Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 7 статей
Запропонувати свій переклад для «спадкодавець»
Шукати «спадкодавець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Завеща́тель, -ница – запові́дач, -чка, запові́тник, -ниця, спадкода́вець, -вниця.
Наследода́тель, -ница – спадкода́вець (-вця), -да́вниця.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Наследователь – спадкода́вець, -вця.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Завещатель, -ница – запові́да́ч (-ча́), запові́да́чка; з. наследства – спадкода́вець, спадкода́виця.
Наследователь – спадкода́вець (-вця).

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

спадкода́виця, спадкода́виць; ч. спадкода́вець
юр. та, хто передає комусь спадщину. [Проте спадкодавиця за життя не встигла отримати свідоцтва про право на спадщину. (uba.ua, 20.08.2020). Позовні вимоги вмотивовані тим, що спадкодавиця багато років хворіла і потребувала постійного догляду, який забезпечував хворій саме позивач, а не внучка. (rva.court.gov.ua, 22.08.2019). Тестаментоздатна спадкодавиця заповіла Ѕ частину власної спадщини на користь своєї рідної повнолітньої доньки <…> (Я. В. Ковальчук «Доктринальні аспекти юридичного складу свободи заповіту», 2010). За життя спадкодавиця М-к залишила заповіт від 14 березня 1988 р., в якому визначила їх як спадкоємців свого будинку. (zakon.rada.gov.ua, Ухвала від 11.05.1994).]
див.: спадкода́вниця
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).
спадкода́вниця, спадкода́вниць; ч. спадкода́вець
юр. та, хто передає комусь спадщину. [Спадкодавниця залишила заповіт на її користь на все своє майно. (zakononline.com.ua, 11.10.2011). Ще за свого життя спадкодавниця склала заповіт, яким заповіла дане майно позивачці – ОСОБА_1. (Реєстр судових рішень, 19.02.2010). <…> спадщина по блп. Ю. М. Р. складаєсь виключно з одідичених спадкодавницею по Е. Р. дібр. (Життя і право, Львів, черв. 1931, Ч. 2 (17)).]
див.: спадкода́виця
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

Запропонуйте свій переклад