| << Приростки | Зміст | Запозичення з інших мов >> |
СКЛАДНІ СЛОВА.
Вступні уваги § 103.
Складні слова в словотворі української мови, як уже при нагоді й сказано, не мають великого поширення, хоч усе ж такі слова трапляються, а з розвитком літературної мови чимраз більше з’являється й нових складних слів, звичайно, за зразками складних слів народньої мови.
Найбільше складних слів буває серед іменників, потім ідуть прикметники, дуже обмежені способи й обсяг складання в дієсловах та прислівниках.
Складні іменники § 104.
У складанні іменників із різних слів бачимо декілька способів:
1. Іменник + дієслівний пень на означення людей, тварин і речей. Сполучним голосним у таких складних словах буває звичайно о, рідше е, є, дієслівний же пень іноді приймає наросток:
вітрогон (людина), вітрогін (вентилятор), макогін, хлібороб, книшохап, душогуб, віршомаз, ночовид, грошолюб, людожер, горлоріз, гречкосій, костогриз (птиця), макотрус (час), вітролом (зламане вітром дерево), водоспад, куроспів (час), лицемір, землетрус, літопис, краєвид, життєпис, книгоноша, гріховода, повітромір, сновида, короїда (комаха), винотока (пристрій видавлювати сік із винограду), водотеча, дивовижа, кожом’яка, мечоноша, воєвода, конов’язь, коломазь, кровотіч, водоверть (жін. p.), сіножать
книгозбірня, возоробня, дроворубня, круподерня, білозірка, макопійка, градобоїця, червоточина
кровопивець (і кровопій), молотобієць, листоподавець, душогубець, домодержавець, м’ясожерець, мечоносець, мореплавець, круподерник, душогубник
мискоробство, лиходійство, краєзнавство, водопійло...
Наголос, крім тільки таких як коно́в’язь, коло́мазь..., на дієслівній частині, як виняток штучні слова літо́пис, право́пис, життє́пис тощо (з дієслівним пнем -пис), кошто́рис (цей наголос, мабуть, із польської мови).
2. Прикметник (прислівник) + дієслівний пень:
сторчогляд, пішохід (тротуар), суховій (вітер), сухостій (дерево), дармовис, животвір, первотвір, далекогляд (телескоп), скоробреха, рівновага
пішоходець, голодранець, новобранець, скоробагатько, голочванько, всезнайко.
Наголос на дієслівній частині.
3. Наказове дієслово 2. особи однини + іменник (у назвах людей звичайно з відтінком іронії або й зневаги):
пали́вода, зайди́голова, дури́світ, зазна́йбіда, крути́хвіст, голи́борода, бори́вітер (птиця), клюйдерево (і деревоклюй), бурчи́муха (комаха), гори́цвіт (рослина), ломи́ніс (рослина), перекоти́поле (і покотиполе), верни́сонце (росл.), верни́вода, боли́голов... Зрідка з наростком: тряси́хвістка. Наголос завсіди на закінченні дієслівної частини.
Часто такі складні слова вживаються на означення казкових чи загадкових істот і речей:
верни́гора, загати́вода, верни́дуб, корми́люд (млин), обходи́світка (вода).
4. Прикметник + іменник (останній із наростком або без нього):
прудкові́д, білову́с (люд.), тонконі́г (росл.), дурносмі́х, кривоні́с, ласогу́б, легкоду́х, низькоді́л, первові́к, косогі́р, синьоцві́т, живоплі́т (-ота), красноко́рінь
біло́верба, черно́земля, жовтозі́лля, мілкові́ддя, тихові́ддя (і тихові́д), голо́морозь
білогри́вець, дурноло́бець, одноду́мець, одномо́вець, худоси́лок, довгоно́сик
кривору́чка, довгоши́йка, краснопі́рка, жовтогру́дка.
5. Іменник + іменник (іноді з наростком):
верболі́з, вовконі́г (-ога), звірокру́г (зодіяк), кругосві́т, кругови́д, вергові́ття, лихолі́ття, тисячолі́ття, трипі́лля, двоно́га, трино́ги, двору́чка, верхоу́мка, одно́літок, семилі́ток, однокро́вник, п’ятизло́тник, носоро́жець, тризу́бець.
Іноді без сполучного голосного: дієсло́во (новотвір), бу́здерево, крайне́бо, ра́йдерево, зра́дзілля.
6. З цілих словосполучень повстали деякі складні слова (іноді ще й з наростками):
добри́вечір, добра́ніч, нісені́тниця (ні + се + ні + те+ н + иця), можеби́лиця, каригі́дний, жалюгі́дний, повсякде́нина, при тім коли менший ступінь зростання слів (себто коли наголос буває на обох складниках), то такі складні слова й пишуться з розділкою: розри́в-трава, люби́-мене, немина́й-корчма, неві́р-земля, со́н-трава тощо.
Нарешті є ще непостійні складні іменники, себто такі сполучення синонімічних слів, що їх уживають письменники передусім з стилістичною метою, а саме щоб згустити вражіння. Такі складні слова звичайно сполучаються розділкою, напр.: xaтa-оселя, притулок-пристановище, щастя-доля, талан-доля, стеблина-билина, журба-горе — див. § 175.
Складні прикметники § 105.
Складні прикметники бувають такі:
1. Прикметник + іменник з прикметниковим закінченням, іноді ще з наростком -н-:
багатолистий, рясношерстий, білозубий, довгов’язий, довговіїй, косоокий, короткорогий, крутоберегий, золотобережний, золотохвилій, дурноголовий, кривобедрий, повновидий, куцехвостий, великорозумний, міцносилий, однобарвний, можновладний, масткословий, мерзосвітній, синьоокий, задньопіднебінний, третьорядний, чужоземний, першорядний...
2. Іменник (рідко прикметник) + дієслівний пень, звичайно з наростком -н-:
доморобний, домотканий, кровожерний, вікопомний, словолюбний, маломовний, муроломний, красотворний, піснотворний, кривовірний, огнепальний, легковажний, доморослий, низькорослий...
3. Іменник + іменник або прикметник:
качконо́гий, клишоногий, космогрудий, кругосвітній, людославний, ляхопанський, вітроногий, громохмарний, пластововнийі вовкозубий, працездатний, життєздатний, одноденний, двоногий, двоаршинний, трикутній, чотирискладовий, шестилітній, а також і такі, як тогобічний, потойбічний...
4. Прикметник + прикметник:
жовтогарячий, темнозелений, славнозвісний..., але такі прикметники часто не цілком злиті: ясно-рожевий, хитро-мудрий... надто ж із багатоскладовими частинами як робітничо-селянський, соціяльно-економічний, архітектурно-будівельний тощо — порівн. § 1046.
Знов же як і складні іменники бувають складні прикметники непостійні, поширені лише в певних авторів. Так, напр., В. Винниченко вживає дуже рясно таких сполучень, як старечо-синій, дзеркально-вигладжений, зелено-сірий, молочно-матовий, суворо іронічний тощо, і це надає його мові особливого стилістичного відтінку (іноді в нього їх аж занадто рясно, напр.: Чорно-синя голова слухає строго й непорушна, золотисто-кучерява напружено-уважно. "Сон. маш.").
Але після шелесних у складних словах е буде, а не о в таких випадках: вищезгаданий, нижчеподаний... (прислівник 2. ст.), божевільний, божевілля, очевидний, очевидячки, очевидьки.
В усіх складних прикметниках наголос падає на корінь другого складника: косоо́кий, доморо́бний, качконо́гий і т. п.
Складні дієслова § 106.
Як уже зауважено, їх обмаль: верхово́дити, тихоми́рити, скособо́читися, вітрого́нити, злихосло́вити, лихомо́вити, легкова́жити, малова́жити, масткосло́вити, нам’яшку́рити.
Складні прислівники § 107.
Складних прислівників теж небагато, але бувають вони різних типів:
босо́ніж, самопа́с, пусто́паш, ліво́руч, право́руч, горі́лиць, горі́ніж, долі́лиць, долі́ніж, горі́черева (плавати)
самопа́ски, очеви́дячки, живови́дячки, живоси́лом, живопи́хом.