Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «начальниця»
Шукати «начальниця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Нача́льница – нача́льниця; голова́; ста́рша (-шої); зве́рхниця; срв. Нача́льник.
• -ца училища – нача́льниця (заві́дувачка) шко́ли.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Начальник – нача́льник, -ка; -ница – нача́льниця, -ці.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Начальник, -ница – нача́льник (-ка), нача́льниця; н. караульный – нача́льник сторо́жі; н. областной – нача́льник кра́ю, крайовий нача́льник.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Нача́льниця, -ці, ж. Начальница. Левиц. Пов. 122.
Роспроща́ння, -ня, с. Прощаніе. Що ж тобі говорила начальниця на роспрощанні? Левиц. Пов. 140. На роспрощання поставили могорич. Св. Л. 188.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

коменда́нтка, коменда́нток; ч. коменда́нт
1. та, яка стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. [Завдячую тобі життям… – Та що там… – Комендантка з кордегардії недбало махнула рукою. – Нема про що говорить. (Анджей Сапковський «Сезон гроз», пер. Наталя Михайлівська, Галина Синєока, 2014).]
2. військова начальниця, яка наглядає за гарнізонною службою та дисципліною військових у населених пунктах і у військових таборах. [Заходимо до канцелярії. Приймає та ж пані. Тепер ми знаємо, що її прізвище Штерн. Вона виконує обов’язки комендантки табору. (Улас Самчук «П’ять по дванадцятій», Буенос-Айрес, 1954).]
3. та, хто керує пластовими таборами. [Активна в Пласті як краєва комендантка новацтва (1956-59), відзначена пластовим Орденом св. Юрія в сріблі. (Свобода, 2015, №40). Ніна Самокіш 24 рази була коменданткою новацьких і юнацьких виховно-вишкільних таборів, вишколів і Свят Весни. (Свобода, 2015, №47).]
4. та, хто керує об’єднанням або організованою групою. [Я запитав у нашої комендантки кооперативу, хто живе у мене за стіною. (Олександр Муратов «Number Two, або Розумні думки про нерозумне життя», 2007). З тих знесінських, замарстинівських, жовківських та личаківських підростків вона зорганізуала цілу сітку продавців українських газет і була їх коменданткою <…>. (Зиновій Книш «Підґрунтя УВО», 1960).]
5. управителька будинку, який належить якійсь установі. [Я деколи приїжджав у гуртожиток, де ночували (не жили) мої університетські друзі. Комендантка з хімічною завивкою і в’їдливим характером чомусь дуже симпатизувала мені <…> (Остап Дроздов, «№1», 2016). Ми нелеґально мешкали в якійсь гуртязі на Васильєвському острові, там усім заправляла така дещо сексапільна комендантка, і вона легко велася на ті самі шоколадки «Світоч». (Юрій Андрухович «Таємниця», 2006).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 371.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
коміса́рка, коміса́рок; ч. коміса́р
1. посадовиця, наділена урядом або міжнародною організацією особливими повноваженнями. [Померла колишня Верховна комісарка ООН, яка допомагала поверненню кримських татар з депортації (qha.com.ua, 29.10.2019). Комісарка Ради Європи з прав людини збирається відвідати Крим. (DW, 12.06.2019). Пані Ляєн прагне, щоб разом із нею у новій Європейській Комісії було майже стільки ж комісарок ЄС, скільки комісарів: 13 жінок i 14 чоловіків. (Україна молода, 2019). Насправді ж симпатична Сопілочка виявилася не «комісаркою», як думав Пиндик, а простою друкаркою в партійному комітеті. (Світлана Ленська «Українська мала проза 1920 – 1960-х років: ідейно-тематичні домінанти, жанрові моделі і стильові стратегії», дисертація, 2015).]
2. начальниця поліції. [За словами комісарки Королівської канадської кінної поліції (RCMP) Бренди Луки, поліція наразі не розглядає інцидент як теракт. (molbuk.ua, 20.04.2020). «Під час збирання доказів затриманий чоловік намагався ввести поліцію в оману щодо обставин інциденту», – заявила речниця поліції району Воля комісарка Марта Сульовська. (Галицький кореспондент, 20.01.2020). Рада ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ призначила генеральну комісарку бельгійської федеральної поліції Катрін де Болль на посаду нового виконавчого директора Європейського поліцейського управління (Європол). (zmina.info, 09.03.2018). Барбі-комісарка поліції. (DW, 25.02.2015). Большевики, нераз разом з темними елементами даної місцевости, під проводом жидівських комісарів і комісарок, палили майже покотом ці наші цінні набутки. («Запорука живучости народу», Львівські вісті, 29.01.1942).]
3. очільниця військового формування. [У травні 2007 р. колишня комісарка полку нічних бомбардувальників згадувала в інтерв’ю про своє повернення до цивільного життя <…>. (Жінки Центральної та Східної Європи у Другій Світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства, К., 2015, с. 85). Комісарка підпільної групи «Юний месник» Тамара Подима (Жінки Центральної та Східної Європи у Другій Світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства, К., 2015, с. 180). Навесні сорок четвертого року – то були останні березневі дні, і з Наносу дмухав холодний вітер – мене призначили політделегаткою роти, власне, політделегаткою другого взводу, або комісаркою, як називали мене бійці. (Іван Потрч «Комісарка», пер. Віль Гримич, 1975).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 247 – комісар1.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
миротво́риця, миротво́риць; ч. миротво́рець
1. та, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. [Адже в його реалізації зацікавлені всі: і Меркель-«миротвориця», і Путін, якому треба якось виходити із ситуації, і навіть Порошенко, як «стійкий прибічник євроінтеграції», – вважає британське видання. (Україна молода, 2014). <…> на Банкову прийшла Вір Ванна (вона ж – Віра Ульянченко), якій приписували роль наставниці Президента на путь істини, миротвориці всея гілок влади <…> (Високий замок, 2009). Якось начальниця сказала їй: «Маріє, ви справжня миротвориця!» (Джеймс Джойс «Земля», пер. Елла Гончаренко, 2002). Але, тільки зачувши у собі хіть до нападу, витягала звідкись біле, капітуляційне, полотнище. І метаморфози з перевтіленням бика у миротворицю продовжувалися. (Марія Матіос «Чотири пори життя», 1995). Мейбл – цілком природно – збентежилась і захвилювалася; а Дора, що її, очевидячки, взяли як миротворицю, сказала: «Що вам сталося, Лоуренсе?» (Джек Лондон «Віра в людину», пер. Ірина Стешенко, Лесь Герасимчук, 1969).]
2. учасниця миротворчої місії. [Чернівецька миротвориця розповіла про місію в Афганістані. (Суспільне, 15.07.2020). Українка-миротвориця ООН: «Наскільки мені відомо, першою жінкою, яка поїхала до Східного Тимору, була я» (Повага, 09.04.2019).]
див.: миробудівни́ця, миротво́рка
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
нача́льниця, нача́льниць; ч. нача́льник
та, хто очолює щось, керує кимось, завідує чимось. [Про це під час брифінгу повідомила начальниця управління освіти ЛМР Зоряна Довганик. (galnet.fm, 2019). Ніхто не зрозумів, що мала на увазі начальниця, кажучи про добро, проте присутні на пошті схвально закивали головами. (Марія Матіос «Нація», 2000). Щоб вилетіти з Березівки до Парабелі, узяв записку у міліціонера, якою він дозволяв начальниці аеропорту продати мені квиток. (Левко Лук’яненко «Невідправлений лист», 1988). Коли ж її, оцю книжку, що була писана по-русинськи, побачила пані начальниця, то вихопила її з рук і шпурнула в куток кімнати. (Роман Горак «Тричі мені являлась любов», 1983). А я б послала вас лікувати нерви, якби була вашою начальницею. (Павло Загребельний «День для прийдешнього», 1963). Я прошу провести мене до начальниці. (Михайло Павленко «Спогади командарма (1917-1920)», 1942-1952). Мені здається, що я була б доброю начальницею бупру. (Сергій Пилипенко «Висмоктав», 1930). Тон начальниці, що має робити прочуханку свому вихованцеві. (Володимир Винниченко «Записки Кирпатого Мефістофеля», 1917). – Я була б дуже щаслива, якби дорога начальниця побачила його, оцінувала й дала мені пораду, – сказала Ольга. (Іван Нечуй-Левицький «Хмари», 1871).]
див.: керівни́ця, заві́дувачка, очі́льниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 488 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 234.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
очі́льниця, очі́льниць; ч. очі́льник
та, хто очолює когось або щось. [Очільниця того гуртка ні на мить не переставала тлумачити теорію, що її чарівлива незрозумілість віддаляла їх від російської окупації, від провінційности <…>. (Мілан Кундера «Безсмертя», пер. Леонід Кононович, 2020). Очільниця Міністерства охорони здоров’я розповіла, що буде, якщо довго сидіти і мало рухатись та як впливає на організм щоденна ходьба<…>. (galnet.fm, 2019). З очільницею фундації погодились 67 українських художників, які безкоштовно передали свої твори для аукціону. (Український тиждень, 2011). – Я не таким вас уявляла, – сказала очільниця цієї групи командос. (Карлос Руїз Сафон «Тінь вітру», пер. Інна Паненко, 2007).]
див.: заві́дувачка, керівни́ця, нача́льниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Вільний тлумачний словник, 2013.
патроне́са, патроне́с; ч. патро́н
1. керівниця, власниця фірми або начальниця підприємства та ін. [У вас можна взяти пляшку коньяку на винос? «Курвуазьє». Але, звичайно, за магазинну ціну. — Хвилиночку: я спитаю патронесу. (Еріх Марія Ремарк «Люби ближнього твого», пер. Микола Дятленко, Всесвіт, 1966, №10).]
2. перен. заступниця, захисниця, покровителька. [Сьогодні ж вона виступить патронесою нової лінії соків «Дивосвіт». (Марина Соколян «Серце гарпії», 2012). До речі, наша патронеса Марія Заньковецька не боялася талановитої молоді <…> (Високий замок, 2005). На її зляканий крик збіглися дівчата і m-me Віржіні, поважна її патронеса, поспішила заспокоїти її, запевнивши, що вона негайно повідомить поліцію. (Віктор Петров-Домонтович «Самотній мандрівник простує по самотній дорозі», 1948). Дама патронеса Іва Він (Нове мистецтво, Харків, №6, 09.02.1926).]
3. свята, яку вважають заступницею людини, яка має її ім’я, або заступницею, захисницею міста, спільноти. [Цікаво, що у Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. (Олекса Воропай «Звичаї нашого народу», 1958).]
див.: керівни́ця, нача́льниця; засту́пниця, захисни́ця, покрови́телька
Український правопис, 2019.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 549.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 6, 1975, с. 98.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
полко́вниця, полко́вниць; ч. полко́вник
1. офіцерка в армії чи поліції на ранг нижча від генерал-майорки. [<…> Svetlana Shutenko, начальниця методичного відділення Академії патрульної поліції, полковниця поліції (Громадське радіо, 14.08.2019). У червні цього року Ірина Геращенко повідомила, що наразі в українській армії служить понад 20 тисяч жінок, із них на посадах офіцерок – 2916 жінок, а на посадах полковниць – 42 жінки. (zmina.info, 09.11.2017). Найбільше досягнення? Я просто працюю полковницею! (Повага, 14.10.2016).]
2. заст. дружина полковника. [А їхня перша зустріч відбулася на Житомирській вулиці, в будинку полковниці Михєєвої. (Кримська світлиця, 2014). А тепер наша Катря полковниця Виговська, а Виговським не добро в Україні. (Богдан Лепкий «Крутіж», 1941). – А зате ж ми знайшли собі в того злого полковника та в доброї полковниці пречудову й недорогу квартирку, – сказала Галя. (Іван Нечуй-Левицький «Хмари», 1871). Бач, у полковниці лізе! Чи довго ж то вона буде любуватися його лисиною замість ясного місяця. (Тарас Шевченко «Назар Стодоля», 1844).]
Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 86 – розм. дружина полковника.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
шефи́ня, шефи́нь; ч. шеф
1. начальниця установи, підприємства, відділу чи підрозділу. [Шефиня [відділу] та її помічниця голосували на «референдумі», телефонували нам щогодини… (Український тиждень, 2016). «Ця робота – для мене приємність», – визнала шефиня німецького уряду в інтерв’ю каналу німецького громадського телебачення ZDF. (Україна молода, 2012). Але шефиня гінекологічної служби так зиркнула на нього, що Тарас миттєво замовк. (Олексій Волков «Лікарня на відлюдді», 2007). Шефиня по черзі викликає до кабінету начальників відділів і лякає їх термінами. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006). Ляля стала доброю шефинею, сумлінною вчителькою. (Василь Ґренджа-Донський «Сини Верховини», 1974).]
2. керівниця, головна, старша щодо інших, які працюють разом. [Колишня Славкова шефиня сказала, що просить її вислухати, якщо можна, не перебиваючи. (Володимир Лис «Країна гіркої ніжності», 2015). Вони розчищають плацдарм на майбутніх виборах для своєї шефині – Юлії Тимошенко. (Високий замок, 2009).]
3. кухарка-шефиня. – Сьогодні принципами життя і роботи ділиться засновниця та шефиня львівського каfe Jerusalem, знавець єврейської кухні Льоля Ланда. (posteat.ua, 02.02.2021).
див.: шефо́ва
Віняр Г. М., Шпачук Л. Р. Словник новотворів української мови (кінець 80-х – поч. 90-х рр. ХХ ст.). Кривий Ріг, 2000, с. 180.
шефо́ва, шефо́вих; ч. шеф
1. начальниця установи, підприємства, відділу чи підрозділу. [Замикають п’ятірку найбідніших урядовців шефова Мінсоцполітики Наталія Королевська <…>. (Високий замок, 2013).]
2. керівниця, головна, старша щодо інших, які працюють разом. [Приємно бачити свою шефову не біля комп’ютера у редакції, а на вечірній вулиці! (Галина Вдовиченко «Пів’яблука», 2008). Він не перекладає з п’яти мов, та і в кулінарії не дуже тямить, зате цілком постмодерністично разом зі своїм босом (своєю мем, боскою, шефовою, чи шефинею) захоплюється постаттю Ніро Вульфа <…>. (Наталка Сняданко «Синдром стерильності», 2006). Шефова мене не шукала? (Богуміл Грабал «Вар’яти: Вибрана проза», пер. Юрій Винничук, 2003).]
див.: шефи́ня