Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «смерть»
Шукати «смерть» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бо́лее – бі́льше, більш, гі́рше, над. [Ми ще гі́рше дивува́лися. Тому́ чолові́кові уже над сто літ. Над смерть біди́ не бу́де]. • Тем бо́лее – на́дто, тим паче, поготі́в, і по́тім (ставится в конце фразы). [Коли́ щеня́ не задави́в, мене́ не займе́ поготі́в]. • Чем бо́лее – тем бо́лее – де-да́лі, то все більш. • Бо́лее-менее – здебі́льша, здебі́льшого. [Поприбира́в у ха́ті здебі́льшого]. • Бо́лее или менее – більш-менш, бі́льше-ме́нше. [Став бі́льше-ме́нше незале́жний від ба́тька]. • Всё бо́лее и бо́лее – що[чим]-ра́з бі́льше, все геть та й геть. • Бо́лее всего – (най)бі́льш за все, (най)бі́льш од усьо́го, найпа́че, найбі́льш. • Бо́лее того – ще-ж і на́дто, ще й більш од то́го. • Как можно бо́лее – що-найбі́льш(е), як-найбі́льш(е), як-мо́га бі́льше. |
| Взмах, взма́шка – за́мах, по́мах, мах, змах, розгі́н (р. -го́ну). [З о́дного за́маху чо́вен опини́всь на сере́дині рі́чки (Крим.). І ко́су смерть взяла́, щоб все життя́ скоси́ть одни́м розго́ном (Фран.). Так махну́в ша́пкою, мов душа́ його́ з тим ма́хом ви́линула (Г. Барв.)]. • Одним -хом – з ма́ху, з одного́ ма́ху, за оди́н мах, (шутл.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Підхо́дить до мольбе́рту й з одного́ ма́ху розрі́зує карти́ну (Єфр.)]. |
| Ви́димый –
1) (зримый) види́мий. [Види́мі ре́чі. Види́мий світ]; 2) (явный, очевидный) види́мий, очеви́дний, очеви́стий. [Без види́мої причи́ни. Види́мий факт]. • Ви́димая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть, видю́ща смерть. • Ви́димое дело – види́ме ді́ло. По ви́димому, см. Пови́димому. |
| Висе́ть – ви́сіти, звиса́ти. [Ви́сить чолові́к неживи́й. Смерть звиса́є над голово́ю]. |
| Внеза́пный – несподі́ваний, рапто́вий, на́глий, нага́льний, напра́сний. [На́гла смерть. Бо́жий суд на́глий се́ред шля́ху тебе́ осу́дить (Шевч.). Рапто́ві перехо́ди (змі́ни) (Єфр.). Рапто́ві ви́бухи ре́готу. Нага́льна смерть) (Ном.). Напра́сний дощ захопи́в мене́ (Франко). Напра́сний на́скік бу́рі (Л. Укр.)]. |
| Вышиба́ть, вы́шибить – вибива́ти, ви́бити, (напором) випира́ти, ви́перти. [Вда́рив – і ви́пер две́рі]. • Вы́шибить дух – уби́ти, заби́ти кого́ на смерть, ви́перти дух кому́. • Вы́шибленный – ви́битий, ви́пертий. |
| Гото́виться –
1) готува́тися, лаштува́тися, ла́годитися, ладна́тися, ла́дитися, споряджа́тися – до чо́го или що-не́будь роби́ти (гото́виться к чему-л., собираться что-л. делать). [Довело́ся готува́тися до екза́мену (Крил.). У ха́ті прибира́лися та ла́годилися до весі́лля (Єфр.). Вона́ ладна́лася до ба́лю (Крим.). Ладна́ється, лашту́ється, ла́диться і т. и. ї́хати куди́сь]; 2) (намереваться) бра́тися, збира́тися, вбира́тися. [Поси́діла я та й беру́ся додо́му (М. Вовч.). Ма́ти поси́діла, бере́ться вже іти́ (Драг.)]. • Гото́влюсь, т.-е. имею в виду что-л. делать – ма́юся що роби́ти. • Гото́вься! (берегись! держись!) – начува́йся! (от начува́тися); 3) гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в бо́жу путь; (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися, споряджа́тися. [В доро́гу рихтува́тися. Риштува́тися на війну́ (Рудан.)]; 4) гото́вится что-л. новое, -тся война и т. д. (дело клонится к чему-л.) – бере́ться, кладе́ться, зано́ситься – на но́ве́, на війну́ і т. и. (неопр. – кла́стися, бра́тися, зано́ситися). • Гото́вится перемена к лучшему – кладе́ться (зано́ситься) на кра́ще; (в погоде) кладе́ться на годи́ну. [До́щик сього́дні кла́вся, та не зірва́вся (Чуб.)]; 5) (быть подготовляемым), см. под 1. [Весілля́ усю́ди ла́дяться (М. Вовч.). Я́рмарок поча́в споряджа́тися. Альмана́х ла́годивсь до цензу́ри (Грінч.)]. |
| Доду́мывать, -ся, доду́мать, -ся – доду́мувати, -ся, доду́мати, -ся, домірко́вувати, -ся, доміркува́ти, -ся, дорозумо́вувати, -ся, дорозумува́ти, -ся, домисля́ти, -ся, доми́слити, -ся, домудро́вувати, -ся, домудрува́ти, -ся, домізко́вувати, -ся, домізкува́ти, -ся, добира́ти (добра́ти) ро́зуму, ума́, спо́собу, (провинц.) довмі́тися. [Уся́ке по-сво́єму дорозумо́вується. Ніхто́ не домисля́всь, що та ні́би деліка́тна мо́ва віщу́є смерть рі́дній слове́сності (Куліш). Домудрува́всь-таки, як це зроби́ти. Розу́мні го́лови, домізко́вуйтеся, як це зроби́ти! Хто добере́ спо́собу, як це зроби́ти? Москалі́ розу́мні ро́зуму добра́ли: ой, напере́д Шва́чку із осаву́лою доку́пи звяза́ли. Коли́-б не довмі́вся що роби́ти, то тяжке́є-б ли́хо ста́лося]. |
| Доса́да – доса́да (ум. доса́донька), доку́ка, нуда́; о́злість (р. о́злости), пересе́рдя. [Ой, де-б я, де-б я із доса́доньки пішла́! Аж нуда́ порива́є (доса́да берёт) диви́тися на таку́ робо́ту. Кульба́шного взяла́ о́злість. Хтось на́віть аж плю́нув з пересе́рдя]. • Какая доса́да – яка́ шко́да! • С доса́дой – доса́дливо, з се́рцем. • Причинять доса́ду кому – доса́дувати кого́. [Пані-ма́тка і та мене́ доса́дує хвала́ми (Куліш)]. • Почувствовать доса́ду – задоса́дувати. [А він так задоса́дував, що заду́мав собі́ смерть зроби́ти]. • Доса́да разбирает – доса́да бере́, забира́є, нуда́ порива́є, доса́дно стає́ кому́. • Подавлять доса́ду – зда́влювати своє́ се́рце (Васильч.). |
| Живо́т –
1) (жизнь) життя́, буття́, (архаич.) живо́т. • Не на живо́т, а на смерть – до заги́ну. [Вони́ нава́жилися би́тись до заги́ну: котри́йсь му́сів наложи́ти життя́м]. • Книга живота́ – кни́га життя́, кни́га буття́. [Це бу́де запи́сано йому́ в кни́гу життя́]; 2) (чрево) живі́т (р. -вота́) (ум. живото́к), че́рево (ум. черевце́), (грубо) пу́зо. [Незду́жає – на живі́т коро́диться. У дити́ни живото́к боли́ть. Бач, яке́ че́рево відпа́с]. • Вверх живото́м – горіче́рева. [Ті́льки і мо́жна живото́м лежа́ти, а горіче́рева або на́бік – і не ду́май (Квітка)]. • С большим живото́м – черева́тий. [Чужі́ ді́ти – черева́ті й голова́ті і бага́цько їдя́ть, а вже мої́ як паненя́та (Ном.)]. • Болит живо́т – бере́, хапа́є за живі́т, боли́ть живі́т. [Так бере́ за живі́т, що й не розігну́ся. А щоб тебе́ за живі́т узяло́!]. • Надсадить, надорвать живо́т – підвереди́тися, пору́шити в животі́. • Надорвать живо́тики смеясь – кишки́ порва́ти з ре́готу. • Мять руками живо́т с целью лечения (народный массаж) – вибира́ти живі́т, перебира́ти в животі́. [Воро́жка вибира́є живі́т]. |
| Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш. |
| Забива́ть, заби́ть –
1) (заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі]. • -би́ть железн. полосами – заштабува́ти. • -ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти; 2) (вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)]. • -би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)]; 3) -би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь). • -би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись]. • -би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть]; 4) -би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт. • -би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)]; 5) -ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну]; 6) -ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́. • -би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́. • -би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть. • -бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти. • Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • -тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й. • -тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)]. |
| I. Зака́тывать, заката́ть –
1) см. Ука́тывать; 2) (во что-л. катя) зака́чувати, закача́ти, що в що. [Соро́чку попи́рскай, згорни́ щі́льно і закача́й ті́сно в рушни́к, щоб була́ во́гка до прасува́ння]; 3) (в раскатанное тесто) залі́плювати, заліпи́ти що в корж; загорта́ти, загорну́ти корже́м. [Заліпи́ ши́нку в корж і засу́нь у піч, хай пече́ться]; 4) куда (заключать, ссылать) – завдава́ти, завда́ти, запро(в)то́рювати, запро(в)то́рити кого́ куди́. [Завда́но його́ до в’язни́ці аж на чоти́ри ро́ки. Його́ завдаду́ть (или запрото́рять) на Сибі́р, бо він душогу́б]: 5) -та́ть розгами, плетьми на смерть – закатува́ти, заби́ти, зашмага́ти кого́ рі́зками, нагая́ми на смерть. |
| Зале́чивание –
1) заго́ювання, го́ї́ння, залі́чування чого́; 2) заліко́вування (на смерть) кого́. |
| Зале́чивать, залечи́ть –
1) заго́ювати, заго́ї́ти, зго́ювати, зго́ї́ти, виго́ювати, ви́гоїти, залі́чувати, залічи́ти (напр. ра́ну), (о мног.) позаго́ювати, пого́ї́ти що. [А ран його́ не зго́їш за все своє́ життя́ (Грінч.). Всі му́ки зго́ю (Самійл.). Залічи́ли в серця́х на́ших вели́кую ра́ну (Макс.)]; 2) кого (уморить леченьем) – заліко́вувати, залікува́ти, залічи́ти (на смерть) кого́, (вульг.) законова́лювати, законова́лити кого́. • Зале́ченный – заго́єний, зго́єний, залі́чений; заліко́ваний (на смерть). |
| Замашно́й – замашни́й. [А там смерть страшна́ і коса́ замашна́ (Чуб. III)]. |
| Запропасти́ться – заподі́тися, поді́тися, заді́тися, запро(в)то́ритися, заправто́ритися, заві́ятися, заши́тися, (в суете) зашамота́тися, (во что: зарыться) запо́рпатися, (диал.) спря́нчитися. [I де та смерть моя́ заподі́лася? (Коцюб.). Ой де пішла́, де поді́лася Мару́сина ма́ти? (Метл.). Десь кни́жка заподі́лася. Си́на до́ма нема́, заві́явсь десь (М. Вовч.). От не найду́ ножа́: десь запо́рпався, як перево́зилися (Проск. п.)]. |
| Заре́з –
1) (умерщвление, убой) зарі́з (-зу). [Там тата́ри поло́н ді́лять, на зарі́з люде́й веду́ть (АД). Пі́вня на зарі́з несу́ть, а він ка́же: кукурі́ку! (Номис)]; 2) (часть шеи и горла в туше) оши́йок (-ши́йка), (диал.) душа́; 3) (у лошади: изгиб шеи) за́гин (-ну). • Лошадь с высоким -зом – загина́стий кінь (Звин.); 4) (зарубка, надрез) карб (-бу), зару́бина, за́рубка; 5) см. Пья́ница; 6) (клык) і́кло, кло. [Як пійма́в вовк і́клом за хвіст, так і розпоро́в хвіст (Черк. п.)]. • Волчий -ре́з – во́вче і́кло; 7) (перен.: беда, погибель) зарі́з, смерть, біда́, неща́стя, заги́н (-ну). • Чистый -ре́з – види́ма смерть (біда́), пря́мо зарі́з, смерть, и т. д. чи́сте неща́стя; 8) до заре́зу, нрч. – до зарі́зу, аж ґвалт, хоч пові́сься. • Мне нужны деньги до заре́зу – мені́ аж ґвалт (мені́ до зарі́зу, хоч пові́сься) потрі́бні гро́ші. |
| Засека́ть, засе́чь –
1) забива́ти, заби́ти (на смерть) рі́зка́ми, нагая́ми, зашмага́ти кого́; 2) см. Заруба́ть 3. • Засечё́нный – заби́тий рі́зка́ми, нагая́ми, зашма́ганий; зару́баний. |
| Засто́й – за́сті́й (-то́ю), засто́я (ж. р.), (неподвижность) не́рух (-ху). [Океа́н щоде́нщини й засто́ю (Франко). Життя́ – ві́чний рух, засто́я – то смерть (Крим.). Пра́во цивіліза́ції про́ти ва́рварства, по́ступу про́ти не́руху (Грінч.)]. • -то́й в коммерческих делах – за́сті́й у спра́вах комерці́йних. • -то́й в торговле – засті́й у торго́влі; безто́ржя. |
| Захва́тный –
1) (с широким размахом) замашни́й. [Смерть страшна́, і коса́ замашна́ (Чуб. III)]; 2) (о клещах) ро́зпірний; 3) (о праве, имуществе) самобра́ний, забо́рчий, зага́рбний, (руссизм) захва́тний. [Вона́ пате́нту не плати́ла, я́тка в не́ї самобра́на (Київ)]. • -ная земля – займанщи́на, за́ймань (-ни). • -ная политика – забо́рча, зага́рбна полі́тика. |
| Защеко́чивать, защекота́ть – залоско́чувати, залоскота́ти кого́, (многих) позалоско́чувати, полоскота́ти кого́. [Я страх бою́сь, що мене́ русалки́ залоско́чуть (Грінч.). Русалки́ всіх їх полоскота́ли на смерть (Крим.)]. |
| Знак –
1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)]. • Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). • -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах]. • Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю; 2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)]; 3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)]; 4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка. • Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що. • Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)]; 5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)]. • Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка. • -ки препинания – розділо́ві зна́ки. • Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику. • Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня; 6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)]. • -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту; 7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)]. • В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)]. • Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; 8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)]; 9) (сигнал) га́сло, знак. • Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю. • По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком; 10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка. • Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)]. • Знак отличия – відзна́ка. • -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти). • Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки. • Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк. • Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́. • Морские -ки – морські́ знаки́. • Береговые -ки – берегові́ знаки́. • Условный знак – умо́вний знак. • Каторжный знак – каторжа́нське тавро́. |
| Избавля́ть, изба́вить кого от кого, от чего или чего – відзволя́ти, відзво́лити кого́ від ко́го, від чо́го, визволя́ти, визво́лити кого́ від ко́го, з чо́го, (зап.) вибавля́ти, ви́бавити кого́ від чо́го, ря[а]тува́ти, вря[а]тува́ти, виря[а]то́вувати, ви́ря[а]тувати кого́ з чо́го, сов. відвола́ти кого́ від чо́го, звільня́ти, звільни́ти кого́ від чо́го, (диал.) опро́стувати, опро́стати від чо́го, (о)слобоня́ти, (о)слобони́ти кого́ від чо́го, позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́. [Ти одзво́лив нас од сме́рти (Казка). Ти мене́ ви́бавив од сме́рти, а я тебе́ (Рудч.). Я так гаряче́ блага́в, і ти мене́ не вратува́в од ціє́ї ганьби́ (Крим.). Опро́став мене́ ба́тько від па́нської ла́ски (Сл. Гр.). Світ слобони́ти від мук і роздо́ру (Франко). Не зага́йся на підмо́гу, ви́рятуй з напа́сти (Куліш). Дочку́ од ли́ха одвола́є і во́рога свого́ здола́є (Греб.)]. • Смерть -вля́ет нас от мук – смерть відзволя́є (вибавля́є) нас від мук. • -вьте меня от этого неприятного поручения – відзво́льте мене́ від цього́ при́крого дору́чення. • -вить кого от опасности – ви́зволити, ви́рятувати кого́ з небезпе́ки, врятува́ти кого́ в небезпе́ці. • Он -вил меня от этого несчастья – він ви́зволив (ви́рятував) мене́ з ціє́ї біди́, напа́сти, він врятува́в мене́ від ціє́ї біди́. • -вля́ю вас от труда, от неприятности отвечать мне – звільня́ю вас від кло́поту, від при́крости мені́ відповіда́ти. • -вить кого от беспокойства – позба́вити кого́ кло́поту. • -вьте меня от ваших замечаний – да́йте мені́ спо́кій з ва́шими ува́гами (від ва́ших ува́г). • Изба́ви бог! – крий бо́же! боро́нь бо́же! хова́й бо́же! (не)ха́й бог боро́нить (ми́лує, одверта́)! • -вьте меня от него – відзво́льте, ви́звольте мене́ від йо́го [Я ба́чу, що мій вид їй гі́рший від хворо́би, так ви́звольмо-ж її́ від на́шої осо́би (Самійл.)]. • -ви нас бог от пожара! – хай нас бог боро́нить (ми́лує) від поже́жі! • Изба́вленный – ви́зволений, відзво́лений, ви́бавлений, ви́ря[а]туваний, вря[а]то́ваний; зві́льнений від чо́го, позба́влений чого́. • Никто не -влен от смерти – від сме́рти ніхто́ не врято́ваний, не ві́льний, не виме́тний. |
| Изве́риваться, изверя́ться, изве́риться –
1) (лишиться доверия чьего) утрача́ти, утра́тити ві́ру чию́ до се́бе, споневіря́тися, споневі́ритися, зневіря́тися, зневі́ритися кому́; 2) -ться в ком, в чём – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му, в що. [Смерть – запо́на таємни́ча, але й тут не зневіря́йсь: мо́же й ра́діснії та́йни смерть одго́рне (Крим.). Бі́дний мисте́ць! він зневі́рився в лю́дях (Л. Укр.)]. • Изве́рившийся – зневі́рений. [Зневі́рений інтеліге́нт (Грінч.). Зневі́рений у пра́вду (Грінч.)]. |
| Извеща́ть, извести́ть кого – сповіща́ти, сповісти́ти кого, оповіща́ти, оповісти́ти, повісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти кого́ и кому́ що, про що, повідомля́ти, повідо́мити, завідомля́ти, завідо́мити, звіща́ти, звісти́ти кого́, дава́ти, да́ти зна́ти кому́, (по)дава́ти, (по)да́ти (з)ві́стку кому́, доно́сити, доне́сти́ (ві́сті) кому́, (стар.) ознаймува́ти, ознайми́ти кому́; срвн. Уведомля́ть. [Я по хата́х піду́, сам сповіщу́ їх (Л. Укр.). Пішли́ з Лукаше́м, звісти́ли ба́тюшку (М. Вовч.). По́ки що, я па́нові йду обвісти́ти (М. Вовч.). Про це Орґо́нові я зві́стки не пода́м (Самійл.). Звізда́ я́сна возсія́ла в доро́зі, всім ознайми́ла о бо́зі (Колядка)]. • -ть на словах – (кроме вышепривед. ещё) перека́зувати, переказа́ти. [А хто перека́же отцю́-не́ньці про смерть ї́хнього си́на? (Коцюб.)]. • -ти́те меня – сповісті́ть мене́, да́йте мені́ зна́ти, пода́йте мені́ (з)ві́стку. • -ти́те меня о получении письма – повідо́мте мене́, що оде́ржали листа́. • -ща́йте меня почаще – сповіща́йте (повідомля́йте) мене́ часті́ше. • Извещё́нный о чём – с[о]пові́щений, повідо́млений про що. • -ться о чём – дові́дуватися, дові́датися про що, сповіща́тися, сповісти́тися, завісти́тися про що, одібра́ти зві́стку про що. [Я від сестри́ моє́ї до́бре сповісти́лась (Куліш)]. |
| Издыха́ние –
1) здих, здох (-ху). [Нема́ на вас зди́ху (Ков. п.). Його́ коня́ці три чи́сниці до здо́ху (Приказка)]; 2) последнее -ние – оста́нній дих, скін (р. ско́ну), скона́ння, (иносказ.) душа́ на волосо́чку. [В ярмо́ запря́гшися, тягни́ до ско́ну (Франко)]. • Быть при последнем -нии – кона́ти, дохо́дити, бу́ти душі́ на волосо́чку. [Тут ці́ла на́ція, живце́м похо́вана, кона́ла (Єфр.). Харити́на дохо́дить (Конис.). Душа́ на волосо́чку, от-от і смерть (Крим.)]. |
| Изме́ннический – зра́дницький, зраде́цький, (изменный) зрадли́вий, зра́дний. [Ось зра́дницька рука́ побі́ля ме́не (Л. Укр.). Зраде́цькі за́ходи (козни) (Грінч.). Вона́-ж схили́вшись вчиня́ над ним поді́ю ту зрадли́ву (Л. Укр.). Вона́ своє́ю зра́дною руко́ю подала́ йому́ смерть (Грінч.)]. |
| Изра́внивать, -ся, изравня́ть, -ся – зрі́внювати, -ся, зрівня́ти, -ся, (гал.) зрівна́ти, -ся, розрі́внювати, -ся, розрівня́ти, -ся. [Зрівня́в зе́млю, покри́в де́рном (Шевч.). Смерть усі́х зрівня́є (Сл. Гр.)]. • Изравнё́нный – зрі́вняний, розрі́вняний. |
| Испуга́ть – зляка́ти, наляка́ти, споло́хати, сполоши́ти, (перепугать) переляка́ти, (о мн.) поляка́ти, пополо́хати, пополоши́ти, (фамил.) поколо́шкати кого́; см. Пуга́ть. [Ви мене́ не зляка́єте тим (Тобіл.). На́що ти її́ так споло́хав? (Квітка). Моска́ль убі́г у ха́ту, з пе́чі її́ стяг, діте́й поколо́шкав (Г. Барв.)]. • Испу́ганный – зля́каний, наля́каний, споло́ханий, споло́шений. [Запита́ла вона́ зля́каним го́лосом (Мирн.). Споло́ханий на смерть (Н.-Лев.)]. |
| Истоскова́ться – зну́дитися, зну́діти, знудьгува́тися за ким, за чим, (о мн.) пону́дитися. [А в ха́ті там зну́дилась ма́ти і знудьгува́лася сестра́ (Гриб.). Я аж зну́дів, ждучи́ вас (Н.-Волин. п.). На́ші панотці́ без карт були́-б на смерть пону́дилися (Охримович)]. • Истоскова́вшийся – зну́джений, знудьго́ваний. |
| Истоще́ние (действ. и сост.) – ви́снаження, ви́силення, ви́роблення, ви́трачення, ви́черпання, (сост. ещё) ви́сна́га, ви́тра́та; (действ. неок.) висна́жування, виси́лювання, витрача́ння, виче́рпування чого́. [Світови́й го́лод і світове́ ви́снаження – ось найпе́рший на́слідок злочи́нної імперіялісти́чної різани́ни (Азб. Ком.)]. • -ние почвы, земли – ви́снаження ґру́нту, землі́. • Смерть от -ния – смерть з ви́снаження. |
| Казни́ть –
1) (предавать смертной казни) кара́ти, скара́ти, тра́тити, стра́чувати, стра́тити, потра́тити, губи́ти, з(а)губи́ти, катува́ти, скатува́ти, віддава́ти, відда́ти на стра́ту, (о мн.) постра́чувати, поскато́вувати кого́. [Вчо́ра засуди́ли на смерть, сього́дні скара́ли (Крим.). Вдо́виного си́нонька тра́тити гада́ють (Пісня). Вже Харка́ стра́тили й захова́ли (Метл.). Ура́нці ми потра́тим Ковале́нка (Грінч.). Прив’яза́в коне́ві до хвоста́ і пусти́в у по́ле; так її́ скатува́ли (Казка). Па́на та Супруна́ веду́ть загуби́ти (Пісня)]. • -ни́ть смертью – кара́ти, покара́ти, скара́ти на смерть, на го́рло, на го́рлі, го́рлом. [По декре́ту королі́вського суда́ пока́рано го́рлом (Ор. Лев.). Із соки́рою кат у рука́х дожида́в тих, що му́сить на смерть покара́ти (Грінч.)]; 2) (мучительно умерщвлять) кара́ти, скара́ти, тра́тити, стра́тити, катува́ти, скатува́ти. [Столи́цю зни́щу; хто в ній є – скара́ю і знево́лю (Ворон.)]; 3) (ниспосылать несчастия) кара́ти, покара́ти. [За що тебе́ Госпо́дь кара́, кара́є тя́жко? (Шевч.)]. • -ни́ть чем – кара́ти чим. [Кара́ти по́глядом, знева́гою]. • -ни́ть какой-либо работой – поста́вити на ка́ру кого́. [До́ля щерба́та поста́вила його́ за чиї́сь гріхи́ на ка́ру коло газе́тної украї́нської робо́ти (Єфр.)]. • Казнё́нный – с[по]ка́раний, стра́чений, скато́ваний. |
| Казнь –
1) (наказание) ка́ра, покара́ння. [Де́сять кар єги́петських]; 2) (смертная) стра́та, сме́ртна ка́ра, ка́ра сме́ртю, ка́ра на го́рло (го́рлом, на го́рлі). • Запретить под страхом смертной -зни – заборони́ти під ка́рою сме́рти. • Подвергнуть смертной -зни – відда́ти на стра́ту кого́. • Подвергнуться, смертной -зни – бу́ти пока́раним на го́рло. • Подлежит смертной -зни – пови́нен сме́ртної ка́ри. [За се пови́нен він сме́ртної ка́ри (Стор.)]. • Предавать смертной -зни, см. Казни́ть смертью. Присудить к смертной -зни – засуди́ти на смерть, на го́рло осуди́ти. • Освободить от смертной -зни – го́рлом дарува́ти, життя́м дарува́ти, поми́лувати, ви́зволити від го́рла кого́. [Щоби́ ні сі́чено, ні ру́бано, але щоб Те́клу го́рлом даро́вано (Гол.)]. • Присуждённый к смертной -зни – на стра́ту призна́чений. • Публичная казнь – прилю́дна ка́ра (стра́та); 3) (пытка) катува́ння; (мучение вообще) ка́ра, му́ка, торту́ри (-ту́р), мордува́ння. |
| Карачу́н и Корочу́н – капу́т, опря́га, саксага́н, диал.: садо́к (Яворн.), капе́ць, а́мба, кі́нська смерть; см. Капу́т, Коне́ц 7. [Неха́й на її́ опря́га при́йде (Сл. Гр.). Щоб на то́го Антено́ра опря́га насі́ла (Куліш). Не мине́ він кі́нської сме́рти (Приказка)]. • Тут ему и -чу́н – тут йому́ й капу́т (кіне́ць), тут він і ду́ба дав (опря́гся). • Пришёл ему -чу́н – прийшо́в йому́ кіне́ць, капу́т. • Дать кому -чу́н, задать кому -чуна́ (убить) – зроби́ти кому́ капу́т, завда́ти кому́ кінця́ (сме́рти), опрягти́ кого́. |
| Ка́торга –
1) (ссылка) ка́торга, Сибі́р (-ру). • Присудить к -ге кого – засуди́ти на ка́торгу кого́. • Сослать в -гу – засла́ти, завда́ти на ка́торгу (на Сибі́р) кого́. [На ві́чну ка́торгу завда́в (Сл. Гр.). На Сибі́р засуди́ли за те, що бра́та вбив (Харківщ.)]; 2) (турецк. галера) ка́то[е]рга. [Не оди́н же то з козакі́в побува́в у туре́цькій нево́лі; там на гале́рах-ка́торгах ко́вано нево́льника до опа́чин (вёсел) (Куліш)]; 3) (перен. о тяжел. работе, беспросветной тяж. жизни) ка́торга. [Хоч би вже шви́дше смерть мене́ з ціє́ї ка́торги ви́зволила (Богодух. п.)]. |
| Комари́ный, см. Кома́рий. • Меньше -ного носа – ме́нший від гороби́ної душі́. • -ная смерть (насек.) – комари́ний лев. |
| Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку). • От -на – споконві́ку; срвн. Искони́; 2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́). • Скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу. • До -ну – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння; 3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду). • Кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія). • По первому -ну – а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу; б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, (зап.) наса́мпере́д; 4) (место игры) кін (р. ко́ну). • Сбить кого с -ну – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що. • Поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту); 5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па. • Он не нашего -ну – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших. • Либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи. |
| Кондра́шка – грець (-ця), пара́ліч (-чу), (зап.) пара́ліж (-жу), апопле́ксія, (вульг.) кі́нська смерть. • -ка хватил – грець уда́рив (поби́в, узя́в) кого́. |
| Коро́вий – коро́в’ячий; (о коже, рогах, изделиях из рога и т. п. также) я́ловичий. • -вье молоко – коро́в’яче молоко́. • -вья смерть – по́шесть (-ти), промі́рок (-рку), ви́здих (-ху) на корови́ (на корі́в); срвн. Падё́ж. • -вий праздник – коро́в’яче свя́то (31-е кві́тня), Вла́са. • Отольются медведю -вьи слезы – оді́звуться во́вко́ві коро́в’ячі слі́зки (Номис). • -вья петрушка, бот. Anthriscus silvestris Hoffm. – бугила́, борщівни́к, сверби́гуз. • -вья трава, бот. Camelina sativa Crantz. – рижі́й (-жі́ю). -вий цвет, см. Калу́жница. |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Красноба́йство – балаку́нство, (поро́жнє) красномо́вство. [Через красномо́вство та пое́зію мрі́йну лю́ди не йдуть на смерть (Грінч.)]. |
| Лё́гкие – леге́ні (-нів, ед. ч. леге́ня), ле́гкі (-ких, ед. ч. ле́гке, -кого), редко легу́ші (-гу́ш, ед. ч. легу́ша), легу́шки (-шок), хри́пи (-пів). [Ста́ли суди́ суди́ти, кома́рика діли́ти: цьому́-тому́ по стегну́, а Грицько́ві леге́ні (Пісня). Прийшла́ смерть моя́, ле́гке то́читься (Руданськ.)]. • Воспаление -ких – леге́нниця, запа́лення леге́нів (ле́гких). [Ма́ма вме́рла на запа́лення ле́гких (Франко)]. |
| Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)]. • -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці. • -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)]. • -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева). • -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)]. • -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти. • -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці). • -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)]. • -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним. • -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий. • -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь). • -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. • Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)]. • -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)]. • -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі). • -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)]. • Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є; 2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти. • Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові. • Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть. • Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)]; 3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти. • Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть. • Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці. • У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́). • У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях. • -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти). • -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)]; 4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)]. • Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося). • Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом). • Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід; 5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти. • Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва). • На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та). • На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу; 6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го. • Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го; 7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му. • -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось; 8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)]. • Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го. • На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї. • -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку). • Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність. • -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть. • -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце). • Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́). • Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)]. • -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній. • -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)]. • -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)]. |
| Лечь – (где, на чём, на что, куда) лягти́ (ля́жу, -жеш; пр. вр. ліг и ляг, ж. р. лягла́), (о мн.) поляга́ти, полягти́, (улечься) покла́стися, положи́тися де, на чо́му (реже на що), куди́; см. Ложи́ться и Лежа́ть. [Розби́вши ві́тер чо́рні хма́ри, ліг біля мо́ря одпочи́ть (Шевч.). Смерть лягла́ вже на уста́х (Грінч.). Поляга́ли на соло́мі (Рудан.). Дочка́ заміжня́ була́ – в зе́млю полягла́ (Грінч.). На землі́ покла́вся (Рудан.). На квадрато́вім чолі́ покла́лись рядка́ми одна́ на дру́гу дрібне́нькі змо́ршки (Коцюб.)]. • Лечь вокруг чего – облягти́ що, лягти́, положи́тися круг чо́го, (о мн.) облягти́ що, поляга́ти круг чо́го. • Лечь под что – лягти́, підлягти́, (о мн.) попідляга́ти під що. • Лечь на спину – лягти́ горіли́ць, (грубо) лягти́ горі́черева́, догори́ че́рева. • Лечь ничком – лягти́ ниць. • Всё -гло́ на твои плечи – усе́ лягло́ на твої́ пле́чі, усе́ зави́сло на твої́й голові́ (ши́ї). • Лечь спать – лягти́ спа́ти, (о мн.) поляга́ти, полягти́ (спа́ти). [Субо́та – не робо́та: поми́й, пома́ж та й спа́ти ляж (Номис)]. • Лечь в постель – лягти́ (покла́стися, положи́тися) в лі́жко (в по́стіль). [Він му́сів положи́тися в по́стіль (Крим.)]. • Лечь в бою, лечь головою, костьми – (по)лягти́ в по́лі, в бою́ (в бо́ї), накла́сти (лягти́) голово́ю, лягти́, полягти́ кістьми́. [Ой, Бог зна́є, чи жив верну́сь, чи поля́жу в по́лі (Пісня). Найду́ або́ до́лю, або́ за Дніпро́м ля́жу голово́ю (Шевч.)]. • Рожь -ла – жи́то ви́лягло, полягло́. • Лечь в дрейф, морск. – лягти́ в дрейф, задрейфува́ти. |
| Лихора́дка –
1) пропа́сниця, лихома́нка, тря́сця (-ці), трясо[а]ви́ця, трясу́чка, (веснянка) весну́ха. [Добри́день, пропа́сниці! Єсть вас сімдеся́т сім (Чуб. I). Я на пропа́сницю неду́гував (Л. Укр.). Як же ся ма́єте по ва́шій лихома́нці? (Самійл.). Тря́сця на́шим ворога́м (брань) (Чуб.)]. • Болотная -ка – боло́тяна пропа́сниця (тря́сця). [Смерть од боло́тяної тря́сці (Крим.)]. • -ка с бредом – гаря́чка, (в)огневи́ця. • Гастрическая -ка – шлунко́ва́ трясови́ця. • Жёлтая -ка – жо́вта пропа́сниця, корчі́й (-чія́), пога́нка. • Изнурительная -ка – висна́жлива (виснажна́) пропа́сниця, гнітю́чка, гніту́ха. • Крапивная -ка – кропи́в’яна пропа́сниця; см. Крапи́вница 1. • Нервная -ка – нерво́ва пропа́сниця. [Катери́ну труси́ла нерво́ва пропа́сниця (Грінч.)]. • Перемежающаяся -ка – перемі́нна пропа́сниця. • -ка бьёт, трясёт кого – пропа́сниця (лихома́нка, тря́сця) б’є, тру́сить кого́, ті́пає кого́ и ким. [Мене́ би́ла (труси́ла) пропа́сниця (Крим.). Ща́стя – як тря́сця, кого́ схо́че, того́ тру́сить (М. Вовч.). Злість ті́пала обома́, немо́в пропа́сниця (Коцюб.)]. • -ка меня, его схватила – лихома́нка (тря́сця) мене́, його́ схопи́ла, напа́ла. [Мене́ тря́сця схопи́ла (Н.-Лев.)]. • Дрожать как в -ке – труси́тися (тремті́ти), мов (як) у пропа́сниці (у лихома́нці, у тря́сці), мов з пропа́сниці; труси́тися, мов пропа́сниця (лихома́нка) б’є (кого́). [Вся труси́лася, мов з пропа́сниці (Грінч.)]. • Лежать в -ке – лежа́ти в пропа́сниці (в лихома́нці), на пропа́сницю (на лихома́нку); 2) (перен.: горячка) гаря́чка, лихома́нка. • Строительная -ка – будіве́льна гаря́чка (лихома́нка). |
| Лиша́ть, лиши́ть кого чего – позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́, (отнимать) відбира́ти, відібра́ти (-беру́, -бере́ш) у ко́го и кому́ що, (вульг.) ріша́ти, ріши́ти кого́ чого́. [Не позбавля́й мене́ того́ вінця́, що бог мені́ пока́зує що но́чі (Л. Укр.). Сва́рка та бі́йка, кого́ вони́ не позба́влять весе́лости! (Франко). Ти пан над життя́м лю́дським, коли́ мо́жеш відібра́ти йо́го в ко́ждій хви́лі (Франко). А жі́нка й ді́ти? адже ти їх усього́ ріши́в! (Квітка)]. • -ша́ть, -ши́ть жизни кого – позбавля́ти, позба́вити життя́ кого́, вкоро́чувати, вкороти́ти ві́ку (життя́) кому́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, (сжить со света) зганя́ти, зігна́ти кого́ з сві́ту, (казнить) стра́чувати, тра́тити, стра́тити кого́. [Позба́виш життя́ люди́ну (Коцюб.). Вкороти́в йому́ ві́ку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого́ з сві́ту зігна́в, чи я в ко́го одня́в? (Пісня). Страть свого́ бра́та, як він додо́му при́йде (Казка)]. • -ша́ть, -ши́ть себя жизни – смерть собі́ заподі́ювати, заподі́яти, відбира́ти, відібра́ти собі́ життя́, вкоро́чувати, вкороти́ти собі́ ві́ку, стра́чуватися, тра́титися, стра́титися. [Я сама́ собі́ смерть заподі́ю (Тобілев.). І сама́ стра́чуся (Франко)]. • -ша́ть, -ши́ть здоровья – позбавля́ти, позба́вити здоро́в’я, вийма́ти, ви́йняти з ко́го здоро́в’я. • -ши́ть дара слова, речи – відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому́, зніми́ти, оніми́ти кого́, (перен.) замкну́ти уста́, мо́ву кому́. [Сам не оглу́х, дру́гих не оніми́в (Боровик.). Сильне́ звору́шення, гнів відняли́ їй мо́ву (Коцюб.)]. • Паралич -ши́л его речи – після пара́лічу відібра́ло йому́ мо́ву. • Лиша́ть, -ши́ть девственности – см. Неви́нность 2 (Лишить -ти). [Ї́хав, ма́ти, коза́к молоде́нький, зірва́в з ме́не віно́к зелене́нький (Пісня)]. • -ша́ть, -ши́ть зрения – відбира́ти, відібра́ти зір (о́чі) кому́, оте́мнювати, отемни́ти кого́, (ослеплять) сліпи́ти, ослі́плювати и осліпля́ти, осліпи́ти, (о мног.) посліпи́ти кого́. • -ша́ть, -ши́ть рассудка – позбавля́ти, позба́вити ро́зуму кого́, відбира́ти, відібра́ти ро́зум, (насм.) глузд, пантели́к кому́, з[о]безглу́здити кого́. [Яки́й вас обезглу́здив кат? (Котл.)]. • -ша́ть, -ши́ть силы – позбавля́ти, позба́вити си́ли кого́, вибира́ти, ви́брати з ко́го си́лу. • -ша́ть, -ши́ть сознания, чувств – позбавля́ти, позба́вити, свідо́мости, знеприто́мнювати, знеприто́мнити кого́. • -ша́ть покоя – відбира́ти спо́кі́й кому́, позбавля́ти кого́ споко́ю, занепоко́ювати кого́. • -ша́ть себя удовольствия – позбавля́ти себе́ вті́хи. • -ша́ть, -ши́ть охоты, желания – позбавля́ти, позба́вити кого́ охо́ти (бажа́ння) до чо́го, відбира́ти, відібра́ти кому́ охо́ту (бажа́ння) до чо́го, знеохо́чувати, знеохо́тити кого́ до чо́го. • Он -ши́л меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения – він позба́вив мене́ своє́ї при́язні, прихи́льности, свого́ прихи́лля, він відібра́в мені́ свою́ при́язнь, прихи́льність, своє́ прихи́лля. • Недостойные поступки -ши́ли его любви и уважения товарищей – негі́дні вчи́нки позба́вили його́ товари́ської любо́ви й поша́ни. • -ши́ть имущества, состояния – позба́вити кого́ добра́ (майна́, має́тности), відібра́ти майно́ кому́ и у ко́го. • -ши́ть наследства – позба́вити (не да́ти) спа́дку. • Судьба -ши́ла его всего – до́ля відібра́ла йому́ все. • -ша́ть, -ши́ть хлеба-соли – позбавля́ти кого́ хлі́ба-со́ли, (поэтич.) збавля́ти кого́ з хлі́ба-со́ли. [Близьки́х сусі́д з хлі́ба-со́ли збавля́в (Мартин.)]. • -ша́ть, -ши́ть куска хлеба – позбавля́ти, позба́вити кого́ шматка́ хлі́ба, відбира́ти, відібра́ти кому́ шмато́к хлі́ба. • -ша́ть места, должности – позбавля́ти кого́ поса́ди, відбира́ти кому́ поса́ду, звільня́ти з поса́ди кого́. • -ша́ть власти, сана – позбавля́ти вла́ди, са́ну кого́, відбира́ти вла́ду, сан кому́, скида́ти кого́ з вла́ди, з са́ну. • -ша́ть кредита – позбавля́ти кого́ креди́ту, відбира́ти креди́т кому́, припиня́ти боргува́ння кого́. • -ша́ть, -ши́ть прав – позбавля́ти, позба́вити прав, (прав состояния) грома́дських прав, (избирательных прав) вибо́рчих прав. • -ша́ть, -ши́ть слова – позбавля́ти, позба́вити сло́ва кого́, відбира́ти, відібра́ти го́лос кому́, забороня́ти, заборони́ти мо́ву кому́, (перен.) умкну́ти мо́ву кому́. [За те́є суд його́ позба́вив сло́ва (Л. Укр.)]. • -ши́ть чести, человеческого достоинства – позба́вити че́сти, лю́дської гі́дности, знесла́вити кого́. • -ша́ть, -ши́ть свободы – позбавля́ти позба́вити во́лі, знево́лювати, зневоля́ти, знево́лити кого́, (о мн.) познево́лювати, (перен., связывать) зали́гувати, залига́ти, загну́здувати, загнузда́ти, запетльо́вувати, запетлюва́ти кого́, (арестовывать) ув’я́знювати, ув’язни́ти кого́. [Убо́гого зневоля́ють (Сл. Гр.). А що? запетльо́вано тебе́? (Запоріжжя). Мене́ залига́ли того́ таки́ дня і держа́ли під аре́штом (Новомосковщ.)]. • Лишё́нный – позба́влений. • Я -шё́н возможности – я не ма́ю змо́ги, мене́ позба́влено змо́ги. • Это не -шено остроумия – це не без до́тепу. • Этот слух -шё́н всякого основания – ця по́голоска цілко́м безпідста́вна, не ма́є для се́бе жа́дної підста́ви. • -шё́нный избирательных прав – позба́влений вибо́рчих прав; срв. Лише́нец. • -шё́нный чести – позба́влений че́сти, знесла́влений. • -шё́нный свободы – позба́влений во́лі, знево́лений, (теснее) ув’я́знений. |
| Ложи́ться – ляга́ти, (укладываться) кла́стися, поклада́тися, (опускаться) наляга́ти, поляга́ти на що́; срв. Лечь. [Ляга́є тінь вечі́рняя на не́бо голубе́ (Крим.). Ку́рява ляга́є (Шевч.). Шовко́ва трава́ на ко́си поляга́є (Пісня). Ой тума́н я́ром та наляга́є (Грінч. III)]. • -жи́ться спать – ляга́ти спа́ти, кла́стися спа́ти, обляга́тися, (диал.) обклада́тися, лягови́тися, кладови́тися. [Заходи́лися ляга́ти спа́ти (М. Вовч.). Ще дівчи́на спа́тоньки не кла́лась (Пісня). Ти́хо було́ і в спа́льні, коли́ обляга́лися (Коцюб.). Час уже й лягови́тися (Крим.)]. • -жи́ться в постель – ляга́ти в лі́жко. • -жи́ться в десять часов – ляга́ти в [о] деся́тій (годи́ні). • Я как раз -жи́лся (спать) – я са́ме ляга́в (спа́ти). • Пора -жи́ться (спать) – час ляга́ти (спа́ти), час уже́ кла́стися (обляга́тися). • Время, когда -жа́тся (спать) – о́бляги, (у)ля́ги (-гів); см. Вре́мя. • Хлеб -жи́тся – хліб виляга́є. • -жи́ться на якорь (бросать якорь) – ки́дати кі́тву. • -жи́ться на (в) дрейф – ляга́ти в дрейф, дрейфува́ти. • Как на вертись, а в могилку -жи́сь – сме́рти не одпе́рти, крути́-верти́, а доведе́ться вме́рти, (шутл.) круть-верть, а під черепо́чком смерть. |
| Любо́вь –
1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)]. • Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в. • Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння. • Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в. • -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в. • Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в. • Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в. • Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе. • Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням. • Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)]. • Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́. • Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння). • Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)]. • Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би). • С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)]. • Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко). • Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма. • Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)]. • -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися; 2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)]; 3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)]; 4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)]. • Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в. • Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в. • Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в. • Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в. • Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння. • -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)]. • Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві. • Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)]. • Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)]. • Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням. • Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)]. • Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно. |
| I. Лю́ди –
1) лю́ди (-де́й, -дям, -дьми́), ласк. лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; срв. Люд, Народ. [Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.)]. • Молодые -ди – молоді́ лю́ди, (молодёжь) мо́лодь (-ди), (парни) парубо́цтво. • Старые -ди – старі́ лю́ди. • Окольные -ди – око́личні лю́ди. • Сведущие -ди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди. • Рабочие -ди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, соб. робітни́цтво. • Он не умеет обращаться с -ми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́. • Все -ди смертны – всі лю́ди вмиру́щі, сме́рти не відпе́рти, всім нам там бу́ти. • Что вы за -ди? – Що ви за лю́ди? Хто ви такі́? Що ви таке́? • Порядочные -ди – поря́дні (присто́йні) лю́ди. • Это очень опасные -ди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди. • Он выходит из ряда обыкновенных -де́й – з йо́го непересі́чна люди́на. • Все мы -ди, да не все человеки – всі ми лю́ди, та не всі лю́дський о́браз ма́ємо. • -ди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть. • Добрые, злые -ди – до́брі, лихі́ лю́ди. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.)]. • На -дя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно. • -де́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є. • Народу-то, народу – ровно -де́й – ми́ру-ми́ру, як люде́й. • На свете не без добрых -де́й – в сві́ті не без до́брих люде́й. • За -ми́ говорю – за людьми́ кажу́; коли́ лю́ди бре́шуть, то й я з ї́ми. • Вывести в -ди – ви́вести в лю́ди, (о мн.) повиво́дити в лю́ди. • Выйти в -ди – ви́битися в лю́ди, ви́людніти. • Что -дям, то и нам – що лю́дям, те й нам; що грома́ді, те й ба́бі. • И мы не хуже -де́й – і ми не гі́рші за люде́й, і ми як лю́ди, і ми по-при лю́ди. • В чужих -дях – між чужи́ми людьми́. • Вас же за -де́й считают – вас же за люде́й ма́ють. • На -дях – прилю́дно, на лю́дях; срв. Публи́чно. • Пойти в -ди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди. [Не йди між лю́ди (Шевч.)]. • -де́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися. • На собрании было много -де́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да. • Покрыться -ми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися. [Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.)]; 2) (слуги) лю́ди, че́лядь (-ди), на́ймити́, наймиття́ (-тя́), слу́ги. [Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня)]. • Ваши -ди хорошо служат – ва́ші слу́ги (лю́ди) до́бре слу́жать. • Он отпустил всех своих -де́й – він повідпуска́в (з до́му) всіх свої́х слуг (люде́й). |
| Мгнове́ние – мить (-ти, ж. р.), моме́нт, (народн.) мент (-ту), (не только секунда, минута) хвили́на, хви́лька, міну́та; срв. Миг 1 и Моме́нт. [Життя́ – то мить одна́, і смерть є та́кож ті́льки мить (Грінч.). Хай я умру́! бо смерть – одна́ хвили́на (Грінч.)]. • В одно -ние – в одну́ мить, в оди́н мент, одни́м ме́нтом, ми́ттю, уми́ть, уме́нт, в міну́ті, як стій; срв. Мгнове́нно. [Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). В оди́н мент одно́ за ’дни́м переміня́ється (Г. Барв.). Одни́м ме́нтом замішу́ й спечу́ (Сл. Ум.). Га́ля ми́ттю ки́нулась, знайшла́ кожу́х і вдягла́ бра́та (Грінч.). «Ні́коли мені́!» – Ната́лка ще́зла вмить (Гр. Григор.). І в міну́ті той іще́знув в мо́рі під водо́ю (Рудан.). Як стій відлама́в від стола́ одну́ но́гу (Франко)]. • В несколько -ний – в (за) (де)кі́лька моме́нтів, ме́нтів. [Уся́ ця поді́я ско́їлася в де́кілька ме́нтів (Крим.)]. • В то, в это -ние – на (в) ту, цю мить, тіє́ї, ціє́ї ми́ти, ту, цю мить, на (в) той, цей мент, на (в) ту, цю хвили́ну. [Забу́в на ту мить про все (Грінч.). В той мент, як Гафі́йка нагну́лась (Коцюб.)]. • В то же -ние – (в) ту-ж мить, в ту са́му мить, тіє́ї-ж (тіє́ї са́мої) ми́ти, в то́й-же (в той са́мий) мент, тіє́ї-ж (тіє́ї са́мої) хвили́ни, в міну́ті. [Впав і ту-ж мить захрі́п (Грінч.). Тіє́ї-ж ми́ти він помі́тив, що… (Грінч.)]. • Во -ние ока – як о́ком змигну́ти, як «га» сказа́ти, (шутл.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Нау́миха, як о́ком змигну́ти, схопи́ла грама́тку та вки́нула її́ у піч (Коцюб.)]. • Каждое -ние – ко́жну мить, ко́жної ми́ти, що-ми́ти, що-ми́ть. [Зра́да надо мно́ю що-мить в’є́ться, б’є́ться (Вороний)]. • На (одно) -ние – на (одну́) мить, на (оди́н) мент, на мі́нуту, на-млі-о́ка. [Він на мить спра́вді забува́є, де він (Крим.). Бли́скавка, що на мент осія́ла (мене́) (Крим.). На міну́ту чо́рне не́бо запалахкоті́ло і пога́сло (Рудан.). И́ноді вона́ (пітьма́) немо́в підно́ситься на-млі-о́ка і ми ба́чимо про́блиски вели́ких ру́хів (Павлик)]. • Ни на одно -ние не – і на одну́ мить не, і на оди́н мент не. [І на одну́ мить не забува́ю про своє́ ли́хо (М. Грінч.)]. |
| Ме́рзкий – мерзе́нний, мерзо́тний, мерзосві́тній и -ний, пога́ний, гидки́й, оги́дний, оги́дливий, бридки́й, паску́дний; срв. Ме́рзостный. [Вчи́нок оги́дно мерзе́нний (Крим.). Пога́ний кровопі́йце! (Франко). Гидкі́ за́міри (Тобіл.). На смерть іде́, щоб я жила́, оги́дна! (Грінч.). Оги́длива ла́ска (Дніпр. Ч.). Що за бридки́й сервілі́зм! (Крим.). (Рим) в паску́дних о́ргіях кона́в (Шевч.)]. |
| II. Мир –
1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)]. • От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)]. • Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту. • Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу). • Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)]; 2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)]; 3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)]. • Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті. • Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті. • По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті. • На весь мир – на ввесь світ. • Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня). • Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо. • Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́. • Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)]. • Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)]. • Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́. • Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́. • Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)]; 4) (перен.: круг явлений) світ. • Два -ра (противоположных) – два сві́ти. • Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ. • Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ. • Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ. • Мир красоты – світ краси́. • Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ. • В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого; 5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)]. • Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1. • Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)]. • С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка. • На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся. • С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́. • На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка); 6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)]. • Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ. • Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да; 7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)]. • -ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)]. • Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да; 8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)]. • Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді; 9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)]. • Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті. • Оставить, покинуть мир – а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)]; б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися. |
| Мни́мый – на́чеб-то (яки́йсь), ні́би(-то) (яки́йсь), (архаич.) мни́маний, (ненастоящий) неправди́вий, неспра́вжній, нещи́рий, псе́вдо-, (воображаемый) уя́вний, (предполагаемый) га́даний, (придуманный) на[у]ду́маний, прими́слений, (притворный) уда́ваний, уда́ний, (фиктивный) фікти́вний; срв. Ло́жный. [Мни́маний духо́вний чин (Ів. Вишенський). Цей на зага́льну га́дку символі́ст, цей га́даний основополо́жник украї́нського символі́зму ті́льки з вели́ким застере́женням мо́же бу́ти запрова́джений до його́ лав (М. Зеров). Він умі́в буди́ти від сну зачаро́вані краї́ни і знав, як зру́шити ре́чі з їх уда́ваного заціпені́ння (М. Калин.)]. • -мый больной – уя́вний (наду́маний, уда́ваний, уда́ний) хво́рий. • -мая величина, -мое число, мат. – уя́вна величина́, уя́вне число́. • -мый друг – ні́би-при́ятель, неправди́вий (нещи́рий, уда́ваний, уда́ний) при́ятель (друг). • -мое изображение, физ. – уя́вне зобра́ження, -ний о́браз. • -мое исключение – неправди́вий (неспра́вжній, уя́вний) ви́няток (-тку), псе́вдо-ви́няток. • -мое преимущество – уя́вна (га́дана) перева́га. • -мая причина – уя́вна (га́дана) причи́на. • -мое противоречие – ні́би-супере́чність, неспра́вжня супере́чність (-ности). • -мый путешественник – ні́би-то подоро́жній, га́даний (уда́ваний, уда́ний) подоро́жній (-нього). • -мая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть (-ти), завмертя́ (-тя́), завме́рлість (-лости). • -мое счастье – га́дане ща́стя. • -мый счёт, торг. – фікти́вний раху́нок (-нку). • -мый ученый – ква́зі-вче́ний, псе́вдо-вче́ний (-ного). |
| Мона́х –
1) черне́ць (р. ченця́ и черця́, им. мн. ченці́ и черці́), мана́х, мона́х (-ха), чорнори́зець (-зця), (калогеронт) калу́гер (-гера), ум. че́нчик, че́рчик, мана́шок, (ирон.) капту́рник, черчу́к (-ка́), соб. черне́цтво, (ирон.) ма[о]нашва́ (-ви́), капту́рники. [Чорт не пла́че, коли́ черне́ць ска́че (Номис). А під то́ю горо́ю жили́ ченці́ та манастирі́ будува́ли (Рудан.). Живу́ ченце́м у ми́рі та ду́шу спаса́ю (Кониськ.). Очну́всь мана́х, аж смерть в голова́х (Номис). Черчу́к ма́є череви́чки, і сам че́рчик невели́чкий (Гол. III). «Калу́геру!» – ка́же, – «що то це ти ро́биш?» (Рудч.). Того́ дня черне́цтво справля́ло зу́стріч о́браза (Корол.). Манашви́ було́ як га́лок (Чигиринщ.)]. • Пойти в -хи – піти́ в ченці́ (черці́); 2) мона́х-шелкопряд, зоол. Psilura monacha – мона́шка-шовкопря́дка. |
| Мо́ре (в прямом и переносном значении) – мо́ре (-ря, мн. моря́, -рі́в), ум. мо́речко, мо́ренько. [По си́ньому мо́рю хви́ля гра́є, туре́цький кора́бличок розбива́є (Пісня). Пра́вда і в мо́рі не вто́не (Номис). А я з до́му на Дін до донськи́х козакі́в, ой, а із До́ну до тата́рських морі́в (Рудан.). А на мо́речку че́тверо су́ден пла́ває (Грінч. III)]. • Азовское -ре – Озі́вське мо́ре. • Балтийское -ре – Балти́цьке мо́ре. • Средиземное -ре – Середзе́мне мо́ре. • Чёрное -ре – Чо́рне мо́ре, Коза́цьке мо́ре. [Чо́рним мо́рем дале́ко гуля́ли (Ант.-Драг.). Чо́рне, або по-старосві́тському Коза́цьке мо́ре (Основа 1862)]. • Взволнованное -ре – схвильо́ване (збу́рене) мо́ре. • Взбаламученное -ре – розбу́рхане (розго́йдане, збаламу́чене) мо́ре. • Открытое -ре – чи́сте мо́ре. [У чи́стому мо́рі корабе́ль пливе́ (М. Грінч.)]. • Выйти в открытое -ре – ви́плис[в]ти на чи́сте (в чи́сте мо́ре). • Плыть -рем – пли́сти (пливти́) мо́рем. • По -рю и суше – по мо́рю і су́ші, мо́рем і суходо́лом (сухопу́ттю). • Это капля в -ре – це крапли́на (пили́на) в мо́рі. • За -рем телушка полушка, да рубль перевозу – за мо́рем тели́чка – копі́єчка, а переве́зти́ – карбо́ванчик. • Ум за -рем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма. • За -ре – за мо́ре. • Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! – воро́на за мо́ре літа́є, а дурна́ верта́є (Номис). • Из-за -ря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря. • У -ря – над мо́рем, край мо́ря, коло (біля) мо́ря. • Над -рем – над мо́рем. [Я люблю́ мо́ре мо́же тим, що я зріс над мо́рем (Н.-Лев.)]. • В -ре (вин. п.) – на мо́ре. [Ми на́ймемо чо́вен, ся́демо й попливемо́ дале́ко, дале́ко од люде́й на мо́ре (Н.-Лев.)]. • -ре во время волнения – мо́ре в хви́лю. [Мо́ре в хви́лю і ти́шу (Основа 1861)]. • К -рю – над мо́ре, до мо́ря. [Ки́ньмо оцю́ гуля́нку, ході́м над мо́ре, бу́демо гуля́ти вдвох над мо́рем (Н.-Лев.)]. • По направлению к -рю – в на́прямку до мо́ря, просту́ючи на мо́ре. • -ре волнуется – мо́ре гра́є (хвилю́є, б’є, бушу́є). [Ві́тер ві́є, повіва́є, си́нє мо́ре гра́є (Рудан.)]. • Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать – го́ре – мо́ре: пий його́, не ви́п’єш (усього́) (Номис). • Кто в -ре не бывал, тот богу не молился – хто в мо́рі не бува́в, той бо́га не блага́в (М. Грінч.). • Слезою -ря не наполнить – сльоза́ми мо́ря не доллє́ш (не ви́повниш). • Сиди у -ря, да жди погоды – сядь над мо́рем, вигляда́й годи́ни. • Пьяному и -ре по колена – п’я́ному (дурно́му) мо́ре по колі́на; срв. Коле́но 1. • Не -ре топит, а лужа – не мо́ре то́пить, – калю́жа. • Не ищи -ря, и в луже утонешь – не шука́й мо́ря, – у калю́жі вто́пишся (вто́неш) (Номис). • Житейское -ре – жите́йське мо́ре. • -ре страдания – мо́ре стражда́ння. [Що ва́рте життя́ перед необме́женим мо́рем лю́дського стражда́ння? (Коцюб.)]. • -ре звуков – мо́ре зву́ків. [Мо́ре лісови́х зву́ків (Коцюб.)]. • Разливное -ре – як води́ в мо́рі, заливне́ мо́ре. [А горі́лки в них – мо́ре заливне́ (Звин.)]. • Чернильное -ре, бумажные берега – течу́ть річки́ з атраме́нту в паперо́вих берега́х. • Сто метров над уровнем -ря – сто ме́трів над рі́внем мо́ря (над морськи́м водорі́внем). |
| Моро́з – моро́з (-зу). [Моро́з надво́рі, на шибка́х лиси́чки гискря́ться (Звин.)]. • Сильный, трескучий -ро́з – вели́кий (цупки́й, лю́тий) моро́з, коза́цький моро́з, моро́з з очи́ма, моро́з-ки́пень (-пня), моро́з аж рипи́ть (скрипи́ть), аж скалки́ (зо́рі, і́скри) ска́чуть, аж шелести́ть, аж шкварчи́ть, аж дим устає́. [Там таки́й моро́з-ки́пень, аж ру́ки пограбі́ли (Липовеч.)]. • Первые осенние -зы (утренние) – при́морозки (-ків, ед. ч. при́морозок, ум. при́морозочок), за́морозки (-ків, ед. ч. за́морозок); срв. За́морозок и У́тренник. [Почали́ся надво́рі при́морозки (Н.-Лев.). Ура́нці так на́че при́морозочок був, а тепе́р уже розтає́ (Сквирщ.)]. • Последние весенние -зы – ві́дзимки, о́зимки (-ків). • -зы начинаются, начались – моро́зи почина́ються, почали́ся, моро́зи беру́ться, взяли́ся; (безлич.) стає́, ста́ло на холода́х, приморо́зило. [На зи́му ті́льки, як уже́ приморо́зить, верта́вся я в ба́тьківську ха́ту (Стор.)]. • Были сильные -зы – були́ вели́кі моро́зи; моро́зами здоро́вими бра́ло. [Зима́ того́ ро́ку страх яка́ вели́ка була́: моро́зами то воно́ здоро́вими не бра́ло, а сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.)]. • Ударил -ро́з, ударили -зы – поти́с(нув) моро́з, поти́сли (узяли́ся) моро́зи. • -ро́з крепчает – моро́з бере́ться (ти́сне) ще ду́жче. • На дворе -ро́з трещал – надво́рі моро́з лу́скав (аж трі́скав). [Було́ оце́ взи́мку, надво́рі моро́з лу́скав (М. Вовч.)]. • -ро́з уменьшается, уменьшился – моро́з пересіда́ється, пересі́вся. [Налічи́ двана́дцятеро ли́сих, то моро́з і переся́деться (Звин.). Моро́з поресі́вся, то й поте́пліло тро́хи (Звин.)]. • Придавить -зом непокрытую снегом землю – голощо́ком узя́ти зе́млю. [Голощо́ком як ві́зьме, то поме́рзне карто́пля в землі́ (Канівщ.)]. • К -зу – на моро́з. [Та то мабу́ть две́рі на моро́з луща́ть (Н.-Лев.)]. • От -за – з моро́зу. [Мужчи́ни си́вими ста́ли з моро́зу (Коцюб.)]. • Смерть от -за – смерть з моро́зу, ме́рзла смерть. [Немину́ча, «ме́рзла смерть»: сиді́тимеш, сиді́тимеш, та та́кечки не зчу́єшся, як і заме́рзнеш (Еварн.)]. • Обильный -ми, см. Моро́зный. • Меня -ро́з подирает по коже – моро́зом пройма́є (перейма́є) мене́, моро́з іде́ по мені́, моро́зом з-за спи́ни бере́ мене́, моро́з хо́дить поза спи́ною мені́ и в ме́не, за спи́ною моро́зом сипну́ло мені, з-за плече́й бере́ мене́, моро́з перейшо́в у ме́не. [І тепе́р моро́зом пройма́є мене́, як згада́ю (Кониськ.). Ху, я́к-же й зляка́лася! аж моро́з іде́ по мені́ (Тесл.). Як після́ ча́рки ста́нуть вони́ виявля́ти те́мні свої́ діла́, – моро́з хо́де за спи́ною (Васильч.). За спи́ною аж моро́зом сипну́ло: пійма́ють (Грінч.). На́що-ж ви мені́ про́тив но́чи таке́ гово́рите? мене́ вже з-за плече́й бере́ (Квітка)]. • -ро́з по коже пробежал – моро́з по-за шку́рою пройшо́в (перейшо́в) у ко́го (кому́). [Моро́з перейшо́в у Це́лі при тих слова́х Франко)]. |
| Мухомо́р –
1) бот. – а) (Amanita muscaria Pers.) мухомо́р (-ра) (спра́вжній), мори́мух(а), (диал. маре́мух(а)), муша́рка, мушни́к (-ка́); б) (Amanita phalloides Quel.) гадю́чка борода́вчата, мухомо́р; 2) (бумага, отрава) мухомо́р, му́шача (муши́на) смерть, му́шача отру́та. |
| Мы́шка –
1) (ум. от Мышь) ми́шка; (летучая) кажано́к (-нка́). [Я Ми́шка-Нору́шка (Казка)]. • Кошке игрушки, а -ке слёзки – кі́шці смі́шки, а ми́шці слі́зки; кому́ весі́лля, а ку́рці смерть. • Были бы крошки, а -ки будут – аби́ хліб, а зу́би зна́йдуться. • Игра в кошку и -ку – гра в кота́ й ми́шку; 2) (подплечн. впадина, обычн. мн. ч. Мы́шки) пах(в)а́, підпахі́в’я (-в’я); срв. Подмы́шка. • Под -кой – під пах(в)о́ю. [Стоя́в з кни́жкою під пахво́ю (Васильч.)]. • Под -ку – під пах(в)у́, під си́лу. • Под -ки – попід пах(в)и́, попід си́л(к)и. [Ой, узя́ли Парасу́ню попід о́бі си́ли (Гол.)]; 3) см. Му́скул; 4) -ки (в одежде) – ви́різи (-зів), про́йми (р. про́ймів); 5) -ки, бот. – а) (Lathyrus tuberosus L.) горо́шок (-шку) (бульби́стий), земляни́й горі́шок (-шка), журавли́ні стручки́ (-кі́в), ми́шка, череви́чки (-ків); б) (Saxifraga granulata L.) ло́мінь (-меню) (зерня́стий), розри́вник (-ку). |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Наготовля́ть, нагота́вливать, нагото́вить – наготовля́ти и нагото́влювати, гото́вити, нагото́вити, готува́ти, наготува́ти, (напасать) настача́ти, наста́чити, (натаскивать уйму) натага́нювати, натага́нити, (снаряжать) ла́годити, налаго́джувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, ладнува́ти, наладнува́ти, (в дорогу) лаштува́ти, налашто́вувати, налаштува́ти, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понагото́вляти, понагото́влювати, понастача́ти, понатага́нювати и т. п. [Нагото́вила їй повні́сіньку скри́ню (Рудч.). Свої́й ма́тінці ї́сти понаготовля́ли (Милор.) Жі́нка усе́ те понагото́влювала (Манж.). Наготува́ла усе́ собі́ про смерть (Київщ.). Наста́чили усього́ на зи́му (Богодух.). Натага́нив дров сті́льки, що за зи́му й не попа́лимо (Червоногр.). Заходи́вся во́за лаштува́ти (Полт.). А ну́мо, ку́мо, риштува́ть вози́ в дале́кую доро́гу! (Шевч.)]. • -вили массу напитков и яств – понаготовля́ли си́лу напо́їв і страв (напи́тків і наї́дків), понагото́влювали си́лу силе́нну ї́сти й пи́ти. • -вить кушанье для варки – нала́годити стра́ву. [Я вже борщ нала́годила (Лубенщ.)]. • -вить лесу для постройки – нагото́вити дере́вні на буді́влю. • Нагото́вленный – нагото́влений, нагото́ваний, наста́чений, натага́нений, нала́годжений, нала́днаний, наладно́ваний, налашто́ваний, нарих[ш]то́ваний, понагото́влюваний и т. п. -ться – 1) наготовля́тися, нагото́влюватися, гото́витися, нагото́витися, готува́тися, наготува́тися, понагото́влюватися; бу́ти нагото́влюваним, нагото́вуваним, нагото́вленим, нагото́ваним, понагото́влюваним и т. п. У них -ля́ется всего на весь год – вони́ наготовля́ють усього́ на ці́лий рік; 2) (напасаться) наста(р)ча́тися, наста́рчитися на ко́го. [На цю дітво́ру не наста́чишся (Полт.)]. |
| Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)]. • -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́. • -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті). • -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці; 2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)]. • -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю. • -чить награду – призначи́ти нагоро́ду. • -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру. • -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким. • -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)]. • -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що. • -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому. • -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)]. • -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́. • Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок. • -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство. • -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць). • -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)]; 3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)]. • -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця. • -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)]. • -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника. • -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби. • -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)]; 4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)]. • Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный – 1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.; 2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)]. • -ная цена – ви́значена ціна́. • В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су); 3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го; 4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)]. -ться – 1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.; 2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)]. • Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше. • Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено. • Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му; 3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)]. • Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора. • -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву. • -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві; 4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)]. |
| Наказа́ние –
1) (действие) а) покара́ння; скара́ння; (через палача) с[від]катува́ння кого́ за що. [З покара́нням убі́йців спра́ва зати́хне (Франко)]; б) нака́з, загада́ння, за́гад (-ду); 2) (кара) ка́ра, (ум. ка́ронька), пока́ра, кара́ння, покара́ння, скара́ння, укара́ння (-ння), пеня́ (-ні́). [За вся́кі прови́ни була́ за́раз ка́ра (Грінч.). Ва́рті ми надгоро́ди, а не кар (Франко). Не бо́же кара́ння, своє́ дурува́ння (Номис). Вся́кі його́ укара́ння зно́сила, терпі́ла (Гол. 1). Хоч вина́ твоя́ яка́ бу́де – за пра́вду зба́влю тобі́ пені́ (Квітка)]. • -ние божье (божеское, господне) – ка́ра бо́жа (госпо́дня), бо́жий на́[по́]пуст (-ту). • Жестокое -ние – лю́та ка́ра, лю́те покара́ння. • -ние исправительное – ка́ра для попра́ви, випра́вна ка́ра. • -ние розгами – ка́ра (покара́ння) рі́зка́ми, хло́ста (-ти), хлост (-ту). [Після́ хло́сти жи́ти не мо́жна: дівча́та о́чі ви́сміють (Кониськ.)]. • -ние смертью – ка́ра на го́рло (на смерть), скара́ння го́рлом, покара́ння сме́ртю. • -ние телесное – тіле́сна ка́ра, ка́ра по ті́лу (Кониськ.), ка́ра на ті́ло (М. Грінч.). • -ния уголовные – горлові́ ка́ри. • Мера -ния – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • Высшая мера -ния – найви́ща ка́ра, ро́зстріл (-лу). • Степень -ния – мі́ра (сту́пінь) ка́ри. • Положение о -ниях – ка́рний стату́т (-ту), ка́рний ко́декс (-су). • Под страхом -ния – під загро́зою ка́ри, під ка́рою. [А я під ка́рою гото́в по сві́ту оповісти́ть, що рі́вні нам нема́є (Куліш)]. • В -ние кому – на ка́ру, (вместо -ния) за ка́ру кому́. [Хай на ка́ру вам се при́йде без зава́ди (Самійл.). До́ля щерба́та поста́вила їх за чиї́сь гріхи́ на ка́ру коло газе́тної украї́нської робо́ти (Рада)]. • По совокупности -ний – за суку́пністю кар. • Заслужить -ние – заслужи́ти ка́ри (на ка́ру). • Назначить (определить) -ние – ви́значити (призначи́ти) ка́ру. • Налагать, наложить -ние – наклада́ти, накла́сти ка́ру. • Нести, понести -ние – прийма́ти, при(й)ня́ти ка́ру (поку́ту), (казниться) кара́тися. [Щоб міг наре́шті він приня́ть од ме́не ка́ру (Самійл.). Приня́в ка́ру й поку́ту (Коцюб.) А я й до́сі кара́юся і кара́тись бу́ду й на тім сві́ті (Шевч.)]. • Подвергать, -ся -нию, см. Подверга́ть, -ся. • Смягчить -ние – поле́гчити ка́ру. • Увеличить, уменьшить -ние – збі́льшити, зме́ншити ка́ру. • Не избегнуть -ния – не втекти́ (від) ка́ри, не мину́ти ка́ри (Кониськ.); 3) стар. – нау́ка, навча́ння (чого́). |
| Нака́зывание –
1) кара́ння; (через палача) катува́ння; (смертью) кара́ння на го́рло (на смерть, го́рлом, сме́ртю), завдава́ння на смерть кого́; 2) нака́зування, зака́зування, зага́дування чого́ кому́. Срв. Нака́зывать. |
| Нака́зывать, наказа́ть –
1) кого кем, чем, за что – кара́ти, покара́ти, накара́ти кого́ ким, чим, за що, скара́ти, укара́ти кого́ на що, завдава́ти, завда́ти ка́ру кому́ за що. [До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко). Коли́ я зне́хтую зако́н приро́ди, то приро́да покара́є мене́ головно́ю сла́бістю (Наш). Про́ти то́го, щоб накара́ти хло́пця, я нічо́го не ма́ю (Крим.). Ой, накара́в мене́ бог таки́м чолові́ком! (Г. Барв.). Чия́ кри́вда, неха́й того́ бог скара́є (Номис). Ви сами́ собі́ ка́ру завдаєте́ (Крим.)]. • -вать, -за́ть плетьми – кара́ти, покара́ти канчука́ми (батога́ми, нагая́ми, шпицрутенами: кия́ми). • -вать, -за́ть через палача – катува́ти, с[від]катува́ти. [Суд присуди́в одкатува́ти прилю́дно (Кониськ.)]. • -вать, -за́ть розгами – кара́ти (би́ти), покара́ти (ви́бити) рі́зка́ми кого́, (ирон.) (зав)дава́ти, (зав)да́ти хло́сти (и хло́сту) кому́. [Диви́ся, хло́пче Валер’я́не, щоб не дали́ тобі́ там хло́сту (В. Еллан.)]. • -вать, -за́ть смертью – кара́ти, скара́ти на го́рло (на смерть, го́рлом), кара́ти, покара́ти сме́ртю, завдава́ти, завда́ти на смерть кого. • -вать, -за́ть так, чтобы помнил – (шутл.) пам’ятко́вого (пам’ятно́го) дава́ти, да́ти. -жи́ меня бог! – скара́й мене́, бо́же! [Люблю́ тебе́ ві́рно, – скара́й мене́, бо́же! – бу́ду тебе́ цілува́ть, по́ки сон ізмо́же (Пісня)]; 2) (приказывать кому) нака́зувати, наказа́ти, зака́зувати, заказа́ти, зага́дувати, загада́ти, велі́ти, звелі́ти, (о мног.) понака́зувати, позака́зувати, позага́дувати кому́ що или що (з)роби́ти. [Чи я-ж тобі́ не каза́ла, не нака́зувала, щоб ти хло́пців не води́ла, не прина́джувала? (Пісня). Похова́ли його́, як він заказа́в (Манж.). Загада́ли йому́ хороше́нько гра́ти (Метл.). Звелі́ла мені́ ма́ти ячме́ню жа́ти (Чуб. III)]. Нака́занный – 1) пока́раний, нака́раний, ска́раний; като́ваний, с[від]като́ваний; би́тий. [«Холо́дна» за-для нака́раних (Крим.)]; 2) нака́заний, зака́заний, зага́даний, зве́лений, понака́зуваний, позака́зуваний, позага́дуваний. [Зага́дану робо́ту я вже дороби́в (Київщ.)]. -ться – 1) кара́тися, бу́ти ка́раним, пока́раним и т. п. [Розбі́йники ті були́ пока́рані сме́ртю (Л. Укр.). Я-ж за те найбі́льш і бу́ду пока́раний (Крим.)]. • Смертоубийство -вается (-зу́ется) смертной казнью – за душогу́бство кара́ють на го́рло (сме́ртю). • Воровство -ется тюрьмой – за злоді́йство кара́ють ув’я́зненням (в’язни́цею); 2) нака́зуватися, бу́ти нака́зуваним, нака́заним, понака́зуваним и т. п. [Ой, зака́зано і зага́дано всім козаче́нькам у ві́йсько йти (Маркев.)]. • -ется вам – нака́зується вам, дає́ться вам нака́з(а). |
| II. Накла́дывать и Налага́ть, наложи́ть –
1) см. I. Накла́дывать 1 и 2; 2) наклада́ти и (редко) накла́дувати, накла́сти и (реже), наложи́ти, (о мног.) понаклада́ти, понакла́дувати що. [Ярмо́ наклада́є, воли́ запряга́є (Пісня). Данину́ з ро́ку в рік не змогли́ хижаки́ на селя́н накла́дувати (Куліш)]. • -жи́ть головой – накла́сти (реже наложи́ти) голово́ю. • -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути, (о мног.) понаклада́ти, понакида́ти дань (данину́), пода́ток, по́дать, ми́то, пеню́, поку́ту на ко́го, кому́. [Додатко́вий пода́ток наклада́ли (Доман.). Хи́жі сусі́ди ча́сто напада́ли на їх і накида́ли на їх по́даті (Н.-Лев.). Наки́нули мостово́го ще по копі́йці з ху́ри (Сл. Ум.)]. • -ть запрещение на что – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на що. • -ть клеймо на кого, на что – таврува́ти, натавро́вувати, натаврува́ти, клейни́ти, наклейни́ти, (о мног.) потаврува́ти, понатавро́вувати, поклейни́ти кого́, що, (о товарах ещё) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) пошта[е]мпува́ти що. • -вать, -жи́ть люльку – набива́ти, наби́ти, наклада́ти, накла́сти лю́льку. [На ву́лиці та в переву́лку наклада́ла та Мару́шка Васи́лькові лю́льку (Грінч. III)]. • -ть наказание на кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го. • -ть обязанность на кого – наклада́ти, накла́сти, поклада́ти, покла́сти, накида́ти, наки́нути обо́в’я́зок (пови́нність) на ко́го, кому́. • -га́ть, -жи́ть оковы на кого – забива́ти, заби́ти, (о мног.) позабива́ти в кайда́ни кого́, поклада́ти, покла́сти кайда́ни на ко́го. [По дво́є кайда́нів на но́ги покла́дено (Ант.-Драг.)]. • -ть отпечаток на кого, на что – познача́тися, позначи́тися, відбива́тися, відби́тися на ко́му, на чо́му. • -жи́ть печать на кого, на что – покла́сти (редко наложи́ти) печа́ть, (перен. ещё) знак (озна́ку) на ко́го, на що. • -ть повязку на что – наклада́ти, накла́сти по́в’язку на що, (чаще) завива́ти, зави́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, бандажува́ти, забандажува́ти що чим, що в що. • -ть руку на кого, на что – наклада́ти, накла́сти ру́ку на ко́го, на що, пригно́блювати, пригноби́ти кого́. • -ть руки на себя – здійма́ти, зня́ти ру́ки на се́бе, ру́ки на се́бе наклада́ти, накла́сти, смерть собі́ заподі́яти, ві́ку собі́ вкороти́ти. • -ть слой серебра, золота – наклада́ти, накла́сти, сади́ти, насади́ти срі́бло, зо́лото. [Лапки́ – з бі́личого хвоста́, щоб сади́ти на ря́мці зо́лото (Яворн.)]. • Не -га́й гнева, -ложи́ милость – не бери́ в нела́ску, зміни́ гнів на ла́ску. • Накла́дываемый и Налага́емый – що його́ (її́, їх) наклада́є (-да́ють), що наклада́ється и т. п., накла́даний и накла́дуваний; наки́даний; покла́даний. [Лю́ди визволя́тимуться з-під пут, накла́дуваних приро́дою (Азб. Комун.)]. • Нало́женный – накла́дений и (реже) нало́жений, понакла́даний, понакла́дуваний; наки́нутий и наки́нений, понаки́даний; наби́тий; покла́дений. [Моя́ кі́сонька, віно́чком нало́жена (Чуб.)]. • -ный платёж – післяпла́та, накла́дений платі́ж (-тежу́). • Послать с -ным платежом – по[наді]сла́ти з(за) післяпла́тою. • -ться – наклада́тися, накла́стися, понаклада́тися; бу́ти накла́д(ув)аним, накла́деним и (реже) нало́женим, понакла́д(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану – ра́ну завива́ють (зав’я́зують, бандажу́ють). |
| Наклика́ть, накли́кать, накли́кнуть –
1) кого – наклика́ти, накли́кати, склика́ти, скли́кати, (о мног.) понаклика́ти, посклика́ти кого; см. Называ́ть 6; 2) (клича вызывать что) наклика́ти, накли́кати що; (на себя, на кого) наклика́ти, накли́кати, проси́ти, напроси́ти, напита́ти що собі́, на се́бе, кому́, на ко́го. [Воро́ни літа́ють і, здає́ться, свої́м кри́ком бу́рю наклика́ють (Рудан.). Журбо́ю не накли́чу собі́ до́лі (Шевч.). Чого́ ти смерть на ме́не наклика́єш? (Л. Укр.). Сам на се́бе сме́рти проси́в (Звягельщ.). Ну, напита́в собі́ біду́! (Н.-Лев.)]. • Худую славу себе -чешь – недо́брої сла́ви собі́ напита́єш (набу́деш), недо́брої сла́ви заживе́ш. Накли́канный – 1) накли́каний, скли́каний, понакли́к(ув)аний, поскли́к(ув)аний; 2) накли́каний, напро́шений, напи́таний. -ться – 1) (стр. з.) наклика́тися, бу́ти накли́к(ув)аним, накли́каним, понакли́к(ув)аним и т. п.; 2) на что – набива́тися, наби́тися, напро́шуватися, напроси́тися на що; см. Называ́ться 3. • Сам на грех -кнулся – сам на гріх напроси́вся (наби́вся), сам собі́ гріха́ напита́в; 3) -каться (вдоволь) – а) накли́катися, нагука́тися кого́ и на ко́го; б) нагука́тися, навола́тися; в) надражни́тися (з) ко́го. Срв. Кли́кать. |
| Напова́л, нрч. –
1) (наголову) у-пе́нь, до-ноги́. • Разбить неприятеля -ва́л – роз[по]би́ти во́рога в-пень (до-ноги́); 2) (насмерть) на сме́рть, (на месте, сразу) відра́зу, з одного́ ма́ху. • Убить -ва́л – уби́ти на сме́рть (відра́зу), уби́ти з одного́ ма́ху. |
| Наси́льственный – наси́льний, наси́льницький, наси́льничий, силомі́цний, самомі́цний, ґвалто́вний, си́луваний, приму́шений, поневі́льний, принево́лений; срв. Наси́льный. [Чи ви яки́м наси́льним ро́бом опанува́ли, отруї́ли ду́шу? (Куліш). Наси́льне обрусі́ння (Крим.). Наси́льницький переворо́т із збро́єю в рука́х (Азб, Комун.). Наси́льниче скинуття́ капіталісти́чного ла́ду (Азб. Комун.). Самомі́цні єдини́телі Русі (Куліш). Ґвалто́вне ді́ло (Грінч.)]. • -ное лишение владения – наси́льне позба́влення (неоконч. позбавля́ння) володі́ння. • -ная смерть – ґвалто́вна смерть, не своя́ смерть. • Умереть -ной смертью – уме́рти не своє́ю сме́ртю. [Він уме́р не своє́ю сме́ртю, – його́ розбі́йники зарі́зали (Сл. Ум.)]. |
| На́смерть, нрч. –
1) (до смерти) до сме́рти, на сме́рть. [Би́тися до сме́рти (Київщ.). Поби́в до сме́рти (Сл. Ум.)]. • Убить -смерть – уби́ти (заби́ти) на сме́рть; 2) (очень) до сме́рти. [До сме́рти ї́сти (спа́ти) хо́чу (Брацл.)]. • Он пьёт -смерть – він п’є не прохмеля́ючись, він смерте́льно п’є. |
| Нево́льно, нрч. –
1) (против воли) про́ти во́лі, ми́мо во́лі, про́ти бажа́ння; 2) (непроизвольно, неумышленно) мимово́лі, (реже) мимові́льно и (редко) мимові́ль, мимохі́ть, несамохі́ть, не́хотячи́, (з)не́хотя. [Мимово́лі ви́котилися у ме́не з оче́й сльо́зи (Кониськ.). Мимово́лі закрада́ється ду́мка, що… (Доман.). О́чі (його́) мимові́льно зупини́лися на о́бразі (Франко). И́нколи таке́ сплете́, що мимові́ль розрего́чешся (Мова). Мимохі́ть зга́дувався їй той ра́дісний тре́пет, з яки́м… (Коцюб.). Ната́лка мимохі́ть озирну́лась (Гр. Григор.). Сагайда́чний несамохі́ть здригну́вся (Загірня). Ді́вчина несамохі́ть зверну́ла на йо́го ува́гу (Грінч.). Несамохі́ть жваві́ше роби́в (Ледянко). Не́хотячи почина́в ду́мати про то́го, хто чита́в цю кни́жку (Крим.). И́нколи зне́хотя розсе́рдишся (Мова). Всі жахну́лися зне́хотя (Н.-Лев.). Не́хотя перейма́єшся ду́мкою про смерть (Кониськ.)]. |
| Неду́г – неду́га (-ги, ж. р.), не́дуг (-гу, м. р.), сла́бість (-бости), х(в)оро́ба, х(в)о́рість (-рости), не́міч (-мочи). [Не смерть страшна́, а неду́га (Номис). За́роди смерте́льної неду́ги (Франко). (Пу́бліка) прибула́ сюди́, щоб ви́зволитись від свої́х не́дугів (Л. Укр.). Со́нце го́їть усі́ сла́бості ті́ла і ду́ха (Л. Укр.). Сон то, чи дру́га, страшні́ша, не́міч вас похили́ла (Мирний)]. |
| Неизбе́жный – немину́чий, (редко) немину́щий, (необходимый) коне́чний, (в филос. яз.) необхі́дний, (неизбывный) невідбутни́й, невідбу́тній. [Завча́су привика́ти до немину́чого (Л. Укр.). Немину́ча біда́ (Грінч.). Смерть приня́ти немину́чу (Самійл.). Немину́чий хід поді́й (Пр. Правда). Немину́ча потре́ба (Грінч.). Все немину́че мене́ обу́рює (В. Підмог.). Передмо́ва бу́ла немину́ча (Грінч.). Смерть – немину́ща доро́га (Номис). Нема́ боротьби́, ціє́ї коне́чної умо́ви життя́ (Л. Укр.)]. |
| Неизбы́вный – невідбутни́й, невідбу́тній, неперебутни́й, неперебу́тній, непозбутни́й, непозбу́тній, невиво́дни́й, (неутешимый) непогамо́вний. [Смерть невідбутна́ (Кролевеч.). Йому́ оця́ неду́га ма́буть неперебутна́ (Кролевеч.). Непозбутне́ го́ре (Куліш). Невиво́дне го́ре жіно́че (Корол.). Ли́хо непогамо́вне (М. Вовч.)]. |
| Неме́дленно, нрч. – нега́йно, (без промедления, не мешкая) не га́ючись, не га́ючи ча́су, без зага́яння, незаба́рно, необа́рно, (вскоре, скоро) незаба́ром, незадо́вго, невзаба́рі, неба́вом, (стар.) вбо́рзі, (вот-вот) ось-о́сь, от-о́т, зато́го, (сейчас) за́раз, заразі́сінько, (мигом) ми́ттю, притьмо́м, як стій. [Гото́витись в похі́д нега́йно (Куліш). Ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). І велі́в він бра́нця перед се́бе привести́ нега́йно (Франко). З райо́ну про́сять набо́їв, нега́йно про́сять (Кирил.). Ски́нути його́, аби́ сами́м не га́ючись Собі́ському скори́тись (Грінч.). Смерть хапа́є незаба́рно (Біл.-Нос.). Сена́т постановля́є, щоб ви́конать сей ви́рок необа́рно (Л. Укр.). Роди́на недале́чко, – незаба́ром і ра́ду зна́йдеш і пора́ду (М. Вовч.). Грома́дка опри́шків ще́зла неба́вом на горбка́х (Маковей). Потре́ба пи́льна, про́сить бу́ти вбо́рзі (Куліш). Скажи́, що за́раз прийду́ (Харк.). За́раз Іва́на зв’яза́ли, ви́вели його́ в чи́сте по́ле (Чуб. V). Герш за́раз перені́сся (перешёл) з жі́нкою на и́нше примі́щення (Франко). І ми́ттю осідла́вши ра́ка; схвати́всь на йо́го як бурла́ка (Котл.). Щоб притьмо́м було́ зро́блено (Київщ.). Зня́вся-б як сті́й і пішо́в на робо́ту (Коцюб.). На со́нце не тре́ба диви́тися, бо мо́жна о́чі зба́вити як сті́й (Звин.)]. |
| Немину́емый – немину́чий, немину́щий. [Немину́ча смерть (Мирг.). Немину́чі грабу́нки та бе́шкети (Кирил.)]. |
| Ненави́стный и Ненави́стен –
1) (ненавидимый) нена́видний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. нена́виден), нена́ви́сний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. нена́вистен), знена́висний, знена́ви́джений кому́ и (реже) для ко́го, (постылый) осору́жний, оги́дний, обри́дливий, відра́зливий. [Нена́видна йому́ лести́вість (Куліш). Ти мені́ бридки́й, нена́видний душі́ мої́й і се́рцю (Л. Укр.). Нена́видна мені́ побо́жність для люде́й, збудо́вана з брехні́ (Самійл.). Погляда́в, куди́ пішли́ нена́видні для йо́го лю́ди (Шиян). Нена́виден той нам, хто нас підві́в на гріх (Куліш). Зоста́лося ті́льки нена́висне життя́ (Сторож.). Не хо́чу на́шої зрива́ти дру́жби, за вас нена́висну дочку́ відда́вши (Л. Укр.). Геть ду́ми! Геть нена́висні! (Франко). Неха́й-же на голлі́ тім го́рлом зви́сне чуже́, нері́дне, ненави́сне (П. Тичина). Із не́любом знена́висним звінча́тись (Грінч.). Зо́ня не зва́лася знена́видженим сло́вом «гуверна́нтка» (Л. Укр.). Неха́й вони́ бу́дуть розу́мні, бага́ті, та коли́ вони́ мені́ осору́жні! (Котл.). Осору́жна я тобі́, як смерть (Л. Укр.)]; 2) (ненавидящий) нена́висний, по́вний (спо́внений) нена́висти (зло́сти) до ко́го и про́ти ко́го. [Не бу́дьте вороги́ нена́висні до то́го, хто в се́рці за́мірів влада́рних не здійма́ (Л. Укр.)]. |
| Неожи́данный – несподі́ваний, (редко) неспога́даний, нежда́ний, (внезапный) рапто́вий, на́глий. [Несподі́ване ли́хо (Номис). Перо́м не списа́ти тіє́ї несподі́ваної краси́, яко́ю до вас усміхну́лася доли́на (Мирний). Тут тра́пився зо́всім несподі́ваний ви́падок (Грінч.). Ста́ла на Єги́пет несподі́вана біда́ (Л. Укр.). Кіне́ць нара́ди таки́й несподі́ваний (Ле). Луча́ються й рапто́ві дощі́ (Основа 1861). На́гла пере́рва його́ сві́тлих мрій (Леонт.)]. • -ное нападение, происшествие – несподі́ваний на́пад, несподі́вана поді́я (приго́да). • -ная смерть – несподі́вана смерть, (скоропостижная) на́гла смерть. |
| Непробу́дный – непробу́дний, безпробу́дний, безпроси́пний, незбу́дний, непробуди́мий. [Опочива́в сном ти́хим, безпробу́дним (Куліш). В непробуди́мому Кита́ї (Шевч.)]. • -ный пьяница – безпроси́пний (непросипу́щий, ме́ртвий, заливни́й) п’яни́ця. • -ный сон (летаргия) – летаргі́я, обмира́ння. • -ный сон (смерть) – непробу́дний (ві́чний) сон. [Засну́в ві́чним сном (Полт.)]. |
| Неча́янный –
1) несподі́ваний; (внезапный) на́глий, нага́льний; см. Неожи́данный. • -ный гость – несподі́ваний гість. • -ная радость – несподі́вана ра́дість. • -ная смерть – несподі́вана (на́гла, нага́льна) смерть; 2) (ненарочный) ненавми́сний, невми́сний, незуми́сний. |
| Ниотку́да, нрч. – нізві́дки, нізвідкіля́. [Нізві́дки нема́ ряту́нку (Коцюб.). Смерть нізві́дки не прихо́дить (В. Підмог.)]. «Вести ниоткуда» В. Морриса – «Ві́сті нізві́дки» В. Мо́рріса. |
| Нирва́на – нірва́на. [Смерть дасть ща́стя зни́кнути наза́вжди, розчини́вшись у світові́й душі́, дасть, як зго́дом ска́же Бу́дда, нірва́ну (М. Калин.)]. • Достигать, достичь -ны – дохо́дити, дійти́ нірва́ни. |
| Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка. |
| Ночь –
1) ніч (р. но́чи, тв. ні́ччю, зв. но́че, мн. но́чі, ноче́й, но́ча́ми). [На майда́ні пил спада́є. Замовка́є річ… Ве́чір. Ніч (П. Тичина). Смерть – се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л. Укр.). По́дих тропі́чної тьмя́ної, п’я́ної но́чи (М. Рильськ.)]. • Апрельская ночь – квітне́ва ніч, ніч квітні́вка (Васильч.). • Варфоломеевская ночь, истор. – Бартоломе́єва ніч. • Воробьиная ночь – гороби́на ніч. • Глубокая (Глухая, Полная) ночь – глу́па (глуха́) ніч (полночь: пі́вніч, опі́вніч), (раньше полночи) пі́зні вля́ги (-гів). [Вже була́ глуха́ ніч, опі́вніч (Франко). Після пі́зніх вля́гів у нас ка́жуть: це було́ опі́вночі (Звин.)] Глубокой -чью, в глухую ночь – глу́пої но́чи, (реже) у глу́пу ніч. [Коли́ це глу́пої но́чи приліта́є со́кіл (Рудч.). Глу́пої но́чи на їх і о́гнищах ніко́ли не спала́хував жар (Кінець Неволі). Зоста́лася Окса́на сама́ собі́, у те́мну, глу́пу ніч, як па́лець (Квітка)]. • Звёздная ночь – зо́ряна ніч, (в поэзии ещё) ніч яснозо́ра (Грінч.). • Купальская ночь, см. Купа́льский. • Майская ночь – травне́ва (майова́, має́ва, ма́йська) ніч, ніч травні́вка (Васильч.); срв. Ма́йский 1. [Ма́йська ніч або уто́плена (Гоголь)]. • Поздняя ночь – пі́зня ніч, (раньше полночи) пі́зні вля́ги. • Поздней -чью – пі́зньої но́чи, пі́зніми вля́гами, (поздно ночью) пі́зно вночі́; см. ещё выше Глубокой -чью. • До поздней -чи – до пі́зньої но́чи, до-пі́зна, до пі́знього-пі́зна. [Ми сиді́ли до-пі́зна (Звин.)]. • В -чи (ед. ч.) – в но́чі, (ночью) вночі́. [Огняно́го коня́ ві́тер гнав – огняно́го коня́ – в но́чі (П. Тичина)]. • В ночь – а) в ніч. [Вдивля́вся в ніч стурбо́ваним по́глядом (М. Калин.)]; б) (ночью) вночі́. • В ночь не естся – вночі́ не ї́сться; в) (за́ ночь) за ні́ч. • В одну ночь этого не сделаешь – за одну́ ніч цього́ не зро́биш. • В одну из -че́й – одно́ї но́чи, (однажды ночью ещё) яко́сь уночі́, одного́ ра́зу вночі́. • В ночь на, в ночь с – на, см. I. На 1 в. • В весеннюю, тёплую и т. п. ночь – лі́тньої, те́плої и т. п. но́чи, у лі́тню, у те́плу и т. п. ніч. [Пла́чуть мої́ о́чі темне́нької но́чи (Метл.). Тоді́-ж таки, те́плої весня́ної но́чи дво́є йшли і… (Гр. Григор.). В ніч осі́нню піскова́ земля́ його́ гойда́є ні́жно, мов коли́ска (М. Рильськ.)]. • В ту, в эту ночь – тіє́ї, ціє́ї но́чи, ту, цю (сю) ніч, в ту, в цю ніч. [Тіє́ї но́чи він спав міцни́м сном (Олм. Примха). Ту ніч зо́всім не спав (Сл. Ум.). Пе́рший раз по сме́рті бра́та він засну́в цю ніч (Франко). Марі́я Стю́арт була́-б, якби́ не я, на во́лі сю́ ніч (Грінч.)]. В -чи (мн. ч.) – в но́чі, за ноче́й. [Пое́те, будь собі́ судде́ю, і в но́чі тьми і самоти́ спини́сь над вла́сною душе́ю (М. Рильськ.). Де, в які́ дні, в які́ но́чі (не лили́ся ви), сльо́зи жіно́чі! (Франко)]. • Всю ночь (напролёт), в продолжение (втечение) всей (целой) -чи – всю ніч, ці́лу (цілі́сіньку) ніч, про́тягом усіє́ї (ці́лої) но́чи, (зап.) через усю́ (ці́лу, цілі́сіньку) ніч; срв. Напролё́т 2 и Но́чь Но́ченски. [Не спав цілі́сіньку ніч (Київ). Через усю́ ніч пали́ли во́гнище (Ор. Левиц.)]. • Продолжающийся всю (целую) ночь – цілоні́чний. • В продолжение (втечение) долгих -че́й – до́вгими ноча́ми. [До́вгими ноча́ми не спа́ла вона́ і ду́мала (Грінч.)]. • За́ ночь – за ні́ч. [За ні́ч дої́демо (Брацл.)]. • За но́чь до этого – ніч перед цим (тим). • Ночь за -чью – ніч по но́чі, ніч за ні́ччю. [Ніч за ні́ччю й до́вгі дні я нудьгува́в (Велз)]. • К -чи – про́ти (реже навпро́ти) но́чи, (реже) під ні́ч. [Ви́їхали про́ти но́чи (Яворн.). Не розкажу́ про́ти но́чи, а то ще присни́ться (Шевч.). Ти куди́ йдеш під ніч? (Франко)]. • Не к -чи будь помянут (помянута и т. п.) – не про́ти но́чи зга́дуючи. [Він був, не про́ти но́чи зга́дуючи, висо́кий, як товка́ч (Яворн.)]. • Каждую ночь – що-но́чи, що-ні́ч, ко́жної но́чи, ко́жну ніч, ніч-у-ні́ч, ніч крізь ні́ч. [Що-но́чи йде на рі́чку до те́много га́ю (Л. Укр.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ взгляда́є (Шевч.). Мені́ ко́жної но́чи сня́ться шляхи́, дерева́ (М. Ввч.). День-у-де́нь (изо дня в день), ніч-у-ні́ч не перестава́ла ма́ти пла́кати (Мирний)]. • Каждые две, каждые три -чи – що дві но́чі, що три но́чі. • На́ ночь – на́ ніч. [Ви́кинь ки́цьку на́ ніч надві́р (Брацл.). Бе́зліч пташо́к, зліта́ючись згра́ями на́ ніч на око́лишні ске́лі… (Кінець Неволі)]. • На́ ночь глядя – про́ти но́чи. • На следующую ночь – дру́гої но́чи, на дру́гу ніч. • По -ча́м – ноча́ми, вночі́. • Работать по -ча́м – працюва́ти ноча́ми (вночі́). • Ночь под что – ніч про́ти чо́го. [Ніч про́ти неді́лі (Кандід)]. • Ночь под новый год – новорі́чна ніч, ніч про́ти ново́го ро́ку. • В ночь под – вночі́ про́ти, про́ти но́чи. [Про́ти но́чи Макові́я (Шевч.)]. • В ночь под новый год – новорі́чної но́чи, вночі́ про́ти ново́го ро́ку. • Под покровом -чи – під покро́вом (під накриття́м, під кере́єю) но́чи, під вночі́шнім покро́вом. • При наступлении, с наступлением -чи, см. Наступле́ние 2. • Среди -чи – серед (реже посеред) ночи. • Той, этой, весенней и т. п. -чью, см. выше В ту, в эту, в весеннюю ночь. • Тёмной -чью – те́мної (ум. темне́нької) но́чи, (впотьмах) по́ночі. [На те́мній оде́жі світи́лися ру́ки, прозо́рі й моло́чні, як по́ночі порохно́ (Коцюб.)]. • День и ночь (днём и -чью) – (і) день і ніч, (і) вдень і вночі́. [(Химе́ри чо́рні) дра́жнять нас і день і ніч (Л. Укр.)]. • На дворе ночь – надво́рі ніч, (наступает ночь, темнеет) надво́рі поночі́є (сутені́є). • Нас застигла ночь – нас спости́гла (присти́гла, засти́гла, зу́спіла, захопи́ла, засту́кала) ніч; см. Застига́ть. [Аж засти́гла її́ ні́чка в доро́зі (Рудч.)]. • Ночь коротать – ніч корота́ти. • -че́й недосыпать – ноче́й недосипа́ти (недосипля́ти). • Проводить, провести ночь – перебува́ти, перебу́ти ніч, (ночевать, переночевать) ночува́ти, переночува́ти (ніч); срв. Прово́дить 4. [Ніч на перебули́ ве́село (Київ). Аби́ день переднюва́ти, аби́ ніч переночува́ти (Франко)]. • Хорошо ли вы провели ночь? – чи до́бре ви перебули́ ніч? чи здоро́ві ночува́ли? (Основа 1862). • Спокойной (покойной, доброй) -чи – на добра́ніч!, (реже) добра́ніч! до́брої но́чи! здоро́ві ночу́йте! [На добра́ніч, голу́бко коха́на! (Грінч.). Добра́ніч! у ви́рій ми, гу́си, простягли́ся (М. Хвильов.). Здоро́ві ночу́йте! (Франко)]. • Желать, послать спокойной -чи – на добра́ніч каза́ти (віддава́ти, дава́ти), сказа́ти (відда́ти, да́ти). [Горді́й, хоч за́вше люби́в поговори́ти на́ ніч з учи́телем, став каза́ти на добра́ніч (Васильч.). Прихо́дить Ста́сик одда́ти на добра́ніч (Коцюб.)]; 2) (темень) те́мрява, те́мнява, пі́тьма́; (нрч.: темно) по́ночі. [Та й по́ночі! не вздриш нічо́го, хоч о́ко ви́коли (Кобеляч.)]. • В лесу но́чь-но́чью – в лі́сі тьма тьме́нна (те́мно-прете́мно); 3) (невежество) те́мрява, темно́та. • Жить в -чи́ – жи́ти (коснеть: животі́ти, скні́ти, ни́діти) в те́мряві (в темно́ті); 4) (север) пі́вніч (-ночи), холо́дний край (р. кра́ю). |
| Обрека́ть, обре́чь и обрещи́ кого на что – рокува́ти на що, признача́ти, призначи́ти, засу́джувати, засуди́ти, приріка́ти, приректи́ кого́ на що. [Я, мов ідоля́нин, діте́й свої́х на же́ртву рокува́в (Л. Укр.). Прирі́к на ско́ру смерть без боротьби́ (Самійл.)]. • Обрека́емый на что – засу́джуваний, прису́джуваний, призна́чуваний до чо́го. • Обречё́нный – роко́ваний на що, прису́джений, засу́джений, призна́чений, прирі́ченний, на що. [За жри́цею роко́вана йде же́ртва (Л. Укр.). Наро́д, засу́джений на заги́н (Крим.). Доверши́ти прирі́ченну до́лю засу́дженої Ніневі́ї (Кор.)]. • -ный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на стра́ту), засу́джений на стра́ту. |
| Об’явле́ние и Об’я́вка – опові́щення, опові́стка, оголо́шення, об’я́вка. [В газе́ті було́ опові́щення про його́ смерть. Єсть оголо́шення (опові́стка) од видавни́цтва про нові́ кни́ги. Пішо́в чолові́к дава́ти об’я́вку у во́лость, що в йо́го коня́ вкра́дено]. • Об’явление войны кому – опові́щення (оголо́шення) війни́ кому́. • Об’явле́ние приказа – опові́щення (оголо́шення) нака́зу. |
| Огово́р – обмо́ва, осу́да, набала́чка. Срв. Нагово́р, Наклё́п. [Втра́тила до́бру сла́ву че́рез обмо́ву. Смерть не така́ страшна́, як осу́да лю́дська]. |
| Окочене́лость – закля́клість, зацу́пілість, за[о]дубі́лість (-лости). [Одубі́лість така́, що, здає́ться, похо́дить вона́ на смерть (Кониськ.)]. |
| Опла́кивать, опла́кать – опла́кувати, опла́кати кого́; (с причитаниями) обту́жувати, обтужи́ти. • Она и до сих пор -вает смерть дочери – вона́ й до́сі пла́че по дочці́. • Опла́киваемый – опла́куваний. • Опла́канный – опла́каний, обту́жений. |
| Определя́ть, определи́ть –
1) визнача́ти, визна́чувати, ви́значити, назнамена́ти. [Парла́мент ма́є визна́чувати права́ й обо́в’я́зки громадя́н респу́бліки. Шевче́нко назнамена́в широ́кі гряни́ці на́шому ду́хові наро́дньому (Куліш)]. • -ли́ть широту и долготу местности – ви́значити широту́ і довготу́ мі́сця. • -лять достоинство, ценность чего – визнача́ти ва́ртість чого́; 2) (о суде, правительстве) прису́джувати, присуди́ти, декретува́ти, здекретува́ти, вирека́ти, ви́ректи. [Позива́ю його́, а що судці́ прису́дять, того́ ще не зна́ти. Яку́-б ка́ру леда́чому здекретува́ти? (Куліш). Смерть вирека́ли за краді́жку запоро́жці]; 3) (на должность) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти, настанови́ти, поста́вити ким, за ко́го, (шутл.) притокми́ти. [Настано́влено його́ за вчи́теля. Призна́чено його́ судде́ю. Поста́вив його́ пан за клю́чника]. • -ли́ть в школу – відда́ти до шко́ли, записа́ти в шко́лу, (шутл.) притокми́ти; 4) (деньги на что) признача́ти, призначи́ти гро́ші куди́, на що, приділя́ти, приділи́ти; 5) (о судьбе) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ що. • -ли́ть кому долгую жизнь – суди́ти кому́ вік до́вгий. • -ля́емый – визна́чуваний; (на должность) призна́чуваний, настано́влюваний. • -де́ленный – ви́значений, приді́лений; (на должность) призна́чений, настано́влений, наставни́й. |
| Осужда́ть, осуди́ть –
1) кого – засу́джувати, засуди́ти (о мног. позасу́джувати), осу́джувати, осуджа́ти, осуди́ти кого́ на що (на засла́ння, на смерть), в що (в арешта́нти, в Сибі́р), до чо́го (до тюрми́), винува́ти. • Он -дё́н в ссылку, на смерть – його́ засу́джено на засла́ння, на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); 2) (хулить кого, что) суди́ти, о[за]су́джувати, осуджа́ти (славянизм осужда́ти), о(б)суди́ти кого́, що за що. [Та вже що там до́брого, як ді́ти ба́тька су́дять (Мирн.). Пи́йте, гуля́йте – не осуджа́йте], гу́дити, о[з]гу́дити, спогу́дити, га́нити, зга́нити, га́ньби́ти, з[о]га́ньби́ти, пога́ньби́ти, ганьбува́ти, зганьбува́ти кого́, дава́ти, да́ти дога́ну, нага́ну, прига́ну (гал.) кому́, чому́, потрі́пувати кого́, трахтува́ти кого́, бра́ти, взя́ти на зу́би кого́. [Чужо́го не гудь, свого́ не хвали́. Сви́та до́бра – ніхто́ дога́ни не дасть]. Осужда́емый – 1) за[о]су́джуваний; 2) су́джений, гу́джений, га́ньблений, потрі́пуваний. • Осуждё́нный – за[о]су́джений (стар. осужде́ний). • -ный на смерть – страте́нський, страте́нець (-нця), сме́ртник. • -ный кем – засу́джений від ко́го. |
| Отвраща́ть, отврати́ть –
1) відверта́ти, відверну́ти, відво́дити, відве́сти́, відхиля́ти, відхили́ти кого́, що від ко́го, від чо́го. • -ти́ть беду, несчастие, опасность, смерть и т. п. – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) ли́хо, неща́стя, небезпе́ку, смерть від ко́го. Срв. Предотвраща́ть. • -ть взоры, лицо от кого, от чего – відверта́ти (відверну́ти), відво́дити (відве́сти́) о́чі, лице́ від ко́го, від чо́го; 2) безл. верну́ти, відверну́ти кого́ від чо́го. Срв. Отвора́чивать и Вороти́ть 2. • Отвращё́нный – відве́рнений и відве́рнутий, відве́дений. |
| Перепуга́ть кого – переляка́ти, переполоши́ти, переполо́хати, перестраши́ти, перестраха́ти, перепу́дити кого́, (о мног.) попереля́кувати, поляка́ти, пополоши́ти, пополо́хати, поперестра́шувати, попу́дити кого́. [Переляка́в ти мене́ на сме́рть. Порозганя́є, попереля́кує діте́й]. • Перепу́ганный – переля́каний, переполо́ханий, переполо́шений и т. д. |
| Перехитря́ть, перехитри́ть кого – перехитро́вувати, перехитрува́ти, перехитри́ти, охитрува́ти, перемудро́вувати, перемудрува́ти, перемудри́ти, змудрува́ти кого́. [Він за ме́не хитрі́ший: перехитрува́в мене́. Мо́жна і смерть перехитри́ти (Самійл.). Замисли́в я охитрува́ти вереду́ху (М. Вовч.). Ба́бу і чорт не змудру́є]. • -ри́ть (через меру, в ущерб себе) – перемудри́ти. [Перемудри́в я в цій спра́ві так, що сам у ду́рні поши́вся (в дураках остался)]. |
| Печа́ть –
1) печа́ть (-ти), печа́тка. [Стверди́ли пі́дписами й сена́тською печа́ттю (Куліш). Пе́рстень з печа́ткою]. • Именная -ча́ть – імено́ва печа́ть. • -ча́ть молчания – печа́ть мовча́ння. • Наложить -ча́ть – наложи́ти, покла́сти печа́ть. [Ухвали́ли печа́ть наложи́ть на язи́к мій, на ду́шу (Франко)]. • С приложением -ти – з прити́сненням (з відти́сненням) печа́ти. • Подписью и приложением -ти свидетельствую – пі́дписом і ві́дтиском печа́тки сві́дчу. • Приложить -ча́ть к чему – печа́ть (печа́тку) прити́снути до чо́го, відти́снути на чо́му. • -ча́ть взломана – печа́ть зла́мана. • Взлом -ча́тей – пору́шення (зірва́ння) печа́тей; 2) (переносно: знак) знак, озна́ка, знамено́, печа́ть, (клеймо) тавро́. [Печа́ть буде́нщини лягла́ на них (Єфр.). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ похму́ру озна́ку на зсо́хлому зму́ченому обли́ччю (Грінч.)]. • Быть отмеченным -тью чего-л., носить -ча́ть чего-л. – бу́ти позна́ченим чим, ма́ти на собі́ печа́ть (озна́ку) чого́. • Его сочинения носят на себе -ча́ть гения (гениальности) – його́ тво́ри ма́ють на собі́ печа́ть ге́нія (позна́чені генія́льністю). • Наложить свою -ча́ть – покла́сти свій знак (свою́ печа́ть, свою́ озна́ку, своє́ тавро́). • -ча́ть позора – тавро́ ганьби́; 3) друк, (пресса) пре́са, Приготовить к -ти – ви́готовити (оброби́ти) до дру́ку. • Разрешить, одобрить к -ти (к печатанию) – дозво́лити, ухвали́ти до дру́ку. • Отдавать книгу в -ча́ть – віддава́ти кни́гу до дру́ку, пуска́ти кни́гу в друк. • Книга вышла из -ча́ти – кни́га ви́йшла з дру́ку. • Опубликовывать, -ковать в -ча́ти – дру́ком подава́ти, пода́ти, оголо́шувати, оголоси́ти дру́ком. [Про їх не запи́сано ні о́дної пі́сні, ні о́дного пере́казу, а що пода́вано було́ дру́ком, те було́ фальсифіка́том (Куліш). Оголоси́в я дру́ком не одно́ вже своє́ і чуже́ компонува́ння (Куліш)]. • Появиться в -ча́ти – з’яви́тися (появи́тися) дру́ком. • Периодическая -ча́ть – періоди́чна пре́са. • Этот вопрос обсуждается в -ча́ти – це пи́тання обмірко́вується в пре́сі. • Свобода -ча́ти – во́ля дру́ку (пре́си). • Постановления относящиеся к -ча́ти – постано́ви про пре́су (про друк); 4) (шрифт) друк, лі́тери, письмо́. • Мелкая -ча́ть – дрібни́й друк. • Убористая -ча́ть – тісни́й (густи́й) друк. • Крупная -ча́ть – буйни́й друк. [Друк у цій кни́зі не читки́й (не розбі́рний)]. • Церковная -ча́ть – (церко́вно-)слов’я́нський друк, (церко́вно-)слов’я́нські лі́тери, (церко́вно-)слов’я́нське письмо́, слов’я́нка. • Гражданская -ча́ть – ру́ський друк, ру́ські лі́тери, ру́ське письмо́. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Побледне́ть – зблі́днути, поблі́днути, збілі́ти, побілі́ти; (сделаться ещё более бледным) поблідні́шати. • -не́ть как полотно – сполотні́ти, пополотні́ти, (образно) взя́тися кре́йдою, побілі́ти, як стіна́ (як смерть). • Он -не́л с испугу как полотно, как смерть – він зблід (поблі́д) з переля́ку як стіна́ (як кре́йда), він сполотні́в (пополотні́в) з переля́ку, як смерть. [Оле́ся зблі́дла, аж пополотні́ла як смерть (Н.-Лев.)]. • Отчего ты так -не́ла – чого́ ти так зблі́дла (збілі́ла)? • Несколько -не́ть – приблі́днути (тро́хи). • Он похудел, -не́л в лице – він схуд і зблід (зблякні́в) на виду́. • Небо ещё более -не́ло перед рассветом – не́бо ще поблідні́шало перед сві́том. Побледне́вший, см. Побледне́лый. |
| Пова́л –
1) (действ.) пова́лення; 2) см. Бурева́л 2; 3) см. Мор, Падё́ж. • Пова́лом (внезапно) – ра́птом, на́гло. • -лом, пова́лком (вповалку) спать, лежать – по́котом, впо́кіть, ло́ском спа́ти, лежа́ти. [Поляга́ли спа́ти всі по́котом. Ви́лягло жи́то – так усе́ ло́ском і лежи́ть]. • Дети -лом лежат (все больны) – ді́ти по́котом лежа́ть. • Разбить неприятеля напова́л – розби́ти во́рога впень, до ноги́. • Убить напова́л кого – на смерть уби́ти (заби́ти) кого́. |
| Погружа́ть, погрузи́ть –
1) что во что – затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, зануря́ти и зану́рювати, занури́ти, заглибля́ти, заглиби́ти, запуска́ти, запусти́ти, встромля́ти, встроми́ти що в що. [Він ско́чив у мо́ре зану́рюючи ли́тки́ в ле́гку й бі́лу пі́ну (Коцюб.). Вона́ встроми́ла в во́ду ру́ку]. • -жа́ть взор – вто́плювати о́чі в що. • Смерть сына -зи́ла его в глубокую скорбь – си́нова смерть завдала́ йому́ вели́кого сму́тку; 2) (нагружать) нава́жувати, нава́жити, нахуро́вувати, нахурува́ти, наклада́ти, накла́сти ху́ру, наванта́жувати, наванта́жити, наладо́вувати, наладува́ти, рихтува́ти, нарихтува́ти що. [Добро́ на вози́ рихтува́ти]. |
| Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений. |
| Поколо́ть –
1) (острием копья, иглы и и т. п.) поколо́ти, поштри́ка́ти, пошпига́ти. [Поколо́ла па́льці го́лкою]. • -ло́ть на смерть многих – поколо́ти, позако́лювати. • В боку -ло́ло немного да и прошло – у бік пошпига́ло тро́хи та й мину́лося; 2) (расколоть дрова) поколо́ти; (лучину) поскипа́ти; (лёд, сахар) поби́ти, подрібни́ти. • Поко́лотый – поко́лотий, поко́лений, поштри́каний; поски́паний; поби́тий, подрі́бнений. |
| Поко́нчить – (работу, дело) скінчи́ти, ви́кінчити, покінчи́[а́]ти, дороби́ти що, оброби́тися з чим. [Ми вже зо́всім оброби́лися на по́лі]. • Это дело -чено – цю спра́ву скі́нчено; цій спра́ві дове́дено кінця́ (зро́блено кіне́ць). • -чить многое – покінча́ти, покінчи́ти, подоробля́ти, подоро́блювати. [Покінча́ли (подоробля́ли) все, що розпочали́]. • -чить с чем – упо́ратися з чим, відбу́ти що. • -чить на чём – скінчи́ти, пого́дитися на чому́. • Со всеми делами -чили – з усіма́ спра́вами впо́ралися. • -чили с сенокосом – відбули́ косови́цю. • С этим у меня -чено – з цим у ме́не скі́нчено. • -чить с кем дело – скінчи́ти з ким спра́ву. • -чить счёты с кем – поквитува́тися з ким. • Все наши счёты -чены – всі на́ші рахунки́ поквито́вано. • -чить с кем (убить кого) – зроби́ти кіне́ць кому́. • -чить жизнь самоубийством – заподі́яти собі́ смерть; кіне́ць собі́ зроби́ти. • -чить ссору миром – переве́сти сва́рку на мир. • Поко́нченный – скі́нчений, покі́нчений, доро́блений, упо́раний. |
| Поми́лование – поми́лування, ми́лування кого́, кому́, зми́лування кому́, над ким. [Многогрі́шний зароби́в при́суду на смерть і по́тім, яко зми́лування, сибі́рських снігі́в (Грінч.)]. • -ние вора – поми́лування зло́дія и зло́дієві, зми́лування зло́дієві и над зло́дієм. |
| По́мнить – пам’ята́ти, тя́мити, (с оттенк. припоминать) зазнава́ти, зазна́ти (зазна́ю), (памятовать) пам’ятува́ти кого́, що, держа́ти в па́м’яті, (редко) пам’ята́ти на ко́го. [Пам’ята́ю на́шу ха́ту бі́лу та мату́сині сльо́зи ти́хі (М. В.). Я тя́млю смерть її́ (Франко). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Кв.). Ба́тько й я не зазна́ємо тут води́ (Рудч.)]. • -нить о ком, о чём – пам’ята́ти про (за) ко́го, про (за) що, (реже) на ко́го, на що. • Не -мня себя – не тя́млячи себе́, не пам’ята́ючи себе́, не тя́млячись, у нестя́мі, зне́стямки з чо́го, від чо́го. [Не тя́миться з ра́дощів (Л. Укр.)]. • Дать -нить себя – да́тися (нес. дава́тися) зна́ти; да́тися у знаки́, у тямки́ кому́. [Ма́буть до́бре Московщи́на в тямки́ їй дала́ся (Шевч.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.)]. • Будешь ты меня -нить – пам’ята́тимеш, попам’ята́єш ти мене́, (опис.) зна́тимеш лопа́тки в горо́сі. • Наказать, побить так, чтоб -нил – да́ти пам’ятко́вого кому́. • По́мнящий – хто пам’ята́є, пам’ятли́вий. • Не -щий родства – безрі́дник, безба́тченко. |
| Помышля́ть что и о чём – ду́мати, гада́ти, помишля́ти, міркува́ти що и про що. • И не -ля́й об этом – і в голові́ (і в го́ловах) собі́ не клади́ (не поклада́й), і га́дки (ду́мки) не май про це. • Он и не -ля́ет о смерти – він і га́дки не ма́є про смерть. • Он -ля́ет об от’езде, о смерти – він ду́має про від’ї́зд, про смерть, спога́дує про (на) смерть, йому́ від’ї́зд, смерть у голові́. • Он -ля́ет о путешествии за границу, о женитьбе – він ма́є га́дку (ду́мку) пої́хати за кордо́н, одружи́тися; йому́ за кордо́н мандрі́вочка па́хне, йому́ шлюб у голові́. |
| После́довать – (за кем) піти́, ру́шити за ким, (после чего) наступи́ти, ви́никнути, ста́тися пі́сля чо́го. • -дуем за ним – ході́мо за ним. • Я -вал за ним в сад – я пішо́в за ним у сад. • Сын -довал примеру отца – син вступи́в на ба́тькову сте́жку, наслі́дував ба́тька, пішо́в ба́тьковим слі́дом. • После этого -вало… – по тім наступи́ло… [Лиха́ то ра́дість, що по ній сму́ток наступи́в (П. Пр.)]. • Смерть -вала от чахотки – смерть ста́лася від сухо́т. • После агонии -вала смерть – по аго́нії наста́ла смерть. • Я не хотел -вать его совету – я не хтів приста́ти на йо́го ра́ду. • -вало решение – ви́йшов (ста́вся) ви́рок. |
| Похища́ть, похи́тить – викрада́ти, ви́красти, вимика́ти, ви́мкнути, кра́сти, укра́сти, (во множ.) повикрада́ти, повимика́ти, покра́сти що. [Що ви́крав я дочку́ в сього́ старо́го, се щи́ра пра́вда (Куліш)]. • -тить у кого важные документы, бумаги – ви́красти (укра́сти) в ко́го ва́жні докуме́нти, папе́ри. • -тить у кого тайну – таємни́цю в ко́го ви́красти. • Когда-то существовал обычай -ща́ть жён – коли́сь був зви́ча́й викрада́ти (вимика́ти) жіно́к. • Смерть его -тила – сме́рть його́ забра́ла. • Холера -тила половину населения – холе́ра забра́ла (поглину́ла) полови́ну лю́дности. • Похи́щенный – ви́крадений, ви́мкнений, укра́дений. |
| Похороне́нье – хова́ння, похова́ння, хороне́ння, похороне́ння. [Ото́ прийшо́в чолові́к з дру́гого села́ на похова́ння та й сам уме́р з холе́ри (Лубен.). Яка́ кому́ смерть, таке́ й хороне́ння (Ромен.). Скі́льки ба́тюшка ві́зьмуть за похороне́ння? (Чигир.)]. Срв. Погребе́ние. |
| Почу́ять – почу́ти, учу́ти, зачу́ти, (носом) заню́хати, зню́хати. Срв. Чу́ять. [Почу́ла душа́, що смерть за плечи́ма (Комар.). Ху́тко зачу́є кі́шка, де са́ло (Номис). Заню́хав біду́, як той сліпи́й ковбасу́ в борщі́ (Франко)]. |
| Появля́ться, появи́ться –
1) (показываться, становиться видным, предстать) з’явля́тися, з’яви́тися (редко появля́тися, появи́тися), виявля́тися, ви́явитися, уявля́тися, уяви́тися, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (о мн.) поз’я́влюватися и т. д. [На не́бі з’явля́ються зо́рі (Коцюб.). Бабу́ся з’яви́лась на две́рях (Л. Укр.). В одно́му з товсти́х мі́сячників з’яви́лася ду́же прихи́льна о́цінка поети́чних писа́нь Лаго́вського (Крим.). О́ддаль виявля́ються озе́ра (Стор.). На ву́лиці чо́рна сви́та ви́явилась одна́ й дру́га (М. Вовч.). З висо́ких чере́шень уяви́лася Марта (М. Вовч.). З-за кущі́в ви́никла висо́ка по́стать (Н.-Лев.). Як не уя́виться він за́втра, то й зо́всім його́ не ждіть (Звин.)]; (показываться) пока́зуватися, показа́тися, (из-за чего-л.) витика́тися, ви́ткнутися, виступа́ти, ви́ступити, (во множестве) висипа́ти, ви́сипати, (внезапно) вирива́тися, ви́рватися; нагоди́тися; срв. Пока́зываться. [Пока́жеться висо́ка двуго́рба гора́ (Крим.). Со́нце почне́ витика́тись (Мнж.). У сю хвили́ну я витика́вся на две́рі (Грінч.). Зо́рі ви́сипали на не́бі (Н.-Лев.). Ви́рвався, як Пили́п з конопе́ль (Ном.)]. • -ви́ться вдруг (тут как тут) – уроди́тися, ви́гулькнути, гу́лькнути. [Як де сама́ зостану́ся, так і він тут уро́диться (Грінч.). Зра́зу вроди́вся весе́лий на́стрій (Васильч.). Ви́гулькнув із мо́ря]. • -ться куда – (показывать нос) потика́тися, поткну́тися куди́. [Хай до нас не потика́ється]. • Изредка -ться – наверта́ти, наверну́ти куди́. [Хіба́ обі́дати та на ніч наве́рне додо́му (Мирн.)]. • -ви́ться на свет – з’яви́тися на світ, ви́явитися на сві́ті, по[на]роди́тися на світ. • -ви́лась молодая луна – молоди́к народи́вся. • -ля́ться, -ви́ться перед чьим-л. взором – става́ти, ста́ти, постава́ти, поста́ти кому́ перед очи́ма; 2) (об’являться, обнаруживаться) об’явля́тися, об’яви́тися, проявля́тися, прояви́тися, (чаще о болезнях) прокида́тися, проки́нутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укида́тися, уки́нутися, (во множ.) ки́нутися, забуя́ти; срв. Обнару́живаться. [Об’я́виться но́ви́й філо́соф (Н.-Лев.). Прояви́лася в А́нглії «чо́рна смерть» – чума́ (Доман.). У те́бе само́го прояви́лася істе́рика (Крим.). Си́вий во́лос поча́в укида́тися. Уки́нувся черва́к у хліб. Страх у се́рце вки́нувся (М. Вовч.)]. • В городе -ви́лся тиф – в мі́сті проки́нувся тиф. • -ются кражи – прокида́ються краді́жки. • -ля́ется болезнь – про[и]кида́ється х(в)оро́ба. • -ви́лись (во множестве) сорные травы – ки́нулись, забуя́ли бур’яни́; 3) (возникать) з’явля́тися, з’яви́тися, постава́ти, поста́ти (и повстава́ти, повста́ти), настава́ти, наста́ти, става́ти, ста́ти, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (иногда) прокида́тися, проки́нутися; срв. Возника́ть. [З’явля́ються пова́жні літерату́рні вида́ння (Єфр.). Повстаю́ть нові́ видавни́цтва (Єфр.). Перш ніж наста́в світ (Єван.). Прокида́ються поде́куди наріка́ння на грома́дський не́лад (Єфр.)]. • -лись новые обычаи – зайшли́ (наста́ли, поста́ли) нові́ звича́ї. • -ля́ется желание, мысль – прокида́ється бажа́ння, ду́мка. • -ля́ется мода, потребность – захо́дить мо́да на що, потре́ба; 4) (браться, взяться) бра́тися, взя́тися, заво́дитися, завести́ся, (о мн.) позаво́дитися. [Козаки́ беру́ться не знать звідкіля́ (Куліш). Десь узяли́сь нові́ си́ли, ене́ргія (Коцюб.). Звідкіля́ це ти узя́вся? Відко́ли султа́ни позаво́дилися на схо́ді (Крим.)]. • Откуда -лись у него деньги? – зві́дки в йо́го взяли́ся, завели́ся гро́ші? • -лись деньжонки – завели́ся грошеня́та. • -ля́ется желание уснуть – сон (на сон) бере́ться. • -ются ссоры – беру́ться сва́рки. • Недавно -ви́вшийся – нові́тній. [Це нові́тній пан (Гуманщина)]. • До того времени -ви́вшийся – дотихчасо́вий. • То -ля́ясь, то исчезая – про́гульком. [Мі́сяць про́гульком з-за хма́ри вигляда́в (Грінч.)]. |
| Предава́ть, преда́ть –
1) см. Передава́ть; 2) віддава́ти, відда́ти; срв. Отдава́ть, Предоставля́ть, Подверга́ть. • -ва́ть суду кого-л. – ста́вити (поста́вити) на суд кого́, віддава́ти (відда́ти) до су́ду (під суд) кого́. [Стережі́ться-ж люде́й, бо вони́ ста́витимуть вас на суд (Єв.)]. • -вать забвению что-л. – пуска́ти (пусти́ти) в непа́м’ять (у запоми́н) що. [Все те пуска́ють на́ші земляки́ в непа́м’ять (Куліш)]. • -ва́ть огню что-л. – спуска́ти (спусти́ти) на пожа́р що, пуска́ти, пусти́ти за ди́мом що. • -ва́ть смерти, мукам, казни кого-л. – віддава́ти (відда́ти), завдава́ти (завда́ти) на смерть, на му́ки, на стра́ту кого́. • -да́ть смертной казни кого – на сме́ртну ка́ру завда́ти кого́, стра́тити кого́. • -дать кого смертной казни через повешение – на го́рлі (и на го́рло) скара́ти, покара́ти кого́. • -даю́ себя на суд и волю вашу – віддаю́ себе́ (здаю́ся, спуска́юся) на суд і во́лю ва́шу. • -да́ть себя воле божией – зда́тися на бо́га, зда́тися, спусти́тися на во́лю (ла́ску) бо́жу. • -да́ть кого проклятию – клятьбу́ (прокля́ття) покла́сти на ко́го, прокля́сти́ кого́. • -да́ть себя на жертву – відда́ти себе́ на же́ртву. • -да́ть богу дух – бо́гові ду́шу (дух) відда́ти. [А сам припа́в к сирі́й землі́, відда́в бо́гу дух (Пісня)]. • -да́ть тело земле – схова́ти в сиру́ зе́млю кого́; 3) видава́ти, ви́дати, зра́джувати, зра́дити кого́, що, (признанием) вика́зувати, ви́казати на ко́го и кого́. • Он -да́л нас неприятелю – він ви́дав нас во́рогові. Пре́данный – 1) пере́даний; 2) ві́дданий, за́вданий и т. д.; 3) ви́даний, зра́джений, ви́казаний; 4) см. Про́данный. |
| Предвеща́ть, предвести́ть кому что – віщува́ти, вістува́ти, провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, призвіща́ти, призвісти́ти, пророкува́ти, ворожи́ти кому́ що и про що. Срв. Предска́зывать, Предзнамено́вывать. [Ти бра́тові своє́му смерть віщу́єш (Л. Укр.). Кожен зна, що віщує такий сон (Свидн.). Вони вістують, що осінь приходить (Стеф.). Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.)]. • -ща́ть беду, несчастие, что-л. недоброе – віщува́ти, ворожи́ти біду́, неща́стя (ли́хо), щось недо́бре. [Пу́гач або́ сич біду́ віщу́є (Номис). Га́рна пти́ця, а чому́сь не мо́жу її́ чу́ти без жа́ху. Чи спра́вді вона́ воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)]. • Лягушки -ща́ют хорошую погоду – жа́би до́бру пого́ду віщу́ють. • Сердце что-то -ща́ет – се́рце щось віщу́є. [Як пові́є ві́тер на Покро́ву з полу́дня, то передвіща́є, що бу́де гнила́ зима́ (Звин.). Важку́ воро́жать о́сінь нам зірни́ці (Франко)]. • Барометр -ща́ет дождь, непогоду – баро́метр пока́зує на дощ, на него́ду, заповіда́є дощ, него́ду. • Ничто не -ща́ет смерти – ніщо́ не пока́зує на смерть, не віщу́є (не провіща́є, не вісту́є и т. д.) сме́рти, про смерть. [Про смерть старе́чу зо́рі не віщу́ють, як-же вмира́є цар, пала́є не́бо (Куліш)]. • Нам -ща́ют обильную жатву – нам пророку́ють, воро́жать бага́тий урожа́й. • Кто бы -ти́л мне завтрашнюю погоду – хто-б мені́, призвісти́в, яка́ за́втра пого́да бу́де. • Предвещё́нный – прові́щений, передві́щений, призві́щений, напророко́ваний, наворо́жений. • -ться – віщува́тися, вістува́тися, провіща́тися, бу́ти прові́щеним, призвіща́тися, бу́ти призві́щеним, передвіща́тися, бу́ти передві́щеним и т. д., см. Предвеща́ть. |
| Предска́зывать, предсказа́ть – каза́ти, сказа́ти напере́д, віщува́ти, навіщува́ти (напере́д), провіща́ти и прові́щувати, провісти́ти, проповіда́ти, пропові́сти (зап.), пророкува́ти, напророкува́ти, проро́чити, напроро́чити кому́ що; метеор. завбача́ти, завба́чити що. [Віщу́є літа́ си́ва зозу́ля (Мирн.). Він пригада́в, що коли́сь йому́ ора́кул провісти́в смерть (Л. Укр.). Що з його́ бу́де – це і пропові́сти не тя́жко (Фр.). Метеороло́гія завбача́є пого́ду]. • Предска́занный – прові́щений, віщо́ваний, напророко́ваний, напроро́чений, метеор. завба́чений через ко́го. [Справди́лось прові́щене через проро́ків. Чи обмине́ш віщо́ване ли́хо? (Федьк.)]. • -ться – провіща́тися, віщува́тися; бу́ти прові́щеним. |
| Преждевре́менный – до(в)ча́сний, передча́сний, завча́сний, неча́сний. [Доча́сна смерть. Передча́сна ста́рість. Завча́сний кіне́ць (Л. Укр.)]. • -ные роды – неча́сне ро́диво. • -ный ребёнок – неча́сна дити́на, неча́сне, нечасня́ (-я́ти). |
| Презира́ть, презре́ть –
1) кого, что (пренебрегать, считать ничтожным) – гордува́ти, згордува́ти, горди́ти, пого́рджувати и -джа́ти, погорди́ти ким, чим, зневажа́ти (поневажа́ти), знева́жити кого́, що, не́хтувати, зне́хтувати ким, чим и кого́, що, ганьбува́ти, зганьбува́ти ким; см. Пренебрега́ть. [Мо́ву украї́нську серед па́нства за мужи́цьку ма́ли й гордува́ли не́ю (Єфр.). Пого́рджує неду́жим і дітвора́ (Св. П.). Їх я зневажа́ю з ціло́го се́рця (Крим.). Святі́ права́ знева́живши наро́дні, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Чи моє́ю ма́ткою ганьбу́єш? (Чуб.)]. • -рать почести, богатство, славу – пого́рджувати ша́ною, бага́тством, сла́вою; 2) что (считать нипочём, не бояться) – не дба́ти про що, на що, не вважа́ти на що, не боя́тися чого́. • Презира́ть угрозы, опасность, смерть – не вважа́ти (не дба́ти) на погро́зи, на небезпе́ку, на смерть, не боя́тися погро́з, небезпе́ки, сме́рти. [Ой п’є вдова́, гуля́є, вона́ на смерть не дба́є], Презира́емый – не́хтуваний, пого́рджуваний від ко́го (кем). • Пре́зренный (прич.) – пого́джений, згордо́ваний, з[по]нева́жений, (сильно) упослі́джений від ко́го. • -ться – зневажа́тися, поневажа́тися, не́хтуватися, бу́ти з[по]нева́женим, зне́хтуваним. |
| Преставле́ние – скона́ння, скін (р. ско́ну), кіне́ць (-нця́), смерть (-ти), переста́влення; см. Кончи́на, Смерть. • -вле́ние света – кіне́ць сві́ту; см. Светопреставле́ние. |
| Приближа́ть, прибли́зить – бли́зи́ти, наближа́ти и набли́жувати, набли́зи́ти, зближа́ти, збли́зи́ти, (во множ.) понаближа́ти, позближа́ти. [Все, здає́ться, бли́зило, мене́ до ща́стя (Котл.). Ко́жна хвили́на, що кона́ла на ві́ки, роди́ла дру́гу, а та наближа́ла страшну́ невідо́мість (Коцюб.)]. • Зрительная труба -жа́ет предметы – прозорна́ труба́ наближа́є пре́дмети. • Болезнь -зила его к смерти – х(в)оро́ба набли́зи́ла (приско́ри́ла) його́ смерть, кіне́ць или кіне́ць його́ ві́ку. • -зи́ть время разлуки, от’езда – приско́ри́ти, набли́зи́ти час розстава́ння (розлу́ки), від’ї́зду. • -жа́ть к себе кого-л. – наближа́ти до се́бе кого́. • Прибли́женный – набли́жений, збли́жений до чо́го. |
| Приближа́ться, прибли́зиться – наближа́тися и набли́жуватися, набли́зи́тися, зближа́тися, збли́зи́тися, надближа́тися, надбли́зи́тися, доближа́тися, добли́зи́тися, (о мног.) понаближа́тися и -бли́жуватися, позближа́тися и -бли́жуватися и т. д. до ко́го, до чо́го; бли́жчати, побли́жчати до ко́го до чо́го; (наставать, наступать) над(і)хо́дити, надійти́, настига́ти, насти́г(ну)ти. [Стій, не набли́жуйсь (Куліш). От уже́ я набли́зи́вся до сво́го села́ (Франко). Наближа́вся академі́чний рік (Крим.). Оста́нні часи́ зближа́ються (Свидн.). Всі збли́зи́лись до йо́го (Стор.). А пі́сня все бли́жчала (Кониськ.). Ось вони́ надхо́дять (Куліш). Доближа́юсь до клу́ні (Г. Барв.). Настига́є весна́ (Г. Барв.)]. • -жа́ется ночь, осень – надхо́дить (наближа́ється, надближа́ється, зближа́ється) ніч, о́сінь. [О́сінь надхо́дить, лі́то мина́є (Л. Укр.). Надхо́дить ніч (Франко)]. • -жа́лась гроза – наближа́лася (надближа́лася, надхо́дила) гроза́ (громови́ця). • -жа́лся день свадьбы – надхо́див день весі́лля. • -жа́ется смерть, смертный (последний) час – наближа́ється (зближа́ється, надхо́дить) смерть, наближа́ється (надхо́дить, нахо́дить) сме́ртна (оста́тня и -ння) годи́на). [Отсе́ вже нахо́дить на ме́не оста́тня годи́на (Мирн.)]. • Время -жа́ется, -жа́лось к полночи – дохо́дить, дохо́дило до пі́вночи, бере́ться, бра́лося (добира́ється, добира́лося) до пі́вночи. [Перехристи́лася і лягла́ вже, так до пі́вночи дохо́дило (Квітка). Бра́лося вже до пі́вночи (Мирн.). Вже було́ пі́зно, добира́лося до пі́вночи (Мирн.)]. • -жа́ется полуденное время – бере́ться під обі́ди. • -жа́ется срок платежа – надхо́дить, наближа́ється строк ви́плати, платі́жний речіне́ць. • -жа́ться к концу – дохо́дити кра́ю, кінця́. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Єфр.)]. • Дело -жа́ется к концу – спра́ва дохо́дить кінця́. |
| Приготовля́ть, пригото́вить – готува́ти, приготува́ти, гото́вити, пригото́вити, виготовля́ти, ви́готовити, вигото́вувати, ви́готувати, зготовля́ти, згото́вити, зготува́ти, наготовля́ти, нагото́вити, наготува́ти (о мног. понаготовля́ти, понагото́влювати), ла́годити, нала́годжувати, нала́годити (о мног. понала́годжувати), прила́годжувати, прила́годити, зла́годжувати, зла́годити, ла́дити, нала́дити, ладнува́ти, наладнува́ти, ладна́ти, наладна́ти, ви́ладнати, зладна́ти, ладува́ти, обладува́ти, лаштува́ти, налаштува́ти (о мног. поналашто́вувати), рихтува́ти, нарихтува́ти, пририхто́вувати, пририхтува́ти, риштува́ти, нариштува́ти, споряджа́ти, споряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, стро́їти, настро́їти що до чо́го; см. Гото́вить. [Ви́готовив ріллю́ (Київськ. п.). Усе́, що тре́ба, на обі́д ви́готовлю (Кониськ.). Зготува́ти вече́рю (Коцюб.). Ладна́є до ча́ю (Мова). Нарих[ш]тува́ти вози́ в доро́гу, гарма́ти до бо́ю. Споряди́ти во́за, обі́д. Матро́си налаштува́ли чо́вен, щоб забра́ти з парохо́ду пошто́ву кореспонде́нцію (Крим.)]. • -вить уроки – пригото́вити ле́кції. • -вля́ть кого к экзамену – готува́ти кого́ до і́спиту. • -вить кого-н. к дурной вести – підготува́ти кого́ до лихо́ї зві́стки. • -вить больного к смерти – обряди́ти хво́рого на смерть. • -вить к печати – ви́готовити до дру́ку що. • -вить (как приданое) – придба́ти що, чого́. [Кажи́ що-сь придба́ла, чого́ напря́ла? (Свид.)]. • Пригото́вленный – пригото́ваний и пригото́влений, нагото́влений, нагото́ваний, ви́готовлений, ви́готуваний, нала́годжений, налашто́ваний, споря́джений. • -нный к печати – ви́готовлений до дру́ку. |
| Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го. |
| Присужда́ть, прису́живать, присуди́ть – (кого) прису́джувати, присуди́ти ко́го до чого́, засу́джувати, засуди́ти ко́го до чо́го, на що, осу́джувати, осуди́ти кого́ на що́. [Присуди́ли мужико́ві ще й жі́нку проха́ти (Пісня). Кари, до яки́х прису́джують мирові́ су́дді. Взяли́ ту́рки козака́, на смерть засуди́ли (Рудан.). Як не ви́нен, то й не осу́дять на ка́ру]. • -ть в чью пользу кому – відсу́джувати, відсуди́ти, прису́джувати, присуди́ти кому́ що. [Вам грома́да відсуди́ла (Мирн.). Присуди́ли ха́тку багаче́ві (Грінч.)]. • Вследствие тяжбы мне -ди́ли эту землю – я ви́позивав цю зе́млю. • Присуждё́нный к чему – прису́джений до чо́го, засу́джений, осу́джений на що́. • -ный кому – прису́джений кому́. |
| II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть –
1) кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)]. • Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору. • -ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́; 2) что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)]. • -ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що. • -ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́. • -вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію. • -ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї. • -вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф. • -ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н. • -води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що. • -вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л; 3) (дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)]; 4) (время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?]. • Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час? • Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село. • В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно. • Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та? • Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні). • Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла. • -ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що. • -ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею. • -ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі). • Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є). • -ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно. • -вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де. • -ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться]. • -ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким. • -ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)]; 5) кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)]. • Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в. • Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять. Проведё́нный – 1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го; 2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений; 3) (о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)]; 4) (обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний. |
| Проро́чить, Напроро́чить – проро́чити, напроро́чити, пророкува́ти, напророкува́ти, віщува́ти, ви́віщувати, ворожи́ти, наворожи́ти що; см. Предска́зывать, Предвеща́ть. [Всі ті́льки й зна́ли, що смерть йому́ проро́чили (Свидн.). Пророку́ючи йому́ до́бру путь у майбу́тності (Єфр.). Віщува́ли націона́льне відро́дження (Єфр.). Щоб воно́ на свою́ го́лову ви́віщувало (Номис). Чи спра́вді вона́ (пти́ця) воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)]. |
| Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)]. • Путь-дороженька – путь-дорі́женька. • Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння. • П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя. • П. планет – шлях, доро́га плане́т. • П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди. • П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности. • -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)]. • -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією. • -тё́м жизни – шля́хом життя́. • -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)]. • -тё́м расследования – ро́зслідом. • -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́. • -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму. • -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг. • На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства. • На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці. • По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся]. • Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю]. • То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі. • Верный, правильный путь – правди́вий шлях. • Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю. • Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д. • Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від. • Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́). • Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)]. • Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу). • Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к. • Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во. • Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)]. • Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му. • Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га. • Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги. • Морской путь – морськи́й шлях. • Морским -тё́м – мо́рем. • Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)]. • Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д. • На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь). • Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)]. • Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га. • Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я. • Санный путь – са́нна путь, доро́га. • Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)]. • Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті). • Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)]. • Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га. • Каким -тё́м – а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом. • Таким -тё́м – а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом; б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом. • Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)]. • Этим -тё́м – а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом; б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)]. • Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)]. • Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть. • Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́. • Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу. • Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)]. • Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го. • Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)]. • Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)]. • Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку. • Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га? • Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)]. • Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)]. • Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум. • Сбить с -ти́ – а) зби́ти з доро́ги кого́; б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)]. • Сбиться с -ти́ – а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу; б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)]. • Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать). • Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)]. • Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.); 2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)]. • Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги. • Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь. • Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу. • Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги? • Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги; 3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)]. • Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти? • -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою. • -тё́м голосования – голосува́нням. • -тё́м подписи – пі́дписом. • -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням. • -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи. • Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно; 4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)]. • -тё́м – а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м; б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)]. • -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло. • Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід. • Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш. • Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є]. • Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий. • Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви. • В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́. • В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́. • Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок). • Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].  |
| Апоптоз – (греч.) апоптоз. [Апоптоз — це природна смерть, викликана втомою й виснаженням матерії. Грецькою це слово означає «опадання листя». Світ став безлистим (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). Нормально р53 блокує репродуктивний процес у пошкодженій або мутатній клітині й змушує її до самознищення (це називається апоптозом). Якщо ж р53 мутантний або нейтралізований, то ненормальні клітини можуть продовжувати розмножуватися у тілі, утворюючи пухлини (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)]. |
| Асфиксия, мед. – (греч.) асфіксія, задушення. [З діагнозу: “Смерть настала внаслідок амфібіотропної асфіксії — жаба задушила”]. |
| Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.; • будем бдительны! – будьмо пильні; • будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!; • будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!; • будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!); • будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!; • будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.); • будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…; • будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе); • будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!; • будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.); • буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…; • будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам; • будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо; • будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би; • будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві); • будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…; • будьте уверены – будьте певні, майте певність; • будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало; • была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.); • была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.); • был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші); • было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти); • было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло; • был таков – зник; • быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха; • быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого; • быть благорозумным – мати розум; • быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким; • быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким; • быть в новость кому – бути за новину кому; • быть в обиходе – бути в ужитку; • быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести; • быть в обиде на кого – ображатися на кого; • быть в ответе за что – відповідати за що; • быть в сборе – зібратися, бути вкупі; • быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним); • быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким; • быть вынужденным – мусити; бути приневоленим; • быть годным к чему – надатися, надаватися до чого; • быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу; • быть довольным чем – бути задоволеним із чого; • быть забытым – піти в непам’ять; • быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого; • быть известным под названием – бути відомим під назвою; • быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити; • быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити; • быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому; • быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть; • быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари); • быть на виду, на глазах – перед очима бути; • быть напечатанным – вийти друком; • быть на примете – бути на оці; • быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним; • быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону; • быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!; • быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим; • быть непричастным – бути, лишатися в боці; • быть нужным – бути в знадобі; • быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним; • быть полезным кому – у пригоді стати кому; • быть позади всех – пасти задніх; • быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!; • быть после кого – постати по кому; • быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого; • быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися; • быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого; • быть расположенным к кому – бути прихильним до кого; • быть сведущим в чем – знатися на чому; • быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.; • быть считанным – під рахунком, на обліку бути; • быть тактичным – знатися на речах; • быть угрожающим – погрожувати; • быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо); • всё может быть – усе може статися, все може бути; • да будет! – хай (най) буде!; • должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути); • и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав); • и не было никогда – нема й заводу; • как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?; • как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь; • как не быть – як (це, так, то) не бути; • как быть человек – як слід людина; • каков бы ни был – хоч би який був; • какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли); • кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був; • может быть – може; • надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай; • не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.); • не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду; • не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…; • не было и близко – не було й зроду; • не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити; • не может быть удовлетворено – не можна задовольнити; • не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.); • не тут то было – та ба, годі; • одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде; • он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди; • пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться; • стало быть – отже, значить, виходить, отож; • так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе; • хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо; • чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.); • чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!; • что будет, то будет – що буде, те (то) й буде; • что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора? [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?] |
| Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір. [— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше — Хто це дише? Тихше… тихше… (О.Олесь). Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру 7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)]. |
| Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно; век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)]. |
| Внушение –
1) навіювання, навівання, навіяння кому чого, накликання, викликання, вселяння, прищеплювання, прищеплення; 2) (уговаривание, убеждение) намовляння, умовляння, переконування, (наущение) намова, (наставление) повчання, напучування, наука, нарозумляння; 3) (выговор) застереження, напоумлення, вимова, нагана, догана, сувора, пригрущання, угрущання; 4) (воздействие на психіку, мед.) сугестія, навіяння, навіювання, (гіпноз) гіпноз: • внушение свыше – надхнення (навіяння) з неба; • внушение на расстоянии – навіяння (вмовляння) через далечінь; • действовать по внушению чьему – діяти з намови чиєї (за намовою чиєю); • делать, сделать внушение (выговор) – вичитувати, вичитати [нотацію] кому; читати, прочитати нотацію кому; робити, зробити застереження кому; (сильнее) висловлювати, висловити (вичитувати, вичитати, давати, дати) нагану (нагінку) кому; • лечить внушением кого – лікувати гіпнозом (навіюванням) кого; • массовое внушение – масовий гіпноз (масове навіювання); • не слушаться внушений – не слухати (не слухатися) порад (намов, умовлянь); • отеческое внушение – батьківське напучення (повчання), батьківська наука; • сила внушения – сила повчання (напучення, намови); • следовать чьим-либо внушениям – іти за чиїми намовами (порадами); • строгое внушение – сувора догана (нагана, намова), суворе напучення. [Послухай старечої сувори (М.Вовчок). Сильні́ша в не́ї та ду́мка, ніж на́ші намо́ви й на́ші сльо́зи (І.Франко). Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (С.Васильченко). Нехай іде до пана; там почує напоумлення (АС). — «За ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що вона страждала, за батька, що розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола, — не вистачало б городу Полтаві, щоб і вона ще страчена була! Тож відпустивши дівчину негайно і скасувати вирока того. А суддям я таку даю нагану: щоб наперед без відома мого не важились на страти самочинні, передовсім освідчили мене про кожну страту по такій причину, що смерть повсюди, а життя одне» (Л.Костенко). Бо вже ні янгол, ні великі ночі до цих молінь не вернуться, бо вже самозагублених ніхто не вбереже, бо їм чужі напучування отчі і материне лоно їм чуже М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)]. |
| Грибник, грибница – (любитель, любительница собирать грибы) гриба́р, гриба́рка, грибівни́к, грибівни́ця, (диал.) грибни́к, грибни́ця; (грибница, биол.) грибни́ця, міце́лій, (диал.) грибник. [А середній Тарас замінив мене як грибаря — тепер він там головний грибар, замість мене (І.Андрусяк). Але кленочки проросли крізь ґанки. Жив-був народ над Прип’яттю — і зник. В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник (Л.Костенко). 1. Недосвідчені грибарі заблудилися і два дні їли всі гриби, які траплялися. Тепер їх знашли, але їхні розповіді сильно розбігаються. Не збігаються навіть епохи. 2. — Чули, один грибівник знайшов міну? — Ага, чути було добре]. |
| Жизнедательный – життєда́тний, життєда́йний, живода́вчий, животво́рчий. [Можна смерть лише смертю здолати, Тільки в цім таємниця буття. І зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдавчому житі — Життя. (Є.Маланюк). Я відчув, як заструменіли в мені життєдайні сили, які досі дрімали сховані в надрах моєї душі, засипані рінню буденності — так пробивається крізь кригу джерело, коли надворі завесніє (Н.Іваничук, перекл. Ґ.Майрінка)]. |
| Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. |
| Забивать, забить –
1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Засекать, засечь –
1) (плетью, розгой) засіка́ти, засікти́, забива́ти, заби́ти (на смерть) рі́зка́ми, нагая́ми, зашмага́ти кого́; 2) (делать зарубку) зару́бувати, заруба́ти, закарбо́вувати, закарбува́ти, (время) відміча́ти, відмі́тити, (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти); 3) (дорогу в лесу для воен. целей) засіка́ти, засікти́, (во множ.) позасіка́ти (шляхи́). [Шляхи́ лісові́ позасіка́ли і за ти́ми засі́ками на во́рога чатува́ли (М. Грінченкова). Злама́ли оси́чку та й закрутну́ли, щоб замі́тити те́є мі́сце (АС)]. |
| Земляк, землячка – земля́к, землячка, края́нин, краянка, (собир.) земля́цтво, края́нство, земляки. [Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т.Шевченко). — Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати. Нащо тобі Христя? — Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку (П.Мирний). — Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л.Українка). До батька Миколи приїхали гості, із заходу сонця і сходу краяни (О.Маковей). Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в ліси, помститися. Казали: тільки краяни радіють (де верби на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки радіють, а іншим — смерть (М.Хвильовий). Я думав, що Святий Дух потрібно обороняти не лише від районних єфрейторів, а й також від тутешніх «трударів», які своїм гострим суперрадянським нюхом нібито уловили загрозу, що віяла від Святого Духа. Ох, краяни ви мої, краяни… А втім, «тутешні» — це тільки ширма, за ширмою ось цей сірий молодик, приблуда Пиндилик, районні, обласні, московські єфрейтори (Роман Федорів). Маґістр, важко поранений в коліно розривною кулею, зумів вирватися з-під смертельного вогню й затаївся в Шубранці, де з ноги повитягували осколки. Дошкульною раною заопікувалася краянка Чайка – Ганна Заячківська. По якімсь часі вони через Прут дісталися до Стрілецького Кута (Михайло Андрусяк). Я давно намагаюся довести просту і, як на мене, очевидну думку: Міхаіл Афанасьєвіч Булґаков, якого дехто прагне включити до пантеону української культури на тій підставі, що він наш земляк, щиро ненавидів Україну як таку. <…> Для нього єдина прийнятна Україна – це російська провінція, яку слід цивілізувати силами інтелігенції, що житиме в затишній квартирі з пічкою, самоваром під лампою та книжковою шафою з Пушкіним (Ю.Макаров)]. |
| Змей –
1) (зоол. Serpens) змій, (умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз; 2) (бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л; 3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка: • Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич; • огненный змей – огняни́й змій; • пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́. [Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому білий-білий, хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав телеграф, Завили телефони, Так ніби це знайшовся граф Замість Біди Антона. Сокоче стрічка, як змія… Так провалився в пекло я. Прийшов енкаведе наряд: Прощайся, кажуть, з сонцем, брат. Зірвали орден із грудей, Дали ним в зуби так що й гей, І повели. Втоптали в прах Мене, Біду Антона. І зник я, наче на вітрах Пилок із террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…]. |
| Изначально – споконві́чно, споконві́ку, первові́чно, пе́рвісно, одві́чно, зро́ду-ві́ку, від поча́тку, початко́во. [Мушлею йому споконвіку хотілося ліпитися до дна корабля Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно що вже й не відірвеш було І ніхто йому не сказав що він не мушля а корабель у цьому морі (Василь Голобородько). Тут землі щедрі. Тут річок без ліку. Всіляки руди в надрах залягли. І через те отак тут споконвіку — життя і смерть на відстані стріли (Л.Костенко). Вивчити — означає зрозуміти правильність того, що думали інші. Не можна пізнати речі, якщо від початку виходити з їх хибності (Ґ.В.Ф.Геґель)]. |
| Казарма –
1) (от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня; 2) (у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма. [Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!]. |
| Кандалы –
1) кайда́ни (в прям. и перен. знач.), (собир.) кайда́ння, (диал.) кайда́ниці (Шух.), (умен.) кайда́ники, кайда́ночки, (собир.) кайда́ннячко; залі́за (иногда залі́зо, соб. залі́ззя), зако́ви, (путы) пу́та, ско́ви, (ручные) на́ручні, (зап.) кайда́нки; 2) (тяжкая обязанность) нево́ля, ярмо́, корми́га: • думу в кандалы́ не забьёшь – ду́мку в кайда́ни не закує́ш; • забить в кандалы́ кого – заби́ти, закува́ти и заку́ти в кайда́ни кого́, у залі́за взя́ти кого; • кандалы́ ручные, ножные – кайда́ни на ру́ки, на но́ги; руча́ні, ножа́ні кайда́ни; • кандалы замочные, глухие – кайда́ни зами́кані, кайда́ни закле́пані; • ковать, заковать в кандалы кого – у кайдани кувати, закувати кого, накладати, накласти залізо (заліза) на кого; • надеть кандалы́ на кого – кайда́ни наді́ти на ко́го, у залі́за, у кайда́ни узя́ти кого; • налагать кандалы́ на кого – в кайда́ни кува́ти кого́, наклада́ти залі́за на ко́го; • отбить кандалы (снять самовольно) – розби́ти кайда́ни; • попасть в кандалы – впа́сти в кайда́ни; • снять кандалы́ – зня́ти кайда́ни з ко́го; • человек в кандалах – кайданник. [Похова́йте та встава́йте, кайда́ни порві́те (Т.Шевченко). Визволе́ння люди́ни з усі́х пут і кайда́нів (С.Єфремов). Ну́дився наш Левко́ у залі́зах, си́дячи в холо́дній (Квітка). Бу́ти-ж мені́ у нево́лі, у залі́зі, у зако́вах (Пісня). Наді́ли на ру́ки і на но́ги кайда́ннячко го́стре (Ю.Федькович). Провівши Санчо сей монолог, дійшов нарешті такої думки: — Ну, що ж! На все є ліки, тільки на смерть немає: хоч-не-хоч, а наскінчу життя всі під її кормигу підпасти мусимо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Всі кайдани світу утворюють єдиний ланцюг (С.Є.Лєц). Кайдани не люблять приковувати до себе увагу (С.Є.Лєц)]. |
| Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку); 2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́); 3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду); 4) (место игры) кін (р. ко́ну); 5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па; • до кону – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння; • кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія); • либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи; • он не нашего кону – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших; • от кона – споконві́ку; • по первому кону – а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу; б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, наса́мпере́д; • поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту); • сбить кого с кону – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що; • скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу; • стоять (быть) на кону – стояти (бути) на кону́. |
| Литература – література, (реже) письменство, (словесность, ещё) словесність, (совокупность книг с отрасли знания) література: • изящная литература, художественная литература – красне письменство, художня література, белетристика; • литература по истории, этнографии… – література з історії, етнографії… [На висо́костях нау́ки й літерату́ри (П.Куліш). Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови та вислухать курс французької літератури (І.Нечуй-Левицький). Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею (М.Коцюбинський). Хтось сидить надутий (скажіть се, коли хочете, п. М.) і не хоче навіть до роботи братись, а властиве треба, і погода саме літературі сприяє (Л.Українка). Яка може бути література, коли вона не має доброї половини авторів? І авторів першоклясних — таких, як Винниченко, Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підлітків — один співучіший за другого, один солодший за другого. З мовою сільської бабусі, яка без «енька» слова не вимовить, тобто типову колоніяльну літературу-забавку (В.Стус). Місце для святого в людських душах обмежене. Якщо воно заповнюється російською літературою, не лишається місця для свого (Є.Кононенко). Не забуваймо, що рідна і «двоюрідна» літератури — лише дві дірочки, крізь які ми підглядаємо за світом, повної картини якого в нас не буде без повноцінного осягнення світової літератури. Для знайомства з якою ми, яко самостійна і незалежна нація з розвиненою, хоч і анемічною, культурою, не потребуємо посередництва російської, ані якоїсь іншої мови (Отар Довженко). Література жовтіє швидше, ніж листя дехто навіть вважає, що вона вже дозріла до розумного, доброго й вічного, до розуміння людської суті, наблизилася до горизонту сподівань пересічного українця, де припадає півкнижки на душу населення, та й ті — ще радянські ощадні (Г.Крук). Досі йому й на думку не спадало, що література — це найкраща забава, придумана задля того, щоб знущатися з людей, але під час однієї нічної пиятики Альваро переконав його в цьому (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Схоже, двоє блаженних, яких вона має за батьків, переконані в тому, що захоплення літературою приведе її прямо в пекло або прирече залишитися навічно старою дівою, і вони вагаються, чи то віддати її в монастир, чи одружити з якимсь кретином, щоб він зробив їй восьмеро дітей і навіки поховав між горщиками та каструлями (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Завдання літератури — навчити нас читати (П.Клодель). Література — перша на черзі. Коли суспільство потерпає від кризи, саме вона опиняється в найбільшій небезпеці (Е.Гемінґвей). Смерть жодної людини не так важлива для людства, як література про цю смерть (Джон Гелер). Треба, щоб суспільство знало, що література — це вогонь, що вона означає нонконформізм і повстання, що суть письменництва полягає в протесті й критиці (М.В.Льйоса). За правильного підбору літератури непогану освіту можна здобути і в туалеті]. |
| Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. |
| Люди –
1) лю́ди, (ласк.) лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; 2) (устар.) (слуги) лю́ди, че́лядь, на́ймити́, наймиття́, слу́ги: • вас же за люде́й считают – вас же за люде́й ма́ють; • в людях – серед (поміж, між) людей; • все люди смертны – усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти), усім там бути; усі ми там будемо; • все мы люди, все человеки – усі ми люди (Пр.); • все мы люди, да не все человеки – усі ми люди, та не всі людський образ маємо (Пр.); • в чужих людях – між чужи́ми людьми́; • выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди – вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди, ви́людніти; • выводить, вывести в люди кого (разг., устар.) – виводити, вивести, (о мн.) повиводити в люди кого; • добрые, злые люди – до́брі, лихі́ лю́ди; • за людьми говорю – за людьми кажу, кажу казане, коли люди брешуть, то й я з ними; • и мы не хуже людей – і ми не гірші за людей (Пр.); і ми як люди (Пр.); і ми попри люди (Пр.); • люде́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є; • люде́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися; • люди, будьте бдительны! – люди, будьте пильні!; • люди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть; • люди доброй воли – люди доброї волі; • люди добрые – люди добрі; людоньки; • люди с ограниченными (физическими или умственными) возможностями – неповносправні; • молодые люди – молоді люди; люди молодого віку; (молодёжь) молодь; (про хлопців ще) молодики, хлопці, парубо́цтво; • на людей посмотреть и себя показать – себе показати і на людей подивитися (Пр.); • на людях – на людях (при людях), прилюдно; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно; • народу-то, народу — ровно люде́й — ми́ру-ми́ру, як люде́й; • на свете не без добрых люде́й – в сві́ті не без до́брих люде́й; • на собрании было много люде́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да; • ни людям, ни себе – ні людям, ні собі (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); • окольные люди – око́личні лю́ди; • он не умеет обращаться с людьми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́; • плохие люди – лихі (злі, погані) люди, людці, (згруб.) людища (людиська); • побыть на людях – побути серед людей (поміж (між) людьми); • пойти в люди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди; • покрыться людьми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися; • порядочные люди – поря́дні (присто́йні) лю́ди; • поспешишь — людей насмешишь – зробив наспіх, як насміх (Пр.); поспішити — людей насмішити; скорий поспіх — людям насміх; зроблено спішно, тому й смішно; • рабочие люди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, (собир.) робітни́цтво; • свет не без добрых людей – у світі не без добрих людей (Пр.); • сведущие люди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди; • свои люди — сочтёмся – свої люди — домовимося (помиримося) (Пр.); • старые люди – старі́ лю́ди; • что вы за люди? – що ви за лю́ди? хто ви такі́? що ви таке́?; • что людям, то и нам – що людям те й нам (Пр.); що громаді, те й бабі (Пр.); • это очень опасные люди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди. [Люди діляться на праведників, які вважають себе грішниками, і грішників, які вважають себе праведниками (Б.Паскаль). Нещасні ті люди, яким все ясно (Л.Пастер). Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.). Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.). Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня). Великі українські міста завжди були центрами проживання завойовників, які вчили свою челядь зневажати все своє і обожнювати хазяйське (В.Даниленко). — Вийдеш в люди — заходь]. |
| Махабхарата – (санскр.) Магабгара́та. [1875 р. І. Франко переклав (не з санскриту, а за текстом німецького індолога Ф. Боппа) “Смерть Гідімба” — епізод із першої книги давньоіндійського епосу “Магабгарата” (V ст. до н.е. — V ст. н.е.). Ще три фраґменти з “Магабгарати” (“Ману і потопа світу”, “Сунд і Упасунд”, “Сакунтала”) І. Франко переклав, також за німецькими версіями, у середині 1890-х років і надрукував у часописі “Житє і слово” у 1896 — 1897 рр. (Михайло Москаленко)]. |
| Мёд –
1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…]. |
| Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)]. |
| Мнимый – позірний; начебто, ніби, нібито (якийсь), (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, уявлюваний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный, вымышленный) надуманий, удуманий, примислений, вигаданий, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний: • мнимая величина, мнимое число (матем.) – уявна величина, уявне число; • мнимая причина – уявна (гадана) причина; • мнимая смерть – нібисмерть, гадана смерть, завмертя, завмерлість; • мнимое изображение (физ.) – уявне зображення, уявний образ; • мнимое исключение – неправдивий (несправжній, уявний) виняток, псевдовиняток; • мнимое преимущество – уявна (гадана) перевага; • мнимое противоречие – нібисуперечність, несправжня суперечність; • мнимое счастье – гадане щастя; • мнимый больной – уявний (надуманий, удаваний, уда́ний) хворий; • мнимый брак – гаданий шлюб; • мнимый друг – нібиприятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг); • мнимый путешественник – нібито подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього); • мнимый счёт (торг.) – фіктивний рахунок; • мнимый учёный – псевдонауковець, квазівчений, (нрк.) псевдовчений. [Від позірного тепла обіймів мною затрусило ще більше (Юлія Кропив’янська). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М.Зеров). Він ніколи не випробовував на собі міцність пут Гемінея. Те, що було, толерантно називають «громадянським шлюбом». У когось він вдалий буває, а в нього… Несправжній шлюб… несправжня відповідальність… справжня самотність… (Оксана Радушинська). Викладач матаналізу — студентам: — А в наш час за 30 копійок можно було купити комплексний обід! — Ага! Чисто уявний!]. |
| Мольфар – (гуцул.) мольфар. [А з іншого боку сусідом був Юра, про якого казали, що він богує. «Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар (злий дух, чаклун). У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки й людини, його боялись, але потребували всі» (М.Коцюбинський)]. |
| Мошенничество – шахра́йство, шахрува́ння, круті́йство, махля́рство, махлюва́ння, (зап.) ошука́нство, (диал. вост.) плутня́. [Він сиді́в в остро́зі за шахра́йство (О.Кониський). Бонко́вський щи́ро призна́всь і оповісти́в за свою́ краді́жку та шахрува́ння (І.Нечуй-Левицький). За таке́ круті́йство ва́рто і в тюрму́ посади́ти (АС). Та се-ж плутня́ – прийма́ти на се́бе чуже́ ім’я́ (П.Куліш). Важче було заспокоїти корчмаря, який оплакував наглу смерть своїх бордюгів, та жінку його, що все, знай, лементувала: — У злий час, у лиху годину завітав до моєї господи сей мандро-ваний лицар, бодай би його була довіку не бачила! Той раз ночував, то не заплатив за вечерю, за постіль для себе й джури, ані за обрік для шкапи та осла, бо, каже, пригод шукає, побила б його пригода на гладкій дорозі з усім його лицарством-махлярством,- нам, каже, платити не треба, бо так, каже, прописано в табличках тієї волоцюжної лицарії… (М.Лукаш, перекл М.Сервантеса)]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)