Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «уляна»
Шукати «уляна» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Квакать, квакнуть – (о лягушках) ку́мкати, ку́мкнути, крю́кати, крю́кнути, кру́кати, кру́кнути, скрекота́ти, скрекоті́ти, ква́кати, ква́кнути, кра́кати, кра́кнути, квокта́ти, (диал.) брекеке́кати, ра́хкати.
[ — Чого ж се так? — одвітують кармазини.— А може, й гарбуза втелющить! — Гарбуза? Ні, не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку. — Годі, годі квакати! — кажуть кармазини.— Побачимо ось, чия візьме (П.Куліш). Сі́ла жа́ба та й ква́кає (Сл. Гр.). Ті́льки кво́кче усе́ жа́ба здоро́ва (Сл. Гр.).. Посеред нього в калюжах кумкали жаби (І.Франко). Жаби рахкають у хорі (Уляна Кравченко) Хай вони всі хоч на голови стають. Хай починають квакати з московським акцентом, ґварком таким специфічним, хай зникають, вивітрюються, тонуть, як мухи в окропі… (П.Вольвач). Сидять на березі річки парочки, довкола жаби квакають. І всі бояться одного — щоб лелека не прилетів]. Обговорення статті
Соня – соня, сонько́, сплюх, сплюха, спанько, (шутл.) дрімак, дрімайло, (ув.) сонюга, (лежебок, ещё) ле́жень, лежебо́ка, полежа́й.
[В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідних огоньків. Враги троянські почивали. Од трусів вилазки не ждали; Оставмо ж сих хропти соньків (І.Котляревський). — І не сором дівці отакій соні бути? - каже він, злегка за щоку ущипнувши. Вона спросоння на його похилилася (П.Мирний). Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.Маковей). Я вже не  чув,  коли  роз’їхались  гості,  коли  дядько Себастіян скинув з мене чоботята й накрив  сонька  їжакуватою  солдатською ковдрою… (М.Стельмах). Солодко позіхає парубок. — Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? — кепкує Уляна (М.Стельмах). Загадка: Не з заліза, не з дерева ця пухкенька сплюха: є у неї два черева і чотири вуха (Б.Білоус). О мрія матері! Вона — це теплий пух Або м’яке гніздо для цих маленьких сплюх, Які, немов пташки, гойдаючись на гіллях, Міцним поснули сном, що повен видив білих (Всеволод Ткаченко, перекл. А.Рембо)]. Обговорення статті
Сука, сучка –
1) (самка собаки) сука, сучка, (редко) псиця, (ув.) сучище, (умен.) сучечка;
2) (бран., о женщине) сука, сучка.
[ — Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Н.п.). Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч (І.Котляревський). — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (П.Мирний). — Свиня як вискочить з Кушнірейкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (І.Нечуй-Левицький). Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І.Нечуй-Левицький). Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. — Чекай, суко! — тільки й промовив Андрійко (М.Коцюбинський). Що робить рудому псу, Щоб скінчились муки І зродилось почуття У верткої суки? Як скавчати, як скакати, Як вертітися гвинтом? Як до неї підгрібати, Як понюхать під хвостом?! (Ю.Позаяк). — Що, може, й не малюється? — недовірливо запитала Ліна. — Практично ні. — Руда? Косоока? Беззуба? — На жаль, ні. Білозуба. Волосся біляве, до того ж кучерявиться від природи. Синьоока. — Сука! — щиро процідила Ліна (В.Кожелянко). Самих панів арґентинців бачив дуже рідко, чув лише їхні співи, покручену іспанську мову й піаніно, що не змовкало ні на хвилину, хоча здебільша на нього грали руки не Мюзін, а чиїсь інші. Що ж та сука виробляла своїми руками, коли не грала? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Чаклунка привела його до освітленої заговореними свічками комірчини, до розкладачки, що її полотно було геть забруднене слідами лихого кохання, до свого тіла, тіла відважної, зачерствілої і бездушної суки; вона наготувалася спекатися Ауреліано, як переляканої дитини, але дуже швидко побачила, що має справу з чоловіком, чия страшенна могуть сколихнула все її нутро, як землетрус (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Наприкінці весни він думав, що розмовляти можна і треба. А в липні ці прив’язали до стовпа жінку. На груди повісили табличку: «Каратєль. Хунта». Будь-хто охочий міг підійти і вжарити. Або плюнути. Охочі були. І жоден з перехожих не спитав: «Що ж ви робите, суки?» (Катерина Сінченко, перекл. Олени Стяжкіної). 1. Сучка! — думали дві жінки, мило посміхаючись одна одній. 2. З дитинства Юрій Гагарін мріяв першим полетіти в космос. Але якісь суки його випередили]. Обговорення статті
Хиляк, разг. – хиря́к, хирля́к, ми́ршавець, (слабак) слаба́к, (грубо, дохлятина) зди́хля, здохля́к, здохля́тина, дохля́тина, здохля́ка.
[— Потрібно було таке здихля брати на роботу, ліпше б Ярина прийшла, — завважив Максим (Леся Українка). Миколу Гнидку, що злодієм колись був і що покаявся — хирляк, справжня гнида, але жінку має, як слон, і дітей копиця (У.Самчук). Із завжди здорового, життєрадісного чоловіка перетворився в хирляка, що ледве доліз до хатини (В.Гжицький). Здалеку Рубін здавався йому слабаком (І.Сенченко). Єдиний син од Анни Ілля теж ріс, як і мати, слабосилий і нікчемний. Серед рум’яних боярчат виглядів якимсь здохляком (П. Загребельний). Геймітч почав ходити навколо нас, роздивляючись, наче коней на ярмарку, перевіряючи час від часу наші м’язи й вивчаючи обличчя. — Що ж, принаймні ви не цілком безнадійні. Не хиряки. А як над вами стилісти попрацюють, то взагалі красунчиками станете (Уляна Григораш, перекл. С.Колінз)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выдумывать
• Выдумывать, выдумать небылицу – точити, сточити брехню; вигадувати вигадки (небилиці), вигадати вигадку (небилицю); (жарт.) витесати нетесаного тесана. [Уляна вигадки вигадує, квітки пришиває. Мирний.]
• Он пороха не выдумает (разг.) – він пороху не вигадає (не видумає, не винайде).
Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок – затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину – не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому (разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому – віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что – наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку) – віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему – Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему – віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд – віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому; (книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем – Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому – уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому (книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому (перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому (перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют – давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему – віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому – віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему (воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь – кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём – Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего) – відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад! (разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал! – віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто – віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что – дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что – віддати на схов (до схованки) що.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ля́дський, -а, -е. Польскій. Перейшла, як Уляна на лядськую віру. Ном. № 1854. Лядський сину. — Лядська дочко (лайка). Ном. № 3573.
Ля́шський, -а, -е = Лядський. Перейшла, як Уляна у ляшську віру. Ном. № 1854.
Роспуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8.
4) Распарывать, распороть. Пір’я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73.
8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.
Оля́на, -ни, ж. = Уляна. Рудч. Ск. II. 62. Ум. Оля́нка. Чуб. ІІІ. 209.
У́лечка, -ки, ж. Ум. отъ Уляна.
У́лька, -ки, ж. Ум. отъ Уляна.
Улю́ня, -ні, ж. Ум. отъ Уляна.
У́ля, -лі, ж. Ум. отъ Уляна.
Уля́на, -ни, ж. Іуліанія. Ном. № 1854. Ум. У́ля. Левч. 186 У́лечка. Павл. 76. У́лька. Павл. 76. Улю́ня. ВД. Уля́ся.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вико́нувачка, вико́нувачок; ч. вико́нувач
та, хто тимчасово обіймає якусь посаду. [Україна закуповує ліки на 40% дешевше порівняно з 2014 роком. Про це повідомила в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. (Радіо Свобода, 26.01.2019). Перші гулянки, перші сварки Уже через добу після вступу на посаду Ющенко призначив виконувачкою обов’язків Прем’єр-міністра улюбленицю значної частини Майдану Юлію Тимошенко <…>. (Україна молода, 2011). Та на підступах до їдальні Дану перепинила та сама, її «улюблена», завучка із виховної роботи, виконувачка обов’язків директора і абсолютно бездарна викладачка алгебри, Віра Степанівна. (Наталка Шевченко «Ангели, що підкрадаються», 2005).]
див.: викона́виця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 411.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
літературозна́вка, літературозна́вок; ч. літературозна́вець
фахівчиня з літературознавства. [Літературознавка Ірина Старовойт прочитає лекцію. (Читомо, 17.04.2019). Ти – літературознавка, Я – літературотурок. Ти літа втрачаєш, мавка, на літературу турок. (Інфант «Літературознавка», poetryclub.com.ua, 07.08.2018). Уляна Федорів – літературознавка, асистентка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І. Франка (Україна модерна, 26.09.2016).]
див.: літературозна́виця, літературознавчи́ня
Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 215.
мотива́торка, мотива́торок; ч. мотива́тор
та, хто мотивує, надихає когось. [Жінки змінюють життя багатьох українців на краще, а серед них і Уляна Пчолкіна, яка справжня мотиваторка для людей з інвалідністю зокрема. (Бучанські новини, №2 (774), 16.01.2020, с. 3). У графіку письменниці немає жодної вільної хвилини, вона – мама, дружина, бабуся, професіоналка та справжня мотиваторка для молоді й однолітків. (Україна молода, 2018). Вони розробляють революційне ПО, стають активістками-правозахисницями, мотиваторками-спікерками конференцій, винахідницями. (50vidsotkiv.org.ua, 11.01.2018). Свою роль в управлінні колективом вони визначили, з одного боку, як роль посередниці, своєрідного «клею», що скріплює різні частини системи, а з іншого, – як ідейної натхненниці та мотиваторки для цілого колективу. (Збруч, 23.09.2013).]
див.: натхне́нниця
опіку́нка, опіку́нок; ч. опіку́н
1. та, хто піклується про когось, доглядає когось. [Були ситуації щодо опікунки для осіб хворих та престарілих. (Високий замок, 2018). Піти проти волі всемогутньої опікунки, стати десь гувернанткою і посивіти в чужому домі. (Галина Пагутяк «Сни Юлії і Германа», 2010). Німкеня підвела очі до неба і, не питаючи про причину, промовила: – Відведіть її до шпиталю, – віддала Катрю двом опікункам. – Хай їй там дадуть заспокоюючих крапель. (Наталена Королева «Без коріння», 1936). Хоч не раз з приємностю представляла себе за взір давніх традиційних опікунок простого люду, що з кошиком в руках спішили від одної стріхи до другої, вносячи усюди поміч і потіху <...> (Наталя Кобринська «Ядзя і Катруся», 1890).]
2. юр. та, хто здійснює опіку. [11-річна сирота з Пустомитівщини, від якої відмовилася опікунка, переїде до дідуся (galnet.fm, 01.10.2019). Опікунка хотіла переселити онуків у сільський напіврозвалений будинок, не придатний для життя. (Високий замок, 2007). Дорослі дівчата отримують власні квартири, а дітлашня мешкає з опікунками. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Тітка, її теперішня опікунка, а його рідна сестра, часом приходила до них і просила його, щоб він оддав їй Пашу на виховання, але він про це не хотів і чути. (Тарас Шевченко «Художник», пер. Леонід Білецький, 1960). А тим часом ноги хоча з кожною хвилиною робляться немов якісь важкіші, несвідомо і ніби против їх бажання несуть їх наперед, усе наперед, щораз ближче до цілі, до помешкання їх опікунки Войцехової. (Іван Франко «Яндруси», 1905). Його опікунка пані Ленчевська пише розпучливі листи про його аскетичне теперішнє життя, про його студії природи. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 713.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) 
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
паверлі́фтерка, паверлі́фтерок, пауерлі́фтерка, пауерлі́фтерок; ч. паверлі́фтер, пауерлі́фтер
спортсменка, яка займається паверліфтингом (силовим триборством). [Нещодавно в Харкові паверліфтерка Вікторія Поліщук встановила рекорд України з жиму лежачи – 113,5 кілограма у ваговій категорії понад 84 кілограма. (uain.press, 15.10.2019). Так, звання здобула Інна Оробець, пауерліфтерка, яка безперервно понад 25 років успішно виступає у складі збірної команди України. (Репортер, 2016). Львівська паверліфтерка Уляна Ціздин підіймає вагу учетверо більшу за її власну. (Західнет, 23.09.2015). Цього разу наші пауерліфтерки командою стали найкращими. (Фіртка, 2011).]
див.: сила́чка, важкоатле́тка, штангі́стка
поете́са, поете́с; ч. пое́т
авторка віршованих поетичних творів. [Нагадаємо, Олена Теліга – поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, народилась у 1906 році в Підмосков’ї в родині професора, майбутнього міністра УНР Івана Шовгеніва. (Україна молода, 2019). Індійська критика відзначає прямий вплив лірики Прасада на творчість видатної поетеси Махадеві Барми <…> (Всесвіт, 1970). У Стаховського починала свою працю Оксана Лятуринська, здібна молода скульпторка й поетеса <…> (Дмитро Антонович «Українська скульптура», 1934). Він оженився з сестрою поетеси Шнайдер. (Іван Франко «Листи», 1889). Переді мною велика книга з творами та біографією Вікторії Колонии: італійська поетеса ренесансу – гарна тілом та душею <…> (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 588.
Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 765.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
полоні́стка, полоні́сток; ч. полоні́ст
фахівчиня з полоністики. [<…> Уляна Андрусів: кандидат філологічних наук, полоністка. (Версії, 2015). Коли отримав пропозицію зробити щось із Мілошем, тішився, бо моя мама – полоністка, фанка Мілоша <…> (Високий замок, 2012). Багатьма роками пізніше, видаючи в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР французькі переклади Рильського і аналізуючи професійно, як полоністка, переклади Рильського з польської літератури <…>, я звертала увагу: і в самих текстах, і в примітках до них – конкретні сліди «українських» дискусій. (Ю. Л. Булаховська «Дещо зі спогадів про Максима Рильського», 2011). Вітаючи появу цієї грунтовної праці української полоністки, ми хочемо нагадати, що читач чекає появи аналогічних досліджень з питань польської поезії й драматургії. (Всесвіт, 1972, №7).]
практика́нтка, практика́нток; ч. практика́нт
та, хто проходить виробничу практику. [Урок музики вела молоденька практикантка, котра розповідала дітям міф про Орфея. (Наталка Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», 2017). Як не маскувався, польська практикантка на митниці таки відкопала в бездонному рюкзаку й сало, й рибу. (Український тиждень, 2008). Я тут у Запоріжжі лише практикантка і сама собі господиня. (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). У задньому вагоні щось вичитують, і баба ота вчорашня. Ух, брат, практикантка, видно! (Петро Панч «Голубі ешелони», 1927). І ось таке бідне сотворіння подається на практикантку, телеграфістку, телефоністку, – одним словом, де-будь на публічну службу, де би могло сидіти на видноті у всіх, ніби на виставі за склом. (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888). Я вислала подання аж у три округи. Не зазначую місцевости, в котрій рада б учителькою бути; на це практикантки не мають права. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 608.
Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 513.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
селя́нка, селя́нок; ч. селяни́н
жителька села, основним заняттям якої є обробіток землі. [Щоранку в нижній залі босонога селянка з великим кошиком ягід та вагами продавала мені мій сніданок – 250 грамів полуниць. (Версії, 2019). Нещодавно моя 74-річна землячка Уляна Березнюк, проста селянка із поліського села Острівок, згадувала свого покійного батька й дядька, які теж були «в лісі». (Україна молода, 2013). Фрозіна, молода селянка з Покуття, виходить заміж за азербайджанця. (Ганна-Галя Горбач «Україна моїми очима», 1973). То була здорова, років на п’ять старша від Васьки, селянка з передмістя. (Юрій Смолич «Наші тайни», 1934). Її мати, бідна селянка, хотіла викинути її в пустиню на страту ; але ми взяли її і держимо у себе. (Іван Франко «Староруські оповідання», 1900). Що для мене благопристойніє панночка, ніж простая селянка. (Іван Котляревський «Наталка Полтавка», 1819).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 685.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 119.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
сміхоту́нка, сміхоту́нок; ч. сміхоту́н
та, хто любить сміятися. [Його водночас відштовхувала і приваблювала ця весела сміхотунка. (Лілія Черен «Марта», 2014). Оленка – сміхотунка, Уляна ж – гостроязика фурія. (Юрій Мушкетик «Гетьманський скарб», 1993).]
див.: сміху́нка
я́дерниця, я́дерниць; ч. я́дерник
фахівчиня з ядерної фізики. [Символічно: корону Міс США отримала ядерниця. (znaj.ua, 15.05.2021). <…> Уляна Хом’юк, фізик-ядерниця, яка намагається розібратися в технологічних причинах вибуху <…> (journalist.ck.ua, 01.01.2020). Цьогорічною Міс США стала вчена-ядерниця. (galka.if.ua, 16.05.2017). Серед новопризначених офіцерок є лікарка, спеціалістка-ядерниця та спеціалістка з безпеки підводного плавання. (zmina.info, 05.12.2017).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 844.

Запропонуйте свій переклад