Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «*ісінький» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бе́дный –
1) убо́гий, бі́дний, немаю́чий, немо́жний, незамо́жний, нужде́нний, злиде́нний, тісни́й, го́лий, харпа́к. • Беднё́хонький – бідні́сінький, голі́сінький. • Бе́дный-пребе́дный – бі́дний та перебі́дний. • Б. чем – бі́дний на що. • Стать -ным – збідні́ш[щ]ати. • Прикидываться, прикинуться -ным – збі́днюватися, бідни́тися, збідни́тися, ни́цитися, збі́дкатися, знебо́житися, зсинобо́житися; 2) бідола́шний, біда́шний, бі́дний, серде́чний, горопа́шний. |
| Белё́хонек, белё́шенек – білі́сінький. |
| Босо́й и босоно́гий – бо́сий. • -сё́хонький – босі́сінький, босі́ський. • На -су́ю ногу – босо́ніж, на босо́ніж, обосо́ніж. • Делаться -сы́м – босі́ти. |
| Быстрё́хонький – швиді́сінький, бистрі́сінький и т. д. См. Бы́стрый. |
| Вернё́хонький – вірні́сінький, певні́сінький. |
| Веселё́хонький – веселе́сенький, веселі́сінький. |
| Виднё́хонький – видні́сінький. |
| Вся́кий, всяк –
1) уся́кий, уся́к, уся́ке, ко́жен, ко́жний, ко́ждий, (диалект.) жо́ден, жо́дний; [Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке (вся́кий) тепе́р зна́є (Грінч.). Ми тут жа́дне лі́то літу́ємо]. • Решительно вся́кий – кожні́сінький, геть-уся́кий. • Без вся́ких неприятностей – без жа́дної при́крости. • Вся́кий (презрительно) – леда́-хто, ледь-хто, леда́й-хто, ля́да-хто, аби́-хто. [Неха́й мене́ леда́-ду́рень в ли́чко не цілу́є. Поби́ти, то й аби́-хто знайде́ться – от и́нше ді́ло пожа́лувати. Жі́нка ма́є пра́во вимага́ти розлу́чно́го листа́ за леда́-сло́во (Л. Укр.)]. • Без вся́кого – без нія́кого. [Без нія́кого до́воду його́ обвинува́чено (Грінч.)]. • Вся́кий день, вся́кий год – що-день, що-дня́, що-рік, що-ро́ку. • Во вся́ком случае – у вся́кому (в ко́жному) ра́зі. • Вся́кими средствами – уся́ким спо́собом, усіма́ способа́ми; 2) вся́ковий, різномані́тний, рі́зний. [З пе́рцем, з шапра́ном і з рі́зними припра́вами]. |
| Выдава́ться, вы́даться –
1) (выделяться) визнача́тися, ви́значитися, відзнача́тися, відзначи́тися, вика́зуватися, ви́казатися. [Визнача́ється свої́м ро́зумом та хи́стом]; 2) выдава́ться вперёд (торчать) – вистава́ти, ви́стати, випина́тися, ви́пнутися, вистро́млюватися, ви́стромитися, виставля́тися, ви́ставитися, вганя́тися в що, увігна́тися, висува́тися, ви́сунутися, виступа́ти куди́сь, ви́ступити. [Го́стра ске́ля вистава́ла серед буруні́в. Оця́ кі́стка в ме́не випина́ється. Вели́ке камі́ння вганя́ється (висува́ється) в мо́ре (Неч.-Лев.)]; 3) удава́тися, уда́тися, випада́ти, ви́пасти. [День уда́всь (ви́пав) пого́жий]; 4) безл. выдаё́тся, вы́далось – бува́є, випада́є, трапля́ється, ви́пало, тра́пилося. • Выдаю́щийся (о человеке) – вида́тни́й, визначни́й, одмі́тний, прикме́[і́]тний, (а теснее) чі́льний, вибо́рний; (о предмете) ви́пнутий, виста́лий, ви́сунутий, ви́ткнутий, ви́ступлений. • Ничем не выдаю́щийся – нічи́м не вида́тни́й, звича́йний, звичайні́сінький. • Часть чего-либо выдаю́щаяся углом – ви́ріжок (р. -жка). • Выдаю́щаяся выпуклая часть чего-либо, напр. у бочки – опу́ка. |
| Гла́дкий, гла́денький – рі́вний, ви́гладжений, гладе́нький; (реже) плавки́й. [Плавки́й стиль. Спотика́ється на рі́вній сте́жці. Гладе́ньке мо́ре. Чи стіл, чи ослі́нчик, – таке́ все плавке́, гладе́ньке]. • Совершенно гла́дкий – гладі́сінький, рівні́сінький. • Гла́дкая санная дорога – плавки́й шлях. • Гла́дко – гладе́нько, рі́вно, пла́вко. [Зачеса́лася гладе́нько. Сніг уте́ртий – ї́хати пла́вко]. • Совершенно гла́дко – гладі́сінько, рівні́сінько. • Гла́же – рівні́ше, плавкі́ше. |
| Глупё́хонек – дурні́сінький. |
| Глу́пый – нерозу́мний, дурни́й, дурноголо́вий, безголо́вий, дурнове́рхий, на ро́зум небага́тий; (описательно) зеле́ний, макоцві́тний. • Глуп, как пробка – дурни́й, як пень, як сту́па. • Совершенно глу́пый – дурні́сінький. • Он не глуп – він не цвя́шком у ті́м’я би́тий. • Глу́пым сделаться – здурні́ти, подурні́шати. • Глу́по – нерозу́мно, по-дурно́му, нему́дро, приду́ркувато. • Что ни скажет, всё глу́по – хоч що ска́же, то все півтора́ лю́дського (или по-дурно́му). |
| Глухо́нек – глухе́нький, глухі́сінький. |
| Голё́хонький – голі́сінький, гольце́м го́лий. |
| Голоднё́хонек, голоднё́хонький – голодні́сінький. |
| Горько́хонек – гіркі́сінький. |
| Гото́вый – гото́вий, гото́в (ум. готове́нький), нагото́влений, зла́годжений, злашто́ваний, зла́джений [Магази́н (крамни́ця) гото́вого о́дягу], (о лицах) – гото́вий, нагото́влений до чо́го, на що = приготовившийся к чему-л.). [На це тре́ба гото́вим бу́ти (Єфр.). Аби він губу́ розтули́в, – всі вже нагото́влені смія́тися (Крим.)]; (согласный, склонный) гото́вий на що, охо́чий, ладе́н (-дна́, -дне́), рад, радні́ший. [Це залюбки́ ладе́н зроби́ти я. Радні́ший ці́лу дни́ну жартува́ти (Крим.)]. • От души гото́в всё сделать для вас – радні́ший душе́ю все для вас зроби́ти. • Быть нагото́ве – бу́ти напогото́ві. • Г-вый к услугам – гото́вий до послу́ги (до по́слуг). • Гото́в (пьян вдребезги) – п’яні́сінький, по́вний. |
| Далеко́хонек, далеко́хонько – далекі́сінький, ду́же дале́кий, ду́же дале́ко. |
| День – день (р. дня), (ум. деньо́к, деньо́чок: ув. дни́ще), дни́на (ум. дни́нка, дни́нонька; почти без мн. ч.). [Не все деньо́к, бува́є і дни́ще. Їв разі́в із п’ять на дни́ну. У субо́ту на годи́нку, у неді́лю на всю дни́нку. Дни́нонька пого́жа (Крим.)]. • Присутственный, неприсутственный день – урядо́ва, неурядо́ва дни́на. • Белый день – бі́лий день, (реже) стари́й день. [Співа́ють, а надво́рі вже стари́й день (Свидн.)]. • День наступает – дні́є. • День-денской – увесьде́нечки, день-де́нечки, день-де́нно, уве́сь день, цілі́сінький день. • Днём – уде́нь. • В тот день – того́ дня. • На тех днях – ти́ми дня́ми. [Ста́лося ти́ми дня́ми]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На следующий день – навза́втра, дру́гого дня. [Навза́втра, як розви́дніло, пішо́в до мо́ря]. • Третьего дня – позавчо́ра, завчо́ра, передучо́ра. • В один из дней – одно́го дня. [Сиді́в я, одно́го лі́тнього дня, в свої́й кімна́тці (Крим.)]. • В день, в течение дня – де́нно, за день. [Яка́ я́ма дава́ла дві, а яка й по п’ять бо́чок де́нно (Франко)]. • В продолжение целого дня – че́рез цілі́сінький день, про́тягом ці́лої дни́ни. [Окро́ме сухо́го хлі́ба через цілі́сінький день нічо́го не поба́чить (Квітка)]. • День идёт за днём – день по дню мина́є. • В течение одного и того же дня – тіє́ї са́мої дни́ни, оби́день, обиде́нкою, обі́ддень. [Я обиде́нкою спра́влюсь: ура́нці пої́ду, а на ніч і додо́му. Як обі́ддень хо́четься із’ї́здить у Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Мені́ тра́пилося ба́чити, як оби́день хова́ли дочку́ й ма́тку]. • Сделанный в один день – обиде́нний. [Щоб злови́ти ві́дьму, тре́ба зроби́ти обиде́нну бо́рону]. • Продолжающийся целый день – цілоде́нний. • Несколько дней – скі́лькись день. • На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) – кількаде́нний. • В течение первых дней – у пе́рших днях. • Изо-дня-в-день – день крізь день, день-у-де́нь, день при дне́ві. • Со дня на́ день – день одо́ дня, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу). • День за днём – день по-за день, день за день. [День по-за день – так і пропа́ла спра́ва]. • Каждый день – що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь. • С каждым днём – з ко́жною дни́ною, від дня до дня. [А тимча́сом від дня до дня Соломо́н мудри́вся (Рудан.)]. • Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні. • Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях. • По сей день – по сю́ю дни́ну, пони́ні, аж до́сі, дотепе́р. • Проводить, провести день – днюва́ти, переднюва́ти, день з(о)днюва́ти. • Рабочий день – робо́чий день. • Четверть рабочего дня – опру́г. [З ра́нку до сні́дання – опру́г, до обі́д – дру́гий, до по́лудня – тре́тій, до ве́чора – четве́ртий]. • Чорный день – чо́рний день, скрутни́й (суту́жний) час. [Про гро́ші про чо́рний день вона́ ніко́ли не дба́ла (Мирн.)]. • Красные дни – я́сні (га́рні) дні, (только перен.) розко́ші. • День без росы – сухове́нь (р. -вня́). • Добрый день (приветствие) – добри́день. [На добри́день вам!]. • Желать доброго дня – на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися. |
| Дешевё́хонек – дешеві́сінький. |
| Дли́нный – до́вгий. [До́вга рі́чка. До́вгі ко́си. До́вга ніч. До́вге оповіда́ння]; (об одёже) – -ный до земли – до́вгий до зе́млі, дозе́мний [Дозе́мна оде́жи́на (Свидн.)]. • -ный до полу – до́вгий аж до долі́вки (до землі́), доді́льний. [Доді́льне пла́ттячко (Свидн.)]. • -ный и отлогий – простяжни́й. [Простяжна́ го́ра]. Ум. довге́нький, довге́сенький. • Очень -ный – довже́зний, довже́нний, довжеле́зний. [Довже́зний стіл. Довже́нна ніч. Довжеле́зна промо́ва]. • Длиннё́хонек, длиннё́шенек – довгі́сінький, довге́сенький. • Томительно дли́нная ночь – непроспа́на ніч. • Становиться -не́е, см. Длинне́ть. • Язык дли́нен (в выражении: у него язык дли́нен = он болтает) – він довгоязи́кий. [Ото вже той Мико́ла довгоязи́кий розблаговісти́в!]. |
| Дорого́й – дороги́й (ум. дороге́нький, дороге́сенький); (ценный) кошто́вний. [Дороги́й дру́же! Ба́чив я уся́кі пе́рли і кошто́вні самоцві́ти (Самійл.)]. (Срв. ст. доро́жчий и доро́гший). • Крайне, непомерно дорого́й – дороже́нний. [Прода́ти-б – не ку́плять таку́ дороже́нну (Крим.)]. • Дорога́я вещь – дорога́ річ, кошто́вня. • Дорого́й в высшей степени – дорогі́сінький, дороге́сенький. [Моя́ й ма́тінко, моя́ й дорогі́сінька. Моя́ пора́днице дороге́сенька]. |
| Дурно́й –
1) (некрасивый) нега́рний, пога́ний [Нега́рний на обли́ччя. Яки́й він пога́ний], (безобразный) бридки́й [І бридка́-ж вона́!], гидки́й. • Дурё́н лицом – пога́ний на обли́ччя, бридки́й на обли́ччя, бридки́й на виду́, на вро́ду. • Она дурна́ собою – вона́ нега́рна, пога́на, (безобразна) бридка́, гидка́. • Он не дурё́н, она не дурна́ (собой) – він не пога́ний, вона́ не пога́на, він (вона́) нічо́го собі́, нічоге́нький (ж. -нька). Ум. погане́нький, ув. поганю́чий. • Дурнё́хонек, дурнё́шенек (очень дурё́н, безобразен) – погані́сінький; бридкі́сінький, гидкі́сінький; 2) (плохой, нехороший) пога́ний [Борщ пога́ний. Пого́да пога́на], лихи́й [Лихи́й крам], злий [Що ти зло́го учини́ла? Дорі́женька зла́я], недо́брий [Прийшли́ ві́сті недо́брії (Шевч.)], ке́пський [Ке́пські нови́ни]; (негодный) леда́чий [Леда́чий крам = дурно́й товар]; (противный) бридки́й, гидки́й. • Дурно́й глаз – лихе́ о́ко, урі́чливе (урі́чне) о́ко. • Дурна́я слава – сла́ва, несла́ва, пога́на сла́ва. [Пусти́ли таку́ сла́ву про ньо́го]. • Дурно́е настроение, расположение духа – пога́ний на́стрій (р. -ою), марко́та. (См. Дух 3). • Дурны́е привычки – пога́ні зви́чки (р. -чок). • Дурно́му научать – на зле навча́ти. |
| Еди́нственный – єди́ний, одино́кий, одні́сінький, одни́м-оди́н. [Дру́же мій єди́ний. З одино́кої на ці́ле тата́рське село́ кав’я́рні ду́же до́бре було́ ви́дко мо́ре (Коц.). Вона́ була́ одни́м-одна́ дочка́ у ба́тька (Кв.)]. • -ное число, грам. – однина́. [Тре́тя осо́ба однини́]. • -ный в своём роде – свого́ ро́ду єди́ний, єди́ний сере́д свого́ ро́ду. • -ный сын – є[о]дина́к, о[є]дине́ць (р. -нця́). • -ная дочь – є[о]дина́чка, одино́чка, єдини́ця. |
| Жаркова́тый, -то – гаряче́нький, -ко, жарке́нький, -ко. [День був гаряче́нький. Вого́нь жарке́нький]. • -хонек – гарячі́сінький, жаркі́сінький. |
| Желтё́хонек – жовті́сінький. |
| Живо́й –
1) живи́й, (редко) живу́щий. [Каза́ли поме́р, а він живі́сінький. Вона́ й живу́ща була́ на́че ме́ртва (М. Вовч.)]. • Живо́й элемент (и всё живо́е, живущее) – живло́. [За со́нцем усе́ живло́ проки́нулось (Мирн.)]. • Остаться в живы́х – ви́жити, (о многих) повижива́ти. [Мої́ ді́ти таки́ повижива́ли, а се́стриних тро́є поме́рло з о́бкладу]. • Оставлять в живы́х – лиша́ти живо́го, лиша́ти при життю́. [Лиша́ли при життю́ хлоп’я́ток. (Св. Письмо)]. • Стать живы́м – відживи́тися, оживі́ти. [І дихну́в госпо́дь на ньо́го, то він відживи́вся (Рудан.)]. • Стать живо́й действительностью, воспринять живо́й образ – вживи́тися. [Ба́чу його́, ві́ри не йму: се, кажу́, моя́ ду́мка щоде́нна, щоча́сна вживи́лася (М. Вовч.)]. • В живо́й действительности – в живі́й ді́йсності, живце́м. [Поді́ї в дра́мі прохо́дять перед на́шими очи́ма, пока́зуються живце́м, а не в само́му ті́льки оповіда́нні про них (Єфр.)]. • Принимать живо́е участие – бра́ти пи́льну (жва́ву) у́часть. • Задеть кого-либо за живо́е – дозоли́ти, допекти́ кому́, упекти́ кого́; см. Допе́чь, Дое́хать. • Ни живо́й души – ні живо́го ду́ха (Неч.-Лев.). • Живо́й язык – жива́ мо́ва. [Словни́к украї́нської живо́ї мо́ви]. • Живо́й человеческий дух – живу́щий дух лю́дський. • Жива́я вода – вода́ джере́льна, теку́ча, біжу́ча. • Жива́я и мёртвая вода (в сказках) – вода́ живу́ща й зцілю́ща, живля́ща і жертвля́ща. • Жива́я изгородь – живоплі́т (р. -пло́ту). • На живу́ю руку – на швидку́ руч, (на) швидкору́ч. [Ні́коли було́ – на швидкору́ч зроби́ла]; 2) (ясный) живи́й, вира́зний, я́сний. [Усе́ промину́ло, а в спо́минку – живі́сіньке, аж ся́є (М. Вовч.). Таке́ вира́зне стої́ть воно́ перед очи́ма]; 3) жва́вий, мото́рний, метки́й, швидки́й. [І нату́ру ма́ю жва́ву (Самійл.). Таки́й жва́вий, як рак на гре́блі (насмешка). Мото́рна ді́вчина]; см. Бо́йкий, Подви́жный, Разбитно́й. • Жива́я женщина, девушка – мотору́ха. [Там така́ мотору́ха – як на шру́бах уся́]. • Слишком живо́й (о ребёнке) – верту́н, верту́нчик. [Таки́й верту́н, що й на мі́сці не вси́дить; так і кру́титься, як та́я дзи́ґа]. • Делаться живе́е – жваві́шати, моторні́шати; 4) (лишь о музыке) доско́чистий. [А ну йому́ марш! – і вдали́ тако́го доско́чистого, аж воло́сся ї́житься (Свидн.)]. |
| За́суха – посу́ха, засу́ха, суш (-ши), су́ша (-ші), (с ветром) сухові́я. [Цілі́сінький мі́сяць оця́ посу́ха, дощу́ хоч-би ка́почка (Звиног.). Як су́ша вда́рить, то нападе́ мошка́ капу́сту (Житом. п.). Така́ суш, що й жа́ти не мо́жна (Сл. Гр.)]. • Во время -хи – під час посу́хи, під посу́ху; за посу́хи. [Ви́хор бува́ під посу́ху (Чуб. I)]. |
| Здоровё́хонек и Здоровё́шенек – здорові́сінький, (гал.) здорові́ський. |
| Зеленё́хонек и Зеленё́шенек – зелені́сінький. |
| Знако́мый –
1) (знакомец) знайо́мий, знако́мий, (диал.) знакі́мський; см. Знако́мец, Знако́мка. [Він живе́ у знайо́мих. Позіхо́дилися усі́ ро́дичі і знако́мі (Квітка). Знакі́мським переда́м йому́ чого-не́будь (Борз. п.)]. • Быть -мым, -му с кем – бу́ти знайо́мим, зна́тися з ким. [О, давно́ я знайо́мий, давно́ з опіку́нкою то́ю (Франко)]. • Быть хорошо -мым – бу́ти до́бре знайо́мим, до́бре зна́тися з ким. [Ми з їм до́бре зна́лися, ча́сом бува́ли в йо́го (Грінч.)]. • -мы ли вы с ним? – чи знайо́мі ви з ним? • Скажи с кем ты -ко́м, а я скажу кто ты таков – скажи́ мені́, хто до те́бе хо́де, а я скажу́ тобі́, хто ти; 2) (известный) знайо́мий, знако́мий, зна́ний, відо́мий, (диал.) сві́домий кому́. [Ухо́жу у знайо́мі кімна́точки; усе́ як і бу́ло (М. Вовч.). Ні́би той го́лос і знайо́мий Корні́єві, але хто це – не вгада́є він (Грінч.). Путь-доро́га їх відо́ма, яри́ їм знако́мі (Руданськ.). Го́лос то відо́мий (Куліш). Це коро́ва сві́дома, – хіба́-ж ми не зна́ємо її́? (Сл. Гр.)]. • -ко́м кто, что кому – по знаку́ кому́ хто, що и знайо́мий и т. д. кому́ хто, що. • Быть -мым кому – бу́ти по знаку́ кому́, бу́ти в примі́т(к)у кому́. [Прислуха́юсь: го́лос на́че і по знаку́ мені́, та не вгада́ю (Кониськ.). Ви мені́ на́че по знаку́ (Звин.)]. • Совершенно -ко́м, -ко́мый кому – знайомі́сінький кому́. [Ко́жна сте́жечка, ко́жний ку́щик знайомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -мая песня – зна́на (знайо́ма) пі́сня. • -мый напев – знайо́мий спів (го́лос). • -мая дорога – знайо́ма, зна́на доро́га. • Мне хорошо -мы его привычки – я до́бре зна́ю (мені́ до́бре відо́мі) його́ зви́чки; 3) (ознакомленный с чем) знайо́мий з чим, обі́знаний, запі́знаний з чим. [Він знайо́мий (обі́знаний) з ціє́ю спра́вою]. • Быть -ко́мым с чем – бу́ти знайо́мим, обі́знаним з чим, зна́тися на чо́му. |
| Золото́й, прил. – золоти́й, (ум.-ласк.) золоте́нький, золоте́сенький; совершенно -то́й – золоті́сінький. [Золоти́й пе́рстень. Про́мінь золоти́й (Філян.). Над Ки́ївом золоти́й го́мін, і голуби́ і со́нце (Тичина). Моя ма́тінко, моя́ золоті́сінька (Мил.)]. • -тых дел мастер, см. Золота́рь 1. • -тая валюта – золота́ валю́та. • -ты́е прииски – золоті́ копа́льні (ко́пні), золотокопа́льні (-лень), золотоко́пні (-пень). • -та́я шейка – золота́ ши́йка, золотоши́йка. • С -ты́ми перьями – золотопе́рий; с -ты́ми (золотистыми) полями – золотопо́лий; с -тыми волнами – золотохви́лій; с -то́й корой – золотоко́рий и т. д. Это человек -то́й – це люди́на – зо́лото. • -той ребёнок (перен.) – золота́ дити́на. [Що за золота́ в вас дити́на! (Н.-Лев.)]. • Зачем терять -то́е время? – на́що марнува́ти (га́яти) золоти́й час? • Обещать -ты́е горы – обіця́ти золоті́ го́ри кому́. • -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) – босо́та, босячня́, золота́рська кома́нда. • -та́я середина – а) золота́ сере́дина. [Гора́цієва про́повідь про золоту́ сере́дину (Крим.)]; б) (посредственность) золота́ посере́дність, пересі́чність, люди́на з того зо́лота, що п’ятаки́ ро́блять. • -то́й мешок (иноск.) – золота́ то́рба. • -ты́е руки (иноск.) – золоті́ ру́ки, ру́чки. • -ты́е яйца – золоті́ я́йця. • -то́й век – золота́ доба́. • -ты́е годы, -та́я юность – золоті́ (кра́сні) ро́ки, кра́сна мо́лодість. • -та́я молодежь – золота́ (бага́та) мо́лодь. • -то́й телец – золоти́й і́дол (куми́р). • -то́й молоток и железные двери (запоры) отпирает – золоти́й клю́чик до ко́жних двере́й прида́сться (Приказка); или Золоти́й обушо́к скрізь две́рі відчи́не (Номис). • -то́й мост строить (иноск.) – перекида́ти кому́ золоти́й місто́к, роби́ти золоти́й місто́к (до во́рога) (Номис). |
| Изве́стный –
1) (ведомый) відо́мий, зна́ний, зві́сний, я́вний кому́. [Путь-доро́га їм відо́ма (Рудан.). Всім його́ ім’я́ зна́не. Посла́ли по ті́тку Прохі́ру, зві́сну пора́дницю у таки́х ви́падках (Коцюб.). Я́вне зроби́лось ім’я́ його́ (Єван.)]. • -ны ли вам его поступки? – чи відо́мі вам його́ вчи́нки? чи зна́єте ви про його́ вчи́нки? • Очень (совершенно) -ный кому – ду́же (аж на́дто) відо́мий, зна́ний, зві́сний кому́, відомі́сінький кому́. [Там мені́ й стежечки́, хати́ усі́ відомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -ный всему миру – усьому́ сві́тові зна́ний, світови́й, усесві́тній, усьогосві́тній, цілосві́тній. [Фанта́зіє, боги́не легкокри́ла, ти світове́ з’єдна́ла з таємни́м (Л. Укр.). Зна́хурка всесві́тня (Мкр.). Цілосві́тня бреху́ха (Н.-Лев.)]. • Быть -ным кому – бу́ти відо́мим (зна́ним) кому́, бу́ти по знаку́ кому́. [Йому́ до́бре відо́мі всі на́ші спра́ви. Го́лос на́че й по знаку́, та не вгада́ю (Конис.)]. • Быть -ным чем – бу́ти відо́мим (зна́ним) з чо́го, чим, за що. • Сделать -ным тайное – зроби́ти тає́мне відо́мим, (обнаружить) ви́явити, ви́крити тає́мне; см. ещё Обнару́жить 2. • Стать (сделаться) -ным (о тайне) – ста́ти відо́мим, ви́явитися, ви́критися, об’яви́тися; см. ещё Обнару́житься 2. [Замі́р його́ став усі́м відо́мий (М. Грінч.). Не втаї́вся він,— усе ви́крилося (М. Грінч.)]. • Идти от -ного к неизвестному – іти́ од відо́мого до невідо́мого, іти́ од зна́ного до незна́ного. -ное дело! – зві́сно, звича́йно, ска́зано, звича́йне ді́ло, відо́ма річ, види́ма річ. [На бе́седі вже, зві́сно, попили́сь (Гліб.). Жа́дна соба́ка не га́вкнула на йо́го, – звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.). Ска́зано – дити́на аби́-чим розва́житься (Васильч.). Відо́ма річ, що неду́ги не ті́шать (М. Вовч.)]; 2) (знаменитый, славный) відо́мий, зна́ний, славнозві́сний, сла́вний, славе́тний, усла́влений, (громкой известности) голосни́й; (чем) відо́мий, зна́ний, сла́вний чим и з чо́го; см. Знамени́тый. • Сделать себя -ным – усла́вити себе́, оголоси́ти себе́; срвн. Просла́виться; 3) (определённый) пе́вний. [Розгляда́є фа́кти в пе́вній перспекти́ві (М. Грінч.)]. • В -ных случаях – у пе́вних ви́падках, за пе́вних ви́падків. • До -ной степени – до пе́вної мі́ри. • Сделать что -ного размера – зроби́ти що пе́вної мі́ри, зроби́ти що до мі́ри; 4) мат. – відо́мий. |
| И́скренний –
1) щи́рий, щиросе́рд(н)ий, (фамил. щиря́щий), ре́вний, (душевный) серде́шний. [Вона́ люди́на правди́ва, щи́ра, непотайна́ (Н.-Лев.). Хвале́бні ги́мни та щиросе́рдні молитви́ (Дніпр. Ч.). Ви́слухай, Бо́же, ре́вну моли́тву (Куліш)]. • Быть -ним с кем – бу́ти щи́рим з ким; бу́ти по пра́вді з ким, до ко́го. • Вполне -ний – щирі́сінький. • -ний друг – щи́рий друг (при́ятель). • -ний поклонник искусства – щи́рий прихи́льник мисте́цтва. • -ний сторонник – щи́рий прихи́льник. • И́скреннейший – найщирі́ший; 2) (ближний) близьки́й, бли́жній (-нього). |
| Ка́ждый –
1) (всякий, все) ко́жний, ко́жен, (диал.) ко́ждий, (всякий) уся́кий, уся́к, (без обозн. лица) ко́жне, ко́жде, уся́ке. [Ті́льки това́риша мого́ ко́жен міг-би впізна́ти (Коцюб.). Ко́жда кві́тка ки́дала йому́ одну́ пе́рлу під но́ги (Самійл.). Ся́ду з че́ляддю обі́дати – ко́жне од ме́не ніс ве́рне (Коцюб.). Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)]. • На -дую душу приходится – на ко́жного припада́є. • -дый, кто (сделает это) – ко́жне, що (це вчи́нить). • -дый без исключения – кожні́сінький, кожді́сінький, ко́жне без ви́(й)нятку. [Поновля́в я в свої́й па́м’яті аж до найме́ншої дрібни́ці, аж до кожні́сінького слівця́ (Крим.)]. • На -дом шагу – на ко́жнім кро́ці; що не крок, (то)… • С -дого (по раскладке) – від душі́. [На схо́ді постанови́ли: покупи́ти маши́ну в Ки́їві, а гро́ші на це зібра́ти од душі́ (Звин.)]; 2) (и тот и другой и третий, каждый следующий) ко́жний, ко́жен, ко́ждий. [Оди́н чолові́к нара́яв їй іти́ до ко́жного (судді́) додо́му (Квітка). У ко́ждій па́лі угорі́ ді́рка продо́вбана (Квітка)]. • -дого десятого (пороть) – що-деся́того (би́ти, сі́кти). дый из нас – ко́жний (ко́жне) з нас. • Календарь на -дый месяц – календа́р на ко́жний (ко́жен) мі́сяць. • На -дые два, три (приходится) – що два, що три, то й… [Що п’ять версто́в, то й коршо́мка (Рудан.)]. • На -дый (что ни… то и) – що… то. [Що байра́к, то й коза́к (Приказка)]. • При -дом выезде – при ко́жнім ви́їзді. • -дые пять станций буфет – що п’ять ста́нцій буфе́т; буфе́т – що (ко́жні) п’ять ста́нцій. • С -дым разом (чем далее) – де-да́лі, чим-раз. [Де-да́лі все трудні́ше і трудні́ше става́ло знайти́ яку́сь робо́ту (Коцюб.)]; 3) (в обознач. времени) ко́жний, ко́жен, ко́ждий, що; а) именит., вин. и твор. пад. (-дый, -дую, -дым) передаётся через род. или именит. п. (ко́жен, ко́жного, ко́жної) или «що» с род. или именит. п. [Ко́жної неді́лі ходи́ли в го́сті (Ніков.). Ко́жних чверть (що-чверть) годи́ни ню́хав таба́ку (Херсонщ.). Що-де́нь бо́жий довбе́ ре́бра (Шевч.) Чуже́ по́ле полива́ють що-дня́ і що-но́чі (Шевч.). Тужу́-ж я тужу́ що-день, що-годи́на (Чуб.)]. • -дый раз, час, день, вечер, месяц, год – що-ра́зу́, що-ра́з, раз-у-ра́з, (постоянно) усе́, (ежечасно) що-годи́на, що-годи́ни, що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь, день-при-день, що-ве́чір, що-ве́чора, що-мі́сяця, що-рі́к, що-ро́ку. • -дую ночь, минуту, неделю – що-но́чи, що-ти́жня, що-хвали́ни. • -дым летом – ко́жного лі́та, що-лі́та, що-лі́то. • -дое утро, воскресенье – що-ра́нку, ко́жного ра́нку, ко́жен ра́нок, що-неді́лі, що-неді́ля; б) вин. пад. с предлогом «в», «через» (-дый, -дую) и твор. пад. с предл. «с» передаётся род. под. с предл. «за» или род. без предлога от «кожний» или «що» с род. или именит. падежём. [За ко́жної доби́ бува́ли катастро́фи (Ніков.). Ко́жної хвили́ни я гото́вий (Крим.) Ко́жних пів-годи́ни. До це́ркви ходи́в що-дру́гої неді́лі (Стеф.)]. • В -дую среду (приходите) – ко́жної середи́ (прихо́дьте). • В -дую минуту – ко́жної хвили́ни, (гал.) в ко́ждій хви́лі. • Через -дый понедельник – що-дру́гого понеді́лка. • С -дым годом – що-рі́к, що-ро́ку, що-го́ду, від ро́ку в рік. • С -дой минутой – що-хвили́на. • С -дым разом (хуже) – що-раз (то гі́рше), чим-раз (гі́рше), (за) ко́жного ра́зу (все гі́рше). |
| Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
| Ка́пельный –
1) (каплеобразный) крапльови́й. • -ное состояние вещества – крапльови́й стан речовини́; 2) -ный, Ка́пельновый (маленький) – мал[н]ю́сенький, маню́ній, мал[н]і́сінький, дрібне́нький; см. Кро́хотный. |
| Коротё́хонек, -тё́шенек – короті́сінький. |
| Кошелё́к –
1) гамане́ць (-нця́), гама́н (-на́) (ув. гамани́ще), капшу́к (-ка́), кали́тка, (редко) кабза́, капса́, камза́, киса́, мошо́нка; срвн. Кисе́т; (в виде кушака) че́рес, ум. чересо́к (-ска́); срвн. Куша́к. [Повні́сінький капшу́к зо́лота й срі́бла (Сторож.). Тя́гне з твоє́ї кеше́ні ху́стку, де гамане́ць з гро́шами зав’я́заний (Квітка). Де о́ком не догля́неш, там кали́ткою допла́тиш (Приказка). Кабза́ гро́шей до́бра (Сл. Гр.). Ма́буть не мала́ й камза́ перепа́ла? – Та бу́де з нас, – одка́зує Чі́пка, витяга́ючи гама́н з кеше́ні (Мирний). В ко́го віл та коса́, в то́го й гро́шей киса́ (Номис)]; 2) бот. Capsella Bursa pastoris Moench – ві́нчики, гірча́к (-ка́), гороби́нець (-нця), ди́ка гре́чка, зозу́льник, кали́тник, череви́чник (-ка). |
| Красивё́хонек, Красивё́шенек – гарні́сінький, красні́сінький. |
| Краснё́хонек, -нё́шенек – червоні́сінький. |
| Криво́й –
1) (искривлённый) криви́й, вилу́куватий. [Крива́ лі́нія. Стан криви́й як у жа́би (Н.-Лев.). Вилу́куваті но́ги в дити́ни (М. Грінч.)]. • С -вы́ми коленями – кривоколі́нько, кривоколі́нчик. • Об’ехать на -во́й кого – одури́ти, піддури́ти кого́, (зап.) зайти́ (підійти́) кого́ шту́кою. -во́й суд, см. Кривосу́д; 2) -во́й на один глаз, см. Кривогла́зый. • -во́й (на ногу) – криви́й (криве́нький) (на но́гу); см. Хромо́й. [Така́ га́рна, ті́льки тро́шки криве́нька (Рудч.)]. • Совершенно -вой – криві́сінький. [Горо́бчичок мані́сінький, на ні́женьку криві́сінький (Пісня)]. |
| Кро́шечный – малю́сінький, малі́сінький, маню́се[і́]нький, манюсю́ненький, масюсю́нічкий, маню́ній, маню́нький, манюню́сінький, мане́сенький, ма́сенький, ма́це́нький, ма́цінький, маці́ненький, мацю́пенький, маці́пкий, мацюпу́сінький, дрібне́нький, дрібне́сенький. |
| Круглё́хонек, -лёшенек – круглі́сінький. • -хонько – круглі́сінько. |
| Кру́глый –
1) (дискообразный) кру́глий, окру́глий, коліща́(с)тий, (шарообразный) опу́клий, (круглосторонний) круглобо́кий. [Гріш кру́глий – розко́титься (Приказка). Окру́глий стіл. Був окру́глий, по́вний, мов гарбу́з (Франко). Земля́ круглобо́ка як каву́н, а не як корж. Мі́сяць вида́є ні́би коліща́тий, а він опу́клий (Ком.)]. • С -лыми глазами – круглоо́кий; 2) (весь, целый) уве́сь, ці́лий; см. Це́лый; (совсем) круго́м. • -лый год – уве́сь рік, цілі́сінький рік. • Сосны зелены -лый год – со́сни зеле́ні уве́сь рік. • -лый сирота – круго́м сирота́. • -лый дурак – дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па; ду́рень дуре́нний (заплі́шений), вели́кий ду́рень. • -лая сумма – поря́дна су́ма, чима́лі гро́ші, чима́лий гріш. • -лый квадрат – кру́глий квадра́т, кру́гла ка́рта. • -лое число – (о)кру́гле число́; 3) (о человеке, животном) опе́цькуватий. |
| Крутё́хонек, -тёшенек – круті́сінький. |
| Лего́хонький, -хонек – леге́сенький; (совсем лёгкий) легі́сінький; срвн. Лё́гкий. |
| Легча́йший – найле́гший, (иногда) легі́сінький. |
| Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)]. • -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці. • -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)]. • -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева). • -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)]. • -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти. • -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці). • -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)]. • -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним. • -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий. • -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь). • -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. • Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)]. • -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)]. • -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі). • -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)]. • Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є; 2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти. • Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові. • Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть. • Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)]; 3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти. • Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть. • Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці. • У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́). • У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях. • -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти). • -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)]; 4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)]. • Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося). • Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом). • Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід; 5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти. • Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва). • На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та). • На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу; 6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го. • Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го; 7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му. • -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось; 8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)]. • Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го. • На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї. • -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку). • Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність. • -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть. • -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце). • Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́). • Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)]. • -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній. • -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)]. • -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)]. |
| Любо́й –
1) (нравящийся) котри́й до вподо́би, уподі[о]бні́ший, мил(ьн)і́ший. [Кавуні́в бага́то, вибира́йте котри́й до вподо́би (Полт.)]. • Берите -бо́й – бері́ть уподобні́ший, (перен.) що на вас ди́виться. • Из двух дорог, выбирайте -бу́ю – з двох шляхі́в вибира́йте, котри́й до вподо́би. • Надо платить долг или идти в тюрьму: выбирайте -бо́е – спла́чуйте борг чи йдіть до в’язни́ці: вибира́йте що милі́ше; 2) (первый попавшийся) пе́рший-лі́пший, котри́й-будь, бу́дь-яки́й, уся́кий, ко́жний, кожні́сінький. [Жи́ти не си́ла, ладе́н пові́ситися на пе́ршій-лі́пшій оси́ці! (Крим.). Пе́рший-лі́пший школя́р дасть на це ві́дповідь (Крим.)]. • -бой ребёнок вам укажет – бу́дь-яка дити́на вам пока́же. • Мне и -бо́й нелюб – мені́ всі не до вподо́би. • -ба́я вещь 15 коп. – геть уся́ка (ко́жна) річ по зло́ту; 3) см. Люби́мый 2. |
| Лютё́хонький – люті́сінький. |
| Малё́хонький, Малё́шенький (ум. от Ма́ленький) – мале́сенький, мане́сенький, мале́сечкий, мане́сечкий, (совершенно) мал[н]і́сінький, мал[н]і́сечкий, мал[н]ю́сенький, мал[н]ю́сечкий, мал[н]ісі́сінький, мал[н]юсю́сенький, мал[н]ю́ній, мал[н]ю́нький, мал[н]ю́нечкий, мал[н]ю́ський, малю́цький, мал[н]юсю́ський, дрібне́сенький, дрібню́ній, дрібню́сенький, невеличе́нький, мацю́ній, маці́нький, мацю́[і́]ненький мацю́[ьо́]ний, мацюпу́сенький, мацюню́сенький. [Ще нема́ двох мале́сеньких коробочо́к: одна́ мале́нька, а дру́га мале́сенька (Н.-Лев.). Сіре́сенькі пташечки́ мале́сечкі (М. Вовч.). Які́сь маню́нькі комашки́ (Звин.). Дрібню́ні, як пшоно́, черво́ні квіточки́ (Конгр.). Горо́бчик мані́сінький (Пісня). Ли́стячко дрібне́сеньке (Квітка). Трави́ночка дрібню́ня-дрібню́сенька (Грінч.) В ме́не ні́жки невеличе́нькі (Пісня). Такі́ жабки́ мацю́сенькі (Звин.). Дитя́тко моє́ маці́неньке, рученя́тка мої́ мацюпу́сенькі (М. Грінч.). Щипа́в маці́нькі кришки́ та в ро́тик (Стефан.)]. |
| Мелё́хонький, Мелё́хонек, Мелё́шенек –
1) дрібне́сенький, дрібню́ній, (совсем) дрібні́сінький. [Дрібню́ні квіточки́ (Сл. Гр.)]; 2) міле́сенький. Срв. Ме́лкий 1 и 2. |
| Мельча́йший – найдрібні́ший, дрібні́сінький. [Найдрібні́ші ві́дтінки (Пр. Правда). Дрібні́сінький мак (Крим.)]. |
| Милё́хонек и -лё́шенек – любі́сінький, милі́сінький. |
| I. Ми́лый, прлг. –
1) (любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)]. • -лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)]. • -лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый. • Мой -лый! – а) (ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2. • Моя -лая! – а) (ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)]. • Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики! • Более -лый, см. Миле́е 1. • Самый -лый, см. Миле́йший 1. • Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький. • Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.). • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий; 2) (привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий. • -лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)]. • -лый человек – ми́ла люди́на. • Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)]. • -лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же! 3) (приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)]. • Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)]. • Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився). |
| Младё́шенек – молоде́сенький, молоді́сінький. |
| Мокрё́хонький, Мокрё́хонек – мокре́сенький, (совсем) мокрі́сінький. |
| Молодё́хонький, Молодё́хонек – молоде́сенький, (совсем) молоді́сінький. |
| Мяго́хонький – м’які́сінький; лагідні́сінький и т. п.; срв. Мя́гкий. |
| Нагрыза́ть, нагры́зть –
1) нагриза́ти, нагри́зти, (нащёлкивать) налу́зувати, налуза́ти, налу́щувати, налу́щити, налу́скувати, налу́скати, (о мног.) понагриза́ти, поналу́зувати, поналу́щувати, поналу́скувати чого́. [От мишва́, скі́льки понагриза́ла! (Харківщ.)]. • -зи мне орехов – налуза́й (налу́щ, налу́скай) мені́ горі́хів. • Белка много шелухи -зла – бі́лка бага́то лушпи́ння налу́щила; 2) (надгрызать) надгриза́ти, надгри́зти, (о мног.) понадгриза́ти що. Нагры́зенный – 1) нагри́зений, налу́заний, налу́щений, налу́сканий, понагри́заний и т. п.; 2) надгри́зений, понадгри́заний. -ться – 1) нагриза́тися, нагри́зтися, понагриза́тися; бу́ти нагри́заним, нагри́зеним, понагри́заним и т. п. У них -ется столько шелухи, что и проходу нет – вони́ тако́го бага́то налу́зують насі́ння, що й пройти́ ні́як; 2) (вдоволь, сов.) – а) (грызя) нагри́зтися, попогри́зти (досхочу́), (о мног.) понагриза́тися; налуза́тися, налу́щитися, налу́скатися, пополуза́ти (досхочу́) и т. п. -зся так, что даже зубам больно – налуза́вся, аж зу́би боля́ть (аж ще́лепи зво́дить); б) (грызясь) нагри́зтися, назаїда́тися, наги́ркатися, попогри́зтися (досхочу́) и т. п., (только о человеке) насвари́тися. [Цілі́сінький день гризу́ться, а все не нагризу́ться (Полт.)]. |
| Называ́ться, назва́ться –
1) (носить имя) зва́тися, назива́тися, іменува́тися, на(й)мено́вуватися, велича́тися, прозива́тися; бу́ти нази́ваним, на́зва́ним, імено́ваним, на(й)мено́ваним, про́званим. [Тре́тя части́на цього́ рома́ну зве́ться… (Крим.). Зва́вся він Тимі́ш Іва́нович (М. Вовч.). В тім го́роді жила́ Дидо́на, а го́род зва́вся Карфаге́н (Котл.). Та й не зга́дуй, що ти в ме́не си́ном назива́вся (Рудан.). Я назаре́єм бо́жим був назва́ний (Л. Укр.). Козака́ми велича́лися (Куліш). Вночі́ присни́лися йому́ ті карлючки́, що прозива́ються лі́терами (Коцюб.)]. • Как он -тся – як він зве́ться? (как его имя?) як він зве́ться? як його́ звуть (кли́чуть)? як він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? • Как -тся этот цветок? – як зве́ться (реже назива́ється) ця кві́тка? • Это -тся мошенничеством – це зве́ться шахра́йство(м). • И это -тся дружба! – і це зве́ться при́язнь (звуть при́язню, вважа́ють за при́язнь)! • Школа -на его именем – шко́лу на́звано його́ ім’я́м. • Что -тся удружил – оце́, зветься (или мовля́ли), допомі́г; (насмешливее) оце́, зветься, підві́з (до́брому това́ришеві) візо́чка; оце́, зве́ться, ви́вів (лю́бого) дя́дька на сухе́. • Что -тся в голом виде – як то ка́жуть (як то мовля́ють, фам. як той каза́в), гольце́м-го́лий (го́лий-голі́сінький, грубее голяко́м голі́сінький); 2) (называть самого себя) назива́тися, назва́тися, іменува́тися, найменува́тися; (присваивать себе имя) приби́рати, прибра́ти собі́ ім’я́; (называть своё имя) назива́ти, назва́ти своє́ ім’я́ (йме́ння). [Як осели́вся він у Вербі́вці, то й сам найменува́вся Вербі́вський Васи́ль (М. Грінч.)]. • Я -зва́лся – я назва́в себе́ (своє́ ім’я́, своє́ йме́ння). • -зва́лся груздём, полезай в кузов – обібра́вся грибо́м, то вже ніку́ди, як у ко́шик (М. Вовч.); 3) (быть приглашаемым) наклика́тися, напро́шуватися, напро́хуватися, бу́ти накли́куваним, накли́каним, напро́шуваним, напро́шеним, напро́хуваним, напро́ханим, (о мног.) бу́ти понакли́куваним, понапро́ш[х]уваним; (напрашиваться к кому) напро́шуватися, напроси́тися, набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го, на що. [Сам напроси́вся на обі́д до ме́не (Богодух.). Вони́ самі́ наби́лися в го́сті до ме́не (Сл. Ум.)]. • -ться на работу – набива́тися, наби́тися на пра́цю (працюва́ти). • Сам на беду -тся – сам на біду́ напро́шується (грубо: пре́ться). |
| Настоя́щий –
1) (нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)]. • В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)]. • В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці. • До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)]. • До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)]. • В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • -щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище. • В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна; 2) грам. -щее время – тепе́рішній час (-су); 3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний. • По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві. • -щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку). • -щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..; 4) (подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)]. • Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)]. • -щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото. • -щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість. • -щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́. • Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево. • По -щему – а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)]. • Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю); б) (сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)]. • -щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді. |
| Неде́ля –
1) ти́ждень (р. ти́жня), (редко) неді́ля (р. мн. не́ді́ль). [Ти́ждень проле́жала Оле́ся в посте́лі (Н.-Лев.). Більш неді́лі, як нема́ їх до́ма (Квітка). І мину́ло не́діль кі́лька, кі́лька літ мина́є (Рудан.)]. • На прошлой, на этой -ле – на тому́ (тім), на цьому́ (цім) ти́жні, того́ (мину́лого), цього́ ти́жня. • С будущей -ли – знеді́лі. • На будущей (следующей) -ле – на тому́ (тім) ти́жні, дру́гого ти́жня, знеді́лі, (диал.) назнеді́лі. [Пе́вно на тім ти́жні приї́де (Кониськ.) Дру́гого таки́ ти́жня ми захті́ли знов зроби́ти те са́ме (Крим.). Знеді́лі почну́ть ора́ти (Київщ.). Назнеді́лі пої́ду до Ки́їва (Липовеч.)]. • За -лю – за (у) ти́ждень. [Не скі́нчить у ти́ждень ціє́ї робо́ти (М. Вовч.)]. • Через -лю – за (через) ти́ждень. [За ти́ждень вели́кдень (Приказка). Через ти́ждень у неді́лю (в воскресенье) (Гнід.)]. • -ли через две – ти́жнів за (через) два. • Каждую -лю – що-ти́жня, ко́жного ти́жня. • Каждые две, три -ли – що-дру́гого, що-тре́тього ти́жня. • -лю неде́льски (неде́льску, неде́льскую) – ці́лий (цілі́сінький) ти́ждень, (грубо) ці́лу тижня́ку. • Проводить, провести -лю где – тижнюва́ти, перетижнюва́ти де. • Семь пятниц на -ле, см. Пя́тница. • Мели, Емеля, твоя -ля – мели́, Іва́не, до́ки ві́тер не ста́не (ві́тру ста́не); 2) (в назв. церк. седмиц) ти́ждень, (редко) неді́ля. • Вербная -ля, см. Ве́рбный. • Крестопоклонная -ля, см. Крестопокло́нный. • Светлая -ля – велико́дні свя́та (р. свят). • Страстная -ля – бі́лий ти́ждень. • Фомина -ля – провідни́й ти́ждень, про́води (-водів и -від). |
| Нежнё́хонький – ніжне́сенький; (самый нежный) ніжні́сінький. |
| Неповреждё́нный – непошко́джений, невшко́джений, невра́жений, непопсо́ваний, (целый) ці́лий, ціле́нький, (совершенно) цілі́сінький. |
| Неподви́жно, нрч. – нерухо́мо, непору́шно, (редко) неру́шно, неповору́шно, недви́жно. [Цілі́сінький день проле́жить нерухо́мо (М. Вовч.). Ти́хо, нерухо́мо, на́че шкло, стої́ть на Десні́ вода́ (Кониськ.). Її́ о́чі нерухо́мо диви́лись на дрібне́ньку кві́точку (Л. Укр.). Сиді́в нерухо́мо, аж до́ки прийшла́ на змі́ну ва́рта (Кирил.). І я у знемо́зі лежу́ непору́шно (Вороний). Мовча́ла і сиді́ла непору́шно, мов кам’яна́ (Грінч.). Непору́шно стоя́ть дерева́ (Коцюб.). Саї́д-Алі́ непору́шно сиді́в (Ле). Сиді́ла непору́шно на одному́ мі́сці (Н.-Лев.). Вуста́ німі́ють зго́рнені неру́шно (Дніпр. Ч.). Недви́жно те́мні дерева́ стоя́ть (Франко). Нічо́го не говори́в, си́дячи недви́жно, покі́рно (Виннич.)]. |
| Неприукра́шенный – неприкра́шений, (подлинный) щи́рий, щирі́сінький. [Неприкра́шена пра́вда (Київ)]. |
| Неспоко́йный – неспокі́йний, невпокі́йний. [Цілі́сінький день він був неспокі́йний (М. Вовч.). Диви́лися на мо́ре, що було́ неспокі́йне того́ дня (Л. Укр.). Невпокі́йне обли́ччя (М. Вовч.). Спо́гади зри́нули в невпокі́йній голі́вці (Черкас.)]. |
| Ни –
1) союз – а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)]. • У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́. • Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)]. • Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)]. • На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки). • Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́). • Ни капли, см. Ка́пля 2. • Ни крошки, см. I. Кро́шка 1. • Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший. • Ни с места, см. Ме́сто 1. • Ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)]. • Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́. • Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва. • Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь. • Ни гугу, см. Нигугу́. • Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что). • Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти. • Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)]. • Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же. • У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної). • Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)]. • Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́. • Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́. • Ни за что (на свете), см. Ничто́. • Ни к чему, нрч., см. Никчему́. • Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)]. • Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий. • Ни он, ни никто – ні він і ніхто́. • Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́. • Ни да, ни нет, см. Нет 2. • Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. • Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки). • Ни тот, ни другой – ні той, ні той. • Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти. • Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́. • Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)]. • Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1. • Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1. • Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́. • Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)]. • Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)]. • Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. • Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)]. • Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не. • Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́. • Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься. • Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний. • Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся). • Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2. • Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)]. • Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не. • Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2. • Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)]. • Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який. • Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)]. • Когда бы ни, см. Когда́ 3. • Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься. • Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь. • Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не. • С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме. • Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3. • Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)]. • Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну. • Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3. • Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)]. • Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)]. • Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься. • Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не. • Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло. • Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в. • Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. • Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)]. • Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься. • Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)]. • Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший; 2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. • Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)]. |
| Низё́хонький и Низё́хонек – низе́сенький; (совсем низкий) низі́сінький; (малёхонький) мале́сенький. |
| Никако́й – нія́кий, жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден), (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден), (ровно -ко́й, диал.) нікото́рий, (ни малейший) найме́нший. [Не бу́де з цього́ пи́ва нія́кого ди́ва (Номис). Нія́кий цар не мо́же дарува́ти того́, що на́ше (Грінч.). О́тже (не єсть він) нія́кий фантасти́чний ли́цар, а звича́йний… (О. Пчілка). Ко́нтівська соціоло́гія нія́кого серйо́зного впли́ву від Ге́ґеля не зазна́ла (С. Оран.). Нія́кої аналі́зи за стве́рдження ціє́ї те́зи у т. Р. абсолю́тно нема́ (М. Скрипн.). Нема́ нія́ких підста́в не припуска́ти, що… (В. Підмог.). Жа́дних прав! (Франко). Я не ба́чу жа́дних причи́н, щоб і в нас не було́ так са́мо (Доман.). Не пока́зували жа́дної ворожне́чі (М. Рильськ.). Не почу́єш від ме́не і жо́дного гру́бого сло́ва (Квітка). Не пота́ю ні ду́моньки, ні ру́ху жо́дного в собі́ (Олесь). Нікото́рого пуття́ з ньо́го не бу́де (Звин.)]. • Не иметь -ко́го представления о чём – не ма́ти найме́ншого уя́влення (вульг. жа́дної или найме́ншої тя́ми) про що, нічо́го не тя́мити в чо́му. • Не обращать -ко́го внимания на кого, на что – не зверта́ти жа́дної ува́ги на ко́го, на що, не надава́ти жа́дної ува́ги чому́. [Вона́ не надава́ла цьому́ жа́дної ува́ги (Коцюб.)]. • -ки́м образом – жа́дним (нія́ким) спо́собом (чи́ном, по́бутом, ро́бом), (ні) жа́дною мі́рою, аж нія́к, диал.) аж ні́куди; срв. Ника́к 1. • Ни за какой и т. п. – ні за я́ки́й, за жа́дний и т. п. [Цю ні́шу не признача́лося ні для яки́х завда́нь (Едґ. По). До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко)]. • Ни за -ки́е блага – ні за які́ бла́га, ні за що в сві́ті, (никогда) зро́ду-(з)ві́ку. • Ни в -ко́м случае, см. Нико́й (Ни в ко́ем случае). • Без -ки́х – без нія́ких, без нікото́рих, (да и всё тут) та й го́ді, та й край, (зап.) та й конт. • Решительно -ко́й – жадні́сінький, ніякі́сінький. [Нема́є жадні́сінької робо́ти (Н.-Лев.). Привіле́їв для се́бе я ніякі́сіньких не ма́ю (Крим.)]. |
| Новё́хонький и Новё́хонек – нові́сінький, (диал.) нові́ненький. [Нові́сінька су́кня (Київщ.). Нові́ненький віз (Бердич.)]. • Новым -кий – нови́й-нові́сінький. [Оде́жина уся́ нова́-нові́сінька (М. Вовч.)]. |
| Но́вый и Нов – нови́й; (поновее, поближе к современности) нові́тній; (нового времени) новоча́сний. [Мо́же ви́кую я з йо́го (сло́ва) до старо́го плу́га нови́й лемі́ш і чересло́ (Шевч.). Вступа́є в вік нови́й душа́ чи́ста (П. Тичина). Скажі́ть яко́ї нові́тньої ка́зки (Звин.). Нові́тня су́кня (Крим.). Привезли́ саркофа́г до бра́ми нові́тнього хра́му (Л. Укр.). Нові́тні співці́ відгукну́лись на го́лос той (Вороний). Страшна́ була́ лю́дям яка́сь нові́тня, невідо́ма міць (Дніпр. Ч.). Знайшли́ собі́ нові́тнє ща́стя (Крим.)]. • -вые века – нові́ віки́, нова́ доба́. • -вый год – нови́й рік. • Встречать -вый год – зустріча́ти нови́й рік. • С -вым годом! – з нови́м ро́ком! • Поздравлять с -вым годом, см. Поздравля́ть. • -вый завет – нови́й запові́т (заві́т). • -вая Зеландия, -вая Каледония и т. п. – Нова́ Зела́ндія, Нова́ Каледо́нія и т. п. -вые лица (особы) – нові́ лю́ди. • -вый мир – нови́й світ. [Світ нови́й, багря́ний (Сосюра)]. • -вая неделя, церк. – провідни́й ти́ждень, про́води́ (-ві́д и (реже) -дів). • -вый порядок, режим – нови́й поря́док (лад), режи́м. • -вый Свет, геогр. – Нови́й Світ. • -вое серебро – нове́ срі́бло, мельхіо́р (-ру). • -вое слово (неологизм) – нове́ сло́во, новотві́р (-тво́ру). • -вый стиль – а) (летоисчисления) нови́й стиль; б) (в искусстве) нови́й стиль, (модерн) моде́рний стиль, стиль-моде́рн. • -вый человек – нова́ люди́на; (новичок) нова́к (-ка́). • Что -вого? – що (чу́ти) ново́го? • Пока -во что кому – поки́ новина́ (нови́нка) що кому́. • Совершенно -вый – нові́сінький. • По -му – по-ново́му; по-нові́тньому. • Старый друг лучше -вых двух – за старо́го при́ятеля двох нови́х даю́ть, (та й то не беру́ть). -вая метла чисто метёт, см. Мести́ 1. |
| Норма́льный –
1) норма́льний; (обычный) звича́йний; (образцовый) зразко́вий, взірце́вий; (полагающийся по норме) но́рмовий. [Норма́льне стано́вище літерату́ри (Грінч.)]. • -ный рабочий день – норма́льний робо́чий (робі́тний) день. • -ная температура – норма́льна температу́ра. • -ный устав – норма́льний (зразко́вий) стату́т. • -ная школа – норма́льна шко́ла. • Совершенно -ный – цілко́м норма́льний, нормальні́сінький. [Нормальні́сінький результа́т розумо́вої пра́ці (Крим.)]; 2) (психически) норма́льний. [Норма́льна люди́на (Київ)]; 3) (средний) норма́льний, пересі́чний. • -ный урожай – норма́льний (пересі́чний) врожа́й. |
| Обыкнове́нный – звича́йний, зви́чний. [Звича́йна пу́бліка за́всіди́ ві́рить то́му чи и́ншому авторите́тові]. • Самый -ный – звичайні́сінький. [А блищи́ть з-під те́ї пра́вди звичайні́сінька брехня́ (Крим.)]. • -ным образом – звича́йно. • -но – звича́йно, зви́чне, зви́кле. [Наро́д звича́йно не ціка́виться автора́ми (Грінч.). Привіта́в його́ ду́же ласка́во, не так, як зви́чне]. |
| Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на]. • Одно́ из двух – одно́ з двох. • Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́. • Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)]. • Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки). • Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́. • Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять). • При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це… • Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить… • Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке. • В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося. • Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це… • В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці. • Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́). • Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння. • Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька]. • Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю. • Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́. • Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю. • Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)]. • Все до одного́ – всі до о́дного. • Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч. • Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м). • Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)]. • Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю. • Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці. • Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним. • Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного. • Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних). • Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт. • Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну. • Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́). • Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше). • То одно́, то другое – то те́, то те́. • Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший. • Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний. • Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють. • Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)]. • Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть. • Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше. • Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити. • Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють]. • В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно. • Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку. • Это одно́ и то же – це те са́ме. • Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти. • Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти). • В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды. • Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є]. • За одно́, см. Заодно́. • Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися). • Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)]. • У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло. • Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)]. • Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну. |
| Одина́ковый – одна́ковий, одна́кий, їдна́ковий, їдна́кий; рі́вний. [Їх тро́є, а всім суди́лась одна́кова до́ля (Коцюб.). Приї́хали два коза́ки, оби́два їдна́кі. Із дука́тів шти́ри ку́пи рі́вних нагорта́є (Рудан.)]. • Весь одина́ковый (однородный) – односта́[о́]йний; одноли́чній. [Пря́жа односто́йна, рі́вно напря́дена. Одноли́чня трава́ на цій десяти́ні: сами́й пері́й]. • Совершенно одина́ковый – однакові́сінький. • В -вой степени – за́рівно. [Усі́м вам за́рівно добра́ ми́слю]. • Все они одина́ковы (шутл.) – усі́х їх одни́м ми́ром ма́зано, усі́ вони́ в одну́ ду́дочку гра́ють. • Оба одина́ковы – обо́є-рябо́є, оди́н біс, оди́н кат. • Одина́ково – одна́ково, одна́ко, їдна́ково, їдна́ко, за́рівно, на́рівно; в-одно́. • Совершенно -во – однакові́сінько. • Не одина́ково – не одна́ково, рі́зно. [Рі́зно бува́є]. |
| Одинё́хонек и один-одинё́хонек – самі́сінький, сам-самі́сінький, сам душе́ю. [Сам самі́сінький у лі́сі живе́. Сама́ душе́ю живу́, і сло́вом нема́ до ко́го озва́тися]. |
| Острё́хонек – гострі́сінький. |
| О́стрый –
1) го́стрий (о́стренький – гостре́нький; острё́хонек – гострі́сінький) [Го́стрий ніж, цвях. Го́стра бри́тва, коса́. Го́стре ши́ло, жало́], різки́й (серп, коса́); 2) (остроконечный) го́стрий, кінча́(с)тий; см. Остроконе́чный; 3) (на вкус) го́стрий (на смак), при́крий, терпки́й, міцни́й. • -рый уксус – міцни́й о́цет. • -рый перец – го́стрий пе́рець; срв. Е́дкий; (о жидкостях) см. Е́дкий; (о красках, цветах) різки́й, при́крий; (о запахах) го́стрий, при́крий. [При́крий пах]; (о голосе, звуках) різки́й, прони́клий, прони́кливий; (о ветре: резкий) дошку́льний, шпуйни́й, прони́зуватий; (мороз) різу́чий, при́крий, ду́жий; (о глазах, слухе) го́стрий. [Го́стрі, як ніж, о́чі]. • -рые глаза – го́стрі, прони́зливі о́чі. • Окинуть кого -рым взглядом – обве́сти кого́ го́стрими очи́ма. • -рый слух – го́стре ву́хо; (о боли, скорби и т. д.) при́крий, пеку́чий [Пеку́чий біль. Ту́га пеку́ча], го́стрий, дошку́льний, бо́ліз[с]ний. [Бо́лізний біль = -рая боль]. • -рая зубная боль – при́крий зубни́й біль (р. бо́лю); 4) (остроумный) доте́пний, дорі́чний. • -рый ум – би́стрий ро́зум. • -рая мысль – го́стра, доте́пна ду́мка. • -рое слово, -вцо – го́стре, доте́пне, ущи́пливе сло́во, слівце́; 5) (язвительный, едкий) го́стрий, ущи́пливий, ускі́пливий, діткли́вий (гал.). См. Е́дкий 2. • -рая критика – ущи́[скі́]плива кри́тика. • -рый язык – ущи́пливий, го́стрий язи́к. • У него -рый язык – він го́стрий на язи́к. • Ты больно уж остё́р – ти на́дто вже метки́й (боек), смі́лий (дерзок). • -рый на язык – жигува́тий, го́стрий на язи́к. • -рая вершина – шпиль (р. шпиля́) (м. р.), гостри́ця. |
| Очеви́дный – очеви́стий, нао́чний, очеви́дний, види́мий, я́вний, ви́дний. • Совершенно -дный – цілко́м очеви́стий (нао́чний), явні́сінький. [Це очеви́ста пра́вда. Нао́чний до́каз]. |
| Пере́ть – пе́рти (пру, преш). [Череда́, лоби́ схили́вши, пре в хліви́ (Крим.). Узя́в повні́сінький мішо́к груш та й пре. Не мо́же стри́мати ре́готу, що так і пре з йо́го. Зади́хавшись, мов з йо́го пе́рло дух (Г. Арт.)]. • -ре́ть (-ся) на рожон – на роже́н пе́ртися, лі́зти. |
| Позднё́хонький – пізні́сінький. |
| Полнё́хонький – повні́сінький, повні́ненький. • -хонько – повні́сінько, повні́ненько. |
| По́лный, по́лон –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к]. • Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця. • -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць. • -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́. • Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися. • -ный возраст – повнолі́ття. • Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків. • Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́. • Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й. • Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й. • -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця. • -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою). • Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз. • -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні. • Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й. • Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к. • Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки. • -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го; 2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)]. • При -ном собрании – при по́вному збо́рі. • -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів). • -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому. • В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши. • В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму? • В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м. • Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю). • -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день; 3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість]. • Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю; 4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к; 5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та]. |
| Портре́т – портре́т (-та), поли́ччя (-чя), о́браз (-за), (вульг.) патре́т, парсу́на. • -ре́т поясной – погру́ддя; (во весь рост) на всю поста́ву. • Писать (снимать) -ре́т с кого, чей – спи́сувати, списа́ти кого́ на чо́му, малюва́ти, з[на]малюва́ти кого́, знима́ти, зня́ти портре́т(а) з ко́го, ви́бити портре́та з ко́го. [Поєдна́в його́, щоб списа́в йому́ салда́та (Квітка). Спиши́ мене́ на папе́рі. Намалю́ю ма́тір на божничку́ в ха́ті. Хіба́ тебе́, ма́ти, та й намалюва́ти. Припоручи́в нам «ви́бити патре́ти» з дівча́т (Коцюб.)]. • Сын – -ре́т отца – син – чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько. • -ре́т очень похож на него – він ду́же схо́жий на портре́ті (Полтавщ.). |
| Похо́жий на кого на что – схо́жий, похо́жий на ко́го, на що, підхо́жий, поді́[о́]бний до ко́го, до чо́го. [Він був схо́жий з ви́ду на ма́тір (Н.-Лев.). Сама́ на се́бе не схо́жа ста́ла, така́ журба́ її́ бере́ (Рудч.). Ви́йшла ді́вчинка, підхо́жа до молодо́го гусеня́ти (Г. Барв.). Оттакі́ й підхо́жі думки́ плу́тались у ко́жного в голові́ (Грінч.). Все здава́лось чужи́м, чудни́м, не поді́бним до то́го, що було́ вчо́ра (Коцюб.)]. • Портрет не -хо́ж на оригинал – портре́т не схо́жий на оригіна́л. • Они -жи друг на друга – вони́ схо́жі оди́н на о́дного (помі́ж собо́ю), вони́ підхо́жі, поді́бні оди́н до о́дного. • -жий как вылитый, как две капли воды – схо́жий, як ви́капаний, досто́ту схо́жий, досто́тній, чи́стий, чисті́сінький. [Син – ви́капаний (чи́стий, досто́тній) ба́тько. Досто́ту на бра́та схо́жий]. • Бывать, быть -жим на кого, на что – підхо́дити до ко́го, до чо́го, скида́тися, подо́бати, похо́дити на ко́го, на що; см. II. Походи́ть. [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить. День на день і ніч на ніч не скида́ється (Васильч.). Похо́дить на те, ні́би-то а́кція – гро́ші? (Кониськ.)]. • Родиться, оказаться -жим на кого – уроди́тися, уда́тися, ви́йти в ко́го, ви́кинутися в ко́го и на ко́го, ски́нутися, зда́тися на ко́го. [Чорт її́ зна́є, в кого́ вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). Уда́вся я, ма́біть, у того́ пра́щура свого́, у Савлука́ козака́ (М. Вовч.). Ні оди́н син не ви́кинувсь на ба́тька (Херс.). Така́ і по́вненька, і бі́ла і рум’я́на, чорноо́ка, чорнобри́ва, як ма́ти, і на но́ров тро́хи ски́нулась на не́ї (Мирн.). Ні, га́рний був Мазе́па мій, а ти так здавсь на чо́рта зло́го (Греб.)]. • Стать на человека (на людей) -жим – ви́людніти. [Між товари́ством став він ско́ро віджива́ти, став виявля́ти зді́бності до вче́ння, осмілі́в, ви́люднів, як ка́жуть (Васильч.)]. • Похо́же на это, на то – підхо́же до цьо́го, до то́го; скида́ється на це, на те. [Це ті́льки тро́шки на пра́вду скида́ється, а більш до брехні́ підхо́же]. • Это ни на что не -же – це вже не зна́ти що. |
| Препросто́й –
1) ду́же про́стий, прості́сінький; 2) ду́же щи́рий, простоду́шний; см. Просто́й. |
| Преспоко́йный – ду́же спокі́йний, спокійні́сінький. • -ко́йнейшим образом – спокійні́сінько, любі́сінько. |
| Проворо́чать – дви́гати, (усил.) поподви́гати що яки́йсь час. [Цілі́сінький день дви́гав коло́ди]. |
| Прогла́живать, прогла́дить – 1) по чём, кого – гла́дити, погла́дити по чо́му, кого́;
2) (сукно утюгом) пропрасо́вувати, пропрасува́ти що (сукно́); прасува́ти, ви́прасувати (нашвидку́) що (вбрання́); 3) (прожечь насквозь утюгом) пропа́лювати, пропали́ти (пра́скою, залі́зком) що; (прорвать гладя) продира́ти, проде́рти (пра́скою, залі́зком) що; 4) (известн. время) прасува́ти, пропрасува́ти яки́йсь час. [Цілі́сінький день пропрасува́ли]; 5) -дить зайца, охотн. – проморга́ти, проґа́вити за́йця. • Прогла́женный – погла́джений; пропрасо́ваний, ви́прасуваний; пропа́лений; проде́ртий. • -ться (утюгом) – 1) прасува́тися, ви́прасуватися, бу́ти ви́прасуваним; 2) (прожигаться при глажении) пропа́люватися, пропали́тися, бу́ти пропа́леним. |
| I. Простира́ть –
1) (известное время) пропра́ти (яки́йсь час). [Пропра́ла цілі́сінький день]; 2) (всё) ви́прати, попра́ти. [Попра́ла всю біли́зну]. |
| I. Просто́й –
1) про́стий, (обыкновенный) звича́йний, (немудрёный) нему́дрий; мат. – про́стий. [Про́ста спра́ва (дело). Про́ста оде́жа. Про́ста люди́на. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Не з ка́меню, не з ма́рмору – з про́стого залі́за (Тич.)]. • -то́е письмо – звича́йний лист. • -то́е предложение, грам. – про́сте ре́чення. • -ты́е числа – про́сті чи́сла. • -ты́е тела – про́сті (перві́сні) тіла́ (елеме́нти). • -то́й глаз, -ты́м глазом – го́ле о́ко, го́лим о́ком, на го́ле о́ко. • -то́й человек – про́ста люди́на (см. также Проста́к, Простолю́дин). • Этот человек прост (глуповат) – нему́дра це люди́на. • -то́й народ – про́стий люд, просто́люд, поспі́льство, проста́цтво, просто́та (см. Простонаро́дие). • Совершенно -то́й – прості́сінький. • Нет ничего про́ще этого – нема́ нічо́го прості́шого над (за) це; 2) (порожний, пустой) поро́жній (о сосуде и т. п.), ві́льний, гуля́щий; (см. Поро́жний, Пусто́й, (о времени) Свобо́дный). • -та́я посудина – поро́жня посу́дина. • -то́го места нет – ві́льного мі́сця нема́. • В -то́е время – ві́льним, гуля́щим ча́сом, ві́льного ча́су; 3) (ординарный) про́стий, поє[о]ди́нчий. [Подві́йне сукно́ ши́рше від про́стого]; 4) (о происхождении и переносно) про́стий, проста́цький. [Про́стого ро́ду. Не бага́та я і про́ста, та че́сного ро́ду (Котл.). Проста́цький (простонародный) стиль. Не погорду́й вступи́ти до на́шої проста́цької госпо́ди (Куліш)]. • Просте́йший – найпрості́ший. |
| Простря́пать –
1) готува́ти (напр. обі́д), кухова́рити (яки́йсь час), прокухова́рити, пропо́ратися (ко́ло пе́чи). [Цілі́сінький ра́нок готува́в обі́д или пропо́рався з обі́дом]; 2) -пать дело – програ́ти (прогада́ти) спра́ву. |
| Прямё́хонек, -хонький, -мё́шенек, -шенький – прямі́сінький, прості́сінький, праві́сінький. [Прямі́сінька та рівні́сінька, як струна́ (Гр.)]. |
| Пустё́хонький, Пустё́шенький – пусті́сінький, порожні́сінький. [Отті́ прямі́ї колоски́ зовсі́м пусті́сінькі росту́ть на ни́ві да́ром (Греб.)]. |
| Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)]. • Путь-дороженька – путь-дорі́женька. • Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння. • П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя. • П. планет – шлях, доро́га плане́т. • П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди. • П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности. • -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)]. • -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією. • -тё́м жизни – шля́хом життя́. • -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)]. • -тё́м расследования – ро́зслідом. • -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́. • -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму. • -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг. • На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства. • На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці. • По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся]. • Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю]. • То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі. • Верный, правильный путь – правди́вий шлях. • Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю. • Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д. • Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від. • Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́). • Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)]. • Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу). • Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к. • Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во. • Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)]. • Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му. • Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га. • Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги. • Морской путь – морськи́й шлях. • Морским -тё́м – мо́рем. • Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)]. • Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д. • На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь). • Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)]. • Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га. • Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я. • Санный путь – са́нна путь, доро́га. • Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)]. • Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті). • Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)]. • Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га. • Каким -тё́м – а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом. • Таким -тё́м – а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом; б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом. • Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)]. • Этим -тё́м – а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом; б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)]. • Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)]. • Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть. • Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́. • Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу. • Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)]. • Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го. • Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)]. • Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)]. • Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку. • Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га? • Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)]. • Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)]. • Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум. • Сбить с -ти́ – а) зби́ти з доро́ги кого́; б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)]. • Сбиться с -ти́ – а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу; б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)]. • Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать). • Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)]. • Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.); 2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)]. • Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги. • Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь. • Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу. • Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги? • Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги; 3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)]. • Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти? • -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою. • -тё́м голосования – голосува́нням. • -тё́м подписи – пі́дписом. • -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням. • -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи. • Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно; 4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)]. • -тё́м – а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м; б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)]. • -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло. • Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід. • Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш. • Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є]. • Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий. • Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви. • В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́. • В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́. • Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок). • Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го. |
| Пьянё́хонький – п’яні́сінький, п’яне́зний. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Акулина, Акилина – (лат.) (как рус. имя) Акуліна, (укр.) Килина, Кулина, Якилина, (умен.) Килинка, Килинонька, Килиночка, Киля. [Зажурилась Килина-дружечка: — З чого ми будемо Олені вінок плести? (Н.п.). — Гляди ж, Килино, нагодуй мене так, щоб через цілісінький піст не захотілося мені їсти (Г.Квітка-Основ’яненко). Збираються буцімто прясти, та замість того пустують, жартують та вчаться горілочку пити; від матерів курей крадуть та туди носять, та ще й таке там діється, що сором і казати. Чи мало ж то своєї слави загубили, ходячи на тую погань: от хоч би і Явдоха, і Кулина, і Пріська (Г.Квітка-Основ’яненко). Увійшла тітка Якилина і глянула на Олесю. Олеся сиділа сердита й бліда. — Пішли? — спитала Якилина. — Хвалить Бога, пішли. Трохи не луснули з досади, — сказала Олеся (І.Нечуй-Левицький). — Ходіть, Килино, осьде край берези ще свіже зіллячко (Л.Українка). Після музею Булгакова вони розглядали сувеніри, доки Акуліна не помітила залізної таблички «Андріївський узвіз", і тоді її прорвало: «За що ви нас так нє любітє?!» Вона почервоніла, на її очі навернулися сльози, і Акуліна впала в істерику від того, що в «матєрі городов русскіх» все якесь малоросійське (В.Даниленко)].  |
| Вкуснейший – смачнючий, смачнющий, смачнісінький, щонасмачніший. [Бойки з довгими вусами і з обов’язковою вигнутою файкою в зубах торгували яблуками, грушами, сушеними боснійськими сливами, волоськими та лісовими горіхами, каштанами, дітям бойки продавали усе це дешевше, тому матері до бойків посилали нас, а ми тільки тішилися, бо бойки ще й давали нам пробувати свій смачнючий товар (Ю.Винничук). У цей день мав бути розкішний обід - солона свинина з городиною та дві фаршировані курки. Смачнющий пиріг був спечений ще вчора вранці (через це й не виявили досі, що зникла начинка), а пудинг саме пікся (Р.Доценко, перекл. Ч.Дікенса). — Я одного разу їла шоколадну цукерку, але я завжди прокидалася, щойно хотіла почати їх їсти (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)]. |
| Выдающийся – (о человеке) видатни́й, визначни́й, (реже) непересі́чний, одмі́тний, прикме́тний, (теснее) чі́льний, вибо́рний, (разг.) яких мало, на славу; (о предмете) який (що) випинається (висувається, витикається), ви́пнутий, ви́пнений, виста́лий, ви́сунутий, ви́ткнутий, ви́ступлений, виступни́й: • выдающаяся выпуклая часть чего-либо (у бочки) – опука; • выдающееся произведение искусства – видатний мисте́цький твір; • выдающийся учёный – видатний (визначний) науковець; • выдающиеся скулы – випнуті вилиці; • ничем не выдающийся – нічим не видатний, звичайний, звичайнісінький; • часть чего-либо выдающаяся углом – виріжок. [Видатні люди діляться на дві категорії: одних людство не хоче забути, інших — не може (Владислав Гжещик). Якщо тебе цитують — ти вже хтось. Якщо у тебе крадуть — ти видатний. Але справжня слава починається лише тоді, коли тобі починають приписувати чужі слова]. |
| Год – 1) рік, (устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок; 2) (возраст, годы) вік, літа: • больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік; • будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік; • в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік; • в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна; • в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…; • високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік; • в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів; • в ночь под Новый год – уночі проти Нового року; • в один год – одного року; за один рік; • в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс; • в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий; • в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року; • в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом; • в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись; • в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік; • в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році; • время года – пора (відміна) року; • в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки); • в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році; • в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років; • в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…); • в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів; • год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками); • года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому; • годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній; • годом позже, на год позже – на рік пізніше; • год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік; • годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов); • годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло; • два раза в год – двічі на рік; • до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік; • до истечения года – до року; • за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком; • из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год; • издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року; • имеющий год от роду – одноліток; • каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки; • каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік; • как в какой год – як під рік (год), як до року (году); • канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір; • круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду; • молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна); • на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше); • на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року; • наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік; • новый год – новий рік; • обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.); • один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками; • он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі); • [он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений); • он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно); • отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год; • относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній; • позапрошлый год – позатой рік; • поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати; • пока позволяют годы – поки служать літа; • по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові; • потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам; • пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто; • прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік; • прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати; • раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки; • раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік; • родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк); • с годами – з часом, з плином часу; • с году на год – від року до року; • сего года – сього (цього) року; • семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно; • служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути; • смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року; • с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!; • с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком); • того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній); • преклонные годы – похилий вік; • такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто; • текущий год – цей (біжучий) рік; • уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто; • учебный год – шкільний, академічний рік; • через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік; • что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік; • что ни год – що рік (що не рік); • этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній. [Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення]. |
| Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк). Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!]. |
| Грабёж – 1) грабіж, грабіжка, грабунок, (редко) рабунок, (действие) грабування, гарбання, (разграбление) плюндрування, шарпанина; 2) (обирательство) здирство, здирщина, дряпіжництво: • вооружённый грабёж – збройний грабіж (грабунок), збройна грабіжка; • грабёж среди (средь) бела дня – грабіж (грабунок, грабіжка) серед білого дня (за дня); • это сущий грабёж – це справжній (справжнісінький) грабунок (грабіж); це справжнє (справжнісіньке) здирство; це просто здирство (здирщина). [Ідуть турки на рабунки (Сл. Гр.). Сотник відкинув свою чуприну назад і замислився; якийсь сум охопив його душу, викликавши тим часом в голові елегійні думи: «І коли минеться ця братерська різня, грабіжка та розбій на Україні?!…» (М.Старицький). — Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М.Кропивницький). — Що ти вдієш? Здирство, скрізь здирство, одно слово, — грабіж! Нема честі, у яму честь закопали! (М.Кропивницький). По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л.Українка). — От, Мусію Степановичу, четвертий, — казав через стіл до Швачки Кушнір, — год пройшов, як ви комуні бика, спасибі вам, взяли в мене, а я не забув. Умру — не забуду: грабіж… (Г.Косинка). — Наслано забісованих, і вони в немовлят з губи крихту хапають. Був я в дворі Касяненка: там діти грудні, а ці прилізли, риються в колисках… дітей викидають просто додолу і дошукуються під пелюшками, чи нема крупинок, бережених на кашку; все чисто забирають. Ви собі мріть із немовлятами! Так це — що, скажіть? Всі ж головні начальники обшуків і грабунків, хто? — саранча з столиці (В.Барка)]. |
| Давящий – (способн. акт.) давильний, чавильний, тисковий; (в акт. действии) що (який) давить (тисне, чавить), давкий, даву́чий, давлючий, тисну́чий; гнітючий, мулький; (сущ.) давило, давильник: • давящая боль – давкий (давлючий, гнітючий, тисну́чий) біль. [Давучий чад (Сл. Гр.). Над життям людським вічно важніє гнітюча погроза (А.Кримський). Мульке службове ярмо (С.Єфремов). Чобіт дуже мулький (АС). Вона здригнула, відчувши в коморі думок, що біохімік їй залишив по собі, якийсь давучий холод, і сказала, зітхаючи: — Льово, ви добрий… Ви дуже гарно сказали, що над землею щодня сходить нове сонце. Але я його не бачитиму! Ох, ви не знаєте, в якій кімнаті я маю жити! Це на Садовій, якась нора, довга, темна, обдерта, страшно навіть подумати… Вікно на північ виходить, там ніколи не буде сонця! І я мушу там житии (В.Підмогильний). Вишпортувала вилами гній з-під корови. Зимою не дуже й чистили, холодно ж, а як-не-як у гною тепліше лежати. Вибравши свіжіше, почала лопатою та сокирою колупати таке старе, що не тільки ніс забивало смородом, не тільки в горлі давким квачем стояло, а навіть очі ядуче виїдало. Ого, як заков’язло! І не тільки гній заков’яз, а й сморід… (Є.Гуцало). — Як ти думаєш, яке горе найстрашніше?— запитав я, відчуваючи в горлі давкий клубок. — Смертельне,— заінтриговано, випалив Загата і вишкірився (Р.Андріяшик). Цілісінький тиждень, майже не розмовляючи між собою, брели вони вперед, як сновиди, через цей світ скорботи, ледь осяювані слабенькими миготливими вогниками світлячків, задихаючись від давкого запаху крові (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Невиразний, безмежний, давучий жах тяжів над душею Дюруа, жах перед неосяжним, невідкличним небуттям, що без кінця нищить скороминущі, нікчемні існування (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)]. |
| Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий: • едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив); • живая действительность (перен.) – жива дійсність; • живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха; • живая изгородь – живопліт (иногда обсада); • живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща; • живая улика – живий (наочний) доказ; • жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров; • жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий; • жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося; • живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…); • живой живое и думает – живий живе й гадає; • живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого; • живой интерес – жвавий (живий) інтерес; • живой ум – бистрий розум; • живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що); • задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого; • захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого; • на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку; • на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що); • нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого; • ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий; • ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки; • оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю; • остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих]; • пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку; • принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому; • сжечь живым – спалити живцем (живого); • с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати. [Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. |
| Известный – (знаменитый, славный) відо́мий, зна́ний, звісний, славнозві́сний, сла́вний, славе́тний, усла́влений, (громкой известности) голосни́й; (чем) відо́мий, зна́ний, сла́вний чим (з чо́го); (некоторый) деякий якийсь, деякий, (определённый) певний: • в известных случаях – у певних (у деяких, у якихось) випадках, за певних (за деяких, за якихось) випадків; • всем известный – усім відомий, усюди знаний; • известное дело – звісно, звичайна (звісна, відома, певна) річ (справа); • известная величина – (матем.) відома величина; • известный всему миру учёный – відомий всьому світові науковець, науковець зі світовим ім’ям (іменем), всесвітньо відомий науковець; • в известных случаях – у певних (у деяких) випадках; • до (в) известной степени – певною (деякою, якоюсь) мірою, до певної (до деякої, до якоїсь) міри, в якійсь (у деякій) мірі; • в известном смысле – у певному розумінні; • известное дело – звичайно (звісно), сказано, звичайна (відома, певна) річ, звичайне діло; • известный всему свету – відомий (знаний) усьому світові (на весь світ), славний на весь світ (всіма сторонами), (иногда) світовий (усесвітній, усьогосвітній, цілосвітній); • известный лгун, фрукт – відомий (знаний) брехун, фрукт; • известный под именем – відомий (знаний) під ім’ям (іменем); • известный по (своим трудам) – відомий чим (своїми працями); • известный чем – відомий чим, славний на що, чим; • очень хорошо известный – дуже добре відомий (знаний), відомісінький; • печально известный – сумновідо́мий, сумнозві́сний, горезві́сний. [Там мені й стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі (М.Вовчок). Славне було Запорожжя всіма сторонами (Н.п.). Старіти не весело, але це єдиний відомий спосіб жити довго (Ш.Сент-Бев)]. |
| Ископаемый – викопни́й, вико́пуваний, (перен.) допото́пний, (ископаемое, геол.) копалина: • ископаемое животное, ископаемое растение – викопна тварина, викопна рослина; • полезные ископаемые – корисні копалини; • ископаемые остатки – викопні рештки. [Степан, доки товста реєстратор тлумила своїми пальцями-сардельками ручку, колупався в носі. Він поволі видобував звідти якісь корисні копалини і жбурляв їх на підлогу (О.Криштопа). Коридор був голий голісінький‚ окрім порожньої вішалки — геть нічого‚ далі дві суміжні кімнати також зяяли пусткою‚ хоча були дуже просторі‚ але ця просторість ще більше підкреслювала порожнечу‚ в якій зовсім губився і чималий розкладний диван‚ і допотопна шафа‚ і ще якийсь дріб’язок (В.Шкляр). А за тиждень збулися сни допотопних черемошнянських дідів, які в молодості, видно, так добре нанюхалися воєнного пороху, що відчували на відстані заворушення новітнього пороху у всесвітній порохівниці (М.Матіос). …ці марні й безужиткові, призначені вже тільки на смітник (non-recyclable!) порізнені друзки чийогось життя, - колись для когось дорогі й сповнені смислу, поки те життя тривало, поки його виповнювала, підсвічуючи зсередини кожну таку дрібничку, жива волога чиєїсь любови, - незмінно ранили якоюсь особливо жалкою беззахисністю – наче викопні рештки загиблих цивілізацій (О.Забужко)]. |
| Какой, (устар.) каковой – 1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний; 2) (который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; • Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який; • в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?; • вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний), отакісінький!; • до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?; • кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?; • каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому; • какими судьбами? – яким побитом?; • како́е! (разг.) – де́ там!; • какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?; • како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не; • како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий; • како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой) пере́який; • како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?; • како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з; • какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й; • како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший; • какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який; • какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь; • како́й попало – аби́-який, бу́дь-який; • како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там; • какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший; • какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки); • когда какой – коли який; • кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий; • кому какой – кому який; • на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са; • не бог весть какой – не бозна-який, не який; • не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь); • ни в какую – нізащо; • по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?; • с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!; • смотря какой – як який, як до; • хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́; • через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось… [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)]. |
| Контейнер – (англ.) контейнер. [Звичний післяполуденний літній день. Риплять ніким незмащені гойдалки, стрибає по майданчику напівздутий м’яч, бомжі тиняються від контейнера до контейнера в пошуках потрібного непотребу, молоді мами возять коляски, а пузаті татусі п’ють пиво і гомонять про футбол, майбутнього президента та всякі інші дурниці (Анна Багряна). — У… утік?! З контейнера? — Ну! Вранці одімкнули, — а там і кіт не валявся! (Л.Кононович). Це був звичайнісінький, червоного кольору, контейнер. Достойний, добротно склепаний ще при совдепії (О.Ульяненко). Великих розмірів пані підходить до контейнера з одягом: — А що-небудь веселеньке є на мене? — Ні, пані, вас хочеться обійняти і плакати]. |
| Котироваться – розцінювати (розцінюватися), оцінювати (оцінюватися), котуватися, (ценоваться) цінувати (цінуватися), (перен.) цінитися, мати оцінку: • он высоко котируется – його високо оцінюють. [— Це ви вкрали в мене гроші? — Така підозра мене ображає. Коли вас принесли, ви вже були чистісінький, до того ж я беру лише чеки, що котуються на біржі (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)]. |
| Любой –
1) (первый попавшийся) пе́рший-лі́пший, котри́й-будь, будь-котрий, бу́дь-яки́й, будь-хто, уся́кий, усяк, ко́жний, кожен, кожні́сінький; 2) (нравящийся) котри́й до вподо́би, уподібні́ший, милі́ший: • берите любо́й – бері́ть уподібні́ший, (перен.) що на вас ди́виться; • в любое время – у будь-який (в усякий) час, повсякчас, повсякчасно; • в любом случае – в кожному (в кожнім, в усякому) разі; • из двух дорог, выбирайте любу́ю – з двох шляхі́в вибира́йте, котри́й до вподо́би; • люба́я вещь — гривна – геть уся́ка (ко́жна) річ по гривні; • любой вам укажет – бу́дь-хто вам пока́же; • любой скажет – перший-ліпший (перший-кращий) скаже, будь-хто скаже; • любой ценой – за всяку ціну; • любые неприятности, преграды – будь-які (всякі) неприємності, перешкоди; • мне и любо́й нелюб – мені́ всі не до вподо́би; • надо платить долг или идти в тюрьму — выбирайте любо́е – спла́чуйте борг чи йдіть до в’язни́ці — вибира́йте що милі́ше; • на любой вкус – на кожен смак; • форма оплаты любая – форма оплати будь-яка. [Кавуні́в бага́то, вибира́йте котри́й до вподо́би (АС). Пе́рший-лі́пший школя́р дасть на це ві́дповідь (А.Кримський). — Нехай і так,— грубо кажу я. — Та в кожнім разі ти не винен, що в неї народилася дитина (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). — В кожному разі ти, Адсо, нотуй усе, нехай принаймні якийсь слід залишиться від того, що нині тут діється (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Будь-яка людина має право на дурість — проти цього не можна заперечувати, але цим правом треба користуватися з деякою поміркованістю (Людвіґ Берке)]. |
| Мать –
1) ма́ти, (реже) ма́тір, ма́тірка, ма́тка, (ласк.: родная) не́ня, не́нька, мату́ся, (не только мама) ма́ма; 2) (вежливое обращение) паніма́тка, (голубушка) мату́ся, (народн.: тётушка) ті́тка, (фамил.) паньма́тка; (ум.-ласк.) паніма́точка, панімату́ся, паньмату́ся, ті́точка; 3) (перен.) (благодетельница) ма́ти, ма́тінка, не́нька, (родоначальница) ма́ти; 4) (о монахине) паніма́тка: • богоданная мать – богода́на ма́ти, сва́ха, (для зятя) те́ща, (для невестки) свекру́ха; • быть вместо матери кому – бу́ти за ма́тір кому́; • быть посажённою матерью – матерюва́ти, бу́ти за весі́льну и т. п. ма́тір, бу́ти за ма́тір у ко́го; • всосать (впитать) что с молоком матери (перен.) – увіссати (усмоктати) що з материним молоком; • в чём (как) мать родила – у чому (як) мати народила (спородила); голяка; гольцем голий; голий-голісінький; світить грішним тілом; • крёстная, крестовая мать – хрище́на (хреще́на) ма́ти, (зап.) нана́шка, (ласк.) нана́ся; • мать-героиня – мати-героїня; • мать-кормилица (альма-матер) – питома мати (матінка); • мать-одиночка – мати-одиначка; • мать родная, родимая! – ма́тінко моя́ (рідне́сенька)! не́нько (моя́)! не́нечко (моя́)!; • мать — сыра земля – сира земля; земля-мати; • молочная мать – ма́мка; • мать честная! (восклиц. удивления) – ма́ти Бо́жа! (полон.: зап.) ма́тко Бо́ска!; (при испуге) ой лишенько, (диал.) па́дку (па́доньку) мій; • не родная мать – не рі́дна ма́ти, (мачеха) мачуха; • мать игуменья – паніма́тка ігу́меня (гуме́нія), ма́тушка (Сл. Гр.); • названная, приёмная мать – на́звана ма́ти; • не имеющий, лишённый матери – безма́тірній; • показать кому кузькину мать (разг. вульг.) – дати гарту (перегону, прочухана) кому: нагнати холоду кому; перегнати через (на) гречку кого; • посажёная мать – весі́льна (вінча́льна, посадже́на, поса́дна, голова́та, сто́льна, про́хана) ма́ти; • при солнце тепло, а при матери добро – на сонці тепло, а біля (коло) матері добре (Пр.); • родная мать – рі́дна (редко пити́ма) ма́ти (ма́тір), не́ня, не́нька; • узнаешь кузькину мать (какова кузькина мать…) – знатимеш, де раки зимують (де козам роги правлять); • у кого есть матка, у того и головка гладка – у кого ненька, у того й голівка гладенька (Пр.); як мати рідненька, то й сорочка біленька (Пр.); • честная мать (почтит. обращение) – ма́тінка-доброді́йка. [Проваджа́ла си́на ма́ти (Шевченко). Ма́ти вже вме́рла, а дочка́, як і ма́тір, хо́дить тепе́р по на́ймах (Грінченко). Хай живе́ ось тут з сина́ми, що поги́бли передча́сно, всироти́ли матіро́к (Франко). Яки́й тепе́р світ наста́в, що син ма́тки не пізна́в (Пісня). Не́ня прити́сла до гру́дей дити́ну (Кониський). Та накажі́ть мої́й не́ньці, що я умру́ ху́тко (Пісня). Чого́ та скри́пка так голоси́ть, мов сто мамі́в рида́є за сина́ми? (Франко). Ті́льки в сві́ті пра́вди, що рі́дная ма́ти (Пісня). Де-ж таки́ хто чува́в, щоб дити́на так незвича́йно з пити́мою своє́ю ма́тінкою пово́дилась? (М. Вовчок). Розступи́ся, сира́ зе́мле! (Пісня). Ма́тко бо́ска (ченстохо́вська)! що це ти нароби́ла?! (АС). Ки́їв – ма́ти міст ру́ських (АС)]. |
| Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!]. |
| Пингвин – (англ. от лат.) пінгвін. [Опускаюсь на землю, на сизий глобус капусти. На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін. Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Людина створена для щастя, як птах для польоту (Пінгвін). Пінгвіни — це колишні ластівки, що їли після сьомої]. |
| Полный, полон, полн –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений; 2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий; 3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний; 4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий; 5) (об одежде) рясни́й: • ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́; • взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки; • в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно; • в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні); • в полной памяти – при повній пам’яті; • в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні); • в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?; • в полном объёме – до кра́ю, цілко́м; • в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши; • в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні); • в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши; • в полную силу – на повну (всю) силу; • глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні; • голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к; • двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й; • дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити; • дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди; • ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків; • изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю); • испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну; • комната полна народу – у кімнаті повно людей; • на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі; • на полную мощность – на всю (повну) потужність; • полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́; • полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина; • полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць; • полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…); • полная победа – повна (цілковита) перемога; • полная тишина – повна (цілковита) тиша; • полное затмение – повне затемнення; • полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид; • полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів); • полный возраст – повнолі́ття; • полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця; • полный звук – повний звук; • полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го; • полный надежд – по́вний наді́й; • полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця; • полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому; • полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…; • полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою); • полный сирота – круглий сирота; • полный тупица – тупак тупаком; • полный успех – цілковитий успіх; • полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько); • полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос; • по полной – по повній; • предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю; • при полном собрании – при по́вному збо́рі; • совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця; • с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати; • становиться полным – сповня́тися, виповня́тися; • хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати]. |
| Русопёт, русопят, русопята, прост., презр. – (русский с грубо выраженными шовинистическими взглядами, квасной патриот) русотя́п, русопе́т, завзя́тий каца́п. [Спеціяльно для русотяпів. Кілька популярних лекцій з українознавства спеціяльно для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться… Що таке Україна? Україною зветься «искони русская земля. — Малая Русь, где все обильем дышет»… Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії і Юго-Западного краю. Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь і взагалі всіляка така Під’яремна Русь. От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під’яремна Русь рівняється Україні. Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «Матері городов руських». Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят. Дядько руських городів — Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб і досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки. Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні — Дніпро, що зветься ще «Руской славы колыбель ». Населення на Вкраіні — малоросійські хохли. Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком. Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати. Вона дуже подібна до російської. По-російському — трест і по-українському — трест. Синдикат — і по-російському і по-українському — синдикат. Тантьєма — так само і по-російському і по-українському. Так що ризниці майже нема ніякої, і вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, — не тяжко. От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький. А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково і по-російському і по-українському. Отже, не бійтесь українізації (О.Вишня)]. |
| Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода: • благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок; • в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша; • в крайнем случае – у крайньому разі; • в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі; • в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі; • в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках; • во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було]; • в общем случае – загалом, взагалі; • во многих случаях – у багатьох випадках; • в особом случае – в особливому випадку; • в отрицательном случае – коли ні; • в подобном случае – в такому разі (випадку); • в положительном случае – коли так; • в предельном случае – у граничному випадку; • в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні; • в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається; • в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого]; • в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди; • в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як); • в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби; • в случае несоответствия – в разі невідповідності; • в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться); • в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде); • в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться); • в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді; • в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…; • в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо); • в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі; • в частном случае – в окремому випадку; • в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі); • даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо); • искать случая – шукати нагоди; • как и в случае чего – як і у випадку чого; • кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо; • мы ограничимся случаем – обмежимося випадком; • на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок; • на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й; • на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок; • на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку; • на случай чего – на випадок чого; • на самый худой случай – у найгіршому разі; • на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого; • нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що; • несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок; • ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні; • от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди; • пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії; • по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…; • по случаю (купить) – з оказії (купити); • по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що; • по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…; • по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…; • представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода; • при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії; • случай приключился – сталась пригода. [У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса]. |
| Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець: • блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець); • побочный сын – бокови́й син; • единственный сын – одинець, єдинак; • крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник); • порядочный сын – батьків син; • приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син; • сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів); • сын полка – син полку; • сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько. [Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився]. |
| Такой – такий, (усилит.) отаки́й, отаке́нний, (уменьш.) такісінький: • [а] кто он такой? – [а] хто він такий?; [а] що він за один?; • видали таких! – бачили (знаємо) таких; • в таком случае – в такому разі (випадку); • до такой степени – аж так; • есть такое дело! (разг.) – добре (гаразд)!; згода!; (иногда) нехай (хай) і так!; • и всё такое [прочее] (разг.) – і таке інше; і інше отаке; • не из таких – не з тих (таких); • не такой же – не аж такий; • сделай такую милость – зроби таку ласку, будь такий добрий; • совершенно такой, точно такой – достоту такий (саме такий); (разг.) такий самісінький (иногда такісінький); • с таким же основанием можно утверждать – на цій же підставі можна стверджувати; • такая методика является в корне неверной – така методика зовсім неправильна; • такие-то дела! – отаке; • таким образом – так (отак), таким (отаким) чином, таким способом, таким робом; (вводное слово) отже; • такой же – такий самий, такий же; • такой как (перечисление) – такий як, як от; • такой, как (сравнение) – такий, як; як; • такой-сякой – такий-сякий, сякий-такий; • такой, что ну – такий, що куди; • такой-то – такий-то, отакий-то; • такой-сякой [немазаный] (разг.) – сякий-такий [несолений-немащений]. [Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить (Т.Шевченко). Я писав, видавав якісь книжки, а тут «отаке» прийшло до влади й за півроку відкинуло нас на 15 років назад (О.Ірванець). Вночі або під час сієсти він кликав до себе в гамак одну зі своїх трьох коханок, діставав від неї сяке-таке задоволення й засинав кам’яним сном, який, здавалось, не порушувала й тінь тривоги (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)] |
| Форменный –
1) фо́рмовий, (об одежде) формений; 2) (подлинный, действительный, самый настоящий, разг.) справжній, справжнісінький, справдешній, достеменний, цілковитий, прямий, чистий, (редко) формений; 3) (полностью подобный кому-л., чему-л.) точний, точнісінький, стопроцентний, типовий, сущий; 4) (официальный, ещё) офіційний; 5) (соответствующий принятому порядку, ещё) формальний: • сделать форменное предложение – зробити формальну пропозицію; • форменная одежда – форма, уніформа, формений одяг, однострій; • форменные элементы крови – формові елементи крові; • форменный дурак – справжній (справжнісінький, формений) дурень. [Тужу́рка з фо́рменними фитіля́ми на пле́чах (АС). Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г.Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (І.Вільде). Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І.Нечуй-Левицький). Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка). — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д.Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт… Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний). Не розумію я отих вегетар’янців, Силосожуїв, травоїдів, квітковбивць. Та це ж юрба розбійників і ланців, Справжнісіньких рослинних кровопивць (Гнат Голка). Дитячі співи, крила матерів, гортанна дума, щедра й достеменна, й над порохном чужинних упирів — полотна, сорочки, плащі, знамена (Ю.Андрухович). Метро. В вагон заходить чоловік у форменому одязі: — Пасажири, вибачте, що я до вас звертаюся. Я машиніст цього потяга, збираю гроші на відчинення дверей на інших станціях]. |
| Художник, художница – художник, художниця, (искусник) мистець, митець, (живописец) маляр, малярка: • свободный художник – вільний художник (митець, мистець); • художник по костюмам – художник костюмів, художник з костюмів; художник-костюмер. [Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті (Л.Костенко). — Хтось придумав, що я пишу «чорнуху», і пішла ця інформація Києвом гуляти. А я просто описую життя таким, як воно є. Усі речі, про які пишу, бачив. Виконую роль художника, щось підретушовую, щось підкреслюю (О.Ульяненко). Він не поспішав, як то властиво справжньому художнику, що хапається за будь-який привід, аби хоч на хвилину віддалити творчі муки, і невдовзі зауважив, що крадькома поглядає на незнайомку (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він часто думав: «Як добре, що я художник,— він-бо вже давно облишив свою посаду страхового агента у Ллойда — це така професія, що ні до чого не зобов’язує. До художника ніхто не поставиться зверхньо — його не можна сприймати серйозно» (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Але то колись у мене була слава відомого мистця, а наразі ж я — звичайнісінький сторож, тому, через силу ввіпхавшись у холодну та непіддатливу одяганку, я поволі подибав баюрою до сараю, де запустив двигун трактора (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Художник — це людина, яка пише те, що можна продати. А добрий художник — людина, яка продає те, що пише (П.Пікасо). — Ви художник? — Ні, я просто з похмілля]. |
| Шутя – жартуючи, (шутки ради) жартома, жартом, всмішки, (без особого труда) завиграшки, за іграшку (за іграшки), без зусиль: • не шутя – неабияк. [Одежа на академістові була «з достатку» чиста, й нова, й новомодня: довгий синій суконний сюртук з широким коміром і білими здоровими гудзями, без розпірки ззаду, жовта жилетка, бланшові панталони, такі узькі внизу, що через їх було знать халяви, та здорові високі стоячі білі коміри з такими гострими кінцями, що про їх тоді панночки говорили, ніби вони ріжуть хмари, а старі батюшки говорили всмішки, що ними можна б орать поле, як плугом (І.Нечуй-Левицький). — Що це, Палажко, в тебе так сокоче в городі? Це, мабуть, твої квочки наплодили тобі курчат повнісінький ставок. Будеш їсти оту курятину цілу осінь, ще й на різдво розговієшся курятиною,— гукала всмішки з свого городу Параска (І.Нечуй-Левицький). Літошевський все виспівував арію до Маргарити, простягав, ніби всмішки та в жарти, руки до своєї коханої Маргарити (І.Нечуй-Левицький). Необачна безглузда шляхта тікала так прудко, що добігла до Львова за три дні, тоді як передніше в безпечні часи інший польський пан плуганився б туди сливе з півроку, як казали всмішки тодішні польські літописці (І.Нечуй-Левицький). Почавши співати жартома, згодом вона., без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (С.Васильченко). Він навмисне підходив не раз із своїми маврюками, що на гребках сиділи, до того саду, де нас Зораїда виглядала; то намази справляв, то ніби жартома те проробляв, що думав учинити насправді — ішов до Зораїди в садок і просив овочу всякого, а батько і давав йому, хоть і не знав, що то за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ні, знаю, що не можна нікому патякати, поки ви не передасте власникам ці речі, — Марта ледь не прохопилася доречним “давні скарби”, — ніхто не мусить знати про цю знахідку. Завиграшки назбігаються з усіх усюд “чорні” археологи під машкарою патріотичних слідопитів, повитягають звідси геть усе і цінне, і навіть різний дріб’язок на сувеніри, а зараз попит на раритети з останньої війни постійно зростають в ціні (Юрій Завгородній). — То зайва річ, пане,— сказав Санчо,— навіщо час і гроші дурно переводити? Ви тільки одкрийте свою парсуну, поверніться лицем до людей, тоді й без мальовидла на щиті і без ніякого нічого всяке назве вас Лицарем Сумного Образу. Вірте мені, я кажу вам щиру правду, а не всмішки: чи то з голоду, чи тим, що зуби пощербились, ви такий нужденний маєте вигляд, що, їй-Богу, нічого смутнішого не намалюєш (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тож Басільйо з Кітерією побралися за руки, а священик, до сліз розчулений, благословив їх і помолився за упокій душі молодого, аж це той, діставши благословіння, хижо зірвався на рівні і завиграшки вирвав шпагу, чиїми піхвами правило його власне тіло. Всі приявні отетеріли, а дехто, більше простодушний, ніж кмітливий, заволав гуком: — Дивина! Дивина! Басільйо ж на те: — Не дивина, а хитрощі, хитрощі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Экстравагантность – (франц.) екстравагантність. [Було саме незабутнє літо, коли екстравагантність увійшла в моду, коли навіть земля стала екстравагантна,— пишно цвіли каштани, і від квітів лилися найсолодші пахощі; троянди красувалися в кожному садку, небо вночі не могло вмістити всіх зірок, а закуте в іскристий панцер сонце цілісінький день підносило над парком свій мідний щит, і люди поводилися дуже дивно — снідали й обідали надворі (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. |
| Вкус –
1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки]. |
| Куннилингус – (лат.) кунілінгус. [Чолов’яга працював на шахті разом з її батьком. Але ті жалюгідні копирсання, вовтуження, некорисне і некрасиве збудження, в якому вона брала участь від шістнадцятої до двадцять першої своєї весни, рідкий гарячий піт, мляві поцілунки, небездоганний кунілінгус та нещиросердий мінет сексом назвати було важко (В.Рафєєнко). А потім Джек Бернс зробив шістнадцятирічній десятикласниці найсправжнісінький кунілінгус, так, прямо там, у шкільній бібліотеці! (О.Тільна, перекл. Джона Ірвінга)]. |
| Наркоман, наркоманка – наркоман, наркоманка, (жарг.) нарком, наркот, нарик, наркоша, макодзьоб [Звичайнісінький, сколотий на ніц наркот (Л.Дереш). …кинув Сергієві злежалу куфайку, що, мабуть, слугувала подушкою, розпитував: не макодзьоби, котрі скуповують маковиння по хуторах, не вгадав? (Є. Пашковський). — У нас там один нарком був, він у цирку працював, жонгляром (С.Жадан). Проте спочатку в барі нікого не було, крім якогось дохлого наркоші, але згодом прийшли брати Ґатрі (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Перш за все гасне світло в очах наркомана. Очі наркомана, що вживає героїн, схожі на очі грецьких скульптур, на олов’яні кулі, на отвір від кулі в спині мертвої людини. Потім згасають бажання. Наркомани убивають бажання тією ж зброєю, якою вони вбивають мрію, надію і честь, — своєю згубною пристрастю. А останнім гасне світло любові (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Наркоман хоче завжди лишатися в стані польоту. Та цукрова вата, яка забиває мозок після дози, стає єдиною ціллю, єдиною метою, Тобі, втім, може здатися, що ти все контролюєш. Навіть можеш кілька годин, а то й цілий день прожити із цим переконанням, але що далі повзе стрілка годинника, то швидше з тебе вивітрюються рештки людської подоби (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер). — Вчора в автобусі наркоман в сумку заліз, я спочатку не помітила, потім сумку відкриваю — сидить]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БЕ́ЛЫЙ; БЕЛЕ́ЙШИЙ найбіліший, фраз. білі́сінький. |
| БЛИ́ЗКИЙ дово́льно близкий близе́нький, близе́сенький; с близкой перспекти́вы коротк. збли́зька. БЛИЖА́ЙШИЙ ще по́близький, близі́сінький. |
| ВКУСНЕ́ЙШИЙ смачню́щий, фраз. смачні́сінький; |
| ВОЗДУ́ШНЫЙ (ефірний) легки́й-легі́сінький; (про електролінію) назе́мний, (про вино) легкобри́зний, (стеження) стил. перероб. з пові́тря [воздушное наблюде́ние сте́ження з повітря]; воздушная похо́дка легка́ хода́, легка́-легісінька хода́; воздушные за́мки коротк. захма́рні за́мки. |
| ЗНАКО́МЫЙ ще при́ятель; знакомый до бо́ли знайомні́сінький; знакомый с чем обі́знаний на чому. |
| КРАСИ́ВЕЙШИЙ найгарні́ший, га́рний-прега́рний, гарні́сінький. |
| КРО́ХОТНЫЙ ще маню́ній, мацюпу́сінький, мацюпі́сінький, мацюпу́ленький, мацюпу́січний. |
| ЛЁГКИЙ, с лёгким па́ром до́брого здоро́в’я, поми́вшись; ЛЕГЧА́ЙШИЙ найле́гший, фраз. леге́сенький, оказ. легі́сінький. |
| МЕЛЬЧА́ЙШИЙ найдрібні́ший, дрібні́сінький, дрібни́й-дрібні́сінький. |
| МЯ́ГКО, мягко сте́лет, да жёстко спать слова́ масні́, а пироги́ пісні́. МЯГЧА́ЙШИЙ ще м’які́сінький, м’яки́й-м’які́сінький. |
| НЕЖНЫЙ; НЕЖНЕ́ЙШИЙ ще ніжні́сінький, претенді́тний, прені́жний, найтенді́тний, найтенді́тніший, найні́жний. |
| НЕЛЕ́ПО (сказати) образ. ні приши́в, ні прилата́в /ні приши́ти, ні прилата́ти/; НЕЛЕ́ПЫЙ несосвіте́нний, фраз. незру́чний [в нелепом положе́нии в незручному стано́вищі, ні в сих ні в тих, як соба́ка в човні́]; НЕЛЕ́ПЕЙШИЙ найбезглу́здіший, безглузді́сінький, дикі́сінький. |
| НО́ВЫЙ; НОВЕ́ЙШИЙ ще нові́сінький; |
| НУ́ДНЫЙ ще зану́дливий, позіха́сто-роздери́ротий; зменш. нудьови́тий. НУДНЕ́ЙШИЙ найнудні́ший, нудні́сінький, нудни́й-нудні́сінький |
| НУ́ЖНЫЙ збільш. нужне́йший ще потрібні́сінький, потрі́бний-потрібні́сінький; быть нужным живомовн. зда́тися [заче́м он ну́жен? на́що він зда́вся?]; ну́жен, как соба́ке пя́тая нога́ потрі́бен, як сніг на Вели́кдень |
| ОБЫКНОВЕ́ННЫЙ, са́мый обыкновенный звичайні́сінький; обыкновенное де́ло звича́йна річ; ОБЫКНОВЕ́ННЕЙШИЙ звичайні́сінький. |
| ПОДРО́БНЕЙШИЙ найдокла́дніший, докладні́сінький, оказ. додрібничко́вий. |
| ПО́ЛНЫЙ (хто) ще товсти́й, гладки́й, (про свободу) необме́жений, фраз. уве́сь [на полную мо́щность на всю поту́жність]; полный с верхо́м по́вний че́рез верх; полный сил повноси́лий; полный тупи́ца тупа́к тупако́м; полный успе́х цілкови́тий у́спіх; полная зауря́дность сіря́к сіряко́м; в полную силу на по́вну си́лу; полной жи́знью (жити) на по́вні гру́ди; полным го́лосом на весь го́лос; див. ще по́лон; полне́йший (збір) ще повні́сінький. |
| ПРО́СТО фраз. аж [просто зло берёт аж зло бере́; просто бо́льно аж ще́мно], (без мороки) забут. спло́ха; просто беда́ /просто коме́дия/ с кем чи́ста біда́ /коме́дія/ з; просто не ве́рится аж ди́во бере́; просто смех сміх та й го́ді; просто пла́кать хо́чется аж плач бере́; ПРОСТО́Й (лист) звича́йний, (душею) нехи́трий; ПРОСТЕ́ЙШИЙ ще прості́сінький, прости́й-прості́сінький. |
| ПУСТО́Й (без змісту) пусто́шній; пустой карма́н у кого ві́тер (сви́ще) в чиїй кише́ні; пустой ко́лос нос кве́рху дерёт пусти́й ко́лос догори́ стирчи́ть; пуста́я бо́чка пу́ще греми́т поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть; пусто́е де́ло фраз. дрібни́ці, емоц. раз плю́нути; ПУСТЕ́ЙШИЙ найпусті́ший, пусті́сінький, порожні́сінький. |
| РЕ́ДКИЙ; РЕ́ДКО фраз. ма́ло коли́. РЕДЧА́ЙШИЙ найрі́дкісніший, рідкі́сінький, рідки́й-рідкі́сінький, (про нагоду) фраз. хіба́ ж таки́й. |
| СВЕ́ТЛЫЙ ще не те́мний, осві́тлений, (про воду) прозо́рий, чи́стий, (про майбутнє) щасли́вий, ра́дісний, (про обличчя) ося́яний, нічи́м не затьма́рений, (про душу) шляхе́тний, (про голову) розу́мний, (гість) вельмо́жний, висо́кий; СВЕТЛЕ́ЙШИЙ уроч. пресві́тлий /всесвітлий, стосвітлий/, фраз. світлі́сінький. |
| СКРО́МНЫЙ ще невиба́гливий, без прете́нсій /прете́нзій/, фраз. неголосни́й, (одяг) неви́шуканий, непоказни́й, про́стий, (розмір) невели́кий, (обід) нему́дрий, (про витрати) незначни́й, (про життя) тихоми́рний; СКРОМНЕ́ЙШИЙ найскромні́ший, скромні́сінький, скро́мний-скромні́сінький. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)