные деньги – нагорода грішми; • наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна); • на чистые деньги – на готові гроші; • на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші; • недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута; • не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний; • немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш; • не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей; • ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий; • обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші; • обращение денег – обіг грошей; • он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах; • он падок на деньги; • алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші; • остальные деньги – решта грошей; • отмывать деньги – відмивати гроші; • отпускать деньги – видавати, давати гроші; • отсутствие денег, перен. – безгрішшя; • очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей; • подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне; • потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші; • предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти; • представлять деньги – подавати, здавати гроші; • прогонные деньги – прогони; • растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші; • свободные деньги – вільні (гулящі) гроші; • собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати; • собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші; • собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші; • сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші; • суточные деньги – добові [гроші]; • только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.); • требовать деньги – правити гроші; • тряхнуть деньгами – сипнути грішми; • туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші; • у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє); • употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що; • шальные деньги – дурні гроші. [Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].

Диарея – (греч., мед.) діярея (совет. діарея), пронос, бігунка, (образн.) швидка Настя. [В це неймовірно важко повірити, але ціле приміщення було затоплено рідиною із запахом французьких парфумів, у якій Степан Орестович зразу впізнав фекалії. За шкалу нашому героєві правили його гумові чоботи, тому він зразу зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю. Дедуктивним методом він встановив, що причиною цього всього були двісті солдат, або якщо бути точнішим, те, що на них напало. На них був напав пронос на десять метрів. Що це таке, Дужчий не пояснив, сказавши, що я не достатньо дужчий, щоб це зрозуміти, і взагалі — то державна таємниця (Михайло Цюрак). — Хто з’їсть оце мочене яблуко… а чи оцю кисличку… на того зразу ж нападе… — Що нападе? — Швидка… — Швидка Настя? — спитав дід Потреба. — Бігунка? (О.Ільченко). У мутному, міазматичному настрої, викликаному атмосферою джунґлів, вони приготували собі першу страву, комбінацію з ніпа-плодів і пюре з земляних хробаків, і це викликало у них таку сильну діарею, що вони навіть досліджували власні екскременти, щоб переконатись, чи не повивалювались, бува, кишки (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). 1. Страшна штука пронос при склерозі. Біжиш — і не знаєш куди. 2. Висять двоє кажанів на горищі догори ногами. Один до іншого: — Який день у тебе був найжахливіший у житті? — Коли почалася діярея].

Добродетель – доброчесність, чеснота, (акт добродетели) доброчин, доброчинність; (женская) невинність, чеснота, (полонизм) цнота. [Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л.Українка). Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Б.Грінченко). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Номис). А проте часом з якоїсь дрібниці, з руху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв’язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним, — чому, чого, через що, з якої причини? (В.Підмогильний). Слід зазначити, що з широтою душі та серця пана Беня могли зрівнятися тільки ширина його плечей та розміри черева. Тому коли він умостив свої чесноти в бричку, вона заскрипіла так жалісливо, що кінь здивовано нашорошив вуха, передчуваючи недобре (Богдан Коломійчук). Вона сиділа, оточена холодним муром своїх чеснот, і чекала, поки якийсь кавалер набереться сміливости й запропонує їй життя в розкошах (Р.Скакун, перекл. Дж.Джойса). Батьки мої не ладнали між собою; люди вони були малоосвічені, до того ж позбавлені будь-яких чеснот і звиклі чинити зовсім не так, як велить Господь, — на жаль, я успадкував цей їхній ґандж, тож не надто переймалися тим, щоб дотримуватися заповідей і приборкувати інстинкти, а тому через якусь мізерію у нас зчинялася буря, що не вщухала кілька днів і кінця-краю їй не було (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Ну й слава рогові,— сказав тоді Дон Кіхот.— Знайте ж, мостивий пане, що мене зачаровано й посаджено в клітку через підступні заздрощі злохитрих чаклунів, бо лукаві переслідують чесноту з більшою силою, ніж праведні люблять її (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бувають люди низького роду, які пнуться до рицарства, бувають і родовиті рицарі, які намагаються черні подоби-тись; ті прагнуть угору з амбіції чи з доброчесності, а сі знижаються із недолугості своєї чи з порочності. Треба мати гострий, допитливий розум, аби розрізняти сі дві відміни рицарів, що звання в них одне, а суть зовсім несхожа (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона поперечитувала всі книжки з виховання дітей, а надто ті, що ронили сльозу за радощами материнства,— такі, що, коли засвоїти їх до решти, назавжди відберуть охоту злягатися. Кожній чесноті — своя гидомирна література (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отже, читаючи книжки, нема потреби звертатися до віри, цієї богословської чесноти? — Є ще дві богословські чесноти. Надія, що можливе існує. І любов до того, хто щиро вірив в існування можливого (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Ася Катастрофа була красива, мудра й висока. Самі чесноти (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). Йому було відомо про те, як смертельно дошкуляють його помічникові та охоронцю такі ось розмови, але фінансист уважав, що треба час від часу стискати острогами свою худобину, щоб розбуркувати її. До того ж Ґавіра був чоловіком суворої вдачі, що створив себе сам, і такі вправи цілком уписувались у його поняття про християнську доброчесність (Олег Лесько, перекл. Артуро Перес-Реверте). Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, щоб так переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила (Ф. де Лярошфуко)].

Доходяга, прост. –  доходяга, здохля́ка, здохля́тина, здохлі́й. [Старший партієць, надумавши, подав шоферові знак — стати. Вискочив на обочину і підступив до селянина. З першого ж погляду, кинутого зблизька, переконався: він! Той самий, хто знає, де чаша; хто зневажливо посвічує очима, мов сова, — він!.. До чого дійшов?.. Погас! Погас остаточно, він — доходяга, йому кінець (В.Барка). Діди казали, що це не біда, що здоровий; вперше за сто років з’явився справжній мужик. Бо ж довкола — одні доходяги, що рвали печінку самогоном, який в народі прозвали «колотівкою» (гнали з жіночих колготок) (О.Ульяненко). Спробуй собі когось нормального знайти. Та нереально. Або алкаш, або доходяга, або тупий, як валянок (Василь Насипаний)].

Жлоб – (рус.) жлоб, кугут, рагуль, рог. [Львів’янам час припинити нарікання на ляхів, на москалів та, за останньою модою, на сільських «рагулів», котрі начебто псують їм прекрасне (колись) місто. І совки, й рагулі насправді сидять у кожному з нас, і поки ми не навчимось їх вичавлювати з самих себе, Львів лишатиметься рагульським містом, яким він, зрештою, завжди був — принаймні від часу війни, коли втратив єврейську, польську та й, по суті, майже всю українську інтеліґенцію. Рагулі — це не лише ті, хто засипає Львів сміттям і заливає російською попсою, а й ті, хто мовчки за цим спостерігає. Рагулі не лише ті, що вибирають рагульську владу, а й ті, що не можуть або не хочуть переконати їх вибрати іншу та змусити її працювати (М.Рябчук). Неначе все зрозуміло… У проекті Бога є місце для всіх жлобів. Але в проектах жлобів не буває місця для Бога. Тому що громадянам хочеться не просто безсмертя, а нескінченного жлобського життя. Де завжди буде щось занадто жирне на чомусь страшенно золотому… (Густав Водічка). — Загалом, є кілька всесвітньо відомих порід. Перш за все, це американець. Головні слова в нього: «я» й «моє». Мовляв, я товстий американець, я люблю свою Америку. Далі свого носа він не бачать. Є російський жлоб: лютий і агресивний, гірший нашого набагато. Він пройшов через пролетаризацію, і вся їхня жлобська естетика сформульована в гопнічєствє, в дев’яностих роках: кожанкі, кєпачкі, усі діла. Наш жлоб більш-менш адекватний, доволі живописний, з ним завжди можна домовитись… Є й французькі жлоби — на власні очі бачив. Щоправда, в селі… Ще англійці дуже жлобкуваті. Словом, жлоби є кругом (Іван Семесюк). Той, хто викликає роздратування, той вами володіє. Тож на жлобів не слід лютувати, їх треба висміювати. І в жодному разі не лікувати, бо все одно не вийде (А.Мухарський). Та якби не одягався якийсь освічений чоловік, розумний студент чи академік, його рогом складно назвати, бо він людина розумна. Це не означає, що серед професорів немає жлобів — певне, що 90%, але я маю на увазі справжніх учених. . У 70-ті роки, знову ж таки у Франківську, частіше вживали слово «рог», не жлоб і не рогуль, як у Львові (Ю.Андрухович). Двоє жлобів знаходять одне одного — і ось — народились жлобенята (В.Бебешко). Справді, якщо придивитися до Кліфорда уважніше, побачиш, що він — блазень, а бути блазнем значно принизливіше, ніж жлобом (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)].

Зрительский – глядацький: • зрительский интерес – глядацький інтерес; • приз зрительских симпатий – приз глядацьких симпатій. [Звісно, з Мілениним зникненням її славетна програма пішла на спад — якийсь час іще трималася, але скорше за інерцією, без підживки це вже було не те, фотографія небіжчика, спущений м’ячик — самоповтор за самоповтором, товчіння води в ступі, повне звітрення всякої внутрішньої переконливости, вже не кажучи про силу, тож відповідно подаленів і став десь у тій далині заглухати глядацький відгук, а одночасно пішли пробиватись у критиці перші голоси з металом, і то якраз жіночі, мовляв, що ця дівка собі дозволяє, і що це ви, панство, всі там — побожеволіли? (О.Забужко)].

Идея – ідея, (замисел) задум, (мысль) га́дка, ду́мка: • господствующие идеи – панівні ідеї; • идея фикс – ідея фікс; • навязчивая идея – настирлива (невідступна, непозбутна, невідчепна, нав’язлива) ідея; • по идее – за ідеєю, за задумом; • руководящая идея – провідна́ ідея; • спасительная идея – рятівна́ ідея. [Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна (Л.Українка). Степан з насолодою розкривав сам собі духовну порожнечу господаря хліва, де він мусив тим часом жити замість кімнати, що існувала в його уяві, як чиста ідея (В.Підмогильний). Чому націдея не спрацьовувала? — як лицемірили думні бройлери. Бо досі, для більшості, вона була кишечна: по куску ковбаси й півлітрі кожному; потім: по шматку буженини й потриманій машині кожному; тепер: по джипові й курці кожному. Націдея кишечних мрій і настроїв закінчується під унітазні фанфари (Є.Пашковський). На обрії, на шпичаках чорнолісу Докорчуються трупики ідей (О.Ірванець). Не можна жити ідеями: з ними треба щось робити (Алфред Вайтгед). В незламних твердинях ідей і вір утворюються щілини, де знаходять прихисток люди (С.Є.Лєц). У науці слава дістається тому, хто переконав світ, а не тому, хто перший надибав ідею (Френсіс Дарвін). Якщо ви хочете знищити ідею в сучасному світі, створіть комітет для її втілення (Чарлз Кетерінґ). Ідея зайшла йому в голову і тепер уперто шукає мозок (М.Жванецький)]

Идиот, идиотка – (греч.) ідіот, ідіотка: • полезный идиот – (полит.) корисний ідіот. [А  скажи — Модільяні  був  ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. — Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, — повчав я, обіймаючи успокоєні вибухи її сідниць (В.Стус). Ідіоти, як і жінки, можуть бути переконливими (О.Ульяненко). З пафосом людинолюба, і з міною ідіота, Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні, До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота, До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні (С.Жадан). Якщо ти розмовляєш українською мовою і регулярно дивишся російські серіали, ти тричі ідіот. І це вже надовго. Це невиліковна стадія, тому деградуй далі. Головне — щоб не розмножувався (Ю.Винничук). Такого, щоб не було ідіотів, немає ні в кого. Вони скрізь. Хворих ідіотів і диванних патріотів у нас багато, та й не диванних теж маємо. Але я не впевнений, що нормальні в кожному суспільстві — це більшість. У мене щодо таких речей песимістичне бачення, бо нормальних мало. А ті, хто вміє думати, їх коли було багато? Тих, хто вміють дивитися тєлєвізор, набагато більше. Більше, ніж тих, хто вміє читати. І що з цим робити? (Л.Подерв’янський). — Я в цьому впевнена. Особливо якщо він себе переконає, що дитина — хлопчик. Зачатий орально. Або через якийсь платонічний обмін думками. — Та не може він бути аж таким ідіотом. — Ще й як може, — каже Віра. — Подивись на його життєві досягнення (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Я розумію — ти взяла й відмовила Гілбертові Блайту. Енн Ширлі, ти ідіотка! — Ти вважаєш ідіотизмом відмовитися вийти за того, кого я не кохаю, — холодно й силувано відказала Енн. — Ти бачиш кохання і не впізнаєш його. Вигадала там собі щось в уяві, вважаєш це коханням і переконана, що в житті все має саме так і бути (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Але я ладен заприсягтися, що вона дивиться на мене, майже як на ідіота, — запевнив мене Семпере. — Та це ж і справді незаперечний доказ. Друже Семпере, коли жінка дивиться на вас, як на ідіота, то це означає, що в ній швидко зростає кількість статевих гормонів (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). На жаль, визнаючи, що можеш помилятися, великого авторитету не здобудеш. Люди хочуть, щоб їх засліпили знанням, — природа велить іти за вожаком, здатним згуртувати людей, бо гуртом краще, ніж поодинці. Іти гуртом неправильним шляхом вигідніше, ніж іти наодинці правильним. Нам дісталися гени тих, хто йшов за впевненими ідіотами, а не за обережними геніями. Чим не соціальна патологія: у психопатів завжди безліч послідовників (М.Климчук, перек. Н.Талеба). — Ідіот, — подумав Уве того дня, як думає і тепер, через стільки років. Як і щодня впродовж цього часу, власне. — Про що в біса, можна розмовляти з людиною, яка купує» БМВ»? — завжди питав Уве Соню, коли вона цікавилась, чому чоловіки перестали спілкуватися (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Ідіотки — не такі вже й ідіотки, якими здаються. Ідіоти — зовсім інша справа (Ашар Марсель). 1. Жінка пиляє чоловіка: — Ти ідіот, ідіот і ще раз ідіот. Все робиш, як ідіот і відповідаєш по-ідіотськи. І на конкурсі ідіотів ти би зайняв друге місце. — Чому? — Та тому, що ти ідіот! 2. Чоловік дружині: — Ідотка! — Ну, якби чоловік був генерал, то була б генеральша. А так — ідіотка! 3. Якщо людина талановита, то талановита в усьому. Так само з ідіотами. 4. Чоловік жінці: — Ти говориш так, як ідіотка. — Я говорю так, щоб ти зрозумів].

Извинение – вибачення, пробачення, перепрошення, перепро́сини: • находить себе извинение – виправдовувати себе; • принесение извинения – перепрошування, перепросини; • приносить извинения – перепрошувати; • просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого, перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого; • прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити, дарувати), що потурбував (за турботи, за клопіт), перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт); • это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його, цим не можна виправдати його, це його не виправдує (не виправдає). [Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (І.Нечуй-Левицький). Я, гарячі́ший до сва́рки, а то й до бі́йки, звича́йно пе́рший був і до перепро́син (І.Франко). Кілька вибачень виглядають менш переконливо, ніж єдине (О.Гакслі). — Запізнився й навіть не вибачився! — Ну, вибач, люба. — Іди к бісу зі своїми вибаченнями!..].

Исчезающий – що (який) зникає; зникомий, вимирущий, загрожений, приречений, на межі зникнення, майже зниклий: • исчезающий в далеке – зникомий в далечіні; • исчезающий вид – загрожений (вимирущий, зникомий) вид; • исчезающий язык – загрожена мова. [Реве літак. Заходить маячня. Де небо? Зорі де? Навколо — безкрай, і так незатишно! Лише зблудивши, ти пізнаєш себе. Острішки тіней, стереометрія нічних думок, підступні манівці орієнтирів і розпачу зникомий парашут (В.Стус). Бо що як всі захочуть випадати? Хто зможе випадущім раду дати? Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі! Невесело величині зникомій У світі строгих регул і законів. І все ж я — випадок. Сам по собі (І.Світличний).  не нами знаки на долонях написані, не нам сльозить їх шлях незнаний і зникомий, шукати в крапках привид ком… безсоння мідним п’ятаком перекотилось через луки, за обрій, де гонець розлуки готує чарівне вино кленове, де не спить давно і марить серед гір і звуків, і креслить кола по журбі, хоч точно знає, що не ті, не з тими, не тоді… (Любов Лібуркіна). тонкого сну зникоме відображення на дні ріки — чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого човна (І.Андрусяк). В Сальвадорі на тихоокеанське узбережжя випустили вимирущий вид оливкових черепах (з інтернету)].

Кагэбист – кагебіст (кадебіст), (презр.) гебіст (ґебіст), (презр., собр.) гебня (ґебня). [Кубло бандитів, кагебістів злодіїв та ґвалтівників у стольному засіли місті як партія більшовиків (В.Стус). Начальник п’ятого управління обласного каґебе (боротьба з антисовєтчиками, націоналістами, дисидентами та іншими підривними елементами) майор Тодоріка Швец мав у свого начальства репутацію ліберала. Ні, ніхто не сумнівався, що Федч Швец — справжній чекіст із повним набором необхідних атрибутів, як от чисті руки, гаряче серце, холодна голова і що він переконаний комуніст-брежнєвець, до того ж випускник-відмінник вищої школи каґебе, але місцевого походження, смішне метричне балканське ім.’я Тодоріка, а також його вільнодумні висловлювання за чаркою («мені хоч кіл до голови теши, а я впевнений, що профілактика більш ефективна, ніж репресії») щодо роботи з «ентузіастами», як каґебісти називали той-таки підривний елемент, давали привід для деяких напівжартівливих натяків (В.Кожелянко)].

Какой, (устар.) каковой – 1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний; 2) (который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; • Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який; • в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?; • вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний), отакісінький!; • до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?; • кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?; • каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому; • какими судьбами? – яким побитом?; • како́е! (разг.) – де́ там!; • какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?; • како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не; • како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий; • како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой) пере́який; • како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?; • како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з; • какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й; • како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший; • какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який; • какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь; • како́й попало – аби́-який, бу́дь-який; • како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там; • какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший; • какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки); • когда какой – коли який; • кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий; • кому какой – кому який; • на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са; • не бог весть какой – не бозна-який, не який; • не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь); • ни в какую – нізащо; • по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?; • с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!; • смотря какой – як який, як до; • хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́; • через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось… [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)].

Коллаборационист, коллаборационистка, коллаборант, коллаборантка – (франц.) колаборант, колаборантка, колабораціоніст, колабораціоністка, (предатель) зрадник, зрадниця, запроданець, запроданка. [Тепер мені байдуже, як мене називатимуть: націоналістом, чи шпигуном, чи зрадником. Я знаю своє і надто катастрофічне духовне існування мого народу, щоб можна було сидіти, склавши руки. І не можна звужувати проблеми — питанням репресій чи мук в’язнів. Є питання народу — і маштаб цього питання, звужувати який — гріх (В.Стус). Якщо панівна група трактує колонізованих як нижчу расу («быки», «кугуты», «жлобы», «хохлы», «колхоз» і подібне), то поневолені під цим дискурсивним (а часом і поліцейським) тиском переймають погляд колонізаторів і бачать себе саме такими — неповноцінними, недорозвиненими та, природно, намагаються дистанціюватися від власної упослідженої групи та приєднатися до панівної. Вони імітують її мову та звичаї, а щоб стати в цій групі ще більше «своїми», демонструють особливо погорду до свого минулого — до малоосвічених колгоспних «хохлів», і особливу ненависть до «хохлів» освічених, котрі, попри освіту, не піддалися асиміляції. Ці для колаборантів — найгірші, бо ж утверджують альтернативну, достойнішу модель поведінки — активного чи, принаймні, пасивного спротиву колонізаторам, і тим загострюють у колаборантів комплекс неповноцінності, подразнюють не зовсім чисте сумління як у самих зрадників, так і в їхніх нащадків. Звідси — несамовита ненависть до «свидомитов», «бандер», «мазепинцов» та інших «щирых», котрі самою своєю присутністю підважують комфортну «нормальність» колаборантської поведінки (М.Рябчук). — Це ти винен у цьому, що сталось, Ігоре, — шипіла крізь сльози Маргарита. — Я? А хто так нагло одружився з першим-ліпшим волоцюгою? — Що? По-перше, він не волоцюга, а впевнений у собі чоловік, забезпечений до того ж. — Кар’єрист, шкурник, підлабузник, а тепер ще й зрадник-колаборант. Таких ми будемо вішати на рязанських бєрьозах! — По-друге, він не перший-ліпший, він просив моєї руки три роки. — Імпотент, — з надією в голосі процідив я. — По-третє, — не реаґувала на мої репліки Маргарита, — п’ять років я чесно чекала на вашу підлу ясновельможність! Але ти обрав свободу! Тепер втішайся! (В.Кожелянко). З опозиційних рядів до провладної більшості рекрутувалися на всіх рівнях рад сотні й сотні колаборантів. І, як часто трапляється зі зрадниками й перекинчиками, вони, щоб заслужити довіру нового хазяїна, перетворюються на ще вірніших сторожових псів, аніж ті, хто був із владою від самого початку (Ю.Винничук). ― Я не був дисидентом, я не міг, бо я… слабкий, ― каже мені Іван Овксентійович, коли я передаю Йому вітання від Євгена Сверстюка, який також Його любить і поважає, ― але я схиляюся перед тими, хто пішов за свої переконання у тюрми, хто не зламався… І у цьому якомусь по-дитячому щирому і водночас мужньому по-чоловічому зізнанні більше правди і честі, ніж у заявах багатьох колишніх спритнячків-парторгів, конформістів-колаборантів, які тепер, одягнувши вишиті сорочки хочуть бути подібними до Стуса… як тоді до Дзержинського, майже переконали себе, що «були потрібні українському народові тут», бо ж «не всі могли сісти». Перевертням не вірю. Вони і тепер при владі. І це найбільша слабкість мого народу (І.Павлюк)].

Котяра, котище – котяра, котище, котисько. [Котяра виріс вгодованим і круглим, тому пересувався винятково перекочуванням, а на великі відстані — копняками].

Лесбиянка – (от греч.) лесбійка, лесбіянка, (жарг.) ле́сбі, ле́сбо, ле́сбос, лесбу́ха. [Єдине, чим Стів заслужив на таку поважну посаду (знову ж таки, на переконання Марі-Франсуаз),— це те, що він вправно скуб кицьку матусі Делуз. Що ж, це могло б бути правдою, хоч і дивувало. Квадратні плечі, наїжачене сиве волосся і славетний курс «гендерних студій» — на моє залізне переконання, президентка Університету «Париж-ІІІ — Сорбонна» Шанталь Делуз була стовідсотковою лесбійкою (І.Рябчій, перекл. М.Уельбека)].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко: • бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь; • благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; • в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку; • в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку; • в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та; • в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та; • в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та; • жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то; • засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття; • каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка; • лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе); • начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки; • остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися); • погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття; • проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то; • середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь; • сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!; • урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток; • этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Литература – література, (реже) письменство, (словесность, ещё) словесність, (совокупность книг с отрасли знания) література: • изящная литература, художественная литература – красне письменство, художня література, белетристика; • литература по истории, этнографии… – література з історії, етнографії… [На висо́костях нау́ки й літерату́ри (П.Куліш). Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови та вислухать курс французької літератури (І.Нечуй-Левицький). Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею (М.Коцюбинський). Хтось сидить надутий (скажіть се, коли хочете, п. М.) і не хоче навіть до роботи братись, а властиве треба, і погода саме літературі сприяє (Л.Українка). Яка може бути література, коли вона не має доброї половини авторів? І авторів першоклясних — таких, як Винниченко, Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підлітків — один співучіший за другого, один солодший за другого. З мовою сільської бабусі, яка без «енька» слова не вимовить, тобто типову колоніяльну літературу-забавку (В.Стус). Місце для святого в людських душах обмежене. Якщо воно заповнюється російською літературою, не лишається місця для свого (Є.Кононенко). Не забуваймо, що рідна і «двоюрідна» літератури — лише дві дірочки, крізь які ми підглядаємо за світом, повної картини якого в нас не буде без повноцінного осягнення світової літератури. Для знайомства з якою ми, яко самостійна і незалежна нація з розвиненою, хоч і анемічною, культурою, не потребуємо посередництва російської, ані якоїсь іншої мови (Отар Довженко). Література жовтіє швидше, ніж листя дехто навіть вважає, що вона вже дозріла до розумного, доброго й вічного, до розуміння людської  суті, наблизилася до горизонту сподівань пересічного українця, де припадає півкнижки на душу населення, та й ті — ще радянські ощадні (Г.Крук). Досі йому й на думку не спадало, що література — це найкраща забава, придумана задля того, щоб знущатися з людей, але під час однієї нічної пиятики Альваро переконав його в цьому (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Схоже, двоє блаженних, яких вона має за батьків, переконані в тому, що захоплення літературою приведе її прямо в пекло або прирече залишитися навічно старою дівою, і вони вагаються, чи то віддати її в монастир, чи одружити з якимсь кретином, щоб він зробив їй восьмеро дітей і навіки поховав між горщиками та каструлями (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Завдання літератури — навчити нас читати (П.Клодель). Література — перша на черзі. Коли суспільство потерпає від кризи, саме вона опиняється в найбільшій небезпеці (Е.Гемінґвей). Смерть жодної людини не так важлива для людства, як література про цю смерть (Джон Гелер). Треба, щоб суспільство знало, що література — це вогонь, що вона означає нонконформізм і повстання, що суть письменництва полягає в протесті й критиці (М.В.Льйоса). За правильного підбору літератури непогану освіту можна здобути і в туалеті].

Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що: • лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість; • лишаться друзей – втрачати друзів; • лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я; • лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́; • лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися); • лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти; • лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти; • лишаться самообладания – втратити самовладання; • лиши́ться головы – збу́тися голови́; • лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го; • лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі); • лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти); • лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї; • лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу; • лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос); • лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу; • лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти; • лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь; • лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну; • он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в); • он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві; • он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ [Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Малоросс, малоросска, малороссиянин, малороссиянка – украї́нець, украї́нка, (диал.) ру́син, ру́синка, русна́к, русна́чка, (ирон. или пренебр.) малоро́с, малоро́ска, (устар.) малору́син, малору́синка. [Я справжній малорос, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малоросійськи (А.Чехов). Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос (В.Винниченко). Що ж таке малорос? Це — тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово, а — в наслідках, часом — і расово (Є.Маланюк). Як індивіди українці могли вижити – за умови беззастережного прийняття нової-старої ідентичности, яку насаджувала імперія: ідентичности малороса чи, як каже Андрухович, совоукра, такого собі хохлацького П’ятниці, що покірно приймає мовну, культурну і політичну вищість великоруського Робінзона (М.Рябчук). На покосах стоять бур’яни, нетямущі немов малороси (Любомир Стринаглюк). Малороси — не орли. І не Орлики. Малороси й новороси, малоновороси й недороси — та ж німа риба, котра ніколи не заговорить, як понесе її орел понад моря і пустить в своє старе гніздов’я (Д. і Т.Кремені). Серпневий вітер від сльози солоний На рідних землях — як в чужім полоні Надії попідтинню розбрелись Майбутнє, як завжди, лише здалося Вкраїнцями назвались — малороси Сумний Мойсей сумний зібравсь кудись (Віктор Мельник). Чи живеш біля моря синього, Чи в степу, чи обіч гори, Ти не будь малоросом, сину мій, Українською говори (Валентина Бондаренко). Чолобитна челядь кров зі столу змила. Сутінками стелить сатанинська сила. Підніміть повіки Вія-малороса! Маски і музики… Via Dolorosa (І.Римарук)].

Машинерия – машинерія. [— Тож дійшов переконання, що насправді всі наші нібито священні ідеї, ідоли й традиції вкупі з нібито невловними видіннями породжуються порухами людської машинерії, як-от породжується нею в тілі вітровий подув у ніздрях і в задній частині, піт і солона вода сліз, біла кров любощів, а також усілякі нечистоти й екскременти (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Частину ж машинерії покинуть, — бо ж завжди можна придбати на виплат нову, — і височітимуть над купами битої цегли та буйними хащами кошлатих бур’янів, вражаючи око, знерухомілі колеса, і здійматимуться заіржавілі бездимні комини поверх спотрошених котлів, упертих, збитих із пуття, очманілих, понад усіяною пеньками-віспинами сценою дощентного тихого спустошення — не ораною, не боронованою, помалу западаючись у червонясті захаращені яри під довгими тихими дощами осени й скаженими бурями в пору весняного рівнодення (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].

Мирослав – Мирослав, Мирко, Миросько, Миросьо, Мирошко, Мира. [— А ти, що не знав? — Що не знав? — Що Мирослав працює на Яника. — Та брешеш! — Чого це я брешу? Він їм рекламні ролики знімав, в тому числі той, що осідлану Україну. — Що-о-о? — А ти не знав? — Олесь явно тішився моїм здивуванням. — Мирослав — режисер. У нього робота така — знімати кліпи, ставити концерти. Вони замовили — він зняв. — Він зняв оце паскудство? — він. Сто процентів він. Жаль, у рекламі немає титрів, а то б ти сам переконався. — Не може бути! — Може. Він професіонал, а вони бабки платять. – Але ж Мирослав… Почуте не хотіло вміщатися у моїй голові. — Що Мирослав? — Ну цей, він завжди говорив… тобто був за помаранчевих… він же… — Не знаю, може, він і зараз за помаранчевих. Але працює на біло-блакитних, це абсолютно точно (брати Капранови)].

Мнение – думка, погляд, переконання; • быть высокого мнения о ком, о чём – бути високої думки (високого подуму) про кого, про що; • быть высокого мнения о себе – бути високої думки про себе; багато про себе думати; високо нестися; заноситися (в хмари); (иногда фам.) кирпу гнути; • высказывать, высказать своё мнение о чём – висловлювати, висловити свою думку (свій погляд, свою гадку, иногда свій суд, свій присуд) про що; подавати, подати свою думку про що; виявляти, виявити свій погляд на що; (иногда) давати, дати свій суд над чим; • иметь о ком хорошее мнение – бути про кого доброї думки, мати про кого добру думку; • обмен мнениями – обмін думками; • общественное мнение – громадська думка (громадський подум); • особое мнение – окрема думка, окремий погляд; • оставаться, остаться при своём мнении – зоставатися, зостатися при своїй думці (з власною думкою, при своєму погляді), лишатися з власною думкою; держатися, додержуватися своєї думки; обстоювати свою думку, (иногда – только не соверш.) стояти на своєму; • поддерживать, поддержать мнение чьё – підтримувати, підтримати (піддержувати, піддержати, підпирати, підперти) думку чию; • по нашему мнению – на нашу думку, на наш погляд, ми вважаємо (гадаємо); • по мнению чьему – [як] на думку (на гадку) чию, на погляд (суд) чий, з чийого погляду, як гадає (думає) хто, така думка (гадка) чия, в кого, як на кого; • по общему мнению – на загальну думку, як усі думають (гадають); • придерживаться какого мнения – дотримуватися, триматися, додержуватися, держатися якої думки (гадки, якого погляду); • при своём мнении остаться – не змінити своєї думки; • присоединяться (присоединиться) к чьему мнению – приставати (пристати) на чию думку, приєднуватися (приєднатися), прилучатися (прилучитися) до чиєї думки; • разделять чье-либо мнение – поділяти чию думку (гадку), чий погляд, бути такої самої (такої ж) думки, як хто; • расходиться во мнениях – розійтися в поглядах; • соглашаться с чьим-либо мнением – погоджуватися з чиєю думкою (гадкою), приставати на чию думку (гадку); • укрепиться во мнении – зміцніти (зміцнитися) на думці (на гадці); • я иного мнения – я іншої думки (гадки, іншого погляду), я інакше думаю (гадаю), я маю іншу думку (гадку, інший погляд); • я того мнения, что… – я тієї (такої) думки (гадки), що…, моя думка (гадка) така, що , на мою думку (гадку), я так думаю (гадаю), як на мене, то…[Я зовсім не хочу знати, що говорять про мене за моєю спиною – я й без того про себе досить високої думки (О. Вайлд)].

Наскальный – наскельний. [Стежина долі — наче дим… Мій вітер свище. Наскельні написи здають. Сивіють болі. Та підіймаються, як ртуть, Нащадки волі (Ігор Павлюк). Ранок письменника тут починається із вслухання, вухом до землі, в копитний грім іздалека, в стенокардію прим’ятих навалою степів, у легеневі хрипи затемненої височини, в обважнілий трем паралітних лавин, що за хвилину мають зійти, а вже потім, коли розвидніло: зі сповіді розбещеного владою президента, з усних розпоряджень забіганому і забідканому прем’єрові, з подетальних настанов голові таємної служби, до того змучених, безпорадних, здитинілих в оточенні милих онуків, до того наївних, що мусиш без зайвого галасу, виборів, програм, присяг брати на себе відповідальність; за долю розкрадіїни! дбати!! забороняти небезпеку, легалізувати потяги мас, підозрювати головного банкірила і кожному громадянинові власноруч послиненим пальцем відраховувати надбавку до сатисфакцій, одним словом: дбати! з’являтись інкогніто на бандитські сходки, совістити, переконувати і навіслючувати на головорізів мішки наскельного живопису, наркотиків, зброї, встигати з лекціями в інститут підвищення лісу, збирати довірених редакторів і за пляшкою мінералки ділитись підозрами про безпробудну дрімливість ворога; будити думку! (Є.Пашковський)].

Обосранный, вульг., груб. – обісраний. [— Кирпу не гни, бо обісраний ти увесь… і я хочу знати, чи дуже ти смердиш ворожим духом. — Якби смердів, то на те є кадебе, — відповів я коротко (Р.Федорів). Ну от, Мартофляче, маєш клопіт, тепер ти щось повинен казати чи робити, чи, може, хай танцює, нічого з нею не трапиться, не з’їсть її акула, маму твоїх дітей, хай діється Божа воля, тому ти сидиш як обісраний, а вона благально дивиться на тебе, мовляв, кажи щось чи роби щось, як мені витримати ці її благальні погляди, ну знайди якийсь вихід, ти ж великий поет, ну що ти сидиш з язиком у дупі і розглядаєш порожню чарку, ти, борода і два вуха, здійсни нарешті вчинок, увесь світ дивиться… (Ю.Андрухович). Цей макоцвітний блазень також начепив на себе чорну маску, наче зібрався грабувати банк, наче український змопівець, що йде до церкви мирити бабусь із різних конфесій, надів, пришелепок, ту маску, а тепер лупає очима крізь прорізи на свого інтеліґентного братана, як обісраний (В.Шкляр). …ти казав їм, що вичерпавсь, виписавсь, надірвав свій мізерний талант, аж серце виперло грижею поміж ребер і висить там, мов порожня кобура арештованого генерала; ти казав заздрісним, жадним до корчів, як шибениця до прокльонів,— он стоїть собі дерев’яна, не добра й не зла, ніяка, байдужа, проста, стоїть і пантрує юрбу чекальним, незмигно-хитрим оком зашморга — ти казав те, чого від тебе ждали стільки збидлюжених літ, по електричках, по вокзалах, по всіх кутках безпритульності: ти таке ж бидло, як і вони; ти збидлярнів, просмердівшись злодухом, як їздовий силосом; вони добилися свого; стільки вганяли в помийниці, в ніщо, в нікчемство, переконуючи,— раз ти нікчема, то повинен мовчати й ховатися як обісраний,— стільки примушували знімати шапку, зрікатись князівства, постригатися в смерди, стільки дерли шкуру, мов вітер рубероїдні клапті з повітки, що тобі просто обридніла ця живодерня; чорнобалюйте!!!— віднині ти думатимеш про нетлінну душу (Є.Пашковський). Тома сидить, ніби обісрана, не наважується зі мною зустрітися поглядами (А.Дністровий)].

Однолюб, однолюбец, однолюбка, разг. – однолюб, однолюбець, однолюбка. [Країно чорних брів й важких повільних губ, Темнавих губ, що їх не процілуєш, Як тепло ти лежиш! Як тепло ти німуєш! І понад нами місяць-однолюб! (М.Вінграновський). Довелося переконувати її значно активніше, тож він познаходив у собі просто-таки фантастичні ресурси любовної лексики (всі ці куртуазні каскади так і лишилися там, уві сні, хоч він пам’ятав, що це був найвищий пілотаж), він казав, що чекав на неї все своє життя, що він узагалі однолюб, але раз на життя трапляється чудо, і сьогодні це сталось, і йому для цілковитого щастя вистачає знати, що вона десь тут, поруч (найсмішніше, що в цих поривах він якось навіть назвав її ластівкою, за що, прокинувшись, відчув особливий сором), при цьому він обціловував їй руки та плечі, розпалюючись усе більше, він мусив аж світитися наскрізь любов’ю й ніжністю, тож насамкінець вона кокетливо сказала своє «ну добре, я тобі сьогодні повірю», після чого лягла перед ним на живіт, уже зовсім гола (Ю.Андрухович). 1. Однолюб може зробити нещасною тільки одну жінку. 2. Дон Жуан був однолюб. Любив не одну, а одно].

Основной – основний, головний, найважливіший, чільний, провідний, визначальний, центральний, переважний; • в основном – переважно, здебільшого, здебільша, в цілому, в загальних рисах, загалом; • основная причина – головна (основна) причина; • основные части – головні частини. [Другого дня вранці Степан уже з’явився перед українізаційний ареопаг, де його піддано під чи взято на іспит залежно від мовних переконань кожного з членів. І після того, як із зізнання підсудного точно встановлено, що ablativus auctoris в українській мові ніким, ніде й ніколи не може бути вживаний, що для переведення розвантаження мови дієслівні речівники мусять бути старанно й невхильно обходжувані; після того, як він, вгорі названий і зазначений, виявив цілковите розуміння, чому людина ходить по вулицях у справах на адресу з наказу за основними правилами мови, його висвячено на лицаря українізації першого розряду з оплатою академічної години один карбованець вісімдесят копійок (В.Підмогильний). Людське, занадто людське — здебільшого щось тваринне (Р.Акутагава). Основна ідея — померти молодим якомога пізніше (Ешлі Монтег’ю).  Гроші псують людей — так що в нас здебільшого народ хороший].

Отомщение, отомщенье, отмщение, отмщенье – помста (редко пі́мста), мста, відо́мста, відо́мще́ння, (отплата) відплата, віддяка: • в отмщение кому (устар.) – щоб помститися на кому; щоб відплатити кому; • мне отмщение, и аз воздам – мені належить помста (відомщення, помститися, відплата, відплатити), і я віддам; (иногда) мені відомста, і я віддам. [Прошу і вельми, моє серденько, в будь-який спосіб побачся зі мною; що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, конечно відомсту учиню, а яку, сама побачиш (І.Мазепа). Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І.Котляревський). Спочивши, скорбная, скажи, Прорци своїм лукавим чадам, Що пропадуть вони, лихі, Що їх безчестіє, і зрада, І криводушіє огнем, Кровавим, пламенним мечем Нарізані на людських душах, Що крикне кара невсипуща, Що не спасе їх добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар. Не дасть їм пить, не дасть їм їсти, Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять… (Т.Шевченко). — Навіщо ти залишив нас, господи! — простогнав нарешті Мельхіседек, одриваючи руки від обличчя й безсило опускаючи їх на бильця крісла. — Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу над його святинями, а самі пильнували, аби тільки бути покірними й довготерпеливими! — промовив глухо Залізняк. — Не нам належить кара: «Мені відомщення, і аз воздам», — суворо відповів Мельхіседек (М.Старицький). А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П.Грабовський). Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? (І.Франко). І він постановив собі будьщо-будь виступити з своєю гадкою на найближчім зібранні побратимів і впертися цілою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечної стежки — ненависті і пімсти, котра на тепер, при їх малосильності, могла тільки кождому пошкодити, а не могла нікому помогти, — а повернути увагу і силу побратимства на таку ширшу і спокійнішу, та, як бачилось Бенедьові, разом з тим і кориснішу роботу (І.Франко). Сказав Господь: «Мені належить помста!» (Л.Українка). Вона з’явилася тут на те, щоби пімститися на Варварі. Тут, при всіх людях. А людей було досить, бо вони збігались дивитися «на публіку». Були майже всі читальники та й Славко між ними. Варвари, правда, не було, але це для Пазі ще й поготів: не буде кому перебивати її пімсти (Л.Мартович). Ця відомста мені дала, Упорснула шалену силу — Кусай, кусай у серце голе: Я сам благаю, аж кричу! (Людмила Таран). На колісницю поклали його й повезли у скорботі До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, — Та не така мала бути за вбитого сина відомста! Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою (Б.Тен, перекл. Гомера). — Власним вухам не повірив, коли мені розповіли, що ти з’їв зайця! Ти ж такий переконаний вегетаріанець. — Це була помста. Він з’їв мою капусту].

Отрицатель, отрицательница – заперечник, заперечувач, заперечниця, заперечувачка. [Однак дедалі більше російська суспільна думка в ставленні до українського літературного відродження розколюється: поряд з голосами підтримки лунають гучніші голоси недоброзичливості. Вгадуються в них не лише смакові та естетичні моменти, а суто політичні: український літературний «сепаратизм» розглядається як загроза послаблення «общерусской» літератури, як посягання на її домінування. Тут заперечники української літератури, незалежно від їхніх особистих мотивів, об’єктивно ставали прихильниками русифікації (І.Дзюба). Мізантропізму в моїх творах ніколи не було й не буде, бо за своїми переконаннями я гуманіст. Але я був і лишаюся заперечувачем лакувальницької літератури, присолодженого псевдомистецтва (Валерій Шевчук). Сну заперечувач, яскравий абсолют, Не міг ти вирнути із підсвідомих марив, І з темряви такий навряд чи виливсь блуд, З буйного мороку, що прокид мій охмарив (М.Лукаш, перекл. Сен-Поля Ру)].

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)