Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Запропонувати свій переклад для «ся»
Шукати «ся» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Котироваться – розцінювати (розцінюватися), оцінювати (оцінюватися), котуватися, (ценоваться) цінувати (цінуватися), (перен.) цінитися, мати оцінку:
• он высоко котируется – його високо оцінюють.
[— Це ви вкрали в мене гроші? — Така підозра мене ображає. Коли вас принесли, ви вже були чистісінький, до того ж я беру лише чеки, що котуються на біржі (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЕРЕПО́РТИТЬ(СЯ) фаміл. перекапу́стити, перекапу́ститися;
перепортивший, перепортившийся ОКРЕМА УВАГА;
перепортившийся (вже) перепсо́ваний, перепсу́тий;

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Абони́ровать, ся = підписа́ти ся, записа́ти ся, передпла́чувати, пренумерува́ти. — Я передплачую на сей рік дві часописї. — Я підписав ся на місце в партері на цїлий сезон.
Адресова́ть ся = уда́ти ся, зверну́ти ся, оберну́ти ся. — Радив йому удати ся до справника. — Як біда, удай ся до жида. н. пр.
Алѣ́ть, ся = червонїти, ся. — Почало небо червонїти.
Ау́кать, ся = гука́ти, одгу́куватись; перегу́куватись. — Каково́ ау́кнется, таково́ и откли́кнется = як гука́єш, так і одгу́куєть ся. — Як посте́лиш, так і ви́спиш ся. н. пр.
Багряни́ть, ся = д. Багри́ть, ся.
Баллотирова́ть, ся = голосува́ти, ся.
Балова́ть, ся = 1. ба́лувати ся, пустува́ти, жирува́ти. — Та годі, не пустуй. 2. ба́лувати, ма́зити. — Вона його дуже ба́лує.
Бальзами́ровать, ся = бальзамова́ти, ся, масти́ти, ся.
Ба́нить, ся = ба́нити, ся, ми́ти, ся.
Банкру́тить, ся = банкрутува́ти. – Купцї один за о́дним почали банкрутувати.
Бара́нить ся = зкру́чувати ся (про вірьо́вки).
Бара́хтать ся = 1. вовту́зити ся, бо́рсати ся, тріпати ся. С. Аф. З. Ш. – Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 2. боро́ти ся, боріка́ти ся.
Ба́рить ся = панїти, удава́ти па́на, пано́шити ся. – Таки ж наш брат мужик, а подивись, якого він пана удає з себе. – З панами спізнав ся, тай паношить ся. Г. Бар.
Басурма́нить, ся = бусурме́нити, ся, ту́рчити, ся. — Потурчились, побусурменились. н. д. С. Аф. Ш.
Бахва́лить, ся = хвали́ти ся, вихваля́ти ся, хва́стати, ся.
Ба́цнуть, ся = 1. ге́пнути, ся, бу́хнути, ся, бри́знути, ся, бебе́хнути, ся. С. Аф. Л. Ш. — Як гепнув його межи плечі, так він аж ген поточив ся. С. Аф. 2. ля́пнути (сказати що несподїване або не до речі). — Отаке ляпнув.
Безпоко́ить, ся = турбува́ти, ся, клопота́ти, ся, пеклува́ти, ся, побива́ти ся, непоко́їти, ся, труди́ти. — Не безпоко́йтесь = не турбу́йтесь, не зажива́йте турбациї. — Онъ совсѣмъ не безпоко́ится = він і га́дки не ма́є. — Купуй сукню шиту, а хату криту, то й не турбуй ся. н. пр. — Нехай дуже не турбують і віночка не готують. н. пр. — Шкода, мамцю, людий турбовати; волю, мамцю, всю правду казати. н. п. — Щоб моєї бідної головки той не клопотав. — Єней Анхизович сїдайте, турбациї не заживайте. Кот. — А вона так за ним побиваєть ся, що страх.
Бере́чь, ся = берегти́, ся, стерегти́, ся, глядїти, догляда́ти, шанува́ти, ся, жалїти, хорони́ти, ховати, щади́ти, пильнува́ти. — Хазяїн бережеть ся, а злодїй давно його береже. н. пр. — Стережи ся, Петре, нарікати на Наталку. Кот. — Не бійсь, та сторожи ся. н. пр. — Хто не зазнав лиха, не вміє шанувати добра. н. пр. — Буду дома сидїти, буду жінку глядїти. н. п. – Щади в добрі, матимеш в бідї. н. пр. – Коли скупо (дуже мало), щадити глупо. н. пр. — Не вмів же ти шанувати здоров’ячка свого н. п.
Бива́ть, ся = д. Бить, ся.
Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр.
Благослови́ть, ся = благослови́ти, ся, поблагослови́ти. — Благослови, Боже, нам гил’єчко звити, сей дом звеселити. н. п. — Благословилась Марусенька та у свого татка на посадоньку сїсти. н. п.
Блазни́ть, ся = спокуша́ти, ся, зна́жувати, ся, зво́дити, прина́жувати. — — Біда Польку спокусила, пішла Полька за Русина. н. п.
Бли́зить, ся = бли́зити, ся, наближа́ти, ся. С. З. — Ѳ. V. — до е . . . . дубець близить ця. н. пр.
Блюсти́, ся = догляда́ти, ся, глядїти, назира́ти, нагляда́ти, пильнува́ти, стерегти́, захо́вувати, ся. С. Аф. З. Ж. – Нехай мати буде, вонаж дрібні дїти доглядати буде. н. п. — Буду дома сидїти, буду жінку глядїти. н. п. — Пильнуй свого носа, а не чужого проса. н. пр.
Бобъ, рос. Legumen, Faba = біб. Туре́цкіе бобы́, Phaseolus = квасо́ля. С. Ан. Оста́ть ся на боба́хъ = піймати о́близня, поши́тись у ду́рнї, вхопи́ти ши́лом па́токи. — Разводи́ть бобы́ = баляси точи́ти, тереве́ні пра́вити.
Бода́ть, ся = коло́ти, ся, бу́цати, ся, бу́цькати, ся. — І баран буцне, як зачепиш. н. пр. — Ходить як овечка, а буцькає, як баран. н. пр. — Тупу-тупу ногами, зколю тебе рогами. н. к.
Болта́ть ся = 1. бо́втати ся, колоти́ти ся. — Вода бовтаєть ця в бочцї. 2. броди́ти, тиня́ти ся, ве́штати ся, сновиґа́ти. — Так без дїла тиняєть ся. — Посновиґала там по всїм куткам. Б. Г. 3. телїпа́ти ся, мота́ти ся, тїпати ся, колиха́ти ся. — А китицї то сюди то туди телїпають ся. Кв.
Бота́ть, ся = 1. хита́ти, ся, дри́ґати, точи́ти ся. 2. бо́втати, поло́хати (рибу бовтом). 3. ге́пати, ся, ту́пати. — Гепнув ся об землю. — Тупає ногами.
Брани́ть, ся = ла́яти, ся, свари́ти, ся, (дуже) — кобени́ти, корени́ти, шпе́тити, (до́вго) — скребти́, скрома́дити мо́ркву. — Битьця не годитьця, а лаятись гріх. н. пр. — Лає мене моя мати, лає, вона ж мого горенька не знає. н. п. — Мене мата лає, гулять не пускає. н. п. — Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить. Кот. — Лай, лай, а гроші дай. н. пр. — Олимпських шпетив на всю губу, свою і неньку лаяв любу. Кот.
Бра́сывать, ся = д. Броса́ть, ся.
Брать, ся = бра́ти, ся. — Добре тому дати, хто не хоче брати, а той, хто бере, як по душі дере. н. п. — Не за своє дїло не бери ся. н. пр. — Умивай ся, моли ся, та за хлїб бери ся. н. пр. — Брати ся до роботи. — Брать ве́рхъ = го́ру бра́ти, перемага́ти. — Брать въ до́лгъ = позича́ти, на́ бір бра́ти, набира́ти. — Брать сто́рону = заступа́ти ся, става́ти за кого. — Брать я́годы, грибы́ = збірати. — Б. лёнъ, конопли = бра́ти. — За яром брала льон, брала конопельки. н. пр. — Брать съ живо́го и ме́ртваго = дра́ти, лупи́ти (про хабарі). — Берётъ охо́та, ску́ка, печа́ль = бере́ охо́та, сум, жаль і т. д. — Брать примѣ́ръ — диви́тись на ко́го і собі так роби́ти.
Бре́дить, ся = верзти́, ся, плести́, ма́рити, ся, блуди́ти слова́ми, ввижа́ти ся. — Такий весь гарячий, як в огнї, і цїлу ніч щось верзе. — Таке йому верзеть ся — бо’зна що. С. Аф. — Снить ся мінї, марить ся. М. В. — Ой ти дївчино словами блудиш — сама не знаєш, кого ти любиш. н. п. — Вона все марила ним. — Ввижаєть ся йому щось страшне.
Бре́зжить, ся = 1. сьвіта́ти, на сьвіт займа́ти ся, благословля́ти ся, сїрі́ти. — Тільки що почало на сьвіт займати ся. — На дворі ледве сїріє. — Лиш на сьвіт благословилось. С. Ш. 2. мрі́ти, мигтїти, миготїти, бли́мати. — Щось проти сьвічки миготїло. С. З. — Цїлу дорогу мигтить мінї в очу. С. З.
Брести́, ся, бресть = брести́, ся, плести́, ся, пле́нтати, ся, чвала́ти, плуга́нитись, тягти́ ся, ди́бати. Є. З. Л. Ш. — Воно поміж народом пленталось. Ган. Бар. — І в двір пустили ся чвалати. Кот. — От плуганить ся! та йди бо швидче. — Він ледве дибає.
Брить, ся = бри́ти, ся, голи́ти, ся. С. Аф. З. Л. — Чуже й мило голило, а моя й бритва не бере. н. пр. — Не мили ся, бо не будеш голити ся. н. пр. — Я кажу: стрижено, а вона каже: голяно. н. пр.
Бро́сить, ся = ки́нути, ся, метну́ти ся, шатну́ти ся, (зра́зу) — порва́ти, ся, (в бік) — шара́хнути, (об землю) — ге́пнути, ся, берки́цьнути, ся, (у воду зразу) — шубо́вснути, (в лїс зразу) — шеле́снути, (про хворобу) — вки́нути ся, прики́нути ся. — Він кинув ся бігти. — І красти бублики шатнули школярі. Кот. — Шатнув ся він по хаті — нїкого нема. н. п. — Метнули ся по курінях — запасу не має. н. п. — Зараз метнули ся, притаскали її. н. к. — Кінь чогось злякав ся, та як шарахне — трохи віз не перекинув ся. — А він його як гепне до долу. — Він в одежі так і шубовстнув у воду. — Стояв на узлїссї, а як побачив нас, так і шелеснув. — Вкинулась і до нас гаспидська віспа. — В. бѣжа́ть = ки́нутись бігти, майну́ти. — А як сеє дївчина зачула, та і з улицї майнула. н. п. — Б. въ слёзы = запла́кати, уда́ритись в сльо́зи. — Кровь бро́силась = к. вда́рилась.
Бры́згать, ся = бри́зкати, ся, при́скати, ся, по́рськати, ци́ркати, (сикавкою) — си́кати, (пряжу, тканину) — шпува́ти. — Дощ тільки поприскав. С. Л. — Так у вічі і порськає. С. З. — Дощик бризка. С. Аф. — Сльози так зразу і приснули з очий.
Брыка́ть, ся = брика́ти, ся, виха́ти, хвиця́ти. — Знає кобила, де брикати. н. пр. — Кобила вихонула задом. н. к.
Бря́кнуть, ся = 1. бря́знути, забрязча́ти. 2. ге́пнутись, бебе́хнути, ся, берки́цьнути, ся, бря́знути, бря́кнути, ба́цнути, жва́кнути. — Гепнув по шиї, неначе камінюкою. — А він так і гепнув ся до долу. — А вій його як брякнув, аж шапка геть одлетїла. С. Аф. — Перечепив ся, та так і беркицьнув ся. — А він його як бебехне по спинї. 3. ля́пнути, сказа́ти що не до ладу́, не до ре́чі. — Не розслухав добре, тай ляпнув.
Бугри́ть, ся = крути́ти, ся, хвилюва́ти, ся.
Бу́лькать, ся = бу́лькати, ся, булькотїти, хлю́пати, ся, хлюпоска́ти ся, полоска́ти ся. — Тече вода із за гаю та по під горою, хлюпощуть ся качаточка поміж осокою. К. Ш. — А я собі у ставочку полоскала ся. н. п.
Бунтова́ть, ся = 1. бунтува́ти, ся, повстава́ти, бунт зрива́ти. — Вели нам під Москалїв утїкати, або з Ляхами великий бунт зривати. н. д. 2. бунтува́ти, баламу́тити, каламу́тити, підбу́рювати. — Він тільки людей баламутить. С. З.
Бу́хать, ся = бу́хати, ся, бу́хкати, ся, ге́пати, ся. — Далї рухнув за язик — бухнула рушниця. С. Ш. — Він так з розгону і гепнув ся.
Бу́хнуть, ся = 1. бу́хнути, ся, ге́пнути, ся і д. Бря́кнуть 2. 2. ля́пнути, ви́палити (сказати що грубо, не розважно). 3. бубня́віти (С. Ш.), буча́віти, бу́хнути, набуха́ти. С. Л.
Быкъ = 1. Bostaurus — бик, віл, (ста́дник) – буга́й, (дикий, Bosurus) — тур. С. Аф. З. Ш. — Бугай реве і ведмідь реве, а хто кого дере, сам чорт не розбере. н. пр. — Сидить, як тур у горах. н. пр. — З тобою ходити, як з туром водитись. н. пр. 2. медвідь, о́лень, лось (самцї). 3. д. Бычо́къ 3. 4. Водяно́й быкъ = д. Бу́халень. 5. стовп (мурований для підпори моста). — Быкъ быко́мъ = упе́ртий, як віл. — Ско́лько съ быко́мъ ни би́ть ся, а молока́ отъ него́ не доби́ть ся, н. пр. — з бика́ нї ло́ю, нї молока́. н. пр.
Бѣли́ть, ся = біли́ти, ся, побіля́ти. — Шити-білити: завтра Великдень. н. нр. — Білити полотно.
Бѣлѣ́ть, ся = білїти, ся, (про воду) — лелїти, ся (ясно) — яснїти, (як срібло) срібнїти. — Анї зіронька не мріє, тільки снїг в степу білїє. В. Щ. — Риба грала, дно яснїло. Р. В. — Ясною смугою срібнїла течія кринишна.
Вали́ть, ся = 1. вали́ти, ся, валя́ти, перекида́ти, переверта́ти. — Звалив мене до долу. 2. накида́ти, насипа́ти, висипа́ти. — Висипали вал. — Як вдарили з семи гармат у середу вранцї, накидали у годину жидів повні шанцї. н. п. 3. скида́ти, зва́лювати. — Він все на других звалює, а сам нїби-то й не винуватпий. 4. ги́нути, па́дати. – Від чуми багато худоби гине. 5. су́нути, ся, си́пати, пла́вом пливти́, хма́рою йти́. – Снѣгъ вали́тъ = снїг си́пле. — Ва́ломъ вали́тъ = як плав пливе́, хма́рою йде́. — На бѣ́днаго Мака́ра и ши́шки валя́тся = на похи́ле де́рево і ко́зи ска́чуть. н. пр.
Вари́ть, ся = вари́ти, ся (в маслї, меду, сахарю) — сма́жити (С. З.), мед — сити́ти. С. З. — Ва́ритъ, со́лнце ва́рить = пече́, па́ле, па́лить. — Молоко свари́лось = зкипі́лось.
Вбира́ть, ся = втя́гувати, вбіра́ти, ся, набіра́ти ся, просяка́ти чим. (Чайч.)
Вбить, ся, = заби́ти, ся, загна́ти, увігна́ти, ся, вби́ти, ся. — Вби́ться въ ми́лость = запобігти ла́ски, підлїзти до ко́го, підле́ститись.
Вбра́сывать, ся = (у)вкида́ти, ся, (у)вки́дувати, ки́дати ся.
Вбро́сить, ся = (у)вки́нути, ся. — Вільно Богу і звязавши в рай укинути. н. пр. — Укинь дров у пічку. — Орда мала вкинути ся. С. З.
Вбры́згивать, ся, вбры́знуть, ся = убри́зкувати, ся, впо́рськувати, вци́ркувати, убри́зкнути і т. д.
Вва́живать, ся = призвича́ювати, ся (помалу до чого).
Вва́ливать, ся = ува́лювати, ся, вкида́ти, ся, па́дати.
Ввали́ть, ся = ували́ти, ся, вки́нути, ся, впа́сти. — Ввали́лись глаза́ = запа́ли о́чі, позатяга́ло о́чі. — Ввали́лись бока́ = запа́ли, позапада́ли бо́ки. — Ввали́ть въ спи́ну і т. д. = влїпи́ти, вси́пати.
Вверга́ть, ся = вкида́ти, ся, впада́ти.
Вверну́ть, ся, ввертѣ́ть, ввёртываться = вкрути́ти, ся, завертїти, увертїти, ся, вкру́чувати, ся, завірчувати, увірчува́ти, ся. (С. Ш.). — Вверну́ть сло́во = вки́нути слово. — В. крючо́къ = загну́ти карлю́чку.
Ввёрчивать, ся = д. Ввёртывать, ся.
Ввива́ть, ся = (у)вплїта́ти, ся, всу́кувати, ся, заплїтати, ся. — Вплїтала кісники у коси.
Ввинти́ть, ся, вви́нчивать, ся = вкрути́ти, ся; ушрубува́ти, ся, завертїти, ся, вкру́чувати, ся, увірчувати, ся, завірчувати, ся, ушрубо́вувати, ся.
Вви́ть, ся = вплести́, ся, всука́ти, ся.
Вводи́ть, ся = 1. уво́дити, ся, вво́дити, ся; заво́дити, ся, запрова́жувати, ся. — Він взяв її за рученьку і ввів у хату. — Почали нові порядки скрізь заводити. — Вводи́ть въ заблужде́ніе = ману́ напуска́ти. — В. въ грѣхъ = до гріха́ дово́дити, на гріх підво́дити. – В. въ дѣ́йствіе = дава́ти си́лу. — В. въ обма́нъ = дури́ти, обду́рювати, зво́дити. — В. въ убы́токъ = дово́дити до стра́ти, до зби́тку, роби́ти шко́ду. — В. въ собла́знъ = спокуша́ти, призво́дити. — В. въ стыдъ = засоро́млювати.— В. поря́дки = заво́дити, запрова́джувати. 2. вставля́ти, вправля́ти, вро́блювати.
Ввози́ть, ся = уво́зити, ся, приво́зити, ся.
Ввола́кивать, ся = втяга́ти, ся, втя́гувати, вволїка́ти, ся.
Ввѣ́рить, ся = уручи́ти, доручи́ти, зві́рити, приручи́ти, дові́рити, ся. — Чи уже ж ти поміраєш, кому добро уручаєш? Доручаю кошовому, писареви сїчовому. н. п. — Приручаю тебе, серденятко моє, єдиному Богу, а сам я поїду в далеку дорогу. н. п.
Ввѣря́ться = 1. д. Ввѣ́рить, ся. 2. здава́ти ся, поклада́ти ся на ко́го. — Він у всьому покладаєть ся на дядька.
Ввя́зывать, ся = 1. ув’я́зувати, вплїта́ти. 2. вплу́тувати, ся, втруча́ти ся, встрява́ти.
Вга́нивать, ся = вганя́ти, ся, заганя́ти, ся, займа́ти, залуча́ти, влуча́ти. С. Аф. — Піди швидче, залучи теля у хлїв.
Вгиба́ть, ся = вгина́ти, ся, вда́влювати, ся.
Вдвига́ть, ся = всо́вувати, ся, засува́ти, ся. С. Аф.
Вдвинуть, ся = всу́нути, ся, засу́нути, ся.
Вдёргивать, ся = втя́гувати, затяга́ти. — Вдёргивать ни́тку въ иго́лку = вселя́ти, заселя́ти.
Вдохнови́ть ся = надхну́ти, ся, натхну́ти, ся, удихну́ти (С. Ш.), дода́ти ду́ху. Скажи, що правда оживе, натхне, накличе, нажене новеє слово. К. Ш.
Вдува́ть, ся = удува́ти ся, удму́хувати. С Ш.
Вдѣ́лать, ся = вроби́ти, ся, впра́вити, ся, (в мур) — вмурова́ти, ся.
Вдѣ́лывать, ся = вробля́ти, вправля́ти, (в мур) — вмуро́вувати, ся.
Везти́, ся, везть = 1. везти́, ся. 2. щасти́ти, вести́ ся, тала́нити, хворту́нити, плу́жити, па́йдити, йти́ ся. — Мінї не щастить, не таланить. — Щось йому не ведеть ся. — Як кому ведеть ся, тай півень несеть ся. н. пр. — Не плужило йому якось: чи скотину заведе, гляди й подохне. н. о. — Не найдить, тай годї. — Кому йдеть ся, той на скіпку прядеть ся. н. пр.
Велича́ть, ся = 1. велича́ти, ся, сла́вити, ся. — Не знаю, як вас величати. 2. пиша́ти ся і д. Ва́жничать. — Пишаєть ся, як пороси на орчику.
Верну́ть, ся = 1. д. Вертѣ́ть. 2. верну́ти, ся, заверну́ти, ся, поверну́ти, ся. — Ой ви, хлопцї, славниї молодцї, вернїть ся до дому. н. п. — Завернїть ся, тату, до дому — я й сама піду. н. пр. — Повернув ся я з Сибіру. н. п.
Вертѣ́ть, ся = вертїти, ся, крути́ти ся, кружа́ти, ви́ти ся, ми́кати ся. — Кру́тить ся, верти́ть, ся, не знає, де дїть ся. н. з. — Кру́тить своїм сьвітом, як пес хвостом. н. пр. — Коло рота мичеть ся, та в рот не попаде. н. з. 2. верхово́дити, коверзува́ти. — Коверзує над ним. 3. крути́ти, ся, викру́чувати ся, вибріхувати ся. — Нїчого там крутити, коли піймав ся. — Ти мінї не викручуй ся, кажи правду.
Весели́ть, ся = весели́ти, ся, звеселя́ти, бавити, ся. — А музика грає, грає, людий звеселяє. К. Ш.
Вести́, ся = 1. вести́, ся, прова́дити. С. З. — Веде слїпого. — Дїло ведеть ся добре. 2. води́ти ся, пово́дити ся. — Се часом і у панів так пово́дить ся. 3. вести́ ся, води́ти, ся, плоди́ти, ся, розво́дити, ся, розпло́жувати, ся. — Індики добре водять ся, коли за ними добрий догляд. — Хвазан в нашій землї не плодить ся. н. к. 4. води́ти ся. — У нього завжди водять ся гроші.
Вжима́ть, ся = вти́скувати, ся, впиха́ти, впи́хувати, ся.
Взба́лтывать, ся = бо́втати, збо́втувати, ся, колоти́ти.
Взбива́ть, ся = збива́ти, ся, підбива́ти (про ріл’ю) — підра́лювати.
Взболта́ть, ся = сколоти́ти, ся, збо́втати, ся. — Два голуби воду пили, а два сколотили. н. п.
Взбугри́ть, ся = зри́ти, пори́ти; збу́рити, ся, звалова́ти, ся.
Взбунтова́ть, ся = збунтова́ти, ся, забунтова́ти, скаламу́тити, повста́ти.
Взбу́чить, ся = 1. розду́ти, ся, набу́хнути, набуча́віти. С. Л. 2. поби́ти, стусанів надава́ти, прочуха́на да́ти; ви́лаяти.
Взбѣси́ть, ся = 1. роздратува́ти, ся, роздрочи́ти, ся, розмордува́ти, ся, розізли́ти, ся, розбісити, ся, посатанїти. — Запінилась, посатанїла, неначе дурману із’їла. Кот. 2. скази́ти ся, скрути́ти ся, знавіснїти, збіси́ти ся. (С. Аф.) — Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило. н. пр.
Взва́ливать, ся = зва́лювати, ся, скида́ти, ся, накида́ти, наклада́ти, наванта́жувати. — Звалив на плечі та й понїс. — Взва́ливать вину на кого́ = зверта́ти, скида́ти, зва́лювати на ко́го. — Сам наробив, а на мене зверта.
Взводи́ть, ся = 1. зво́дити, ся, піднїма́ти, ся. — Звів на тору. — Підняв очі в гору. 2. виво́дити. — Трохи не до банї вивели церкву. 3. бреха́ти, клепа́ти. – Не знать що набрехав на нього.
Взволнова́ть, ся = розхвилюва́ти, ся, розхвили́ти, ся (С. З.), схвилюва́ти, ся (Чайч.), розбу́рхати, ся, збу́рити, ся, зру́шити, ся. — Довгий час мало по малу приспав розбурхані страстї. Бар.
Взвѣва́ть, ся = ма́яти, ся, розвива́ти, ся. — Військо йде, короговки мають, попереду музиченьки грають. н. п.
Взвѣ́сить, ся = зва́жити, ся. С. Аф.
Взвѣ́шивать, ся = 1. ва́жити, ся, зва́жувати, ся, вива́жувати, розважа́ти, ся. С. Аф. З. Л. — Час важити борошно. С. Аф. — Скарби і сребра Самойловичові і синів його всї на двоє роздїляні і шалями розважені. Л. В. — І все на шальках розважали. Кот. 2. розважа́ти, міркува́ти. — Міркуй, серце, міркуй, любко, чи за мене підеш хутко? н. п.
Взгляну́ть, ся = 1. згля́нути, ся, спогля́нути, ся, погля́нути, подиви́ти ся, зирну́ти, зиркну́ти, позирну́ти, ззирну́ти ся, о́ком наки́нути, ски́нути, звести́ очи́ма. — Ой вийду я на гірку, та спогляну на зірку. н. п. — Глянь ся, Боже, ти на мене, що я молоденька. н. п. — Зирнула й за вікно, та нї! не видко слїду. К. Д. Ж. — Вони зглянули ся й усьміхнули ся. — Ой не видно того села, лишень видно хрести, туди мінї любо, мило оченьками звести (по др. вариянту: очима понести). н. п. — Ходе Іванко по над током, накидає чорним оком. н. п. — Слуги побачили се, ззирнули ся поміж собою. Фр. — Вони рідко коли осьмілюють ся зиркнути на мене. Фр. 2. подо́бати ся, сподо́бати ся. — І васильки мої і Василь при мінї, пек його батькові, сподобав ся мінї. н. п. — Вона йому дуже подобалась.
Взгорева́ть, ся = зажури́ти ся, затужи́ти, засумува́ти. С. Аф. З. — Зажурила ся Хмельницького сїдая голова, що при йому нї сотників, нї полковників нема. н. д.
Вздёргивать, ся, вздёрнуть, ся = підтяга́ти, ся, підтягти́, ся, підсми́кувати, ся, підсми́кати, ся. — Вздёрнуть на ви́сѣлицу = повісити на ши́беницю.
Вздира́ть, ся = дра́ти, ся, здира́ти ся.
Вздува́ть, ся = здува́ти, ся, здима́ти, ся, надима́ти, ся, (про огонь) — роздува́ти, роздму́хувати, (про опух) — пу́хнути, напуха́ти, розпуха́ти.
Вздури́ть, ся = здурі́ти, подурі́ти і д. Взбѣси́ться.
Вздуть, ся = 1. д. Вздува́ть, ся. 2. поби́ти, одлупи́ти, стусанів надава́ти, оддухопе́лити.
Вздыма́ть, ся = піднїма́ти, ся, встава́ти і д. Вздува́ть, ся. — Чорні хвилї здимали ся, як гори.
Вздѣва́ть, ся = (про одежу) — одяга́ти, ся, надяга́ти, ся, вдяга́ти, ся (про обув) — обува́ти, ся, взува́ти, ся, (нитку в голку) — вселя́ти, заселя́ти. — Надягати свитину. — Взувати чоботи.
Взима́ть, ся = збіра́ти, ся, бра́ти, ся.
Взлома́ть, ся = злама́ти, ся і д. Взла́мывать, ся. (Про кригу весною) — скре́снути, скре́сти. (С. З.)
Взма́нивать, ся = зма́нювати, ся, зна́жувати, ся, підмовля́ти.
Взма́щивать, ся = рештова́ти, мости́ти, ся і д. Взгрома́зживаться.
Взмётывать, ся = підкида́ти, ся і д. Взбра́сываться.
Взми́ловать, ся = зми́лувати, ся, змилосе́рдити ся. — Ти, Царице, мати наша, змилуй ся над нами. н. п.
Взмы́лить, ся = нами́лити, ся, зми́лити, ся, вми́лити, ся. — Взмы́лить кому́ го́лову = нами́лити чу́ба.
Взогрѣва́ть, взогрѣ́ть, ся = зогріва́ти, зігрі́ти, ся, розігрі́ти, ся.
Взрыва́ть, ся = 1. ско́пувати, зрива́ти, зру́шувати, ся. — Скопала грядки. 2. зрива́ти, розрива́ти, ся, вибуха́ти.
Взъеро́шивать, ся, взъеро́шить, ся, взъеро́шенный = ку́длати, кудо́вчити, ко́шлати, куйо́вдити, розку́длати, розкудо́вчити, поко́шлати, розкуйо́вдити, скуйо́вдити, розку́йдити, ску́длити, зколо́шкати, розпа́тлати, поколо́шкати, зкошма́тити, розкошма́тити, розку́дланий, поку́дланий, розпа́тланий, скуйо́вжений, розкуйо́вжений, розкудо́вчений, поко́шланий, коструба́тий. С. Л. З. — Мене змиє дрібний дощик, а розкуйдить буйний вітер. н. п. — Розкудовчене волос’я. С. З. — Кострубате пір’я. С. З.
Взыска́ть, взы́скивать, ся = 1. ви́правити, допра́вити, пра́вити (С. Л.), доправля́ти ся (С. Аф.); стягти́, зідра́ти. — Гірко, як двоє правлять, а третьому нїчого дати. н. пр. — Насилу виправив свої гроші. 2. шука́ти. — Чего́ ты взыска́лся? = чого шука́єш? — Взы́скивать недо́имки = вибива́ти недоїмки. Взя́тіе = взяття́; здобуття́.
Взять, ся = узя́ти, ся, забра́ти. — Взять верхъ = го́ру взя́ти, перева́жити, поверши́ти кого. — Правда кривду переважить. н. пр. — Взять за себя́ = узя́ти за се́бе, жени́ти ся, поня́ти. – Узяв собі дївчиноньку. н. п. — Взять си́лою = здобу́ти, опанува́ти. — Турчин опанувати мал місто. Б. Н. — Взять во́лю = од рук одби́тись. — Взять кого́ въ ру́ки = забра́ти в ру́ки, до ру́к прибра́ти. — Взя́ться за умъ = схамену́ти ся, за ро́зум взя́ти ся. — Взя́ться за дѣ́ло = заходи́ти ся. — Всѣмъ взя́лъ = хоч куди́, на все зда́тний. — Хоч куди козак! — Ни дать, ни взять = точнїсїнько, як ра́з, са́ме як раз. – Взять сло́во наза́дъ = зрікти́сь. — Отку́да ни возьми́сь = де не взя́в ся. — Де не взяв ся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок. Б. Г. — Что взялъ? = а що піймав о́близня? — Взять чью сто́рону = заступи́ти ся, ста́ти за ко́го, приста́ти до ко́го. — Чортъ возьми́! = ма́тері його біс, неха́й йому чорт!
Виднѣ́ть, ся = виднїти ся, (не ясно, з далека) — мая́чити, ся, маня́чи́ти, ся, мрі́ти, мрі́яти, майори́ти, бованїти, (наче в туманї) — туманїти, (ясно) — яснїти, (про воду найбільше) — лелїти. С. З. Л. — Далеко щось маячить. — Гаразд не видно, що воно, тільки мріє. С. З. — Ген, ген! щось бованіє. С. Ш. — Гора ще далеко туманїє. — Анї зіронька не мріє тільки снїг в степу білїє. В. Щ. — Риба грала, дно яснїло. Рус. В. — Забованїла геть-геть в степу прощальна могила. О. Мор. — Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють. К. Ш.
Вить, ся = ви́ти, ся, звива́ти, ся, плести́, ся, крути́ти, ся, сука́ти, ся (над чим, лїтаючи) — кружа́ти, ви́ти ся. — Чи не той то хміль, що коло тичини в’єть ся? н. п. — Була в мене дївчина Орися, тодї ж мінї сї кучері вили ся. н. п. — Коло серця туга, мов гадина в’єть ся. — Нитки сукати.
Ви́хрить, ся = ви́хрити, ся, крути́ти, ся.
Вка́пывать, ся = 1. уко́пувати, ся, зако́пувати, ся, зарива́ти, ся. — Закопав стовп. — Стоїть, як укопаний. С. Ш. 2. вкра́плювати, впуска́ти кра́плі, вка́пувати.
Вкати́ть, ся, вка́тывать, ся = вкоти́ти, ся, вко́чувати, ся, вточи́ти, ся. С. Ш. — Вточили кадіб до льоху. С. Ш.
Вки́дывать, ся, вки́нуть, ся = укида́ти, ся, уки́дувати, ся, вки́нути, ся. С. Ш. — Дурень камінь у воду укине, а десять розумних не витягне. н. пр. — Укинь волам сїна. — Побалакаєш, як у ніч укинеш. н. пр.
Вкла́дывать, ся = укла́дувати, ся, уклада́ти, ся, вту́лювати, ся, вса́жувати, ся, кла́сти, сажа́ти в... всо́вувати, ся, (про гроші) — поклада́ти. — Уклав (або утулив) Бог душу у пня, тай каєть ся. н. пр. — Поклав гроші в банок.
Вкле́ивать, ся = вкле́ювати, ся, (карюком) — вкарю́чувати.
Вклепа́ть, ся, вклёпывать, ся = 1. вклепа́ти, ся. 2. наклепа́ти на ко́го, вплу́тати, ся. 3. вклепа́ти ся, втьо́пати ся, обізна́ти ся.
Включа́ть, ся, включи́ть = включа́ти, ся, залуча́ти, ся (С. Л.), вмика́ти, ся, включи́ти, залучи́ти.
Вкола́чивать, ся = забива́ти, вбива́ти. — Почали забивати палї.
Вко́мкать, вко́мкивать, ся = впихну́ти, упха́ти, вбга́ти, втовкма́чити, пха́ти, бга́ти, товкма́чити.
Вкопа́ть, ся = укопа́ти, ся, закопа́ти, ся.
Вкорени́ть, ся вкореня́ть, ся = укорени́ти, ся (С. Ш.), уґрунтува́ти, ся, укоріня́ти, ся.
Вкра́дывать ся, вкра́сться = 1. украда́ти ся, закрада́ти ся, крадькома́ вла́зити, закра́сти ся. — Злодїй якось закрав ся в комору. — Украло ся горе. К. Ш. 2. вкльо́вувати ся, уклю́нути ся. — Здаєть ся добре лїчив, та й сам не знаю, як воно вклюнуло ся, що помилив ся. — Уклюнуть ся злиднї на час, не виженеш і за год. н. пр. 3. підла́зити, підли́зуватись, підле́щуватись, в ду́шу зала́зити, підлїзти, підлести́ти ся. — Залїз йому в душу: що хоче, те й робить.
Влага́ть, ся = д. Вкла́дывать, ся.
Влачи́ть, ся = волокти́, ся, волочи́ти, ся, тягти́, ся, тарга́нити. — Трохи не пів віку треба було тягти службу. С. Ш. — Вовк потарганив вівцю. С. Л.
Вложи́ть, ся = вложи́ти, ся, вкла́сти, ся, утули́ти.
Влѣпи́ть, ся = влїпити, ся. – Влѣпи́ть пощо́чину = ля́паса, ляпанця́, ляща́ да́ти, затопи́ти по пи́цї.
Влюби́ть, ся = закоха́ти в се́бе, прикоха́ти, причарува́ти; закоха́ти ся, вкоха́ти ся, залюби́ти ся. — Чи з иншою закохав ся, мене відцурав ся? н. п. — Веселив ся козаченько, тай не схаменув ся, як вкохав ся він в дївчину, вкохавсь, аж вжахнув ся. н. п. — Чи не було кращого залюбити ся? н. п. — Ой ти дївчино, чарівниченько, причарувала моє серденько. н. п.
Вля́пать, ся = 1. вля́пати, ся. 2. вплу́тати ся, встря́ти, вло́пати ся. 3. закоха́ти ся, втьо́пати ся.
Вмета́ть, ся = 1. вміта́ти, ся. — Вмети сьміття в яму. 2. вкида́ти, ся.
Вмѣсти́ть, ся = умісти́ти, ся, помісти́ти, ся.
Вмѣша́ть, ся, вмѣ́шивать, ся = 1. заміша́ти, заміси́ти, замі́шувати, ся, замі́сювати, ся, вміси́ти, вмі́шувати, ся. — Замісила в тїсто картоплї. 2. втягти́, втяга́ти, вплу́тати, вплуту́вати. 3. вміша́ти ся, встря́ти, міша́ти ся, вмі́шувати ся, встрява́ти, втруча́ти ся, замішати ся. С. З. Л. — Де два б’ють ся, третїй не мішай ся. Кот. — Я заприсягну не втручати ся у жадні козацькі справи. Ч. К. — В тиї їх справи не мають втручати ся. С. З. — Замішав ся, як ополоник межи ложками. н. пр.
Вмѣща́ть, ся = місти́ти, ся, поміща́ти ся, вла́зити, вхо́дити. — Ся книга містить в собі багато доброго. — В хатї всї не помістить ся. — В се барило і відро не влазить.
Внѣдря́ть, ся = вкореня́ти, ся, вселя́ти, ся.
Вогна́ть, ся = 1. увігна́ти, загна́ти, ся, заня́ти, залучи́ти. — Залучи теля у хлїв. 2. заби́ти, загна́ти. — Забив палю. Вогна́ть во гробъ = довести до моги́ли, вложи́ти в домови́ну.
Водвори́ть, ся, водворя́ть = 1. осели́ти, ся, осади́ти, ся, посели́ти, ся, осїсти, ся, оселя́ти, ся і т. д. 2. заве́сти, ся, запрова́дити, заво́дити, запрова́жувати.
Води́ть, ся = води́ти, ся, (кругом або коло) – обво́дити і д. Вести, ся. — Води́ть взо́ры = очи́ма пово́дити. — Очима якось страшно поводив. — Води́ть кого́ за носъ = дури́ти. — Води́ть хорово́дъ = тано́к води́ти. — Ой там Бондарівна дївок танок водить. н. п. — Води́ть знако́мство = зна́ти ся, води́ти ся, (про родичів) — родича́ти ся. — Знай ся кінь з конем, а віл з волом. н. пр.
Водружа́ть, водрузи́ть, ся = поставля́ти, ста́вити, втика́ти (С. Ж.), встромля́ти, ся, затика́ти, ся, поста́вити, устроми́ти. (С. З.) — Поставили хрест на могилї. — Затикають прапор. К. Б.

Запропонуйте свій переклад