Знайдено 9 статей
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
МОЛИ́ТЬ ще Христо́м-Бо́гом проси́ти, емоц. так проси́ти, так проси́ти, (кого) па́дати в но́ги кому; док. ублага́ти; молить о поща́де випро́шувати поща́ду, вимо́лювати поща́ду; |
ПОПРОША́ЙНИЧАТЬ ще випро́шувати; попроша́йничая (зібрати) по́просом; попроша́йничающий що /мн. хто/ випрошує тощо, зви́клий же́брати, ра́ди́й наже́брати, жебра́к, проша́к, зневажл. каню́ка, прикм. жебру́щий, складн. же́брай-попід-ти́нню. |
ПРОСИ́ТЬ (стало) випро́шувати, каню́чити, цига́нити, кла́ндати, (куди) запро́шувати, (їсти) /припрошувати/, (милостиню) же́брати, (суд) зверта́тися з проха́нням до, клопота́ти пе́ред, (за кого) клопота́ти; прося́ оказ. по́просом; проси́ть подая́ние простяга́ти ру́ку; просить проще́ния за что стил. перероб. ви́бачити що [прошу́ проси́ть за мой вид вибачте мій ви́гляд]; просить у кого сове́та проси́ти чиєї пора́ди; прошу́ люби́ть и жа́ловать любі́ть і шану́йте; проси́те и обря́щете просі́ть і да́сться вам; ПРОСИ́ТЬСЯ, проси́ться в ру́ки лі́зти в ру́ки; прося́щий 1. що /мн. хто/ про́сить тощо, зви́клий проси́ти, ра́ди́й запроси́ти, з проха́нням (на уста́х), проха́ч, кла́ндало, каню́ка, прикм. проха́льний, блага́льний, 2. попрошайничающий; просящий извине́ния перепро́шувач, з “перепро́шую” на уста́х; просящий о снисхожде́нии стил. перероб. блага́ючи про ми́лість; просящий руки́ проха́ч ру́ки; прося́щийся що про́ситься, зви́клий проси́тися; ра́ди́й попроситися див. ще просящий; проси́мый про́шений, про́ханий, випро́шуваний /припоршуваний, запоршуваний/. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Випро́шувати, ви́просити – выпрашивать, выпросить. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
випро́хувати, -хую, -хуєш; ви́прохати, -хаю, -хаєш = випро́шувати, ви́просити |
випро́шувати, -шую, -шуєш; ви́просити, ви́прошу, -сиш, -сять |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Ви́просити, -ся. См. Випрошувати, -ся. |
Випро́хувати, -хую, -єш, сов. в. ви́прохати, -хаю, -єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346. |
Випро́шувати, -шую, -єш, сов. в. ви́просити, -шу, -сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)