Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «відбіг»
Шукати «відбіг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Отбега́ть, отбежа́ть (откуда) – відбіга́ти, відбі́гти від чо́го, від ко́го. [Відбі́г дале́ко від ха́ти].
Отклоне́ние – відхиля́ння, (оконч.) відхи́лення, ві́дхил від чо́го, (отступление) ві́дбіг, відбіга́ння, збо́чення від чо́го.
• -ние от правил – відхиля́ння від пра́вил.
I. Отска́кивать, отскака́ть – відбіга́ти, відбі́гти (коне́м), пробіга́ти, пробі́гти (коне́м), гна́ти, прогна́ти (коне́м). [Верхове́ць відбі́г від мі́ста на 10 версто́в].
• -а́ть круг (на скачках) – оббіга́ти, оббі́гти круг.
Отступле́ние –
1) воен. – відступа́ння, ві́дступ, відхі́д, верта́ння.
• Трубить к -нию – сурми́ти на ві́дступ.
• Преградить путь к -нию – заступи́ти кому́ шлях (до відступа́ння);
2) (отклонение) ухиля́ння, збо́чування, відбіга́ння, ві́дбіг від чо́го. [Ухиля́ння (збо́чування) від початко́вого пла́ну].
• Он говорит с частыми -ниями от темы – він гово́рить, ча́сто відбіга́ючи від те́ми.
• Лирическое -ние – ліри́чний ві́дбіг.
Отходи́ть, отойти́ –
1) відхо́дити, відходжа́ти, відійти́, (о мног.) повідхо́дити від чо́го. [Одійшо́в тро́хи та й озира́ється. Відійшли́ козаче́ньки від села́ за ми́лю]; (от чего, кого, с дороги) відступа́тися, відступи́тися, відступа́ти, відступи́ти від чо́го (напр., від вікна́, стола́, від йо́го), з чо́го (з доро́ги), уступа́тися, уступи́тися, оступа́тися, оступи́тися, поступа́тися, поступи́тися від чо́го, від ко́го, з чо́го. [Оступи́лася наза́д, да́лі від страшно́го мі́сця (Грінч.)]; (о поезде, пароходе, почте) і[й]ти́, піти́.
• -ди́те от окна – відійді́ть (відступі́ть(ся)) від вікна́.
• -ти́ в сторону – відійти́, від[о]ступи́тися на-бі́к.
• Я не -ду́ от вас – я не відступлю́сь від вас.
• -ди́ от зла – відступи́сь від ли́ха.
• Не -дит – ні́ ві́дступу.
• От колыбели не -дит – від коли́ски ні ві́дступу (Кон.).
• Не -дя́ – безодхі́дно.
• Мы -ли́ версты две – ми відійшли́ верстви́ (-сто́в) зо́ дві.
• Пароход -шё́л – паропла́в пішо́в.
• Почта -дит и приходит по вторникам – по́шта відхо́дить (іде́) і прихо́дить вівто́рками.
• -ти́ назад от кого-нибудь – остава́тися від ко́го. [Коли́ вдова́ ви́йде за́між за дру́гого, то земля́ од не́ї остає́ться (Звин.)];
2) (о вещи: отставать) відстава́ти, відста́ти, відтуля́тися, відтули́тися, відхиля́тися, відхили́тися.
• Стена -ла́ – стіна́ відста́ла, відхили́лась;
3) (отклоняться от чего) відхиля́тися, відхили́тися, відбіга́ти, відбі́гти від чо́го. [Відхиля́тися від пра́вди. Відбіга́ти від те́ми].
• Переводчик -шё́л от оригинала – перекла́дач відбі́г (відхили́вся) від оригіна́лу;
4) (оставлять место) відхо́дити, відійти́ від ко́го [Ско́ро після то́го, як одійшо́в од ме́не, найня́вся до сусі́ди], відправля́тися, відпра́витися, покида́ти, поки́нути.
• Служанка -ла́ – служни́ця відпра́вилася.
• -ла́ от нас – ки́нула нас.
• -ти́ от места – ки́нути мі́сце (поса́ду);
5) (оканчиваться, миновать) відхо́дити, відійти́, мина́тися, мину́тися. [Косови́ця ще не відійшла́. Мина́ються я́годи].
• Обедня -ла́ – слу́жба скінчи́лася, відійшла́.
• Праздник -шё́л – пра́зник (свя́то) відійшо́в, відбу́вся;
6) (умирать) відхо́дити, відійти́, кона́ти, скона́ти, (несов.) кінча́тися.
• -ти́ в вечность – в[по]ме́рти, скона́ти, на той світ піти́;
7) (приходить в себя) відхо́дити, відійти́. [Хоч відійшла́ вона́, та знов замкну́ла о́чі]. Срв. Очну́ться;
8) (перестать сердиться) відхо́дити, відійти́, відхо́дити (відійти́) від се́рця. [Розсе́рдиться він, але́ шви́дко віді́йде].
• Сердце у него ещё не -ло́ – він ще не відійшо́в од се́рця сво́го.
• -ло́ от сердца (боль, горе) – відійшло́ від се́рця;
9) (о мёрзлом) відхо́дити, відійти́, розмерза́ти(ся), розме́рз(ну)ти(ся), відмерза́ти, відме́рз(ну)ти, розійти́ся. [Вне́сли ме́рзлого за́йця до ха́ти, щоб розійшо́вся].
• Мёрзлая говядина ещё не -ла́ – ме́рзле м’я́со ще не відійшло́, не розійшло́ся;
10) (о чём-л. окоченевшем) відхо́дити, відійти́, відкляка́ти, відкля́кнути.
• Руки, ноги окоченели, погреть надо, чтоб -ли́ – ру́ки, но́ги покля́кли (поду́бли), погрі́ти тре́ба, щоб відійшли́.
• Отходя́щий – що відхо́дить, відхо́жий.
• -щий поезд – по́їзд (по́тяг), що відхо́дить.
Потеря́ть – (утерять) загуби́ти, згуби́ти, (о мн., позагу́блювати, погуби́ти), утеря́ти що, відбі́гти що и чого́, ріши́ти що, (шутл.) посі́яти що; (утратить) утра́тити, стра́тити, (о мн. потра́тити), загуби́ти, втеря́ти кого́, що; (лишиться) (по)збу́тися, ріши́тися кого́, чого́, збу́ти, позбу́ти що и чого́, знебу́ти що, (понести убыток) втра́тити на чо́му. [Ключ Лукаше́ві відда́й – ще загу́биш (М. В.). Десь ша́пку відбі́г (Мирн.). Гро́ші втеря́в (Звин.). Втра́тив наді́ю, спо́кій. Утра́тив щи́рого при́ятеля (Крим.). На-ві́ки стра́тив її́ коха́ння (Стор.). Де́сять ро́ків загуби́в я ма́рно (Грінч.). Вона́ згуби́ла честь, рі́дних та по́друг (Грінч.). Збу́вся він сла́ви, всьо́го (Л. Укр.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.)].
• -ря́ть силу, здоровье – в[с]тра́тити, згуби́ти, збу́ти, знебу́ти си́лу, здоро́в’я.
• -ря́ть силы на работе – ви́робити си́лу, спрацюва́ти си́лу (Франко), спрацюва́тися.
• -ря́ть голос – спа́сти з го́лосу.
• -ря́ть время, день – змарнува́ти, зга́яти, уга́яти, прога́яти, переве́сти, зба́вити, прогайнува́ти час, день.
• -ря́ть понапрасну и труд, и деньги – змарнува́ти і пра́цю, і гро́ші.
• -ря́ть ум от старости – ви́старити, (о мн.) повиста́рювати ро́зум, (образно) на дитя́чий ро́зум перейти́. [Діди́ вже й ро́зум повиста́рювали].
• -ря́ть расположение, право – в[с]тра́тити ла́ску, пра́во, відпа́сти ла́ски чиє́ї, пра́ва чийо́го. [Як ти ба́тькової ла́ски одпаде́ш, то він, мо́же, одцура́ється (М. В.)].
• -ря́ть надежду – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. наді́ю, знаді́ятися.
• -ря́ть голову (в перен. зн.) – збу́тися, позбу́тися голови́, замотили́читися, з пли́гу зби́тися.
• Он рискует -ря́ть жизнь – він ва́жить свої́м життя́м, він наража́є своє́ жи́ття.
• -ря́ть на службе что – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. на слу́жбі що, відслужи́ти що. [Одслужи́в (в москаля́х) пра́ву но́гу не знать на що (М. В.)].
• -ря́ть из виду – стра́тити (упусти́ти) з оче́й.
• Лучше с умным -ря́ть, чем с глупым найти – кра́ще з розу́мним дві́чі згуби́ти, як з ду́рнем раз найти́.
• Поте́рянный – загу́блений, згу́блений, утра́чений, стра́чений, (о человеке, времени) пропа́щий. [Стра́чене життя́ (Тесл.). Пропа́ща люди́на. Пропа́щий час (Драгом.)].
• -ный рай – втра́чений рай.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИСТА́ТЬ (до берега) прича́лити і похідн.; (до чого, мертво) прикам’яні́ти;
приста́ть к кому вчепи́тися кого;
от свои́х отста́л, к чужи́м не приста́л /от воро́н отста́л, к па́вам не приста́л/ сво́го відбі́г – чужо́го не доско́чив;
приста́вший 1. приста́лий, прикипі́лий, прили́плий, (мертво) прикам’яні́лий, 2. ОКРЕМА УВАГА, 3. прича́лений.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Отход – відхі́д (-хо́ду);
• о. (остаток) – по́слід(ок) (-ду, -дку);
• о. (раскат каретки), текст. – ві́дбіг (-гу).
Раскат (тележки), текст. – відбі́г (-гу).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Лирический
• Лирический беспорядок (перен.) – ліричний безлад (нелад); ліричне безладдя.
• Лирическое отступление – ліричний відбіг (відступ).
Отступление
• Лирическое отступление – ліричний відбіг (відступ).
• Он говорит с частыми отступлениями от темы – він говорить, часто відбігаючи від теми.
• Трубить к отступлению – сурмити на відступ.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

раска́т відбі́г,-гу; розгі́н,-го́ну; гу́ркіт,-коту (грому)

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Отступление –
1) (отход) – ві́дступ (-пу);
2) (отказ, отпадение) – відступа́ння, відбіга́ння, зріка́ння;
3) (уклонение) – збо́чення, ві́дбіг (-гу), відхилення; о. от общих правил – пору́шення зага́льних пра́вил; позвольте сделать маленькое -ние – дозво́льте тро́хи ухилитися.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відбіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. відбі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
1) Отбѣгать, отбѣжать.
2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. Мир. ХРВ. 147.
3) — чого́, кого́. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. К. Досв. 155. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали. К. Досв. 116.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ві́дбіг, -гу, м.
1) Отклонение, отбег.
2) Ма́ти вели́кий ві́дбіг від се́бе. Очень разниться, отличаться между собой.