Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «ступ*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Би́ло –
1) (доска, в кот. бьют) клепа́ло, калата́ло, сту́кало; 2) (колокольный язык) бо́вкало, язи́к; 3) (в деревянной ступе) товка́ч; 4) (на маслобойнях) клин, ба́ба; 5) (в молотильном цепе) бич, бія́к; 6) (в мя́лице) ме́чик; 7) (в санях) передо́к. |
| Бред – ма́рення, маячі́[е́]ння, маячня́. [Температу́ра в ньо́го со́рок сту́піні́в, почало́ся ма́рення. Заговори́ла поміж рида́нням щось невира́зне, як маячі́ння (Л. Укр.). Чи се був ди́вний сон, – чи маячня́ слабо́го? (Вороний)]. • Буйный бред – шале́не маячі́ння, маячни́й шал. |
| Ва́леный – ступо́ваний [Ступо́ване сукно́], ва́ляний. |
| Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)]. • В. тепловатая – лі́тепло. • В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто]. • В. тёплая для купанья – купіль. • В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю). • В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки. • В. мыльная пенящаяся – шум. • В. тинистая, болотная – мохова́. • В. чистая, свежая – пого́жа. • В. несвежая – непого́жа. • В. неосвежающая – мля́ва. • В. мягкая – милка́. • В. твёрдая, жесткая – різка́. • В. дождевая – дощова́, дощі́вка. • В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є. • В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.). • В., в которой мок навоз – гної́вка. • В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на. • В. сыченая мёдом – сита́. • В. грунтовая – жи́льна. • В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня. • В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка. • В. целебная – зцілю́ща. • В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна. • В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща. • В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́. • В. сверх льда – полі́й. • В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́. • В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця. • Много -ды́ – вели́ка вода́. • В. сплошь – одни́м лице́м вода́. • В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)]. • Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́]. • Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка]. • В. минеральная – мінера́льна. • В. святая, освященная – свяче́на. • В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська. • Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить]. • За -до́й пойти – по́ во́ду піти́. • Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти. • Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в. • Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою. • Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди. |
| Всыпа́ть, всы́пать, всыпну́ть –
1) всипа́ти, вси́пати, засипа́ти, заси́пати. [Заси́пав у сту́пу про́са і приси́лував москаля́ товкти́]; 2) всы́пать розог, плетей – вси́пати, вчи́стити кому́ що, одшмага́ти кого́. |
| Выта́птывать, вы́топтать – вито́птувати, ви́топтати, сто́птувати, стопта́ти, ступцюва́ти (сов.) сту́пати (сов.), виту́пувати, ви́тупати, зброди́ти (сов.). [Уве́сь помі́ст у ха́ті сту́пали ді́ти]; (топая копытами) ґрасува́ти, зґрасува́ти. [Тата́ри стоя́ли, копи́тами зе́млю ґрасува́ли]; (посев, траву) толочи́ти, витоло́чувати, ви́толочити, утоло́чити, збива́ти, зби́ти, талува́ти, (сов.) потропи́ти, зброди́ти. [Худо́ба зброди́ла луку́]. |
| Глу́пый – нерозу́мний, дурни́й, дурноголо́вий, безголо́вий, дурнове́рхий, на ро́зум небага́тий; (описательно) зеле́ний, макоцві́тний. • Глуп, как пробка – дурни́й, як пень, як сту́па. • Совершенно глу́пый – дурні́сінький. • Он не глуп – він не цвя́шком у ті́м’я би́тий. • Глу́пым сделаться – здурні́ти, подурні́шати. • Глу́по – нерозу́мно, по-дурно́му, нему́дро, приду́ркувато. • Что ни скажет, всё глу́по – хоч що ска́же, то все півтора́ лю́дського (или по-дурно́му). |
| Градуи́рование – поділя́ння на гра́дуси, на ступені́. |
| Гра́дус – гра́дус, ступі́нь (р. -пеня́, м. р.). [П’ять ступені́в моро́зу]. |
| Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в! |
| Дура́к –
1) ду́рень (р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжись – сам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча]. • Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па. • Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень. • Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень. • Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.). • Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му]. • Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти. • Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́. • Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити; 2) (шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)]. • Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти; 3) дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп. • Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па. • Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па. |
| Е́хать – ї́хати. [Ї́хати кі́ньми, маши́ною, мо́рем], (быстро) бі́гти; (медленно) тю́пати, плуга́нитися, телі́житися. • -ать верхом – ї́хати ве́рхи, бі́гти ве́рхи, бі́гти коне́м. [Тата́рин біжи́ть коне́м]. • -ать галопом – бі́гти з копи́та, учва́л, чвале́м, чвалува́ти. [Їзде́ць чвалу́є (М. Вовч.)]. • -ать рысью – ї́хати тю́пки, в-клус, клу́сом, трусько́м. • -ать шагом – ї́хати ходо́ю, ступо́ю. • -ать цугом – ви́тягом, упро́стяж ї́хати. • -ать в направлении к чему – прямува́ти до чо́го. |
| За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1) а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)]. • Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го. • Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го. • Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)]. • Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти]; г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе]. • За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися]; 2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны]. • За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)]. • Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́. • Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким. • Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим. • Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком. • Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду]. • Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу). • Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе. • Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не; 3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем. • За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком. • Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок. • За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста. • За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців. • Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)]. • Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик]. • За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться). • За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)]. • Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́. • Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не. • Будет за мной – бу́де за мно́ю. • За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця]. • За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го. • За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во! |
| Зашага́ть –
1) (большими шагами) піти́ ши́роко ступа́ючи, зади́бати, зациба́ти. [Зациба́в по лу́ці, як чорногу́з (Коцюб.)]; 2) (взад и вперёд) заходи́ти (туди́ й сюди́). |
| Зва́ние –
1) (сословие) стан (-ну), звання́, (состояние) стать (-ти). [Коза́цького ста́ну лю́ди (Н.-Лев.). Ось ди́кий феода́л – тепе́р капіталі́ст, ось да́вній фарисе́й – в профе́сорському ста́ні (Ворон.). З жа́дної ста́ті у москалі́ беру́ть: з міща́нської, з мужи́чої, з па́нської, з купе́цької, з духо́вної ста́ті (Васильк. п.). Звання́ коза́цьке, а життя́ соба́цьке (Номис)]; 2) (должность, чин) сту́пінь (-пеня), стано́вище; 3) (сан) гі́дність, досто́йність (-ности). • -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. – соте́нство, отама́нство, архімандри́тство, ко́нсульство, шляхе́тство и т. д. Почётные -ния – поче́сні звання́, гоно́ри (-рів); 4) (подобие) натя́ма, знак (-ку́). [Так збив чо́боти, що ті́льки натя́ма зоста́лась (Ковелечч.)]. • -ния нет – і слі́ду (знаку́, заво́ду) нема́, і звання́ нема́. |
| Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)]. • Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися. • Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)]. • По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна! • Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)]. • Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки. • Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)]. • Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти. • Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо. • Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти. • Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)]. • Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати. • Знай наших – отакі́ на́ші! • Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́. • Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)]. • Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе. • Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)]; 2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)]. • Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло. • Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте. • Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́. • Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому. • Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)]. • Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай. |
| И́готь – сту́пка, мущи́р (-ра́). |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Избива́ть, изби́ть –
1) (убивать) побива́ти, поби́ти, вибива́ти, ви́бити, убива́ти, повбива́ти, повибива́ти кого́. [Хліборо́би опано́вували за́мки, побива́ли скрізь лати́нських попі́в і верта́лись до старода́вньої слов’я́нської ві́ри (Куліш). Вибива́ли наро́д тисяча́ми (Стор.). Усі́х люде́й у го́роді повбива́ли (Грінч.)]. • -би́ть всех до тла – ви́бити до ноги́; 2) (исколотить; истрепать) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти. • Его в кабаке -би́ли – його́ в шинку́ поби́ли, зби́ли. • Яблоко это -би́то – я́блуко це поби́те. • -би́ть кнут – поби́ти баті́г (батога́) на ко́му. [Поби́в на йому́ уве́сь баті́г]. • -би́ть до синяков кого – на синяки́ (на синці́) поби́ти, (і)зсини́ти кого́. [Та так поби́ла свекру́ху, на синяки́! (Берд.)]. • -би́ть кого в биток – на (в) яє́чню, на боло́то кого́ поби́ти, зби́ти. [Збив го (его) на боло́то (Франко, Пр.)]. • -би́ть кого палкой – ви́бити кого́ па́лицею, обпалкува́ти кого́. [Я його́ до́бре обпалку́ю, аби́ ті́льки впійма́вся (Липовеч.)]. • -би́ть кого до крови – в кров роз’ю́шити кого́. • Изби́тый и Избие́нный – 1) поби́тий, ви́битий, повби́ваний, повиби́ваний; 2) поби́тий, зби́тий. [Наре́шті, зби́того і ма́йже го́лого повели́ мене́ до ві́йта (Франко)]. • Я весь -бит – я ввесь поби́тий, чи́сто (геть) поби́тий; 3) см. Изби́тый, прил. -ться – 1) страд. побива́тися, убива́тися, вибива́тися; би́тися; бу́ти поби́тим, ви́битим и т. д.; 2) би́тися, поби́тися, збива́тися, зби́тися. • Он сам -би́лся пьяный – він п’я́ний сам поби́вся. • Сапожки -би́лись – чобітки́ зби́лися, поби́лися, стопта́лися, ступцюва́лися. |
| Инохо́дец – ступа́к, шлапа́к, винохі́д, однохо́жий кінь. [Осідла́ли коня́-винохо́да і пої́хали собі́ (ЗОЮР)]. |
| Исследи́ть пол – сту́пати, поту́пати, стопта́ти, зґрасува́ти, посліди́ти помі́ст (підло́гу), (земляной) долі́вку, насліди́ти на помо́сті (на підло́зі), на долі́вці. [Поту́пали зе́млю в ха́ті (Жит. п.)]. |
| Иста́птывание –
1) сто́птування, столо́чування чого́ (трави́, пашні́); 2) сту́пування, ґрасува́ння (напр. помо́сту); 3) сто́птування (чобі́т). |
| Иста́птывать, истопта́ть –
1) (копытами, ногами) сто́птувати, стопта́ти, то[у]пцюва́ти, сто[у]пцюва́ти, ґрасува́ти, зґрасува́ти (зе́млю, траву́), (истолачивать) столо́чувати, столочи́ти (траву́, па́шню), (сбивать топча) збива́ти, зби́ти, (бегая) згарцюва́ти, (измять топча) міси́ти, зміси́ти, (о мн.) посто́птувати, постоло́чувати, потопта́ти, потолочи́ти що; срвн. Выта́птывать. [Мою́ черво́ну кита́йку під но́ги стопта́в (Пісня). І що воно́ за знак, що коло ду́ба так стопцьо́вано? (Основа). Ой у по́лі жи́то копита́ми зби́то (Пісня). Гнат ки́нув Олекса́ндру на зе́млю, зміси́в її́ нога́ми (Коцюб.). Ко́ні башта́н згарцюва́ли (Мнж.)]; 2) (загрязнять ногами пол) сту́пувати, сту́пати, поту́пати, ґрасува́ти, зґрасува́ти (помі́ст), (о мн.) поґрасува́ти, посліди́ти, (реже) друбцюва́ти, здрубцюва́ти, уго́цати; срвн. Исследи́ть. [Поту́пали зе́млю в ха́ті (Житом. п.). Зґрасува́ли все́ньку підло́гу (Липовеч.). Бач, як уго́цали долі́вку (Кролев. п.)]; 3) (обувь) сто́птувати, стопта́ти, сто[у]пцюва́ти, (исшаркать) чо́вгати, зчо́вгати, (о мн.) посто́птувати (чо́боти). [Чорт сім пар постолі́в стопта́в, по́ки їх доку́пи зібра́в (Номис). Зчо́вгав уже ба́тькові чо́боти, у шко́лу хо́дячи (Берд. п.)]. Исто́птанный – 1) сто́птаний, зґрасо́ваний, столо́чений; 2) сту́паний, зґрасо́ваний; 3) сто́птаний, зчо́вганий, (о мн.) посто́птувані (напр. чо́боти). • -ная обувь, см. Исто́пок. -ться – 1) сто́птуватися, столо́чуватися, бу́ти сто́птаним, столо́ченим, зґрасо́ваним; 2) (об обуви) сто́птуватися, стопта́тися, сто[у]пцюва́тися, зчо́вгатися. |
| Исто́пать пол, ковёр – сту́пати помі́ст, ки́лим; см. Истопта́ть 2 (под Иста́птывать). |
| Иступле́ние – зату́плення, ви́туплення, сту́плення; неок. зату́плювання, виту́плювання, сту́плювання чого́. |
| Иступля́ть, -ся, иступи́ть, -ся (делать, -ся тупым) – зату́плювати, -ся и затупля́ти, -ся, затупи́ти, -ся, виту́плювати, -ся и витупля́ти, -ся, ви́тупити, -ся, сту́плювати, -ся, ступи́ти, -ся, (о мн.) позату́плювати, -ся, повиту́плювати, -ся и повитупля́ти, -ся, посту́плювати, -ся, потупи́ти, -ся; см. Затупля́ть, -ся. [Ступи́в мені́ так ножа́, що й са́ла не врі́жеш (Сл. Гр.). Ви́тупиться міч (Куліш)]. • Исту́пленный – зату́плений, ви́туплений, сту́плений, (о мн.) позату́плювані, повиту́плювані, посту́плювані, поту́плені. |
| Исчеза́ть, исче́знуть –
1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зника́ти, (иногда ни́кнути), зни́кнути и зни́кти, щ[зч]еза́ти, (иногда че́знути), ще́знути, (з)слиза́ти, (з)сли́знути, ги́нути, зги́нути, (пропадать) пропада́ти, пропа́сти, (о мн.) позника́ти, пощеза́ти и поче́знути, по(з)слиза́ти, посли́знути, (понемногу) заника́ти, зани́кнути. [Тума́н поча́в розхо́дитись, блі́днути й зника́ти (Грінч.). Але за́раз таке́ бажа́ння зника́ло (Крим.). Немо́в кажани́ ни́кнуть перед со́нечком ра́ннім (Манж.). Обере́жно ступа́є бо́сими нога́ми і ни́кне вре́шті за причі́лковою стіно́ю (Коцюб.). І зни́кла (Марі́я) в те́мному га́ю (Шевч.). Зни́кли ра́дощі, вті́ха, прина́да (Ворон.). При́вид щез (Коцюб.). Вили́ся пру́дко золоті́ гадю́чки і че́зли (Л. Укр.). Куди́-ж вони́ поче́зли? (Куліш). Ні́би ги́нуть (хма́ри) у прозо́рій глибині́ (Вороний). Ізги́нь, мано́, що так мене́ дури́ла! (Грінч.). Молодчи́на з йо́го грі́шми десь як ві́тер зги́нув (Рудан.). Зги́нула вся поети́чність (Крим.). Слиз, на́че крізь зе́млю пішо́в (Сл. Гр.). Зашипі́в (Сатанаї́л) і з-перед Бо́га сли́знув під земле́ю (Рудан.). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже посли́зли (Велик. вірша.). Як пропа́в сніг до ка́плі, тоді́ вже спра́вжня весна́ (Звин.)]. • Эти слова -зли у меня из памяти – ці слова́ зни́кли у ме́не з па́м’яти. [І все, що давно́ було́, з па́м’яти зни́кло (Л. Укр.)]. • Всё -за́ет, как тень – усе зника́є, мов тінь. • -че́з он бесследно – і слі́ду його́ не ста́ло, загу́в і слід за ним, як за водо́ю пішо́в, як вода́ вми́ла його́, на́че (мов) коро́ва язико́м його́ злиза́ла, як віл його́ лизну́в, щез як здимі́в. • -че́зло воспоминание, память о ком – і слід загу́в за ким. [На́віть пізні́ш, коли́ Інджуї́дів давно́ на сві́ті не було́ і слід за ни́ми загу́в, Хафи́з елегі́чно зга́дує за ті мину́лі часи́ (Крим.)]. • -нуть из виду – зни́кнути, ще́знути з оче́й. • -че́з из горизонта – зник з о́брію. • -знуть как дым – здимі́ти и зди́мніти. [Нена́че во́на крізь зе́млю пішла́ або здимі́ла (Мирг. п.)]. • -зни (прочь с глаз) – згинь! пропади́; 2) (гибнуть, пропадать, переводиться) ги́нути, зги́нути, ни́кнути, зни́кнути, (з)сли́знути, перево́дитися, переве́стися, (о мн.) поги́нути, ви́щезати, поче́знути, поперево́дитися; см. Погиба́ть, Переводи́ться 3. [Сам собо́ю ма́рний тру́тень із сві́ту зни́кне (Крим.). Ви́щезає жи́то (М. У. Е.). І він, як му́ха в зі́му, слиз (Котл.). Бода́й його́ ко́дло з на́корінком перевело́сь (Номис)]. Исчеза́ющий – 1) (прич.) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.; 2) (прил.) зни́кливий, ще́зливий, зсли́зливий. • Исче́знувший – зни́клий, ще́злий, зги́блий, (з)сли́злий, пропа́лий и пропа́щий. |
| Капка́н – (звероловный снаряд) самоло́в (-ва), капка́н (-на́), ум. капкане́ць (-нця́), (деревянный) ступи́ця, (на мелкого зверя) ха́пка, ла́пка, па́стка; (силок) сі[и]льце́. [Жи́ти вже не мо́жна за тхора́ми, поста́вив я скрізь капкани́ (Звин.)]. |
| Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)]. • -ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)]. • -ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)]. • -ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)]. • Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях. • Маятник -тся – вага́ло хита́ється. • Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись). • Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д. |
| Кляпцы́ –
1) капка́н (-на́), самоло́в, ступи́ця, лабе́ти (-тів); срвн. Капка́н. • Попасться в -цы – попа́стись у лабе́ти; 2) см. Кляп 2. |
| Коло́ть, кольну́ть –
1) (раскалывать) коло́ти (-лю́, -леш, -лють). [Тріски́ коло́ти (Сл. Гр.). Лід коло́ти]. • -ть (раскалывать) дрова – дро́ва коло́ти. • -ть камень – лупа́ти. [Почали́ ске́лю лупа́ти (Звин.). Оста́всь він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Пісня)]. • -ть лучину – скі[и]па́ти ска́лку (скі́пку). [Скіпки́ скіпа́є з дрови́ни (Тесл.)]. • -ть сахар – би́ти, руба́ти, грудкува́ти цу́кор; 2) (вонзать острие) коло́ти, (сов.) кольну́ти, заколо́ти, шпорну́ти, шпига́ти, шпигну́ти, штирка́ти, штиркну́ти, ш[с]трика́ти, ш[с]трикну́ти, (о мн.) поколо́ти, поштирка́ти. [Де ступне́м ступа́ю, терни́на ко́ле (Руд.). Го́лкою коло́в (Сл. Гр.). В се́рце ко́ле (Шевч.)]. • В боку -лет – у бік штрика́є, ко́ле. • В груди -лет – у гру́дях ко́ле. • Кольнуло (безл.) – заколо́ло, кольну́ло, шпорну́ло, штиркну́ло (щось). • -лет иглами, мурашками – мов голка́ми ко́ле, мов при́ском обсипа́є. • В ноги -лет (босого) – ко́лько (и ко́ле) в но́ги. • -ть скот – рі́зати, зарі́зати, би́ти, заби́ти (скоти́ну), коло́ти, заколо́ти (свиню́, порося́). • Хоть глаз коли́ – хоч у(в) о́ко стрель. • -лет в ухе – штрика́є в у́сі; 3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти́, випіка́ти о́чі кому́, цве́нькати в о́чі, викида́ти на о́чі, вибива́ти о́чі кому́, шурка́ти до о́ка. [Тре́ба-ж хоч тро́хи познайо́митись із наро́дом, щоб уся́ке дра́нтя, таке́ як оте́ць Кири́ло, не цве́нькало в о́чі (Крим.). Мені́ на о́чі викида́ють, що в нас ха́ти нема́ (Т. Барв.). Пе́рший хазя́йський син тебе́ ві́зьме? А по́тім бу́де докоря́ти та паниче́м о́чі вибива́ти? (Мирний)]. • -ть булавками (переносно) – шпичка́ми, шпилька́ми, остючка́ми коло́ти, пуска́ти шпильки́ кому́. • Это ему глаза -лет (от зависти или злости) – це йому́ сіль в о́ці. • Правда глаза -лет – пра́вда о́чі ко́ле. • -ть прямо в глаз – до живо́го (мі́сця) ціля́ти, поці́лити, ліпи́ти; 4) (задевать за живое кого) шпига́ти, шпигну́ти, дотика́ти, діткну́ти, дійма́ти, дійня́ти кого́. [Тоді́ не було́ мо́ди пащикува́ти про люде́й і шпига́ти їх язика́ми (Квітка)]. • Всегда меня -лет – все мене́ шпига́є. • Это возражение его -ну́ло – цей ви́слів його́ діткну́в, шпорну́в, уколо́в. • -ть в сердце – шпига́ти, коло́ти в се́рце. • -ну́ло самолюбие – уколо́ло, врази́ло амбі́цію. • -ну́ть (сказать колкость кому) – шпигну́ти, шпорну́ти, урази́ти, (пров.) штирк[х]ну́ти, штегну́ти, дю́ґнути кого́. • Ко́лотый – ко́лений, ру́баний, (о щепках) скі́паний. • -тая посудина (насм. о женщине или девушке) – щерба́та ми́ска. • -тая рана – ко́лена ра́на. • -тый сахар – би́тий, грудкува́тий цу́кор, цу́кор груд(оч)ка́ми. • Ко́лющий – що ко́ле; ко́льки́й, колю́щ[ч]ий. • -щие глаза – колю́чі о́чі. • -щее орудие – колю́ще знаря́ддя. • -щая трава – колька́ трава́. |
| Колпа́к –
1) ковпа́к, (капюшон) ка́пту́р (-ра́), капту́рка. • Дурацкий -па́к – блазе́нський ковпа́к (капту́р). • Фригийский -па́к – фригі́йська ша́пка, -кий ковпа́к; 2) (ламповый) абажу́р (-ра), дашо́к (-шка́); 3) (переносно: глупец) те́лепень (-пня), (разиня) роззя́ва, (увалень) тюхті́й (-тія́), бевзь (-зя), (балбес) бе́льбас; 4) (свод печи) ко́мин (-на); (над гончарной печью) клубу́к; 5) (техн.) шапчу́к (-ка́), капту́р (-ра́). • Калильный -па́к – жарови́й шапчу́к. • -па́к ступицы (в колесе) – шапчу́к на коло́дицю (в ко́лесі). |
| Конь –
1) (зоол.) кінь (р. коня́, зв. ко́ню, мн. ко́ні, -ней), (стар.) комо́нь; ум.-ласк. ко́ник, ко́ничок (-чка), кониче́нько, коня́чка, коненя́ (мн. коня́та, коненя́та); ув. коня́ка; (пренебр.) шка́па, шкапі́ка, шкапи́на, соб. кінва́ и коньва́ (Звин.); (резвый) баско́, грома́к; (ратный) рума́к, бахма́т; (дрянной) па́кінь (-коня), шевля́га; (дикий) дичко́, тарпа́н (-на́), (необ’езж.) не́ук; (шагистый) ступа́к; (имеющий большую гриву) грива́нь, грива́ч, довгогри́вець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) тарка́ч; (гнедой) гніда́н[ш], гнідко́; (вороной) воронько́, вороне́ць (-нця́). [Шви́дше, ко́ню, шви́дше, ко́ню, поспіша́й додо́му (Шевч.). Ой у ме́не був коня́ка, був коня́ка-розбиша́ка (Щоголів). Під ним ко́ник вороне́нький наси́лу ступа́є (Шевч.). Під ним кониче́нько си́льне ду́жий (Пісня). Та купу́й уже, купу́й, – сла́вная кони́на! (Рудан.). Війна́ гого́че, комо́ні ржуть, грохо́чуть тулумба́си (Куліш)]. • Дарёному коню́ в зубы не смотрят – даро́ваному коне́ві зубі́в не лі́чать. • Был конь, да из’ездился – був кінь та з’ї́здився. • Конь прядёт ушами – кінь стриже́ ву́хами. • Гарцовать на коне́ – коне́м виграва́ти. • На коне́, на ко́нях – коне́м, кі́ньми, кі́нно. [Ко́жен міщани́н пови́нен служи́ти кі́нно й ору́жно (Куліш). Слу́ги ї́дуть кі́нно окру́г во́за (Куліш)]. • Конь о четырёх ногах да спотыкается – кінь на чотирьо́х та й то спотика́ється. • Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди́ кінь з копито́м, туди́ й жа́ба з хвосто́м; кова́ль коня́ кує́, а жа́ба й собі́ но́гу дає́ (наставля́є) (Приказки). • С чужого -ня́ среди грязи долой – з чужо́го во́за й серед боло́та злазь (Приказка). • Чешись конь с -нё́м, а свинья с углом – зна́йся кінь з коне́м, а віл з воло́м (Приказка); 2) конь водный, см. Гиппопота́м; 3) (рыба) см. Конё́к 6; 4) (в шахм. игре) ко́ник. |
| Ко́рень –
1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)]. • -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)]. • -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба. • -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя. • -рень книги, см. Корешо́к 3. • -рень дела – поча́ток спра́ви. • -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар). • Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й). • Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів). • Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням. • Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)]. • До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що. • Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́. • Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть. • С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що. • С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем). • Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)]. • Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння). • Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися. • Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го. • Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку). • В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно). • При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)]. • Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що. • -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2; 2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння. • -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба). • -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту). • -рень винный – а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда. • -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь. • -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків). • -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́. • -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту). • -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа). • -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́). • -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая). • -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́). • -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник. • -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь. • -рень железный, см. под Желе́зный. • -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во. • -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка. • -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь. • -рень золотой – а) Lilium martagon L., см. Ли́лия; б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий. • -рень зубной, см. Камнело́мка. • -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля. • -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на. • -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник. • -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка. • -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н. • -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий. • -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля. • -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за). • -рень параличный, см. Пере́ступень. • -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна. • -рень пьяный, см. Белена́. • -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь. • -рень рвотный – а) см. Ко́петень; б) іпекакуа́на. • -рень сальный, см. Око́пник. • -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь. • -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к. • -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний. • -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця. • -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́. • -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь. • -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея. • -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б. • -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к. • -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська. • -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння); 3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий; 4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі. • Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного; 5) грам. – ко́рінь. • -рень слова – ко́рінь сло́ва; 6) мат. – ко́рінь. • -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n. |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Кру́глый –
1) (дискообразный) кру́глий, окру́глий, коліща́(с)тий, (шарообразный) опу́клий, (круглосторонний) круглобо́кий. [Гріш кру́глий – розко́титься (Приказка). Окру́глий стіл. Був окру́глий, по́вний, мов гарбу́з (Франко). Земля́ круглобо́ка як каву́н, а не як корж. Мі́сяць вида́є ні́би коліща́тий, а він опу́клий (Ком.)]. • С -лыми глазами – круглоо́кий; 2) (весь, целый) уве́сь, ці́лий; см. Це́лый; (совсем) круго́м. • -лый год – уве́сь рік, цілі́сінький рік. • Сосны зелены -лый год – со́сни зеле́ні уве́сь рік. • -лый сирота – круго́м сирота́. • -лый дурак – дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па; ду́рень дуре́нний (заплі́шений), вели́кий ду́рень. • -лая сумма – поря́дна су́ма, чима́лі гро́ші, чима́лий гріш. • -лый квадрат – кру́глий квадра́т, кру́гла ка́рта. • -лое число – (о)кру́гле число́; 3) (о человеке, животном) опе́цькуватий. |
| Кульминацио́нный – кульмінаці́йний. • -ная точка – кульмінаці́йний пункт (-ту), кульмінаці́йна то́чка, вершо́к (-шка́). [В оповіда́нні нема́ зо́всім сього́ пу́нкту, що му́сів-би бу́ти кульмінаці́йним у тво́рі (Грінч.). Це ступі́нь не оста́нній, яки́й-би мо́жна вважа́ти за вершо́к естети́чних по́глядів (Єфр.)]. |
| Ла́зня – драби́на, сту́панка. |
| Ле́сенка –
1) (приставная) драби́нка, драби́ночка; 2) (неподвижная) схі́дці (-ців), схі́дчики, сту́панка, сту́паночка. [Вла́зять у льох, аж на схі́дцях стої́ть зло́дій (Звин.)]. |
| Ле́стница –
1) (приставная, переносная) драби́на, (диал.) дра́ба, стра́мина. [Він спусти́вся з гори́ща через одну́, через дві щабли́ни, а з полови́ни драби́ни зіско́чив на зе́млю (М. Левиц.)]. • Верёвочная -ца – шнурова́, мотузя́на, мотузко́ва драби́на. [Вояки́ лі́зуть на сті́ни, закида́ючи шнурові́ драби́ни (Л. Укр.)]. • Пожарная -ца – пожа́рна (поже́жна) драби́на. • Взбираться, взобраться по -це – вила́зити, ви́лізти, зла́зити, злі́зти, бра́тися, ви́братися, видира́тися, ви́дертися драби́ною (по драби́ні). • Спускаться, спуститься по -це – спуска́тися, спусти́тися драби́ною (по драби́ні); 2) (неподвижная с широкими ступеньками) схо́ди (-дів), (поменьше) схі́дці (-ців), (попроще) сту́панка. [Храмові́ широ́кі схо́ди, а по них і вниз і вго́ру су́нуть ти́сячні юрби́ (Крим.). Ста́ли спуска́тися сту́панкою на́че в льох (Свидн.)]. • Винтовая, витая, башенная -ца – ґвинтові́ (кру́чені) схо́ди. • Деревянная, каменная -ца – дерев’я́ні, ка́м’яні́ (камі́нні) схо́ди. • Парадная (чистая), чёрная -ца – пара́дні (пере́дні), зати́льні (чо́рні, кухе́нні) схо́ди. • Потайная -ца – потайні́ схо́ди. • Всходить, взойти, подниматься, подняться по -це наверх – іти́, схо́дити (зіхо́дити), зійти́, бра́тися, ви́братися, здійма́тися, зня́тися схо́дами (по схо́дах) вго́ру. [Си́ли не було́ на́віть на те, щоб зійти́ по схо́дах у «Просві́ту» (Грінч.)]. • Сходить, сойти, спускаться, спуститься по -це вниз – іти́, схо́дити, зійти́, спуска́тися, спусти́тися схо́дами (по схо́дах) вниз; 3) (скала) ска́ля. • Иерархическая -ца – ієрархі́чна ска́ля. • -ца наказаний – ска́ля кар, ка́рна ска́ля; 4) анат. Барабанная -ца – бубонце́ві схо́ди. |
| Ле́стничный –
1) драби́нний, драби́новий; 2) схо́дови́й, ступанко́вий. • -ная ступенька – схі́дець (-дця), схі́дця (-ці, ж. р.). • -ные ступени, -пеньки – схі́дці (-ців); 3) бот. -ничный сосуд – драби́нча́ста суди́на. |
| Ложь – непра́вда, (грубее) брехня́, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа́, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. непра́вдонька, брехе́нька. [Вся́ка непра́вда – гріх (Номис). А непра́вда-ж! я того́ не каза́в (Сл. Гр.). Що пра́вда, то не брехня́ (Грінч.). Обіця́ла гости́нця, дак оце́ й принесла́, щоб не буть у бреху́ (Переясл.)]. • Ложь о ком – брехня́ про ко́го, (действие) набрі́хування на ко́го. • Это похоже больше на ложь, чем на правду – це бі́льше на брехню́ скида́ється, ніж на пра́вду; це мо́же й пра́вда, та щерба́та (щерба́те́нька). • Сплетение лжи – клубо́к брехе́нь. • У него что ни слово, то ложь – він з бре́хнею не розмина́ється; він що не ска́же, то збре́ше. • Он ни на шаг без лжи – він що ступне́, то й (з)брехне́. • Это явная ложь – це види́ма (очеви́дна) непра́вда (брехня́). • Чистейшая ложь – справжні́сінька брехня́. • Уличать, (из)обличать во лжи кого – виявля́ти (виво́дити, вика́зувати) брехню́ чию́сь, кого́сь. • Обвинять во лжи кого – винува́тити, обвинува́чувати в брехні́ кого́, брехню́ завдава́ти кому́. [Мені́ старі́й та брехню́ завдала́ (Грінч.)]. • Приобретать, приобрести -жью что – здобува́ти, здобу́ти брехне́ю, (вульг.) вибрі́хувати, ви́брехати що. [Ци́ган що ви́бреше, те й його́ (Рудч.)]. • Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью – вибрі́хуватися, ви́брехатися, відбрі́хуватися, відбреха́тися. [Брехне́ю не ви́брешешся (не відбре́шешся) (Номис)]. • Оправдывание себя посредством лжи – вибрі́хування, відбрі́хування. |
| Лука́вый –
1) прлг. – лука́вий, лука́вний, хи́трий, (коварный) підсту́пний, (лживый) облу́дний. [Обли́ччя йому́ заясні́ло лука́вим о́сміхом (Крим.)]. • Сделаться -вым – злука́в(н)іти. [Запані́є, злука́віє (Свидн.)]. • -вой бабы и в ступе не утолчёшь – хи́трий, і в сту́пі (товкаче́м) не влу́чиш (Приказка); 2) (сущ.: диавол) лука́вий; срв. Бес. [Ні бо́гові сві́чка, ні лука́вому ду́дка (Номис)]. |
| Лупи́ть, лу́пливать –
1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупи́ти (-плю́, -пиш), облу́плювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білува́ти що. [Облу́плює яйце́ (Луб.). Зарі́зав чолові́к ягня́, зібра́вся білува́ти (Манж.)]; 2) (драть, обирать) дра́ти, де́рти, обдира́ти, лупи́ти. [Що сту́пить, то лу́пить (Номис)]; 3) (уписывать) умина́ти, тро́щити, лупи́ти. [Лев умина́в за сні́данням ягня́ (Глібов). Бу́блики лу́пить, як хто ку́пить (Номис)]; 4) (бить) лупцюва́ти, лупи́ти, ч[ш]у́стрити. [Ма́ти її́ взяла́ лупцюва́ти неща́дно (Крим.). Ди́вимося: вже шу́стрить коня́ (Звин.)]; 5) (таращить) витріща́ти, лупи́ти, виря́чувати о́чі (грубее ба́ньки) на що; срв. Пя́лить глаза; 6) (ковырять) колупа́ти. [Ста́ла коло пе́чі та й колупа́є її́ па́льцем (Квітка)]; 7) (бежать) чухра́ти, чеса́ти, лупи́ти. [Час мов віл з гори́ чухра́, його́ не налига́єш (Гул.-Арт.)]. |
| Мантеле́т –
1) воен. – заслі́н (-ло́ну), засло́на, щит (-та́), щито́к (-тка́), тур (-ра); 2) (в экипаже) спускни́й підні́жок (-жка), спускна́ ступи́ця (ступі́йка); 3) (плащик) кере́йка, пла́щик (-ка). |
| Ме́дленно, нрч. –
1) пово́лі, пові́льно, зві́льна (реже зво́льна), пома́лу, (не спеша) по́ва́гом, спо́ва́гом, зва́гом, прокві́льно, прокво́листо, спрокво́ла́, прокво́лом, покві́льно, покво́лом, для́во, (зап., пров.) пи́няво, (о ходьбе, езде ещё) ти́хо, (вяло) мля́во; ум. пово́леньки, повільне́нько, помале́ньку, помале́сеньку. [Мина́ють дні собі́ пово́лі (Шевч.). Пил пово́лі сіда́є на зе́млю (Коцюб.). І́цик пово́леньки підганя́є коня́ку (Франко). «Зна́єте, що я ду́маю?» ліни́во й пові́льно проказа́в Володи́мир (Крим.). Зві́льна підві́в го́лову (Франко). Візни́к зві́льна тя́гся на дале́ку од вокза́ла ву́лицю (Крим.). Ї́де зво́льна (Рудан.). «Ні», ка́же, «не біг, – я пома́лу йшов» (Рудч.). Карпо́ йшов помале́ньку (Н.-Лев.). Явдо́ха по́вагом доста́ла з-за па́зухи гаманця́ (Кониськ.). Анто́сьо спо́вагом поди́бав здовж село́м до ма́тері (Свидниц.). Не біжи́, не йди шви́дко, зва́гом! (Звягельщ.). Ходи́в прокві́льно (Кониськ.). Щось гра́є на скри́пці спрокво́ла (Пачов.). Спуска́вся він із скель покво́лом (М. Макар.). Ду́ми воруши́лись в його́ голові́ яко́сь для́во, бо́язко (Н.-Лев.). Робо́та йде пи́няво (Верхр.)]. • Итти -но – іти́ пома́лу (пово́лі и т. д.), іти́ ти́хою (пові́льною) ходо́ю, іти́ пома́лу-ма́лу (нога́ за ного́ю, ти́хо); ті́льки що ступа́ти, ди́бати. • Шли -но – ішли́ пома́лу и т. д., (безл.) йшло́ся по́ва́гом; 2) (мешкотно) см. Медли́тельно 1. |
| Ме́лкий –
1) (некрупный) дрібни́й, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрі́бен), дрібне́нький; (малый, небольшой) мали́й, невели́кий, невели́чкий, (незначительный) незначни́й. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.). Безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (дощу́) (Коцюб.). Дрібні́ ре́чі у ко́шик покла́ла (Звягельщ.). Дрібні́ ві́йни (Л. Укр.). Дрібні́ поді́ї (Крим.)]. • -кие владенья – дрібні́ (малі́) до́бра. • -кие деньги, см. Ме́лочь 3. • -кий дождь – дрібни́й (дрі́бен, дрібне́нький) дощ (-щу́). [І шуми́ть, і гуде́, дрі́бен до́щик іде́ (Пісня)]. • -кие долги – дрібні́ борги́ (-гі́в). • -кая душонка – мізе́рна, дрібна́ души́ця. • -кое зерно – дрібне́ (замі́ркувате) зе́рно. [Замі́ркувата пшени́ця (Київщ.)]. • -кий кредит – дрібни́й креди́т (-ту). • -кий кусок – дрібни́й шмато́к (-тка́). • На -кие куски, кусочки (разбить что) – на дрі́зки (диал. на дру́зки), на дрі́зочки, на дрі́б’язки, на дрі́б’язок, на дробину́ (розби́ти, потрощи́ти що). • -кий лес, см. Мелколе́сье. • -кие листья – дрібне́ ли́стя, дрібни́й лист (-ту). • -кая монета, см. Моне́та. • -кие деньги – дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дробина́. • -кий песок, порошок – дрібни́й пісо́к (-ску́), дрібни́й порошо́к (-шку́). • -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт – дрібни́й друк (-ку), дрібне́ письмо́ (писа́ння), дрібни́й шрифт (-ту). • -кие расходы – дрібні́ ви́тра́ти. • -кий сахар – дрібни́й цу́кор (-кру), цу́кор-сипе́ць (-пцю́). • -ким смехом (смешком) – дрібни́м смі́хом, дрібне́нько. [Смія́лася м’яки́м, дрібни́м смі́хом (Черкас.). Дрібне́нько зарегота́лась (Н.-Лев.)]. • -кие шаги – дрібна́ хода́, дрібні́ кроки́ (-кі́в). [Гнідко́ пішо́в дрібно́ю ходо́ю (Мирний)]. • -кими шажками – ви́дрібцем, дрі́бно, дрібне́нько. [Ви́дрібцем виступа́ти (Сл. Гр.). Ступа́є дрібне́нько (Хведорович)]. • -кая птица, соб. – дрібні́ пташки́, дрібне́ пта́ство, дробина́, дріб (р. дро́бу). • -кий скот – дрібна́ худо́ба (скоти́на), дрібни́й това́р (-ру), дрі́б’язок (-зку). [В ме́не ове́ць вата́га, а дійнику́ без ліку́, а дрі́б’язку як піску́ (Лавр.)]. • -кая буржуазия – дрібна́ буржуазі́я. • -кий дворянин, см. Мелкопоме́стный дворянин. -кое дворянство – дрібне́ дворя́нство, дрібна́ шля́хта. • -кие людишки – дрібні́ людці́ (-ці́в), низо́та, дрібно́та; срв. Мелкота́ 3. • -кий (малорослый) народ – дрібни́й наро́д (люд) (-ду). • -кая публика – мізе́рна (дрібна́), невисо́ка пу́бліка. • -кий служащий, чиновник – дрібни́й службо́вець, урядо́вець (-вця). • -кий собственник – дрібни́й вла́сник. • -кий бес – чорт з дрібні́ших. • Рассыпаться -ким бесом перед кем – підсипа́тися до ко́го; срв. Подольща́ться; 2) (неглубокий) – а) (о воде) мілки́й, низьки́й, (гал.) плитки́й. [Капіта́н Уо́ллей вів судно́ мілко́ю водо́ю (Кінець Неволі). Тут вода́ низька́ (Звин.). Вода́ ма́ла куди́сь розли́тися, тому́ він сподіва́вся найти́ тут плиткі́ місця́ (Маков.)]. • -кая река – мілка́ ріка́. • В этом месте море -ко – в цьому́ мі́сці мо́ре мілке́; б) (о посуде, судне) неглибо́кий, плеска́тий, мілки́й, (гал.) плитки́й. • -кая тарелка – плеска́та (мілка́, плитка́) тарі́лка. |
| Ме́льница –
1) млин (-на). [«Де гори́ть?» – «На степку́ коло млині́в» – «Чиї́х млині́в?» – «Не зна́ю: чиї́сь вітряки́» (Звин.)]. • -ца верхняя, нижняя – горови́й, низови́й млин. • -ца ветряная – вітря́к (-ка́), (ум. вітрячо́к (-чка́)), вітряни́й млин; (голландск. системы) кругля́к, (немецк. сист.) ступни́к (-ка́). [Край ни́ви стоя́ть вітряки́ (Коцюб.)]. • -ца водяная – водяни́й млин, (млин-)водя́к (-ка́), гребляни́й (гребльови́й) млин, (небольшая) млино́к (-нка́), (диал.) млини́ця; (с наливным колесом) корча́к (-ка́), коро́чний млин; (с подливным колесом) підспі́дник, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підсубі́йний млин; (действ. только в половодье) вешня́к (-ка́); (у берега реки: на Днестре) байда́к (-ка́). [Лю́ди коло ста́ву млини́ будува́ли (Рудан.). На цьому́ ставку́ коли́сь був млин-водя́к (Переясл.). Два млини́ гребльови́х, а два вітряни́х (Март.). Пуска́єте во́ду на коле́са млині́в-вешнякі́в (Куліш)]. • -ца конная (или воловья) топча́к (-ка́), топчі́й (-чія́), (конная) ступа́к, ступча́к. [То́пчемося, на́че воли́ на кру́зі в топчаку́ (Кониськ.)]. • -ца кофейная – млино́к (до ка́ви). [Купи́в млино́к до ка́ви (Марков.)]. • -ца крупичатая (крупичатка) – пи́тель (-тля), питльови́й млин. [Ме́льник приви́к до тукота́ння пи́тля (Франко)]. • -ца крупяная (крупорушка), см. Круподё́рня. • -ца мукомольная, хлебная – млин. • -ца паровая – парови́й млин. • -ца пильная, см. Лесопи́льня. • -ца пловучая – (на)плавни́й млин, плава́к, плива́к, гонча́к, (на лодках) лодя́к (-ка́). • -ца ручная – ручни́й млин, жо́рно и (чаще, мн.) жо́рна (-рен). [Мав жо́рна, що рука́ми хліб ме́лють (Чуб. II)]. • -ца сукновальная – валю́ша, (реже) фолю́ша; срв. Сукнова́льня. • Поехать, пойти на -цу – пої́хати, піти́ до млина́. • Место, бывшее под -цей – млини́сько, млини́ще; 2) см. Пустоме́ля. |
| Ме́рин – ме́рин (-на), чи́щений (ва́ляний) о́гир (-ра) или -ний кінь (р. коня́). [Верну́лись із до́брим ме́рином (Куліш)]. • Врёт, как сивый -рин – бре́ше, як ряби́й соба́ка. Глуп, как сивый -рин – дурни́й, як вівця́, як пень, як сту́па, як дра́ний чо́біт; розу́мний, як бе́ркові штани́. |
| Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2. |
| Ми́мо –
1) предл. с род. п. – повз, проз, (реже) поз, попри ко́го, що, побіля́, (п)о́біч ко́го, чо́го, (диал.) ми́мо що и чого́. [Повз ньо́го проско́чив кі́ньми станови́й (Коцюб.). Ї́демо повз тютюно́ві планта́ції (Кониськ.). Що-дня́ йду проз ва́шу ха́ту (Звин.). Нагля́дів га́рну молоди́чку та все бі́га поз двір, щоб як-не́будь зачепи́ти її́ (Рудч.). Орлі́в імпе́рії нести́ поз о́браз імпера́тора (Л. Укр.). Му́сів бі́гти попри ва́с (Франко). Іду́ попри ко́рчму (Кам’янеч.). А трива́йте лише́нь, я піду́ побіля́ йо́го (Квітка). Ми́мо коло́дізь ішли́ (Сл. Гр.). Азі́йське купе́цтво тягло́ ва́лками з Кри́му ми́мо Черкас (Куліш)]. • Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего – прохо́дити, пройти́, ї́хати, прої́хати, леті́ти (проліта́ти), пролеті́ти повз ко́го, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́, що. [Пішла́ сте́жкою навпросте́ць, мину́ла манасти́р (Н.-Лев.). Але по́душка помину́ла його́ та влучи́ла благочи́нного по голові́ (Н.-Лев.)]. • Я прошол -мо вас – я пройшо́в повз вас, я мину́в вас. • Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал – ї́хав повз мою́ ха́ту (или мина́в мою́ ха́ту), а до ме́не не заї́хав. • -мо такого явления пройти нельзя – об[по]мину́ти таке́ я́вище не мо́жна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз, см. Пропуска́ть 5; 2) нрч. – ми́мо (малоупотребит.), стороно́ю, побіля́, (п)о́біч, не туди́; повз ко́го, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом мина́ти и пр.). [Стої́ть собі́ кацапчу́к, ті́лько погляда́є, а каца́пка ми́мо йде та й його́ пита́є (Рудан.). Стороно́ю дощ іде́, стороно́ю (Купал. пісня). Побіля́ ї́хав, до нас не заї́хав (Звин.). Дим несе́ться не в ві́чі, а побіля́ (о́біч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо – лани́, лу́ки, ріка́, що повз їх протіка́є. • Он выстрелил -мо – він не влучи́в. • Опять -мо! – знов не влучи́в! знов не туди́! знов по́біч! • Не -мо говорится, молвится – не на ві́тер гово́риться (ка́жеться). • Проехать -мо – мину́ти, помину́ти кого́, що. • -мо, всё -мо и -мо – геть да́лі, все да́лі і да́лі; побіля́, все побіля́ й побіля́. • Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! – іди́ (собі́) геть! (отвяжись, не получишь) дзу́ськи! дзусь! адзу́сь! • Пошол -мо! (кучеру) – мина́й! не с[зу]пиня́йся! поганя́й! (фамил.) паня́й! • Ступить -мо – не так ступи́ти, ступну́ти о́бік, (споткнуться) спотикну́тися, спіткну́тися. |
| Му́дро, нрч. – му́дро. [Хто по кла́дці му́дро ступа́є, той ся в боло́ті не купа́є (Номис)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Наза́д, нрч. –
1) (в пространстве) наза́д, (позад себя) позад се́бе, навспа́к, наві́дворіть. [Ви́йшла з села́ – се́рце ни́є, наза́д подиви́лась (Шевч.). Наза́д ру́ки пов’яза́ли (Сл. Гр.). Перекрути́в годи́нника наза́д на годи́ну (Київ). Зогля́ділася позад се́бе (Грінч.). Вмочи́ в ро́су мали́й па́лець і тріпни́ руко́ю, лиш наві́дворіть не трі́пай, а перед собо́ю (Рудан.)]. • Туда и -за́д – туди́ й наза́д, (взад и вперёд) туди́ й сюди́, туди́-сюди́. • Ни вперёд, ни -за́д – ні на[в]пере́д, ні наза́д; ні туди́, ні сюди́. • Сделать шаг -за́д – від[по]ступи́ти (ступну́ти) крок (ступі́нь) наза́д. • Пятиться, попятиться -за́д – поступа́тися, поступи́тися наза́д, задкува́ти, позадкува́ти. [I напере́д забіга́ю, і вбік зверта́ю, і наза́д поступа́юсь (М. Вовч.). Не задку́й лиш, а поступа́й напере́д (Червоногр.)]. • Взять своё слово -за́д – взя́ти своє́ сло́во наза́д. • Взять свои слова -за́д – взя́ти свої́ слова́ наза́д, (гал.) відкли́кати свої́ слова́. [Коли́ ви свої́х слів не відкли́чете, я вас позву́ до су́ду (Крим.)]. • Взять -за́д своё решение, согласие – переду́мати і зректи́ся. [Учо́ра сказа́в, що обміркува́в спра́ву і приста́не до не́ї, а сього́дні переду́мав і зрі́кся (М. Грінч.)]; 2) (во времени). • Год, столько-то лет и т. п. -за́д тому – рік, сті́льки-то ро́ків (літ) и т. п. (уже́) тому́ и тому́ (вже) рік, сті́льки-то ро́ків (літ); бу́де тому́ рік, сті́льки-то ро́ків (літ); рік, сті́льки-то ро́ків (літ) перед тим; перед ро́ком, перед стількома́-то рока́ми; рік, сті́льки-то ро́ків передні́ше. [Два ро́ки тому́ в Борисла́ві… (Франко). Три ро́ки вже тому́ твій о́браз чарівли́вий в душі́ я записа́в (Вороний). Тому́ бага́то ро́ків була́ ця доли́на ще не така́ відкри́та для сві́ту (Країна Сліпих). Тому́ шість літ я впе́рше мав тут з ним розмо́ву (Рада). Та він уже́ скона́в, бу́де тому́ днів чоти́ри (Крим.). Я знав його́ перед восьма́-дев’ятьма́ рока́ми (Грінч.). Перед шістьма́ рока́ми вони́ приїзди́ли огляда́ти саха́рню (Коцюб.). Ро́ків де́сять передні́ше (Н.-Лев.)]. • Это случилось может быть год тому -за́д – це ста́лося мо́же рік тому́ (мо́же перед ро́ком). • Два дня тому -за́д – два дні тому́ и тому́ два дні, два дні перед тим, перед двома́ дня́ми, позавчо́ра. [Тому́ два дні П’єр пої́хав у Ки́їв (Крим.)]. |
| Наказа́ние –
1) (действие) а) покара́ння; скара́ння; (через палача) с[від]катува́ння кого́ за що. [З покара́нням убі́йців спра́ва зати́хне (Франко)]; б) нака́з, загада́ння, за́гад (-ду); 2) (кара) ка́ра, (ум. ка́ронька), пока́ра, кара́ння, покара́ння, скара́ння, укара́ння (-ння), пеня́ (-ні́). [За вся́кі прови́ни була́ за́раз ка́ра (Грінч.). Ва́рті ми надгоро́ди, а не кар (Франко). Не бо́же кара́ння, своє́ дурува́ння (Номис). Вся́кі його́ укара́ння зно́сила, терпі́ла (Гол. 1). Хоч вина́ твоя́ яка́ бу́де – за пра́вду зба́влю тобі́ пені́ (Квітка)]. • -ние божье (божеское, господне) – ка́ра бо́жа (госпо́дня), бо́жий на́[по́]пуст (-ту). • Жестокое -ние – лю́та ка́ра, лю́те покара́ння. • -ние исправительное – ка́ра для попра́ви, випра́вна ка́ра. • -ние розгами – ка́ра (покара́ння) рі́зка́ми, хло́ста (-ти), хлост (-ту). [Після́ хло́сти жи́ти не мо́жна: дівча́та о́чі ви́сміють (Кониськ.)]. • -ние смертью – ка́ра на го́рло (на смерть), скара́ння го́рлом, покара́ння сме́ртю. • -ние телесное – тіле́сна ка́ра, ка́ра по ті́лу (Кониськ.), ка́ра на ті́ло (М. Грінч.). • -ния уголовные – горлові́ ка́ри. • Мера -ния – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • Высшая мера -ния – найви́ща ка́ра, ро́зстріл (-лу). • Степень -ния – мі́ра (сту́пінь) ка́ри. • Положение о -ниях – ка́рний стату́т (-ту), ка́рний ко́декс (-су). • Под страхом -ния – під загро́зою ка́ри, під ка́рою. [А я під ка́рою гото́в по сві́ту оповісти́ть, що рі́вні нам нема́є (Куліш)]. • В -ние кому – на ка́ру, (вместо -ния) за ка́ру кому́. [Хай на ка́ру вам се при́йде без зава́ди (Самійл.). До́ля щерба́та поста́вила їх за чиї́сь гріхи́ на ка́ру коло газе́тної украї́нської робо́ти (Рада)]. • По совокупности -ний – за суку́пністю кар. • Заслужить -ние – заслужи́ти ка́ри (на ка́ру). • Назначить (определить) -ние – ви́значити (призначи́ти) ка́ру. • Налагать, наложить -ние – наклада́ти, накла́сти ка́ру. • Нести, понести -ние – прийма́ти, при(й)ня́ти ка́ру (поку́ту), (казниться) кара́тися. [Щоб міг наре́шті він приня́ть од ме́не ка́ру (Самійл.). Приня́в ка́ру й поку́ту (Коцюб.) А я й до́сі кара́юся і кара́тись бу́ду й на тім сві́ті (Шевч.)]. • Подвергать, -ся -нию, см. Подверга́ть, -ся. • Смягчить -ние – поле́гчити ка́ру. • Увеличить, уменьшить -ние – збі́льшити, зме́ншити ка́ру. • Не избегнуть -ния – не втекти́ (від) ка́ри, не мину́ти ка́ри (Кониськ.); 3) стар. – нау́ка, навча́ння (чого́). |
| Наскво́зь, нрч. – на́скрі́зь и (диал.) на́вскрізь; (навылет) нави́літ; на́вспіл чо́го. [Ті́льки де ступне́ ного́ю, – всю так зе́млю на́скрізь ба́чить (Грінч.). Ти́хі о́чі прони́зують на́скрізь (Крим.). Прокопа́в (проби́в) на́вскрізь (Звин.). Ті ді́ри ви́копано нави́літ (Звин.). Ця пля́ма на́вспіл сукна́ пройшла́ (Сл. Гр.)]. • Пуля прошла -скво́зь – ку́ля пройшла́ на́скрізь (нави́літ). • Я его по глазам всего -скво́зь вижу – я його́ по оча́х усього́ на́скрізь ба́чу. • Я -скво́зь промок – я змок (ви́мок) до рубця́ (до ру́бчика). • -скво́зь прогнивший – прогни́лий (протру́хлий) на́скрізь. |
| Натупе́ть –
1) натупі́ти, натупи́тися, за[при]тупі́ти, за[при]тупи́тися; 2) (перен.) отупі́ти, ступі́ти. |
| Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків). |
| Нашага́ться – намарширува́тися, находи́тися (ши́роко ступа́ючи), нади́батися, нациба́тися, попомарширува́ти, попоходи́ти, поподи́бати, попоциба́ти (досхочу́, чима́ло), (шутл.) попосо́вати нога́ми; (взад и вперёд) находи́тися туди́ й сюди́; срв. Шага́ть. |
| Не́бо –
1) (мн. небеса́) не́бо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небе́с и т. д.). [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). Те не́бо (невиди́ме) зве́ться небеса́ми (Рудан.)]. • Горнее -бо – ви́шнє не́бо. • Мрачное -бо, см. Мра́чный 1. • Облачное -бо – хма́рне (захма́рене) не́бо. • Отверстое -бо, церк. – відкри́те не́бо. • Открытое (вольное) -бо – го́ле не́бо, чи́сте не́бо. • Под открытым -бом (При вольном -бе), см. Откры́тый 2. • Родное, чужое -бо – рі́дне, чуже́ не́бо. • Чистое, ясное -бо – чи́сте, я́сне́ не́бо. • В -бе (В -са́х), на́ не́бе (на -са́х) – в не́бі, на не́бі (поэтич. ещё) на небеса́х. [Не перезо́рять в не́бі зо́рі (Філян.). В дале́кому не́бі вибли́скують зо́рі (Черняв.). А зірочо́к, зірочо́к блискоті́ло-горі́ло на не́бі! (М. Вовч.)]. • На́ небо (на -са́) – на не́бо. • По́ не́бу (по -са́м) – не́бом, по не́бі, (в поэзии ещё) небеса́ми, по небеса́х. [Не́бом блаки́тним хмари́нки леге́сенькі ли́нуть (Грінч.). Хма́ра наступи́ла і по не́бі розвину́ла свої́ чо́рні кри́ла (Рудан.). Хмарки́ на пі́вдень небеса́ми летя́ть (Грінч.). У всіх ко́льорах весе́лки ко́тяться по небеса́х (Франко)]. • На краю -ба – край (по́кра́й) не́ба, на крайне́бі. • Зерк[ц]ало -ба (-бе́с) (перен.) – зерца́ло не́ба. • Лазурь -ба (-бе́с) – небе́сна блаки́ть. • Свод -ба (-бе́с) – небе́сне склепі́ння, небозві́д (-во́ду), небосхи́л (-лу), (купол) небе́сна ба́ня; срв. Небосво́д 1. • -бо и земля – не́бо і земля́. • Как -бо от земли (Как земля от -ба) – як не́бо від землі́, як від землі́ до не́ба. • Далеко до этого, как -бо от земли – дале́ко до цьо́го, як від землі́ до не́ба (як до зір небе́сних). • Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бе́с (до седьмого -ба) – підно́сити (вихваля́ти, сла́вити), підне́сти́ (ви́хвалити) до не́ба (аж понад зо́рі), вихваля́ти над со́нце й мі́сяць. • Жить между -бом и землёй (меж землёй -са́ми) – жи́ти між не́бом і земле́ю, жи́ти в пові́трі. • Коптить -бо – копти́ти не́бо; см. ещё Копти́ть. • С -ба пасть (упасть, свалиться) – з не́ба впа́сти (спа́сти). • Попасть пальцем в -бо – попа́сти па́льцем у не́бо. • Призывать -бо в свидетели, клясться -бом – не́бом сві́дчитися, присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, кля́сти́ся) не́бом. • Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего – бу́ти, почува́ти себе́ щасли́вим аж до не́ба з чо́го. [Ба́тько, щасли́вий аж до не́ба, перека́зує своє́му Петрусе́ві вчи́тельські компліме́нти (Крим.)]. • Хватать звёзды с -ба, см. Звезда́ 1. • -бо видно (видать) (о худой крыше) – не́бо сві́тить (висві́чує, ви́дно). • -бу жарко будет, стало и т. п. – аж не́бо заже́вріє, заже́вріло и т. п. -бо с овчинку показалось – аж не́бо за ма́кове зе́рнятко здало́ся. • Против -ба на земле – про́сто не́ба на землі́. • Под -бо (перен.) – під не́бо. [Хо лі́зе по сту́панці ви́соко аж «під не́бо» (Коцюб.)]. • Под -бом (в прямом и перен. знач.) – під не́бом. [Мале́нька кімна́та «під не́бом» (Коцюб.)]. • Все мы под -бом ходим – усі́ ми під не́бом хо́димо; усі́ ми ряст то́пчемо. • За волоса, да под -са – за чу́ба (о женщ.: за ко́си), та надві́р; за чу́ба, та й до ду́ба; (шутл.) за волосне́ правлі́ння, та в зе́мський суд (Квітка); 2) -бо и -са́ (перен.: бог, боги) не́бо, небеса́, бог (-га), боги́ (-гі́в). • Слава -са́м – сла́ва бо́гу (бо́гові). О -бо! – о, не́бо! о, бо́же (з не́ба)! бо́же сві́те!; 3) (потолок) сте́ля; 4) (в берлоге) верх (-ху); 5) стар. (балдахин) – наме́т (-та). |
| Непроходи́мый – непрохі́дни́й, неперехі́дни́й; (непроходный) непрохо́жий; (непролазный) невила́зний, непрола́зний. [На зва́лищах росли́ непрохідні́ ха́щі (Маковей). Доро́ги були́ бі́льшу части́ну ро́ку непрохідні́ (Павлик). Між непрохідни́ми боло́тами зацілі́ли де-не-де́ стоянки́ й майсте́рні доістори́чної люди́ни (Тутк.). Довело́ся пересі́кти впо́перек го́стру непрохідну́ ске́лю (Ле). Неперехідні́ го́ри (Франко). Невила́зне боло́то (Київщ.). Живе́ орангута́н по густи́х, непрола́зних ліса́х (Троян.)]. • -мый дурак, -мая дура – непроторе́нний (несосвіте́нний) ду́рень, непроторе́нна (несосвіте́нна) ду́рка; дурни́й, дурна́, як пень (як коло́да, як сту́па). |
| Нереши́тельно, нрч. – нерішу́че, (несмело) незважли́во, ненава́жливо, несмі́ливо, невідва́жно; (колеблясь) вага́ючись. [Гафі́йка нерішу́че мовча́ла (Коцюб.). «Мо́же й була́-б!» – нерішу́че, без уся́кої пе́вности промо́вила Ю́зя (Л. Укр.). Ге́ншель пома́лу підхо́дить до сто́лу, озира́ється незважли́во наза́д (Грінч.). Та й пішла́, – і так несмі́ливо, що сту́пить, та й придивля́ється з-за вишеньо́к і то побілі́є, то почервоні́є (Тесл.). Ка́же вага́ючись, чи то іроні́чно, чи то похваля́ючи (Грінч.)]. |
| Нереши́тельный – нерішу́чий, (несмелый) незважли́вий, ненава́жливий, несмі́ливий, невідва́жний. [Со́нце стоя́ло яке́сь безпо́мічне й нерішу́че (Коцюб.). Нерішу́чі кро́ки нена́че ступа́ли ра́зом з припли́вом кро́ви в го́лову те́хніка (Ле)]. |
| Не́сколько –
1) мест. неопр. – кі́лька и кі́льки, де́кілька и де́кільки, скі́лька и скі́льки (-ко́х, -ко́м, -кома́), скі́лькись и кі́лькись, (зап.) кі́лько́ро, скі́лько́ро (употр. в им. и вин. пад.); (какие-то -ко) (с)кі́лька[и]-там; (свыше десяти) кількана́дцять (-тьо́х, -тьо́м, -ть(о)ма́). [Кі́лька пар хло́пців та дівча́т (Н.-Лев.). Напиши́ хоть кі́лька слів (Рудан.). Разі́в кі́лька позіхну́в (Рудан.). Занесе́ з собо́ю на чужи́й край кі́лька рі́зних пісе́нь (Р. Край). Сорочо́к спра́вила кі́льки (М. Вовч.). Днів через кі́льки (Грінч.). Спе́ршу їх гурт ще тро́хи побі́льшав, але́ по́тім кі́льки чолові́ка відрізни́лося (Загірня). Коли́-б спромо́га кілько́х збуди́ти, а ті вже и́нших (Коцюб.). Я кілько́м каза́в, – коли́ не хотя́ть (Звягельщ.). Є такі́ ли́пи, що з кількома́ ду́плами (Кониськ.). Коли́ де́кілька чолові́ка одну́ ро́блять робо́ту, то пі́сня помага́є їм (Рада). (Вона́) бу́де тут за де́кільки хвили́н (Грінч.). Уся́ ця поді́я ско́їлася в де́кільки моме́нтів (Крим.). Ку́па книжо́к на столі́ і на де́кількох стільця́х (Крим.). До́дано скі́лька фотогра́фій кобзарі́в (Р. Край). Вже скі́льки днів по́їть грома́ду (Тобіл.). На току́ скі́льки стогі́в ще торі́шнього хлі́ба (Свидн.). У нас арті́ль збира́ється: я з бра́том та ще чолові́ка скі́льки бу́де (Грінч.). Дав йому́ скі́лькись шагі́в гро́шей (Сторож.). Скі́лькись разі́в поцілува́в його́ (Крим.). Мину́ло кі́лькись ча́су (Г. Барв.). Кілько́ро люде́й побі́гло ву́лицею (Маков.). Наро́ду не ду́же бага́то: пані́в кі́лькоро та па́ній дво́є (Грінч.). Ви́йшло скілько́ро чолові́ка копа́ти буряки́ (Брацлавщ.). Ви́пив скі́льки-там, ча́рок та й ка́же (Куліш). Назу́стріч Мику́лі ви́бігло кількана́дцять мужчи́н (Маковей). Кількана́дцять десяти́н землі́ ма́ють (Доман.)]. • Рассказать в -ких словах – переказати (розказа́ти, розповісти́) в кілько́х (в де́кількох, в скілько́х) слова́х. • В -ких шагах от кого, чего – за кі́лька[и] (за де́кілька[и], за скі́лькись) кро́ків (ступені́в) від ко́го, від чо́го. • По -ко – по кі́лька[и], по скі́лька[и], по де́кілька[и], по скі́лькись, (редко) по (с)кі́лько́ро. [Стари́й зне́хотя ки́дав йому́ по кі́льки слів (Н.-Лев.). (Ді́ти) до вікна́ по кілько́ро пну́ться (Рудан.)]; 2) нрч. – тро́хи, тро́[і́]шки, де́що, де́нещо. [Тро́хи впе́рта люди́на (Загірня). Спомі́гся трі́шки Трохи́м (Квітка). Де́що передні́ше тра́пилася ще одна́ приго́да (Р. Край)]. • -ко обескураженный – тро́хи (тро́шки, де́що) збенте́жений. |
| Неслы́шно, нрч. – нечу́тно. [Чо́рні по́статі нечу́тно ступа́ли по гаря́чій землі́ (Коцюб.). Ввесь край нечу́тно пла́че (Олесь). Ве́чір нечу́тно спада́є з ли́стям на зе́млю (Сосюра)]. |
| Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка). |
| Но́жка –
1) ні́жка, ноженя́ (-ня́ти), (в детск. языке) но́зя. [В во́ду ступи́ла ного́ю: спи́тує ні́жка, чи те́пла вода́ (Грінч.). І го́лос твій глибо́кий, і ні́жок ле́гкий стук (М. Рильськ.). Наси́лу стоя́в на тоне́ньких, як цівки́, ноженя́тах (Васильч.)]. • Подставлять, подставить -ку кому – підставля́ти, підста́вити но́гу кому́, підчі́плювати, підчепи́ти кого́, (описат.) підставля́ти, підста́вити сті́льчика кому́. [Тепе́реньки він підста́вить мені́ сті́льчика (Н.-Лев.)]. По одёжке протягивай -ки, см. Оде́жда; 2) (стула, рюмки и т. п.) ні́жка. • -ка циркуля – ні́жка ци́ркля, (которой проводят окружность) околи́чник (Шух.); 3) (бот.: черешок) ні́жка. • Заячьи -ки (Trifolium arvense L.) – ко́тики (-ків), котя́чі лапки́ (-по́к); 4) зоол., анат. – ні́жка, пеньо́к (-нька́). • Брюшная -ка – черевни́й пеньо́к. • Мозговые -ки – мо[і]зкові́ ні́жки; 5) см. Клин 3. |
| Ножно́й – ножани́й. [Ножана́ сту́па (Сим.)]. • -на́я ванна – ножана́ ва́нна. • -ные пальцы – ножані́ па́льці, па́льці на нога́х. • -ная швейная машина – ножана́ краве́цька (шва́цька) маши́на. |
| Носи́ть –
1) носи́ти кого́, що. [Катери́на по садо́чку хо́дить, на ру́ченьках но́сить си́на (Шевч.). Хто-ж тобі́, моє́ се́рденько, обі́дати носи́в? (Пісня). Чуже́ ярмо́ наро́ди и́нші но́сять (Грінч.). Його́ зна́ють лю́ди, бо но́сить земля́ (Шевч.). На собі́ носи́в ти (, Дні́пре,) ле́гкими човна́ми славе́тного Святосла́ва (М. Вербицьк.)]. • -си́ть на руках кого (в прямом и перен. знач.) – носи́ти на рука́х кого́; 2) см. Нести́ 2; 3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носи́ти що; (одеваться ещё) о[в]дяга́тися, вбира́тися в що, (об одежде и одуви ещё) ходи́ти в чо́му. [Одна́ його́ до́ля – чо́рні бровеня́та, та й тих лю́ди за́здрі не даю́ть носи́ть (Шевч.). Носи́ ство́рено для окуля́рів – і тому́ ми но́симо окуля́ри; но́ги, очеви́дячки, призна́чено для то́го, щоб їх узува́ти, і от ми но́симо череви́ки (Кандід). Ку́ртку мою́ шкіряну́ю но́сить яки́йсь спекуля́нт (Сосюра). Капіта́н ніко́ли не носи́в мо́дних корко́вих шоло́мів (Кінець Неволі)]. • -си́ть траур по ком – носи́ти жало́бу, ходи́ти в жало́бі по ко́му. • -си́ть чёрное – о[в]дяга́тися (убира́тися) в чо́рне, ходи́ти в чо́рному; 4) (перен.: имя, характер и т. п.) ма́ти, носи́ти що. • -си́ть имя – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) ім’я́. • -си́ть славное имя – ма́ти (носи́ти) славе́тне ім’я́. • -си́ть название – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) на́зву. • -си́ть звание – ма́ти звання́ (ступі́нь, гі́дність); срв. Зва́ние. • -си́ть печать, отпечаток чего – ма́ти на собі́ печа́ть, позна́ку чого́, бу́ти позна́ченим чим. • Его наружность -си́ла отпечаток той самоуверенности, которая… – на його́ зо́внішності (зо́внішньому ви́гляді) познача́[и́]лася та самовпе́вненість, що… • -си́ть характер – ма́ти хара́ктер чого́; 5) (быть беременной) носи́ти (дити́ну), на дити́ну захо́дити, ходи́ти дити́ною, ходи́ти важко́ю (непоро́жньою); срв. Бере́менная (Быть -ой) и Бере́менеть; 6) (о лошадях: нести) носи́ти. [Мене́ ко́ні не раз носи́ли (Звин.)]; 7) безл. – носи́ти. • Корабль долго -си́ло по волнам – корабе́ль до́вго носи́ло на (по) хви́лях. • -си́ть кого – носи́ти кого́. [Сті́льки ро́ків вони́ не ба́чились: де, спра́вді, його́ носи́ло? (Кінець Неволі)]. • Где его нелёгкая -сит? – де його́ лиха́ (тяжка́) годи́на (нечи́ста си́ла, нечи́стий) но́сить? • Носи́мый – що його́ но́сить (носи́в) и т. п.; но́шений. • Корабль, бурею -мый – корабе́ль, що бу́ря ки́дає всю́ди; корабе́ль, що бу́ря скрізь (його́) бурха́є. Но́шенный – 1) но́шений; 2) прлг., см. отдельно Но́шеный. -ться – 1) (стр. з.) носи́тися, бу́ти но́шеним. • Провизия -тся в корзине – харч (харчі́, жи́вність) но́сять у ко́шику; 2) носи́тися; (гоняться) ганя́ти, вганя́ти, (метаться) га(й)са́ти, (слоняться) ми́катися, ві́ятися; (летать в прям. и перен. знач.) літа́ти, (шумно) шуга́ти, (о ветре ещё) гуля́ти, (вихрем) вихри́ти, (парить) буя́ти, ширя́ти, (кружиться в воздухе) кружля́ти (в пові́трі); (витать) вита́ти. [Мошка́ хма́рами носи́лась (Мирний). По шляха́х носи́лися ці́лі хма́ри ку́ряви (Коцюб.). Перед ним носи́вся о́браз Га́лі (Васильч.). Ті інтеліге́нтні лю́ди, що ма́ють матерія́льну змо́гу носи́тися в емпіре́ях абстра́ктности (Крим.). Ганя́є сі́рим во́вком через го́ри, я́ри (Рудан.). Вона́ ганя́ла по світа́х за проро́ком (Л. Укр.). Хма́ри так і ганя́ли по не́бу (Теол.). А ві́тер ганя́є, а ві́тер гаса́є (Васильч.). Вганя́в по ліса́х (Франко). Гаса́в по по́лю, мов навіже́ний (Звин.). (Мару́ся) ми́калась то в кімна́ту, то в ха́ту (Квітка). Ві́тер, весе́лий і ду́жий, шуга́в між блаки́тним не́бом і зеле́ним мо́рем (Грінч.). Мисль космополі́та ві́льна, як пти́ця: шуга́є над моря́ми, над го́рами (Н.-Лев.). Він шуга́в ву́лицями, мов Тамерла́н той (Корол.). По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Се́рце пра́гне буя́ть на просто́рі (Л. Укр.). Вітере́ць доли́ною леге́сенько вита́є (Філян.)]. • В воздухе -тся испарения – в пові́трі но́сяться ви́пари. • -ться на коне – ганя́ти на коні́ (коне́м). • Корабель -тся по волнам – корабе́ль но́ситься на (по) хви́лях. • Собака -тся по двору – соба́ка ганя́є (га(й)са́є) по подві́р’ї. • -тся слухи, что… – ши́ряться (йдуть) чутки́ (ши́риться, йде чу́тка), що…; 3) (о предм. туалета) носи́тися. • Эта материя долго -тся – ця мате́рія (ткани́на) до́вго но́ситься; 4) с кем, с чем – носи́тися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) па́нькатися, ця́цькатися з ким. [Но́ситься, як ду́рень з сту́пою (Номис). А вб’є в го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Ця́цькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом, см. Ку́рица. |
| Обива́ть, оби́ть –
1) оббива́ти, обби́ти, (о мног.) пооббива́ти що. [Ві́тер пооббива́в усі́ я́блука]. • -ва́ть, оби́ть (тряской) – обтру́шувати, обтруси́ти, (о ветре) обшу́гувати, обшуга́ти. [Обтруси́ли я́блуню. Ві́тер обшуга́в ли́стя]; 2) -ва́ть чем – оббива́ти, обби́ти, (материей) укрива́ти, укри́ти, (обоями снаружи) обкле́ювати, обкле́їти що (шпале́рами); (внутри) викле́ювати, ви́клеїти шпале́рами. [Ви́клеїв кімна́ту шпале́рами]; (тёсом) шалюва́ти, обшальо́вувати, обшалюва́ти; (дранкой под штукатурку, решетить) драчкува́ти, подрачкува́ти, решетува́ти, решети́ти, ви́решетувати; (гвоздями для украшения) цвяхува́ти, об[по]цвяхува́ти, ви́цвяхувати; 3) (избить носкою, затаскать), см. Зата́скивать. Обива́ть пороги (часто ходить) учаща́ти до ко́го, (докучать) обту́пувати (сов. обту́пати, сту́пати, (о мног.) пообту́пувати) поро́ги кому́, обтира́ти, обте́рти (о мн.) пообтира́ти одві́рки кому́, оббива́ти, (о мн.) пооббива́ти поро́ги кому́. [Скрізь ходи́в, пообту́пував усі́м поро́ги і нічо́го не ви́ходив]. • Оби́ть у кого крылья – прибо́ркати, підтя́ти кого́. • Оби́тый – обби́тий, укри́тий, обкле́єний, обшальо́ваний, подрачко́ваний, ви́решетуваний, цвяхо́ваний, об[по]цвяхо́ваний. |
| Обтола́кивать, обтоло́чь (в ступе) – опи́хувати, опиха́ти, обто́вкувати, обтовкти́. • Обтолчё́нный – опи́ханий, обто́вчений. [Опи́ханий (обто́вчений) ячмі́нь]. |
| Ого́нь, огонё́к –
1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка. • Высечь ого́нь – ви́кресати огню́. • Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру). • Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)? • Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати. • Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища. • Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра. • Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту. • Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є. • Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим. • Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь. • Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло. • Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти. • Ого́нь без пламени – (сами́й) жар. • Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар. • Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́. • Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям. • Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́. • Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́. • Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь; 2) ого́нь, жар, пал, за́пал. • Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь. • В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу); 3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту). • Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися]. • Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло. • Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла. • Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі. |
| Осторо́жно –
1) обере́жно, бе́режко, сто́рожко, з осторо́гою, оба́чно, ошамне́нько, з о́глядом; 2) пома́лу, ум. помале́ньку, помале́сеньку. [Пома́лу ступа́йте, пи́лу не збива́йте]. • Он поступил очень -жно – він зроби́в ду́же оба́чно. • Говорите -жнее – бала́кайте обережні́ше, оба́чніше. • Осторо́жнее, вы опрокинете стол – оба́чніше, не переки́ньте стола́. • Поставить что -жно – поста́вити що обере́жно, злеге́нька. |
| Оступа́ться, оступи́ться – зашпо́татись, не так ступа́ти, ступи́ти, (спотыкаться) спотика́тись, спотикну́тись, спіткну́тись на що. |
| Отклоня́ться, отклони́ться – відхиля́тися, відхили́тися від чо́го, (быстро) відхильну́тися; (удаляться, отступать) відбіга́ти, відбі́гти (напр., від розмо́ви, те́ми), відбива́тися, відби́тися від чо́го, збо́чувати, збо́чити від чо́го; см. Уклоня́ться, Устраня́ться. • -ня́ться от обычных взглядов, нормы – відхиля́тися від звича́йних по́глядів, від но́рми. • -ня́ться от темы – відхиля́тися, відбіга́ти, відбива́тися від те́ми. • Магнитная стрелка -ни́лась на два градуса – магне́[і́]тна стрі́лка (го́лка) відхили́лася на два ступе́ні. • Заставить -ни́ться от пути (сбить) – зби́ти з шляху́. [Неможли́во лю́дській си́лі зби́ти зе́млю з її́ одві́чного шляху́ (Єфр.)]. |
| Отола́чивать, отоло́чить (в ступе) – обто́вкувати, обтовкти́. |
| Отступа́ть, отступи́ть –
1) (назад) відступа́ти, відступи́ти, відступа́тися, відступи́тися, о[у]ступа́тися, о[у]ступи́тися, поступа́тися, поступи́тися, подава́тися, пода́тися (наза́д) перед ким, перед чим или від ко́го, від чо́го. • -па́ть в сторону – відстороня́тися, відсторони́тися. [То піді́йде до крини́ці, то знов одступа́є (Шевч.). Ста́ла перед очи́ма і не вступа́ється (Свидн.). «Нас ви́дно знадво́ру», сказа́ла Они́ся, оступа́ючись од вікна́ (Н.-Лев.). Зляка́вшись, па́рубок поступи́вся наза́д. Перед мече́м наза́д не подає́ться (Куліш)]. • -пи́ть назад на два шага – оступи́тися (поступи́тися) наза́д на два кро́ки (ступені́); (при постройках) відступи́ти (відійти́) на два ступені́. • -пи́, дай дорогу! – оступи́ся, дай (пусти́) доро́гу! • Неприятель -пи́л от города – вороги́ відступи́ли від мі́ста (уступи́лися з-перед мі́ста). • Татары начали -па́ть к берегу – тата́ри почали́ оступа́тися до бе́рега (Леонт.). • -па́ть шаг за шагом – поступа́тися наза́д по́ступце́м. • Не -плю́ (не отстану), пока… – не відступлю́ся, по́ки… • -пать поздно, дело решено – відступа́тися пі́зно, спра́ву ви́рішено (скі́нчено); 2) (отказываться) відступа́тися, відступи́тися від чо́го, відріка́тися, відректи́ся, зріка́тися, зректи́ся чого́ и від чо́го, поступа́тися, поступи́тися чим. -пи́ть от веры, см. Отступи́ться; 3) (уклоняться) віддаля́тися, віддали́тися від чо́го, відбіга́ти чого́, від[у]хиля́тися, від[у]хили́тися від чо́го. • -пи́ть от закона, от правил – пору́шити зако́н (пра́во), пра́вило. • -пить от истины – відбі́гти пра́вди, ухили́тися від пра́вди, розмину́тися з пра́вдою. • -пи́ть от контракта – пору́шити контракт, умо́ву. |
| Отупе́ние, отупе́лость – о[с]тупі́ння. [Нена́че в яко́мусь отупі́нню (Л. Укр.)]. |
| Отупе́ть – о[с]тупі́ти, (о мног.) потупі́ти. [Чолові́к з нудьги́ зовсі́м запепа́в здоро́в’ям, ступі́в яко́сь (М. Вовч.)]. • Отупе́лый – с[о]тупі́лий. |
| Отша́гивать, отшага́ть и отшагну́ть –
1) відступа́ти, -ся, відступи́ти, -ся на ступі́нь, на крок; 2) відмі́рювати, відміря́ти ступеня́ми, кро́ками; 3) -га́ть вёрст десять – увійти́ версто́в із де́сять. • -га́ть, идя маршем – відмаршува́ти. [Відмаршува́ли два́цять версто́в не відпочива́ючи]; 4) скінчи́ти ході́ння, відходи́ти, переста́ти ступа́ти. |
| Педа́ль – ступи́р (-ря́), ла́ба, педа́ль, (в верстаке) ша́йда, ла́ба, підножа́й, підні́жка. |
| Переступа́ть, переступи́ть – переступа́ти (и пересту́пувати), переступи́ти, пересяга́ти, пересягну́ти що, через що. [Не переступа́й мого́ поро́га ніко́ли. Чуже́ переступи́, а не руш. Наси́лу переступа́є нога́ми – таки́й не́мічний]. • -пи́ть широко ступая – перецибну́ти. • -па́ть границы приличия – ме́жі присто́йности переступа́ти (перехо́дити). |
| Пест – (в ступе, толчее) товка́ч (ум. товка́чик), товка́чка, ум. товка́чечка, (полонизм) тлу́чок; (в сукновальне) товка́ч, совга́ч, тара́н; (деревянный для растирания, маку, конопляного семени и т. п.) макогі́н (-го́на), м’я́ло. |
| Пища́ль –
1) пища́ль, самопа́л, рушни́ця; 2) см. Пища́лка; 3) (у колёсников для обтачивания ступиц) писа́к (-ка́). |
| Под и Подо, предл. –
1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го. • Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку. • Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́. • Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́. • Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю. • Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є]. • Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)]. • Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку. • Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу. • Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́. • Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й. • Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що. • Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву. • Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но. • Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри. • Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль. • Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото. • Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст). • Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́. • Под ряд, см. Подря́д. • Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць. • Ехать по́д гору – ї́хати з гори́. • Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри. • Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків. • Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон]. • Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер. • Под утро – над світ, перед сві́том. • Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну. • Под конец года – напри́кінці ро́ку; 2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)]. • Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м. • Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми. • Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)]. • Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)]. • Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом. • На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом. • В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)]. • Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом. • Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма. • Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню. • Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі]. • Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами). • Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом. • Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою. • В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м. • Под замком – на замку́. • Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)]. • Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м. • Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м. • Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом. • Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї. • Быть под ветром – бу́ти за ві́тром. • Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом. • Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри. • Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням. • Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то. • Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)]. • Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією. • Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті. • Узнать под рукою – дові́датися ни́шком. • Под секретом – під секре́том. • Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну]. • Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом. • Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из. |
| Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру]. • -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)]. • Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить). • Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́. • Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь). • Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)]. • Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.). • -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося]. • Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось). • -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)]. • -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги. • Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги. • Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к. • -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)]. • Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти). • -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться. • -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)]. • -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в. • -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл. • -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки. • -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві. • Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.). • Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься. • -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)]. • -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря]. • -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря. • Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило). • -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)]. • -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)]. • -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.). • Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.). • -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га. • -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)]. • -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися. • -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2. • Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру). • Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить. • Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру. • Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень. • Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́. • Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в. • Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру. • -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос. • -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.). • -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш). • -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)]. • -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.). • Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога. • -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю. • -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим. • Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься. • -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)]. • -ма́ться в цене – у гро́ші йти́. • Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́). • Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші. • -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі. |
| Подно́жка, подно́га – (экипажа) підні́жок (-жка), ступі́йка, ступи́ця; (педаль в ткацком станке) підні́жка, підножа́й (-жая́), по́нож (-жи), (в токарном станке) (гал.) пості́л (-тола́), ке́рпець (-пця). |
| Подоме́тр – подоме́тр (-тра), ступенемі́р (-мі́ру). |
| Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му]. • -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі. • -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)]. • -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́. • -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти. • -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр). • -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки. • -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́. • -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи. • -ти́ за водой – піти́ по во́ду. • -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся]. • -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу. • -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в. • -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди. • -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти. • -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд. • -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.). • Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)]. • -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́. • Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́! • -дё́м(те)! – ході́м(о)! • -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)! • -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь. • -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька! • -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й. • Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги! • -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)]. • Вот -ди́-ж ты – от ма́єш. • -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться. • -ди́ с ним – що з ним поро́биш. • Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)]. • Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся. • -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те. • Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло. • -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)]. • -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому). • -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт. • -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та. • Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре. • -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку]. • -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат). • -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де]. • -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́. • -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти. • Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом. • Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла). • Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою. • Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся). • Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло). • Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори. • Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід. • Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом). • Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою. • -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру]. • -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні]. • -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно]. • -ти́ на уступки – поступи́тися. • -ти́ в пари – заложи́тися. • -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)]. • -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся]. • -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою. • -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д. • -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти. • -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти. • -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне. • -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки. • На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії. • Под воду -ти́ – нирця́ да́ти. • Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть; 2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що. • -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися. • -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.). • Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся; 3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти. • -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися. • И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти. • Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти). • -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти. • -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць. • Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)]. • -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати. • Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́. • -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже; 4) (начаться) піти́, поча́тися. • -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.). • -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)]. • Дождь -шё́л – дощ пішо́в. • Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́. • -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить 5) (поступить) піти́. • -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти. • -ти́ в услужение – піти́ у на́йми. • -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́. • -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько); 6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́. |
| Положе́ние –
1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток. |
| Положи́тельный –
1) ста́лий, пе́вний, по́кладний, стате́чний. [На тих нара́дах ні до чо́го ста́лого (пе́вного) не договори́лися. Це чолові́к по́кладний, йому́ і гро́шей мо́жна пози́чити. Неста́ла (непе́вна) він люди́на, не мо́жна зда́тися на йо́го]. • -ная степень (грам.) – звича́йний, основни́й ступі́нь; 2) (противоположность отрицательному) позити́вний, дода́тній. [Ти́пи позити́вні ро́блять зна́чно бі́льше вра́жі́ння на селя́н, ніж ти́пи негати́вні (Грінч.)]. • -ный ответ – ві́дповідь позити́вна. • -ная величина – дода́тня, позити́вна величина́. • -ное электричество – дода́тня електри́чність. |
| Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад. |
| Посади́ть –
1) (кого на что) посади́ти, посадови́ти, (о мн.) посаджа́ти, (во что-нибудь) усади́ти, (о мног.) повса́джувати у що; (подняв -ди́ть на что-нибудь) ви́садити, зсади́ти, (о мн.) повиса́джувати, позса́джувати на ко́го, на що; см. Посажа́ть 1. [Козаче́нька молодо́го на ослі́нці посаджу́ (Чуб.). Хоч у сту́пу всаді́ть та пирога́ми году́йте, – все бу́де одна́ка (Ном.). Ви́садив його́ на коня́ (Грінч.). Позса́джував діте́й на віз (Грінч.)]. • -ди́ть вокруг чего-небудь – обсади́ти що, кого́ ким, чим, (вокруг себя) обсади́тися ким, чим. • -ди́ть на кол – наби́ти (настроми́ти) на па́лю. • -ди́ть в лужу, в галошу (перен.) – на слизьке́ загна́ти. • -ди́ть кого на собственное хозяйство – ви́ділити кого́ на вла́сне господа́рство; покла́сти кого́ на ґрунт. [Дід Дмитро́ покла́в на ґрунт чотирьо́х сині́в (Стеф.)]. • -ди́ть в тюрьму – за[по]сади́ти, заки́нути, посадови́ти, зачини́ти, завда́ти в тюрму́. • -ди́ть в заключение – ув’язни́ти, завда́ти під коло́дку, да́ти за́ключ. • -ди́ть под арест – за сторо́жу да́ти, взя́ти; срв. Арестова́ть, Аре́ст. • -ди́ть на должность – настанови́ти на поса́ду; см. Посажа́ть 2. • -ди́ть новобрачную за стол (свадебный обряд) – заве́сти на поса́д. • -ди́ть в сажик для выкормки – заки́нути в сажо́к; 2) (о растениях) посади́ти, насади́ти, (во множ.) посаджа́ти, насаджа́ти, понаса́джувати. [Клен-дере́вце посаджу́. Насади́в сад]. • -ди́ть отросток – відсади́ти. • Поса́женный и посажё́нный – 1) поса́джений, посадо́влений; ви́саджений; 2) поса́джений, наса́джений. |
| Последо́вательный – послідо́вний, консекве́нтний, (постепенный) ступне́вий, поступо́вий. [Щоб бу́ти послідо́вним аске́том, тре́ба вам зо́всім од пое́зії одсахну́тися (Крим.). Ступне́вий хід ро́зви́тку цукро́вого буряка́. Тре́ба бу́ти логі́чним і консекве́нтним (Виннич.)]. |
| Постепе́нно – пові́льно, пово́лі (ум. пово́леньки), пома́лу, потро́ху, зві́льна, спрокво́л, прокві́льно, ступне́во, поступо́в(н)о, ступеня́ми, поступі́нно; срв. Понемно́гу. [Садо́к пово́лі розрі́сся мов ліс (Мирн.). Вели́кої води́ не бу́де, сніг пові́льно та́не (Проскур.)]. |
| Постепе́нный – пові́льний, спрокві́льний, поступо́в(н)ий, ступне́вий, поступі́нний. • -ный рост дерева – пові́льне зроста́ння де́рева. • -ное и внезапное изменение – пові́льна (спрокві́льна) і рапто́ва́ змі́на. |
| Поступа́ть, поступи́ть –
1) чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, пово́дитися, пове́сти́ся, (опис.) ходи́ти яки́м ро́бом. [Чині́мо так, як чи́нять адвока́ти: поспо́ривши, їдя́ть і п’ють уку́пі (Куліш). Не до́бре ми собі́ учини́ли, що свою́ ма́тінку прогніви́ли (Дума). Міркува́в, пове́сти́ся в цім ді́лі]. • Как мне -пи́ть? – як (или що) ма́ю чини́ти? • -па́ть против совести (чести) – пово́дитися, пове́стися як безсумлі́нний, чини́ти проти сумлі́ння; пово́дитися, пове́стися безсумлі́нним (безче́сним) ро́бом, ходи́ти лихи́м ро́бом. • -па́ть честно – чини́ти (роби́ти) че́сно; ходи́ти че́сним ро́бом. [Я в твої́й спра́ві ходи́в найчесні́шим ро́бом (Куліш)]. • -па́ть несправедливо – криви́ти, покриви́ти (душе́ю), чини́ти, роби́ти не по пра́вді. [Він пе́рвих вас за кри́вду покара́є, дарма́ що ви криви́ли задля йо́го (Куліш)]. • -па́ть таким образом – роби́ти таки́м чи́ном, чини́ти (ходи́ти) таки́м (тим) ро́бом. [Не тим-би ро́бом тре́ба тут ходи́ти (Куліш)]. • -пи́ть с кем – пове́стися з ким, поверну́ти ким. [Чи ти зна́єш, як Це́зар хо́че поверну́ти мно́ю? (Куліш)]. • -пать по дружески с кем – пово́дитися, пове́стися з ким по дру́жньому (дру́жнім ро́бом), дружи́ти кому́. [Дру́гові дружи́, а дру́гого не гніви́]. • -па́ть несправедливо с кем – кри́вдити, скри́вдити кого́. • -па́ть по закону – чини́ти (роби́ти) по зако́ну (зако́нним ро́бом), ходи́ти в зако́ні. [Щоб мені́ ви́пробувати їх, чи ходи́тимуть у зако́ні мойо́му, чи ні (Св. Пис.)]. • Жестоко -па́ть с кем – пово́дитися, пове́стися з ким жорсто́ко, нелю́дським ро́бом. • -па́ть правильно – справедли́во, правди́во роби́ти, чини́ти по пра́вді. • -па́ть по своему – свої́м ро́бом роби́ти, зроби́ти (чини́ти, вчини́ти); ходи́ти свої́м ро́бом; свої́м бо́гом іти́, піти́, ходи́ти. • -па́ть по чьему-л желанию – чини́ти во́лю чию́. [Чини́ мою́ во́лю]. • Не знаешь, как -пи́ть – не зна́єш, що (в)чини́ти (роби́ти), як пове́стися; не зна́єш, на яку́ ступи́ти. • -па́ть иным способом – чини́ти и́ншим ро́бом; роби́ти и́ншим чи́ном. • -па́й с оглядкой – чини́ (роби́) оба́чно; (шутл.) позира́й (озира́йсь) на за́дні ко́ле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні ко́ле́са (Конис.)]; 2) (в школу, на должность) вступа́ти, вступи́ти, іти́, піти́ у шко́лу, до шко́ли, на поса́ду; (наниматься) найма́тися, найня́тися куди́, до ко́го, іти́, піти́ в на́йми, става́ти, ста́ти до ко́го. [Найня́вся на башта́н за башта́нника. Найму́сь до ті́тки за ня́ньку. Дівча́та у Ки́їві стаю́ть за наймичо́к до ку́хні, або за няньо́к до діте́й]. • -пи́ть на срок, считающийся годами – ста́ти на годи́. [Піду́ за на́ймичку куди́ або до шва́чки: ста́ну у не́ї на годи́, до́ки ви́вчусь ши́ти (Конис.)]. • -пи́ть на военную службу – піти́ у ві́йсько (до ві́йська), у москалі́; 3) (прибывать, итти) вступа́ти, вступи́ти, надхо́дити, надійти́ до чо́го. • Деньги уже -пи́ли в государственное казначейство – гро́ші вже вступи́ли до держа́вної скарбни́ці. • Имущество уже -пи́ло в продажу – майно́ вже пішло́ в про́даж. • Налоги -ют своевременно – пода́тки надхо́дять (прибува́ють) своєча́сно. • Поступа́ющий – вступни́й. [Вступні́ папе́ри]. |
| По́ступь – хода́, похода́, ступа́. См. Похо́дка. • Послышалась тяжёлая -тупь – ста́ло чу́ти важку́ ходу́. • Идёт кто-то лёгкой -пью – іде́ хтось легко́ю ходо́ю (ступо́ю). • Конь, -имеющий хорошую -тупь – ходови́тий кінь. |
| Похо́дка – хода́ и хід (р. хо́ду), похода́ и по́хід (-ходу), ступа́, хідня́ (-ні́), по́ступ (-пу). [А пода́й нам, ді́вонько, води́: поба́чимо твоє́ї ходи́ (Г. Барв.). Га́рна у коня́ хода́ (Звяг.). Важки́й хід бо́сих ніг (Коцюб.). По́гляд о́рлій, похода́ важка́, вельмо́жна (М. Вовч.). У обо́х по́хід одна́ковий, як уве́чорі, то й не розбере́ш, котри́й іде́ (Новомоск.). У ньо́го хід діво́цький (Поділля). Важка́ ступа́ (М. Вовч.). Зовсі́м ба́тькова хідня́ (Херс.)]. • -ка медленная, тяжёлая, лёгкая, размашистая – хода́ пові́льна, важка́, ле́гка, зама́шиста. [Молоди́ця йде зама́шистою ходо́ю (Л. Укр.)]. • -ку имел – на ході́ був. [На ході́ Семе́н Си́дорович був нешвидки́й (Яворн.)]. • Я узнаю его -ку, по -ке – я пізнаю́ його́ ходу́, по ході́, по по́ходу. • Видно по -ке – зна́ти по ході́ (по по́ходу). Срв. По́ступь. |
| По́ходя – на ході́, хо́дячи, навхо́дячки; (беспрестанно) безпере́стань. • Есть -дя – ї́сти на ході́ (хо́дячи). • Он -дя врёт – він що ступне́, то й брехне́. • Это можно сделать -дя – це мо́жна зроби́ти мимохі́дь, між и́ншим. |
| Превосхо́дный – добря́чий, добре́нний, добі́рний, чудо́вий, пречудо́вий, чуде́сний, пречуде́сний. • -ный арбуз – чудо́вий, добря́чий, добре́нний каву́н. • -ная книга, -ные произведения – чудо́ва кни́жка, (пре)чудо́ві, добі́рні тво́ри. • -ные семечки – добря́че, чудо́ве насі́ння, ло́вке насі́ння. • -ный товар – добря́чий, добре́нний крам. • -ный экземпляр чего-л. – чудо́вий розкі́шний екземпля́р чого́. [Розкі́шні екземпля́ри двоно́гої звіро́ти (Єфр.)]. • -ная степень, грам. – найви́щий ступі́нь (-пеня́). |
| Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́). • -дел жизни – кіне́ць життя́. • -лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́. • Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви. • -лы власти – о́бсяг вла́ди. • В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)]. • В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду. • За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою]. • За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко). • Выйти из -лов – ступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́. • Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности. • Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости. • Всему есть -де́л – всьому́ єсть край. • Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю. • До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)]. • Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́. • Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству. |
| Преуспева́ть, -пе́ть – доспіва́ти, доспі́ти в чо́му, ма́ти по́спіх (у́спіх), поступа́ти, (по)ступи́ти напере́д в чо́му. [Ісу́с-же доспіва́в у прему́дрості (Єв.)]. • -ва́ть в искусстве – ма́ти по́спіх, поступа́ти в мисте́цтві. • Он -ва́ет, -пе́л – йому́ до́бре веде́ться, повело́ся. [Молю́ся, щоб у всьо́му до́бре тобі́ вело́ся (Св. П.)]. |
| Присужде́ние – (к чему, чего) прису́джування, (оконч.) прису́дження (до чо́го, чого́). [Прису́джування до ка́ри. Прису́дження науко́вого ступеня́]. • Добиться -ния к чему (об истце) – ви́позивати що. [Ви́позивала на ме́не хло́сту (розги) (Кониськ.)]. |
| Притупе́ние (сост.) –
1) притупі́ння; 2) о[с]тупі́ння. |
| Притупе́ть –
1) притупі́ти, притупи́тися; см. Притупи́ться; 2) (перен.) отупі́ти, ступі́ти; см. Отупе́ть. |
| Притупля́ть, притупи́ть – приту́плювати, -пля́ти, притупи́ти, (о мн.) поприту́плювати, потупи́ти, срв. Затупля́ть. [До обі́да покоси́ли, го́стрі ко́си притупи́ли (Метл.). Не́рви відма́леньку притупи́ли страшні́, оги́дні сце́ни (Франко)]. • -пля́ть ум, память, чувства – притира́ти (прите́рти) ро́зум, па́м’ять, чуття́. • -пить зрение – придиви́ти о́чі. • -пи́ть умственные способности кому – (перен.) задури́ти кого́, заби́ти па́мороки кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла (Гр.)]. • Притуплё́нный – приту́плений; припе́ртий. • С -ными нервами – з приту́пленими не́рвами. • -ться – приту́плюватися, притупи́тися, ступи́тися, бу́ти приту́пленим, притира́тися, прите́ртися, (о мн.) поприту́плюватися, потупи́тися, попритира́тися. [Як соки́ра приту́питься… (Еккл.)]. • -пи́ться (о глазах) – придиви́тися. • -пи́лся слух, обоняние, вкус – прите́рся (осла́б) слух, нюх, смак. |
| Прое́зд –
1) прої́зд, пере́ї́зд (-ду). [І нема́ нігде́ прої́зду, нема́ і прохо́ду (Рудан.). Та годи́на, що пропа́ла на переї́зд тіє́ї верстви́, до́вша була́ за ввесь рік (Свидн.). Гро́ші на прої́зд (пере́їзд)]; 2) (место для проезда) про́їзд (-ду), пере́їзд (-ду), пере́їздка. [Про́їзду не дав і на ступі́нь (Звяг. п.)]. |
| Проезжа́ть, прое́хать –
1) (мимо чего) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, мина́ти, помина́ти, помину́ти що. [Усю́ди, де не проїзди́в Ко́бза, наро́д воруши́вся (Стор.). Стої́ть ци́ган на снігу́, мужи́к проїжджа́є (Рудан.). Козаки́ на байдака́х поро́ги мина́ли (Шевч.). Ми вже той ху́тір помину́ли (Зміїв. п.)]. • -хать в карете, верхом, четвёркою – прої́хати в каре́ті; прої́хати, пробі́гти ве́рхи (коне́м), четверне́ю. [Пан четверне́ю пробіжи́ть (М. Вовч.)]; 2) (по известному месту, по чём-л. из конца в конец) переїжджа́ти, переїзди́ти, переї́хати чим или що, проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати чим или що. [Спочи́ну, за́ким піски́ переї́демо (Кониськ.). Як переї́деш Вересо́ч, так їдь куди́ хоч (Номис). Переї́хав лі́сом. Над ве́чір дру́гого дня він уже́ переїзди́в Ки́євом (Крим.). Прої́хали по́ле, прої́хали дру́ге (Чуб.). Переї́хали по́ле, переї́хали дру́ге, а на тре́тім чи́стім по́лі кінь ся спотика́є (Чуб.). Три́дцять семи́сотних верст, іще́ з га́ком, не спочива́ючи переї́хав (Квітка)]. • -е́дем-ли дорогой? – чи прої́демо сюдо́ю? • Когда -жа́ют по мостовой, то у нас в доме окна дрожат – як проїздя́ть (переїздя́ть) бру́ком, то в на́шому буди́нку шибки́ дрижа́ть; 3) (известное расстояние) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, в’їжджа́ти, в’їзди́ти, в’ї́хати. [Прої́хав дві верстви́. Ще сей послане́ць мо́же й верстви́ не в’ї́хав (Свидн.). Виїзди́ли ми пі́зно, в’їзди́ли ма́ло (Корол.)]. • -жа́ть сто километров в час – в’їзди́ти, проїзди́ти, пробіга́ти сто кіломе́трів за(на) годи́ну. • -жать, -хать быстро – пробіга́ти, пробі́гти, проско́чити; (известное расстояние) перебіга́ти, перебі́гти. [Проско́чили ми так іще́ ста́нцій зо три (Грінч.)]. • -хать рысью – прої́хати тю́пки, вклус, клу́сом, трусько́м. • -хать шагом – прої́хати ходо́ю, ступо́ю. • -хать цугом – ви́тягом, упро́стяж прої́хати. |
| Проступа́ть, проступи́ть –
1) (продавить ступнёю) прода́влювати, продави́ти стопо́ю (о мн.) попрода́влювати що; 2) (пройти насквозь) проступа́ти, проступи́ти крізь що, з чо́го, прохо́дити, пройти́ (наве́рх) крізь що, (выступать) виступа́ти, ви́ступити, (о мн.) попроступа́ти, попрохо́дити, повиступа́ти. [Піт ви́ступив на чолі́. Крізь побі́л проступа́ли які́сь багро́ві пля́ми (Ор. Лев.). Одна́ ті́льки тенде́нція з то́го ха́осу проступа́ла (Єфр.)]. |
| Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)]. • -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут. • Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду. • Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто. • -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч. • -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)]. • Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)]. • -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)]. • -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)]. • Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)]. • -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь. • -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою. • -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)]. • Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів. • -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж. • -ходи́ть чины – перехо́дити чини́; 2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)]. • -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки; 3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́. • -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу; 4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)]. • -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну; 5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що. • Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)]; 6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)]. • Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло. • Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р. • Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)]. • Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх; 7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)]; 8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що. • -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику. • -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́; 9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)]; 10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)]. • -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́… • Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)]. • -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші. • -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)]. • Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)]. • -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)]. • Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося. • Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться). • Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в. • Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався. • Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во. • Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)]. • Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́. • Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́; 11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́. • Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)]; 12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)]. • -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву. • -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою. • -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)]. • Про́йденный – пере́йдений, про́йдений. • -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га. |
| Прущ, бот. –
1) Geranium L’Herit – журавельник; 2) G. pratense – вовча ступа, вовчі лапки, вовчуга, вовчура. |
| Прямь –
1) (прямая линия) пряме́ць (-мця́), просте́ць (-стця́); 2) см. Прямизна́. • Ступай пря́мью – іди́ навпросте́ць, прямце́м. |
| Пусто́й –
1) см. По́лый 3; 2) поро́жній, пусти́й; го́лий. • -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)]. • -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)]. • -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)]. • -то́й сундук – поро́жня скри́ня. • С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)]. • С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)]. • -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто. • Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі. • -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце. • -то́й желудок – поро́жній шлу́нок. • -то́е пространство – поро́жнява. • -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка. • Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити. • -та́я голова – пуста́ голова́. • -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка. • -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)]. • -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)]. • -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)]; 3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний. • -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)]. • -ты́е издержки – ма́рні тра́ти. • -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я. • -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва. • -ты́е радости – ма́рні ра́дощі. • -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)]. • -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су; 4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)]. • -та́я книга – пуста́ кни́га. • -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)]. • Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти. • -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)]. • -та́я похвала – поро́жня хвала́. • -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути. • -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість. • Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що. • -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)]. • За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите. • -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха. • Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)]. |
| Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)]. • Путь-дороженька – путь-дорі́женька. • Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння. • П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя. • П. планет – шлях, доро́га плане́т. • П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди. • П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности. • -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)]. • -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією. • -тё́м жизни – шля́хом життя́. • -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)]. • -тё́м расследования – ро́зслідом. • -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́. • -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму. • -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг. • На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства. • На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці. • По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся]. • Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю]. • То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі. • Верный, правильный путь – правди́вий шлях. • Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю. • Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д. • Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від. • Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́). • Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)]. • Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу). • Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к. • Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во. • Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)]. • Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му. • Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га. • Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги. • Морской путь – морськи́й шлях. • Морским -тё́м – мо́рем. • Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)]. • Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д. • На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь). • Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)]. • Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га. • Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я. • Санный путь – са́нна путь, доро́га. • Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)]. • Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті). • Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)]. • Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га. • Каким -тё́м – а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом. • Таким -тё́м – а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом; б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом. • Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)]. • Этим -тё́м – а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом; б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)]. • Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)]. • Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть. • Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́. • Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу. • Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)]. • Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го. • Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)]. • Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)]. • Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку. • Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га? • Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)]. • Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)]. • Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум. • Сбить с -ти́ – а) зби́ти з доро́ги кого́; б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)]. • Сбиться с -ти́ – а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу; б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)]. • Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать). • Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)]. • Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.); 2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)]. • Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги. • Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь. • Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу. • Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги? • Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги; 3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)]. • Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти? • -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою. • -тё́м голосования – голосува́нням. • -тё́м подписи – пі́дписом. • -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням. • -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи. • Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно; 4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)]. • -тё́м – а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м; б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)]. • -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло. • Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід. • Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш. • Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є]. • Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий. • Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви. • В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́. • В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́. • Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок). • Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Пазл – (англ.) пазл, складанка. [Трохи вітру, трохи роси, трохи меду і хліба трохи казки на всі часи про діда-всевіда котрий кришить у ступці сни і складає пазл у якому ми - ще не ми але трохи разом (Ю.Джугастрянська). 1. Основна причина зростання дитячої жорстокості — пазли на дві тисячі фрагментів. 2. Якщо у вашому житті щось не складається, можливо, ви просто збираєте чужий пазл.]  |
| Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.). Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц). Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?]. |
| Ступор – заціпеніння, (лат.) ступор. [Городовський слухав її, відчуваючи в усій істоті якесь гнітюче, всеосяжне заціпеніння. Спочатку він подумав, що це наслідок звичайної в таких випадках стоми, і тільки здивувався, що ця стома прикра. Але ні! Її вага не меншала, а збільшувалась, і це була навіть не млявість знесиленого тіла, що прагне спокою. Це була нестерпуча гіркота душі (В.Підмогильний). Але це не було кепкуванням над вадою другого Юрка; це була якась вища іронія непідвладної, може, безсмертної душі над тим станом, у якому вони обидва опинилися посеред тутешнього життя; це була іронія — і самоіронія — душі, яка вкотре потрапила до пастки тіла. І тоді мені відкрилася, зовсім несподівано, без патетичних і сентиментальних резонерств, уся проста велич цієї недоторканої душі, усе її усміхнене торжество над понурою матерією, уся її задерикувата відважність і неподоланність: ця душа не побивалася над моторошними умовами свого перебування, не глумилася, катуючись, над ураженістю пустки, де їй випало звікувати вік, не впадала у ступор відчаю, хоча ситуація, в якій опинилися ці дві чисті й гордовиті душі, була безвихідною, вона тривала від народження й мала закінчитися щойно зі смертю; ні, ця душа іронізувала, що не применшувало тепла в очах, якими вона дивилася на все одно прекрасний світ, ані приязні до нас, ані її гідності (К.Москалець). Тоді мені й на думку не спадало — хоч я це розумію тепер, — що я роками не вилазив зі свого ступору й відчуття гіркого нещастя та замкненості в собі; зрозумів, що за своїми відчуженням і трансом, інертністю й відстороненістю, за звичкою терзати власне серце я не бачив безлічі маленьких, непомітних повсякденних виявів доброти, і навіть розуміння самого цього слова доброта означало, що я піднявся від несвідомості до лікарняного усвідомлення голосів і людей, подолавши гудіння машин, що наповнювало мені мозок (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт)]. |
| Безропотно – покі́рливо, без ре́мства, не ре́мствуючи, неремсти́во, без наріка́нь, (безмолвно, ещё) без слова, безмовно. [Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба (В.Винниченко). Павло підійшов до неї і хлипнув у вухо. Вона зойкнула і впала на долівку. Павло витріщив очі і став дожидати, доки підведеться: вона не підводилася і перестала дихати. Тоді він побіг до сусідів і сказав, що Явдоха впала і не встає. Сусіди прибігли в хату, розціпили Явдосі рота і влили води. Після цього Павло сказав Явдосі: «Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну». І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Г.Тютюнник). — Закладаюся головою, Санчо,— сказав Дон Кіхот,— ось зараз, коли ти теревениш, не вгаваючи, у тебе нічого не болить. Шпар, сину мій, усе, що тобі слина на язик принесе, аби лиш у тебе нічого не боліло, я ж без ремства стерплю усі твої нечемні речі (А.перепадя, перекл. М.Сервантеса). Це видовище сповнило мене жахом і млостю. Усе замиготіло перед моїми очима. Кров гарячою хвилею потекла в мене по спині й грудях. Кинджал, що прип’яв моє плече до щогли, палив мені тіло, наче розпечене залізо. Але мене лякав не так фізичний біль — це я стерпів би, не ремствуючи, — як думка про те, що я можу впасти з реї в цю тиху зелену воду й опинитись поруч з мертвим стерничим (Юрій Корецький, перекл. Р.Л.Стівенсона). «Ти прости, ласкавий Боже, Скарги ці мої зухвалі — Зараз буду неремстиво Нести випроби тривалі!» (М.Бажан, перекл. Давида Гурамішвілі)]. |
| Бред – ма́рення, маячі́ння, мая́чення, маячня́, (иронич.) верзіння, (бессмыслица) маячня, нісенітниці, нісенітниця: • бред сивой кобылы – рябої кобили сон, Химині кури, Мотрині яйця; • буйный бред – шале́не маячі́ння, маячни́й шал; • горячечный бред – гарячко́ве мая́чення (маячі́ння). [Температу́ра в ньо́го со́рок сту́піні́в, почало́ся ма́рення. Заговори́ла поміж рида́нням щось невира́зне, як маячі́ння (Л.Українка). Чи се був ди́вний сон, — чи маячня́ слабо́го? (М.Вороний). — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М.Коцюбинський). В інституті весна позначилась іспитовою лихоманкою — недугою, що обпадає тільки студентів. Починається вона поволі, і латентний період її можна характеризувати підвищеною посидючістю, нахилом складати конспекти й підкреслювати в книжках рядки; але перший симптом одвертого нападу становить професорова оповістка коло канцелярії, після чого хвороба переходить у тифоїдну стадію з піднесеною температурою, маячнею й нічницями, маючи кризу в іспитовій кімнаті, де виявляються всі ускладнення й можливості поворотності (В.Підмогильний). Ось так закінчився четвертий день, про який Андрій твердо пам’ятав, що він був четвертий. Далі все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кінця, змонтоване з химерного маячіння й з реальної дійсності, яка видавалася химернішою за маячіння, проти якої найбожевільніші візії видавалися реальністю (І.Багряний). Пощо слова. Думка і чин. Ось дві передумови для людей, що творять будучність. Володько це чудесно розуміє. Це не викрики, це не маячення, це не легковажність. Розум, праця, віра! Слова, які вщерть налиті живою кров’ю, натхнені живою душею (У.Самчук). Була ти мрійною… Далеке й призабуте Зринає в пам’яті, мов видиво легке, Неначе марення, мереживо хистке, Котре не зрозуміти, не збагнути (В.Стус). Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон (Л.Костенко). Їхав цилюрник на сивому ослі, як зауважив Санчо, але Дон Кіхот узяв його за сірого в яблуках коня, а мідницю за шолом золотий, бо все, що бачив, миттю припасовував і пристосовував до своїх рицарських химер та божевільних марень. Підпустивши нещасного вершника ближче, наш гідальго не став із ним у речі заходити, а розігнався чимдуж конем і наважив списа, щоб противника наскрізь прошити; одно лише встиг на бігу крикнути: — Обороняйся, бестіянський сину, або по добрій волі оддай, що належить мені по праву! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Быстрорастущий – що (який) швидко росте; швидкорослий, гінкий, ростючий, ростовитий. [Будь здоров, як вода, а ростючий, як верба (Пр.). Верба — ростовите дерево (Сл.Гр.). Ніч на Купайла дуже значна для українського народу. В той час сила сонця й тепла розвивається до найбільшої міри. Ростюча й плодюча сила землі доходить до найвищого ступеня. Хліб починає спіти, трава й всяке зілля стоїть у цвіту (І.Нечуй-Левицький). В холодочку гінкого широкогіллястого осокора, серед пишного килиму густої трави утаборився Яким із своїм добром (П.Мирний)]. |
| Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.; • будем бдительны! – будьмо пильні; • будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!; • будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!; • будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!); • будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!; • будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.); • будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…; • будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе); • будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!; • будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.); • буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…; • будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам; • будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо; • будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би; • будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві); • будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…; • будьте уверены – будьте певні, майте певність; • будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало; • была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.); • была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.); • был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші); • было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти); • было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло; • был таков – зник; • быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха; • быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого; • быть благорозумным – мати розум; • быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким; • быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким; • быть в новость кому – бути за новину кому; • быть в обиходе – бути в ужитку; • быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести; • быть в обиде на кого – ображатися на кого; • быть в ответе за что – відповідати за що; • быть в сборе – зібратися, бути вкупі; • быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним); • быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким; • быть вынужденным – мусити; бути приневоленим; • быть годным к чему – надатися, надаватися до чого; • быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу; • быть довольным чем – бути задоволеним із чого; • быть забытым – піти в непам’ять; • быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого; • быть известным под названием – бути відомим під назвою; • быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити; • быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити; • быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому; • быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть; • быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари); • быть на виду, на глазах – перед очима бути; • быть напечатанным – вийти друком; • быть на примете – бути на оці; • быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним; • быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону; • быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!; • быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим; • быть непричастным – бути, лишатися в боці; • быть нужным – бути в знадобі; • быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним; • быть полезным кому – у пригоді стати кому; • быть позади всех – пасти задніх; • быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!; • быть после кого – постати по кому; • быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого; • быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися; • быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого; • быть расположенным к кому – бути прихильним до кого; • быть сведущим в чем – знатися на чому; • быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.; • быть считанным – під рахунком, на обліку бути; • быть тактичным – знатися на речах; • быть угрожающим – погрожувати; • быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо); • всё может быть – усе може статися, все може бути; • да будет! – хай (най) буде!; • должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути); • и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав); • и не было никогда – нема й заводу; • как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?; • как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь; • как не быть – як (це, так, то) не бути; • как быть человек – як слід людина; • каков бы ни был – хоч би який був; • какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли); • кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був; • может быть – може; • надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай; • не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.); • не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду; • не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…; • не было и близко – не було й зроду; • не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити; • не может быть удовлетворено – не можна задовольнити; • не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.); • не тут то было – та ба, годі; • одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде; • он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди; • пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться; • стало быть – отже, значить, виходить, отож; • так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе; • хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо; • чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.); • чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!; • что будет, то будет – що буде, те (то) й буде; • что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора? [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?] |
| Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб: • беспрепятственная возможность – добра змога; • давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що; • до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку; • если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб; • иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати; • имеющий возможность – спроможний; • исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що; • исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість; • не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому; • не имеющий возможности – неспроможний; • не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість; • неограниченные возможности – необмежені можливості; • нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги); • нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг; • обеспечить возможность чего-либо – уможливити що; • он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому; • по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога; • получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що; • предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь; • при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді; • творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність; • это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що; • это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги; • явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою]. |
| Вольноотпущенник, вольноотпущенница – вільновідпущеник, вільновідпущениця. [Але ж я описую поки що лазні для простолюду; а що, коли перейду до тих, що належать вільновідпущеникам? Скільки там статуй, скільки колон, які нічого не підпирають, які поставлено лише для прикраси, аби дорожче було! Який потік води збігає з гуркотом водоспаду по східцях! У своєму марнотратстві ми дійшли до того, що вже й ступати не хочемо, коли долівка не цяткована самоцвітами (А.Содомора, перекл. Сенеки)]. |
| Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. |
| Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд: • вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге; • вступать в открытый бой с кем – давати поле кому; • вступать в сношения – заходити в стосунки; • вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой; • вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак; • вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба; • вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду; • вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися; • вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки; • вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов); • вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права; • вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким; • вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким; • вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися); • вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким; • вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності); • вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким; • вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким; • вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися; • вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати; • вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого; • вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися; • вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону; • вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник]. |
| Галифе – (франц.) галіфе. [Навряд чи на малоросійських депутатів можуть подіяти які-небудь цифри — окрім тих, звісно, що на грошових знаках. Саме тому ми й живемо в країні, котра дедалі більш відрізняється від Естонії — і за рівнем життя, і за рівнем корупції, і за міцністю хребта та здатністю не прогинатися ні перед ким, хоч би й перед могутнім та безцеремонним сусідом в енкаведистському ґаліфе (М.Рябчук). Дівчина виросла справжньою писаною красунею: густе волосся, тонкі риси обличчя, прекрасний бюст. Але нижче починався «симптомом галіфе» — надто круті й великі стегна з розкішним-прерозкішним целюлітом (хоча такого слова тоді ще ніхто не знав), і коротенькі товсті литки, які закінчувалися мало не квадратовими ступнями (О.Слоньовська). Одягнутий він був дуже елегантно, мав на собі гарне пальто з каракулевим коміром, галіфе, на ногах брунатні чоботи, як у кавалерійського офіцера, а в суботу вбирав чорний костюм, лаковані черевики й рукавички з тонкої шкіри, які він переважно тримав у руці, щоб було видно численні перстені на його пальцях, а ще він завше ходив із тростиною, обплетеною брунатною шкірою (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. |
| Гонять –
1) ганяти, гасати, туряти, турляти; 2) (делать нагоняй) турляти, туряти: • гонять зайцев – ганяти зайці, уганяти за зайцями; • гонять голубей – ганяти голубів; • гонять друг за другом – ганяти (гасати) одне за одним; • гонять за двумя зайцами (перен., разг.) – ганяти (ганятися) за двома зайцями; • гонять на велосипеде, машине – ганяти (гасати) на велосипеді, машині; • гонять с места на место (разг.) – ганяти сюди-туди; • гонять собак (голубей, лодыря) (разг., фам.) – байдики (баглаї) бити; байдикувати; (згруб.) швендяти; швенді справляти; ханьки м’яти; баглаї (байдики) бити; байдикувати; • гонять чаи, прост. – чаювати, розпивати чай; • куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять; де кози (де кіз) кують підковами; пошлють кіз кувати (Пр.). [Пішов Василь у місто ганяти чужих коней (П.Мирний). Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (П.Мирний). Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (М.Вовчок). У полі орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л.Глібов). За що туряють мене з села в село (О.Кониський). Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С.Васильченко). Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.Васильченко). Вівчар вівці туряє. Баба її турляє: хоч би ти причепурилася (АС). Ми ганяли ганчір’яного м’яча, бігали навздогін один за одним по розбитих казармах післявоєнних літ, ми палили “психічний порох“, набиваючи ним пазухи (В.Стус). — Заберіть вашого Бетховена, — скаржиться вчителька музики. — І слух є, і здібності. Але не можу ж я його примусити! Ми вже «Менует» Гайдна розучуємо, а він у футбол ганяє (Л.Костенко). Баба з дідом вирішили згадати молодість. Домовилися про побачення. Дід витратився, квіти купив, прийшов на призначене місце, чекає. Дві години минуло, три, чотири… Не дочекався. Повертається розлючений додому, а баба чаює. — Що ж ти, стара, не прийшла?! — А мене мама не пустила …]. |
| Гратинировать – (кулин.) присмажувати, (зарумянивать) загнічувати, пригнічувати. [До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай (Сл. Гр.). — От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковороді на салі! — сказав Радюк. — Еге! Якби я оце дала її отим слимакам присмажить, то вони донесли б до печі тільки хіба половину, а з печі подали на стіл самі вишкварки, та й то не всі. Полетіла б наша ковбаса аж під небеса, а не в наші роти, — говорила панія Висока (І.Нечуй-Левицький). Тре́ба загні́чувати пироги́ і пече́ню – су́ньте жар за за́слінку (М.Грінченкова). Мері Джейн сиділа на хазяйському місці, побіч Сьюзен, і бідкалася, що печиво було невдале, несмачні були маринади, а смажені курчата вийшли такі тверді, що їх і не вгризеш, та ще говорила багато пустих слів, до яких завжди вдаються господині, щоб витягти з присутніх компліменти; а гості ж наперед знали, що вечеря буде розкішна, тож і почали все хвалити, кажучи: «І як ото вам пощастило так чудово загнітити печиво?», або: «Скажіть, коли ласка, де ви добули такі надзвичайні пікулі?» — і отак цілий вечір товкли воду в ступі, як то воно ведеться за вечерею, — ви ж і самі гаразд те знаєте. (І.Стешенко, перекл. М.Твена)]. |
| Дорожка, дороженька –
1) доріжка, доріженька, (узкая) стежка, стежечка, стеженька, стежина, стежиночка; 2) (половик) пости́лка, дорі́жка, сте́жка, про́стілка: • взлётная дорожка – злітна́ доріжка; • присесть на дорожку – присістися (сісти, посидіти) на доріжку; • пойти по чьей дорожке – на стежку чию ступити (спасти, попасти); • протоптанная дорожка – протоптана (утоптана) стежка; протопт; • протоптать дорожку – протоптати (утоптати) стежку. [От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні (Сл. Гр.). Поклади́ пости́лку біля поро́гу — но́ги обтира́ти. В хата́х на підло́зі попрости́лувані були́ самотка́ні дорі́жки (сте́жки́) (АС). Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники (Гр.Тютюнник). Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки (Л.Костенко). Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої (А.Малишко). Строкатий килимок, наче всіяний яскравими квітами прямокутний острівець у тропіках, омивало розбурхане море вичовганих постілок (О.Логвиненко, перекл. О.Генрі). Софронія була твоя, бо навряд чи ти знайдеш іншу, котра тобі так припала б до серця, а мені не трудно буде протоптати стежку куди-інде: так буде добре і тобі, й мені (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жодна із цих огорож і жодна з ділянок цих огорож не були продовженням попередньої. Але тулилися вони так щільно одна до одної, що в окремих місцях плечистий чоловік або жінка з не дуже вузькою талією, коли їм випадало просуватися цими вузькими протоптами, змушені були, аби врятувати свої костюми, сукні чи просто штани, рухатися не скоком, а боком (В.Діброва, перекл. С.Бекета). У нас є традиція посидіти на доріжку, але немає традиції прибрати за собою]. |
| Зализанный – зализаний: • зализанное место – за́лизень. [Труда ще трошки ширше відпинає портьєру, присуває лице ще ближче до лиця Елізи й починає «представляти». Он той зализаний плискуватий монгол, наче з води витягнений морж. Це — капітан світляної батареї якогось там їхнього полку (В.Винниченко). — Чи видиш, я прийшла, розшукала твої слідочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й пішов із цього лютого, дикозвіриного світу, обрав замість мене веселу домовину — глибінь морську. Пощо вчинив так, соколику втішний?! — заломила спечені чужим сонцем рученята і впала на зализаний вітрами пісок (Д.Міщенко). — Єсть! — пискнув по-військовому й на польський лад приклав до чола два пальці наш черговий голова. Миршавий цей чоловічок, тихий, низенький, гейби зализаний коров’ячим язиком, у ніякій армії не служив через заїкуватість, він не вмів вимовити без заїкання, без муки жодного слова, а «єсть» якось виучив, як камінець у роті обточив; йому довго довелося розтлумачувати Миронові Мацюпіньці, який, покинувши воювання в «стрибках» (бо там, до холєри ясної, можуть вбити), найнявся при сільській канцелярії за сторожа, опалювача печей та ще й на додаток — бубністом, тобто при потребі він товкся з бубном по селу й скликав горопашне населення на чергову «профілактику», що директор Гайдаш мусить бути в читальні живий або мертвий (Р.Федорів). Пізніше, коли Горік ступив «за вікна», то бачив батька з двома дівахами. Одну він особливо виділив — з яскраво нафарбованими губами, худу, повногруду; мішанина кроків, батьків зализаний чуб; а поки що за вікнами бігли білі хмари, пролітали десятками тіней ноги; місяць блискотів по шибках, у яких відбивалися часом розітерті обличчя, а погляд сумно опадав на вулицю, і тепло в кутку ворушилася зі сну баба Піскуриха, читаючи вечірньої молитви (О.Ульяненко). Волосся на голові мав небагато, було воно дбайливо зализане, та й увесь він був дбайливо зализаний, якось виклично причесаний і помитий (С.Жадан). За бюрком зализаний адміністратор мерщій запропонував мені номер (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. |
| Зрительский – глядацький: • зрительский интерес – глядацький інтерес; • приз зрительских симпатий – приз глядацьких симпатій. [Звісно, з Мілениним зникненням її славетна програма пішла на спад — якийсь час іще трималася, але скорше за інерцією, без підживки це вже було не те, фотографія небіжчика, спущений м’ячик — самоповтор за самоповтором, товчіння води в ступі, повне звітрення всякої внутрішньої переконливости, вже не кажучи про силу, тож відповідно подаленів і став десь у тій далині заглухати глядацький відгук, а одночасно пішли пробиватись у критиці перші голоси з металом, і то якраз жіночі, мовляв, що ця дівка собі дозволяє, і що це ви, панство, всі там — побожеволіли? (О.Забужко)]. |
| Индюшачий, индюшечий, индюшиный – індичий. [Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П.Гулак-Артемовський). Отець Тріщин витягнув з рота індиче стегно, але задержав його в такій позиції, що мав змогу кождого часу вхопити зубами те самісіньке місце, яке гриз перед тим (Л.Мартович). …був за ступінь від намисленого: прийти, замкнути двері зсередини, скрученим паспортиським журналом заткнути пельку старої розпузатілої ропухи, оприщавілої підстилки всіх мусорів, що хапали за бродяжництво, незмивною фарбою проштампувати їй землисту, дрімотно нажаблену, морду, напудрений лоб, залляту жиром спиняку, драглисту задницю, синюваті індичі ноги і копняком загнати печатку в зашмуляне, як старий палярес, клімактичне кубло жеківської законодоленосної здихоти! (Є.Пашковський)]. |
| Карьерный – 1) (связанный с карьерой) кар’є́рний; 2) (связанный с карьером) кар’єро́вий: • карьерная лестница, карьерные ступени – кар’єрна драбина, кар’єрні щаблі (сходинки); • карьерные люди – кар’єри́сти, (гал.) кар’єро́вичі; • карьерный самосвал – кар’єро́вий самоскид. [Всіляка кар’єрна наукобосота (Г.Штонь). Кар’єрною драбиною краще підніматися на задніх лапках (Євґеній Кащеєв). Чекаючи на суп, ми обміеялися кар’єрними новинами: я нудився від його тріумфів, а Поллі втішався з моїх невдач (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). Постать виявилася маршалом Бічем. Томмі був професійним солдатом із перспективою кар’єрного росту. Тому інстинктивно погоджувався з усім, що сказав старший офіцер, незалежно від роду військ (Б.Стасюк, перекл. І.Во)]. |
| Колесо – ко́лесо, ко́ло, (умен.) колісце́, коліща́, коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко, (жарг., мн.) колеса: • вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі (Пр.); вертиться, як (наче) в’юн в ополонці (Пр.); крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці (Пр.); крутиться, як посолений в’юн (Пр.); крутиться, як дзига (Пр.); крутиться, як у колесі (Пр.); вертиться, як сорока на тину (Пр.); • водяная мельница с наливным колесо́м – корча́к; • вставлять палки в колеса – устромляти (стромляти, кидати) палиці в колеса, ложку з рота вибивати; • грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого; • ездить на колёсах – їздити возом (на колесах); • колесо бьёт – колесо вихиля́є; • колесо бороздное (передок у плуга) – колесо борозе́нне; • колесо ведомое – колесо обертне, колесо тя́жне; • колесо ведущее – колесо обертальне, колесо тягове́; • колесо висящее (в водяной мельнице) – колесо висне́; • колесо водочерпальное – колесо водоче́рпне; • колесо движущее – колесо рушійне; • колесо движущееся – колесо рухо́ме; • колесо зубчатое – пале́чне колесо, триб, (умен.) трибо́к, колесо зубчасте, (в ткацком станке на конце валка) кружо́к; • колесо катковое – колесо коткове́; • колесо клинчатое – колесо клинува́те; • колесо крыльчатое – колесо крильчасте; • колесо кулачное (в мельнице) – колесо пале́чне; • колесо маховое – махове́ колесо (ко́ло), махови́к, розго́нич, гонча́к, кру́тень (-тня); • колесо мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло); • колесо наливное – надві́рне колесо, ведме́дик; • колесо направляющее – колесо напрямне́; • колесо обозрения – оглядове колесо; • колесо однозубчатое – колесо однозу́бе; • колесо плавающее, плавучее – колесо плавне́; • колесо подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник; • колесо подъёмное – ко́лесо підійма́льне; • колесо разъёмное – колесо розніма́не; • колесо ступенчатое – ко́лесо східча́сте; • колесо точильное – точи́льне колесо, точи́ло; • колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі), коловорот долі; • колесо́ ходовое – ходове́ колесо; • колесо храповое, храповик – заскочни́к, колесо заскочне́; • колесо цевочное – колесо цівкове́; • колесо цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий; • колесо червячное – триб шнеко́вий, колесо черв’ячне; • не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить (Пр.); де не мажуть, там дуже рипить (Пр.); • ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги; • о двух колёсах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса; • пойти колесом – піти колесом; • пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза, (фам.) собаці п’ята нога; • разводить турусы на колесах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати), теревенити, дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести), нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити), плетеники плести, клепати (витіпувати) язиком, говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати], говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе) смаленого дуба плести (правити), сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, баляси точити, баляндраси правити (торочити, розпускати); • скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо. [Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок (В.Підмогильний). — Яким нарикам! Що ти верзеш?! — спалахнув гнівом молодший сержант. — Ось-о ж скло! Гляньте, товаришу лейтенант… — А ти чого так нервуєшся? — зумисне дратував його Юрко. — Може, ти тут і колесами приторговуєш? Ой дивіться, товаришу лейтенанте, підставить він вас, як генеральша сраку під шомпол… (В.Слапчук). — А ще, мо’, Господь і одверне,— сказав Санчо.— Дав Бог рану, дасть і ліки; невгадно, що завтра буде; од вечора до рання скільки тих годин, а за одну хвильку й хата розсипатись може; буває дощ і сонце заразом; сьогодні здоров лягаєш, а завтра, дивись, і не встанеш… І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона могла осідлати переднє колесо, обличчям дозаду, і крутити педалі, і їхати по колу задом наперед… ґравітація була її рабинею, швидкість — її сестрою, і ми зрозуміли, що до нас потрапила сила, відьма на колесах, і квіти живоплоту кинули їй пелюстки, пил округлого майданчика здійнявся хмаркою овацій, бо майданчик теж знайшов свою кохану: він став полотном під пензлем її невгамовних коліс (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Мастило отримає те колесо, яке найголосніше скрипить (Б.Шоу). Уважніше, щоб не потрапити під колесо чиєї-небудь фортуни (С.Є.Лєц)]. |
| Который –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий; 2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий; 3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь): • берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко; • века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни; • в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?; • в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї); • в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?; • война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й); • в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось; • в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше); • дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли; • дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив; • изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся); • источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості; • король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося; • которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис); • которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?; • который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.); • который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?; • который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі; • кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́; • который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь; • который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший; • который раз – вкотре; • который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!; • который час? – котра година? которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?; • лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас; • люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс; • материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́; • многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися; • надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли); • обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув; • общество, в котором… – суспі́льство, де…; • положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди; • постановление, в котором… – постано́ва, де…; • принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…; • произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но; • река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись; • с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х; • страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо; • такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий); • тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий); • у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися); • условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця; • цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне; • человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить); • эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́); • эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…; • это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся; • я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський). [І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Лепёшка, (прост.) Лепёха –
1) корж, ко́ржик; (круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка; 2) (техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка; 2) (лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка: • дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики; • мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик; • разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого); • цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик. [Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які, як балабушки, але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). — Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)]. |
| Лестница –
1) (приставная, переносная) драби́на, (диал.) стра́мина; 2) (неподвижная с широкими ступеньками) схо́ди, (поменьше) схі́дці, (попроще) сту́панка; 3) (иерархическая) ска́ла, градація; 4) (барабанная, анат.) бубонце́ві схо́ди: • верёвочная лестница – мотузя́на, мотузко́ва, шнурова́ драби́на; • взбираться, взобраться по лестнице – вила́зити, ви́лізти, зла́зити, злі́зти, бра́тися, ви́братися, видира́тися, ви́дертися драби́ною (по драби́ні); • винтовая, витая, башенная лестница – ґвинтові́ (кру́чені) схо́ди; • всходить, взойти, подниматься, подняться по лестнице наверх – іти́, схо́дити (зіхо́дити), зійти́, бра́тися, ви́братися, здійма́тися, зня́тися схо́дами (по схо́дах) вго́ру; • деревянная, каменная лестница – дерев’я́ні, ка́м’яні́ (камі́нні) схо́ди; • лестница наказаний – (юрид.) ска́ла кар (покарань), ка́рна ска́ла; • общественная лестница – суспільна скала (градація); • отвесная, передвижная, раздвижная лестница – похила, пересувна, розсувна драбина; • парадная (чистая), чёрная лестница – пара́дні (пере́дні), зати́льні (чо́рні) схо́ди; • пожарная лестница – пожа́рна (поже́жна) драби́на; • потайная лестница – потайні́ схо́ди; спускаться, спуститься по лестнице – спуска́тися, спусти́тися драби́ною (по драби́ні); • сходить, сойти, спускаться, спуститься по лестнице вниз – іти́, схо́дити, зійти́, спуска́тися, спусти́тися схо́дами (по схо́дах) вниз; • трёхмаршевая, двухмаршевая лестница – тримаршові (трихідневі), двомаршові (двохідневі) сходи. [Си́ли не було́ на́віть на те, щоб зійти́ по схо́дах у «Просві́ту» (Б.Грінченко). Лаврін вискочив на драбину й заглянув на горище (І.Нечуй-Левицький). Храмові́ широ́кі схо́ди, а по них і вниз і вго́ру су́нуть ти́сячні юрби́ (А.Кримський). Ста́ли спуска́тися сту́панкою на́че в льох (А.Свидницький). Вояки́ лі́зуть на сті́ни, закида́ючи шнурові́ драби́ни (Л.Українка). Від храму до моря йде стежка, виложена мармуром, вона спускається в море сходами (Л.Українка). Але тільки потрапивши в довгі коридори, темнуваті й задушливі після надвору, де сунулась вперед і назад, вгору й униз сходами рябизна постатей і гомін голосів, омиваючи жили будинку, як кров жива, — тиша впала хлопцеві на душу й холодок (В.Підмогильний). Коли вибухнула революція, Сметана швидко переорієнтувався й став не чим іншим, як автокефалістом і… «мазепинцем». Та події розвивалися непередбачено швидко, він переорієнтовувався кілька разів, — при червоних «почервонів» і «розстригся» з автокефалії й став продкомісаром; при денікінцях якось викрутився й «побілів» і став завшколою; за Махна двічі «чорнів»; а як уже власть устабілізувалася совєтська, устабілізувався й Сметана й став посуватися успішно по урядовій драбині, як вірний і сумлінний, і «незамінимий» служака на різних ділянках (І.Багряний). Люди бігли, хто спотикнеться об нього, хто впаде, а один став на нього і довгенько стояв, мов на вишці якій, усе командував військом, гукаючи дужим голосом: — Сюди, наші! Ворог тисне тут найлютіше! Обороняйте сей прохід! Зачиніть оту браму! Рубай драбину! Вару сюди, смоли, а туди казана з киплячою олією! Перегородіть вулиці матрасами! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Техніка технікою, але ліфт ламається частіше, ніж сходи (С.Є.Лєц)]. |
| Лестничный – 1) драби́нний, драби́новий; 2) схо́дови́й, ступанко́вий: • лестничная клетка – сходова́ клітка (кліть); • лестничная мачта – драбинчаста щогла; • лестничная площадка – сходови́й (ма́ршови́й) майданчик (площа́дка); • лестничная ступенька – схі́дець (-дця), схі́дця (-ці, ж. р.); • лестничные ступени, ступеньки – схі́дці (-ців); • лестничный пролёт – сходови́й про́світ; • лестничный сосуд – (бот.) драби́нча́ста суди́на. [Дійшовши до 13-го номера, вона попросила Крістіну почекати хвилинку, і зникла в темряві сходової клітини (М.Марченко, перекл. К.Кюсе)]. |
| Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. |
| Ненавидеть – нена́видіти кого́, що, не терпіти кого, що, (диал.) не зносити кого, що, (разг.) не виносити кого, що, (ещё) злість на ко́го ма́ти, ди́хати важки́м (лихи́м, злим) ду́хом, ди́хати чо́ртом, горі́ти на ко́го: • ненавидить всеми фибрами души – усією душею (з усієї душі, з цілої душі, до дна душі); усім єством (цілою істотою) ненавидіти; в ло́жці води́ втопи́в би; з’їв би живцем; усіма фібрами душі ненавидіти. [Намі́сник цей нена́видить тебе́ (Б.Грінченко). Ой він на дити́ну важки́м ду́хом ди́ше (Пісня). Її́ й за рі́дну не прийма́ють, чо́ртом ди́хають на не́ї (П.Мирний). — Не печи мені очей Уласом. Я його нанавиджу (І.Нечуй-Левицький). — Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я ненавиджу його духу, не терплю його сліду; де він ступить, і слід його поганий. Сяду з ним їсти — шматок хліба не йде мені в рот, душить, як гарячий пісок! Сяде зо мною вечеряти — вечеря мені, як полинь, гірка (І.Нечуй-Левицький). Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л.Українка). Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (О.Олесь). Ви-ж ба́чите, вона́ гори́ть на ме́не (АС). Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто (В.Підмогильний). З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім — М. Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші (В.Стус). Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої (Л.Костенко). — Гуляю на вольній волі — і нікому не хочу коритись, нікого не люблю ані ненавиджу, нікого не маню й не принаджую, ні з ким не жартую, ні до кого не примиляюсь (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він знав, що тутешні ненавидять його за гарний одяг і нову машину, міг зрозуміти, що вони мусять ненавидіти його, щоб не ненавидіти себе (Володимир Куч, перекл. Деніела Кіза). — Чоловік при смерті, зібравши останні сили, звертається до жінки: — Виконай моє останнє прохання. — Звичайно, Іване. — Я хочу, щоб через рік після моєї смерті ти вийшла заміж за Петра… — Так ти ж його ненавидиш?! — Ще й як ненавиджу… 2. Жінка — подрузі: — Ненавиджу друзів чоловіка. Люто. Усіх би їх, гадів, оженила]. |
| Ньютон – (англ.) Ньютон; (единица измерения) ньютон. [ — Збудив мене апельсин — він упав з дерева просто мені на ніс; я дуже розгнівався й почав проклинати Ісаака Ньютона, чи як його,— ну, того самого, хто вигадав земне тяжіння,— за те, що він не обмежив свою теорію яблуками (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Я тисну на спусковий гачок, запускаючи теплову батарею, і згруповуюся, бо сила, вивільнена першим ступенем ракети, штовхає мене назав. «Ньютон», — думаю я (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). У школі: — Діти, пам’ятаєте фільм «Згадати все» зі Шварценеггером про Марс — там була така жінка-мутант із трьома грудьми? Пам’ятаєте? От бачите… Це ви пам’ятаєте, а третій закон Ньютона — ні!]. |
| Одиночество – самота́, самоти́на́, само́тність (самі́тність): • в одиночестве – в самоти́ні́, на самотині, самото́ю, на самоті́, самотинно; (одиноко) самітно, самотньо, одиноко; • в полном одиночестве – одинце́м само́тнім; • жить в одиночестве – жити в самотині (на самоті); жити самотою; жити самітно (самотньо, одиноко); • надоело одиночество кому-либо – набридла (обридла) самітність (самотність, самотина, самота) кому; • остаться в одиночестве – осамотіти, осамотніти; • скрасить одиночество – скрашувати самотність. [Моя самотність відкрила мені небо! (Г.Сковорода). Без дружини і надії в самотині посивіє (Т.Шевченко). Смерть — це велика всесвітня, космічна самота (Л.Українка). Час, Господи, покори й самоти. О самото, ти, знаю, найтрудніша. Тебе навчитись тяжче, ніж покори, Ти вимагаєш скупчених зусиль, Як іскра, що рождають криця й кремінь, Як скорч останніх м’язів переможця, Як крик кінцевий того, що дійшов Вершини. Бо якщо покора — мудрість, То самота — є завжди висота (Є.Маланюк). Вимріяна і жива донині, незнайома, але й знана теж, заховавшись в довгій самотині, вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л.Костенко). Коли Вовкулака повернувся з наради, старший брат сидів одинцем, прихилившись до дерева, і саме закінчував наново перев’язувати рану — один кінець розірваного полотна тримав зубами, а другий незграбно затягував лівою рукою (В.Шкляр). Підводний човен самоти… Безвихідь мулом спинила всі його гвинти, усі зігнула (В.Слапчук). Безладні дні, безликі ночі І глек торішнього вина… Мені здавалося, я хочу Свій смуток випити до дна. І там на денці, як у жменці, Вмоститись чемним пташеням І відчинити мрій віконця У простір сонячного дня (О.Єрмолаєв). Я вродилась вільною і, щоб вільною на світі пробувати, обрала собі самотину на лоні природи: дерева нагірні — то мої подруги, прозорі води ручаїв — то мої свічада, деревам і водам звіряю я думи свої і свою вроду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився. Тоді він попросив, щоб його добре вкрили й лишили на самоті. Проспав отак годин зо три; а як прокинувся, зразу відчув на всім тілі полегшу, навіть кістки зовсім не боліли: здоровий став, та й годі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Самота… Я вірю не так, як вони, живу не так, як вони, кохаю не так, як вони… А помру — як вони (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотина! Нема на кого ремствувати,— це він знав, але не міг стриматися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Самотина! Що пропонувало життя, окрім думок за гроші? Нічого. І все ж він міг жити на самоті, відчувати хворобливе задоволення від своєї самотності, вирощувати фазанів, яких потім постріляють гладкі чоловіки після сніданку. Марнота, марнота в енному ступені (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). У світі, де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає всіх інших лебедів,— тільки люди в цьому світі створюють собі самотність (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Відлюдькуватий, мовчазний, далекий від нових віянь життя, якими повнився дім, полковник Ауреліано Буендіа потроху зрозумів, що таємниця спокійної старості — це не що інше, як укладення чесної угоди з самотністю (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Нюра, йдучи слідом, час від часу позирала крадькома на нового свого знайомого. Вона, звичайно, одразу помітила, що й зростом він не дуже-то вдався і обличчя не з вродливих, але їй при її задавненій самотині і такий підходив (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Самотність, справжня самотність, без будь-яких ілюзій, передує тільки божевіллю або самогубству (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Бесі Дейвіс завжди торохтіла, мов заведена, але зараз він так чітко побачив її самотність, наче на її обличчі був синець (Галина Цимбалюк, перекл. Елізабет Страут). Чи склав хто-небудь гімн про вигнання, про ту даровану долею творчу могуть, що звеличує людину в час падіння, коли в цупких лещатах самотності вона набирається сили? (С.Цвайґ). Віддати — значить перекинути міст через прірву своєї самотності (А. де Сент-Екзюпері). Найжорстокіша самітність — самітність серця (П.Буаст). 1. Самотність — це коли ти завжди знаєш, хто насвинячив на кухні. 2. — Самотність — це коли чекаєш, що хтось подзвонить… і дзвонить будильник]. |
| Ожирение – ожиріння, зажиріння, розгладнення, (избыточный вес, ещё) надмірна вага, надвага, надмірна гладкість: • ожирение первой степени – ожиріння (зажиріння) першого ступеня; ожирение сердца – ожиріння (зажиріння) серця; • склонный к ожирению – схильний до ожиріння, схильний гладшати; • страдать ожирением – хворіти на ожиріння (зажиріння); • у него чрезмерное ожирение – у нього надмірне ожиріння (зажиріння, надвага, надмірна вага, надмірна гладкість), (уже) він надто розгладшав. [Головний начальник (Семен Якович) поправив свою краватку, мило усміхнувся й розвів руками: мовляв, не можу! Дякую, тисячу разів дякую за таке зворушливе довір’я, але — не можу! Він зрідка показував на своє горло, і присутні могли подумати, що справа в задусі (головний начальник теж страждав на зажиріння серця), але ці припущення (правда, їх і не було) одразу ж розвіяв секретар (М.Хвильовий). Діабет, хвороба серця, інсульт і рак товстої кишки — ось приклади тяжких наслідків ожиріння (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Переїдання й неробство — безпосередні причини ожиріння, але живить пандемію ожиріння в ХХІ столітті розгнуздане споживацтво (Т.Цимбал, перекл. Е.Шел). 1. Знайдена причина ожиріння — дуже хочеться їсти. 2. — Лікарю, поможіть. Мені потрібні ліки проти ожиріння! — Добре. Я вам прописую вугілля. — В порошках чи таблетках? — В мішках. Вагони будете ночами розвантажувати!]. |
| Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення: • благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого; • близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки); • быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; • в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; • быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким; • быть во враждебных отношениях – ворогува́ти; • быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися; • в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; • быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким; • в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким; • в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду; • взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини; • внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го; • во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому); • во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів; • в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого; • в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного; • в процентном отношении – відсотково; • враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча; • вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти; • вступить в любовные отношения – зазна́тися; • вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися; • в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною; • высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим; • в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…; • завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки; • иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го; • имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого; • любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки; • международные отношения – міжнародні відносини; • между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности; • мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода); • на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити; • небрежное отношение к – недбале ставлення до; не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний; • непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана; • нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́; • несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́; • ни в каком отношении – аж ніяк не; • никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати; • ответное отношение – відпис; • отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо; • отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки); • отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння; • по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого; • почтительное отношение – шаноба до кого; • при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…; • при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися; • производственные отношения – виробничі відносини; • процентное отношение – відсоткове відношення; • разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися; • разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир; • стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́; • это не имеет отношения к делу – це не стосується справи; • это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що… [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)]. |
| Плавание, плаванье – пла́вання, (редко) пли́вання, плав, (только о судах) плавба́: • большому кораблю большое плаванье – вели́кому во́зові (корабле́ві) вели́ка й доро́га (Пр.); бі́льшому бі́льше й тре́ба (Пр.); вели́кому вели́ка й я́ма (Пр.); великій рибі в глибокій волі плавати (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, дві (Пр.); орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється (Пр.); більшому хистові більший простір (Пр.); • в открытом плавании – (разг.) у відкритому плаванні; • кругосветное плавание – кругосвітнє (навкругосві́тнє, навколосві́тнє) плавання (плавба); • долгое плавание – довгий плав, довге плавання; • каботажное плавание – кабота́жне пла́вання, кабота́жна плавба́, поберего́ва плавба́, кабота́ж; • неосторожное плавание по реке, нарушающее правила – необере́жне пла́вання рі́чкою (по рі́чці), ди́ка плава́чка (по рі́чці); • плавание в открытой воде – (спорт.) плавання на відкритій воді; • плавание в открытом море – плавання у відкритому морі, океанське плавання; • пуститься в дальнее плавание – вибратися в далекий плав (далеке плавання); • школа плавания – школа плавання. [Зану́дило від плавби́ (АС). І знов несу в твоєму слові, Як світле сниво, як плавбу, Як рух тієї ще любові, Що визнає лиш боротьбу… (М.Вінграновський). — А коли ти од’їжджаєш? — запитала Зораїда. — Завтра думаю,— одказав я,— бо тут саме один французький корабель має в плавбу рушати, от на ньому я й поїду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Від затяжної плавби в повітрі запаморочилася голова, й Аліса майже зраділа, знову ступивши на землю (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). Шлюб — це довге плавання в тісній каюті (Айріс Мердок). 1. Повертається мужик з кругосвітньої плавби додому, а там скелет у шафі: не дочекався … 2. Оголошення. Все для підводного плавання. Гиря, ланцюг, тазик з цементом…3. Качка може правити за довід того, що плавання не завжди покращує фігуру]. |
| Попадать, попасть –
1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)]. |
| Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт: • вне пределов – поза межами; • вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом; • в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі; • в пределах Украины – у межах України; • всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець); • выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого; • выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного; • до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть; • достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю; • за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко); • за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим; • за пределы города – за межі міста; • положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству; • положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому; • предел верхний – границя верхня; • предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности; • предел жизни – кіне́ць життя; • предел чувствительности – межа чутливости; • пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́; • пределы власти – о́бсяг вла́ди; • пределы интегрирования – межі інтеґрування; • пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури; • расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви; • ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край; • этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець); • это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості. [Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)]. |
| Пробка –
1) ко́рок (-рка) (ум. ко́рочок, -чка), за́тичка, за́ткалка, за́ткало, за́ткальце (-ця), (деревянная в бочке) чіп (р. чопа́), чіпо́к (-пка́); (из соломы) діду́х, діду́ха, (металлическая с нарезами и с глухой шляпкой для завинчивания горлышка в металлическом сосуде) за́глушка; 2) (загромождение) захара́щення, за́пин (-ну), (дорожная) ти́снява, зато́ра, затор, корок, за́пин (запи́на), запі́р (запо́ра), тромб  :• вылететь пробкой – вискочив мов чорт з кукурудзи; • глуп как пробка (разг.) – дурний, аж світиться (аж крутиться); дурний як ступа (як пень, як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як путо). [Затички́ ба́хнули, шампа́нське полило́сь у чарки́ (І.Нечуй-Левицький). Ми сиділи в таксі, пробиваючись крізь транспортний корок біля Сталевого ринку (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Краще бути останнім в заторі, ніж першим у похоронному кортежі]. |
| Размокший – розмоклий, (о почве, дороге) розкислий, розквашений, розгрузлий. [Помазала шляхи злива розкислим болотом, плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом. Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті. Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті (Б.-І.Антонич). Не зводячи з нього очей, Максим ішов навпростець по розталій ріллі, потім по грядках, загрузаючи в розквашений чорнозем по коліна й ледве витягаючи ноги (І.Багряний). Ми переповзли розмокле глинисько, яке називалося нічийним, тереном, і захопили живого сплячого «ворога». Поляк подивився на мене, я — на нього, і ми тихенько, щоб не розбудити «ворога», полізли назад і доповіли «отаманам», що першу лінію траншей займає піхотний батальйон (Р.Андріяшик). … він розповів їй про свого батька, — дід старівся самотою десь у селі на Поділлі, давай провідаємо його — вдвох, поїдеш зі мною? (і їй зараз же уявилось, як гордо каже, хряпаючи дверцятами машини: «Тату, це моя жінка!» — те простолюдне «жінка» в устах українських мужчин завжди пороло їй слух, але тут - тут вона б не ґзилася, з усмішкою ступила б, як із журнальної обкладинки, у своєму шикарно просторому кармазиновому пальті од «Ліз Кларбон» і чорних, гармошкою, чобітках на височенних підборах, у розквашений дощами чорнозем — чи що там у них, ґлей? піски? — підводячи комір, тонкі музичні пальці з наманікюреними в тон пальту нігтями, гойдливі дармовиси арабських срібних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звітується перед своїм витоком)… (О.Забужко). За кілька секторів, ліворуч від них, під важким червневим дощем стоять фанати супротивника. їх кілька десятків, вони приїхали зранку на вокзал, і за ними цілий день тягається кілька патрулів, на стадіоні їм відвели окремий сектор, в якому вони печально махають розмоклими і набухлими прапорами. Ще до перерви наші, незадоволені результатом і погодою, проривають кордон і починають їх бити (С.Жадан). І поки санітарні вози, обози, польова артилерія, драгуни, улани й піхотинці під безугавним дощем на розгрузлих дорогах несподівано збивалися в безнадійні клубки кур’єри гнали учвал туди й сюди, мешканці невеличких містечок нескінченими юрмами тікали на захід, огорнуті чорним страхом, навантажені білими й червоними перинами, сірими лантухами, брунатними меблями й синіми гасовими лампами, — на церковних майданах, по хуторах і селах ляскали постріли поквапних виконавців спішних вироків, і понурий стукіт барабанів супроводив монотонне читання тих вироків судовиками, і жінки страчуваних, падаючи в багнюку перед забрьоханими чобітьми офіцерів, голосили, благаючи змилуватись, і палахкий вогонь шугав із хат і повіток, стаєнь і оборогів (Є.Горева, перекл. Й.Рота)]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)