Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 7 статей
Запропонувати свій переклад для «підтвердження»
Шукати «підтвердження» на інших ресурсах:

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Подтверждение – підтве́рдження, с[по]тве́рдження, -ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Подкрепление
• Для подкрепления своих слов – щоб підкріпити (підтвердити, підперти) свої слова; на підтвердження (на потвердження) своїх слів.
Подтверждение
• В подтверждение чего – на потвердження (на підтвердження, іноді на доказ) чого; щоб потвердити, підтвердити (ствердити) що; підтверджуючи (стверджуючи) що.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

распи́ска посві́дчення, підтве́рдження

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

оде́ржувачка, оде́ржувачок; ч. оде́ржувач
та, хто щось одержує. [Його приватне висловлювання на цю тему, адресоване дружній особі, має всі риси щирості й не обтяжене побоюваннями щодо неделікатності одержувачки цього звіряння. (Єжи Фіцовський «Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія», пер. Андрій Павлишин, 2010). З управління праці, де жінка не зареєстрована, слід узяти довідку, що вона не перебуває на обліку як одержувачка допомоги, а за місцем фактичного проживання скласти акт – підтвердження сільської ради чи житлово-експлуатаційної контори, що справді та жінка з дитиною тут живе. (Високий замок, 2004).]
див.: адреса́тка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 517 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 625.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
сві́дка, сві́док; ч. сві́док
1. та, хто була присутня на якійсь події, пригоді й особисто бачила щось. [Зокрема, 16 червня він брав участь у виїздних робочих нарадах з виконувачкою обов’язків голови облради та свідкою Інгою Маковецькою. (Суспільне, 31.07.2020). Про це повідомила у Facebook Світлана Мухаровська, яка була свідкою процесу демонтажу. (Хмарочос, 04.10.2019). Ганна була свідкою того нападу, тож чимдуж побігла вивчати ази самозахисту. (ntn.ua, 21.03.2011). Якби все це не пов’язувалося з Лорою, ніщо взагалі не змусило б мене погодитися бути свідкою. (Вілкі Коллінз «Жінка у білому», пер. Олександр Мокровольський, 1989). То я була молода, але я була свідкою (плаче), що то робилося. (Остап та Оксана Півні «Свідчення очевидців Голоду», Т. ІІІ, 1985).]
2. та, хто присутня на урочистій події для офіційного підтвердження чогось. [Свідкою на весіллі Каменських і Потапа буде його колишня дружина. (t1.ua, 10.05.2019).]
3. та, хто належить до міжнародної релігійної організації «Свідки Єгови». [Сьогодні познайомився з М. М., свідкою Єгови, щоб умовити її на відкриту міомектомію. (Адам Кей «Буде боляче: Таємні щоденники лікаря-ординатора», пер. А. Лапіна, 2021).]
див.: свідки́ня, свідчи́ня, сві́дчиця, очеви́диця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 76 – заст.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
сві́дчиця, сві́дчиць; ч. сві́док
1. та, хто була присутня на якійсь події, пригоді й особисто бачила щось. [Свідчиця розквіту Афганістану, свідчиця катастрофи – найвідоміша афганська режисерка, яку евакуювали українці, розповіла ТСН про те, як тікала. (ТСН, 19.08.2021). Він потім пояснив, що знав, за свідчицями «спецназерів», коли російські найманці пробували штурмувати цей аеродром, звідси вели стрільбу з мінометів та гранатометів. (Репортер, 2014). <…> шепотіла та завчасу дозріла свідчиця Аюція Ренванд. (Гюнтер Грасс «Бляшаний барабан», пер. Олекса Логвиненко, 2005). Його мета – суто художня: подати сцену у вершинному розгорті її трагічности, серед побутових, хатніх обставин родинного життя, коли дружина сотника з дитям стала свідчицею смертельного двобою найближчих з рідні. (Сучасність, Мюнхен, 1989).]
2. юр. жінка, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. [Свідчиця у справі Алла Мандер розповіла, що бачила: «Почула крик, підійшла до вікна, на протилежній стороні вулиці проходила молода дівчина <…>.» (Суспільне, 11.01.2021). А тому він просить свідчицю коротко повідомити, як ми з нею провели той день. Марі не хотіла говорити, але прокурор наполягав <…>. (Альбер Камю «Сторонній», пер. Анатоль Перепадя, 1991).]
3. та, хто присутня на урочистій події для офіційного підтвердження чогось. [До речі, вона буде свідчицею в мене на весіллі! (Андрій Курков «Львівська гастроль Джимі Хенрікса», пер. Віктор Бойко, 2012).]
див.: сві́дка, свідки́ня, свідчи́ня, очеви́диця
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка) – сьвідчиця.
  Рекомендації
  З-поміж численних варіантів – сві́дка, свідки́ня, свідчи́ня, сві́дчиця – найвдалішими видаються сві́дка та сві́дчиця, адже вони мають давню лексикографічну історію: їх засвідчено ще в словнику М. Уманця й А. Спілки 1893-1898 років. Очевидно, що понад столітнє відображення у словниках сприяло відшліфуванню цих слів і на рівні звучання, і на рівні словотворення.